Всеамериканська Українська Незалежна Газета "Час і Події" № 46-2021 by chasipodii

Ƚɚɡɟɬɚ ɧɚɝɨɪɨɞɠɟɧɚ ɨɪɞɟɧɨɦ ɋɜɹɬɨɝɨ Ɋɿɜɧɨɚɩɨɫɬɨɥɶɧɨɝɨ ɤɧɹɡɹ ȼɨɥɨɞɢɦɢɪɚ ȼɟɥɢɤɨɝɨ ,,, ɫɬɭɩɟɧɹ

17 листопада – 23 листопада 2021,

№

46 (Vol. XXVІ)

ВСЕАМЕРИКАНСЬКА УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА • ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ • ВИДАЄТЬСЯ З 1996 РОКУ

MICHIGAN

OHIO

NEW JERSEY

MARYLAND

NEW ENGLAND

W E E K LY

NA AT TIONWIDE

N E W S PA P E R

ILLINOIS

AMERICAN

UKRAINIAN

3-4

773-751-2320 Українське Телебачення у Вас Вдома! ǑǔǏǄǚǗǕ Ǵǭ ǗǛǝǑǛǚ Ǵǭ ǚǕǔǩǗǕǙǕ ǟǍǝǕǡǍǙǕ

БЕЗКОШТОВНО ДЛЯ УКРАЇНЦІВ !

Проблеми з системою опалення / охолодження?

Ремонтую безкоштовно щочетверга В радіусі 100 миль від Чикаго. Дзвонити Зіновію з 5-9 год. веч., крім неділі

708-415-0322

Phone: 773-6 9 7-3 9 2 2 • ukraine@mediatorchicago.com • www.chasipodii.net • ISSN 1548 6753 #46 (V.XXVІ)

ЧАС І ПОДІЇ

ПОРАДИ ФАХІВЦІВ

#46 I 11.17.2021

rÌ É¿ÊÛÌ¿çËÍÅÊÇÁ ÐÑÛ ÍÓÍÏËÊÄÌÌ¾çËÄÃÇÖÌÍÂÍçÐÑÏ¿ÔÒÁ¿ÌÌ¾ç/BAMACARE Ì¿ç çÏ É çvÇËçÒÌ É¿ÊÛÌ¿ çç aÄÊÇÖÄÆÌÇËÇçÃÍÑ¿Õ ¾ËÇçÁ ÃçÃÄÏÅ¿ÁÇ

ǐǳǴǢǯǯȇǫ ǦǧǯǾ Ǧǭȁ ǲǧȅǳǴǲǢǸȇȈ ǯǢ ǮǧǦǪǹǯǧ ǱǰǬǲǪǴǴȁ ǩ Ƞ ǥǲǵǦǯȁ

Ǐǧ ǹǧǬǢǫǴǧ ǴǧǭǧǶǰǯǵǫǴǧ ǱǲȁǮǰ ǩǢǲǢǩ ǵ

0IW]E (VETIV -RWYVERGI 7SPYXMSRW ǎǧǦǪǹǯȇ ǳǴǲǢǷǰǤǬǪ ƸǯǦǪǤȇǦǵǢǭǾǯȇ ǴǢ Ǧǭȁ ǬǰǮǱǢǯȇȈ ǆǭȁ ǤȇǦǤȇǦǵǤǢǹȇǤ ǵǳȇǷ ǴǪǱȇǤ Ǥȇǩ ǆǭȁ ǬǲǪǴǪǹǯǪǷ ǩǢǷǤǰǲȀǤǢǯǾ ǴǢ ǯǧǻǢǳǯǪǷ ǤǪǱǢǦǬȇǤ ǏǢȁǤǯȇǳǴǾ ǸȇȅȈ ǳǴǲǢǷǰǤǬǪ ǦǰǩǤǰǭǪǴǾ ǰǴǲǪǮǢǴǪ ǮǧǦǪǹǯǵ ǦǰǱǰǮǰǥǵ ǤǹǢǳǯǰ ȇȫ ǯǧ ǲǰǩǰǲǪǴǪǳȁ

ǐǶǰǲǮǭǧǯǯȁ ǳǴǲǢǷǰǤǬǪ ǣǧǩǬǰǺǴǰǤǯǧ

0EOI 'SSO 6H 7YMXI (IIVɺIPH -0

акет допомоги на суму $1,9 трлн для ліквідації наслідків коронавірусу, прийнятий Конгресом і підписаний президентом Байденом, включає й мільярди доларів, передбачені для фінансування програми Обамакер. Федеральна влада, писала «Нью-Йорк таймс», внесла зміни до програмного забезпечення сайту Healthcare.gov, щоб мільйони клієнтів Обамакера змогли отримати субсидії на оплату своїх страховок у рамках цієї системи. Нове фінансування дозволить оформити поліс тим, хто раніше не міг сподіватися на допомогу держави: йдеться про людей, чиї доходи були надто високі. На субсидії тепер може розраховувати практично кожен клієнт Обамакер, який зайде на Healthcare.gov і переоформить свій поліс. Американці, які придбали медичні покриття на приватному страховому ринку, також зможуть скористатися субсидіями держави, якщо відмовляться від колишнього полісу та придбають поліс у рамках Обамакеру. Звичайно, за вигідності такої заміни, пише «Нью-Йорк таймс», ілюструючи це на прикладах. Так, людина віком 64 років, яка заробляє $30 тис. на рік і платила за свій обамакерівський поліс $195 на місяць, тепер платитиме лише $85. Сім’я із 4 осіб із щорічним доходом у $40 тис. та місячним внеском за поліс $136, завдяки субсидії, взагалі звільняється від внесків (premiums). Згідно з дослідженням федерального уряду, понад 6 млн осіб або троє з п’яти незастрахованих жителів штатів, у яких діє Healthcare.gov, зможуть обрати для себе обамакерівський поліс, за який їм не доведеться сплачувати місячні внески (за них це робитиме держава). «Додаткові мільярди субсидій дозволять звертатися по страховки Обамакер американцям, які раніше не могли на це

ʁʛʧʵ ɺʦʛʟʥʛʦ o ǰȓȞȠȖȢȳȘȜȏȍțȖȗ ȘȜțȟȡșȪȠȍțȠ ȕȳ ȚȓȒȖȥțȜȐȜ ȟȠȞȍȣȡȏȍțțȭ ȳ ȝȞȍȤȬȱ ȕ ȒȓȟȭȠȘȍȚȖ ȟȠȞȍȣȜȏȖȣ ȘȜȚȝȍțȳȗ Ƞȍ ȎȞȜȘȓȞȳȏ ȧȜ ȒȜȕȏȜșȭȱ șȓȐȘȜ ȝȜȞȳȏțȭȠȖ ȘȳșȪȘȍ ȏȍȞȳȍțȠȳȏ ȚȓȒȖȥțȜȐȜ ȟȠȞȍȣȡȏȍțțȭ Ƞȍ ȕțȍȗȠȖ țȍȗȏȖȐȳȒțȳȦȖȗ Ȓșȭ ȏȍȦȜȴ ȳțȒȖȏȳȒȡȍșȪțȜȴ ȟȖȠȡȍȤȳȴ ǫȍȱȠȓ ȟȠȞȍȣȜȏȘȡ ȝȞȖȏȍȠțȡ ȍȎȜ ȏȳȒ ȞȜȎȜȠȖ ȜȢȜȞȚșȓțȡ ȚȖțȡșȜȐȜ ȞȜȘȡ 0CBNBDBSF ȍȎȜ ȎȡȒȪ ȭȘȡ ȳțȦȡ ȝȞȍȘȠȖȥțȜ ȏȟȳ ȚȜȔȡȠȪ ȕȍȞȍȕ ȝȓȞȓȜȢȜȞȚȖȠȖ ȟȏȜȴ ȟȠȞȍȣȜȏȳ ȝȜșȳȟȖ ȕ țȍȗȚȓțȦȖȚ ȚȳȟȭȥțȖȚ ȏțȓȟȘȜȚ Ƞȍ țȍȗȚȓțȦȖȚȖ DP QBZNFOU Ƞȍ EFEVDUJCMFT ȍȎȜ ȏȕȍȐȍșȳ Ȏȓȕ țȖȣ

Медична страховка для кожного американця –

у Вас всього 1,5 місяці у запасі!

розраховувати, – каже Лаура Пакард, виконавчий директор Get Covered America. – Вони просто не заходили на сайт Healthcare.gov раніше, вважаючи, що не підходять під вимоги держави. Хтось купував неякісні поліси з обмеженим переліком послуг. Тепер вони можуть оформити хорошу медичну страховку за доступною ціною. Отримати субсидію 8,2 млн. клієнтів Обамакер автоматично не вийде: для цього треба буде обов’язково зайти на сайт Healthcare.gov і переоформити свій медичний план. Або вибрати новий. Важливо врахувати, що від правильного вибору полісу залежатиме й максимально можлива сума державної субсидії. Як пояснюють експерти, навіть якщо власник поліса не переоформить свою страховку за Обамакером, належні йому гроші він отримає, але пізніше: вони будуть враховані при заповненні податкової декларації за 2021 рік. Близько 3,3 млн американців, які купували свої медичні покриття не через Healthcare.gov або біржі страховок штатів, а на приватному страховому ринку багато хто через вищий дохід (їм не було передбачено субсидії), зможуть отримати підтримку держави, якщо відмовляться від колишнього поліса замість обамакерівського. Для частини клієнтів Обамакер отримання додаткової субсидії може тривати більше часу. Річ у тому, що у 15 штатах жителі обирають медичні поліси не через Healthcare.gov, а через біржі страховок

своїх штатів. Це число входять: Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсільванія, Каліфорнія, Колорадо, Коннектикут, м. Вашингтон (Федеральний округ Колумбія), Меріленд, Айдахо, Массачусетс, Міннесота, Невада, Род-Айленд, Вермонт, Вашингтон. Наш штат Іллінойс до них не входить. Для влади деяких із цих штатів внесення змін до програми своїх сайтів може трохи затягнутися. На рекламу Обамакер на телебаченні, радіо, у соціальних мережах виділено $100 млн. Людей не лише інформують про умови отримання полісу, а й наголошують на здешевленні страховки після виділення мільярдів доларів на субсидії клієнтам. Додатково $2,3 млн отримали некомерційні організації для залучення американців до системи Обамакер. «Наші громадяни заслужили порятунок від тривог та страхів, пов’язаних із побоюванням, що їхні витрати на лікування та медичні послуги повісять на їхню шию великі борги», - заявив міністр охорони здоров’я Хав’єр Бесерра. У звичайному порядку можливість придбати медичну страховку, у тому числі і в рамках Обамакера, люди мають у певний період осені. Проте цього року до графіка внесли зміни: купити поліс чи перейти зі старого на новий можна до 15 грудня! Згідно з прогнозом Бюджетного офісу Конгресу, збільшення субсидій програмі Обамакер дозволить стати її клієнтами в найближчі два роки 1,3 млн. незастрахованих американців. Деякі

експерти вважають, що таких буде ще більше. Проблема в тому, що дія закону про додаткові субсидії клієнтам Обамакер закінчується наприкінці 2022 року. Нині як президент Байден, так і його однопартійці в Конгресі опрацьовують це питання, щоб збільшити термін дії додаткових субсидій. Ці пропозиції будуть включені до нових законопроектів. «Розширення пропагандистської кампанії про нові можливості придбання страховок Обамакер та збільшення субсидій на тривалу перспективу мають бути у фокусі уваги адміністрації Байдена, – вважає Лінда Блумберг, експерт із проблем охорони здоров’я з Urban Institute. – Людей слід детально інформувати про нові можливості придбання медичних полісів. Це дозволить прибрати бар’єри сумнівів та збільшити відсоток застрахованого населення». На нашу думку - брокерів і консультантів, які допомагають американцям купувати страховки, виділення значних коштів на субсидії щодо Обамакер, дозволить їм збільшити кількість учасників програми. Пакет федеральної допомоги з ліквідації наслідків COVID-19 передбачає збільшення субсидій для людей, які втратили роботу та отримують допомогу з безробіття. Такі люди зможуть придбати поліси на біржах страховок безкоштовно. Підготувала Леся Дрейпер, Сертифікований консультант.Чикаго

Телефонуйте, і я із задоволенням допоможу Вам розібратися з Вашою ситуацією і оформити Вам страховий поліс з хорошим покриттям і за найменшою ціною. І оскільки у багатьох змінилася за останній рік фінансова ситуація, то Вам необхідно перевірити свою можливість зменшення оплати медичного поліса. Звертайтесь до мене, я профі у своїй галузі! lesyadraper@att.net 847-970-2254

ЧАС І ПОДІЇ

ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю

#46 I 11.17.2021

Володимир В’ятрович:

У важких питаннях україно-польських відносин Україна вже пішла на максимально можливий компроміс

Василь Третяк, Чикаго Спеціально для “Час і Події”

лення національної пам’яті особисто мною. Тому я думаю, що вона буде цікава як тим людям, що цікавляться історією, так і тим, які цікавляться політикою. Покроково я доходжу до 2019 року і закінчується книга тим днем, коли я пішов з посади голови Інституту Національної Пам’яті.

чайна історія України в ХХ столітті, якою я займаюсь як історик. В книзі будуть сюжети про Українську Революцію 1917-1921 років, про “листопадовий чин”, про Голодомор, про Світову війну, УПА, дисидентів, розвал Радянського Союзу. Друга площина - трохи інша. Вона про те, як українці після 1991 року поступово для себе відкривали історію та формували якесь спільне уявлення про минуле. І там буде вже про створення Інституту Національної Пам’яті, про відкриття архівів КГБ, про діяльність цього Інституту. Третя площина - більш моя особиста - про мою участь у всіх цих процесах. І так, книжка є такою трохи незвичною, адже, з одного боку, вона є збірником статтей, написаних мною раніше, з другого боку - вона обрамлена такою особистісною розповіддю про те, що робилось в процесах віднов-

– Вітаємо Вас, пане Володимире, в Чикаго. Ви не вперше в нас і взагалі - діаспора сприймає Вас як свого друга. Ви наче приїжджаєте до нас у сім’ю. Це для нас дуже приємно. До речі, це не перше наше інтерв’ю, а третє. Ви вже друкувались у нашому виданні. – Останній раз я тут був влітку 2016-го року. Тому скучив за Чикаго. Дуже радий, що буду мати можливість презентувати свої нові інформаційні продукти в Чикаго про історію України - наш серіал “10 днів Незалежності” та свою книжку “Нотатки з кухні переписування історії ”. І одне, і друге, до речі, трохи пов’язане із Чикаго. Сама ідея “10 днів Незалежності” народилась тут в Чикаго, коли я мав тут виступ, знову ж таки не пам’ятаю якого саме року, і мій виступ називався “Чому в України стільки днів Незалежності?” Власне там я розповідав, що 1 листопада 1918 року - також День Незалежності, інший - 22 січня 1918 року, і так - до 1991 року.

Потім ця ідея визріла в трохи / 0 $ # & ширшу публікацію, а цього року - в ідею зробити 10 серій сері $ & # 1 / алу, і, власне, одну із серій ми презентуємо саме в Чикаго, на ġ нашій зустрічі. ! " # $% & & $ ' Книжка теж має трохи чи казького коріння. Справа в ( ! $ )* # + тому, що там зібрана ціла низка ), !

$ $ $ $ моїх публікацій. І дві з них - до & -*-) & & . ) ** ! повіді, котрі були виголошені на ! )* українознавчих конференціях в Урбана-Шампейн (University of Illinois Urbana-Champaign ред.), які організовував відомий український професор з Чикаго Дмитро Штогрин. – Конкретно про що книга “Нотатки з кухні переписування української історії?” – Книга говорить про історію в трьох планах. Перше - це звиĢ

ĢĜ

ēĢ

ýĢ

üĢ

Ģ Ģ

Ģĩ

– Це було звільнення з посади за рішенням Кабміну. А як зараз відбуваються справи в Інституті Національної пам’яті? – Мені важко дати однозначну оцінку. З одного боку - він не аж такий поганий, як я того боявся, але з другого боку - він не такий хороший, як би це треба було для України. Вважаю, що бракує активної діяльності йому зараз. Можу назвати об’єктивні причини цього - для Інституту суттєво обрізали бюджет, порівняно з тим, який мав я. На жаль, теперішній голова Інституту Національної Пам’яті фактично не має можливості нормальної співпраці з іншими гілками влади. Гадаю, що коли я був головою, то ми

дуже активно співпрацювали як з Адміністрацією Президента, так і з Кабміном, і навіть в парламенті, пори те, що там були суперечки між колишніми членами коаліції - БПП, Народним Фронтом. Батьківщиною, Самопоміччю, Радикальною Партією, в питаннях національної пам’яті вони були консолідовані та підтримували практично всі наші ініціативи. Теперішній ІНП не має такої політичної підтримки і навіть можна сказати, що він опинився на маргінесі політичних процесів. З іншого боку - щодо діяльності теперішнього керівництва - мені здається, що їм бракує якоїсь інформаційної активності. Навіть попри неможливість реалізовувати якісь політичні функції, інформаційно-просвітницька робота - дуже потрібна. Її дуже мало, вона - невиразна. Деякі речі, слава Богу, були зроблені вже після 2019 року - зокрема відеоролики про війну. Це така екранізація одного з наших проектів. Це книжка і тексти, які ми робили, задля розвінчування совєцьких і сучасних російських міфів про 2 Світову війну. Так от, ІНП за 3 роки втілив його на екрані. Вважаю, що це був дуже класний проект, варто було його продовжити. Але, на загал, зараз дуже мало чути голос Інституту. І це мій закид в їх бік, бо суспільство зараз потребує не менше певної інформації, ніж це було 5 років тому. – Однозначно погоджуюсь. Пане Володимире, у листопаді 2018 року польські ЗМІ повідомили, що В’ятровичу заборонено в’їзд до Польщі. Можете підтвердити це? Продовження на стор. 4

4 – Ні, це все був фейк тодішнього міністра закордонних справ Польщі Ващиковського, який таким чином намагався зберегти себе на посаді, показавши який він “великий патріот”. Це йому не допомогло, він таки втратив посаду, а я в Польщі був після цього. На загал, якщо говорити про цю тему, то за час мого перебування на посаді досить суттєво зіпсулися відносини між українцями і поляками. Через те я неодноразово чув у свій бік, що це все “через В’ятровича”. – Ви власне стали особою, яка взяла на себе відповідальність у зв’язках з Польщею коментувати події, аналізувати. – Мені здається, що в тих певних важких питаннях україно-польських відносин, Україна вже пішла на максимально можливий компроміс. До своїх таких заслуг на цій посаді я можу віднести те, що ми створили такий собі “форум для історії”. Дуже хороший був майданчик для суперечок, зокрема і гарячих, між істориками, але, на жаль, він припинив своє існування через ухвалення в Польщі законів, якими передбачалась навіть кримінальна відповідальність за невизнання геноциду польського населення. Очевидно, що в таких умовах вести якусь дискусію було неможливо. Ми пропонували польській стороні повну легалізацію польських пам’ятників на українській території і українських пам’ятників на польській. Незважаючи на те, що польських пам’ятників було в рази більше, на жаль, наші польські колеги на це не пішли. Ми без введення якихось передумов відновили всі польські пам’ятники на українській території, натомість з польського боку не було відновлено жодного. Так от, дуже багато українських ЗМІ пояснювали, що це безпосередньо пов’язано із моєю безкомпромісною позицією, що це все дуже погано, “не стане В’ятровича - і жити стане легше” тощо. Два з половиною роки я вже не на посаді - і жодних позитивних змін у відносинах з поляками у нас не відбулося. Жоден з українських пам’ятників не відновлено. Форум - не відновлено. Буквально кілька днів тому до України завітав новообраний керівник польського ІНП, який відвідав могили поляків, замордованих у Биківні. І він навіть не зустрівся із своїм українським візаві - Антоном Дробовичем. що абсолютно неприйнятно для нормальних стосунків. Ще більш прикрим є ситуація з одним із пам’ятників на горі Монастир біля Верхрати у Польщі. Це пам’ятник українським повстанцям, який охороняється міждержавною угодою між Україною і Польщею, який було сплюндровано в 2016 році. І попри те, що Польща взяла на себе зобов’язання щодо охорони та відновлення цього пам’ятника - його досі не відновлено. Більше того, питання цього пам’ятника вже навіть вийшло на рівень розмов між президентами. І перед одним із візитів Зеленського до Польщі в ЗМІ пройшла інформація, що пам’ятник відновлено. А виявилось, що нічого відновлено не було, а було встановлено новий пам’ятник, у якому “відновлювачі” “випадково забули” вказати прізвища загиблих. І так могила,

ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю щодо якої встановлено, хто саме там похований, - знову стала безіменною. Після того, як українська сторона висловила своє невдоволення і вказала на те, що це не можна вважати відновленням, справа на тому й завмерла. На жаль, жодного перезавантаження польсько-українських стосунків не відбулось. М’яч на полі польських політиків, від них залежить чи це станеться, чи ні. – Кілька днів тому польський прем’єр звинуватив Владіміра Путіна в міграційній кризі на білорусько-польському кордоні. І попередив, що мігранти можуть спробувати потрапити на територію ЄС і через Україну. Ви вважаєте, що міграційна криза - можлива? – Вважаю, що те, що відбувається там на кордоні - російська провокація. Це та сама гібридна війна. В якій зброєю стали ці біженці, що потрапили туди завдяки російському сприянню. І тут не можна погодитись з тими європейськими політиками, котрі кажуть, що це криза спровокована Лукашенком. Лукашенко би сам на це не пішов. Так само Путін колись спровокував потік біженців з Сирії. Це та сама гібридна війна, котру Путін веде не тільки про-

ти України, а й проти Європи. Коли розпочалась україно-російська війна, коли забрали Крим, окупували Схід, то дуже багато європейських держав вважало “ну ок, це “десь там” - в Україні”. Росія - далі не піде. НАТО розклало свою парасольку і захистить від російського вторгнення. Очевидно, що вторгнення у вигляді дестабілізації ситуації з допомогою біженців ніхто не міг подумати. І очевидно, що проти такого вторгнення “парасолька НАТО” нічого не дасть. Цю ситуацію українська влада мала б використати собі на користь - для актуалізації української проблеми, щоб показати всьому світові, як діє Путін, і “давайте думати яким чином Україна і Європа мають поєднатись, щоб зупинити будь-які форми російської агресії”. Тобто це якраз добра нагода для української влади, щоб перезавантажити відносини з Польщею, з країнами Балтії. Тому, що російська агресія є дуже актуальною, і її загроза мала б об’єднати багато країн, які є під загрозою російського вторгнення, і які мають будити Європу, щоб стримувати Путіна. Тому, що Путін - це хвора люди-

на, хвора країна, яка загрожує всьому світові. – Дай Боже розуму, щоб це зрозуміла теперішня влада, як сьогоднішню ситуацію можна використати на користь Україні. – Поки що не видно. що вона це розуміє. Бракує дуже чітких сигналів в бік тієї ж Польщі, в бік країн Балтії. Треба було б сказати “хлопці - ми з вами”, “ми зробимо все можливе, щоб допомогти вам”. Натомість - маємо абсолютно невиразну позицію України, що призводить до того, що вже звучать пропозиції “а давайте Україна прийме якусь кількість біженців”. – За 5-ти бальною шкалою, яку б Ви оцінку поставили нашому МЗС?

– “Три з мінусом”, “два з плюсом”. В цій сфері прорахунки Зеленського найбільше помітні. Тому, що у внутрішній політиці він може сказати “то не я - то прем’єр, то міністр сільського господарства” тощо, але в зовнішній політиці - це прерогатива президента. Один з найбільших докорів Зеленському - те, що Україна втрачає свою суб’єктність. В Україну не вірять як у серйозного партнера, з яким варто рахуватися. І це призводить до того, що навіть ті держави, які були сильними союзниками України, міняють свою думку. Маю на увазі, перш за все, Німеччину та Ангелу Меркель, яка була союзником України. І раптом, на завершення кар’єри, вона змінила свою думку. Тому, що, мабуть, втратила віру в українську владу, яка дзвенить своєю некомпетентністю. Мене лякає, як наші можновладці граються із якимись погрозами США - заграючи із Китаєм. Очевидно, що це та червона шмата, яку не варто діставати, дратуючи свого головного партнера. Напередодні візиту президента Зеленського в США звучали якісь дуже дивні заяви з боку українського МЗС. Україна раптом відкликає свою заяву щодо підтримки уйгур-

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021 ського народу, який переслідується в Китаї. Міністр Кабінету Міністрів України, раптом, бере участь у святкуванні 100-ліття комуністичної партії Китаю. Очевидно, що такі сигнали прочитуються на Заході як щось, що може означати зміну орієнтації із Заходу на Схід! І, очевидно, що це навряд чи додасть якоїсь підтримки на Заході. Найважливіше - безглузда позиція Зеленського, який постійно говорив, що цю війну дуже легко припинити, що він сам зможе це зробити, зустрівшись з Путіним. Вона (позиція - ред.) демобілізувала Захід. І як би важко не було, але Порошенко змушував Захід підтримувати Україну. І норманський формат - не він єдиний сідав за стіл з Путіним, а ще сідали представники Європи. І це був єдиний формат, щоб примусити до чогось Путіна. На жаль, Україна не має важелів впливу на Путіна - ані енергетичних, ані економічних, ані військових. Ми, в кращому випадку, можемо захищати свою територію, але загрожувати Росії ми не можемо в теперішніх умовах. Тому потрібно було, щоб за стіл сідали наші західні союзники, щоб хоча б якось економічно тиснути на Росію. Це, фактично, розвалив Зеленський. Своїми фразами “я подивлюсь в ясні очі Путіна і ми вирішимо, як закінчити цю війну”. Його небажання боротись та радикально відстоювати українські інтереси у протистоянні з Росією - демобілізували Захід. Наступнику Зеленського буде дуже важко знову зібрати разом всіх союзників, щоб в один голос протидіяти російській агресії. – Ви згадали Меркель і її “прозріння”. А як взагалі, на вашу думку, світ допустив “Північний потік-2” і шантаж України? – Світ - цинічний. Він дивиться на свої інтереси. І я думаю, що позиція “нас мають любити, бо ми - Україна такі гарні” - дитяча. Недитяча позиція мала б полягати в поясненні, як “Північний потік-2” загрожує і Україні, і Європі; посилюючи Росію він разом з тим послаблює Європу - садить її на додаткову “газову голку”. І таким чином - цього не допускати. Але… Євробюрократія, котра формує зараз політику, шукає де - легше, де - дешевше, не думаючи про якісь подальші перспективи. І тому нема зараз якогось виразного політичного голосу в Європі, який би чітко пояснював європейцям, що несе цей “Північний потік - 2”. Тут багато причин, чому це стало можливим. Але одна з цих причин, на жаль, - слабкість України. Продовження в наступному номері

ЧАС І ПОДІЇ

#46 I 11.17.2021

ƚƸƨƪƴư ƪ ƨƪƺƶƴƶƩǍƳǄƵưƽ ƨƪƨƸǍǇƽ ƕƭǁƨƹƵǍ ƪưƷƨƬƲư Ƶƨ ƸƶƩƶƺǍ ƒƸưƴǍƵƨƳǄƵǍ ƹƷƸƨƪư ² ƲƸƨƬǍƮƲư ſƴƴǍƫƸƨƾǍƱƵƭ ƷƸƨƪƶ

U\ZDNODZ#DWW QHW

Ми страхуємо:

t ɶʘʨʤ t ɷʩʚʞʣʠʞ ʠʘʖʦʨʞʦʞ t ɼʞʨʨʵ t ɸʧʻ ɷʻʝʣʛʧ ʇʨʦʖʫʤʘʠʞ

Ваш агент

ʔʡʻʵ ʇʠʩʟʗʻʚʖ

ʄʨʦʞʢʖʟʨʛ ʝʣʞʜʠʩ ʚʤ 20% ʥʻʚʥʞʮʻʨʲʧʵ ʣʖ ʨʛʡʛʪʤʣʣʩ ʖʥʡʻʠʖʬʻʴ ʚʡʵ ʗʛʝʥʛʭʣʞʫ ʘʤʚʻʼʘ o “KnowYourDrive”

ʆʄʀɭɸ ɸ ɷɭɽʃɻʇɭ

Знижка до

35% на страхування

будинку або квартири з авто!!!

СТРАХУВАННЯ ʉ ʣʖʧ ʣʖʚʻʟʣʖ ʧʨʦʖʫʤʘʖ ʠʤʢʥʖʣʻʵ ʘʻʚʢʻʣʣʞʟ ʧʛʦʘʻʧ ʫʤʦʤʮʻ ʬʻʣʞ ʨʖ ʠʘʖʡʻʪʻʠʤʘʖʣʻ ʥʦʖʬʻʘʣʞʠʞ

] ʢʤʗ

8 $IJDBHP "WF $IJDBHP

ЧАС І ПОДІЇ

ДІАСПОРА Аскольд С. Лозинський, Чикаго Спеціально для “Час і Події”

ерговий рік і чергове вшанування Голодомору - геноциду українців 1932-33 років. Щороку залишається все менше вцілілих свідків, але, сподіваємось, у всьому світі все більше люди усвідомлюють цю найбільшу трагедію українського народу. За українським законодавством остання субота листопада присвячена цьому вшануванню. Визнання того, що це була спроба геноциду, не викликає сумнівів. Український вчений історик, демограф чи правознавець не заперечує, що це був геноцид українців. Все ще лише близько 20 інших країн прийняли таке рішення. Ті, хто не хоче або мовчить, роблять це виключно з політичних мотивів. Політика, однак, не здатна підірвати чітке юридичне визначення, відповідно до міжнародної декларації провідної міжнародної структури світу Організації Об’єднаних Націй. Цифри представлені дуже просто: Населення Української РСР 1 січня 1932: 32, 680, 700 осіб; народження в 1932-33 1, 252, 700; народження 1934 88, 200; народження 1935 417 000; народження 1936 533, 700. Разом 34, 972, 300 Населення Української РСР 1 січня 1937 р. 27, 851,000. Чистий збиток 7, 121, 300. Усі вищевказані номери взяті з радянських архівів професором історії Київського державного університету Володимиром Сергійчуком та були підтверджені іншими науковцями.

#46 I 11.17.2021

ГОЛОДОМОР – підсумок заходів з вшанування пам’яті

Оскільки Голодомор спустошив насамперед села, де українці становили більшість населення, вбивство більш ніж 7-ми мільйонів українців в 1932-33 роках не є жодним перебільшенням. Однак, слід враховувати не українців та середній рівень смертності. А всього 15% було б точним, якщо не більше ніж точним для не українців і середня смертність (середній рівень смертності в усьому світі коливається близько 7,5%,) таким чином кількість українців, які постраждали від Голодомору в УРСР 6, 052, 850. Існує консенсус, що сягає обчислення британського історика Роберта Конквеста додатково близько 1 мільйона українців у межах Радян-

ського Союзу, але за межами Української РСР загинули від Голодомору. Таким чином, просто поставте число Українських жертв Голодомору понад 7 мільйонів. Поки все, далі дослідження вітається та заохочується, але 7 мільйонів мають бути загальноприйнятими. Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» в Києві провів конференцію у вересні - і наживо, і онлайн, за участю істориків та правознавців. Конференція встановила, що під час Голодомору загинуло 10,5 млн українців в УРСР та решті Радянського Союзу. Це визначення може і буде перевірятися. Національний комітет США з поінформованості про Голодомор-ге-

ноцид докладає зусиль зібрати мемуари тих, хто пережив Голодомор, що дуже важко зробити зараз через вік тих, хто вижив. Також намагаються скасувати Пулітцерівську премію, якою нагороджений репортер The New York Times Волтером Дюранті, що виявився безсоромним сурогатом для радянської влади. Світовий конгрес українців формує мережу нащадків Голодомору. Українці Канади намагаються включити термін Голодомор до Вебстера та інших словників англійської мови. Усі зусилля важливі і їх потрібно більше, щоб виправити історичне утаємничення, складене нашими поневолювачами, і зберегти пам’ять про жертв, яких ми вшановуємо і оплакуємо їх смерть. Майже тридцять років тому спільними зусиллями Української католицької єпархії Стемфорда, штат Коннектикут, та Українського конгресового комітету Америки в співпраці з Нью-Йоркською архиєпархією Римо Католицької Церкви, пам’ятна панахида відбулася в соборі св. Патріка на 5-й авеню та 51-й вул. Нью-Йорк. Українська Православна Церква Сполучених Штатів Америки була запрошена та взяла участь. Цьогорічна служба відбудеться у суботу, 27 листопада 2021 р., о 13:00. Приходьте, приводьте сім’ю і друзів, собор буде заповнений українцями, а також туристами Нью-Йорка. Подібні заходи заплановані по всьому світ. Кожен із нас повинен хоча б запалити свічку і помолитися в суботу, 27 листопада 2021. Нехай буде вічна їм пам’ять!

Відзначення Голодомору-Геноциду в Флориді Професор Віра Бондарчук, Норт Порт Спеціально для “Час і Події”

країнська громада в південно-західній Флориді щороку в листопаді вшановує пам’ять жертв штучного Голодомору 1932-33 рр., заподіяного сталінським режимом. За останнім рахунком 10,5 мільйонів невинних людей померло голодною смертю в Центральній, Східній і Південній Україні, а також на українській Кубані.

