"Експеримент" №19

Page 1

грудень/січень/лютий │ 2017/2018 │ #04(19)

ЖУРНАЛ ДЛЯ ТИХ, ХТО ГОТОВИЙ ДО ЗМІН

SPE

школа розвитку

Андрій Баландюк:

«Ми заробляємо рівно стільки, за скільки ми продали себе і свій час»

Сергій Ковач:

«Оратор ти не тільки на сцені, а й у житті»


Старт програми – у січні 2018 року!

ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ • ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ • ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ • ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ • ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ • ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

свого ЖИТТЯ! СтаньХочете МАЙСТРОМ навчитись знаходити глибинне порозуміння? Готові стати насправді ефективною і порадною особистістю?

Ми пропонуємо Вам ідентичність МАЙСТРА ЖИТ ТЯ! – Людини Місткої, Порадної і Присутньої. ЯК ЦЬОГО ДОСЯГНУ ТИ?

Пройдіть навчальний курс «Спілкування і порозуміння», який складається із таких курсів: Невербальна комунікація (мова тіла) Лідерство у спілкуванні Ораторське мистецтво Розвиток навиків самолідерства Психодіагностика особистості

• • • • •

Група № 1 Група № 2

і/або рівень «Особиста ефективність», який складається із таких курсів: Школа функціонального тайм-менеджменту Школа фінансової грамотності Мистецтво спілкування із складними особистостями Теорія брехні і заохочення правди Упередження сприйняття і нав’язування цінностей

• • • • •

Рівень «Спілкування і порозуміння»

Рівень «Особиста ефективність»

30 занять по понеділках і середах з 18:30 по 21:30 Старт: 3 січня 2018 р. 5 модулів – 1 раз у три тижні на вихідних (субота і неділя) з 9:00 по 19:00 Старт: 13 січня 2018 р.

30 занять по вівторках і четвергах з 18:30 по 21:30 Старт: 2 січня 2018 р. 5 модулів – 1 раз у три тижні на вихідних (субота і неділя) з 9:00 по 19:00 Старт: 20 січня 2018 р.

Курс «Менеджмент взаємин» Старт: 23 січня 2018 р. ЯКА ВАРТІСТЬ НАВЧАННЯ? Стандартна: 6 900 грн

У ВАРТІСТЬ ВХОДИТЬ:

1. Право участі у навчальній програмі; 2. Спеціальний робочий зошит із матеріалами навчання і вправами для д/з; 3. Набір пазлів, які постійно нагадуватимуть про навики, які слід засвоїти; 4. Спеціальний дерев’яний сертифікат учасника;

• Для тих, хто хоче системних, а не «косметичних» змін! • Для тих, хто готовий вчитися

5. Три книги: «Шлях Майстра», «Особиста стратегія виживання людини», «Поведінка людини у формулах і моделях»; 6. «Щоденник успіху» на вибір; 7. Журнал «Експеримент» на вибір; 8. Доступ до 30 вебінарів Школи; 9. Право користуватись бібліотекою Школи на час навчання; 10. Фірмова футболка і горнятко.

ДЛЯ КОГО ЦЕ НАВЧАННЯ?

тих, хто хоче зрозуміти, що насправді знає і ким є • Для тих, хто готовий перейти на новий рівень • Для • Для тих, хто готовий стати Майстром свого Життя

ЯК ЗАРЕЄСТРУВАТИСЬ У ПРОГРАМІ?

Для участі у програмі реєструйтесь за телефоном 097 4787941 або за посиланням https://goo.gl/xFbMLt або реєструйтесь на сайті Школи розвитку SPE www.spe.org.ua


У номері ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Роман Кушнір Колекція способів самомотивації Оксана Мокрієнко Корпоратив: за правилами та без

БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ

САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Юлія Короцінська Казкотерапія для жінок Андрій Баландюк: «Ми заробляємо рівно стільки, за скільки ми продали себе і свій час»

ВІЧ-НА-ВІЧ З ТРЕНЕРОМ

ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ У ФОРМУЛАХ І МОДЕЛЯХ САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Роман Кушнір Базова формула любові Катерина Череда Coworking and networking

Сергій Ковач: «Оратор ти не тільки на сцені, а й у житті»

ВІЧ-НА-ВІЧ З ТРЕНЕРОМ

ГЕНІАЛЬНІСТЬ

4 10 14 18 23 28 34 40

Ольга Авраменко Міфи всередині нас

грудень / січень / лютий

1


СЛОВО ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

Чи задумувалися Ви, чому ми так часто боїмося щось змінювати в житті або ж просто лінуємося докладати для цього додаткових зусиль? Наприклад, доросла людина, аби не вчитися, навіть не шукає щоразу нової відмовки – їй достатньо один раз «заховатися у шкарлупку» і покрити її «кірочкою». Наприклад, проголошує себе інтровертом, щоб не виступати публічно на громадських зібраннях; присвоює собі статус «сови», щоб регламентовано спізнюватися на роботу, чи, наприклад, публічно визнає «так роблять всі мужики», щоб відстояти своє право дивитися телевізор, чухаючи при цьому округле пузо. «Кірочок» є сотні й тисячі, і кожен охочий, наче у велетенському аутлеті з одягом, знайде (створить) для себе свою за фасоном і за погодою. Є кірочки соціальні (так, як я роблю, правильно, бо...), стереотипні (всі чоловіки/жінки/програмісти/танцюристи так роблять), біологічні (у мене така конституція тіла), інтелектуальні (як свідчать наукові дослідження, людина, що схильна до..., як я, робить так-то) тощо. Насправді людина може скільки завгодно ховатися за своїми кірочками і шкарлупками, проте хоче того чи не хоче, а раніше чи пізніше ЇЙ ДОВЕДЕТЬСЯ РОБИТИ, ЯК ПРАВИЛЬНО! Наведу такі приклади: «правильно» – це збалансовано харчуватися, тобто, скажімо, не переїдати смаколиків, і от, якщо людина, схильна до діабету, не захоче робити, «як правильно», то дуже скоро буде ЗМУШЕНА робити, «як правильно», – тобто взагалі відмовитися від солодощів та їсти переважно гречку. Якщо, припустімо, хтось не навчиться своєчасно відпочивати, то буде змушений це зробити, бо захворіє чи зробить собі якусь іншу шкоду, після чого потребуватиме відновлення. Якщо хтось у взаєминах не хоче визнати принцип «ніхто нікому нічого не винен» і буде далі жити у полоні очікувань, вимог і змушування до провини іншого, то раніше чи пізніше люди просто розлучаться і все одно перейдуть до формату взаємин «ніхто нікому нічого не винен». І так у якій завгодно кількості життєвих ситуацій у якій завгодно сфері. Найбільше, найшвидше, найкраще людина вчиться, коли у неї немає іншого виходу... Але чи варто доводити до таких крайностей? На порозі нового року хочу наголосити: цей передсвятковий період є гарною нагодою розтопити свою «кірочку» та розпочати робити, «ЯК ПРАВИЛЬНО». Змінюється той, хто готовий до змін! З любов’ю, Роман Кушнір

2

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)


Відтепер ми безкоштовно поширюємо журнал у понад 500 закладах Львова, які займаються навчанням дорослих! Запрошуємо до співпраці і розміщення реклами:

• Тренінгові центри • Курси іноземних мов • Мистецькі і творчі школи • Спортивні і фітнес центри • Приватні навчальні заклади • Організаторів подій, фестивалів,

форумів, конференцій і ярмарків • Комп’ютерні і IT школи • Курси бухгалтерів і фінансистів • Закордонні навчальні заклади • Івент-агенції і конференц-сервіси

Інформацію про Вашу організацію і Ваші заходи побачать понад 20 000 львів’ян, які постійно вчаться! Телефон відділу реклами:

Роман Кушнір головний редактор журналу, тренер, засновник Школи розвитку SPE, автор 15-ти книг Соломія Чир випусковий редактор, журналіст, авторка рубрики «Віч-на-віч з тренером» Оксана Мокрієнко контент-менеджер, журналіст

Юлія Короцінська практикуючий психолог, тренер Ольга Авраменко психолог, координаторка проекту Sex Education UA, дослідниця питань статевого виховання в Україні Катерина Череда журналістка, письменниця, педагог

Андрій Кучерук верстка anku@ukr.net

Ніна Муравицька літературний редактор, коректор

097 47 87 941 (Оксана)

Психологічний журнал «Експеримент» № 4(19) грудень 2017/січень/лютий 2018 р. Засновник – Роман Кушнір Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 19885-9685Р від 02.04.2013 р. Головний редактор – Кушнір Р.О. Видавець – ФОП Хомин Б.І.

РЕДАКЦІЯ

Адреса редакції: м. Львів, 79006, Шпитальна, 9, оф. 8. Телефон редакції 063 329 88 65 info@experyment.com.ua www.experyment.com.ua Тираж – 2500 примірників Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Віддруковано у друкарні «Коло», м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8 замовлення № С604 від 19.05.2014 р. Відповідальна за випуск – Соломія Чир Рекомендована ціна – 34 грн

грудень / січень / лютий

3


ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Роман Кушнір

Колекція способів самомотивації, або як зробити так, щоб почати робити? У нашому житті досить міцно вкорінено слово «мотивація», але ми рідко коли задумуємося, що воно означає саме для нас. Тільки коли людина дуже уважно концентрується на власних станах і на різного роду відчуттях, вона отримує шанс краще пізнати себе, а отже і навчитися володіти своєю мотивацією. Поспостерігайте за собою: коли у вас виникають проблеми з мотивацією? Можливо, тоді, коли все надто добре, можливо, коли ви ситі або, навпаки, голодні, коли знаєте, що попереду дуже багато усіляких справ ще потрібно зробити, які і так не встигнете зробити, або, навпаки, настільки мало всього до роботи, що отримуєте від себе внутрішній дозвіл на байдикування. Зазвичай саме в екстремальних станах, коли все дуже добре або дуже погано, людині важко справлятися з собою і робити щось, що в інших умовах було б елементарне до виконання. Відповідно, завдання 4

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

почне зводитися до того, щоб не впадати у крайнощі й підтримувати маятник внутрішньої рівноваги на мінімальних коливаннях. Саме спостереження за собою дає можливість краще пізнати самого/у себе і, як наслідок, легше справлятися з ситуаціями, в яких «мотивація до дії» ніяк не приходить (пасивний підхід), тобто в яких ми її недостатньо кличемо (проактивна позиція). Пропоную колекцію способів і технік кликання музи – роботи з мотивацією, які особливо добре працюватимуть, коли людина має поставлені цілі у житті (свої!), а окрім того, працює над власною самоо­


ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Роман Кушнір

цінкою. Звісно, слід пам’ятати, що ідеальних технік для мотивації не буває – бувають доцільні техніки, а також ті, які ми навчилися використовувати у житті. Якщо якийсь спосіб не спрацював, то це означає лише одне: ми не доклали достатньо зусиль і часу для того, щоб його освоїти. З іншого боку, іноді варто просто спробувати інший підхід чи методику, і нам усе вдасться, головне – бути наполегливим у своїх спробах. Отже:

1. Не говори – роби! Є величезна різниця між тими, хто хоче і робить, і тими, хто хоче робити. Ціле провалля. Як тільки людина почала говорити про те, що і як вона хоче досягати, про свої мрії й побажання – вона одразу почала розплескувати енергію, яка є у неї на справжнє виконання завдань. І справа тут зовсім не у тому, що хтось «наврочить» чи «позаздрить», а в тому, що людина, яка хоче робити, людина дії – робить, а людина, яка хоче лише говорити, – говорить. Собака, який гавкає, не кусає – каже італійська приказка; роботи на копійку, а галасу – на гривню – нагадує українська мудрість. Так само і людина, яка багато говорить, не має часу працювати. Однак не плутайте цей пункт із публічною обіцянкою, про яку говоритимемо згодом. Оскільки у другому випадку ми не просто говоримо про свої бажання, а беремо на себе відповідальність, фіксуючи конкретні терміни виконання перед важливою для нас людиною.

2. Не думай – почни! Коли людина починає думати, яка складна дорога попереду і скільки всього потрібно буде зробити, вона відмовляється робити перший крок. Поспостерігайте за собою: навіть вранці, коли потрібно вставати з ліжка, а ще так хочеться солодко поспати, людина врешті відкидає ковдру тільки тоді, коли повністю відключила «внутрішній діалог», перестала роздумувати над тим, варто чи ні щось робити. Направду головне – почати, а далі сам процес затягне нас. Взяти-і-зробити. Просто почніть щось робити. Часто, починаючи щось робити, людина стикається з проблемами і, врешті, зважуючи свій негативний попередній досвід, взагалі перестає що-небудь пробувати. Не дивіться наперед – просто робіть, сконцентруйтеся на процесі, а не на результатах. Якщо рахувати і думати про кожен кілометр по дорозі до мети, то можна і не доїхати, а радше – просто не виїхати. Якщо постійно думати, скільки ще потрібно писати, то так можна залишити той аркуш чистим навічно. Признаюся, це мій улюблений

Колекція способів самомотивації

спосіб мотивації, і радію, що врешті просто навчився починати не роздумуючи, а концентруючись на самому процесі.

3. Ставте якнайнижчу планку Поставте собі лише два-три завдання на день, з цілого списку справ виділіть тільки декілька, які треба зробити, а щодо всіх інших дайте собі внутрішній дозвіл відкласти на потім. Попросіть себе написати тільки один абзац або навіть речення: прийти у спортзал і 10 хвилин побігати на доріжці; тільки одну хвилину зайнятись якимось не надто приємним для вас завданням (наприклад, миттям посуду чи прибиранням) – всього одну хвилину, погодьтеся, це нескладно. Цього зазвичай достатньо, щоб зробити перший крок, а далі, у найнесподіваніший спосіб, прийде натхнення, і ви самі захочете ту планку підняти. Особливо, якщо для вас характерно не завершувати справи, то, ймовірно, причина у тому, що надто багато берете, – почніть виконувати все потрохи, послідовно і з початку. А там уже хвилина за хвилиною, година за годиною і день за днем – навіть велика справа зробиться. «Подорож на тисячу миль починається з першого кроку» – каже китайська приказка. Але ще треба той крок зробити.

4. Розділяйте завдання на етапи Візьмемо простий приклад: нам потрібно написати лист замовнику щодо оренди приміщення. Але, якщо уважно придивитися, то це завдання містить такі етапи: 1. Перечитати попереднє повідомлення. 2. Виправити минулий договір згідно з новими пропозиціями (внести правки). 3. Перевести файл із договором у додрукарський формат. 4. Сфотографувати об’єкт. 5. Перекинути фото на комп’ютер. 6. Прикріпити файл із фото до листа. 7. Написати нове повідомлення. 8. Натиснути кнопку «Надіслати». І якщо детально розібратися, то робити мені не хочеться тільки одної-єдиної дії – перекидати фото на комп’ютер, бо, наприклад, я знаю, що для цього буде потрібен інший комп’ютер, у якому є відповідний роз’єм, а потім ще доведеться шукати флешку. Однак, коли почати робити навіть таку просту справу крок за кроком, то оту одну неприємну складову ми виконаємо з легкістю, просто тому, що вже нікуди буде діватися. Якщо у салаті олів’є людина не любить нарізати квашених огірків, то нехай почне робити всі інші підгрудень / січень / лютий

5


ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Роман Кушнір

готовчі роботи, і, коли дійде до небажаної, виявиться, що і її вона готова зробити! Якщо людина відтягує виконання якоїсь простої справи, то це лише тому, що вона не розуміє послідовності всіх своїх дій і на якомусь етапі завдання її демотивує. Одна ланка ржава, і, коли ми це розуміємо, то в цілому виконати завдання стає набагато простіше. Уявіть собі, що ви намагаєтеся вилізти драбиною, в якої немає одної, а то й двох дощечок: чи захочеться на таку залазити? Але що робити, коли вже почали лізти? Тож що на дрібніші етапи розіб’єте завдання, то краще. Часто буває так, що загалом приємне завдання ми не виконуємо тільки тому, що одна з ланок не надто бажана нам, але, коли ми це усвідомимо, зробити все завдання буде набагато простіше і приємніше. Зробіть процес виконання максимально послідовним!

5. Завищіть значимість завдання Не надто хочеться виконувати справу, від якої мало що залежить: відписати на звичний клієнтський запит, протерти стелажі у магазині, дати котові їсти, телефонувати і замовити воду в офіс… Таких прикладів рутинних і не надто надзвичайних завдань можна навести дуже багато. Однак саме від їхнього виконання і залежить наш середній рівень мотивації та якості життя. Одне таке просте, але невиконане завдання забирає енергію, яку можна було вкласти у великі досягнення. Є така притча: один Мудрець, намагаючись пояснити своїм учням, чому так важливо доводити дрібні справи до кінця, запитав їх: – Чи важко тримати порожню сірникову коробку? – Звісно, що ні, – відповіли учні. 6

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

Тоді Мудрець попросив одного з них встати і витягнути руку, а коли той виконав прохання, поставив на неї порожню коробку з-під сірників. – А тепер тримай коробку, щоб вона не впала. Учень тримав її декілька хвилин посміхаючись, далі посмішка зникла з його обличчя, ще через кілька хвилин його вираз обличчя був явно занепокоєний, і коли через два десятки хвилин рука його почала тремтіти, Майстер припинив вправу. – Чи розумієте ви, що навіть найпростіші завдання, якщо ми довго утримуємо їх у своїх думках, стають надто складними і починають заважати нам? Виконуйте прості завдання, і у вас завжди буде час і натхнення до великих, важливих справ. Однак, якщо все-таки різну дріботу робити не хочеться, то спробуйте завищити значення того, що ви робите. Наприклад, звичайний лист, який ви пишете щодо відправки товару (до прикладу, кухонного начиння), допоможе клієнту зробити кращий вибір подарунка, а отже, допоможе покращити його сімейні взаємини, а можливо, навіть урятує їх. Тобто ви не просто лист пишете, а сім’ю людини рятуєте! Або, скажімо, ви вагаєтеся: телефонувати чи не телефонувати клієнту, який заборгував невелику суму коштів вашій компанії. Це, звичайно, буде не найприємніша розмова, але, якщо ми її не проведемо, то ставимо під загрозу діяльність усієї компанії, її колективу й ідеї, заради якої ця компанія була створена, бо саме з таких дрібних проплат і складається фінансова доцільність усієї діяльності. Звісно, багато що залежить від нашої фантазії, але, якщо мислити глобально, то навіть найпростіші справи надзвичайно важливі й схожі на маленьку цеглину у великому будинку, хоч вона дуже мала і нічим непримітна, але без неї не було б цілого будинку. Отже, дивіться більше наперед, знаходьте умови, причини і пояснення, за яких саме ця помита тарілка чи написаний рядок тексту допоможуть врятувати світ. Точно є щось таке, що мотивує, з тих подальших цілей, перед якими необхідно виконати оте поточне просте завдання. Є гарна притча, яка показує, що всі наші зусилля залежать від кінцевого результату, який ми бачимо.


ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Роман Кушнір

Один подорожній, ішовши у своїх справах із одного міста в інше, побачив трьох робітників, що працювали на будові. Дійшовши до першого, який явно нудився своєю роботою, він запитав: – Чоловіче добрий, що ти робиш? А той відказує: – Та от, ношу каміння. Підійшов до другого і знову запитав: – А ти що робиш? Другий чоловік зупинився на мить і каже: – Я мурую стіну. І хоч робили вони всі одну і ту саму роботу, подорожній запитав і третього, який мав найбільш жвавий вигляд і з завзяттям виконував свою роботу: – А ти що таке робиш? – Я зводжу Храм, – відповів робітник.

Колекція способів самомотивації

7. Я зроблю це заради!.. Деколи нам не так просто надихати себе на досягнення задля себе і тоді можна нагадати собі про інших людей, близьких і рідних, заради яких хочеться створювати і діяти. Це можуть бути коханий(а), дитина чи діти, батьки чи будь-яка інша важлива людина або група у вашому житті. З одного боку, наче не варто, щоб нас мотивував хтось, з іншого боку, – фактично це ми мотивуємо себе ним. Тому знаю, що деколи такий спосіб – це чудовий шанс почати щось робити. Достатньо просто згадати обличчя значимої людини. Є ще такі видозміни цього підходу: «я докажу всім, що…», «я доведу собі, що я можу!».

А що робите ви? Просто щодня носите важке і нікому не потрібне каміння чи зводите Храм для майбутніх поколінь?

6. Похваліть себе за будь-яке доведене до кінця завдання Нічого так не мотивує, як вчасна похвала. Дехто, звісно, звик напрацьовувати на похвалу від інших, однак я наполегливо рекомендую вам самим почати хвалити себе. Це запорука розвитку внутрішньої мотивації, що, як ніщо інше, допомагає нам у наших досягненнях. Навіть маленька похвала за дрібну роботу дозволить вам взятися за більш важливі й глобальні справи і довести їх до кінця. Я точно знаю, що сьогодні ви зробили щось видатне: завершили справу, яка довго тягнулася, помили посуд, посміхнулися до себе у дзеркало, відписали на лист, до якого ніяк раніше не могли добратися, сказали комплімент близькій людині, побудували з дитиною пірамідку, зателефонували клієнту і повідомили йому добру (чи не дуже) новину – тобто щось довели до кінця. Та чи похвалили ви себе за це? З наших дрібних похвал виростає висока самооцінка, яка, зі свого боку, породжує бажання творити і допомагати іншим.

Така собі робота «на слабо». Вважаю, що не варто в цьому житті комусь щось доводити, окрім себе самого, але інколи це гарний спосіб підштовхнути себе до дії. Та й загалом кожна проблема – це шанс довести собі, що ти найкращий!

8. Вихідна позиція – це цікаво Я тривалий час задумувався, який внутрішній стан людини щонайкраще мотивує до нових спроб, і таки знайшов його – це цікавість! Вам треба піти до шефа, і ви знаєте, що він сваритиметься: мені цікаво, а як саме він буде мене сварити, і ще мені цікаво, як я при цьому почуватимуся. Мені треба зробити сто дзвінків цього дня: а як я почуватимуся на 64 дзвінку? Цікаво… Цікаво, як там буде на тій імпрезі, на яку я йду ввечері? Цікаво, а чи зможу я помити цю гору посуду за 4 хвилини 32 секунди? Цікаво, а як виглядатиме ця дощечка, коли я її прикручу? Цікаво, а як зробити так, щоб автоматизувати цю роботу? грудень / січень / лютий

7


ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Роман Кушнір

Цікаво, а про що зараз думає оця розлючена людина? Коли людина проявляє цікавість, вона наче одитинюється, повертається до того чудового стану, коли все на світі нове і непізнане. Вмикається азарт, і найнудніша робота стає просто захопливою. Це ваше основне завдання – зробити собі цікаво у житті! Бавтеся!

9. Ведіть свій щоденник успіху, починайте день із самопохвал Ввечері напишіть всі справи, за які ви можете себе похвалити. Завжди пам’ятайте про ті справи минулого, якими ви пишаєтеся. Чи то приготування сирника, чи виконання на публіці складної танцювальної форми, або заспокоєння дуже роздратованого клієнта… Пам’ять про такі дрібні історії успіху – це запорука наших майбутніх досягнень. Не дозволяйте собі забути, які ви чудові і скільки усього вмієте! Складіть собі резюме, але уявіть, що на роботу вас приймає Всесвіт. Які б особисті риси та якості ви у ньому написали б? А тепер щодня перечитуйте розділ із особистими рисами і щоразу, виконуючи якусь дію, перепитуйте себе: чи я так роблю? Людина, яка відчуває себе доброю, не чинитиме погано. Той, хто знає про свої добрі сторони, намагається зробити все, щоб їх покращити. Почати день із самопохвали – чудовий спосіб бути продуктивними і мотивованими. Скажіть собі «я найкращий у світі продавець/бізнесмен/батько/столяр», «я все зможу», «у мене все вдасться», «я вірю у себе», «сьогодні буде найкращий день мого життя! (завтра, звісно, буде ще кращий від сьогоднішнього») тощо. Бо, як себе запрограмуєте – так і житимете. Нагадуйте собі, які ви чудові молодці, і мотивувати себе до будь-якої діяльності буде набагато простіше.

8

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

Зауважу, що це все техніки самомотивування – роботи над собою і для себе. Найвищого прояву готовності до дії. Бо ту роботу, яку ми виконали через спонукання ззовні: вказівка керівника, зобов’язання згідно з договором, «пиляння» дружини, плач дитини, вимога часу, бо далі тягнути вже не можна (напр., похід до стоматолога чи поїздка з авто на технічний сервіс), нам не варто записувати собі в актив. Ми повелися реактивно, зробили щось тільки тому, що для когось це було важливо.

Тому глобально варто зараховувати до своїх здобутків тільки те, що ми зробили як результат власного зусилля над собою, того, чого деколи так хочеться уникнути!


УПЕРЕДЖЕННЯ

Феномен справедливого устрою світу

(Just-world phenomenon)

– це когнітивне упередження полягає у тенденції вірити в те, що світ влаштований справедливо, і тому люди отримують те, що вони заслужили, а заслужили саме те, що мають.

Згідно з гіпотезою справедливого світу, ми віримо: благородні, добрі, щедрі справи обов’язково отримають гідну винагороду. А от злі, аморальні дії будуть покарані. Проте зауважте: такими міркуваннями ми ніби віддаємо право вирішувати, яким буде результат наших дій, вчинків, якійсь вселенській силі, долі, Космосу, провидінням, світовому порядку... І це є найсправжнісіньким самообманом! Першим поняття упередження справедливого світу дослідив Мелвін Лернер (англ. Melvin J. Lerner). Соціальний психолог описав, що віра у справедливий світ формує у людини переконання, наче вона може впливати на життя передбачуваним шляхом. Результати досліджень цього феномену продемонстрували: ми швидше звинуватимо самих бідних у їхній бідності, але не захочемо аналізувати зовнішні причини (світову економічну систему, війни і т. ін.). Під час експериментів спостерігачі оцінювали хворих людей як відповідальних за свою хворобу, а свідки страждань невинної людини принижували та звинувачували жертв за їхні страждання!

Відмовтесь від цього упередження: насамперед не треба виправдовувати людські нещастя тим, що вони самі це «заслужили». Ми щоденно переконуємося, що світ не є справедливим! Як часто люди страждають без очевидної причини… Перед тим, як наклеїти ярлик, спробуйте розібратися у ситуації: чому ця людина насправді є бідною? Чому вона стала жертвою? Так, легше й швидше послатися на закони такого «справедливого світу»: добрим – добре, злим – погане. Але озирніться: невже все і справді так працює? Напис «справедливості» «Jedem das seine» («Кожному своє») бачили жертви концентраційного табору Бухенвальд, заходячи у ворота свого останнього дому, де їх чекала смерть… Заслужена? Наступне: віра в справедливий світ може вселяти у вас марні надії на успіх. Насправді ми не можемо укласти «контракт» зі світом стосовно наслідків поведінки. Робіть те, що від вас залежить. Чітко плануйте кроки. Не бійтеся помилитися. Вірте у свої сили та впевнено прямуйте до своєї цілі. Результат дають саме ваші старання, праця, наполегливість, а не безжальний, прагматичний світовий баланс. грудень / січень / лютий

9


БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ

Оксана Мокрієнко

Корпоратив: за правилами та без Новий рiк та Різдво – свята, В єдності – сила! Саме корпоративне святкування Нового року та Різдва – що не знають кордонiв, їх любить це гарний привiд для керiвника подякувати за сумлiнну та вiдзначає світ. Ми вiтаємо близьких, роботу, побачити, якою насправді є атмосфера у компанії та які сформувалися відносини між працівниками, а корiдних, друзiв, знайомих i навiть лективу ще раз вiдчути свою єднiсть та гарно розважиперехожих на вулицi. Намагаємося тись. Але як правильно органiзувати захід, щоб усi були залишити в минулому всi негаразди задоволеними? Де святкувати? I як поводитися на корта клопоти, сварки та чвари, а з собою поративі, щоб потім не було соромно дивитися колегам і керівнику в очі? Давайте розберемось. в наступний рiк взяти лише свiтло, Усі без винятку урочисті заходи є елементами корпоративної культури компанiї. А це збiрний образ усього радiсть, успiх та надiї на краще. успiшного, що є на пiдприємствi, в організації чи на фірмі: Бiльшiсть iз нас уже планує, коли i навики, знання, особистi життєвi цiнностi, моделi успiху. з ким зустрiчатиме Новий рiк та як Спільне святкування може бути рупором цих цiнностей, гарним способом донесення їх колективу. святкуватиме Різдво. I, звичайно Корпоратив – це формально-неформальний захід ж, за приємними клопотами треба для працівників компанії. Організовується з метою не забути і про корпоративне створення атмосфери свята. Вiд корпоративного заходу напряму залежать і міжособистісні стосунки у косвяткування. лективі й психологiчний клiмат у компанії загалом.

10

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)


БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ

Оксана Мокрієнко

Тому, аби корпоративне святкування принесло користь, воно повинне викликати лише позитивнi емоцiї. Вечiрка має бути цiкавою, принаймнi для бiльшостi працiвникiв. Добре, коли керiвник, плануючи такий захiд, орієнтується на iнтереси колективу, а не на своє самоствердження, i пам’ятає, що це частина його управлiнської дiяльностi, це спiльне свято, а не ода собi.

Корпоратив: за правилами та без

ти колег у дещо iншiй атмосферi, подивитися на них «iншими очима», отримати вiдчуття згуртованості, єдностi та спiльної справи, над якою щодня працює компанія.

Святкуємо без комплексів…

У рiзних сферах бiзнесу або на виробництві працюють люди з рiзними доходами i стилем життя. Тому новорiчно-різдвяний корпоратив варто органiзовувати дещо по-іншому і дещо краще, нiж звичнi заходи. Головне правило – свято не повинне формувати комплексiв нi в кого з присутніх. Можна об’єднати корпоратив із плануванням на наступний рік. Тоді керівник озвучить подальшу стратегію розвитку компанії. Зі свого боку, святкова, розслаблена атмосфера святкування в рази збільшить позитивне сприйняття майбутніх змін. Готуючи корпоратив, варто максимально задiяти всiх. Сценарій свята та основні його акценти залежатимуть від того, для кого саме організовується святкування. Ефективним є збiр iнформацiї про очiкування, побажання працiвникiв. Завдяки цьому керiвник зможе не лише не помилитися з органiзацiєю заходу, але й приємно здивувати своїх пiдлеглих. Цей процес можна перетворити на веселу гру, коли працівники напишуть побажання на клаптиках паперу, а потім на святкуванні ці папірці по одному будуть витягати з «магічної» коробки та зачитувати всім. Організаторам святкування потрібно добре продумати розважальну програму. Така святкова і невимушена атмосфера сприятиме розвитку творчого потенцiалу компанiї, дозволить весело провести час, гарно вiдпочити i вiдчути, наскiльки комфортно кожному може бути разом зі своїм колективом. Важливо, щоб кожен момент корпоративного святкування співпадав із внутрішніми цінностями компанії. I хоча iснує ймовiрнiсть того, що хтось залишиться невдоволеним, все ж ефективнiсть корпоративу вимiрюватиметься загальним спiввiдношенням вражень. Пiсля святкування переважно залишаються позитивнi емоцiї та спогади, якi й далi будуть асоцiюватись iз мiсцем проведення корпоративу та надихатимуть на подальшу продуктивну працю. Водночас корпоратив – це також можливiсть побачи-

…і в офісі, і в ресторані

Де святкувати: в офісі чи за його межами, – питання для особистого рішення керівника установи, підприємства чи фірми, самого колективу та фінансових можливостей. А ось святкування корпоративу, власне, в офiсному примiщеннi має свої позитивнi та негативнi сторони. Адже бачити той самий кабiнет щодня з дев’ятої по шосту (або й довше), та ще й на святкуваннi, може не надихати декого з працiвникiв на вiдпочинок. Інші ж, навпаки, будуть почуватися комфортно, впевнено й затишно у «себе вдома». Одним словом, тут вже хто як собі хоче.

З начальником чи без ти – на роботі!

Інколи буває так, що справжнє святкування починається тодi, коли керiвництво зникає з поля зору колективу. Переважно таке трапляється за умов авторитарності чи дуже високого рiвня авторитету керiвника. Досить часто працiвникам складно почуватися невимушено в присутностi такого шефа. У керiвникiв же з демократичним стилем управлiння таких проблем майже не виникає. Однак навiть на святкуваннi шеф все-таки повинен залишати за собою статус керiвника, лише легенько натякаючи, що вiн така ж людина, як i iншi, вмiє розважатись i святкувати, брати участь у спiльних забавах i радiти життю. Тільки треба вчасно завершити офiцiйну частину i дозволити колективу далі святкувати в неофiцiйнiй обстановцi. грудень / січень / лютий

11


БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ

Оксана Мокрієнко

І тут починається найцікавіше. Щоб потім не було соромно дивитися колегам або й керівнику у вічі, потрібно правильно поводитися на корпоративному святкуванні. Це той випадок, коли у нагоді стає народна мудрість: «На корпоративах напиваються лише дурнi». Варто пам’ятати просту річ: попри неформальну обстановку, ти – на роботі. Попри демократичну обстановку i ситуацiю невимушеностi, на святкуванні потрібно вiдповiдати тiй посадi й тому мiсцю в компанiї, на фірмі чи підприємстві, яке ви обіймаєте у «несвятковий час».

Корпоратив та етикет

Інакше невiдповiднiсть помiтять i у вас можуть почати сумнiватися. Також необхiдно пам’ятати, що репутацiю складно заробити, а втратити дуже легко. Не дозволяйте собi за святковий вечiр розв’язною поведінкою перекреслити те, що ви здобували у компанії роками. Марно розповідати, що велика кількість спожитого алкоголю призводить до підвищеної емоційності, вийшовши за межі якої можна і роботу потім втратити. Алкоголь розкріпачує психіку людини, витягаючи на поверхню свідомості найчастіше саме негативні прояви характеру й поведінки. До того ж, є ризик, що неконтрольована пиятика на корпоративі може стати початком запою в морально слабкої людини або особи, що має схильність до алкоголізму.

не є публічною. Тому на корпоративі також краще їх уникати. Збираючись на святкування з колегами, підбийте пiдсумки року, що минув, згадуючи лише найкращі моменти.

12

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

Святкова та невимушена обстановка корпоративу так і манить розслабитися на повну, але тут також діє свій етикет. Так, на корпоративах не прийнято зачіпати та обговорювати деякі теми. Зокрема нацiональнi й полiтичнi питання, релiгiйну тематику та особистi проблеми. У кожному сформованому колективi є свої забороненi та дозволенi теми. І, звичайно, ознакою поганого тону є використання святкової обстановки для вирішення робочих питань, з’ясовування стосунків або підлабузництва. Забути на корпоративі потрібно і про плітки. Хоча це явище існує в усіх компаніях, але їхня наявність

Проводжаючи Старий рiк та виголошуючи тост, згадайте якiсь кумеднi моменти з життя пiдприємства, iсторiї, де виявилися позитивнi риси працiвникiв, ситуацiї, де вирiшальну роль зiграла згуртованiсть колективу, подякуйте всiм за тi результати, яких вдалось добитися, і скажіть, як вам пощастило працювати у такому прекрасному колективі.


БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ Що стосується питання, чи варто брати на корпоративне святкування свою кохану половинку, то тут діє головне правило: якщо планується велике свято і працівників запрошують на корпоратив парами, тоді присутність обох обов’язкова. Якщо ж передбачається суто корпоративне святкування, не потрібно приходити з дружиною/чоловіком/нареченою/нареченим. Існує велика ймовірність того, що вас не зрозуміють ні колеги, ні організатори свята. А ось якщо ви вже знайшли свою половинку серед колег, але боїтеся їй освідчитися, корпоратив, особливо новорічний, може стати чудовим приводом для цього! Коли святкування тематичне і організатори спеціально на цьому наголошують, костюм таки доведеться підібрати. Якщо ж ні, одягайтеся так, аби відповідати тому місцю, де проходитиме корпоратив. Якщо це ресторан, буде доречним вечірній наряд, якщо офіс – то будь-який святковий одяг. На корпоративах варто уникати образ, глузливих тостів, провокаційних викликів, з’ясовування стосунків, розв’язного флірту та порушення субординації. А ось бути на корпоративі активним учасником ігор, розіграшів та танців лише вітається.

