Експеримент №16

березень/квітень │ 2017 │ #01(16)

ЖУРНАЛ ДЛЯ ТИХ, ХТО ГОТОВИЙ ВЧИТИСЯ ПОСТІЙНО

SPE

школа розвитку

“Учітеся, брати мої! Думайте, читайте...”

Т. Шевченко

Приєднуйтесь до навчання у SPE – українському Хоґвардсі, найкращому закладі з розвитку навиків! Список тренінгів і курсів, які найближчим часом пройдуть у нашому офісі на Шпитальній, 9 (2 поверх): Дата

Назва курсу

Тренер

06.ІІІ-24.ІІІ Школа продаж

Холоденко Юрій

6.3 -7.4 НЛП для життя

Наталя Лещенко

14.ІІІ-13.IV Тайм-менеджмент як мис­тецтво досягати більшого Желобчук Богдан 20.III-26.IV Лідерство у спілкуванні

Ковач Сергій

Дата

Назва курсу

Тренер

23.V-22.VI Теорія брехні. Розпізнавання обману та заохочення Романенко правди у спілкуванні Володимир 29.V-23.VI Школа фінансової грамотності

Баландюк Андрій

05.VI-05.VII Тайм-менеджмент як мистецтво досягати більшого Желобчук Богдан

20.III-14.IV Упередження сприйняття і нав’язування цінностей Кушнір Роман

06.VI-29.VI Мовний код

Кушнір Роман

21.III-04.V Мистецтво спілкування із складними особистостями Желобчук Богдан

06.VI-29.VI Швидкочитання і розвиток памяті

Гордій Остапович

21.III-20.IV Розвиток навиків самолідерства

Манько Андрій

27.III-26.IV Здоровий спосіб життя

Кушнір Дана

27.III-21.IV Школа фінансової грамотності

Баландюк Андрій

04.IV-04.V Теорія брехні. Розпізна­ван­ня обману та заохочення Романенко правди у спілкуванні Володимир 18.IV-16.V Закони успішного стартапу: як знайти на втілити свою ідею?

Фостяк Ігор

19.IV-17.V 2.0 Ораторське мистецтво

Кушнір Роман

24.IV-05.V Інтернет-маркетинг

Старик Юрій

24.IV-05.V Школа переговорної практики

Руслан Мойсєєнко

25.IV-1.VI Нейромаркетинг

Сивак Ярослав

01.V-31.V Моделювання стратегій дітей

Замостна Анна

01.V-26.V Ораторське мистецтво

Ковач Сергій

08.V-07.VI Чоловік і жінка: як знайти себе у особистих взаєминах

Замостна Анна

09.V-15.VI Невербальна комунікація

Старик Юрій

09.V-01.VI Скетчі

Шевчук Ольга

22.V-12.VI 2.0 Мистецтво спілкування

Кушнір Роман

МИ ЗАПУСТИЛИ КУРСИ-ІНТЕНСИВИ У ТЕРНОПОЛІ І ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ!

Тайм-менеджмент Фінансова грамотність Теорія брехні Виховання дітей Самолідерство і самооцінка Лідерство у спілкуванні Долучатйесь! Деталі на сайті Школи!

Постійне навчання і удосконалення навиків – це вимога часу! У нас завжди відбувається щось цікаве і корисне! Реєструйтесь на тренінги

https://goo.gl/JyXgho

і на курси

ТЦ «Магнус»

Готель «Львів»

http://goo.gl/Ah3XHs

Детальна інформація на сайті

Опера

www.spe.org.ua

Стаємо Майстрами Життя – місткими, порадними і присутніми особистостями разом!

У номері Роман Кушнір

Шлях усередину себе

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Іванна Подольська

Онлайн-гра «Життя»

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Роман Кушнір

САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Соломія Чир

Ціль як самостворена проблема Люди. Найважливіша гордість України

САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Юлія Короцінська

Як навчитися казати «Ні»

ГЕНІАЛЬНІСТЬ

Гордій Остапович

«Приготуватися! Мотор!»

ГЕНІАЛЬНІСТЬ

Юлія Короцінська

Дзеркальні нейрони

ДІТИ

Марина Щепаняк

Ненормативна лексика у дітей

БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ ЕКСПЕРИМЕНТ

Оксана Мокрієнко

«Гроші – це ще не все!»

Соломія Чир

Феномен когнітивного дисонансу за Леоном Фестінгером

березень / квітень

4 6 10 16 24 26 32 36 40 46 1

СЛОВО ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

Більшість людей не готова до навчання і загалом до змін. Це зовсім не претензія, не закид і навіть не обурення. Це констатація факту, окрім того, таке небажання людини вчитися цілком природне. І його причини необхідно зрозуміти, чи то для того, щоб учити інших, чи для того, щоб вчити себе. Зрештою, у небажанні вчитись і змінюватись немає нічого поганого! Один із наскрізних законів Всесвіту – це закон економії. Все відбувається за лінією найменшого опору. Хмара не пливе у зону найбільшого тиску. Капітал не йде туди, де його найбільше оподатковують. А річка не тече на вершину гори, а обходить її тією стороною, де русло можна зробити найлегше. Людина теж керується правилом: якщо щось можна не робити, то цього можна не робити! А ще люди бояться знань, бо знання зобов’язують до дій, які, відповідно, ведуть до змін. Натомість людина прагне зафіксованості, а знання (не просто інформація!) не дозволяють ставитись до себе як до предмета і змушують змінюватись. Окрім того, знання дозволяють людині зрозуміти, що всі ключі до розв’язання є у ній самій, а це позбавляє її можливості звинувачувати чи обурюватись діями інших. Формула змін доволі проста і відома:

Біль

Бажання

План перших кроків

Опір змінам

Підтримка оточення

Біль – це незручність, проблема, незадоволення яке я відчуваю. Бажання – це ціль, задоволення, яке очікую. План перших кроків – зрозумілість і простота тих дій, які маю вчинити спочатку, щоб подолати біль і отримати задоволення. Опір змінам – сукупність факторів, які «програють» в результаті моїх змін; тиск ззовні. Підтримка оточення – ставлення оточення до моїх змін. За пріоритетність тамування болі виступають перших два множники: людина робить те, біль у чому є найвищий, тобто тамує найінтенсивніший поточний біль. Якщо людині «незручно», але вона не знає, чого хоче, то і діяти (вчитись/ змінюватись) вона не буде. Якщо людина знає, що вона хоче, але їй і так зручно – то змін все ще не буде. Якщо людині незручно, вона знає, як би вона хотіла, але вона не знає, з чого почати і що робити – то змін не буде. Якщо людині незручно, вона знає, як мало б бути і що для цього робити, але вона не готова долати опір середовища, у якому перебуває, – змін не буде. Ось тому я захоплююся людьми, які свідомо обирають знання і навчання, і, незважаючи на усі труднощі, готують себе до постійних змін. Провокуйте зміни у своєму житті ще до того, як вони стануть вимушеними! З любов’ю, Роман Кушнір

2

03/04 │ 2017 │ #01(16)

РЕДАКЦІЯ

Відтепер ми безкоштовно поширюємо журнал у понад 500 закладах Львова, які займаються навчанням дорослих! Запрошуємо до співпраці і розміщення реклами:

Роман Кушнір головний редактор журналу, тренер, засновник Школи розвитку SPE, автор 15-ти книг Соломія Чир випусковий редактор, журналіст, дослідниця рубрик «Експеримент», «Особистість»

• Тренінгові центри • Курси іноземних мов • Мистецькі і творчі школи • Спортивні і фітнес центри • Приватні навчальні заклади • Організаторів подій, фестивалів,

Іванка Подольська журналіст

Юлія Короцінська практикуючий психолог, тренер

форумів, конференцій і ярмарків • Комп’ютерні і IT школи • Курси бухгалтерів і фінансистів • Закордонні навчальні заклади • Івент-агенції і конференц-сервіси

Гордій Остапович тренер зі швидкочитання і розвитку пам’яті, блогер

Марина Щепаняк тренер, відеоблогер

Інформацію про Вашу організацію і Ваші заходи побачать понад 20 000 львів’ян, які постійно вчаться!

Оксана Мокрієнко контент-менеджер, журналіст Андрій Кучерук верстка anku@ukr.net

Телефон відділу реклами:

Ніна Муравицька літературний редактор, коректор

097 47 87 941 (Оксана)

Психологічний журнал «Експеримент» № 1(16) березень/квітень 2017 р. Засновник – Роман Кушнір Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 19885-9685Р від 02.04.2013 р. Головний редактор – Кушнір Р.О. Видавець – ФОП Хомин Б.І.

Адреса редакції: м. Львів, 79006, Шпитальна 9, оф 8. Телефон редакції 063 329 88 65 info@experyment.com.ua www.experyment.com.ua Тираж – 2500 примірників Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Віддруковано у друкарні «Коло», м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8 замовлення № С604 від 19.05.2014 р. Відповідальна за випуск – Соломія Чир Рекомендована ціна – 34 грн.

березень / квітень

3

САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Роман Кушнір

Шлях усередину себе Пам’ятаючи про те, що всі наші залежності, набуті з часом і від когось, сформовані у системі, можна зробити дуже глибинний висновок: те, якими ви є, насправді ви не є! Бо ваші звички, залежності й звичайні дії – це не ви! Це одна з основ розуміння і проходження шляху всередину себе! Ми зазвичай намагаємось отримати ресурси, йдучи назовні – намагаючись бути якимись, роблячи кар’єру, стаючи впливовою людиною, створюючи колективи і засновуючи бізнеси. Але насправді за ресурсами (любов’ю, гармонією, радістю, порозумінням, досягненнями) варто йти всередину себе! І цей шлях – дуже наполеглива робота, хоч його залежно від рівня підготовки можна пройти дуже швидко. Дуже рідко, але буває і таке, що хтось проходить його миттєво. Отже, шлях усередину себе – це позбування хибних атрибуцій і ініціацій. Тобто, коли людина перестає пов’язувати себе (своє Я) з тим, чим вона насправді не є.

4

Першим рівнем є усвідомлення того, що ваш одяг – це не ви. Ну так, звісно, – скаже більшість із нас. Але хвильку – спробуйте його забруднити перед діловою зустріччю, і ваш настрій зміниться. Чому? Якщо це не ви?! Спробуйте прийти на конференцію у шортах і побачите, яке у вас справжнє глибинне ставлення до себе і свого одягу. Те саме стосується вашого смартфону останньої моделі, новомодної шафи чи імпортного взуття. Друге: ваші гроші – це не ви! Ну так, ясно, що не я – скаже більшість із нас. Ок. Спробуйте вийти з дому без гаманця і побачите, як ніяково,ймовірно, вам буде. Так от: все, що ви маєте, вам не належить, рівно так само, як те, чого ще не маєте, але прагнете мати. Гроші – це потік, процес, а не річ, і будь-яка прив’язка до них робить людину слабкою і залежною. Третє: ваша жінка/чоловік/дитина – це не ви! Інша людина не прийшла у світ, щоб обслуговувати ваші інтереси. Люди не є вашою приватною власністю чи речами у персональному користуванні. Тому «моя жінка» так само, як і «мій чоловік» – нонсенс! Є «жінка, яка вибрала бути вашою», і «чоловік, який вибрав бути вашим», але навіть, незважаючи на це, вони вам не належать. Які б чудові взаємини у вас не були, не атрибуйте себе з ними – це хибно! Розглядаємо ще глибше, пройшовши зовнішні рівні, потрохи занурюємось усередину. Ваш настрій – це не ви, це наче зовнішній одяг: хочете – вбрали один, захочете – інший. Настрій – це ваш вибір, але не ви самі. Не думайте, що у вас поганий настрій, бо хтось його вам зіпсув – ви вибрали його самі. Коли ж ініціювати себе разом із своїм настроєм, то це те саме, що віддавати на аутсорсинг частину свого життя, аби більше ніколи не впливати на неї. Далі: ваші досягнення – це не ви! Все те, чим, можливо, ви так гордилися, варто відкинути. Вони не належать вам, не асоціюйте себе з трупами, а все, що вже відбулося, саме таким і є. Задумайтесь: коли б на вашому місці був хтось інший, він би здобув те саме, що й ви! Ваші здобутки не є суто вашими, тобто такими, які б належали вам, а всього лиш тимчасовим, перехідним знаряддям – дуже схожим до сходинки на ескалаторі, на якій ми їдемо. Ми не скажемо, що вона наша, бо на ній міг би опинитися будь-

03/04 │ 2017 │ #01(16)

САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Роман Кушнір

хто інший, але, з іншого боку, легко обманутися, бо вона підносить нас угору. Навіть ваш досвід – це не ви. Все те, що ви знаєте і вмієте, все те, що відбувалося з вами у вашому житті, – це не ви самі. Так, це мало місце у житті і ви на якийсь час це присвоїли собі, але насправді це не те, чим варто пишатися, хоч, звісно, доцільно прийняти все те, що було, як належне – таке як воно мало бути. Ваш досвід належить іншим людям і світу загалом рівно настільки, наскільки і вам. Ех, скільки людей застрягли на цьому етапі шляху – не бажаючи віддати те, що не їхнє, відмовляються від подальшої дороги. Ваші звички – це теж не ви, адже вони набуті! Сформовані завдяки і разом із кимось. Так, на поточний момент, звісно, можна сказати: мої звички – це я, але це буде справедливо лише для однієї миті, насправді ж вони не належать вам. Так само як вам не може належати ліс – бо він живий, а хіба якесь поліно; чи, скажімо, метелик – він може стати вашим, як тільки ви його вб’єте. Навіть ваше минуле чи майбутнє, спогади й очіку­ вання не є вами самими, адже спогади можна підлаштувати під те, що хочеться думати, зрештою, так само, як і очікування. На цьому етапі має з’являтися відчуття, що ви є чимось більшим, ніж просто один варіант минулого і один майбутнього. Що ви є поєднання всіх можливих альтернатив минулого і майбутнього! Однак навіть ваші відчуття – це не ви! Ви не помічали, як часто людина відстоює своє право відчувати «так, як вона хоче відчувати», насправді плутаючи нав’язані іншими людьми способи сприйняття світу і порівнюючи. Але якщо наша лінійка має стерту шкалу, то як можемо нею щось виміряти? Навіть наші цілі – це не ми самі. Так, цілі часто виступають тим, що нас веде, але не є нами самими, так само як дорога з різноманітними вказівниками і розміткою «веде» автомобіль, але не є ним. Як часто люди обманюють себе, прив’язуючи до бажань і цілей. Стають схожі на мавпу, яка запхала руку в глечик із вузькою горловиною і, намацавши там горіх, більше не може ані витягнути руку, ані відпустити горіх. Заходимо вже дуже глибоко всередину: ваші ціннос­ ті – це не ви! Те, у що ви вірите, все те, що готові відстоювати до кінця, все те, що наповнює вашу чашу, – це не ви самі! Тобто коли раніше ми говорили, що горнятко (форма) не ваша, то тепер переходимо до того, що навіть і зміст не ваш! Якщо людину прийняти як апельсин, то врешті можна справді дійти висновку: сама шкірка – це не апельсин. Але як подолати внутрішній бар’єр і прийняти, що і сам сік – це не апельсин? Зміст, позбавлений форми, все одно залишиться змістом! Прийміть себе нових – віддайте все те, що вам цінне. Що ж іще можна віддати на шляху до себе? Куди вже далі йти?

Шлях усередину себе

Так, шлях усередину себе – це віддавання меншого й отримування більшого (хоч це не є ані ціль, ані цінність дії), позбування всього зайвого не має на меті отримання чогось «потрібного», це дія заради самої дії. На цьому етапі прий­міть, що ваше тіло – це не ви самі. Так, вам дали квартиру, але вона орендована. Може, вона і гарна, може, і негарна, але у будь-якому випадку тимчасова, то ж чи варто прив’язуватися до неї? Нарешті ваш розум, ваші думки … Ваші, ваші, ваші – ні, теж не ваші! Відпускайте їх, а радше пропускайте через себе, так само, як річка пропускає через себе воду. Складаючись із води, не є нею. Ми дійшли до святилища, бо вже не маємо нічого свого – віддали все, що могли. Залишилася лише крапка – малесенька крапка, з якої ви спостерігає­те за всім, що відбувається навколо вас. Більше нічого – лише внутрішній спостерігач. Як завгодно мала крапка, окрім якої більше нічого немає, з якої багато років тому почався ваш шлях назовні, але і в якій закінчиться ваш шлях усередину. Але це ще не все, є ще один єдиний крок – відсутність крапки. Велике нічого. Суцільне розчинення у безмежжі. Найважливіший крок. Без нього годі прийти до стану блаженства і просвітлення, немає як отримати все безмежжя ресурсів Всесвіту, отримати все те, про що звикло ми лише мріємо і думаємо, але ані мрії, ані думки, ані відчуття це нам дати не можуть. Бо оте велике ніщо є поза межею форми, яку ми намагаємося йому надати.

Так от, якість життя людини, її ресурси і рівень її залежностей визначається тим, на якому рівні атрибує себе людина. Кожен із нас проходив свій шлях назовні. Час іти всередину. І не зупинятися, доки не пройдемо його до кінця. березень / квітень

5

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Іванна Подольська

О НЛА ЙН-ГРА

« Жи т тя» Канадсько-американський психолог Ерік Берн (англ. Eric Berne) написав відому книгу «Ігри, у які грають люди», де показав понад 120 життєвих ситуацій і соціальних ролей, які нам доводиться «приміряти на себе» мало не щодня. Тобто, взявши за основу реальність, він розробив програму і фактично вивів код, що звів до автоматизму алгоритми взаємостосунків, перетворивши життя на гру з наперед визначеними ролями. Сьогодні ж ми спробуємо зробити навпаки – перетворимо гру на життя, підлаштувавши готову комп’ютерну програму під нашу реальність. Для чого? Щоб засвоїти кілька важливих і дуже очевидних уроків, які дає нам гра. Чому ми граємо? Стомившись від буденних справ, ми інколи, а хтось і доволі часто, абстрагуємося від реальності, шукаючи «інші світи». Для когось це книга чи кіно, а хтось занурюється у комп’ютерні ігри. Але, на відміну від двох перших «світів», де ми є лише спостерігачами чужих життів і можемо тільки співпереживати ге­ роям, гра вимагає нашої безпосередньої присутності, тобто особистої участі у процесі існування та розбудови «іншої реальності». Байдуже, у що саме ви граєте: стратегію, «стрілялку», спортивний симулятор, «ферму», «три в ряд» чи будьщо інше. Але рівень за рівнем, від простих завдань до складних маневрів, гра затягує нас. Ми витрачаємо час, зусилля, нерви, але продовжуємо грати. Чому ми це робимо? Бо там маємо трохи інший світ: світ, де чітко бачимо ціль, точно знаємо свої завдання, орієнтуємося на результат і завдяки цій видимій картинці впевнено йдемо до перемоги, бо розуміємо: вона невідворотна. Ми бачимо ігрове поле і знаємо, що рано чи пізно пройдемо його повністю, – це очевидно, прописано наперед, абсолютно реально, навіть обов’язково. Ми знаємо, що як би важко не було на якомусь із рівнів, рано чи пізно його вдасться осилити, бо попереду є ще багато інших. Вони вже написані, отже, самою програмою закладено те, що пройти навіть найважчий рівень можна.

6

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Саме такої впевненості у неминучості перемоги навіть за важких умов нам бракує в реальності. Адже, коли ми беремося за якесь життєве завдання, то не бачимо всієї картини і не розуміємо, що навіть найважчий етап обов’язково закінчиться. Ми не бачимо ігрового поля свого життя і не можемо зрозуміти, коли закінчиться той чи інший рівень і як дістатися до фіналу, також не завжди розуміємо, які допоміжні інструменти для досягнення перемоги є у наших руках. Шкода, але в житті не є очевидними ті елементи програми, які має кожна гра – а саме нам бракує візуалізації. Інколи, дезорієнтувавшись у реальності, ми втрачаємо відчуття того, що керуємо своїм життям, перестаємо розуміти, що робити далі, чи є виправданим ризик і що чекає за поворотом, тому ми занурюємось у гру, бо там усе це очевидно. А у випадку невдачі ми точно знаємо, що матимемо ще один шанс, ще одну спробу на успіх, про які у реальному житті можемо навіть не здогадуватися. Особливості гри Кожна онлайн-гра має кілька загальних рис, що якраз і приваблюють нас, адже полегшують процес і структурують цей «інший світ»: 1. Локація, тобто загальна картина завдання, чітко розділена на окремі рівні.

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ 2. Власне рівні: завдання, які потрібно послідовно (!) виконувати одне за одним, щоб зрештою відкрити нову локацію. Нам не завжди вдається пройти рівень одразу, тому ми повторюємо і повторюємо спроби, шукаємо нові шляхи вирішення завдань, щоб досягти перемоги.

3. Нагороди: за проходження певних рівнів чи в кінці локацій отримуємо додаткові бали/монетки/призи, які можна обміняти на інструменти, що полегшать проходження нових рівнів.

4. «Життя»: у більшості онлайн-ігор є певна кількість спроб, тобто життів, чи обмежений час для проходження рівня. Коли «життя» вичерпуються, потрібно чекати до прибуття нового, купити його за здобутий раніше ресурс чи «попросити у друга».

5. Ціль: кожен рівень має завдання, яке потрібно виконати саме тут, адже без цього проходження гри не буде зарахованим.

6. Бонуси: інколи у грі з’являються додаткові рівні, пройшовши які, отримаємо бонусні ресурси. Зазвичай вони мають певні обмеження у часі чи діях. Хтось ризикує і з бажанням «заробити» проходить їх, хтось ігнорує заради швидшого просування за стандартним планом гри.

7. Елемент змагання – не в сенсі конкуренції, а у сенсі стимулу – коли ми чітко бачимо здобутки інших гравців, які випередили нас, то розуміємо, що непрохідних рівнів не існує. Насправді будь-яке життєве завдання можна перетворити саме на таке ігрове поле, детально розписавши для себе програму та створивши власний інтерфейс із усіма згаданими вище аспектами. А це значно полегшить вирішення навіть найважчого завдання. Як любов до онлайн-ігор може допомогти у житті Кожна гра вчить кількох важливих навиків, які нам не завжди вдається розвинути у реальності, адже у нас відсутнє бачення її структури: 1. Цілеспрямованість – пройти рівень за будь-яких умов, незважаючи на витрати часу і ресурсів.

2. Чітке розуміння цілі – програма дає нам абсолютно точні завдання і наперед вказує винагороду за їхнє виконання.

Іванна Подольська

Онлайн-гра «Життя»

3. Важливість перепочинку та необхідність перезавантаження – вичерпавши ресурси, ми не можемо продовжувати гру, як би сильно нам цього не хотілося.

4. Навики маневрування – програвши рівень, ми кожного разу шукатимемо нові шляхи для вирішення ситуації.

5. Наполегливість – проводитимемо маневри доти, поки не здобудемо перемогу.

6. Посидючість – інколи гра затягує і приковує до себе на довгі години, але ми вбачаємо у ній зацікавлення, тому не кидаємо.

7. Вміння легко просити про допомогу чи надавати її – у партнерів по грі можна попросити ресурси,

«гроші», життя, натиснувши лише одну кнопку, так само легко можна поділитись усім цим із іншими гравцями. Проходячи гру, ми докладаємо максимум зусиль, бажаючи отримати ресурси/очки та довести власну здатність до перемог. Дуже рідко ми здає­ мося, коли рівень не під силу. Новий ігровий день приносить нові можливості, і ми знову і знову намагаємося вирішити стару проблему, аж поки не досягаємо успіху і не отримуємо бажаної перемоги. Ми розуміємо, що лише пройшовши цей рівень, зможемо перейти на новий етап. Ми ділимось, змагаємось і перемагаємо. Всі ці нави­ ки легко можна застосувати до реальності, заці­ кавившись завданням так сильно, як сильно нас захоплює гра. березень / квітень

7

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ Зіграємо?! А тепер, повернімось у реальність і пригадаймо, як ми поводимось у житті. Чи докладаємо максимум зусиль для досягнення бажаного в якійсь важкій справі? Чи йдемо наполегливо до кінця, незважаючи на витрачені сили та ресурси, а чи після енної спроби кидаємо те, що довго не вдається? Зараз же уявімо, що світ – це глобальна онлайн-гра, з усіма згаданими раніше аспектами. Великий Програміст написав код і дав безліч можливостей для маневрів. І тільки від нас залежить, наскільки далеко ми зайдемо і як використаємо наявні у нас зі старту та здобуті в процесі самої гри ресурси (якими, до того ж, можна обмінюватися з іншими, нічого насправді не втрачаючи). Отже, якщо життя – це велика гра, то для прикладу ми розглянемо локацію під кодовою назвою «Проект». Хай це буде важкий проект, який з першого погляду здається просто нереальним. Але не забуваймо, що «великого слона їдять кусочками». Тому для початку розбиваємо його на чіткі та послідовні

завдання. Найкраще це робити, звичайно, візуально. Тобто визначити і розписати всі рівні, детально прописавши цілі на кожному з них. Або ж, як мінімум, варто структурувати хоча б початок роботи і далі дописувати рівні в процесі. Пам’ятаймо, що проходження кожного рівня має полегшувати роботу на наступному – тобто приносити «бали/ресурси». Це можуть бути як матеріальна винагорода (якщо кожен етап проекту окремо оплачується), так і моральна допомога (ідеї, контакти, чіткіше бачення загальної картини). Звичайно, їх не обов’язково використовувати одразу – попереду ще ціла гра, і здобуті «бонуси» можуть знадобитись у будь-яку мить.

