Всеамериканська Українська Незалежна Газета "Час і Події" №4-2022 by chasipodii

Ƚɚɡɟɬɚ ɧɚɝɨɪɨɞɠɟɧɚ ɨɪɞɟɧɨɦ ɋɜɹɬɨɝɨ Ɋɿɜɧɨɚɩɨɫɬɨɥɶɧɨɝɨ ɤɧɹɡɹ ȼɨɥɨɞɢɦɢɪɚ ȼɟɥɢɤɨɝɨ ,,, ɫɬɭɩɟɧɹ

26 січня - 1 лютого 2022,

№

4 (Vol. XXVІІ)

ВСЕАМЕРИКАНСЬКА УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА • ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ • ВИДАЄТЬСЯ З 1996 РОКУ

MICHIGAN

OHIO

NEW JERSEY

MARYLAND

NEW ENGLAND

AMERICAN

UKRAINIAN

W E E K LY

NA AT TIONWIDE

N E W S PA P E R

ILLINOIS

БЕЗКОШТОВНО ДЛЯ УКРАЇНЦІВ ! Проблеми з системою опалення / охолодження?

Ремонтую безкоштовно щочетверга В радіусі 100 миль від Чикаго. Дзвонити Зіновію з 5-9 год. веч., крім неділі

708-415-0322

Dolynka UA - 773-600-2727

Посилки в УКРАЇНУ: Морем / $0.99 lb Літаком / $2.79 lb 5050 N. Cumberland Ave. Norridge, IL 60706

1590 N. Rand Rd. Palatine, IL 60074

Phone: 773- 6 9 7-3 9 2 2 • ukraine@mediatorchicago.com • www.chasipodii.net • ISSN 1548 6753 #4 (V.XXVІІ)

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

УКРАЇНСЬКЕ ЧИКАГО

Посол України у США Оксана Маркарова відвідала зі своїм першим робочим візитом м.Чикаго, Іллінойс

23-го січня зранку з нагоди Дня Соборності України та вшанування пам’яті героїв України Посол разом з представниками Генерального консульства України у Чикаго та українською громадою взяла участь у молебні в Катедрі Святого Андрія Первозваного Православної Церкви України та поклала квіти до Меморіалу Голодомору та Небесної Сотні у м. Блумінгдейл. Перебуваючи у Чикаго, Посол Оксана Маркарова зустрілась з Сенатором Дурбіним, Конгресменами Квіглі, Девісом, Кастеном та Кришнамурті. Американські законодавці висловили свою активну підтримку Україні в боротьбі проти російської агресії. Зокрема, сенатор Дурбін анонсував розробку нового законопроєкту, який посилить санкції проти Росії та перешкодить запуску «Північного потоку-2».

мовані на розбудову співпраці між культурними, науковими та бізнесовими колами цих міст. Напередодні приїзду до Чикаго працівники Посольства України у Вашингтоні здійснили традиційну поїздку до громади Філадельфії для відзначення там Дня Соборності та всіх полеглих за волю України. 22 січня у рамках заходів з відзначення Дня Соборності на території місцевого українського кладовища Святої Марії у м. Дженкінтаун (штат Пенсильванія) були проведені молитви та панахида українських священнослужителів США. Відбулася також церемонія покладання квітів до могили одного з творців Акту Злуки – Державного секретаря зовнішніх справ ЗУНР Лонгина Цегельського та пам’ятного знаку героям, полеглим за волю України. Представники Посольства України в США та Генерального консульства України в Нью-Йорку привітали присутніх з нагоди Дня Соборності України та наголосили на необхідності консолідації зусиль усього українства зараз, коли російський агресор знову стоїть на кордонах України. Джерело: Посольство України в США (https://www.facebook.com/ukr.embassy.usa/)

Разом з українською громадою посол Оксана Маркарова та американські законодавці взяли участь в урочистому заході з нагоди Дня Соборності України, організованому Українським Конгресовим Комітетом Америки. Також Посол вручила Орден «За Заслуги» третього ступеня Президенту Фундації голодомору-геноциду м. Чикаго – пану Миколі Кочерзі. 24-го січня Оксана Маркарова зустрілась з керівництвом World Business Chicago - однієї з найбільших