Хто ти? Покаже святкування

Загалом новорічно-різдвяний корпоратив – це своєрідний правдивий індикатор того, якою насправді є виробнича ситуація на підприємстві. Іншими словами, корпоратив показує, хто є хто насправді. Тому не варто ігнорувати подібні заходи. Якщо ви уникаєте корпоративних святкувань, чому тоді дивуєтеся, що вас уникають у офісі, не пропонують підвищення тощо? Саме на спільному святкуванні керівник та колеги зроблять висновки, ким насправді є конкретна людина. Чи вміє вона розслаблятися? Чи вміє бути членом команди? Тож якщо ви новачок і це святкування у вас перше, поцікавтесь у колег«старожилів», як у компанії проходять подібні заходи. Чи є певні неписані правила поведінки? Що більше ви дізнаєтеся, то легше зможете обрати певну модель поведінки. І останнє: будь-який корпоратив – це чудова нагода виділитися. Як саме? Залежить від вас та конкретної ситуації. Але якщо після корпоративу всі діляться спільними фото у соцмережах, згадують веселощі та дякують організаторам, значить, усе вдалося на славу!

ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Здоровіші від... свят!

Мабуть, кожен погодиться, що ми завжди з нетерпінням очікуємо свят. Адже це наша можливість відпочити від роботи, відволіктися від буденних проблем, зустрітися із родичами та друзями. Інакше кажучи, святкові дні дають нам можливість «перезавантажитися» фізично й емоційно. Про користь свят говорять і науковці. Спеціалісти Лондонського університету королеви Марії (англ. Queen Mary University of London) провели дослідження, результати якого переконують: святкові дні можуть мати навіть лікувальний ефект! За умовами експерименту, щурів упродовж двох тижнів тримали у великій клітці, заповненій різноманітними іграшками. Науковці помітили, що така обстановка сприяла виробленню у тварин білих кров’яних клітин (лейкоцитів). Завдяки цьому організм щурів легше боровся із інфекціями. Організатори дослідження підкреслили, що не давали тваринам жодних ліків, а просто помістили їх у стимулюючу обстановку. За аналогією науковці перенесли свої спостереження на людський організм і заявили: приємні, довгоочікувані святкування покращують наше самопочуття. Оскільки на щурів позитивно впливала обстановка ігор та відпочинку (міцнішала захисна функція організму), то такий ефект можуть мати і святкові атрибути на людське здоров’я. Тож, якщо ви стомилися від щоденної рутини чи роботи, то спробуйте знайти у звичайних вихідних джерело цілковитого відновлення. Не обов’язково чекати святкових періодів, просто періодично тіште себе яскравими, незвичними, приємними емоціями. Тоді кожен день буде святом, а ваше здоров’я – міцнішим! грудень / січень / лютий

13


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Юлія Короцінська

Казкотерапiя

для жiнок. Як казка допомагає змінити життя? Казка завжди була засобом комунікації між поколіннями, метафоричною підказкою в складних життєвих ситуаціях, ілюстрацією особистісного зростання головного героя.

Пам’ятаєте народну приказку «Казка вчить, як на світі жить»? Казки люблять не лише діти, а й дорослі. Ба більше, дорослі іноді потребують їх більше. Романтичні фільми, книги, історії з життя знайомих виконують роль казок у дорослому житті. Адже це обмін емоціями, життєвим досвідом. 14

Чому казка «працює»? 1. У казці немає прямих вказівок та повчань; вона працює через ототожнення з головним героєм. 2. Збірність, простота та універсальність образів головних героїв, що допомагає будь-кому ототожнитися з ними. 3. Багаторівневість інформації – будь-яку казку можна сприймати як у суб’єктному контексті (на рівні «особистість-особистість»), так і в об’єктному (всередині особистості). 4. Позитивне завершення, що забезпечує психологічну захищеність. 5. Чари як символ прихованого особистісного потенціалу, який потрібно вивільнити, аби досягти мети. Казку можна розглядати не лише на соціальному, а й на особистісному рівні. Тобто всі її герої – це частини особистості. Добрі чарівники та чарівниці, феї – наш потенціал, наша ресурсна «сильна» частина; злі чарівники, відьми, монстри, дракони – наші страхи, негативні, тіньові сторони; король – наше старе Я, що потребує відновлення (нерідко нав’язані батьками та соціумом стереотипи, які вже «не працюють»); принцеса – вразлива, емоційна жіноча частина нашого Я; принц – раціональна, дієва, чоловіча частина Я.

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Юлія Короцінська

Наприклад, згадаймо казку, в якій принц визволяє принцесу від дракона та одружується з нею. Насправді вона розповідає про те, як, роблячи зрілою нашу «чоловічу» частину (тобто відповідальну, сильну, мужню), ми можемо подолати власного внутрішнього дракона (страхи, сумніви, негативні риси характеру) і цим вивільнити свою душу – емоційне Я, та поєднати дві половини – емоційне і раціональне. Лише дотримуючись такої гармонії, людина може досягнути щастя в житті та реалізуватися. Як можна працювати з казкою? Тут діє простий принцип: якщо вам подобається якась казка, ви отримуєте від неї щось дуже цінне. Надзвичайно ефективним є завершення будь-якої відомої казки за власним сценарієм. А також малювання улюблених епізодів чи програвання цих епізодів за допомогою невеличких сценічних постановок. Казки дуже добре працюють із наступними проблемами: • жіночність та сексуальність; • корекція соціальних ролей та соціальних стереотипів; • робота зі страхами; • корекція самооцінки; • стосунки з протилежною статтю; • усвідомлення власних глибинних бажань та цілей; • кризи – вікові, сімейні, особистісні; • пошук сенсу життя; • актуалізація ресурсів. Рік тому я відкрила для себе казкотерапію. Сказати, що була вражена, – не сказати нічого. Навчання на курсі казкотерапії співпало з досить складним періо­ дом у моєму житті, тому всі казки та ефект від них було пережито на власному досвіді. Велика перевага казки – її екологічність та обережність. «Це не зі мною, це з героєм», – запевняємо себе ми, працюючи з нею. Це і допомагає уникнути критики, захисних механізмів та «вийти» на позитивне завершення – а отже, на вирішення проблеми, на ресурс. Напрями роботи у казкотерапії для жінок Умовно можна виділити 3 групи терапевтичних, або «цілющих», казок, які я використовую в роботі з жінками: 1. Про казкових героїв – наші соціальні ролі. 2. Про тварин – наше інстинктивне Я. 3. Про почуття – душевні переживання та трансформація травм. До казок, що допомагають працювати з соціальними ролями, належать добре відомі нам із дитинства – «Попелюшка», «Червона Шапочка», «Русалонька»,

Казкотерапія для жінок

«Котигорошко», про Відьом, Лицарів. Водночас немає виключно «жіночих» і виключно «чоловічих» казок. Доволі часто жінкам подобаються казки про лицарів, і це свідчить про нестачу захисної функції у зовнішньому світі. Навіть добре відому казку можна складати на новий лад та «підлаштовувати» під себе. Наприклад, для роботи з самооцінкою – казка про Принцесу, яка себе не любила, з жіночністю – про Чарівну квітку, з материнством – про Плодове дерево. Казки про тварин, зокрема про левів, тигрів, допомагають чоловікам сформувати мужність, а жінкам – відчуття захищеності, вміння відстоювати свої інте­ реси та говорити «ні». Казки про тварин із «жіночим» ухилом чи жіночої статі, наприклад, про корову, дику кицьку, левицю, ведмедицю, дозволяють сформувати жіночу модель поведінки та компенсувати нестачу материнської уваги у дитинстві. Абсолютно будь-яке почуття чи емоцію можна пропрацювати за допомогою казки. Особливо, якщо ви регулярно спостерігаєте за собою якісь негативні стани і вони негативно відображаються на вас. Найефективніше ось так працювати з гнівом, страхом, тривогою, образою. Пропоную спробувати «жіночу» казкотерапію на собі Вправа 1. Складіть казку про визволення Принцеси від Дракона, використовуючи такі слова: Принцеса Дракон Принц Страх Визволення Вежа Подвиг Розмова Шлях Кінь Зверніть увагу на те, хто або що допомагає Принцові подолати Дракона та визволити Принцесу. Який момент казки є ключовим? Чи задоволені ви образом Принца (наскільки він був мужнім, винахідливим, цілеспрямованим, на ваш погляд)? Наскільки небезпечним (злим, підступним чи, навпаки, м’яким, слабким) був Дракон? Чи рада була Принцеса визволенню, як вона сприйняла Принца, як почувала себе в неволі, як ставилася до Дракона? Відповіді на всі ці запитання допоможуть зрозуміти, наскільки частини вашого внутрішнього Я взаємодіють між собою. грудень / січень / лютий

15


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ Вправа 2. Складіть казку про дику кицьку, яка полює на здобич. Детально опишіть її, її стиль життя, бажання та потреби. Далі перейдіть до опису самого процесу полювання. Чи задоволена кицька отриманою здобиччю, собою в процесі полювання? Ця казка допомагає пробудити «здорову» агресію та розвиває вміння досягати поставленої цілі. Вправа 3. Складіть казку про почуття (емоцію). Для цього оберіть почуття, з яким хотіли б по-

Юлія Короцінська працювати. Уявіть собі це почуття (чи емоцію) у вигляді істоти – як вона виглядає? Як і де живе? Наприклад, «Жила собі Образа. Була вона завжди похмура, підозрілива та всіх уникала. Жила зовсім одна в темному-темному лісі…». Далі – ключова подія, абзац тут починається з фрази «І от одного разу…». Потім – чим закінчилася ця історія, які зміни відбулися в цій емоції чи в її оточенні. Важливо створити такий сюжет, в якому обрана емоція трансформується або робить щось корисне для оточення.

«Із царівни-жаби у василину прекрасну. Казкотерапія у розвитку жіночності» Для жінок, що бажають налагодити взаємини з самими собою і навколишнім світом • Як розвивати свої сильні сторони і вміти будувати власне щастя? • Як сформувати гармонійні стосунки з чоловіками, з собою й оточенням? • Як знайти ресурси і подолати складний період у житті? • Як покращити власну самооцінку та реалізувати свій потенціал? • Як навчитися регулювати емоції та «притягнути» у власне життя потрібні події? На ці та багато інших запитань ви зможете знайти відповіді у процесі проходження авторського курсу особистісного зростання «Казкотерапія у розвитку жіночності». Програма, розроблена психологом Юлією Короцінською, розрахована на 10 зустрічей по 90 хвилин. Це індивідуальна робота через Skype, що має на меті допомогти жінкам розвинути свої найкращі сторони та поліпшити стосунки з чоловіками, дітьми, рідними, друзями та колегами і, головне, – з самими собою. За 10 занять ви: - напишете 10 авторських «зцілюючих» казок; - побачите свої жіночі сценарії в дії; - дізнаєтесь, як формується жіночність; - навчитеся шукати підказки у підсвідомості; - вибудуєте новий благополучний сценарій жіночого щастя. Теми, що розглядаються під час проходження курсу: «Зустріч із Внутрішньою Дівчинкою», «Саморегуляція емоцій», «Внутрішня сила жінки», «Відновлення після травми», «Гармонія Чоловічого та Жіночого всередині жінки», «Материнство», «Ініціація на жіноче щастя», «Робота з власною Тінню», «Сенс життя», «Психологічне самозцілення». Унікальна онлайн-програма формування жіночності та корекції жіночої долі.

З усіх питань звертайтеся за номером 0671467254 або на e-mail jpsy@i.ua 16

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)


9 принципів успішного тренування: 1. Визначення мети і цілей тренувань. Обдумана і зважена відповідь на запитання «Навіщо я це роблю?» може стати основним мотиваційним чинником, щоб почати і продовжувати тренування. Довго- та короткотермінові цілі дозволять відслідковувати прогрес (чи його відсутність). 2. Здорове збалансоване харчування без всілякого роду фаст-фуду, надлишків простих вуглеводів, тваринних жирів та хімічних добавок дозволить почуватися енергійними і сильними, незважаючи на вид тренувань. Ну і здоровий організм – потужний аргумент! 3. Виключіть з раціону алкоголь та цигарки. Ваші печінка, нирки, легені, серце будуть щасливі! І ви разом з ними. 4. Сон і відпочинок. Основні критерії – якість і тривалість. Під час сну організм відновлюється якнайкраще, а це – одна з умов успіхів у тренуваннях (і не тільки). 5. Регулярність. Навіть якщо не вдається тренуватись так інтенсивно, як хотілось би, пам’ятайте: навіть найгірше тренування краще за його відсутність (звісно, якщо мова йде не про травму чи хворобу). 6. Обов’язкова розминка та розігрів м’язів перед тренуванням! Це підготує до навантажень і убезпечить від можливих травм. 7. Зручний одяг і взуття. Пам’ятайте про те, що ваші м’язи повинні бути зігріті. Не тренуйтесь напівроздягненими. 8. Зміна навантажень і тренувальних програм. З часом організм звикає до одних і тих самих вправ/ тренувань, і результативність знижується. Урізноманітнюйте свою активність, це підтримає мотивацію на належному рівні. 9. Прислухайтесь до своєї інтуїції, часто вона має рацію, але ми штучно заганяємо її під контроль. Вчіться слухати і поважати своє «Я». грудень / січень / лютий

17


ВІЧ-НА-ВІЧ З ТРЕНЕРОМ

Андрій Баландюк:

«Ми заробляємо рівно стільки, за скільки ми продали себе і свій час» Андрій Баландюк – тренер Школи розвитку SPE, ведучий курсу «Школа фінансової грамотності» та бізнес-гри Cash Flow. Приватний підприємець у сфері фінансового консалтингу, допомагає людям налагодити вхідні і оптимізувати вихідні грошові потоки, сформувати активи і вигідно інвестувати капітал. Проводить індивідуальні консультації з підбору надійних фінансових установ, придбання нерухомості, пенсійних програм, медичного страхування, повернення податків та інших фінансових питань. Комапнія ОVB визнала Андрія Баландюка Найкращим фінансовим консультантом 2016 року. Проводить корпоративні навчальні програми для таких компаній як Softserve, Inoxoft, Eleks та інших. Як спікер бере активну участь у конференціях, присвячених темі особистих фінансів: «Все про гроші», «Project W», «Best training week», «Lviv Family Fest» та інших.

18

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

– Андрію, в умовах ринкової економіки, шаленого розвитку сфери послуг дуже важливо навчитися грамотно розпоряджатися грішми. Але цьому не вчать ні у школах, ні в університетах. Де ж брати знання, як правильно витрачати, інвес­ тувати, відкладати гроші, прогнозувати надхо­ дження й витрати? – З грошима ми стикаємося кожного дня, протягом усього нашого життя від народження до самої смерті. І знання такої науки, як фінансова грамотність, має бути обов’язковим для кожного громадянина. Та, на жаль, у нашому суспільстві все не так. Українці добре навчилися заробляти гроші, неважливо, чи це своїми руками, чи головою, а от питання, як зберегти та примножити гроші, – з цим вже набагато важче. Насамперед кожен із нас отримав знання, що передали батьки, так звані «батьківські моделі», але знову виникає запитання: чи ті знання є фінансово грамотними? Справді, ані школа, ані вищі навчальні заклади в цьому питанні нічим не допомагають, тому люди вивчають правила гри з особистими фінансами вже під час самої гри, що називається «життя». – Фінансово грамотна людина, на вашу думку, – це… – Це людина, яка витрачає менше, ніж заробляє, інвестує в створення та має вже створені активи, дбає про своє фінансове майбутнє і навчає цьому своїх дітей.


ВІЧ-НА-ВІЧ З ТРЕНЕРОМ – Дехто вважає, що тільки люди певних професій чи високого рівня достатку повинні бути добре обізнані у фінансових питаннях. А іншим начеб­ то ці знання «ні до чого». Що ви про це думаєте? – Не має значення професія людини чи рівень достатку. Якщо її дохід 5000, 10 000 чи 50 000 грн, а в кінці місяця у неї нуль, то в якій валюті це б не було чи в якій країні, це однаково нуль. Тут йдеться про питання, скільки людина відклала та проінвестувала. Потрібно запитувати себе: які активи я маю на сьогоднішній день, якщо я завтра не захочу (що краще) або не зможу працювати? Звідки в моє життя будуть приходити гроші? Хто забезпечуватиме мою сім’ю? Бо рівень життя людини – це ще не показник. Якщо вона витрачає всі зароблені гроші, водночас не відкладаючи жодної гривні, і думає, що так буде завжди, ось це і є великою помилкою. Життя завжди розставляє все на свої місця. – З чого слід почати, щоб стати фінансово гра­ мотною людиною? – Спершу варто визнати, що все-таки ми знаємо не все і нам потрібно вдосконалюватись у цій сфері. Наступне – це проконсультуватися та визначитися, що ми хочемо досягти в результаті, спланувати конкретні кроки і почати їх робити. А саме: відкладати, аналізувати, інвестувати. І в процесі має бути контролінг наших дій. Найкраще – на початку це робити раз на квартал, а потім – раз на півроку. Також дуже добре мати людину, з якою можна порадитися стосовно тих чи інших питань у сфері особистих фінансів або виконуваних дій.

Звичайно, для цього потрібно змінюватись самому і змінювати своє оточення, постійно розвиватися. Без цього ніяк. Стабільність – це утопія… У природі не існує стабільності. Ми або розвиваємося і рухаємося вгору, або падаємо вниз. Все інше – ілюзія, яку придумали люди, щоб мати ще одну відмовку, чому ні. – На чому ж краще ніколи не економити? – Не варто економити на здоров’ї, навчанні та вдосконаленні своїх навиків, а також на часі, проведеному з коханими людьми. – Наскільки ефективною в цьому процесі є фінан­ сова освіта: навчальні семінари, курси? Чи може­ те відповісти на це запитання на основі роботи з учасниками навчань Школи розвитку SPE? – Фінансова освіта є дуже важливою. Я б навіть сказав самоосвіта, бо до нас на курси люди приходять добровільно.

– А що робити тим, хто звик жити від зарплати до зарплати, економити на всьому (зокрема і на якості свого життя, відпочинку)? Чи можливо змінити таке ставлення до грошей? – Скажу так: для цих людей тут буде ключовим словом «звикли». Коли я чую від когось «я мало заробляю» або «мені не вистачає коштів», завжди кажу: «Ми заробляємо рівно стільки, за скільки ми продали себе і свій час». Якщо нас щось не влаштовує, ми можемо все змінити, ми не дерева, які проросли корінням до цього місця. Я розумію, що є ще такий момент: багатьом людям важко вилізати зі своєї коробки, яку називають «зона комфорту». Але якщо я усвідомлюю, що мені таке життя не подобається, що мені потрібно більше, то треба переступити через себе, піти і взяти те, що я хочу.

