"Експеримент" №17

Page 1

червень/липень/серпень │ 2017 │ #02(17)

ЖУРНАЛ ДЛЯ ТИХ, ХТО ГОТОВИЙ ВЧИТИСЯ ПОСТІЙНО

Правила ефективного самокоучингу, або Як позбутися «тарганів»? Секс і гроші Зона комфорту: місце для розвитку чи схованки? Заняття спортом: як розпочати не з понеділка? «Групи смерті»: чи варто боятися? Google, або таємниці пошуковика


ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ • ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ • ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ • ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ • ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ • ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

свого ЖИТТЯ! СтаньХочете МАЙСТРОМ навчитись знаходити глибинне порозуміння? Готові стати насправді ефективною і порадною особистістю?

Ми пропонуємо Вам ідентичність МАЙСТРА ЖИТ ТЯ! – Людини Місткої, Порадної і Присутньої. ЯК ЦЬОГО ДОСЯГНУ ТИ?

Пройдіть навчальний курс «Спілкування і порозуміння», який складається із таких курсів: Невербальна комунікація (мова тіла) Лідерство у спілкуванні Ораторське мистецтво Розвиток навиків самолідерства Психодіагностика особистості

• • • • •

Група № 1 Група № 2

і/або рівень «Особиста ефективність», який складається із таких курсів: Школа функціонального тайм-менеджменту Школа фінансової грамотності Мистецтво спілкування із складними особистостями Теорія брехні і заохочення правди Упередження сприйняття і нав’язування цінностей

• • • • •

Рівень «Спілкування і порозуміння»

Рівень «Особиста ефективність»

30 занять по понеділках і середах з 18:30 по 21:30 Старт 28 серпня (понеділок) 5 модулів – 1 раз у три тижні на вихідних (субота і неділя) з 9:00 по 19:00 Старт 26 серпня (субота)

30 занять по вівторках і четвергах з 18:30 по 21:30 Старт 29 серпня (вівторок) 5 модулів – 1 раз у три тижні на вихідних (субота і неділя) з 9:00 по 19:00 Старт 2 вересня (субота)

ЯКА ВАРТІСТЬ НАВЧАННЯ?

Базова включає: 1. Участь у навчальній програмі; 2. Короткий конспект; 3. Сертифікат учасника у антирамці; 4. Перелік літератури; 5. Д/з на Google disk – 5 800 грн. Стандартна додатково до Базової включає: 1. Три книги на вибір; 2. 3 Щоденники успіху на вибір; 3. Доступ до 40 вебінарів Школи; 4. Право користуватись бібліотекою Школи на час навчання; 5. Фірмову футболку і кружку – 6 900 грн.

• Для тих, хто хоче системних, а не «косметичних» змін! • Для тих, хто готовий вчитися

ДЛЯ КОГО ЦЕ НАВЧАННЯ?

тих, хто хоче зрозуміти, що насправді знає і ким є • Для тих, хто готовий перейти на новий рівень • Для • Для тих, хто готовий стати Майстром свого Життя

ЯК ЗАРЕЄСТРУВАТИСЬ У ПРОГРАМІ?

Для участі у програмі реєструйтесь за телефоном 097 4787941 або за посиланням https://goo.gl/xFbMLt або реєструйтесь на сайті Школи розвитку SPE www.spe.org.ua У ЧАСТЬ МОЖ Л И ВА Л И Ш Е ДЛ Я 12 ПЕРШИХ У ЧАС НИКІВ !


У номері ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

ДІТИ

ЗАПОЗИЧУЄМО НАЙКРАЩЕ

ОСОБИСТІСТЬ

ІТ-СФЕРА

Ірина Наумець Роман Кушнір

Тетяна Федчук Роман Кушнір

Правила ефективного самокоучингу, або Як позбутися «тарганів»?

Секс і гроші Зона комфорту: місце для розвитку чи схованки? Сімейний бізнес: коли настануть проблеми та як із ними справлятися?

Анастасія Мозгова

Заняття спортом: як розпочати не з понеділка?

Юлія Короцінська

Про що болить ваше тіло?

Іванна Подольська

Марина Щепаняк Євгенія Данильчук

Соломія Чир Оксана Мокрієнко

Самоосвіта в Україні: новий бренд чи вимога часу? «Групи смерті»: чи варто боятися? Навчання у Німеччині: те, чого ви не знали про німецьку систему освіти

Голос Мілтона Еріксона: про гіпноз та жагу до життя Google, або таємниці пошуковика червень / липень / серпень

4 8 12 16 22 28 30 34 40 44 46 1


СЛОВО ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА Якщо середньостатистичній людині поставити запитання:

- Якою вона бачить себе через 30, 40 чи 50 років? - Як вона планує проводити час, про що мріятиме, які цілі матиме? - Як почуватиметься і які взаємини матиме із коханою людиною, дітьми, оточенням? То більшість людей намагатиметься якнайшвидше віджартуватися чи якось по-іншому втекти від відповіді. І причина цьому одна: бояться люди думати про свою старість! І зазвичай тому, що підсвідомо розуміють, що нічого надто доброго їх там не чекає. А на основі чого розуміють? На основі того, як поводяться і як проводять свій час зараз, у поточний момент, «у молодості». Як каже народна приказка «знає кіт, чиє сало з’їв», так само і людина знає, що робить щось не те і не так, а що саме і як це виправити не знає або і емоційного ресурсу для цього не має. Чи знаєте Ви багато класних «дідульок» і «бабульок»? Таких «живих», «цікавих»? У яких і досягнень багато, і мрій не менше? Думаю, що ні. А куди Вони діваються, якщо молодих і «прікольних» так багато? А, може, ті молоді і не були ніколи такі класні, як виглядали? Повернемось до питання молодості. Що відзначає «молоду душею» людину у літньому віці? - Швидкість руху - Сконцентрованість мислення - Енергійність - Усвідомленість вчинків - Чіткість і зв’язність мови - Ресурсність - Готовність до «ривка» - Відслідковування інформації на різних рівнях - Вміння «приймати» і «віддавати» - Рух! Думаю, це не вичерпний список, але у цьому випадку достатній. І все вищеописане – це НАВИКИ, ЯКІ СЛІД ВІДПРАЦЬОВУВАТИ УПРОДОВЖ ВСЬОГО ЖИТТЯ!

- Хіба не вартує життя того, щоб навчитись насолоджуватись кожним його моментом і при цьому досягати результатів? - Чи варто «гратись у страуса» і «ховати голову в пісок» від того, що неминуче надійде? - Можливо, варто розвинути відповідні навики уже зараз? З любов’ю, Роман Кушнір

2

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)


Відтепер ми безкоштовно поширюємо журнал у понад 500 закладах Львова, які займаються навчанням дорослих! Запрошуємо до співпраці і розміщення реклами:

• Тренінгові центри • Курси іноземних мов • Мистецькі і творчі школи • Спортивні і фітнес центри • Приватні навчальні заклади • Організаторів подій, фестивалів,

форумів, конференцій і ярмарків • Комп’ютерні і IT школи • Курси бухгалтерів і фінансистів • Закордонні навчальні заклади • Івент-агенції і конференц-сервіси

Інформацію про Вашу організацію і Ваші заходи побачать понад 20 000 львів’ян, які постійно вчаться! Телефон відділу реклами:

097 47 87 941 (Оксана)

Психологічний журнал «Експеримент» № 2(17) червень/липень/серпень 2017 р. Засновник – Роман Кушнір Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 19885-9685Р від 02.04.2013 р. Головний редактор – Кушнір Р.О. Видавець – ФОП Хомин Б.І.

Адреса редакції: м. Львів, 79006, Шпитальна, 9, оф 8. Телефон редакції 063 329 88 65 info@experyment.com.ua www.experyment.com.ua Тираж – 2500 примірників Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Віддруковано у друкарні «Коло», м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8 замовлення № С604 від 19.05.2014 р.

Відповідальна за випуск – Соломія Чир Рекомендована ціна – 34 грн.

РЕДАКЦІЯ Роман Кушнір головний редактор журналу, тренер, засновник Школи розвитку SPE, автор 15-ти книг Соломія Чир випусковий редактор, журналіст, дослідниця рубрики «Особистість» Ірина Наумець журналіст, кореспондент НейроNews, дослідниця тем у сфері соціальної психології Тетяна Федчук журналіст, дослідниця рубрики «Саморозвиток. Ефективність. Спілкування. Взаємини» Анастасія Мозгова журналіст, громадська активістка, член ГО «Дух нації» Юлія Короцінська практикуючий психолог, тренер

Іванка Подольська журналіст

Марина Щепаняк тренер, відеоблогер

Євгенія Данильчук журналіст Оксана Мокрієнко контент-менеджер, журналіст Андрій Кучерук верстка anku@ukr.net Ніна Муравицька літературний редактор, коректор

червень / липень / серпень

3


ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Ірина Наумець

ПРАВИЛА ЕФЕКТИВНОГО САМОКОУЧИНГУ або

Як позбутися «тарганів»? Чи запитували ви себе, що гальмує зміни у житті: ваша пасивність, лінь, зневіра, надмірна зайнятість не тим, проведення часу не з тими людьми чи, ймовірно, зовнішні обставини, яких ви не можете пояснити? Завдяки технології самокоучингу шляхом правильних запитань до самого себе реально глибше себе пізнати без сторонньої допомоги. У кожної людини в голові є свої «таргани» – це своєрідні рамки, які не дозволяють нам досягнути цілей. Звідки беруться рамки? Негативний досвід, страх, непевність, помилка. Як позбутися своїх обмежуючих переконань, які є техніки ефективного самокоучингу, звідки черпати ресурси, розповідає кандидат соціологічних наук, доцент кафедри загальної та соціальної педагогіки Українського католицького університету Ірина Криницька. Формула успіху або результату досить проста. У праці «Вихід за рамки» консультанта Анни Кожевнікової можемо знайти таку позицію: Успіх = можу + хочу – не вірю. 80% людей не хочуть більшого і не виходять за рамки своїх бажань. 20% хочуть більшого і мріють про це. 20% із 20%, які хочуть більшого, вірять і виходять за рамки своїх обмежень, досягають результату. Запитайте себе: Чого ви хочете? Чому ви досі цього не маєте? Ефективні запитання – головний інструмент самокоучингу. Самокоучинг – це технологія внутрішнього 4

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

розвитку, що полягає у роботі зі своїми думками, внутрішніми станами, переживаннями з метою досягнення успіху. Самокоучинг – це постійна робота над собою. «Майстерність коучера в тому, як він формулює ефективні запитання. Під час самокоучингу ви вчитеся мислити так, щоб вийти за власні рамки і здійснити самоаналіз зі сторони. Самокоучинг є вигідним тим, що клієнт завжди поруч – ви працюєте самі з собою, навіть коли їдете в маршрутці, коли у вас з’являється вільна хвилинка на обідній перерві, чи коли ви п’єте каву. Основна умова – відвертість.


ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Ірина Наумець

Відповідаючи на запитання, треба пропускати їх через себе, добре продумувати і бути чесними з собою. Тоді досягнете бажаного ефекту, сконцентруйтеся на своїх власних ресурсах, адже тільки ми знаємо, що нам насправді потрібно», – наголошує Ірина Криницька. Невпевненість і боязнь проявляти ініціативу здебільшого закладається ще з дитинства, як і більшість психологічних травм: так стверджують психоаналітики. Часто можна побачити ситуацію, коли дитина хоче взяти до рук предмет або тягнеться до дорогоцінних речей, а їй кричать: «Не зачіпай! Зупинися! Не рухай!» без будь-яких пояснень і прав на помилку. Таке постійне гальмування активності й цікавості до зовнішнього світу з часом переростає у пасивність і безініціативність. Отож, батьки самі могли спровокувати те, що в дитини розвинулися острах перед чимось новим, ступоріння у прийнятті доленосних рішень. Це одне з можливих пояснень, звідки у нашій голові «таргани», але не єдине. Втім, окрім факторів, які здатні притуплювати наші ресурси, варто більше концентруватися на ресурсах, які є в кожного з народження або набуті. Наш перший ресурс – це бажання Що більше я хочу, то більше шансів маю для виявлення своїх можливостей, того, що я можу. Тож, як ми кажемо «Великого бажайте!». Насамперед треба знати, чого ви хочете, або бути готовим до змін, навчитися розпізнавати свої переконання, а також мати відвагу визнати: ми перебуваємо під впливом шаблонних переконань, що нас обмежують. Коли ми стикаємося з проблемою, то часто бачимо лише два варіанти її вирішення, хоча завжди існує ще й третій. Це так зване творче рішення, яке виходить за рамки шаблонних уявлень і переконань. Через наше рамкове мислення ми його навіть не уявляємо. Виходьте за рамки шаблонів! Наступний крок – навчитися ставити під сумнів свої переконання. Є достатня кількість ефективних вправ і технік самокоучингу. Серед найбільш поширених такі: 1) ефективні запитання; 2) розпізнання обмежуючих переконань; 3) якоріння; 4) проектування; 5) Sedona – метод відпускати власні переживання й емоції та ін. Випробовуйте ці техніки, проживіть цей процес, і він дасть видимі результати.

Правила ефективного самокоучингу

Однією з таких, що дозволяють визначити власні обмежуючі переконання, є вправа «трьох запитань»: пропишіть кілька тверджень про свої найбільші проблеми або те, що ви б дуже хотіли змінити (може бути три твердження). Потім до кожного з тверджень напишіть пояснення, чому досі цього не маєте/не досягли (…тому що…), а потім зробіть висновок, зрівнявши перше твердження з його поясненням. До прикладу: «Я боюся покидати обжите місце, а це означає, що треба починати все спочатку». Отже, покидати обжите місце означає починати все спочатку. Вправа «одне запитання» є подібною і полягає в тому, щоб, визначивши свою проблему/мету, відповісти на ключове запитання: Чому? Чому досі цього не маю, не вмію… На кожну наступну відповідь знову ставимо запитання такого формулювання. Технікою послідовних запитань і чесних (!) відповідей ви одночасно з’ясуєте 80% своїх обмежуючих переконань, адже саме вони заважають вам діяти. Наш другий ресурс – це віра Що менше ми віримо у те, що ми хочемо, то менше буде успіху і навпаки. Навіть коли щось не вдалося, не зупиняйтеся, продовжуйте рухатися вперед. Назвіть це не невдачею, а новою спробою. Наші невдачі – досвід, сходинка, що є необхідними для розвитку/успіху. Вправа «Сконцентровані зусилля». Проробіть таку вправу. Запитайте себе: Що я хочу? Потім: Якщо я цього хочу, то як цього досягнути? Вдаючись до «мозкового штурму», пропишіть усі варіанти відповідей, орієнтуючись на свої цілі й можливості. З варіантів відповідей виберіть ті, які при 20% зусиль дають 80% результату. Це допоможе швидше обрати ті рішення, які потрібно здійснювати насамперед.

червень / липень / серпень

5


ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ Наш третій ресурс – це ми самі Насправді кожна людина володіє всіма потрібними їй ресурсами, що здатні спонукати чи допомагати у розвитку. Проаналізуйте, які ваші сильні сторони, а які ви хочете мати через 5 років. Наступна вправа. Намалюйте графічну лінію з відрізками часу і поставте собі цілі, чого ви здатні досягнути в межах конкретного відрізку. Так можна дізнатися, до чого нам слід прагнути. Наш четвертий ресурс – це позитивне мислення Вправа «Коло досконалості» 1. Уявіть на підлозі коло, що асоціюється зі станом власної досконалості, в якому є всі ресурси. 2. Уявіть, як коло виглядає, якого воно розміру, кольору, об’єму, яке на дотик. 3. Згадайте успішну ситуацію з минулого, в якій ви були наповнені ресурсами. 4. Уявіть, що ви у центрі кола, у центрі своєї досконалості. Опишіть зовнішні показники цього кола. 5. Зверніть увагу на ваші відчуття. Які вони, де вони є в тілі? 6. Підсильте ці відчуття. 7. Відчуйте, які вам ще потрібні ресурси. 8. Візьміть їх від вашого кола, у ньому є все, що вам необ­хідно. Відчуйте, як ви насичуєтеся ресурсами. 9. «Складіть» коло і «покладіть» його собі в кишеню.

6

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

Ірина Наумець Наш п’ятий ресурс – це натхнення Натхнення – це основа нашої діяльності, оптимізму і віри. Звідки ви черпаєте натхнення? Напишіть усі варіанти відповідей. Чи є ці речі, об’єкти для вас доступними? Впевнена, що більшість – так. Частіше робіть те, що надихає, адже так ви стаєте більш щасливими і більш мотивованими до праці, до успіху і результату. Є кілька загальних порад для ефективного розвитку: 1. Будьте позитивними і готовими досягнути цілі. 2. Розмовляйте самі з собою – усвідомте, чого ви хочете, і проговорюйте це. 3. Зрозумійте свій потенціал – спостерігайте за собою, усвідомте, що запускає ваш потенціал. 4. Створіть щось нове, те, що буде виводити за рамки ваших шаблонів (купіть собі яскравий шарф, омріяну річ… те, що вас надихне). 5. Робіть те, чого боїтеся. 6. Якоріть себе – починайте роботу з приємного ритуалу. 7. Усвідомте, що вас дратує в інших. Знайте: ви також це маєте. Тож політь такий бур’ян у собі. 8. Аналізуйте. 9. Розвиток виникає через дію. Беріть відповідальність на себе!


УПЕРЕДЖЕННЯ

Упередження статусу-кво Упередження статусу-кво (англ. Status quo bias) – це надання переваги поточному стану справ через страх змін і підсвідоме бажання уникнути стресу, помилок. Людина розглядає поточний стан справ як відправну точку і будь-яке відхилення від неї сприймається як втрата або програш. Схильність людини до уникнення втрат веде до більшого шкодування при дії, ніж при бездіяльності; також людина більше шкодує, якщо якесь рішення змінює статус-кво, ніж коли воно його утримує. Упередження статусу-кво часто впливає на прийняття рішень: людина надає перевагу тому, щоб нічого не змінювати (наприклад, як часто ви змінюєте мобільного оператора? Хіба ви не задумувались, що з часом тарифи у вашого оператора ростуть, на ринку з’являються більш вигідні пропозиції? Чому ж ви тоді залишаєтесь клієнтом дорожчого, але звичного, старого оператора?).

Задумайтеся: якщо ж нічого не робити, боятися змін, завжди діяти за звичним сценарієм, підтримувати поточні чи минулі рішення, аби тільки ні за чим не шкодувати, то хіба відкриються для нас нові горизонти? Стабільність – це добре, але людина вдосконалюється, розвивається, покращує умови свого життя тільки якщо відкривається для нового досвіду та хоч зрідка ризикує. Тож надавайте перевагу положенню статусу-кво, тільки коли поточний стан справ об’єктивно є найкращим з усіх можливих альтернатив. Якщо ж ні – вибирайтесь із такої комфортної, але небезпечної пастки мислення і не бійтеся змінювати життя на краще! червень / липень / серпень

7


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Роман Кушнір

СЕКС І ГРОШІ Якщо ви хочете зрозуміти свою жінку чи чоловіка, то переведіть усі питання на гроші й секс. Звісна річ, хоч це певна баналізація, бо секс містить не тільки секс, але і усі його сублімовані й квазіформи (поцілунки, обійми, обіцянки сексу, процес зваблення, творчість тощо), а гроші – не тільки гроші, але і їхні сурогати (ресурси, можливості, речі, відкладання на майбутнє тощо), все-таки наведені порівняння доволі чесні, бо і гроші, і секс – витратний ресурс. І чоловікові, щоб заробити їх, потрібні час та зусилля, і жінці, щоб відновитися після сексу, необхідний час. Не дуже рекомендую сперечатись у цьому порівнянні, незалежно від того, чоловік ви чи жінка, бо це вам нічого не дасть, а розуміння порівняльної моделі, навпаки, дозволить мало не читати думки людини і розуміти її відчуття. Коли якийсь чоловік думає, що жінці не треба відновлюватися після сексу, бо, мовляв, їй же «так було добре», і «гарний секс – ресурсний стан», і «я старався, щоб і вона досягнула оргазму», то нехай зрозуміє дзеркальні думки жінки, коли її чоловік щось купує для неї: «йому ж приємно щось для мене купувати, він же мене любить», «я зроблю приємність йому, гарно одягнуся, коли ми підемо у театр», «я ж завжди така мила і приємна після того, як отримаю від нього дарунок». Вищенаписане не означає, що вона не отримує задоволення від сексу, так само, як і те, що йому неприємно дарувати їй матеріальне. Це означає інше: коли вони це роблять, віддають свій ресурс, бо те, що було моє, тепер уже не моє, а її/його. Чоловіки можуть сказати: але ж секс – процес, як його можна віддати? Віддає жінка себе, а не секс. У стосунку до грошей їхнє заробляння – це теж процес! А віддає чоловік уже готовий результат. Звісна річ, для 8

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

усвідомленої людини процес віддавання природний і приємний. І людина любить віддавати не тільки тому, що має що віддавати, а через доходження до рівня, при якому віддаючи наповнює своє серце, але це дуже тривала робота над собою. Тож ми повертатимемося до прикладів дзеркальних думок чоловіків і жінок про секс та ресурси. І вчитимемося читати їх, аналізуючи свої власні. Етап пошуку Спершу спробуємо віддзеркалити думки чоловіків і жінок, які лише перебувають у пошуку. Отже, коли йде красива жінка, чоловік на інстинктивному (хай навіть тваринному) рівні може подумати: ух, які сідниці, яка талія – я б зайнявся з такою сексом. Коли ж жінка побачить вишуканого й елегантного чоловіка, то перше, що вона уявлятиме, – суми і ресурси, які він витрачає на свою другу половинку. Це, звісно,


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Роман Кушнір

узагальнення і примітивізація, оскільки ми не враховуємо контексту ситуації, але не настільки велика, як здається на перший погляд. Хтось із чоловіків, ображений на життя і на жінок, може сказати, що всі вони корисливі й меркантильні, лише вимагають ресурсів і вкладу. І що ставляться до представників сильної статі, наче до банкоматів. Але, з іншого боку, зазвичай таким чоловікам я ставлю запитання: А що ви ще можете запропонувати жінці? Навіщо ви їй здалися? Що з вас ще візьмеш? І попри всю колючість питань, вони є еволюційно чесними. Адже, думаючи, що Їй потрібен Його «багатий внутрішній світ», чоловік потрапляє у пастку власних ілюзій. Так само й ображені на життя і на чоловіків жінки стверджуватимуть: усі мужики хочуть від них тільки одного – лише сексу. І це теж буде частково правильно, але питання тоді для жінок звучатиме так: а що ще ти можеш запропонувати йому? Який сенс мати Йому з Тобою справу? Неприємно, але доводиться визнати: наш «багатий внутрішній світ» і «моральна допомога, яку можемо надати», «час, який готові приділити», «душевна доброта» тощо є лише ширмою, за якою ховається власна несамодостатність і нереалізованість включно з бажанням взяти більше, аніж можемо дати. Чоловіки і жінки однаково корисливі, просто кожен рахує те, що цінне у його власній системі. І ще одне: зауважте, для цілісної, самодостатньої й реалізованої людини (чоловіка чи жінки) не стоїть питання ані грошей, ані сексу. Вони не роблять штучно дефіцитним ані один, ані інший ресурс. Причому до цієї самодостатності дійшли у процесі віддавання власних ресурсів, які розумно витрачали, але не марнотратили та які розумно потребували від іншого, але водночас не ставали узалежненими. Та й взагалі у людини, в якої налагоджене і «прокачане» вміння «віддавання-приймання», не виникатиме питань: чому це від мене хтось щось потребує? І як би то так зробити, щоб дати менше і взяти більше? І як би при тому всьому не дати себе «використати»? Етап одруження Отак знову маємо повернутися до теми порівнянь. Нехай наші чоловік та жінка вже одружені і, поживши трохи разом, на ґрунті асиметричних відчуттів починають рахувати (завищувати) свій вклад та (занижувати) вклад партнера. Що вони тоді думатимуть? І як на основі своїх думок читати думки партнера (приклади змішані – деколи першою наводиться думка чоловіка, а далі жінки, а деколи навпаки): Мені набридло випрошувати у тебе секс. – Мені на-

Секс і гроші

бридло випрошувати у тебе гроші. Мені набридли твої домагання, ти постійно хочеш від мене лише одного. – Мені набридли твої випрошування грошей, тобі завжди всього мало. Ти ніколи не робиш мені подарунків і приємних матеріальних сюрпризів (квітів, прикрас, одежин, квитків на прем’єри тощо). – Ти ніколи не накидаєшся на мене і не даруєш спонтанного сексу. Я зрозумів, що ніколи не матиму з тобою достатньої кількості сексу і такої якості, як я хочу. – Я зрозуміла, що з тобою ніколи не матиму тої якості життя, якої прагну. Я відчуваю себе спустошеною після сексу. – Я відчуваю себе спустошеним після того, як віддав тобі свою зарплату на новий одяг. Мені надто довго треба чекати на те, що ти здогадаєшся купити мені те, про що я тобі так давно натякаю. – Мені надто довго треба чекати, поки ти здогадаєшся зробити мені те, про що я так давно тобі натякаю. Я хочу, щоб ти більш пристрасно віддавалася мені й нічого не імітувала. – Я хочу, щоб ти з більшим задоволенням і радістю витрачав на мене свої ресурси.