Віра Боднарук виголошує доповідь про Голодомор-Геноцид

У Флориді в Норт Порті з рамени 56 Відділу Союзу Українок Америки (СУА) в минулі роки були лекції для студентів про Голодомор 33, за участі очевидців, у місцевій середній школі (North Port High School). Через коронавірус це не було можливо повторити в минулому і цьому році. 2-ого листопада, ц.р. на ширших сходинах 56 Відділу Союзу Українок Америки, референтка зовнішніх зв’язків Віра Боднарук розповіла про презентацію книжки під заголовком “Two Regimes. A Mother’s Memoir of Wartime Survival” у Florida State University. В першій частині свого щоденника, авторка книжки Теодора Вербицька описує жахливе пережиття голоду в Маріуполі та на Кубані, з двома маленькими доньками. Її чоловік, директор Столик пам’яті про жертв технічної школи під Києвом, Голодомору-Геноциду, був засуджений сталінським 1932-33 рр режимом і зник безвісті, а вона залишилася сама з двома маленькими дітьми. І ледве пережила дії; та щоб зберегти рівновагу страхіття Голодомору на Кубані та в і описати страхіття пережитоМаріуполі. Потім з приходом німців, го. Рукопис-щоденник Теоу час Другої Світової Війни, опинилася в німецькому таборі за колючим дори Вербицької та картини дротом (Ostarbeiter labor camp) в її доньки Надії, яка закінчила студії мистецтва в Німеччині, Штутгарті. Рукопис-спогади Теодора Вер- опинилися на “estate sale” у бицька написала, щоб залишилася Флориді. Mimi Shaw та Kelly пам’ять про загиблих людей; щоб її Bowen, які закупили всі кардіти пам’ятали про свій рід; що вона тини і щоденник, подбали, думала і як реагувала на сучасні по- щоб все було перекладено на

англійську мову. В результаті вийшла книжка “Two Regimes. A Mother’s Memoir of Wartime Survival”, ілюстрована картинами Надії Вербицької. Книжка та фільм, базований на ній, опрацьовані для вжитку у середній школі на лекції “human rights”. У фільмі використана «Мелодія» Мирослава Скорика. В неділю, 21-ого листопада, в українських церквах в Норт Порті буде відслужена панахида за жертв Голодомору, а потім в Осередку ім.св. Андрія буде висвітлений короткий фільм. Залучені фото Клари Шпічки

Галя Ліснича та Клара Шпічка біля столика ”Пам’ять про жертв Голодомору-Геноциду

ЧАС І ПОДІЇ

#46 I 11.17.2021

meest.com 1-800-361-7345

ѩѻѿҀѳѿѭ ѼѻѬѦѽҀѺѶѲ ѽґѬѺѲѹ Ѭѻ ѬѺҖ ѾѨҖѿѻѩѻ ѹѲѶѻѸѦҖ ѿѦ ѽґѱѬѨѦ‫ث‬ ѼԛԖԠԜԖԒ ԑ ԛԚԘԆԓԚٌԙԆԉԆԑԒԚԱԈ Ԉ ҀԖԝԆԲԚԱ ԑ ԌԛԞԟԆԈԖԛԵ Ԍԛ Ѿ҆Ѧ Ѧ meest.shopping ѼԛԌԆԝԠԚԖԒ ԟԆ ԚԆԇԛԝԒ ԞԙԆԖԛԘԒԖԱԈ Ԍԛ ԞԈԶԟԆ ԝԱԌԚԒԙ Ԉ ҀԖԝԆԲԚԱԱ giftsforukraine.com ԌԛԌԛԙԠ ѼԛԞԒԘԖԒ ԑ ҄ԒԖԆԉԛ ԆԈԱԆ ԟԆ ԙԛԝԍԙ ԧԛԟԒԐԚԶ‫ ة‬ԈԒԖԘԒԖ ԖԠԝٚԯԝԆ ԌԛԌԛԙԠ ѩԝԛԦԛԈԱ ԜԍԝԍԖ ԆԑԒ ԝԱԌԚԒԙ ԚԆ ԇԆԚԖ‫ ة‬ԟԆ ԑ ԌԛԞԟԆԈԖԛԵ ԌԛԌԛԙԠ ѧԆԚԖԱԈԞԩԖԆ ԖԆԝԟԖԆ ԤԒ ԝԆԣԠԚԛԖ Ԛԍ ԜԛԟԝԱԇԚԱ‫ث‬

MEEST KARPATY 6725 West Belmont Ave, Chicago, IL 60634 TEL: 773-489-9225

MEEST CHICAGO 820 Ridge Ave Unit J Lombard, IL 60148 TEL: 1-877-889-1103 TEL: 630-889-1100

MEEST PALATINE 1645 Hicks Rd., Unit K Rolling Meadows, IL 60008 TEL: 847-208-8451

8 Serhiy Michalyuk, Чикаго

жовтня відомий український правозахисник Мирослав Маринович завершив свій насичений шеститижневий книжковий тур містами Сполучених Штатів Америки, заключною подією в яхт-клубі «Tiburon», поблизу міста Сан-Франциско в штаті Каліфорнія. Ця пам’ятна зустріч, організована компанією «Світла Системс», онлайн журналом «Громада» та Комітетом друзів УКУ в Сан-Франциско, зібрала людей різних поколінь, зацікавлених почути особисте свідчення Мирослава Мариновича та отримати підписані автором примірники англійського перекладу його мемуарів «Всесвіт за колючим дротом», опублікованого видавництвом Університету Рочестера. Будучи проректором з місії Українського Католицького Університету, Мирослав Маринович здобув міжнародне визнання як промоутер міжконфесійного діалогу та етнічного примирення, а також як голос сумління демократичних сил України. У 2014 році він разом з провідником кримських татар Мустафою Джемілєвим отримав медаль Свободи Трумена-Рейгана від Фундації пам’яті жертв комунізму. У попередньому році він також був удостоєний гуманітарної премії імені Серджіо Вієйри де Меллу в місті Кракові, Республіка Польща. Під час презентації книги, Маринович визнав перед присутніми, що донедавна не хотів писати ці спогади, оскільки бажав радше зосередитися на майбутньому України, а не оглядатися назад в історію дисидентського руху 1970-х і 80-х років. Проте, оскільки все більше і більше його однодумців та близьких друзів почали відходити у вічність, він вирішив у такий спосіб віддати їм шану й згадати своїх героїчних колег, які мали надзвичайно важливий вплив на його життя. 16 вересня Мирослав Маринович був запрошений прочитати лекцію на престижному форумі Інституту Нановика при університеті Нотр-Дам. Він також виступив з доповідями і презентаціями в інших відомих академічних інституціях, таких як Університет Індіани, Університет Рочестера, Університет Сиракуз і Католицький Університет Америки у Вашингтоні. Після кожної презентації Мирослав радо спілкувався з присутніми

ДІАСПОРА

Мирослав Маринович завершив успішний книжковий тур по США

Професора Мариновича зустрічають приятелі Українського Католицького Університету в Північній Каліфорнії, після доповіді в Яхт-Клюбі «Тібурон» біля затоки Сан Франциско

та підписував примірники своєї книги. Його книга – своєрідний життєвий мемуар у формі сповіді – містить багато болючих і важких моментів, з детальними подробицями пережитого впродовж семи років ув’язнення у сумнозвісному таборі «Перм36» у Сибірі. Незважаючи на це, саме там він нав’язав міцні дружні стосунки та черпав натхнення від багатьох інших світочів українського правозахисного руху, таких як Микола Руденко, Зіновій Красівський, Семен Глузман та Євген Сверстюк, а також в’язнів сумління з Вірменії, Грузії, Росії та країн Балтії. «Це були мої вчителі, у яких я так багато навчився», — говорив він своїм слухачам. «Хоча в таборах було багато труднощів, і хоча табірна адміністрація керувалася справді злобною системою, для мене було привілеєм розділити цей час із такою кількістю найсміливіших людей, які борються за правду, за українську національну ідентичність та людські права». Під час виступу, який відбувся 24 жовтня в українській католицькій парафії Св. Василія Великого в Шарлотті, штат Північна Кароліна, Маринович процитував уривок з Євангелія

Професор Маринович виступає з доповіддю в Католицькому Університеті Америки у Вашингтоні

від Матвія 25:36 «…Я був у в’язниці, і ви відвідали мене». Він поділився зі своїми слухачами, як він зі смиренням відчував присутність Бога навіть у деякі найтемніші моменти свого ув’язнення. «Бог був першим, хто відвідав нас, коли нас покарала табірна влада», - свідчив він. Окрім академічних лекцій і доповідей, професор Маринович також зустрівся з представниками української громади Чикаго, Детройту, Клівленду, Рочестеру, Нью-Йорку, Стемфорду, Філадельфії та Вашингтону. У столиці Сполучених Штатів Америки – Вашингтоні, він зустрівся з співробітниками Конгресу Гельсінської комісії та Комітету з міжнародних відносин, а також із експертами з питань України Державного Департаменту США, Меморіального фонду жертв комунізму, Центру Етики та Політики та Національного фонду на підтримку демократії. Також, він приватно зустрівся з Надзвичайним і Повноважним послом України в Америці пані Оксаною Маркаровою та 15 жовтня виголосив промову в Посольстві України. У рамках конференції під назвою «У пошуках зрілої національності України», яку організував професор Володимир Зарицький, він також виступив з лекцією у Вашингтонському університетському клубі про російську догму «Русского мира», якою Володимир Путін прагне обдурити світову спільноту щодо характеру його загарбницької війни проти України. Майже усі примірники книги Мирослава Мариновича було розкуплено у містах, в яких він виступав. Однак, додаткові примірники ще можна замовити у Фундації Українського Католицького Університету за адресою: 2247 West Chicago Avenue, Chicago, IL 60622. Через високий попит, доставка книги може тривати від двох до чотирьох тижнів. Для отримання додаткової інформації, зателефонуйте Матвію Матушаку за номером 773-235-8462.

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

Український культурний фонд має намір наступного року більше уваги приділити українській діаспорі та світовому українству На цьому наголосив виконавчий директор УКФ Владислав Берковський під час презентації діяльності Фонду для представників українських громад та культурного сектора за кордоном, повідомляє кореспондент Укрінформу. «Одним з головних завдань, які поставлені державою перед УКФ, і що відображено в законі про Український культурний фонд, є підтримка української діаспори та світового українства. І в наступному році ми плануємо більше зосередитися в цьому напрямку. Ми готові допомагати, розвивати, вкладатися в розвиток української культури. На сьогодні лише за 2021 рік ми підтримали понад 500 проєктів, які стосуються різних тематик і напрямків. Мені дуже прикро це відзначати, але якраз напрямки, які стосуються діяльності та підтримки світового українства, української діаспори, – це фактично одиничні проєкти. Мені б хотілося бачити їх набагато більше», – сказав Берковський.

Він зазначив, що метою презентації є підтримка закордонного українства, налагодження співпраці, її поглиблення і формування нових культурних проєктів, які будуть націлені не лише на саму Україну, а й дозволять підтримати українців поза її межами. «І тому сьогодні ми проводимо зустріч з вами усіма, представимо свої можливості, обговоримо ваші ідеї, пропозиції для того, щоб випрацювати спільний рух, побачити спільний шлях, який приведе нас до більшої підтримки української культури, української ідеї у світі», – підкреслив виконавчий директор УКФ. Своєю чергою заступник директора Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Андрій Яців зауважив, що захід зібрав розмаїту аудиторію з багатьох країн світу. «Із 35 країн зареєструвалися наші учасники. Нас усіх об’єднує Україна та бажання творити культуру, сучасний культурний продукт», – сказав він. Нагадаємо, Український культурний фонд планував інвестувати 588 мільйонів гривень у розвиток культури та креативних індустрій. Джерело: Укрінформ (https://www.ukrinform.ua/rubricdiaspora/3352082)

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

ожні десять років Чиказька міська рада працює над зміною карти. 50 районів Чикаго на основі даних перепису населення США, і навіть при скороченні термінів олдермени сподіваються покращити межі своїх районів і зберегти в них представництво різних етнічних і расових груп.

«Кожні 10 років ми дізнаємося з перепису Census, яким є реальний склад населення різних місць. … Ми дізнаємося, що люди переїхали, люди народилися, люди померли», - сказав Джим Льюїс, старший науковий співробітник University of Illinois at Great Chicago. «Отже те, що було 10 років тому, сьогодні вже не того розміру». З урахуванням математичних розрахунків (2746388 жителів Чикаго розділені на 50 районів, отже, близько 55 000 осіб на один район), олдермени також повинні зосередитися на створенні карти, захищеної від позовів про дискримінацію при голосуванні. «Немає закону, який свідчить, що вони мають бути збалансовані в расовому відношенні - це набирає чинності тільки в тому випадку, якщо ви цього не робите і хтось подає на вас до суду», - додав Джим Льюїс. У суді суддя визначатиме, чи достатньо представників меншини в конкретному місці, щоб вони могли обрати представника до міської ради, чи є у минулому випадки, коли расовій чи етнічній групі було відмовлено у представництві у політичному процесі, та багато іншого. Олдермени також намагатимуться за будь-яку ціну уникнути референдуму, коли кілька проектів карт можуть бути передані виборцям Чикаго для ухвалення рішення. Для цього олдермени прагнуть отримати 41 із 50 голосів «за», оскільки потрібно 10 олдерменів, щоб просунути альтернативну карту та провести референдум. У зв’язку із затримками в переписі населення (через пандемію) у міста було всього близько місяця, щоб підправити межі районів, використовуючи нові дані про населення, отримані від Census. Справа ця непроста і крайній термін у олдерменів для досягнення угоди - 1 грудня. Цей процес очолює Council’s Committee on Committees and Rules, котрий очолює 8th Ward Ald., Мішель Харріс.

ЧИКАГО ЗА ТИЖДЕНЬ

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

Як відбудеться перепланування районів Чикаго і як Ви можете (вірніше могли) взяти в цьому участь Отже, група олдерменів, картограф та юрист входять до бару (насправді це не бар, а просто конференц-зал у мерії). Що буде далі? Чесно кажучи, ми можемо тільки здогадуватись))… Але, судячи з нечисленних інтерв’ю з олдерменами, можна припустити, що боротьба між тими, хто за збереження своїх колишніх електоратів і, відповідно, меж районів та тими, хто має шанс зміцнити своє становище за рахунок етнічних змін, буде гарячою. За словами олдермена 12-го району (12th Ward) Джорджа Карденаса, обговорення про перепризначення олдерменів включають нюанси, які пов’язані з межами районів, які не тільки мають сенс з точки зору розташування, але й дозволяють олдерменам утримувати у своєму районі тих виборців, які проголосували за них та їх підтримують. «Ніхто не знає свою спільноту краще, ніж олдермен», - сказав Eleventh Ward Alderman Patrick D. Thompson. «Ми бачимо мешканців наших районів щодня, тож знаємо, що на користь суспільства».

«Ви подивіться на деякі з цих карт, і у вас має бути X кількість районів афроамериканців, іспаномовних та азіатських жителів», - сказав Томпсон. «У нас мають бути райони, які є спільнотами, і спільноти складаються з чорношкірих, білих, іспаномовних та азіатських мешканців, і у нас має бути така різноманітність». У відповідь на це Simpson сказав:«Якщо вам потрібно змусити чотири чи п’ять олдерменів погодитися зробити щось на зразок ігрового майданчика для дітей, ви ніколи не досягнете цього, тому що ви ніколи не змусите їх усіх діяти однаково чи сильно дбати про інтереси вашої спільноти». Однак Томпсон не погодився та не підтримує зміни. Той факт, що олдермени працюють над тим, щоб більшість голосів (82%) виключив референдум, у минулому означав, що жодні деталі переговорів не надто дрібні, щоб спробувати заспокоїти свого колегу та укласти з ним угоду. Колишній Олд., Річард Мелл, який десятиліттями очолював Комітет за правилами та керував двома попередніми процесами перене-

сення кордонів, порівняв цей досвід із піщинками в очах. «Я пам’ятаю, здається, у 2000 році один із олдерменів увійшов і сказав: «Ви знаєте, що я повинен мати цей блок, тому що O’Learys хочуть, щоб я був їхнім олдерменом», – засміявся Мелл. «Тому нам довелося вирізати для неї цей блок. Ось як усе зводиться до цього. У вас є п’ять чи шість олдерменів, і вони починають обмінюватися блоками, щоб спробувати отримати район, де їх можна буде переобрати знову». Коли його запитали, чи задоволений він останнім перекроюванням кордонів, який він керував 10 років тому, і в результаті якого було створено те, що він вважає найбільш «потворним» районом у місті (2 Ward, що вузько простягся від центру Стритервілля до Українського села на Вест-Сайді), він відповів: «ні».

Від редакції: До речі, про Ukrainian Village... 12 листопада нам на редакційну пошту надійшов лист (орфографія листа не змінювалася): Шановні друзі!

Мешканці Українського села в Чикаго! Ситуація з кримінальними вчинками в місті Чикаґо, та у районі нашого центру, знаної околиці як Українське Село, стає небезпечнішою з кожним днем. Складається враження, що міська влада закриває очі, розпочавши проект реорганізації районів (wards). Наприклад, запропоновано, що замість двох олдерманів в Українському Селі, тепер пропонують мати шість. Це означає, що ми можемо не знати до кого звертатися, коли є проблема. і ніхто не буде брати на себе відповідальності. Ми розуміємо, що такий підхід до вирішення справи безпеки проживання в Українському селі є неефективним. Ми втрачаємо голос. Тому звертаємося до Вас з проханням прочитати нижче поданий текст. Прочитайте текст, внизу є пропозиція листа, зкопіюйте і надішліть на адреси своїх олдерманів. Можна знайти ім’я та контакт свого олдермана в поданому зверненні. Листи від організацій також важливі. Нас повинні почути! Разом нас багато, Разом нас почують! З повагою, Українка в Чикаго

Нижче в е-мейлі представлений шаблон, який можна використовувати для електронного листа. Просто скопіюйте його в новий електронний лист і надішліть своєму відповідному олдермену. Якщо ви не впевнені у своєму олдермені, ви можете знайти його за наступним посиланням: https://www.chicago. gov/city/en/depts/mayor/ iframe/lookup_ward_and_ alderman.html Daniel LaSpata (Ward 1): info@the1stward.com Brian Hopkins (Ward 2): Ward02@cityofchicago.org На жаль, прохання прийшло пізно і ми змогли надрукувати сам лист і розповісти вам, шановні читачі, про важливу акцію в нашій мерії лише в цьому номері. А шкода, адже газета могла б сконсолідувати зусилля мешканців Української Околиці та змінити ситуацію на користь українців. А тепер залишається чекати результатів перемальовування меж районів Великого Чикаго і сподіватись, що про нашу громаду не забудуть.

ЧАС І ПОДІЇ

#46 I 11.17.2021

. 5 $

2. 5 Безкоштовні консультації по телефону і з допомогою системи Zoom

Особисті консультації в офісі – $250 (будуть відраховуватися надалі з Вашої оплати послуг адвоката) Графік Роботи: Пн-Пт: з 10 ранку до 8 вечора Сб.-Нед. з 9 ранку до 2-ої дня

773-600-2727 Boeing переобладнає одинадцять B737 у вантажні літаки Концерн Boeing відкрив авіашоу у Дубаї з підписання контракту на переобладнання одинадцяти вузько фюзеляжних 737 для ісландської лізингової компанії Icelandicease, повідомляє AFP. Виставка в Дубаї — перша очна зустріч авіаційного сектору після пандемії, проходить у той час, коли обсяг світового повітряного руху все ще вдвічі менший, ніж у 2019 році, але потреби у вантажних авіаперевезеннях перебувають на піку. За даними Міжнародної асоціації повітряного транспорту (Iata), світовий вантажопотік у вересні перевищив рівень 2019 більш ніж на 9%. Сума контракту на одинадцять 737-800BCF попереднього покоління, а також 737 MAX не розголошується.

Щоб задовольнити попит, що росте, Boeing встановить три додаткові цехи з переобладнання в Канаді та Великобританії на додаток до нещодавно відкритих в Китаї та Коста-Риці. Джерело: http://www.lessentiel.lu/fr/economie/ story/boeing-va-convertir-onze-b737-en-avionscargo-22517855 Переклад українською, “Час і Події”

Від редакції: Цехи відкриваються - це, звичайно, добре. Але… знову не в США. Знову піднімаємо чужу економіку та допомагаємо чужим робочим. Ця “геніальна” тактика вже дала стільки “позитиву”, що вже мали б зрозуміти… А ні...

jsager@jsassociates.info

12 Від редакції: Статті вже 50 років, а вона досі дуже актуальна! Але сьогодні є важлива відмінність від описуваних у ній часів - до 20-го століття в Англії ще був виборчий ценз, бідні не голосували. Особливо корисно почитати тим, хто досі вірить у байку про те, що тільки революція 17-го року змусила буржуазію зайнятися соціальним забезпеченням цих самих «бідних».

У ФОКУСІ - АМЕРИКА

Закони про бідних у Англії

ри читанні більшості дискусій у сьогоднішніх американських газетах і журналах може скластися враження, що ніхто ніколи не думав робити щось для бідних до Нового курсу Франкліна Рузвельта в 30-х роках або навіть до «війни з бідністю» президента Джонсона в 60-х. е. І все ж таки приватна благодійність стара, як людство; а історія урядової допомоги бідним, навіть якщо ми проігноруємо древній світ, може бути простежена на більш як чотири століття назад. В Англії перший закон про бідних було прийнято у 1536-му році. У 1547 році Лондон стягував обов’язковий податок для підтримки бідних. У 1572му році, за королеви Єлизавети було введено обов’язковий податок у національному масштабі. 1576-го року місцева влада зобов’язала надавати сировину для забезпечення безробітних роботою. Закон 1601 року зобов’язував наглядачів за бідними у кожному приході закуповувати «потрібні запаси льону, пеньки, вовни, ниток, заліза та інших речей, щоб дати бідним роботу». До ухвалення цих законів призвело не тільки, а, можливо, навіть і не стільки співчуття. За часів правління Генріха VIII банди «міцних жебраків» грабували та тероризували сільську місцевість, і була надія, що допомога чи надання роботи зменшить це зло. Допомога, почавшись одного разу, продовжувала наростати. Згідно з ранньою статистикою Грегорі Кінга (16481712), до кінця сімнадцятого століття понад мільйон чоловік, майже п’ята частина всієї англійської нації, іноді отримували допомогу, переважно у вигляді платні через прихід державної допомоги. Збір податків на допомогу бідним у всій країні становив близько 800 тис. фунтів стерлінгів на рік і зріс до мільйона під час правління Анни. При отриманні зовнішньої допомоги мало хто відчував сором, і казали, що її давали у шкідливому надлишку. Річард Даннінг заявляв, що в 1698 році парафіяльна допомога з безробіття часто була втричі більшою, ніж міг витратити простий робітник, який має дружину і трьох дітей; і що люди, які одного разу отримали зовнішню допомогу, відмовляються працювати і «рідко п’ють щось, крім найміцнішого пива, або їдять якийсь хліб, крім зробленого з пшеничного борошна найвищого гатунку». Заяву слід сприймати обережно, але такі були скарги деяких платників податків та роботодавців на закони про бідних.

Гарантований дохід У 1795 році було зроблено важливий крок, який надзвичайно посилив проблему надання допомоги. Судді Беркшира, зібравшись у Спінхемленді, вирішили, що заробітна плата нижче за те, що вони вважали абсолютним мінімумом, повинна доповнюватися приходом - відповідно до ціни на хліб і кількості утриманців, які є у людини. Наступного року їхнє рішення було підтверджено парламен-

Вечеря в робітничому будинку Сент-Мерілебон, Лондон, близько 1901 року

том. У наступні 35 років ця система (очевидно, перший «гарантований мінімальний дохід») завдала багато лих. Найбільш очевидним наслідком для платників податків було збільшення видатків у геометричній прогресії. У 1785-му році загальна вартість адміністрування законів про бідних становила трохи менше ніж 2 мільйони фунтів стерлінгів; до 1803 року вона збільшилася до трохи більш ніж 4-ох мільйонів фунтів стерлінгів; а до 1817 року вона досягла майже 8-ми мільйонів фунтів стерлінгів. Ця остання цифра становила близько однієї шостої всіх державних витрат. Особливо постраждали деякі парафії. Одне село в Бакінгемширі повідомило в 1832-му році, що його витрати на допомогу бідним у вісім разів більші за витрати 1795-го року і перевищують витрати на оренду (землі?) у всьому приході. Ще одне село, Холсбері, повністю збанкрутувало, а інші були близькі до цього. Але навіть не державні витрати були найбільшим злом. Набагато гіршою була деморалізація працівників, кульмінацією чого стали заворушення і пожежі 1830-го і 1831-го років. Перед лицем цієї ситуації уряд вігів вирішив втрутитися. У 1832 році була призначена королівська комісія для розслідування всієї системи. Вона засідала два роки. Звіт комісії та її рекомендації стали основою реформ, ухвалених у парламенті переважною більшістю голосів (319 голосами проти 20 у другому читанні) та втілених у «Законі про внесення поправок до Закону про бідних» 1834 року. Звіт підписали дев’ять членів комісії. Секретарем був Едвін Чедвік; одним із членів комісії був видатний економіст Нассау У. Сеніор. Текст самого звіту налічує 362 сторінки; разом із додатками він становив кілька об’ємних томів. Він був широко оцінений як «майстерний приклад ретельного, всебічного та неупередженого розслідування». Ще в 1906 році один британський письменник, У. А. Бейлуорд, описував його як «Синю книгу, яка стала класикою дослідження соціальних умов».

Повторення старих помилок Але сьогодні здається, що цього звіту ніколи не існувало. З усіх боків пропонуються схеми, які їх спонсори вважають блискучими та оригінальними, але які відновлять ті самі системи допомоги та гарантій доходу, що зазнали такої жахливої невдачі наприкінці вісімнадцятого та початку дев’ятнадцятого століть, і були так убивчо проаналізовані у звіті 1834-го року. План Спінхемленду та подібні йому схеми спрямовані на те, щоб люди отримували оплату не відповідно до чинних ставок заробітної плати або ринко-

вої вартості їхніх послуг, а відповідно до їхніх «потреб», заснованих на розмірі їхньої родини. Одруженому чоловікові платили більше, ніж неодруженому, і платили ще більше за зростаючою шкалою, відповідно до числа його дітей. Уряд, тобто платники податків, покривав різницю між його ринковою ставкою заробітної плати та встановленим мінімумом за цією шкалою. Одним із наслідків цього, звичайно ж, стало зниження ринкової ставки заробітної плати, оскільки роботодавець виявив, що може знизити зарплату, що їм пропонується, і дозволити платникам податків заповнити дефіцит. Для самого працівника не мало значення, хто платив якусь частину фіксованої суми, яку він отримував. Інший ефект полягав у відсутності стимулів до ефективної праці, тому що людині платили відповідно до розміру її сім’ї, а не відповідно до цінності її зусиль. Середньому некваліфікованому працівникові не було чого виграти, докладаючи більше зусиль і підвищуючи ефективність, і не було чого втрачати, якщо б він розслабився.

Становище 1834-го року Але звернемося до тексту звіту Комісії, і нехай такі витримки говорять самі за себе. Взяті вони практично навмання: Працівнику в існуючій системі не потрібно перейматися пошуками роботи; йому не потрібно вчитися, щоб принести задоволення своєму господареві; йому не потрібно стримувати свою вдачу; йому не потрібно просити полегшення як послугу. Він має повну безпеку існування, як у раба, але без ризику останнього зазнати покарання. Дійсно, у неодруженого чоловіка його дохід не перевищує прожиткового мінімуму; але варто йому тільки одружитися, і дохід зростає. Навіть у цьому випадку дохід надмірний для підтримки сім’ї; але він росте з народженням кожної дитини. Якщо його сім’я численна, каса приходу стає його основним джерелом доходу; виплата на голову невелика, як правило, 2 шилінги, але коли дітей більше трьох, це зазвичай перевищує середню заробітну плату у бідному районі. Чоловік із дружиною та шістьма дітьми, який має право за шкалою на виплати до 16 шилінгів на тиждень у приході, де заробітна плата одинаків не перевищує 10 або 12 шилінгів – це майже повністю безвідповідальна істота. Всі інші класи суспільства схильні до мінливості долі; йому одному нічого втрачати чи купувати... Відповідь, яку дають мирові судді, коли наглядач наполягає на позбавленні людини допомоги за її поведінку, звучить так: «Ми нічого не можемо вдіяти; його дружина і сім’я не повин-

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021 ні страждати через те, що ця людина вчинила неправильно»... Занадто часто дрібна крадіжка, пияцтво чи зухвалість стосовно господаря залишають працездатних працівників, можливо, з великими сім’ями, на утриманні парафіяльних фондів, коли допомога потрібна як право, а у разі відмови - за наказом мирового судді, без посилання на причини, які викликала їхні лиха, а саме - їхні власні провини, які залишаються перешкодою для отримання ними будь-якої нової роботи і роблять їх баластом, який покладається на чесність і працьовитість парафії. Бідняку здається, що уряд узяв на себе зобов’язання скасувати на його користь звичайні закони природи; ухвалено, що діти не повинні страждати від неправомірної поведінки своїх батьків - або дружина через чоловіка, або чоловік через дружину; що ніхто не повинен втрачати кошти до існування, хоч би якими були його ледарство, марнотратство чи пороки; коротше кажучи, покарання, яке, зрештою, має бути понесене кимось за неробство та необачність, повинно впасти не на винного або його сім’ю, а на власників земель та будинків, обтяжених його проживанням. «У разі кричущих порушень у Гастінгсі», каже пан Мадженді, «помічники наглядача не хочуть подавати скарги на зневагу обов’язками, щоб про це не стало відомо, і їхнє життя не перетворилося на незручне або навіть небезпечне. Фермери дозволяють своїм працівникам отримувати допомогу, ґрунтуючись на обчисленні розміру заробітної плати нижче фактично виплачуваної: вони не бажають вступати в зіткнення з працівниками і не звітують про їх заробітки, а якщо й роблять це, то просять не згадувати їхні імена... Фермери бояться висловлювати свою думку проти бідних, які звертаються за допомогою, через побоювання, що їх споруди можуть бути підпалені»... «У Бреді ставки податку, як і раніше, величезні. Наглядач каже, що більшість підсобників зовсім не потрібна; але він переконаний, що, якби була спроба їх зниження, його життя стало б небезпечним»... «Я виявив у Кембриджширі», каже пан Пауер, «що побоювання з приводу цього жахливого і легко організованого лиха [пожежі] дуже сильно вплинули на уми службовців у сільських парафіях цієї країни, зробивши владу бідних над коштами, призначеними для допомоги їм, майже беззастережною щодо будь-яких дій з боку наглядачів»... Містер Торн, помічник наглядача парафії Сент-Джайлс, Кріпплгейт, Лондон, каже: «Зовнішня допомога [тобто допомога, що надається за межами притулку для бідних] у Лондоні вимагала б майже одного наглядача на кожну півдюжину працездатних чоловіків, але й тоді йому не вдалося б повністю запобігти шахрайству. Вони навколо нас дурять». Величезна більшість наших нових бідних - це люди, які потрапили в прихід через звичку вживати спиртне... Отримавши допомогу в нашому правлінні, більшість з них вирушають з грошима в пивні, яких в окрузі достатньо. Яким би старанним не був помічник наглядача чи службовець, який займається розслідуваннями, є безліч випадків, перед якими безсилі їх старанність і проникливість. Погані бідняки уважно вивчають, як обдурити вас у будь-який спосіб, і, Продовження на стор. 14

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

РЕКЛАМА – МЕДИЦИНА

(OLLYWOODȩ3MILEȩ,TD «¬ª«ª©¯ * ¤ ¤ ®ª¨ ®ª§ª *³©¤± «ª§¯ ǘƸǏǊ ǆǐǓǔǕǑǏƸ

Ȫ ǙǪǳǴǬǢ ǩǵǣȇǤ

GVIHMX GEVHW GLIGOW Ȫ ǑǭǰǮǣǵǤǢǯǯȁ Ȫ ǓǬǭǢǦǯȇ ǤǪǦǢǭǧǯǯȁ ǩǵǣȇǤ ǴǢ ǯǢǲǰǻǵǤǢǯǯȁ ǬȇǳǴǬǰǤǰȈ ǴǬǢǯǪǯǪ Ȫ ƸǮǱǭǢǯǴǪ Ȫ ǑǲǰǴǧǩǵǤǢǯǯȁ Ȫ ǍȇǬǵǤǢǯǯȁ ǬǰǲǧǯǧǤǪǷ ǬǢǯǢǭȇǤ Ȫ ǏǧǤȇǦǬǭǢǦǯǢ ǳǴǰǮǢǴǰǭǰǥȇǹǯǢ ǦǰǱǰǮǰǥǢ

-RRE 7SOSPSZ

ǎǪ ǲǰǩǮǰǤǭȁȅǮǰ ǵǬǲǢȈǯǳǾǬǰȀ ǲǰǳȇǫǳǾǬǰȀ ǴǢ ǢǯǥǭȇǫǳǾǬǰȀ ǮǰǤǢǮǪ ǑǲǪǫǮǢȅǮǰ ǣȇǭǾǺȇǳǴǾ ǳǴǲǢǷȇǤǰǬ

ȩ. ȩ#ICEROȩ!VE ȩ,INCOLNWOOD ȩ),ȩ

BOHDAN BILAS D.D.S. Приймає пацієнтів в Українській околиці з 1981 року

Усі види стоматологічних послуг пос слуг • Пломбування П б • Коронки • Протези • Імпланти • Лікування кореневих каналів • Чистка зубів

Приймаємо більшість страховок Можлива оплата кредитною карткою

В офісі розмовляють українською, російською, польською 2226 W. Chicago Ave. Chicago, IL 60622

773-278-8380 0

БАГАТОПРОФІЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ДЛЯ ДОРОСЛИХ ТА ДІТЕЙ

OAKTON HEALTH CENTER В ЦЕНТРІ ПРИЙМАЮТЬ: • Сімейні лікарі • Терапевти • Гінеколог • Психіатр • Ендокринолог ɉɪɨɜɿɞɧɢɣ ɫɿɦɟɣɧɢɣ ɥɿɤɚɪ ɡ ɛɚɝɚɬɨɪɿɱɧɢɦ ɞɨɫɜɿɞɨɦ %RDUG &HUWL¿ HG 3K\VLFLDQ Ȼɟɚɬɪɢɫɚ ɉɚɡ

Офіс затверджений (сертифікований) INS

ɞɥɹ ɨɛɫɬɟɠɟɧɶ ɩɪɢ ɨɬɪɢɦɚɧɧɿ

Green Card ǻȎȗȐȖȑȳȒțȳȦȳ ȤȳțȖ

ǔǺǵǳǷǭ 10

ɭ ɜɢɩɚɞɤɭ ɩɪɟɞ¶ɹɜɥɟɧɧɹ ɰɶɨɝɨ ɨɝɨɥɨɲɟɧɧɹ

• Госпіталізація в кращі • Знижки для пацієнтів госпіталі Чикаго та околиць без страховок • Відвідування • Щеплення (прививки) хворих пацієнтів в • Медичне тестування домах пристарілих і стану здоров’я після реабілітаційних центрах виробничих та побутових • Приймаємо страховки, а травм, а також також Medicare та Medicaid автомобільних аварій Ɋɨɡɦɨɜɥɹɽɦɨ ɭɤɪɚʀɧɫɶɤɨɸ ɪɨɫɿɣɫɶɤɨɸ ɚɧɝɥɿɣɫɶɤɨɸ ɦɨɜɚɦɢ

_ ZZZ 2DNWRQ+HDOWK&HQWHU FRP 2DNWRQ 6W 6NRNLH ,/

14 оскільки вони вникають у свої власні справи краще, ніж будь-який службовець може вивчити кожну з усієї маси різних справ, які він повинен розслідувати, то напевно в дуже багатьох випадках досягне успіху. Єдиний захист - зробити прихід уважним наглядачем і найскупішим касиром, наскільки це можливо». Щоб заощадити місце, цитати з критики членами комісії виявленого ними стану справ повинні бути нечисленними і короткими. У багатьох парафіях «тиск податків на користь бідних [тобто податків на власність] призвів до зниження орендної плати до половини або менше від того, що було б, якби земля знаходилася в менш заповненому бідними районі, і в деяких районах власники не можуть знайти орендарів»... Як каже пан Коуелл: «Знайомство з практичною дією Закону про бідних змусило мене припустити, що тиск щорічно стягуваної суми на платників податків та її поступового збільшення становить головну незручність системи Закону про бідних. Але досвід кількох тижнів переконав мене в тому, що це зло, яким би великим воно не було, трохи непорівнянно мале з тими жахливими наслідками, які система справляє для моральності та процвітання нижчих верств суспільства»... Виявили, що система допомоги заохочує появу «незаконнонароджених». «Для жінки одна незаконнонароджена дитина – це рідко якісь витрати, а дві чи три – джерело чистого прибутку... Грошей, які вона отримує, більш ніж достатньо, щоб відшкодувати їй шкоду, заподіяну її провиною, і вона насправді стає джерелом винагороди... Сума, що виплачується матері позашлюбної дитини, зазвичай більша, ніж сума, що виплачується матері законної дитини; насправді ставлення до першого - це пряме заохочення пороку... Свідок згадав особисто йому відомий випадок молодої жінки двадцяти чотирьох років із чотирма позашлюбними дітьми; вона отримує 1 шилінг 6 пенсів щотижня на кожного з них. Вона сама сказала йому, що якщо вона матиме ще одну, то їй буде дуже комфортно. Свідок додав: «Насправді вони не виховують дітей; вони дозволяють їм рости абияк, а самі насолоджуються грошима».»