грудень / січень / лютий

19


ВІЧ-НА-ВІЧ З ТРЕНЕРОМ Одним із важливих аспектів у такому навчанні є розуміння того, для чого я витрачаю свій час і що я хочу отримати після закінчення такого курсу. Бо я знаю купу випадків, коли люди ходять на тренінги, курси, майстер–класи, читають, вивчають, але абсолютно нічого не застосовують! А потім запитують себе: «А чому в моєму житті нічого не змінюється?». Бо у «вічних бібліотекарів» не може щось змінитися, тільки навчання + застосування + контроль та аналіз дають потрібний результат. – Які секрети відкладання грошей є найефектив­ нішими? Наприклад, відкладати з кожної зарпла­ ти якийсь відсоток чи регулярно заповнювати декілька конвертів на різні потреби... – Насправді немає жодних секретів! Є тільки закони

грошей, якими потрібно користуватися, щоб ніколи не мати фінансових проблем. Але питання в тому, скільки людей знають ці правила, та навіть якщо і знають, то не факт, що застосовують. Наприклад, перший закон грошей каже: «Спочатку заплати самому собі», тобто з кожного свого доходу потрібно відкласти 10%, а на 90% жити протягом місяця. А на практиці відбувається все навпаки: ми отримуємо дохід, спочатку витрачаємо на всі свої потреби, а що залишається – відкладаємо. Добре, якщо щось залишається... У більшості випадків немає в наявності нічого, бо скільки б ми не заробляли, якщо не виробити навику відкладати, то завжди буде мало. Також потрібно зрозуміти, для чого я це роблю – відкладаю, інвестую. Бо з практики можу сказати: люди виконують будь–які дії тільки тоді, коли розуміють, для чого мені це, чому я зараз маю від чогось від20

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

мовлятися, що це дасть мені в майбутньому. Я вважаю назване основними секретами відкладання. – А де радите зберігати гроші? В банку, вдома «під матрацом», у сейфі?.. – Якщо звернутися до тих самих законів грошей, то третій говорить про те, що гроші мають працювати, гроші мають робити гроші. У житті дуже часто виявляється навпаки, ми працюємо на гроші, а не вони на нас. Це не стосується хіба що резервного фонду, який повинен бути завжди у доступі людини, щоб скористатися в разі відповідної потреби. Якщо говорити про фінансові інструменти, то кожен із них має своє цільове призначення. Коли людина пропише особистий фінансовий план, зрозуміє в цифрах і в часі, що і коли їй потрібно, тоді від цього

потрібно відштовхуватись і робити підбір фінансових інструментів, які у конкретному випадку будуть найбільш доречними. – Де межа ризику в фінансових справах? Здава­ лось би, хто не ризикує, той не п’є шампанського. Але помилка у цій сфері може надто дорого кош­ тувати... – Ризики є всюди. Просто потрібно розуміти, як ними управляти. Для цього існує такий напрям, як ризикменеджмент. Для початку людині потрібно зрозуміти, з чим вона має справу і які тут можуть бути ризики. Кожен фінансовий інструмент, кожна інвестиція має три основні параметри: – надійність; – прибутковість; – ліквідність.


ВІЧ-НА-ВІЧ З ТРЕНЕРОМ Та немає жодної, що має ці критерії на 100%! Для прикладу: банківський депозит є прибутковішим, ніж матрац, але менш ліквідним, бо як мінімум у банк потрібно поїхати, а матрац вдома. Проте зберігання вдома більш ризикове, ніж у банку, тому що як мінімум в межах 200 000 грн банк гарантує повернення коштів, якщо ж з–під матрацу гроші зникнуть, то не факт, що їх вам повернуть. Виходячи з цього, всі фінансові інструменти поді­ ляються на три категорії: – консервативні (де більша гарантія надійності, але маленький прибуток); – помірковані; – агресивні (коли я можу заробити 100%, 500%, 1000%, але можу і втратити все). Крім цього, потрібно визначитись, який ви тип інвестора, скільки ви готові втратити. І тоді буде розумін-

ня, де є та межа ризику, і розуміння, що ви можете отримати, а що втратити. – Розкажіть про фінансове планування. Наскіль­ ки детально слід розписувати, планувати інвес­ тиції, витрати, накопичення? – Якщо візьмемо будь–яке підприємство, там обов’язково буде бухгалтерія. Запитання: для чого? Насамперед для того, щоб власник розумів, де зараз перебуває підприємство, чи він працює «в плюс» і можна рухатися далі, чи, можливо, у повний «мінус» і потрібно щось змінювати в концепції роботи. Або взагалі закриватись і шукати іншу нішу. Також у кожного власника є економісти, фінансисти або фінансові директори, які на основі даних бухгалтерії займаються плануванням, прогнозуванням, тобто визначають стратегію, як компанії рухатися далі.

Так і сім’я чи кожна людина є своєрідним маленьким підприємством. І потрібно мати розуміння, де ми зараз перебуваємо, куди рухатися далі, як правильно спланувати реалізацію власних цілей без втрати для сімейного бюджету. А для цього потрібні дані, які ми можемо отримати тільки після регулярного обліку доходів та вит­ рат, аналізу своїх активів та пасивів. – Андрію, ви у сфері фінансового консультуван­ ня вже давно, тому можете простежити: які основні помилки допускають люди у «грошових справах»? – Зазвичай у більшості помилки типові, основною причиною яких є відсутність фінансової культури та ігнорування законів грошей. Серед найбільш поширених: – відсутність особистого фінансового плану та нерозуміння своїх фінансових цілей; – відсутність навику відкладати та інвестувати; – нерозуміння того, як працює той чи інший фінансовий інструмент, та ризиків, які можуть бути; – небажання консультуватися з приводу питань особистих фінансів. Тобто «дайте мені гроші, а що з ними робити, я і сам прекрасно знаю». Це так само, як сказати, що хай у мене зуби виростуть, а я їх сам лікуватиму. Та все ж ми звертаємося до стоматолога… – незнання державних законів у сфері особистих фінансів та змін, що відбуваються (наприклад, необізнаність у положеннях Податкового кодексу, в процесах пенсійної та медичної реформ і т. ін.). – Що таке «бути фінансово незалежним»? – Йдеться про дуже просте й логічне поняття: фінансово незалежна людина – це коли доходи від інвестицій дозволяють задовольняти потреби людини та її сім’ї, водночас вона за таких умов може не працювати. – Насамкінець попрошу про ексклюзивні тематичні поради для читачів «Експерименту»: назвіть 5 кроків до фінансової незалежності. – Залюбки: Крок 1: Відкладати. Крок 2: Рахувати і Планувати. Крок 3: Інвестувати в активи. Крок 4: Розуміти свої ризики та вміти їх диверсифіковувати. Крок 5: Постійно розвиватися та перебувати в колі позитивних та успішних людей. Розмовляла Соломія Чир грудень / січень / лютий

21


ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ У ФОРМУЛАХ І МОДЕЛЯХ

Роман Кушнір

ФОРМУЛИ І МОДЕЛІ ЕФЕКТИВНОСТІ

Все, що нас оточує, – це лише набір певних формул.

«Формули кохання»:

БАЗОВА ФОРМУЛА ЛЮБОВІ

L1 + L2 = 1

Любов – це сума вкладу кожного з учасників пари, яка в сумі дорівнює одиниці. Дуже проста формула, але закладає чимало розуміння. Звичайно, саме поняття любові є дуже абстрактним, сповненим двозначних трактувань, суб’єктивних суджень та й загалом експлуатоване всіма, кому не ліньки. А втім, ми «живемо» з цим поняттям і, більше того, – живемо ним і навіть живемо для нього. Однак, керуючись формулою, «справжня любов» можлива, лише коли обоє люблять однаково! І якщо хтось «любить більше», а хтось менше, то взаємини вже не будуть адекватними. Однак таке визначення заперечує саму суть любові, тобто готовність віддавати більше, аніж можна взяти, і скоріше прирівнює її до поняття «справедливість» чи «рівність», аніж до того метафізичного сенсу, який ми зазвичай закладаємо у те величне поняття любові. Де ж розбіжність? Розуміючи, що про це поняття написано чи не найбільше книг, спробую «втиснути» все про нього в одній статті. 22

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

Отже, подивімося на любов з іншого боку. Припустимо: що більше любові людина віддає і що менше бере, то більша її «любов». Однак ще припустимо, що любов є водночас і життєво необхідним ресурсом, тобто якщо цього ресурсу не стає, людина помирає. Згідно з формулами однаковості, якщо ми надто багато любові віддаємо комусь, то, відповідно, надто мало залишає­ мо собі. Фактично, що більше ресурсу віддамо, то більше самі матимемо, так? І так, і ні. Адже між людьми, згідно з рівнянням обміну, постійно відбувається той самий обмін. І що більше ми віддаємо, то більше отримуємо ззовні. Тобто фактично ми не можемо ані більше віддавати, ані більше отримувати. Однак не все так просто, адже є певний ресурс, який скінченний для нас, – це час. Його скінченність, звичайно, умовна, але для нас як певних біологічних організмів це певний факт. Що змінює «скінченність»? Вона докорінно змінює правила гри, адже виникає «спокуса» щось комусь недодати і трохи більше «ресурсу» під назвою «любов» собі «притримати»*.


ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ У ФОРМУЛАХ І МОДЕЛЯХ

Роман Кушнір

Та поки у нас все-таки немає рішення, і я пропоную розглянути поняття у динаміці. Якщо вчора L1 було більше L2, а L2 сьогодні на таку саму величину більше за L1, і, відповідно, завтра знову L1 буде більше L2, щоб післязавтра було більше L2, аніж L1, то загалом рівність не порушиться, так само, як і жоден інший наскрізний фундаментальний закон. І в умовах нескінченної взаємодії L1=L2, хоча, парадокс, тоді це не варто буде називати любов’ю, а швидше «справедливістю». Втім, є певний вихід із ситуації. Фактично на кожен конкретний момент хтось «віддав» більше, ніж «взяв», а це вже цілком можна назвати велично й урочисто – «любов». І маємо: • Яке їхало, таке здибало. • Два чоботи – пара. Спробую пояснити ще на іншому прикладі. Чи грали би ви у Гру, якби знали, що у ній неможливо виграти? Мабуть, ні. Крім випадку, коли б вам подобався сам процес. Так от, оцінюючи ймовірність виграшу як більшу за 50%, людина*** починає грати в гру під назвою «любов». Однак, якщо тривалість гри прямує до максимуму, то ймовірність виграшу рівна 50%. Відповідно, людина починає грати у гру, або помилившись у сподіваннях, або занадто багато очікуючи від самого процесу. На практиці відбувається і те, й інше. З одного боку, людина таки переносить закон малих чисел на закон великих чисел****, а з іншого боку, ціла система впливає на те, щоб людина максимально отримувала задоволення***** в процесі гри. Відповідно, як і у будь-якому вічному питанні, маємо парадокс: з одного боку, любов – це коли ми віддаємо більше, а з іншого боку, на нескінченно великому проміжку часу цього зробити неможливо. А що таки можливо? Щоб і суб’єктивне поняття любові було дотримане, і не було самообману щодо «виграшу», слід бути балансатором! Тобто тим/тою, хто в будь-який момент готовий і «дати», і «взяти», враховуючи поточний баланс у Грі. Звісно, виглядає, що все можна звести до розрахунків, а таке метафізичне поняття як «любов», звісно, не хочеться заганяти у рамки формули. Втім, насправді всі ми і так рахуємо. Я не побоюся сказати, що кожен із нас є найпрагматичнішим і найточнішим калькулятором. І коли людина не вважає, що вона щось там рахує, то це зовсім не означає, що вона точно не рахує.

Базова формула любові

Наведу такий приклад: якщо кинути вам м’яч, то, найімовірніше, ви його зловите. Звичайнісінький політ м’яча – це складне диференціальне рівняння, де враховується чимало факторів, таких як швидкість руху двох об’єктів, що кидають цей м’яч, відстань між ними, час, опір повітря, вже не кажучи про те, що предмет може бути зі зміщеним центром, і, можливо, нам показували, що кинуть в одну сторону, а кинули в іншу. І щойно ви таке складне рівняння розв’язали, навіть не помітивши цього. То чи не чесно було б визнати себе «калькулятором» і в питаннях «любовних»? Звісно, це незручна правда, але вона необхідна, адже ще раз повторюся: заперечення яких завгодно розрахунків зовсім не означає, що ми їх не проводимо. Фактично ще одним висновком формули може бути те, що любов – це тільки для «ресурсних», тобто тих, хто «має що», готовий і вміє віддавати. Той же, хто не має «ресурсу», приречений лише на те, аби брати, що порушує рівновагу і зменшує кількість «спільної любові». Залишайтеся ресурсні, любіть віддавати, правильно рахуйте – і у ваших взаєминах буде рівновага, а загальна кількість любові завжди дорівнюватиме одиниці!

*Однак це досить складно** робити, адже рівняння обміну «грає» проти таких хитрунів. Тож на цьому етапі слід згадати про «скінченність». **Насправді навіть неможливо, хоч це не завжди очевидно, і по суб’єктивних відчуттях може здатися, що іноді вдається, проте це є звичайнісіньким самообманом. ***А краще сказати її бажання, хотіння, очікування і мрії, ще краще – інстинкти, а якщо вже бути зовсім точним, то гени. **** Приблизно це звучить так: якщо мені вдалося виграти партію, то я загалом зможу виграти і Гру. *****Приємність від їжі, сну, задоволення від спілкування, оргазм, радості з дітьми, мрії й сподівання на краще завт­ ра, надія, обійми і поцілунки тощо… грудень / січень / лютий

23


ЗАПИТАННЯ НОМЕРА

Скільки коштуєте Ви за годину? Думаєте, це добра відповідь, що ваша година безцінна? Ми – соціальні істоти і через гроші вимірюємо нашу соціальну потрібність у конкретний проміжок часу в конкретному суспільстві, чи не так? То хіба не розумно знати справжню вартість нашої години і, відповідно, не гаяти часу на те, що коштує менше, а також не платити за проведення часу більше, аніж ми насправді можемо собі дозволити без кредиту у себе майбутнього?

24

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)


Навчальна пастка № 5. Збирання надлишкової інформації Дуже мало хто «знає», здебільшого люди лише «мають інформацію». І це ще у кращому випадку, бо часто просто живуть згідно зі своїми стереотипами. Знання зобов’язує діяти, інформація – ні. Тому коли я «знаю», що треба вранці бігати, але не роблю цього, то я не «знаю», а тільки «маю інформацію»; так само, якщо, скажімо, «знати», що варто пробачати, але продовжувати ображатися. Погодьтесь, якщо подивитися на знання під таким кутом зору, то «знають» одиниці. Що буде, коли людина їстиме більше, аніж їй потрібно, і водночас лежатиме на дивані? Правильно: вона «запливатиме жиром». А якщо, добряче харчуючись, людина братиме на себе значні фізичні навантаження? Теж правильно: вона «обростатиме» м’язами. Те саме і з «інформаційним салом», і «інформаційним м’ясом» – все, що ми почули, побачили чи прочитали, але не попрактикували, відкладається у наше «інформаційне сало», робить нас зверхніми, але не мудрішими, начитанішими, але не місткішими, інтелектуальнішими, але не пораднішими. У сучасному перенасиченому інформацією світі дуже легко «заплисти жиром», набагато легше, аніж «накачати м’язи», що потребує зусиль і ресурсу. Подивіться довкола: людей, які могли б похвалитися хорошою фізичною формою, не просто завдяки молодому віку, а завдяки праці над собою, насправді обмаль. Так само мало і справжніх «інформаційних качків». А що сьогодні набирали ви: «сало» чи «м’ясо»? Чи застосували сьогодні все, що почули чи прочитали? Чи маєте свій план, як набрати «м’язову масу» (тобто багато читати і багато вправлятись)?

Між знанням і незнанням направду набагато більше провалля, аніж між знанням і дією. Переведення знань у дію – це вироблена роками звичка, яка нікому не дається просто так, а лише після кілограмів докладених зусиль і літрів пролитого поту. Натомість для більшості між отриманою інформацією і здобутим знанням так і залишиться неподоланна прірва. Про пастки № 1-4 читайте на сторінках № 15-18 журналу «Експеримент». грудень / січень / лютий

25


НАШІ ПАРТНЕРИ

Мої реформи Ми не владні над картами, які нам видало життя, але лише від нас залежить, як ми цими картами зіграємо.

Реформи в Україні почалися. Нарешті, хоча з великим запізненням, повільно, косо-криво, без належного інформаційного забезпечення, без відповідної комунікації з населенням, без роз’яснень – що робити людям, як це робити, чому саме так. Проте, нарешті, почалися! Люди по-різному ставляться до реформ. Мені довелося чути всяке – не хочемо про реформи навіть слухати, не бажаємо розбиратися, бо «прийде новий уряд і ще щось нове придумає». Дехто досі вважає, що реформи в нас неможливі, не будуть відбуватися, бо нікому не потрібні. Або потрібні, проте не сьогодні і не такі, інакші, колись пізніше, коли люди будуть краще жити, коли зміниться менталітет населення, коли в країні зросте економіка, будуть кращі депутати та уряд… 26

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

Тетяна Бойчук


НАШІ ПАРТНЕРИ

Тетяна Бойчук

Насправді реформи неминучі та надзвичайно потрібні, бо без них економіка ніколи не підніметься. Порівняйте – 25 років тому Україна, Польща та Словаччина були в однакових умовах та на одному економічному рівні. Проте завдяки реформам сьогодні Польща та Словаччина обігнали Україну дуже серйозно. Особливу роль в їхньому економічному зростанні відіграли пенсійна та медична реформи, котрі були грамотно розроблені та успішно запроваджені в життя. А як до реформ ставитеся особисто ВИ? До тих реформ, котрі стосуються кожного – пенсійної та медичної. Усвідомлюєте, що причиною цих реформ є демографічна криза, а не забаганки урядовців? Від ставлення до реформ будуть залежати дії кожного з нас із використання реформ для себе. Важливо зрозуміти, що запровадження пенсійної реформи означає – або ви самі потурбуєтесь про своє майбутнє негайно, вже сьогодні щось почнете робити для свого життя в майбутньому, або у вас взагалі нічого не буде, ніякого майбутнього. Одним з доказів цього є, наприклад, той факт, що в Податковому кодексі кожному, хто сплачує податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) та сам собі збирає на пенсію кошти, згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», держава пропонує повернути сплачені податки. І справді повертає! Як ви вважаєте, чому держава це робить?