8

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Іванна Подольська

Онлайн-гра «Життя»

Інколи ми застрягаємо на певному етапі проекту, тобто на певному рівні. Виникає спокуса покинути все. Але чи можна кинути гру, коли бачимо, що друг вчора пройшов той самий важкий рівень? Це не заздрість, а розуміння того, що непрохідних рівнів немає! Кожен із них реально осилити, тобто кожне завдання можна виконати. Просто деякі потребують набагато більше зусиль. Але стається так, що на певному етапі сили, тобто «життя», закінчилися. Що робити? Те, що ми ро­ бимо у грі, – чекати, поки програма сама не від­ новить нам ресурси (або ж попросити про допо­ могу – насправді цього не треба соромитися, хоч інколи справді важко зробити). Даймо час собі, щоб відновити власні моральні/інтелектуальні/ фінансові/духовні ресурси. Це якраз те, чого ми часто не можемо собі дозволити, – час на «пере­ завантаження».

Тоді якраз варто абстрагуватися від ситуації, переключившись на «бонусну гру», тобто інше, але суміжне завдання, яке допоможе відволіктись і накопичити сили/ідеї. Або ж почати «нову гру» – легшу, зовсім іншу, проте таку, що дасть час відновити «життя» у головній. Та не забуваймо, що «бонусний рівень» – це справа ризикована. Він може як допомогти отримати нові ресурси, так і забрати вже наявні. Тому ризикувати чи ні – наприклад, витрачати час на щось не надто термінове, коли підганяють дедлайни, – це ваш вибір. Але зверніть увагу, що намагатися завести авто, коли у баку закінчилося пальне, – марна справа. В той же час, ризик – справді благородний порив, бо ж насправді ми ризикуємо кожного разу, починаючи рівень, беручись за нову справу.

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Шанси, що все вдасться одразу, завжди 50/50. Гра дає нам ще один шанс – у житті у вас теж буде друга спроба, хоч і після відновлення ресурсів, але вона з’явиться обов’язково. І, зрештою, коли ми бачимо, що інші гравці пройшли «нереаль­ ний» рівень, то це стимулює до власних перемог, показує, що ми теж зможемо. Ми ж не знаємо, які ресурси і скільки сил інший гравець витратив на проходження, – ймовірно, набагато більше, ніж ми, але він це зробив. То чи варто здаватися після кількох невдач, якщо перемогу може принести якраз наступна спроба?

ПРО ВІРТУАЛЬНИХ ДРУЗІВ

У грі ми орієнтуємося на результат, тобто проходження рівнів (а в перспективі – локації повністю), незважаючи на витрачені час і сили. Чому в житті, коли ми в один прекрасний момент «застрягаємо», вирішуємо кинути справу, а не даємо собі час відновити ресурси і з новими силами повернутись у гру? У грі ми бачимо, що локація обов’язково має свій фінал, досягши якого ми візьмемося за нову (тобто за новий проект). Ми бачимо, скільки ще рівнів залишилося до кінця, і розуміємо, що пройти їх абсолютно реально. То, може, зіграємо в онлайн-життя? От тільки не варто бавитись у хакерів і намагатися «зламати код». Ні реальність, ні гра не терпить шахрайства – навіть, якщо спочатку хитрість вдається, то згодом вона обов’язково матиме свої наслідки. Раптом уся «програма полетить»?!

Останніми роками психологія соціальних мереж все частіше привертає увагу науковців. А відомого британського антрополога Робіна Данбара (англ. Robin Dunbar) у віртуальному світі зацікавило питання, якою є кількість реальних друзів середньостатистичного користувача Фейсбуку. Щоб знайти відповідь, учений разом із колегами опитали більше трьох тисяч людей, поділивши їх на дві великі групи. У першу групу увійшли інтернет-користувачі, які «дружили» у середньому зі 155 людьми у Фейсбуці. Друга група мала в «друзях» у середньому 183 користувачі. Науковці помітили тенденцію, що у кожного респондента із двох груп було близько чотирьох реальних друзів. А також по 14 приятелів, до яких вони могли звернутися за співчуттям, але, що важливо, не за підтримкою. Дослідники наголосили, що коли кількість друзів у Фейсбуці перевищує 300, то у цьому списку є дуже багато людей, з якими користувачі навіть особисто не знайомі. Ось так соціальні мережі підтвердили відому «теорію Данбара» щодо максимальної кількості друзів для однієї людини. У 1990-х рр. вчений провів декілька досліджень, за результатами яких він зробив висновок, що індивід може підтримувати стійкий соціальний взаємозв’язок зі 100-230 людьми. А «числом Данбара» прийнято називати середній показник із цього діапазону – 150. Тож бачимо, що не тільки у реальному житті, а й в Інтернеті діє давня істина: справжніх друзів багато не буває. березень / квітень

9

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Роман Кушнір

ЦІЛЬ

ЯК САМОСТВОРЕНА ПРОБЛЕМА Для чого створений мозок людини? Якщо таке питання поставити перед численною слухацькою аудиторією, то більшість відповідей звучатиме так: «для щастя», «для того, щоб любити», «для виживання», «для існування», «для того, щоб забезпечувати наші потреби» …

І всі ці відповіді правильні, та насамперед, узагальнено, наш мозок проектувався для того, щоб … вирішувати проблеми. Фактично він є ідеально вправним «джином», готовим втілити у життя будь-яке наше бажання. Звісна річ, коли ми самі знаємо, що хочемо, і справді хочемо те, що думаємо, що хочемо, і можемо достатньо конкретизувати те, що хочемо. І це не було б нічим важливим (бо всі органи найрізноманітніших істот фактично проектовані під вирішення тих чи інших завдань/задач/проблем), але за останні кілька десятків тисяч років біологічно і за пару тисяч років цивілізаційно ми як вид, вийшовши на вершину харчового ланцюжка, вирішили значну кількість питань, під які проектувався наш мозок. Невдячною справою буде розмірковувати про процент «вивільненої енергії», однак він мав би бути доволі значним, враховуючи, що нам на щодень не потрібно думати про те, як захиститися від хижаків, у якій теплій печері заночувати і де роздобути харч насущний. Звісна річ, ми не маємо чистої вивільненої «оперативки», як це було би з персональним комп’ютером, бо вільний ресурс у організмі людини завжди знаходить сферу свого застосування. Наприклад, спрощуючи: замість того, щоб захищатися від хижаків, можна конкурувати зі співробітниками чи сваритися з клієнтами; замість звичної їжі можна 10

03/04 │ 2017 │ #01(16)

думати про те, де роздобути червоної риби, так само і «печеру» можна вдосконалювати до безмежності. Однак факт залишається фактом: трохи «енергії» (ресурсу, оперативки) ми таки вивільнили. То чим тепер має займатися орган, який запроектований для вирішення проблем, щоб не стати «звільненим із служби» чи «пониженим у посаді»? Цілком правильно: пошуком нових проблем! А якщо проблем немає, то … їх створенням. Більшість тих ментальних квітів, або, вибачте за грубість, «лайна», де живе людина, − це не що інше, як штучно надумані проблеми, які людина має вирішувати, бо … має щось вирішувати. Доволі логічно було б у такому випадку, якщо і так доведеться щось вирішувати, самим визначати собі, що вирішувати! Тож, якщо основне завдання нашого мозку – ви­ рішувати проблеми, то давайте самі йому їх і створимо! Саме так: я рекомендую розглядати поняття цілей як самостворених (усвідомлених) собі проблем. Що, зрештою, не є зле, адже якщо ми не створимо їх собі самі, то за нас радо поста­ раються колеги по роботі, шеф, кохана людина, працівники, прості перехожі чи навіть телевізор або мережа Фейсбук. (Насправді вони навіть нічого робити і не будуть, просто ми сприйматимемо ті чи інші їхні вчинки

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Роман Кушнір

як проблемні. А якщо бути ще точнішими, то не ми сприйматимемо, а наш мозок сприйматиме). Якщо ж людина самостійно придумає собі проблему, то буде, наче «під куполом», захищена від певної частини проблем, яку для неї і так «придумали б» інші. Постановка цілей, тобто самостійне створення собі усвідомлених проблем, має сенс! До речі, саме тому частині людей важко ставити собі цілі, бо таке вміння напряму залежить від рівня усвідомленості. Проблема більшості людських цілей пов’язана з тим, що вони надто маленькі. Тобто той «захисний купол», який ціль створює для людини, недостатній, щоб під нього не потрапляли інші, «не потрібні» нам проблеми. Ну от, якщо людина хоче всього-на-всього пересісти з Ланоса на BMW, маючи мозок, який може пересадити її на Lamborghini, то куди піде різниця? Правильно: у «необліковані» проблеми. А якщо людина може зробити так, щоб цей світ «крутився в іншу сторону», але думає, як зекономити 25 копійок на кілограмі картоплі додому, то різниця піде у ті ж самі, цього разу великі «необліковані проблеми». Натомість людина, яка знає, що вона хоче загалом від свого життя, від себе у своєму житті, від кожного конкретного року, місяця і дня, а ще краще навіть від телефонної розмови, спілкування чи виходу з дому, ймовірно, буде захищена від чималої кількості проблем отими своїми цілями. І наче космічний корабель із фантастичного фільму, що має навколо себе якесь там захисне магнітне поле, проїжджатиме різні космічні перешкоди у вигляді «поясів астероїдів», уламків кораблів й іншого мотлоху, навіть не помічаючи їх. Погодьтеся: той, хто цілеспрямовано йде до своєї мети, рідше відволікатиметься на дрібні камін­ чики на дорозі, галас людей навколо, пекуче сонце чи пронизливий вітер. Одним словом, спи­ тайте себе: а який захисний «купол» у вас? Якщо ціль – купол, то чим він більший, тим кращий. Ідеальна ціль, як би дивно не звучало, це така, яка була б довжиною у ціле життя наполегливої й системної роботи. Тобто маємо для себе знайти щось таке, аби реально трудитися все життя з максимальними зусиллями й отримати бажане чи не в останню мить у кінці свого Шляху. Може, і не надто оптимістично звучить, бо здебільшого ми ставимо собі якісь побутові цілі, щоб досягнути їх якнайшвидше, а потім хочемо лише насолоджуватися отим своїм здобутком, бажано безмежно. Однак це якщо мова йтиме саме про «побутові цілі», а під «куполом» я радше маю на увазі vita nostra – справу життя, в процесі здійснення якої всі побутово-практично-споживацькі цілі ми і так реалізуємо, і матимемо вдосталь часу, щоб ними насолодитися. Але відбудеться це за умови наявності великої життєвої цілі чи великих цілей.

Ціль як самостворена проблема

Пропоную подумати, що може бути ціллю довжиною на все життя. Ймовірно, купівля автомобіля? Навряд чи на це треба аж стільки часу. Тоді – спорудження будинку – може, і так, але якщо все правильно робити, то його зведемо доволі рано, а далі що робити? Чи, наприклад, кар’єрне зростання або побудова бізне-

су – теж, якщо інтенсивно взятися, то це лише справа кількох років чи десятиліття. Можливо, тоді виховання дітей? Хороша ціль, але за правильного виховання вони до 18-20 років уже успішно «відбрунькуються від материнського організму» і перейдуть на свої «вільні хліби», то ж далі чим займатися: вантажити їх своїми застарілими стереотипами і досвідом? Можна нагодувати всіх голодних чи взути всіх босих – ще краще, але під такі цілі треба мати відповідну душевну конституцію, закладені з дитинства відповідні цінності й загалом вірити у те, що це добра затія і що її можна втілити. Хорошим варіантом також буде пересадити всіх на електромобілі, винайти вакцину від СНІДу чи побудувати космічну базу на Місяці – але це, як ми розуміємо, теж не для всіх. Бачимо: більшість цілей направду швидкоскінченні, а ті, що тривалі й масштабні, підходять далеко не всім. Тому дозвольте запропонувати одну ціль, яка за­ галом відповідає нашим параметрам: тривалості й важкодосяжності, яка дає суттєві переваги у на­ шому житті та яка швидше за все теж допоможе іншим, принаймні у жодному випадку їм не за­ шкодить, і яка, хоча, ймовірно, і виглядає більше на процес, аніж на результат, тобто на Шлях, а не на Місце, хоча насправді завжди може ним стати коли завгодно, як тільки ми захочемо зупинити­ ся, – це ціль… невпинного навчання! Скільки всього здатна освоїти людина за життя! І мов півдесятка можна вивчити, і стільки ж транспортних березень / квітень

11

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ

Роман Кушнір

засобів освоїти, і тіло своє розвинути, і технічні навики, такі як швидкописання, чи програмування, чи дизайн, чи фотографування прокачати, а що вже говорити про велетенську палітру творчих навиків? Малювання, писання віршів, книг, картин, танці… А як щодо навиків взаємин із іншими людьми? Це ж можна навчитися знаходити порозуміння, «читати» думки, впливати і вести за собою чи, навпаки, розвивати чужу самооцінку, будучи тим, кого ведуть, і, звісно, можна навчитися любити! Також не слід забувати про навики ефективності: самоорганізація, дисципліна, планування, організація бізнесу, фінансова грамотність … І це лише виписані, якісь більш-менш головні й загальні навики, а точніше, їх групи, а якщо заглибитися детальніше, то перелік із сотні навиків, яким варто присвятити життя, можна скласти за п’ятнадцять хвилин. Лише уявіть собі, якими прокачаними ви були б, якби мали напрацьовані всі навики з цього свого списку! Погодьтеся: звучить дуже гарно! Людина, яка матиме стільки «прокачаних» навиків, буде справжнім суперменом чи супервумен, якимось Джеймсом чи якоюсь Дженні Бонд. І окрім тих на позір вражаючих результатів, з’явиться найважливіший: ми можемо проходити таким Шляхом невпинно! Постійно будучи завантаженою, не маючи часу на зайві думки і проблеми, будучи «під купо­ лом» Великої цілі, людина може швидко і впев­ нено карбувати свій крок на великому Шляху життя. І ще раз скажу: в процесі вона однозначно матиме чимало шансів насолодитися своїми ви­ датними результатами. Однак, якщо цей Шлях виглядає таким привабливим, то постає логічне запитання: чому так небагато людей вирішують ним іти? Причин насправді чимало: по-перше, він контрінтуїтивний. Якщо у людини все гаразд, то чи буде вона вчитися? За рідкісними випадками – ні. Тому важко йти шляхом, яким часто йти «не треба», а щоб включити у собі «хочу», треба провести над собою багато ментальної роботи. По-друге, це радше не проторована суспільством дорога, а вузенька стежинка, яка губиться поміж дерев, і не кожна людина готова на неї ступити. Точніше, так: до завершення університету ця дорога добре асфальтована суспільством, а після завершення основна траса йде в сторону рутинної й механізованої автоматичної праці, навчання і робота над собою тонесеньким відростком відгалужується у невідоме. По-третє, для навчання й самовдосконалення потрібно володіти достатнім ресурсом, і насамперед маю на увазі емоційним та ментальним.

12

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Ціль як самостворена проблема

Тобто, щоб невпинно вчитися, треба бути дуже «місткою посудиною», бути готовими до постій­ них змін і болю, з ними пов’язаного, мати закла­ дену з дитинства платформу для навчання. При­ кро і парадоксально водночас, що більш якісне життя може здобути той, хто має ресурс вчитися, який, однак, закладається ще у дитинстві через долюбленість і розуміння від батьків, і, якщо такого ресурсу не закладено, то його можна отри­ мати тільки через навчання, яке, однак, не може бути реалізовано, бо під нього немає ресурсу. Таки-так: Шлях невпинного навчання насправді може підійти кожній людині, але не кожна готова (може/ вміє/хоче/знає як) знайти ресурс усередині себе для того, щоб стати на цей Шлях. І звісно, по-четверте, постійне самовдосконалення схоже на пильнування грядки з трояндами: як тільки ви перестаєте здійснювати свій щоденний догляд, грядка одразу заростає бур’янами. Нічого з тим не зробиш: завжди є дуже багато варіантів хаосу і лише один варіант порядку, який потрібно постійно підтримувати. Метушня і рутина, автоматизм і відволікання, хибні суспільні орієнтири і мода – все це збиває на манівці й віддаляє від Шляху невпинного навчання – великої Цілі у вигляді самоствореної собі проблеми. Підсумовуючи все вищенаписане: Сенс життя – життя з сенсом. Ми самі задаємо собі свій сенс, і краще це робити усвідомлено, щоб жити згідно зі своїми власними Цілями, та ще й будучи захищеними ними від щоденних дрібних відволікань, наче великим і надійним щитом. Як би ірраціонально і антиінтуїтивно це не звучало, а життя не має цілі іншої, аніж тої, якою ми самі його наділимо. І Шлях постійного навчання може стати тою великою Ціллю, яка відповідатиме найвищим критеріям якісного і результативного Життя.

ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

ПРО АТМОСФЕРУ В РОБОЧОМУ КОЛЕКТИВІ Сучасна людина в середньому третю частину свого часу проводить на роботі. Тому, звісно, атмосфера на робочому місці – надважливий фактор фізичного та емоційного здоров’я. Австралійські учені вирішили експериментально підтвердити цю тезу й простежили, як стосунки із колегами можуть вплинути на самопочуття людини. Працівники Університету Квінсленда (англ. The University of Queensland, UQ, Australia) організували масштабний метааналіз на основі проведених раніше досліджень. Науковці взяли до уваги майже шість десятків наукових робіт, які порушували проблему взаємодії колективу на роботі. Загальна кількість учасників усіх досліджень досягла позначки 20 000. «Соціальна ідентифікація, тобто відчуття себе як частини певної групи (робочого колективу), насправді тісно взаємопов’язана зі здоров’ям та загальним станом організму», – коментують автори дослідження. Вони зробили висновки, що люди, які ототожнюють себе з колективом, менш схильні до емоційного вигорання й стійкіші перед різноманітними хворобами. А от на підприємствах, де практикують постійну зміну кадрів, немає злагодженого, єдиного організму й вибудовуються несприятливі умови для роботи. Тож прагніть довірливої, дружньої атмосфери у колективі, цінуйте підтримку колег – це запорука не тільки спільного професійного успіху, а й вашого спокійного, здорового життя.

А ЖІНКИ ПРАЦЮЮТЬ БІЛЬШЕ! Жінки у середньому працюють на 50 хвилин у добу та на 39 днів у рік більше, ніж чоловіки. Таку інформацію опублікувала служба BBC з посиланням на дослідження швейцарської некомерційної організації «Всесвітній економічний форум» (ВЕФ, The World Economic Forum). Науковці отримали такі цифри, враховуючи час неоплачуваної роботи вдома (прибирання, догляд за дітьми), яку зазвичай виконують жінки по господарству. Стосовно оплачуваної роботи, то її чоловіки в середньому виконують на 39% більше. І хоч за останні десять років у світі майже на чверть мільярда збільшилася кількість працюючих жінок, проте спеціалісти вирахували, що для повної перемоги над гендерною нерівністю на роботі знадобиться ще… 170 років боротьби в такому темпі! Але результати наукових підрахунків повинні насамперед привернути увагу чоловіків: ось скільки часу насправді забирає у жінок робота, яку «ніхто не бачить». За куховарство, прибирання, догляд за дітьми, звісно, ніхто господиням не платить. І у трудовий стаж цей час не записується. Проте жінкам дуже важливо, щоб «домашня робота» хоча б цінувалася іншими членами родини. березень / квітень

13

Запрошуємо Вас взяти участь в унікальній літній навчальній програмі від Школи розвитку SPE

«Перейдіть на НОВИЙ РІВЕНЬ!» Ви хочете навчитись публічно виступати і при тому «читати думки» оточуючих? Вести за собою у спілкуванні і навчитись працювати із власною самооцінкою? Зрозуміти найменші тонкощі, про які говорить мова вашого тіла, і навчитись відкидати надмірний вплив минулого на свою поточну поведінку?

ЩО ЦЕ БУДЕ?

• Повне занурення у навчання • Максимально корисне і найбільш пам’ятне літо • 5 навчальних курсів SPE – 6 Майстрів • 21 день без зайвого шуму – 84 навчальні години • 0 домашніх завдань – 1 підсумкова атестація • 20 ретельно відібраних учасників • Цілковите перевантаження від безглуздого

Базовий рівень Школи розвитку SPE, зокрема у вигляді програми «Перейди на новий рівень!», покликаний повернути людині її справжнє розуміння себе і навчити основам спілкування, на які потім можна накласти будь-які тонкі техніки: чи то розбудови взаємин, чи здійснення продаж.

поточного ритму

ЯКІ ОСНОВНІ НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ (КУРСИ) ВИ ПРОЙДЕТЕ?

• Лідерство у спілкуванні • Невербальна комунікація • Ораторське мистецтво • Розвиток навиків самолідерства • Психодіагностика особистості ДЛЯ КОГО ЦЕ НАВЧАННЯ?

• Для тих, хто хоче системних, а не «косметичних» змін!

• Для тих, хто готовий вчитися • Для тих, хто хоче зрозуміти, що насправді знає і ким є • Для тих, хто готовий перейти на новий рівень

Для участі у програмі пишіть короткий мотиваційний лист із вказуванням своїх контактних даних на скриньку info@spe.org.ua Тривалість поїздки: 21 день – повних три тижні Дати поїздки: з 9-го по 30-е липня Кількість учасників: 20 учасників + 6 тренерів! Місце поселення: База відпочинку «Лісна» (с. Руда, Камянко-Бузький р/н, чудова чиста природа далеко від шумного міста, на березі річки Західний Буг)

Ви не зможете залишитись такими, як були раніше, ваші навики спілкування, ставлення до себе, розуміння інших, а разом з тим і можливості щодо реалізації себе у житті перейдуть на якісно новий рівень!

«ШЛЯХ ДО СЕБЕ» НАВЧАЛЬНО-СІМЕЙНА SPE ПОЇЗДКА У БОЛГАРІЮ (СОНЯЧНИЙ БЕРЕГ, 10 днів, з 21.06) У метушні щоденного життя ми дуже легко губимо самі себе. А як жити без себе? : )) Треба навчитись знаходити себе, а це вміють лише вибрані одиниці, адже таке знання слід практикувати щоденно і невпинно. Приєднуйтесь! Програма складається із 8-и двогодинних занять у зручний для групи час. Всі заняття будуть побудовані на базі розповідей притч, їхнього практичного застосування і виконання практичних вправ. Знання у готовому вигляді, які можна використовувати одразу! Ви не зможете залишитись такими, як були раніше, Ваші взаємини з собою і іншими людьми перейдуть на якісно новий рівень, також за час відпочинку можна буде вирішити значну частину особистісних питань і ситуацій!

Відпочиваємо і розвиваємось разом!

Регіон відпочинку: Для кращого розуміння Ваших побажань Сонячний Берег, Болгарія заповніть короткий опитувальник: Дати проведення (орієнтовно): з 21.06 по 30.06, 9 днів \ 7 ночей https://goo.gl/forms/5hL6KDoSXYQLtOYA2 Вартість (попередня): або телефонуйте: 067 8496265 2 дорослих - 460 EUR, Незабутній відпочинок у Болгарії 1 дорослий + 1дитина - 450 EUR, разом із чудовим колективом у поєднанні 2 дорослих + 1 дитина - 500 EUR 14 03/04 │ 2017 │ #01(16)з тренінговою програмою SPE «Шлях назустріч собі»!

ЗАПИТАННЯ НОМЕРА

Які Ваші цілі на наступні років?

50

Що я маю знати, вміти, чим володіти, користуватися, щоб могти, робити більше, аніж я можу зараз?

Чого я хочу досягнути через 50 років? Якщо людина ніколи не задумувалась про те, куди вона хоче прийти, то чи зможе вона дійти хоч кудись?