та найвпливовіших бізнес-асоціацій регіону Середнього Заходу США. Розвинутий Tech-сектор Чикаго, представлений великою кількістю інноваційних хабів на кшталт «1871», відкриває численні можливості для співпраці з Україною, експертиза ІТ ринку якої високо цінується в усьому світі. На зустрічі обговорили можливості для співпраці у контексті пошуку партнерів та клієнтів для українських ІТ компаній, а також реалізацію спільних інноваційних проектів. До зустрічі також приєднались представники Комітету міст побратимів Київ-Чикаго, який вже понад 30 років реалізовує проекти спря-

ДІАСПОРА

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

Захід мусить рішуче забезпечити дотримання основних принципів Статуту ООН заради глобального миру та безпеки

21 липня 2021 року Президент США Джо Байден і Канцлер Німеччини Ангела Меркель опублікували Спільну заяву США та Німеччини про підтримку України, європейську енергетичну безпеку та наші кліматичні цілі, у якій підкреслили домовленості, досягнуті між двома лідерами, щоб США відкликали свою опозицію щодо завершення газопроводу «Північний потік-2».

Європи через існуючі газопроводи); (ii) Росія розмістила близько 100 000 військових у Криму та поблизу східного кордону України, погрожуючи подальшим російським військовим вторгненням в Україну (15 січня 2022 року, Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що «ми не будемо говорити, що не будемо розгортати жодну наступальну зброю на території України»); (iii) Росія

сили та зброю на території будь-якої з інших держав Європи додатково до сил, розміщених на цій території станом на 27 травня 1997 року. За згодою всіх Сторін таке розгортання може мати місце у виняткових випадках для усунення загрози безпеці однієї або кількох Сторін. […] Стаття 6 Усі держави-члени Організації Північноатлантичного договору

пи, про що свідчать нинішні штучно завищені ціни на газ. Фактично, Путін підрахував, що Росія може знову стати імперією, контролюючи Україну, використовуючи російський газ в якості зброї, дестабілізуючи Захід, включаючи НАТО, сіючи страх до «російського ведмедя» та посилаючись на свої самонадані право та обов’язок бути захисником російськомовного населення у всьому світі. Чому Україна в центрі уваги Росії? У своїй книзі «Стратегічне бачення: Америка і криза глобальної влади» радник Президента США з національної безпеки Джиммі Картера, а також радник із закордонних справ кількох інших президентів США, Збігнєв Бжезінський відповів на це питання такими безпомилково чіткими словами: Не можна переоцінити, що без України Росія перестає бути імперією, але з Україною, підпорядкованою, а тоді підкореною, Росія автоматично стає імперією. Сучасний російський цар підтвердив це коли відкрито нарікав на те, що розпад Радянського Союзу був «найбільшою катастрофою ХХ століття», і він залишається рішучим у поновленні його так званої слави. Більше того, 12 липня 2021 року Путін написав статтю «Про історичну єдність росіян та українців», де навіть заперечував існування українського народу в цілому і замахнувся на легітимність відновленої Незалежності України в 1991 році: Під час нещодавньої прямої лінії, коли мене запитали про російсько-українські відносини, я сказав, що росіяни та українці – це один народ – єдине ціле. Ці слова не були зумовлені якимись короткостроковими міркуваннями або викликані