Мої реформи

Медична реформа також стосується кожного. Хтось нарікає, що медичні послуги будуть дорого коштувати, а інший має ризикове чи навіть медичне страхування. Часто доводиться чути – я в це все не вірю, я не довіряю… Не вірити та не довіряти – легко! Просто собі сидиш на дивані і не віриш. А ось поставити запитання, пошукати відповіді, спробувати розібратися, звернутися до фахівця – набагато складніше, це ж треба від дивану відірватися! І все ж таки я вам пропоную це зробити – розібратися з реформами та використати їх для себе оптимально. Скажіть собі: «Це мої реформи, вони стосуються мого життя, а тому я використаю на повну ті можливості, які надано цими реформами!». Я, незалежний фінансовий консультант Тетяна Бойчук, проведу для вас БЕЗКОШТОВНУ КОНСУЛЬТАЦІЮ із оптимального використання пенсійної та медичної реформ, а також допоможу повернути податки. Зателефонуйте 0505044475 або 0983959804. Запишіться на зустріч (у зручний для вас термін та спосіб – skype, viber, телефон чи вживу). Якщо ж ви не згодні зі мною, не бажаєте реформ, не бачите для себе перспектив – також телефонуйте! Дуже хочеться почути ваші аргументи ;-)

грудень / січень / лютий

27


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Катерина Череда

Coworking and networking –

сюжет і фабула вашої професійної діяльності ХХІ століття відкриває перед людьми нові можливості, які, зі свого боку, є результатом потреб нашого покоління. Професійна діяльність кожного формується індивідуально. І мова йде не лише про активних підприємців, а й про домогосподарок, фрілансерів, аутсорсерів тощо. Дуже зручно, що сьогодні зовсім не обов’язково кожного дня ходити на роботу та сидіти в офісі. Приємніше зранку заварити запашну каву та сісти біля монітору, аби у зручний час виконати необхідний обсяг роботи в Інтернеті. Проте кожна медаль має інший бік. Залишаючись вдома, ви обмежуєте власний простір. Це означає, що через деякий час такої роботи (через кілька місяців чи років) розвиток вашої особистості може припинитися або страждати від недостатнього рівня спілкування. Важливо розуміти, що гармонійна особистість формується під впливом різних чинників. А «варитися у власному соці» і час від часу живитися тими 28

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

ідеями, які підкине роботодавець, – хибний шлях. Сьогодні психологи можуть порадити людям, що працюють кожного дня в одному і тому ж офісі чи замикаються вдома, сотні методик, як залишатися врівноваженою особистістю. Проте для того, аби позбавитися постійних стресів та асоціальної поведінки, варто нейтралізувати причину всіх психологічних катаклізмів у вашій голові. Мова йде про зміну обстановки. Вільний стиль життя уже став девізом багатьох успішних людей. А комфортні умови праці – обов’язковий аспект будь-якої масштабної корпорації. Тому варто показати свого носа з нудного офісу чи порожньої квартири та вийти у світ нових можливостей. Адже сучасні умови для фрілансерів вражають різноманітністю та багатогранністю. Це прорив у бізнес-індустрії, оскільки задоволений робітник працює в кілька разів більше та якісніше, аніж його антипод.


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Катерина Череда

Коворкінг – побачити очевидне Так, 2005 року молодий програміст Бред Ньюберг (англ. Brad R. Newberg) вирішив поєднати затишок дому та робочу атмосферу. Саме цей молодий чоловік вперше зняв приміщення, де запропонував працювати кільком фрілансерам та стартап-командам. Таке геніальне та просте рішення для початківців у бізнесі стало надзвичайно популярним явищем у всьому світі. Всього за три роки існування ідею Ньюберга підтримали чи не всі розвинені країни світу. Сутність coworking полягає у тому, що певна кількість людей різних професій має можливість працювати в одному приміщенні, притримуючись правил перебування на таких платформах. Тут можна знайти місце для творчості, затишок для того, щоб зосередитися на важливих питаннях та обговорити робочі моменти на кухні чи терасі. Сьогодні в Україні працює більше 30 coworkingцентрів. Це свідчить про розвиненість нашої країни на ниві світового трудового ринку. Також не може залишитися поза увагою відкриття у Львові Центру Митрополита Андрея Шептицького, розташованого на території студентського містечка Українського католицького університету. Його будували два роки спільними зусиллями меценатів та звичайних людей. У результаті такої співпраці 10 вересня 2017 року почав функціонувати освітньо-культурний центр, де кожен має можливість почитати книги, розвивати свої здібності у клубах, працювати в coworkingцентрі. Надзвичайно приємно, що наша самобутня культура поєднується з сучасними ідеями. Насамперед такі проекти цікаві для молоді. Залучення їх до освітньокультурної діяльності на високому технологічному рівні – це спосіб спілкування епох. Варто підтримувати такі ідеї для виховання висо-

Coworking and networking

Коворкінг (Сoworking) – це обладнаний простір для офісної роботи, доступ до якого може отримати кожен охочий. Займатися там можна будь-яким напрямом, крім того, що передбачає використання особливого устаткування або створення перешкод для діяльності оточення. За фактом, коворкінг – офіс без начальника. Будь-хто приходить сюди і займається своєю роботою. В стінах коворкінгу реалізують різні напрями, знаходять знайомства, проводять переговори і майстер-класи. І, звичайно, просто працюють у комфортній обстановці за досить доступною ціною. Нетворкінг (Networking) – це практика та філософія побудови, розвитку і підтримки особистої мережі зв’язків. Призначення такої мережі – сприяти ефективній діяльності особи та досягненню поставлених завдань і цілей. Нетворкінг – це коли ти допомагаєш іншим, не чекаючи нічого у відповідь. Коли ж приходить пора, і ти сам потребуєш допомоги, тобі є до кого звернутися. Кожен з нас бодай раз опинявся у ситуації, коли у скруті ти один… Ідея нетворкінгу в тому, щоб стати більш відкритими з людьми. Ми повинні зрозуміти, що не можемо бути незалежними від оточення, а головне – нам це і не потрібне! Ми всі взаємопов’язані тоненькими ниточками. Ми реалізуємося в житті через взаємодію одне з одним.

грудень / січень / лютий

29


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Катерина Череда

кокультурного суспільства, де пам’ятають та якісно примножують здобутки предків. Networking – наука про спілкування Щодня ми спілкуємось із людьми: знайомимося, співпрацюємо, обмінюємося планами на майбутнє та просто ведемо діалог. Та кожен із нас, сам того не розуміючи, займається нетворкінгом. Термін дослівно перекладається з англійської мови як net – мережа, working – працювати. Тобто ми мусимо розуміти це поняття як роботу над мережею. У такому випадку виникає нове запитання: про яку мережу йде мова? Ми говоримо про мережу корисних знайомств. Певно, кожен чув про теорію шести рукостискань. Саме вона покладена в основу нетворкінгу. Майже 70 років тому почав формуватися напрям цілеспрямованого накопичення корисних знайомств. Цікаво, що Олексій Бабушкін (бізнес-тренер, спеціаліст із нетворкінгу) виділяє три рівні цього явища: ефективність, стратегія та філософія. Але варто зважати, що ці рівні мають пряме відношення до бізнесу. Тому прямолінійне трактування поступового поглинання людини нетворкінгом можна сприймати як факт. Також варто розглянути «стадії» нетворкінгу опосередковано як психологічний феномен у житті людини. Почнемо з ефективності. На цьому етапі людина лише знайомиться з основами нетворкінгу та навчається. Тут і визначаються схильності до комунікації. Адже саме ця незамінна раса і є базовим інструментом нетворкінгу. В результаті ми бачимо успішну людину, яка має багато друзів та знайомих у різних сферах суспільства. На наступному рівні нетворкінгу – стратегії – стають досить розбірливими у знайомствах, оскільки на підсвідомому рівні відбувається відбір «корисних» людей. Такі зміни можуть бути викликані досить серйозними інтересами у бізнесі. Також такого роду крайнощі притаманні людям, які надто серйозно ставляться до своєї роботи та кар’єри. І останній рівень нетворкінгу презентує особистість, яка по-філософськи ставиться до цього феномену. І така ситуація може мати дві абсолютно різні інтерпретації. У першому випадку ймовірна переоцінка попередньої діяльності та сприйняття нетворкінгу як феномену, що існує паралельно. В другому випадку ми можемо побачити людину, сенсом життя якої стали «корисні» знайомства. У такій ситуації варто переглянути свої життєві пріоритети та визначитися. Бо ж одного разу можна зрозуміти, що маєш сотні знайомих, проте жодного друга… 30

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

У 1969 р. теорію шести рукостискань описали американські соціологи Джеффрі Треверс (англ. Jeffrey Travers) і Стенлі Мілгрем (англ. Stanley Milgram). Їхня гіпотеза полягала в тому, що кожна людина знайома з будь-якою іншою через ланцюжок знайомих. У цьому ланцюжку в середньому п’ять людей. Для перевірки теорії було проведено експеримент. Мешканцям одного невеликого американського містечка роздали 300 конвертів. Вони повинні були переслати їх конкретному адресату через своїх знайомих. Було доставлено всього 60 листів. Після спеціальних підрахунків і аналізів фахівці зробили висновок, що кожен лист пройшов у середньому через п’ять осіб. Ось так теорія шести рукостискань була доведена. Не варто забувати, що наука нетворкінгу передбачає не лише вигоду для вас, а й використання ваших умінь та навичок, зв’язків та мережі знайомств у певний час, у тій мірі, в якій знадобиться будь-кому зі знайомих. Також ми можемо черпати безцінні джерела саморозвитку з книг. Пропонуємо вам ознайомитись із пізнавальною та корисною книгою Кейта Феррацці «Ніколи не їжте наодинці та інші секрети успіху завдяки широкому колу знайомств» (англ. Keith Ferrazzi, Never Eat Alone). Тут ви почерпнете багато цікавої інформації та розділите переконання автора про розуміння того, що ми не одні на цій планеті, і долі всіх людей так чи інакше переплітаються. Це стане першим кроком на шляху до себе, до власної гармонії кожного. Все починається з неподіленої іграшки Для того, щоб осягнути сутність двох феноменів, варто поглянути на них зі сторони звичайного життя. Адже все нове базується на вже існуючих законах та правилах. Так, можна стверджувати, що коворкінг та нетворкінг завжди були у нашому житті, лише мали інші назви. Почнемо з дитинства. Згадайте, як ви невпинно будували хатинки на деревах та створювали власний вигаданий світ із підручних матеріалів. Там збиралася ваша компанія, і всі бавилися в одну гру. Навіть дітки у пісочниці – повноправні учасники коворкінг-платформи: всі вони різні, будують кожен свій замок, а дехто навіть об’єднується у команди. Тільки це все відбувається на інтуїтивному рівні. Щодо дитячого нетворкінгу варто пригадати, з ким ми товаришували. Тільки подумайте, скількох друзів може змінити малюк у дитячому садку! А це і є агресивний нетворкінг у дії, оскільки дитина керується такими факторами, як щед­ рість, доброзичливість, лояльне ставлення, до-


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Катерина Череда

помога, захист, що направлені безпосередньо на неї. Тобто вибір друга залежить від користі, яку він може принести. Це вже потім батьки дитині пояснюють, що таке співчуття, доброта, стриманість. А до того часу, доки малеча керується власними почуттями, вона завжди обере правильний для себе шлях та «правильних» знайомих. І батьки мусять розуміти, що соціалізація дитини відбувається з самого її народження. Дитина, яка вміє відстояти власну точку зору, – лідер. Все, що варто зробити, – допомогти не вдаватися у крайнощі. Все інше розумне дитя зробить саме. Питання лише у тому, чи вистачить батькам терпіння, від якого залежить майбутнє індивіда. Недарма філософи та психологи стверджують, що всі проблеми та страхи родом із дитинства. Ми створюємо власний світ із дощок та брезенту – це наша зона комфорту. Ми наповнюємо такий світ однодумцями – коло спілкування. А, як правило, друзі дитинства – майже як сім’я – надійні та чесні. Ми йдемо життям та знаємо, що куди б не завела дорога, там може бути знайоме обличчя, і на таке плече завжди можна розраховувати. Нехай ваші діти проводять багато часу на вулиці з однолітками, вчаться жити за правилами соціуму. Це насамперед потрібне їм для повноцінного та гармонійного розвитку. Юніор – загублений пазл Перехідний період у підлітків завжди непростий. Вони ще не дорослі, але дуже прагнуть осягнути всі грані такого далекого, але вже досяжного життя. Це час тривожний та небезпечний. Явища коворкінгу та нетворкінгу в цей період можуть мати непередбачувані наслідки. Питання у тому, наскільки дитина впевнена у собі. Адже підліткові депресії у 90% випадків спричинені неадекватною самооцінкою. У такому випадку батькам варто скористатися групами за інтересами, секціями, гуртками. І дитину треба залучати до групових профільних занять за рік-два до початку пубертатного періоду.

Coworking and networking

Варто пам’ятати, що юніор – це несформована частинка одного цілого. І для того, щоб адаптуватися у тому чи іншому колективі, треба певний час. Цей час мусить припадати на «спокійний» період розвитку дитини. Тоді в юному віці підлітку стане легше пережити всі негаразди психічного та фізичного дорослішання. І саме батьки зобов’язані об’єктивно коригувати та моніторити знайомства та так звані нетворкінг-платформи, де перебуває їхня дитина. Прості халабуди можуть стати або напівзруйнованими будинками, або центром вивчення іноземних мов. Друзі з дитячого майданчика можуть або навчити курити, або розпалювати багаття у поході. Погодьтеся, що на це можна вплинути. Головне – ніколи не втрачати здорового глузду та об’єктивно оцінювати ситуації, які виникають у вас із дитиною-підлітком. Квиток у доросле життя, або як потоваришувати з власними страхами Саме страхи не дозволяють нам спокійно жити. Наприклад, домогосподарка не наважується відвідати спортивний зал, бо боїться, що буде виглядати не так, як усі. Або підприємець не несе до агентства свій бізнес-план, бо боїться, що провалиться. Ми боїмося всього. Питання у тому, що хтось прийняв себе справжнього, а хтось – ні. У площині дорослого життя ми уже не граємося та не знаходимо нових друзів, щоб сходити з ними у клуб. Прагматичне використання коворкінг-платформ полягає у тому, щоб: • Налаштуватися на робочий лад. • Поспілкуватися з новими людьми. • Поглянути на свою роботу під іншим кутом зору. • Налагодити коло «корисних» знайомств. • Вийти на новий рівень професійної діяльності. • Змінити вид зайнятості. • Знайти нових партнерів. Ми бачимо, що нетворкінг – це мета коворкінгу. Тобто коворкінг-центри організовані також для того, аби задовольняти потреби людей, які займаються нетворкінгом. Оскільки тут збираються люди різних професій, у центрі можна як познайомитись із майбутнім керівником, так і підібрати команду без довгих та виснажливих співбесід. Є можливість побачити людину в роботі та оцінити її можливості відразу. Та повернемося до наших страхів. Варто зазначити, що сотні блискучих спеціалістів марнують час, працюючи вдома чи офісі, навіть не розглядаючи інших варіантів. Коворкінг-центри пропонують прекрасні умови, гнучкий графік та нові можливості. грудень / січень / лютий

31


САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Катерина Череда

Фріланс – це робота на відстані без підписання договору з працедавцем. Людей, що займаються фрілансом, називають фрілансерами. Фрілансер виконує призначений обсяг робіт та отримує за виконане гонорар. Фрілансер сам планує, коригує свій робочий день, як йому зручно. Це називається «вільний графік». Він може реалізовувати декілька замовлень від різних замовників одночасно. Найбільш поширеними сферами, в яких зможе випробувати свої здібності людина, що побажала стати фрілансером, – це журналістика, програмування, фотографування (заробіток на продажу фотографій), репетиторство, дизайн, переклад. Сьогодні затребуваним став фріланс в Інтернеті. Є безліч спеціальних бірж фрілансу, які надають можливість підшукати роботу авторам статей, письменникам, копірайтерам, програмістам, ілюстраторам, веб-дизайнерам, фотографам. Сформувалася окрема категорія фрілансерів-рукодільниць, які виготовляють і реалізують товари хенд-мейд, які сьогодні мають величезну популярність.

Виникає закономірне запитання: чому в дитинстві ми не боїмося піти гратися з усіма на вулицю, а доросле життя вибудовує навколо кожного величезну стіну? Тому що ми втрачаємо себе! Загальна думка нас гальмує, а інколи навіть зупиняє на шляху до мрії.

32

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

А у т сорс е р – програміст, зайнятий розробкою програмних продуктів для закордонного, часто офшорного клієнта. Внутрішні програмісти повинні постійно підвищувати свої знання й уміння у зв’язку з розвитком нових інформаційних технологій у багатьох галузях. А програмісти, які створюють продукти для зовнішніх клієнтів, мають бути вузькими фахівцями саме у тій галузі програмування, яка є ключовою для цього продукту. Кількість таких вузькоспеціалізованих сегментів неухильно зростає, узгоджуючись із появою дедалі нових ІТ-продуктів. Варто знати: комфортні умови праці – це норма. І нам давно треба викинути з голови стереотип, що великі гроші мають велику ціну. Ні! Наш статус, дохід та, власне, життя залежать особисто від нас самих. Ми самі щодня закладаємо цеглину в дім, де будемо жити. Тільки якої якості буде цей будинок, визначати треба самому собі. Немає єдиного рецепта для щастя. Є алгоритм праці, який кожен визначає для себе сам. І доки троє сидітимуть та бідкатимуться на весь світ, один візьме і досягне своєї мети. А сіра маса далі розказуватиме, що доля посміхається одиницям. Суть у тому, що не варто чекати посмішки. Треба вранці прокинутися і з посмішкою піти втілювати власну мрію. Та лише дорослі люди на це здатні. Дорослішаймо разом!


ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

ПЕРЛИНИ МУДРОСТІ Формули і моделі Голос Дзеркальні ефективності Мілтонанейрони Еріксона

Успіх зазвичай приходить до тих, хто надто зайнятий, щоб його просто чекати Генрі Девід Торо

Найкраще справи йдуть у того, хто робить свої справи якнайкраще Джон Вуден

Щоб досягти успіху, перестаньте гнатися за грошима, біжіть за мрією Тоні Шей

Какао: коли і корисно, і смачно

Австралійські учені із Центру психофармакології людини при Університеті Свінбурн (англ. Centre for Human Psychopharmacology, Swinburne University of Technology, Australia) рекомендують для підвищення ефективності роботи мозку щоденно вживати смачний шоколадний напій – какао. Науковці на чолі з доктором Девідом Кемфілдом (англ. David Camfield) дослідили, що какао корисне завдяки флавоноїдам, секретній групі речовин, яка у великій кількості міститься у какаобобах. Ці потужні антиоксиданти можна знайти також у яблуках, винограді, чорниці. Організатори досліджень простежили, що флавоноїди сприяють кращому обміну речовин у клітинах головного мозку. Внаслідок цього покращується «робоча» пам’ять, відповідальна за збереження та обробку інформації. Оскільки цей тип пам’яті значно погіршується з віком, то вчені із Колумбійського університету (англ. Columbia University in New York, USA) дослідили дію какао саме на пам’ять людей похилого віку. Цікаво, що усього за три місяці цей напій значно покращив здатність учасників запам’ятовувати інформацію. А на МРТ «піддослідних» було зафіксоване збільшення активності тієї частини гіпокампу, у якій утворюються нові нейрони. Керівник описаного дослідження, професор Скот Смолл (англ. Scott Small), розповів про перебіг експерименту таке: «Покращення здатності до запам’ятовування у 60-річних «піддослідних» було настільки виражене, що після трьох місяців вживання флавоноїдів їхня пам’ять ставала як у 30-40-літніх людей!». Варто також відзначити, що вживання продуктів, які містять флавоноїди, є чудовою профілактикою серцево-судинних та онкологічних захворювань.

Навіть якщо ви проходите через пекло, продовжуйте йти Вінстон Черчилль

Мрія – це просто мрія. А ціллю є мрія із чітким планом та термінами Харві Маккей

У кінці важливі не роки у вашому житті, а життя у ваших роках Авраам Лінкольн

Геніальність може виявитися лише секундним шансом. Тільки робота і воля здатні дати їй життя та перетворити у славу Альбер Камю

Робота – головне в житті. Від усіх невдач, від усіх бід можна знайти одне спасіння – у роботі Ернест Гемінґвей

Сміх – це сонце: воно відганяє зиму з людського обличчя Віктор Гюго

Зроби перший крок і ти зрозумієш, що не все так страшно Сенека

Люди частіше капітулюють, ніж зазнають краху Генрі Форд

Людина росте відповідно до того, як ростуть її цілі Фрідріх Шиллер грудень / січень / лютий

33


ВІЧ-НА-ВІЧ З ТРЕНЕРОМ

Сергій Ковач:

«Оратор ти не тільки на сцені, а й у житті» Сергій Ковач – Майстер Школи розвитку SPE із досвідом тренерської діяльності понад 1200 годин! - Професійний коуч - Тренер курсів «Невербальна комунікація», «Лідерство у спілкуванні», «Ораторська майстерність». - Керівник програми «Спілкування і Порозуміння». - Керівник відділу внутрішнього навчання і удосконалення якості у Школі розвитку SPE. - Співзасновник та ведучий клубу «Великий Оратор». - Бізнес-тренер з питань покращення ораторських здібностей та самопрезентації, харизми та впевненості, покращення міжособистісної та ділової комунікацій, персональної продуктивності, творчого мислення та розвитку сили волі. - Проводить коуч-сесії та індивідуальні консультації. - Проводить корпоративні навчальні програми для таких компаній та організацій як: ArtyGeek, ГО «Розвиток Громади», Inoxoft, Кредобанк, Львівська міська рада, профспілки Львівщини, Softserve, УКУ (м. Львів), Фрі, BEST, AEGEE. – З часів Аристотеля, Сократа, Платона та публічних судів образ оратора невпинно змі­ нювався. Переконана, що сьогодні ораторське мистецтво стає у нагоді не тільки політикам, артистам чи юристам. Тож насамперед з’ясуємо: у сучасних умовах, у технологічно розвиненому, інформаційному світі оратор – це хто? – Правильно, цивілізація росте і розвивається, поняття ораторства теж змінюються. Колись красномовною риторикою володіли ті, хто вирішував долю людини, країни, хто хотів і впливав на не зовсім освічений люд. Але у розумній сучасності дедалі гостріше постає питання відповідальності кожного окремо взя34

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

того члена суспільства. Людство відносно недавно отримало свободу слова, але ще досі не до кінця розібралося, що з тією свободою робити. Далеко не всі усвідомлюють вагу власного слова. Тому моя відповідь на запитання «Хто є оратором?» – будь–хто, просто не кожен це розуміє. У наш час всім нам потрібно: – Висловлюватися щиро, з розумінням потреб слухача. – Висловлюватися відкрито до думки іншого. – Експертні пізнання передавати неекспертною мовою.


ВІЧ-НА-ВІЧ З ТРЕНЕРОМ – Наш EQ (емоційний інтелект) не має відставати від IQ. – Треба вміти досягати своїх цілей у спілкуванні. – Переконувати оточення, впливати на вибір інших. Хіба це не ораторство? Важливо, щоб наші слова не сприймалися як інформаційний шум. Тому ораторство стає необхідністю для людини, яка дбає про своє світле майбутнє. Якби кожен прийняв головну роль у виставі власного життя, то він би зрозумів, що ораторське мистецтво – це «саме той» інструмент. – Зважаючи на те, що у Школі розвитку SPE про­ ходять тренінги та цілі навчальні курси з ора­ торського мистецтва, можна стверджувати: ораторами не народжуються, ораторами ста­ ють. Сергію, ви з цим згідні? Що слід робити, щоб стати гідним звання «Оратор»? – Справді, не народжуються, а стають, кожен по–своєму, відповідно до досвіду. Мені дивно, але й досі стикаюся з думкою, що виступати на публіку – це якесь чаклунство, дано вищими силами. Як і все інше у нашому житті, ораторство – це поєднання, синтез внутрішніх якостей зі зовнішніми вміннями. Це комплекс вроджених схильностей та отриманого досвіду. Розберімося. Вроджена схильність справді дає перевагу в швидкості набуття навику. Наприклад, маємо двох ораторів. Один «схильний», інший не дуже. «Схильному» доведеться виступати 50 годин, щоб «втягнутися в ораторство» – відчувати себе впевненим, зрозуміти, як комунікувати з аудиторією. «Не схильному» необхідно докласти 70–80 годин, щоб дійти до того ж результату, що і перший. Отже, різниця у часі (20–30 годин) та кількості докладених зусиль (спроби). Звичайно, цифри, які я навів, швидше є пояснюючим прикладом, але вони добре ілюструють закономірність. Якщо ж порівнювати двох ораторів, кожен із яких провів 1000 годин виступів, то про жодні вроджені дари не може йти мови. Успішність буде залежати від вміння вчитися на власному досвіді, робити правильні висновки та бажання постійно покращуватись. І це є відповіддю на запитання про «Що робити, щоб стати гідним звання Оратор?». Пишіть рецепт: 1. Вчитися, від себе та інших. 2. Робити висновки та втілювати їх у життя. Проаналізував – зробив.

3. Постійно покращуватися, не робити двічі однаково, експериментувати. 4. Переростати над собою «вчора» та творити себе «завтра» вже сьогодні. 5. Заряджатися від страхів, вони дають силу. 6. Любити та вірити в себе і, як наслідок, аудиторію. 7. Мати велику мету, працювати над нею щодня, ділитися нею. Пам’ятайте, що звання «Оратор» – це не число ваших слухачів, це не ваше вміння застосовувати прийоми і навіть не те, що кажуть про вас слухачі. Це процес цілеспрямованої роботи над собою. – Яка роль риторів, учителів із красномовства, у процесі народження ораторів? Чи можна опану­ вати це мистецтво самотужки? – Тут варто зрозуміти, що ми вважаємо публічним виступом. Насправді людина вчиться ораторства з перших секунд свого народження. Плач немовляти – це і є виступ, хіба не так? Плач і крик привертає увагу? А як щодо абсолютної присутності у «тут і зараз» та читання зворотного зв’язку? Своїх цілей в любові, їжі та чистоті маленька людинка досягає? Завжди ж вміє зацікавити батьків, правда? І яка різниця, скільки слухачів навколо. З віком дитина розширює спектр інструментів – вчиться спілкуватися словами, розвивається тіло та разом із ним невербальна комунікація. Батьки знають і погодяться, що дітям нема рівних у мистецтві перемовин. Тож так, ми самотужки розвиваємо цей навик, дуже навіть успішно. Чому ж тоді виступати на публіку для більшості дорослих схоже швидше на покарання, ніж на можливість? Бо дорослий у вирі вербальних та невербальних інструментів – форми, губить основне – зміст. А зміст – це неймо­ вірне прагнення, дитяча готовність досягти, чого хочеться, знати свої «хочу» та слідувати їм. Сміятися, поки оточення не посміхнеться, плакати, поки не будеш ситий, по–іншому й бути не може! Ти: 1. Декларуєш свої вимоги у спосіб, який не можна проігнорувати, і 2. Робиш це до тих пір, поки бажання не здійсниться у реальному світі. Це чудовий, дієвий підхід, погодьтесь. Отже, кожна людина, принаймні колись, була хорошим оратором. – А як щодо нас, дорослих? – Гаразд, одна справа кричати «Е–е–е! У–у–у!», як немовля, а зовсім інша – вміло користуватися всім багатством мови та нагострити язика, щоб транслювати свої думки назовні, вміти словесно імпровізувати та грудень / січень / лютий

35


ВІЧ-НА-ВІЧ З ТРЕНЕРОМ бути непотворним. Ой, неповторним. Якщо говорити про професійний публічний виступ, то варто задуматися про цілеспрямоване навчання з людиною, яка має значний досвід в ораторстві. Ми, ритори, є провідниками зростання людини над собою, всередині (soft skills) та ззовні (hard skills). Ми взірці для тих, хто прагне якісного спілкування, до нас звертаються за запалюючим натхненням та дієвими інструментами, за ключами до сердець та розумів аудиторії, за секретами переконливості та впливу.

– Ви згадали про soft skills та hard skills. Розка­ жіть про ці поняття детальніше. – Поділ навиків на soft skills та hard skills можна назвати модним трендом. Soft skills оратора – це те, що у нього всередині, в душі, в псіхе. Це вміння любити, приймати, дякувати, не оцінювати, а цінувати, вірити. Кому? Собі і, як наслідок, іншим людям. Ораторський hard skill – це вміння доносити свою внутрішню суть, той самий soft skill, через зовнішні засоби: голос, рухи, техніки привернення уваги, аргументацію, через побудову структури виступу, алгоритми відповіді на запитання і таке інше. Щоб оратор залишався гармонійним, а це, повірте, помітно, зовнішня форма має не більше і не менше, ніж проявляти, показувати внутрішнє наповнення. Я переконаний, що ви 36

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

бачили оратора, який більше «показував», ніж «був», або навпаки, коли спікер наче й «О–го– го», але через бідність hard skills, через скутість та невпевненість, ти як слухач і сам стаєш не впевнений у тому, що ти тут робиш. Завдання ритора – творити шедеври гармонії soft та hard навиків. Як створюється ця ораторська гармонія? Я вважаю, і досвід переважно підтверджує, що людина, в якої у серці, у душі все налагоджено, вона в мирі та любові з собою, проявляє вона себе як впевнений оратор, якому хочеться вірити, відкриватися. Внаслідок внутрішньої прокачаності ззовні з’являються широкі жести, експресія, інтонації, впевнений погляд. Розглянемо іншу крайність – всередині незрозуміло що, софт скіл явно не в найкращій кондиції, але людина доклала титанічний труд у роботі над формою: відпрацювала жести, погляд, знає 13 способів аргументації, 27 способів контраргументації та 15 схем, як відповідати на запитання. Така зовнішня загартованість із часом приведе до порядку внутрішнього – мир та злагода настануть і у душі. Звичайно, за умови наявності в оратора великої цілі. Отже, який скіл ви б не прокачували, hard чи soft, закономірність проста: те, що менш прокачане, підтягується під те, що більш прокачане. Звичайно, слід паралельно працювати над обома аспектами, змінюючи пріоритет час від часу. Ритор виконує роль як експерта–спікера, так і напівпсихолога, оскільки підтримує людину на нелегкому шляху гартування внутрішнього стержня. Відповів? – Вичерпно! Тому повертаємося до тих, хто тіль­ ки ступає на ораторську стежину. Часто буває, що людина нарікає: навіть у повсякденному спілкуванні у колективі, з друзями їй не вдається зацікавити співрозмовника, її не слухають, не чують… З чого тоді слід починати роботу над


ВІЧ-НА-ВІЧ З ТРЕНЕРОМ собою, аби втримувати увагу навіть невеликої групи людей? – Почати з цікавості до самого себе. Коли ти цікавий собі, то цікавий і іншим. Таке буває! А з чого почати роботу? Слід знайти найслабшу ланку в системі. Користуючись описаною вище системою hard/soft – внутрішнє/зовнішнє, зрозумійте, який ваш випадок із перерахованих нижче: 1. Всередині – ок, ззовні не ок. 2. Ззовні – ок, всередині не ок. 3. Все ок. 4. Нічого не ок. Загальна рекомендація для всіх – коли ми цікаві самі собі, то цікаві і іншим. Коли своїм розумом чуємо власне серце, то й інші почують нас, бо спіл­ куються ж насправді людські серця! Ну а якщо говорити не про внутрішні якості, а про щось дуже конкретне – коли вас не слухають, – зніміть себе на камеру та, переглядаючи потім, спитайте себе: чи ви би сприймали таку от людину? Подумайте, що саме ви можете покращити та як саме це зробити? Коли ви почнете? Починати варто зі свого мислення та емоцій. Слухачі завжди відповідають тим же, що їм дає оратор. Якщо оратор думає, що він «знає краще», слухачі теж вважатимуть, що знають краще. Якщо оратор тисне – отримує тиск. Дає заперечення – заперечують йому. А що, якщо оратор дає любов? Думаю, тут усе очевидно – давай те, що хочеш отримати. Десь таке вже чули, правда? Якщо хочеш, щоб люди з тобою погодилися, запитай себе: скільки разів ти погоджувався з ними? Якщо не чують/не цікавляться – а чи слухав/цікавився ти сам, коли була можливість? Як професійний коуч скажу вам: почніть ставити собі правильні запитання – і результати вас здивують. – Розкажіть ще про харизму. Це вроджена чи на­ бута властивість? Яку роль вона відіграє у май­ стерності публічного виступу? – Я чув та знаю десятки визначень харизми, і це тільки укріпило віру в те, що її не існує. Кожна людина розуміє під тим щось своє, домальовує у власній уяві те, що сама вважає харизмою. Але спробую відповісти-таки на це запитання детальніше, опираючись на все вищесказане. Харизма – наступний етап еволюції тієї ж гармонії оратора, його вміння гармонію направляти та управляти нею, як він вважає доцільно. Це коли слухачі не слухають, а переживають розповідь, співпережи­

вають, дихають у такт мелодії виступу. Коли спікер говорить про цінне та важливе, враховує не лише знання, а ще й відчуття оточення, коли він дозволяє собі всередині вийти за рамки загальноприйнятого, стати неправильним, епатажним. Справжнім. Якраз таким, як усі ми були в дитинстві. Але цю дитячу справжність харизматичний оратор направляє до своєї мети, надзадачі, і це робить його великим. Харизма – то внутрішня цілісність оратора, яка творить цілісність у житті кожного присутнього слухача. – Поговоримо про практичні секрети ораторс­ тва. В який момент можна вважати, що публіч­ ний виступ розпочався? Коли він завершується? – Звичайно, як тільки ти вийшов на люди – виступ почався, зійшов зі сцени – виступ завершився. Але чи справді це так? Деколи напівжартома відповідаю, що виступ почався в момент, коли оратор вперше про нього подумав. Якщо без жартів, то початком виступу можна вважати момент, коли хоча б одна людина звернула на тебе увагу. А якщо взагалі серйозно, то варто ораторство розглядати як лайфстайл, тоді ти виступаєш завжди, навіть наодинці: сидиш як оратор, мовчиш як оратор, їси як оратор, спиш як оратор. Це дозволяє бути постійно готовим до викликів. Оратор ти не тільки на сцені, а й у житті. Припустімо, десь на вулиці вас знімає прихована камера або до вас зненацька підійшли журналісти – який ви матимете вигляд та як говоритимете? Якщо ваш оратор завжди ввімкнений, хвилюватися нема причин. – А є секрети, як можна вдало розпочати виступ, щоб завоювати увагу аудиторії? – Немає жодних секретів, усе вже давно описано. Щоб завоювати увагу аудиторії, варто: • На початку проявити любов до слухачів – відкрита мова тіла + посмішка + подяка та побажання. • Справді захоплюватися тим, про що розповідаєш: запалені очі + динамічна мова + пояснити, як тема стосується кожного присутнього. • Бездоганно володіти мовою тіла та голосом – кожен рух доцільний, нічого зайвого + багата інтонація. • Розповідати хвилюючі історії – запускати уяву слухачів + слова проживати, а не говорити. • Спілкуватися з публікою – ставити запитання + цікавитись її думкою. • Бути справжнім – непередбачуваність + епатаж. І ще багато чого, але це інтерв’ю, а не тренінг, тому, думаю, досить (усміхається). грудень / січень / лютий

37


ВІЧ-НА-ВІЧ З ТРЕНЕРОМ Хочу наголосити, що всі перераховані засоби – це навики, яким можна навчитися, і це не настільки складно, як може собі уявляти пересічний українець. – Щодо закінчення виступу: як слід завершувати промову, щоб вона надовго залишилася в головах та серцях слухачів? – Зауважте: пам’ятати вашу промову не будуть уже через 8 хвилин після виступу. Є таке загальновідоме правило: люди пам’ятають початок та

кінець. Тому, справді, дуже важливо закінчувати будь-який виступ тим, що би ви хотіли залишити у головах та серцях аудиторії. Я дотримуюся наступних кроків: – Підсумок – перелік ключових тверджень виступу. – Висновок – що ми зрозуміли з промови. – Заклик до дії! – Побажання чогось хорошого. – Вдячність («Дякую за…»). Завжди старайтеся завершувати з піднесеним настроєм, створіть яскравий та барвистий феєрверк в уяві слухачів. – Хто для вас є гуру, взірцем в ораторському мистецтві? Чиї публічні виступи радите пере­ глянути ораторам–початківцям і чому? – Ніколи не виділяв когось як взірця, від кожного 38