Чи не про цей корабель говорив Сократ, якому жоден вітер не буде попутній, бо він не знає своєї гавані? Куди зайде подорожній, який ступає світ за очі? Які наші шанси знайти Ельдорадо, якщо ми не шукатимемо його? березень / квітень

15

САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Соломія Чир

ЛЮДИ найважливіша гордість України Наша країна пройшла складний шлях до незалежності. Родючий чорнозем просякнутий кров’ю українців внаслідок воєн, голодоморів, постійних плюндрувань і загарбань… За чим же так «полювали» вороги? Чому навіть у XXI ст. одна з найбільших європейських країн не знає миру і спокою? А «найсвітліші уми» держави змушені шукати самореалізації й визнання за межами Батьківщини? Пропонуємо для роздумів одне припущення: саме люди, наш потужний, освічений потенціал, століттями є «ласим» шматочком для світу. Чи не пора смакувати вже українцям? Освіченість як традиція Україна як самостійна держава з’явилася на політичній карті 1991 р. Проте фундаментом сьогодення є не тільки останні 25 років незалежності: ми пишаємося багатовіковою культурою, великими науковими відкриттями, працею талановитих письменників, поетів, художників, музикантів. Щобільше, українці завжди мали репутацію освіченої нації. Слід почати з того, що в українських сім’ях спо­ конвіку важливу увагу приділяли народній педагогіці: виховували дітей бабусиною казкою, материнською колисковою, настановами татусів, спільною працею на господарстві (випасанням худоби, збиранням урожаю). Мами вчили доне­ чок рукоділлю та кулінарним секретам. Батьки формували мужній характер синів фізичною ро­ ботою. А буквально у генетичному коді україн­ ців закладено культ сім’ї та повагу до свого роду. Що ж до пам’яток культури, то високим досягненням педагогічної думки у Київській Русі було «Повчання дітям» Володимира Мономаха. Ще на поч. XII ст. автор обґрунтував, наскільки важливими у житті людини є освіта і праця: «Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтесь, – як батько мій, дома сидячи, знав п’ять мов, через те й честь йому була в інших країнах. Лінощі – це мати всьому дурному: хто що й знав, те забуде, а чого не вміє, того не навчиться. Добро своєю рукою сіючи, не лінуйтесь ні на що хороше, і хай не застане вас сонце в постелі». Такі «заповіді» мислителя щодо виховання та саморозвитку, безсумнівно, є цінними для нас навіть крізь століття.

16

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Загалом варто підкреслити, що Київська Русь була дуже висококультурною ранньоукраїнською державою. Але згодом Русь розпалася на багато князівств, на наші землі регулярно набігали загарбники, освітні й культурні зв’язки з іншими країнами послабилися. А наші співвітчизники почали здобувати освіту за кордоном (у Константинополі, в Європі). Як бачимо, тенденція пошуку перспектив та кращого життя у чужих краях все ще зберігається, але про це поміркуємо трішки згодом. Під час столітніх плюндрувань і національних гноблень було дуже тяжко сформувати міцну освітню систему. Та українці навіть не думали здаватися, заснувавши братські школи. Перший такий заклад

САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Соломія Чир

з’явився у Львові 1586 р. Братчики успішно поширювали на наших землях ідеологію просвітництва, видавали українські книжки та підручники. Історики зазначають, що організація навчання у братських школах була у нас навіть кращою, ніж у схожих європейських установах. Що ж тут дивуватися: перший вищий навчаль­ ний заклад у Східній Європі був заснований ще 1576 р. в українському Острозі! Острозька ака­ демія стала своєрідним навчальним осередком, який об’єднав найкращих учителів не тільки з України, а й з-за кордону. Важливо, що у стінах академії навчалися діти і шляхти, і селян. Другим вищим закладом освіти стала знаменита Києво-Могилянська академія (1632 р.). Пізніше з’явилися Львівський, Харківський універси­ тети, Рішельєвський ліцей в Одесі, Київський університет… Але зовнішні вороги і загарбники наполегливо проводили такі реформи та давали такі розпорядження, які всіляко обмежували розвиток шкільництва, забороняли навчання спочатку «руською», згодом українською мовою. Століттями було безліч штучних утисків та освітніх обмежень: полонізація, зросійщення українського народу, введення в дію Валуєвського циркуляру, Емського указу... Згодом радянська влада десятками років будувала українську освітню систему за російським зразком. Як із цим боролися українці? Наприклад, організовували школи мандрівних дяків (в основному для дітей селян) і церковнопарафіяльні школи. Було місце для освіти навіть у Запорізькій Січі (початкової та спеціалізованої). А під час Другої світової війни, в надзвичайно складних умовах, партизани організовували «лісові

Люди. Найважливіша гордість України

школи»! Величезним освітнім проривом стало створення Наукового товариства імені Шевченка та всеукраїнських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта». Згадаємо і декілька прізвищ. Автор освітніх книг та підручників Мелетій Смотрицький (XVII ст.), мандрівний філософ і вчитель Григорій Сковорода (XVIII ст.), передвісник українського національного відродження Буковини Юрій Федькович (1834-1888 рр.), Михайло Драгоманов (1841-1895 рр.), Іван Франко (1856-1916 рр.), Леся Українка (1871-1913 рр.), педагог Василь Сухомлинський (1918-1970 рр.) та багато-багато інших мислителів, діячів по цеглиночці вибудовували фундамент освіченої, розумної України. І формувалася освіченість не тільки через кни­ ги і не тільки в університетах, а й через наші звичаї, легенди, фольклор, сімейні традиції. То хіба могли штучні утиски та заборони надов­ го обмежити прагнення українця до навчання та розвитку? Як наполегливий пагінець про­ бивається до світла через товщу асфальту, так і наш народ зумів подолати всі освітні перепони на довгому шляху до незалежності. Ті, за кого не соромно Ми побачили, яка багата педагогічна історія України. Але світ дуже стрімко змінюється, сучасні складники освіченості й успіху також трансформуються. Чи встигає за цими трансформаціями наша країна, зважаючи на численні внутрішні проблеми? Погляньмо. У нас дуже високий рівень підготовки технічних спеціалістів та програмістів, в останні роки українці зуміли опинитися на гребені розвитку ІТ-сфери. Наприклад, нещодавно американський еконо­ мічний журнал Bloomberg Businessweek писав про те, як українські айтішники допомагають армії розробками та грошима, авторитетні світо­ ві видання Forbes, BBC та Daily Mail вже розду­ мували, чи зуміє Київ стати новою Кремнієвою долиною для світу. А те, що Україну назвали «техно-Меккою» (Forbes) та «сплячим ІТ-тигром» (BBC), вже все­ ляє оптимістичні надії щодо подальшого розви­ тку інформаційно-технічної індустрії в Україні. Насправді останніми роками багато українців різних спеціальностей зацікавилися ІТ-сферою. І чоловіки, і жінки масово закінчують курси з програмування без страху кардинально змінювати звичний напрям діяльності. Це свідчить: серед населення є активна березень / квітень

17

САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Соломія Чир

частина, небайдужа до того, що зараз актуальне та потрібне у світі. Хоча у «навчальних» орієнтирах українців далеко не все так райдужно. Наприклад, одразу спадає на думку абсурдна мода в Україні здобувати вищу освіту задля вищої освіти. Адже скільки щороку випускників із дипломами на руках не знаходять роботи не тільки через а) відсутність пропозицій на ринку праці, а й через б) відсутність бажання/хисту/знань для обраної професії! Мабуть, освіченість нації вимірюється не в кількості випускників (за деякими даними, Україна за цим показником займає четверте місце в Європі), а в їхній можливості успішно реалізувати свої вміння та задатки?

Тому правильно роблять молоді люди (їхні батьки), які готові думати, планувати, що буде через 5 років, проведених за студентською лавою. Хтось у такому розвитку подій не бачить перспективи і... починає вже з 17-18 років працювати! Хтось закінчує вузькоспеціалізовані курси, цікавиться онлайн-навчанням і також не залишається без роботи. Тому виклики часу такі, що освіченій людині не обов’язково прослухати в лекційній аудиторії сотні академічних годин. Та людина «учена», яка шукає свій індивідуальний шлях реалізації й не боїться сміливо ним ступати. І тут знову знайдуться критики, які намалюють образ типового молодого українця, «втуплено­ го» в екран свого мобільного. Проте ризикну за­ значити, що соцмережі, фотографії в Instagram, відеоблоґи, вподобання, коментарі, селфі і т. ін. насправді стали проблемним викликом усього сучасного світу. Інтернет-захопленням грішать не тільки українці! Тож замість того, щоб критикувати «данину моді» (яка, цілком можливо, вже невдовзі стихне), краще звернути увагу, що встигають наші співвітчизники зробити, коли не гортають стрічку новин у соцмережах. Серед впливових та успішних – безліч молодих облич!

18

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Люди. Найважливіша гордість України

Наприклад, 26-річний Іван Примаченко – співзасновник унікального для України громадського проекту масових відкритих освітніх онлайн-курсів Prоmetheus. За інформацією сайту, на платформі вже зареєструвалися 300 тисяч спраглих знань слухачів. Ці цифри показують, що українці готові вчитися самостійно та грати за правилами сучасного, інформаційного світу. Ще в нас функціонує Центр інноваційної освіти «Про. Світ» з місією «Підсилювати потенціал освітян та освітніх інституцій для розвитку людського потенціалу в суспільстві». Центр допомагає реалізовувати вчительські проекти, об’єднує в одну спільноту експертів, коучів, освітян для того, щоб зробити знання доступними якомога більшій кількості українців. Заснували організацію більше двох років тому дівчата, які самі ще нещодавно були студентками. А скільки молодіжних, наукових, студентських, громадських, волонтерських організацій діє в Україні! І беруть у них участь не «бо треба», а «бо хочеться», «бо подобається», «бо надихає». Ось ще декілька прикладів: 27-річний киянин Ярослав Ажнюк став одним із найпопулярніших у світі молодих підприємців завдяки розробці Petcube, незвичного пристрою, що дозволяє через мобільний додаток дистанційно стежити, розмовляти і грати у лазерні ігри з домашнім улюбленцем. Зараз хлопчина живе в Америці й працює разом із провідними ІТспеціалістами світу. Шпальти світових медіа недавно вибухнули сенсацією: завдяки відкриттю українки Ольги Броварець у наукового та медичного світу з’явилася надія, що ракові клітини вже невдовзі можна буде повністю перемагати. Ця дівчина, до речі, у 29 років стала наймолодшим в Україні доктором наук. Ще одна розумниця – Марина В’язовська, 32-річний математик із України, розв’язала задачу, яку не вдавалося вирішити жодному науковцю впродовж… більше чотирьох століть! За це вона отримала одну з найпрестижніших математичних премій у світі – «Премію Салема 2016». Цілий журнальний випуск можна присвятити перераховуванню великих, важливих перемог сучасних українців. Але посил цієї інформації такий: якщо мати бажання, ідею, то навіть зі смартфоном у руках реально робити великі спра­ ви. Поки одні українці скаржаться, інші – диву­ ють світ. Коли соромно НЕ вчитися Отже, гортаючи сторінки історичних книг, пишаємося, що на українських землях освіта і просвітницькі ідеї завжди були на почесному місці. А, перегляда-

САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Соломія Чир

ючи стрічки новин, тішимося зі здобутків сучасних стартаперів, науковців, спортсменів, артистів. Яким працьовитим, талановитим, мудрим є наш народ! Тож чи не заслужили ми мир, спокій, визнання та повагу світу? Мабуть, у більшості напрошується вже звичне обурення: а як нас можуть шанувати сусіди, якщо рідна країна не цінує, не береже, залишає напризволяще зі своїми проблемами? Ми маємо корумповану владу, жахливу невідповідність зарплат та цін, безнадійні перспективи для наших дітей, безробіття…

З такими думками у пошуках кращого життя тися­ чі українців розлетілися світом. Напевне, комусь і вдається реалізувати за кордоном свої професійні знання, вміння чи таланти, але будьмо відвер­ тими: більшість виконує важку фізичну роботу або ж влаштовується працювати нянею, приби­ ральницею, офіціантом... А вдома у цих людей не тільки припадають пилюкою дипломи про вищу освіту. Страшніше, що в Україні без батьківського тепла виростають цілі покоління дітей! Але досить нарікати і жаліти самих себе: так, іноді найлегшим рішенням є виїхати за кордон. І від заробітчан справді можна почути, що хоч вони й на чужині, проте «там» почуваються набагато вільніше і фінансово, і соціально, ніж «тут». Проте ті ж заробітчани рано чи пізно сумно зітхають: а на Батьківщину-то тягне… Тож чи правильним є рішення тікати від проблем поза межі України? Насправді ж багато що залежить не тільки від владних рішень, політичного курсу держави та соціальних гарантій. Щобільше: наше життя, життя нашої родини залежить тільки від нас самих. І з зовнішнім ворогом зокрема треба починати боротися зсередини! Бо держава – це всі ми. І ті, хто без мук совісті беруть хабарі, і ті, хто працюють на декількох роботах одночасно, щоб не тільки прогодувати свою сім’ю, а й пожертвувати гроші на благодійність. А якби кожен свою освіту, свої ідеї, сили та розум спрямував у правильне русло, пам’ятаючи не тільки про свій добробут, а й про розвиток Батьківщини, можливо, мали б ми іншу ситуацію – від владної верхівки до робітничих «низів».

Люди. Найважливіша гордість України

Бачимо ж, що людський потенціал в Україні фантастичний! Залишилося тільки згадати вислів «Добре там, де нас нема» і… розгледіти перспективи тут, у самоосвіті й саморозвитку. Припускаю, що серед читачів будуть ті, хто на­ справді задоволений своєю роботою та заробіт­ ною платою. Будуть ті, хто скаже: «Так я ж віді­ вчився ще 10 років тому, ось мій диплом, досить із мене!». Проте самонавчання не обмежується жодними планами, програмами і вимогами «міністерств». Тут жодних рамок і обмежень! От наприклад: чи вмієте ви розповісти анекдот у компанії? А так, щоб було смішно всім? Чи впев­ нено відповідаєте ви на екзаменах (на нарадах, зустрічах із партнерами, керівництвом і т. ін.)? А яку останню книжку прочитали? Яку читати­ мете наступну? Що ви знаєте про космос, сучасні ІТ-можливості, переваги і недоліки євроінтегра­ ції? Що пам’ятаєте з історії України? Всесвітньої історії? Географії? Яку тему ви нещодавно не змогли підтримати у товаристві через… елемен­ тарне незнання? Багатий український фольклор тут приходить на поміч: «Не соромно не знати, соромно не вчитись». Звісно, не всі можуть (не всі хочуть) мати вищу освіту, не всі захистять дисертації, не всім вдасться виступити на міжнародній конференції чи розробити багатомільйонний стартап. Але в силах кожного з нас, наприклад, викладатися «на повну» на своєму робочому місці (неважливо, чи то робітнича професія, чи інтелектуальна). Сумлінна праця обов’язково дає плоди: треба тільки трішки терпіння і любові до справи, якою займаєтеся. Звісно, складовою саморозвитку є регулярне спілкування з розумними, успішними, натхненними, небайдужими людьми. Також слід більше (ще більше) читати. Корисними для багатьох людей є мотиваційні курси, тренінги, заняття, відео на тему самовдосконалення… А ще не можна забувати про трішки банальні, але вічні цінності: ввічливість у громадському транспорті, у магазині, в черзі. Любов та турботу до слабших, старших, нужденних. Про дотриман­ ня правил дорожнього руху та підтримку чисто­ ти довкілля. Це все є стократ кращим виявом нашої освіченості та виховання, аніж декілька дипломів за рамочкою. Тільки суспільство з такими людьми має потужний, сучасний і надзвичайно перспективний завтрашній день. Тож, якщо ми хочемо та готові невпинно вчитися, – ми вже на правильному, поступальному шляху. березень / квітень

19

Стань МАЙСТРОМ свого ЖИТТЯ! Запрошуємо Вас взяти учас ть в унікальних навчальних Рівнях «Спілкування і порозуміння» і/або «Особис та ефективніс ть» від Школи розвитку SPE Хочете навчитись знаходити глибинне порозуміння? Готові стати насправді ефективною і порадною особистістю? Єдине, чого людям насправді бракує «до повного щастя» – це навиків і вмінь! Прокачана і вміла людина може справитись у своєму житті із будь-якими ситуаціями – чи то вони стосуються особистого чи професійного життя, чи спілкування з оточуючими, чи досягнення поставлених цілей. Неефективній людині зазвичай залишається лише скаржитись на життя і ображатись на усіх, хто попадеться під руку. Але насправді вчаться лише одиниці, більшість

лише підкріплюють власні стереотипи і «марнують час»!

Незліченна кількість деталей і нюансів у щоденній поведінці, які люди робить «на автоматі», і у яких не бачить своїх вад і хиб. І на які, як наслідок не впли-

вають, бо не бачать що роблять «не так». Направду, якби люди почали слідкувати за витратами свого часу, за тим як спілкуються, як керують своїми грішми і щонайголовніше що думають і почали вчитися робити ці та інші буденні і звичні дії як належить, а не так «як хочеться» - отримали б зовсім іншу якість свого життя! Для тих, хто готовий вчитися ми створили український Хоґвардс, місце, де кожен учасник стає Майстром свого життя. Чарівником слова і часу! Людиною з власною глибокою мудрістю і розумінням законів природи, особистими цінностями і переконаннями, а також готової бачити навколо те, чого не помічають інші.

Ми пропонуємо Вам ідентичність МАЙСТРА ЖИТ ТЯ! – Людини Місткої, Порадної і Присутньої. ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ?

• Містка – готова сприйняти світогляди максимально великої кількості людей; • Порадна – здатна давати собі раду у житті із найрізноманітнішими ситуаціями; • Присутня – та, яка живе у часі «тут і зараз» і вміти насолоджуватись моментом.

ЯК ЦЬОГО ДОСЯГНУ ТИ? Пройти один з двох (або обидва) комплексні і системні навчальні рівні «Спілкування і порозуміння» який складається із таких курсів: Невербальна комунікація (мова тіла) Лідерство у спілкуванні Ораторське мистецтво Розвиток навиків самолідерства Психодіагностика особистості

• • • • •

20

03/04 │ 2017 │ #01(16)

і/або рівень «Особиста ефективність», який складається із таких курсів: Школа функціонального тайм-менеджменту Школа фінансової грамотності Мистецтво спілкування із складними особистостями Теорія брехні і заохочення правди Упередження сприйняття і нав’язування цінностей

• • • • •

ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ і КОЛИ СТАРТ УЄ НАВЧАННЯ? Рівень «Спілкування і порозуміння»

Група № 1 Група № 2

Рівень «Особиста ефективність»

30 занять 30 занять по понеділках і середах по вівторках і четвергах з 18:30 до 21:30 з 18:30 до 21:30 Старт 8 травня (понеділок) Старт 9 травня (вівторок) 5 модулів – 5 модулів – 1 раз у три тижні на вихідних (субота і 1 раз у три тижні на вихідних (субота і неділя) з 9:00 до 19:00 Старт 20 травня неділя) з 9:00 до 19:00 Старт 27 травня (субота) (субота)

ЩО В КІНЦІ КУРСУ?

В кінці курсу Ви здасте Екзамен і отримаєте сертифікат про присвоєння відповідного рівня. Найважливіше вміння, яке ви отримаєте – здатність знаходити порозуміння і рішення у будь-якій ситуації! А це насправді цінно!

ЯКА ВАРТІСТЬ НАВЧАННЯ?

Базова включає: Участь у навчальній програмі; 2.Короткий конспект; 3.Сертифікат учасника у антирамці; 4.Перелік літератури; 5.Д/з на Google disk – 5 800 грн. Стандартна додатково до Базової включає: 1. Три книги на вибір; 2. 3 Щоденники успіху на вибір; 3. Доступ до 40 вебінарів Школи; 4. Право користуватись бібліотекою Школи на час навчання); 5. Фірмову футболку і кружку – 6 900 грн.

ДЛЯ КОГО ЦЕ НАВЧАННЯ?

• Для тих, хто хоче системних, а не «косметичних» змін!

• Для тих, хто готовий вчитися • Для тих, хто хоче зрозуміти що насправді знає і ким є • Для тих, хто готовий перейти на новий рівень • Для тих, хто готовий стати Майстром свого Життя У більшості закладів Вам створюють навчальне середовище і пропонують цікаву програму, ми окрім цього готові відповідати за життєві результати КОЖНОГО нашого випускника! Ми не хвалимося «тільки найкращими», ми готові розповісти про кожного свідченням чого є фото усіх випускників у приміщенні Школи.

Серед учасників, які колись завершували довготермінові програми Школи і здавали екзамени є ті, хто тепер очолює свої бізнеси і керівники структурних підрозділів, реалізовані у особистому житті люди і успішні громадські діячі, HR-и і маркетологи, люди які реалізовують свої мрії у музиці і тренерстві – люди, які завдяки здобутим навикам і вмінням досягають у житті набагато більше і встигають насолоджуватись ним!

ЯКІ ІНСТРУМЕНТИ МИ ДЛЯ ЦЬОГО ВИКОРИСТОВУВАТИМЕМО?

• Окрім власне цікавих і практичних занять: • Домашні завдання • Індивідуальна комунікація з тренерами • Спільні матеріали у закритій групі у facebook • Підтримка колективу

Х ТО ПРОВОДИТЬ НАВЧАННЯ?

Над Вами працюватимуть Майстри Школи розвитку SPE Рівень «Спілкування і порозуміння» Кушнір Роман Ковач Сергій Желобчук Богдан Манько Андрій Кастран Ірина

• • • • •

Рівень «Особиста ефективність»: Кушнір Роман Желобчук Богдан Замостна Анна Баландюк Андрій Романенко Володимир

• • • • •

березень / квітень

21

Тренери не просто проводять кожен своє заняття чи курс, а ЗАЙМАЮТЬСЯ учасниками і проводять їх до системних довготермінових результатів! Усі тренери долучені до усіх курсів Рівня!

ЯК ЗАРЕЄСТРУВАТИСЬ У ПРОГРАМІ?

Для участі у програмі реєструйтесь за телефоном

097 4787941,

або за посиланням

http://goo.gl/Ah3XHs

УЧАСТЬ МОЖЛИВА ЛИШЕ ДЛЯ 12 ПЕРШИХ УЧАСНИКІВ! Ми пропонуємо Вам уже зараз освоїти вміння та навики, якими Ви користатимете впродовж всього життя! І завдяки яким отримаєте чимало можливостей для досягнень у своєму житті!

Ми віримо:

• Лише людина, яка постійно вчиться, має можливість зайняти гідне місце у сучасному суспільстві; • Особистісний розвиток є не “забаганкою” вибраних, а необхідністю; • Людина, яка вміє володіти собою, може допомогти в цьому і іншим; • Кожна людина талановита і унікальна, добра і позитивна, і в кожного можна ці риси посилити і удосконалити; • Немає безвихідних ситуацій: доклавши достатньо часу і зусиль кожна людина може змінити у своєму житті що завгодно.

Якщо і Вам близькі такі цінності і Ви готові вчитись і пізнавати секрети слова і часу – долучайтесь до учасників навчальних Рівнів «Спілкування і порозуміння» і/або «Особиста ефективність» від Школи розвитку SPE Ви не зможете залишитись такими як були раніше, ваші навики спілкування, ставлення до себе, розуміння інших, а разом з тим і можливості щодо реалізації себе у житті перейдуть на якісно новий рівень!

СТАНЬТЕ МАЙСТРАМИ СВОГО ЖИТТЯ!

22

03/04 │ 2017 │ #01(16)

ЦІКАВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

ЩАСТЯ ПРОДОВЖУЄ ЖИТТЯ Експериментально підтверджено: щасливі люди менше схильні до передчасної смерті! Про це заявили вчені із Університетського коледжу Лондона (англ.

University College London), які у рамках експерименту дослідили взаємозв’язок між задоволенням життям та його тривалістю. До участі залучили близько 10 тисяч респондентів у віці 63 років у середньому. Рівень їхнього щастя оцінювали тричі з інтервалом у два роки (з 2002 по 2006 роки).

Учасників попросили оцінити за шкалою від 1 (категорично не згідний) до 4 (цілком згідний) такі висловлювання: «Я дуже задоволений тим, чим займаюся», «Мені подобається бути у компанії інших людей», «Оглядаючись на своє життя, я відчуваю задоволення», «Зараз я наповнений життєвою енергією». Загалом близько 24% респондентів були цілком щасливі на кожному етапі експерименту. Отриману інформацію вчені згодом порівняли із даними смертності на 2013 рік. Більше тисячі смертей було зафіксовано за цей період, а рівень смертності був вищий саме серед тих учасників, які частіше відзначали в опитувальнику оцінки 1-2 та не були задоволені своїм життям. Ті «піддослідні», які ставили високі оцінки в двох і трьох категоріях, на 17% і 24% відповідно менше піддавалися ризику передчасної смерті. Навіть після того як фахівці взяли до уваги інші фактори (фінансове забезпечення, освіту, депресії, показники фізичного здоров’я учасників), результати експерименту залишалися такими ж. Підсумки описаного дослідження опубліковані у медичному журналі The BMJ (англ. The British Medical Journal). А «Експеримент» бажає усім читачам, щоб звичайне щастя стало вашим рецептом довголіття!