Зовсім як сьогодні Якщо модернізувати термінологію та змінити згадані грошові суми, то це опис умов та наслідків допомоги бідним у перші роки дев’ятнадцятого століття може легко зійти за опис таких умов, наприклад, у Нью-Йорку 1971 року. Якими ж тоді були рекомендації комісії перед такими результатами попереднього Закону про бідних? Вона хотіла запевнити, що «ніхто не повинен загинути від потреби»; але водночас пропонувалося створити умови для запобігання зловживанню цими гарантіями. Можна припустити, що при наданні допомоги громадськість має право накладати на окремих осіб такі умови, які приносять користь або самій людині, або всій країні, за рахунок якої вона має отримувати допомогу. Перша і найбільш істотна з усіх умов ... полягає в тому, що його становище в цілому не повинно бути насправді або виглядати таким добрим [тобто привабливим], як становище незалежного працівника найнижчого класу. Усі свідчення показують, що в міру того, як становище будь-якого класу бідня-

У ФОКУСІ - АМЕРИКА ків стає вищим за положення незалежних працівників, становище незалежного класу погіршується; страждає його працьовитість, його зайнятість стає нестабільною, а заробітна плата зменшується. Таким чином, ці люди відчувають найсильніші спонукання, щоб кинути менш підходящий клас працівників і перейти в більш підходящий клас бідняків... Кожен пенні, який робить біднякове становище кращим, ніж становище незалежного працівника, є нагородою за ледарство і порок... Ми не віримо, що країна, в якій… кожній людині, незалежно від її поведінки чи характеру, забезпечене комфортне існування, може зберегти своє процвітання чи навіть свою цивілізацію. Головний принцип доброго застосування Закону про бідних полягає у відновленні становища бідняків нижче, ніж у незалежних працівників. Потім слідували докладні рекомендації, пов’язані з багатьма адміністративними складнощами.

Система робітних будинків У 1841-му році, через сім років після ухвалення нового Закону про бідних, коли різні члени парламенту пропонували цілу низку поправок до нього, Нассау Сеніор в анонімній брошурі, підписаній просто «Зберігач», виступив на захист закону і дав йому обґрунтування, можливо, до певної міри навіть краще, ніж це було зроблено у вихідному звіті. «По-перше», писав він, «необхідно було позбутися системи надбавок - системи, за якої посібники та заробітна плата змішувалися в одну суму, працівник залишався без мотивації до працьовитості, ощадливості та доброї поведінки, а роботодавець був змушений через конкуренцію з боку оточуючих знижувати заробітну плату, яка надходила виключно з його власної кишені, та збільшувати частку допомоги, яку оплачували його сусіди. Якщо припустити, що це глибоке і широко поширене зло буде викоренено, а бідніші класи будуть розділені на дві помітні частини - незалежних працівників, які отримують зарплату, і бідних, які отримують допомогу, то виявиться, що існує тільки три способи, за допомогою яких становище бідних може бути зроблено менш привабливим. Перший спосіб - давати бідному менше предметів першої необхідності, давати йому гіршу їжу, гірший одяг і гірше житло, ніж він міг би отримати за свою працю, виходячи з середньої заробітної плати. Другий спосіб - вимагати від претендента на допомогу більш важкої чи стомливої праці, ніж та, яку терпить незалежний працівник... Третій спосіб певною мірою є комбінацією двох інших, що дозволяє уникнути їх недоліків. Це означає вимагати від людини, яка хоче, щоб її підтримували працьовитість і ощадливість інших, піти в обитель, надану йому суспільством, де достатньо забезпечено все необхідне для життя, але виключені зайві розваги - житло, де він може краще жити, краще одягатися і харчуватися здоровіше, ніж у власному котеджі, але буде позбавлений пива, тютюну та спиртних напоїв, змушений підкорятися правилам порядку та чистоти, відділений від своїх звичайних товаришів та свого звичайного проведення часу і повинен займатися одноманітною та нецікавою працею. Це система робітничих будинків». Королівська комісія, захищаючи цю систему, стверджувала, що навіть якщо «допомога у добре керованому

робітному будинку» може бути в окремих випадках пов’язана з труднощами, то, як видно зі свідчень, це труднощі, змиритися з якими вимагає від заявника благо суспільства. Явною чи очевидною підставою його заяви є те, що йому загрожує загибель від потреби. Просячи порятунку від цієї небезпеки за рахунок інших, він повинен прийняти допомогу на умовах, яких вимагає спільне благо, хоч би якими вони були. Прокляття всього законодавства щодо бідних – це крайні випадки. Кожен виняток, кожне порушення загальних правил, пов’язане з реальним випадком незвичайних труднощів, призводить до виникнення цілого класу шахрайських справ, за допомогою яких це правило з часом буде знищено. У випадках, коли виникають реальні труднощі, слід звертатися до приватної благодійності, чесноти, яку жодна система обов’язкової допомоги не може і не повинна замінювати.

Боротьба із залежністю Наступним поколінням реформи, запроваджені поправками до Закону про бідних 1834 року, здавалися надмірно суворими і навіть безсердечними. Але члени комісії із Закону про бідних справді мужньо намагалися впоратися з подвійною проблемою, яку попереднє покоління проігнорувало, а багато хто з нинішнього покоління, здається, знову ігнорують – «важкою проблемою», як висловився Нассау Сеніор, «як надати бідним адекватну допомогу без шкоди працьовитості та ощадливості». У брошурі 1841го року ми бачимо його засуджуючим людей, які будуть видавати закони для крайніх випадків, і які швидше заохочуватимуть будь-яку кількість розпусти, ледарства, непередбачливості або самозванства, ніж допустять, щоб одному заявнику була надана допомога способом, який вони вважають занадто суворим... [Вони] винагородили працівника за те, що він кинув роботу, даючи йому кращу і більш багату їжу, ніж він отримував, будучи незалежним... Ними керує те, що вони називають своїми почуттями, і всі ці почуття знаходяться на одному боці. Їхня жалість до бідних виключає будьяку жалість до працівника чи платника податків. Вони співчувають ледарству та непередбачливості, а не працьовитості, ощадливості та незалежності... Навряд чи необхідно нагадувати читачеві добре відомий принцип, що якщо допомога буде надана на умовах, які не роблять її менш прийнятною, ніж незалежна праця, то попит на неї зростатиме доти, доки залишаються кошти на його задоволення. Незважаючи на те, як реформа Закону про бідних 1834 року може розглядатися багатьма сьогодні, вона виявилася досить гарною для британських урядів, які змінюють один одного, щоб зберегти її з невеликими змінами до кінця дев’ятнадцятого століття. Але з роками настрої проти неї росли. Багато в чому це було викликано романами Чарльза Діккенса та інших зі своїми похмурими картинами умов у робітничих будинках. Наприкінці століття суворі правила поступово ослаблені. 1891-го року в робітні будинки дозволили надсилати ігри та книги. 1892-го року з’явився тютюн, включаючи нюхальний. У 1900-му році урядовий циркуляр рекомендував надавати зовнішню допомогу (за межами робітних будинків) людям похилого віку з гарним характером.

Війна з бідністю 1905 року Нова королівська комісія із законів про бідних була створена в 1905-

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021 му році (одним із членів була Беатріс Вебб). Вона представила звіт у 1909му році, але оскільки комісія не дійшла єдиної думки, уряд не вжив по ньому жодних заходів. Проте нове «соціальне законодавство» продовжувало ухвалюватися. У 1908 році був прийнятий Закон про пенсії по старості. А в 1909 році радикальний міністр фінансів Девід Ллойд Джордж, який випередив «війну з бідністю» президента Ліндона Джонсона більш ніж на півстоліття, вигукнув, представляючи свій новий бюджет: «Це військовий бюджет, щоб зібрати гроші для непримиренної війни з бідністю і убогістю». Нарешті, Закон про національне страхування 1911 року, що передбачав виплату допомоги по хворобі та безробіттю на основі внесків для обраної групи промислових робітників, ознаменував народження сучасної держави загального добробуту в Англії, яка досягла зрілості з прийняттям реформ Беверіджа в 1944 році. Але члени комісії із Закону про бідних 1834-го року і парламент, який прийняв їхні рекомендації, відверто визнали та спробували вирішити проблему, яку їхні політичні наступники, як я вже сказав, майже систематично ігнорують – «важку проблему», якщо ще раз процитувати слова Нассау Сеніора, «як надати бідним адекватну допомогу без шкоди їхній працьовитості та ощадливості».

Як надавати допомогу, не руйнуючи стимулів

Цю проблему можна вирішити? Чи це нерозв’язна дилема? Чи може держава взяти на себе зобов’язання надати адекватну допомогу всім, хто дійсно її потребує і заслуговує, не надаючи при цьому підтримки пустим, недалекоглядним і шахраям? І чи може вона встановити жорсткі правила, які адекватно захистили б її від шахрайства та обману, не відмовляючи в допомозі тим, хто справді її потребує? Чи може держава, знову ж таки, надавати справді «адекватну» допомогу протягом тривалого часу навіть тим, хто спочатку «заслуговує», не обмежуючи та не знищуючи їхні стимули до праці, ощадливості та самозабезпечення? Якщо люди можуть непогано жити, не працюючи, то навіщо працювати? Чи може держава нарешті надати «адекватну» допомогу всім безробітним чи, тим більше, гарантований дохід для всіх, не підриваючи надмірним оподаткуванням стимули працюючого населення, яке змушене надавати цю підтримку? Чи може держава загалом забезпечити «адекватну» допомогу всім без серйозного придушення продуктивної діяльності, за рахунок якої має здійснюватися будь-яка допомога? Не допускаючи нестримної інфляції? Не збанкрутуючи? Ця очевидна проблема може бути вирішуваною. Але жодна існуюча система допомоги чи система держави загального добробуту не змогла задовільно вирішити її; і проблема, безумовно, не може бути вирішена доти, доки можливі альтернативи не будуть відверто визнані та вивчені. Автор: Henry Hazlitt (1894–1993) was a well-known journalist who wrote on economic affairs for the New York Times, the Wall Street Journal, and Newsweek, among many other publications. He is perhaps best known as the author of the classic, Economics in One Lesson (1946). Джерело: https://mises.org/library/poor-lawsengland

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

ЗАЩЕМЛЕННЯ – КОМПРЕСІЯ – БІЛЬ… ДЕКОМПРЕСІЯ – ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД БОЛІ!

МИ ЗНАЄМО ЯК ЦЕ ЗРОБИТИ!!!

Comprehensive Rehabilitation Clinic

АНДРІЙ ІВАНЧЕНКО, M.D. СТЕНОЗ?

У Вас з’явилась слабкість в ногах і біль в попереку? Можливо у вас стеноз хребетного каналу (грижа міжхребцевого диска). Вам потрібна ДЕКОМПРЕСІЯ!!!

ГОЛОВНА БІЛЬ, ЗАПАМОРОЧЕННЯ?

Можливо, причина в патології верхньо-шийного відділу хребта, і як результат - шийно-черепному синдромі Защемлення нервів і сосудів знімає ДЕКОМПРЕСІЯ!!!

Декомпресія

- звільнення нервових волокон, защемлених випнутим диском, або спазмованими м’язами. Це універсальний спосіб зняти спазм, набряк, запалення і усунути першопричину болі.

985 S. Buffalo Grove Rd., Buffalo Grove, IL 60089 | 847-681-1161 | OrthoPainRehab.com

АНАЛІТИКА – СВІТ

ро те, хто й навіщо влаштував кризу на білорусько-польському кордоні, звідки там взялися тисячі біженців і що це за люди, розповідає сходознавець Михайло Магід.

Несподівано потужна і подекуди досить дивна міграційна криза на білорусько-польському кордоні триває. Більшість спостерігачів обговорюють його політичне підґрунтя, намагаючись з’ясувати кому і навіщо все це вигідно, проте життя тисяч живих людей, долями яких маніпулює влада різних країн, схоже, взагалі мало кого хвилюють. Про те, хто вони, звідки прибули і як опинилися біля кордонів Євросоюзу, оглядачеві «Росбалту» розповів сходознавець Михайло Магід. – Звідки взялися ці біженці, із яких країн приїхали, хто вони за національністю? – Переважно це сирійці та іракці. Щодо їхньої етнічної приналежності, то серед них багато курдів, але є й араби. Також є невелика кількість представників інших регіонів, зокрема є громадяни Афганістану. Загальна кількість біженців, які опини-

Атака на Європу: чому саме курди варів у їхніх регіонах іноді не вистачає. За даними ООН, понад 12 мільйонів жителів Сирії опинилися на межі голоду внаслідок громадянської війни – близько 60% населення не одержують достатньо продовольства. Лікарні переповнені. Часті відключення електрики. У багатьох немає роботи. Крім того, Ірак та Сирія – зона збройних конфліктів. Там ведуть бої безліч сил – різні курдські та арабські ополченці, Туреччина, армії Сирії та Іраку, Росія, іранські та проіранські підрозділи, а також ІДІЛ. Деякі райони Сирії та Іраку систематично піддаються бомбардуванням. Люди бояться за себе та своїх дітей. Втім, вихідці з Дахука головною причиною міграції на-

2015 року прийшла хвиля від одного до двох мільйонів людей, а зараз чисельність біженців на два порядки менша лися в Білорусі, невідома. Ймовірно, воно знаходиться у межах 10-15 тисяч людей. У районі білорусько-польського кордону виник великий табір, де перебувають близько чотирьох тисяч людей. Там багато іракських курдів із міста Дахук. – Кажуть, що вони виглядають досить благополучними людьми… Що їх змусило тікати їх рідній країні? – Ці громадяни Сирії та Іраку продають свої квартири, щоби отримати гроші на переїзд до Європи. У вартість цього переїзду входять не лише квитки, а й виплати різним посередникам – близько 14 тисяч доларів (хоча, можливо, деякі платили менше). Те, що частина їх продала квартири, ускладнює їх повернення – поруч із іншими чинниками. Деяким буквально нема куди повертатися. Їм дуже важко вдома. Голоду немає, але базових то-

зивають злидні, безвихідь та бідність. Але, наприклад, у північній Сирії цілі райони регулярно обстрілюються турецькою артилерією. – Чи можна порівняти масштаб цієї міграційної кризи з минулим? – Ні, 2015 року прийшла хвиля від одного до двох мільйонів людей, а зараз чисельність біженців на два порядки менша. – Наскільки нинішня криза природна чи, навпаки, штучна за своїм походженням? - І те, і інше. Приблизно до середини жовтня громадяни деяких близькосхідних країн могли отримати візу прямо в аеропорту Мінська. Це привабило багатьох мігрантів. Втім, ситуація змінилася, і вони можуть сьогодні отримати візу лише у консульствах Білорусі у своїх країнах. Інші отримали візи через якісь каламутні компанії. Зросла і кількість рейсів

із низки близькосхідних регіонів. Біженці продовжують прибувати до аеропорту Мінська. Але штовхає їх на це насамперед запекла економічна та військово-політична ситуація в Сирії, Іраку та Афганістані. Політики країн Євросоюзу стверджують, що все, що відбувається – кампанія проти Євросоюзу, що на-

ше не триматимемо тих, кого ви гнобили в Афганістані, Ірані, Іраку. У нас на це немає ні грошей, ні сил у результаті ваших санкцій». Думаю, це знімає питання, що відбувається. Очевидно, що Мінськ так реагує на санкції. Те, що ми бачимо, називається словом «біополітика» – тобто дії, які безпосередньо пов’язані з використанням людських тіл у

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021 стему і навіть призведе до розпаду Євросоюзу. Вкрай праві у Франції та Німеччині хотіли б повторити Brexit. До речі, останній і був багато в чому викликаний кризою з біженцями – багато хто у Великій Британії боявся напливу мільйонів близькосхідних мігрантів з континенту. А для керівництва Білорусі тут важливий політичний момент – як із зазначених причин, так і тому, що це дає їм моральні аргументи – «ви нас навчаєте правам людини, а самі відмовляєтесь допомогти нещасним біженцям». Хоча, з огляду на те, як з ними роблять самі білоруські силовики, це чисте лицемірство. – Яке сьогодні становище біженців? – Воно жахливе. Мігранти опинилися у пастці на білорусько-польському кордоні. Їм потрібна не Польща, а багата Німеччина, але зараз це неважливо. З одного боку, стоять польські силовики. Націоналістичний уряд Польщі зосередив там не лише сили поліції, а й велике армійське угруповання, близько 30 тисяч військових, включаючи бронетехніку. Деяких біженців, які прорвалися до Польщі, польські силовики побили та викинули назад.

Націоналістичний уряд Польщі зосередив там не лише сили поліції, а й велике армійське угруповання, близько 30 тисяч військових, включаючи бронетехніку правляється білоруським керівництвом, – відповідь на санкції Брюсселя, у свою чергу введені проти режиму Лукашенка за жорстке придушення протестів. Білорусь офіційно відкидає такі звинувачення, стверджуючи, що «мігранти законно потрапляють до країни літаками, а потім пішки йдуть до польського кордону». Але навіть президент Білорусі Олександр Лукашенко ясно дав зрозуміти, які у нього наміри та плани, сказавши таке: «Ми зупиняли наркотики та мігрантів – тепер самі їх їстимете і ловитемете». Це він сказав 26 травня, а 2 червня він додав: «Я чесно сказав, що ми біль-

політичних цілях. – Чи є якісь аналогії нинішньої ситуації на білорусько-польському кордоні з міграційною кризою в Європі 2015 року? – Криза з біженцями 2015 року показала, що Євросоюз дуже вразливий для такої біополітики. Першим це усвідомив президент Туреччини Реджеп Ердоган, який випустив до Європи величезну кількість біженців. Багаті країни сьогодні бояться пропускати біженців у великій кількості, побоюючись, що це посилить ксенофобні ізоляціоністські настрої в Європі та позиції вкрай правих партій, що це разом змінить політичну си-

Але є й відомості про те, як біженців били силовики Білорусі. Деякі люди хотіли повернутися до Мінська та вилетіти додому. На це влада Білорусі заявила їм, що назад дороги немає. Деякі біженці так само були ними побиті. Тисячі людей опинилися на кордоні у пастці. Вони заблоковані з обох боків. Білоруські силовики кажуть: «До Мінська ви не повернетеся. Їдьте до Польщі». Найгірше те, що зараз холодно, людям не вистачає їжі, медикаментів. Серед них багато маленьких дітей, і частина з них уже захворіла через холоди та нестерпні умови. Розмовляв Олександр Желенін Переклад українською, “Час і Події”.

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

Solution Financial Mortgage Company (NMLS ID 267469) Офіс в Українській Околиці 1706 W. Chicago Ave., Chicago, IL 60622 Tel.: 773-309-1950 • Fax: 847-834-0106 (NMLS ID 232240) An Illinois Residential Mortgage Licensee

Офіс в Glenview 1701 E. Lake Ave., Ste 260, Glenview, IL 60025 Tel.: 847-834-0100 • Fax: 847-834-0106

nacevedo@solutionsfn.com Розмовляємо українською, російською і польською мовами

новлене стратегічне партнерство Києва і Вашингтона вимагає від обох не тільки слів, а й дій. Десять днів. Саме стільки офіційному Києву знадобилося, щоб визнати факт переміщення російських військ поблизу кордонів України, ймовірну наявність у Росії бажання та планів «просунутися далі» на українську територію, і перестати нарешті вперто все заперечувати.

АНАЛІТИКА – СВІТ

Відкрите питання:

як Америка захищатиме Україну від Путіна?

Тривожні сигнали Вашингтона та бравада Києва Ось уже два тижні з-за океану ледь не щодня приходять новини про «надзвичайну стурбованість» Сполучених Штатів підозрілими діями російської армії поблизу українських кордонів, уперше оприлюднені солідними американськими ЗМІ, причому, підкреслимо, близькими до нинішньої адміністрації США. Реакція представників української влади та спецслужб, м’яко кажучи, спантеличила. Від секретаря РНБОУ Олексія Данілова, який заявив про речення фактів), а наша армія «готова відносин із партнером, котрий на«свідому дезінформацію всього су- дати відсіч кому завгодно, коли зав- дає найістотнішу допомогу Україні у спільства» та невідповідність реаліям годно й де завгодно». А ще картинно протидії російській агресії, для дерпублікацій американських ЗМІ; ГУР здивувався з «медіаґвалту» навколо жавного діяча має бути важливішою Міноборони, що розцінило оприлюд- тривожної інформації: «Ваша паніка за оплески публіки, навіть коли їхнену інформацію як «елемент спеці- точно не допоможе українській армії, ній звук, що пестить вухо й підживальних інформаційно-психологічних але може стати частиною інформа- лює непомірну зарозумілість, уже став забуватися. Навіщо ж плювати дій» (це з боку американців, чи що?). ційної війни противника». Ось це шапкозакидацтво до чого? в американську криницю, з якої ще І до «вишеньки на торті» — одкровеннями «голосу» президента Сергія Це кого Зеленський звинувачує в «па- неодноразово доведеться не тільНикифорова через тиждень (!) після ніці»? Американських журналістів? ки напитися, а й озброїтися? Навіщо перших американських публікацій і Американську розвідку? Директора вкотре примушувати стратегічного навіть уже після (!) термінового візиту ЦРУ Бернса, який помчав до Москви партнера хапатися за голову та драглави ЦРУ Вільяма Бернса до Путіна: виясняти в Путіна, що саме лихе той тувати його своєю безпідставною са«Залишається відкритим питання, на- задумав, і попередити про наслідки мовпевненістю і вже неабияк обридвіщо американські ЗМІ поширюють в разі «неприйнятних дій» стосовно лим нахабством? Банкова ж уже одного разу сертаку інформацію, чи правдива вона. України? Радника президента США Принаймні в офісу президента зараз з питань безпеки Джейка Саллівана, йозно оскандалилася. Пам’ятаєте? щодо цього немає жодної підтвер- який терміново запросив консульта- Після телефонного спілкування Зецій із американськими союзниками ленського з Байденом вискочивши з джувальної інформації». Залишається відкритим питання, з приводу ворога під українськими неузгодженим із Білим домом та Дерчому Банкова та її слухняні спецслуж- ворітьми? Чи, може, президента Джо ждепом повідомленням про перегоби й відомства публічно реагували Байдена, який зустрівся з головою вори та двічі серйозно перекрутивши саме так. Але, за інформацією ZN.UA, Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, смисл сказаних американським преофіційний Київ був сповіщений аме- після чого агентство Bloomberg не- зидентом слів. І ось Київ знову вибухриканцями про незвичне перемі- гайно повідомило, що США попере- нув неузгодженими з Вашингтоном щення російських військ поблизу дили ЄС про можливе вторгнення меседжами, що суперечать заявам кордонів України каналами ГУР і СЗР. Росії в Україну? І ось тепер сьогодні американської сторони і примушуЦю інформацію, свідчать наші джере- у Брюсселі зберуться міністри закор- ють її згадати про Даннінга—Крюгела, особисто президентові доповів донних справ країн ЄС та обговорю- ра на Банковій. Які, безумовно, звідти перший заступник секретаря РНБО, ватимуть переміщення російських нікуди не поділися, але не виключеголова комітету з питань розвідки військ поблизу кордону з Україною, но, що влада виливає на електорат Руслан Демченко (треба вважати, тоді яке їх «неабияк турбує», і будуть ду- заспокійливі флюїди не тільки через без щедрого цитування Бердяєва й мати, що з цим робити. Вони теж па- це метакогнітивне викривлення. Як припускають деякі наші співГумільова), але, як стверджують дже- нікують? На Банковій їхнє засідання рела, в алармістських тонах а ля «все теж назвуть частиною «інформацій- розмовники, на Банковій усе ще не втрачають надії ще раз «зазирнути в пропало». Тож «спеціальна інформа- ної війни противника»? Навіть якщо Київ має іншу оцінку очі Путіну». Причому не тільки в рамційно-психологічна операція», схоже, все ж таки була: а раптом президент ситуації поблизу україно-російського ках «Норманді», а й організувавши злякався б і не задумуючись погодив- кордону, навіть якщо тут «на вось- зустріч Зеленського з Путіним сам ся б дати відмашку негайно вписати в мому році війни» звикли «до обстрі- на сам. Навіть після хамської статті українське законодавство «формулу лів і вибухів, скупчень і переміщень Медведєва про Україну, яка ображає Штайнмаєра», пристати на російські військ», навіть якщо на наше керів- особисто президента Зеленського, пропозиції для зустрічі Норманді ництво «давно не діє психологічний два мої співрозмовники, близькі до або, скажімо, пустити воду в Крим чи зробити ще щось для У Вашингтоні не виключають вторгнення Росії в «умиротворення» Москви. Україну або наприкінці грудня – початку січня, або Будемо уважно відстепід кінець зими – на початку весни наступного року жувати, чи спрацювала ця «псих-атака». Поки що презиБанкової,ї дали зрозуміти, Росії», було так Б дент Зеленський публічно сміливий й тиск із і боку б Р ії — навіщо і б і що виклюі відважний: у своєму останньому наполегливо, так довго і, головне, пу- чати можливість такої зустрічі зовсім відеозверненні він хоч і підтвердив блічно заперечувати інформацію, оп- не варто… А ось чому такий галас навколо пенаявність поблизу кордонів Украї- рилюднену головним стратегічним ни майже стотисячного російського партнером України? Може, амери- ресувань російських військ поблизу війська, і навіть нібито подякував канці її й оприлюднили через те, що наших кордонів зчинили американці, західним партнерам за надану інфор- Київ продовжував поводитися без- загалом ясно. І Держдеп, і Пентагон мацію про скупчення ворожих сил, печно, незважаючи на передані йому уже неодноразово дали зрозуміти, що це незвичні пересування. За свідале при цьому запевнив, що «наші по спецканалах дані? Показна бравурність президен- ченням наших джерел, у Вашингтоні спецслужби, розвідка володіють повною інформацією» (наче й не було та — це навіщо? Для утримання па- не виключають вторгнення Росії в перед тим десяти днів повного запе- даючого рейтингу? Але ж підтримка Україну або наприкінці грудня — по-

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021 чатку січня (коли і Україна, і її західні партнери йдуть на різдвяно-новорічні канікули), або під кінець зими — на початку весни наступного року, коли, як розраховують у Кремлі, Україна буде в глибокій енергетичній, економічній і політичній кризі, а «хохли» — змерзлі, голодні та замучені «короною» — почнуть бунтувати, і Зе!влада втратить жалюгідні рештки своєї підтримки «піплом». Сполученим Штатам, стурбованим велетенських оберемком власних проблем, як внутрішніх, так і зовнішніх (найголовніша з яких — Китай), коли в Південно-Східній Азії зростає напруга, а журналісти щодня допитуються в Білого дому та Держдепу, що робитимуть США, якщо Китай усе-таки нападе на Тайвань, — «гарячий» конфлікт у центрі Європи зовсім не потрібен. Адже в разі «повторення 2014 року» — відкритого вторгнення Росії в Україну — їм доведеться не тільки висловлювати «крайню стурбованість», а й щось робити. Після провального виходу з Афганістану, після зняття основних санкцій, що блокували добудову «Північного потоку -2», та викликаного цими рішеннями невдоволення і серед республіканців, і серед чималої частини демократів, адміністрації Байдена доведеться демонструвати підтримку свого стратегічного партнера України не словом, а ділом. При цьому зрозуміло, що воювати за Україну американці не стануть. Хоча буквально днями 15 американських конгресменів офіційно звернулися до президента США Джо Байдена з проханням не тільки збільшити військову допомогу, а й розглянути можливість відправки американських військових в Україну для стримування РФ в Чорному морі. Перспективи поліпшення відносин США і Росії виявилися зовсім не такими добрими, як про це казав Байден 16 червня в Женеві після зустрічі з Путіним. Його сподівання, що вони можуть бути хоча б «стабільними та передбачуваними», розтали, як перший сніг на вежах Кремля. І замість того, щоб обговорювати з Росією «коло глобальних питань, які становлять взаємний інтерес», не кажучи вже про те, щоб намагатися «відтягнути» її від Китаю чи бодай переконати вплинути на Пекін у питанні Тайваню, — адміністрація Байдена в пожежному порядку вимушена виясняти в Путіна, які його задуми щодо України, чим викликане незрозуміле Вашингтонові переміщення російських військ поблизу українських кордонів, та придумувати, чим і як пристрахати господаря Кремля, аби не спровокувати його на вторгнення в Україну, а, навпаки, запобігти такому сценарію. До речі, про Тайвань. За свідченням ексміністра закордонних справ Павла Клімкіна, зараз на всіх основних міжнародних майданчиках активно обговорюють бажання Китаю отримати контроль над Тайванем. На думку дипломата й політика, озвучену ним уже неодноразово, якщо Пекінові це вдасться, то російський режим, найімовірніше, спробує розширити свій контроль над територією України. Але про що ведуться дискусії в українському телеефірі? Про що до хрипоти дискутують представники партії влади? Про те, позбавляти чи ні депутатського мандата ексспікера Дмитра Разумкова. Про середній паПродовження на стор. 19

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

АНАЛІТИКА – СВІТ

ложень про енергетичну безпеку нашої країни. Про неї згадується в розділі «Економічна трансформація» (а не «Безпека та протидія російській агресії») майже мимохідь, через кому, Чого не вистачає оновленій Хартії разом зі змінами клімату, декарбонізацією, реформою корпоративного Криза на кордоні Білорусі з Польуправління тощо. Правда, в докуменщею, безумовно, становить серйозну ті є слова про те, що Сполучені Штати небезпеку і для нашої країни. Але «мають намір» (не «будуть», не «зовона, на жаль, затьмила ще одну побов’язуються», а саме «мають намір») дію, котра за інших обставин мала всі «перешкоджати Кремлю у викорисшанси бути топновиною дня, якщо танні енергії як геополітичної зброї». не тижня. Йдеться про засідання у Чудово. Залишилося тільки виясниВашингтоні відродженої Комісії страти, що ж американська сторона під тегічного партнерства Україна—США цим має на увазі. Оскільки, як було та підписання главами зовнішньопоочевидно навіть на пресконференції літичних відомств Дмитром Кулебою Кулеби і Блінкена, Вашингтон не вваі Ентоні Блінкеном оновленої Хартії жає, що нинішня поведінка Росії та її про стратегічне партнерство наших роль у створенні енергетичної кризи двох країн. Це подія на тлі нового витв Європі й Україні — «використанка напруженості в російсько-украня енергії як геополітичної їнському конфлікті важлизброї». Із того, що вдалося ва вже своїм символізмом: Погодившись на добудову Північного потоку-2, видушити журналістам із Вашингтон ще раз надіслав американська сторона фактично порушила двосторонню держсекретаря, з’ясувалоМоскві й усьому світові домовленість із Києвом від 16 листопада 2018 року ся, що «червона лінія» для дуже чіткий сигнал, кого він Вашингтона — це повне вважає агресором, а кого — стратегічним партнером, кого по- ній Хартії майже знущанням. Спо- спотикання» Києва і Вашингтона — припинення поставок газу в Україпереджає про «можливі наслідки» лучені Штати «підтверджують свої «Північний потік-2». Звісно, після ну, як було 2009 року, а наразі, поясза «незвичну військову активність зобов’язання» згідно з Меморанду- липневої зустрічі Байдена з Меркель нив Блінкен, транзит через Україну поблизу України» й закликає припи- мом. Seriously? Певна річ, не варто та їхньої домовленості дати зелене зберігається. Слід віддати належне нити агресію, а кому — і далі надава- було очікувати, що в Хартії-2021, як і в світло добудові цього російського міністру Кулебі, який публічно не тиме допомогу в протидії цій агресії. Хартії-2008 (в українському варіанті), газогону в обхід України навряд чи погодився з колегою й чітко заявив: Зміст оновленої Хартії нечисленні будуть згадуватися «гарантії безпе- варто було очікувати появи в новій Росія вже використовує газ як зброю. експерти й політики в Києві комен- ки» Україні: американці ніколи не по- версії Хартії хоча б повторення поло- Як Штати планують «перешкоджати тували залежно від партійної прина- годжувалися з вільним перекладом жень Спільної заяви двосторонньої Кремлю», якщо вони раптом колись лежності та близькості/конфронтації Будапештського меморандуму укра- Комісії стратегічного партнерства усе-таки побачать такі «зловредні дії» з Банковою. На наш же погляд, Хартія їнською з англійської й ніколи не ви- від 16 листопада 2018 р., прийнятої Росії, наразі теж не зрозуміло… Минулого тижня з Вашингтона зразка 2021 року містить чимало по- знавали, що в цьому документі США П.Клімкіним і Майклом Помпео, про зитивних для України новел, порівня- надали нашій країні гарантії безпе- «координацію зусиль, спрямованих знову прозвучало дуже багато слів но зі своєю попередницею 2008-го, ки. То навіщо впихати згадування про на припинення реалізації будів- підтримки Сполученими Штатами у тому числі в питаннях безпеки та марний документ майже 30-річної ництва російських трубопроводів, України і суворих попереджень на протидії російській агресії у відповід- давності в Хартію, розраховану на які зашкодять економічній та страте- адресу Росії. Але вслід за Дмитром гічній стабільності України, таких як Кулебою підкреслимо: важливі «не наступних 10 років? ному, істотно розширеному, розділі. Хоча… Минулого тижня Росія «Північний потік-2» та друга лінія «Ту- тільки меседжі й наративи, які Росія Однак окремі положення докуповинна почути, а також дії, які вона мента (як і відсутність, на нашу дум- знову скерувала в Білорусь страте- рецького потоку». Як уже зазначало ZN.UA, погодив- побачить після цього». Залишається ку, необхідних) відверто засмутили, гічні бомбардувальники Ту-160 — «з хоч і не здивували, оскільки стали ще метою забезпечення військової без- шись на добудову ПП-2, американ- відкритим питання, наскільки рішуодним підтвердженням очевидних пеки Союзної держави». Хвалячись ська сторона фактично порушила че та до яких саме дій готові сьогодні трендів у ставленні нинішньої адміні- здатністю зазначених стратегічних цю двосторонню домовленість із Сполучені Штати — головний стратеракетоносців нести ядерну зброю, Києвом. Українській же стороні не гічний партнер України. страції США до України. По-перше, це положення, які сто- білоруський диктатор Лукашенко по- вдалося «видавити» з американців Автор: Тетяна Силіна суються євроатлантичних амбіцій відомив, що мета цих бомбардуваль- не тільки згадування в оновленій Джерело: Дзеркало Тижня нашої країни. Якщо в Хартії 2008-го ників — контроль кордону Білорусі з Хартії «Північного потоку-2» та його (https://zn.ua/ukr/international/vidkriteйшлося про «посилення України як Україною, Польщею та країнами Бал- шкоди для безпеки України і Євро- pitannja-jak-amerika-zakhishchatime-ukrajinu-vidпи, а й навіть більш-менш чітких покандидата на членство в НАТО», тії. putina.html) лець депутата Гео Лероса. Який там уже Тайвань… Добре, хоч безпрецедентну міграційну кризу поблизу наших кордонів помітили.

