10_Experyment_web_demo by Zhurnal Experyment

листопад/грудень/січень│ 2015/2016 │ #06(10)

Читай! Думай! Експериментуй!

В номері

Взаємини

Деякі міркування про взаємини Роман Кушнір 4 між чоловіком і жінкою Юлія Короцінська 10 Солодкі тенета самотності Тайм-менеджмент

Великий внутрішній спокій, або про маятник, який зупинився Проблема як ресурс

Роман Кушнір

Ярослав Драб

Олекса Поліщук

Геніальність

Особливості творчоїактивності у похилому віці Вивчити мову? Без проблем! Взаємини

7 геніальних ораторів – 7 уроків Андрій Степура 36 Оксана Мокрієнко 40 Відпустка, або Як не посваритися на відпочинку? Оксана Мокрієнко 44 Дружба між чоловіком та жінкою: міф чи реальність? Особистість

«За Фройдом». Біографія батька психоаналізу

Соломія Чир

Тетяна Федчук

Роман Касіян

Психодіагностика

Забобони – вигадка чи реальність? Діти

Тато 2.0 – еволюція страуса

Який народ, Наталя Кузьма 70 таке і виховання Фінанси

Ведення сімейного бюджету Мандри

Прогулянка туманним Альбіоном

Іван Мись

Наталя Ковб

листопад/грудень/січень

Редакція 5

Роман Кушнір

Наталія Кузьма

головний редактор журналу, тренер, засновник Школи розвитку SPE, автор 12-ти книг roman@experyment.com.ua

журналіст, фахівець з питань альтернативної освіти speka@ukr.net

Юлія Короцінська

незалежний фінансовий радник, експерт з фінансової грамотності ivanmus1990@gmail.com

Ярослав Драб

Магістр фінансів.Журналіст-піарник. Дослідниця рубрики «Мій досвід» natalia.kovb@gmail.com

Андрій Степура

тренер зі швидкочитання і розвитку пам’яті, блогер hordiy@gmail.com

Оксана Мокрієнко

Андрій Кучерук

Іван Мись

практикуючий психолог, тренер, дослідниця рубрики «Соціум»

лікар-психолог, кандидат психологічних наук. yardrab@gmail.com

тренер з ораторського мистецтва, засновник «Майстерні Лева» masteriolev@gmail.com

контент-менеджер, журналіст, дослідниця рубрики “Мистецтво спілкування” mokrijenko@ukr.net

Соломія Чир

журналіст, дослідниця рубрик «Експеримент», «Особистість» solya_mia@meta.ua

Тетяна Федчук

журналіст, дослідниця рубрики «Зоопсихологія» dj_anekdot@meta.ua

Наталя Ковб

Гордій Остапович

верстка anku@ukr.net

Олекса Поліщук

практикуючий психолог info@experyment.com.ua

Ніна Муравицька

літературний редактор, коректор ninelka_2000@mail.ru

Богдана Кушнір

координатор dana@experyment.com.ua

Роман Касіян

філософ, керівник інтернет-порталу kotygoroshko.com.ua kasiyan.roman@gmail.com

Роман Чериба

розробник дизайну журналу roman@deep.com.ua

листопад/грудень/січень

Слово редактора

ЗАКОХАНІСТЬ І ЛЮБОВ Перед тим, як продовжувати читати номер журналу, добряче подумайте, чи вам справді потрібна любов. Адже це таке почуття, яке створює цілу купу проблем: доведеться змінюватися, підлаштовуватися, «наступати собі на горло», приймати і пробачати, плакати від радості й розпачу… І це постійно! Невпинно! Без найменшої надії, що колись усе припиниться! Направду тривалий час за все життя люблять тільки одиниці, може, десяток людей на сотню, а може, і ні. Адже любов – це почуття, яке потрібно постійно і неупинно плекати, тобто постійно працювати над собою, а це, в свою чергу, означає постійний біль, без права на полегшення. Чи готові ви до такого? Не намагаюся відговорити чи зобразити щось у темних барвах, бо чим більше болю переживете, тим більше радості матимете і воно насправді того вартує, лиш перепитую, чи ви готові. Природа закоханості – це біологічний процес. Тобто влюбитеся по вуха ви просто так, за замовчуванням, незалежно від вашої ваги, зморшок чи прищів на обличчі, освіти, рівня доходу, охайності зовнішнього вигляду … Природа подбала про те, щоб при деякій комбінації факторів (певний рівень самотності, освітлення навколо (так, і це впливає), очікування, наявність ресурсів, взаємини друзів…) ви закохались у іншу людину й інша людина закохалася у вас. Завдання природи (біології) – виплеснути необхідний гормон і в ідеалі зробити так, аби ви залишили спільне потомство, а далі вже її не обходить, що ви з тим будете робити. Натомість любов має зовсім іншу природу – соціальну. Тобто природу утримання і плекання, саме таку, яка робить людину Людиною. Це лише одна невелика мутація, що дозволяє деяким парам (або окремим людям) завдяки турботі один про одного виховувати краще, а деколи і більше потомства. Найбільша у світі брехня, яку тільки можете почути, – це така, що любов до когось або є, або її немає. Любов ніколи не може просто бути, сформуватися нізвідки, так само як дерево не може вирости без насінини і тривалого часу випадкового чи цілеспрямованого догляду за нею. Якщо вона [любов] є, отже хтось доклав достатньо зусиль, щоб вона була. Причому це стосується лише якогось поточного етапу, бо законсервувати любов, наче помідори у банці, нереально – вона або росте під впливом подальшої роботи над взаєминами, що проводять обоє, або чахне від її [роботи] відсутності. Закоханість, справді, може бути чи не бути, а любов – це насінина, яку потрібно плекати. Дуже багато людей просто-напросто не доходять до названої стадії, бо їх ніхто і ніколи не вчив любити, а вони, на жаль, так і не зрозуміли, що це велике мистецтво, яке варто освоювати настільки детально, як свою професію, чи настільки ретельно, як регулярно наводити порядок удома. І ще, зауважте, не варто говорити про любов, доки не минуло декілька! років вашого спільного побутового життя! До того часу вами керує біологія – гормони і фактори, на які ви не впливаєте. А от коли їх магічна дія розсіюється, отоді справді приходить ясність, чи пара готова працювати над своїми стосунками, чи ні. Насінина (людина, яка не любить) захищена, квітка (людина, яка любить) – вразлива. Тому так багато хто боїться відкритися, довіритися, пройнятися сповна своїми взаєминами, адже будь-який сильніший вітер, що не становив жодної загрози для насінини, може стати згубним для тендітної квітки. Окрім того, ми не знаємо, чи відкрившись і розпустившись дамо плоди, чи не змарнуємо своєї нагоди і потенціалу, бо, доки ми насінина, то можемо тішити себе ілюзією, що колись прийде ідеальний момент, коли ми точно проявимо себе краще і прилетить бджола, яка нас запилить. Але для того, щоб прилетіла бджола, доводиться зробити крок назустріч невідомому і стати квіткою! Бо жодна бджола не запилює насінину, а тільки квітку. Так само і відчуття наповнення, радості й щастя можуть прийти лише до того/тої, хто вже відкрився. Безумовної й всесильної любові Вам! Роман Кушнір

Психологічний журнал «Експеримент» № 6(10) листопад/грудень/січень 2015/2016 Засновник – Роман Кушнір Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 19885-9685Р від 02.04.2013 р. Головний редактор – Кушнір Р.О. Видавець – ФОП Хомин Б.І. Віддруковано у друкарні «Коло», м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8 замовлення № С604 від 19.05.2014 р.

11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

Відповідальний за випуск – Кушнір Р.О. Рекомендована ціна – 34 грн. Адреса редакції: м. Львів, 79070 а/с 6304 Телефон редакції 063 329 88 65 info@experyment.com.ua www.experyment.com.ua Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Фотографії, ілюстрації, джерела: https://vk.com/optimist_diary

Роман Кушнір

Взаємини

Деякі міркування про взаємини між чоловіком і жінкою

В основу ваших тривалих взаємин е! Наодинці з собою, Вам повинно бути добр покладена ваша самодостатність. вигляді Інтернету, и думками, без шумів у им сн ла з в Тільки на ній можна вибудувати реж тощо. Це єдина цигарок, соціальних ме ватимете у своїх ів, іал сер щасливе подружжя. Тобто добрі щось впли запорука того, що ви на навчитись робити так, взаємини можливі лише тоді, коли взаєминах. Вам варто е!», щоб ви були «просто ви належите самі собі, вам із собою аби було «просто добр ні від кого і ні від чого. і добре, ви не шукаєте нікого, хто б щасливі!» – незалежно добр ин із собою сформувати вас зробив щасливими. Коли двоє Без такого рівня взаєм о. ив жл ною немо нещасних знаходять одне одного взаємини з іншою люди у сподіванні взаємно ощасливити, – це У житті дуже важливо навчитися жити нонсенс: голодний голодного не нагодує. з болем і, незважаючи на нього, продоІнша людина потрібна вам не для того, щоб зробити вас щасливими. Щасливими ви маєте зробити себе самі, інша людина у вашому житті потрібна, щоб вам було з ким ділитися своїм щастям! Любити по-справжньому може лише щаслива, цілісна людина, яка знайшла себе. Не та, що шукає когось для заповнення прогалини у власному житті, а та, що сама є одиничкою і потребує іншої людини лише заради примножування спільного щастя. Два нещасні огризка не можуть зробити одне одного щасливими. Так само, як і голодний не може нагодувати голодного. Вони здатні лише йти, тримаючись за руки, і думати про окраєць черствої хлібини за пазухою у «коханого», подібні люди разом можуть дійти лише до ще більшого нещастя. 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

вжувати свій життєвий рух. Незалежно від джерела й інтенсивності болю. Емоційний біль не повинен стримувати вас у діях і мріях, зв’язувати руки і чіпляти на ноги кайдани. Щонайбільше біль може вас сповільнити, але ніколи не повинен зупиняти повністю. Біль – це невід’ємна частина життя, засіб №1 для зростання вашої особистості. Люди намагаються уникати болю, хоча варто усвідомлено йти до нього, «випивати свою чашу до дна» і, не очікуючи наступну, але будучи завжди готовим до неї, йти вперед.