Розумієте загальний посил? І при тому всьому це лише думки людини. Рідко в якій парі такі питання виноситимуться на обговорення. Бо фактично обговорювати щось схоже – це порушувати сімейний status quo і вимагати переписувати правила. Причому навіть якщо хтось і намагається виправити ситуацію, озвучивши її, то приблизно впирається у таку стіну: – Коханий, що мені потрібно зробити, щоб ти більше заробляв і частіше балував мене приємними несподіванками? – Я не знаю. Не діставай мене тими питаннями. Що ти до всього хочеш доколупатися. Тобі завжди щось треба більше, ніж є. Ніколи не задоволена тим, що маєш. Нічого не можеш зробити. Я є такий, який є! червень / липень / серпень

9


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ – Кохана, що мені потрібно зробити, аби ми більше займалися сексом? – Я не знаю. Не діставай мене тими питаннями. Що ти до всього хочеш доколупатися. Тобі завжди щось треба більше, ніж є. Ніколи не задоволений тим, що маєш. Нічого не можеш зробити. Я є така, яка є! Замкнуте коло і ринок Ви помітили: це замкнуте коло, що комусь потрібно розірвати, причому нічого не питаючи і не говорячи, а лише почавши по-іншому поводитися. Це гордіїв вузол, який необхідно розрубати, причому не грубою силою, а тонко і непомітно рутинними спробами щоразу вчиняти по-іншому, ніж зазвичай. Це патова ситуація, виходом із якої є одноосібна відмова від вимог і претензій до коханої людини і віддавання більшого, аніж можеш отримати натомість. Інших варіантів до якісного спільного життя і порозуміння немає. Бо «інший варіант» – це постійне нидіння у претензіях до коханої людини і невдоволення цілим світом. Що тут зробиш: Їй і Йому необхідно домовлятися, бо Вона тримає сімейний банк сексу, а Він – сімейний банк ресурсів. І вона може заробити для себе у чоловічому світі трохи грошей, а він якось обійтися без сексу чи зайнятися мастурбацією, але загалом це нічого не змінить. Йому потрібна Вона, а Їй потрібен Він. Але тут уся система впирається у черговий тупик: Він не знає, як зробити так, щоб Вона мала скільки за-

10

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

Роман Кушнір вгодно грошей (ресурсів), а Вона не знає, як зробити так, щоб Він мав скільки завгодно сексу. Бо запити завжди ростуть що в одного, що у другої. Тобто не можна обмежити ресурс, бо настане криза у взаєминах, але і не можна нескінченно рости, бо з ростом завжди змінюються й орієнтири для порівняння. І враховуючи, що у кожного свій банк, у них немає іншого виходу як домовлятися. Більшість пар так і робить, лише хтось успішно, а хтось «не дуже». І обидвоє вони живуть наче на великому ринку, на якому постійно виставлені котирування товарів. І як Він «спустив» свій ресурс, то відчуватиме спустошення, так само і Вона, оплативши свій ресурс, потребуватиме часу на відновлення. І повторюся: немає у цьому випадку значення отримання обома задоволення чи то від сексу, чи то від покупок. Натомість має значення те, що його та її мозок формувався в умовах, коли він не мав іншого виходу, бо ресурс сексу був у Неї, а вона також не мала іншого виходу, бо ресурс матеріальний контролював Він. І, як наслідок, саме такі передумови створюють дзеркальність думок у головах чоловіка і жінки, які доволі просто читати, якщо навчитися спостерігати за своїми власними. На завершення прошу: не заганяйте все вищенаписане у вузький контекст. Адже не йде мова про те, що чоловіки і жінки обмінюють секс на гроші. Це надто примітивно і банально. Вони обмінюю­ ться можливостями продовжити себе у вічності (відповідальність чоловіка) на максимально якісному рівні (відповідальність жінки). І, звісна річ, можна знайти тисячі прикладів, коли жінки самі реалізували своє вміння здобувати надлишковий ресурс і коли чоловіки навчилися зваблювати так майстерно, що у них відпадає потреба в «очікуванні сексу» від одної жінки. Але темі сексу не приділялося б у статті стільки уваги, якби це не був єдиний еволюційний спосіб продовжити себе у вічності. Тому в ширшому контексті торги відбуваються постійно, і зумовлені вони цілком природними й еволюційними чинниками.


ЗАПИТАННЯ НОМЕРА

Що Ви створили сьогодні? Що буде з людиною, яка нічого не створює? Чи потрібна корова, яка лише їсть траву, але не приводить на світ телят і не дає молоко? Хіба не на творцях тримається цей світ? Що інше, як не щоденне творення, має бути сенсом життя людини? Скільки цеглин Ви сьогодні поставили у хмародер Вашого власного успіху і радості життя?

червень / липень / серпень

11


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Тетяна Федчук

ЗОНА КОМФОРТУ: місце

для розвитку чи схованки? Мій страх перед чимось зазвичай означає, що я повинна це зробити. Мадонна

У повсякденному житті ми часто чуємо вислови про те, що потрібно залишити свою зону комфорту задля того, аби досягти нових висот, удосконалити себе та своє оточення. Але не кожен, хто говорить ці мудрі речі, розуміє в повній мірі, що ж насправді таке зона комфорту. У древніх китайців існувало досить дивне прокляття, яке вони накладали на своїх ворогів: «Щоб тобі жити в епоху змін!» Частково воно справедливе, адже, якщо для одних зміни у житті – це завжди радість, можливість отримати нові емоції й новий досвід, то для інших – муки. Розуміння зони комфорту та значення її для нашого життя знайдемо у нашій публікації. Зона комфорту: вийти чи залишитися? Зона комфорту – стан психологічної захищеності, частина життєвого простору, що дає відчуття комфорту і безпеки. Як правило, зона комфорту визна­ чається звичними шаблонами поведінки, до чого звик – те і комфортно. Це стабільний світ, де все знайоме і майбутнє без сюрпризів. Зона комфорту ніби оточена якимось невидимим, але дуже добре відчутним бар’єром. У когось цей бар’єр низький, і людина легко може впускати в свою зону і своє життя щось нове: знайомитися з людьми, змінювати роботу, подорожувати і переїжджати з місця на місце. В інших – високий, і навіть найменші зміни породжують у них величезний стрес. Такі люди замикаються в своїй зоні комфорту і чинять опір будь-яким зовнішнім впливам. Звісно, з цього приводу можуть бути різні думки: кажуть, що стабільність – ознака успіху і всі твердження щодо виходу із зони комфорту – нісенітниця, адже кожна людина повинна прагнути досягнути життєвої рівноваги. Але не все так просто, як здається на перший погляд, бо всі медалі мають дві сторони. Дуже важливо, коли людина свідомо визнає, що застрягла у своїй зоні комфорту. Таке розуміння може прийти у будь-якій новій ситуації або ж навіть 12

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

через те, що подумали про вас. Емоції – це перше, що ви відчуєте, і, ймовірно, це буде емоція страху, але деколи і захвату, занепокоєння, цікавості та ін. Проте саме страх є показником того, що виходити зі своєї зони комфорту ви не готові. Від страху у вас з’являється безліч варіантів, як позбутися неприємної ситуації: «втекти і сховатися», ігнорувати, протестувати, чинити опір і намагатися не допустити змін, тоді як шлях, що веде до розширення зони комфорту, має на увазі прийняття та адаптацію. Нові ситуації, що нас лякають, – досвід, який у житті необхідний. Уявіть собі ситуацію, коли людина через складну травму на рік опиняється в постільному режимі: вона звикає, адаптується. І коли нарешті можна встати і піти, для неї це надзвичайно важко, треба заново вчитися ходити. Що відбулось би, якби людина не змогла себе пересилити та піти? Подібна боротьба відбувається у свідомості. Через відсутність нових вражень, інформації, навіть нових помилок і проблем у нашому мозку перестають утворюватися нові зв’язки, і ми деградуємо. Найважливішою умовою виходу із зони комфорту можна вважати усвідомлення: ми в ній зависли. Дуже важливо сприйняти для себе думку про застрягання і


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Тетяна Федчук

необхідність вирватися за межі ситуації, яка склалася, визначивши область зони комфорту. Робота, бізнес, усталені, але незадовільні відносини, місто, квартира, де ми живемо, – все це може бути нашою зоною комфорту, що нас уже ніяк не влаштовує, але ми боїмося змін і нічого не робимо для оновлення свого життя. На цю тему є чудова історія про ведмедя: В одному маленькому зоопарку ведмедя довго тримали в тісній клітці, так що він міг тільки зробити 4 кроки в один бік, повернутися і зробити 4 кроки назад. Так і ходив він цілими днями туди і назад. Відвідувачі шкодували ведмедя і говорили: «Яким, напевно, він був би щасливим, якби йому вдалося опинитися на волі». Час минав, зоопарк реконструювали, і всім тваринам зробили великі просторі вольєри. У них було багато зелені, а в загоні у ведмедя навіть басейн. Працівники зоопарку передчували, як зрадіє величезний звір, коли його переведуть із тісної клітки в просторий вольєр. І ось довгоочікуваний день настав. Ведмедя перегнали в крихітну клітку і повезли на нове місце. Навіть перебуваючи у транспортній клітці, він примудрявся робити свої обов’язкові 4 кроки назад-вперед. Нарешті його випустили в новий просторий вольєр. Ведмідь озирнувся, обережно зробив крок, другий, третій, четвертий ... А потім повернувся і знову зробив 4 кроки назад. Він так і не зміг зрозуміти: тепер межі клітки, що обмежували його свободу, існують тільки в його уяві. Але ці межі в пам’яті звіра виявилися міцнішими від справжніх. Висновок із історії: важливо усвідомити, що межі зони комфорту існують, і, коли ви це зрозумієте, починайте діяти!

Зона комфорту

боти над вправами Дистанції або інших зобов’язань у роботі над собою. Як правило, це цифри, факти або експертна оцінка. Формулювання ОЗР сприяє більш чіткому і результативному виконанню роботи (зокрема і роботи над собою), дає критерії виконання вправи, відповідь на запитання: «Як я дізнаюся, що вправа виконана?» (ОЗР). Тож як ми дізнаємося про розширення зони комфорту? Зрозуміло, що критерієм буде спокій під час знайомств, але цей стан не піддається «зважуванню». Тому ОЗР ми визначимо в нашому випадку як конкретне число знайомств за місяць роботи над виходом із зони комфорту. І визначимо, яку конкретну кількість осіб ми внесемо в план на кожен день. Варто зауважити, що необхідно поступово збільшувати їхню кількість у розумних межах. Чи приведе заплановане до комфортного стану? Навіть якщо не зовсім, то у будь-якому випадку прогрес виявиться помітним. Основна хитрість у цьому випадку: перемикаючи фокус уваги зі стану на конкретну роботу над виходом із зони комфорту, ми напрацюємо потрібний стан. Стан комфорту не прийде сам по собі, він вимагає конкретної роботи. 3. Робота. Робота містить планомірне проходження

Виходимо? Діяти потрібно так: Існує програма для виходу із зони комфорту, яка поділяється на п’ять етапів: 1. Завдання. Першим кроком для подолання внут­ рішніх кордонів буде постановка Завдання. Тобто ми будемо визначатися, до чого ми хочемо прийти, якого результату хочемо досягти. Припустимо, ми зрозуміли, що нам некомфортно або страшно знайомитися з новими людьми. Відповідно, нашим завданням буде знайомитися якомога більше і частіше для того, щоб зробити цей процес комфортним. 2. ОЗР. Наступний етап – формулювання Обсягу запланованого результату. Обсяг запланованого результату (ОЗР) – конкретика, скільки і чого до певного терміну я планую отримати за підсумками ро-

намічених кроків. Ми запланували певні дії на кожен день, і тепер наше завдання – виконувати їх. Оптимальним буде писати щоденні звіти про виконану роботу, аналізуючи результати і прогрес. 4. Робота. Повторення цього пункту – не помилка. Нам хотілося підкреслити два аспекти. По-перше: Робота – це основне, що потрібно для розширення зони комфорту, і, відповідно, основну частину часу ми приділяємо саме їй. По-друге: Робота повинна виконуватися послідовно, і нарощування обсягів повинно бути поступовим. І це дуже важливо. червень / липень / серпень

13


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Тетяна Федчук

Проблема з виходом із зони комфорту полягає в тому, ран або кафе, побудьте вегетаріанцем тиждень або місяць – перекалібруйте свою реальність. Внесіть що люди часто намагаються відразу перестрибнути зміни в усе, що ви робите день за днем. Подивіться на на рівень, якого вони хочуть досягти. У деяких це перспективу, яку відкриває кожна ваша зміна, навіть може спрацювати, але для більшості така спроба негативна, і не лякайтеся, якщо відхилитеся від залише змусить їх залишитися в своїй зоні комфорту планованого, адже це життя. навіть просто через занепокоєння, що виникло у 2. Приділіть час для прийняття рішень. Іноді результаті спроби «відкусити більше, ніж зможуть прожувати». Саме поступове освоєння і нарощування уповільнення – це все, що потрібно, аби вийти зі звичного ритму, особливо, якщо швидкість і швидке зможе привести до адаптації нової зони. І потрібно прийняття рішень цінуються у вашій роботі або осорозуміти, що проходження етапів займе певний час. бистому житті. Сповільніться, поспостерігайте за Неможливо миттєво освоїтися в новій розширеній оточеням, проаналізуйте побачене і тільки після цьозоні. Науковці стверджують, що закріплення нової го починайте вносити необхідні зміни. Іноді навіть звички займає 21 день. Фактично освоєння нової простий захист свого права здійснення обдуманих звички – це теж розширення зони комфорту. вчинків може виштовхнути вас із зони комфорту. Не Якщо ми не переконаємося, що відчуваємо себе компросто реагуйте, думайте. фортно за все більш зростаючого обсягу, то у нас виникне високий ризик знищити результати всієї нашої 3. Освойте мистецтво малих кроків. Щоб вийти із зони комфорту, потрібно багато мужності. Але ми в роботи. Тому кожен етап і кожен крок на цьому етапі результаті отримуємо одні і ті ж бонуси, кидаючись у повинен стати комфортним. нове життя з усією пристрастю або починаючи повіль5. Освоєння. І, нарешті, п’ятий крок – повне Освоєнно йти в напрямку своєї мрії, – отож, не варто хвилюня на новій території, досягнення обсягу заплановаватися, якщо не вдалося діяти рішуче. Наприклад, коли ного результату. Це вже фактично наша нова зона у вас проблеми з комунікацією, необов’язково відразу комфорту. ж кидатися спілкуватися з усіма навмання, для початІснують також інші методи, з якими пропоную ознаку достатньо хоча б одній незнайомій людині сказати йомитися далі: «привіт» і зрозуміти, як далі діяти. Визначте ваші 1. Робіть повсякденні речі по-різному. Доберіться страхи, а потім крок за кроком ідіть їм назустріч. до роботи іншою дорогою, сходіть в інший рестоЗвичайно, існує безліч інших способів розширити особисті кордони. Ви можете вивчити нову мову або нав­ читися вишивати хрестиком. Спілкуйтеся з людьми, які надихають вас, або співпрацюйте з організаціями, які, на вашу думку, роблять важливу справу. Подорожуйте – містом або всім світом. Якщо ви в житті нічого не бачили, крім свого будинку і роботи, то дуже багато втрачаєте. Відвідуйте різні нові місця – це, мабуть, один із найкращих способів розширити свої кордони і перспективи, і він майже не вимагає від вас витрат. Отриманий досвід може бути як надихаючим, так і прикрим – але це не настільки важливо. Головне, що ви не стоїте на місці, що ви долаєте масу психічних блоків, які зазвичай утримують від будь-якого роду змін. І нехай ваша зона комфорту стане для вас зоною розвитку!

14

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)


Навчальна пастка №3. Якщо немає часу читати, то хоча б переглядатиму розумні вислови в Інтернеті. Цей капкан лежить одразу біля попереднього (про пастку №2 читайте у №16), в нього легко наступити і добрати зайвих кілограмів інформаційного тлущу. Соцмережі аж ряблять мотиваційними цитатами – короткими дотепними фразами, оформленими на фоні гарного зображення, часто підписані якоюсь авторитетною і видатною людиною минулого чи сучасності. Тож існує велика спокуса нахапатися тих клаптиківшматків мудрості і відчути себе розумним, насправді не розуміючи ані контексту, ані глибини фрази. Що можна зрозуміти про картинкупазл, якщо ви отримали із нього лише один-два елементи з тисячі? І замість того, щоб стати місткішою і пораднішою, людина лише підкріпила свої стереотипи і стала більш штивною у своїх ставленнях до світу. Так формується

«поп-корн світогляд» – середовище поверхневих людей, які «чули дзвін, але не знають, де він» і які впевнено вдають, що розуміють тонкощі, хоч насправді заледве розуміють загальні речі, вже не кажучи про те, щоб практикувати їх. Висновок простий: хочете бути направду місткими – читайте «складну» літературу, на велику кількість сторінок (для мене це понад 300-500), у якій автор збудував цілий світ для свого читача із особливими словамипозначками, із детальними поясненнями, із чітким причиново-наслідковим зв’язком, який, однак, іще варто розплутати. Краще читати по сторінці такої книги у день і застосовувати прочитане, аніж нахапатися трошки мотиваційних допінгів із коротких і здебільшого не до кінця зрозумілих фраз, які на перший погляд здаються очевидними. Щоб пережувати шашлик, треба мати набагато міцніші зуби, аніж для жування відбивної, для якої, однак, потрібні міцніші зуби, аніж для якоїсь котлетки. Проте більшість не має достатньо міцних зубів навіть для «інформаційних котлет», тому мусить вдовольнятися булочками із дрібно перемеленим лівером, та ще й при цьому думаючи, що робить щось корисне для себе. А на якій літературі Ви відточуєте свої «ментальні зуби»? Про пастки № 1-2 читайте на сторінках № 15-16 журналу «Експеримент». червень / липень / серпень

15


БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ

Роман Кушнір

Сімейний бізнес:

коли настануть проблеми

та як із ними справ ляти с я? Успішні й вдалі взаємини, так само як і напрацьований бізнес, не полягають у тому, що у них узагалі ніколи немає проблем, а у тому, що їхня пропорція тяжіє до зменшення, а час, необхідний на вихід із особливо критичних ситуацій, доволі незначний. Отож для правильної розбудови сімейного бізнесу необхідно розуміти: проблеми обов’язково виникатимуть, і саме наше знання того, на яких етапах їх слід очікувати і що у таких ситуаціях робити, допоможе правильно їх пройти і піти далі шляхом невпинного зростання.

Чому люди відкривають сімейні бізнеси? Мені доводилося бачити дуже різні сімейні бізнеси. Деякі з них започатковували чоловіки, а потім залучали туди своїх дружин; у деяких чоловік і жінка від початку виступали рівнозначними партнерами; деякі починали дружини, але потім ініціатива переходила до чоловіків; були і такі, в які спершу хтось когось приводив, а потім той/та, кого привели, не лише ініціював розлучення, але і відсуджував собі цілий бізнес; знаю випадки, що через сімейний бізнес люди не народжували дітей, але є і випадки, що, навпаки, завдяки бізнесу мали їх четверо і п’ятеро. Одним словом, схожих варіантів немає, бо так само, як і кожна людина неповторна, так само і поєднання двох неповторностей дає ще більш різноманітну комбінацію, а що вже говорити про комбінацію комбінацій… Однак коли все ж класифікувати і систематизувати, то загалом можна виділити декілька причин, через які люди наважуються на відкриття сімейного бізнесу, а дехто і взагалі бачить тільки цей варіант як логічний: 16

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

1. Насправді сім’я – вже підприємство, що має своїх засновників, свій статут, свої ресурси і створюється для вироблення якоїсь продукції. Зазвичай це діти, можливо, цінності, часом взаємини. Але чому не мало йтися і про те, що можна комерціалізувати? Тобто загалом сімейний бізнес – це дуже логічний наслідок, а деколи навіть і причина об’єднання двох людей різної статі. 2. Займатись у житті чимось потрібно, а сімейний бізнес мінімізує витрати (принаймні так спершу виглядає) на найманих працівників, їхнє мотивування і пояснювання їм, що та як робити. Умовно кажучи, ви скоріш за все працюватимете з людиною, якій не тільки не треба «ноги переставляти» – все по десять разів пояснювати, але ще й яка готова працювати понаднормово і при цьому безкоштовно (до якоїсь межі). Тобто говоримо про економічну вигоду. 3. Сімейний бізнес має й еволюційні переваги для обох статей. Насамперед чоловік завжди може «контролювати» жінку, а жінка має постійний захист, і їй не треба шукати підтримку у когось неві-


БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ

Роман Кушнір

домого в агресивному чоловічому світі, адже поруч є рідний і коханий чоловік. Принаймні чоловік зазвичай вірить, що сімейний бізнес спростить йому життя в аспекті контролю її часу, а жінка вірить у те, що рідний чоловік – це кращий захист, ніж «чужий» директор чи «найманий працівник». 4. Зрештою, для сімейного бізнесу є всі історичні передумови – чоловіки і жінки з часу аграрної революції, тобто вже тисячі років, створювали бізнеси, здебільшого землеоброблювального спрямування, у яких до процесів були залучені і чоловіки-жінки, і діти, на правах народженої робочої сили. Тобто можна сказати: створення сімейних бізнесів у нашого виду «в крові». Цих обставин цілком достатньо, аби кожна третячетверта пара час від часу або хоча б раз у процесі взаємин попробувала комерціалізувати свої зусилля. Тобто щоб спільно щось створювала, реалізовувала якусь ідею, засновувала бізнес або хоча б чимось спільно торгувала. Відмінність у діяльності чоловіка і жінки та її вплив на робочі будні Однак, засновуючи сімейні бізнеси, зазвичай люди не враховують асиметричності не лише інформації – тобто такого факту, що у кожного з партнерів подружжя інша вхідна інформація, але й асиметричності ставлень статей. Тобто чоловік розмірковує і внаслідок цього оцінює свою жінку як партнера за чоловічими параметрами, а жінка, відповідно, чоловіка як напарника оцінює за жіночими критеріями. І ми всі добре знаємо, які будуть висновки, якщо ми оцінюватимемо таланти слона згідно з його здібностями лазити по деревах, а мавпи – за її вміннями ловити рибу на дні моря. Наслідок – визначна перевага (спільні бачення і цілі) досить скоро перекреслюється нерозумінням поведінки одне одного у найпростіших побутових ситуаціях, які вже тепер називаються бізнес-процесами. Що нам потрібно пам’ятати, аби менше «наламати дров» у процесі розбудови бізнесу? Ну, хоча б те, що хлопчики і дівчатка думають по-різному! Він зали­ шається мисливцем на мамонта, навіть коли збирає гречку. Вона залишається збиральницею гречки, навіть коли полює разом із ним на мамонта. Йому варто пам’ятати, що вона не виконуватиме стільки роботи, скільки він очікує, а їй варто розуміти, що він не виконуватиме роботу в такий спосіб, як би хотілось їй. Відповідно, з його позиції Вона завжди працюватиме недостатньо і не надто заангажовано, а з Її позиції Він завжди працюватиме занадто грубо і недостатньо акуратно. Як наслідок, Вона постійно відчуватиме, що Він на неї тисне і є нічим не вдоволеним, скільки б

Сімейний бізнес

вона не зробила, а Він відчуватиме, що Вона постійно хоче його переробити на свій лад. І вони будуть схожі у боротьбі проти такої наруги й узурпації одні над одними. Окрім того, їх відрізнятиме масштаб цілей: Він постійно говоритиме їй про мамонта, а вона йому про гречку. Він їй про майбутні великі здобутки, а вона йому, що щось потрібно зварити і сьогодні. Що свіжіші взаємини, то відмінності будуть менш помітними. Однак, відповідно до того, як люди «зношуватимуться», «порох у порохівницях» закінчуватиметься і назовні проявлятиметься дедалі більша критичність. Звісно, і жінка може бути більш активною у бізнесі, що цілком нормально, тобто радше вона полює на мамонта, та в таких випадках не обманюйтесь очевидним – насправді вона це робить з метою «залучити» до гонки свого чоловіка! Зауважте: більшість відмінностей між чоловіками і жінками, особливо тих, що стосуються їх ділової активності, не є зумовлені генетично, а набуті соціально, завдяки стереотипам. Тобто не варто вважати: жінки менш амбітні чи менш логічні, або, наприклад, чоловіки більш прямолінійні й менш творчі, адже це не що інше, аніж вигадки. Однак ставлення і відчуття у процесі роботи у нас таки різні. Фактично чоловіки і жінки можуть виконувати одне і те саме завдання однаково добре, але … у різний спосіб. Це наче приїхати в одне і те саме місце, але різними дорогами. Проблема ж полягає у тому, що ми здебільшого не дочікуємося побачити результати і починаємо оцінювати процеси. І що тоді виходить? На нашу думку, кохана людина «поїхала не туди», тобто виконує одну роботу, коли ми вважаємо зараз пріоритетнішою іншу (телефонує, коли ми переконані, що краще було б писати; пише, коли ми впевнені, що краще було б телефонувати; лежить на дивані, коли ми думаємо, що краще було б працювати; працює, коли ми вважаємо, що краще було б полежати). Одним словом, не бачачи кінцевих призначень одне одного, люди починають дорікати, оцінювати і критикувати там, де цілком достатньо зрозуміти спосіб мислення коханої людини. Висновок із цієї частини доволі простий: чоловіки, не вимагайте від жінок допомоги в бізнесі саме у такий спосіб, у який ви хочете, будьте вдячні за допомогу загалом; жінки, не очікуйте, що чоловік поводитиметься саме так, як ви думаєте, що він має поводитися, будьте вдячні за все, що він і так кожного дня робить для вашої спільної справи. Тобто концентруйтеся на тому, «що робить» кохана людина, замість самонакручування від того, «як робить». червень / липень / серпень

17


БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ Бо коли людині (чи чоловікові, чи жінці) показати спільні, довготермінові цілі, на визначений час ви зможете разом до них дійти, щоправда у процесі виконуючи кожен свою і по-своєму роботу.