Аскольд С. Лозинський, Чикаго Спеціально для “Час і Події”

аближаючись до свого сімдесятиріччя, я вважаю себе все більш інтроспективним. Я активно займався українсько-американською громадою більшу частину свого життя і часто дивувався, чому тільки декілька моїх однокласників з восьмого класу українсько-католицької школи св. Юри були залучені, адже сама школа мала стати розсадником українсько-американських громадських активістів. Але не стала. Чесно кажучи, із 120 однокласників лише небагато наблизилися до того, щоб бути орієнтованими на громаду. Недавній химерний і безглуздий досвід дав мені привід знову задуматися над цим питанням. Я мав намір внести частину моїх цінних акцій до українсько-американської фундації. Мені відповіли, що ця Фундація не має ємності для такого внеску. Я запропонував оформити його і я б не тільки зробив свій внесок, але й намагався б переконати інших зробити те саме. І я був безце-

а Декларація Північноатлантичної ради альянсу на Бухарестському саміті НАТО від 3 квітня 2008 р. згадувалася в контексті закріплення в ній твердження, що «Україна стане членом НАТО», то через 13 років документ 2021-го лише обережно згадує Декларацію Бухарестського саміту та досить скромне Комюніке Брюссельського саміту від 14 червня 2021 р. і говорить про підтримку Сполученими Штатами «права України самостійно визначати свій майбутній зовнішньополітичний курс без стороннього втручання, в тому числі щодо прагнення України приєднатися до НАТО». Одне слово, відчуйте різницю… По-друге, згадування Будапештського меморандуму з урахуванням нинішніх реалій виглядає в оновле-

Колись, на момент розпаду СРСР, 19 із 21 радянського супербомбардувальника Ту-160 розміщувалися в Україні. Під тиском США десять із них порізали на брухт, один (гаразд уже) залишили як музейний експонат, а ще вісім, за угодою з РФ 1999 року, передали Росії в рахунок боргів за газ. Тепер суперракетоносці Ту-160, з примхи двох божевільних диктаторів, кружляють поблизу українських кордонів... Тож, слід гадати, як один із аргументів на користь надання Сполученими Штатами Україні хай не систем ПРО й «залізного купола», а бодай сучасної системи ППО, і Будапештський меморандум згодиться. З паршивої вівці хоч вовни жмут. І, по-третє, ще одна проблема, яка не отримала в Хартії належного висвітлення, це, безумовно, «валун

Роздуми ремонно відкинений. Звичайно, новачок у громаді був би втомлений і не повернувся б. Є багато інших способів, через які наша спільнота відмовляється від новобранців. Одним з них є сприйняття корупції. Дуже багато хто, на жаль, бачить громаду як комунальне корито, як таку собі можливість підвищити свої власні або сімейні фінансові ресурси. Це не про крадіжки, але насправді це так. Деякі з пільг включають пільгову оренду, безкоштовне харчування, платний транспорт, і тому подібне. У багатьох випадках активіст не тільки отримує вигоду, але й ділиться нею зі своєю родиною. Цей тип самозбагачення триває поколіннями. Деякі навіть тримають оплату посади, коли організація просто не може собі цього дозволити. Часто нахабна репліка полягає в тому, що я працюю у громаді з нижчою шкалою оплати, ніж я міг би отримувати в реальному світі. Так само часто, чесно кажучи, якби не позиція громади, були б багато з цих так званих «відданих патріотів» безробітними. Це жодним чином не є засуджен-

ням оплачуваних працівників, необхідним для функції установи. Українська американська, канадська, європейська і навіть австралійська спільноти були прямо відроджені перелитою кров’ю, прошу Вас, новою хвилею, величезною людською ціною для України, хоча й не фінансовою втратою. За деякими підрахунками, одна чверть валового внутрішнього продукту України припадає від перевезення грошей своїм рідним, що здійснено мігрантами за кордоном. Все-таки ця хвиля – робоча хвиля. Щоб вони не заробляли - вони живуть максимально економно, щоб якомога більше віддати своїм родинам в Україні. В результаті до громадської скарбниці жертвується мало, якщо взагалі хоча б щось. Найпомітніший грошовий номінал на знаменитій колекційній таблиці є з зображенням Джорджа Вашингтона. На жаль, для оплати витрат потрібно занадто багато цих однодоларових купюр. Я критикував багато організацій, до яких належу, і навіть деякі, з якими я не маю зв’язку, через їх надмірні витрати, оскільки вони постійно працю-

ють зі збитками. По правді кажучи, таких дуже багато організацій існують і виживають лише завдяки фінансовій жертовності і довгостроковому баченню наших батьків і матерів. Однак цей капітал не триватиме вічно. Тому, коли я наближаюся до своїх золотих років, з моєю вірою в гени моєї матері (вона дожила до 99), я маю надію, але дуже стурбований майбутнім наших громад. Очі більшості наших фондів звернені на Україну. Але хто буде фінансувати майбутнє наших власних громад, які не менше важливі за інституції в Україні? Наші діти? Я сумніваюся. Ми, звичайно, маємо бути трохи розумнішими, ніж фундація, яка не може і не хоче пожертвування акцій, облігацій або взаємних фондів. Ми також повинні відкрити очі на особисте збагачення і викрити його, щоб зупинити. “Жити для громади” дуже відрізняється від “життя з громади”. Усі виграють від громадського життя. Обмежимося перевагами духовними. Ці питання займають мій розум все більше і більше, в результаті чого я стаю запальним і старим. До речі, чому ми називаємо їх золотими роками, коли насправді кожного ранку ти прокидаєшся з новими болями?

УКРАЇНОЦЕНТРИЗМ

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

Чому українці збирають полуницю в Польщі за 1000 євро в місяць, а не вирощують в себе вдома? І що з цим робити або як Україні стати багатою?

во? Можливо, звичайно. Ба більше, в системі колгоспів була передбачена максимальна переробка сировини та комплексність (про це будемо говорити в наступних статтях). Потрібно було зберегти ту потужну систему із трансформацією у кооперативну снують прості, на перший поформу власності. Ефективність такої гляд, запитання, на які насправсистеми, до речі, доведена в Ізраїлі. ді не існує простих відповідей. Їхні кібуци - це ті самі удосконалені Українці володіють однією з кооперативні колгоспи, що знахокращих земель у світі. В сусідній дяться під особливою опікою та захиПольщі земля також непогана, стом держави. але її менше і вона якісно постуЧому я, згадуючи польського ферпається. Проте не поляки їздять в мера, написав саме про 6 гектарів Україну на заробітки, на багатшу землі? Бо саме така величина середземлю, а навпаки. Навіть більше нього фермерського господарства - польський фермер, що вирощує в Польщі. І цієї величини достатньо, полуницю, наймає цілу групу потрібно зробити? Купити насіння, творюють у готовий виріб. І весь світ щоб забезпечувати свою сім’ю на дозаробітчан-українців і платить їм підготувати землю, здійснити виса- платить великі гроші за продукти, ос- стойному рівні. І Польща має кілька по 1000 євро. І очевидно, що при цьому він працює не в збиток собі, дження рослин, здійснювати всю новою яких є зерно, вирощене в Укра- мільйонів малих сімейних фермерів супровідну необхідну роботу, в мо- їні. Але Україна отримує лише кілька - ось вам і одна з основ справжнього а впевнено заробляє на цьому. А мент дозрівання - поступово збирати відсотків від тих грошей, бо продає середнього класу. Він є господарем українці, що приїхали на заробітурожай. А потім щось із тим урожаєм сировину! А вся висока додана вар- на своїй землі, вільний, достатньо заки, мають в себе на Батьківщині робити - продавати на базарі, в ма- тість осідає в Італії! Цікаво, а чи мож- безпечений, живе та працює у себе купу землі, але мало хто з них газинах чи супермаркетах, еко-лав- ливо побудувати макаронні заводи в вдома, платить податки, створює здатний, працюючи на ній, отримати прибуток в 1000 євро на міся- ках тощо. Для того, щоб здійснити Україні, щоб додана вартість осідала кілька робочих місць, запускає обіг ць. Де ж ховається оця економічна цей продаж, треба мати налагодже- тут + робочі місця +...? А якщо заборо- економічних процесів, володіє зброну систему: продавців, ринки збуту, нити вивезення сировини, а всесвіт- єю, готовий захищати все, що вважає суть, котра так Україні необхідна? логістику тощо. Починаючи від най- ньовідомим італійським виробникам своїм і т.д. Знаєте скільки Україна має малих В цій статті я спробую надати мак- простішого варіанту: бабуся продає запропонувати будувати свої заводи симально спрощену відповідь на це власноруч вирощене на присадибній тут, в Україні? Можливо чи ні? Мож- фермерів? 38 тисяч!!! При кращій земливо. І всі західні держави йшли саме лі, більшій її кількості, більшій кількозапитання, намагаючись докопатися ділянці і, закінчуючи складнішими. АЛЕ: кількість ягід полуниці з 1 га таким шляхом - максимальна концен- сті населення! Це не випадковість, а до глибини. І хоча ці роздуми можуть здатись очевидними і зрозумілими - дуже велика, і якщо її не встигнути трація доданої вартості у своїй країні. системна закономірність - наслідки Але знову повернемось до Поль- дій всіх, хто перебував при владі в для справжніх фахівців у економічній вчасно продати, то що буде? Ягоди зісфері, мій життєвий досвід показує, псуються. Робота, закладені зусилля, щі. Як вони організували в себе такі Україні, адже вони свідомо знищуващо навіть серед людей із досвідом у вартість насіння і т.д. - коту під хвіст. системи переробки? Кооперація. ли середній клас та унеможливлюнауці далеко не всі можуть ці речі зро- А коли йдеться про щоденні сотні кі- Фермерів на рівні громад, за галузе- вали появу нового, фінансова забеззуміти. Тим більше, їх поки що не ро- лограмів ягід, вирощених в сільській вою спеціалізацією, на рівні регіонів, печеність для появи якого - головна зуміють пересічні українці, більшість місцевості, тобто далеко від “якогось” держави тощо. Спільне об’єднання в передумова. Але вільні самодостатні люди - за“знань” про економіку яких побудова- Києва, де є купа перекупників, готових кооперативи різних видів - для того, ні на передвиборчих обіцянках “укра- реалізовувати товар? Тоді варіантів щоб максимально продуктивно зби- гроза для системи. Власне, тут нічого їнських” політиків. В останніх замість зовсім небагато. Або не займатись та- рати продукцію, обробляти, достав- нового. Український господар-курреальних знань та дієвих механізмів кою діяльністю, бо не зможеш на ній ляти, продавати. Те, що недоступне куль також був загрозою для маркприсутні лише популізм та імітація в заробити, або думати на тим, ЯК НА одному фермеру із 6-ма гектарами систсько-ленінської червоної зарази, красивій обгортці з гучною назвою ЦЬОМУ ЗАРОБИТИ? І як це питання ви- землі, вже стає доступним 10-ом та- адже не міг її сприйняти в силу свого з розряду “Велике крадівництво” чи рішене в тій же Польщі, та й, зрештою, ким фермерам. Зібралась група, орга- морального здоров’я. Що було далі, “Велика при(х)ватизація”, чи інша “ве- в усіх економічно-розвинених країнах? нізувала кооператив, взяла кредит в ми всі знаємо. Українці мають свій надзвичайСтворення ВИСОКОЇ ДОДАНОЇ держави чи отримала кошти під гранлика зараза” або, прости Господи, ще якесь чергове “покращення вашого ВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ. Через різні тову програму ЄС, чи склалися всі ра- но ефективний і масштабний досвід можливі системи переробки. І навіть, зом і купили відповідну технологію та кооперації, про що що регулярно життя вже сьогодні”... Але повертаючись від химер укра- коли йдеться про всім відому полуни- всю потрібну техніку. І почали випу- згадують, але ніколи не розкривають їнської політики, в якій практично цю, то варіантів переробки тут вже є скати джеми, з позначкою “Еко” (після справжньої суті. Митрополит Андрей відсутні інтереси етнічних українців дуже багато: полуничний джем, желе, отримання відповідних сертифікатів, Шептицький - ім’я того видатного та й самі етнічні українці, до основ заморожена ягода (різні види замо- в чому також держава допомагає сво- українця, котрий показав, як добре економіки, хочу привернути увагу чи- розки), ароматизатори, сушені ягоди, їм фермерам), і реалізовувати їх всю- можемо ми працювати в кооперації. тача на трохи незвичний, а, можливо, соки, морси, наливки тощо. І це ще ми ди, де тільки можна (і тут же держава “Свій до Свого по Своє”, - так казав Шептицький. І саме цю його найбільш очевидний та прафразу я взяв за назву для вильний ланцюжок еконоПольща має кілька мільйонів малих сімейних фермерів мого ютуб-каналу, адже мічних міркувань. ось вам і одна з основ справжнього середнього класу. В для досягнення успіху нам Земля. Земельна ділянка Україні малих фермерських господарств всього 38 тисяч!!! потрібно проявити коопепевної фіксованої площі із рацію у багатьох сферах. верхнім родючим шаром гуСамоорганізація в час гарячих подій мусу, котра використовується люди- не розглядали варіативності і і ринку допомагає програмами, податковими С ною для вирощування продуктів сіль- для реалізації, але про це трохи зго- пільгами чи ще чимось, адже розуміє, Майдану та на початку війни з Москонаскільки вигідною є експансія на вією - це та сама кооперація, просто ського господарства. Насправді вже дом. Саме в цій переробці первинної зовнішні ринки). І тому такий фермер іншого виду. навіть в цьому формулюванні людина В рамках, так званих, “економічних сама собі робить “компліменти”, що сировини в кінцеву продукцію з ви- наймає ще купу українців, платить їм нібито “щось там десь вирощується”, сокою доданою вартістю і ховається достойну (для українців, але не ЄС) рихворм” нам постійно нав’язували а реально все робить саме Земля, со- економічне багатство. Про це я вже зарплату і почуває себе досить добре знищення систем створення доданої вартості, тотальну прихватизацію нячна енергія, вода, повітря - словом, писав раніше у статті “Принципи зба- в економічному плані. Аналогічно до полуниці можемо і т.д. І куди ми прийшли? А в 1991 ми природа. Людина просто користу- гачення держави: 9 уроків Філіпа фон ється дарами Творця, присвоєними Хорніка” (https://www.chasipodii.net/ розглянути молоко. Зараз в україн- ж були дуже потужною країною з коських селах скуповують молоко по лосальним потенціалом. То давайте результатами чужої роботи. Дарів, до article/27132/). Всесвітньо відомі італійські мака- 5-6 гривень за літр, в той час, як вар- “вчитись так, як треба”, щоб “мудрість речі, в ході зміни клімату на планеті ставатиме все менше - продовольча рони. Мало хто з українців чітко знає, тість фасованого “молочного шмур- була своя”, переставати слухати всящо значна частина з них виробля- дяка” в супермаркетах не буває ниж- ких “порадників”, наводити лад в себе криза вже йде повним ходом. Але повертаємось до землі. При- ється з українського зерна. Тільки от чою 23 гривень. А якби в селі була вдома А потім - запитати всіх тих “раднипустімо, що ми маємо 1 гектар укра- Україні з цього жодної користі, бо в своя система переробки: фасування їнського чорнозему, на ньому можна України закуповують зерно, яке потім молока в пляшки, кефіру, йогуртів, ків і рихворматорів” про результати їх виростити певну кількість полуни- переробляють в борошно там, в Італії. сироварня, невеликий маслозавод роботи. Запитати по справедливості і ці, залежно від сорту. Що для цього А далі, в тій же Італії, борошно пере- на кілька десятків сіл тощо. Неможли- нікого не забути. Назар Мухачов, Київ Спеціально для “Час і Події”

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

ПОЛІТИКА

ксперти програми SIGMA проаналізували «успіхи» реформи.У грі у «високопродуктивних» та «високомотивованих» Національне агентство державної служби (НАДС) так загралося, що скоро перетвориться на піар-агентство власного імені. На жаль, громадський сектор уже не так активно моніторить і контролює роботу НАДС, і в публічну площину потрапляють переважно позитивні «досягнення» та «здобутки». Проте є зовнішні європейські експерти, які на регулярній основі відвідують Україну і дають свої об’єктивні висновки. По суті, відчиняючи двері в реальність. Так, осіння місія в Україні програми SIGMA (її основна мета – зміцнення та вдосконалення публічного управління на європейському просторі ) презентувала підсумковий звіт щодо стану реформи оплати праці державних службовців. Експерти SIGMA, аналізуючи загальний контекст реформи, звертають увагу НАДС на питання, які неодноразово озвучувалися. Хоча вже четвертий пост-майданний уряд заявляє про реформу держслужби як пріоритетну, станом майже на кінець 2021 року реформа так і не відбулася. Провальні конкурси на посади в органах державної влади, що їх «слуги народу» скасовували 2019-го у зв’язку з карантином і лише через рік повернули, – бутафорія та лицемірство. На посади повсюди виводяться виключно «свої» люди. І це вже нікого не дивує й не обурює. Втім, як і те, що не розроблено й не впроваджено показників ефективності роботи як держслужбовців на посадах, так і органів влади (KPI’s). Ба більше, останнім часом усю дискусію навколо реформи «слуги народу» звели до розмов про необхідність підвищення зарплат чиновникам та міністрам. Однак навіть вони вирвані з контексту реформи й не обґрунтовуються професійно: скільки, а головне – за що і як, а вже потім – скільки і кому платити. Тому європейські експерти у своєму звіті вкотре наголошують, що потрібно встановити чіткі та взаємоузгоджені критерії змінних складових заробітної плати, тобто – премій. У законі України «Про державну службу» (2015) було зазначено: базовий оклад становить 70% від заробітної плати і не більше 30% – преміальна частина. Проте цю норму вдало обійшли, і тепер чиновникам платять до 300% за інтенсивність праці. Ми знову повернулися до того, що визначення премій, надбавок та доплат стало інструментом впливу керівників. Відбувся значний відхід від прозорості, зрозумілості та відкритості і в інших аспектах оплати праці. Так, зокрема, говорячи про запропоновану «реформу оплати праці держслужбовців», європейські експерти звертають увагу на те, що «ринкова» по суті модель, яка закладена в ній, не є аналітично обґрунтованою. SIGMA очікувано рекомендує переглянути реформу і здійснити економічне моделювання витрат, пов’язаних із нею. Оскільки впровадження «реформи» в тому вигляді, в якому вона пропонується, призведе до значних фінансових, соціальних та репутаційних втрат. Чому так? Потрібно ґрунтовно опрацювати необхідність реформи та впро-

Держслужба: зарплати зі стелі та премії у 300 відсотків

вадження її саме на цьому часовому відтинку. Мова про формування дизайну всеосяжної реформи, яка буде спрямована на вирішення ключових і проблемних питань оплати праці державних службовців, а не фрагментарне вирішення «шкурних інтересів» топ-чиновників. Реформа має бути розроблена цілісна та всеосяжна і не може виходити тільки з практики органів влади, які відібрані для пілотних проєктів. Запропоновані НАДС заходи не відображають, який вплив вони матимуть на всі зацікавлені сторони. Наразі домінують власні вузькі інтереси установ і державних службовців, котрі перебувають у вигідному становищі. Проте до обговорення мають бути залучені всі сторони процесу, і, в тому числі, держслужбовці всіх категорій. Мають бути почуті та враховані інтереси і державних службовців, які обіймають найнижчі посади державної служби, особливо тих, котрі працюють у регіонах. Отже, SIGMA вказує на такі ключові недоліки і недоробки нинішньої реформи оплати праці державних службовців: По-перше, обрана модель реформи оплати праці державних службовців не тільки не обґрунтована аналітично, основне – вона не дає чітких розрахунків вартості реформи. Тобто тих витрат, у які може вилитися реформа – збільшення бюджетних сум на оплату праці. Щоб, зрештою, в держави не забракнуло коштів на її реалізацію, якщо ініціативи реформаторів призведуть до збільшення фондів оплати праці державних органів у кілька разів. По-друге, немає відповіді на запитання, чи призведе реформа до зменшення чисельності державних службовців або посад державної служби, в тому числі вакантних і фактичних працівників. По-третє, реформа формує сподівання на підвищення заробітної плати для всіх державних службовців, проте чи можливо це? Якщо Україна не зможе покрити всі витрати, пов’язані з реформою, це ще більше поглибить горизонтальні й вертикальні розриви оплати праці органів різних рівнів та різних категорій державних службовців. По-четверте, пропонується встановити співвідношення між мінімальною та максимальною

заробітною платою в органі влади у 15 разів! Без відповіді залишається питання, за які кошти буде покрито таке зростання оплати праці. Оскільки стандартною практикою є співвідношення всемеро. Що й було закладено в редакції закону України «Про державну службу» 2015 року. Чому цю норму НАДС підвищує вдвічі, не маючи ані жодного обґрунтування, ані фінансового забезпечення. Адже такий підхід веде насамперед до істотного зростання рівня заробітної плати на найвищих щаблях державної служби. По-п’яте, порушується принцип «рівна оплата за рівноцінну працю». Посадовий оклад має стати основним способом винагороди за роботу державних службовців, а не бути змінною частиною, що залежить від керівника. Ідеться про те, що на аналогічних посадах як у межах органу влади, так і в межах інших органів влади наразі подекуди маємо різницю в оплаті праці у 15–20 разів. По-шосте, некоректно порівнювати рівні оплати праці в державному та приватному секторах. Оплата праці у приватному секторі в усіх країнах вища, ніж у державному. Людина, котра прагне заробити більше, йде у приватний сектор чи займається власним бізнесом. Державний сектор має низку інших переваг, зокрема можливість пожиттєвого найму, можливість побудувати кар’єру, постійне навчання та розвиток за рахунок держави, гарантований соціальний пакет, особливий статус пенсійного забезпечення. Тобто державна служба відрізняється від роботи у приватному секторі насамперед стабільністю та служінням своєму народові. Саме тому некоректно вимагати ринкових заробітних плат у державному секторі. По-сьоме, запропонована модель спрямована на підвищення заробітних плат на найвищих посадах, які вже й тепер оплачуються вище, проте аж ніяк не гарантує підвищення заробітної плати на найнижчих щаблях державної служби. А це та суперечність, яку реформа оплати праці державних службовців має вирішити, а не, навпаки, поглибити. Адже наразі це один із ключових розривів і одна з основних проблем оплати праці в державному секторі на найнижчих посадах та в регіонах.

21 По-восьме, необхідно створити науково обґрунтовану класифікацію не тільки посад державних службовців, а й професійних стандартів посад державної служби. Розробка грейдів та проведення оцінки посад. Це дасть змогу прозоро підійти до оплати праці на аналогічних посадах у межах одного органу влади та в межах різних органів влади на аналогічних посадах. Для цього слід забезпечити єдиний підхід для всіх органів влади, а не вибірковий – для певних. По-дев’яте, має бути забезпечена прозорість схем оплати праці. А також пропонованих підходів до оплати праці. Налагоджена система комунікацій, де кожен державний службовець зрозуміє суть реформи оплати праці та вплив реформи безпосередньо на нього. По-десяте, ставиться питання про зупинення дії схем оплати праці для фахівців із питань реформ. Що сприятиме вирівнюванню оплати праці на аналогічних посадах. Як засвідчила практика, висока заробітна плата для фахівців із реформ не виправдала себе, а, навпаки, посилила розрив між ними та фахівцями, чия заробітна плата за майже однакову роботу різнилася в кілька разів Підсумовуючи, європейські експерти акцентують, що мотиваційним інструментарієм керівників на державній службі не повинен бути ручний режим встановлення премій, доплат і надбавок. Оскільки такий підхід показує низький рівень менеджменту на державній службі. Виникають питання щодо низки доплат, серед них: компенсація за додаткове навантаження, за доступ до державної таємниці, 50% доплати за стаж. Крім того, для проведення всеосяжної та об’ємної аналітики в межах усієї країни потрібно, аби нарешті запрацювала на повну силу інформаційна система HRMIS, яка дасть змогу адмініструвати систему оплати праці державних службовців. Мають бути створені механізми, що дозволять підвищувати оплату праці в майбутньому. А також запроваджені бюджетні механізми контролю над фондом оплати праці. Не менш важливим аспектом оплати праці державних службовців є те, що вона не може бути відірвана (автономна) від зарплат інших працівників публічного сектора. Має бути мінімізований ефект нестабільності для інших секторів, зокрема освіти та охорони здоров’я. Не менш важливим питанням є розрахунок впливу реформи оплати праці на майбутні пенсії державних службовців у короткостроковому та довгостроковому періодах. Пошук відповідей на всі ці питання, переосмислення моделі оплати праці державних службовців та значні істотні доопрацювання концепції можливі тільки за наявності професійного неупередженого підходу і професіоналів, здатних розробити і впровадити цю реформу. Час чергових непрофесійних експериментів має канути в минуле. Підготовлено на основі Висновку Програми SIGMA щодо пропонованої реформи оплати праці на державній службі в Україні, 03.10.2021. Фото: Дзеркало Тижня Автор: Жанна Балабанюк Джерело: Дзеркало Тижня (https://zn.ua/ukr/ internal/derzhsluzhba-zarplati-zi-steli-i-premiji-u300-vidsotkiv-.html)

ПОЛІТИКА

а Банковій запустили «Велике медіабудівництво», про яке не поспішають розповідати суспільству. В останні дні жовтня Національна рада з питань телебачення і радіомовлення провела перший від початку карантину цифровий конкурс — на отримання телекомпаніями регіональних ліцензій на мовлення. На конкурс було виставлено 43 цифрові місцеві ліцензії в 17 областях України. Зокрема в обласних центрах — Житомирі, Львові, Миколаєві, Одесі та Хмельницькому. Найбільше частот — 15 — отримала волинська телерадіокомпанія «Аверс», яку пов’язують із соратником Ігоря Коломойського, народним депутатом від «За майбутнє» Ігорем Палицею. Палиця контролює «За майбутнє» і майже завжди голосує синхронно зі «Слугою народу», виступаючи для неї донором голосів. Очевидно, у команді Володимира Зеленського ці послуги цінують: «Аверс» отримав ліцензії не лише на Волині, а й у Житомирі, Миколаєві, Рівненській та Тернопільській областях. Крім того, компанія здобула ліцензію у Львові, яка не дісталася місцевим мовникам — «Першому західному» та «Міст ТБ». Така кількість ліцензій ще не робить медіа Ігоря Палиці загальнонаціональним мовником, але вже наближає його до цього статусу. Щоб краще зрозуміти, наскільки виняткові умови створив йому регулятор, варто зазначити, що інші місцеві компанії, які під час цього конкурсу претендували на частоти поза межами «материнських» областей, здебільшого їх не отримували. Так, «33 канал» із Хмельницького (ДП «Дитяче телевізійне агентство») не отримав жодної частоти, хоча претендував на десять. Схожа ситуація з каналами «Ісландія», «Закон ТВ», «Апостроф» і «ПравдаТУТ». Вони заснували місцевих мовників і не отримали жодної частоти — інколи навіть у містах, де не було інших претендентів. Загалом, попри те, що на конкурс надійшло 130 заявок, частина частот залишилася нерозподіленою. Зокрема так сталося в Одесі. На три місця в мультиплексі подалися чотири компанії: ДП «Дитяче телевізійне агентство», «Ісландія Одеса», «Апостроф Одеса» та ТОВ ТРК «РІО». Місце в цифрі дісталося тільки останній компанії (власники — Михайло Гусєв та депутат Южненської міської ради Віталій Кутателадзе). Два місця в мультиплексі лишилися вільними: Нацрада не віддала їх іншим претендентам. І не факт, що тепер Концерну РРТ буде економічно вигідно забезпечувати роботу такого мультиплексу. Перед початком розгляду конкурсних питань голова Нацради Ольга Герасим’юк окреслила критерії, якими мали послуговуватися члени регулятора під час голосування: орієнтація на суспільно важливий контент і соціальні програми, фінансові можливості для забезпечення мовлення та відсутність порушень законодавства щодо прозорості медіавласності. Натомість один із учасників конкурсу, який програв, розповів «Детектору медіа», що організатори конкурсу нібито отримали категоричну настанову згори: або видавати ліцензії лояльним до Банкової мовникам, або не видавати їх нікому. Також він додав, що з ним контактували люди, котрі нібито від імені найвищих осіб у ієрархії президентської вертикалі влади запропонували віддати їм 50% власності компанії в обмін на ліцензію. І коли він запитав їх про мотива-

Як Зеленський будує медіаімперію

цію такої пропозиції, вони начебто відповіли: «А як інакше ми можемо бути впевненими, що ближче до виборів ви не продасте свою компанію Віктору Медведчуку?». Тут варто відступити від основної теми статті та звернути увагу на ще один важливий момент. Крім Ігоря Палиці, цифрову ліцензію у Львові отримало приватне підприємство «НТА — Незалежне телевізійне агентство» львівського політика Дмитра Добродомова та його партнера Андрія Мисика. Андрій Мисик разом з іще одним соратником Добродомова Андрієм Кісерою в грудні 2018 року запустили телеканал UkrLive. А інший представник цього ж середовища Роман Любицький у січні 2019 року запустив телеканал «Перший незалежний». Так, це саме ті мовники, які восени 2021-го придбав народний депутат від «Опозиційної платформи — За життя», голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Нестор Шуфрич. Придбав, щоб забезпечити прикриття для подальшої роботи колишніх журналістів та медіаменеджерів заблокованих на початку року телеканалів Віктора Медведчука («112 Україна», NewsOne та ZIK). На відміну від описаних на початку статті цифрових ліцензій, «Перший незалежний» та UkrLive отримали ліцензії супутникові: це значно легше, бо мова про необмежений ресурс. Але дистрибуція таких телеканалів коштує набагато дорожче, бо вони мусять сплачувати чималі суми за входження до кабельних мереж. Перші власники саме так їх і розвивали: вкладали непропорційно багато в побудову дистрибуції і непропорційно мало — в виробництво контенту. Так, наче це був такий собі бронепотяг, який чекав свого часу, стоячи на запасних рейках. Одразу після формального переходу «Першого незалежного» до рук колективу екс-медведчуківців його теж вимкнули з ефіру: відтоді він мовив тільки в YouTube, і Шуфрич став його співвласником уже в такому стані. Але коли до його рук перейшов UkrLive, він під своїм логотипом почав транслювати «Перший незалежний». Уже в перші тижні після зміни власника UkrLive нарвався на перевірку від Нацради, бо в його ефірі прозвучала інформація про шкоду вакцинації, а крім того до студії включався Віктор Медведчук з коментарем щодо державного устрою України. «Знаю, що зараз готується створення комісії з вивчення стану свободи слова в Україні в межах Парламентської асамблеї Ради Європи. Там є кілька депутатів, які хочуть дати

оцінку фактові закриття українських телеканалів і онлайн-видань. Я піду до кінця. Якщо закриють і цей канал, я куплю інший. Будуть закривати канали — я буду відкривати нові, аж поки вся світова спільнота не скаже: «Ви там що, всі з глузду з’їхали?» — анонсував плани щодо використання своїх можливостей як голови профільного комітету Нестор Шуфрич в одному з недавніх інтерв’ю. Як бачимо, сьогодні в Україні засновництво і вивід на мінімальний рівень телеканалів з метою перепродажу —такий самий бізнес, як реєстрація і подальший продаж партій. Але повернімося до Володимира Зеленського і паростків його медіамережі. У день, коли проводився конкурс на цифрові регіональні ліцензії, сталася ще одна непересічна подія: Нацрада без конкурсу переоформила загальнонаціональну цифрову ліцензію музичного каналу М2. Телеканалом багато років управляє команда його співвласника Миколи Баграєва, але навряд чи стратегічні рішення в ньому ухвалюються без участі власників медіагрупи StarLightMedia Віктора та Олени Пінчуків, куди входить М2. Разом із переоформленням ліцензії М2 Нацрада змінила його програмну концепцію на інформаційну, а назву — на «Аргумент ТБ». Тобто фактично створила новий інформаційний телеканал із новим власником — Сергієм Рабенком, юристом і «темною конячкою», яких на телевізійному ринку зазвичай використовують для приховування власників реальних. Ця ліцензія була неробочою, виданою для мультиплексу, якого де-факто не існує, і М2 в цифрі ніколи не мовив. І можна було б пожартувати, що Віктор Пінчук почав вдало самодеолігархізовуватися. Але для невідомого широкому загалу юриста регулятор постарався: перевів цей телеканал в інший, працюючий, мультиплекс і доручив модернізувати його, щоб для нового мовника знайшлося місце не лише на папері. У медіагрупі Пінчука уже є потужні новинні служби на телеканалах ICTV та СТБ, до того ж вона вже кілька років як стала на суворі рейки фінансової ефективності, тож навряд чи новий інформаційний канал запускається в його інтересах. Найпоширеніше пояснення, яке можна почути в кулуарах медіаринку, полягає в тому, що телеканал створюють «під президента» люди з його оточення. Та це не все. До кінця року можуть відбутися ще два конкурси: на FM-мовлення та мовлення в новому національному цифровому мультиплексі, будувати який почали цього

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021 року державним коштом, мотивуючи необхідністю захисту інформаційного простору від гібридних загроз із боку Росії. В обох конкурсах має намір узяти участь (і, звісно, виграти) державний телеканал «Дом». Влада запустила його на початку 2020 року для мовлення тільки на окупованих територіях. Тому він мав певні послаблення в контенті: транслювався виключно російською і сприймався експертами медіаринку як значною мірою пропагандистський ресурс, якому, відтак, необов’язково дотримуватися журналістських стандартів. Тепер влада має намір розширити його мовлення на неокуповану територію, рекламну кампанію мовника вже можна побачити по всій Україні. До речі, крім «Дому», новий національний мультиплекс створить можливість для появи на й так перенасиченому українському телеринку ще 11 нових телеканалів, і кому дістануться ліцензії, наразі важко уявити. На тлі цих подій влада почала системно атакувати НСТУ — суспільного мовника, який кілька років тому був створений на базі державної НТКУ у рамках курсу на відмову від державних медіа, взятого Україною після Революції Гідності. Уряду вже довелося публічно вибачатися через скаргу на платформі Ради Європи за слова заступника керівника офісу президента Кирила Тимошенка, який в одному зі своїх інтерв’ю розкритикував спосіб формування наглядової ради НСТУ (більшість членів якої — від громадських організацій, а голова обирається членами ради). Він натомість припустив, що голову наглядової ради може призначати уряд. Уряд у своїй відповіді зазначив, що це була не офіційна заява представника офісу президента, а його особиста думка. Хоча насправді ініціативи посилити через зміни в законодавстві позиції Держкомтелерадіо як акціонера НСТУ, а також узагалі виключити громадські організації з суб’єктів, які формують наглядову раду медіакомпанії, були й виникають досі. Всі описані вище події формують сумну й тривожну картину: Банкова фактично вибудовує для себе лояльну мережу телерадіокомпаній. Медіаімперію, коли хочете. І це «Велике медіабудівництво» має свою логіку. Володимир Зеленський прийшов до влади, не володіючи власним медіаресурсом. На телебаченні він був присутній тільки у розважальних шоу в медіагрупі Ігоря Коломойського. І після приходу до влади Зеленський вважав, що може спертися на олігархів, які показуватимуть глядачам своїх телеканалів світ його очима. Спочатку так і було, але потім сторони почали занадто дорого обходитися одна одній та відверто одна одну дратувати. І та медіаатака на президента, яку нині влаштував Рінат Ахметов, не дозволяє Володимиру Зеленському думати, що одного дня так само не почнуть діяти й інші власники медіаактивів. Тому він вирішив подекуди за їхній рахунок, подекуди за рахунок державних ресурсів вибудовувати власну телемережу для впливу на тих 50%+ українців, які головним джерелом інформації все ще вважають телебачення. На жаль, ці процеси обов’язково позначаться на житті кожного громадянина, адже нездорове медіасередовище завжди гальмує демократичні процеси та економічні перспективи. Фото: Дзеркало Тижня Автор: Галина Петренко Джерело: Дзеркало Тижня (https://zn.ua/ukr/ internal/jak-zelenskij-buduje-mediaimperiju.html)

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

к пандемія вплинула на психічне здоров’я підлітків?Навіть якщо COVID-19 є порівняно менш ризикованим для фізичного здоров’я дітей і підлітків, пандемія стала для них серйозним психологічним випробуванням.