На той час обґрунтуванням було те, що завершення газопроводу «Північний потік-2» було неминучим, а зняття санкцій США, які блокували цей дуже суперечливий кремлівський проект, не тільки значно покращить відносини між США та Німеччиною, але й розморозить холодні відносини між США і Росією. Отримавши таку вигідну поступку від Заходу в той час, коли Росія ще окуповує Крим та частини східної України, а також частини Грузії, неініційований спостерігач (не знайомий з викривленою ментальністю Кремля, який вважає такі поступки ознаками слабкості, які є готовими для подальшої експлуатації) зрозуміло припустив би, що Кремль буде найкраще поводитися (принаймні на деякий час), якщо навіть і не зробить хоча б для вигляду поступки, щоб продемонструвати якусь форму взаємності у своїх міжнародних відносинах із Заходом. Ця одностороння спроба зближення з боку Заходу бентежно нагадує спроби Заходу заспокоїти іншого войовничого диктатора 30 вересня 1938 року, коли Прем’єр-мі- організувала з Білоруссю кризу мі- зобов’язуються утримуватися від ністр Сполученого Королівства Не- грантів на кордонах Білорусі з Поль- будь-якого подальшого розширенвілл Чемберлен повернувся додому щею, Литвою та Латвією, щоб деста- ня НАТО, включаючи вступ України, після підписання Мюнхенської уго- білізувати Європейський Союз; і (iv) а також інших держав. Стаття 7 ди з Гітлером і заспокійливо заявив Росія робить тиск на НАТО і США для Сторони, які є державами-члесвоєму народу: «Я вірю, що це мир повернення до «сфер впливу» часів для нашого часу. […] Тепер я реко- Холодної війни і запропонувала їм Без України Росія перестає бути імперією, мендую вам піти додому і спокійно роз’єднуючі «безпекові» угоди ялтинського зразку (ці проекти «безпеспати в своїх ліжках.» але з Україною, підпорядкованою, а тоді Одинадцять місяців потому, 1 кових» угод передбачають виведенпідкореною, Росія автоматично стає імперією вересня 1939 року, Сполучене Ко- ня військ і озброєнь НАТО з 14 із 30 ролівство прокинулось від жахів держав-членів НАТО і зневажають Другої світової війни, коли нацисти його «політику відкритих дверей», нами Організації Північноатлантич- поточним політичним контекстом. вторглися до Польщі, а через два зокрема щодо України, з явним намі- ного договору, не повинні вести Це те, що я неодноразово говорив і дні, 3 вересня 1939 року, той самий ром дестабілізувати Захід, дискреди- жодної військової діяльності на те- у що я твердо вірю. […] Назву «Україна» частіше вживаПрем’єр-міністр Сполученого Коро- тувати, а потім розформувати НАТО риторії України, а також інших дерлівства не мав іншого вибору, oкрім та відновити сферу впливу Росії на жав Східної Європи, Південного Кав- ли у значенні давньоруського слова «окраїна» (периферія), яке зустрічаяк оголосити війну нацистській Ні- території держав колишнього Схід- казу та Центральної Азії. […] Росія бажає, щоб НАТО та її дер- ється в писемних джерелах з 12-го ного Блоку). меччині. Наприклад, проект Угоди про жави-члени просто залишили свій століття щодо різних прикордонних Цього разу, після липневої Спільної заяви державних лідерів США заходи щодо сприяння безпеці Ро- східний фланг на тлі фарсового на- територій. А слово «українець», суративу, який має на дячи з архівних документів, спочатта Німеччини, ми меті показати Росію ку означало прикордонників, які вже стали свідками Росія діє з явним наміром жертвою, кордонам охороняли зовнішні кордони. […] розгортання таких дестабілізувати Захід, дискредитувати, По суті, правлячі кола України якої постійно загротривожних подій: а потім розформувати НАТО та відновити жує розширення вирішили виправдати незалежність (i) ціни на газ різко НАТО, тоді коли: (i) своєї країни запереченням її минузросли в результасферу впливу Росії на території держав європейські країни лого, однак, окрім питань кордоті маніпуляцій Росії колишнього Східного Блоку (які раніше перебу- ну. Вони почали міфологізувати й для створення штучвали під радянською переписувати історію, виправляти ної кризи поставок газу, щоб тиснути на Європейський сійської Федерації та держав-членів сферою впливу) хотіли членства в все, що нас об’єднувало, і називали Союз та Німеччину для отримання Організації Північноатлантичного НАТО, щоб захистити себе від загроз- період перебування України у склашвидкого нормативного погоджен- договору від 17 грудня 2021 року ливої Росії; (ii) після Другої світової ді Російської імперії та Радянського війни саме Росія зухвало порушила Союзу як окупацію. Спільну трагедію ня газопроводу «Північний потік-2» пропонує, серед іншого, таке: територіальну цілісність незалеж- колективізації та голодомору початСтаття 4 (Виконавчий директор МіжнародРосійська Федерація та всі Сторо- них держав, включаючи Грузію, Мол- ку 1930-х років змалювали як геноного енергетичного агентства Фатіх Біроль заявив 12 січня 2022 року, що ни, які були державами-членами Пів- дову та Україну; і (iii) саме залежність цид українського народу. […] Я впевнений, що справжній сувеРосія загострює газову кризу в Єв- нічноатлантичного альянсу станом Європи від поставок газу, контроропі, утримуючи принаймні третину на 27 травня 1997 року, відповідно, льованих Росією, становить головну Продовження на стор. 5 газу, який вона могла б надсилати до не повинні розміщувати військові загрозу енергетичній безпеці Євро-