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

можна чогось навчитися. А від деяких ораторів можна навчитися того, як точно не варто виступати. Якщо ж хочеться шукати натхнення та вмінь у великих ораторів, то почніть із тих, хто є лідером, обличчям країни або галузі, хто веде вперед цілу планету Земля. Можна дивитися виступи ІТ-гуру Білла Гейтса та Стіва Джобса, деяких американських політиків, наприклад, Барака Обами та Арнольда Шварценеґґера, наших політиків (мабуть, зараз подумали про Ляшка). Колись на мене справили враження оратори Радислав Гандапас та Наталя Грейс, у них є чому повчитися. Та найбільше я би рекомендував дивитися виступи руху Ted та Ted`x, де ви вбиваєте двох зайців одним пострілом. По-перше, на Ted’ах шалено цікаві ідеї, дослідження та розробки, які змінюють людство, по-друге, переважна більшість спікерів є справді хорошими ораторами, і від них варто вчитися мені, вам та й взагалі будь-кому. – Торкнемося ще трохи теми невер­ баліки. Думаю, що якою б геніальною і корисною інформацією не володів оратор, вона може пройти повз вуха слухачів, якщо промовець буде не впевнений у собі, не вмітиме поводитися, не зможе опанувати страх і хвилювання... Адже так? Тож опишіть зовнішній вигляд, невербаліку успішного промовця. – Правильно, на жаль, чомусь почали якість ідеї плутати з якістю донесення цієї ідеї. Якщо людина винайшла вічний двигун і розповідає про нього публіці, слухачі можуть засумніватися у вічності такого двигуна через невпевненість та невміння виступати. Це наче оцінювати авто за вмінням водія керувати авто. Яке би не було Бентлі, якщо водій нездара, то вважається, що і машина нікудишня. Якщо подивитися на історію, то люди слідували за тими, хто у громаді найголосніше та найвпевненіше вигукував запалюючі нісенітниці, а не за розумними та еколо-


ВІЧ-НА-ВІЧ З ТРЕНЕРОМ гічними ідеями. Логіка проста: якщо голосно кричить – значить, знає, про що говорить, і тоді це точно правда. Ось чому справді варто працювати і над soft skills, і над hard skills оратора. Форма – те, як виглядає оратор, – є вкрай важливою. Симетричність та відкритість тіла, чітка широка жестикуляція, виразні емоції на обличчі, гучний, повільний та низький голос – ось секрети переконливої мови тіла. Але форма не є вирішальним фактором. Зі свого досвіду я переконався, що байдуже, який має людина вигляд невербально, байдуже, як вона одягнена. Найважливіше – це її внутрішній вогонь! Полум’я віри, блиск в очах, рівне, глибоке дихання, відчуття внутрішньої сили оратора – це ті складові, які змушують повірити словам. Тож, безперечно, переконливий, сильний та безстрашний вигляд додає харизми та віри у спікера і його слова, проте я б сказав, що це швидше наче графічні спецефекти у голлівудських блокбастерах. Думаю, кожен із нас дивився глибокі, трансформуючі фільми, де спецефекти дешеві або повністю відсутні… А на який відомий фільм схожий ваш виступ? – Чудова аналогія, цікаво уявляти себе у ролі головного героя фільму! Цікаво і… хвилююче. А взагалі хвилюватися перед промовою, виступом, лекцією нормально? От ви що відчуваєте, коли виходите до публіки? – Вже більше 4 років я є тренером, але ще досі буває так страшно, а то й страшніше, ніж вперше. І це прекрасно! Вже давно відомо і доказано, що страх та хвилювання ніколи не проходять, навіть у найдосвідченіших спікерів. Питання 100% актуальне, бо найчастіше на тренінгах ораторства учасники запитують про всепоглинаючий страх і як його позбутися. – То як? Як брати зайві емоції, страхи під конт­ роль? – Відкриваю таємницю: ніяк. А що ж тоді? Секрет простий – важлива не наявність хвилювання, а твоя реакція на нього. Страх дає нам сили, і вже від нас залежить, як ми ті сили застосуємо: або на дію, або на втечу. Я користуюся правилом «Дій» – як тільки починаю хвилюватися, зразу розпочинаю виступати, навіть якщо ще є декілька хвилин до початку. Не варто чекати, поки страх наросте, бо тоді вже пізно пробувати його направляти. Особисто мене страх заряджає, це внутрішній показник власного розвитку та зростання.

Якщо зазирнути глибше, то, за дослідженнями Пола Екмана (Paul Ekman – американський психолог, спеціаліст у сфері психології емоцій, міжособистісного спілкування, психології та розпізнавання брехні), є два види страху: реальний та надуманий. Реальний – це коли нам щось загрожує фізично, коли є небезпека для життя. А яскравим прикладом надуманого є страх публічного виступу. Такий страх є наслідком внутрішніх несвідомих очікувань, коли чекають, що станеться щось неприємне, болісне. Часто сама людина навіть не усвідомлює, який фільм жахів прокручується на екрані її внутрішнього кінотеатру уяви. А головне, що режисером цього хоррору є вона сама. Приклади сценаріїв: 1. Оратор не знає відповіді на запитання і його засоромили. 2. Слухачі сміються та глузують із оратора. 3. Оратора не слухають, він розгубився. 4. Оратор послизнувся, впав, і це крах всіх його мрій. 5. Слухачі починають сперечатися з оратором та між собою. 6. Всім нудно, нецікаво, оратор потрапляє в ступор І так далі. Погано є також те, що часто такі очікування програмують нашу поведінку, і цей внутрішній фільм стає самоздійснюваним пророцтвом. Як тоді подолати страх? Спробуйте позбутися очікувань. Думаю, рекомендація «не очікуйте нічого» тут принесе гарантований успіх. Якщо не виходить позбутись очікування-страшилки, то спробуйте навмисно створити замість нього очікування-приєм­ ність, таке, що би давало позитивні відчуття, наприк­ лад, ви чекаєте виступ, наче ваш день народження. Пам’ятайте, що це все відбувається у вашій уяві, тому ви можете впливати на очікування. Коли я починаю хвилюватися, то, щоб впоратися з тривогою, переважно досить запитати себе «Для чого я тут?». Коли згадую свої мотиви та цілі, усвідомлюю цінність виступу в житті слухачів, уявляю їхні неймовірні досягнення, співавтором яких я стаю, страх втрачає свою важливість. Він, наче цукор, розчиняється у гарячих та хвилюючих передчуттях спільних успіхів. Бажаю Вам усвідомлення, що кожне Ваше слово може стати для когось зі слухачів поворотним моментом у їхньому житті, точкою неповернення, яка змінить долю людини, сім’ї, громади, цілої країни та світу. Коли Ви у це повірите, то жоден страх не здатний буде Вас спинити. Вперед, до виступу тривалістю у Життя! Розмовляла Соломія Чир грудень / січень / лютий

39


ГЕНІАЛЬНІСТЬ

Ольга Авраменко

Міфи всередині нас Міфи здатні викликати обурення, співчуття, гнів чи радість, але єдине, на що вони не здатні, – так це лишати байдужим того, хто їх пізнає чи бодай лише намагається пізнати. Чому міфи давніх світів здатні емоційно розворушити сучасників, коли вже давно існує наука, котра значно успішніше за міфологію здатна відповідати на поставлені перед нею запитання? Спробувати знайти пояснення цим та іншим подібним запитанням можна, використовуючи міфи та легенди будь-якого стародавнього народу, не лише грецького. Проте колосальна популярність міфів саме цього народу полегшує завдання, адже знайомі образи легше впізнаються, наче відновлюються у пам’яті читача, і необхідність детального опису міфу чи образу зникає. Тоді текст перетворюється з нецікавого переказу відомих більшості людства мотивів на динамічне переплетення їх з поясненнями та інтерпретаціями, які спонукають читача до утворення своїх, відмінних та оригінальних ідей стосовно значення того чи іншого міфічного образу. Маю надію, що цей текст стане саме таким і більшість його читачів не пошкодує витраченого найціннішого ресурсу сучасної людини – часу – на ознайомлення. 40

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

Створення світу. Образи стародавніх знань про світоустрій у сучасній науці Насправді погляди древніх греків на створення світу не надто сильно відрізняються від поглядів сучасних науковців. Можу лише уявити, скільки обурення викликало попереднє речення у читача, але все ж думку варто розвинути. Перш ніж це зробити, важливо також пояснити, що своєрідний аналіз, який тут проводиться, зачіпає більше безсвідому сферу, і не лише якоїсь конкретної особи, а цілого людства. Так, у поле аналізу потрапляють ті образи, які є спільними для більшості, але мало усвідомлені або ж зовсім неусвідомлені. Вони проявляються незалежно від волі людини у таких символах, які переважно розуміються всіма, знову ж таки, на безсвідомому рівні. Для кращого усвідомлення того, як це взагалі стосується теми, варто навести приклад із міфічним образом. Якщо попросити людей описати свої враження від зображення жінки в обладунках, зі зброєю (уявімо, що це зображення амазонки – представниці міфічного племені воїтельок), то переважна більшість опише її як


ГЕНІАЛЬНІСТЬ

Ольга Авраменко

сильну, войовничу та незалежну жінку, що цілком співпадає з дійсним образом воїтельки. Водночас значно менше глядачів назве її амазонкою. Бачимо, що відсутність свідомого знання про конкретний міфічний образ не заважає людям правильно визначати його суть. Отже, пам’ять про цей образ міститься поза межею свідомого. З плином часу філософія, потім релігія, а далі наука стали вносити корективи у стародавні уявлення про світоустрій. Звісно, були і значні перевороти у цих уявленнях, але також були і незначні уточнення. Тому часто траплялося, що назва зберігалася, а зміст дещо коректувався. Тепер нам можуть трапитися слова, які у древніх греків були назвами божеств, а у сучасних науковців – це вагомі складові термінологічного апарату. Наприклад, Океан у грецькій міфології – могутній титан, котрий дав початок усім рікам та струмкам на світі. У сучасному науковому уявленні океаном називають водний простір на земній кулі поза межами суходолу. Водночас не океан «дає початок усім рікам», а навпаки, ріки напов­нюють його солоні води. Хибні уявлення про механізм утворення річок могли бути викликані особливостями території Стародавньої Греції. Річок там небагато, усі вони переважно гірські та невеликі. У той же час Грецію з усіх сторін оточують моря (Егейське зі сходу, Іонічне із заходу, Середземне з півдня). Безпосередньо спостерігаючи за «могутністю» моря, греки цілком логічно для того часу вирішили, що вузькі та неглибокі річки є лише своєрідним відголоском Великого Океану на суходолі, а не навпаки. Трапляється так, що від міфічних образів лишається лише їхнє значення, а назва замінюється новим науковим терміном. Подібні перетворення зазнав Хаос – вічне, безмежне і темне джерело життя усього світу. Він породив богиню Землю (Гею), що давала життя усім рослинам та тваринам на ній. Так уявляли древні греки початковий етап процесу зародження і розвитку світу. Чи надто сильно ці уявлення відрізняються від сучасних наукових? Звісно, сучасна фізика та

Міфи всередині нас

астрономія не говорять про могутнє усеосяжне божество, яке з неуточнених мотивів заклало початок життя, але вони говорять про темну туманність, яка у ході фізико-хімічних перетворень стає зорею, яка, зі свого боку, здатна перетворитися на планету, що за сприятливих умов може перетворитися на Землю і дати початок життю. Так Хаос як давнє божество перетворюється на туманність як об’єкт для дослідження сучасної фізики. Проте зміна назви ніяк не вплинула на зміну суті механізму виникнення життя, адже планета Земля з’явилася з туманності, так само як богиню Гею породив Хаос. Згідно з міфами, подальший розвиток новоствореної Геї проявлявся у породженні нею нових божеств, що стали невід’ємними компонентами світу в такому вигляді, яким його бачили греки. Уран (Небо) у союзі з Геєю породив Океан. Небом древні греки називали те, що сучасна наука – атмосферою Землі. Після формування земної атмосфери почалося охолодження планети, а створення хмар, опади з яких почали формувати океан, – прямий наслідок цього процесу. Так атмосфера Землі (міфічне Небо) стала першим новоутворенням, яке завдяки охолодженню земної поверхні (тобто богині Геї) утворило океан (титан Океан). Знову загальні уявлення древніх греків дуже подібні до сучасних наукових. Невід’ємно від теорії утворення планет сучасна наука займається теорією виникнення Всесвіту взагалі. Найпопулярнішою є теорія великого вибуху, яка стверджує, що Всесвіт постійно розширюється. Почався цей процес близько 14 мільярдів років тому з великого вибуху (звідки і назва теорії), після якого склад космічного середовища став стрімко змінюватися і поступово набувати такої організації, яка зараз спостерігається. Також ця теорія передбачає, що раніше космічне середовище мало зовсім інші умови та організацію – не існувало окремих галактик, планет та зірок, навколо яких вони обертаються. У легендах Древньої Греції про створення світу говориться, що відколи Хаос породив Гею, почалося життя і все навколо змінилося, з’явилися Гори, Океан, Небо, річки, вітри тощо; іншими словами, з початком руху Хаоса спостерігалися зміни у структурі всього світу (як і з початком розширення космосу відбувалися процеси формування зірок, планет і, врешті, життя). Звісно, можна сперечатися, що це речі різного масштабу: виникнення життя на земній кулі й виникнення та подальша зміна цілого Всесвіту. Але пам’ятаймо, зараз ідеться про первісне знання світу. Безпосередньо спостерігаючи зоряне небо вночі, греки милувалися красою безлічі зірок, удень же вони спостерігагрудень / січень / лютий

41


ГЕНІАЛЬНІСТЬ ти їх не могли, а отже, перед їхніми очима поставала якісно інша картина: яскрава жовта куля, деколи білі хмари, деколи чорні, деколи вогняні заряди між тих хмар, але все ще – жодних зірок. Тож спостереження за зірками не змогло привести давніх греків до вис­ новку, що поза межею їхнього Неба є інший простір, де існують різні за розміром, формою і призначенням тіла, які взаємодіють між собою за законами тяжіння. Тому і міф про створення світу – це міф про створення планети Земля та зародження на ній життя, бо Всесвіт для греків обмежувався їхньою домівкою – Землею. Древні греки, не маючи жодного наукового обладнання сучасності, керуючись лише власними спостереженнями, змогли відтворити доволі правдиву картину створення світу. Звісно, їхні припущення щодо світоустрою неможливо повністю перенести у сучасний світ технологій і прогресу, але у цьому немає потреби. Досягнення дофілософського етапу розвитку наукового знання цінне якраз тим, що завдяки міфам у безсвідомому створювалися образи, які символізували ті перші, «чисті» природні знання, які давні люди безпосередньо отримували з навколишнього світу. Підтвердженням цього є мова, а саме: особливості слів, які ставали назвами міфічних образів та божеств. Це була назва з одного слова, яке прямо означало те явище, яке бачили перед собою люди, або ж з двох слів, де інше, допоміжне, визначало основну характеристику того явища, котре спостерігалося (Темна Ніч, Світлий День, Небо, Гори, Земля, Океан, Усепоглинаючий Час, Смерть тощо). Знання жителів давнього світу не були затьмарені безліччю різноманітних інтерпретацій (наприклад, філософів, церковних служителів чи науковців), і саме тому вони залишаються у своєму простому та незміненому вигляді, завжди відкриті для аналізу та міркувань будь-якої людини, адже містяться в її індивідуальному архіві пам’яті усіх минулих поколінь. Саме це і дозволяє міфічним образам кожного разу викликати емоційний відгук будь-якої людини, незалежно від віку, статі, національності, рівня освіти тощо. 42

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)

Ольга Авраменко ІІ. Боги У міфології Древньої Греції мотив створення світу плавно переходить в опис того, як керується цей світ. Після створення природи первинні божества почали об’єднуватися у пари і породжувати другорядних богів (первинними богами або божествами тут і надалі називатимуться такі боги та титани, яких породив Хаос, Гея та Уран; другорядними або вторинними богами, відповідно, називатимуться ті боги, які з’являлися пізніше титана Крона), які мали надалі керувати всім, що створили до них. Другорядні боги виконували конкретніші функції, ніж божества первинні. Також первинні божества, на відміну від вторинних, уособлювали сили природи або ж саму природу взагалі – Гея (земля), Океан (вода поза суходолом), Небо (простір над землею), Тартар (простір під землею) і т. ін. Тобто вони не мали людської подоби, як вторинні боги. Останні продовжували панувати у світі, поки первинні божества просто існували: «Океан […] живе далеко на кордонах світу і не турбують його серце справи землі» (цитата з книги «Легенди та міфи стародавньої Греції» Миколи Куна). Так з’явився Посейдон – повелитель морів, Зевс – повелитель неба й Аїд – повелитель підземного царства. У подальшому вторинні боги створювали своїх послідовників з усе конкретнішою сферою обов’язків. З’являлися боги війни, мудрості, краси, шлюбу, полювання і т. ін. Щоб краще зрозуміти це, слід згадати події того переломного моменту, коли влада перейшла до вторинних богів. Усе почалося тоді, коли Уран зненавидів дітей-велетів і ув’язнив їх у надра Землі. Їхня мати Гея, не в силах витримати це, звернулася до інших своїх дітей, щоб ті постали проти батька. Лише титан Крон наважився хитрістю скинути батька і стати новим правителем. Щоб помститися йому, богиня Нюкта (Темна Ніч) створила монстрів: Таната (смерть), Еріду (розбрат), Апату (обман), Кер (знищення), Гіпнос (сон) та Німесиду (помсту). Колективне несвідоме – найбільш глибинна структура у несвідомій частині психіки людини, яка містить пам’ять про весь минулий досвід людства. Поняття ввів психоаналітик Карл Густав Юнг (нім. Carl Gustav Jung), він визначив колективне несвідоме як надіндивідуальне та надкультурне явище.


ГЕНІАЛЬНІСТЬ

Ольга Авраменко

«Комплекс Едіпа» («Едіпів комплекс») – психоаналітичне поняття, яке ввів Зигмунд Фройд (нім. Sigmund Freud) для пояснення емоцій, які відчуває син до свого батька у 3-5 років. Назва походить від міфу про Едіпа, який одружився на своїй матері та вбив батька. Фройд вважав, що любов до матері як першого об’єкта прив’язаності дитини переростає у вороже ставлення до батька та до боротьби з ним за увагу матері. Міфологія у своєму розвитку дуже нагадує розвиток новонародженого. Спочатку в поведінці дитини не проявляється жодної агресії. Вона лише безмежно любить свою матір. Далі від великої кількості почуттів дитина починає проявляти агресію: сильно смикати за волосся, кусатися, битися тощо. Пізніше вперше виникає почуття провини за цю поведінку, бо робити боляче людині, яку безмежно любиш, не надто схвально в будь-якій родині. У подальшому процесі соціалізації дитина переживатиме все більше різноманітних емоцій. Так і в міфології спочатку панувала гармонія, а потім, із виникненням першої негативної емоції (ненависті Океана), настав переломний момент, і спектр існуючих божеств (тобто емоцій) значно розширився. У міфологічних мотивах також яскраво прослідковується батьковбивство, здійснене наймолодшим сином. Наймолодший син Океана – Крон, став тим, хто відібрав владу в батька. Наймолодший син Крона – Зевс, виконав таку ж функцію, як і його батько колись. Акт убивства батька слугує однією зі складових «комплексу Едіпа», описаного Фройдом. Як бачимо, до моменту появи у міфології образу Едіпа ще далеко, а сам комплекс уже спостерігається. Висновки. Шукайте міфи у собі У вступі міфи та легенди визначені як такі, що завжди викликають емоційну реакцію людини будьякого віку, статі, національності тощо. Ба більше, цей емоційний супровід спостерігається навіть під час сприймання міфів іншого народу. Подібна властивість міфів пов’язана з тим, що їхні образи почали утворюватися практично одночасно та взаємозалежно з містилищем пам’яті минулих поколінь у царині несвідомого. Не виключено, що так утворилася первинна складова колективного несвідомого, яка буде однаковою або ж дуже подібною у більшості народів світу. Тому навіть у сучасних людей існує емоційний зв’язок із усіма стародавніми легендами та міфами, які збереглися до цього часу.