Роман Кушнір

Основні етапи сімейних бізнесів і проблеми на цих етапах Рідко коли можемо побачити конкретні етапи у реальних умовах, бо це така сама невдячна справа, як на морських хвилях шукати, де їх початок, а де кінець. Проте можна згрупувати деякі причини і зрозуміти відповідні наслідки, а також приблизно розставити їх у часі. Бо у конкретної хвилі справді важко побачити етапи росту і спаду, але загалом у хвиль це зробити елементарно.

долучитися лише як найманий працівник. І нарешті, коли «хочу» більш-менш однакові, то подружжя засновує ще й бізнес. Однак тут у гру вступають соціальні фактори – ми не є рівними, а отже, і не можемо запропонувати однакові внески, а лише інші. Відповідно, зводячи їх до спільного знаменника (а все це відбувається підсвідомо), рахуємо переважно за завищеним тарифом свій вклад і за заниженими відсотками вклад іншої людини. Наче у класичному прикладі про 5 хлопчиків, які ліпили сніговика і, коли кожного з них потім просили оцінити свій внесок у спільну справу, то, враховуючи, що кожен приблизно написав десь між 30 і 50 відсотками, сніговиків мало б стояти два, хоч був лише один. Однак знову ж таки що кращі взаємини, то мен-

Отже, рекомендую назвати основні етапи так: • Етап входу: Хто що вносить? • Етап росту: Хто чим займається? • Етап піку: А може, варто розійтися? • Етап спаду: Хто винний і що робити? • Етап виходу: Кому що належиться? Як би там не було, а чиєїсь ініціативи із започаткування бізнесу є більше, так би мовити, «комусь більше треба». Якщо «хочу» одного з партнерів подружжя буде надто сильне, то, ймовірно, він/вона просто відкриє свою справу сам/сама; якщо «хочу» буде занадто сильніше в однієї зі сторін, то друга фактично може

ше це помітно, проблеми з’являться пізніше – коли буде що ділити, а взаємини вже не першої свіжості. Проблема етапу росту полягає у тому, що всі можуть робити все, бо фактично цілком відсутня спеціалізація. Хтось прийме дзвінок – або я, або ти, хтось поїде до підрядника – або я, або ти, хтось підмете підлогу в офісі – або я, або ти, хтось опублікує інформацію на сайті – або я, або ти тощо. З одного боку, ідеальний варіант, бо є двоє майже цілком замінних елементи у бізнес-діяльності. А з іншого боку, коли немає повноважень, то немає і відповідальності. Спершу обоє не чекатимуть, що хтось за них виконає ту чи іншу

18

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)


БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ

Роман Кушнір

роботу, але потім із часом… таки чекатимуть. І знову проблема полягатиме в асиметричності ставлень до своєї й чужої роботи, причому асиметричності з обох сторін, яка без належного пропрацювання, тобто достатнього проведення спільного часу і спілкування, лише посилюватиметься. На етапі росту теж про власний зиск ніхто не думає, бо немає що ділити, окрім того, максимальна залученість у діяльність позбавляє зайвих думок. Найгірше – майбутні перспективи виглядають дуже веселковими і ніщо не передбачає біди: клієнти задоволені, замовлення ростуть, чоловік і жінка працюють над одною темою, обоє живуть в очікуваннях що от-от настане день, коли грошей стане набагато більше, а часу на їхнє заробляння буде потрібно менше. Все найцікавіше починається на третьому етапі, коли ілюзорні очікування починають валитися, ставлячи під загрозу не лише бізнес, але і взаємини. Здавалось би, проблеми почалися саме на цьому рівні, але це не так – вони існували від початку, а тепер тільки проявилися. Що ж відбулося? Хаотично збудований бізнес починає працювати на надмірних оборотах: замовлення постійним клієнтам затримуються на кілька днів, уже немає кому найняти прибиральницю, щоб підмела у офісі, людей відповідної кваліфікації бракує, а вчити нових немає коли, гроші є, але вони повністю витрачаються на бізнесові потреби, за рахунок чого погіршується якість побутового життя, робота перестає приносити задоволення, адже доводиться працювати у постійному цейтноті… До питань нерівномірного розподілу обов’язків додається ще й нерівномірний розподіл грошей, і все перераховане множиться на асиметричність ставлень… До того всього долучаються проблеми в індивідуальних особливостях пари: ймовірно, жінка йде у декрет і потрохи віддаляється від бізнесу – і у думках чоловіка починає претендувати на менше, а ймовірно, навпаки, не хоче за таких обертах бізнесу поки народжувати – чоловіка знову ж це може не влаштовувати. Навіть якщо відносно дітей є спільне бачення, то починають давати тріщини взаємини, над якими, цілком імовірно, впродовж розбудови бізнесу ніхто не працював. У тому часі також «вилазять» всі недопрацювання у персональній фінансовій грамотності, особистій неефективності, проблеми у родинних моделях, минулі кривди з мухи роздуваються до розміру якщо не слона, то хоча б гіпопотама, і все це на фоні дещо вже вицвілих стосунків, а ще перчинки додає те, що ресурс чоловіка росте, він владніший і заможніший, а ресурс жінки слабне – вона стає менш молодою, а за те, щоб залишатися красивою, доводиться

Сімейний бізнес

кожного дня боротися. Словом, організм бізнесу виростає з дитячих штанят, і вони починають тріщати по швах і лопатись у багатьох місцях одночасно. Відповідно, у кожного з партнерів, з одного боку, є мотивація залишитися разом, бо вже є спільні напрацювання і є що ділити, а з іншого боку, необхідна суттєва реконструкція взаємин, бо кожен із пари відчуває «так далі бути не може». Сімейний бізнес, прихопивши з собою «подружній зв’язок», переходить на наступний етап – спаду. Необхідне певне зниження швидкості, щоб усе напрацьоване не полетіло у тартари, прихопивши за собою «штамп у паспорті». Що менш самодостатні люди, то більше вони починають бачити причин проблем одне в одному, то більше «показують пальцем одне на одного» і кажуть «це ти в усьому винен/на». Добре, коли вони дійдуть до запитання «що робити?» і хоча б намагатимуться його спільно обговорити. Але, на жаль, і у цьому питанні вони можуть зробити висновок: уже годі бути разом. Насправді багато які подружжя гідно проходять випробування скрутними часами, та мало хто здатен опісля достойно пройти через час надлишків і процвітання. Особливо, якщо процвітання зумовлене вкладеним часом, але без розбудованої системи, тобто коли немає вхідного грошового потоку без надмірного вкладання часу власниками. Звісна річ, є чимало варіантів, у яких подружжя, зробивши крок назад, потім робить чергових два кроки вперед, так постійно просуваючись до великої спільної мети, але це прерогатива сімей, що паралельно працюють не лише над своїми взаєминами, але і над самими собою. Фактично тоді вони майже цілком застраховані від довготермінових криз і розпаду.

червень / липень / серпень

19


БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ В іншому випадку доводиться переходити до чергового етапу, який зазвичай дуже прагматичний і раціональний, аж настільки, що чергується з крайніми виплесками емоцій у обох сторін і ставить остаточну крапку або на бізнесі, або на стосунках, або і на одному, і на другому. На етапі виходу доводиться ділити спільно напрацьоване, а це зазвичай викликає невдоволення в обох сторін, особливо, якщо взяти до уваги: весь попередній час люди «рахували» собі свій вклад асиметрично. Тому-то в обох сторін залишаться образи і нарікання. Їх, звісно, можна уникнути, якщо обидвоє працюють над собою і є цілісними особистостями, але парадокс полягає у тому, що коли вони такими «прокачаними» будуть, то тоді не дійдуть до п’ятого етапу, а вирішать усі питання на третьому чи хоча б на четвертому. Відповідно, виникає логічне запитання: як не впасти у крайнощі 5 етапу і

Як розбудувати успішний сімейний бізнес? Сім’я – це система, яка будується на взаєминах, а бізнес – це взаємини, які будуються на системі. Взаємини повинні бути дуже сильно розбудовані, щоб витримати ще й надбудову спільного бізнесу на них. Не кожна пара погодиться перевірити силу своїх взає­мин, навантаживши на них ще й питання спільної роботи і спільний фінансовий результат. Втім, майже кожне подружжя час від часу наближається до межі, за якою вже потрібно попробувати, окрім дітей, створювати ще щось спільне. І для того доводиться 20

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

Роман Кушнір нагадувати: взаємини не постраждають від спільного бізнесу тільки тоді, коли бізнес буде дещо відділений від взаємин правильно спроектованою системою. Повторюся: сім’я – це взаємини, бізнес – це система. Для того, щоб росло і одне, і друге, потрібно вибудовувати їх на відповідному фундаменті. Як у старій добрій притчі про пса і коня: коня треба годувати вівсом, а пса – м’ясом, коли ж ми починаємо найкращі шматки м’яса віддавати коневі, а пса годувати добірним вівсом, гинуть обоє, незважаючи на те, що наміри у нас були якнайкращі. Якщо чоловік і жінка довго виношували і запускали свій спільний проект, поволі його розкручували, ймовірності успішного результату в них значно більше. Якщо ж, навпаки, старт і ріст були надто стрімкими, варто чекати проблем. Так само важливою є «точка входу», тобто відповідь на запитання: наскільки зрілими і самодостатніми люди ввійшли у взаємини і у бізнес? Що більш дорослими (не за віком, а за світоглядом) вони були на час входу, то більша ймовірність сформувати щасливі взаємини і водночас успішний бізнес. Бо взагалі під «успішним» рекомендую мати на увазі не лише ситуацію, коли він приносить значну фінансову віддачу, але і при цьому люди залишаються подружжям не просто на папері, а зберігають свіжість почуттів. То які «секрети» розбудови такого бізнесу? 1. Розділяйте робочий і особистий час. Щоб залишитися подружжям, треба навчитися знаходити час не лише на бізнес, який активно росте, але і на себе. Причому цей час варто досить чітко обумовити наперед або погоджувати кожного дня. Домовтеся між собою, коли сьогодні ви думатимете не про роботу, а тільки одне про одного. Скільки пар розпадається з такої банальної причини – вони перестали спільно проводити час! 2. Розділяйте ролі – коли ви на роботі й коли ви вдома. Повинні бути певні обставини, при яких ви «знімаєте погони» і перестаєте поводитися згідно зі своїми посадами. Пам’ятайте, що хоч бути директо-


БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ

Роман Кушнір

ром, чи керівником відділу продажів, або бухгалтером це дуже відповідально, але вдома ваша основна посада – «люблячий чоловік» чи «хороша дружина». 3. Формуйте менше очікувань відносно того, хто, що, коли та як має робити. Очікування – наслідок асиметричності сприйняття світу, що підсилюється власною низькою самооцінкою. Коли ми думаємо: хтось повинен відповідати нашим картинам світу – одразу ставимо під загрозу довготермінові взаємини з цією людиною, адже робимо її особистість, народжену вільною, безпідставно повинною собі. 4. Говоріть про свої плани, цілі й стратегії. Люди особливо добре тримаються разом, коли їх єднає клей майбутнього, тобто яскраві спільні перспективи. Особливо важливо це пам’ятати чоловікам, які можуть багато робити, але нічого не пояснювати своїм коханим, більше у такий спосіб шкодячи, аніж створюючи. Загалом, якщо у стосунках є проблеми, то причиною є котрась із двох: люди або надто мало часу проводять разом, або надто мало спілкуються між собою – інших причин не існує. Є також декілька пунктів, якими нехтують бізнесмени «несімейного» типу, але яких особливо необхідно дотримуватись у сімейному бізнесі: 1. Немає ієрархії й структури. Тобто ані невідомі посадові повноваження, ані не прописані ділянки і хто за них відповідає. Незрозумілі також функції кожного учасника бізнесу. Тож, починаючи сімейний бізнес, обов’язково візьміть папір та ручку і намалюйте проект свого великого підприємства з ієрар­ хією і посадами у ньому. 2. Немає прописаного розподілу обов’язків. Там, де всі можуть робити все, з часом ніхто не робить нічого. Повноваження і відповідальності повинні бути прописані наступним пунктом під назвами посад відповідно до їхньої ієрархії. 3. Не платять собі визначену зарплату. Поєднання каси бізнесу і сімейного гаманця – це настільки «вбивча суміш», що дозволяє передбачити крах бізнесу (чи взаємин у сім’ї) з 100%-ною ймовірністю. Рішення дуже просте: розділяйте бюджети, виписуйте, скільки коштує яка посада, і платіть собі так, наче людині, яку найняли на роботу. І нарешті: 4. Вирішіть: ваш бізнес – «допомога» чи партнерство. Партнерство – це коли люди вкладають рівні частки і порівно ділять прибуток і ризик. Допомога – це коли хтось один вкладає більше, але і претендує на всі прибутки, за бажанням ділячись із тим, хто допоміг. Обумовте особливості своєї участі на початку, в іншому випадку очікуйте на непорозуміння і проблеми. Люди надто часто думають, що їх

Сімейний бізнес

«беруть у бізнес» на умовах партнерства, а потім виявляється, що це була лише «допомога». 5. Думайте про те, як будете розходитися. Може, не надто романтично, але як то кажуть: краще з мудрим загубити, аніж з дурним знайти. Так само і у сімейному бізнесі: коли дамоклів меч можливого поділу постійно нависає над головами кожного з учасників підприємства, то зазвичай вони … міцніше тримаються разом. Звісно, за умови, що ніхто мечем не шантажує і не розгойдує його над головою у партнера маніпуляціями й провокаціями. Таки так, починаючи довгий Шлях, варто думати про його кінцеву точку, тоді й подорож триватиме довго, і буде вона приємною. Довіра, любов, підтримка, розуміння, спільні цілі й плани, готовність віддавати більше, ніж отримувати, нелімітовано вкладений час, максимальна самовіддача – це все є чудовою інвестицією у новостворене підприємство. Направду такий вклад кожного з учасників подружжя неоціненний. Та варто пам’ятати, що всі переваги з часом стають недоліками, і особливо це стосується сімейного бізнесу. Адже кожен інвестор згодом очікує на повернення своєї інвестиції з прибутком. І якщо до «салату сімейного бізнесу» додати необхідність тривалої роботи над взаєминами, приперчити різними гендерними відмінностями у ставленні до роботи, залити родинними моделями, які деколи геть не співпадають, приправити індивідуальними рисами учасників подружжя, то у нас може вийти або смачнюча і неповторна страва, а може і глевка, незрозуміла суміш. Готуйте свої страви згідно з перевіреним рецептом – і врешті ви матимете не лише успішний бізнес, але і щасливі подружні взаємини! Варто розрізняти сімейний бізнес і родинний. Сімейний – це той, де основними засновниками виступають чоловік і жінка, а родинний – той, який базується на взаєминах батьки-діти-брати-сестри. Оскільки в обох випадках джерело мотивації суттєво відрізняється, тож і плутати їх не варто. Сімейний бізнес в основі має складову взаємин, а родинний – вигоди. Це зовсім не означає, що один «добрий», а інший «поганий». Просто вони – різні. Тому, якщо ви до сімейного бізнесу долучаєте батьків, братів і сестер, то це вестиме вас до одного типу конфронтацій, а якщо до родинного чоловіків і дружин, – то до іншого. Окремої статті не писатиму, а лише зорієнтую, що у першому випадку ви отримаєте труднощі у поєднанні цілей коханої людини з цілями рідних вам «по крові» людей, а у другому – завжди будете між молотом і ковадлом інтересів «батьків-засновників» і запитання «що я тут роблю?» у коханої людини. червень / липень / серпень

21


ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

Анастасія Мозгова

ЗАНЯТТЯ СПОРТОМ: як розпочати не з понеділка

Кожен із нас хоч раз у житті давав собі обіцянку зайнятися спортом, але переважно далі слів діло не йде. Як розпочати сьогодні, а не з понеділка, що робити початківцю, їсти чи не їсти після 18:00, як побачити омріяні кубики на пресі, де шукати мотивацію – на ці та інші запитання відповіли фітнес-тренери з багаторічним досвідом: Анна-Марія Смірнова та Ростислав Попко. Розмова відбулась у межах лекції «Шлях від здорового духу до міцного тіла» на базі ГО «Дух нації» та Освітньої асамблеї Львів. Анна-Марія – майстер спорту з легкої атлетики, випускниця Львівського інституту фізичної культури. Трудовий стаж – понад 20 років. Ростислав працює тренером із 1997 року. Практикує підготовку спортсменів до змагань, серед його підопічних – майстер спорту міжнародного класу Володимир Гірський, чемпіонка Європи та світу Уляна Тіздин, дворазовий призер чемпіонату світу серед юніорів Роман Марциняк.

ЯК РОЗПОЧАТИ? Анна-Марія: Зробіть екскурсію у спортзал. Подивіться на тренажери, на тренерів, на відвідувачів, подумайте, чи подобається вам, який вигляд вони мають, чи імпонує вам атмосфера цього клубу. Зверніть увагу на те, як працюють тренери, як вони спілкуються з людьми, а потім просто прийдіть і скажіть: «Ось я! Робіть зі мною, що хочете, я готовий». Головне, аби ваша готовність була справжньою, не надуманою, не «з понеділка». Вирішили піти у фітнес-клуб – йдіть! Неважливо, який це день тижня, рішучість і спортивний одяг – все, що вам потрібно. Існує дві відмазки: «нема часу» і «дорого». Тривалість нормального сну – 6-8 годин, працює людина приблизно стільки ж, тому від доби залишається ще достатньо часу для тренувань. Коли кажуть, що дорого, задумайтеся: кеди чи кросівки можна купити навіть у секонд-хенді, вулиця – безкоштовна, там є турніки, бруси, врешті-решт у кожної людини є підлога. Можна 22

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

провести абсолютно повноцінне тренування, маючи тільки підлогу, власне тіло і, звичайно, бажання. РОЛЬ ТРEНEРА Анна-Марія: У мережі є безліч пабліків, форумів, літератури та відео про спорт. Здається, нічого складного, можна самотужки розібратися. На жаль, такі спроби найчастіше приречені на провал. Ви ж не приходите до стоматолога зі словами: «Оцей зубчик мені запломбуйте і розкажіть, як ви це зробили, а далі я сам». Кожна справа потребує фахівця. Тренер не тільки складає вам програму і рахує, він, наприклад, завжди знає, як без втрати часу замінити ту чи іншу


ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

Анастасія Мозгова

вправу на рівноцінну, якщо необхідний тренажер наразі недоступний. Можна переглянути масу відеороликів, побачити, як виконують вправу професіонали, і спробувати повторити те саме, але ви себе з боку не бачите, а тому не знаєте, чи правильно робите, – для цього потрібен досвідчений тренер. Часто початківці намагаються робити те, що призначене для професійних спортсменів, не замислюючись над технікою виконання, на що страшно дивитися, бо наслідки від такого «спорту» іноді є вельми негативними. Запитуєш, для чого це роблять, – «я таке бачив». Надивляться відеороликів за участі накачаних спортсменів, абсолютно не схожих на початківців,

потім намагаються самотужки повторити, самі не знають, навіщо. Ростислав: Біда в тому, що навіть таку базову вправу, як присідання, багато новачків не вміють виконувати правильно: п’ятки відривають від підлоги (цього категорично не можна робити), коліна зводять докупи (коліна повинні «дивитися» прямо), відволікаються. БУДЬТЕ РЕАЛІСТАМИ Ростислав: Я практикую з 1997 року. Інколи люди прибігають у зал, бо вони кудись їдуть через 2 тижні і їм треба «ото і то все позабирати». Я не знаю жодно-

Заняття спортом

го фітнес-тренера, який паралельно практикує пластичну хірургію: ми не можемо розрізати, витягнути все зайве, зашити, замотати вас скотчем чи харчовою плівкою і випустити на пляж, щоб ви розповідали, який у вас крутий тренер. ЩО РОБИТИ ПОЧАТКІВЦЮ У ЗАЛІ? Анна-Марія: Навчитися правильно виконувати базові вправи – присідання, станову тягу, жим лежачи. Те саме й для жінок. Поширеними є дурниці, що жінкам не можна робити станову тягу, бо їм ще народжувати, в них будуть величезні ноги, можна «посадити» хребет та ін. Станова тяга займає одне з перших місць у переліку вправ, скерованих на розвиток сили та загальної фізичної форми. Окрім того, якщо використовувати відносно невелику вагу штанги і велику кількість повторень, це чудово сприяє розвитку витривалості та спалює зайвий жир. За умови використання такої методики талія не стає ширшою (як лякають), а також зникають деякі наслідки поганої постави та носіння взуття на високих підборах. Станова тяга скоріше позитивно, ніж негативно, впливає на жіночі органи малого тазу, що аж ніяк не може шкодити дітородній функції. Але ми говоримо виключно про правильну техніку виконання цієї вправи з невеликими вагами та великою кількістю повторень (у діапазоні 10-12). Чоловіки мають свою «фішку»: приходять щовесни й починають інтенсивно тренувати верхню частину тіла (руки, груди, спину, плечі, прес), забуваючи про нижню. Є навіть круте запитання: «Скільки ти береш на груди?». Ростислав: Не змішуйте всі види спорту в один. Є паверліфтинг, де основне завдання – перемістити вагу з пункту А в пункт Б, неважливо, якими м’язами та який вигляд має тіло. Тягати залізо і качати м’язи – різні речі: якщо ви не здатні підтягнутися 15 разів, то не може бути й мови про широкі плечі. Звичайно, потрібно працювати з великими вагами, але необхідні розумний підхід і правильна техніка виконання, щоб тренерам не довелося бігти на допомогу і викликати швидку. СПОРТ І ЗДОРОВ’Я Ростислав: Кількість фітнес-клубів збільшується, але в сфері здоров’я і фізичної культури нація наша деградує. У клубі, в якому я працював 10 років тому, кількість місць обмежувалася, тому моїми підопічними ставали лише ті, хто міг підтягнутися 10 разів, адже це шкільна програма. Тепер приходять хлопці такого ж віку (15-17 років) і про підтягування навіть мови не може бути: півгодини тренування – і вони падають, це свідчить про слабку фізичну підготовку молоді. Останнім часом почала з’являтися інформація, що червень / липень / серпень

23


ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

діти помирають на уроках фізкультури, тому батьки бояться їх туди відпускати, не хочуть віддавати у спортивні секції. Насправді проблема не в спорті, а у медогляді. Не можна робити його для галочки й нічого не знати про стан здоров’я. Дитина з вродженою вадою серця ризикує померти на фізкультурі лише у тому випадку, якщо батькам і вчителям невідомо про наявність хвороби. Наші клієнти вже у спортзалі дізнаються про свої проблеми з хребтом, про діабет, про захворювання щитовидної залози, а все тому, що не проходять обстеження. СКОЛІОЗ Ростислав: Якщо єдина фізична активність дитини – «тицяння» пальцeм по екрану смартфона, нічого дивного, що у неї розвинеться сколіоз. Малюк активно росте, а слабкі, атрофовані м’язи не здатні утримувати хребет у потрібному положенні, тому він деформується. Якщо грамотно підібрати навантаження, можна його поставити на місце, але це потрібно робити вчасно, не у 40 років. СПОРТ І ДІТИ Анна-Марія: Ми працюємо з дітьми від 7 років. У нашому клубі є спеціальний дитячий тренер, але не24

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

Анастасія Мозгова

багато батьків готові оплачувати персональні тренування. Займатися в залі ми рекомендуємо з 16 років. ОМРІЯНИЙ ПРЕС Анна-Марія: Що таке кубики на пресі? Це сухожильні перетинки, які ділять ОДИН суцільний м’яз живота. Якщо цих перетинок 3, ви маєте 6 кубиків, якщо 4, що буває рідко, – то 8. Усе залeжить тільки від ваших анатомічних властивостей. Для того, щоб побачити кубики на пресі, не потрібно його качати невідомо скільки й вірити, що від цього весь жир у ділянці живота згорить. Аналогічно до будьякого м’яза він гіпертрофується (стає більшим), але якщо зверху є шар жиру, результатом буде тільки збільшення об’ємів живота. Ростислав: Вправи на прес не є такі безневинні, як здається, ними можна сильно травмувати поперек. Люди відмовляються присідати і робити станову тягу, бо бояться травмувати хребет, але вправи на прес виконують наполегливо і з задоволенням, не замислюючись над тим, що саме ними (вправами на прес) і ризикують покалічити спину. Хребет болить, поперек зводить, а бажаного результату ніяк нема, а все через неправильну техніку виконання. Мало кому відомо, що, коли ви бігаєте, робите при-


ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

Анастасія Мозгова

Заняття спортом

сідання, нахили зі штангою, випади, жим лежачи, ви також тренуєте й прес. Анна-Марія: Щоб побачити омріяні кубики, потрібно звести відсоток жирової тканини до мінімуму, для чоловіків середній показник – 9%, але кожен організм має свої особливості, тому ця справа вимагає індивідуального підходу. Абдомінальна зона (від пупка і вниз) є проблемною: звідси жир зникає насамкінець, і ще треба вміти його зігнати. Це можливо, хоч і вимагає значних зусиль, але чи потрібно вам таке насправді? Дівчатам – точно ні. «ПІСЛЯ ШОСТОЇ Й ПІСЛЯ ТРEНУВАННЯ ЇСТИ НE МОЖНА» Ростислав: З цими міфами добре знайомі жінки, які ходили на шейпінг і подібні види «спорту на підлозі». Система така: дві години до тренування не їсти, плюс дві години тренування, плюс дві години після тренування не їсти, але й після 18:00 – заборонено. Запитання: коли тоді їсти? Ніколи. Після місяця такої дієти результат, звичайно, помітний, але чи довго ви так проживете? СХУДНЕННЯ Ростислав: Жінки, які приходять у зал, найчастіше хочуть схуднути, стверджуючи, що «м’язи накачувати їм не можна, бо це негарно і неестетично». Тому єдине, що їх цікавить у клубі, чи є бігова доріжка. Не їсти й ходити на бігову доріжку – «золоте правило» (сміється). Але так робити не можна. Для того, щоб схуднути, їсти потрібно обов’язково, хоч це й звучить парадоксально. Насправді необхідно створити дефіцит калорій, тобто витрачати більше, ніж споживати. КАРДІО Анна-Марія: Майже всі його роблять, але мало хто може відповісти, для чого. Спалювання жиру має назву ліполіз – організм починає брати енергію з жирових відкладень. Цей процес запускається після силового тренування, коли запаси глікогену в м’язах і печінці вичерпані. Неважливо, йдете ви, біжите, крутите педалі, скачете на скакалці, основне – частота пульсу (від цього походить назва – «кардіотренування») – 120-140 ударів на хвилину. Час такого тренування – не менше ніж 40 хвилин. Ростислав: Цікаво, що бігові доріжки почали інтенсивно використовувати в розвинених країнах у кінці 80-х. До 90-2000-х років поняття «кардіо» взагалі не існувало.