Деякі міркування про взаємини між чоловіком і жінкою

Взаємини

Стандартна дилема життя – брати-давати. Люди думають: чим більше Любов не варто ототожнюя віддам, тим менше мені залишиться, але насправді все навпаки: чим вати зі вседозволеністю, так більше ми віддаємо, тим більшою стає наша внутрішня місткість, яка само як прийняття іншої люобов’язково заповниться ресурсами з Всесвіту. Тож не думайте, звідки дини не означає толерувати братимете, думайте, як віддати найбільше, бо ресурси має той, хто їх відїї погані вчинки, безумовна дає. Той же, хто накопичує їх у себе, лише створює собі проблеми. Як це любов не передбачає кордопрацює? Все просто: чим більше ви віддаєте, тим креативніші у способах нів, які не можна пройти, але отримання ви стаєте, тим більше думаєте, де взяти, і тим більше способів передбачає обмеження на отримати бажане бачите. Навколо нас знаходяться всі необхідні ресурси! етапі формування взаємин. Все, що нам потрібне для життя, є у вільному доступі й без дефіциту. Тож, Правила і норми у взаєминах чим більше ви віддаєте, тим більше шляхів отримансхожі на підрізання пагонів ня знаходитимете і, як наслідок, поглиблювау дерева – якщо занадто З житимете взаємини з коханою людиною. Тож захопитись їх красою, вою людиною живаше першочергове завдання у взаємито наступної осені веться важко. Набагато простінах – віддати все, і ви навчитесь відне буде плодів. ше жити з трупом, табуреткою чи коновлюватися максимально швидко. зою. Табуретку можна пересунути чи переСправжня клятва ставити або у крайньому випадку викинути; козу у ЗАГСі повинна Ви ніколи не побачите модель – дресирувати, адже вона повністю від вас залежна, була б звучати поведінки іншої людини пеа труп можна закопати де-небудь у темних закамарках десь так: Чи редчасно, а лише після етапу своєї душі і таким чином його позбутись у забутті. Наготові ви закоханості, тобто тоді, коли томість життя і взаємини з живою людиною вимагають взяти за зайдете вже достатньо далеко постійних змін, пошуку себе, нових усвідомлень, долання дружину/ і виявиться пізно щось змінюперешкод і труднощів, терпіння постійного болю. Вже не чоловіка оцю вати. Такий принцип еволюції: вдасться сказати «Я є такий, який є», адже у живих взалюдину з усівона зробить усе для того, аби єминах взагалі не можна бути статичним, навіть на мить, ма її вадами ви спільно з іншою людиною а лише динамічним. Мало хто готовий витримувати і проблемами, народили дитину, а потім самопостійні зміни близької людини і себе самого! Тому скелетами у шафі усунеться на етапі її виховання і так багато людей і відмовляються від глибинних й привидами у становлення. Тож усі світоглядні, стосунків: шлюб мають, а взаємин бояться. скрині, з усіма компродинні, фінансові, часові, соціальні Тому важко любити живу людину!!! лексами і страхами, проблеми людини проявляться згоКоня чи кота легше – бо вони батьківськими моделями і дом. Як би пильно ви не вдивлялися не об’єкт, не річ! людьми, які сформували і форна етапі заручин, мало що побачите, мують її/його світогляд, майбутніми бо до того етапу в людини проявнепорозуміннями і прикрощами, які вона/він вам завдасть? Чи будете сприймати її/ ляється більше загальнобіологічна його у часі, коли вона/він своєю безглуздою поведінкою створюватиме вам труднощі й модель виду, аніж особиста модель, незручності? Чи розумієте, що назовні повилазять усі недоговореності, які доведеться запозичена у батьків. Особиста з’явиться тоді, коли ви того найменше договорити, секрети, що треба буде розповісти і прийняти; найгірші риси тещі/свекра, з якими доведеться змиритися? Чи готові ви до того, що в часі, коли вам найбільше буде очікуватимете, – у часі перших років потрібно хліба, вам підсовуватимуть камінь і, коли будете спраглі, поїтимуть із отруйного спільного життя, коли, здавалось би, всі основні бурі непорозумінь канули кухля? Чи готові боротися за любов навіть тоді, коли інша людина палець об палець не вдарятиме, щоб зберегти ваші стосунки? Чи готові ви при цьому бути з людиною відкриу дошлюбному часі, тобто знаходитими і чесними? Приділяти стільки часу, скільки вона/він потребуватиме, і спілкуватися тиметься таке, до чого ви не будете готові, хоча цілком закономірне й оче- на теми, які вона/він підніматиме? Якщо б людина не втекла, доки зачитували таку присягу, то навіть без її згоди можна було б вважати людей одруженими, бо тепер вони знавидне для стороннього спостерігача ззовні. Але наберіться терпіння: якщо ють насправді, чого їм чекати, і не впадають у ілюзію «вічної любові», що буцімто дається сама по собі як дар із неба. дуже довго активно чекати (змінювати власну модель поведінки, ми ж теж Вміння любити – це не те, що ти отримав від природи, а те, що ти маєш розвинути у собі. Ніхто не народжується здатним чи нездатним любити – у кожного є лише відповідний не ідеальні), то все у поведінці іншої потенціал, а от, як ми ним скористаємось і чи будемо готові розвивати, – оце вже наше людини можна змінити. питання. листопад/грудень/січень

Запрошуємо Вас відвідати нову моновиставу Романа Кушніра

«Супермаркет Всесвіту» 11

Як зрозуміти, що насправді нам потрібно у житті? Чи справді ми отримуємо саме те, що нам потрібно? Як домовлятись із Всесвітом про реалізацію своїх намірів і планів? Що ми насправді максимально можемо отримати у своє життя? То як визначитись із власними цілями, мріями і бажаннями? І хто такий врешті-решт той Комірник? Вистава присвячена постановці і досягненню власних цілей. Не змарнуй нагоди відвідати виставу цього разу, адже її повторення уже не буде! Приміщення ТЮГу (м. Львів, вул. Гнатюка, 11) 12.12 о 19:00

Деталі на сайті www.spe.org.ua або тел. 067 849 62 65

Новий виїзний тренінг від Романа Кушніра!

Емоційна компетентність: чому наше вміння розуміти емоції – свої і інших людей – так впливає на якість життя? тр енінг для «гурма нів»

Чому ми так часто помиляємося у трактуванні емоційних станів оточуючих? Як почати по-справжньому глибинно розуміти інших людей, аналізуючи їх емоції? Як навчитись приймати власні емоції?

Цього разу тренінг відбудеться на Буковелі! (врахована програма як для «лижників», так і для тих, хто не катається). Дати: 18-20.12 або 25-27.12 Місце: зручна садиба поблизу Буковелю (трансфер до підйомників – включено)

Уточнюйте програму на сайті www.spe.org.ua або телефонуйте 067 849 62 65 Це чудова нагода навчитись чимало цікавого і активно відпочити у чудовому колективі людей, які займаються саморозвитком!

листопад/грудень/січень

Юлія Короцінська

12 Взаємини

Мільйони людей, сотні знайомих у соцмережах, рідні, друзі, сусіди… Телефонні дзвінки, розмови, переповнений транспорт, уривки чужих фраз. Здається, що люди вже обридли одне одному. А поряд з цим самотність. Звідки вона береться і чому інколи так міцно осідає у нашому житті?

СОЛОДКІ ТЕНЕТА САМОТНОСТІ Звідки береться самотність? Нездатність будувати відносини Формування синдрому «самотньої лані» (у чоловічому варіанті – «самотнього вовка») починається з дитинства і може бути наслідком багатьох чинників. Зокрема, порушення емоційного контакту між членами сім’ї, негативні моделі сімейного виховання («кумир сім’ї», «гіперопіка» чи «гіпоопіка»), неповна сім’я, відірваність дитини від однолітків, стресові ситуації та хвороби. Маленька людина росте, засвоює нові знання, спілкується з іншими людьми, але на рівні почуттів залишається дитиною. Адже через певні сімейні причини вона не змогла пережити кризові періоди. Наприклад, у 5-річному віці хлопчик має змагатися з батьком за матір. Так званий «едіпів» період не увінчався успіхом, хлопчик не навчився добиватися жіночої уваги, тому все життя буде чекати ту, яка зверне на нього увагу першою. У випадку дівчинки вона може, наприклад, боятися чоловіків, уникаючи їх до останнього (от вам і «старі діви») або сипати на коханого звинувачення, які його зовсім не стосуються, а більше стосуються застарілих образ на батька. 11/12/13 11/12 │ 2015 │ 2015/2016 │ #06(10)│ #06(10)

Солодкі тенета самотності

Взаємини 13

Невміння переживати негативні емоції та трансформувати їх у позитивні Народжуючись, ми не вміємо керувати власними мотність: тня. о са м о емоціями. Нам добре – ми усміхаємося, нам пор са і п л в м е ті 7 фак на на З людей ерта люди гано – ми засмучені. Та з часом більшість із нас нь на 30% е тв д е ч ів ій к а н о н р іш ж • Ко сьогодн було 25 а іж н , н а ю , опановує навички самоконтролю й усвідомлює, що о ’ї к м и сі ст • За стати х, що не утворюють негативні емоції – це така сама частина нашого и к и та оловік більше років та ч життя, як і позитивні. В одних формується більш 9 -3 0 3 и у. к м то іми є жін тн о м позитивне світосприймання, в інших – більш са • Найбільш ості, аніж тн . о негативне. По суті це те, що ми називаємо «оптиів м к са о р ід 40-49 пають в і на мізм» та «песимізм». І багато в чому він починає ьше потер більше орієнтован іл б и к ін •Ж и вони . ьк іл ію д ск формуватися з відношення до результатів своєї о о , єм и у вза в’ї, чоловік я на здоро ьний та соціальн ьс у к єт діяльності – праці, спілкування, творчості, проа сь ж р а е р л б тн пар но відо , артеріа ть негатив нь гормонів стресу , порушення фесійних надбань та навіть хобі. Ті з нас, хто не іс тн о м а С • ує ріве екціям щ ф и ін в ід ть п задоволений собою, ніби шукають в оточуючій іс а н зокрем шу опір чинює гір мооцінку. й и и са р н дійсності недоліки. Перше, що впадає в очі у є ч сп у гі , ж о и ск л зн ти психо того, вона емоція та ини д а ставленні партнера, – це слова та вчинки з нею ш л ін ід а в сну. Окрім к я ся ьи ть, як і буд передават гативним забарвленням. Такі недоліки «роз• Самотніс дукуватися, тобто ін дуваються» і переходять в образи, сумніви, з я н стан, може куван . ості? Спіл творчі тн розчарування. о м до людини са я , тт шує відчу едення щоденника спілкування з Та варто розуміти, що в кожних відносинах в • Що змен , та и м ьм и іт та д га інш настають конфліктні періоди, які є законотваринами , мандрівки, допомо я мірними та допомагають встановити ролі та захопленн и. ям однодумц рамки цих відносин. Такі люди можуть розриЯкщо у сім’ї викривлене емоційне сприйняття одне одного, це проектується і на оточуючий світ. Наприклад, батьківські директиви типу «Я маю пишатися тобою», «Не смій псувати мені настрій», «Я для тебе все, а ти..» натякають на жертовність, підлаштування під іншого і втрату контакту з власними бажаннями. Хлопчик або дівчинка, які з дитинства чують подібні фрази, найімовірніше і в коханні будуть шукати того, кому треба догоджати, або того, хто, навпаки, повинен читати їхні думки і втілювати у життя. Розчарувавшись одного разу, вони навряд чи захочуть закохатися ще раз. Звідси беруться відомі нам вислови «всі чоловіки – падлюки» та «всі жінки – зміюки». Всі ми навчаємося будувати відносини з оточуючими на прикладі відносин із батьками. Якщо батьки відзначаються емоційною «холодністю», бурхливим темпераментом і не чутливі до емоційних потреб дитини, в останньої формується певний психологічний «кокон», що виконує роль захисту. В дорослому житті це може звучати як виправдання: «Він мене не розуміє», «Ми розмовляємо різними мовами», «Краще бути самому, аніж із ким-небудь» тощо. Хоча насправді причина криється не у партнері, а в невмінні будувати стійкі емоційно близькі відносини з іншою людиною.

вати відносини, як тільки стикаються з негативними переживаннями партнера. Далеко не завжди ці почуття виправдані зовнішніми ситуаціями, це скоріше є внутрішнім станом людини. Але бажання бути прийнятим і коханим живе в душі завжди, і поступово реальне спілкування заміщають фантазії. Юній дівчині починає здаватися, що десь там далеко живе чудесний принц, який неодмінно знайде її та зігріє у своїх теплих обіймах. Реальні чоловіки зі своїми особливостями та недоліками тьмяніють на тлі цього ідеального образу. І будь-яке зіткнення з реальністю загрожує юній особі розчаруваннями. Зверніть увагу на саме слово «розчарування», що походить від «чарівність», а останнє, в свою чергу, – від «чари». Тобто будь-які ілюзії (вони ж «чари») рано чи пізно призводять до їх руйнування, позбавлення від чаклунства власних фантазій. І це дуже болісно для кожного з нас. Вміння пережити розчарування – важлива ознака особистісної зрілості. Перебування у безперспективних відносинах Часом трапляється, що людина вкладає багато у відносини, але вони є або односторонніми, або зупиняються на певному етапі. Зазвичай жінки занурюються в такі стосунки швидко, оскільки вони тримаються на платонічних почуттях до чоловіка. Це може бути зв’язок із одруженим чолистопад /грудень листопад/грудень/січень

Роман Кушнір

18 Тайм-менеджмент

ВЕЛИКИЙ ВНУТРІШНІЙ СПОКІЙ, або ПРО МАЯТНИК, ЯКИЙ ЗУПИНИВСЯ У кожного з нас усередині знаходиться великий маятник. Він хитається зі сторони у сторону, створюючи певну ци циклічність подій у нашому житті. На жаль, ми рідко коли не те що керуємо, а навіть усвідомлюємо мотиви своїх дій, на насправді спричинені маятником.