ОРЕНДА КОНФЕРЕНЦ-ЗА ЛУ

Пропонуємо два зручних зали у центрі міста (поруч із Магнусом) для проведення Ваших тренінгів і конференцій; презентацій, кінопоказів, клубів, корпоративних і інших розвиткових заходів. Ідеальна атмосфера для навчання і розвитку! Вигідні умови співпраці! Зручний великий зал (65 кв. м.) на 20–30–40 осіб Компактний малий зал (25 кв. м.) на 10 – 15 учасників Особливості залу: • Два зали функціонують паралельно або разом • Розставка крісел відповідно до побажань організаторів • Гарна звукоізоляція приміщення • Є кондиціонер • Зручне розташування близько до центру (поруч з Магнусом) • Поруч є різноманітні заклади харчування • Швидкий інтернет, wi-fi • Можливі послуги окремого адміністратора для Вашої події

Найкращі ціни у місті: Вартість години у великому залі – 150 грн/год Вартість години у малому залі – 100 грн/год. Оренда обох залів одночасно – 220 грн/год. Телефонуйте і уточнюйте вільні дати і години (068) 22 99 135 березень / квітень

23

САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Юлія Короцінська

«Ні»

Як навчитися казати

«Мій керівник мене зовсім не цінує. Постійно перевантажує зайвою роботою. Та й колеги, бачу, теж підключилися. То попросять щось допомогти, то просто поставлять перед фактом. А останнім часом взагалі здається, що люди не зважають на мої інтереси та потреби».

– – – «Я так втомлююся від своєї дитини. Вона постійно щось хоче. А в магазині з нею перебувати просто неможливо. «Купи» і «купи». І скільки не купуєш, все одно мало. І розумію, що не варто купувати. Але ж мені її шкода – вона так гірко плаче та й соромно перед оточеням – ще скажуть, що я погана матір».

– – –

Дві різні історії, але спільні переживання: безпомічність, виснаження, відчуття власної слабкості та навіть агресія на самого себе. В подібних випадках людина добре знає, що треба робити: просто відмовити. Але не наважується. «Скажуть, що я нехороша людина (жадібна, невихована, неспівчутлива – цей список можна продовжити далі)», «А якщо на мене розгніваються?», «А якщо цим я зіпсую стосунки з оточуюченням?», «Я не звик так казати. Мене вчили допомагати іншим». І ще безліч аргументів. Але за ними всіма стоїть переважно одна ситуація: страх втратити відносини з кимось значущим. Нам починає здаватися, що наше «Ні» обрубає всі стосунки з людиною, що вона не впорається і ми станемо винуватцями її страждань. Але це ілюзія. Адже кожен сам для себе обирає, ображатися йому чи ні, підтримувати йому стосунки чи ні, приймати іншу позицію чи ні. Вміння сказати «Ні» іншому – це вміння сказати «Так» собі! Тобто, говорячи «Ні», ми демонструємо іншій людині, що на даний момент ми зацікавлені в чомусь іншому, щось інше має для нас більший зміст і задовольняє наші загальніші потреби. Якщо ви з вашими інтересами, цінностями та цілями 24

03/04 │ 2017 │ #01(16)

є для себе важливішими в будь-який момент, подібних проблем не виникає. Як формується це вміння цінувати і любити себе? Звісно ж, у сім’ї, коли близькі дають оцінку нашим бажанням та потребам. «Хороші дівчатка мають бути чемними» (а отже, не відмовляти), «Зараз це не важливо» (а отже, важливіше щось інше, але не я), «Хіба можна таке казати матері?» (не висловлюй свої думки і почуття), «Ти маєш слухатися мене, бо ти дитина» (а отже, не маєш права голосу), «Буде, як я сказала/сказав» (а тому і не претендуй на власні права). Кожен із нас чув подібні фрази. Звісно, батькам треба якось урегульовувати поведінку своїх дітей. Але часом таких фраз забагато і дитина стає слухняним роботом, головне завдання котрого – будь-якою ціною зберегти стосунки з мамою чи татом, навіть ціною власних бажань і власного Я. Стаючи дорослими, ми починаємо розуміти, що не завжди можна зміцнити стосунки таким шляхом, а деякі стосунки взагалі й не варто підтримувати, бо вони несуть лише шкоду. Але старі дитячі звички підлаштовуватися, бути «слухняною дівчинкою» чи «лагідним хлопчиком» продовжують керувати нами. Покірну позицію підтримують також ілюзії («ілюзія потрібності», «ілюзія підтримки відносин», «ілюзія втрати можливостей») та проекція (якщо ми у разі відмови відчуваємо негативні емоції, то нам здається, що й інша людина відчуває ті самі емоції). Як відучити себе від поганої звички погоджуватися та прищепити хорошу звичку відмовляти?

САМОРОЗВИТОК. ЕФЕКТИВНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ. ВЗАЄМИНИ

Юлія Короцінська

Знайдіть корені. Переосмисліть власне дитинство і дайте відповіді на запитання: - Як ваші батьки та рідні сприймали «Ні» з ваших тоді ще дитячих вуст? Ігнорували, сварили чи брали до уваги?

- Чи було нормою у вашій сім’ї висловлюватися – говорити про свої емоції, думки, плани, обговорювати ситуації?

- Як звучало «Ні» ваших батьків? Можливо, воно було обґрунтованим, чи коротким і категоричним, або ж агресивним та різким?

- Які сімейні правила та норми панували у вашому дитинстві? Якою дитиною вас хотіли бачити?

- Чи вміли самі батьки відмовляти іншим? Прислухайтеся до власних відчуттів. Якщо людина говорить із вами, і тоді виникає відчуття дискомфорту, – отже, від вас хочуть того, чого ви насправді не хочете. Це може бути просто якийсь внутрішній опір, фонове відчуття незгоди, відчуття, що ви десь «відлітаєте», починаєте відволікатися, чи ж, навпаки, агресія, опір, протест. Існує категорія людей, які застосовують маніпуляції, аби добитися свого. І головна ознака маніпулятора – це гра на емоціях. «Будь другом, зроби…» – відчуття обов’язку, «Ну ти ж не можеш мені відмовити, ти не така…» – відчуття власної значущості, «Я ніяк-ніяк не впораюся без тебе» – почуття провини.

Як навчитися казати «Ні»

Тренуйтеся. Якщо слово «Ні» взагалі звучить для вас важко і неприємно, змініть це ставлення за допомогою регулярного тренування. Наприклад, розігруйте сценки перед дзеркалом, записуйте свій голос на диктофон та тренуйте більш вільну і впевнену інтонацію. Готуйтеся заздалегідь. Якщо ви знаєте, що в певних обставинах та у присутності певних людей ви ризикуєте опинитися у ситуації, де вам пропонуватимуть щось неприємне чи непотрібне, приготуйте себе до цієї ситуа­ції. Можете попросити когось із друзів чи рідних грати роль потенційного «прохача» чи «вимагача». Озвучуйте власні потреби і бажання. Говорячи «Ні», ви чітко повідомляєте оточуюченню про те, що наразі ви не готові приділити їм стільки часу та уваги, скільки вони (чи справа, запропонована ними) потребують. І в цьому ви залишаєтеся чесною людиною. Крім того, не знаючи вас, люди можуть «перевіряти», пропонуючи різні ідеї та справи. Відмовляючи, ви окреслюєте власні межі. Жартуйте. Іноді відмова справді може сприйнятися жорстко, або ви просто не звикли відмовляти. Саме в таких ситуаціях жарт допоможе пом’якшити відмову. Але не зловживайте цим методом, бо він може бути схожим на ухиляння, і рано чи пізно вам все одно доведеться сказати категоричне «Ні». Можете запропонувати альтернативу. Якщо ви цінуєте стосунки з людиною і ваша відмова скоріше пов’язана з ситуативним небажанням щось робити чи кудись іти, можете допомогти порадою. Наприклад, ви не хочете скласти компанію другу для фільму, який вам не подобається за жанром. Тоді ви можете запропонувати йому іншу кандидатуру. Будьте небагатослівні. Важливо, щоб відмова не почала бути схожою на виправдання. Якщо вона перетворюється на переказування власної біографії чи якогось неприємного інциденту за останній тиждень, у опонента росте переконання, що ви самі не впевнені у власній позиції, і тоді він буде докладати ще більше зусиль, аби схилити вас на свій бік. Потренуйте короткі фрази «Ні, мене це не цікавить», «Ні, дякую, мені це не потрібно», «Ні, я не хочу цього робити», «Ні, на жаль, у мене немає на це часу» – і жодних роз’яснень. Радійте, коли кажете «Ні». Можливо, раніше це слово асоціювалося у вас із негативними емоціями: провиною, соромом, власною невпевненістю, страхом тощо. Та зараз ви маєте привчити себе до звички радіти. Адже кожна відмова – це крок назустріч собі. Особливо приємні ситуації відмови, коли вам вдалося граційно та віртуозно відмовити, можна навіть відсвяткувати смаколиками, сувеніром, приємною прогулянкою чи зафіксувати у щоденнику перемог. березень / квітень

25

Гордій Остапович

! ! ! я я с я с с и и и т т т а а а в в в у у у » ! » т » ! т ! т р о р о г р о о г о г и о и т и р т т р о «««ПППр М М Моо Про те, як показують пам’ять у фільмах і чи можна цьому вірити Світ кіно дарує нам історії, від яких життя стає набагато цікавішим. Кіно – це мистецтво. І як часто буває в мистецтві, у кінострічках правдиві події, реальні персони чи існуючі навики нам показують трохи… зміненими. Й багато звичних речей виявляються покриті гримом, підсилені декораціями чи відфотошоплені з допомогою комп’ютерної графіки. Не в останню чергу це стосується й людських можливостей. Те, наскільки людина здатна бути цілеспрямованою, розумною, хитрою, сильною, сміливою, доброю, часто в кінофільмах гіперболізовано. Список таких рис можна продовжувати ще дуже довго. Це стосується і пам’яті. Те, як деякі персонажі на екрані запам’ятовують чи згадують, може здаватися фантастикою. Але давайте спробуємо подумати: чи насправді вигадка є настільки недосяжною для реальної людини?

1. Гігабайти в голові В якому фільмі можна побачити? – «Джоні-Мнемонік», 1995, реж. Роберт Лонго, в головній ролі Кіану Рівз. Ситуація, коли в голові з допомогою комп’ютерної техніки реально вмістити цілу бібліотеку, знання мови, унікальні вміння, – це один із найулюбленіших фантастичних ходів. Той самий Кіану Рівз у фільмі «Матриця» зміг вивчити джиу-джитсу просто тому, що навики завантажили йому в голову. Що ж до «Джоні-Мнемоніка», то тут виникає дуже багато питань. В основі фільму ситуація, коли деяку інформацію переносили нелегально. Для цього існували люди-мнемоніки, які завантажували собі в голову (а там був спеціальний для цієї справи чіп) гігабайти чогось невідомого. І доправляли до кінцевого споживача. Щодо самого персонажа, то він міг завантажити собі в голову шалені 80 Гб! Максимум, який розміщувався всередині Джоні-Мнемоніка, – 160 Гб, причому це вже ставало ризикованою справою для життя та здоров’я. Зрозуміло, що фільм вийшов на екрани в середині дев’яностих. А тоді ніхто навіть у божевільних фантазіях не міг собі уявити, що середньостатистичний пасажир міської маршрутки здатен мати при собі на різних пристроях більше сотні гігабайтів. Але якщо подивитися на пам’ять не як на флешку чи диск, то скільки ж її може бути в мені, у вас? Скільки може вмістити наша голова?

26

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Цифри, з допомогою яких описується загальна ємність мозку людини, відрізняються. Діапазон від 1 терабайта до 2.5 петабайтів. Щоб було зрозуміло: 1 терабайт = 1000 Гб, а 1 петабайт = 1000000 Гб. Він нижнього показника все ж треба відмовитись.

1 Тб – це насправді мізерно мало. Люди, які звикли дивитися фільми в хорошій якості, ймовірно, зрозуміють мене. З іншого боку, більше двох петабайтів є дуже великою за розміром пам’яттю. Хоча, якщо врахувати кількість інформації, з якою стикається людина під час звичайної прогулянки в парку, дивуватися таким обсягам немає причин. Остаточна оцінка того, як працює пам’ять у фільмі «Джоні-Мнемонік», буде такою: не вірю! Якщо є по-

ГЕНІАЛЬНІСТЬ

Гордій Остапович

треба перенести якусь нещасну сотню Гб, то для цього підходити до голови з паяльником немає потреби.

2. Згадати число з допомогою карликів та єдинорогів Те, як працює мнемотехнік, може стати причиною для комедії, трагедії та порнофільму водночас. Де це показано? – У фільмі «Сенсація», 2006, реж. Вуді Аллен, в ролях: Вуді Аллен, Скарлет Йоханссон та Х’ю Джекман.

Сам Вуді Аллен грає ілюзіоніста, який володіє навиками мнемотехніки. І, згадуючи код до зачинених дверей, він перебирає в голові можливі варіанти. Це супроводжується відверто дурними роздумами: «8 синіх коней… 10 карликів на риболовлі… 21 реактивний літак… 8 молочниць і 2 французькі несучки, 12 карликів…» Попри те, що сцена, де персонаж Вуді Аллена згадує число, здається комічною, саме так мнемотехніки й згадують. Те, що твориться в голові людини, яка запам’ятовує великий обсяг інформації й потім згадує, навряд чи можна так просто описати. У фокус нашої уваги дуже легко потрапляють речі абсурдні, незвичні й вульгарні, тож мнемотехніки використовують таку властивість нашої голови, щоб запам’ятовувати число пі, номера телефонів або історичні дати. Подібне може здаватись якоюсь надприродною силою, але все зводиться до того, що під час запам’ятовування мнемотехнік дуже швидко працює зі своєю фантазією. Як це відбувається? Насправді нічого складного немає. Як правило, кожен, хто працює з числами, нав’язує собі асоціативний словник, де кожне словопредмет буде означати число. В когось 00 може в уяві викликати образ туалету, а 03 – швидку допомогу. В інших людей 00 – це набір літер НН (НульНуль), а 03 – це НТ (НульТри). 07 – НС (НульСім). 87 – ВС (ВісімСім). І ці літери викликають у голові асоціації НяНя та НоТи, НіС. ВуСа. Як правило, професійний мнемотехнік малює собі асоціації-образи моменталь-

«Приготуватися! Мотор!»

но. А через те, що набір цих картинок є постійним, то навіть коли якась інформація і випадає з пам’яті, просто перебираючи картинки в голові, число можна згадати. Остаточна оцінка того, як показана робота пам’яті в фільмі «Сенсація»: смішно, дотепно, але так воно і є!

3. Палац пам’яті Де показано? – В серіалах «Шерлок» (2010-2016) та «Менталіст» (2008-2015). Де не показано? – В кінофільмі «Ганнібал» 2001, режисер Рідлі Скотт. Метод, який називають фразою «Палац пам’яті», ще відомий як метод локацій, або ж метод Цицерона. Фільм «Ганнібал» згадується не просто так. У ньому, на жаль, не показано, як головний персонаж працює зі своєю пам’яттю. Але в книзі Томаса Харріса є окремий розділ, де детально описано, що твориться в голові людини, коли вона гуляє своїм палацом пам’яті й шукає необхідну адресу або ж номер телефону.

Такий метод згадується у серіалах «Шерлок» і «Менталіст», причому підкреслюється: Шерлок Холмс і Патрік Джейн (головні персонажі цих телешоу) володіють унікальним способом запам’ятовування, про що навіть не здогадуються всі інші. Хоча унікальність методу зовсім не відповідає правді. Адже про такий спосіб запам’ятовування вперше згадано в роботі Цицерона, й у загальному про нього людство знає більше 20 століть! І доволі важко віриться, що освічені люди дивуються від того, що

березень / квітень

27

ГЕНІАЛЬНІСТЬ

Гордій Остапович

хтось користується палацом пам’яті для покращення роботи своєї голови. Сам метод полягає в тому, що ви маєте приміщення або ж територію, які вам відомі. Це може бути ваша квартира, або ж дорога з дому до супермаркету, або видуманий зал чи замок. Головне, що вам відомо, які точки й в якому порядку розташовані в тому приміщенні чи на тій території. І це означає: прив’язавши нову інформацію до вже відомої (те, що ви повинні запам’ятати, до того, що існує в вашій квартирі чи трапляється дорогою до супермаркету), вам набагато легше згадати. Це дійсно так. Метод локацій, метод Цицерона, метод «Палацу пам’яті» відомий уже декілька століть. Він дійсно дає змогу запам’ятовувати багато інформації. Остаточна оцінка того, як показана робота пам’яті в серіалах «Шерлок» та «Менталіст»: так собі. Набагато цікавіше й продуктивніше прочитати роман «Ганнібал» Томаса Харріса.

4. Щоб не називати жінку «Сонечко», а чоловіка «Ей Ти!» Найголовніший навик людини – це впізнавати іншу людину. Ну, і пам’ятати імена. В якому фільмі показано? – «Диявол носить Prada», 2006, режисер Девід Френкел. В ролях: Енн Хетеуей, Меріл Стріп. Так, це насправді найголовніше – пам’ятати про інших. Особисто я переконаний, що таке вміння є ключовим у досягненні успіху. Можна нічого не вміти робити, нічого не знати, але якщо знаєш людей і пам’ятаєш їх, то все буде у житті добре. В Україні часто можна зустріти точку зору «Чого це я маю про когось пам’ятати? Нехай пам’ятають мене». Але історії успішних людей світового масштабу показують, що хороший лідер – це якраз таки той, хто вміє пам’ятати про інших. Впізнає і називає по імені. Це насправді дуже важливо, адже лише від одного звучання свого імені людина може погодитися йти з вами, робити щось для вас чи допомогти вам. Звучання власного імені – це одна з найбільших насолод, які існують у житті. Хоча у згаданому фільмі якраз історія про те, що успішна й відома власниця журналу мод змушує 28

03/04 │ 2017 │ #01(16)

«Приготуватися! Мотор!»

своїх помічниць переглянути фотографії запрошених гостей, вивчити їхні імена й підказувати їй під час зустрічі. Наскільки це реально? На 100%. Дивлячись на фото людини, можна її запам’ятати. Хоча жінки дуже полюбляють різко змінювати свою зовнішність, але все одно впізнати можна. Більше того: особисто я знаю багато прикладів, коли менеджери міжнародних компаній цілеспрямовано вивчають фотографії людей, із якими їм лише потрібно буде познайомитися. Аби по-

тім не переживати, що імена нових знайомих не залишаться в голові. Й невеличкого тренування достатньо, щоб лише по фотографіях легко запам’ятати двітри сотні незнайомих людей. Тому остаточна оцінка показаного в фільмі «Диявол носить Prada»: таке точно можливо, але сам процес запам’ятовування не розкритий.

5. Десь я це вже читав… Хороша здатність – запам’ятовувати те, що читаєш. Щоб потім красиво процитувати. В житті, звичайно ж, ніхто не полюбляє давати посилання, але в кіно виходить ефектно. Де показано? – В фільмі «Втеча з Шоушенка», 1994, режисер Френк Дарабонт, у ролях Тім Робінс, Морган Фріман; в фільмі «Розумник Уілл Хантінг», 1997, режисер Гас Ван Сент, в ролях Метт Деймон, Бен Аффлек, Робін Уільямс. До фрази «запам’ятати прочитане» можна віднестися трохи прискіпливо, адже у «Втечі з Шоушенка» по-

ГЕНІАЛЬНІСТЬ

Гордій Остапович

казано, як головний персонаж пам’ятає Біблію. Треба визнати, що вивчення Святого Письма – це трохи інша парафія, аніж вивчення економіки, філософії чи юридичних текстів. Але все ж давайте подумаємо: наскільки реальним є те, що нам показали на екрані? У фільмі директор тюрми приходить до в’язня й бачить, що той тримає в руках Біблію. Директор запитує, чи є якась улюблена фраза з книги. В’язень цитує, директор безпомилково називає, звідки взяті ці слова, номер розділу та номер вірша. У відповідь говорить іншу цитату зі Святого Письма, а в’язень на-

зиває розділ і порядковий номер. Так глядачі бачать: ось один навпроти одного стоять достойні суперники. В загальному Біблія складається з 31240 віршів. І це багато. Звичайно ж, віршом вважається рядок, який деколи складається максимум із декількох фраз. Часто можна зустріти вірш із декількох слів. Але запам’ятати таку кількість у правильному порядку? Це взагалі реально? Слід уточнити: серед багатьох релігійних людей знати Біблію є нормою. Правда, в загальному вивчати весь масив інформації не потрібно, адже серед біблійних віршів можуть трапитися ті, які навряд чи здатні стати епіграфом чи описом до життєвої ситуації. Причому таких віршів є більшість. Ще одне уточнення: більше ніж у 80% випадків цитують Новий Завіт. А це означає, що, вивчивши лише його, людина в 80% випадків здатна правильно називати розділ та номер вірша. Й хто знає, можливо, в епізоді з фільму «Втеча з Шоушенка» саме такий випадок і мав місце. Адже і в’язень, і директор говорили цитатами з Євангелія. Дещо по-іншому випадок згадування прочитаного показаний у стрічці «Розумник Уілл Хантінг».

«Приготуватися! Мотор!»

В епізоді також відбувається інтелектуальна битва двох чоловіків, правда, ситуація в них кардинально відрізняється від тої, де директор тюрми й в’язень міряються своїм знанням Святого Письма. В «Розумнику» два хлопця вражають інтелектом дівчину. Причому головний персонаж, слухаючи свого опонента, точно називає автора, книгу й сторінку, з якої він прочитав те, що тільки-но сказав. У такому випадку

скепсис перемагає. Адже серед неймовірної кількості літератури, яку потрібно перечитати під час навчання в університеті, потрапити якраз на те саме видання й на ту саму цитату зі сторінки номер 98 – це випадок дуже вже малоймовірний. Водночас показати, як персонаж добре може працювати своєю головою, творцям стрічки вдалося. Остаточна оцінка, як запам’ятовували тексти в фільмах «Втеча з Шоушенка» та «Розумник Уілл Хантінг»: з Біблією переконаний, що це можливо, з книгами, які є в університетській бібліотеці, – сумніваюся.

6. До, ре, мі, фа, соль, ля, сі Запам’ятати мелодію – не менш вражаюче, ніж текст або число. Але й це можливо.

березень / квітень

29

ГЕНІАЛЬНІСТЬ

Гордій Остапович

Де показано? – У фільмі «Амадей», 1984, реж. Мілош Форман. Одна з найкращих кінострічок, де відображено, чим геній відрізняється від простої людини. Точніше, яка різниця між тим, що може зробити геніальна людина й наскільки це є недосяжним для інших. Епізод, який стосується запам’ятовування: Моцарт почув мелодію лише один раз. Це був марш, написаний Сальєрі й виконаний імператором на піаніно. Імператор протягує Моцарту ноти, адже цю музику Антоніо Сальєрі написав саме для цієї зустрічі. Але Моцарт відмовляється прийняти аркуш із нотами, говорячи, що він уже все має в голові. Й коли монарх справедливо засумнівався в здатності так швидко запам’ятати музику, Моцарт просто сів за інструмент й чисто, без жодної помилки чи фальшу, заграв ту саму мелодію. Якщо говорити відверто, для такого результату не треба бути генієм. У фільмі «Амадей» Антоніо Сальєрі здивувався здатності молодого Моцарта. Але точно відомо, що для самого Сальєрі прослухати мелодію й потім її заграти не було важкою задачею. В принципі з цим може справитися навіть дуже посередній музикант, а якщо мова йде про професіоналів, запам’ятати мелодію для них є доволі звичною справою. Остаточна оцінка того, як показане запам’ятовування музики в фільмі «Амадей»: вражає, але насправді не все так фантастично.

7. Do you speak English? German? Italian? Говоримо про запам’ятовування, то хіба можна оминути запам’ятовування іноземних мов? Де показано? – У фільмі «Тринадцятий воїн», 1999, реж. Джон МакТірнан, в ролях: Антоніо Бандерас. Так, дуже хороша ілюстрація дуже хорошого способу вивчити мову. Арабський чоловік потрапляє в колектив вікінгів. Мови їхньої він не знає, але так сталося, що він у цьому товаристві повинен їхати на битву. І ось вони їдуть, їдуть, їдуть. І щовечора біля вогню він просто слухає їхні розмови. Слухає і намагається тихенько повторити почуте. І з часом серед відвертої нісенітниці в розмовах вікінгів проявляються зрозумілі слова. Їх із кожним вечором усе більше й більше. І ось у результаті вони говорять повністю зрозумілою мовою. У фільмі показана техніка, якою володіє кожен, хто вчить мову. Точніше так: нею володіє кожен! Техніка називається «Почути. Зрозуміти. Повторити». Не просто так наголошується, що кожна людина володіє цим методом. Бо рідну мову ми вивчили саме таким способом. Ми чули мову. Ми її почали розуміти. Ми почали повторяти те, що розуміємо.

30

03/04 │ 2017 │ #01(16)

«Приготуватися! Мотор!»