ЧАС І ПОДІЇ ренітет України можливий лише у партнерстві з Росією. Наші духовні, людські та цивілізаційні зв’язки складалися століттями і йдуть в одних і тих же джерелах, загартовані спільними випробуваннями, досягненнями та перемогами. Нашa спорідненість передавалася з покоління в покоління. Саме в серцях і пам’яті людей, які живуть на території сучасної Росії та України, у кровних узах, які об’єднують мільйони наших родин. Разом ми завжди були і будемо в рази сильнішими та успішнішими. Бо ми є один народ. Незважаючи на цей імперіалістичний підхід Росії та конституційно закріплене бажання України вступити в НАТО та Європейський Союз, НАТО намагалося триматися на безпечній відстані від України, щоб не провокувати Росію. У міру того, як розгорнулися події, така тонка політика примирення імперіалістичної Росії iз сторони НАТО явно не спрацювала. Дійсно, у лютому 2014 року Росія вторглася в Крим, а невдовзі після цього і в частину східної України. Відтоді Росія окупувала ці території і веде невпинну і жорстоку гібридну війну проти України з чіткою метою відновити повний контроль над нею. Російська військова агресія вже знищила з повною зневагою як людей, так і майно. Лише в окупованих Донецькій та Луганській областях понад 14 000 осіб загинули та понад 30 000 отримали поранення, а в Україні – понад 1,5 млн внутрішньо переміщених осіб. Наступна безглузда характеризація Путінoм цієї військової агресії Росії проти України у його статті від 12 липня 2021 року та кричущі порушення Росією Мінських домовленостей вказують, чому імперіалістичні амбіції Путіна загрожують глобальній безпеці, і йому неможна довіряти, коли він пропонує отруєну чашу: Державний переворот і наступні дії Київської влади неминуче спровокували протистояння та громадянську війну. За оцінками Верховного комісара ООН з прав людини, загальна кількість жертв конфлікту на Донбасі перевищила 13 000. Серед них люди похилого віку та діти. Це страшні, непоправні втрати. Росія зробила все, щоб зупинити братовбивство. Мінські домовленості, спрямовані на мирне врегулювання конфлікту на Донбасі, укладено. Я переконаний, що альтернативи їм поки що немає. У будь-якому разі, ніхто не відкликав свої підписи під Мінським комплексом заходів або під відповідними заявами лідерів країн Нормандського формату. Ніхто не ініціював перегляд резолюції Ради Безпеки ООН від 17 лютого 2015 року. Якщо Захід бажає подолати російську імперіалістичну загрозу, тоді Західним лідерам потрібні передбачливість і сміливість, щоб вжити рішучих заходів, зокрема: (i) встановити курс дій, зосереджений на глобальному мирі, безпеці та стабільності, повазі територіальної цілісності усіх країн та просуванні демократичних принципів, закріплених у Статуті ООН; (ii) надати Україні військову підтримку НАТО та План дій щодо

ДІАСПОРА

#4 I 01.26.2022

членства в НАТО (оскільки Україна не лише захищає свою територіальну цілісність, а й стримує глобальні імперські амбіції Росії); (iii) забезпечити, щоб Росія не могла обійти Україну в постачанні газу до Європи, встановлюючи жорсткі зобов’язання щодо постачання газу через мережу газопроводів і підземних газових сховищ України (що покращить енергетичну безпеку Європи, оскільки Росія чітко продемонструвала, що вона не є надійним постачальником газу до Європи); (iv) посилити санкції проти Росії та оточення Путіна, заборонити Росії використовувати платіжну систему SWIFT і призупинити процедуру сертифікації «Північного потоку-2», допоки Росія не деокупує Україну та не знизить напругу на кордоні України (оскільки санкції діють, незважаючи на те, що Росія применшує їх значимість, як було чітко продемонстровано попередженням Путіна, що подальші санкції США у відповідь на подальше вторгнення в Україну можуть розірвати зв’язки між США та Росією); і (v) ефективно протистояти потужній і руйнівній дезінформаційній машині Росії, поширюючи правдиву інформацію та цінності на основі Статуту ООН, як на Заході, так і в Росії. Протистояти імперським планам Путіна буде непросто. Росія впевнена, що Захід зрештою скористається підходом Чемберлена у своїх відносинах з Росією, і вона продовжить підштовхувати НАТО до межі конфлікту, щоб максимізувати поступки. Захід не може себе дати обдурити такою тактикою. Натомість Захід має черпати натхнення зі своїх значущих зусиль у минулому, коли протистояв лихам того самого історичного ворога, включаючи здирницьку блокаду Берліна Радянським Союзом, якій Захід протиставив ефективний Берлінський повітряний міст. Як і всі диктатори, Путін розуміє і реагує лише на мову сили. Попередні поступки в бік Росії лише створили більш войовничу Росію. Тому, Захід повинен перейняти перевірену та ефективну стратегію із підручника Мухаммеда Алі, щоб подолати гібридну агресію Росії проти Заходу, а саме: «Порхай як метелик, жаль як бджола». Тільки визнаючи імперіалістичні амбіції Путіна такими, якими вони є, і здійснюючи рішучі дії, щоб забезпечити дотримання основних принципів Статуту ООН, НАТО і його держави-члени можуть запобігти більшій кризі та досягнути глобального миру, безпеку та стабільності. Евген Чолій Президент Громадської організації «Україна-2050» Президент Світового Конґресу Українців (2008-2018 рр.)