То що таке маятник? Маятник – це показник нашого впадання з крайності у крайність. Наведу приклад: людина дуже сильно на когось насварила (чо (чоловік на жінку, керівник на працівника, мама на дитину тощо). Вона хитнула свій емоційний маятник в одну сторону, і, відповід відповідно, він повернеться у другу, як тільки набере відповідного при прискорення, – тобто тій людині стане дуже неприємно від того, що вона зробила, і наступною емоцією, яку вона відчуватиме, буде страх. Майже настільки, лиш трохи менше, наскільки маятник відхилився в сторону агресії, настільки він хитнеться і у сторону страху – чоловік може з сильних переживань почати просити виви бачення чи намагатися задобрити дружину подарунком, керівник може несподівано виконати попереднє прохання працівника про підвищення зарплати, а мама може поплакати разом із своєю дитиною і деякий час виконувати всі її примхи. Що відбудеться після того, спрогнозувати неважко: маятник знову гойднеться у другу сторону – правда, його коливання буде вже дещо менше. Тобто прояв виявиться не такий виразний. Наступне коливання – у другу сторону і повернення назад. І так гойдатиметься маятник 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

Великий внутрішній спокій до повної зупинки і аж доки щось знову не виведе його з рівноваги. Це стосується якої завгодно емоції, звичок чи вчинків. Людина, що недавно прийняла дуже вдале раціональне рішення, відсвяткує його геть безглуздо; так само, попрацювавши надмірно, людина і відпочити захоче по-особливому виклично; чи, скажімо, надто гарно провівши декілька днів із коханою людиною, тяжітиме до конфлікту з нею, чи, весело побавившись із дитиною, буде схильна до надмірного моралізаторства. Зрештою маятник стосується і найбуденніших речей: той, хто переїв, деякий час поститиме, а той, хто попікся, дмухатиме на холодне; той, хто надто довго був на сонці, швидко змерзне у тіні; хто з’їв надто багато кислого, отримає оскомину і деякий час їстиме тільки прісне. Кожне наступне коливання маятника знову ж таки буде все менше і менше за своєю амплітудою, і коливання гаснутимуть, аж доки зовсім не зупиняться. Крайнощі породжують крайнощі не лише у життєдіяльності людини, але і тривалих суспільних процесах. Тож не дивно, що у надто ліберальних громадах виникає релігійний фундаменталізм, а деспотичні режими змінюють «відлиги» і «весни», за якими настають дещо м’якші прояви «закручування гайок», аніж були раніше, але зовсім не толерантні. Навіть мода (на одяг, на наукову концепцію, на мову, на традицію тощо) підвладна такій гойдалці: спершу щось стає дуже популярне, а потім прямує до повного забуття, аж поки, наче фенікс, знову не відновлюється з попелу. І так, аж доки суспільство цілком не збайдужіє до якогось питання або воно не перейде у розряд норми. Однак повернімося до ситуацій на рівні особистостей. Розізлитися, накричати, вдарити … впасти в ейфорію, досягнути чогось значного, пробудити надмірний інтерес до чогось … образити, натиснути, зробити прикро … тішитися, радіти, посміхатися … відчувати невдоволення, бурчати, критикувати … пробачити, посміхнутися, відпустити … завагатися, відчути невпевненість, задуматися … зупинитися, повернутись у стан «тут і зараз» – приблизно такі гойдалки спостерігаються всередині нас із найрізноманітніших питань. З одного боку, це не що інше як затихаючий циклічний процес, а з іншого, – природний пошук гармонії і балансу, схожий на те, як канатоходець іде по своєму натягнутому над прірвою канату, – нахил в одну сторону вимагає відновлення рівноваги через хитання у другу сторону. Причому, чим більша амплітуда першого коливання, тим сильнішого компенсуючого руху воно потребує.

Тайм-менеджмент 19

Людина часто не усвідомлює причин своїх дій, однак як тільки починає розуміти «принцип маятника», то одразу може переходити на новий рівень ефективності, бо дізнається: чим більше вона гойдне маятник у одну сторону, тим більше він набере енергії, щоб потім повернутися у другу крайність. Одночасно у нас гойдаються сотні маятників, впливаючи один на одного, змінюючи траєкторію й амплітуду одні одних, створюючи між собою резонансні або дисонансні взаємини. Чим розгойданіший маятник, тим важче його зупинити, а чим важче його зупинити, тим менше людина перебуватиме у стані «тут і зараз» – проходитиме найнижчу точку своєї траєкторії. На жаль, надто часто людина дозволяє виводити свій маятник із рівноваги – непродуманим реакціям, крайнім емоціям, зайвій інформації, іншим людям.

Тому-то більшість живе з розгойданим усередині маятником – із киданням із одних крайнощів в інші. І при цьому, навіть готова якось такому зарадити, не може опиратися законам механіки маятника, розуміння принципів котрого дозволяє геть по-іншому сприймати навколишній світ.

Тож якщо ви бачите маму, яка така добра до дитини, наче найкраща колежанка, то не вірте своїм очам – ви просто не бачите часу, коли та сама мама у приступі істерики кричить дитині, «що не хоче її більше бачити»; якщо бачите закоханих, які так мило воркують, тримаючись за ручки, то знайте: саме зараз вони набираються сил, щоб вдома пристрасно бити горшки; бачите працівника, який погоджується з усім, чим навантажує його шеф, – не обманюйтеся думкою про виконавськість людини – точно є час, у якому цей же чоловік бунтуватиме на щонайменше прохання дружини, дитини чи своїх батьків. Так само, якщо бачите людину, яка ображає інших і загалом поводить себе зухвало і прикро, то пригляньтеся: можливо, перед тим ця ж людина була переповнена любов’ю до когось чи чогось. Немає абсолютного зла і добра. Чим більше маятник відхиляється в одну сторону, тим більшого за силою заряду він набирає, щоб хитнутись у другу. Володійте своїм маятником. Не розгойдуйте його зайвий раз. І вже зараз почніть збалансовувати коливання своєю присутністю у часі «тут і зараз». Бо інакше за крайністю з’явиться інша крайність. Як каже українська приказка: з любові дід бабі око вибив, а мавр зробив свою брудну роботу. А це, в свою чергу, несе новий виток попадання з крайності у листопад/грудень/січень

24 Тайм-менеджмент

Роман Кушнір

ПРОБЛЕМА як ресурс Якщо людина тривалий час іде не своєю дорогою, то врешті вона отримує сигналпопередження найвищого рівня – життєву проблему. Звісна річ, що спершу були і менші, попередні ознаки катастрофи, яка наближається, але, вміло маневруючи, людина їх проігнорувала. Життя схоже на дорогу – якщо десь ведеться ремонт, то спершу про це повідомить дорожній знак, далі наступний, врешті, з’являться загороджуючі помаранчеві стовпці і, нарешті, якщо проігнорувати і їх, то можна в’їхати у бетонний блок, завбачливо поставлений для таких неуважних водіїв. Люди зазвичай не вдоволені проблемами, які до них прийшли, а дарма. Насправді кожна проблема – це велетенський вагон ресурсу, що є шанс вдало використати як свою перевагу. Проблема – це наче цистерна з мазутом: її можна розлити по землі й зіпсувати квадратний кілометр родючого ґрунту, а можна використати, наче паливо, для суттєвого просування вперед на своєму шляху до успіху. Більшість людей, намагаючись уникати проблем або так само не згадуючи про проблеми, які колись мали, втрачають надзвичайно важливу частину цінного знання про себе. Причому, чим більша проблема, тим більша потенційна користь від неї, звісно, і тут важливо не переборщити: буря здатна допомогти вітрякові виробити більше енергії, а дереву відламати старі засохлі гілки, але так само торнадо здатне зруйнувати і перше, і друге. 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

Проблема як ресурс Перша й остання краплі Під проблемами, про які говоритиму надалі, матиму на увазі направду визначальне, таке, що відбувається геть не часто, а можливо, і взагалі один раз за все життя, а з більшістю людей, можливо, й взагалі не відбувається: втрата близької людини, повне фінансове банкрутство, серйозна хвороба, зрада коханої людини, колапс мрії – неможливість досягнути того, чого завжди хотів/ла, автокастрофа – тобто таке, що на певний час «вибиває людину з колії», але насправді, можливо, дозволяє скоротити дорогу, перестрибнувши на інші рейки. Звісно, не для всіх – частина людей ламається, але та частина, що знайшла у собі сили оговтатися, стає лише сильнішою і кращою. Ми не аналізуватимемо тут дрібних проблем, як-от побутовий конфлікт, спізнення на роботу, втрата клієнта, або ПМС у дружини, чи «поганий настрій» у чоловіка, бо з тих ситуацій можна здобути набагато менше ресурсу для майбутніх звершень, але зазначу, що і їх варто вплітати в історію власних досягнень. Причому часто саме на допрацюванні кожної такої ситуації до кінця, тобто на переведенні її у беземоційну історію, базується щоденний поступ. Окрім того, такі дрібні проблеми (або, як я їх ще називаю, листи Всесвіту) є підґрунтям для великих проблем, про які говоритимемо, і якщо своєчасно їх пропрацювати, то і «великих листів» не буде. Проблема у сприйнятті проблем часто саме у тому і полягає, що, не бачачи причинно-наслідкового зв’язку, людині здається: все трапилося «на пустому місці», «через якусь дрібничку», «випадково», «несподівано», «само по собі», хоча насправді назрівало вже тривалий час – можливо, навіть роки. Якби було чітке усвідомлення взаємозв’язку між засіяним зернятком і його гірким плодом, або між першою краплею і тією останньою, що переповнила чашу, чи між першою соломинкою і тією останньою, що зламала хребет верблюду, то сприйняття проблем було би набагато легшим.

Тайм-менеджмент 25 Як наслідок, закликаю ставати Майстрами життя – вчитися бачити закономірності – і тоді великі проблеми не видаватимуться, чимось незвичайним, а будуть лише «хибним з’їздом на дорозі, на якій нас давно вже не повинно було виявитися». Остання крапля нічим не відрізняється від першої чи десятої, або навіть дев’яносто другої, просто результат від її дії – видимий, а від дії всіх її попередниць – невидимий, тобто його ще можна приховати за стінками чашки. Відповідно, коли стикаєтеся з проблемою (конфліктом, складною ситуацією, травмою чи аварією), не переоцінюйте її значення. Насправді, незважаючи на всю ефектність події (бризки, які супроводжують останню краплю), вона не є ефективною, тобто не вносить більше дії, аніж її менш помітні попередниці. Зрештою ми так само схильні перебільшувати значення екстремальних позитивних подій. Наприклад, неймовірно радіти з перемоги на олімпійських іграх, чи укладанню надвигідного контракту, чи тішитися набагато побутовішій події – скажімо, поїздці на море, – забуваючи: час на тренування, створення чудового продукту на запит ринку, залагоджування справ до відпустки стали невід’ємною складовою цього, без яких усі вищеперелічені дії не відбулись би, а виконуючи, відбудуться стовідсотково раніше чи пізніше. Що зробиш: наш мозок схильний надавати більше значення концентрованішим подіям і упускати з уваги їх менш емоційно забарвленіші причини. Відповідно, ніколи не обманюйтесь ефектом проблеми, а завжди питайте себе: що варто було б зробити, аби такого не трапилося? За яких умов чаша б не переповнилася? Зрештою, хто і коли наповнив чашу? Тобто за яких умов остання крапля не була б руйнівною, бо не була б останньою? І тоді ви сприймете причинно-наслідковий взаємозв’язок у всій його красі.