На жаль, коли хтось починає вчити англійську чи німецьку, чомусь забуває про свою здатність розуміти мову. Дивитися на поведінку людей, чути, що саме вони повторюють, доволі часто і в які саме моменти життя, починати розуміти ці слова. Ну, і повторяти їх. Ось і весь секрет. Це точно розуміють люди, що на довгий час потрапляють у мовне середовище. Або ж ті, хто безперестанку дивляться телебачення іноземною мовою, – це в принципі та сама ситуація, яку показано у «Тринадцятому воїні». Тому остаточна оцінка: так, вивчити мову, слухаючи її, можливо! Зрозуміло, список фільмів, в яких персонажі працюють своєю головою й щось запам’ятовують, можна продовжувати ще довго. Так сталося, що хороша пам’ять вважається швидше феноменом, а не чимось, до чого реально добратися з допомогою дисципліни, праці над собою та тренувань. Мабуть, саме через це персонажі на екрані, які можуть запам’ятати багато цифр, слів, мов, людей чи будь-чого іншого, будуть сприйматися глядачами як супергерої чи надлюди. І в такому сприйнятті немає нічого поганого, адже кіно у переважній більшості випадків для того й існує – щоб вразити нас, щоб здивувати. Але попри здивування кожен повинен пам’ятати: навіть найбільш нафантазована річ різко програє тому, що можна зустріти в реальному житті. І феноменальна (читай – тренована) пам’ять не є винятком. Аж ніяк.

ГЕНІАЛЬНІСТЬ

Пастка № 2. Якщо мені вдається, то «моє», а як не вдається, то «не моє». Уявіть собі чоловіка, який вперше прийшов у тренажерний зал, підійшов до гантель, підняв їх, сказав: «то не моє», розвернувся і пішов геть. Комічна ситуація, правда? Але саме у такий спосіб чинить більшість людей. Згадайте, від чого нещодавно ви відмовились у такий спосіб? Ми прекрасно знаємо, що дитина не навчилась би ходити, якби «вирішувала, що це не її» після першого ж падіння, але одразу забуваємо про це, як тільки стикаємось із чимось новим і ще не апробованим у нашому житті. І з одного боку це зрозуміло: для освоєння нового навику і для того, щоб зробити щось по-іншому, потрібен «життєвий ресурс» (емоційний, часовий, матеріальний, інтелектуальний тощо), а його багато хто навчений економити. Як наслідок, коло замикається: не віддаєш більше ресурсу – не отримуєш новий, не отримуєш новий – мусиш берегти старий. Так і топчеться людина на одному місці, переконуючи себе, що і це «не моє», і то «не моє». Залишаючи за собою тільки худенький перелік справ, які колись вдалися, людина не вчиться і не розвивається, поволі деградуючи і пояснюючи внутрішні проблеми зовнішніми факторами. Навіть, наприклад, у такій царині як «кохання». Більшість людей просто не доходить до того рівня через пастку «що моє, то моє, а що не моє то не моє», яке спричинене слабкою ресурсністю, яка має свої коріння лише у слабкій душевній конституції людини, найчастіше закладеній ще із дитинства. Отак, переходячи до стану черствості, одразу після біологічної закоханості, людина навіть не розуміє: любов – це не те, що є чи чого немає, а навик і вміння, яке потрібно формувати докладаючи зусиль. Тому, якщо людина не вчиться любити (або освоювати інший навик), але говорить, що не любить, вона схожа на людину, яка, не маючи водійського посвідчення, казатиме, що не любить кермувати. Щоб говорити про що завгодно «люблю – не люблю» («моє – не моє»), спершу треба визначитись «вмію – не вмію». А як знати, що людина, ймовірно, таки «вміє»? Людина, яка «вміє», точно у чомусь проходить свій Шлях! Тобто «несе» на собі тривалий час (роками) якусь добровільно взяту відповідальність у вигляді регулярної дії. Робота над тілом, по-

слушництво, заняття спортом, опіка над іншою людиною, малювання чи писання книг, фотографування, дослідження… Тобто усе, що ми створюємо, робимо тривало і регулярно, причому без корисливої мети як причини (хоча часто як наслідку), – є Шляхом. Проходження Шляху зазвичай означає, що людині було складно, вона багато пробувала і помилялась, часто долала себе і вчилась обирати важчі варіанти із-посеред переліку легких і невимушених, а разом з тим, хибних. І, ймовірно, зможе перенести цей досвід проходження Шляху на інші сфери. І доки буде готова долати свій Шлях, доти така людина житиме, не лише як організм і колонія клітин, а як Особистість. Саме кількість спроб і висновки після них, можуть справді дати відповідь на питання «моє це чи не моє». Однак тут виникає логічний сумнів: а як все-таки не помилитися, адже таки не хочеться гаяти роки на те, щоб врешті зрозуміти, що воно було того не варте? Попри всю логічність запитання: відповідь і так, і ні. Якщо людина тривалий час вкладатиме у щось свій час і зусилля, то у неї точно будуть результати, і вона, рано чи пізно, таки освоїть бажану царину. Більшість просто здається надто рано. Повертаючись до прикладу з чоловіком у спортзалі: йому вартувало призначити собі щонайменше півроку (але не менше) до перших змін і займатись регулярно, наполегливо, бажано, залучивши тренера, і щоразу даючи собі зворотній зв’язок. А от після визначеного часу вирішити про наступні дії.

Спосіб долання пастки простий – перед тим, як прийняти рішення «ваше – не ваше», призначте собі час, щонайменше півроку, упродовж якого наполегливо і концентровано вправлятиметесь у вибраній сфері, і тільки після цього приймайте остаточне рішення. Про пастку №1 читайте на сторінках №15 журналу «Експеримент». березень / квітень

31

ГЕНІАЛЬНІСТЬ

Юлія Короцінська

ДЗЕРКАЛЬНІ ДЗЕРКАЛЬНІ НЕЙРОНИ: НЕЙРОНИ: ЗНАЮЧИ СЕБЕ, ПІЗНАЮ ІНШИХ За останні десятиліття тема дзеркальних нейронів здійснила справжній прорив у науці та розумінні людської природи, але в той самий час залишається загадковою. Саме дзеркальні нейрони вважають фізіологічною основою розвитку мовлення, емпатії (співчуття та співпереживання), власне, всього того, що робить із Homo Sapiens людину в усіх її психологічних та соціальних аспектах. Більше того, дзеркальні нейрони, а точніше порушення в їхній роботі, «звинувачують» у проявах таких хвороб, як аутизм та шизофренія. Вчені й досі дискутують, але факт залишається фактом: ми істоти суспільні, і наш мозок завжди взаємодіє з мозком інших людей. Отож, як усе починалося? У 1996 році італійський вчений Джакомо Різзолатті (італ. Giacomo Rizzolatti) опублікував статтю про те, що нейрони головного мозку приматів (він назвав їх «дзеркальними», тобто відображувальними) активізуються під час спостереження за рухами побратимів. Коли одна мавпочка їла арахіс, в іншої, що спостерігала за цим, активізувалися центри, створюючи в мозку намір аналогічної дії. Згодом виявилося, що такі самі нейрони є у людини і містяться в центрі Брока, тому самому, що відповідає за мовлення. Вчені дійшли висновку, що ми так створюємо у мозку картину чужої свідомості. Саме це допомагає нам навчатися та співчувати оточенню і навіть передбачати їхні дії та наміри. Чи «музичний» мозок відрізняється від «технічного»? По суті дзеркальні нейрони моделюють дії та емоції оточення у нашій внутрішній картині мозку. Ми ніби «читаємо» інших завдяки ним. Але можемо зрозуміти лише те, що самі вміємо і розуміємо. Тобто, якщо інша людина буде, приміром, їсти якийсь зовсім невідомий фрукт чи відтворювати незрозумілі нам дії, наші дзеркальні нейрони не будуть активізуватися, або ж будуть, але в незначній мірі. Ми відтворюємо те, що вже є у нашому досвіді та потрібно нам самим.

32

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Відомий експеримент, коли двом групам досліджуваних пропонували прослухати короткі фортепіанні мелодії. В одну групу входили піаністи, в іншу – люди, що не вміли грати на фортепіано. У ході експерименту виявили, що у піаністів активність мозку

була значно вищою не лише в центрі Брока та Верніке (відповідають за мову), де містяться дзеркальні нейрони, а й моторних зонах, що відповідають за дії. Тобто піаністи відтворювали в мозку уявні рухи власних рук так, як би це вони грали на фортепіано цю мелодію. Натомість «непіаністи» продемонстрували активність мозку звичайного слухача. Подібний експеримент був про-

ГЕНІАЛЬНІСТЬ ведений із танцівниками і дав аналогічний результат. У нашому мозку в результаті навчання формуються певні системи зв’язків, а тому недарма говорять про «музичний» мозок, мозок «танцівників», «технічний» чи мозок «художників». Саме нейронними зв’язками ми відрізняємося одне від одного. «З ким поведешся, від того й наберешся» Цікаво, що навіть сімейне виховання здійснюється значною мірою завдяки дзеркальним нейронам. Діти вивчають емоційні реакції батьків на ті чи інші свої слова та дії. І таким чином створюють власну «систему координат» - що можна робити, а що ні. Чи не через активність дзеркальних нейронів та вправне зчитування емоцій дорослих дітей називають вправними маніпуляторами? Це пояснює і той факт, чому ті, що виросли у сім’ї, сповненій протиріччями, більш невротизовані та хаотичні. Щоразу ставлячи дитину в «глухий кут», своїми непередбачуваними реакціями батьки формують тим самим дуже нестійку і викривлену карту нейронних шляхів. Імітуючи поведінку інших, ми вступаємо в резонанс із їхніми почуттями, так відчуваючи емоційну енергію, що супроводжує певні вчинки. Це явище відоме досить давно і має назву «емоційне зараження». Більше того, люди, які тривалий час живуть разом, стають схожими одне на одного навіть зовнішньо, адже їхня міміка уподібнюється завдяки емоційному зараженню. Ну, а що вже говорити про вплив картин із різним сюжетом на наш розум та тіло: фільми жахів зму­ шують здригатися та напружуватися через ідентифікацію з головним героєм, комедії, навпаки, піднімають життєвий тонус, а мелодрами змушують «пустити сльозу».

Юлія Короцінська

Дзеркальні нейрони

«Пізнаючи себе, пізнаю тебе» Дивовижно, але дзеркальні нейрони реагують лише на цілеспрямовану активність, тобто ту, що має кінцеву мету. Якщо інша людина просто підніме руку чи буде помахувати ногою і ви зрозумієте, що це не якась конкретна дія, щоб взяти якийсь предмет чи встати і піти, ваші дзеркальні нейрони не реагуватимуть. Коли ми спостерігаємо певну дію, то готуємося до імітації. Це пояснює також і ситуації, коли ми заражаємося позіханням чи починаємо хотіти води, коли хтось поряд із нами п’є її. Але в той самий час здатність розуміти інших напряму залежить від того, наскільки добре ми знаємо самих себе. Спостерігаючи за іншими, ми згадуємо, які емоції та думки супроводжували подібну ситуацію в нашому житті. Більш співчутлива людина завжди дивиться на світ через призму власного співчуття і може хибно перебільшити негативні переживання іншої, що має неприємності. А більш емоційно «холодна», навпаки, недооцінить страждання іншого. Також люди, які не лише добре знають свій емоційний світ, а й добре усвідомлюють власне тіло та свої фізичні реакції, більш схильні до емпатії. Емпатія, гіпноз, галюцинації та дзеркальні не­ йрони. Який зв’язок? Ми вже розглянули, як завдяки дзеркальним нейронам реалізується емпатія. Саме відсутність емпатії та взагалі розуміння людських емоцій є ключовими симптомами такого захворювання, як аутизм. Тривалий час лікарі та вчені не могли знайти його причину і намагалися пояснити соціальними факторами: «холодністю» матерів щодо дітей, більш вразливою психікою, яка так захищає себе. Та саме теорія дзеркальних нейронів відкриває завісу аутизму, адже ще однією ознакою є утруднення у навчанні, зокрема й розвитку мовлення. А за все це і відповідають дзеркальні нейрони. На основі емоційного та сенсорного підлаштування також базується Еріксонівський гіпноз (названий на

березень / квітень

33

ГЕНІАЛЬНІСТЬ

ПЕРЛИНИ МУДРОСТІ Юлія Короцінська Дзеркальні нейрони «Я завжди роблю те, що не вмію робити, для того, щоб цього навчитися» Пабло Пікассо

Освіта – це те, що залишається після того, як забувається все вивчене у школі» Альберт Ейнштейн

«Ми – це те, що ми постійно робимо. Тому досконалість – це не вчинок, а звичка» Арістотель

честь Мілтона Еріксона, (англ. Milton Erickson) засновника цього напрямку психотерапії). Гіпнотерапевт, аби викликати довіру в пацієнта, починає дихати в тому ж ритмі, що й пацієнт, повторювати рухи – і тоді вже пацієнт підлаштовується до нього і дозволяє ввести себе у гіпнотичний стан. Нині вчені роблять припущення: збій у роботі дзеркальних нейронів може бути причиною формування шизофренії. Зокрема, відомі такі симптоми, як «ехолалія» (повторення слів та звуків) та «ехопраксія» (повторення рухів). Людина зі здоровою психікою може керувати бажанням повторювати дії оточуючення, а у разі порушення втрачає цю здатність і проявляються вищезазначені симптоми. Також для шизофренії характерні маячня та галюцинації (зокрема, «голоси»). Їх теж можна пояснити тим, що своє внутрішнє мовлення хворий сприймає як зовнішнє, чуже. Також слова, почуті зі сторони, уривки чужого мовлення можуть «вкраплюватися» в мислення і видаватися наказами таємничих сил. Ложка скепсису в діжці відкриттів Вчені-скептики стверджують, що насправді функція нейрона полягає лише в розпізнанні (руху чи будь-якого іншого стимулу), але аж ніяк не у «віддзеркалюванні». Та й справді версія про зв’язок нейронів із емпатією досі остаточно не підтверджена. Пацієнти, які втратили здатність розмовляти від уражень мозку, зберегли властивість розуміти чуже мовлення. А ті, хто теж через травму вже не може висловлювати власні емоції, розуміють емоції оточуючення. Тобто, попри утруднення вираження, зберігається здатність сприймати. Можливо, з часом ми дізнаємося, що справа не в самих нейронах, а складній системі зв’язків або, навпаки, що кожна клітина мозку розумна й автономна. Та досі людський мозок залишається найбільшою загадкою для нас. І навіть не своїми фізіологічними проявами, а дивовижними продуктами діяльності: інтуїцією, творчими ідеями, людськими почуттями.

34

03/04 │ 2017 │ #01(16)

«Бідний, неуспішний, нещасливий і нездоровий той, хто часто використовує слово «завтра» Роберт Кійосакі

«Ти ніколи не перепливеш океан, якщо боятимешся втратити з поля зору берег» Христофор Колумб

«Досконалість – це не тоді, коли нічого добавити, а тоді, коли нічого забрати» Антуан де Сент-Екзюпері

«Якщо вам пропонують місце в космічному кораблі, то не цікавтесь, яке саме це місце. Просто сідайте!» Шеріл Сендберг

«Або напишіть книгу, варту уваги, або зробіть щось, варте написання книги» Бенджамін Франклін

«Зроби так, щоб отримати те, що ти хочеш. Інакше тобі доведеться любити те, що ти маєш» Джордж Бернард Шоу

«Скільки можна говорити, якою має бути людина? Час вже стати нею!» Марк Аврелій

«Чемпіонами стають не в тренажерних залах. Чемпіона народжує те, що у людини всередині – бажання, мрії, цілі» Мухаммед Алі

«Хочете знати, хто ви? Не запитуйте! Дійте! Саме дія характеризує та визначає вас»

Томас Джефферсон

УПЕРЕДЖЕННЯ

Психологічний реактивний спротив Що це таке?

Реактивний спротив (Reactance) – це мотиваційний стан, коли яке-небудь зовнішнє явище (інша людина, правило, пропозиція) обмежує свободу вибору чи створює загрозу для вільного волевиявлення людини, а також коли на індивіда здійснюється сильний вплив з метою змінити його поведінку, точку зору, ставлення до чого-небудь. За таких умов людина хоче повернути втрачений чи обмежений контроль над ситуацією та ще більше бажає заборонений (недоступний) об’єкт. При цьому вона обов’язково усвідомлює, що перебуває під впливом.

Теоретично цей процес виглядає так:

ВІДЧУТТЯ СВОБОДИ → ЗАГРОЗА СВОБОДІ → РЕАКТИВНИЙ СПРОТИВ → ВІДНОВЛЕННЯ СВОБОДИ Будь-яка загроза свободі може бути сигналом до дії, викликом для активної протидії та подолання обмежень. Що важливіша для людини та сфера її свободи, яка пригнічується, обмежується, то сильнішим буде реактивний спротив. Теорію психологічного реактивного спротиву описав Джек Брем (англ. Jack Brehm). Результат реактивного спротиву: індивід обирає заборонений чи обмежений варіант, а також має підвищену стійкість до зовнішнього тиску. Приклад реактивного спротиву: людина регулярно свідомо порушує громадський порядок тільки для того, щоб чинити опір закону (вигода або відсутня, або відступає на задній план).

Для чого нам знати про упередження? Феномен реактивного спротиву часто використовують для різноманітних маніпуляцій (у сфері політики, реклами, психології). Але якщо ми знатимемо під час зародження реактивного спротиву, що насправді маємо можливість робити те, що хочемо, то в нас не виникне автоматичної потреби робити щось небажане для себе (заперечувати чиюсь думку, переступати через заборони чи правила, боротися за недоступний для нас об’єкт), і ми проявлятимемо більшу самостійність під час вибору моделі поведінки. березень / квітень

35

ДІТ И

Марина Щепаняк

Ненормативна лексика у дітей

Звідки беруться «погані слова» та що з ними робити? Жили собі мама й тато, і була у них дитинка. Одного разу сказала дитинка слово, та не просте, і навіть не золоте, а нецензурне. Тато плаче, мама плаче, а маля бігає і нове слово повторює. Така несподівана варіація «Курочки Ряби» може статись абсолютно у будьякій родині, незалежно від її соціального, матеріального чи культурного становища. То звідки ж наші чада приносять ці слова, навіщо їх вживають і чи можна цьому запобігти? Відповіді на кожне з цих запитань будуть інакшими для три-, шести- і дванадцятирічної дитини: мотиви для вживання ненормативної лексики залежать від віку, тому й дії, спрямовані на корекцію мовної поведінки, відрізняються. Про найменшеньких Почнемо з наймолодшої вікової групи – 2-4 роки. Перший матюк чи інше «погане слово» з вуст такої крихітки є настільки несподіваним, що зазвичай батьки впадають у ступор, губляться і абсолютно втрачають контроль над ситуацією. А дарма. Дитина в такому віці подібна на диктофон – просто повторює все, що почула, тому й говорить будь-які слова, не розділяючи їх на «хороші» та «погані», і не завжди знає, що вони означають. Окрім того, мовні навички у цей період розвиваються надзвичайно активно і малюки мають величезний інтерес до будь-якого нового, незнайомого слова. Більше того, зацікавлення дитини до гри, явища, манери поведінки найбільше залежить від реакції батьків. Уявімо ситуацію: трирічне чадо бавиться, тато з мамою п’ють каву, вдома па­ 36

03/04 │ 2017 │ #01(16)

нують тиша й спокій. Раптом дитинка матюкнулася – тато поперхнувся, мама розлила каву на скатертину, обоє кинулись виховувати малюка. Що зрозуміла дитина? «Це, мабуть, якесь чарівне слово, якщо дорослі так сильно на нього реагують. Зараз перевіримо…». Ще раз повторює – і фокус знову вдається. Який висновок можна зробити? Якщо з дитячих вуст вирвалось «не таке» слівце, для дорослих найкращою реакцією буде вдати, що взагалі нічого не сталося. Тоді для малюка нове слово за емоційним забарвлення нічим не відрізняти­ меться від всіх інших, скоро забудеться і щезне з його мови. Дошкільнята та першокласники Зовсім інша справа – вживання ненормативної лексики дітьми 5-7 років. У цьому випадку ваша вдавана байдужість не тільки не допоможе, але й буде шкідливою. Адже в цей період дитина вже розуміє, що говорить нехороше, і робить це свідомо. Діти цієї вікової групи використовують лайливі слова у якості «обзивалок», «дражнилок» або як знак протесту щодо когось з дорослих. У мову дитини лайка може потрапити від батьків, старших братів або сестер, одно-

ДІТ И

Марина Щепаняк

класників, друзів. Вживання ненормативної лексики для цієї вікової групи – засіб повеселити себе та тих, хто навколо, привернути увагу до власної персони, а також відімстити дорослим за їхні нескінченні правила й вимоги. Що робити, якщо дошкільня або учень молодших класів матюкається? Дізнатись у нього, чи розуміє він, що означає слово, яке він вживає. Хоч це й досить неприємний обов’язок, але ви повинні спокійно пояснити дитині значення. В процесі розмови дайте зрозуміти, що вживання лайки вас дуже засмучує, і ви б страшенно не хотіли від когось її чути. Одразу було б добре обговорити, яке літературне слово можна вживати натомість. Для дітей такого віку чудово спрацьовує кре­ ативна заміна «негарних» слів на складні­ ші – наукові терміни, назви рослин, комах чи динозаврів. «Зараз я тобі покажу, алое ти дере­ воподібне!!!» – звучить креативно і набагато веселіше, на відміну від слів, які на телебаченні замі­нюють на звук «піііііп». До речі, про телевізор. Останнім часом матюки, сленг та інша «підпільна» лексика просто заполонили ефір, бо телеканали нехтують обов’язком фільтрувати контент. Що ж тоді говорити про інтернет, в якому взагалі відсутнє поняття цензури. Отже, будьте уважні до того, які фільми, передачі і мультики дивляться ваші чада.

Ненормативна лексика у дітей

Ми не можемо відгородити дітей від світу і зробити так, щоб вони жодного разу не почули ненормативної лексики. Навіть якщо батьки є надзвичайно культурними і слідкують за чистотою своєї мови – навколо дитини є повно інших людей, які вважають лайку нормою. Тому вже від дошкільних років розкажіть дитині, що в світі є найрізноманітніші слова, як хороші, так і погані, й часом вона може почути від когось останнє, але за нею завжди залишається вибір: вживати його чи ні. Поясніть їй: якщо у вашій сім’ї не говорять «поганих слів», це не через те, що ви їх не знаєте чи не розумієте їх значення. Школярі Наступна категорія – 8-12 років. Це вік, у якому вже будь-яка дитина знайома з ненормативною лексикою і знає певну кількість нецензурних слів. Школярі вживають лайку, щоб здаватись дорослішими і більш самостійними, вони копіюють поведінку своїх кумирів, намагаються виглядати впевненішими в очах ровесників. У цьому віці перемогти дитячий «ненорматив» значно складніше. Дуже важливий вплив на стиль мови здійснюють оточення школяра та його зацікавлення. Спілкування з успішними, впев­ неними у собі, авторитетними, а головне, добре вихованими до­ рослими і бажання наслідувати їхній стиль життя та по­­ведінку – це та «чарівна пігулка», яка, можливо, і не врятує від нецен­ зурної лексики на всі 100%, але чудово допоможе зрозуміти, що брудна мова і впевненість у собі не мають нічого спільного. березень / квітень

37

ДІТ И

Марина Щепаняк

Ненормативна лексика у дітей

екран. А в деяких випадках, коли юнак чи дівчина мають проблеми з тим, щоб зрозуміло висловлюватись, ненормативна лексика допомагає перекрити недостатній словниковий запас, послуговуючи у ролі слів-зв’язок. То що, надії немає? Якщо підліток «матюкаєть­ ся», то це назавжди? Щоб відповісти на ці запи­ тання, пропоную здійснити невеличкий екскурс у ваш підлітковий вік. Не беру на себе сміливість стверджувати, що ви тоді точно вживали погані слівця, але смію припустити, що зараз ви пово­ дитесь і висловлюєтесь трохи інакше. Будь-який підліток виростає, і його поступово перестає при­ ваблювати псевдодоросла поведінка та доведен­ ня навколишнім власної «крутизни».

Підлітки Остання група – підлітки. У цьому віці людина вже здатна прийняти свідоме рішення, чи брати з собою ненормативну лексику в доросле життя. Крім того, підлітки чудово розрізняють, де можна, а де не можна вживати лайку. Буває, що з батьками молодь спілкується цілком нормальною мовою, а потрапляючи в оточення ровесників, розмовляє так, що в’януть вуха. Як на цьому етапі відучити вживати матюки? Відповідь вас засмутить, але відучити повністю неможливо. У цей період ви можете дуже наполегливо просити не вживати ненормативну лексику у вашій присутності. Що буде робити дитина, коли вас немає, залежить вже від її моральних норм, світогляду, оточення та характеру. Через свій вік підлітки люблять дражнити, а часом і навмисно шокувати оточення, виділятись з-поміж інших. У цьому їм допомагають не тільки провокуючий стиль одягу, незвичне хобі чи музика, але й найпростіші речі – сумнозвісні триповерхові словосполучення. Сленг та матюки допомагають почуватись у безпеці, створюючи між підлітком та «ворожим» світом своєрідний захисний 38

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Як не варто реагувати на ненормативну лексику у дітей?