Закриття навчальних, розважальних і спортивних закладів та пов’язана з ними самотність, дистанційна освіта, обмежене спілкування з однолітками безпосередньо вплинули на психосоціальне та емоційне самопочуття дітей. Багато досліджень показали зростання збудливості, дратівливості, гіперактивності й навіть агресивності, а також порушення апетиту та сну. Зокрема, молодші діти хвилювалися, що члени сім’ї можуть заразитися новою хворобою, були неспокійними й тривожними. Водночас підлітки боролися з турботами та невпевненістю щодо свого академічного й особистого майбутнього та виявляли посилення симптомів афективних розладів. «Опитування показують значне зростання депресії та тривоги у дітей і підлітків. У Німеччині та деяких інших країнах ця цифра зросла вдвічі, інколи навіть утричі», — наголосив Крістофер Прінц із Берлінського центру ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) на дискусійному заході «Психічне здоров’я в умовах пандемії — молодь під тиском», що відбувся у травні цього року. У міжнародному порівнянні

ОСВІТА

Недитяче випробування

дитячої та підліткової психіатрії у Великій Британії. Уже після першого раунду опитувань, який відбувся у травні та червні 2020 року, стало зрозуміло: 71% дітей і підлітків у віці від 7 до 17 років відчували емоційний стрес через пандемію. Дві третини вказали на зниження якості життя та рівня психологічного добробуту. Водночас погіршився й стан здоров’я: удвічі більше дітей, ніж у першому опитуванні, заявили, що вже не займаються спортом, а натомість дедалі більше часу проводять за смартфонами чи комп’ютерами, зокрема й через дистанційне навчання. Найбільше постраждали діти та підлітки з нижчим соціально-економічним статусом і нижчим рівнем

71% дітей і підлітків у віці від 7 до 17 років відчували емоційний стрес через пандемію. Дві третини вказали на зниження якості життя та рівня психологічного добробуту вжиті заходи та наслідки пандемії були різними, особливо для дітей. Наприклад, у багатьох країнах Європи, Південної й Центральної Америки карантин супроводжувався закриттям шкіл і дитячих садочків упродовж багатьох місяців, а також суворою комендантською годиною. У ФРН заборонили перебувати навіть на дитячих майданчиках. В інших країнах, наприклад, у Швейцарії чи Швеції, карантинні обмеження були не такими жорсткими. Проте впевнено можна стверджувати, що живого спілкування бракувало всім. А діти й підлітки дедалі частіше повідомляли про істотне зниження якості життя, посилення психологічного стресу та страхів. Це й не дивно — для дітей рік, у якому все стало на паузу, виявився значно довшим, аніж для дорослих. У репрезентативному дослідженні COPSY (Corona and Psyche) вчені з Великої Британії та з Університетського медичного центру Гамбурга-Еппендорфа (UKE) досліджують наслідки пандемії коронавірусної хвороби для психічного здоров’я та добробуту дітей і підлітків у Німеччині. Від травня 2020-го до середини січня 2021 року вони опитали понад 1 тис. дітей і молоді та понад 1,6 тис. батьків за допомогою онлайн-анкетування. Результати цього опитування здивували навіть організаторів дослідження: «Ми очікували на погіршення психологічного самопочуття під час кризи. Однак те, що воно виявиться таким масштабним, здивувало нас самих», — зауважила докторка Ульріке Рейвенс-Зіберер, яка очолює дослідження й клініку

освіти батьків, оскільки їх менше підтримували в їхньому сімейному середовищі. Також зріс рівень побутового насильства, особливо в соціально незахищених сім’ях з більшим соціальним стресом, наприклад, через утрату роботи або маленьку житлову площу. Значно зросли в дітей також тривоги та страхи. У 24% опитуваних це навіть призвело до ознак тривожного розладу, проти 15% до пандемії. Психологічні та психосоматичні проблеми численні й різноманітні. Вони варіюються від підвищеної дратівливості, труднощів із засинанням, болю в животі та головного болю до значно серйозніших відхилень, таких як поведінкові проблеми та гіперактивність. «Дуже важко було пояснити малим, чому не можна вийти на вулицю й погратися на дитячому майданчику, особливо коли вони бачили з вікна, що хтось порушував правила, — розповіла Тижню Ірина, матір п’ятирічного Богдана та дворічної Теї, які проживають у німецькому Штутгарті (у місті понад пів року був жорсткий локдаун із зачиненими дитячими садочками й майданчиками та комендантською годиною). — Серце розривалося, коли вони дивилися на порожнє подвір’я та щодня запитували, коли нарешті зможуть погуляти зі своїми друзями. Маленька дитина не розуміє, що таке «пандемія» чи «вірус». А ще дуже важко було справлятися з шаленою дитячою енергією, яку малюки не мали можливості використовувати сповна. Вони просто «дуріли», кричали, влаштовували істерики».

Повертаючись до дослідження COPSY, через пів року після першого раунду опитування поліпшення не відбулося. Навпаки: внаслідок тривалої соціальної ізоляції тривога лише поглибилася. Другий раунд опитування у грудні 2020-го та січні 2021 року виявив, що кількість дітей, які відчувають емоційний стрес від пандемії, збільшилася до 80%. На додаток до значного зростання тривог і страхів проти першого опитування, також почастішали психосоматичні скарги й симптоми депресії. Батьки маленьких дітей відзначали, що малюки стали емоційно нестійкішими. Однією з причин цього є закриття дитячих садочків і, як наслідок, порушений звичний розпорядок дня. Дітям довелося звикати до цілковито нового побуту, що є величезним стресом для їхньої психіки. Батьки помічали, що діти стали збудливішими, їх було важче заспокоїти та вкласти спати. «Моєму дворічному сину бракувало гри з однолітками. Були проблеми з обіднім сном, оскільки дитина не проводила достатньо часу на свіжому повітрі, — поділилася своїм досвідом Олена з Івано-Франківська. — Також інколи ми спостерігали пригнічений настрій у малюка, хоча сам він не міг пояснити, що не так. Удома йому дуже не вистачало вуличних ігор, тому ми разом тепло вдягалися, розсували меблі та відчиняли вікна, і в морозні дні грали вдома у футбол. Щоб якось урізноманітнювати дозвілля, малювали на полотні, читали книжки, виходили на зв’язок з родичами, разом пекли печиво й тортики. Але були також позитивні моменти — син почав більше говорити, бо вдома чув діалог батьків, а не монолог мами. Після завершення строгого карантину він не одразу захотів гратися з іншими дітьми, йому вже було цікаво з самим собою». Схожим досвідом ділиться з Тижнем харків’янка Олександра, яка опинилася на карантині з трьома дітьми шести-дев’яти років: «Спочатку будо важко, бо наш ритм життя не вкладається в рамки самоізоляції. Діти звикли активно проводити час після школи. Десь із тиждень ми адаптовувалися. Була ж весна, а тут удома треба сидіти! Дітям було важко, бо накопичену енергію нікуди виявилося дівати. Погіршився апетит і сон, з’явилася роздратованість, апатія. Ми з чоловіком вирішили чітко дотримуватися режиму дня: рано вставати та вкладати дітей до 21:30. Зранку обов’язково робили фізичні вправи. Намагалися давати дітям завдання на день: читання,

23 математика, англійська. Придумали «банку бажань» — якщо ставало сумно чи нудно, діти витягали з банки папірець із завданням, яке ми виконували разом. Також проводили спільні вечори: грали в настільні ігри, малювали, складали пазли й конструктори, читали. Це знімало напругу перед сном. Пожалкували, що вдома не було тварини (рибок до уваги не беремо). Після карантину ми помітили, що в дітей змінилося ставлення до дозвілля, школи, родини. Вони тепер цінують можливість відвідувати гуртки, секції, басейн, музичну школу. Хвилюються, що школу можуть знову закрити, бо не в захваті від навчання онлайн, оскільки їм важливо спілкуватися з вчителями наживо». Наслідки карантину та пандемії для дітей і підлітків з уже наявними психічними захворюваннями також були різними. Особливо сильно пандемія вплинула на дітей з обсесивно-компульсивним розладом, синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю або розладами аутистичного спектра. Такі діти мали особливі труднощі з організацією роботи або дистанційною освітою. «Локдаун припав на період гострого пубертату нашого п’ятнадцятирічного сина Дениса, в якого діагностовано розлад аутистичного спектра, — розповів Тарас із німецького Гайдельберга. — Закриття школи порушило встановлений перебіг тижня, до якого Денис звик. Дистанційне навчання не сподобалося з самого початку — син навідріз відмовлявся використовувати камеру, почав пропускати уроки. Оскільки улюбленим заняттям було проведення часу за комп’ютером, виявилося важко розмежувати час для навчання й розваг (відеоігри). Він фактично постійно перебував у своїй кімнаті. Думки про те, що треба вчитися, заводили його в ступор. Умовляння, слова, пропозиції допомоги лише провокували сварки. Повна відсутність зовнішнього спілкування дуже погано вплинула на його психіку. Раніше Денис здобував хоч якийсь позитивний досвід, хоча сам того й не розумів, від «вимушеного» спілкування з іншими. Ми почали бити на сполох ще взимку, коли запідозрили депресивний стан — Денис часто плакав, казав, що не хоче жити, не бажав уставати з ліжка, мав напади злості, панічні атаки. На початку 2020-го ми звернулися до психотерапевта, але через кілька місяців зрозуміли, що словами не зарадити — стан не покращився. Тоді ми разом з психіатром вирішили додати до терапії медикаменти (антидепресанти) і, на щастя, стан сина значно покращився». Попри негативний вплив пандемії на дитячу психіку, є й певні підстави для оптимізму. Тривала ізоляція привела до загальної підвищеної обізнаності щодо психічного здоров’я, батьки стали частіше звертатися до фахівців. Сучасні діти справді ростуть у час, який може бути дуже стресовим для їхнього психічного самопочуття. Тому батькам важливо звертати увагу на будь-які поведінкові зміни своїх дітей та в разі потреби не чекати на кризову ситуацію, а звертатися за компетентною допомогою. Автор: Ксенія Фукс Джерело: Український Тиждень (https://tyzhden.ua/Science/253479)

ЧАС І ПОДІЇ

АНАЛІТИКА Сергій Чаплигін, Львів Спеціально для «Час і Події»

нига «COVID-19: Велике Перезавантаження». Написали її влітку 2020 року Клаус Шваб (людина, яка створила та керує Давоським форумом – місце де мільярдери вчать мільйонерів керувати бідними) та лівацький журналіст- футуролог Т’єрі Маллере. Вона складається з трьох розділів. У першому розділі оцінюється вплив пандемії на п’ять різних галузей – економіку, суспільство, геополітику, довкілля, у другому – аналізуються зміни в окремих компаніях і галузях. Третій розділ присвячений змінам життєвих цінностей сучасних людей. Фабула. Людство постало перед вибором - жити і далі в «старій економічній моделі» - боротися зі підвищення доходів громадян, що постійно знижуються, нарощувати економічне зростання, множити проблеми з екологією та кліматом, вести війни за ресурси і тим самим прирікати себе на неминучу загибель чи переглянути життєві цінності, пріоритети, умови суспільного договору та вибрати політику, «яка виведе економіку на новий шлях до більш справедливого та зеленого майбутнього…». Тому пропонується тотальна та незворотна перебудова світу, скидання цінностей епохи Модерну та початок нового світу із зовсім іншою економікою, цінностями, принципами існування суспільства, держави та бізнесу. І саме «пандемія надала нам можливість для перезавантаження». Вона показала, «наскільки швидко ми можемо здійснювати зміни у стилі життя». Тому потрібно не послаблювати обмежень, не знімати карантинів, хоч би яким був масовий опір їм. Дослівно так: «Проблема розсинхронізації між двома групами (тими, хто приймає рішення, і громадськістю), чий горизонт сильно відрізняється, стоїть гостро і впоратися з нею в розрізі пандемії буде непросто... Вони можуть зніяковіти від стресу і стати «неслухняними»: Чи приймемо ми режим ізоляції? Чи готова більшість дотримуватись правил чи ні?». Тому опір неслухняних треба давити. Способів скільки завгодно. Наприклад, загальний для багатьох країн документ про незараженість, за яким пускатимуть чи не пускатимуть на літак, через кордони, на футбол… (Книга написана влітку 2020 року). Це потрібно без жалю робити, бо перед людством стоять загрози: 1) ядерна війна; 2) зміна клімату; 3) екологічна си-

Жодної конспірології... Багато хто питає, коли ми, нарешті, зможемо повернутися до нормального життя. Якщо коротко: ніколи!

туація, що погіршується; 4) зростаюча соціальна нерівність для людей. Пандемія загострила наявні проблеми та багаторазово прискорила чи збільшила деякі з них. Якщо на самому початку про коронавірус міркували як про «велика зрівнялівка», яка не робить відмінностей між бідними та багатими, то зараз стало зрозуміло, що це не так. Соціальна нерівність під час пандемії посилилася – вищий та середній клас мали змогу працювати віддалено, тоді як представники найбільш низькооплачуваних професій робітничого класу, ризикуючи своїм здоров’ям та життям, підтримували економіку та інших людей під час епідемії. Світ занурився у рецесію. У «старій економічній моделі» вихід з рецесії передбачав нарощування обсягів виробництв та збільшення прибутку за будь-яку ціну. Однак після того, як кордони закрилися, цей сценарій унеможливився. У періоди криз та воєн роль держав, як інститутів, завжди зростає. Криза викликана пандемією – не виняток: багато країн у цей період відійшли від ліберальних моделей регулювання економіки та повернулися до консервативних практик, викладених у кейнсіанському підході. Це контроль над цінами та зарплатами, зниження відсоткових ставок, збільшення державних витрат та запозичень, а також закриття кордонів. Прагнення вибратися з рецесії не може не позначитися на екології. У зв’язку з падінням цін на вуглеводні виникає спокуса продовжувати використовувати їх як основну енергію і тим самим збільшувати вже існуючі проблеми.

Економічна активність, погіршення екології та зміна клімату мають прямий взаємозв’язок. Як це не дивно, із зазначеними факторами також пов’язаний й епідеміологічний добробут. Вирубування лісів, збільшення викидів вуглекислого газу, а також скорочення біологічної різноманітності є причиною появи нових вірусів І без того не найкращу економічну, соціальну та екологічну ситуацію погіршує також зростання протистояння між США і Китаєм, на частку яких разом узятих припадає 40 відсотків світового економічного виробництва. Це суперництво є небезпекою для всього світу. Тому «у цьому безладному новому світі, що визначається зрушенням у бік багатополярності та інтенсивної конкуренції за вплив, конфлікти чи напруженість більше не визначатиметься ідеологією, а стимулюватимуться націоналізмом та конкуренцією за ресурси. Якщо жодна держава не зможе навести лад, наш світ страждатиме від постійного «дефіциту глобального порядку». Все ця врятує «інклюзивна економіка», яка передбачає створення ідеального балансу між людьми, планетою та прибутком. На сайті Фонду Рокфеллера дано п’ять характеристик інклюзивної економіки - участь, справедливість, зростання, стабільність та стійкість. 1. «Участь» - наявність можливостей для всіх без винятку людей бути включеними в економіку – мати доступ до ринків, брати участь як працівники, споживачі та власники бізнесу. 2. «Рівність» - можливості для доступу всіх без винятку до суспільних благ, послуг та інфраструктури. Ком-

#46 I 11.17.2021 панії повинні прагнути забезпечувати потреби тих, хто перебуває за межею бідності. 3. «Зростання» — це трансформація економіки на користь поліпшення становища всіх, зокрема людей із бідних верств. 4. «Стабільність» - соціальні гарантії та забезпечення прогнозованості рішень влади. 5. «Стійкість» - взяття до уваги довгострокових витрат і вигод, у тому числі з позиції використання природних ресурсів, соціального та людського капіталів. Але тільки на перший погляд інклюзивна економіка з її турботою про бідні та незахищені верстви суспільства, дбайливе ставлення до природних ресурсів та уважність до екології видається найвищим проявом гуманізму. Насправді інклюзивна економіка передбачає ліквідацію старої економічної системи (головною метою якої є збільшення виробництва та споживання), скидання цінностей епохи модерну та перехід до «концепції нульового зростання», яка передбачає різке зниження масштабів економічної діяльності та радикальне скорочення чисельності населення на планеті . Одним з напрямків цього «заходи забезпечення соціальної справедливості» у вигляді турботи про ЛГБТ (а фактично пропаганди ЛГБТ) та права жінок (а фактично пропаганди фемінізму) – це не що інше, як створення умов для скорочення населення. Якщо стисло основний зміст «Великого Перезавантаження» полягає в: 1. вступі людства в 4-й економічний уклад (йому була присвячена попередня зустріч у Давосі), тобто поступової заміни робочої сили кіборгами та впровадження розвиненого Штучного Інтелекту у глобальному масштабі; 2. переході до екологічної економіки та відмови від індустріальних структур Модерну; 3. управлінні свідомістю населення у глобальному масштабі, що лежить в основі cancel culture – запровадження цензури в мережах, підконтрольних глобалістам. Слово «перезавантаження» англійською мовою звучить як «reload», що передбачає повернення системи до «старого стану» (тобто, якщо використовувати як метафору персональний комп’ютер, повернення системи до заводських налаштувань після виправлення помилок, що накопичилися). А ось слово «reset» можна перекладати як «скидання» всього наявного, або тотальне «обнулення». А під «наявним» розуміється «економічна», «соціальна» та «геополітична» сфери життя.

P.S.

Обіжник про чергову московську ескаляцію війни проти України Головна Управа Організації Оборони Чотирьох Свобід України започаткувала чергову кампанію захисту України у відповідь на московську ескаляцію цього тижня своєї восьмилітньої війни проти України. ГУ ООЧСУ звертає Вашу увагу на тривалу московську загрозу Україні та закликає Вас звернутися до Білого Дому і Ваших федеральних законодавців з проханням термінового надання матеріяльної, військової та фінансової допомоги Україні. Засоби масової інформації цього тижня повідомили про нову московську небезпеку Україні. Росія, яка вже від 2014 року веде війну проти України, змобілізувала понад 100,000 військових сил та направила їх на всі прикордонні частини України. Закликаємо Вас негайно звернути-

ся до своїх Сенаторів і Конгресменів із вимогою вимагати від Президента Байдена та його адміністріції, щоб вони ( не тільки словом), але й ділом негайно стали в обороні України, її суверенности та незалежности, та вимагати, щоб вони зайняли принципове ставлення та поробили відповідні заходи для захисту нашої Батьківщини. Ситуація – вкрай небезпечна. Якщо ми не допоможемо, то хто? Якщо не зараз, то коли? У Ваших листах до законодавців, просимо звернути їхню увагу на лист сенатора Роберта Портмана з Огайо, в якому він закликає Президента Байдена підсилити допомогу Україні з приводу цієї московської ескалації. Сенатор Портман заявив у своєму листі: «Я, як і раніше, дуже стурбований діями Росії на східноукраїнському кордоні. Звіти вказують на посилення роз-

гортання військ, артилерії та танків до України під виглядом військового вишколу. Як я вже зазначав, під час попередніх навчань росіяни залишили велику кількість смертельного обладнання поблизу Донбасу, а тепер використовують наступні переміщення військ та інші тактики, щоб ще більше загрожувати Україні та дестабілізувати регіон… «Адміністрація Байдена має виконувати свої зобов’язання щодо захисту Європи та продовження провідної ролі Америки у світі. Американським цінностям свободи і волі нічого не замінити – ми не повинні дивитися далі, ніж відважні українці, які продовжують воювати і гинуть, протиставляючись російському пануванні над Донбасом». У словах Міністра Закордонних Справ України Дмитра Кулеби, Росія, через свою незупинну войовничу полі-

тику, становить правдиву небезпеку не тільки Україні а також і цілій Європі. І не треба бути ґенієм щоб зрозуміти те, що по тому боці Атлантику лежить Америка. Головна Управа ООЧСУ радить своїм членам координувати свою участь у цій кампанії з Українською Національною Інформаційною Службою у Вашінгтоні, та іншими громадськими організаціями, щоби показати світові загальний громадський характер цієї преважливої дії. Головна Управа закликає своїх членів та всю громаду активно включитися до цієї надзвичайно важливої кампанії. Якщо у Вас будуть запитання, просимо звернутися до нас. За ГУ ООЧСУ: Микола Грицковян, голова Ігор Длябога, секретар

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

АНАЛІТИКА

Філіп Сендс:

«Вулиці ваших міст политі кров’ю та сповнені історією, і цю історію вам ще треба розказати, бо вона – ваша» П

ро питання питтан анн ня ідентичності, ідентично ност стіі значення складних сторінок історії, а також про роль міжнародного права в засудженні міжнародних злочинів Ганні Трегуб, журналістці видання “Тиждень”, розповів президент англійського PEN-центру, франко-британський юрист Філіп Сендс.

Хоробрість торкатися незручних тем, яку виявляють адвокати, прокурори та судді, – це один із мотивів, який об’єднує ваші книжки, написані для широкого кола читачів. Чому ця тема важлива навіть тоді, коли йдеться про міжнародне право та судочинство, а також про людей, які їх творять та здійснюють? – Думаю, що ліпше називати це незалежністю духу. Моя наступна книжка, котра має побачити світ у вересні 2022 року, стосується міжнародних злочинів, здійснених Великою Британією, а також колоніалізму, бо я не боюся говорити й аналізувати дії уряду. Думаю, що правникам передусім належить іти за фактами туди, куди вони приводять, і приймати той факт, що це можуть бути дуже складні ситуації. Ми говоримо правду. Робимо це чемно, з почуттям такту, ввічливо та не атакуємо людей, щоб лише когось атакувати. Ми лишень ідемо за фактами туди, куди вони ведуть – практично так само, як це роблять фахові журналісти. – Рафал Лемкін і Герш Лаутерпахт – двоє всесвітньо відомих юристів, котрі були творцями засад міжнародного права після Другої світової війни. Вони не обмежилися участю в засудженні злочинів нацизму, а запропонували нові підходи та терміни, якими міжнародне право оперує й досі. Чи можна стверджувати, що до активних дій їх спонукала власна пам’ять? – У Лемкіна та Лаутерпахта є спільна фінальна точка, проте шляхи, якими вони до неї прийшли,

Мовчання – це складніше питання питання. У своїй книжці я писав, як син Лаутерпахта розповів мені, що він ніколи не хотів поговорити зі своїм батьком про Нюрнберзький процес і ніколи не говорив із ним про втрати їхньої родини. Сам Лаутерпахт теж ніколи не хотів про це говорити. Ця історія мене не дивує, бо так само було з моїм дідом, який ніколи не говорив про те, що сталися до 1945 року. Потрібно було 75 років, щоб я поїхав досліджувати подробиці того, що трапилося. Звичайно, мені відома, так би мовити, велика картина тих жахливих речей, які трапилися під час Голокосту, проте я ніколи не хотів розпитати про це рідного діда. І так само Лаутерпахт волів про це мовчати. Лемкін був іншим. Його племінник Сол, якого я проінтерв’ював у Монтре, розповів, що дядько, навпаки, про все це розповідав. Думаю, є два шляхи, якими можна йти в цій ситуації. У родині Лаутерпахта мовчали, а Лемкін говорив про те, що трапилося, цілком відкрито. Ці двоє чоловіків були дуже відмінними між собою. З жодним із них я не зустрічався особисто, бо вони померли на початку 1960-х років, коли я ще був дитиною. Тож мій погляд щодо того, якими вони були, склався на основі прочитаного. Лемкін був дуже пристрасним, емоційним, хорошим стратегом. Нещодавно я спілкувався зі старшим, досі живим прокурором Нюрнберзького процесу Бенджаміном Ференсом, якому виповнився 101 рік. Він пригадував Лемкіна, з яким йому випало спілкуватися під час того процесу. Ференс розповідає, що Лемкін був цілковито, тотально захоплений своєю ідеєю, і практично всюди від нього звучало слово «геноцид». Прокурор від США попросив його не втручатися в справи сторони обвинувачення та в терміни, які вона використовує. Лаутерпахт був зовсім іншим, таким собі поважним університетським професором, набагато стриманішим. Думаю, у

Велика Британія не розповідає правди про свою історію. Більшість країн нічого не робить з власною складною історією. Німеччина чи не єдина, яка хоч якось з цим впоралась дуже різні. До речі, нещодавно Імперський військовий музей у Лондоні відкрив свої галереї, присвячені Другій світовій війні. У їхній експозиції буде частина, присвячена Гершеві Лаутерпахтові та Рафалу Лемкіну, вихідцям зі Львова. Почну з того, що мене здивувало на людському рівні. Після 1943–1945 років, після жахів Голокосту, замість того щоб скрутитися десь у куточку й плакати, ці двоє вчинили інакше. У них були ідеї та ідеали, певна енергія, що штовхала їх уперед протягом того жахливого часу. На загальному людському рівні йдеться про відверто виняткову річ. Вони не хотіли бути жертвами, хоча зазнали жахливих утрат, були свідками загибель своїх рідних під час Голокосту.

нього були свої пристрасті, проте говорив він вельми відсторонено. Його стиль був холодним, стриманим, дискретним. Герш Лаутерпахт і Рафал Лемкін – це приклади двох абсолютно різних типів роботи. – Злочини нацизму було засуджено на міжнародному рівні, але цього досі не трапилося щодо злочинів комунізму. Чи може тут допомогти початок міжнародного кримінального провадження? – Уявіть собі 1945 рік, коли було влаштовано Нюрнберзький процес. Тоді СРСР був на стороні країн-переможців, не забуваймо про це. Відтак було ухвалене рішення про покарання тільки однієї сторони – відповідно, ішлося про нацистів. Оскільки США були союзниками СРСР, вони

Довідка Філіп Сендс народився 1960 року в Лондоні. Франко-британський юрист, адвокат-практик, директор Центру міжнародних судів і трибуналів, професор права. Брав участь у розгляді низки міждержавних суперечок у межах процедур Міжнародного Суду ООН та Європейського суду з прав людини. Викладав правознавство в Університеті Лондона й Університетському коледжі Лондона. У 2002 році став одним із засновників Matrix Chambers. У 2003 році був призначений радником королеви Великої Британії. З 2018 року – президент англійського PEN-центру. погодилися не торкатися будь-яких тем, котрі стосувалися злочинів, здійснених Радянським Союзом, британцями або ж ними самими. Зосередилися тільки на німцях, що породило проблему: правосуддя припинило бути самим собою, а відіграло роль інструменту покарання переможених переможцями. Якщо відповідати на ваше запитання в практичних термінах, то відповідь буде негативна. Не думаю, що сьогодні, за 75 років, можливо говорити про початок кримінального провадження стосовно, скажімо, злочинів, що сталися на території України у 1930-х роках, бо всі ті, хто за них відповідальний, уже мертві. Цих злочинців не лишилося. До речі, не знаю, чи це відомо у вас, але роботи Рафала Лемкіна заборонені в Росії, бо він характеризував Голодомор як геноцид. Звернімося до іншого прикладу: чи засуджувати уряд Східної Німеччини за злочини, здійснені до 1989 року? Відповідь знову «ні». Ідеться про частину процесу примирення та руху вперед до чогось такого, що зробила Південно-Африканська республіка після 1994 року. Як на мене, набагато важливіше питання, у чому полягає функція міжнародного кримінального права в досягненні примирення. Для мене кримінальне право становить лише один із доступних інструментів досягнення такого стану поряд із політичними, освітніми, історичними процесами, наративами та переповіданням історій. Для мене кримінальне право є не вершиною всього цього, найвищим і найкращим засобом, а лишень одним із доступних нам інструментів. Упевнений, що важливо розуміти, чому ті чи інші речі трапилися, хто їх вчинив і як нам не допустити їхнього повторення. Саме собою право не може цього зробити, бо для цього потрібний ширший спектр політичних, етичних, історичних інструментів, які ми маємо. Підсумую: міжнародного кримінального судового процесу щодо подій, які трапилися давним-давно, не буде. Ви маєте звернутися до вирішення цієї проблеми іншими засобами, зокрема шляхом зміни наративу, розповіді, що тоді трапилося та чому. – Розкриття правди щодо діянь тоталітарних режимів, про долю мільйонів, котрі від них по-

терпали, справді не відбувається в судових залах. Які ще інструменти та засоби можуть стати в пригоді в цьому випадку? – Такими засобами є, наприклад, музеї. Вони становлять дуже важливий інструмент. До прикладу, яку історію розповідає Британський музей? Це історія величі Великої Британії. Чи каже він щось про рабство, колоніалізм? Ні. Чи розповідає він історію, засновану на реальних подіях? Ні. Натомість він каже так: «Ми могутня держава. Ми забрали те, і те, і ось те в інших, і тепер воно наше». Велика Британія не розповідає правди про свою історію. Більшість країн нічого не робить з отією власною складною історією. Німеччина чи не єдина, яка хоч якось з цим впоралась. А от, приміром, Австрія – ні. Життя не є суто бінарним, не складається лише з двох сторін, білої та чорної. Моя нова книжка присвячена долі группенфюрера СС Отто фон Вехтера, який був головою дистрикту Галичина в 1942–1944 роках. Я не описую його як монстра, хоча він убив пів мільйона осіб. Поряд із цим він був здатний на любов, честь та щедрість, був хорошим батьком. Я відкинув оцей бінарний аналіз, ніби існує тільки чорне й тільки біле. Кожна людина не буває винятково жахливою або винятково фантастичною, вона є подеколи і такою, і такою. Тут повернімося до Лемкіна та Лаутерпахта, що казали, власне, про оті червоні лінії, які ніколи не можна заступати. Ідеться про принципи, які створюють зовсім іншу якість життя, у якому немає дискримінації. Чи були українці дискриміновані? Коли я продирався крізь читання документів Львівського університету, виданих між 1915 і 1925 роками, то там студенти скрізь писали, що вони або поляки, або євреї, або українці. Більшість студентів тоді була поляками, ще було небагато євреїв і практично зовсім не було студентів-українців. Тому що українців виключили, позбавили права університетської освіти в 1915–1925 роках. Чи всі ці люди не мають підстав казати, що вони не зазнали дискримінації? Ні, вони мають такі підстави. Чи може це бути підставою, щоб потім убивати тих, хто отак до них ставився? Так, можливо. Знову повернуся до того, що Продовження на стор. 27

ЧАС І ПОДІЇ

ІСТОРІЯ

«Згадаймо праведних гетьманів... – згадаємо своїх дідів»

Лідія Корсун, Нью-Йорк Спеціально для «Час і Події»

і таким заголовком з ід великою цікавістю прочитала в київській газеті «Україна Молода», (в рубриці «Історія», підрубрика «Нація», за 2-3 листопада ц. р.) спогади Валентини Кузик-Гетьман, відомої київської мистецтвознавиці, доктора філософії.

До слова, про неї ми не раз писали в нашому американському україномовному часописі «Час і події». Але раніше це стосувалося її мистецтвознавчих досліджень з історії української музики або волонтерської участі в діяльності теж відомого Київського міського громадського клубу «Співуча родина» при Будинку вчителя. Авторка Валентина Кузик пояснює, що саме спонукало

#46 I 11.17.2021

Читацький відгук

її написати ці спомини. А ось мене написати про її спомини спонукала передача радіо «Ukiedrave» нашої медіакомпанії «Меdiator» (Чикаго) від 10 листопада про модерновий (інноваційний) музей у Києві «Становлення української нації». Такого за технологією (цифровою) ще немає ніде у світі(!!!). Отож, не все «пропало»: ми в чомусь «попереду планети всієї»:). І спомини ці якраз по темі одного із розділів музею. Отож, йдеться про нашу історію. Історію доби УНР (до, під час і після). Але як власні спогади, розказані авторці про ці події ще в дитинстві - рідними. Йдеться про долю прадіда та діда по матері за прізвищем Гетьман,

та діда Працюка - по батьку. Прадід Григорій Гетьман був організатором козацького повстання в 1919 р (т.зв. «Чаплинська республіка», Херсонщина). А дід по батьку - Матвій Працюк - січовий стрілець з Волині, який втік на Херсонщину, - край козаків-хліборобів, - ховаючись від чекістських чисток. Змінив прізвище, діждався сина (батька авторки), але все рівно був знищений по доносу. Ми всі знаємо про подібні «республіки» визвольної бротьби 1919-1921 роках в центральній Україні з творів Василя Шкляра, споминів «Холодний Яр» Юрія Горліс-Горського, діяльності однойменного клубу письменника Романа Коваля. А тут

- Південь! Саме про ці події Олесь Гончар написав свою дилогію «Перекоп» і «Таврія», приїздив в с.Чаплинка, розпитував діда. Отож, ще в дитинстві авторка «...Праведних гетьманів» теж слухала про ці події з перших вуст. Вони запали в душу. Вони обросли свідомим зацікавленням і вивченням опісля. Наприклад, здивувала пані Валентина конкретикою: приведеними цифрами одного вичерпного речення, що стосується даних жертв сфальсифікованого політичного процесу над діячами СВУ (Спілка визволення України): «15- розстріляли, 192 - заслали до концтаборів, 87- вислали за межі УРСР, 3 - засудили умовно,124

«Згадаймо праведних Гетьманів…» – згадаємо своїх дідів Валентина КУЗИК-ГЕТЬМАН, мистецтвознавиця Спеціально для “Час і Події”

ро Чаплинську республіку, яка проіснувала чотири місяці 1919 року, та родинні зв’язки з козацькою старшиною в багатьох сім’ях півдня України. Мене спонукала написати ці рядки згадка про моїх дідів – як по лінії мами, так і по лінії тата, – життя яких уклалося в загальний літопис Української першодержавності (1917– 1921), буремну добу її творення. Бо ті мої діди не були спостерігачами, не ховалися від трагедій часу, а самі брали активну участь у подіях. Останнім імпульсом для написання став «знаковий» день 21 жовтня 2021 року 21 століття. Річ у тім, що ця дата жовтня-місяця – день народження мого діда по мамі Михайла Григоровича Гетьмана (21 жовтня 1895 – 6 червня 1976).

Чаплинку на Херсонщині заклали нащадки запорізьких козаків Мала щастя аж до школи зростати в садибі діда Михайла, в розкішному за чорноземами таврійському селі Чаплинка на Херсонщині, що заклали нащадки запорізьких козаків по руйнації Січі. Дід був шанованою людиною на селі – ветеринар і фельдшер у одній особі. Ще перед Першою світовою він вивчився на фельдшера (в Кишиневі), а потім на ветеринара (у Асканії Новій). Так сталося, що з п’ятьох його дітей (трьох синів і двох дочок) у живих, на жаль, залишилися тільки дівчата: старша - Мотрона - моя мама, та наймолодша - Стефанія. Двоє хлопчиків вмерли ще малими, а третій Микола був гордістю родини: вивчився на авіатора, був пілотом літака-бомбардувальника. Та почалася війна,

і батьки у перший же місяць війни отримали звістку про його загибель. То ж про рідних, звичаї родини, історію дідо Михайло розповідав мені, як найстаршій онуці, коли ми вдвох у повечір’я влітку сідали на ще гарячій від денного пекучого сонця призьбі, а взимку – на лежаночку, і я перетворювалася у велике суцільне вухо. Бабуня Сашуня кричала з кухні: «Що ти голову дитині морочиш? Воно їй потрібно?» Дідо лагідним тоном відповідав: «Потрібно, потрібно. А з ким же я ще можу про це погомоніти?» Щось з тих надвечірніх бесід мені запало в пам’ять, а щось пізніше, вже після відходу діда в горні світи, сама розпитувала у бабусі, старших рідних, сусідів по селу, щоб змалювати загальну панораму подій. Родину Гетьманів у Чаплинці на порубіжжі ХІХ–ХХ століть поважали, а Григорія Гетьмана – мого прадіда – знали як міцного господаря. Адже й він, і його троє старших синів та

звільнили від покарання». Так же само вчиняли і з куркулями, до яких віднесли і родину з прізвищем Гетьман. Читається стаття із зацікавленням, бо написана душевно, просто, конкретно, без навмисно підкресленого пропагування. А так, як було. З іншої сторони - відчувається високий рівень політичної культури, вміння не зловживати багатослівністю, дружбу «з пером», тобто - художній смак. Чого вартує лиш заголовок з обіграним використанням Шевченкового «Згадайте праведних гетьманів» ! Такі спомини-свідоцтва нашої історії боротьби за визволення і незалежність України сьогодні дуже цінні, актуальні. Бо продовжується боротьба за незалежність війною. Бо вкотре спостерігаємо приклади чергового намагання переписувати нашу історію. Пропонуємо варіант статті, пересланий її авторкою Валентиною Кузик-Гетьман.

Дід Михайло та бабуня Сашуня (1966 р.)