листопад/грудень/січень

Ярослав Драб

28 Геніальність

ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ У ПОХИЛОМУ ВІЦІ Ніщо так не отруює життя людини, як відсутність у неї завдань та цілей. Пас к аль

Ті, хто вийшли на пенсію та не зуміли замінити втрату своєї професійної діяльності якимось рівним їй у психологічному сенсі заняттям, у переважній більшості випадків починають втрачати життєву енергію та хворіти. Натомість активне життя людей похилого віку, наповнене вирішенням різноманітних конкретних завдань, не тільки сприятливо впливає на психічний стан, а й дозволяє уникнути дуже багатьох захворювань. Гарне фізичне здоров’я, якому зазвичай присвячується головна увага, коли говорять та пишуть про літніх людей, зовсім не обов’язково гарантує оптимальне внутрішнє самопочуття та нормальне суспільне функціонування у третьому віці. Значна частина представників похилого віку займає «утриманську» позицію, чекаючи турботи й уваги від навколишніх: влади, медиків, сім’ї, покладаючи на них вирішення своїх насущних проблем. У низці психологічних проблем старшого покоління основною є 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

проблема мотивації, втрати сенсу і мети подальшого існування. Допомогти літній людині знову знайти сенс життя, повернутися до самої себе, виявити, підтримати та розвинути її творчий потенціал, усвідомити свої можливості – ось найважливіше завдання всіх фахівців, які працюють із такою віковою категорією. Адже у пізнавальній діяльності творча активність виступає детермінуючою складовою процесу пошуку нових знань. Разом з тим, слід зазначити: допомога психолога, педагога чи іншого фахівця може бути дієвою лише у тому випадку, якщо той, на кого вона спрямована, сам намагається вийти з кризи. Тоді пізнавальна або інша творча діяльність має високий адаптаційний потенціал для психологічного та соціального благополуччя, оскільки у своєму визначенні виключає сприйняття літньої людини лише як об’єкт допомоги і порятунку, беручи до уваги її активну життєву позицію. Процес старіння ми спостерігаємо постійно, часто у

Школа розвитку SPE пропонує Вам

унікальний щоденник, 31

розроблений Романом Кушніром:

Таких ділових щоденників Ви ще не бачили! Щоденник, який допоможе вам досягнути будь-яких поставлених цілей! Унікальні розробки, які виведуть Вас на новий рівень ефективності.

Щоденник поєднує міні-тренінг з фінансової грамотності і тайм-менеджменту! • Зручний у використанні, адже містить кожен місяць окремо (тепер рік планування можна почати з будь-якого місяця). • Орієнтує на довготермінові результати. • Акцентує на найперспективніші завдання. • Допомагає реалізовувати ідеї. • Допомагає позбуватись хронофагів.

Ви самі здивуєтесь, скільки часу у Вас вивільниться для найважливіших справ і людей! Не гайте часу, замовляйте щоденник і місячні вкладки до нього для себе і на подарунки вже зараз!

www.spe.org.ua або телефонуйте

+38 067 849 62 65

З кінця листопада будуть доступні спеціальні місячні вкладки, які завдяки особливим вправам, запитанням і історіям стануть для Вас персональним тренером із удосконалення своїх навичок: • Покращення взаємин з коханою людиною • Свідоме і відповідальне батьківство • Порозуміння з собою і робота з минулим • Удосконалення самоорганізації а з грудня: • Покращення функціонування бізнесу • Фінансова грамотність • Щоденник для спортивних тренувань • Великий оратор • Майстер з продаж

Вартість кожної вкладки лише 25 грн.! Лише уявіть собі, наскільки покращаться Ваші результати у вибраній сфері, якщо Ви щоденно виконуватимете спеціально підібрані вправи! листопад/грудень/січень

Олекса Поліщук

32 Геніальність

ВИВЧИТИ МОВУ? БЕЗ ПРОБЛЕМ!

Щоб навчитися плавати – потрібно плавати. Народна мудрість А ви намагалися, принаймні на розмовному рівні, вивчати іноземну мову? Практично кожна людина свого часу бралася за це завдання, але, на жаль, для більшості з нас воно виявилося непосильним. Проте життя в сучасних умовах диктує свої вимоги: комусь потрібно скласти іспит, хтось хоче здобути освіту за кордоном, інший бажає отримати престижну роботу (що неможливо без знання іноземних мов), а хтось має намір влаштуватися на роботу в іншій країні або відкрити спільне підприємство і тому збирається шукати партнерів за кордоном, а ще комусь просто хочеться поїхати подивитися світ тощо. Загалом сучасна молодь визнає, що без знання іноземної мови вона не має шансів ні знайти престижну, високооплачувану роботу в солідній фірмі, ні влаштуватися легально за кордоном, ні бути прийнятою у вишукане товариство, і впевнена: знання мови відкриває їй великі перспективи в майбутньому. І у цьому з нею важко не погодитися. Дійсно, у нинішніх умовах – інтеграції в європейський та світовий культурно-економічний простір – проблема вивчення мов стає для кожного з нас дедалі актуальнішою. Проте багато людей не наважуються приступити до вивчення іноземної мови, здебільшого пояснюючи це тим, що не мають необхідних лінгвістичних здібностей (іншим бракує наполегливості, по11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

сидючості, уважності, здатності до запам’ятовування, фонематичного слуху або ж ще чогось...). З власного досвіду кожен знає: вивчення іноземної мови – справа досить непроста, яка вимагає багато часу, зусиль і працьовитості, що, проте, переважно дає мізерні результати. Поширеною є думка: вивчення іноземних мов для пересічної людини є безнадійною справою...

Ефективною може бути лише та людина, яка має власні довготермінові цілі. Ваша ціль – лише та, за досягнення якої Ви готові взяти 100% особистої відповідальності.

Вкладайте свій час лише у справи, які Вас розвивають. Варто відмовлятися від рутинної роботи, аби спробувати зробити щось по-іншому.

10 ПРАВИЛ

Не гайте час на очікування, живіть «тут і зараз». Очікуючи чого-небудь 2 години щодня, людина втрачає цілих 5 років протягом життя! Завжди варто мати заняття, яке можна зробити під час переїздів чи у черзі.

Плануйте свій день: час, який Ви не запланували, Ви витратите на цілі інших людей. А якщо у Вас є ідея, не зволікайте: дійте вже зараз!

Не говоріть про те, на що Ви не впливаєте: це звільнить Вам кілька годин на день. Не сперечайтесь і не сваріться – вчіться у людей навколо, вони ваші найкращі вчителі.

Для досягнення великої мрії потрібно від чогось відмовлятися. Жертвуйте малими приємностями заради великих досягнень – це шлях розвитку.

ефективного управління собою в часі

Будьте відповідальні за своє життя: все, що з Вами відбувається, відбувається з вашої згоди і по вашій добрій волі.

Людина добре робить ту роботу, що вона може робити як завгодно довго. Не треба канікул, просто треба правильно працювати. Працюйте на швидкості, на якій Ви не втомлюватиметеся.

Немає проблем, яких не можна було б перетворити в задачі. Немає задач, які не можна було б вирішити.

10.

Ваш настрій – це Ваш особистий вибір, лише Ви визначаєте те, яким буде Ваш сьогоднішній день. листопад/грудень/січень

Андрій Степура

38 Взаємини

ГЕНІАЛЬНИХ ОРАТОРІВ – УРОКІВ Про них знають мільйони, їх виступами захоплюються, в їх словах знаходять натхнення. Вони – це професійні оратори, це люди, що повною мірою усвідомили всю силу слова, що сказане в потрібний час у потрібній ситуації. Сьогодні пропоную вам взяти на озброєння сім уроків від семи ораторів. Звісно, кожен із цих майстрів слова – бездонний океан уроків, з якого можна черпати щодня корисне та цікаве. Та давайте для початку втілимо у своєму житті ці сім принципів, а вже далі кожен для себе вирішить, чи готовий він рухатися далі – в країну, де слова творять реальність. Отож, починаємо. Урок перший… Темпл Грендін: Засіб, а не ціль У трирічному віці Темпл поставили діагноз «аутизм». Це складне вроджене захворювання, яке характеризується тим, що людині важко взаємодіяти з оточуючим світом. Дитинство Темпл виявилося дуже важким. Через своє захворювання їй важко було налагодити зв’язок як із ровесниками, так і з дорослими. Вона не звертала увагу на людей та не дивилися їм у вічі, а голосний звук міг спричинити шалену істерику. Якщо знаходження спільної мови з людьми відзначалося проблематичністю, то з тваринами відносини склалися зовсім по-іншому. Темпл їх любила і завжди шукала нагоди про них потурбуватися. Саме тому й обрала ціллю свого життя турбуватися про тварин, розробляти нові спорудження для ферм, що дозволяли людяніше поводитися з коровами та кіньми. Для досягнення своєї цілі необхідно було приручити лихий характер та навчитися знаходити спільну мову з людьми. Це, у свою чергу, дозволило модернізувати велику кількість ферм та вберегти від нещасного випадку не одну тварину. З часом Темпл стала визнаним експертом у своїй галузі. Її стали запрошувати на конференції у ролі доповідача. Для Грендін це був новий виклик. І вона його прийняла. Спочатку все складалося дуже сумно. Темпл ніяковіла перед десятком людей, навіть якщо необхідно було прочитати виступ із аркуша паперу. Але вона не здавалася й удосконалювала свою майстерність виступу раз за разом, день за днем. І тепер вона може вільно виступати перед сотнями та тисячами людей протягом кількох годин. Мало хто повірить, що колись давно цій людині поставили діагноз «аутизм».

Урок від Темпл Грендін: ораторська майстерність – це не ціль, а засіб досягнення цілі. Якої саме? Обирати вам. 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

Оксана Мокрієнко

42 Взаємини

Відпустка, або Як не посваритися на відпочинку?

Відпустка – благодатний час відпочинку від роботи. Саме на відпустку ми чекаємо з нетерпінням і починаємо готуватися до неї задовго до заповітної дати. Коли ж, як не у відпустці, ми можемо присвятити час найближчим, забувши про щоденні клопоти, турботи і виробничі дедлайни? Та й відпустку сім’я повинна проводити разом. Хіба може бути інакше? Чому ж тоді навіть чотирнадцять днів відпочинку стають справжнім випробуванням не лише для відносин, а й для почуттів? Чому психологи стверджують: для подружжя справжнє випробування аж ніяк не розлука, як ми звикли думати, а спільно проведена відпустка? Так, англійське турагентство latedeals.co.uk недавно провело опитування серед відпускників і з’ясувало, що більше 75% пар, які за останній рік оформили путівку, серйозно сварилися за два тижні спільно проведеної відпустки, а кожну третю заяву на розлучення подружжя подало після спільно проведеного туру. Та й чого так далеко йти? Кожен із нас може пригадати подібні ситуації з власного відпускного сезону. То не на те число куплені квитки, то у валізу не поклалася улюблена сорочка, то забули шампунь… Невже не можна уникнути цих дрібних непорозумінь та сварок у час, коли ми маємо відпочивати й зміцнювати свій союз? Спробуємо розібратися. Місія: спілкування Виявляється, у відпустці міжособистісні суперечки не лише загострюються, назовні виходить все те, що ми замовчували, не обговорювали, відкладали на потім. Адже тепер щосекунди доводиться спільно приймати 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

рішення, відтак сперечатися, деколи дратуватися й зганяти один на одному тяготи відпочинку та шляхів до нього. А дорога сама по собі велике випробування, плюс ще стрес від зміни звичного способу життя. І ось уже близька людина, на яку ми розізлилися, сідаючи у таксі, після приїзду на місце відпочинку перетворилася на справжнє чудовисько. І ми теж від цього перетворення не застраховані. Щоб не зіпсувати відпускний настрій собі та близьким, намагайтеся контролювати в першу чергу себе. Секрет цього дуже простий: аби не мати непорозумінь та не сваритись у відпустці, про відпочинок потрібно подбати заздалегідь. І не потрібно робити чогось надзвичайного, потрібне лише… спілкування. Так, звичайне спілкування. Ось скажіть, як минає ваш день? Скільки часу ви приділяєте обговоренню щоденних насущних справ, чи розкриваєтеся душевно перед своєю половинкою? Чи у вас усе розписано щохвилинно: спершу робота, потім діти, робочі проблеми, домашні клопоти?.. Ми знаємо, що маємо вранці прокинутися, зібратися, поснідати, піти на роботу, вирішувати проблеми, побутові справи, а вранці знову по колу робити потрібне, знову ті самі побутові справи, як і завжди… І так рутина не відпускає нас до відпустки.