• Категорично та агресивно забороняти лайку; • сміятись, хихотіти, переказувати знайомим сказане дитиною; • читати довгі нотації про красу і багатство літературної мови; • у присутності сторонніх осіб робити зауваження або сварити дитину. Що робити, якщо чадо почуло нехороше слівце саме від вас? Ніхто з нас не є святий, часом дорослому важко стримати якусь сильну емоцію чи проконтролювати свою реакцію на несподіваний фізичний біль. Звичайно, це не виправдання, і найкращим варіантом буде утриматись від вживання лайки, як при дітях, так і за їхньої відсутності. Якщо вже так сталось і дитина зауважила ваш «педагогічний провал», потрібно гідно вийти з неприємної ситуації: достатньо коротко попросити

ДІТ И

ЧОМУ ДІТЯМ СЛІД ВІДВІДУВАТИ МУЗЕЇ вибачення і пояснити, що ви, на жаль, не змогли стриматись. І дуже важливий аспект: якщо дитині заборонено говорити певне слово, жоден з дорослих у сім’ї теж не може його промовляти, адже всі несправедливі правила повертаються до батьків бумерангом, коли діти підростають. А українці матюкаються? Ненормативна лексика виконує в мовленні людей до 30 різних функцій – від психологічної розрядки, висловлення невдоволення, зневаги до способу переконання співрозмовника (дані з Вікіпедії). Результати опитування, проведеного Research&Branding Group, свідчать: майже половина українців (49%) зізналися, що вони використовують лайку, ще 12% опитаних відзначили, що не вживають її тепер, але робили це раніше. Під час дослідження також виявили, що чоловіки лаються більше, ніж жінки (67% чоловіків проти 34% жінок). 93% українців знають нецензурну лексику, не володіють нею лише 6%, але 40% опитаних стверджують, що ніколи її не вживали. Більшість з тих, хто лається, визнає, що могла б відмовитися від цієї звички – третина (32%) готова повністю припинити вживання нецензурної лексики. У той же час 13% українців кажуть, що не відмовляться від лайки ніколи (дані з сайту http://life.pravda.com. ua/society/2013/09/25/139569/). Дуже хочеться, щоб наші чада вміли вислови­ ти свої думки та емоції без використання не­ цензурної лексики. Ми можемо допомогти їм у цьому, мотивуючи дітей до постійного розвитку їхніх талантів та здібностей, а також, якщо самі не вживатимемо «поганих слів».

Американська журналістка Ерін Блейкмор (англ. Erin Blakemore) у статті Museum Programs Affect Teens for a Lifetime обґрунтувала, що вплив дитячих мистецьких програм часто позитивно проявляється навіть через багато років, у дорослому віці. Авторка взяла до уваги результати досліджень чотирьох американських художніх музеїв: Музею американського мистецтва Вітні (англ. Whitney Museum of American Art), Мистецького центру Вокера (англ. Walker Art Center), Х’юстонського (англ. The Contemporary Arts Museum Houston) і Лос-анджелеського музеїв сучасного мистецтва (англ. The Museum of Contemporary Art, Los Angeles). Представники цих мистецьких закладів організували експеримент, щоб визначити, наскільки ефективними були їхні багаторічні програми для підлітків. Дослідники залучили до опитування понад 300 колишніх учасників чотирьох музейних проектів. Випускники програм віком від 18 до 36 років заповнили анкети, взяли участь у фокус-групах та усних опитуваннях. Головною метою експерименту було дізнатися, як вже дорослі люди ставляться до своїх музейних занять у дитинстві. Результати потішили організаторів: 75% опитаних стверджували, що час, проведений у музеях, мав більш позитивний вплив на їхнє життя, ніж вплив сім’ї, школи чи вулиці. Майже 55% учасників відповіли, що музейні проекти стали одним із найважливіших досвідів, які вони колинебудь отримували. А от дві третини респондентів вже потрапляли у такі ситуації, коли знання, почерпнуті із музейних занять, стали у нагоді під час прийняття важливих рішень. Також красномовним є результат, що більшість колишніх учасників підліткових мистецьких програм і у дорослому віці продовжувала цікавитися культурою, відвідувати музеї, галереї. Тож фахівці наголошують для усіх свідомих батьків: культурно-мистецька освіта насправді має практичну користь та позитивно впливає на подальше життя дітей. А сучасні малюки та підлітки, які в еру соцмереж мають реальні зацікавлення поза межами своїх смартфонів, мають шанси випередити у розвитку своїх однолітків. березень / квітень

39

БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ

Оксана Мокрієнко

«Гроші – це ще не все!», або

Дещо про секрети нематеріальної мотивації

«Гроші – це ще не все!» – таку фразу доволі часто можна почути від працівників, здавалось би, успішної компанії. Чого ще чекає персонал від роботодавця, окрім гарної зарплати? Чому люди звільняються і йдуть працювати за ті ж гроші в інше місце? Як керівник може мотивувати персонал працювати ефективніше, не збільшуючи матеріальну винагороду? Роботодавець, зацікавлений в успішному розвитку свого бізнесу, завжди приділяє належну увагу мотивації підлеглих, а згодом навіть виробляє власні методи. Але, на жаль, це не гарантує на 100%, що одного дня він не почує від свого працівника фразу: «Гроші – це ще не все!» Істина в тому, що кожна людина має свої причини щодня йти на роботу саме у ваш офіс, і не завжди головним фактором є гроші. Мотивація до роботи й, взагалі, до будь-чого у житті залежить від самої людини. Наприклад, для когось вкрай важливо в офісі мати безкош­ товний напій з кавового апарата, іншому пот­ рібний запис в резюме про роботу в престижній компанії, хтось прагне кар’єрного зростання, а хтось тішиться, бо йому оплачують мобільний зв’язок і возять службовим автомобілем на ро­ боту та з роботи. Є й ті, хто працює майже «за дя­ кую» тільки через те, що керівник щодня з ними вітається й запитує про особисті справи. Тема нематеріальної мотивації працівників стала дуже популярною за останній рік. Якщо не стимулювати своїх підлеглих, як тоді розвивати бізнес? Ціка40

03/04 │ 2017 │ #01(16)

вим є те, що керівник може сприяти ефективнішому виконанню роботи персоналом, водночас, не збільшуючи матеріальну винагороду.

А що, крім грошей? Щоб бізнес розвивався, а працівники не втрачали зацікавленість до роботи, потрібно знайти особливі методи мотивації. Просто збільшувати розмір заробітної плати не найкращий вихід. «Практика показує, скільки людям не підвищуй зарплату – вони все одно не будуть задоволені на всі 100%, а з часом їхні апетити лише зростатимуть», – говорив Акіо Моріта, засновник корпорації Sony. Він казав: «Люди працюють не тільки заради грошей, і якщо ви намагаєтеся мотивувати людей, гроші не найефективніший інструмент». Щоб робота працівника була дійсно ефективною, він сам повинен хотіти приносити користь ком­ панії. Цього бажання можна домогтися правиль­ ною мотивацією. Підвищення зарплати, яке бага­ то керівників вважають ідеальним заохоченням

БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ

Оксана Мокрієнко

«Гроші – це ще не все!»

Нагадаємо: щоб робота працівника була справді ефективною, він повинен хотіти приносити користь компанії, тому найефективнішим інструментом нематеріальної мотивації є… УВАГА керівника. На жаль, цьому фактору в нашій країні не надають значення майже 90% очільників. Нещодавно інститут Gallup International провів дос­ лідження на цю тему у 34 країнах світу і дійшов висновку, що в компаніях, де співробітники мають низьке бажання працювати, продуктивність роботи зменшується на 21%, а прибуток – на 22%.

«Зробити зауваження» чи «визнати заслуги»?

А к і о М о р і т а (26.01.1921-03.10.1999 рр.) – засновник корпорації Sony, японський підприємець, який завдяки своїм управлінським навичкам став легендою ще за життя. Під його керівництвом Sony пройшла шлях від маленької компанії, зі штатом у 20 працівників, до однієї з найбільших корпорацій у світі, акції якої зростали навіть під час світових економічних криз. А все тому, що Акіо Моріта говорив: «Я завжди ставив собі за мету знати наших працівників, відвідував кожен підрозділ нашої компанії, прагнув зустрітися і познайомитися з кожним нашим робітником». до відмінної роботи, насправді має зворотній ефект і демотивуючу дію. Працівник, забезпе­ чений невиправдано завищеним окладом, рано чи пізно поставить собі запитання: навіщо ви­ кладатись на всі 100%, якщо можна отримувати гарні гроші не напружуючись? Звичайно, розмір заробітної плати – вагомий фактор, але не менш важливим є те, що людина може одержати від ро­ боти саме у цій компанії, окрім грошей? Керівнику чи власнику бізнесу варто поставити собі такі запитання: чи зможе людина професійно вирости у його компанії; чи братиме вона участь у цікавих проектах; матиме можливість дискутувати з керівником чи буде лише виконувати накази? Парадокс, але на стандартні фрази «ми пропонуємо молодий, дружній колектив, гарний великий офіс, безкоштовні чай/каву» тепер майже ніхто не зважає. Крім гідної зарплати, на рішення відіслати резюме або змінити місце праці може вплинути, наприклад, безкоштовне медичне обслуговування, можливість дистанційної роботи, змога спілкуватися безпосередньо з директором, оминаючи керівника відділу тощо.

У житті все підпорядковане правилу: те, на що ви звертаєте увагу, чим опікуєтесь, згодом приносить успіх. Якщо керівник приділяє увагу працівнику, останній відчуває свою значимість і цінність. Якщо начальник нагороджує своєю увагою успішну роботу – отримує натомість ще кращі результати. Відзначає проблеми – з’являється ще більше проблем. Щоб було більш зрозуміло, наведемо приклад: в офісі працюють два менеджери (фахівці, спеціалісти, робітники), один добросовісно виконує свою роботу, інший упродовж робочого дня за телефоном вирішує власні справи, інколи відволікаючись на робочі питання, раптом в офіс заходить керівник... Як ви гадаєте, на кого він зверне увагу? Звичайно, на того, хто недобросовісно виконує роботу. Шеф зробить йому зауваження абощо, а іншому, хорошому, менеджерові нічого не скаже. Навіщо? Адже він добре виконує свою роботу. Неважко здогадатися, що саме відзначив начальник і яку мотивацію в результаті отримали підлеглі. Відповідь проста: керівник у цей момент заклав міну сповільненої дії: тепер обидва робітники не будуть працювати на успіх компанії, бо, як виявилося, хорошу роботу тут не цінують і не винагороджують навіть добрим словом чи увагою. В результаті, той, хто нехтував своїми обов’язками, продовжуватиме й далі це робити, а продуктивна людина втратить будь-яке бажання добре виконувати свою роботу і теж почне працювати погано. Саме ця неправильно розподілена увага керівника є коренем багатьох проблем, не лише виробничих, а й життєвих. Скажіть, що по-справжньому важливо для успішної роботи вашої компанії? Швидке та якісне виконання поставлених цілей? Звичайно! А чому ви найчастіше щодня приділяєте увагу на роботі? Зазвичай увага керівника прикута до проблем, а не до успіхів. А це, врешті-решт, гальмує розвиток компанії. Щоб не перетворювати зауваження і критику на особливу увагу, варто сконцентровуватись більше березень / квітень

41

БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ

Оксана Мокрієнко

«Гроші – це ще не все!»

на позитивних результатах роботи. Якщо ви хочете отримати у підсумку «плюс», то і відзначати потрібно лише «плюси» – це один із прикладів найуспішнішої мотивації. Обираючи між «зробити зауваження» і «визнати заслуги», завжди віддавайте перевагу останньому. Так добросовісні працівники розуміють, що компанія цінує їх і їхній внесок у загальну справу, а інші отримують приклад того, що саме потрібно робити, аби отримати увагу керівника. Мотивація персоналу за допомогою правильного розподілу уваги керівника є найбільш ефектив­ ним інструментом для підвищення продуктив­ ності роботи всієї компанії.

Кожному – своє Розробляючи власну систему нематеріальної мотивації, потрібно розуміти: те, що буде дієвим для однієї людини, може не спрацювати для іншої. Наприклад, одному працівникові обов’язково потрібне визнання його заслуг, а іншому достатньо зайвий раз нагадати, що ви щасливі, бо він працює саме у цій компанії. Перед тим, як застосовувати методи матеріальної та нематеріальної мотивації, керівникові варто зібрати інформацію про свій персонал та дізна­ тись про справжні потреби колективу. Ця притча допоможе власникам бізнесу і їхнім підлеглим визначити, що саме вони хочуть отримати.

Якось на будівництві у трьох робітників запитали, що вони тут роблять. «Я лише ношу каміння і замішую розчин для стін», – сказав один робітник. «Я дуже важко працюю, щоб прогодувати свою сім’ю», – відповів другий. «Я гордий тим, що будую красивий і величний храм», – похвалився третій. Як бачимо, ставлення до роботи в усіх трьох робітників відрізняється, тому кожного з них мотивує відмінне. Такою ж є ситуація в сучасних офісах. Щоб працівники не лише цінували місце праці, але й пишались ним, їм потрібно надати можливість для розвитку, відповідно до їхньої мотивації. Це вкрай важливий момент. Якщо людина, працюючи у компанії, відчуває, що не просто обмінює свій час на гроші, а підвищує власну цінність на ринку праці (досягає професійних результатів, вчиться на курсах, росте разом з новими проектами) і є членом команди, яка цінує її, вона дорожить місцем роботи навіть якщо отримує невелику заробітну плату і може погодитись перечекати скрутні для компанії часи.

42

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Велику помилку роблять керівники, які, наприклад, облаштувавши офісні кімнати відпочинку та кухню останніми технічними новинками, вважають, що так покращили комфорт працівників. Ні, комфорт – це загальне відчуття, яке у працівника виникає (або не виникає) під час щоденної роботи на компа­ нію. Інколи введення гнучкого графіка роботи дає набагато більший результат, ніж дорого обла­ штована кімната відпочинку. Усі ми різні: комусь зручніше приходити на роботу о 7:00 і йти додому о 14:00, хтось воліє ставати до праці о 15:00 і залишатися допізна, а третій хоче працювати віддалено, і його продуктивність зростає в рази, якщо немає потреби щодня сидіти в офісі.

Подяка та інші методи мотивації Окрім індивідуальних, існують універсальні методи нематеріальної мотивації, застосовуючи які, керівник може заохочувати персонал ефективніше виконувати роботу. Один із них – це подяка як визнання старанної роботи працівника. Щира подяка на зібранні усього колективу буде не тільки приємною, а й мотивуючою як для самого підлеглого, так і для його колег. Відсутність позитивного зворотного зв’язку з керівництвом формує у працівника, який ефективно виконує свої обов’язки, думку про те, що компанія ставиться до нього зневажливо, не цінує його, тому докладати зусиль до роботи в рамках цієї організації і, тим більше, збільшувати її прибуток своєю працею – не варто.

БІЗНЕС ТА ФІНАНСИ Створення дружньої атмосфери в колективі – ще один метод ефективної нематеріальної мотива­ ції. Можна навіть сказати, це є ключовим момен­ том, адже, коли людина йде на роботу як на свято, її праця – найефективніша. Створення доброзичливої атмосфери на підприємстві повинне стати основою корпоративної культури. Знищення пліток та інтриг у зародку є запорукою створення сприятливого психологічного клімату в колективі, що підвищує ефективність роботи кожного й збільшує прибутки компанії. Можливість навчатися та покращувати свої навички – чудова нематеріальна мотивація для усіх працівників. Регулярне підвищення рівня кваліфікації та майстерності персоналу є інструментом для формування сили та конкурентоспроможності організації. Цього методу нематеріальної мотивації дотримується кожне підприємство, яке себе поважає. У будь-якій компанії повинні існувати прозорі умови побудови кар’єри. Кожен працівник повинен чітко знати, наскільки ефективно потрібно працювати, щоб досягти своєї мети. Ознайомлення з цими умовами дає потужний пош­ товх до плідної діяльності тим працівникам, для яких професійне зростання є показником їхньої успішності і самореалізації. Саме такі працівники є силою, яка забезпечує процвітання підприємства. Організації, у яких відсутні можливості кар’єрного зростання, люди завжди сприймають лише як місце для старту та набуття певного до­ свіду. Однак розвиватися далі, а, тим більше, ста­ ранно працювати вони будуть деінде. До ефективних методів мотивації персоналу можна віднести й введення певних бонусів, це можуть бути безкоштовні обіди чи абонементи у спортзал, у басейн, безкоштовні курси з вивчення іноземної мови тощо. Такі заходи є свідченням того, що керівник цінує працю своїх підлеглих, і це викликає у працівни­ ків відчуття відданості до своєї організації. Ще одним дієвим методом нематеріальної мотивації є можливість комунікації кожного працівника з вищим керівництвом – щотижневі зустрічі директора з колективом, або створення режиму прийому всіх охочих у певний день тижня. Це сприятиме об’єднанню колективу організації з її лідером та формуватиме почуття відданості та гордості за компанію. Також зустрічі з керівником дозволяють кожному знати про поточний стан справ, про глобальну мету та про місію підприємства. Лише поінформований робітник буде ефективно працювати на добробут організації.

Оксана Мокрієнко

«Гроші – це ще не все!»

Якщо в роботодавця відсутні будь-які методи нематеріальної мотивації, підприємство, на жаль, ніколи не стане лідером на ринку.

Замість післямови Обираючи найбільш ефективні способи нематеріальної мотивації персоналу, керівникові слід зважати на індивідуальність кожного робітника, адже те, що буде стимулючим фактором для одного працівника, може мати демотивуючу дію для іншого. Наприклад, доручення організувати корпоратив один працівник оцінить як довіру до своїх здібностей, а інший буде бачити у цьому завданні лише зайві обов’язки чи навіть приниження, що призведе до того, що виробничі завдання він виконуватиме абияк. Тому, застосовуючи методи нематеріальної моти­ вації до окремих працівників, слід враховувати такі фактори, як: амбітність, комунікабельність, відкритість, працьовитість та інші особистісні якості окремих осіб. Від того, наскільки продуктивно буде працювати персонал, залежить як прибуток компанії, так і дохід самого директора. Тож саме останній впливає на продуктивність, використовуючи ефективні методи нематеріальної мотивації. І, звичайно, не потрібно забувати про те, що усі методи нематеріальної мотивації працюватимуть лише тоді, коли рівень зарплати забезпечуватиме базові життєві потреби людини. березень / квітень

43

НАШІ ПАРТНЕРИ

УЯВІТЬ СОБІ... Уявіть собі країну, де більшість громадян має податкові пільги, знає про них, вміє користуватися та щороку отримує гроші від держави. Уявіть собі, що всі люди, котрі працюють, мають фінансовий резерв на випадок втрати роботи чи зниження доходів від підприємництва. Уявіть собі, що практично всі, і дорослі, і діти, мають страхування від нещасних випадків, від критичних захворювань, медичне страхування, страхування житла і майна. Уявіть собі, що вам не треба тепер платити лікарю в кишеню, та ще й без жодних гарантій якості лікування. Уявіть собі, що коли вас затопили сусіди, то всі питання компенсації вирішуєте не ви, а страхова компанія. А якщо ви затопили сусідів, то це також вирішується без вашої участі. Уявіть собі, що кожен із першої своєї зарплати, з першого доходу відкладає собі на щасливе, достойне, забезпечене життя в пенсійному віці. Уявіть собі, що держава вам ще й доплачує за це. Уявіть собі, що у вас заплановані всі великі витрати на найближчий рік, три, десять років, і ви маєте на все це гроші. Уявіть собі, що у вас є гроші на оплату навчання дитини в тому виші, в тій країні, де 44

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Тетяна Бойчук

НАШІ ПАРТНЕРИ

Тетяна Бойчук

прагне ваша дитина, а не там, де вийде. Уявіть собі, що вам держава ще й доплачує за це. Уявіть собі, що ви маєте гроші на стартовий капітал для ваших дітей чи внуків, на окрему квартиру для них, на те, щоб відсвяткувати весілля та ще й подарувати авто молодятам. Дехто вважає це все неможливим для нашої України, для наших людей. Кажуть: «Це нереально!» Фінансові консультанти вірять у людей більше, ніж вони самі в себе. А ще ми віримо в Україну! Мені доводилося чути, що страховий поліс коштує дуже дорого, що українці не мають грошей. Мені казали, що фінансове планування на тривалий термін не підходить українській ментальності. Мене прагнули переконати, що збирати гроші на майбутнє не варто, бо «В нашій державі це нереально!». Я відмовляюся сперечатися, я просто знаю, що все реально, і це підтверджено моїм досвідом протягом майже дев’яти років. Фінансовий консультант створює таке середовище, де люди втілюють у життя свої високі цілі та заповітні мрії. Фінансове планування цілей родини та постійна підтримка втілення цих планів у життя – ось що отримують наші клієнти. Фінансовий консультант займається саме тим, що для конкретної людини, для конкретної родини змінює реальність, і не лише в фінансових питаннях. Ми діємо для того, щоб після зустрічі з нами людина мала вищий рівень життя, ніж раніше. Родини, котрі отримують консультацію та постійний сервіс від фінансового консультанта, мають гроші завжди, в будь-яких ситуаціях, якими б складними, радісними чи

Фінансова мудрість

сумними вони не були. Їхній рівень життя постійно зростає, люди це бачать, а тому порекомендують нас друзям. І це реальність наших клієнтів. Яка ваша реальність? Можливо, варто її дещо змінити?

УВАГА! Пропоную скористатися шансом змінити реальність не лише для себе, а й для багатьох людей. Запрошую на навчання з метою освоєння вкрай необхідного для України фаху фінансового консультанта. На безкоштовне навчання вас запросять після попередньої співбесіди. Діяльність фінансового консультанта можна поєднувати з вашою теперішньою зайнятістю. Графік гнучкий, 8-10-15 годин на тиждень, оплата праці на європейському рівні за результатами діяльності. У мою команду запрошую людей комунікабельних, відкритих до нового, підприємливих та спрямованих на результати. А найважливіше – тих, у кого є амбітні цілі та прагнення їх обов’язково вчасно досягти! Заявки на співбесіду надсилайте на мейл tetb.ovb@gmail.com чи смс на номер 0505044475. Також пропоную звертатися, якщо маєте запитання щодо соціального забезпечення, особистих фінансів або бажаєте отримати мою безкоштовну консультацію. Уявіть собі, яку радісну реальність ми разом зможемо створити в Україні!

+380505044475, +380983959804 http://vseprogroshi.com.ua tetb.ovb@gmail.com

Тут ви також можете замовити книгу «Десять простих кроків до фінансової стабільності»

березень / квітень

45

ЕКСПЕРИМЕНТ

Соломія Чир

ФЕНОМЕН КОГНІТИВНОГО ДИСОНАНСУ

за Леоном Фестінгером Людина завжди прагне до впорядкованого, взаємопов’язаного сприйняття світу. Але чому тоді так часто трапляється цілковита невідповідність між переконаннями й поведінкою індивіда? Насправді нічого дивного в цьому немає, адже у нашому житті існує дуже мало явищ, подій, понять, що однозначно оцінюються як позитивні чи негативні. Також стосовно одного й того ж вчинку (почуття) людини можуть існувати різні думки, позиції – як «за», так і «проти». Про те, як людина бореться з внутрішнім протиріччям (дисонансом), щоб досягти бажаної гармонії, дізнаємося з вчення американського психолога Леона Фестінгера. Головне про Фестінгера Творець теорії когнітивного дисонансу Леон Фестінгер (англ. Leon Festinger) народився 1919 р. у єврейській сім’ї. Батьки хлопчика, Алекс та Сара Соломон, були вихідцями з Росії, але Леон з’явився на світ уже у Нью-Йорку (англ. New York), після еміграції його родини до Америки. Психологією юнак зацікавився ще в дитинстві, а після закінчення школи він продовжив навчання у Сіті-коледжі Нью-Йорка (англ. City College of the City University of New York) та Університеті штату Айова (англ. Iowa State University of Science and Technology). Вже 1942 р. молодий вчений здобув ступінь доктора психології. Цікаво, що Фестінгер успішно поєднував наукову діяль­ність із практичною: читав лекції в університетах та працював психологом у лікарнях, психіатричних центрах.

46

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Науковим покровителем Фестінгера був відомий учений, автор теорії «психологічного поля» Курт Левін (нім. Kurt Zadek Lewin, 1890-1947 рр.). Левін знав Фестінгера ще зі студентської лави, а згодом залучив перспективного науковця до співпраці у психологічному Центрі групової динаміки (англ. Group Dynamics Center). Тут Леон вивчав і розвивав положення когнітивної психології, організовував експериментальні дослідження у лабораторії. Когнітивна психологія, розмістивши у центрі свого вчення знання та пізнання, стала у 60-х рр. своєрідною противагою біхевіоризму (поведінкової психології). Разом із популяризацією когнітивізму зростав і науковий авторитет Фестінгера: він став професором Мічиганського університету (англ. University of Michigan), Університету Міннесоти (англ. University of Minnesota), а з 1955 р. – і Стенфордського університету (Stanford University).