донька Соломія з родинами мали, крім хат з подвір’ям у селі, ще й окремо купкою хутори в степу поза селом, де тримали різний реманент і худобу – корів, коней, вівці. Дід розповідав, якої сили були наші предки, як вони любили й шанували коней (траплялося, через чорноземну багнюку після дощу переносити тварин на своїх спинах!). Одним словом, як почали у 1920-ті казати – «куркулі». Дідо Михайло розповідав, що в родині зберігалися папери, які засвідчували зв’язки з кубанським писарем, пізніше наказним гетьманом Захарком Чепігою; що в селі не було кріпаків, тільки «зайшлі» за приробітком. Але малою мене те не цікавило, я більше розпитувала про коней. Особисто думаю щодо Чепіги: пов’язання з козацькою старшиною простежуються в багатьох родинах півдня України.

Що правда, а що ні у «Таврії» та «Перекопі» Олеся Гончара?

Чотири сини Григорія Гетьмана. Сидять: Савва та Михайло. Стоять: Іван і Кирило (1918 р.)

Головне те, що прадід був одним із україно-свідомих людей та очолив козацьке повстання, участь у якому брали і його чотири сини – Савва, Іван, Кирило та наймолодший Михайло. То була так звана Чаплинська республіка, що проіснувала чотири місяці: січень

– квітень 1919 року. Піднялося майже дві тисячі козаків (!), до них долучилися загін моряків-чорноморців. Вони протистояли військам Антанти, Денікіна, і червоних, які витісняли «білих» з Таврійського півдня та Криму. На той час на теренах України було кілька таких «Козацьких республік», зі своїми загонами й урядуванням, що ніби «оази» позначили буремний соціопростір класового протистояння. То були знаки нескореної громади українства, яке ще вірило в можливість самостійного державотворення. (Згідно «установкам» історики радянського часу писали, що козаками-партизанами Чаплинської республіки керували більшовики). Вже по війні до Чаплинки приїздив молодий тоді письменник Олесь Гончар і старші селяни, а також мій дід Михайло, розповідали йому про події 1919-го. Коли вийшла дилогія «Таврія» та «Перекоп» Олеся Гончара (1952–1957), письменник привіз книжки до села й подарував колишнім учасникам повстання, зокрема і діду. Пізніше, коли я вже вчилася в училищі, він мені казав: «Багато що там написано так, як було… Але, разом з тим, і так, як на той час потрібно…». … Коли почалася «продразвьорстка» та утворення на селі комун (1921/1922), пішло полювання на Продовження на стор. 27

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

ІСТОРІЯ

Закінчення. Початок на стор. 26

Закінчення. Початок на стор. 25

«куркулів», «підкуркулів», їх добро. Хтось із добрим серцем встиг передати Гетьманам, що на них чекає арешт. То ж старші три сини та Соломія зі своїми дітьми зібралися в одну ніч і залишили село. Взяли тільки конче необхідне, а найстарший Савва забрав родинні папери, з думкою зберегти на прийдешнє. Прадід Григорій залишився з сім’єю молодшого Михайла, сподівалися, що ветеринара й фельдшера не будуть висилати. Зрештою, так і сталося. А сліди по розпорошеній родині вдалося розшуками лише наприкінці 1950-х років: Сімферополь і Керч у Криму, за Уралом – Кемерево, Чита… Із початком процесів сфальсифікованого викриття діяльності діячів СВУ, Спілки визволення України, наприкінці 1920-их - а по суті політичного процесу нищення української інтелігенції (за рішенням радянського «суду» 15 достойників розстріляли, 192 заслали до концтаборів, 87 вислали за межі УРСР, 3 засудили умовно і 124 звільнили від покарання) – прадіду Григорію знову пригадали повстання та «куркульство». І знову якась добра душа попередила Григорія, що можливий арешт. Того 1932 року він переховувався далеченько за селом у балках густо порослих кущами, – добре, було літо, – а моя мама (тоді 12-річня дівчинка) щодня потайки носила йому поїсти. Одного разу прийшла разом з молодшою сестричкою. Дала дідові гречаної каші з молоком. Той поїв, подякував внучці й промовив: «Тепер трохи спочину». Дівчатка подумали, – заснув… А він тихо відійшов у горні світи. Може в тому була милість Божа.

йдеться про дуже складну історію, дуже непросту реальність, на яку не поширюється аналіз у термінах тільки чорного або тільки білого. Вулиці ваших міст политі кров’ю та сповнені історією, і цю історію вам ще треба розказати, бо вона – ваша. Добре це чи ні, але вона – про те, ким ви є та чому. А це насправді важливо висловити, розказати. – Розповідь про минуле стає все більш насиченою та складною, особливо коли бачити її не лише як історію груп та спільнот, а ще і як історію індивідуальну. Чи спрацьовує такий принцип, коли йдеться про відповідальність за скоєне? – Я пристрасно протистою ідеї групової ідентичності. Саме тому мені більше імпонує ідея Герша Лаутерпахта, у якій ідеться про окремих людей. Думаю, що сама ідея групової ідентичності є дуже проблемною. Тут, як на мене, є засаднича суперечність. Лемкін говорив про те, що людей убивають тому, що вони є членами певної групи, а відтак, зупинивши ці вбивства, ми захищаємо групу. Лаутерпахт говорив дещо інакше: захищаючи групу, ви підміняєте тиранію держави тиранією групи. Як на мене, саме він правий. Кожен із нас є членом багатьох груп. Що ж творить нашу ідентичність у цьому випадку? Якій групі ми віддаємо перевагу? Думаю, що це є осердям такої собі битви між Лаутерпахтом та Лемкіним: ідеться про те, як саме люди визначають себе, про те, хто вони такі, а отже, про те, як саме закон захищає людей. Він захищає їх тому, що вони індивіди, чи тому, що вони належать до якоїсь групи? Ось у цьому криється важливе складне моральне запитання, на яке в мене немає відповіді. – «Беззаконний світ: створення та ламання глобальних правил» («Lawless World: America and the Making and Breaking of Global Rules», 2005)– це книжка, у якій ви прямо стверджуєте, що введення військ до Афганістану та Іраку після терактів 11 вересня 2001 року було своєрідним переломним моментом в історії міжнародного права. Чому ви вирішили проаналізувати те, що тоді відбулося, з юридичного погляду та взагалі взялися за цю тему? – Ця моя книжка багато в чому спирається на досвід 2001 року, бо 11 вересня я був у Нью-Йорку й бачив на власні очі, що тоді трапилося. Поряд із цим я бачив реакцію на події з боку США за підтримки Великої Британії. Спочатку було вирішено атакувати Афганістан, а по тому – Ірак. Друга з названих дій була незаконною та хибною, і в мене немає навіть дрібки сумніву щодо цього. Питання щодо Афганістану є значно складнішим, бо саме з території цієї країни почалися атаки на Сполучені штати. Велика Британія та США, котрі в 1945 році організували Нюрнберзький процес, несподівано сказали: те, що трапилося 11 вересня 2001 року, настільки жахливе, що вони самі собою можуть атакувати інші країни та застосовувати до людей тортури відповідно лишень до власної волі. І ось це стало для мене викликом, який змінив мої погляди. У той момент я перебував в одному з британських університетів, і мене завжди вчили, що Сполучене Королівство – це країна, що поважає верховенство права

Петлюрівця реабілітували у 1994 році Однак, щоб була повне історична картина, пов’язана з моїми дідами, треба знову повернутися до того достопам’ятного 1919 року, до Чаплинської республіки. У 1919 році в той край козаків-хліборобів прибився юнак з Волині, який назвався Матвієм Працюком. Насправді подався так далеко на південь, щоб «загубитися» від чекістських чисток. Після проголошення державності України він був у стрілецьких загонах і виборював незалежність України. Тоді його знали як Матвія Флавієвича Пуца, родом з волинського села Маркостав. Воював і проти червоних, і проти білополяків. Після потужного натиску більшовиків наприкінці 1919 року, коли С. Петлюра з думкою про збереження людських життів зняв з вояків української армії клятву про дотримання присяги, Матвій вирішив дістатися домівки, де на нього чекали мати та молодший 14-літній брат Володимир (батько-священик вже помер). Пораненим у руку дістався до Маркостава, який за новим розподілом відійшов до Польщі. Але не пощастило… Хтось на нього доніс і за пару днів до села прийшло кілька польських солдат. Загрюкали в двері, наказали видати січового стрільця. Мати, перехрестивши Матвія, веліла йому якнайшвидше тікати через заднє вікно, а сама стала на порозі разом з молодшим сином-підлітком Володею і не пускала жовнірів до хати. Один з них, не роздумуючи довго, підняв гвинтівку й вистрілив їй у груди. Впала, як підкошена. Воя-

Матвій Працюк (Пуц) із сином Володимиром (1929 р.)

ки увірвалися всередину, але Матвій встиг таки втекти в ближній лісок, а потім ярами й балками на манівець пішов на південь. Прочув, що десь біля Перекопу є козацька Чаплинська республіка. Може прихистять стрільця? Дістався Преображенки (Чухалки), що вважався присілком Чаплинки та знаходився десь за чотири кілометри від неї. Але поки добирався - і там вже були більшовицькі загони, що патрулювали шлях на Крим. Виправив документи, на прізвище Працюк та й вирішив там зупинитися. А що «Працюк» – то неспроста, бо був беручкий до будь-якої праці – і чоботи вшити, і до ковальства (обзавівся своїм реманентом), і в полі працювати. Згодом і коня підібрав такого, що всі дивували – ніхто не міг на того огиря сісти, тільки хазяїна підпускав. Назвав «Кардаш», то з татарської «товариш». Неабиякий мав талант Матвій і до музикування – пограти, поспівати. Зажив разом Мотрею, яка надала йому притулок. 1922 року народився в них син – мій батько, перший від колиски на прізвище Працюк. Дав йому ім’я Володимир, згадуючи свого, як думав, назавжди втраченого молодшого брата. Так у буремні роки початку ХХ століття було покладено початок новій династії Працюків, яка сьогодні добре знана в таврійському краї: Херсоні, Каховці, Новій Каховці (є експозиція у міському музеї), навколишніх селах… Влітку 1938 року Матвій неочікувано отримав листа від брата з Польщі, з фотографією, де вже змужнілий Володимир сидить разом з товаришем над розгорнутою газетою «За Україну». Зрозуміло, що незабаром за доносом Матвія заарештували – «польський шпигун», і «петлюрівець». Етапували до Херсона – й там розстріляли. Востаннє мій тато його бачив перед відправкою з села. Матвій зняв з себе добрі хромові чоботи, віддав йому: «Може пригодяться. Відчуваю, мені вже нідочого…». Таке коротке життя – 38 років (7 червня 1900–1938). Тільки 1994 року мій тато отримав документ про реабілітацію діда. Задумуюсь, як то хитромудро плете історія своє літописне мереживо, з умінням викласти дивовижним взором вагомі події для всієї нації та поєднати їх з тисячами, мільйонами окремих родинних «інкрустацій», знаючи, де зробити той самий важливий для кожного «вузлик». Для нашої родини тим «вузликом» стали події козацької Чаплинської республіки 1919-го року. Фото з сімейного архіву.

27 на міжнародному рівні. Я був шокований, що 2001 року британський уряд підтримав таке беззаконня, що й спонукало мене написати ту книжку, мою першу неакадемічну працю для широкого кола читачів, бо доти я писав лише для наукової спільноти. Чому я вдався до такого кроку? Власне, широка громадськість щось десь чула про міжнародне право, але не надто багато. Якщо подивитися на всі мої книжки, починаючи з моменту видання «Беззаконного світу», то вони про одне й те саме: про повагу до норм міжнародного права на міжнародному рівні. Наступний важливий пункт полягав у тому, що мені було недостатньо говорити з університетськими професорами. Я хотів говорити також із журналістами, широкою громадськістю. Бо тільки тоді, коли ця широка спільнота зрозуміє важливість міжнародного права, воно буде захищене. У 2001 році я був у гетто себе самого, у маленькому колі фахівців із міжнародного права. Я вирішив вийти за його межі та говорити з більшою кількістю слухачів. Мій проєкт полягав у тому, щоб спонукати звичайних людей замислитися про міжнародне право. Один із моїх університетських викладачів, з яким я підтримую контакт, сказав мені до виходу згаданої вище книжки: «Філіпе, я завжди вважав, що ми сягнемо прогресу, коли таксисти будуть читати книжки з міжнародного права». Після того як ця книжка побачила світ, він якось зателефонував мені й сказав: «Знаєш, я в Единбургу взяв таксі до готелю. Водій-таксист читав «Беззаконний світ». Це прогрес». – Ви один із засновників концепції екологічного міжнародного права. Чому до останнього часу цій темі дослідники-правники приділяли мінімум своєї уваги? – Іронія полягає в тому, що мій шлях у міжнародному праві почався з України. 1986 року, коли мені було 25 років, сталася аварія на Чорнобильській АЕС. Мене попросили написати аналітичну записку для комісії експертів із Вашингтона стосовно правових аспектів цієї трагедії та, звичайно, стосовно відповідальності СРСР за аварію, радіологічне забруднення, збитки, втрати тощо. Це було цікаво, і я почав досліджувати тему. Тож перша коли-небудь написана мною книжка, що побачила світ 1988 року, стосувалася Чорнобиля та міжнародного права. У якийсь момент мені стало настільки цікаво, що я звернув свою увагу на міжнародне екологічне право та створив із цієї тематики перший посібник ще в 1992 році. З цього погляду моя правнича діяльність і дослідження глибоко пов’язані з теренами України, а те, з чого все почалося, – Чорнобиль. Коли я працював над концепцією екоциду, мене нерідко запитували, а що ж це таке. Я шукав історичні приклади, і аварія на Чорнобильській АЕС – перший із них. Як на мене, обмеження інформації одразу ж після аварії, можливо, є міжнародним злочином. Пригадую, як тоді в газетах писали про те, що радянський уряд заперечує аварію, що то все брехні й антирадянська пропаганда. Дуже повільно ми почали дізнаватися, що вибух на Чорнобильській АЕС таки трапився. І ви в Україні знаєте, що означає лишитися наодинці з бідою. Спілкувалась: Ганна Трегуб Джерело: Український Тиждень (https://tyzhden.ua/Culture/253564)

ому пам’ять про наших воїнів втілюється у темному граніті, а не у світлому камені, як у Європі та США? Чи можуть викликати справжні почуття та емпатію однотипні меморіальні дошки? Скільки відсотків українців вважають загибелі на війні марними?

Чи потрібно дослухатися до волі родичів, якщо вони хочуть відспівувати у храмі воїна, який мав інші релігійні переконання? Та, зрештою, як змістити наратив «з болю втрати до вдячності і гордості»? Ми ознайомилися з повною версією проведеного за підтримки УКФ дослідження «Політики та практики вшанування пам’яті загиблих військових у російсько-українській війні на Сході України», яке незабаром вийде друком у видавництві «Дух і літера», та вирішили поділитися тим, що нас зацікавило, вразило або здивувало.

Факт №1. Політика вшанування загиблих військових на державному рівні в Україні сьогодні визначається низкою нормативних актів, зокрема розпорядженням Кабінету Міністрів України № 37-р від 20 січня 2021 року «Про заходи з увічнення пам’яті захисників України на період до 2025 року». У категорію «захисників України» це розпорядження об’єднує воїнів, які брали участь у захисті України в роки Другої світової війни, у тому числі борців за незалежність, воїнів, які брали участь у захисті України під час проведення міжнародних операцій з підтримки миру та безпеки, «воїнів, які брали участь у захисті України під час антитерористичної операції, забезпеченні її проведення чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України у Донецькій та Луганській областях». Водночас, зазначають дослідники, документ не містить ані згадок про українців, які воювали і загинули під час Першої світової війни (включно з українськими січовими стрільцями, наприклад), ані згадок про українців, що загинули під час Визвольних змагань. Факт №2. На даному етапі у музейний експозиціях російсько-українську війну зазвичай подають виключно як історію війcькових (оскільки саме воїни в більшості випадків є не лише «постачальниками» експонатів, а й ініціаторами створення експозицій). Умови життя цивільного населення фактично не знаходять відображення. Унікальним винятком у цьому контексті була виставка «Музей воєнного дитинства» https://censor.net/ua/ resonance/3278482/my_gralysya_ne_ pomichayuchy_scho_tam_viyina_u_ kyyevi_vidbulasya_persha_vystavka_ muzeyu_voyennogo_dytynstva , експонована влітку 2021 року в Музеї історії Києва. Це міжнародний проєкт, уперше реалізований у Сараєво, — «єдиний музей у світі, присвячений винятково дитинству, на яке вплинула війна».

ПАМ’ЯТЬ

Що таке пам’ятати

17 фактів про вшанування пам’яті загиблих у російсько-українській війні

«Я встиг забрати цю іграшку, коли ми переїжджали. Це сталося на початку 2015. Цей песик, як друг другий. Він врятував мені життя. Якось я виправ його і вішав сушитися. У цей момент міна прилетіла. Я саме йшов до нього, щоб забрати ввечері, і в нього потрапила куля. Зараз отвору не видно, там позашивали все. Я тоді подумав, що він мені життя врятував,

оскільки там постійно кулі свистіли. Коли ми переїхали, я забрав його з собою. Він постійно стояв у мене в кімнаті, проте після того випадку, я більше його не прав. Не хочу більше прати». Один з експонатів War Childhood Museum Факт №3. Серед форм, у яких втілюється пам’ять про загиблих воїнів, домінують фігуративні форми з релігійними та/ або мілітарними символами та національною символікою: янголи, хрести, мечі, натуралістичні зображення військових зі зброєю в руках тощо. Як матеріал використовують, як правило, темний граніт (в більшості країн Європи та у США розроблено уніфікований дизайн поховань і комеморативних та анотаційних табличок, форми надгробків (хрести, прямокутні плити, колони), архітектурних елементів оздоблення цвинтарів (арки, павільйони), причому все — переважно з білого чи дуже світлого каменю). Дослідниця сучасної культури Лариса Осадча пояснює таку естетику, властиву і більшості цвинтарів, травмами, спричиненими радянським минулим, знищенням пам’яті поколінь че-

рез руйнування цвинтарів. Адже на місці цвинтарів, яким було кількасот літ, у радянський час зводили школи, будинки культури, будували стадіони. «По нашій пам’яті проїхались, не шкодуючи, проїхалися катком, — каже Осадча. — Аби згадувати ось такі пограничні події, які пов’язані із загибеллю, ми втикаємося у наратив жаху і непоясненності. Що це таке, чому так стається. Виявляється, вмирали завжди. У багатьох ось таких радянських селах про це не лишилося згадки, що вмирали завжди. І це так, наче з нами вперше стається. І тому звідси, напевно, ось ці ан-

гелочки, те, що ми можемо, мабуть, запозичувати з якоїсь католицької традиції. Те, що ми бачимо не на радянських цвинтарях». Факт №4. За даними Мінветеранів, станом на 1 січня 2020 року в містах і селах України вже було встановлено понад 3287 меморіальних дошок.За поодинокими винятками, оформлення меморіальних дощок в Україні типове — також чорний граніт, лазерне гравіювання. Обов’язковий елемент — портрет загиблого, зроблений за фотографією.

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021 лосальну трагедію Голокосту. Факт №5. В Україні стає традицією для військових вести у школу дітей загиблих побратимів. Так, у 2020 році у Тернополі побратим загиблого на Донбасі Миколи Руснака відвів його доньку у перший клас. Як пояснював сам військовослужбовець, він це робив, бо не привіз друга додому живим, а дружина полеглого мріяла б, аби дитину до школи повів тато. У Миколаєві військовослужбовці навчального центру Військово-морських сил провели в школу сина загиблого в 2014 році морпіха Юрія Загребельного. Біля воріт хлопчика чекали військовослужбовці, які вишикувалися в дві шеренги. Вони віддали йому честь під команду «Струнко! Рівняння на сина морського піхотинця!» Піс-

ля чого віддали йому портфель із шкільними речами. Факт №6. Загиблі в українсько-російській війні найчастіше належать до вікових груп 26–35 і 36–45 років. Наймолодшому серед загиблих воїнів було 16 років, найстаршому — 66 років.

Факт №7. Найбільша кількість загиблих у російсько-українській війні походить із Дніпропетровської області (479 осіб). Далі йдуть Львівська (250) та Житомирська (229) області. Факт №8. На думку українців, найкращий спосіб вшанування пам’яті, який допомагає переосмислити події війни - фільми.

Кадр з фільму «Атлантида»

Водночас в ідеалі сучасні форми комеморації у просторі покликані залучити індивідуальні відчуття, уяву, емпатію; спрямовані на персоналізовану пам’ять, чітко прив’язану до певного простору. Наприклад, відомий проєкт Stolpersteine («Камені спотикання») полягає у розміщенні бронзових «каменів» у бруківці біля будинків, де були останні адреси (місця проживання) євреїв, знищених під час Голокосту. Лаконічні й невеликі за розміром, не завжди одразу помітні, ці «камені» однак дозволяють «прочитати» у міському просторі всю ко-

Про це свідчать результати опитування, проведеного дослідницькою агенцією Інфо Сапієнс. На другому місці - пам’ятники і пам’ятні дошки, на третьому - урочисті події. Факт №9. Більш як 70 % опитаних із Заходу України та зі столиці вважають, що загибель українських військовослужбовців не була марною, бо вони виконували свій обов’язок і захищали країну. На третьому місці в підтримці цієї думки Північ України. Мешканці Сходу України статистично частіше, ніж інших регіонів України (31 % опитаних проти 21% загалом по Україні) обирають протилежну думку: загибель українПродовження на стор. 30

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

ських військовослужбовців — марна жертва, яка нічого не змінила. Факт №10. 75,3% українців підтримують запровадження Дня пам’яті захисників України (29 серпня). 14,6% зауважили, що їм «складно сказати». 7,1% ініціативу не підтримують, а ще 2,9% на це запитання не відповіли. Факт №11. Опитані дослідниками родичі загиблих часто зазначали, як важливо їм було б мати «розпорядника» від держави і як добре було б, якби діяв принцип «єдиного вікна», де з боку держави надавалась би вичерпна інформація і допомога з будь-яких питань, які можуть виникнути у родичів загиблого. «Соцзахист прийшов, але я в тому стані погано розуміла, про що мова. Мені дали листочок, щось запитали, я щось відповіла. Мені сказали: «Ми над вами беремо супровід протягом місяця. Будемо телефонувати чи приходити». Я так розумію, що мав би бути психолог, мені мали би повідомити про мої пільги. Але реального супроводу не було - «йдіть туди, йдіть сюди». Попервах взагалі нічого не пояснювали. Психологів немає досі, я працювала з психологом-волонтером. Через місяць до нас прийшла дівчина років 20–22 і сказала, що супровід закінчився, щоб я підписала документи». Факт №12. Майже всі опитані дружини й матері загиблих шукали психологічної підтримки або самостійно, або через волонтерські організації, асоціації родичів загиблих. Усі, хто скористалися з такої підтримки, визнавали, що вона була їм помічною і допомогла швидше і менш болісно пережити втрату. Факт №13. Ті з респондентів, які мали нагоду обговорювати питання смерті й поховання з військовими побратимами або родичами, зазначали, що загиблі повідомляли про свої побажання щодо поховання. Для уникнення частини непорозумінь пропонували робити запис побажань військових ще за життя у їхніх особових справах, щоб їхня воля була відомою. Одним із проблематичних кейсів, який згадали декілька респондентів, було поховання загиблого рідновіра

ПАМ’ЯТЬ

за християнським обрядом у Гарнізонному храмі у Львові. Сам загиблий висловлювався проти такого поховання і про це знали також його побратими, які наполягали на повазі до побажань загиблого. Натомість родичі наполягали на важливості для них християнського обряду. Цікаво, що думки двох опитаних нами капеланів з цього питання розділились: один наголошував на необхідності дослухатись до прохання загиблого і очікувань побратимів, а другий — на необхідності дослухатись до потреб і побажань родичів, а також на вже сформованих традиціях, які близькі більшості населення. «Людина просила, щоб її не хоронили в храмі. Навіщо її нести в храм, поясніть мені? Якщо є чітке прохання від людини! Нічого не міняється — християнство це не магія «ударив в бубна і людина спаслася», ні. Людина… своєю волею відмовився, все, нічого не зміниш, це вже для людей, для фасаду, для родини. Мені важливо ось таке, оця свобода в демо-

український народ, чи там за бабусю в цьому будинку, чи за жителів такого-то будинку віддав своє життя пожежник такий-то…», а говорять це по іншому: «Ось такий професіонал, такий от героїчний, найсміливіший, найсильніший, він пішов там рятувати людей, і, на жаль, він загинув, і ми вклоняємося перед його професіоналізмом, перед його сміливістю…», і так далі. От мені не вистачає цього в тому, як говорять про військових. Я постійно бачу оце: віддали життя, віддали життя… Для мене це не близько, я не розділяю цієї позиції. Вони не жертви, ми не приносимо їх в жертву» Факт №15. План заходів Мінветеранів на 2021 рік містить лише 2 заходи, які стосуються сфери вшанування пам’яті: Інформаційна кампанія «Сонях пам’яті» до Дня пам’яті захисників України та конкурс на кращий ескіз символу до Дня пам’яті захисників України. Обидва заходи не є системними. Плану заходів Мінветранів на 2022 рік оприлюднено

кратичному суспільстві, до неї треба ставитись з повагою». Факт №14. Серед респондентів з одного боку лунала критика героїзації загиблих, коли «за героєм не видно людини», а з іншого боку — критика віктимізації, надмірного оплакування і скорботи, що може призвести до сприйняття їхньої смерті як «марної жертви». «Дуже сильно відчувається оце ставлення до військових, ставлення до полеглих як до жертв. «Наші бідні хлопчики або наші бідні дівчатка» «Це професіонали, які роблять свою роботу, яка є дуже небезпечна. Коли вони гинуть, наприклад, то ніхто не каже, що: «Сьогодні, за

ще не було, що не дає змоги проаналізувати плани роботи Мінветеранів на наступний рік. План пріоритетних дій Уряду на 2021 рік містить 2 комплексні заходи у сфері вшанування пам’яті: 1) створення Національного військового меморіального кладовища та 2) створення меморіалу українських героїв. Обидва мають бути виконаня до кінця 2021 року. Станом на 20 вересня 2021 року було прийнято лише в першому читанні законопроєкт №4225 від 16.10.2020, готується на друге читання. Проєкт передбачає створення Національного військового меморіального кладовища. Факт №16. Респонденти були одноголосними у тому, що держава повинна розробляти свою політику з вшанування пам’яті загиблих у війні. В цій політиці мають транслюватись ключові для держави ідеї і цінності вдячність загиблим за їхній внесок, гідне вшанування пам’яті. Водночас, лунали також і критичні голоси щодо необхідності залишити простір, не охоплений державною політикою, де було б можливим індивідуальне переосмислення і ангажування. Культурні і релігійні традиції родини загиблого, регіональні особливості, питання естетичного

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

оформлення меморіалів — у цих питаннях, на думку респондентів, державі доцільно проявляти гнучкість і уможливити ініціативу знизу. «Мені дуже подобається і здається ближче до нашого суспільства — це ситуація в Ізраїлі, поховання на військовому кладовищі в Єруса-

лимі і є базовий рівень, який однаковий для всіх. Це плита, такий собі надгробок, який символізує ліжко солдата, свою функцію зробив, захистив і тепер він відпочиває, це ніби ті плити. Це навіть не помітно, потім над тим усім кожен може персоналізувати, родина докладається: десь якісь ведмедики, іграшки, портрети, десь квіти, десь каміння замість свічок, десь навіть свічки будуть, це настільки різні вони всі, ці могили, але в основі є щось спільне. Мені здається, що це дуже український формат, коли має бути забезпечено щось спільне, а потім з можливостями для персоналізації. Воно дуже мені подобається, десь там може гітара лежати, воно дуже людське, воно передає характер, але разом з тим є розуміння, є щось спільне, воїн спочив, зробив свою роботу і спочиває» Факт №17. Найважливішим для більшості опитаних респондентів є те, що комеморативні практики перетворюють пам’ять про загиблих з суто приватної справи найближчої родини і друзів на питання національного масштабу — державної політики, наративу про війну і візії майбутнього («це має бути місце, куди люди зможуть прийти і покласти квіти солдату, не тому що вони його знають, а тому що вони вдячні йому за його подвиг»).

Як наслідок, наратив також зміщується з болю втрати до вдячності і гордості. Фото: Цензор.НЕТ Автор: Валерія Бурлакова, Цензор. НЕТ Джерело: Цензор.НЕТ (https://censor.net/ua/r3298318)

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

Від редакції: Усвідомлення наявності такого фінансування може пролити багато світла на “незрозумілу” близькість колишніх ворожих ідеологій - комунізму і демократії. Особливо, зважаючи на те, що неомарксизм в “овечій шкурі” демократії все активніше і агресивніше крокує планетою.

ІСТОРІЯ

Гроші для Леніна з-за кордону

Великій Британії кілька років тому опублікували книжку «Російська революція. Нова історія» (The Russian Revolution. A New History), автор якої, професор Бард-коледжу Шон МакМікін, переконливо доводить, що Жовтневий переворот 1917 року не міг би відбутися без значної фінансової підтримки більшовиків з-за кордону – з Німеччини, Швеції, Данії, Швейцарії.

Автор по-новому розглядає роль війни та воєнного стану в долі революції. Значну провину за перемогу більшовиків американський історик покладає особисто на Олександра Керенського.

Ця книжка є досить актуальною сьогодні, адже ні в російській, ні в західній історіографії ніхто й досі не звертав уваги на фінансову базу більшовицької партії. Автор книжки намагався знайти відповідь на те, звідки ж у Леніна опинилися гроші на Жовтневий переворот. МакМікін працював з величезною кількістю матеріалу в 24 російських, німецьких, австрійських, шведських, британських, французьких, швейцарських та американських архівах. А тому всі факти, представлені автором, дуже переконливі, адже всі вони підкріплені фінансовими документами.

Шон МакМікін

Рецензуючи книжку МакМікіна, лондонське видання The Times робить такі висновки: «Російська революція була найуспішнішою

Фрагмент картини Сєрова «Ленін проголошує радянську владу»

кримінальною змовою в історії… Вона була також промовистим прикладом того, як ліберали можуть програти, програти катастрофічно, якщо, маючи велетенську перевагу, вони роз’єднані перед обличчям нещадного ідеологічного ворога». В інтерв’ю для Радіо Свобода Шон МакМікін розповідає, як йому вдалося ретельно розслідувати фінансування партії більшовиків та прояснити економічну таємницю їхньої найпотужнішої пропагандистської кампанії напередодні Жовтневого перевороту. – Мені вдалося в моєму розслідуванні, причому не тільки в Росії, але й у Німеччині, Швеції та Франції, знайти багато доказів того, яку роль відіграв у фінансуванні більшовиків шведський банк «Ніа Банкен» та його голова Улоф Ашберг, якого називали «банкіром Леніна». Ашберг продовжив співпрацю з більшовиками і після Жовтневого перевороту. Між 1921 та 1924 роками він реалізував на Заході на 50 мільйонів доларів цінностей «Гохрану» (державного сховища цінностей, у якому в перші роки після перевороту зібрали конфісковані коштовності царської родини, Російської православної церкви і приватних осіб – ред.) – п’ять мільярдів доларів у перерахунку на нинішні гроші. В 1940 році Ашберга допитала в Парижі французька поліція, і він відверто розповів про свої зв’язки з більшовиками до та після революції. Його свідчення зберігаються в архіві паризької префектури. В Швеції я знайшов щоденник Ашберга, вірніше, його фрагменти, з яких стає багато чого відомо про його оборудки з більшовиками. У Німеччині мені пощастило знайти документи про постачання в Росію через підставні фірми товарів, в тому числі медикаментів, термометрів та рідкісних і дуже дорогих контрацептивів. Виручка від їх продажу йшла більшовикам. Ці транзакції здійснювалися в рублях, що дозволяло більшовикам використовувати величезні суми готівкових грошей. Багато з цих фактів виявила комісія Тимчасового уряду, яка розслідувала діяльність більшовиків після їхньої невдалої спроби захопити владу в липні 1917 року. Під час обшуку в штаб-квартирі їхньої партії в особняку Кшесинської вилучили їхні фінансові й облікові документи, багато з них згодом знищили в СРСР. Та Олександр Керенський про них знав – про це він повідомив у мемуарах. Ці факти є в постанові Тимчасового

уряду про арешт Леніна, який утік у Фінляндію, та інших більшовиків і в оголошеннях про їхній розшук. Однак Керенський, по суті, саботував це рішення, побоюючись гаданої змови генерала Корнілова і сподіваючись на підтримку ідеологічно близьких лівих сил. В серпні він амністував арештованих у зв’язку з липневим заколотом більшовиків та випустив їх з тюрм. І хоча більшість документів про співробітництво більшовиків з закордонними спонсорами знищили, дещо все ж збереглося в Російському державному архіві соціально-політичної історії в Москві. Проте не слід переоцінювати роль закордонних субсидій в перемозі більшовиків. Було чимало й інших факторів, що спрацювали на їхню перемогу. Тим не менш, без німецьких та інших грошей партія Леніна та Троцького не ввійшла б в історію, гроші дуже допомогли.

31 – Авжеж, корупція існувала. Були й розкрадання. Відомо багато випадків використання партійним керівництвом реквізованих речей в особистих цілях. Наприклад, «Ролс-Ройс», на якому їздив Ленін, був конфіскований у приватної особи, що, за нормами європейського права, було відвертим грабунком. – Марксистські історики стверджують, що Жовтнева революція була результатом класової боротьби. Чи це справді так? – Якщо ви вірите в марксистсько-ленінську теорію історичного розвитку, то неминуче вимушені користуватися такими поясненнями причини революції. Але я не впевнений, що ця теорія здатна пояснити політичні події 1917 року в Росії. Ба більше, на мій погляд, вона відвертає нас убік від реальної проблеми. Щоб зрозуміти події Жовтня 1917 року, треба почати з війни, в яку у той час була втягнута Росія. – У чому, на вашу думку, головні причини перемоги більшовиків? Чим вони так звабили російський народ? – Критичну, головну роль їхньої перемоги можна пояснити одним словом – «війна». Історики називають багато причин поразки ліберальної демократії в Росії в жовтні 1917 року, вказуючи, зокрема, на політичну та економічну кризи, затягування земельної реформи, відсутність політичної волі у Тимчасового уряду та багато інших. Та, на мій погляд, головна причина падіння демократії в Росії – це втома від війни, яка зруйнувала російську державність та пробудила найбільш ниці інстинкти озброєного народу. Якби цар послухав Григорія Распутіна, який у 1914 році радив йому не вступати у війну, не було б 74 років радянської влади та її нескінченних жертв. Ленін звабив російський на-

Каменєв, Ленін і Троцький на Красній площі під час святкування другої річниці Жовтневого перевороту

– Чи можна хоча б приблизно назвати загальну суму отриманих більшовиками німецьких субсидій на революційну пропаганду у 1917 році? – Існує кілька таких підрахунків німецьких політиків та істориків у рамках загальних німецьких витрат на ведення Першої світової війни. Зазвичай кошти, виділені німецьким Генштабом на антивоєнну пропаганду в Росії, оцінюються в 50 мільйонів марок золотом. Це приблизно еквівалент 10 мільйонів доларів за тодішнім курсом, що дорівнює мільярду доларів за сьогоднішніми мірками. Це величезна сума на ті часи. – Чи можна говорити про корупцію серед більшовиків в перші роки радянської влади? Адже через їхні руки проходили величезні та погано контрольовані грошові потоки та нечувані награбовані цінності?