Л і п о л і з (мобілізація жирних кислот) – розщеплення запасних жирів на їхні складові: гліцерин та жирні кислоти, відбувається переважно в жировій тканині. Саме жирні кислоти забезпечують 80% енергетичних потреб печінки та міокарда (серцевого м’яза), також вони використовуються скелетними м’язами в стані спокою. Г л і к о г е н – основна форма зберігання глюкози у клітинах організму. В людському організмі головними місцями накопичення глікогену є печінка та скелетні м’язи. К а р д і о т р е н у в а н н я – тренування великих груп м’язів в аеробному режимі. Це може бути ходьба, біг, веслування, лижі, плавання і т. д. або заняття на кардіотренажерах, що імітують такі вправи. С и л о в і т р е н у в а н н я – тренування великих груп м’язів за допомогою спеціальних тренажерів, спрямовані на розвиток сили м’язів. К а л о р і ї – традиційна позасистемна одиниця вимірювання енергії, що дорівнює енергії, необхідній для нагрівання 1 г води на 1 С°. Має широке застосування в біології, хімії, харчовій промисловості та суміжних галузях. У калоріях вимірюють кількість теплоти, енергетичну цінність продуктів харчування, теплові ефекти хімічних реакцій тощо. Д е ф і ц и т к а л о р і й – співвідношення калорій в організмі, за якого кількість калорій, яку організм витрачає для забезпечення фізичної активності, перевищує кількість калорій, яку він отримує внаслідок споживання їжі. Ф і т о е с т р о г е н и – жіночі гормони рослинного походження; різнорідна група природних нестероїдних рослинних сполук, які завдяки своїй структурі, подібній із естрадіолом, можуть викликати естрогенний та (або) антиестрогенний ефект. червень / липень / серпень

25


ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ І СПОРТ Анна-Марія: Стосовно алкоголю потрібно пам’ятати, що він висококалорійний. Якщо ви доросла і здорова людина, то від склянки (200 мл) справжнього сухого вина на день (не щодня, звичайно) нічого страшного з вами не трапиться. У пиві багато фітоестрогенів – жіночих гормонів рослинного походження, тому чоловіки, які ним зловживають, мають ожиріння жіночого типу – груди й живіт. Ростислав: Куріння на спортивні досягнення не впливає, але судини від нього розсипаються. Маєте залежність – перейдіть на люльку: вона дорога, і закурити її – ціла церемонія. Відповідно, ви не зможете робити цього, коли чимось зайняті (як буває з сигаретами), тому за день викурюватимете приблизно 2-3 люльки, що дорівнює 2-3 сигаретам. Кофеїн у розумних дозах потрібний організму. Є така теорія, що кава і чай пошкоджують слизову оболонку шлунку, якщо їх п’є голодна людина, тому споживайте розумно.

Фото: «Освітня асамблея Львів» та особистий архів фітнес-тренерів

26

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

Анастасія Мозгова ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ МОТИВАЦІЯ Анна-Марія: У нашому клубі є чудова мотиваційна угода. Ви приходите до нас на 3 місяці, озвучуєте, чого хочете досягти за цей час, наприклад, «схуднути на 5 кг і зменшитися в об’ємах на 3 см», ми складаємо програму, слідкуємо, як ви тренуєтесь. Якщо за 3 місяці допомагає­ мо вам, – отримуєте місячний безлімітний абонемент. Але ми викладаємо ваші фотографії на нашій сторінці у ФБ, спільнота спостерігає за вами, й ви вже не можете закинути заняття. Одна з наших клієнток всі свої обіцянки перевиконала ще наприкінці першого місяця, тепер її з залу не виженеш: спочатку тренувалася 2 рази на тиждень, потім – 3, зараз – 5. Результат фантастичний – фігура справжньої спортсменки. Анна-Марія: Коли мені бракує мотивації і я хочу цілий день лежати на дивані, згадую свою колегу по залу, з якою себе постійно порівнюю. Думка, що вона буде на одне тренування краща, сильніша і здоровіша, ніж я, є для мене стимулом. Потрібно завжди мати одну велику мету, поділену на менші цілі, що стануть кроками до основної. Визначіться, куди ви будете рухатися, потім – як, і, повірте мені, результат обов’язково з’явиться. Головне – почати: людина, що йде дрібненькими кроками, все ж наближається до своєї цілі, на відміну від тої, яка лежить на дивані й планує.


ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

БІГ «ПІДКРІПЛЮЄ» ПАМ’ЯТЬ

Австрійські вчені довели, що біг допомагає кращому запам’ятовуванню інформації. Дослідникам із Університету прикладних наук (англ. University of Applied Sciences Upper Austria) вдалося експериментально порівняти дію на пам’ять студентів фізичних навантажень та пасивного відпочинку за комп’ютерними іграми. Один із головних організаторів експерименту, професор Гаральд Кіндерман (нім. Harald Kindermann) прокоментував: «Мої діти вже у такому віці, що почали цікавитися комп’ютерними іграми. Тому я вирішив дізнатися, наскільки гіподинамія (обмежена рухова активність) впливає на їхню здатність запам’ятовувати отриману у школі інформацію». В рамках дослідження фахівці попросили 60 чоловіків у віці від 16 до 29 років запам’ятати якісь нові дані (маршрут на карті міста, німецько-турецькі пари слів і т. ін.). Потім «піддослідних» розділили на три групи: перша грала в активну (навіть агресивну) комп’ютерну гру «Counter Strike», друга зайнялася пробіжкою, третя – пасивно проводила час на свіжому повітрі. Потім учені перевірили, наскільки добре учасники кожної з груп могли згадати опрацьовану раніше інформацію. Вия­ вилося, що саме «бігуни» показали найкращі результати із запам’ятовування. Контрольна група, яка просто прогулювалася на вулиці, запам’ятала інформації трішки менше, а от найбільше пам’ять підвела тих учасників, які грали у комп’ютерні ігри. Фахівці пояснюють такий ефект тим, що гормон стресу кортизол впливає на процес збереження інформації. Але не весь стрес корисний: дякий допомагає кращому запам’ятовуванню, а деякий, навпаки, погіршує нашу пам’ять. Науковці припускають, що саме той рівень кортизолу, який виділяється під час незначного фізичного стресу (наприклад, під час бігу), позитивно впливає на фіксування інформації. Підбиваючи підсумки, робимо висновок: щоб навчання мало довготривалий ефект у вигляді корисних знань, слід його закріплювати не пасивним відпочинком за екранами електронних пристроїв, а саме легкими фізичними навантаженнями. Результати дослідження опубліковані у журналі Cognitive Systems Research.

ПРИЧИНИ ПОСТІЙНОГО ГОЛОДУ Деякі люди скаржаться, що відчувають голод постійно, навіть одразу ж після приймання їжі. Експерти зацікавилися причинами апетитного відхилення, яке призводить до хронічного переїдання та ожиріння. На сторінках авторитетного британського видання The Daily Mail дієтолог, фахівець із питань правильного харчування Шона Вілкінсон (англ. Shona Wilkinson) висловила думку, що нездоровий апетит з’являється насамперед через вживання їжі, багатої на швидкі (прості) вуглеводи. Це, наприклад, солодощі, кондитерські вироби. «Як правило, якщо людина ввечері з’їдає велику кількість солодкого, то наступного дня вона постійно відчуватиме голод, навіть після їди. Велика кількість простих вуглеводів, що надходять в організм одночасно, провокує різкий стрибок рівня цукру в крові. Як наслідок, щоб допомогти клітинам засвоїти усю отриману глюкозу, відбувається викид інсуліну. Це призводить до того, що рівень цукру в крові дуже стрімко зменшується, виникає відчуття голоду та гостра необхідність спожити ще більше нових вуглеводів», – так експерт пояснила природу постійного голоду. Щоб йому запобігти, слід надавати перевагу продуктам, які містять складні вуглеводи та не спричинять раптових стрибків рівня глюкози у крові (каші, сухофрукти, бобові). Шона Вілкінсон назвала ще одну причину ненормального апетиту, це – нестача сну. «У невиспаної людини зменшується рівень гормону лептину, який відповідає за придушення почуття голоду, а також збільшується виробництво гормону греліна, який, навпаки, стимулює апетит». Відчуття голоду виникає і через недостатню кількість рідини в організмі: «Часто люди відчувають спрагу, а думають, що голодні». Тому дієтолог радить пити більше води між основними прийманнями їжі, щоб підтримувати відчуття ситості та заспокоїти апетит. Але не можна пити багато води безпосередньо перед, під час та одразу ж після їди, щоб не шкодити травленню. Отже, учімося харчуватися правильно та розуміти потреби свого організму: це покращить і фізичне, і психологічне самопочуття. червень / липень / серпень

27


ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

Юлія Короцінська

ПРО ЩО БОЛИТЬ ВАШЕ ТІЛО? Психосоматичними називають захворювання, що мають психологічну природу – тобто виникають через стреси, внутрішні конфлікти та емоції, що не знаходять виходу («витіснені», тобто неусвідомлені). Найбільш вивчені психологічні чинники таких психосоматичних захворювань як: бронхіальна астма, синдром подразненої товстої кишки, артеріальна гіпертензія, головний біль, вегетативні розлади типу панічних атак («вегетосудинна дистонія»). На жаль, досить часто все це починають лікувати медикаментозно – і на той час, коли людина потрап­ляє до психотерапевта, хвороби стають хронічними. Досить успішно з такими захворюваннями справляється нетрадиційна медицина. Але найчастіше це стосується навіюваних пацієнтів. Навіщо ми хворіємо? У психології психосоматичний симптом розглядається як порушення зовнішньої й внутрішньої комунікації, коли тіло використовується як посередник. Тобто, якщо ви не зізнаєтеся в чомусь самому собі або оточенню. І в той момент, коли потрібно відстояти свої кордони, людина не каже про свої почуття, «закривається». А тіло продовжує реагувати: злитися, сумувати, боятися. Напруга в тілі, не знаходячи вивільнення, з часом перетворюється у м’язовий панцир, запальні процеси тощо. У стародавні часи ця реакція знаходила вихід – «нападай» або «тікай». Але соціальні норми стримують нас від подібних спонтанних реакцій, тому люди почали страждати від психосоматичних захворювань. Ну а якщо додати до цього ще й інформаційний стрес, збільшення кількості особин на один квадратний кілометр, виходить, що фактично кожної хвилини ми повинні 28

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

виживати (звісно, в більшій мірі це стосується міст). Психосоматичний пацієнт особисті кордони не відчуває або відчуває дуже послаблено. Він дозволяє іншим використовувати себе, а в той момент, коли вже не може терпіти певне ставлення, «йде в хворобу». Так, наприклад, психологічною причиною бронхіальної астми є брак любові від близьких і нездатність дихати на повні груди, мігрені – внутрішній конфлікт між «хочу» і «треба», виразкової хвороби – стримування агресії. З часом людина звикає якось реагувати, і формується певний характер, що підтримує захворювання. Тих, хто схильні реагувати тілом, називають психосоматичними пацієнтами. І, як правило, після стресів чи конфліктів у них загострюються хронічні хвороби, зростає частота вірусних інфекцій тощо.


ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

Юлія Короцінська

Портрет психосоматичного пацієнта: - схильний витісняти агресію і злитися на самого себе: це проявляється в почутті провини, самозвинувачення, бажанні покарати себе; - залежний від інших людей, боїться бути самостійним і відповідати за своє життя; тому тримається за інших: батьків, начальника, друзів, партнера; - не може відкрито проявляти власні бажання і відстоювати їх; найчастіше це підтримується ілюзією відкидання – «мене не приймуть з моїми бажаннями», «інші будуть злитися на мене за це», «я втрачу любов своїх близьких, якщо почну поводитися поіншому»; тому він чекає, що інші здогадаються самі; - не може відкрито говорити про свої почуття: «це соромно», «та кому потрібні мої переживання?», «в світі немає того, хто міг би зрозуміти мене» – ось найпоширеніші установки; тому він «говорить» зі світом за допомогою тіла; - найчастіше такому пацієнту властива «алекситимія» – труднощі усвідомлення власних емоцій; «щось відчуваю, а назвати, що це – не можу»; - така людина боїться втратити контроль – вона може бути настирливою щодо оточуючення, не довіряє, часто тривожиться, щоразу сумнівається у власних діях та рішеннях; - ригідність (негнучкість) реакцій, стереотипне мислення; наприклад, якщо така людина свариться з кимось, то щоразу буде чекати, коли інший першим піде на примирення; інша (незвична) модель поведінки просто ігнорується або здається дуже неправильною – «якщо я почну миритися першим, він подумає, що я слабкодухий», «вона використає це проти мене». Будь-яке психосоматичне захворювання, крім страждань, має так звану «вторинну вигоду». Так воно може задовольняти потреби у відпочинку, увазі, турботі, любові. Адже, коли ми хворіємо, близькі та знайомі звертають увагу на нас, піклуються, дозволяючи проявитися слабкій дитячій частині. Три етапи одужання: усвідомлення, дозвіл, примирення. Щоб припинити йти на поводі у власного симптому, важливо розібратися, що він вам дає та як ви можете отримати бажане, не вдаючись до хвороби. Для цього дайте відповідь на такі запитання: • як хвороба змінює ваше життя? • чим вона вам допомагає? • що вона хоче вам сказати? • що було б, якби цієї хвороби не існувало? Другий етап – дозвольте прихованій частині себе проявити. Якщо ви давно не висловлювали агресію,

Про що болить ваше тіло?

виплесніть її. Якщо страждаєте від нестачі любові та уваги, навчіться їх приймати і відкрито говорити близьким про потрібне. Зверніть увагу на те, які фрази і слова ви використовуєте у своєму мовленні: «мене від нього нудить», «очі б мої тебе не бачили», «я її не перетравлюю» і т.п. – все це фрази, які підказують зону вашого дискомфорту та невисловлені емоції. Третій етап – «подружіться» з хворобою. У цьому допоможе наступна вправа.

Уявіть своє захворювання у вигляді когось або чогось. Тепер зверніть увагу на основні емоції цієї істоти або об’єкта. Чого він хоче? До чого прагне? Чого йому не вистачає? Що він хотів би вам сказати? А тепер допоможіть йому. Ймовірно, він сам попросить конкретної допомоги, або вам вдасться це відчути. Якщо це тварина, обігрійте її, нагодуйте. Якщо це щось абстрактне, зробіть будь-яку дію, щоб істота чи предмет стали більш гармонійними і приємними вам. Якщо це річ, знайдіть їй комфортне місце або корисне застосування. Насправді вам уявилася та частина, яку ви давно «заховували» глибше всередину і намагалися не показувати. Через це вона «деформувалася» і почала страждати. Їй потрібні всього лише турбота і прийняття. червень / липень / серпень

29


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Іванна Подольська

Самоосвіта в Україні: новий бренд чи вимога часу? Донедавна неформальні способи здобуття знань у нашій країні займали другорядне місце порівняно з офіційними освітніми структурами. Різноманітні курси, тренінги, семінари, майстер-класи, студентські та професійні обміни ще років десять тому служили для підтвердження вже наявної кваліфікації, поновлення знань у обраній сфері діяльності, вдосконалення професійних навичок. А гуртки і позапрограмні заняття були здебільшого зорієнтовані на розвиток хобі та творчо-активного дозвілля. Проте, зважаючи на те, що з кожним роком світ розвивається все динамічніше, виникає потреба швидкого і своєчасного реагування на його виклики. Сучасна людина мусить орієнтуватись у багатьох сферах життя, навіть якщо вони не мають прямого зв’язку з її діяльністю. Щоб тримати руку на пульсі часу і бути конкурентноздатними працівниками, всім нам необхідно час від часу цікавитися чимось іншим, здобувати нові знання та поліпшувати професійні навики. Звична система освіти, тобто школи, коледжі, університети і т. ін., уже перестали повною мірою задовольняти потреби роботодавців під час підготовки кваліфікованих кадрів. Із кожним днем в Україні та світі як на роботі, так і в житті суспільному й особистому в людини виникає потреба постійно дізнаватися щось нове, бути всебічно розвинутою і встигати за ритмом, який задає соціальне середовище. Для цього просто необхідно постійно вчитися. І ми почали усвідомлювати, що цей процес не обмежується лише сидінням за партою. Адже отримати нові знання можна не тільки у стінах освітніх закладів, а й на кожному кроці, не тільки у визначений для навчання час, а й протягом усього життя. Саме для цього існують і зараз дуже активно розвиваються такі види самоосвіти, як неформальна та інформальна системи отримання знань. На що вони спрямовані і чим відрізняються, спробуємо розібратися детальніше. Види освіти Формальна освіта – це процес навчання, спрямований на одержання або зміну освітнього рівня та кваліфікації в навчальних закладах і установах згідно з визначеними освітньо-професійними програмами і 30

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

терміном навчання, тут знання учня перевіряють за допомогою заходів державної атестації. Проходження курсу навчання підтверджують відповідні документи про освіту. Формальна освіта – це цілеспрямована інституціолізована освіта, вона спланована за участю державних та визнаних на державному рівні приватних організацій і становить основну освітню систему країни. Сюди належать дитячі садки, школи, коледжі, ліцеї, гімназії, інститути, університети. Неформальна освіта – здобуття знань, умінь і навичок для задоволення освітніх потреб особистості. Цей процес не регламентований місцем, терміном та формою навчання, а також не підлягає формам державної атестації. Така освіта є додатковою, альтернативною та/або доповняльною до формальної, а здобувати її можна впродовж усього життя. Сюди варто віднести курси, тренінги, освітні лекції, онлайн-навчання, освітні інтернет-ресурси і т. ін. Інформальна освіта – самоорганізований процес отримання знань, самоосвіта, вона цілеспрямована і спланована, але не інституціоналізована. Інформальна освіта реалізується за рахунок власної активності людини в навколишньому культурно-освітньому середовищі, де індивід перетворює освітні потенціали


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Іванна Подольська

Самоосвіта в Україні Швеції, Німеччині, Великобританії, Литві, Польщі. Звичайно, тут також можемо спиратися на досвід США та Канади. Такий спосіб навчання допомагає сучасній людині швидко вдосконалювати професійні навики та отримувати нові знання. Розвитку неформальної освіти сприяє багато світових організацій, зокрема ООН, ЮНЕСКО, Європейський Союз, Рада Європи та ін. Саме тому неформальна освіта більш розвинена в Європі, і європейські роботодавці свідоцт­ва про її проходження та навики, здобуті у процесі навчання, сприймають на рівні з освітою формальною. В нас поки такий спосіб отримання знань є суто особистою ініціативою індивіда, який бажає розвиватися, розширювати свій світогляд і зростати у професійній сфері.