ЕКСПЕРИМЕНТ

Соломія Чир

Феномен когнітивного дисонансу

У 1959 р. Леон отримав почесну нагороду Американської психологічної асоціації (англ. American Psychological Association) за «вагомий внесок у нау­ ку». З 1968 р. і до кінця життя психолог читав лекції з психології в Новій школі соціальних досліджень у Нью-Йорку (англ. New School for Social Research). Помер Леон 11 лютого 1989 р. Всесвітньої слави науковець Фестінгер досяг за­ вдяки праці «Теорія когнітивного дисонансу» (A theory of cognitive dissonance, 1957 р.). Описавши поняття когніцій, дисонансу, консонансу, амери­ канець заснував одну з найвпливовіших концеп­ цій соціальної психології минулого століття.

Проте як пояснити винятки, коли насправді реальна поведінка індивіда різниться з думками? Чому іноді дії людини суперечать її системі цінностей? Злочинець наважується порушити закон, навіть усвідомлюючи, що ймовірність покарання за вчинене є високою. Курці палять, хоч звідусіль чують інформацію про шкоду цигарок. Ми купуємо у магазині дешевший товар, проте ще довго згадуємо вдома інший, більш дорогий. Саме цю неузгодженість, психологічний диском­ форт і досліджував Леон Фестінгер у межах своєї концепції «когнітивного дисонансу» (від англ. «cognition» – знання + «dissonance» – невідпо­ відність, розбіжність).

Проте через заплутаність і незрозумілість теорії когнітивного дисонансу Фестінгера часто критикували. А от нам здається, що вчений навпаки зумів доступно пояснити непрості психологічні процеси. Тож спробуємо разом розібратися у «науковому дисонансі» Фестінгера?

Науковець почав з того, що кожна людина формує свою когнітивну систему – весь комплекс знань, переконань, думок про себе, світ, явища, події. Ці системи є абсолютно індивідуальними та різноманітними: більш чи менш складні, внутрішньо впорядковані чи безладні та ін. Коли когнітивні елементи (думки, переконання, вірування, досвід, інформація) перебувають у неузгодженості, тобто якщо є логічно суперечливе ставлення до одного й того ж явища, з’являється дисонанс. Фестінгер описував різноманітні випадки його виникнення. Наприклад, дисонанс завжди з’являється після прийняття рішення, якщо людина мала вибір між декількома альтернативними варіантами. Вчений пояснював, що навіть якщо ми відмовляємося від альтернативних рішень, вони нікуди не зникають, а

Шлях від дисонансу до узгодженості Здавалось би, у людини, яка прагне внутрішньої гармонії та послідовності, вчинки завжди відповідати­ муть її думкам, віруванням та переконанням. Наприклад, якщо Ви впевнені, що тільки наполегливою працею можна заслужити підвищення на роботі, то для крокування вгору кар’єрною драбиною використовуватимете саме свої професійні якості, а не хит­рощі, шантаж чи неофіційні домовленості.

березень / квітень

47

ЕКСПЕРИМЕНТ

Соломія Чир

«Когнітивний експеримент» Леон Фестінгер з колегою Джеймсом Карлсмітом (англ. James M. Carlsmith) 1959 р. провели класичне когнітивне дослідження, яке дало змогу експериментально поспостерігати за процесом згладжування дисонансу. За умовами, учасники повинні були впродовж години закручувати гайки у довгий ряд. Щоб зробити це заняття більш нудним і монотонним, «піддослідним» можна було за один раз вкручувати гайку лише на чверть оберту. Дійшовши до кінця, учасники знову і знову поверталися на початок ряду. Після закінчення відведеного часу організатори просили «піддослідних» розхвалити роботу перед наступними виконавцями нудного завдання. Одним «брехунам» за схвальний відгук заплатили 20$, а іншим – всього лиш 1$. «Піддослідні» через вимушений обман відчували когнітивний дисонанс, бо брехня вступала у конфлікт із їхніми внутрішніми переконаннями та цінностями. А Фестінгер тільки цього й чекав: як же учасники будуть пояснювати свою неправду? Тому згодом усіх ще раз попросили оцінити виконану роботу. Прогнози вчених підтвердилися: ті «піддослідні», які отримали 20$, виправдовували брехню можливістю отримати солідну грошову винагороду. Тому врешті визнали, що насправді робота була нудною й нецікавою. Проте учасники з 1$ не відчули достатньої компенсації за свою неправду й для згладжування дисонансу... самі себе переконали, що закручування гайок стало цікавим процесом! Після цього експерименту Фестінгера розкритикували через порушення етичних та моральних норм. Адже в умовах дослідження учасників змушували обманювати, а це могло негативно вплинути на самооцінку й самоповагу «піддослідних». Але Леон Фестінгер пояснював, що вивчати когнітивний ди­ сонанс необхідно саме у природних умовах, а всі експериментальні маніпуляції були організовані тільки з науковою метою.

48

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Феномен когнітивного дисонансу

витісняються у несвідоме та продовжують існувати «у собі». Згодом вони можуть вступити у дисонанс із обраним рішенням, якщо якісь складові «відкинутого» варіанта матимуть перевагу. Також ознайомлення з новою інформацією може спричинити дисонанс із вже існуючими знаннями. Нерідко неузгодженість виникає й усередині групи: коли хтось із членів колективу висловлює незгоду з думкою більшості. Будь-який дисонанс спричиняє дискомфорт, внут­ рішній конфлікт, тому людина розпочинає з ним боротьбу, щоб досягти гармонії, порядку, послідовності, тобто консонансу. Якими ж способами, згідно з Фестінгером, можна «узгодити» свої внутрішні переконання з поведінкою? Насамперед людина робить спробу сама для себе раціоналізувати (пояснити, виправдати) безлад у когнітивній системі. Наприклад, якщо чиновник наживається в умо­ вах соціальної несправедливості, а суспільство за цих умов страждає, то він, найімовірніше, «спихне» з себе відповідальність такими без­ глуздими міркуваннями: «Люди самі винні, що не працювали більше й не добилися кращого життя», «Така вже їхня доля», «Кожен має те, що заслужив». Студенти хитрують на екзаменах (списують, під­ глядають у конспекти) і не відчувають провини через тверде переконання: для успішного на­ вчання обманюють майже усі студенти. Коли індивід допускає рушійну помилку, це викликає внутрішній конфлікт та муки сумління. Але з часом людина починає сама себе заспокоювати, змінювати свої установки, життєві цілі й врешті приходить до твердого переконання: мій промах не такий уже страшний! А ще задумайтеся, чи немає у Вас приятеля, якого Ви вважаєте дуже нудним чи несерйозним, проте продовжуєте з ним спілкуватися, бо не готові втратити щирого друга? Цей дисонанс прагне узгодження, тому логічними будуть міркування: «Всі люди унікальні, ми маємо різні потреби та погляди на життя. Можливо, для когось і я дивний?». У статті ми вже згадували приклад курців, яким родичі, лікарі наголошують про шкідливість паління для здоров’я. Найбільш логічним шляхом для вирішення внутрішнього конфлікту буде рішення позбутися згубної звички. Тоді когнітивний дисонанс стане мотивацією до змін, а знання щодо шкоди цигарок збалансуються з реальними діями. Проте курці частіше обирають інший шлях: переконують себе, що взаємозв’язок куріння й захворювання на рак ще достатньо не доведений. Або ж щиро

ЕКСПЕРИМЕНТ

Соломія Чир

дивуються: «Я курю вже багато років, але досі живий та здоровий!». А декому навіть вдається знайти аргументи на користь паління. Ось так «штучно» людина може досягти балансу в своїх переконаннях, знаннях та поведінці, раціоналізуючи дисонанс. Ще одним методом боротьби з дисонансом є відме­ жування від нових знань та інформації, які можуть підсилити внутрішній конфлікт. Також у майбутньому людина уникатиме ситуацій, що вже спричиняли когнітивний дисонанс. Світ переповнений суперечностями, і навіть та тема, щодо якої у Вас є чітка, сформована пози­ ція, може відкритися під новим кутом всього-навсього внаслідок єдиного аргументу. Тож щодо будь-якого явища завжди існуватиме хоча б один когнітивний елемент, що перебуває у дисонансі з обраним «поведінковим» елементом. Просто деякі дисонанси є для нас несуттєвими, повсякденними, тому ми нейтралізуємо їх автоматично. Наприклад, під час звичної недільної прогулянки внутрішній конфлікт викликають думки, що вдома залишилися незакінчені справи. Але буває, що «безлад» торкається життєво важливих подій. Тоді психологічний конфлікт є більш відчутним, дискомфортним, і, щоб його перебороти, доводиться докласти значних зусиль. Отже, коротко про когнітивний дисонанс: 1. Людина прагне внутрішнього порядку, тому уникає психологічного дискомфорту. Проте між елементами когнітивної системи рано чи пізно може виникнути дисонанс.

2. Когнітивний дисонанс – це стан, під час якого людина одночасно володіє двома логічно супер­ ечливими «знаннями» (думками, переконання­ ми) стосовно одного й того ж явища, об’єкта.

3. Як голодна людина прагне вгамувати голод, так і індивід намагається згладити, усунути ди­ сонанс.

4. Для «нейтралізації» дисонансу людина може: - змінити свою поведінку; - змінити ставлення до події (явища, об’єкта); - шукати нову інформацію, нові думки стосовно того, що породило дисонанс; - фільтрувати, відкидати нові знання, які можуть підсилити внутрішній конфлікт.

5. Людина досягає консонансу (гармонії, поряд­ ку), коли її переконання узгоджуються з діями. Після згладжування дисонансу людина нерідко поіншому починає дивитися на близьких, змінює ставлення до звичних дій та звичок. І цих змін індивід іноді навіть не усвідомлює! За допомогою законів когнітивного дисонансу можна

Феномен когнітивного дисонансу

«достукатися» до людини, вплинути на її вибір. Але будьте обережні: когнітивний дисонанс часто використовують у своїх цілях маніпулятори. Наприклад, ми нерідко приймаємо якусь пропозицію тільки для того, щоб підтвердити позитивну думку про себе. Хоч, можливо, для Вас у цьому випадку було б корисніше сказати тверде «ні».

Також у жодному разі не знецінюйте протиріччя! Якщо Ви поставили перед собою ціль, але не змогли її досягти (через лінь, нестачу часу, заслабкі старання), перестаньте виправдовувати себе: «Не дуже я цього й хотів...». Класичний приклад читаємо у байці про лисицю і виноград. Лисиця хотіла поласувати виноградом, але не змогла дотягнутися до його грон. Щоб узгодити дисонанс між бажанням та реальною можливістю, хитра лисиця переконала себе, що виноград ще зелений і зовсім несмачний. Заспокоїтись – заспокоїлась, але ж злукавила... Не бійтеся визнавати свої помилки, беріть на себе відповідальність та не відмежовуйтеся від проблем у світі ілюзій. Процес внутрішнього «самолікування», тобто досягнення консонансу, може стати Вашим стимулом до нових досягнень, тож згладжуйте дисонанси найбільш корисним і результативним способом! Нехай просте само­ вдоволення не стає Вашою ціллю. Краще таки кинути курити, ніж переконувати себе, що цигарки зроблять Вас здоровішим. Правда ж? березень / квітень

49

КАЛЕНДАР ПОДІЙ 4-5 березня 2017 р.

6 березня 2017 р.

з 10:00 по 13:00 (тривалість – 5 місяців)

Міжнародний семінар та чемпіонат з Айкідо Йосінкан Aikido Yoshinkan Lviv Shinkikai Дизайн інтер’єру Базус+Профі Школа Дизайну Creative

(32 заняття, 4 місяці)

Certified ScrumMaster Class 2017 Symphony Solutions та Agile Space Certified Scrum Product Owner Class 2017 Symphony Solutions та Agile Space Oratory Lviv Open. Відкритий чемпіонат із ораторського мистецтва Школа розвитку SPE Школа дизайну для підлітків Школа дизайну Сreative для дітей та підлітків

11 березня 2017 р.

Емоційна компететність в переговорах: 2-ий модуль. Право на емоції

13 березня 2017 р.

Junior CEO School (Lviv, March-April 2017)

8-9 березня 2017 р.

10-11 березня 2017 р.

11-12 березня 2017 р.

11 березня 2017 р.

з 10:00 по 18:00

Право на емоції

з 19:00 по 22:00

Lviv Startup Club

18 березня 2017 р.

Львівський клуб менеджерів з персоналу «HR-Кав’ярня»

з 10:00 по 18:00

18 березня 2017 р.

HR Junior 2017

Pacemaker: IoT

з 10:00 по 19:00

Pacemaker Conference

20 березня 2017 р.

Ефективне управління малим бізнесом

(тривалість – 5 місяців)

21-26 березня 2016 р.

Lviv Business School (LvBS) Lviv Tradition 2017-Round Robin Titles for GM, IM, WGM WIM norms Lviv Tradition – RR Title Tournaments GM,IM – WGM, WIM norms Lviv, Ukraine

Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: Aikido Yoshinkan Lviv Shinkikai, вул. Кониського, 8 (СШ №21), м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/1427743407525267/ Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: Школа Дизайну Creative, вул. Погулянка, 5, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/1786051261718944/ Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: Symphony Solutions, вул. Наукова, 2В, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/1230187633714758/ Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: Symphony Solutions, вул. Наукова, 2В, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/1224835920885679/ Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: Школа розвитку SPE, вул.Шпитальна 9 (оф.8), м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/1823878931208244/ Вартість: 1500 грн Місце проведення: Школа дизайну Сreative для дітей та підлітків, вул. Погулянка, 5, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/1642253059411911/ Вартість: 2500 грн (для студентів – 2200 грн) Місце проведення: вул. Городоцька, 8, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/141039693073076/ Вартість: 7000 грн Місце проведення: Lviv Startup Club, вул. Смаль-Стоцького, 15, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/552072211651591/ Вартість: 450грн (для власників клубної картки – 350 грн) Місце проведення: Львівський клуб менеджерів з персоналу «HR-Кав’ярня», вул. Грабовського, 11, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/1426058117466146/ Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: SoftServe Lviv HQ, вул Садова, 2а, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/1930948387128842/ Вартість: 20 000 грн Місце проведення: Lviv Business School (LvBS), вул. Козельницька, 2а, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/375045192868326/ Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: Hotel NTON, вул. Шевченка, 154Б, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/371795976521004/

24-26 березня 2017 р.

Програма підготовки гештальттерапевтів. 1 ступінь. Гештальт-Офіс на ВВ

Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: вул. В. Великого, 22а (офіс 27), м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/1683995045232708/

25 березня 2017 р.

Системи. Персонал. Прибутки Школа розвитку SPE

Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: Школа розвитку SPE, вул.Шпитальна 9 (оф.8), м. Львів Детальніша інформація: spe.org.ua

27 березня 2017 р.

з 18:00 по 21:00

Курси «HR в сфері IT» Тренінг Центр Вікторії Буник

Вартість: 6500 грн Місце проведення: Тренінг Центр Вікторії Буник, вул. Чорновола, 63, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/407164796294855/

30 березня1 квітня 2017 р.

Школа бізнес-коучингу Львів. 19-й набір учасників Business Coaching School

Вартість: 7500 грн (1 модуль) Місце проведення: уточнюйте в організаторів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/1322671841138293/

30 березня2 квітня 2017 р.

RTC Lviv: Human Resources Cafe AEGEE-Lviv

Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: уточнюйте в організаторів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/382415705456530/

Жіноча терапевтична група «Нова Єва» психолог Світлана Дуда

Вартість: одна зустріч – 100 грн (кількість зустрічей – 12) Місце проведення: вул. Олекси Довбуша, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/315783508823711/

Математичні формули любові Школа розвитку SPE

Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: Школа розвитку SPE, вул.Шпитальна 9 (оф.8), м. Львів Детальніша інформація: spe.org.ua

15 квітня 2017 р.

з 11:00 по 19:00

Перший Спортивний Форум Львова Спортивний Львів

Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: Парк культури та відпочинку імені Б. Хмельницького, вул. Болгарська, 4, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/172154476546481/

21-23 квітня 2017 р.

Lviv Open 2017 Lviv Open Debate Tournament

Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: уточнюйте в організаторів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/1177585855612217/

29 квітня 2017 р.

AI&BigData Day Lviv Startup Club

Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: готель «Дністер», вул. Матейка, 6, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/247283672395972/

6-8 травня 2017 р.

Фестиваль «Ритми Часу-2017» «Ритми Часу Фестиваль»

Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: пл. Петрушевича, 2, м. Львів Детальніша інформація: www.facebook.com/events/301990193536398/

1-2 травня 2017 р.

Lviv Family Fest Lviv Family Fest. Територія розвитку стосунків, Школа розвитку SPE

Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: уточнюйте в організаторів Детальніша інформація: www.facebook.com/lvivfamilyfest/

13 травня 2017 р.

Змагання з розпізнавання брехні Школа розвитку SPE

Вартість: уточнюйте в організаторів Місце проведення: Школа розвитку SPE, вул.Шпитальна 9 (оф.8), м. Львів Детальніша інформація: spe.org.ua

4 квітня 2017 р.,

щопонеділка з 19:00 по 21:00

15 квітня 2017 р.

з 10:00 по 18:00

SPE

Бізнесінкубатор від

На базі Школи розвитку SPE ми оголошуємо про відкриття бізнес-інкубатора – середовища, яке допоможе Вам втілити свою ідею у вигляді системного прибуткового бізнесу за 6 місяців!!!

Школа розвитку SPE, як найбільший заклад з розвитку навиків, відвідують в основному соціально активні і прогресивні люди, багато з яких цілком логічно приходять до ідеї відкриття власної справи. Щоб забезпечити таку можливість, ми і створюємо постійно діючий бізнес-інкубатор, який раз у півроку набиратиме групу учасників, які отримуватимуть необхідну технічну, юридичну, інформаційну і, що дуже важливо, ФІНАНСОВУ підтримку для своїх проектів!

Навіщо це нам?

Будемо відверті – люди, які мають власні прибуткові бізнеси, не будуть «панькатися» із тими, хто ще «не дозрів». Бо це, окрім мороки емоційної, просто зайві витрати часу і зусиль. Причому майже без жодної вдячності, бо початківець думає, що в нього неабияка ідея і що він «рятує світ», а досвідчений розуміє, наскільки ще проект і його засновник сирий і не зрілий. Однак, з іншого боку, кожна людина у житті хоче долучитись до чогось великого і важливого, що узгоджується із її цінностями. Так от: ми віримо у те, що відбудову нашого нового суспільства, так само як це колись було у США, Німеччині і Японії, розпочнуть ефективні і підприємливі люди; ми переконані, що новий facebook, нова Нова пошта, чи Zara може виникнути десь у Львові, і хочемо бути до цього причетні. І так, нас це заводить!

Навіщо ми вам?

Приблизно 99% бізнесів, підприємств і діяльностей приречені на загибель. Вірячи у міфи «правильного продукту», обманюючись ілюзією короткотермінового успіху, не маючи досвіду у розбудові бізнес-системи зсередини, підприємливі і навіть ефективні люди, які започатковують свою справу, змушені від неї відмовлятися або грузнуть у рутині самозайнятості, щодня крутячись у колесі, тільки щоб колись під час зустрічі із друзями сказати «у мене є бізнес», забуваючи при цьому, що вся робота по тому «бізнесу» все одно лежить на їхніх плечах.

52

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Хоча насправді, якщо позбутись зайвих ілюзій і усе розбудувати правильно з самого початку, то можна уникнути направду чимало зайвих ґуль і не потрапити у перелік 99% невдах.

Що ми знаємо?

Ми знаємо, що всі успішні бізнеси дуже різні, але є щось таке що їх об’єднує! Вони РОЗБУДОВАНІ ЗСЕРЕДИНИ! Їх успіх – це не везіння, і не так довготермінова і виснажлива, як скоріше системна робота! Також ми знаємо, що хоча це не завжди очевидно, але: • Маркетинг – це не панацея; • Великі гроші не дають рішення; • «Добра» ідея – зазвичай у 90% погана; • Кадри не вирішують все; • «Правильного часу» не існує; • Везіння – химерна примара; • Розум і інтелект – зовсім не патичок-рятівничок; • «Правильне місце» – ілюзія; • Курс долара – погана відмовка; • Хороші зв’язки – не чарівна паличка; • Інвестор – не золота рибка; • Коливання ринку і сезонність – міф; • «Правильні люди» – самообман. А от поєднання і правильний баланс усього перерахованого – оце БІЗНЕС! І хоч ми знаємо, що успішності можна навчитись і що це довгий і складний процес, тим не менше, готові взяти особисту відповідальність і допомогти Вам сформувати відповідний баланс у Вашій діяльності!

Не обманюйтесь гарними картинками: успішних бізнесів насправді дуже мало. Подивіться на дорогу – таке враження, що на світі існують тільки справні авто, але це насправді не так! Це лише ілюзія, бо поламаних і заржавілих машин набагато більше, хоч ми їх і не бачимо! І як наслідок думаємо, що їх нема! Те саме стосується і бізнесів – контрінтуїтивно думати, що невдалих бізнесів так багато, адже ми бачимо лише ті, що «процвітають». Однак насправді лише одиниці освоюють принципи систематизації своїх ідей, і ми хочемо, щоб Ви були серед них!

Для кого ця пропозиція?

• Тільки для тих, хто готовий тяжко працювати над своєю ідеєю!

• Хто уже створив готовий продукт (або хоча б взірець) чи має описану послугу • Не для «халявщиків» і усіх, хто думає, що бізнес – це казка про Попелюшку, де приходить принц (супер-пупер-продукт, мега-ідея, інвестор, «вдалий час») і все «рішає»; • Хто готовий «вкалувати» як «ненормальний»; • Хто готовий докладати час до свого бізнесу!

• Якщо у Вас уже є діючий бізнес, але ви зайшли у тупик, чи хочете його реформувати, або він уперся у стелю росту – ви теж можете брати участь у програмі, за умови, що кількість працівників у Вас від 0 до 5, а поточний оборот – від 0 до 30 000 грн місяць.

Що ви разом з нами розробите в процесі навчання?

• Бізнес-модель • Організаційну структуру • Оплату праці за КРІ • Систему продажів • Систему залучення нового працівника • Систему внутрішнього навчання • Систему удосконалення якості • Розуміння болів клієнтів • Свою CRM-систему • Стратегію ринку • SWOT – аналіз діяльності • Аналіз своєї ніші на ринку • Систему роботи із клієнтом • Стратегічний план • Бізнес-архітектуру і коло зростання • Маркетинговий план • Фінансовий план • Лунку продаж • Аватар клієнта • Чек-листи по основних процесах

Які методи ми використовуватимемо у процесі навчання? Бізнес-методи і моделі • Ощадливий стартап за Еріком Райзом • Balanced Scorecard System • ТРИЗ (Генріх Альтшуллер) • Модель КОМПОТ Джима Колінза • Врахування ризиків (на основі праць Нассіма Ніколаса Талеба) • USP – Унікальна торгова пропозиція • Концепції «Шести сігм» • Ощадливе виробництво Toyota • Методи Пітера Тіля для стартапів Робота з персоналом • КРІ мотивація • Мінімізації проблем за Майклом Гербером • Особистої ефективності підприємця за техноло­ гією Тімоті Ферріса • Системою удосконалення якості Кайдзен • Стилями лідерства за Адізесом • Метод Дональда Трампа «Не здавайся!» Маркетинг • Стратегія блакитного океану (В. Чан Кім) • Принципи якості Едварда Демінга • Запуск вірусів методом Чіп і Ден Хізів • Партизанський маркетинг Левітаса • Вірусний маркетинг Йона Берґера • Концепцію слабких взаємозв’язків Ґрантовера • Брендинг по ZAG • Маркетингова модель Сета Ґодіна Внутрішня і зовнішня комунікація • SCRUM технологія • Клієнтоорієнтований підхід Amazon • Ідеєорієнтований підхід Google • Принципи Теорії ігор • Техніка «5 чому?»

• Секрети продуктивності Чарлза Дахіґґа

березень / квітень

53

Ми допоможемо Вам сформувати усе те, що мають успішні компанії, в найтонших деталях пропрацювавши найдієвіші на поточний час світові бізнес-підходи.

Які умови участі у програмі? Вартість навчання = 15 000 грн за піврічну програму або 3000 грн/місяць. Ми направду маємо намір розвинути Ваш бізнес, тому на частину навчальних місць залучаємо учасників на умовах «участі у прибутках»! Тобто після того, як втілені напрацювання почнуть приносити Вам дохід!

Які етапи потрібно пройти, щоб максимально скористатися можливостями бізнесінкубатора SPE? • Перший етап. Заповнити форму реєстрації https://goo.gl/forms/dkJSLmuEbdbkKaQB2 і пройти співбесіду. До другого етапу будуть допущені тільки 15 учасників!

• Другий етап. Пройти перший місяць навчання, сумлінно виконуючи завдання під керівництвом наставників. До третього етапу будуть допущені тільки 10 найкращих випускників!

• Третій етап. Впродовж п’яти місяців відвідувати системне навчання і виконувати завдання по розбудові бізнесу. До четвертого етапу будуть допущені лише 5 найкращих випускників!