Оксана Мокрiєнко

46 Взаємини

Дружба між чоловіком та жінкою: міф чи реальність? Iдеальний варiант — коли ваш чоловiк i є вашим другом.

11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

Що таке дружба? Чи можлива дружба між чоловіком і жінкою? Це запитання старе, як світ. «Дружба між чоловіком та жінкою – це відносини колишніх коханців або майбутніх», – стверджував Джордж Бернард Шоу. Напевно, всі погодяться: дружба – це те, що потрiбно кожному з нас для повноцiнного життя, і незалежно від різноманітності існуючих думок для кожної окремої людини питання можливості чи неможливості існування дружби між чоловіком і жінкою вирішується суто індивідуально, виходячи з власних установок та життєвих ситуацій. Дружба – безкорисливі особисті взаємовідносини між людьми, базовані на довірі, щирості, взаємних симпатіях, спільних інтересах і захопленнях, які задовольняють нашу потребу в спілкуванні. Неодмінними ознаками дружби є довіра, терплячість, відсутність міжособистісної конкуренції у колі знайомих та колег.

Соломія Чир

50 Особистість

Про Фройда люблять говорити всі, кому не лінь. Ви також скоріш за все чули про поняття «несвідомого», про фройдівське тлумачення сновидінь та «сексуальне підґрунтя» наших дій і тривог. Але за грандіозним науковцем приховувалася проста, вразлива людина. Пропоную познайомитися із Зигмундом, який страждав від постійних депресій. Який більше десяти років боровся з раком та важко переживав «зраду» своїх учнів… А крізь призму нелегкої біографії поглянемо й на наукові здобутки відомого австрійця.

«За

Фройдом»

Біографія батька психоаналізу Амбітний Зигмунд: як усе починалося Зигмунд Фройд (нім. Sigmund Freud) з’явився на світ 6 травня 1856 року у Фрейбергу (нім. Freiberg, Австрійська імперія, зараз – чеське місто Пршибор, чес. Přibor). Батьки Зигмунда – євреї Якоб та Амалія – були небагатими вихідцями з Німеччини. Коли хлопчику виповнилося три роки, сім’я у пошуках кращого життя переїхала у Лейпциг, а ще через рік – у Відень. Спершу Фройдам і тут жилося несолодко: мешкали вони в одному з найбідніших районів міста поряд із біженцями, циганами та повіями. «Бідність і злидні, злидні й убозтво…», – так характеризував Зигмунд той період життя своєї сім’ї. Згодом справи Фройдів покращилися. Юнак змалку захоплювався літературою й філософією. Зигмунд читав Ніцше, Шопенгауера, Шекспіра, Канта… Крім німецької, вивчав англійську, французьку, іспанську й італійську. Він був відкритою та допитливою дитиною. Завдяки самоосвіті, підтримці батьків та бажанню вчитися хлопчик у 9 років вступив у гімназію. Цікаво, що серед восьми дітей батьки найбільше сприяли навчанню саме Зигмунда. Батьківська інтуїція, мабуть, підказувала: цьому наполегливому хлопчині під силу підкорити не одну вершину! 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

З матір’ю у Фройда був міцний емоційний зв’язок: «Людина, яку в дитинстві безмежно любить мати, на все життя зберігає у собі почуття переможця та віру в успіх». Таке прагнення до визнання й популярності, а також болісне переживання невдач можна простежити протягом усього життєвого шляху австрійця. У 17 років Зигмунд закінчив гімназію із відзнакою. Коли настав час обирати майбутню професію, хлопець вступив на медичний факультет Віденського університету. Хоч згодом Фройд визнав, що ніколи особливої тяги до медицини не відчував. А от наукова робота й самостійні дослідження приваблювали Зигмунда вже з перших курсів. Студент закцентував увагу на анатомії й зоології, багато часу проводив за мікроскопом. У першій науковій роботі дослідив статеві

«За Фройдом». Біографія батька психоаналізу

Особистість 51

відмінності у річкових вугрів. За успішні зоологічні дослідження Фройда двічі нагородили спеціальними стипендіями. Але студентські будні Зигмунда не завжди були безхмарними: у тогочасному суспільстві вже назрівали антисемітські настрої. Тому хлопець в університеті нерідко стикався з образами однолітків через свою національність. Проте він навчився не зважати на кепкування, а випробування загартували в ньому стійкість характеру. Згодом ці риси пригодилися Фройду-науковцю, коли він самовіддано відстоював своє вчення психоаналізу. Після здобуття 1881 р. ступеня доктора наук Фройд хотів продовжити дослідницьку діяльність при Інституті фізіології. Проте невдовзі скромний Зигмунд познайомився з єврейкою Мартою Бернейс (Martha Bernays, 1861-1951 рр.) та вперше закохався. Він задумався про створення сім’ї й визнав, що його наукова діяльність не прогодує родину. Фройд влаштувався на роботу у Віденську міську лікарню, а в майбутньому планував зайнятися приватною практикою. У 1882 р. Зигмунд та Марта заручилися, проте весілля Фройд відклав до того часу, коли розбагатіє. У цей період очікування закохані майже щоденно писали один одному романтичні листи. Деякі з сотень послань стали доступні публіці, їх об’єднано у книзі «Листи до нареченої». «Ох, якби ти була поруч зі мною, маленька принцесо! Я повинен зібратися з силами і впродовж 14 днів обмежувати себе у бездумних насолодах життя, щоб заробити гроші…», – писав Зигмунд. Одружилися закохані 1886 р., у їхньому шлюбі народилося шестеро дітей. Наймолодша Анна пішла науковим шляхом батька й стала вірною послідовницею його вчення. Проте схоже, що в історії цієї сім’ї є своя пікантна ложка дьогтю: біографи Фройда часто натякали на позашлюбний зв’язок Зигмунда з сестрою Марти Мінною. А один німецький соціолог декілька років тому оголосив, нібито знайшов докази роману Зигмунда та Мінни: йому вдалося довести, що коханці разом таємно відпочивали у маленькому готелі… Незважаючи на здогадки й домисли, факт залишається фактом: пліч-о-пліч Марта й Зигмунд прожили 53 роки, виховавши чудових дітей. І вже у похилому віці австрієць написав сину Ернесту в листі (1928 р.): «Для мене стало безцінним усвідомлення, як багато я можу навчитися у своїх дітей!»

А оскільки Фройд дуже не любив, коли втручалися у його особисте життя, то від романтичних та сімейних досягнень повернімося до подвигів професійних. Молодий лікар спочатку серйозно зацікавився неврологією, почав вивчати методику діагностики й лікування дитячого паралічу. Також досліджував порушення мови у дітей (афазію). Праці на цю тематику добре сприйняли у медичних й наукових колах. Саме завдяки Фройду у медицині з’явився термін «дитячий церебральний параліч». Коли австрієць перейшов у психіатричний відділ лікарні, то відчув, що нарешті знайшов своє місце. Він опублікував багато наукових праць, проте ні слава, ні гроші ще не стукали у двері Зигмунда.

листопад/грудень/січень

Соломія Чир

52 Особистість

У цей період гучною невдачею Фройда стало дослідження дії кокаїну на людський організм. Молодий вчений переконував, що препарат можна застосовувати як нешкідливий засіб анестезії, а також як психологічний антидепресант, який йому самому допоміг справитися з нервовими станами й депресією. Коли ж науковці довели, що кокаїн – це небезпечний наркотик, Фройд уже був залежний від препарату, мучився від сильного головного болю, кровотеч із носа… Нелегко було Зигмунду позбутися кокаїнової залежності. Але науковці знайшли у цій сторінці біографії Фройда позитив: саме дія наркотиків на людський організм підштовхнула його до вивчення феномену несвідомого. У 1885 році Зигмунд поїхав на стажування до відомого лікаря-невролога Жана Шарко (фр. JeanMartin Charcot) у Париж. Француз спеціалізувався на застосуванні гіпнозу під час роботи з пацієнтами. У стані навіювання, подібного на сон, контроль свідомості послаблювався і хворі розповідали про ті події з життя, які могли спричинити стресовий стан. Ця методика зацікавила Фройда, Шарко став для нього беззаперечним авторитетом. Зигмунд навіть назвав свого первістка в честь француза – Жаном Мартіном. Декілька місяців австрієць спостерігав за роботою Шарко, уявляв, як практикуватиме гіпноз самостійно. 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

Потім попросив дозволу перекладати його лекції німецькою мовою – Жан Шарко погодився. Під час стажування у Франції Фройд припустив, що істерія, неврози можуть бути спричинені психосексуальними факторами. Згодом думка щодо ключової ролі сексуальних потягів простежувалася у більшості концепцій й теорій Зигмунда. Повернувшись в Австрію, Фройд продовжив наукову роботу й розпочав приватну практику. Його пацієнтками були переважно жінки з істеричними проявами. Разом із товаришем, успішним лікарем Йозефом Броєром (нім. Josef Breuer), Зигмунд почав застосовувати метод легкого гіпнозу. Пацієнти, які під гіпнозом зуміли знайти джерело своїх істерик та переживань, позбавлялися симптомів. Броєр називав це процесом очищення, катарсису. Вже на цьому етапі проглядалася стрижнева ідея майбутнього психоаналізу Фройда: щоб визначити причину хвороб, слід покопатися у витіснених із свідомості емоціях та переживаннях. Важливим відкриттям Фройда і Броєра було те, що спершу необхідно подолати опір несвідомого. Але гіпноз не завжди був ефективним, навіювання діяло не на всіх. Усвідомивши недосконалість цього методу, Зигмунд вирішив знайти інші способи лікування. Народження психоаналізу. Психоаналітичне товариство Отже, Фройд переконався, що джерело проблем людини слід шукати в її дитинстві та минулих переживаннях, але вчений хотів отримувати необхідну інформацію від пацієнта при тямі, а не у гіпнотичному стані. Так зародився новий метод діагностики у психіатрії – метод вільних асоціацій. У чому суть цієї техніки? Фройд під час сеансу обирав певну тему й просив пацієнта вимовляти вголос усе, що спадає на думку, без цензури. Необхідно було озвучувати навіть абсурдні, непристойні асоціації. Все, що злітало з уст хворого, було для Фройда ключем до тлумачення й розуміння чужої психіки. Новий метод Фройда давав можливість думці линути до тої проблеми, яка найбільше тривожить людину. Не відбираючи конкретні думки, пацієнт вимовляв усе те, що затаїлося глибоко у психіці й підточувало спокій, впевненість людини. Фройд пояснював, що жодна наша думка не випадкова – це наслідок наших переживань та сумнівів: минулих чи теперішніх. А знайшовши причину, можна боротися і з наслідком. Так відкриття методу вільних асоціацій стало першим кроком до заснування психоаналізу.

58 Психодіагностика

Тетяна Федчук

– Забобони вигадка чи реальність?