Міфи всередині нас

«Міфічний» глосарій: Хаос – джерело життя Гея – Земля Уран – Небо Океан – Океан Крон – Усепоглинаючий Час Нюкта – Темна Ніч Посейдон – бог моря Зевс – громовержець Аїд – бог підземного царства Танат – смерть Еріда – розбрат Апата – обман Гіпнос – сон Кер – знищення Німесида – помста Міфічні образи для древніх людей виступали інст­ рументами пояснення і самими поясненнями того, як влаштований світ навколо, як він утворився та як він загине. Це були одні з перших спроб людської психіки задовольнити потребу в пізнанні. Тоді як сучасна людина за такої потреби просто відкриває те посилання, яке їй найбільше сподобалося із запропонованих Гуглом, давня людина змушена була вигадувати власні пояснення. Подібно до древніх людей, які сформували міфи та легенди своїх народів, науковці минулого та сьогодення намагаються пояснити «білі плями» у науці на основі спостережень за явищами, станами чи процесами. Неможливо заперечувати, що наукові гіпотези та міфічні образи дещо відрізняються за своєю формою, але це спричинено виключно тим, що вони створюються у різному культурно-часовому просторі, а не тим, що вони є продуктом відмінних пізнавальних процесів. Різноманіття міфічного світу відповідає такому ж різноманіттю внутрішнього світу людини. Який би образ не траплявся у міфі, у внутрішньому світі завжди знайдеться щось подібне. Звісно, це не буде ідентична ситуація, це буде емоція, відповідна тому образу, про який іде мова. Тож, поки ми здатні на емоційну реакцію, міфічні сюжети та образи завжди поруч із нами. Хоч свідомо ми не завжди у змозі їх розпізнати, та на емоційному рівні завжди тримаємо з ними зв’язок, адже вони є невід’ємною, хоч і глибинною складовою нашої особистості. грудень / січень / лютий

43


«ЕКСПЕРИМЕНТ» РАДИТЬ

Можливо, Ви ще не читали:

Велика магія, Елізабет Ґілберт. Видавництво Старого Лева, 2017 р. – 254 с. Авторка світових бестселерів «Їсти, молитися, кохати» й «Природа всіх речей» у цій книзі розповідає про те, як навчитися жити творчо й отримувати від цього насолоду. Вона переконана, що творчість – це дар, і тільки від нас залежить, чи ми ним скористаємось. Ґілберт не дає практичних порад на кшталт, як збудувати блискучу кар’єру в царині мистецтва, а шукає відповіді на «творчі» запитання: що таке покликання? Чи мусить справжній митець страждати? Чому не варто перетворювати творчість на професію? Як не зациклюватися на невдачах? Куди втікають ідеї? Чому допитливість важливіша за пристрасть? Яка причина того, що інколи так важко порозумітися з натхненням? І все це – в дотепних історіях про пошук себе і в розповідях про життя знаменитостей. Особливо книга стане у нагоді тим, хто шукає виходу з творчої кризи. А, за переконанням авторки, таланти й креатив заховані у кожному!

Не відпускай мене, Кадзуо Ішіґуро. Видавництво Старого Лева, 2016 р. – 336 с. Британський письменник японського походження Кадзуо Ішіґуро – лауреат Нобелівської премії з літератури 2017 р., а «Не відпускай мене» – один із найвідоміших його романів. …Нам важливо відчувати, що наше життя в наших руках, що будь-якої миті ми вільні робити те, чого хочемо. Але якщо ми в один момент дізнаємося, що сценарій нашого життя давно розписаний і ми не можемо від нього відхилитися? Можливо, ми собі більше не належимо, а є лише донором для інших без жодного майбутнього? Саме для героїв цього роману такі моторошні, абсурдні умови є реальністю. Їхні почуття, бажання, емоції, мрії, спогади не мають жодного сенсу, адже для кожного настане день, до якого їх завжди готували, – день виїмки (смерті). Здається, для нас це все – антиутопія, але як знати, де насправді закінчується наша свобода? Книжка вчить цінувати своє право вибору та те, що ми принаймні маємо майбутнє. Чому ж його не реалізовувати на повну? Це перша праця Кадзуо Ішіґуро видана українською мовою.

Як ви збудуєте своє життя, Клейтон Крістенсен, Джеймс Олворт, Карен Діллон. Видавництво Старого Лева, 2015 р. – 192 с. «Як ви збудуєте своє життя» – це книжка для тих, хто не боїться ризикувати й брати на себе відповідальність. Бо хто, як не ми, керманичі власного життя, відповідальні за те, якою дорогою прямуємо? Погодьтеся, ми часто чуємо: «Усе в твоїх руках». І як же дратує ця фраза, коли оце «усе» випадає з тих рук! Та часом ми й не усвідомлюємо, яким привілеєм володіємо. Адже саме від нас, від нашого щоденного свідомого вибору залежить успіх найголовнішого для кожного проекту – проекту, що зветься Життя. Автори налаштовують: насамперед слід, як у бізнесі, обрати стратегію життя. І в жодному разі не боятися неправильних виборів чи рішень! Вони теж допомагають врешті досягти бажаної мети. У книжці крізь призму бізнес-ідей показано можливості для досягнення цілей, які ставить перед собою кожна людина: побудова кар’єри, щасливі сімейні стосунки, гармонійне виховання дітей.

Харизма лідера, Радислав Гандапас, Наш Формат, 2017 р. – 296 с. Деякі люди здатні ефективно впливати на оточення. Вони ніби наділені даром викликати захоплення й вести за собою інших навіть у пекло. Вони досягають приголомшливих успіхів у бізнесі та політиці, здаються природженими лідерами, суперменами, надлюдьми… Що дає їм таку силу? Харизма. На думку Радислава Гандапаса, це не містичний дар, а явище об’єктивної реальності, яке цілком можна «розщепити» й дослідити. Він ділиться результатами свого дослідження на прикладі видатних особистостей минулого й сучасності, показує, як звичайні на перший погляд люди перетворюються на поводирів і творять історію. Автор аналізує складники харизми як потужного інструмента влади, психологію, особливості іміджу й комунікацій тощо, а також говорить про харизму організацій і брендів. Книжка стане у пригоді публічним людям, керівникам і всім, хто цікавиться психологією лідерства. Окрім того, часто ораторські здібності Радислава Гандапаса ставлять у приклад учасникам курсів тренери «Школи розвитку SPE».

Думай і багатій, Наполеон Гілл. Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017 р. – 256 с. Після розмови зі знаменитим мультимільйонером та філантропом Ендрю Карнеґі ще у студентські роки автор Наполеон Гілл вирішує прислухатися до його порад і на основі життєвих історій багатих та успішних вивести універсальну формулу успіху, якою зможуть користуватися звичайні люди, що не мають мільйонних статків, але прагнуть досягнути вершин. Протягом 20 років Гілл вивчав біографії сотень відомих людей, серед яких Генрі Форд, Томас Едісон і навіть троє президентів Америки. 13 кроків до багатства й успішності від Наполеона Гілла — це дієвий шлях для кожного, хто вирішив рухатися вперед. Книга стане корисним посібником для всіх, хто прагне взяти контроль над своєю долею, шукає головну мету в житті, хто бажає стати заможним чи шукає ідею, яка допоможе досягти результативності в бізнесі. «Успіху обов’язково передуватимуть тимчасові втрати і, можливо, навіть провал. Щойно люди зазнають поразки, вони здебільшого обирають найлегший і найлогічніший шлях — здаються».

44

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)


«ЕКСПЕРИМЕНТ» РАДИТЬ

Можливо, Ви ще не бачили: 3 ідіоти (3 idiots), 2009 р., Раджкумар Хірані, Індія

Двоє друзів, які вирушили на пошуки зниклого приятеля, навіть не підозрюють, які пригоди їх чекають! Куди ж дівся Ранчо? Головні герої, шукаючи відповідь на це запитання, упродовж фільму згадують роки студентства з другом: як вони разом жили у гуртожитку, вчилися, закохувалися, сперечалися, конфліктували з вчителями та батьками… Ранчо так неочікувано увірвався у їхнє життя, як і зник. У картині порушуються актуальні молодіжні (і не тільки) проблеми. Добра, повчальна, позитивна індійська комедія вчить: найголовніше в нашому житті – це сім’я, любов, вірність, наполегливість, дружба. І саме такий підхід допоможе здолати будь-які труднощі. Можливо, у діях та світогляді хлопців ви знайдете відповіді на запитання, які вас хвилюють? «3 ідіоти» є найкасовішим боллівудським фільмом.

Їсти, Молитися, Кохати (Eat, Pray, Love), 2010 р., Раян Мерфі, США Головна героїня, спасаючись від депресії після невдач в особистому житті, вирушає у подорож тривалістю у рік! За цей час Елізабет Ґілберт (її зіграла Джулія Робертс) вчиться краще розуміти себе, досліджує різноманіття культур та поступово вибудовує гармонію між своїми внутрішнім та зовнішнім світами. Турне допомагає героїні нарешті почати життя з чистого аркуша. Італія їй дарує нові фізичні враження, Індія – збагачує духовно, а Індонезія приводить Елізабет до бажаної рівноваги. І куди ж без теми кохання! Розібравшись у собі, переосмисливши та відпустивши минуле, жінка відкривається для нових стосунків. Після довгого шляху самопізнання героїня щаслива та закохана. А фільм, знятий на основі мемуарного роману американської письменниці Елізабет Ґілберт, показує, як важливо іноді зупинятися у щоденній метушні побуту, проблем та прислухатися до своїх справжніх потреб і бажань.

Теорія всього (The Theory of Everything), 2014 р., Джеймс Марш, Великобританія Фільм про генія сучасності – фізика-теоретика Стівена Гокінга. Глядач детальніше знайомиться не тільки з професійними досягненнями вченого, а й бачить його роки молодості, стосунки з дружиною та деталі боротьби зі страшною, невиліковною хворобою. Стрічка не залишає аудиторію байдужою: реальний приклад карколомного успіху нашого сучасника спонукає і кожного з нас досягати своїх цілей. Лікарі прогнозували 21-річному Стівену ще всього два роки життя після постановки діагнозу… А науковець вибудував і сім’ю, і кар’єру завдяки підтримці близьких людей та вірі в свої сили! Якщо ж Гокінгу, незважаючи на хворобу, яка призвела до паралічу, вдалося підкорити світ своїми відкриттями, може, й нам слід більше зусиль вкладати в наші мрії, плани, проекти? В основі сценарію фільму – мемуари Джейн Гокінг Travelling to Infinity: My life with Stephen.

Клуб «Сніданок» (The Breakfast Club), 1985 р., Джон Г’юз, США Картина показує, як усього один день змінив життя п’ятьох таких різних школярів старших класів. За сюжетом, підлітки, покарані кожен за свої проступки, змушені провести вихідний разом у шкільній бібліотеці. Головні герої – з різних соціальних прошарків та мають різні інтереси, тому не дивно, що досі вони тісно не спілкувалися. Отримавши завдання написати есе на тему «На вашу думку, хто ви?», не всі покарані сумлінно беруться за його виконання. Цілий день суперечок, сварок, відвертих розмов, спроб зрозуміти один одного та самого себе врешті зближує підлітків. Картина 1985 року свого часу стала культовою серед молоді. Чого фільм може навчити нас? Не думати стереотипно щодо нашого оточення. У кожного свої проблеми та мотиви поведінки, тільки вислухайте ближнього – можливо, у вас насправді багато спільного? «Що означає «дивна»? Ми всі диваки. Просто одні це приховують, а інші – ні».

Капітан Фантастік (Captain Fantastic), 2016 р., Метт Росс, США Зворушлива драма показує життя дивакуватої (у розумінні сучасного світу) сім’ї. Подружжя Бена і Леслі відреклося від переваг цивілізації і виховує своїх шістьох дітей у максимальній близькості з природою. Діти знають декілька мов, цікавляться наукою та філософією, вміють полювати, вправно поводяться зі зброєю та за потреби виживуть у диких умовах. Здавалося, сім’я досягла справжньої гармонії у своїй рідній домівці, у лісі. Проте як жити далі, коли головним героям доводиться через непередбачувані обставини вийти з лісу та стати частиною соціуму? За сюжетом, мама помирає, а батько пробує вперше за 10 років вивести шістьох дітей у Великий Світ, між люди, де керують ґаджети та соціальні мережі. Як йому це вдасться? Як оправдати дії головного героя? Чи можна зрозуміти його мотиви? Шукаючи відповіді на ці запитання, читач починає аналізувати й свої цінності та ідеали. Що в нашому житті є насправді важливим?

грудень / січень / лютий

45


ПРИТЧА НОМЕРА

Нагадування – Моя жінка така нечупара, – казав якось один товариш іншому, – скільки часу їй про це не нагадую, а вона щороку стає лише гіршою. – А моя дружина така молодець! Я теж не забуваю їй про це нагадувати, і вона стає дедалі кращою, – відповів товариш.

Наші очікування від інших людей впливають на те, якими саме ці люди будуть: очікуємо від них підлот – вони так і поводитимуться; очікуватимемо відповідальності – і їм можна буде повністю довіряти. У стосунках з іншими важливо розуміти таку просту річ: наслідки створюють причини. Багато хто думає: от коли він буде поводитись так-то і так-то, я буду його любити. Насправді все зовсім навпаки: коли ти його полюбиш – він поводитиметься так-то і так-то. Або, наприклад, людина стверджує: коли я буду отримувати більшу зарплату, ми зможемо одружитися. Насправді потрібно знову ж таки змінити місцями причину і наслідок: коли ти одружишся – ти отримуватимеш більшу зарплату. Переверніть всі свої причинно-наслідкові взаємозв’язки і Ви помітите, як змінився світ.

46

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)


грудень / січень / лютий

47


Б

ЛІТЕРА НОМЕРА

Бунт. Кожен із нас якось проявляє своє незадоволення. Чи це стосується поведінки шефа, чи вчинків коханої людини, чи ставлення співробітника, чи взаємодії з батьками або дітьми. Тривале невдоволення, яке проявляється у неусвідомлених діях саботажу, спротиву і протиставлення, власне, і є бунтом. Багато разів повторена демонстративна поведінка з часом стає бунтом. Бунт завжди спрямований проти когось і чогось. Залишений брудний посуд на столі після сніданку, вперте небажання сказати комплімент, постійне спізнювання, безлад на робочому столі, голосне стукання ложкою за обідом, переїзд в інше місто, «залипання» на комп’ютерній грі, знецінювання ролі грошей, неґречні висловлювання про інших людей – це все приклади звичайних і побутових бунтів. Які люди звикло списують на невихованість, невмілість, дурість чи настрій. Ми навіть не уявляємо, з якою численною кількістю бунтів, своїх і інших людей, стикаємося щодня. Насправді тут немає нічого поганого – це природна реакція на обставини і на таку взаємодію з іншими, яка нас не влаштовує. Навіть більше того: ще з самого малку дитину слід навчити бунтувати і висловлювати свою незгоду з ситуаціями і діями дорослих, однак навчити робити це у конструктивний спосіб, такий, за якого спільний здобуток набагато переважуватиме втрату від змарнованого часу й енергії для «доказування чогось комусь». В іншому разі, людині доведеться бунтувати з шкодою як для інших і взаємин із ними, так і для себе самої. Чи знаєте, як сьогодні бунтуватимете ви?

48

12/01/02 │ 2017/2018 │ #04(19)


Приєднуйтесь до навчання у SPE – українському Хоґвардсі, найкращому закладі з розвитку навиків! Постійне навчання і удосконалення навиків – вимога часу!

Тренінги та курси проводяться у нашому офісі на Шпитальній, 9 (2 поверх):

У нас завжди відбувається щось цікаве і корисне! Реєструйтесь на ознайомчі безкоштовні тренінги

https://goo.gl/forms/Rm6YHYW1XzUWMXiM2

на безкоштовні ознайомчі вебінари

ТЦ «Магнус»

https://goo.gl/forms/rD8H2Plb5okr9MOI2

Готель «Львів»

на довготермінові системні курси

https://goo.gl/xFbMLt

Опера

Детальна інформація на сайті www.spe.org.ua

Стаємо Майстрами Життя – місткими, порадними і присутніми особистостями разом!

ОРЕНДА КОНФЕРЕНЦ-ЗА ЛУ

Пропонуємо два зручних зали у центрі міста (поруч із Магнусом) для проведення Ваших тренінгів і конференцій; презентацій, кінопоказів, клубів, корпоративних і інших розвиткових заходів. Ідеальна атмосфера для навчання і розвитку! Вигідні умови співпраці! Зручний великий зал (65 кв. м.) на 20–30–40 осіб Компактний малий зал (25 кв. м.) на 10 – 15 учасників Особливості залу: • Два зали функціонують паралельно або разом • Розставка крісел відповідно до побажань організаторів • Гарна звукоізоляція приміщення • Є кондиціонер • Зручне розташування близько до центру (поруч з Магнусом) • Поруч є різноманітні заклади харчування • Швидкий інтернет, wi-fi • Можливі послуги окремого адміністратора для Вашої події

Найкращі ціни у місті: Вартість години у великому залі – 150 грн/год Вартість години у малому залі – 75 грн/год Оренда обох залів одночасно – 200 грн/год Телефонуйте і уточнюйте вільні дати і години (068) 22 99 135


Замовляйте на сайті www.spe.org.ua або http://goo.gl/dvpqab


Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.