Довідка

Громадська організація «Україна-2050» є неприбутковою організацією, заснованою, щоб сприяти втіленню в життя за час одного покоління – до 2050 року – стратегії сталого розвитку України, як повністю незалежної, територіально цілісної, демократичної, реформованої та економічно конкурентоспроможної Європейської держави.

Звернення Українських католицьких єпископів у Сполучених Штатах Америки Моліться за мир і справедливість в Україні Відстоюйте правду. Підтримайте тих, хто страждає”

“бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити” (Мт 2,13) У нашій східнохристиянській традиції Різдва ми радіємо і святкуємо, що “з нами Бог”, прославляючи Христа, Князя миру, у піснеспівах і колядках. Однак, коли перечитуємо різдвяну оповідь, то дізнаємося про Богородицю, якій не знайшлося місця в заїзді, страждання і сумніви Йосифа та про Ісуса, що у немовлячому віці стає біженцем в Єгипті. У цій історії з’являється Ірод, кровожерливий тиран, який наказує вбити невинних дітей у Вифлеємі, щоб серед них знищити Месію. Який яскравий образ жадоби всевладдя! Бажання панувати для Ірода було настільки великим, що він навіть убив трьох рідних синів. Святе Дитя, що дарує спасіння всьому світові, виглядало загрозливим для цього сатрапа, який жалюгідно чіплявся за власну важливість. Протягом різдвяного часу Росія розмістила більше 100,000 своїх військових на кордонах з Україною — молодою демократичною державою, що саме здійснює непросте паломництво до свободи і гідності після років тоталітаризму, що жорстоко знищив 15 мільйонів людей на українських землях. Сьогодні весь світ спостерігає і запитує: як можна карати війною незалежну державу за її бажання свободи слова, совісті, розвитку громадянського суспільства, відповідального урядування та інших свобод? Невже той факт, що український народ прагне жити згідно зі своєю Богом даною гідністю, може бути загрозою для сучасних іродів, що жадають влади і панування? Це питання життя і смерті, адже ностальгія за втраченою імперією призводить до масових вбивств і безмірних страждань в Україні. Богом дана гідність і свобода є загрозливими для правителів, що бажають панувати над іншими, будувати імперії, підкоряти і поневолювати. Тих, хто відчайдушно опирається і насмілюється відходити від страху тоталітаризму до свободи і гідності безжально карають. “В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає” (Мт 2,18). За вісім років війни, яку розпочала Росія, Україна втратила значну частину територій, загинуло більше 14 тисяч людей, серед яких — діти, 1,5 мільйони осіб були змушені покинути свої домівки і переселитися у інші частини України, сотні тисяч живуть безпосередньо біля лінії зіткнення під постійними обстрілами, мільйони страждають від посттравматичного шоку. Вже тепер в Україні нараховується близько 400 тисяч ветеранів російської війни, і є тисячі тих, хто втратив рідних і близьких. Скільки це ще триватиме? Скільки ще буде розбитих сімей, знедолених вдів і сиріт, згорьованих батьків і матерів, бабусь і дідусів? Скільки ще буде зруйнованих церков, мечетей і синагог, шкіл і лікарень, мостів і доріг, будинків і квартир, заводів і летовищ? Ще скільки мільйонів людей в Україні збідніють, втратять роботу і домівки і будуть змушені тікати зі своєї країни? Як довго кримінальні угруповання, ке-