Життя – це терниста дорога, на якій ми натикаємося на різноманітні проблемні ситуації, які неабияк заважають, і намагаємося знайти їм пояснення або виправдання, лиш би не визнавати, що вони сталися через наше недбальство чи байдужість. Саме така схема стала основою виникнення вже досить буденних речей – забобонів. Вони переслідують нас усюди: прокинувшись, потрібно стати на ліву ногу, не дозволити чорній кішці перебігти дорогу або сусідці перейти з пустою ємністю. Ці та багато інших забобонів особливо важливі у дитячому віці, але, виростаючи, наперекір власному розуму, ми продовжуємо дотримуватися своєрідних ритуалів, які нібито можуть захистити нас від усіх негараздів. Виявляється, зараз кожна четверта людина вірить у забобони або ж прислухається до них. Тому важливо з’ясувати, що ж це за такі славнозвісні забобони, як з’являються та які методи їх розвінчування. Забобони – помилкові переконання, в силу яких деякі явища і події подаються ознакою майбутнього і проявом надприродних сил; вид марновірства, котрий полягає у тому, що індивід приймає за реальність невідомі сили, здатні провіщати події і навіть впливати на них. Забобони пов’язані з відсутністю правильного, наукового уявлення про зв’язки та закономірності явищ природи і суспільства. Більшість забобонів виникають через те, що мають релігійне 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

коріння, і швидше вважаються релігійними віруваннями, адже беруть початок із тих часів, коли люди поклонялися землі та сонцю, гадали на кишках тварин та сонячних променях, боялися блискавки й грому та були переконані, що земля – це млинець. За історичною рутиною вони мали забутися та залишитися лише на сторінках книг про історію, як це сталося з жертвоприношенням і гаданням на печінці тварин, але у кожного правила є виключення: забобони стали повсякденністю та звичайною частиною нашого життя. Існує два пояснення того, чому ж забобони так впевнено залишаються супутниками нашого життя. Перше – усна народна творчість. З покоління в покоління передавалися легенди про те, як сонячне затемнення стало причиною краху цілої імперії або як після зустрічі з вороном людина померла. Це звичайний страх, як перед апокаліпсисом чи чимось надприродним, що штовхає людей не до релігії, а до талісманів та амулетів у вигляді кролячої лапи чи шматка каміння. Друге пояснення – банальне небажання людини визнавати свої недоліки і переконати себе та оточуючих, що причиною цього є невдале розташування зірок у небі, адже так легше. Отже, більшість сучасних забобонів або не мають під собою реальної основи (чорний кіт), або були реальною картиною у минулому, але через певний час втратили свою актуальність і стали здобутками народної творчості. Натомість люди вже у наш час сприймають

Забобони – вигадка чи реальність? усе надто буквально (розбите дзеркало, розсипана сіль, передавати через поріг, виносити сміття після заходу сонця). Виникає питання про те, чи вірити у забобони. Задумайтеся, чи потрібні вони вам у житті: чи намагаєтеся ви посипати розсипану сіль цукром або ж чекати, щоб хтось інший перейшов дорогу, де пробігла чорна кішка? Можливо, недаремно говорять «береженого Бог береже», але варто зрозуміти основу кожного з «найпопулярніших» забобонів, адже важко повірити, що вони можуть бути точною системою, яка однаково спрацьовує для всіх людей. Тому будемо детально дізнаватися про забобони і вирішувати, в які вірити, а в які не варто. Напевно, один із найпоширеніших забобонів – п’ятниця 13. «Жахливий» день навіює пересторогу і вводить людей у стан надчутливості. А все розпочалося через те, що досить вільно трактували Старий завіт, адже стверджували: саме у цей день Каїн убив Авеля. Минав час, і подія доповнювалася різноманітними домислами та пересторогами, які й перетворили п’ятницю 13 у день найбільших бід та нещасть. Наприклад, у таємній вечері нарахували 13 учасників, а зрада Іуди вперше згадується в 13-му розділі Євангелія. Подібні дрібні констатації фактів із часом посилювали страх перед цим днем. Далі боязнь 13 тільки посилилася. Окремі джерела стверджують: п’ятниця «почорніла» тому, що цього дня Адам і Єва скуштували забороненого плоду, здійснивши велике гріхопадіння. Найімовірнішим походженням нещасливого дня є загальні поєднання забобонів у багатьох культурах щодо числа 13 (або «чортової дюжини») та п’ятниці. Такий день тижня вважається нещасливим, адже саме у п’ятницю розп’яли Ісуса Христа. До того ж, за свідченням деяких дослідників, це відбулося 13 числа місяця нісана єврейського календаря. Отже, за такою версією, п’ятниця 13-го стала знаменною датою, коли зі смертю Сина Божого у світі запанувало зло. Також саме у п’ятницю вночі, за релігійними віруваннями, перед єврейським суботнім шабатом нібито активізувалися темні сили і починався шабаш. Так, наприклад, Франклін Рузвельт ніколи не подорожував 13-го числа, в деяких лікарнях немає тринадцятої палати, в деяких готелях – 13-го поверху. А в родині, де є тринадцять дітей, хтось із них обов’язково виросте злочинцем. Ще однією версією походження забобону є історія про те, як у п’ятницю 13 жовтня 1307 року за наказом французького короля Філіпа IV були заарештовані та піддані тортурам тисячі лицарів-тамплієрів. Це, так би мовити, попу-

Психодіагностика 59

лярна міська легенда, яка поширювалася здебільшого завдяки міфологізації та відображенню в літературі, фільмах. Наукових чи історичних підтверджень походження забобону саме від цієї дати наразі не знайдено. Згідно з популярним скандинавським міфом 12 богів зібралися на святкову вечерю в раю Валгаллі. Але тут з’явився незапрошений 13 бог-бешкетун Локі. Він намовив Голдера, сліпого бога темряви, вбити стрілою з омели бога щастя та радості Болдера. Останній помер. І настав день, коли вся земля засумувала. Таким чином у скандинавських культурах укріпилося передчуття невдачі, пов’язане з числом 13. Інша версія походження забобону вказує на зв’язок між п’ятницею 13-го з місячним календарем. Відповідно до неї у тринадцятий день починається повна фаза місяця. Стосовно повні, у свою чергу, існують й інші забобони. Зокрема, не рекомендується починати в такий час важливі справи, робити операції тощо. За деякими статистичними даними, під час повні спостерігається сплеск злочинності, самогубств, хвороб, нещасних випадків та аварій. Іноді вживають назву «Чорна п’ятниця». День п’ятниці 13 майже офіційно вважається нещасливим днем у більшості країн Європи, Австралії й США. Американці його побоюються, мабуть, більше від решти країн і народів, адже вважають: краще тоді бути дома, ніде не виходити, щоб не накликати на себе лиха. Багато хто відмовляється в п’ятницю 13-го обідати в ресторанах через страх отруїтися. Чимало хірургів ніколи не призначають на цей день операцій. Ну, а вже справляти у «чорну п’ятницю» весілля, підписувати важливий контракт – майже самогубство. В американців немає будинків із цим номером, в

листопад/грудень/січень

Роман Касіян

64 Діти

ТАТО 2.0 – еволюція страуса «Тато на роботі, мама вдома» – часто ми могли чути таку відповідь від дитини на запитання: «Де твої батьки?» У такий спосіб дитяча свідомість безпомилково розмежовувала ті сфери, куди зазвичай вкладали свою енергію і зусилля батько й мама. Склалося так, що, коли потрібно обговорити поточну демографічну ситуацію у Китаї чи проблему безробіття у Тунісі, батько, як супермен, перший приходить зі своїми ідеями та порадами, а, коли до тата звертається засмучена невтішними стосунками з хлопцем 13-літня донька або 7-річний син із проханням погратися з ним в улюблену іграшку, татко «з чистою душею» відправляє дітей до мами, адже це вже не його справа. Звичайно, не всі тати однакові, але якщо аналізувати тенденцію, то статистика тут невтішна… 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

Переглядаючи у мережі теми різноманітних форумів, де «тусуються» люди, яким небайдужа тема сімейних стосунків, батьківства, виховання дітей, складно не помітити гендерний склад учасників. У більшості випадків це жінки. Така ж ситуація буде, коли ми завітаємо на той чи інший тренінг, котрий проводить новомодний гуру з сімейної психології. Складається враження, що у нас чоловіки або вже про все знають, або вони настільки зайняті, що у них на «таке» немає часу, або, ймовірно, їм це просто нецікаво. Заради об’єктивності треба сказати: психологічна гнучкість жінки, її здатність швидше налаштовуватися на свого співрозмовника часто сприяє більшій «успішності» у сфері налагодження стосунків, що, зокрема, можна побачити й у стосунках із дитиною. Чоловік, помі-

Наші партнери

Як убезпечити дитину в мережі? Важко уявити собі сучасний світ без Інтернету. Що б ми робили без можливості листуватися по роботі з партнерами з найдальших куточків країни чи навіть світу? Без можливості вчитися у найкращих викладачів через різного роду навчальні програми? Зрештою, навіть без можливості поспілкуватися через соціальні мережі з друзями, яких давно не бачили? Звісна річ, світ би не перестав існувати з втратою всесвітньої мережі, але щоденне побутове життя суттєво змінилося б. Втім, глобальний доступ до будь-якого контенту: аудіо, відео чи текстової інформації, – так само як і можливість сконтактувати чи не з кожною людиною на земній кулі, несе у собі чимало загроз і спокус. Особливо коли це стосується дитячого часу, проведеного в Інтернеті чи загалом за комп’ютером. На жаль, не кожен інтернет-ресурс дбає про те, щоб виховувати у своїх найменших користувачів ініціативність і наполегливість, готовність вчитися і розвиватися, впевненість і комунікабельність. Часто все відбувається навпаки – чим більше часу дитина проводить он-лайн, тим менше у неї бажання і можливостей знаходитися оф-лайн, а легкість доступу до комп’ютерних ігор, де так легко бути «героєм», до найрізноманітнішої «дорослої» інформації і до соціальних мереж, що лише імітують дружбу, робить наших дітей вразливими як у соціальному, так і в емоційному плані. Це, у свою чергу, впливає на вміння товаришувати з однолітками і співпрацювати у колективі, проявляти наполегливість у навчальному процесі, та й загалом позбавляє готовності до викликів реального життя. То що ж робити, коли вже дошкільнята, не кажучи про школярів, тягнуться до батьківських планшетів і комп’ютерів, а багато хто з них уже має і свої власні «ґаджети»? Що робити у випадках, коли діти починають проводити багато (понад 6 годин у тиждень) у мережі чи просто за комп’ютером, коли поруч немає нікого дорослого? Як бути переконаними, що дитина не відвідуватиме «зайві» чи відверто шкідливі сайти або що не «шпілятиме» цілий день комп’ютерну забавку замість того, аби робити уроки чи навіть грати у футбол із друзями?

Відповідь, мабуть, доволі проста: якщо сам по собі Інтернет не може убезпечити дітей від спокус і небезпек, то у превентивних цілях це повинні зробити самі батьки, котрим не байдужі дитина та її майбутнє! Погодьтеся – звучить цілком логічно, тільки от як таке зробити на практиці? Є програма, яку випускає компанія Soft Integrator Europe, що розробила систему батьківського контролю Teentor і облік робочого часу Time Inspector. Її програмами успішно користуються вже понад 230 000 осіб в цілому світі! Програма Teentor - Family Safety дозволяє обмежити доступ до небажаних сайтів чи програм, а за потреби навіть перехоплювати листування чи отримувати скріншоти з екранів дитячих «девайсів». Погодьтеся, проблемам краще запобігати, аніж боротися з їх наслідками. Причому коштує така дитяча безпека неспівставно мало порівняно із загрозами, які вона попереджує, – всього від 39 до 119 грн./міс. залежно від рівня контролю. Спробуйте скористатися пробною версією на сайті http://www.teentor.com/ua. Принаймні ви знатимете, чим цікавляться ваша дитина/діти у мережі і чи, бува, не час почати проводити з нею/ними більше часу, насолоджуючись такими неповторними і радісними спільними сімейними моментами.