• Четвертий етап. Фінансування і безлімітна консультаційна підтримка стартапу. Майже кожен успішний зараз бізнесмен може сказати: «якби я знав те, що знаю зараз – не набив би чимало ґуль і зекономив би років з п’ять на спробах і помилках». Перевірте – спитайте самі. Ми пропонуємо Вам варіант економії часу і зусиль, і поки ваші колеги без наставників поволі грузнутимуть у рутині – ми озброюватимемо і оснащуватимемо ваш стартап досвідом і організаційними технологіями до того рівня, щоб він міг називатись повноцінним прибутковим бізнесом. Ми не пропонуємо навчання – а повноцінне партнерське ведення проекту. Ми не робитимемо ваш бізнес за Вас! Ви освоїте мистецтво розбудови компанії самі! Але у правильній послідов54

03/04 │ 2017 │ #01(16)

ності, під чітким керівництвом і на основі влучних запитань! Так, буде складно, і треба буде за півроку попрацювати так, як, можливо, ще ніколи до того часу, однак, погодьтесь, така гра вартує свічок! Ваше майбутнє формується уже сьогодні і залежить тільки від Ваших рішень! Можна все робити самому. Перших півроку у вас будуть ентузіазм і натхнення, і вам навіть здаватиметься, що так буде завжди. Таким ставленням уже обманулися 99% мрійників. А що робитимете, коли піврічний ентузіазм вичерпається, а суттєвих результатів ще не буде? Більшість у такий час зазвичай здається і повертається до своєї попередньої діяльності. Більш впевнені продовжують і ще на півроку «на жилах» витягують. Дехто навіть працює на ростучому ринку і, знову ж таки, не бачить, що його успіхи зумовлені не власним вкладом чи «розбудованою системою», якої власне немає, а ситуативними факторами, які мають властивість змінюватись у найбільш невідповідний момент. Якщо ви не хочете залежати від «примх бізнес-долі» почніть робити усе правильно, послідовно і систематично розбудовувати свою компанію ізсередини, продукт тестуйте із мінімальними затратами, а колектив підбирайте згідно орг. структури і прописаних завдань, а не «хто вже є». Одним словом, щоб не треба було довго і дорого потім усе виправляти – робіть усе правильно з самого початку. А ми Вам у цьому допоможемо!

Телефонуйте нам 067 8496265

ЗДОРОВИЙ РУХ Діагностичнореабілітаційний центр ДРЦ «Здоровий рух» – це ваш шанс повернути собі радість руху! Приємна новина для усіх, хто потребує допомоги у відновленні правильної роботи свого опорно-рухового апарату, чи то стосується спини чи шиї, попереку чи колін! У Львові відкрився діагностично-реабілітаційний центр «Здоровий рух», який на основі сучасного і, що важливо, природнього для організму людини методу – кінезітерапії, допомагає завдяки вправам і відповідним тренуванням знову привести своє тіло у функціональну форму! Суть методу відкривається у самій назві «кінезітерапія», яка походить від давньогрецького «кінезис» – рух і «терапія» – лікування. Грамотне «лікування рухом» під керівництвом сертифікованого лікаря і досвідчених тренерів-реабілітологів на спеціальних сучасних тренажерах допоможе вам не лише подолати хронічні проблеми чи відновиться після травм, але і на майбутнє дозволить убезпечити своє тіло від непотрібних травм у спортивному залі та навчить використовувати його так, щоб зберегти функціональність і у зрілому віці. Спеціалісти ДРЦ «Здоровий рух» працюють із людьми найрізноманітнішого віку – починаючи від підлітків, яким слід налагодити вірну поставу, і звісно з молодими людьми, які травмувались через невірне виконання вправ у тренажерному залі та літніми людьми із хронічними проблемами. У Центрі діагностують і успішно допомагають при: • Гострих та хронічних болях у спині, попереку та шиї; • Проблемах з між хребцевими дисками; • Хронічних захворюваннях і травмах суглобів; • Проблемах з поставою та ходою; • Відновленні після травм і операцій; • Іншого типу реабілітації та профілактиці захворювань. До вашого Здорового руху потрібно зробити лише п’ять кроків: 1. Записатись на прийом до лікаря за тел. 096 060 1212; 2. Прийти на консультацію на вул. Зубрівську 38; 3. Пройти на місці потрібну УЗД діагностику ; 4. Відвідати безкоштовне тренувальне заняття; 5. Займатися під керівництвом тренера по індивідуально призначеній лікарем програмі. Погодьтесь, це прості кроки для того, щоб відновити своє тіло і зберегти його у функціональному стані на майбутнє! Поверніть собі свободу і радість руху!

Телефонуйте 096 060 1212 Приходьте на вул. Зубрівську 38 (Сихів) Заходьте на наш сайт:

http://healthmove.com.ua/

Приєднуйтесь до нас у соцмережах:

https://www.facebook.com/zdoroviyruh

березень / квітень

55

ПРОПОЗИЦІЯ УДОСКОНАЛЕННЯ І РОЗБУДОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ВАШОЇ КОМПАНІЇ Опираючись на тривалий досвід і реалізувавши численні проекти у малих, середніх і великих бізнесах різних галузей, спеціалісти компанії SPE-Consulting готові допомогти Вам: 1. Збільшити продажі і конверсію бази контактів; 2. Підвищити ефективність працівників і їх КРІ; 3. Покращити внутрішню комунікацію і систему навчання у колективі; 4. Запустити раніше згенеровані ідеї; 5. Налагодити оптимальну і дієву систему мотивації; 6. Прописати і/або оптимізувати бізнес-процеси; 7. Налагодити автоматизовану систему продаж та вирішити інші організаційні питання зумовлені типовими організаційними проблемами, такими як: 1. Неефективна робота працівників зокрема менеджерів з продажу; 2. Недостатньо якісним і не вчасно виконаними завданнями; 3. Незлагодженістю роботи між відділами і перекладанням відповідальності; 4. Відсутністю системної роботи з потребами, альтернативами і сумнівами клієнтів; 5. Недотримання працівниками прописаного бізнес-процесу і інструкцій; 6. Тривалим і коштовним введення у курс справ нового працівника; 7. Невмовивованість, або надмірні фінансові запити працівників; І звісно 8. Неналагодженими, або узагалі не прописаними бізнес-процесами, а якщо і прописаними, то не прив’язаними до КРІ працівника. Систематизація відбувається завдяки поєднанню, або замовленню окремого блоку: 1. Програм корпоративного навчання, розробленої під потреби вашої компанії у одному із понад 10 навчальних напрямків; 2. Розробка системи внутрішнього навчання, системи продаж, або системи швидкої інтеграції нового працівника; 3. Індивідуальних консультацій керівництва компанії, щодо впровадження типових, або специфічних бізнес-процесів; 4. Запуску і комплексної інтеграції CRM системи, з врахуванням організаційної структури і поточних бізнес-процесів. Ми знаємо чим живе вітчизняний бізнес і з якими проблемами він стикається, бо працюємо над їх вирішенням щодня уже понад 5 років. Ми не пропонуємо «чарівних паличок» і розуміємо, які складні завдання нам доведеться виконати для вашої компанії в умовах специфіки її сфери. Тим не менше готові співпрацювати з Вами: пропонувати комплексний підхід і відповідати за отриманий результат. З повагою, колектив відділу корпоративного навчання SPE-Consulting +38 097 4787941

56

03/04 │ 2017 │ #01(16)

ПРОПОЗИЦІЯ ПАРТНЕРСТВА

ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ НАВИКІВ І ВМІНЬ ПРАЦІВНИКІВ КОМПАНІЇ З МЕТОЮ ЗБІЛЬШЕННЯ ЇХ ВИРОБНИЧОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ Опираючись на тисячі годин проведених навчань і розуміючи, що людина, як працівник може показувати якісні результати роботи, лише тоді, коли має розвинуті навики ефективності, спілкування і взаємодії з оточуючими, пропонуємо Вам долучитися до партнерської програми Школи розвитку SPE – найбільшого у Львові навчального центру з розвитку навиків особистої ефективності. Які навики ми можемо допомогти розвинути Вашим працівникам, завдяки їх участі у наших відкритих навчальних програмах, щоб вони були більш ефективніші у процесах вирішення ними робочих питань?

1. Самоорганізація і тайм-менеджмент 2. Самопрезентація і публічний виступ 3. Ефективне спілкування і лідерство 4. Самооцінка, стресостйкість і вміння вчитися 5. Ведення перемовин і продажі Це лише невеликий перелік навиків і вмінь, які ми готові допомогти освоїти окремими працівникам чи колективу загалом. Завдяки відкритим навчанням працівників, компанія зазвичай: 1. Збільшує продажі і конверсію бази контактів; 2. Покращує командний дух в колективі; 3. Уникає деструктивних конфліктів; 4. Покращує внутрішню комунікацію; 5. Оптимізує систему мотивації і щонайголовніше 6. Допомагає кожному працівнику стати ефективнішим, тобто швидше і якісніше справлятися із своїми виробничими завданнями. Ми знаємо чим живе вітчизняний бізнес і з якими кадровими проблемами він стикається, бо працюємо над їх вирішенням щодня уже понад 5 років. Ми не пропонуємо «чарівних паличок» і розуміємо, які складні завдання нам доведеться виконати перш ніж навчимо конкретного працівника потрібним вмінням. Тим не менше готові співпрацювати з Вами: пропонувати комплексний підхід для компанії, індивідуальний підхід, для її працівника і відповідати за отриманий результат. З нами працюють понад 100 компаній* різних розмірів, з 12 сфер діяльності, відправляючи на наші курси своїх працівників, адже саме ефективний працівник є запорукою успішної компанії. Радо долучимось до зростання і Вашої компанії! З повагою, Керівник Школи розвитку SPE Роман Кушнір roman@spe.org.ua www.spe.org.ua

березень / квітень

57

«ЕКСПЕРИМЕНТ» РАДИТЬ

Можливо, Ви ще не читали: Я – Малала. Історія незламної боротьби за право на освіту. Малала Юсуфзай, Крістіна Лем. Наш формат, 2016 р. – 288 с. У цій книзі розповідається історія життя мужньої, сміливої пакистанської дівчини, яка наважилася кинути виклик жорстокому світу тероризму. З підліткових років Малала у своєму блозі, а згодом і під час публічних виступів відстоювала права дівчат, жінок на освіту. Активну правозахисну діяльність дівчина не припинила навіть після замаху на неї бойовиків «Талібану». Сьогодні Малалі 19. У 17 років вона отримала Нобелівську премію миру, ставши наймолодшою лауреаткою в історії премії. У тому ж 2014 р. журнал Time назвав Юсуфзай однією з 25 найвпливовіших підлітків. Мемуари юної правозахисниці буквально сколихнули весь цивілізований світ, продемонструвавши, який вплив можуть мати зусилля та небайдужість однієї людини на історію всього людства.

Основи травмофокусованої психотерапії. Джон Бріер, Кетрін Скотт. Свічадо, 2015 р. – 448 с. Це перша спеціалізована праця, присвячена всебічному розгляду психотерапії посттравматичних розладів. Стане у нагоді всім, хто хоче мати загальне розуміння травми та її наслідків. У книзі запропоновано теоретичні засади та дослідницькі дані щодо ефективності різних підходів у роботі зі стресом та травмами. Переклад книги українською підготував Інститут психічного здоров’я Українського Католицького Університету.

Сила інтровертів. Тихі люди у світі, що не може мовчати. Сьюзен Кейн. Наш формат, 2016 р. – 368 с. Письменниця Сьюзен Кейн – справжній знавець світу інтровертів. У цій книзі та численних мотиваційних промовах жінка наголошує: сучасна масова культура незаслужено недооцінює потенціал та можливості інтровертів. Щобільше, Кейн наводить аргументи, що багато справжніх революціонерів та успішних особистостей серед «тихих» людей, а не серед екстравертів. Тож сором’язливі люди та ті, хто вважають свою інтроверсію недоліком, знайдуть у книзі підказки, як підвищити самооцінку, бути ефективним керівником, виголошувати успішні промови, уникати неприємних ситуацій та обирати правильні ролі у товаристві.

Країна стартапів. Історія ізраїльського економічного дива. Ден Сенор, Сол Синґер. Yakaboo Publishing, 2016 р. – 360 с. Бідний, без будь-яких природних ресурсів, вимучений війною Ізраїль продемонстрував усьому світові справжнє економічне диво, стрімко вибудувавши розвинену й інноваційну державу. В книзі описано десятки бізнес-історій, які були успішно реалізовані в Ізраїлі. Так творці світового бестселера виводять ключові правила інновацій та стартапів, завдяки яким утворилася ізраїльська підприємницька культура. Варто наголосити, що ця книга є особливо «на часі» для українців: нашим співвітчизникам не завадить взяти за приклад історію унікального економічного успіху цілої держави.

Ілон Маск. Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє. Ешлі Венс. ТАО, 2015 р. – 416 с. Американський журналіст Ешлі Венс написав ексклюзивну історію життя сучасного генія Ілона Маска, поспілкувавшись із самим інноватором, його родиною, колегами та друзями. Ілон заслуговує на біографічну працю хоча б тому, що без нього не було б сьогодні ні платіжної системи PayPal, ні електромобілів Tesla, ні перших приватних космічних запусків SpaceX… Тож автор обґрунтовано проводить паралелі між Ілоном Маском і Томасом Едісоном, Говардом Хьюзом та Стівом Джобсом. А для читачів, які шукають власний шлях успіху, цікаво буде дізнатися, як підкорював вершину світового бізнесу «Нікола Тесла 21 століття».

58

03/04 │ 2017 │ #01(16)

«ЕКСПЕРИМЕНТ» РАДИТЬ

Можливо, Ви ще не бачили:

Список останніх бажань (The Bucket List), 2007 р., Роб Рейнер, США Головні герої цієї комедійної картини – чоловіки різних соціальних прошарків. Здавалося б, що могло об’єднати мільярдера та звичайного автомобільного механіка? У фільмі в одну лікарняну палату їх привів невтішний діагноз – рак. Коли герої розуміють, що їм залишилося жити всього півроку-рік, вони вирішують скласти список останніх бажань і беруться за його реалізацію під час сміливої навколосвітньої подорожі. Джек Ніколсон та Морган Фрімен втілили на екрані ролі відчайдухів, які шукали радість у, здавалося б, вже приреченому житті. Фільм вчить глядачів цінувати кожну хвилину та брати максимум із доступних нам можливостей. Поки не пізно.

Непідкорений (Invictus), 2009 р., Клінт Іствуд, США Ця біографічна драма заснована на житті південноафриканського правозахисника Нельсона Мандели. Події фільму відбуваються під час чемпіонату світу з регбі у 1995 р. Це був період першого президентського строку Нельсона Мендели, який боровся за мир та рівність між білим та темношкірим населенням країни. Через призму спортивних подій вимальовується легендарна особистість та історичні вчинки Мандели. Темношкірого лідера ПАР зіграв Морган Фрімен, молодого капітана команди з регбі – Метт Деймон. За ці ролі кожен з акторів був номінований на «Оскар».

Ерін Брокович (Erin Brockovich), 2000 р., Стівен Содерберг, США Фільм, заснований на реальних подіях, розповідає історію матері-одиначки, яка всіма силами нама­ гається прогодувати своїх трьох дітей. Нелегке життя ніби випробовує її на міцність, але Ерін (Джулія Робертс) не зламалася, а навпаки, завдяки своїй наполегливості, харизмі, силі волі та доброму серцю зуміла досягти великого успіху. Дивом отримавши роботу у юридичній фірмі, головна героїня береться вирішувати чужі біди та проблеми у «справі століття». Хоч їй у важкі часи ніхто не подав руку, Ерін з готовністю допомагає іншим вибороти справедливість. Чи готовий глядач до таких же безкорисливих вчинків? Джулія Робертс за цю роль отримала «Оскар».

Таємне життя Волтера Мітті (The Secret Life of Walter Mitty), 2013 р., Бен Стіллер, США Офісний працівник Волтер Мітті (Бен Стіллер) вже давно втомився від рутинної роботи та невдач в особистому житті. Але замість того, щоб щось змінювати, він… просто мріє і вибудовує фантастичні сюжети у своїй голові. Переломний момент наступає, коли герой змушений вирушити не в уявну, а справжню мандрівку світом. Ця подорож змінює погляди Волтера на реальне життя та своє місце у ньому. Приємним бонусом є неймовірно красиві пейзажі Гренландії, Ісландії, Гімалаїв, де знімався фільм. Особливо потрібна і актуальна стрічка для тих, хто надто багато часу проводить у віртуальному світі соцмереж та боїться виглянути зі своєї зони комфорту. Таких глядачів слоган картини мотивує: «Перестань мріяти. Почни жити».

Ігри розуму (A Beautiful Mind), 2001 р., Рон Говард, США Біографічна драма розкриває нелегку історію особистості Джона Форбса Неша, видатного математика. Процес становлення математичного генія, і грандіозне відкриття знаменитої теорії ігор відходять на задній план, бо в центр сюжету лягає лякаюча біографічна деталь: Неш від 30 років страждає шизофренією. Яка іронія долі, що такого геніального розуму торкнулася психічна хвороба! В оскароносній стрічці «Ігри розуму», знятої за мотивами однойменної книги Сільвії Назар, можна побачити, як сильний духом Нобелівський лауреат все доросле життя боровся за свій розум на межі реального світу і світу галюцинацій. березень / квітень

59

Про труднощі і чужу допомогу Один подорожній відпочивав під деревом і бачив, як у коконі, який звисав над ним, тріпався метелик. Він помалу дужчав, але був ще дуже слабким і ніяк не міг розірвати кокон. Метелик зупинявся, а потім, через деякий час, знову продовжував свої спроби. Подорожньому стало шкода метелика, і він, бажаючи допомогти, взяв ніж і обережно розрізав кокон, відкривши його так, щоб метелик зміг сам вилізти з нього. Через деякий час, йдучи тією ж дорогою, подорожній вирішив подивитися, як там той метелик, якому він допоміг. Та коли підійшов до кокона, то побачив, що метелик лежить всередині мертвий, так і не вибравшись назовні.

60

03/04 │ 2017 │ #01(16)

ПРИТЧА НОМЕРА

Непрошена допомога гірша за кривду: вона не дозволяє людині навчитись виробляти власні рішення. Надмірна опіка – це пастка. В неї часто потрапляють батьки у стосунку до своїх дітей і керівники – до підлеглих. Не довіряючи собі, ми так само проявляємо недовіру до інших, не розуміючи, що інколи чужа допомога лише робить людину слабкою, не дозволяє їй загартуватись у труднощах, виробити характер, стати кращою. Коли ж, натомість, ми стикаємося з ситуаціями проблемними, незручними, незрозумілими, ми отримуємо шанс навчити самі себе. Є гарна порада: «Завжди вибирайте найскладніший шлях – на ньому ви не знайдете конкурентів». Лише в складних умовах, у жорстких практиках гартується і вдосконалюється людина. Коли ми шукаємо легких шляхів і допомоги, то, зазвичай, краще нам від цього аж ніяк не стає.

березень / квітень

61

Нема так зле, щоб на добре не вийшло Якби не паралізувало... У 1936 році Жак-Ів Кусто потрапив в автокатастрофу, через яку йому довелось забути про військово-морську авіацію – його руки були паралізованими. Після тривалої реабілітації чоловіка відправили на службу в порт Тулон. Там Кусто почав займатись плаванням, щоб розробляти руки. Одного разу друг позичив йому окуляри для пірнання. Кусто був вражений красою підводного світу! І з тих пір він присвятив океанським глибинам своє життя.

Добре, що потрапив до в’язниці...

Завдяки відчаю... Усі 80 винаходів Вільяма Пейнтера не мали успіху. Зневірившись, він вирішив придумати щось простеньке. В той час були популярні газовані напої, але як герметично закрити пляшку, щоб покупець міг її легко відкрити, ніхто не знав. У 1892 році Пейнтер запатентував металевий диск з 24-ма зубцями, який обхоплював горлечко пляшки. Цей ідеальний винахід зробив Пейнтера багачем.

P.S. У 1989 році Пейнтер створив апарат для обтиску пробок-корон і переконав виробників пляшок робити на горлечку виступ, за який пробка могла чіплятись.

62

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Вільяма Портера доля кидала від однієї професії до іншої, а 1898 р. він був несправедливо звинувачений у надмірних витратах на останній роботі та потрапив у в’язницю! Там на Різдво йому захотілось зробити подарунок дочці. Щоб заробити гроші, він написав коротке оповідання і відправив у журнал під псевдонімом «О.Генрі». Оповідання одразу надрукували. Дочка отримала непоганий гонорар, а автор невдовзі став знаменитим.

P.S. Оповідання «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна» був надрукований у «Журналі Мак Клюра». Коли О.Генрі вийшов на волю, його розповіді читала вся країна.

ОПТИМІСТИЧНІ ІС ТОРІЇ

Скільки можна прати?! Провідний технолог компанії Procter&Gamble, Віктор Мілз, ставши дідусем, зіштовхнувся з масою незручностей, пов’язаних із пранням пелюшок. «Досить прати! Потрібно викидати!» – вирішив він і, залучивши своїх співробітників, розпочав розробку одноразових підгузків Pampers (англ. pamper – «балувати»). У 1957 році новинка ввійшла у двадцятку найбільш важливих винаходів століття, змінивши щоденне життя людини.

Краще невизнаний геній, ніж визнаний талант... Молодість композитора Йозефа Гайдна видалась справді важкою. Змінюючи роботу, він часто не мав навіть даху над головою. Йому доводилось ночувати на горищах та лавках у парках Відня. Проте власні невдачі були для Гайдна лише приводом для жартів: «Якщо б у мене був талант, – казав він, – мене б визнали одразу. Але я, очевидно, геніальний, а геніїв, як відомо, завжди спочатку не розуміють!»

Дякуючи невідомій хворобі... Нікола Тесла, «людина, котра винайшла ХХ століття», став ученим завдяки диву. Батько наполягав, щоб Нікола обрав шлях священика, він і чути не хотів про те, щоб той продовжував вчитись на інженера. Суперечкам на цю тему поклала кінець тяжка невідома хвороба, на яку захворів Тесла. Час від часу, приходячи до тями, він благав батька дозволу продовжити навчання, і, врешті, батько погодився. Після цього Тесла повернув собі волю до життя і швидко почав одужувати.

P.S. Тесла відомий завдяки своєму науково-революційному внеску у вивченні властивостей електрики і магнетизму в кінці ХІХ-поч. ХХ століття. березень / квітень

63

Оптимістичні історії

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОБУДОВИ ВЗАЄМИН З КОХАНОЮ ЛЮДИНОЮ:

1. Ваші кохані люди – це дзеркало Вас самих!

2. Працюйте над собою, а не над зміною дзеркала; ніхто Вам нічого не винен.

3. Звички у сім`ї розвиваються спільно; якщо хочете змінити звичку коханої людини, спершу змініть якусь свою!

4. Ніхто не читає ваших думок – говоріть.

5. Чоловіки і жінки – різні, враховуйте потреби один одного у взаєминах.

6. Тільки спільне проведення часу може дозволити покращити сімейні взаємини.

7. Закоханість дається «від природи», а любов необхідно у собі виплекати!

8. Обов’язково враховуйте батьківські моделі вашої коханої людини – вони раніше чи пізніше дадуть про себе знати.

9. Людина – це не річ! Вона – жива істота зі своїми, не менш важливими, аніж ваші, потребами, цінностями, цілями і ставленнями до життя.

10. Сприймайте кохану людину цілісно – це запорука тривалих і глибинних взаємин.

Безумовної любові Вам!

64

03/04 │ 2017 │ #01(16)

Щоденник видано у співпраці з:

SPE

школа розвитку

Таких ділових щоденників Ви ще не бачили! Щоденник, що допоможе Вам досягнути будь-яких поставлених цілей! Унікальні розробки, які виведуть Вас на новий рівень ефективності.

Щоденник поєднує міні-тренінг з фінансової грамотності й тайм-менеджменту!

• Зручний у використанні, адже містить кожен місяць окремо

(тепер рік планування можна почати з будь-якого місяця); • Орієнтує на довготермінові результати.

• Акцентує на найперспективніші завдання.

• Допомагає реалізовувати ідеї.

• Допомагає позбуватися хронофагів.

Спеціалізовані «Щоденники успіху» • Для покращення взаємин із коханою людиною – допоможе знайти порозуміння з коханою людиною; • Для свідомих і відповідальних батьків – допоможе налагодити взаємини з дітьми; • Для удосконалення самоорганізації – підвищить ваш рівень самоорганізованості; • Фінансово грамотної людини – покращить фінансовий стан; • Для порозуміння з собою – допоможе знайти і вирішити проблеми у минулому; • Для удосконалення бізнесу – допоможе у налаштуванні вашого бізнесу.

Переглядайте більше інформації про щоденники і інструкції до них на сайті

www.successdiary.com.ua

або http://spe.org.ua/plannerspe/ Замовляйте через форму

http://goo.gl/dvpqab або за телефоном: +38 067 849 62 65

Замовляйте на сайті www.spe.org.ua або http://goo.gl/dvpqab