род простим гаслом «Геть війну!» і якоюсь мірою обіцянкою «Землю селянам!» – Чим Ви пояснюєте те, що і через сто років після Жовтневого перевороту перед Росією все ще стоять практично ті ж самі проблеми, які в неї були й до Жовтня? – Деякі російські проблеми ніколи не зникали. На Заході люблять говорити, що путінський режим – це лише новий варіант все тієї ж самої російської авторитарної традиції, що відрізняється дефіцитом демократії і права і обмеженням громадянських свобод. Однак, на мій погляд, багато з чинних проблем Росії викликані в основному неперебутою традицією радянської влади та навмисною культивацією комуністичної спадщини. Звідси й виникає радянська ментальність російського правлячого класу. Фото: РадіоСвобода Джерело: Радіосвобода (https://www. radiosvoboda.org/a/28663557.html)

32 Дмитро Пожоджук, Космач Спеціально для “Час і Події” Щоб збагнути щось нове, треба повернутися до витоків . Поль Гоген Хто має хист і жадає творити, той ніколи не зможе дивитися на речі поверхово. Вільям Тьорнер

КУЛЬТУРА

Розцвітала папороть в Карпатах

аки вдалося мені вполювати обдаровану гуцульську мисткиню Арсенію Кісиличук не в її заміському помешканні, а в рідному Космачі на Гуцульщині, де вона насолоджувалась красою рідних гір з мольбертом у руках, і намагалася відтворити те космацьке диво на папері, бо дуже вже полюбила художниця акварель, і в малярстві віддає перевагу акварельним фарбам.

З майбутньої картини переливалися різними відтінками зелені зарості папороті, а над ними звисали, ніби ліани, вербові галузки. Арсенія віддавна кохається в пейзажах рідних околиць і картину, над якою працювала, зарахує до їх числа, назвавши «Розцвітала папороть в Карпатах». Ходять в горах легенди, що цвіт папороті може побачити не кожна людина, а тільки надзвичайно щаслива, чистого сумління та файної вдачі. Якраз такою і є Арсенія Кісиличук і, либонь, тому їй вдалося помилуватися цвітом папороті та ще й написати таку доладну картину. Хоч малярству мисткиня приділяє зазвичай обмаль уваги, бо її життя, її кебета – то все-таки шкіра. Адже цьому ремеслу надавали і надають у її родинному гнізді – Космачі – першорядного значення. І серед відомих майстрів тут значилися Курило Гудим’як, Анна Никорак, Семен Дудюк, Василь Гудим’як, Семен Боб’як…Отож, аби збагнути секрети творчості Арсенії Кісиличук, маємо перенестися до Космача, де в 1960 році напровесні на небосхилі народних мастаків зійшла і її зоря. Дзвонили дзвони в космацьких церквах і нагадували горянам про Службу Божу, бо була неділя. Не просто неділя, а Шуткова неділя, знана в Україні як Вербна. Семениха Пожоджучка бігла берегом Тікачі і несла в руці цинівку з рум’янковою гарбатою. Не бігла, а летіла, бо у її доньки Анни врешті-решт народилася дитина. Дівчинка. Як священик відправив Службу Божу, освятив шутку, вийшли ґазди і ґаздині, леґіні і дівочки з церкви і понісся Космаччиною поголос-звістка, що в Анни Пожоджук та Николи Кісиличука народилась дівочка.

Не я б’ю, шутка б’є! Від нині, за тиждень – Великдень! З онукою Вас, Семенихо! – вітали на церковному подвір’ї Параску Пожоджук знайомі горішняни, куди вона захекана ледве встигла добігти з пологового будинку аби не запізнитися на Службу Божу. А знало її багато космачан, бо була в селі поштивою , єдиною швалею на цілу Космацьку Гуцульщину.

А тим часом, блаженна Анна чекала свого чоловіка, аби з ним розділити народження дочки. Чекала від нього ґратуляцій, та він не йшов. Запивав із споборниками в кузні. Він був сільським ковалем. Вислуховував глузування п’яної ватаги: «Який ти коваль, коли у тебе донька народилась, а не син…». Коваль візьме ті докори глибоко до серця і прийде до дружини в пологовий будинок аж десятої днини, принесе породіллі пляшку пива, витягне з кишені два засмальцовані пряники та подасть акушерці. Опісля візьме донечку на руки і поквапиться додому. Поквапиться не сільським гостинцем аби бачили люди, а бережком потічка Тікачі навпроти течії і вийде Рипою, що притулилася до Семенишиного кавалка ґрунту. Увійде до хати і не покладе доню в яворову колисочку, а в кут на постіль, аби там лежала. Анна, ще ідучи за чоловіком, вже добре розуміла: її сімейному щастю приходить кінець. На сороковий день в Семенишиній святлиці зберуться чотири пари кумів, гості, прийде старенький парох Космача отець Дольний і охрестить дівчинку, дасть їй ім’я та поблагословить на щастя, на долю, на многі літа. А бать-

ка-коваля знову непокоїтиме думка, що його первістком стала донька, а не син. Він задумає зле і підніме руку на свою дитинку, аби згубити її зі світу. Та дівчинка народилася на Шуткову неділю, і Господь заступить її собою, відборонить її від несподіваної смерті. А на передодня, постаріла за ніч від горя Параска Пожоджук покличе свого зятя і скаже: - Як ви підняли руку на малу дитинку, на свою кровинку, то що зробите зі мною, з дружиною Анною? Я не подам вас до суду, най Господь Бог дасть вам належне за содіяне. Даю вам як відкупну – будинок, лишень заберіться з нашого життя. І він пішов. Пішов, як іде блудний син – гала світа. Аби лютий коваль не вбив ще й Анни, Семениха збере її і відправить до Станіславова, учитись на лікарку. А скалічену внучку виходить, випестить і в два з половиною рочки таки поставить на ноги. Нині немає уже на світі Семенихи Пожоджучки, і коваль Никола Кісиличук вже давно на дорозі правди. Та й Анну Господь покликав до себе. Залишилась тільки пам’ять в старших людей у Космачі. А до нас іде дівчинка – та сама, котрій судилося вижити і подивувати своїм талантом світ. Іде, нині вже жінка, на долю якої звалилось багато бід. Іде Арсенія Кісиличук як зрілий митець, як істинний художник, до свого глядача,

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021 до свого шанувальника, іде зі своєї майстерні-робітні. Іде з маленького закутка – кімнатки на піддашші старого станіславівського дерев’яного будинку, який одночасно служить їм з чоловіком Миколою і майстернею, і вітальнею, і кухнею, і спальнею, бо саме так у нашій державі можновладці поціновують талант. Талант горнеться до таланту, краса до краси. Арсенія поєднала свою долю з парубком із славної родини Кубійовичів - Миколою Кривком. Живуть собі удвох - як голуб з голубкою, воркують, радяться і творять чудові твори мистецтва. Микола малює гарні картини, різьбить, зокрема різьбив іконостас в Космачі до церкви Святої Трійці. Арсенія – прегарно вишиває, особливо низзю, творить екстраординарні рушники і успадкувала ремесло бабусі – вона знана в Космачі та Івано-Франківську кравчиня. Але основа творчості – обробка шкіри. Не просто обробка, як в давнину, а дивовижні скульптурки із шкіри. Творчість Арсенії Кісиличук умовно можна поділити на такі цикли: тематика Космацької Гуцульщини, Шевченкіана, Стефаникові мотиви та християнство на зламі тисячоліть. Перш ніж створити твір, Арсенія виконує десятки, а часом і сотні екскізів, кольорову гаму, вивчає тему, читає-перечитує історичні твори. Коли створить композицію, знайде форму, вирішить пластичну ідею, підбере шкіру – починає працювати над виробом. Позаяк шкіра не є білою, а має тілесний колір, то мисткиня використовує якомога світлішу, аби художній твір був виконаний в гарячій гамі барв. Пластику фігур тварин, дерев, квітів тощо Арсенія робить якомога декоративніше, графічніше, уникаючи при цьому натуралізму. Такі пошуки тривають довго, аби добитись лаконічності, проте мисткиня зберігає при цьому історичні моменти, цебто, золоту серединку. А це найскладніше. Надзвичайно притаманною для творів Арсенії Кісиличук є їхня монументальність (навіть якщо це звичайне, на перший погляд, пуделко). Уся творчість художниці пронизана символізмом, який не ранить очі. В «Гайдамаках» Арсенії Кісиличук - за одноіменним твором Тараса Шевченка – це шкіряна пластика, прикрашена символами сльози, зерна, зокрема, пророслого, яке символізує багатство України як хлібної держави, продовження нашого прадідівського роду. Захопливою з цієї серії є й інакша робота мисткині – «Батурин горить», котра за своєю пластикою нагадує свічку-огарок. Поодиноко видніються фігурки людей. Це все, що залишилось від слави Батурина, знищеного, сплюндрованого російськими завойовниками. Сумно перегукується з нинішнім днем ще одна робота Арсенії – «Заки море перелечу». На ній мисткиня зобразила лебедя, який склав крила, і по ньому, покидаючи могили своїх предків, ідуть у вічність галичани – в чужі Продовження на стор. 33

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

світи, за кавалком хліба. Ідуть битим шляхом, а навкруги вирує океан. Робота виготовлена способом морщення шкіри і пофарбована в кольори темного океану. Тільки молода пара – молода сім’я – залишається на своїй землі. Це наша надія. Це – майбутнє України. Витвори Арсенії Кісиличук зачаровують композицією, технікою виконання, багатством барв. Як от – «Камінний хрест». На ній український селянин оре чорне поле, адже чорноземами така багата земля наша. А доокруж – гарячі барви. Це сонце пече немилосердно. І думи селянина, як межі, ідуть з-під поля. І стоїть хрест на горбі. Він упав тінню, як межа між сусідами-ворогами. Це дорога в далеку Канаду. Це казкове пуделко, що має назву «Камінний хрест», не раз намагалися придбати в Арсенії то японці, то італійці, то французи, які навіть не обізнані з українською літературою, історією, не знають української мови, проте, мова творчості Арсенії Кісиличук доступна для всіх. Або пуделко «Аркан». Це данина пам’яті рідному Космачеві. Заворожена космацькими народними обрядами і звичаями, Арсенія Кісиличук не раз бувала на космацьких весіллях, милувалася ношею космацьких гуцулів, їх запальними танцями і, безсумнівно, щораз глибше занурювалась в історію Космача. Так і виник задум створити виняткове пуделко «Аркан», справжню реліквію. На ньому художниця зобразила як біля ватри танцюють леґіні запальний танець, а над ними гордо височать золоті Космацькі гори. Цю серію доповнює пуделко «Різдво» - один з останніх виробів мисткині. Від нього віє особливою святковістю: ангели обступили Дитя, а внизу – царі і пастирі, мати Божа і старий Йосиф. Усі вони розділені ангелом. Зачудовує лаконічність, декоративність фігур, графічність. Тут немає нічого зайвого, переважає аскетизм, і тільки блищить зоря, що сповіщає про народження Месії. З таких малих форм як пуделка, скриньки, обкладинки до книг, почесні адреси, сумки тощо поступово народжується шкіряна монументальна пластика - особлива авторська техніка, до якої Арсенія ішла довгі роки. Поки тема ця невичерпана, вона буде творити довго, правдоподібно, і не один рік. Арсенія одну й ту ж тему може обігрувати багато разів, знову і знову-таки повертатися до неї, робити нові композиції, справжні відкриття. І всякчас шукати нові форми, дизайнерські вирішення. Усі композиції розписує мисткиня фарбами, які підсилюють відчуття, розкривають

КУЛЬТУРА тему. Художниця володіє сімнадцятьма техніками художньої обробки шкіри. Шлях Арсенії у велике мистецтво починався таки з Космача. Із тих давніх мистецьких шкіл, які й нині мають світову славу. Серед них і космацька школа обробки шкіри, яку в різні часи представляли і репрезентують зараз славні роди Гудим’яків, Дзвінчуків, Пожоджуків, Боб’яків, Янкощуків, Дудюків, Никораків…Вони не могли не вплинути на юну Арсенію. Бо ще на початку минулого століття шкіряні вироби Василя Пожоджука з присілка Бані були добре знані не лише на Гуцульщині, а й у Франції, Чехії, Польщі, Австрії. Власне, коли перед Арсенією постав вибір професії, то юна космачанка не вагалася, а з великим захватом пішла вчитися в Косівський технікум народних художніх промислів імені Василя Касіяна, в якому закінчила відділ обробки шкіри. Та цього для неї виявилося замало. Згадались тоді Шевченкові слова “І свого не цурайтесь, і чужому научайтесь”. То ж вирішила Арсенія повчитись ще в іменитих майстрів з обробки шкіри в Латвії, Литві, Естонії і, безперечно, в народних умільців Гуцульщини. А це значить, що в народне мистецтво Арсенія прийшла вже зрілою умілицею, професійною і високообдарованою, справжнім універсалом. Вона бачить різницю між митцем і майстром лише в тому, що майстер виконує одну роботу протягом усього свого життя і досягає неабиякої досконалості в певному виді своєї творчості, а професійний художник володіє сумою знань і насамперед малюнка, живопису, композиції. Він торує свою дорогу, використовуючи ці знання. Добре

знає історію мистецтва, скульптуру і створює цілковито інше мистецьке середовище. Арсенії всього цього не бракує. Проте вона ще глибоко національна мисткиня і патріотка України, та дуже горда з того, що її виняткова творчість так файно репрезентує українську націю в Україні і світі. Вона органічно поєднує у своїй творчості різні концепції, історичні

колізії, по-сучасному їх інтерпретує. Це й принесло їй визнання - вона перша з космацьких мистців та й взагалі випускників Косівського технікуму отримала у 2000 році літературно-мистецьку премію імені Василя Стефаника в номінації образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Хтось, можливо, кепкує з Арсенії чого вона у своїй творчості так вчепилася за той хрест? Але ж усім добре відомо, що саме він символізує чотири пори року, чотири сторони світу, чотири вітри і чотири темпераменти. До того ж наша Церква усе починає хрестом і усе ним закінчує. То ж не дивно, що саме цей символ посів так багато місця у творчості Арсенії Кісиличук. Однак творчий портрет мисткині був би неповним, якби ми не згадали про її друзів і однодумців. Якраз із ними в залі Івано-Франківської організації Національної Спілки художників України, перед Великодними святами 2000 року Арсенія Кісиличук зорганізувала виставку під романтичною назвою «Арсенія з однодумцями». Звісно, основу виставки складали твори самої Арсенії, а поруч з ними експонувалися витвори із шкіри її приятелів Наталії Винницької, Тетяни Матвіїшин, Ольги Шулепи, Галини Бабак, Ірини Костюк, Світлани Петренко, Лідії Стефанишин, Оксани Бейлах, Мирослава Яремака, Наталі Баєвської, Валентини Шіляк з Івано-Франківська, Любові Гумен із Снятинщини, Ігоря Копчика зі Львова, Івана Шимчука з Косова, Галини Олексюк з Надвірної… Ця виставка отримала немало схвальних відгуків у пресі. Зокрема, часопис «Експрес» підкреслював: «В Івано-Франківську закінчилася художня виставка, яку тисячі відвідувачів оглядали, наче справжнє диво. Те, що вдалося організувати визнаній майстрині Арсенії Кісиличук – унікальна річ не тільки для України. Від 10 до 23 квітня у виставковій залі Івано-Франківської організації національної Спілки художників України експоновано роботи західноукраїнських майстрів художньої обробки шкіри. Експозиції, рівної франківській за масштабністю, досі не було». Необхідно зазначити, що цю виставку зорганізувала Арсенія тому, аби привернути увагу громадськості та й преси до сучасного стану в мистецтві художньої обробки шкіри: на ті мізерні статки, які мають митці, на постійну хронічну нестачу матеріалу – шкіри – та й її високу ціну, на цілковиту байдужість урядових структур до народної творчості. А разом з тим свій творчий звіт Арсенія Кісиличук присвятила своїм сороковим роковинам від дня народження,

33 двадцятиліттю творчої діяльності та десятиліттю перебування в членкинях Національної Спілки художників України. Арсенія Кісиличук знайшла свій шлях в декоративно-прикладному мистецтві. Сьогодні її почерк немислимо сплутати з творчістю інших мистців цього профілю. Вона впевнено крокує попереду серед майстрів обробки шкіри України і веде за собою інших. А бути першою, звісно, нелегко. Та потужна енергія, яку випромінюють твори Арсенії, приводить у виставкові зали сотні глядачів, які знову і знову повертаються. Кожний з шанувальників творчості художниці щоразу знаходить в її роботах інші нюанси. Арсенія Кісиличук сьогодні – це добре знана українська художниця не лише в Україні, а й у Канаді, Італії, Японії, Швеції, Австралії. До її помешкання часто навідуються гості звідусіль. Її творчістю милувалися голова товариства «Гуцульщина» у Великобританії Василь Потяк, заступник голови Об’єднаних гуцульських Товариств Західної Діаспори Стефан Ґорґанюк, подільські історики Борис Кушнір з Кам’янця-Подільського та професор з Тернополя Анрій Криськов… Її роботи високо оцінили письменники, лауреати Шевченківської премії Роман Іваничук, Степан Пушик, народний артист України Дмитро Гнатюк… І тут несподівано Арсенію Кісиличук навістила біда: вона тяжко захворіла, потрібні були величезні кошти на операцію та реабілітацію. І тут забили на сполох шанувальники її таланту: збирали гроші, молилися за її одужання і не дали Арсенії покинути цей світ. Художниця поволі одужує, набирається сили, бережеться вірусів і готується знову продовжити свою творчість аби принести радість людям. В далекі і близькі світи мандрує Арсенія Кісиличук із своїми виставками та завше повертає до рідного Космача, до тої бабусиної хатини, де народилася і зростала, до криниці материнської любові. Милується гордими космачанами, які вдягають її череси і космачанками, які заохотки носять її шкіряні сумки, прямують в них до церкви, і душа мисткині радіє. Бере вона в руки дві свічечки і квапиться разом з чоловіком на цвинтар, аби поклонитися вкотре матусі і бабці Семенисі Пожоджук, котра вберегла її, виплекала. Вберегла для роду свого, вберегла для Гуцульщини, вберегла для України.А космацькі ґазди і ґаздині ґречно вітаються з нею, бо вона для цього села розцвіла несподівано, як цвіт папороті, аби подивувати своєю творчістю світ.

кщо хтось із вас любить подорожувати так, як люблю це я, запитання до знавців. Приміром, ви вирішили, відкинувши всі важливі й надважливі справи, провести з друзями серпневі вихідні в одному з улюблених міст України. Щоб було що згадати, окрім спеки й ковіду, про коротке літо 2021 року. Вибір припав на чудовий Львів, де всі вже бували, обходили його вздовж і впоперек. А кортить нових емоцій, свіжих вражень. Звісно, треба досліджуваті околиці.

Ризикну припустити, що, прискіпливо вивчивши пропозиції львівських туристичних агенцій, ви неодмінно виберете екскурсію старовинними замками Західної України — Золочівським, Олеським, Підгорецьким, резиденції Острозьких.Я б саме так і вчинила, оскільки вже давно зробила позначку в «бальному записничку» — must see! Однак несподівана пропозиція поїхати у престур на відкриття оновленого музею історико-культурного парку «Стародавній Звенигород» порушила плани. На свій сором, про Звенигороді я нічого не знала, хоча розташований він лише за 25 кілометрів від Львова! Несміливо сподіваюся, що моє невігластво не одноосібне, і тому — екскурс в історію.

Боротьба за владу й розквіт Звенигорода Звенигород — один з трьох найдавніших міст Галицької Русі. Уявіть лишень — він старший, ніж Львів, на 200 років! Перша згадка про поселення документоване 1086 роком. У той час правнуки великого князя київського Ярослава Мудрого брати Ростиславовичі розпочали боротьбу за спадщину, підкорили ці землі й здобули право на удільні

князівства. Старший з братів — Рюрик — осів у Перемишлі, молодший — Василько — побудував Теребовлю, середній — Володар — заклав Звенигород. Запис у літописах пов’язаний з першою історичною битвою в тих місцях. Володимирський князь Ярополк Ізяславич вирішив покарати бунтівників-небожів і пішов на них війною.

ПОДОРОЖІ

Легенди й артефакти княжої столиці

У Львівській області відкрився історико-культурний заповідник «Стародавній Звенигород» Але зазнав поразки. Пораненого, його вбив найманець, один із дружини ескорту. Перемога Ростиславовичів під Звенигородом фактично поклала початок існуванню удільного Звенигородського князівства. Його розквіт припав на початок XII століття, під час правління князя Володимирка (1124—1141). Успадкувавши Звенигород після смерті батька, він перетворив Звенигород на багату, економічно розвинену столицю, площа якої в укріпленій частині становила майже 160 гектарів. У місті велися безпрецедентні за масштабами роботи. Було зведено новий княжий двір — білокам’яний ансамбль, який відповідає останнім віянням тодішньої європейської моди. Комплекс складався з палацу, з’єднаного дерев’яною двоповерховою галереєю-переходом із церквою та усипальницею. Колекції артефактів, знайдених на території міста (42 000! — і це тоді, коли княжа столиця досліджена не більш ніж на 10 відсотків), свідчать про високий рівень ремісничого виробництва у Звенигороді. Передусім ювелірної справи, а також — косторізної, деревообробної, ковальської, гончарної, скляної, шевської та інших. Звенигородський князів добре знали за межами князівства, вони підтримували тісні контакти з монаршими дворами Європи: Володимирко одружився з дочкою угорського короля Коломана Книжника, вони мали трійко дітей (двох доньок та сина). Обох доньок видали заміж за польських князів — краківського князя Болеслава Кучерявого та одного з його братів, скріпивши таким чином політичний союз між країнами. Князівство процвітало. Але якщо хоч трохи заглибитися в історію, виникає запитання — чому саме Звенигород так стрімко й потужно розвивався, адже вже існували й давніші міста — Перемишль, Галич,

приміром? Тим паче, що місто було розташоване на (здавалося б) проблематичній, болотистій місцевості. «Справді, — прокоментував запитання один з активістів розвитку музею кандидат архітектури Василь Петрик. — Місцевість непроста. Високі гори, пагорби, долини, болота ... Але розгадка доволі проста. Саме тут пролягав трансєвропейський торговий шлях, який давно цікавив київських князів: з Європи — на Київ. Звенигород був місцем, де концентрувалися всі водні нитки, з міста йшов зручний спуск, і київські князі могли контролювати трансєвропейський шлях. А болота, що оточують фортецю, не заважали, а лише допомагали звенигородцям — вони будували шлюзи на підступах до міста, розумілися на дренажі. У стародавніх літописах Звенигород згадується 15 разів. Завжди у зв’язку з міжкнязівськими політичними конфліктами, які часто-густо закінчувалися битвами під стінами фортеці, і жодного разу вороги не змогли взяти місто. Ще не настав трагічний січневий день 1241 року. Але тут відіграв свою роль «людський фактор», як сказали б сьогодні.

Навала Батия і падіння столиці З літопису: «Коли побачив (Батий), що Кременець і город Данилів підкорити неможливо, то відійшов од них, і прийшов він до Володимира, і взяв його списом, і вибив його без пощади, так само і город Галич, і інших городів багато, що їм нема числа». У грудні 1240 року до Звенигорода надійшла звістка про захоплення Києва татаро-монголами. У місті зрозуміли, що і їм не уникнути сутички з кочівниками, і почали готуватися до оборони. Через місяць під Звенигород підійшло багатотисячне військо. Але наблизитися до міста йому не вдалося через небезпечні болота, в яких загинув не один ханський розвідник. Досвідчений і хитрий Батий припустив, що існують таємні стежки, які можуть привести військо до неприступної багатої столиці. Одного разу його слуги, які шастали околицями в пошуках безпечного проходу, натрапили на хатину, яка

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021 сховалася в кущах. Там мешкала самотня стара, ніхто не знав ні її імені, ні скільки їй років. Місцеві жителі обходили стороною хату — ходили чутки, що господиня — відьма, поміж себе називали її бабою Ягою. Там, де виявилися безсилими вороги, фатальною стала зрада. Баба Яга провела озброєне військо під самісінькі стіни фортеці. Звенигородці запекло оборонялися, але утримати місто цього разу не вдалося. Татаро-монголи вщент спалили великий Звенигород. Щодо долі баби Яги, коли вона прийшла до Батия по обіцяне золото, ординці схопили її і втопили у трясовині. Подейкують, що і сьогодні, через століття, на болотах, опівночі, бродить її неприкаяний дух, розплачуючись за зраду своєму народові. Хочете вірте в цю легенду — хочете ні, але нам переконатися в її правдивості на думку не спало. Звенигород перестав існувати і вже ніколи не відновив свій статус. Утім істини заради, слід зазначити, що через кілька століть ці землі стали власністю родини Сенявських. З ім’ям гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського пов’язують появу на початку XVIII століття Звенигородського замку на території колишнього дитинця, але будівництво його так і не було завершене. Сьогодні від фортечних укріплень залишилися чотири кутових бастіони і рештки земляних фортифікацій. За радянських часів тут побудували колгоспну ферму. Було й таке ... Звісно, історія стародавнього Звенигорода не могла не зацікавити краєзнавців та істориків. Архе-

ологічні дослідження літописного поселення ще в 30-х роках минулого століття розпочав відомий вчений Ярослав Пастернак, але в той час ця територія перебувала під окупацією Польщі і «бути українцем» стало небезпечно. 1944 року Пастернак емігрував до США, його наукові праці та книги були закриті спецфондом і до розпаду СРСР прочитати їх було неможливо. Систематичне вивчення княжої столиці відновилося після Другої світової війни. Саме у Звенигороді археологи знайшли три найдавніші берестяні грамоти, які містяться в Державному архівному фонді України. Одна з них чудово збереглася і була прочитана — це лист-претензія вдови купця Говена з Перемишля до колишнього Звенигородського партнера чоловіка з вимогою повернути борг. Було знайдено також фрагмент унікального музичного інструменту першої третини XII століття — семиструнних гуслів. Це єдина така знахідка на теренах України. Наразі Звенигород досліджений не більш ніж на 10 відсотків.

Нове життя літописного міста «Коли ми з колегами почали займатися розвитком музею, довго Продовження на стор. 35

ЧАС І ПОДІЇ #46 I 11.17.2021

думали, що хочемо зробити на цій території, — розповідає керівниця проєкту Наталія Войцещук. — У другій половині минулого століття багато археологічних заповідників Європи захоплювалися відтворенням втраченої архітектури. Поза сумнівом, реконструкції мають право на існування, якщо там влаштовувати лицарські турніри, приміром. Ми ж на перше місце поставили науку. Я завжди казала й повторюватиму — заради збереження автентичності гризтимуся, боротимуся і вмиратиму! Усі реконструкції, хоч би якими вони були ґрунтовними, ніколи не дадуть стовідсоткового уявлення про те, який саме вигляд мав Звенигород. Ми робимо аналогії з етнографії — справді, багато предметів прийшли з давнини, але все одно — дізнаємося, якою була дорога, наприклад, який вигляд мали огорожі будинків, якими були споруди до першого зрубу, але про те, чим і як покривали свої помешкання наші предки, можемо лише здогадуватися, поки не винайдуть машину часу, в усякому разі. Тому 30-40 відсотків в будь-яких реконструкціях — вигадка. Звенигород ще дуже мало вивчений. Коли відновляться археологічні розкопки, на нас чекають основні знахідки й розгадки таємниць стародавнього міста. Українського Новгорода, як його іноді називають. Адже, ви вже знаєте, він стояв на болотах, а вода — природний консервант. Дерев’яні предмети, дошки, які знаходили тут, чудово збереглися — свіжі, блискучі, хіба що не пахли. Але через 20-30 хвилин починали руйнуватися, перетворюватися на губку. Головне завдання дослідників — зрозуміти, яким чином зберегти, законсервувати дерев’яні предмети. Тому ми вирішили не проводити дорогої і складної у виробництві реконструкції стародавнього Звенигорода, тим паче, що з новими відкриттями уявлення про деталі побуту наших пращурів істотно змінюються, можуть швидко застаріти й не відповідати новітнім історичним знанням. Взяли на озброєння досвід інших країн, де в археологічних заповідниках дедалі популярнішою стає віртуальна реальність. Уже масштабно відтворено в 3D багато стародавніх цивілізацій — Рим, Афіни, Бельбек, Єгипет. За підтримки Українського культурного фонду 2019 року розпочалася робота і зі створенню 3D моделі літописного Звенигорода. В межах проєкту «Стародавній Звени-

ПОДОРОЖІ

город: брендинг та промоція Княжої столиці» було розроблено базову модель міста, куди увійшли територія княжого дитинця, де був розташований палац, боярські квартали знаті, й частина передмість. На основі 3D моделі науковцям, художникам та IT-фахівцям вдалося вперше показати, який вигляд мали споруди та панорама княжого граду. Окремі фрагменти моделі стали основою короткої відеоекскурсії. У ній можна побачити не тільки, який

вигляд мав Звенигород з висоти пташиного польоту, а й пройтися стародавніми вулицями, зайти до церкви і навіть до княжого палацу. Це надзвичайно захопливе видовище, як ви могли переконатися самі». Продовженням проєкту 2019 року стала нова робота музейної команди: «Княжий Звенигород: від реального до віртуального», яку також реалізовано за підтримки Українського культурного фонду 2020 року. Фахівці відтворили 12 локацій (чотири інтер’єрних, вісім екстер’єрних) стародавнього міста у форматі віртуальної реальності. Понад 100 предметів змодельовано спеціально для віртуального Звенигорода на підставі знайдених археологами артефактів. Реконструйовано 18 типів будинків, «побудовано» дві церкви і два палаци, «насаджено» кілька тисяч дерев і кущів, понад 50 тварин і птахів «оселилися» в місті. Автори проєкту детально продумували кожну відтворену сцену. Вона мала відповідати кільком критеріям. Перший — різноманітність. Будинки, де мешкали прості люди, садиби знаті, житло князів. Другий критерій — вивченість: наскільки дослідженими є ті чи ті об’єкти. Усі

віртуальні реконструкції базуються на інформації археологічних розкопок минулих десятиліть. Якщо, надягнувши VR-окуляри, ви побачите боярську садибу, це означає, що саме на цьому місці її знайшли археологи. Третій критерій — локація: прив’язка місць до екскурсійних маршрутів на території заповідника. І «вишенька на торті». Спеціальний AR — застосунок «Княжий Звенигород», він є в App Store і Google Pay, і об’єднує в собі три продукти: AR — поштівки, портали часу й дитячу книжку «Пригоди у княжому Звенигороді». Для малюків, гадаю, буде особливо цікаво побачити п’ятьох друзів — домовичка, лисичку, вовчика, зайчика і пташку — на екрані смартфона, після того, як батьки прочитають їм історію пригод друзів у стародавньому княжому Звенигороді. Коли слухаєш розповіді про плани розвитку заповідника його директорки Наталі Войцещук, ерудованої, емоційної, принципової в поглядах, та ще й красивої молодої жінки (про багатомісячні ходіння кабінетами чиновників промовчу, добре, що її почули й допомогли проєктові обласна рада та Пустомитівська района рада), неможливо відірватися, стільки в її словах віри,

бажання зробити музей сучасним, із застосуванням нових технологій, цікавим та комфортним для відвідувачів. І мимоволі крутяться в голові рядки відомого поета: «Гвозди бы делать из этих людей, крепче бы не было в мире гвоздей...» Дійсно, планів сила-силенна. У парку планується прокласти велосипедні доріжки, обладнати дитячі майданчики для квестів, узятися за

35 інфраструктуру — кав’ярні, куточки відпочинку для відвідувачів. На території заповідника збереглася будівля, зведена 1926 року, Наталя з колегами мріють зробити там виставковий центр. Окрім того, унікальними є й околиці Звенигорода, якими провела для нас екскурсію воістину ексклюзивний гід — докторка історичних наук Віра Леонідівна Гупало. Навколо стародавнього Звенигорода в кількох селах стояли форпости (оточували його «віночком») — спостерігачі стежили, щоб ворог не пройшов до міста, а в разі небезпеки гінці сповіщали про це до фортеці. Розкопки там ще не велися, але місцеві жителі регулярно знаходять на городах предмети побуту, якими користувалася соціальна еліта — хрести, складні, де зберігалися мощі, ювелірні вироби, срібло. У цих місцях збереглося багато унікальних храмів, більш пізнього часу, але на території України ви мало де побачите такі. Наприклад, церква св. Симеона Стовпника в селі Коцурів, побудована без жоного цвяха в XVII столітті. Діюча греко-католицька церква св. Миколая в селі Угринів, того ж періоду. Римо-католицька парафія в селі Бобрівка з дуже цікавою історією, де жила, зокрема, молода поетеса Уляна Кравченко (Юлія Шнайдер), безнадійно закохана в Івана Франка. Селяни навіть хочуть увічнити в камені їхні взаємини. Та багато інших пам’яток старовини, до яких ми просто не встигли дістатися. Цей маршрут — «віночок» — може стати окремою екскурсією вихідного дня — шанувальникам активного відпочинку він точно буде до вподоби. Гадаю, команді історичного заповідника «Стародавній Звенигород» все вдасться і ми ще не раз почуємо про їхні успіхи. Нехай щастить! P.S. Тим, хто любить відкривати нові маршрути, підказка — маршрутка зі Львова до Звенигорода ходить що 30-40 хвилин. Півгодини — і зможете опинитися у стародавньому місті. Щира подяка працівникам музею у Звенигороді та київській журналістці Валентині Клименко за чудово організований престур та можливість відкрити для себе непрочитану сторінку історії України. Автор: Ірина ГОРДІЙЧУК, Звенигород — Львів, Фото: газета “День” Джерело: газета “День” (https://day.kyiv. ua/uk/article/cuspilstvo-podorozhi/legendy-yartefakty-knyazhoyi-stolyci)

Простий яблучний пиріг на сковороді

Яблучний пиріг — ідеальний десерт для осені. Ніжна соковита текстура, прянощі і солодкий аромат стиглих яблук здатні зігрівати навіть в дощову погоду. Смачних варіантів придумано сотні. Деякі з них стали класикою кулінарії, наприклад, шарлотка, крамбл, штрудель. Але є й інші особливі рецепти. Пропонуємо вам швидкий рецепт яблучного пирога на сковороді.

Вам знадобиться: z курячі яйця – 3 шт.; z пшеничне борошно вищого сортну – 150 г; z яблука з кислинкою – 600 г; z цукор – 200 г; z порошок розпушувача – 1 ч. л.; z верш. масло для обсмажування – 20 г; z лимонний сік – 1 ст. л. Яблука очистіть від шкірки, видаліть серединку і наріжте довільними шматочками.

Візьміть товстостінну сковороду і розтопіть на ній вершкове масло. Всипте 50 г цукру, додайте лимонний сік, розмішайте. Коли весь цукор розтане, додайте нарізані яблука і перемішайте. Обсмажте на середньому вогні протягом 3-4 хвилин, щоб яблука карамелізувалися. Вони не повинні стати м’якими й розвалюватися. Дайте яблукам повністю охолонути. Збийте в однорідну піну яйця і цукром, що залишився. Борошно просійте і змішайте з розпушувачем. Сухі інгредієнти введіть в збиті яйця і розмішайте, щоб не було грудочок. Яблука в карамелі додайте в тісто. Перемішайте, щоб вони рівномірно розподілилися по всьому об’єму. Підготуйте сковороду з товстим дном, бажано діаметром 20-22 см (на такій сковороді пиріг виходить високим і пишним). Змастіть її вершковим маслом. Вилийте заготівлю і розрівняйте. Поставте на найповільніший вогонь і випікайте близько 30-35 хвилин під кришкою. Бажано перші 20 хвилин кришку не відкривати, щоб яблучний пиріг не осів. По готовності переверніть сковороду на блюдо, щоб витягти пиріг. Або, якщо у вас сковорідка з покриттям, що не дряпається, наріжте випічку, не дістаючи.