TEENTOR – БАТЬКІВСЬКИЙ КОНТРОЛЬ Захистіть свою дитину! http://www.teentor.com/ua У випадку виникнення питань щодо придбання ліцензії та налаштувань звертайтеся до регіонального менеджера в Україні +38 096 820 75 85 (Мар’яна)

листопад/грудень/січень

Наталя Кузьма

72 Діти

Який народ, таке і виховання Традиції виховання певних народів визначають майбутнє своїх поколінь. Немає гену пунктуальності чи впевненості, наприклад, є традиції виховання. Які звичаї мають найкращий результат – коли дитина стає центром уваги у родині чи коли є чітка субординація, що вибрати – повну свободу чи режим, давати гроші змалечку чи коли вже сам заробить, водити на розвиваючі гуртки з пелюшок чи дозволити насолоджуватися дитинством та зростати самому, виховувати у строгій релігійності чи дати змогу самому прийти до Бога? Різні народи по-різному відповідають на ці питання. Запрошую Вас спільно помандрувати по сім’ях різних країн і на себе подивитися зі сторони. Єврейське щастя Дивлячись на успішних людей у світі, відомих суддів, лікарів та навіть на український парламент, я часто ставлю собі запитання: чому євреї такі успішні? А от серед героїв на полі бою чи активістів революцій їх дуже мало, так само як і серед ремісників. Євромайдан, а згодом і унікальний волонтерський рух показали, що українці – розумні, винахідливі, працьовиті, співчутливі, щедрі, сміливі, але серед них мало тих, хто бажає бути лідером чи йти у політику. Насамперед єврейські батьки часто хвалять своїх дітей. Вони ніколи не скажуть дочці чи сину, що вони дурні, і не казатимуть, що інші діти кращі. Українцям, на жаль, у цьому відношенні ще вчитися і вчитися. Євреям із дитинства втовкмачують, що вони вища раса. Євреї дружні. Це також їхня величезна перевага. Можливо, так сталося через їхнє поневіряння по чужих землях, адже разом легше вижити на чужині. Звичайно, і завдяки їхній дружності та підтримці 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

євреям легше досягти успіху. Адже важливі посади обіймають їхні одноплемінники і вони скоріше дадуть хорошу посаду своєму. Євреї не бояться, у тому числі завдяки правильному вихованню та вірі у богообраність не бояться братися за важливі справи. Представник іншої національності добре подумає, чи згоджуватися на важливу та відповідальну посаду. Єврей же не боїться, краватку почепив – і вперед. І так в усіх сферах життя. А досвід прийде згодом. Українцям також потрібно менше сумніватися та більше вірити у свої сили. Мої знайомі євреї приділяють велику увагу фізичному вихованню дітей, часто серед них зустрічаю тих, хто ходять із дітьми у гори, плавають, їздять на

Який народ, таке і виховання

Діти 73

лижах. Нерідко на свята чи у вихідні, коли в українців застілля, єврейські родини відправляються у мандрівки. Серед них мало тих, хто вживає алкоголь. Також у середовищі євреїв панує благоговіння перед знаннями. Серед них багато успішних людей в інтелектуальних видах праці.

знадобитись у житті. Логарифми – ні, а от що таке портфоліо, контракт, банківська карта – так. Тут панує свобода. На уроках можна займатися чимось своїм, наприклад читати книгу. Вчиться той, хто хоче вчитися. Педагоги стараються, але якщо хтось абсолютно не цікавиться науками, його не будуть сварити, принижувати, залякувати… Не всім ж професорами Радісні фінни бути, хтось і водити автобус має. А цінується тут будьМабуть, найкращий підхід до виховання дітей змогли яка праця. Дух волі – це ще й не огороджена школа, знайти у Фінляндії. Згідно з міжнародними дослібез охорони, можливість сидіти на уроках на килимі, дженнями, які вже три роки поспіль проводить авто- відсутня форма, уроки на свіжому повітрі, у зошитах ритетна організація PISA, фінські школярі показали можна писати олівцем і стирати скільки завгодно, «донайвищий у світі рівень знань. Вони також найбіль- машку» задають рідко. ше читають у порівнянні з іншими дітьми світу. І Головне завдання виховання фінів – підготувати дисаме ці діти проводять найменше часу за навчанням. тину до самостійного успішного майбутнього життя. Секрет – у державному підході до освіти дітей. Тому тут вчать роздумувати і самим отримувати знаЄ кілька складових цієї філософії: рівність великих та малих шкіл/садочків в облаштуванні, пропорційному фінансуванні, врахування мовних запитів. У Фінляндії всі предмети важливі – і математика, і музика. Фіни не сортують учнів на класи, навчальні заклади обирають за здібностями та кар’єрними бажаннями. Порівняння дітей між собою заборонено, кожен вважається потрібним і навіть особливим. Існує рівність серед вчителів – нема улюблених, як і вчителі не мають фаворитів. Будь-які відхилення від правил призводять до розірвання контракту, а тут його укладають лише на рік, а оплата праці дуже висока. ння. Важливі не завчені формули, а вміння користуФіни поважають права дітей, ознайомлюють із ними ватися довідником, текстом, Інтернетом, тобто застоз першого класу. Діти у Фінляндії мають право пожа- совувати потрібні ресурси для вирішення поточних літися на дорослого соціальному працівнику. Анало- проблем. Вчителі також не втручаються у конфлікти гічна практика й у Німеччині. Це стимулює фінських дітей, а дають змогу підготуватися до життєвих ситуабатьків до розуміння, що їх дитина – самостійна цій всесторонньо і розвинути вміння постояти за себе. особистість, ображати яку ні словом, ні тим більше Як результат, спокійні, розважливі та щасливі фінські ременем не можна. діти читають книги, легко дивляться фільми без переФіни кажуть: «Або ми готуємо дітей до життя, або до кладу, грають у комп’ютерні ігри, ганяють на роликах, екзаменів». І вибирають перше. Тому в фінських шко- велосипедах, співають. Радіють життю та ще й встигалах іспитів нема. У школах вчать лише те, що може ють вчитися. листопад/грудень/січень

Іван Мись

80 Фінанси

ВЕДЕННЯ СІМЕЙНОГО БЮДЖЕТУ

як сходинка до фінансового благополуччя

Основою успішної держави завжди виступає успішна особистість та сім’я. Сім’я – це одна з основних соціальних інституцій, це свого роду держава в державі, яка керується своїми правилами, має власні фінанси, самостійно визначає пріоритети тощо. Таким чином від батьків до дітей передається інформація, яка трансформується у формі стереотипів, поглядів та уявлень, що відіграють важливу роль у формуванні індивідуального сприйняття світу. В сучасному світі на перший план виходить матеріальне благополуччя. Основою досягнення матеріальних цілей виступає ефективне довготривале управління сімейними ресурсами, яке просто неможливе без ведення сімейного бюджету. Ведення бюджету включає у себе два аспекти: - психологічний; - практичний. Основним моментом впровадження «бюджетування» своїх фінансів, особливо для молодих сімей, досить часто виступає психологічний момент, адже нерідко подружня пара не може дійти згоди стосовно впровадження обліку доходів – видатків. Це може бути наслідком багатьох чинників, зокрема відсутності такої практики в «батьківській сім’ї», низького рівня обізнаності в плані особистих фінансів та відсутності у подружжя спільних цілей, що негативно впливає на взаєморозуміння між членами подружжя та може провокувати конфліктні ситуації в майбутньому. Досить поширені ситуації, коли хтось із подружжя може розуміти систему обліку доходів-витрат як обмеження власної свободи стосовно розпорядження 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

коштами або намагання іншої сторони встановити контроль над особою. У таких випадках варто частіше розмовляти на дану тему, визначати спільні цілі та шукати шляхи для їх досягнення – в будь-якому випадку це почне приносити результат тільки при спільній роботі. Дуже часто це процес непростий, але вкрай необхідний, адже альтернатив йому за великим рахунком немає. Поки сім’я знаходиться в пошуку консенсусу, рекомендовано одразу після отримання доходу відкладати певну визначену заздалегідь суму в «сімейний резерв», а інші розподіляти відповідно до потреб конкретної сім’ї. Такий спосіб допомагає уникнути багатьох спірних моментів та створити певну суму накопичень для сім’ї, що є однозначно позитивом та дає сім’ї один із базових навиків – «вміння відкладати».

84 Наші партнери

У вас є план

«Б»? Постійно запитую в людей одне і те ж: “Як захиститися від неприємностей у вигляді хвороби, травми, нещасного випадку, інвалідності, втрати працездатності? Як ви собі уявляєте такий захист?”. Уточнюю: фінансовий захист, адже мій фах – фінансовий консультант. Хочу і вас, читача журналу, запитати те саме. Часто чую: “Вести здоровий спосіб життя, займатися спортом, харчуватися здоровою їжею”. Людина, котра так каже, або не почула все питання, або просто закриває вуха, щоб не чути незручних питань… До речі, так відповідають переважно представники лише однієї статі. Найчастіше так кажуть чоловіки… Я з великою повагою ставлюся до відповідальних чоловіків. Відповідальний чоловік – дуже цілеспрямований. Він завжди і всюди шукає можливості – зростати, багатіти, розвиватися, примножувати та досягати. Він ставить високі планки, постійно підносить планку, шукає та знаходить свій шанс! Чоловік не допускає можливості, що десь колись якось щось піде не за його планом. Тільки варіант А, жодних Б! Це дуже добре, але, як показує життя, варіанти бувають різні. А ось жінки знають: варіанти можуть бути різні… І тому найчастіше в родині саме жінка стає ініціатором того, щоб подбати про запасний варіант на випадок, коли життєвий 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

Наталя Ковб

86 Мандри

Прогулянка туманним Альбіоном На початку ХІХ століття Лондон витіснив Амстердам, таким чином ставши головним фінансовим центром світу. Подальше зростання його впливу до Першої світової війни пов’язане зі зміцненням комерційних банків. Власне як міжнародний ринок Лондон дістав розвиток лише з другого десятиріччя XX ст., утвердившись у цій ролі тільки наприкінці 50-х років. У 2014 році Лондон вперше змістився з позиції лідера світового фінансового центру, поступившись Нью-Йорку. Такі дані наводить консалтингова компанія Z/Yen Group Ltd у своєму рейтингу Global Financial Centres Index (GFCI), що базується на чотирьох основних категоріях: бізнес-кліматі, фінансах, інфраструктурі, людському капіталі та репутації. Однак це не заважає місту демонструвати найвищий показник ВВП на мешканця серед міст у країнах ЄС. Так, за даними Eurostat, показник заможності у 2014 році сягнув 325% порівняно з середнім показником в Європейському Союзі. Наша подорож розпочинається з прибуття в аеропорт Хітроу, найбільше летовище Європи та друге за пасажирозавантаженістю у світі. Щоб дійти до паспортного контролю в черзі, доведеться простояти кілька годин, тому запасайтеся терпінням. 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

Після перевірки документів та відбитків ваших пальців час прямувати до метро. Метро у Лондоні вважається найпопулярнішим видом транспорту. Варто одразу придбати електронну карту на проїзд У Хітроу обслуговується більше 90 авіакомпаній, які зв’язують Лондон із 170 аеропортами по всьому світу. Летовище є хабом (вузловим аеропортом) для British Airways та Virgin Atlantic Airways. Щороку Хітроу обслуговує 67 млн. пасажирів, 11% із яких складають внутрішні рейси, 43% – близькі закордонні й 46% – дальні закордонні рейси. В аеропорту функціонує 5 пасажирських терміналів та один вантажний.

Прогулянка туманним Альбіоном

«Oyster», якою так само можна скористатися і в наземці, або звичайний білет із магнітною стрічкою «TravelCard». Виходимо на станції Bank та нам відкривається неймовірна атмосфера світового фінансового центру – Сіті. Тут дуже вдало поєднані архітектура сучасності та збережена віками спадщина. Хмарочоси в стилі постмодерну гармонійно переплітаються з нормандськими забудовами, що надає Сіті неабиякого шарму. Саме тут знаходиться основна фінансова артерія міста.

Мандри 87

Лондонський метрополітен включає 11 діючих гілок із 270 станціями. Загальна його протяжність рівна 402 км (45% станцій знаходяться під землею), що дає змогу метрополітену зайняти 4 місце в світі після сеульського, пекінського і шанхайського. Пасажиропотік складає приблизно 3 млн. людей у день. Вартість проїзду варіює залежно від подоланої відстані. Система метрополітену поділена на 6 зон, де перша зона – центр, а шоста – окраїна міста.