суспільства на дієві чинники свого особистісного розвитку. Інформальна освіта може здійснюватися шляхом цілеспрямованого спілкування, читання, перегляду телепередач, відвідування установ культури, подорожей тощо. Сюди також можна зарахувати культурні, студентські, професійні обміни, стажування, конференції, майстер-класи. Чи є різниця між «вчити» і «знати»? В англійській мові існують два слова для пояснення процесу здобуття знань: Education – процес, за допомогою якого суспільство свідомо передає від покоління до покоління накопичені інформацію, знання, розуміння, цінності, навички, компетентності, зразки поведінки. Саме цей рівень і є формальною освітою. Тобто це академічний процес навчання, який, однак, не формує набір знання як константу. Зважаючи на те, що процес пізнання є постійним, тобто динамічним, а не статичним і тимчасовим, сьогодні «еducation», чи то пак формальна освіта, здобуття знань у навчальних закладах, служить лише підґрунтям, основою для постійного навчання, тобто «learning». Власне, Learning – це індивідуальне здобуття інформації й вдосконалення отриманих знань, розумінь, цінностей, навичок, компетентностей, зразків поведінки через досвід, практику, вивчення, спостереження чи інструктаж у практичному, тобто живому, середовищі. В Європі неформальні методи навчання давно визнані на законодавчому рівні, їх регулюють і підтримують багато держав. Особливо у розвинених країнах, де класична освіта успішно функціонує, основний акцент держава робить саме на підтримці неформальної освіти. Наприклад, у Нідерландах,

Способи отримання освіти Неформальна освіта може стати джерелом компетентності сучасної людини та пусковим механізмом для потягу до навчання впродовж життя. Це процес постійного особистого, соціального та професійного розвитку індивіда, який здійснюється з метою вдосконалення якості особистого життя, а також впливає на освітнє та соціальне зростання суспільства загалом. Система неформального навчання здатна більш гнучко реагувати на нові потреби і пропонувати системі освіти та ринку праці те, що є затребуваним саме зараз. Спираючись на європейський досвід, можна виділити такі ознаки неформального навчання: • адаптаційна функція, що забезпечує розуміння і прийняття нових умов життя; • інформаційна – вміння знайти, вибирати, використати необхідну інформацію, підвищити особисту грамотність; • розвиваюча функція – дозволяє оволодіти новими способами діяльності. Однією з важливих особливостей неформальної освіти є саморозвиток і творчість, оскільки вони розвивають здатність нестандартного погляду на речі й ситуації. Розвиток творчого потенціалу особистості необхідний для підвищення якості її соціального, культурного, професійного життя. Людина у процесі свого розвитку відтворює себе не в якійсь одній визначеності, а у всій своїй цілісності, пребуває в абсолютному русі становлення. В цьому полягає важлива риса розвитку особистості, її індивідуального досвіду, самосвідомості та мислення. червень / липень / серпень

31


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ Думки учасників процесу самоосвіти: Андрій, прихильник неформальної освіти (25 років): «Після закінчення університету я шукав роботу за фахом, в сфері ІТ, але, зважаючи на те, що ця ніша дуже швидко розвивається, рівень отриманих знань у виші не відповідав вимогам жодного роботодавця. Це була лише основа, на яку знадобилося нанизати ще багато знань та професійних навичок, яких нам навіть близько не давали на парах. Тоді я почав здобувати потрібну мені інформацію за допомогою онлайн-курсів. Такий спосіб навчання відкриває багато можливостей, і кожен обирає для себе оптимальний варіант. Я вже пройшов кілька курсів з ІТ і продовжую заняття. Зазвичай обираю програми, де після закінчення навчання видають сертифікат, що підтверджує здобутий рівень. Його, на рівні з дипломом з вищого навчального закладу, також оцінює роботодавець. Не всі програми безкоштовні, хоча можна знайти і такі. Надаю перевагу навчальному ресурсу Prometheus, де є завжди багато потрібних мені навчальних курсів. Наприклад, курс CS50 Гарвардського університету. Зараз на ресурсі також співпрацюють із академією Epam, що відкриває ще більші можливості не тільки для самоосвіти, але й для працевлаштування. Часто виручають і навчальні відео YouTube-каналів, зокрема від Дерека Банаса (вони англомовні). Сам процес навчання виглядає приблизно так: я обираю курс, отримую завдання і час на його виконання. Наприклад, тиждень. Коли, де, як і скільки займатися – це моя особиста справа, тому легко поєдную навчання з роботою. Тут, щоправда, потрібна величезна самоорганізованість. Адже ніхто не буде нагадувати і вимагати виконання. Все залежить лише від особистої мотивації, відповідальності та дисциплінованості учня. Потім завдання перевіряють, і навчання триває. Мінусом безкоштовних курсів є відсутність особистого викладача, з яким можна порадитися чи спитати щось незрозуміле. Платні ресурси пропонують і роботу з консультан-

32

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

Іванна Подольська том. У моїй галузі, в ІТ-сфері, існує також певний мінус: більшість курсів, що мені потрібні, англійською мовою, тому її бажано знати на достатньому рівні. Проте така форма навчання також допомагає відкинути зайве, обрати саме те, що мені необхідно, постійно бути в професійному тонусі й орієнтуватись у нових розробках та напрямках. Крім того, курси дають безпосередні знання і навики, які потрібні у роботі саме тепер. Плюс завжди можна поновити кваліфікацію і тримати руку на пульсі новітніх течій у професії». Сніжана, учасниця міжнародної волонтерської програми у Польщі; інформальна освіта (21 рік): «Поїхавши на 10 місяців в іншу країну, я отримала неоціненний досвід. Спочатку брала участь у програмі Study tours to Poland, завдяки якій здійснила десятиденний навчальний візит у сусідню країну. А вже потім, після закінчення бакалаврату, поїхала знову у Польщу, в місто Лодзь, завдяки програмі EVS Volunteer. Там я навчилась і відкрила для себе багато такого, чого б ніколи не дізналася вдома чи у стінах університету. Насамперед вийшла з кількох своїх зон комфорту. Наприклад, заговорила мовами, якими досі не мала можливості спілкуватись у житті та які знала на середньому рівні (англійська і польська). До цього бракувало практики і навиків спілкування, а тут просто не було вибору. Це величезний культурний обмін, адже у програмі брали


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Іванна Подольська

Самоосвіта в Україні одна. Індивідуальні заняття дозволяють знайти підхід до дитини як до індивіда, а не частини маси. Комусь легше дається граматика, комусь мовлення, хтось схильний до письмових вправ. Потрібно не тільки розвивати і заповнювати пробіли у тому напрямку, що «кульгає». Потрібно зацікавлювати дитину, пояснювати їй необхідність заняття, розкривати перспективи майбутнього, навіть якщо самого учня не цікавить предмет, а відвідує він уроки лише тому, що мама відправила на заняття. Я намагаюся пояснити кожному, для чого знадобиться іноземна, які бонуси у житті вона принесе».

участь молоді люди з усієї Європи, яким доводилося розповідати про ситуацію у нашій країні, пояснювати багато особливостей культури та переймати їхній досвід. Зрозуміла об’єктивність використання часу: поляки ніколи не сидять від години до години на роботі просто, щоб відсидіти, – коли нема чим зайнятися, вони самі шукають додаткові завдання. Австрійці не спізнюються на зустрічі, що в нас, особливо у Львові, є навпаки доброю традицією. Для австрійця запізнитися – це порушити особисту свободу іншого. У міжнародному товаристві, коли спілкуєшся з представниками різних країн особисто, ділиш із ними побут і роботу, перебираєш манери поведінки та багато дізнаєшся про ментальність і звички інших такого, чого у книжках не прочитаєш. У мене було вдосталь часу для самопізнання, самореалізації, подорожей. Я не думала, за що буду жити завтра і що їсти, – програма дала можливість зрозуміти, хто я і чого хочу в майбутньому, по-новому поглянути на світ, людей, професії й себе саму. Там я зрозуміла справді європейський рівень життя, свою цінність як працівника, людини, волонтера, переосмислила багато аспектів суспільної діяльності, що за кордоном є даністю, а у нас лише починають розвиватися (наприклад, сортування і переробка сміття)». Олеся, репетитор іноземних мов (24 роки): «Коли я займаюся зі своїми учнями, а це 5-9 клас, то на уроках тет-а-тет маю змогу знайти індивідуальний підхід до кожної дитини. Я бачу особистий рівень підготовки, зацікавленість у предметі, розумію сильні й слабкі сторони. Це дає змогу акцентувати вивчення предмета на тих аспектах, де в школі не зосереджена увага вчителя, адже програма для всіх

Катерина, знайшла хобі, яке допомогло зрозуміти себе (30 років): «Років вісім тому, здобуваючи дві гуманітарні освіти одночасно, я жила в доволі одноманітному світі книг, лекцій і філософії, які мені дуже подобались і спонукали зазирнути у глибину себе, щоб краще зрозуміти, відкрити власну суть по-новому. Тоді, спершу вивчивши предмет теоретично, я вирішила перевірити читане на практиці і… записалася на уроки танго. Всім, хто скаже, що танці – це лише захоплення, буду гучно протестувати. Танго відкрило для мене цілий світ. Спочатку довелося змінити кілька шкіл, поки знайшла свою, яка вчить не тільки фізики танцю («закидання ніг»), але і його філософії. Заняття допомагають особисто мені, філологу і вчителю, поглянути на себе зсередини і з позиції моїх партнерів по паркету, пізнати свою натуру, проявити жіночність, розвинути чуттєвість, сексуальність, відкритись особистісно з таких сторін, яких раніше я не помічала. Це значно допомагає і в житті, бо стало менше комплексів, я почала легше спілкуватись і розуміти інших, познайомилася з новими людьми, стала більш відкритою до світу. Зараз для мене ці заняття, участі у фестивалях – катарсис, перевтілення в іншу людину, особистісне формування як жінки та особистості – людини духовної й емпативної. Адже ми вчимося не тільки рухатись і відчувати своє тіло, а пропускати музику через душу, відчувати партнера чакрами і тільки тоді, за допомогою імпульсів, що йдуть глибоко зсередини, рухатися. Цей принцип я почала використовувати і в житті: відчувати і тоді діяти, слухати себе і світ довкола, пропускати через себе вібрації й віддавати емоції. У книжках про таке пишуть, але там не вчать, як робити. Практика – ось головний інструмент на шляху до успіху!» червень / липень / серпень

33


ДІТ И

Марина Щепаняк

«Групи смерті»: чи варто боятися? Скажу щиро: коли я бралася писати цю статтю, у мене було зовсім інакше бачення «груп смерті». Деякі новини і пости в соціальних мережах переконали мене, що ці спільноти – «повне зло», на рахунку цих «психів» вже сотні дитячих життів і мені доведеться зануритись у сумні факти стрибків із даху, переживати горе разом з батьками самогубців і намагатися зрозуміти, як сотням здорових, нормальних дітей можна за 50 днів так зруйнувати психіку, щоб їм раптово захотілося звести рахунки з життям. Та оскільки страх і смуток – не найкращі помічники у будь-якій справі, я вирішила не піддаватись емоціям і знайти відповіді на декілька питань «по суті». У пошуках цих відповідей я прочитала десятки статей та переглянула чимало відеозаписів на тему «груп смерті». Чи вдалося мені розгадати загадку «синіх китів»? Результатами своїх досліджень хочу поділитись у статті. А чи варто боятися – це питання залишається на ваш розсуд. Ті, хто вже давно слідкує за темою, пам’ятають історію 16-літньої самогубці з російського Уссурійська Ріни Паленкової, що сколихнула Інтернет у листопаді 2015 року. Широковідоме селфі в мережі ВКонтакте на фоні потягу з підписом: «Ня.Пока» у переддень самогубства, жахлива фотографія її обезголовленого тіла на рейках, яка потрапила в Інтернет невдовзі після її смерті, шок, обговорення, домисли та чорний гумор. Разом з тим, тоді розійшлася чутка, що дівчина, мовляв, не просто так звела рахунки з життям, а після перегляду якогось особливого психоделічного відео у мережі ВКонтакте. #Яждуинструкций Далі на арену виходять і набувають популярності «групи смерті», до однієї з яких начебто належала Ріна. «Сині кити», «f57», «Розбуди мене о 4.20» та 34

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

інші подібні стрімко ставали відомими серед школярів. З учасниками починали переписку так звані куратори, пропонуючи зіграти в гру з 50 завдань, котрі потрібно виконати. Останнім завданням квесту було самогубство. Принаймні так історію розповідали медіа. І хотіли вони цього чи ні, та своїми сюжетами зробили «групи смерті» рекордно популярними. Когось привабили таємничість, виконання якихось загадкових чи навіть ризикованих завдань, інших – середовище, де відчуваєш себе не відокремленим і самотнім, а приналежним до групи, можеш отримати розуміння, поділитися своїми проблемами. Крім того, масове захоплення комп’ютерними іграми досягло такого розвитку, що вони почали переходити з віртуального в реальне життя. Крутою комп’ютерною графікою нікого не здивуєш, а от зробити гру в формі такого собі онлайн реаліті-шоу – в умовах сучасного світу технічні можливості для цього є практично у кожного школяра, не говорячи вже про дорослих. Отже, у адміністраторів «груп смерті» знайшлася підходяща «цільова аудиторія». Мені особисто не вдалось ознайомитися з контентом у подібних групах, оскільки вони, на щастя, припинили своє існування. Та як можна зрозуміти з відгуків тих, хто в цих групах


ДІТ И

Марина Щепаняк

бував, викладали там відверто похмурий, депресивний або шокуючий контент. Зрозуміло, що це могло б у певної категорії підлітків спричинити сприйняття власного життя як позбавленого цінності й абсолютно безперспективного. Завдання, що приходили від так званих «кураторів», притупляли почуття страху, а також були спрямовані на обмеження контактів із друзями та близькими. Негативний вплив могло справити і хронічне недосипання (завдання гравці отримували від куратора о 4.20 ночі). В сумі з особистісними проблемами (конфлікти з батьками, нерозділене кохання, самотність, агресія чи байдужість у сім’ї, неприйняття однолітками, відсутність друзів, наставників, духовних орієнтирів) – вже недалеко й до думок про суїцид. Інтернетом ходять чутки, що тим, хто не бажав себе вбивати і намагався вийти з гри, погрожували розправою з батьками, адже в ході виконання квесту учасники надсилали куратору свої геодані, тобто їхня адреса ставала відомою. Чи добре те, що відомості про «групи смерті» завдяки ЗМІ набули настільки потужного резонансу? З одного боку, так. Адже батьки і вчителі мають змогу поговорити з дітьми, самі підлітки теж попереджені, що бездумне писання на своїх сторінках тегів #явигре, #яждуинструкций тощо ні до чого хорошого не призведе. Та, з другого боку, завдяки певним медіа, яких власний рейтинг цікавив значно більше, ніж адекватне відтворення подій, у суспільстві піднялася паніка з переказуванням одне одному страшних подробиць, тисячами репостів неперевірених фактів в Інтернеті та оголошеннями у школах із закликами в певні дні взагалі не випускати дітей з дому, оскільки на ці дні заплановані масові самогубства у «групах смерті». Спочатку паніка охопила Росію, далі поширилася на Україну, Казахстан. А вчора і я, живучи в Польщі, отримала від шкільної вчительки сина розсилку з попередженням про ймовірну небезпечну гру для дітей, яка походить із Інтернету. У листі – жодної конкретики, та все ж батькам стає тривожно. Страх – емоція, силу якої важко недооцінювати. Страх за життя близької людини – одна з найпотужніших емоцій, а людина, керована нею, часто не в стані оцінювати ситуацію адекватно. Тому хтозна, чи самою тільки турботою про життя дітей керуються активісти, які лякають нас тим, що може ще статися в суспільстві, якщо не ввести певні заборони й обмеження в Інтернеті. «Журналісти мають розуміти те, що у них є місія і відповідальність. І коли вони роблять гарні заголовки «В Україні наклали на себе руки більше 100

«Групи смерті»: чи варто боятися?

дітей» або «Смерть до підлітків приходить із соціальних мереж», повинні пам’ятати про те, що вони чинять не дуже добре», – зауважує медіа-аналітик Олексій Ковжун. «Середня читаність однієї статті у нас на сайті – 2 тисячі переглядів, якщо тема резонансна – до 20 тисяч. А одна з останніх тем про «синіх китів» набрала 82 тисячі, друга наступного дня – 46 тисяч переглядів. Інтерес шалений, і нас читає не молодь, нас читають батьки», – розповідає головний редактор «Сегодня.ua» Світлана Панюшкіна. Важливо зазначити, що, за даними експертів, статистика підліткових суїцидів за останній рік у порівнянні з попередніми не змінилася. Ніякого сплеску самогубств не сталося. А ось відповідь заступника начальника управління Департаменту Кіберполіції Віталія Панькова: – Чи є інформація про те, що, наприклад, п’ятеро дітей за цей час викинулося з вікна через ті чи інші групи в соціальних мережах? червень / липень / серпень

35


ДІТ И – Такої інформації немає. Ми можемо казати щось опосередковано, ми можемо казати, що ця проблема є, і ми від неї нікуди не дінемось, але чітко сказати, що є причинно-наслідковий зв’язок, про це казати рано (Джерело: https://hromadske.ua/posts/synikyty-panika-navkolo-pidlitkovykh-suitsydiv). То що таке «групи смерті»? Свідома маніпуляція несформованою психікою підлітків чи блискуче прорахована гра на страху батьків за життя своїх дітей? А може, і те, і інше одночасно? Також траплялися мені і припущення, що це чийсь бізнес, або ж чергові політичні ігри, або ж масштабна атака на суспільство психічно хворих особистостей… Чим насправді є «групи смерті»? Кожен із вас сам може дати відповідь на це запитання. А я, як і обіцяла, ділюся FAQ стосовно «груп смерті». 1. Чи справді існують у соціальних мережах групи «Синій кит», «f57», «Розбуди мене о 4.20» тощо? Зараз уже ні, хоча, безумовно, існували. Мережею ходить скрін із 50 завданнями, та фейковий він чи справжній – хтозна. 2. Чи смерть Ріни Паленкової пов’язана з «групами смерті»? Ні. В мережі можна знайти інтерв’ю з мамою Ріни (youtube.com/watch?v=JrJZJscKYJw), яке вона дала через півроку після смерті доньки. За два дні до смерті дівчину покинув коханий, крім того, вона мала проблеми з навчанням. 3. Чи підлітки в Україні виконували завдання квесту? Так, та цих «гравців» значно менше, ніж хочуть показати певні медіа. 4. Чи за останній рік підлітки в Україні закінчували життя самогубством? Так. У грудні минулого року в Маріуполі загинула 15-річна Вілена Півень. Вона викинулася з вікна багатоповерхівки. Цю трагічну новину одразу підхопили всі засоби масової інформації, наголошуючи на тому, що Вілена стала першою в Україні жертвою так званих «груп смерті». В кіберполіції запевняють: журналісти поспішно роблять висновки. «У неї була інформація про «синіх китів», але чи це довело її до вчинення самогубства, не доведено і поки про це говорити рано», – розповідає заступник начальника управління Департаменту Кіберполіції Віталій Паньков (Джерело: https://hromadske.ua/ posts/syni-kyty-panika-navkolo-pidlitkovykh-suitsydiv) 36

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

Марина Щепаняк 5. Чи є хоча б один випадок самогубства, спричинений участю в «групі смерті»? Ні. Є лише припущення, що такий зв’язок можливий. 6. Чи зафіксовані останнім часом спроби підліткового суїциду, яким вдалося запобігти? Так. 7. Чи ці спроби пов’язані з виконанням завдань куратора «групи смерті»? Офіційних підтверджень немає, все на рівні чуток і припущень. Наприклад, ось історія 13-річного Максима, який розмістив на своїй сторінці у мережі ВКонтакте інформацію про те, що збирається стрибати з даху. Допис прочитали його приятельки, які кинулися рятувати хлопця. «Ми весь час казали, що ми його любимо, що він потрібний всім, що ми не зможемо без нього, бо він завжди був такий веселий, завжди всіх підтримував», – ділиться Софія, одна з подруг. «Я кричала, я зупинила його, і мені він дозволив підійти до нього, біля нього стояти, почала його відговорювати, шо то така чорна полоса в житті, шо все буде добре», – пригадує Марта. (Джерело: https://tsn.ua/ ukrayina/diti-proti-sinih-kitiv-na-lvivschini-shkolyarkivryatuvali-odnoklasnika-vid-samogubstva-896843.html) 8. Чи великий інтерес у суспільстві до цієї теми? Шалений. Висновки робіть самі. Тему «синіх китів» не експлуатував лише лінивий. Відеоблогери набирають десятки тисяч переглядів, тільки розмістивши на своєму каналі ролик із якоюсь багатообіцяючою назвою на зразок: «Вся правда про синіх китів», «Як я грав у синій кит. Моя історія» тощо, тим самим розкручуючи свої канали. У мережі ВКонтакте з’явилися десятки груп під назвою «Антикити» та «Дельфіни». Учас-


ДІТ И

Марина Щепаняк

ники самостійно розшукують тих, хто нібито грає, і переконують їх, що життя прекрасне, нерідко досить невміло й агресивно. Спілкування переходить в обмін особистими образами та нецензурною лайкою. Школярі тут і там повідомляють у таких групах: «Я куратор, пишіть мені» або «Хочу грати, шукаю куратора». Що стоїть за цими дописами? Цікавість, бажання привернути до себе увагу, виділитися, порозважатися. А що за кордоном? Казахський діловий тижневик «Капітал.kz» проаналізував, наскільки реальна проблема та як підліткові ігри можуть вплинути на регулювання інформаційного середовища. «На сьогодні немає випадків доведеного зв’язку між грою «Синій кит» і скоєними суїцидами», – стверджує Балтабек Куаниш, заступник начальника управління слідчого департаменту МВС. «Вплив груп на кшталт «Синій кит» дуже відносний. Якщо людина готова покінчити життя самогубством, то будуть «Сині кити» чи ні – вона це зробить, якщо вчасно не буде надана допомога», – підтверджує Сергій Скляр, дитячий психіатр і координатор програм із суїцидології Республіканського науково-практичного центру психічного здоров’я. Сергій Скляр також навів дані про те, що спостерігається планомірне зниження підліткових суїцидів за останні 5 років. На його думку, спосіб подачі цієї проблеми в ЗМІ створює протилежне враження. «В кінці січня – на початку лютого у нас йшла, я б сказав, активна пропаганда «Синього кита». Я по-іншому не можу це назвати. Тому що майже у всіх засобах масової інформації відразу показують передачі, що діти втягуються у цю гру. І відразу йде зворотний зв’язок від дітей. Наводжу дослівно: «Вони вже дістали з цими «китами». Частина дітей починає цікавитися цим, щоб обвести

«Групи смерті»: чи варто боятися?

навколо пальця модераторів «Синіх китів». А частина дітей, яка перебуває в депресивному стані, починає шукати подібних собі». Антикити А тепер порозмірковуємо над тим, чим керується дитина, пишучи на своїй сторінці, де онлайн 20 чи 200 друзів: «Ну все, я йду стрибати з даху». Тим, що помітять, злякаються, піднімуть шум і, звичайно ж, врятують. Скажуть цій дитині, що вона цінна, потрібна, важлива, що її люблять і без неї не зможуть. Ми перестали бути щедрими на слова підтримки та любові, і часом повинно статися щось особливе, щоб ми їх сказали вголос. Повертаючись до «антикитів», варто відзначити, що є молодь, яка дійсно намагається допомогти. Наприклад, герой сюжету ТСН Іван Бондар, 18-річний студент-програміст із Миколаєва. Хлопець набув слави своїм удаваним самогубством і боротьбою з адміністраторами так званих «груп смерті». Спілкуючись із кураторами груп, він намагається вирахувати їхні контактні дані в Інтернеті й направляє цю інформацію до кіберполіції. Хлопець не виключає, що справжні «групи смерті» для підлітків можуть бути правдою, тільки існують у набагато меншій кількості, ніж про це повідомляють медіа. Більшість кураторів так званих «груп смерті» – швидше імітатори, які намагаються здобути розкрутку на гарячій темі. Івану вдалося визначити IP-адреси трьох кураторів: одного з Росії та двох із України. Крім того, Іван стверджує, що спілкувався з іншими дітьми, які брали участь у грі, та шістьох відрадив від самогубства. (Джерело: https://tsn.ua/video/video-novini/studentz-mikolayeva-viyaviv-misce-znahodzhennya-odnogo-zkuratoriv-grupi-smerti.html) А ось яку ще групу мені вдалося знайти, переглядаючи спільноти «антикитів»:

червень / липень / серпень

37


ДІТ И Чому б подібний квест не запровадити для школярів централізовано, якщо інтерес до реаліті-ігор у суспільстві настільки великий? Які діти перебувають у зоні ризику? Психолог, голова секції сімейної терапії громадської організації «Українська спілка психотерапевтів» Олена Добродняк стверджує: «Ті дві категорії, які мені приходять на думку, трохи протилежні: • Одні – це дійсно депресивні діти, які мають занижену самооцінку, які не мають авторитету, визнання чи не отримали потрібної уваги. Зрозуміло, що тут мають місце порушення контакту в сім’ї і у дитячому соціумі. Тоді вони можуть дійсно на цій депресивній хвилі абсолютно серйозно думати про те, що життя не має сенсу. А такі групи підкріп­ люють той депресивний компонент, який у нас є. • Друга категорія — це діти з демонстративністю, яким дуже важливо бути не такими, як усі, особливими, загадковими. Але такі діти у такій організації мали би бути до певного моменту, бо у них має спрацювати інстинкт самозбереження. Вони не хочуть померти, а прагнуть бути на виду.» (Джерело: http://dyvys.info/2017/02/21/pid-vplyvom-synihkytiv-psyhologynya/) [НЕ]БЕЗПЕЧНИЙ Інтернет То як же захистити власну дитину від небезпеки в Інтернеті? Адже я впевнена, що тема «груп смерті» рано чи пізно вичерпає себе, а ми й надалі залишимося сам-на-сам із Всесвітньою мережею, що наповнена як прекрасним розвиваючим, так і жахливим, сприяючим деградації контентом. І щоб зробити вибір, потрібно знати деякі базові правила і мати чіткі духовні орієнтири. Джерелом як першого, так і другого, без сумніву, можемо і повинні стати для дітей ми – дорослі. З появою соціальних мереж життя кожної зареєстрованої там людини може побачити як на долоні кожен охочий. Часом навіть дорослі грішать тим, що викладають інформацію, фото, відео, якими не варто ділитися з усіма без розбору. Що вже й говорити про підлітків, які схильні довіряти інтернет-друзям більше, ніж власним батькам та оточенню.

38

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

Марина Щепаняк Отже, небезпека номер один: викласти забагато особистих даних про себе на сторінці, що може за бажання прочитати хто завгодно. Небезпека номер два: довіра до сторонніх. Небажано додавати у друзі, тобто відкривати розширений доступ до особистої сторінки, людей, з якими не знайомий особисто. Небезпека номер три: переглядання невідповідного вікові контенту. На сторінках соціальних мереж дитина може знайти все що завгодно, починаючи від невміння адекватно спілкуватись, жахливої безграмотності й ненормативної лексики і закінчуючи сценами насильства, жорстокості, еротикою тощо. Підлітковий вік – етап непростий та емоційно гострий. Підліткам часом здається, що весь світ проти них, а значить, треба цьому світу щось довести, показати, ризикувати, вдатися до епатажу, часто навіть не усвідомлюючи шкоди для самого себе. Щоб не впадати в небезпечні емоційні стани, молодій людині важливо знати про свою цінність. Батькам не потрібно робити чогось особливого: «банальні» обій­ ми, поцілунки та увага – це вже хороше підґрунтя для того, щоб дитина любила життя. Додатковою мотивацією до вибору на користь життя може стати ініційована батьками спільна з малечею допомога тим особам, які перебувають у важких життєвих обставинах. Провідуйте разом із підростаючим поколінням дітей у сиротинцях або людей, які через інвалідність не можуть виходити з дому, допомагайте самотнім стареньким по сусідству. Якщо це занадто важко, приберіть разом сміття навколо будинку чи нагодуйте бездомну тварину. Корисні справи в сумі з усвідомленням того, що навколо повно тих, у кого важке життя, але вони його люблять, незважаючи ні на що, – це, можливо, не найлегший, але дієвий спосіб виховання оптимізму.


ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

ЧИ ПОТРІБНІ ДИТИНІ УРОКИ МУЗИКИ? ДІАГНОСТИКА ПСИХІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЧЕРЕЗ… СОЦМЕРЕЖІ Спеціалісти із Університету Джонса Гопкінса (англ. Johns Hopkins University) заявили: аналіз постів у Twitter може дати інформацію щодо психічних розладів інтернет-користувачів. Для підтвердження цієї думки організатори у рамках експерименту дослідили понад 8 мільярдів твітів. Вони брали до уваги не тільки прямі згадки авторів повідомлень про їхні захворювання (вияв­ ляється, пишуть у мікроблогах і про таке!), але й аналізували конкретні слова, висловлювання, граматичні конструкції, які характерні для того чи іншого захворювання. Такий спосіб збору й опрацювання даних в Інтернеті, як стверджують організатори експерименту, дає можливість швидко й недорого отримати інформацію стосовно кількості людей із психічними розладами та щодо типових тенденцій розвитку хвороб. Наприклад, за допомогою аналізу твітів вдалося визначити людей, які страждають від посттравматичного синдрому, депресії, біполярного та сезонного афективного розладів. Як бачимо, соцмережі, у яких користувачі старанно вибудовують бажаний віртуальний образ, поступово стають для фахівців чудовим майданчиком для «психологічних» спостережень. Але все ж краще і результативніше вирішувати психологічні проблеми у реальному житті, а не виливати свої сумніви, хвилювання та страхи у соц­ мережах.

Деякі батьки задумуються: чи не втомлюватимуть мою дитину уроки музики? Можливо, їй достатньо навантаження у загаль­ ноосвітній школі? Проте науковці розвіюють хвилювання дорослих, запевняючи, що гра на музичних інструментах навпаки позитивно впливає на розвиток дитячого мозку. Психологи із Вермонтського університету (англ. The University of Vermont and State Agricultural College, USA) простежили, що юні музиканти краще керують своїми емоціями, стають більш уважними та менш тривожними саме завдяки музичному навчанню. Спеціалісти пояснюють, що у дітей у процесі дорослішання змінюється товщина кори мозку. Деякі її ділянки потовщуються, деякі – тоншають. Ці зміни впливають на поведінку: у малечі виникають проблеми з концентрацією уваги, знижується успішність, можуть навіть з’явитися агресивні нотки у спілкуванні чи розпочатися депресія. У рамках дослідження психологи порівняли дані томографічного сканування мозку більше двохсот дітей та підлітків від 6 до 18 років, серед яких були ті учасники, які займаються музикою та які не займаються. Крім даних томографії, психологи взяли до уваги ще психологічні тести, які «піддослідні» виконували декілька разів упродовж кількох років спостережень. У кінці експерименту науковці помітили цікаву тенденцію. Очікуваними були результати, згідно з якими гра на музичних інструментах позитивно впливає на моторну кору (ця ділянка мозку відповідає за координацію рухів). А ще виявилося, що музичне навчання сприяє активнішому розвитку зон, які керують поведінкою, увагою, робочою пам’яттю, організацією і плануванням дій. Результати описаного експерименту опубліковані у виданні Journal of the American Academy of Child & Adolescent Psychiatry. Отже, навіть якщо ваше чадо навряд чи стане великим музичним генієм, зверніть увагу, що уроки музики «для себе», «для душі» дитині точно не завадять. Звісно, коли малечі ненависний музичний інструмент, то уроки приноситимуть хіба шкоду, а не самовдосконалення і естетичне задоволення. Тому дуже важливо прислухатися до своєї дитини, врахувати її потреби та вподобання. Тільки тоді ви зможете з користю зас­ тосовувати свої знання стосовно «правильного» виховання та розвитку малечі. червень / липень / серпень

39


ЗАПОЗИЧУЄМО НАЙКРАЩЕ

Євгенія Данильчук

Навчання у Німеччині:

те, чого ви не знали про німецьку систему освіти 9 або 11 років у школі, а далі коледж, училище або університет. Приблизно за такою схемою навчається українська молодь. Усе просто: без жодних перешкод кожен має право навчатися там, де захоче, аби тільки бали були задовільні. А ось у Німеччині набагато складніше. Чому ж тоді так багато студентів із різних країн світу прагнуть навчатися саме там? І чи дійсно німецька система освіти себе виправдовує? З’ясуймо це. Чому не всі діти після закінчення школи мають однакові перспективи? Як і в Україні, початкова освіта в німців триває 4 роки (у деяких федеральних землях, наприклад, у Берліні – 6) і є обов’язковою, загальною та безкоштовною. У 6 років дітей віддають до школи, де поки що не перенавантажують, навіть оцінки не ставлять – використовують стікери або оцінюють «на словах». А от після закінчення початкової школи на учнів чекає справжнє випробування. У Німеччині існують три основні види середніх шкіл: Hauptschule, Realschule і Gymnasium, у деяких землях також є так звані Gesamdschule. Коли дитина закінчує перші чотири класи, перед батьками та вчителями постає питання, в який із перерахованих вище закладів віддати чадо. Це залежить від того, 40

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

чим цікавилася дитина під час навчання, а також від її успішності в початкових класах. Hauptschule вважається зовсім не престижною, зазвичай там навчаються найслабші школярі, яких готують до ремісничих професій. Кількість предметів у таких школах обмежена, вони мають вузьку спеціалізацію. Після закінчення Hauptschule знайти роботу майже нереально, чого не скажеш про Realschule, випускники якої отримують атестат про закінчену середню загальну освіту, а також мають змогу піти до останніх класів гімназії й отримати там так званий Abitur – пройти випускні іспити на атестат зрілості, без яких неможливо вступити до вищого навчального закладу. Знайти роботу випускникам із атестатом Realschule набагато легше, адже підготовка там є дійсно ґрун-


ЗАПОЗИЧУЄМО НАЙКРАЩЕ

Євгенія Данильчук

товнішою, а спектр предметів набагато ширший. Але найбільші перспективи все ж таки отримують випускники німецьких гімназій, які одразу після закінчення школи мають змогу вступити до вищого навчального закладу. Останнім часом така система освіти дуже критикується, невдоволення нею стає все більш очевидним. У жодній іншій країні Європи шкільний атестат не відіграє такої великої ролі, як у Німеччині. Наприклад, в Україні під час вступу до вишу увагу звертають тільки на бали зовнішнього незалежного оцінювання, а під час працевлаштування і на диплом не завжди подивляться. І це, мабуть, не так вже й погано, адже, якщо судити людину тільки за її шкільними балами, то можна неабияк у ній помилитися. Недарма в народі існує думка про те, що ті, хто погано вчаться, у майбутньому стають олігархами навіть частіше за відмінників. Стати німецьким студентом легше, ніж ви думаєте! Німецькі виші відомі всьому світу якістю своєї освіти, але парадокс у тому, що навіть іноземцю вступити до них легше, ніж корінному німцю. Це відбувається тому, що до вищих навчальних закладів приймаються лише ті абітурієнти, які склали Abitur (вступні іспити після закінчення школи), а як уже зазначалося раніше, Abitur можна скласти, лише будучи учнем гімназії, потрапити до якої вдається далеко не всім. А от нам із вами вступити до німецького університету набагато легше, адже атестат про закінчення будь-якої школи вже можна назвати Abitur. Але через те, що навчання в наших школах триває 11 років, а у німецьких 13, абітурієнти, які бажають продовжити здобувати освіту в Німеччині, отримують таку можливість лише після закінчення спеціальних курсів, на яких майбутні студенти інтенсивно вивчають мову, живучи в німецькому середовищі. За статистикою більшість вступає до німецьких університетів самостійно, і лише невеликий відсоток звертається за допомогою до різних програм, яких сьогодні навіть не перерахувати. Навчатися в Німеччині для багатьох може здаватися чимось нереальним: «Це, напевно, дуже дорого!», «Навіщо їм наші студенти?», «У мене немає жодного шансу туди

Навчання у Німеччині

вступити». Саме так відповість більшість, коли ви запитаєте про бажання навчатися за кордоном. Але ті, кому все ж таки вдалося виїхати на навчання до Німеччини, як один говорять про те, що потрапити туди зовсім не складно, було б лише бажання. Зазвичай наші студенти їдуть за кордон, щоб отримати диплом магістра. Для цього необхідно обрати університет, зібрати всі необхідні документи для вступу та додати до них мотиваційний лист, у якому треба розрекламувати себе, зазначити, чому ви обрали саме цей навчальний заклад, подумати про переваги, які ви отримуєте після закінчення навчання у виші. Головну роль відіграє диплом про закінчення бакалаврату, а саме: бали в ньому. Якщо ви відмінник, можете бути впевненим, що вам усміхнеться удача. Окрім цього, кожен охочий має право окремо написати заяву на отримання стипендії. Далі – очікування на відповідь. У більшості випадків студентів зараховують. А от зі стипендією пощастить далеко не кожному. Вступати за програмою ще легше – там усе зроблять за вас: і документи зберуть, і місце в гуртожитку знайдуть (але, звичайно, не задарма). Сесія – до останньої краплі крові Якщо потрапити до німецького університету не є проблемою, то навчання в ньому витримає не кожен. Перед студентом-іноземцем виникне низка перешкод, упоравшись із якими він отримає бажаний диплом. Перше, що спадає на думку, говорячи про складність навчання в Німеччині, – це, звичайно, адаптація. Потрапивши у цілком нове і невідоме се-

червень / липень / серпень

41


ЗАПОЗИЧУЄМО НАЙКРАЩЕ редовище, ви неодмінно будете відчувати себе самотнім та розгубленим. Окрім цього, на плечі студента падає відповідальність за пошук житла та його облаштування першими необхідними речами. Якщо ви не отримуєте стипендію, то варто одразу замислитися над пошуком роботи. Також дуже важливо не зволікати і знайти собі друзів, адже, якщо вам раптом потрібна буде допомога, то розраховувати ви зможете тільки на них. І це лише основне з великого переліку проблем побутового характеру. Якщо ж говорити про навчання, то головним для студентів тут є вирішення питання тайм-менеджменту (розподілу та керування часом). У німецьких вишах, як правило, є декілька обов’язкових лекцій, а весь інший час студент має присвятити самоосвіті. Якщо пощастить, то викладач може надати список із рекомендованою літературою, в інших випадках доведеться самому переривати бібліотеки у пошуках. Хоча студентським бібліотекам теж слід віддати належне: величезне різноманіття книг та відкритий доступ до наукових баз забезпечують усією необхідною їм інформацією. Питання лише в тому, як посеред усього цього знайти найголовніше та що взяти за основу для своєї роботи.

42

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

Євгенія Данильчук Навчальний процес тут зовсім інший. У магістратурі лекції та семінари займають лише 30 відсотків часу, а інше – робота в групах, самоосвіта, написання дослідницьких робіт. Кардинально відрізняється сесія у німецькому виші. Під час неї скасовують походи в кіно та клуби, зустрічі з друзями, закупівлю продуктів. До неї не підготуєшся за одну ніч, як це часто практикують наші студенти. Складність німецької сесії полягає в тому, що ви повинні написати дослідницьку роботу з кожної дисципліни, в якій має бути наявна теоретична частина, де продемонстровані ваші глибокі теоретичні знання, практична частина, де ви розв’язуєте конкретну задачу, та висновок, що зарекомендує вас як серйозного дослідника, а не людину з вулиці. У деяких випадках такі роботи пишуть у невеличких групах, що трохи полегшує завдання. Одним словом, сесія в Німеччині – те ще випробування. Зайняти місце в бібліотеці у цей час складніше, ніж знайти його в обідню перерву в Макдональдсі. Німці розуміють, що до університету вони прийшли навчатися, а відпочити можна буде вже після екзаменів. Наших людей дуже часто дивує те, що серед німців багато так званих «вічних студентів». Вони не соромляться залишитися на другий рік у школі чи університеті. Це є цілком нормально – взяти академвідпуст-


ЗАПОЗИЧУЄМО НАЙКРАЩЕ

Євгенія Данильчук

Навчання у Німеччині

Марсель Лапахе, корінний німець, живе і навчається у місті Гамм, вивчає комп’ютерні технології, захоплюється іноземними мовами. Студент розповів про самоосвіту в Німеччині, висловив свої думки про неї:

ку, аби десь попрацювати або повчитися. Саме тому груп, у яких переважають студенти «за тридцять», якщо не переважна більшість, то точно набереться половина. Чому українці тікають вчитися до Німеччини? Причин, чому українці надають перевагу навчанню в Німеччині, доволі багато. По-перше, це можливість після закінчення вишу цілком легально залишитися жити і працювати в країні; хтось говорить про кращий рівень життя, умови для розвитку бізнесу, а хтось відверто зацікавлений отримувати заробітну плату в євро. По-друге, українці їдуть навчатися до Німеччини, бо там є переваги у системі вищої освіти: ширший вибір спеціальностей, викладання англійською майже в кожному виші (звичайно, за бажанням студента), вузька спеціалізація (вам не доведеться вчити предмети, які не стосуються вашої професії) та інше. Іншими причинами можуть бути бажання досконало вивчити мову, поринути в іншу культуру, втекти від проблем, які не дають спокою вдома, мати диплом європейського зразка, повернутися на батьківщину та мати тут більші перспективи. Навчання вдома карається законом Удома німці навчаються вкрай рідко, адже університетська програма певною мірою і складається з самоосвіти. Навчитися грати на гітарі або вивчити іноземну мову – таке трапляється часто, а ось отримати професійну освіту вдома не вдасться, адже без диплома на престижну посаду тебе не візьмуть, як не крути. Чого не скажеш про українців: нерідко можна зустріти приклад, коли людина отримує певний диплом, а працювати йде зовсім в іншу сферу. У Німеччині таке майже не трапляється: на роботі хочуть бачити тільки спеціалістів, а аматорів і так вистачає. Німеччина – друга країна у Європі, в якій існує закон про обов’язкову середню шкільну освіту (першою є Швеція). Навчання вдома для дітей є незаконним, у деяких випадках батькам може загрожувати не тільки штраф, а й тюремне ув’язнення. Деякі намагаються обі-

«Насамперед треба зазначити, що кожен учень сам для себе вирішує, скільки часу він хоче інвестувати в самоосвіту. Це принципово залежить від характеру людини. Шкільна освіта в нас є обов’язковою, це дуже важливо, адже, якщо ти хочеш мати престижну роботу, то мусиш отримати диплом середньої школи. Про те, скільки часу німецькі студенти приділяють самоосвіті, розказати можу хіба що на своєму прикладі. Я займаюся 3-4 години у день після університету, 3-4 рази на тиждень. Також маю роботу. Університет дає мені добрі знання, але наша система освіти все-таки має певні недоліки. Ми повинні дещо змінити, щоб наздогнати такі країни, як Фінляндія або Норвегія». йти закон і потай здобувати освіту самим, деякі тікають за кордон. За даними 2013 року, близько 1000 дітей у Німеччині навчаються нелегально, не виходячи з дому. А де ж залишитися? Переваг навчатися у Німеччині багато: тут і мовне середовище, і зовсім інший, європейський, підхід до навчання, і певні кар’єрні перспективи. Україні треба уважно придивитися до цього. І, можливо, навіть перейняти певні аспекти навчально-освітнього процесу німців. Узяти хоча б іспити в університетах. Замість того, щоб за одну ніч завчити відповіді до екзаменаційних питань, а на наступний день їх забути, було б краще давати студентам написати дослідницьку роботу, що змушує їх поринути в певну тему не на один місяць та отримати як теоретичні знання, так і практичні навички. Крім того, можна подумати над тим, як урізати кількість студентських місць у вищих навчальних закладах, аби збільшити кількість реальних спеціалістів. Звісно, навчання за кордоном – це неабиякий досвід, який бажано отримати кожному. Але головним є зуміти потім правильно ним скористатися. Не кожен може подолати спокусу і повернутися на батьківщину, але на прикладі багатьох успішних людей можна побачити, як змінюється їхнє життя вдома з європейським дипломом на руках. Такі спеціалісти в Україні на вагу золота. Можливо, ви станете наступним? червень / липень / серпень

43


ОСОБИСТІСТЬ

Соломія Чир

ГОЛОС МІЛТОНА ЕРІКСОНА: ПРО ГІПНОЗ ТА ЖАГУ ДО ЖИТТЯ

Американського психотерапевта Мілтона Еріксона прославило на весь світ учення про медичний гіпноз. Проте заслуговує уваги не тільки теорія «еріксонівського» трансу, а й біографія гіпнотерапевта. Адже силі волі Мілтона всупереч фізичним обмеженням можна тільки позаздрити! Розширюючи межі можливого Мілтон Еріксон (англ. Milton Hyland Erickson, 19011980 рр.), майбутній батько клінічного гіпнозу, народився 5 грудня 1901 року в американському штаті Невада. Хлопчик з’явився на світ унікальним: він не міг розрізняти кольори та висоту звуку, відтворювати музичні мелодії й довго мав порушене вміння читати. До цих вроджених вад згодом додалися і набуті: у 17 років Мілтон захворів на поліомієліт. Його стан виявився настільки критичним, що юнак буквально балансував на межі життя і смерті. «У найважчу ніч я почув, як лікарі в іншій кімнаті сказали моїм батькам, що їхній хлопчик до ранку може бути мертвим. Я від44

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

чув через це неймовірний гнів…». На емоціях відчаю і злості Еріксон попросив матір так пересунути ліжко, щоб він міг через вікно побачити, як заходить сонце. Сам психотерапевт згодом розповідав, що відчув тоді так званий автогіпноз (самогіпноз). Невідривно дивлячись у вікно, він бачив тільки неймовірної краси захід, «замалювавши» у своїй свідомості дерево, валуни та пліт, – такий ефект відмежування від зовнішнього світу вдався завдяки трансу, в який Мілтон увійшов самостійно. Саме гнів на лікарів та очікування, можливо, вже останнього у житті заходу сонця допомогли Мілтону пережити ту ніч.


ОСОБИСТІСТЬ Проте важка хвороба не минула безслідно: Еріксона паралізувало, він змушений був пересісти в інвалідний візок. Прогнози лікарів знову виявилися невтішні, ніхто не гарантував, що хлопець ще коли-небудь зможе ходити. Такий сценарій майбутнього вченого не влаштовував, тому Мілтон почав розробляти для себе індивідуальну програму реабілітації. Наприклад, для укріплення фізичного стану він наважився на подорож у каное. На той час юнак був настільки безпомічним, що не мав сили відштовхнути своє судно від берега і проплисти хоча б декілька метрів... Це Мілтона не зупинило: з червня по вересень науковець плавав озерами Медісона. Під час нелегкого випробування чоловік добував власними силами їжу: ловив рибу, збирав на берегах їстівні рослини. І хоч Еріксон ні до кого не звертався за допомогою, люди не залишалися байдужими до його ризикованої пригоди, проявляли ініціативу та підтримували майже немічного мандрівника. Завдяки роботі над собою, наполегливості та боротьбі за кожен рух Еріксон зумів значно покращити фізичне самопочуття. Так, уже через рік він переміщався з допомогою милиць. Звісно, від запланованої раніше кар’єри фермера він змушений був відмовитися, а от завдяки «гіпнотичному» досвіду, пережитому в найважчу ніч хвороби, Еріксон зацікавився психотерапією. Звикнувши пересікати межі можливого у боротьбі за своє життя, Мілтон був готовим і в обраній професії відкривати нові горизонти. У студентські роки він відвідував гіпнотичні сеанси видатного психолога Кларка Л. Халла (англ. Clark Leonard Hull, 1884-1952 рр.). Згодом почав практикувати гіпноз самостійно: на друзях, учнях, батьках. До третього курсу Еріксону вже вдавалося ввести у транс декілька сотень людей одночасно. Закінчивши інтернатуру, Мілтон розпочав психіатричну практику. В державній лікарні Род-Айленда він зробив кар’єру від молодшого психіатра до головного лікаря. У 1935 р. Еріксон переїхав у Мічиган, де очолив Центр психологічних досліджень і тренінгів при окружній лікарні та став професором клінічної психології у Мічиганському університеті (англ. University of Michigan, USA). Гіпноз перетворився для Еріксона на невід’ємну частину навчання студентів-медиків. Згодом учений розробив гіпноз, який допомагав вводити пацієнтів у транс без «насильного» втручання у свідомість людини («еріксонівський гіпноз»). Теоретичну і практичну діяльність Мілтона було покладено в основу заснування Американського то-

Соломія Чир

Голос Мілтона Еріксона

вариства клінічного гіпнозу (англ. American Society for Clinical Hypnosis). Еріксон став його першим президентом. Головною рисою характеру науковця була спостережливість: через фізичні вади Мілтону довелося розвинути загострене і надчутливе сприйняття навколишнього світу. Сам Еріксон казав: «Навіть найменші рухи можуть багато повідомити досвідченому спостерігачу. Я, наприклад, можу визначити доброго піаніста не за музичними звуками, а за тим, як його пальці торкаються клавіш…». Впевнений, точний, ніжний, сильний чи обережний рух був для уважного Мілтона красномовнішим за слова: «Поведінка людини віддзеркалюється в тому, ЯК вона говорить, а не в тому, ЩО». Еріксон навчився жити і з неможливістю розрізняти кольори. Наприклад, пурпуровий був поза межами його сприйняття, але, незважаючи на це, Мілтон часто обирав саме пурпуровий одяг та заповнював домашній побут недоступним для себе кольором. З віком здоров’я почало серйозно підводити Еріксона, в 50 років методи, які розробив для себе Мілтон, стали неефективними. У 1952 р. Еріксон вдруге перехворів поліомієлітом, «дитячою хворобою», хоч з медичної точки зору таке трапляється дуже рідко. Науковцю повністю паралізувало праву половину тіла. Мілтон, який не звик здаватися, через рік знову наважився на ризиковану мандрівку: цього разу вчений пішки підкорював гори Арізони. Але людські сили не безмежні, Еріксон розумів і відчував, що пора вже більш поблажливо ставитися до свого слабкого тіла. Тому він облаштував офіс у своєму домі в Феніксі та розпочав приватну практику. За допомогою до прославленого фахівця зверталися не тільки місцеві жителі, а й гості з дальших країв: Мехіко, Західного узбережжя, Нью-Йорка… У «домашньому» офісі свідками й навіть учасниками прийому пацієнтів були члени великої родини: дружина Елізабет та восьмеро дітей психіатра. Психотерапевт одружувався двічі. У першому шлюбі Мілтон став батьком тричі, а друга дружина подарувала коханому аж п’ятеро дітей. Крім того, вона перетворилася на його вірного помічника в роботі: у співавторстві з Елізабет науковець написав багато наукових статей, видавав «Американський журнал клінічного гіпнозу» (англ. The American Journal of Clinical Hypnosis). А в статті «Гіпнотерапія у педіатрії» Еріксон наводив приклади з життя своїх дітей. Як бачимо, Еріксон успішно реалізувався не тільки у професії, а й у сімейному житті. Останні роки психотерапевт страждав від постійних червень / липень / серпень

45


ОСОБИСТІСТЬ сильних болів та не міг обійтися без інвалідного візка. Помер Еріксон 25 березня 1980 р. у віці 79 років. «Еріксонівський гіпноз» Мілтона з молодих років цікавила таємниця гіпнозу, але що глибше він вникав у деталі гіпнотерапевтичної діяльності, то більше переконувався: стан трансу потребує нових підходів. Еріксон вирішив поглянути на гіпноз з антитеоретичного боку – на перше місце у нього виходила практика, тоді вже теорія. Оскільки людина впродовж життя набуває багато психологічних обмежень та блоків, які згодом спричиняють різноманітні проблеми, треба насамперед добратися до їхнього першоджерела. На думку Еріксона, саме гіпноз ефективно допомагає звільнити свідомість від набутих установок, упере­ джень, страхів та показати людині її безмежні внут­ рішні ресурси й можливості. Що ж таке гіпноз? Це змінений стан свідомості, що можна охарактеризувати як щось середнє між сном та «неспанням». У транс пацієнта вводить гіпнотизер з допомогою символічних асоціацій, пов’язаних із якимось спогадом, кольором, звуком. Ви, мабуть, чули, наскільки мізерний відсоток нашого розумового потенціалу ми використовуємо. Свідомість (той шар розуму, який аналізує, критикує, міркує раціонально й логічно, направляє, фокусує увагу, відповідає за усвідомлені зусилля) тримає нас у жорстких рамках, сформованих упередженнями, стереотипами, соціумом та вихованням. У трансі ж свідомість «вимикається». І ось тоді починається найцікавіше: з дна підсвідомості піднімаються її почуття, відчуття, емоції, фантазії, асоціації, інтуїція, творче зерня… Зринають, зокрема, і всі ті негативні переживання (проблеми, страхи, хвилювання та хвороби), від яких людина воліла б усіляко відмежуватися. У стані трансу загіпнотизований ще раз переживає ті моменти, які негативно вплинули на його психічне самопочуття, але вже у спокійних умовах. Під наглядом терапевта пацієнт отримує можливість переосмислити, переоцінити проблему та знайти нові шляхи її вирішення. Ще раз пережитий досвід (навіть якщо він був не в реальності, а в гіпнотичному трансі) дозволяє перезавантажити підсвідомість у позитивному напрямі та залишити проблеми, хвороби, страхи у минулому. Кожен переживає транс по-своєму. Дуже важливими є риси характеру людини, її життєва історія, починаю­чи з дитинства. Мілтон пояснював, що схо46

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

Соломія Чир жий на гіпноз стан ми можемо відчути, коли мріємо, молимося, медитуємо, навіть коли максимально сконцентровуємося на виконанні однотипних фізичних вправ. Саме у такі моменти людина зосереджена на внут­ рішніх відчуттях і менше звертає увагу на зовнішні стимули (звуки, шуми). Одне залишається спільним для всіх загіпнотизованих: коли приховані, спонтанні прояви підходять до порогу свідомості, у людини з’являється вибір, чи відчиняти їм двері, чи, навпаки, ще глибше сховатися за блоками та упередженнями. Якщо загіпнотизований таки відкривається для змін, то у стані трансу запускаються механізми пошуку вирішення проблеми. Після трансу людина потребує певного часу, щоб повернутися до реальності: вона не зразу розуміє, який сьогодні день, де вона перебуває і скільки часу була загіпнотизована.