Інгридієнти: z 4 великі ріпчасті цибулі z 50 г вершкового масла z 50 мл білого сухого вина z 1 ст. л. соняшникової олії z 1 повна ст. л. борошна z 1,5 л води z 4 скибочки хліба z 100 г тертого сиру (Грюйєр або будь-який інший твердий сир) z 2-3 лаврових листки z сіль і перець до смаку Підготуйте всі інгредієнти для приготування цибулевого супу. Візьміть 4 великі ріпчасті цибулі, очистіть і наріжте півкільцями. У каструлю з товстим дном додайте 1 ст. л. соняшникової олії та 50 г вершкового масла. Смажте

z 150 г вівсяні пластівці z 1 ст.л. яблучне пюре z 30 г вершкове масло

кою кількістю оливкової олії, до тих пір, поки вона не стане прозорою. Додайте оливки (6-7 шт.), дрібно порубаний часник (½ зубчика) і біле вино (50 мл). Дайте вину трохи випаритися. Перед тим, як викласти на пательню відварені тальятеле, додайте невелику кількість води, в якій вони варилися. Так страва буде набагато соковитішою. Викладіть тальятеле і добре перемішайте з тунцем (90 г), тушкуйте ще хвилину, не більше. Викладіть на тарілки, посипте тертим пармезаном (30 г) і свіжомеленим перцем.

Коктейль з червого вина з ягодами z 400 г заморожені ягоди (асорті)

z 1 пляшка сухе червоне вино

Цибуля – недорогий овоч та вирощувати її досить просто. А приготувати цибулевий суп ще простіше. Популярний суп ще з часів Римської імперії, правда, сучасна версія цибулевого супу з яловичого бульйону, грінок і карамелізованої цибулі прийшла зі Франції з XVII століття.

Інгридієнти:

Смачно як у Франції: готуємо цибулевий суп

Хрустка, карамелізована, в міру солодка, а ще дуже смачна. Усе це про гранолу – ідеальний сніданок на той випадок, коли немає часу.

У італійської пасти тисячі варіацій. Паста з тунцем і оливками – один з них. Приготувати її дуже просто, а продукти для неї ви знайдете в будь-якому супермаркеті.

Червоне сухе вино і ягоди просто створені одне для одного. До того ж, такий коктейль ідеально підійде для свята. Часу на його приготування вам знадобиться зовсім небагато, а смак обов’язково порадує. Апельсиновий сік і цедра неодмінно створять дух свята у вашому домі.

#46 I 11.17.2021

цибулю на середньому вогні, поки вона не стане м’якою. Посоліть до смаку. Додайте до цибулі 1 повну столову ложку борошна. Перемішайте. Далі влийте 50 мл білого сухого вина. Випарюйте 2-3 хвилини. Потім влийте 1,5 л води, посоліть і додайте 2-3 лаврових листки. Підсмажте грінки на сухій пательні. Суп вилийте в ємність, в якій будете ставити його в духовку. Зверху на суп викладіть грінки. Натріть твердий сир, посипте їм суп і відправте його в духовку запікатися 5-8 хвилин при температурі 180 градусів. Необхідно, щоб сир розплавився.

Домашня гранола: готуємо разом

Паста з тунцем та оливками

z 200 г паста Тальятелле z 0,5 шт. ріпчаста цибуля (половина невеликої цибулини) z 6-7 шт. оливки (без кісточки) z 90 г консервований тунець (шматками у власному соку) z 0,5 зубчик часнику z 50 мл біле сухе вино z 30 г сир Пармезан z оливкова олія (для смаження) z за смаком сіль, перець Тальятеле (200 г) відваріть до готовності в підсоленій воді. Для відварювання макаронів я завжди користуюся однією пропорцією – на 1 літр води 100 г макаронів і 10 г солі. Пасту необхідно відварювати на 1 хвилину менше, ніж зазначено на упаковці. Цибулю (½ шт.) дрібно поріжте і обсмажте на сковороді з невели-

ЧАС І ПОДІЇ

БЕРЕГИНЯ

z 2 шт. апельсин (сік та цедра) z 2 ст. л. цукор Ягоди (400 г) залийте сухим червоним вином (1 пляшка) і доведіть практично до кипіння. З апельсинів (2 шт.) вичавіть сік і відокремте цедру, попередньо добре їх помивши. Додайте цедру і сік апельсинів в сотейник до ягод і вина. Додайте 2 ст. л. цукру, варіть кілька хвилин до розчинення. Замість цукру можна використовувати мед (приблизно 2 ст.л.). Подавайте холодним і з льодом.

z 1 ст.л. мед z 10 г цукор ванільний z за смаком кориця z 30 г арахіс z 30 г волоські горіхи Змішайте всі інгредієнти. Потім викладіть вівсяну масу на деко з пергаментом, змазаним вершковим маслом. Розподіліть гранолу рівномірним тонким шаром по всьому листу. Поставте деко на 30 хвилин в духовку, розігріту до 160° С. Бажано перемішувати гранолу кожні 10 хвилин, щоб вона не пригорала. Дістаньте гранолу з духовки, перемішайте і дайте охолонути, поки вона не затвердіє. Ідеально смакує з теплим молоком, йогуртом, варенням.

Салат з пекінської капусти та перцю Салат з пекінської капусти і болгарського перцю – легкий та смачний. Ідеально підійде на вечерю та додасть літніх відтінків у дощовий осінній день.

Інгридієнти: z 300 г пекінської капусти; z половинка болгарського перцю; z 2 невеликих огірка; z великий пучок зелені (цибуля, петрушка і кріп); z 5 варених перепелиних яєць; z 2 ст. л. оливкової олії; z щіпка солі; z кілька крапель яблучного оцту.

Рецепт приготування: Спочатку шаткуємо капустку і викладаємо її в салатник.

Потім нарізаємо соломкою половинку болгарського перцю та гоірок. Відправляємо до капусти. Зелень дрібно посікти та додати в салат. Тепер все щедро заправляємо оливковою олією, додаємо трохи солі і за бажанням для якоїсь кислинки додаємо трохи яблучного оцту. Добре перемішати. Перекласти салат на тарілку і оформити половинками варених перепелиних яєць.

За рецептами Євгена Клопотенка Автор: Марія Лутчин Джерело: Галицький Кореспондент (https://gk-press.if.ua/salat-z-kuskusom-ta-avokado-gotuyemo-razom/)

ЧАС І ПОДІЇ ЗАМОВЛЕННЯ ОГОЛОШЕНЬ В РУБРИЦІ

ɋ Ⱥ ɑ ȾȱȲ ȱ ɉɈ

"CLASSIFIED" ГАЗЕТІ "ЧАС І ПОДІЇ" Виписуйте чеки на "Mediator, Inc"

Ціна одного слова 50 ц жирним шрифтом 75 ц Розмір Бізнес Картка $20/ за випуск

Для замовлення оголошення телефонуйте: 773 - 697 - 3922

țȎ ȝȜȐțȖȗ ȞȜȏȜȥȖȗ ȒȓțȪ ȡ ȐȓșȖȘȳȗ ȘȜȚȝȎțȳȴ ȞȜȕȠȎȦȜȐȎțȳȗ ȡ ȝȳȐțȳȥțȳȗ ȥȎȟȠȖțȳ ȅȖȘȎȑȜ țȓȝȜȒȎșȳȘ ȐȳȒ ȡȘȞȎȴțȟȪȘȜȴ ȜȘȜșȖȤȳ

ǪȓȐȍșȪțȖȗ ȟȠȍȠȡȟ Ƞȍ ȒȜȕȏȳș țȍ ȝȞȍȤȬ ȜȎȜȏhȭȕȘȜȏȳ

CLASSIFIED – ОГОЛОШЕННЯ

#46 I 11.17.2021

¢È»ÈÈÚ »È¾Æ ÄÌ×ÅÉ É¼É½ ÚÂÅÉ½À

ȃȜȞȜȦȳ ȡȚȜȐȖ ȝȞȎȤȳ ȠȎ ȏȓțȓȢȳȠȖ

ǵȐȓȞȠȎȠȖȟȪ ȕȎ Ƞȓș ȕȎșȖȦȠȓ ȝȜȐȳȒȜȚșȓțțȭ

ȼɫɿ ɜɢɞɢ ɿɦɦɿɝɪɚɰɿɣɧɢɯ ɿ ɧɨɬɚɪɿɚɥɶɧɢɯ ɩɨɫɥɭɝ • Легалізація статусу в США • Нотаріальні послуги, апостиль, доручення, переклади • Багаторічний досвід в сфері юридичної практики • Індивідуальний підхід до кожного

Ɋɨɡɦɨɜɥɹɽɦɨ ɭɤɪɚʀɧɫɶɤɨɸ ɪɨɫɿɣɫɶɤɨɸ ɩɨɥɶɫɶɤɨɸ

Tel: 773-956-1759• Fax: 773-345-5622

®½»¾» s «© ©

l¿çÎÍÁÌÇÈçÏÍÀÍÖÇÈçÃÄÌÛ çÃÍÐÁ ÃÖÄÌÇÔ

yçqÄÔÌ É Á ËÍÌÑ¿ÅÌÇÉ ÁçÎÍçÁÐÑ¿ÌÍÁÊÄÌÌÝçÑ¿çÏÄËÍÌÑÒçÉÍÌÃÇÕ ÍÌÄÏ Á yçp¿ÌÑÄÔÌ É ÁçÃÊ¾çÍÀÐÊÒÂÍÁÒÁ¿ÌÌ¾çÑ¿çÃÊ¾çÌÍÁÍÂÍçÀÒÃ ÁÌÇÕÑÁ¿ç a ÃË ÌÌ¿çÍÎÊ¿Ñ¿ çÀÄÌÄÓ Ñ çÑ¿çÖÒÃÍÁ¿çËÍÅÊÇÁ ÐÑÛçÆÏÍÐÑ¿ÌÌ¾

öĔĉąĄ ĐĄĖČ ɺʻʟʧʣʛ ʥʤʧʘʻʚʭʛʣʣʵ ʘʤʚʻʵ ɷʖʝʤʘʻ ʻʣʧʨʦʩʢʛʣʨʞ ʻ ʤʗʡʖʚʣʖʣʣʵ ʚʡʵ ʦʤʗʤʨʞ

ɷʜʧʜʘʖʙʖ ʞ ʖʤʙʢʼʠʨʳʡʥʵ ʣʥʘʥʵ

ПРИБИРАННЯ Увага, підробіток ввечері! Потрібні працівники (пари) на прибирання офісних приміщень в вечірній час. В місти Wheeling & Buffalo Grove.

Вам обов'язково Залиште повідомлення на 224-676-3602 Мизателефонуємо!

CLEANING COMPANY шукає начальника для нічної зміни, з досвідом чи без. Будемо навчати.

PLACE YOUR AD IN OUR CLASSIFIED SECTION Acceptable forms of payment are: checks, cash or credit cards MAKE ALL CHECKS PAYABLE TO MEDIATOR, INC.

Price for one word 50 c One word in bold type 75 c Business Card Size $20/ per issue (frame around)

Call for order - 773-697-3922 Добра РОБОТА для водіїв! $22/

Робота

год. Дзвоніть: 847-345-3044

Потрібна жінка для роботи в російській сім’ї. 847-329-0202 Toolmag Corp. потрібні на роботу lathe operators for part or full time in Franklin Park. Please call: 847-928-9768. Polish and English languages spoken. Потрібно на роботу: електрик з досвідом роботи в США. 224305-1991 На роботу потрібні CNC та Quality Control спеціалісти. Досвід роботи не обов’язковий, проводимо тренінг. 847-6736500. www.symboltraining.edu

Рент Рент. Квартира - 2 спальні, 1 ванна. Cumberland & Foster. 773-968-1546 - Маріус (польською); 815-839-6176 - Михайло (українською)

Різне Математика. 773 -459 - 4092

Одне з найдосвідченіших агентств в Чикаго "Euro Care"пропонує добре оплачувану роботу по догляду за літніми людьми: 1. Приємна літня жінка, що мешкає в Приємна літня пара з Mount Prospect шукає фізично сильну помічницю. Gary, IN шукає жінку по догляду. Робота 7 днів на тиждень, з проживанням. $200 / день. з проживанням, днів на тиждень. Потрібна хороша7англійська, DL і машина. $160/день. Знання англійської та досвід Жінка похилого віку з Glenview шукає досвідчену роботи вимагається. Водіння авто не жінку, з проживанням, 7 днів на тиждень $250 / день. Потрібна хороша обов’язкове. англійська, DL і машина. 2.Жінка Літняпохилого жінка ввіку центрі Чикагошукає шукає в Lincolnshire собі фізично помічницю з досвідом роботи на 12 жінкусильну по догляду, з можливістю год/день( без проживання). /день. Потрібні відвідування. 3-5 днів$170-180 на тиждень. 12 гарна англійська, DL, машина і досвід.

3. Приємна жінка в Northbrook на Літній чоловік в Lincolnshire шукаєшукає постійну помічницю, доглядати за нимРобота 4 годинизвранці і роботу жінку по догляду. 4 години ввечері, до 7 днів в тиждень, $20/год. проживанням, днів на тиждень. Потрібна хороша 5англійська, DL, машина і досвід. $150-160/день. Жінка похилого віку в Glenview шукає собі Знання англійської, досвід( без роботи помічницю з досвідом роботи проживання). До 7 днів в тиждень, з 10 ран. до не 2 по-пол.; $17.50вимагається. Водіння авто обов’язкове. 18/год. Потрібні гарна англійська, DL, машина.

4.Приємна Пара в літня Skokie досвідченого парашукає в Chicago шукає досвідчену помічницю по (жінку). З проживанням, чоловіка догляду за літнім у вихідні, на 2 дні. $200/день.Робота Потрібназхороша англійська.5-7 Водіння чоловіком. проживанням, машини не потрібно. днів на тиждень. $170/день. Знання годинна зміна. $160-180. Вимагається Узнання нас єанглійської багато різних вакансій як для чоловіків, так і для англійської, наявність водійського та досвід роботи. на вихідні, посвідчення та автомобіль вимагається. жінок. Будь ласка, приходьте і зареєструйтеся у нас особисто. Водіння авто не обов’язкове.

Робота в Чикаго та околицях, з проживанням та без! 181 IL 60093 60641 |z773-545-5685 773-545-5685 181Waukegan WaukeganRd, Rd.,Ste Ste201 201,Northfield, Northfield, IL

Неповний чи повний робочий день. Необхідна базова англійська. Спонсорство по роботі є.

Денна або нічна робота для досвідчених caregivers. Приходьте в агенцію реєструватися особисто!

)ULHQGO\ 'RPHVWLF &DUHJLYHUV

Телефонуйте 224-432-8109

«ÊÎÌ ½É ËÌ¼Ò ¾ÉÄÆÄ É¼ ¾ÄÌÊ½ÉÄÒÎ¾Ê ÆÏÑÊÉÉÄÑ Ô¼ÐÊÆ É¼ ËÊ¾ÉÄÅ ÌÊ½ÊÓÄÅ ÀÁÉØ Ï ¾ÁÇÄÆ Å ÆÊÈË¼É ÌÊÃÎ¼ÔÊ¾¼É Å Ï Ë ¾É ÓÉ Å Ó¼ÍÎÄÉ ³ÄÆ¼¿Ê ÉÁËÊÀ¼Ç Æ ¾ À ÏÆÌ¼ ÉÍØÆÊ ÊÆÊÇÄÒ

ùĒĔĒĜĩ ėĐĒĆČ ēĔĄĚĩ ĖĄ ąĉđĉĘĩĖČ

ÉÌ½ ¿ Í» ÂÈ»ÈÈÚ »È¾Æ ÄÌ×ÅÉ ÈÀ É¼É½ ÚÂÅÉ½

ïĉćĄďĠđČč ĕĖĄĖėĕ ĖĄ ĈĒċĆĩď đĄ ēĔĄĚĢ ɽʘʛʦʨʖʨʞʧʲ ʝʖ ʨʛʡ ĒąĒĆ ģċĎĒĆĩ ʝʖʡʞʮʨʛ ʥʤʘʻʚʤʢʡʛʣʣʵ

ǄǢǕǢǦǔ ƶ ǠǔǝǥǦǙǤǡǲ ǣǢǦǤǹǕǡǹ ˁ̣̭̬̞͕̀̌ ʯ̡̛̛̬̣̦̏̌̀̏̌̽ ;̨̔ ΨϮϴ̨ͬ̐̔͘Ϳ ̯̌ ̸̨̡̛̛̪̥̞̦ C̵̨̛͕̔ ʿ̸̨̬̱̦̞ • Mig ͬ Tig ͬ ʫ̡̨̛̣̖̯̬̔ ʯ̵̛̣̖̙̦̌ ̞̏̔ ̡̨̨̣̣̌̐̀ ̨̪̬̹̱ ̦̖ ̨̛̛̦̯̔̏̚

312–593–3675

ǡɶʆʂʚʃʄɱʄ ʅʄʈʆʚɰʃʚ ʅʆɯʎʚɱʃɻɿɻ ɵʁʟ ɯʂɶʆɻɿɯʃʇʒɿʄʛ ʅɶɿɯʆʃʚΎɿɯʋɶ

ǎɱʚ ʁʄɿɯʎʚʛ Ύ ʉ ʂʚʇʈʚ qËè³ĪýÊĪĝå ʈɯ ǜɶɵɯʁɶɿʄ ɱʚɵ ʉɿʆɯʛʃʇʒɿʄɲʄ ʇɶʁɯ Ǆɺɽɧʐɫ ɹɬ ɻɺɾɼʐɦɹɺʹ ƿɿɫɬɸɺ ɾɼɬɹɿɧɥɾɱ ǡʆʄʌɻ ɯʃɲʁʚɼʇʒɿʄʛ Ύ ɱɶʁɻɿɻɼ ʅʁʞʇ

Ǖɺɦɺɾɥ ɧ ɹɬɧɬɷɱɵɺɸɿ ɰɥɷʐ ɵɥʁɬ ΃ ɼɺɦɱɾɱ ɸɥɷɬɹʈɵʐ ɽɥɹɫɧʐʃʐ ɾɥ ɵɥɧɿ ɹɥ ɰɥɸɺɧɷɬɹɹʕ ɵɷʐʎɹɾʐɧ Τ ̾́Ύ̾͂ ΃ ɲʄɵɻʃʉ Ǖɺɰɸɺɧɷʕʔ ǀɥʅɺʑ ɸɺɧɺʔ

ǡɶʁɶʋʄʃʉɼʈɶ Ǡɶʆɲʚʞ ̓̀̽Ύ͆ͅͅΎ̾̽̀̓

4HEȩ'REATȩ!MERICANȩ"AGEL ȩ7 ȩ-ADISONȩ3T ȩ#HICAGO ȩ),ȩ

ǻȎȗȟȠȎȞȦȎ ȎȑȓțȤȳȭ Ȑ ȅȖȘȎȑȜ ǲȜȝȜȚȜȔȓ ȕțȎȗȠȖ ȣȜȞȜȦȡ ȳ ȝȞȖȏȡȠȘȜȐȡ ȞȜȏȜȠȡ ȕ șȳȠțȳȚȖ șȬȒȪȚȖ ȕ ȝȞȜȔȖȐȎțțȭȚ ȳ ȏȓȕ

/PSUI .JMXBVLFF "WFOVF $IJDBHP *-

ë ēĔĒĊČĆĄđđģĐ ĈĉđĠ $PNF HP ćĒĈ

èĒĕĆĩĈ ĔĒąĒĖČ ēďĢĕ

öĉďĉĘĒđėčĖĉ ǵǮǽǾǼȆȁǣ ǽǾǮȄǥǰǻǶǸǥǰ ȝȜ ȒȜȑșȭȒȡ ȕȎ șȬȒȪȚȖ ȝȜȣȖșȜȑȜ ȐȳȘȡ • Робота на неповний робочий день або з проживанням. • Хороша оплата, стабільні робочі години та відмінні клієнти. • Багато доступних вакансій для чоловіків і жінок. • Приходьте в наш офіс і ми знайдемо для вас відмінну роботу у хороших клієнтів!

Ми відкрили новий офіс неподалік Української околиці! 1032 N. Ashland Avenue, Chicago, IL 60622

773 - 707 - 0018 eurobestcare@gmail.com

ЧАС І ПОДІЇ

ГОРОСКОП Овен

Доб було б поповнити фінансові ресурси, а не Добре Д витрачати все до копійки. У четвер чи п’ятницю чекайте на нові грошові надходження. До кінця тижня ймовірні корисні ділові поїздки, які можуть вас втомити. Тиждень багатих можливостей та надихаючих перспектив. Не виключено отримання перспективних пропозицій, що стосуються вашого ділового життя. Не бійтеся взяти на себе додаткову відповідальність та навантаження. Подумайте про нове джерело прибутку. У п’ятницю вас буде супроводжувати успіх на зустрічах, нарадах та переговорах. Ваші пропозиції відзначить начальство і може замислитись про підвищення вашої зарплати, а це дуже своєчасно. Ваші стосунки з коханою людиною можуть змінитися, а ось у який бік, про те зірки замовчують. Багато залежить від вас. Якщо ви наберетеся терпіння, проявите мудрість і постараєтеся не виплескувати негатив, що накопичився, все буде чудово.

#46 I 11.17.2021

Телець

Врах Враховуючи В інтереси колег по роботі, все ж таки не забувайте і про свої заслуги, інакше є ризик залишитися без прибутку з почуття солідарності. А цього тижня гроші вам точно знадобляться. Тиждень обіцяє бути вдалим, але за умови, що ви перестанете витати у хмарах та почнете поєднувати підказки інтуїції з реальними можливостями. У понеділок розраховуйте на допомогу друзів, але постарайтеся не вплутуватися в суперечки. У вівторок бажано не розповідати про себе нічого зайвого, краще триматися подалі від надто галасливих компаній. У суботу не чіпляйтеся до близьких людей через дрібниці. Чим вдаліше складаються ваші стосунки з коханою людиною, тим менше потрібно розповідати про це оточуючим. Не варто надто часто виставляти ваші спільні фотографії у соціальні мережі.

Рак

Особ Особливих бли успіхів у фінансовій сфері поки що не передбачається. Складними можуть виявитися вівторок та середа. Постарайтеся у ці дні уникати сумнівних угод і будьте обережнішими з новими, навіть привабливими партнерами. Наприкінці тижня ситуація покращає. Ви можете порадувати себе реалізацією своїх амбітних задумів. Обережність і мудрість дуже стануть вам у пригоді в понеділок, коли доведеться розрулювати якийсь конфлікт. У справах та у взаєминах слід уникати непродуманих дій та маніпуляцій. Друга половина тижня може бути пов’язана із сплеском ваших здібностей. Приділяйте більше часу дітям та свійським тваринам. У вівторок на вас може чекати дивовижна зустріч, використовуйте цей шанс, щоб стати ближче. У п’ятницю до вас можуть звернутися по пораду з дуже делікатного питання, постарайтеся допомогти чужому щастю.

Лев

У понеділок по та в середу не витрачайте надто багато у магазинах. Виявіть розсудливість та передбачливість. Найближчими днями не варто змінювати роботу та розпочинати нові справи. У понеділок вам можуть запропонувати, на перший погляд перспективну справу, в яку необхідно вкласти певні ресурси, але не поспішайте прийняти цю пропозицію, варто все продумати і розрахувати. Починаючи з вівторка, ситуація зміниться і дозволить зробити ривок у справах. У четвер не варто намагатися вирішувати кілька справ одночасно, краще не поспішати та зробити все якісно, щось відклавши на потім. У вихідні дні можливі конфлікти в сім’ї. Вівторок надзвичайно вдалий день для зустрічей та побачень. А ось суботній і недільний вечори можуть загрожувати скандалами. Втім, ви можете цього не допустити, якщо почнете цілуватись, а не з’ясовувати стосунки.

Терези

Діва

У фінансовій фі сфері – добрий тиждень. Найбільш приємними та вдалими будуть витрати на одяг та нові гаджети. У п’ятницю чекайте на похвалу від начальства – ви зможете вирішити важке, але життєво важливе питання. У роботі можливий несподіваний поворот. Вдалими будуть переговори з новими партнерами, можливі перспективні особисті знайомства. Раніше розпочаті справи успішно просуватимуться. Друзі намагатимуться заволодіти вашою увагою, причому не завжди безкорисливо. П’ятниця може виявитися активним і насиченим днем, коли ви зможете ризикнути, але головне завдання - не піддаватися емоціям. Ваше особисте життя починає швидко налагоджуватися. Ваш новий знайомий готовий доглядати, запрошувати на побачення та радувати вас. Погоджуйтесь!

На п початку тижня постарайтеся не займатися вирішенням питань, які вимагають вибору, він загрожує виявитися невірним. У середу можливі нові фінансові надходження. У вихідні покупки та придбання будуть дуже вдалими. Цього тижня у вас з’явиться шанс підключитися до активного творчого процесу. Не упускайте його, перед вами можуть відкрити нові перспективи. Багато непорозумінь та негараздів залишилися в минулому, налагоджуватимуться стосунки з колегами, друзями, ріднею. Таємні вороги, якщо вони є, можуть стати на ваш бік. Перша половина тижня позитивніша, ніж друга, тому використовуйте сприятливе розташування зірок і максимально реалізуйте свої таланти. Вас супроводжує успіх, але будьте обережні, Ви можете потрапити в делікатну ситуацію, особливо якщо зважитеся на брехню або на зраду. Краще не піддаватися спокусам.

Скорпіон

У вас в буде достатньо грошей, щоб почуватися комфортно і порадувати себе та своїх близьких подарунками та покупками. Начальство буде задоволене, ваш авторитет зростає. Тиждень обіцяє бути досить активним та продуктивним. Скориставшись обставинами, буде шанс багато чого досягти та отримати солідний прибуток. Вам знадобляться такі якості, як дипломатичність та вміння знайти компроміс. Виявляйте наполегливість при відстоюванні своїх інтересів, особливо у середу. Не бійтеся змінити життя та здійснити свої бажання. Робоча обстановка в цілому обіцяє бути спокійною, що дозволить вам трохи розслабитися. Цього тижня можливі приємні сюрпризи та подарунки. Самотність, ймовірна на початку тижня, дозволить вам зібратися з думками і розібратися у своїх почуттях та бажаннях. Вихідні проведіть разом із коханою людиною.

Козеріг

Тижден не принесе особливих змін у ТТиждень фінансовому стані. У середу ймовірно невелика винагорода, яка буде доречною для оновлення гардеробу. Цього тижня важливою буде незалежність думки. Спробуйте обійтися без огляду на думку начальства і товаришів по службі. Не відкладайте на невизначений час виконання своїх задумів, оскільки ваші ідеї можуть принести успіх. Намагайтеся не вимагати занадто багато, це загрожує ускладнити ставлення до вас оточуючих. У вихідні душевно поговоріть зі своїм обранцем. Гарний настрій буде запорукою вашої привабливості для протилежної статі. Усміхайтеся, фліртуйте, жартуйте. Друга половина тижня підходить для зустрічей з більш насиченою програмою, ніж гуляння під місяцем.

Близнюки\ Б

На цьому тижні можливе велике Н фінансове везіння, тому користуйтеся моментом. У середу на вас можуть чекати солідні грошові надходження. Привабливі ділові пропозиції у четвер порадують вас. Тиждень сповнений різноманітними позитивними подіями, поїздками, зустрічами, побаченнями. На вас чекають приємні зміни в житті. Більше довіряйте своїй інтуїції, вірте у свою мрію, вона здійсниться швидше, ніж ви думаєте. Вихідні обіцяють бути вдалими в усіх відношеннях. На вас чекають побачення, ніжні зізнання та пропозиція руки та серця. Ваша кохана людина натхненна вашими стосунками і готова виконати будь-яке ваше бажання, можливо, вам навіть не доведеться просити.

Стрілець

Очікується куєть т ся додатковий прибуток і цікаві ділові пропозиції. Ви зараз дуже затребувані як фахівець. Успіх обов’язково прийде, але вам необхідно докласти деяких зусиль. Для початку – зібратися. Бажано направити свою енергію в потрібне русло, а не витрачати її на дрібниці. Менше слів - більше діла. У вівторок вирішаться деякі проблеми, які вас давно турбували. У суботу ви чудово відпочинете у хорошій компанії. Ваші стосунки, схоже, переживають період поновлення. Ви з подивом виявите, що старі зв’язки, які іноді вас навіть обтяжували, придбали щось нове і привабливе. Вам це сподобається та викличе непідробний інтерес до особистого життя.

Водолій

Фінанс Фінансове становище стабільне, скільки віддасте, стільки й повернете. Невдалий день для фінансових маніпуляцій – четвер, уникайте навіть невеликих покупок. Якщо вирішите брати кредит, зверніть увагу на страховку та інші додаткові умови. Цього тижня найважливішим завданням буде набуття нових ділових зв’язків та отримання достовірної інформації. У четвер доведеться зайнятися паперовою роботою чи організацією зустрічей та заходів. У п’ятницю не довіряйте випадковим знайомствам і будьте обережні під час спілкування з давно знайомими людьми, у цей день є ймовірність розриву ділових відносин через принциповість партнера. Понеділок та субота – сприятливий час для романтичної зустрічі. Розберіться зі своїми численними захопленнями та уподобаннями. Підійшов час вибору, вам вирішувати, хто важливіший у вашому особистому житті. Поєднувати не вдасться.

Риби

Ць Цього Ц тижня можна успішно розпочати щось нове. Можливе ухвалення важливого рішення та припинення співпраці з діловим партнером. Не тримайтеся за старе. Маленькі труднощі на цьому тижні легко відступлять під вашим натиском, а серйозніші тільки підбадьорять ваш бойовий запал. Не пропустіть мить удачі, ставте великі цілі, не розмінюйтеся на дрібниці. У середу ваш настрій буде надто мінливим, добре б уникнути перевтоми та конфліктів на роботі. У суботу прогуляйтеся на самоті. У вашому житті постійними будуть лише зміни. У коханні настає новий період, чекайте змін у своєму оточенні, розриву та охолодження в одних зв’язках, потепління в інших і навіть появи нових відносин. У п’ятницю на вас може чекати романтична зустріч, причому, швидше за все, на роботі.

ЧАС І ПОДІЇ

CLASSIFIED – РОБОТА

#46 I 11.17.2021

АДВОКАТСЬКЕ БЮРО Ukrainian Village

̨̔ ̨̭̯̦̣̖̦̦̏̌̏́ ̵̵̨̨̛̭̔̏ ̡̨̡̣̞̯ ̯̌ ̵̛̥̖̯̣̖̌̏ ̸̨̪̬̖̜

2232 W. Chicago Ave., Chicago, IL 60622

ʽ̪̣̯̌̌ ̨̨̨̛̪̦̦̐̔ ̨̌̍ ̌̚ ̡̨̬̌̔ s s

ǽǼȀǾǥǯǻǥ ǰǼǲǥǦ &'/ ǰǶǿǼǸǮ ǼǽǹǮȀǮ Ǻǥǿȍȅǻǥ ǥ ȇǼǾǥȅǻǥ ǯǼǻȁǿǶ

ɇɨɜɿɬɧɽ ɨɛɥɚɞɧɚɧɧɹ ± )UHLJKWOLQHU &DVFDGLD ɚɛɨ 9ROYR 7UXFNV 'U\ 9DQ 6ROR 'ULYHU ɰɟɧɬɿɜ ɦɢɥɹ ɜɫɿ ɦɢɥɿ ɨɩɥɚɱɭɸɬɶɫɹ

ȀȓșȓȢȜțȡȗȠȓ

«É¼ÉÍ» ¿ÆÚ ½É¿ ½ $%öĔĄđĕēĒĔĖđĄ ĎĒĐēĄđĩģ ċĄēĔĒĜėħ æĒĈĩĪĆ $%- ĖĄ 0XOFS 0QFSBUPST ºË¿ ÂÈ»ÐÉ¿ÃÍ×ÌÚ Î 8IFFMJOH *- 053 ĄąĒ ďĒĎĄďĠđĄ ĔĒąĒĖĄ $PNQBOZ %SJWFST BWFSBHF VQ UP XFFL óĔĒēĒđėħĐĒ ćđėěĎČč ćĔĄĘĩĎ 0XOFS 0QFSBUPST BWFSBHF XFFL ȀȓșȓȢȜțȡȗȠȓ ǰȎȟȖșȪ

üĆĉčđĄ ĘĄąĔČĎĄ ċĄēĔĒĜėħ đĄ ĔĒąĒĖė îĔĄĆĚĩĆ ĩ ëĄĎĔĩčđČĎĩĆ æĐĩĖČ ēĔĄĚĢĆĄĖČ ċ FNCSPJEFSZ NPOPHSBN NBDIJOF èďģ ĒēĉĔĄĖĒĔĩĆ ĕĖĄĆĎĄ IPVS

öĉĔĐĩđĒĆĒ ēĒĖĔĩąđĩ

óĔĄĚĩĆđČĎČ Ĉďģ ēĔĄĕėĆĄđđģ ĖĄ ėēĄĎĒĆĎČ ĒĈģćė óĒĖĔĩąđĩ ďĉćĄďĠđĩ ĈĒĎėĐĉđĖČ Ɣ èĒĕĆĩĈ đĉ ĆČĐĄćĄħĖĠĕģ

Автомобільні аварії

• Personal Injury / Травми / Медичні помилки • Керування автомобілем у нетверезому стані (DUI) • Штрафи / Traffic Court • Повернення прав водія (Driver's License), слухання в Secretary of State • Травми на роботі (worker's compensation)

Імміграційне право • • • •

Возз'єднання сім’ї Громадянство Відновлення Green Card Real Estate (купівля-продаж нерухомості) • Нотаріальні послуги, переклади, доручення • Розлучення

Михайло Чабан

773-627-6250 www.chabanlaw.com

ЗАПРОШУЄ на РОБОТУ ВОДІЇВ CDL із ДОСВІДОМ Оплата до 70-75 ц/миля Оплачуємо всі милі (loaded and empty) Стабільні рейси Drop and Hook Dry Van Нові траки Volvo 2020-2022 Бонуси за хороші інспекції Гарантуємо не менше 3000 миль в тиждень 24/7 підтримка для ефективної роботи

Для Owners Operators: • Завжди надаємо найвищі ринкові ціни • Оплачуємо 90% від gross

Досвідчені диспетчери 24/7, які завжди знайдуть найбільш оплачуваний вантаж Напрямок вантажів та кількість миль за бажанням Надаємо в рент нові трейлера Розмовляємо українською, російською, польською

ЧАС І ПОДІЇ

F e d e r a l

C r e d i t

U n i o n

#46 I 11.17.2021

YEARS SERVING OUR COMMUNITY

*Mortgages available only for the following owner-occupied properties: single family residences, qualified condominiums, or multi-family structures with no more than four units and up to 80% LTV. Mortgages with down payments as low as 5% (up to 95% LTV) are available only for the following owner-occupied properties: single family homes and multi-family structures up to 2 units and will require private mortgage insurance (PMI). Subject to approval of application. **The stated Annual Percentage Rates (APRs) are all based on $100,000 mortgages, except for the Fixed Rate Jumbo Portfolio Mortgages which are based on $548,250 mortgages. For example, a $100,000 10 Year Fixed Rate Purchase mortgage with an 80% LTV will have a 2.347% APR and the repayment schedule will be 120 monthly payments of approximately $931. Monthly payment amount does not include any property taxes, and/or insurance premiums; the actual payment will be greater when such items are included. Mortgages available only to members and only in designated geographic locations. All Selfreliance FCU loan programs, rates, terms and conditions are subject to change at any time without notice. Offer may be withdrawn at any time. Subject to approval of application. Please call our mortgage department toll free at 1.888.222.8571x283 for current offers, rates and terms.

SELFRELIANCE.COM

+RPH 2ɝFH 2332 W. Chicago Ave., Chicago IL 60622, 773-328-7500 5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656

773-589-0077

734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106

973-373-7839

26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091

586-757-1980 313-366-0055

136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067

847-359-5911

558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306

201-795-4061

11756 Charest St., Hamtramck, MI 48212-3059

302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108

630-307-0079

& 1 -H΍HUVRQ 5G :KLSSDQ\ 1-

973-887-2776

2UFKDUG /DNH 5G :HVW %ORRPȴHOG 0Ζ 248-487-0330