листопад/грудень/січень

радить 92

Можливо, Ви ще не читали: Атлант розправив плечі. Частина перша. Несуперечність. Айн Ренд. Наш Формат, 2015р. – 456 с. У першій частині авторка знайомить читачів із головною героїнею Даґні Таґґарт, яка керує найбільшою в країні залізницею і прагне впровадити нові технології, щоб зробити свою бізнес-імперію ще сильнішою. У цьому їй допомагає Генк Ріарден – король металургії, а ще нафтовий монополіст Елліс Ваятт, що перетворює Богом забуту землю на промисловий рай. У їхніх руках – наймогутніші корпорації, що від них залежить доля країни. Вони – сучасні атланти. Їхня релігія – економіка, їхня відповідальність – тягар усього світу. Колись вони мріяли змінити життя суспільства, а тепер їм доводиться чути, що вся їхня праця лише помножує несправедливість. Що всім людям потрібні однакові права і можливості. Спершу атланти лише знизували плечима. Але настане той день, коли їм остаточно набридне тримати цей світ на своїх плечах. Атлант розправив плечі. Частина друга. Або–Або. Айн Ренд. Наш Формат, 2015р. – 472 с. Книга містить блискучі світоглядні монологи, вкладені в уста головних героїв Франциско Д’Анконії та Генка Ріардена. Між якими стоїть жінка, в яку обидва закохані, – Даґні Таґґарт. Їхня Країна стрімко летить у прірву: моторошна криза охоплює всі царини людського життя. Псевдовчені наполегливо пропагують: мислення – ілюзія, пошук будь-якого сенсу – абсурд, і зрештою уряд оголошує мораторій на розум. Талановиті підприємці безслідно зникають, кидаючи своє виробництво напризволяще чи знищуючи його. Даґні впевнена, що в країні з’явився таємничий Руйнівник, ціль якого – крах економіки і тотальна деградація людей. Впродовж сотень сторінок книги персонажів і читачів непокоїть одне дивне питання: «Хто такий Джон Ґолт?» Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А. Айн Ренд. Наш Формат, 2015р. – 480 с. В останній частині свого фундаментального роману ідей Айн Ренд змальовує цілісну філософську систему, яка досі викликає палкі дискусії, де від захвату до обурення – один крок. Країна, яку залишили її творці, винахідники та мислителі, приречена на війну, голод і смерть. Владу захоплюють невігласи, корупціонери й мародери. Історія триває бодай тому, що одна вольова жінка на ім’я Даґні Таґґарт переконана, що досконалий світ справжніх цінностей існує. Вона намагається зламати сценарій неминучої катастрофи. Її Атлантида не міф. У світі ще є сміливці, спроможні створити суспільний лад, де немає конфліктів, не виникає потреби в самопожертві, жодна людина не становить загрози для мети інших. Бунтівні атланти знають, що розум таки переможе. Риторичне питання, хто такий Джон Ґолт, насправді має відповідь, а неймовірні ідеї – своє втілення, яке приголомшує людську уяву.

Сендберґ. Критика, 2015 р. – Включайся! Жінки, робота й воля вести за собою. Шерил Сендбер 280 с. «Включайся!» – це відверта оповідь про помилки та образи, доброту та підтримку, покарання за успіх, «синдром самозванки», труднощі материнства та радості шлюбу. Читачки і читачі можуть переконатися, що ґендерні упередження ускладнюють існування в офісах Кремнієвої долини так само, як і деінде, а жінки в цілому світі припускаються тих самих помилок. Попри це, авторка адаптує текст «Lean In» для кожної країни, в якій його перекладають, зокрема й для України. Задля цього Сендберґ спільно зі своєю командою вивчає місцеві властивості й статистику, становище жінок і проблеми в їхньому професійному житті.

Сім звичок ефективних підлітків. Шон Кові. Видавництво Старого Лева, 2015р. – 270 с. Це покроковий путівник для підлітків, який допоможе їм дійти із того місця, де вони є зараз, туди, де хочуть опинитися в майбутньому. Їхні цілі, мрії, плани – усе це здійсненне й досяжне. Просто потрібно знати, що допоможе правильно рухатися обраним шляхом. І ця книга Шона Кові стала для мільйонів підлітків школою самоповаги та успіху. 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

радить 93

Сто промінчиків світла. Росаріо Гомес. Свічадо, 2015р. – 192 с. «100 промінчиків світла» – книга, яка представляє собою збірник оповідань, які передають прості, але глибокі й універсальні істини про світ, любов, терпимість і взаєморозуміння між різними культурами і народами. Вони поєднують нас з внутрішнім світлом і вчать, як жити в гармонії, для творення кращого світу.

Історії і притчі для особистісного зростання. Частина друга: Архітектура Всесвіту. Роман Кушнір. Коло, 2015. – 192 с. У продовженні першої книги «Історії та притчі для особистісного зростання» зібрані 134 повчальних історії з найрізноманітніших сфер людської діяльності, об’єднані ідеєю опису «архітектури Всесвіту». В книзі висвітлюються теми ставлення до себе і до інших, до конфліктів і до навчання, до багатства і до часу, з коментарями і поясненнями автора. Рекомендується всім, хто прагне розвитку і хоче досягнути більшого.

Можливо, Ви ще не бачили: Вічне сяйво чистого розуму, 2008р., Мішель Гондрі, США Одного разу Джоель знайомиться з дівчиною. Клементина – повна протилежність Джоеля, постійно здійснює імпульсивні вчинки, живе емоціями. Вона змінює його життя. І раптом приймає несподіване рішення – стерти Джоеля зі своєї пам’яті

Мільйонер з нетрів, 2008р., Денні Бойл, Лавлін Тандан, Великобританія Сюжет кінофільму – це розумна історія про бідного хлопчиська, який дивом знає відповіді на ті запитання, на які не могли відповісти академіки та професори наук Індії. Звідки сирота, який все життя жив в убогості, трохи вміє читати, може знати все це ..?

Чорний лебідь, 2010р., Даррен Аронофскі , США Сюжет фільму будується навколо постановки балету. Ніна – ідеальний вибір для партії Білого лебедя, але ось Чорний лебідь зовсім не її іпостась і на цю роль більше підходить Лілі. Приховане суперництво балерин відкриває у Ніні приховану сторону, яка лякає й шокує .

Реквієм по мрії, 2000р., Даррен Аронофскі, США Фільм покаже нам історію молодих людей, які ідуть до своїх мрій. Головний герой фільму Гарольд мріє із своїм другом Тайроном розбагатіти, мати свій бізнес, щоб працювати на себе. Гарольда, мама Сара Голдфарб, мріє знятися у телевізійному шоу. А його дівчина Меріон мріє про свій магазин. Все це могло б здійснитися, але герої фільму підсіли на наркотики. Крок за кроком їхні мрії руйнуються.

листопад/грудень/січень

94 Притча номера

Пес і кінь 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

Пес і кінь Притча номера 95

В одній господі товаришували собі пес і кінь. Були такими щирими друзями – нерозлийвода. Ділилися і горем, і радощами. Пес завжди віддавав коневі найкращі, які тільки міг дістати, кістки з м’ясом, а кінь натомість відкладав йому найсоковитіший і найсмачніший овес. Отак товаришуючи і померли вони з голоду. *********

Чи часто ми даємо іншим те, що вони нас просять? Чи зазвичай самі знаємо, що буде для людини потрібніше? Як же важко давати те, що від нас хочуть! Ми ж бо маємо тільки те, що маємо. Тому і ходять люди навколо недогодованими і сердитими, бо їм пропонують каміння замість хліба і смоли замість води. Дослухайтеся до того, що хочуть інші, а не давайте те, що подобається Вам.

листопад/грудень/січень

96 Оптимістичні історії

Нема так зле, щоб Щасливі сни... Чорношкіра американська праля Сара Уокер в 36 років почала лисіти. Ніякі мазі і настої не допомагали. Сара зовсім зневірилась, але одного разу їй наснився рецепт чудодійного засобу. З його допомогою вона справилась з цією бідою і стала продавати «панацею» усім бажаючим. Пізніше розповсюдженням цього засобу займались агенти спільноти Madam C.J. Walker Hair Culturits Union. Через 5 років, в 1910 році, Сара придбала фабрику, де стала випускати різноманітні засоби для волосся. Пізніше жінка потрапила до «Книги рекордів Гіннеса» як перша чорношкіра мільйонерша. P.S. Фабрика Уокер випускала також засіб для випрямлення волосся, який мав велику популярність серед чорношкірих жінок.

Експериментувати... Інженери Акіо Моріта і Масару Ібука дуже хотіли створити щось потрібне, яке буде продаватися. Наприклад, рисоварку. Але їх творіння відмовлялося нормально працювати – рис або пригорав, або залишався сирим. Вони довго мучилися зі своїм винаходом, доки не зрозуміли, що побутова техніка не їх профіль, інша справа – електроніка. Разом вони зібрали котушковий магнітофон, який спроектував Моріта ще в інституті. Так в 1945 році з’явився перший продукт фірми Sony. P.S. У ті часи програвачі з магнітною стрічкою були великою рідкістю навіть у США, а в Японії у Sony взагалі не було конкурентів.

Втілити мрію... Дитинство українського дослідника Сергія Корольова було не надто яскравим. Досить рано батьки розлучились і йому з батьком заборонили бачитись. Друзів-однолітків Сергій не мав. Навчатись у гімназії так і не почав через революцію. Тому єдиним способом здобути початкову освіту було самостійне навчання. І тут майбутньому вченому допоміг вітчим. Маючи два дипломи інженера з електричних машин, він став для Сергія наставником. Так Корольов відчув своє покликання до авіації. Григорій Михайлович записав Сергія до модельного гуртка портового клубу, згодом хлопчина запалився мрією побудувати планер. У липні 1924 р. проект планера сімнадцятирічного конструктора затверджує президія Одеського відділення Товариства авіації і повітроплавання України та Криму. Так розпочинається шлях Корольова як видатного конструктора і вченого у галузі ракетобудування та космонавтики, який, пройшовши через нелюдську систему ГУЛАГ, все ж дочекався запуску першого штучного супутника Землі і перших космічних кораблів за своїми кресленнями. 11/12/13 │ 2015/2016 │ #06(10)

Оптимістичні історії 97

на добре не вийшло А це ідея... В 52 роки, змінивши багато професій, але так ні в чому себе не знайшовши, Рей Крок їздив зі штату в штат, продаючи машини для приготування коктейлів. Ця робота привела його в ресторанчик братів Макдональд в Сан-Бернардино, штат Каліфорнія. Побачивши, яким популярним є ресторан серед місцевого населення, Крок запропонував братам відкрити мережу по всій країні. В 1955 році він заснував франчайзингову компанію «Макдональдс Систем, Інк.» і заробив на цьому 500 млн. доларів.

Незручності породжують ідеї... У 1892 році з’явилася перша зубна паста, але продавали її в скляних банках, які легко билися. Дантист Вашингтон Шеффілд, занепокоєний цією проблемою, згадав про другахудожника, який зберігав фарби в олов’яних трубочках. Він вирішив їх вдосконалити: залишити запаяний шов з одного боку, але зробити отвір з кришкою з іншого. Ідея захопила лікаря, і він зайнявся випуском тюбиків для пасти. Незабаром їх стали використовувати і для інших продуктів.

Врятував брак часу... В 1902 році Х’юбер Бут мало не потрапив до в’язниці через свій винахід – порохотяг. Він їздив з ним з дому до дому, пропонуючи послуги з прибирання, але машина так ревіла, що обурені жителі подали в суд! Але Бут уникнув ув’язнення – його послуги знадобилися королівській сім’ї, коли перед коронацією Едуарда VII на прибирання у тронному залі не залишилося часу. Він отримав хороший гонорар і волю. А для порохотяга ця робота стала чудовою рекламою. листопад/грудень/січень