Чи абсолютно всі підпадають під вплив гіпнозу? Фахівці підкреслюють, що для того, аби цілком зануритися у стан трансу, людина має навчитися брати під контроль чи відштовхувати звичні моделі поведінки, відмовитися від набутих блоків та установок.


ОСОБИСТІСТЬ Тобто все залежить від самоналаштування, бажання: якщо людина скептично ставиться до гіпнотерапевтичної практики, то її робота з підсвідомістю не матиме жодного ефекту. До речі, про надважливу роль підсвідомості у нашому житті говорив ще Зигмунд Фройд (нім. Sigmund Freud, 1856-1939 рр.). Мілтон Еріксон ж першим розгледів у підсвідомості величезне джерело не тільки проблем, а й позитивних ресурсів, можливостей, досягнень. У повсякденному житті для багатьох цей резервуар недоступний, а от гіпноз допомагає з користю «торкнутися» підсвідомого світу. Змістивши фокус уваги на позитивний досвід людини, Еріксон по-новому підійшов до завдань і ролі гіпнозу. Для наочності порівняємо класичний та «еріксонівський гіпнози». Насамперед задумайтеся, а що ви самі знаєте про гіпноз? Мабуть, у вас одразу ж вималюється стереотипна картина: загіпнотизована людина, підконтрольна «магнетичному погляду» та владному голосу гіпнотизера, безвідмовно, автоматично виконує його вказівки. Справді, класичний гіпноз асоціює­ ться з пасивним, регресивним станом, коли пацієнт перетворюється у робота. Навіювання має авторитарний, директивний характер: людині зовні нав’язуються дії, думки, ідеї, почуття та відчуття. А от під час «еріксонівського гіпнозу» учасник не втрачає самоконтролю, ним не керує воля іншого. Суб’єкт трансу відчуває і розуміє, що йому «дозволено» все, він має свободу вибору – прийняти навію­ вання чи відштовхнути його. Гіпнотизер при цьому виконує роль гіда, провідника, спостерігача, який всього-на-всього допомагає зорієн­туватися людині у процесі гіпнозу, дає правильний напрям увазі, щоб пацієнт не відволікався на інші, неважливі стимули, а сконцентрувався на своїй проблемі. Тут важливою є рівність у стосунках «гіпнолог» – «пацієнт». Еріксон пояснював, що необхідно більше уваги приділяти індивідуальності, психодинаміці та мотивації. Тому психотерапевт завжди обережно та з повагою ставився до бажань пацієнта, «обходив» свідомість м’яко та ненав’язливо. В «еріксонівському гіпнозі» воля пацієнта ні від кого не залежить, а навіювання спрямоване на те, щоб вивільнити накопичений позитивний досвід, дістати

Соломія Чир

Голос Мілтона Еріксона

на поверхню знання, вміння, спогади людини, допомогти їй розгледіти весь потенціал своїх внутрішніх можливостей та ресурсів. Мілтон застосовував гіпноз, щоб людина за допомогою внутрішнього аналізу прийняла себе, вивільнила, активізувала приховані ресурси. А от чи вдасться пацієнту вивільнити свої можливості – вже питання до самого пацієнта. Якщо він захоче прийняти навію­ вання, не побоїться власних відчуттів та секретів несвідомого, то досягне стійких внутрішніх змін. Мілтон Еріксон для свого гіпнозу навіть розробив особливу мову: образну, яскраву, багаторівневу. Він вмів підбирати слова так, щоб вони мали різні значення як на свідомому, так і несвідомому рівні. «Мій

голос може перетворитися у звук, який ти захочеш почути. У спів птахів, шум вітру, шурхіт листя, шум водоспаду…» – так Мілтон починав свої гіпнотичні сеанси. Фірмовим знаком гіпнозу Еріксона стали повчальні історії. Коли пацієнти були в трансі, він у розмову вміло вплітав історії зі свого життя, життя своїх родичів, подаючи їх у формі мотиваційних притч. Такі розповіді змушували пацієнтів поглянути на звичні події під новим кутом: вони несвідомо проводили паралелі з персонажами терапевтичних метафор, запозичували їхні позитивні якості, надихалися їхніми успіхами та досвідом. За допомогою подібних ненав’язливих історій Мілтон демонстрував дива переконування: життєствердний струмочок від лікаря плавно перетікав у підсвідомість пацієнта! А зі стану трансу він переходив і у реальне життя. Такий підхід у психотерапії називається сугестивним (тобто навіювальним). А психотерапевтичні історії та анекдоти Мілтона червень / липень / серпень

47


ОСОБИСТІСТЬ

Соломія Чир

зібрав в одній книзі «Мій голос залишиться з вами» (англ. My Voice Will Go With You) Сідні Русен (англ. Sidney Rosen), всесвітньо відомий послідовник «еріксонівського» вчення. Очікувано, що багато людей дуже обережно підходить до гіпнозу: а й справді, оголити підсвідомість, залишитися беззахисним перед гіпнотерапевтом не кожен насмілиться. За невмілого, байдужого підходу це може тільки нашкодити, стати небезпечною зброєю, напрямленою проти пацієнтів... А скільки шахраїв застосовують гіпнотичні прийоми у власних, корисливих цілях! Можливо, тоді праця та відкриття Мілтона Еріксона були марними? Чи існувала потреба вникати у глибини підсвідомості, якщо ця інформація стає у нагоді шарлатанам? Насправді кожна людина має нести власну відповідальність за те, з якими цілями вона застосовує знання, яку сторону вона обирає – добра чи зла. Мілтон Еріксон досліджував гіпноз із благородною метою та допоміг багатьом людям заглянути у свою підсвідомість. На сторінках у соцмережах, форумах, присвячених діяльності психотерапевта, читаємо захоплені відгуки його послідовників та прихильників. Хтось називає Еріксона справжнім цілителем, хтось переконує, що його праці можуть якісно змінити життя. А сучасні психотерапевти застосовують «еріксонівський гіпноз» під час роботи з пацієнтами, адже у стані трансу, без всюдисущого контролю свідомості вдається досягти кращої ефективності лікування. Мілтон навчив працювати з психосоматичними розладами, з якими у нормальному стані людина справитися не може. Тож, хоч гіпноз і може стати небезпечною грою зі свідомістю, але у цьому випадку найкраще спрацьовує правило: хто попереджений – той озброєний. Слід просто довіряти свої свідомі та несвідомі шари психіки кваліфікованим, авторитетним фахівцям. А грамотно проведений клінічний гіпноз може не тільки відкрити неймовірно багатий світ ваших можливостей, а й показати шлях до внутрішньої гармонії. «Ведення» за «еріксонівським гіпнозом» Техніка: під час розмови з приятелем на тему, стосовно якої ви цілком згідні, спробуйте торкнутися, наприклад, підборіддя. Еріксон ставив 10 до 1, що співрозмовник зробить схожий рух. І навпаки, якщо у вас немає згоди щодо обговорюваної теми, такого «приєднання мікрорухів» не буде. Цю техніку можна використовувати, щоб дізнатися: ваш співрозмовник насправді з вами згідний чи тільки на словах. 48

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

Розповідь Мілтона Еріксона про обмежене мислення (з книги «Мій голос залишиться з вами»): Я спитав студента: «Як пройти з цієї кімнати в іншу?» Він відповів: «Спершу треба встати. Потім зробити крок…» Я зупинив його і попросив: «Назвіть усі способи, якими можна перейти з однієї кімнати в іншу». Студент сказав: «Можна біжучи, можна повільним кроком. Можна стрибаючи на одній нозі чи двох. Можна виконуючи сальто. Можна вийти з будівлі, обійти її навколо і зайти в кімнату через інші двері. Якщо хочеться, можна залізти і у вікно…». Я на це сказав таке: «Ви обіцяли мислити масштабно, а самі промахнулися, дуже серйозно промахнулися. Коли я наводжу цей приклад, я зазвичай кажу: якби мені треба було з цієї кімнати попасти в ось ту, я б вийшов через ці двері, поїхав би у таксі в аеропорт, купив квиток у Чикаго, звідти полетів би у Нью-Йорк, Лондон, Рим, Афіни, Гонконг, СанФранциско, Гонолулу, Даллас, потім знову у Фенікс, під’їхав би до будинку лімузином, зайшов би через задній двір, чорний хід, задні двері в ось цю кімнату. А ви подумали тільки про рух вперед! Не подумали про рух у зворотному напрямку, правда ж? І, крім того, ви забули, що до кімнати можна добратися поповзом…». Тут студента осінило: «Або, розігнавшись, проїхатися на животі!» Тож, читачі, мисліть ширше! Мисліть масштабніше!


ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

ПЕРЛИНИ МУДРОСТІ ЮліяСоломія Короцінська Чир Голос Дзеркальні Мілтона нейрони Еріксона Натхнення існує. Але воно приходить під час роботи. Пабло Пікассо

Якщо ви хочете мати щасливе життя, ви повинні бути прив’язані до мети, а не до людей чи речей.

Альберт Ейнштейн

Ми – це те, що ми постійно робимо. Тому досконалість – це не вчинок, а звичка. Арістотель

Розвиток робить з нас рухому мішень, в яку важко потрапити. Відсутність розвитку робить нас легкою здобиччю.

Майкл Блумберг

СИЛА УЯВИ Про те, що наші думки матеріальні, не чув, мабуть, тільки лінивий. А от чи повірите ви, що навіть уявні фізичні вправи можуть мати результат у реальності? Таке неочікуване відкриття зробили працівники Університету штату Огайо (англ. Ohio State University). Вони організували експеримент, у якому взяли участь дві групи здорових людей. Спеціалісти наклали гіпс на зап’ястя «піддослідних» та дали завдання першій групі щоденно упродовж 11 хвилин уявляти скорочення м’язів. Учасники другої групи таких інструкцій не отримали. Виявилося, що взаємозв’язок між мозком та тілом дуже сильний: буквально через чотири тижні після початку експерименту м’язи тих учасників, які мисленнєво виконували вправи, стали вдвічі сильнішими, ніж тих, хто цього не робив. Крім того, зміни відбулися і в мозку добровольців. Спеціалісти помітили, що мисленнєві вправи позитивно вплинули на шляхи, якими передаються нервово-м’язові імпульси. Результати описаного дослідження стали сенсаційними у науковому світі: спеціалісти припускають, що за допомогою особливої техніки візуалізації можна буде запобігати атрофії м’язів. У перспективі це пригодиться людям похилого віку, а також пацієн­там під час нейрореабілітації. А от молодим та здоровим індивідам нічого надіятися на уявну зарядку: навіть дуже бурхлива фантазія ніколи не замінить заняття у спортзалі та регулярні фізичні навантаження.

Якщо драбина приставлена не до тієї стіни, то скільки б сходинок ви не здолали, все одно прийдете не туди. Стівен Кові

Зміни – закон життя. І той, хто дивиться тільки в минуле чи лише на сьогодення, безперечно, пропустить майбутнє.

Джон Ф. Кеннеді

Людина вмирає тоді, коли перестає змінюватися, а похорон – просто формальність.

Генрі Форд

Більшість людей упускає можливість, що з’явилася. Тому що вона буває одягнена в комбінезон і з вигляду нагадує роботу. Томас Едісон

Особисто я люблю суницю з вершками, але риба чомусь надає перевагу черв’якам. Ось чому, коли я йду на риболовлю, я думаю не про те, що люблю я, а про те, що любить риба. Дейл Карнегі

Ми – не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.

Василь Симоненко

червень / липень / серпень

49


ІТ-сфера

Оксана Мокрієнко

або Таємниці пошуковика Дізнаємось, як правильно шукати у Мережі те, що потрібно, а також про секретні функції Google. Сьогодні без пошуковика Google ми не уявляємо свого життя. А чи знаєте ви, що шукати інформацію потрібно правильно? Здавалось би, що тут складного? Вбив у віконце системи потрібну фразу - і все, готово! Але ні. Інколи пошук потрібної інформації перетворюється на довгий та марудний процес, особливо, коли дещо важливе доводиться збирати у буквальному розумінні по крихтах у Всесвітній павутині. Таке трапляється через те, що Google не завжди видає ту інформацію, яку ви шукаєте. Інколи ви можете «гуглити» той самий запит сотню разів поспіль і нічого не знайти, а раптом за місяць пошуковик «покаже» потрібну інформацію. Справа у тому, що Google відстежує не тільки ваші запити в Інтернеті, а й те, на які сторінки переходите, що переглядаєте, чим цікавитеся. Тож тривалий час система може видавати лише ту інформацію, яка, на думку Google, вам підходить більше. Але пошуковик постійно «вчиться» найкраще відповідати запитам користувачів, тому за якийсь час «показує» все більше потрібної інформації. Аби прискорити цей процес «навчання» Google і власне самого процесу пошуку потрібної вам інформації, варто знати деякі таємниці системи. Сьогодні «Експеримент» поділиться з вами, шановні друзі, перевіреними способами правильного і швидкого пошуку в Google за допомогою певних символів та спеціальних операторів системи. 50

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

«Чарівні» символи Почнімо з найпростішого: швидкий і точний пошук у Google можна здійснити, якщо задіяти клавіші «+» та «-». Саме ці символи допоможуть знайти потрібну інформацію лише за одним важливим для вас словом. Якщо це слово конче потрібне для отримання кінцевого результату, його вводять у запит, поставивши перед ним знак «+». Якщо в результатах пошуку не варто шукати інші значення слова, крім потрібного, поставте перед цим словом знак «-». Наприклад, введіть у пошуковик без лапок (!) таку фразу: «Тіні забутих предків -фільм»; ви отримаєте інформацію, серед якої не буде сторінок із посиланням на фільм. Якщо ж ви напишете «Тіні забутих предків + фільм», одержите результат, який стосується виключно самого фільму та пов’язаних із ним фактів. Зауважте! До і після «+» можуть розташовуватися пробіли, а після «-» пробіл потрібно забрати. Наступний символ, який допомагає пришвидшити пошук необхідного, – це знайома всім зірочка «*». Клавіша із зірочкою дозволить швидко знайти конкретну фразу, якщо ви забули якесь слово з неї. Наприклад, «Ой, на горі * сидить зайчик». Для швидкого і точного пошуку візьміть фразу в лапки, а замість слова, яке забули, поставте зірочку – «*».


ІТ-сфера

Оксана Мокрієнко

Google, або таємниці пошуковика

А ось тут усе просто: символ «#» допоможе знайти інформацію за популярним хештегом. Наприклад, #розробкасайту Вертикальний оператор «|» дозволить відшукати інформацію з одним із перерахованих слів. Наприклад, «(подобово | оренда) житло». Знайте: цей оператор є унікальним, адже система Google «читає» «|» як «або». Google – машина, і запит вона сприйме по-своєму. Так, ви отримаєте сторінки, де буде інформація «житло подобово» й «житло в оренду», але не «подобово оренда житло». Оператор «|» незамінний, коли вам потрібно знайти у мережі сторінки, які містять хоча б одне з перерахованих слів.

Наприклад, на ваш запит «купити & квартиру && Київ» система видасть найкращий і найбільш точний результат. Самі лапки «» теж неабияк допомагають прискорити пошук потрібної інформації. Для цього просто візьміть у них те, що потрібно відшукати. Наприклад, «Експеримент журнал» – і насолоджуйтеся результатом знайденого.

Використовуючи у пошуку символ «$», ви зможете швидко відшукати певні товар чи послугу з вказаною вами ціною. Наприклад, введіть у віконце пошуку такий запит: «репетитор англійська мова $50» або «mercedes $500».

Якщо ваша мета знайти всі сторінки в Мережі, які містять потрібне слово, використайте оператор «inurl». Наприклад, введіть у Google «inurl:прокрастинація». Ви отримаєте сторінки, де буде міститися саме те, що шукаєте. Прискорюється пошук і за допомогою оператора «filetype».

Якщо потрібно знайти інформацію, яка стосується двох цікавих вам тем, використайте комбінацію «OR». Наприклад, «літо OR анекдот». Ви отримаєте подвійний результат. Google знайде сайти з анекдотами й інформацію власне про літо.

Уточнити пошук допоможуть дві крапки «..». Наприклад, введіть фразу: «зарплата 6 000..10 000 гривень в місяць». Така комбінація зводить пошук до вказаних вами меж (!)

Цей оператор Google, застосований у фразі, шукає документи саме того типу, який ви вкажете (!) Наприклад, «Біографія Т.Г. Шевченка filetype:doc» або «Біографія Т.Г. Шевченка filetype:txt»

Наступний секрет швидкого пошуку «приховує» такий оператор системи, як «~» – тильда. Якщо поставити тильду перед словом, яке вам потрібно знайти, то Google шукатиме сайти, що будуть містити всі можливі синоніми цього слова. Наприклад, «коштовні ~кульчики». У віконечко пошуковика словосполучення можна вводити без лапок, а після тильди не повинно бути пробілу (!)

А ось, якщо потрібно знайти документи і у форматі pdf, і у форматі doc, ваш запит повинен виглядати так: «Біографія Т.Г. Шевченка filetype:doc | filetype:pdf».

Якщо потрібно знайти певні слова у межах одного речення, скористайтесь оператором «&». З’єднавши ним потрібні два слова, ви відшукаєте документи, де ці слова розташовуються в одному реченні. Наприклад, «Король Данило & Львів». Одночасно можна використати і оператор «&&». Так система знайде сторінки, на яких потрібна вам інформація буде не в одному реченні, а в різних місцях у тексті (!).

А ось, застосувавши для пошуку оператор «allintext», ви знайдете державні документи, де буде згадуватися ім’я та прізвище людини, інформацію про яку ви шукаєте. Наприклад, «allintext: Тарас Редько site:.gov.ua»

Також, використовуючи оператор «filetype», ви можете задати й інші формати для пошуку, такі як pdf, xls, ppt, rtf, swf (!)

Щоправда, Google видасть лише ті документи, які вже потрапили у сферу його пошуку (!) червень / липень / серпень

51


ІТ-сфера Доволі просто знайти тут й інформацію певною мовою. Для цього потрібно використати оператор «lang». Після «lang» необхідно поставити двокрапку й вказати, на якій мові шукати інформацію (!). Українська – uk, англійська – en, французька – fr, російська – ru, білоруська – be і т. ін. Наприклад, «Україна lang: en». У Google дуже просто швидко знайти потрібний документ, скориставшись оператором «mime». Наприклад, «Заява на призначення субсидії mime: doc» або «Заява на призначення субсидії mime: pdf». Google знаходить і кешовані сторінки, тобто ви можете подивитися на сторінку, починаючи з того моменту, коли пошуковий бот востаннє заходив на сайт. Для цього введіть у віконечко пошуковика слово «cache» та адресу потрібного сайту. Зауважте: після двокрапки пробіл ставити не потрібно (!) Наприклад, «cache:http://spe.org.ua/experyment/». Майте на увазі: якщо Google вважає сайт авторитетним, він частіше заходить на нього і робить копії сторінок. Просто звертайте увагу на дату кешованої сторінки. Оператор «cache» можна використовувати не лише для пошуку, але й як засіб перегляду сайтів, що на момент пошуку недоступні або заблоковані (!) Наступний секрет пошуку дуже помічний, адже, використовуючи оператор «link», ви швидко знайдете зворотні посилання, тобто всі сайти, які посилаються на ресурс, що ви шукали. Наприклад, «link:http://spe.org.ua/experyment/» – і за мить ви бачите безліч сторінок, де згадується сайт улюбленого журналу. А для того, щоб швидко знайти інформацію суто про певний сайт, використайте оператор «info». Наприклад, «info:http://spe.org.ua». Оператор «info» покаже всю інформацію, що відома Google про сайт, який ви шукаєте. Ви знайдете не лише фото та ім’я автора, але й конкретні публікації і т. ін.(!) 52

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

Оксана Мокрієнко Якщо ваша мета відшукати всі проіндексовані сторінки конкретного сайту, використовуйте оператор «site». Наприклад, «site:rada.gov.ua». За допомогою оператора «site» ви вказуєте Google, на якому саме сайті потрібно вести пошук (!) Цей оператор також можна використовувати і для пошуку в межах певної доменної зони. Наприклад, задавши пошук «site:.in.ua», ви побачите всі сайти доменної зони in.ua Щоправда, запит потрібно вводити у віконце пошуковика без лапок (!)

Мало хто знає, але для того, аби швидко дізнатися про погоду у вашому місті, необов’язково шукати відповідний сайт, достатньо використати оператор «weather». Наприклад, «weather:Львів» – і менш ніж за секунду ви маєте результат: прогноз, починаючи з дня і години запиту (!)

define

Якщо ви працюєте над дипломом, статтею чи перекладом і потрібно швидко знайти визначення певного слова, просто використайте оператор «define». Наприклад, «define:психологія».

Щоб знайти кілька сайтів, анкори яких містять потрібну вам інформацію, згадайте про оператор «allinanchor». Наприклад, «allinanchor:музей І. Франка». І ще одне: якщо вам знадобилися документи з потрібним запитом і у анкорі, і у тексті, використовуйте оператор «inanchor». Наприклад, «inanchor:музей І. Франка».

r o h c n a n i l l a inanchor


ІТ-сфера

le t i t n i l l a

А ось для того, щоб швидко знайти перелік сайтів, у заголовку яких є необхідна вам інформація, використовуйте тільки оператор «allintitle». Наприклад, «allintitle:Львівські новини» – і ви миттю бачите список сайтів.

related

Оператор «related» покаже ті сторінки, які, на думку Google, схожі з вказаною вами сторінкою. Наприклад, «related:ukr.net» Зверніть увагу: перед двокрапкою і після неї не повинно бути пробілів (!) У Google можна легко знайти не лише текстову інформацію. Є оператори, які дозволяють швидко добрати для себе потрібний фільм або музику.

e i v o m sic u m

Для пошуку фільму потрібно використати оператор «movie». Наприклад, «movie:Титанік» Оператор «music» обмежить результат пошуку вказаним вами контентом. Наприклад, «music:Океан Ельзи».

На замітку! Зірочка «*» використовується для заміни лише одного слова, не символів (!)

Google-пошук не підтримує запити, що містять більше як 10 слів. Для Google немає значення, в якому регістрі ви вводите свій запит. Чи то ВЕРХНІЙ регістр, чи нижній – результат пошуку виявиться однаковим. Оскільки пошуковик Google весь час аналізує історію ваших запитів, то результат пошуку залежить від того, якими були попередні запити з вашої IP-адреси. Google не може отримати та проіндексувати інформацію, доступ до якої дозволений тільки авторизованим користувачам, тобто ту, яка доступна лише після заповнення спеціальних форм. Адже пошуковик спочатку знаходить інформацію в мережі, потім її індексує (заносить у свою базу даних). Знайти Google може все, але він не має доступу до закритої інформації.

7-9 липня 2017 року в м. Івано-Франківську проходитиме фестиваль по розстановках №1 в Україні –

РОДОСВІТ. Вхід платний. Розстановки – метод, який дійсно змінює життя на краще! На Вас чекають: - 3 дні розстановок, майстер-класів та міні-тренінгів; - найкращі фахівці України та закордонні гості; - останні практичні напрацювання; - 72 години розвитку, обміну досвідом і самодослідження в режимі нон-стоп; - найпрогресивніші школи; - нові знайомства і довгоочікувані зустрічі з однодумцями. Під час проведення фестивалю гості зможуть взяти участь у різноманітних культурно-масових заходах: концертах просто неба, вікторинах, конкурсах, народних ярмарках. У форматі фестивалю ви зможете: - попрацювати над одним або кількома запитами; - познайомитися з найкращими фахівцями; - оцінити для себе різноманітність напрямків і шкіл; А також вибрати те, що підходить саме вам! «Родосвіт» – це подорож, в якій кожного учасника неодмінно чекають відкриття, осяяння і можливість дотику до таємниць людської душі. Більше 1500 гостей з усього світу взяли участь у фестивалі за весь період його існування. Приєднуйтесь! Вартість участі: до 1 липня 2017 року – 1200 грн. З питань проживання та харчування звертайтеся до організаторів при реєстрації. Подробиці та реєстрація за телефоном: (099) 378-86-25 Місце проведення: відкриття фестивалю проходитиме о 10.30 в приміщенні Коледжу Фізичного виховання, вул. Гетьмана Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ. червень / липень / серпень

53


НАШІ ПАРТНЕРИ

Тетяна Бойчук

ДЕ ВЗЯТИ ГРОШІ? Гроші до людей приходять з різною частотою. До когось – раз чи двічі на місяць, до інших – щотижня, а до декого навіть щодня. Добре, що приходять! З грошима люди поводяться також по-всякому. Буває навіть так, що заощаджують, зберігають, примножують. А можуть витрачати, розкидатися ними, тринькати… Мають право, бо це ж їхні гроші: самі заробили – самі вміють ними керувати! З досвіду своєї діяльності фінансового порадника знаю, що багато людей дуже хочуть гроші відкладати, щоб мати на потім, на якісь події, котрі складно передбачити. Проте зробити це їм дуже складно, причому що частіше приходять до людини гроші, то важче відкласти певну їхню частину. Чому? Бо гроші сьогодні є, і завтра прийдуть, і так буде завжди! Розповім історію своєї клієнтки Марти. Вона працює в жіночому салоні, майстер своєї справи. Марта прочитала книжку «Багатий тато і бідний тато» Роберта Кіосакі, розпитувала мене про активи та пасиви, вирішила 54

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)

відкладати десять відсотків свого доходу, з ентузіазмом взялася за справу. А куди відкладати? 95 гривень в банк нести немає сенсу. Почала складати в конверт. Відкладала 10% майже місяць, аж тут у подруги день народження, треба для неї подарунок і для себе нове вбрання, тому з конверту витягнула все. Це було восени, взимку також довелося конверт відкрити, бо свята, подарунки, гості... Навесні Марта твердо вирішила відкладати, і в неї це майже вийшло, конверт наповнювався аж два місяці! Аж тут в магазині знижка на шубки, уявляєте, 35%, така удача! Довелося відкрити конверт, та ще й у подруг позичила. А влітку все, що відклала, витратила на відпустку, бо треба ж їй відпочити, як всім людям, в Іспанії. Так минув рік, а грошей як не було, так і немає… Насправді у Марти гроші є, вона заробляє 1000-1500 грн за робочий день, правда, 20% йдуть на витратні матеріали і оренду робочого місця. Немає в Марти фінансової


НАШІ ПАРТНЕРИ

Тетяна Бойчук

Фінансова мудрість

самодисципліни, а тому те, що відкладено, час від часу витрачається. Немає в Марти розуміння, що ці 10% – це на майбутнє, а на покупки, подарунки, відпустку треба складати гроші окремо. Не користується Марта можливостями фінансового ринку, просто не знає про них. І все тому, що вона не визначила свої фінансові пріоритети. І такі проблеми не лише у Марти. Багато людей не знають, що заощадження поділяються на короткі, середні та довгі і мають своє цільове призначення. Короткі – для відпустки, середні – на шубку чи авто, довгі – на квартиру, освіту дитини, безтурботне майбутнє. Для кожного з цих видів заощаджень існує оптимальне поєднання 2-3 фінансових продуктів у різних видах фінансових установ. Які фінансові цілі мають бути пріоритетними? Для різних людей це різні цілі. У фінансовому житті Марти сталися зміни, коли вона почала отримувати рекомендації фахівця з особистих фінансів – незалежного фінансового консультанта. Тепер вона справді грамотно та дисципліновано заощаджує, її гроші працюють на неї, кожне заощадження має своє цільове призначення. А ще Марті вперше повернули сплачені податки, 2150 грн. Ви самостійно керуєте своїми грошима, і це добре. Проте чи робите ви це достатньо грамотно? Чи можливо зробити це краще? Чи оптимальними фінансовими послугами користуєтесь? Чи надійні фінансові установи працюють з вашими грошима? Отримайте безкоштовну консультацію у фахівця. Зателефонуйте або напишіть на е-мейл і запишіться на зустріч. 0505044475 або 0983959804, tetb.ovb@gmail.com. +380505044475, +380983959804 http://vseprogroshi.com.ua tetb.ovb@gmail.com

Тут ви також можете замовити книгу «Десять простих кроків до фінансової стабільності»

червень / липень / серпень

55


ПРОПОЗИЦІЯ УДОСКОНАЛЕННЯ І РОЗБУДОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ВАШОЇ КОМПАНІЇ Опираючись на тривалий досвід і реалізувавши численні проекти у малих, середніх і великих бізнесах різних галузей, спеціалісти компанії SPE-Consulting готові допомогти Вам: 1. Збільшити продажі і конверсію бази контактів; 2. Підвищити ефективність працівників і їх КРІ; 3. Покращити внутрішню комунікацію і систему навчання у колективі; 4. Запустити раніше згенеровані ідеї; 5. Налагодити оптимальну і дієву систему мотивації; 6. Прописати і/або оптимізувати бізнес-процеси; 7. Налагодити автоматизовану систему продажів та вирішити інші організаційні питання, зумовлені типовими організаційними проблемами, такими як: 1. Неефективна робота працівників, зокрема менеджерів з продажу; 2. Недостатньо якісними і не вчасно виконаними завданнями; 3. Незлагодженістю роботи між відділами і перекладанням відповідальності; 4. Відсутністю системної роботи з потребами, альтернативами і сумнівами клієнтів; 5. Недотримання працівниками прописаного бізнес-процесу і інструкцій; 6. Тривалим і коштовним введенням у курс справ нового працівника; 7. Невмовивованість або надмірні фінансові запити працівників; І, звісно, 8. Неналагодженими, або узагалі не прописаними бізнес-процесами, а якщо і прописаними, то не прив’язаними до КРІ працівника. Систематизація відбувається завдяки поєднанню або замовленню окремого блоку: 1. Програм корпоративного навчання, розробленої під потреби вашої компанії у одному із понад 10 навчальних напрямків; 2. Розробка системи внутрішнього навчання, системи продажів або системи швидкої інтеграції нового працівника; 3. Індивідуальних консультацій керівництва компанії, щодо впровадження типових або специфічних бізнес-процесів; 4. Запуску і комплексної інтеграції CRM системи, з врахуванням організаційної структури і поточних бізнес-процесів. Ми знаємо, чим живе вітчизняний бізнес і з якими проблемами він стикається, бо працюємо над їх вирішенням щодня уже понад 5 років. Ми не пропонуємо «чарівних паличок» і розуміємо, які складні завдання нам доведеться виконати для вашої компанії в умовах специфіки її сфери. А втім, готові співпрацювати з Вами: пропонувати комплексний підхід і відповідати за отриманий результат. З повагою, колектив відділу корпоративного навчання SPE-Consulting +38 097 4787941

56

06/07/08 03/04 │ 2017 │ 2017 │ #01(16) │ #02(17)


ПРОПОЗИЦІЯ ПАРТНЕРСТВА

ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ НАВИКІВ І ВМІНЬ ПРАЦІВНИКІВ КОМПАНІЇ З МЕТОЮ ЗБІЛЬШЕННЯ ЇХНЬОЇ ВИРОБНИЧОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ Опираючись на тисячі годин проведених навчань і розуміючи, що людина, як працівник, може показувати якісні результати роботи лише тоді, коли має розвинуті навики ефективності, спілкування і взаємодії з оточенням, пропонуємо Вам долучитися до партнерської програми Школи розвитку SPE – найбільшого у Львові навчального центру з розвитку навиків особистої ефективності. Які навики ми можемо допомогти розвинути Вашим працівникам, завдяки їхній участі у наших відкритих навчальних програмах, щоб вони були більш ефективні у процесах вирішення робочих питань? 1. Самоорганізація і тайм-менеджмент 2. Самопрезентація і публічний виступ 3. Ефективне спілкування і лідерство 4. Самооцінка, стресостйкість і вміння вчитися 5. Ведення перемовин і продажі Це лише невеликий перелік навиків і вмінь, які ми готові допомогти освоїти окремим працівникам чи колективу загалом. Завдяки відкритим навчанням працівників, компанія зазвичай: 1. Збільшує продажі і конверсію бази контактів; 2. Покращує командний дух у колективі; 3. Уникає деструктивних конфліктів; 4. Покращує внутрішню комунікацію; 5. Оптимізує систему мотивації і щонайголовніше 6. Допомагає кожному працівнику стати ефективнішим, тобто швидше і якісніше справлятися зі своїми виробничими завданнями. Ми знаємо, чим живе вітчизняний бізнес і з якими кадровими проблемами він стикається, бо працюємо над їхнім вирішенням щодня уже понад 5 років. Ми не пропонуємо «чарівних паличок» і розуміємо, які складні завдання нам доведеться виконати перш ніж навчимо конкретного працівника потрібним вмінням. А втім, готові співпрацювати з Вами: пропонувати комплексний підхід для компанії, індивідуальний підхід для її працівника і відповідати за отриманий результат. З нами працюють понад 100 компаній* різних розмірів з 12 сфер діяльності, відправляючи на наші курси своїх працівників, адже саме ефективний працівник є запорукою успішної компанії. Радо долучимось до зростання і Вашої компанії! З повагою, Керівник Школи розвитку SPE Роман Кушнір roman@spe.org.ua www.spe.org.ua

червень /березень липень //серпень квітень

57


«ЕКСПЕРИМЕНТ» РАДИТЬ

Можливо, Ви ще не читали:

Можливо все! Джон Вон Ейкен. Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016 р. – 352 с. Джон Вон Ейкен – експерт у галузі економічної кризи, міжнародний інвестор, легендарний тренер і оратор. Видатний експерт з продажів, маркетингу, менеджменту та особистісного розвитку. У книзі «Можливо все!» Джон розповідає про персональний розвиток в умовах кризи. Автор шукає відповіді на запитання, які ставили йому люди з різних країн в період кризи. Основним завданням, яке поставив перед собою автор, є довести читачам, що криза – це період прихованих можливостей, це період, коли у кожного є шанс на успіх. На думку автора, головне під час кризи – це прийняти правильне рішення. У книзі «Можливо все!» він пропонує список з 8 найбільш актуальних рішень під час кризи, а також декілька вправ/завдань, які допоможуть сформувати ваш план руху до мрії.

Квіти для Елджернона, Деніел Кіз. Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014 р. – 304 с. Розумово відсталий Чарлі Гордон погоджується на ризикований науковий експеримент – понад усе він мріє стати розумним. Після надскладної операції на мозку його інтелект дійсно стає блискавичним. Але ніхто не міг передбачити, які наслідки спричинить цей дослід... Автор ставить перед нами ряд запитань. Яку ціну маємо ми платити за свої бажання? Чи варті вони того? Що є добро насправді? Чи існує любов, або це просто хімічна реакція? Чи потрібні людям генії? Чи є розум привілеєм? А чи варто було проходити весь цей шлях, щоб пізнати всю злість і обмеженість світу? Цим самим Кіз натякає нам, що все в житті відносне, і реальність, яка тебе оточує, може насправді бути набагато кращою, ніж омріяне тобою буття.

Почни з «Чому»: як великі лідери надихають до дії кожного, Саймон Сінек. Основи, 2015 р. – 256 с. Ця книжка – про природну модель мислення, дії та спілкування, завдяки якій лідер надихає тих, хто поряд. Аналізуючи історії лідерів, які мали найбільший вплив у світі, Саймон Сінек виявив, що всі вони думають, діють і спілкуються однаково, і їхня модель поведінки є протилежною до того, що роблять усі інші. Такі люди, як Мартін Лютер Кінг молодший, Стів Джобс і брати Райт, можливо, не мають багато спільного, але всі вони почали з запитання «Чому?». І ви здатні цього навчитися.

Сила звички, Дахіґґ Чарлз. Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016 р. – 432 с. Як звички впливають на життя? Як, змінивши лише один шаблон поведінки, різні люди змогли досягти успіху: стати директором, придбати будинок, пробігти марафон? В основу цієї книжки лягли інтерв’ю із трьома сотнями науковців, директорів підприємств та дослідження, проведені в десятках компаній. Проаналізувавши все це, автор зрозумів, як кожна людина може контролювати свої звички, щоб досягти успіху. Дізнавшись, як створюються та руйнуються звички, ви зможете перебудувати шаблони поведінки так, як забажаєте. Ви зрозумієте, як змусити себе не курити, менше їсти, займатися спортом, не кричати на близьких, ефективніше працювати.

Стань сильнішим, Браун Брене. Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016 р. – 288 с. «Стань сильнішим» – книга про те, як знайти в собі мотивацію та сили пережити життєві негаразди й втрати. Брене Браун спонукає розпізнати свої емоції, проаналізувати, що у ваших думках є правдою, а що вигадками та припущеннями, і написати нове, щасливе закінчення власної історії. І не важливо чи ви жінка, яка пережила болісне розлучення, чи менеджер після невдалого проекту. Немає різниці, боретеся ви з особистими чи професійними труднощами. Після падіння завжди необхідно підніматися. Важливо лише одне: не ховати в собі біль невдачі в очікуванні емоційного вибуху, депресії чи хвороби, а отримати знання про свої почуття. Вони стануть основою нових, кращих стосунків. 58

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)


«ЕКСПЕРИМЕНТ» РАДИТЬ

Можливо, Ви ще не бачили: Людина, яка змінила все (Moneyball), 2011 р., Беннетт Міллер, США

Фільм, знятий за книгою Майкла М. Льюїса, розповідає про Оклендську бейсбольну команду і її генерального менеджера, Біллі Біна. Мета головного героя – створити конкурентноздатну бейсбольну команду, і він врешті досягає цього. Картина показує нам, що попри усі труднощі і відсутність можливостей, за великого бажання ми можемо все, навіть те, що на перший погляд здається ніколи не здійсненним.

Всередині я танцюю (Inside I’m Dancing), 2004 р., Деміан О’Доннелл, Ірландія, Великобританія, Франція Ця картина розповідає про неймовірну силу волі і мужність людей, назавжди залишених можливості самостійно рухатись. Майклу 24 роки. Через хворобу він майже постійно перебуває в інвалідному візку, і це його дуже засмучує. Але доля зводить хлопця із Рорі, людиною, яка прикована до візка постійно, і ситуація у нього жахливіша, оскільки він знає, що скоро помре. Незважаючи на це, юнак заїжджає у нічний клуб із заявою, що «в душі він танцює»! Рорі може стати для нас яскравим прикладом того, що потрібно завжди зберігати оптимізм, любити життя, не розчаровуватись через незначні проблеми та невпинно рухатись вперед.

Жовтневе небо (October Sky), 1999 р., Джо Джонстон, США Мотивуючий сімейний фільм із Джейком Джілленхолом у головній ролі розповідає історію юнака із шахтарського містечка. Коли хлопець, фанатично захоплений космосом, у жовтні 1957 р. дізнається, що у СРСР запустили перший штучний супутник Землі, він вирішує виготовити свою ракету. Десятки невдалих запусків його мініракет критикували усі, кому не лінь. Проте наполегливий Гомер Гіккам не здавався, тому й досяг бажаного результату. В основі фільму – реальні події, які вчать: ніколи не зупиняйтеся на півшляху.

Управління гнівом (Anger Management), 2003 р., Пітер Сіґал, США У дитинстві Дейв пережив серйозну психологічну травму. З тих пір минуло чимало часу, але йому все одно важко виражати свої емоції. Це нерідко призводить до дивних наслідків: люди чомусь підозрюють у ньому агресивного і некерованого чоловіка. Фільм покаже нам важливий етап із життя героя, коли йому доводиться стикнутися із труднощами, щоб успішно перейти на новий рівень та врешті перегорнути стару сторінку, переповнену психологічними проблемами. Приборкувати гнів та негативні емоції Дейва вчить ексцентричний лікар. Комічні ситуації змушують глядача не тільки сміятися, а й серйозно замислитися над своїми психологічними установками, внутрішніми та зовнішніми виявами агресії.

Балерина (Ballerina), 2016 р., Ерік Саммер, Ерік Ворін, Франція, Канада Мультфільм розповідає про 11-річну дівчину-сироту Феліс, яка втікає з дитячого будинку і вирушає у Париж, де бажає здійснити свою мрію – стати балериною. Але не все так просто: попереду її чекає багато труднощів та перешкод, які віддаляють її від свого задуму. Попри всі ці ситуації, завдяки своїй незламності та праці над собою Феліс стає балериною. червень / липень / серпень

59


МОВЧАНКА Коли Майстру ставили запитання, чому мовчанка така важлива у нашому житті, він підходив до криниці і зачерпував з неї воду, а потім просив того, хто питав, нахилитися.

– Що ти бачиш?

– Нічого.

Через деякий час, коли концентричні кола на воді зникали, Майстер ще раз просив заглянути у криницю:

60

– А зараз що бачиш?

– Себе.

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)


ПРИТЧА НОМЕРА

Так само і справжня мовчанка дозволяє тобі залишитись наодинці з собою і побачити своє єство. Той, хто не залишається наодинці з собою, просто боїться побачити себе справжнього і приречений постійно тікати від самого себе. Мовчанку набагато важче випрацювати, аніж будь-які інші вміння, адже вона потребує зосередженості, багатства внутрішнього світу, відмови від очікувань, бажань і спогадів. Справжня мовчанка – це молитва, це медитація, це робота, у якій ми розчиняємось, бо знаходимо тоді Істину у собі. А чи готові Ви заглянути у душу собі справжньому? Боячись себе, людина прирікає себе на вічну метушню, на постійний рух у колесі. Натомість, заглядаючи усередину, бачимо під зовсім іншим кутом зору все те, що відбувається ззовні. Я рекомендую Вам щоденно залишатись наодинці з собою щонайменше 5 хвилин, дедалі збільшуючи цей проміжок часу. Бо чи будемо готові до «вливань» нових можливостей, якщо наша чаша і так переповнена?

червень / липень / серпень

61


Нема так зле, щоб на добре не вийшло Сажа та нещасна любов – рецепт успіху... Сестра фармацевта Террі Вільямса страждала через нещасну любов, і він вирішив їй допомогти. Подумавши, що виразний погляд збільшить шанси дівчини на успіх, Террі створив фарбу для вій, змішавши сажу з вазеліном. Сестра одразу зачарувала усіх довкола, а туш скоро стала предметом масового ажіотажу. В 1917 році продукт вперше з’явився у продажу, а Террі заробив на ньому цілий статок. P.S. Свій винахід Вільямс назвав на честь сестри Мейбл – Maybelline. Так почалась історія всесвітньо відомого бренду.

Нова мода внаслідок необережності... Інколи навіть невідворотню трагедію можна перетворити в щасливу випадковість – саме це правило згадала всесвітньо відомий творець моди Коко Шанель, коли з жахом виявила, що спалила волосся щипцями для завивки! Їй не залишалось нічого, крім того як... винайти коротку жіночу стрижку і створити неповторний образ, який став еталоном французького стилю.

Завдяки катастрофі визначився з професією... Хуліо Іглесіас в молодості був футбольним воротарем і виступав за мадридський «Реал». Але його спортивній кар’єрі судилося назавжди припинитись через автокатастрофу, яка трапилась, коли Іглесіасу було 20 років. Три роки він був майже паралізованим, вільно працювали лише руки. За цей час він відкрив у собі музичний талант і навчився грати на гітарі, внаслідок чого став відомим музикантом. 62

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)


ОПТИМІСТИЧНІ ІС ТОРІЇ

Якби не тяжке дитинство... В 1945 році Лучіано і Джуліана Бенеттон залишились без батьків. Їм довелось самим про себе дбати. Лучіано підробляв у магазині одягу, а сестра у в’язальній майстерні. Одного разу Лучіано прийшов на роботу у яскраво-жовтому светрі, який йому зв’язала сестра. У ті часи в Італії одягу яскравих кольорів просто не було. Помітивши заздрісні погляди перехожих, Лучіано запропонував сестрі відкрити власну справу. Так почалась історія United Colors of Benetton. P.S. Для того, щоб придбати в’язальну машину, брату та сестрі довелось продати акордеон, велосипед і жити у голоді чотири довгих місяці.

Завдяки війні та хворобі... До початку війни Дж. Р. Р. Толкін вивчав стародавні мови в Оксфорді, але в 1916 році йому довелося піти на фронт. Невдовзі, захворівши на сипний тиф, він опинився у шпиталі і в маренні почав говорити на незнайомій мові, дивуючи усіх. Після лікування його відправили додому з інвалідністю. І Толкін почав працювати над ельфійською мовою, котра стала його маною. Незабаром він придумав магічний світ і його мешканців, розпочавши писати «Сільмарілліон».

Всупереч неповноцінності... «Коли одні двері щастя зачиняються, відчиняються інші; проте ми часто їх не помічаємо, втупивши погляд у зачинені» – ці слова належать Гелен Келлер, яка з народження не могла ні бачити, ні чути. До 16 років вона навчилась читати по Брайлю, писати, говорити і вступила до коледжу, який закінчила з відзнакою. Гелен написала багато філософських робіт і виступала з лекціями по всьому світу.

червень / липень / серпень

63


10 правил

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9.

ефективного управління собою в часі Ефективною може бути лише та людина, яка має власні довготермінові цілі. Ваша ціль – лише та, за досягнення якої Ви готові взяти 100% особистої відповідальності. Вкладайте свій час лише у справи, які Вас розвивають. Варто відмовлятися від рутинної роботи, щоб спробувати зробити щось по-іншому. Не говоріть про те, на що Ви не впливаєте: це звільнить Вам кілька годин на день. Не сперечайтесь і не сваріться – вчіться у людей навколо, вони Ваші найкращі вчителі. Для досягнення великої мрії потрібно від чогось відмовлятися. Жертвуйте малими приємностями заради великих досягнень – це шлях розвитку. Немає проблем, яких не можна було б перетворити в завдання. Немає завдань, які не можна було б вирішити. Не гайте час на очікування, живіть «тут і зараз». Очікуючи чого-небудь 2 години щодня, людина втрачає цілих 5 років протягом життя! Завжди варто мати заняття, яке можна зробити під час переїздів чи у черзі. Плануйте свій день: час, який ви не запланували – Ви витратите на цілі інших людей. А якщо у Вас є ідея – не зволікайте: дійте вже зараз! Будьте відповідальні за своє життя: все, що з вами відбувається, відбувається з Вашої згоди і з Вашої доброї волі. Людина добре робить ту роботу, яку вона може робити як завгодно довго. Не треба канікул, просто треба правильно працювати. Працюйте на швидкості, на якій Ви не втомлюватиметесь. Ваш настрій – це Ваш особистий вибір, лише Ви визначаєте те, яким буде Ваш сьогоднішній день.

10.

64

06/07/08 │ 2017 │ #02(17)


Приєднуйтесь до навчання у SPE – українському Хоґвардсі, найкращому закладі з розвитку навиків! Постійне навчання і удосконалення навиків – вимога часу!

Тренінги та курси проводяться у нашому офісі на Шпитальній, 9 (2 поверх):

У нас завжди відбувається щось цікаве і корисне! Реєструйтесь на ознайомчі безкоштовні тренінги

https://goo.gl/forms/Rm6YHYW1XzUWMXiM2

на безкоштовні ознайомчі вебінари

ТЦ «Магнус»

https://goo.gl/forms/rD8H2Plb5okr9MOI2

Готель «Львів»

на довготермінові системні курси

https://goo.gl/xFbMLt

Опера

Детальна інформація на сайті www.spe.org.ua

Стаємо Майстрами Життя – місткими, порадними і присутніми особистостями разом!

ОРЕНДА КОНФЕРЕНЦ-ЗА ЛУ

Пропонуємо два зручних зали у центрі міста (поруч із Магнусом) для проведення Ваших тренінгів і конференцій; презентацій, кінопоказів, клубів, корпоративних і інших розвиткових заходів. Ідеальна атмосфера для навчання і розвитку! Вигідні умови співпраці! Зручний великий зал (65 кв. м.) на 20–30–40 осіб Компактний малий зал (25 кв. м.) на 10 – 15 учасників Особливості залу: • Два зали функціонують паралельно або разом • Розставка крісел відповідно до побажань організаторів • Гарна звукоізоляція приміщення • Є кондиціонер • Зручне розташування близько до центру (поруч з Магнусом) • Поруч є різноманітні заклади харчування • Швидкий інтернет, wi-fi • Можливі послуги окремого адміністратора для Вашої події

Найкращі ціни у місті: Вартість години у великому залі – 150 грн/год Вартість години у малому залі – 100 грн/год. Оренда обох залів одночасно – 220 грн/год. Телефонуйте і уточнюйте вільні дати і години (068) 22 99 135


Замовляйте на сайті www.spe.org.ua або http://goo.gl/dvpqab


Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.