ровані агресором, бездумно спустошуватимуть і плюндруватимуть? Скільки ще підступних кібератак, що паралізують цілу країну? Ще скільки триватиме знущання над волелюбним народом та як довго терористи катуватимуть захоплених заручників? Коли це припиниться?! Починаючи з лютого 2014 року, коли у центрі Києва при спробі придушити прагнення народу до гідності були жорстоко розстріляні більше 100 мирних протестувальників, українське суспільство живе під пеленою болю і скорботи. У кожному місті і містечку, у сотнях сіл є свіжі могили загиблих — синів і дочок, сестер і чоловіків, батьків, дідусів. Вони віддали своє життя за те, що Господь дарував кожній людині — свободу і гідність. Війна в Україні реальна. Вона вбиває, калічить і знищує щодня. Якщо російське вторгнення посилиться, воно принесе мільйони біженців, ще більше вбитих і поранених, ще більше сліз і болю. Проте, народ України сміливо переносить терпіння. Їхнє життя під загрозою, і вони потребують нашої підтримки і солідарності. Що ми можемо зробити? Молитися. Моліться за мир і справедливість в Україні. Бог є Господом історії і Чоловіколюбцем. Його благодать перемінює найчерствіші серця. На Україну жорстоко напали, захопили її територію, травмували її суспільство. Нехай Бог наверне серця тих, хто чинить насильство. Господь дивом визволив народи Радянського Союзу, який розпався без кровопролитних воєн. Нехай Бог оберігає Україну та її людей від лиха. Відстоювати правду. Дізнавайтеся факти та боріться з брехнею та російською дезінформацією у світі постправди. Діліться правдою з іншими. Світ не повинен відвертатися, ви не повинні відводити погляд. Шукайте і діліться правдою, яка визволяє та дає мудрість. Підтримувати. Україна переживає глибоку гуманітарну кризу. Людям на лінії розмежування бракує найнеобхіднішого — питної води, пального, продуктів харчування, одягу, ліків. Загоюйте рани. Допомагайте жертвам цього жорстокого вторгнення. Пожертви можна скласти за посиланням — https://ukrarcheparchy.us/donate. Нехай Божий дар людської гідності і свободи захищають та шанують в України і по всьому світі! Вислухай, Боже, мою молитву, і не ховайся від благання мого… Я мучуся у моїм болі й хвилююся ворожим гуком, Залиши на Господа твою турботу, і він тебе підтримає (Пс. 55, 1,2-3, 23)

22 січня 2022 року Божого, День Соборності України +Борис Ґудзяк Митрополит Української Католицької Церкви у США, Архиєпископ Філадельфійський Голова Відділу зовнішніх зв’язків Української Греко-Католицької Церкви + Павло Хомницький, ЧСВВ Єпископ Стемфордської єпархії + Венедикт Алексійчук Єпископ Чиказької єпархії святого Миколая + Богдан Данило Єпископ Пармської єпархії святого Йосафата + Андрій Рабій Єпископ-Помічник Філадельфійський

ДІАСПОРА

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

Українська громада відзначила День Соборності України у столиці Аргентини

«Зупиніть Путіна зараз!»: Б

активісти вийшли під посольство Росії у Вашингтоні

лизько пів сотні українських активістів, громадських діячів та небайдужих громадян вийшли до посольства Росії у США на акцію протесту під гаслом: «Зупиніть Путіна зараз! Скажіть «ні!» російській війні в Україні».

Про це повідомляє власний кореспондент Укрінформу. Активісти з плакатами, американськими й українськими прапорами вишукувалися обабіч дороги біля посольства РФ, на місці, яке з 2018 року називається Boris Nemtsov Plaza, - символічне ім’я для проведення акцій проти путінського режиму. Люди закликали не допустити нової війни в Європі та відвести російську військову навалу від кордонів України. Автомобілісти, які проїжджали повз, сигналили на підтримку протестувальників. «Ідея зробити протест цього тижня виникла у нас, тому що риторика (Росії – ред.) змінилася, особливо та риторика, яку Путін веде зараз з приводу військових дій в Україні»,розповіла в коментарі Укрінформу співорганізатор акції, представниця благодійної організації United Help Ukraine Марина Байдюк. Вона підкреслила, що зараз стурбованість з приводу можливого повномасштабного вторгнення, на жаль, посилюється. «Тому ми тут, перед російським посольством, аби сказати «ні» - війні, сказати «ні» - Путіну й показати, що ми (в Америці ред.) підтримуємо Україну в цій дуже складній ситуації», - розповіла Байдюк. На протест до російського диппредставництва вийшли не тільки члени громадських організацій, що активно діють у США, а й звичайні небайдужі люди, які також готові активно долучитися до протидії агресії РФ. «Я не є членом якоїсь великої організації, я просто громадянин США,

який має українське коріння, і якому не байдуже», - зауважив у розмові інший співорганізатор акції Ярослав Гетьман. Він розповів, що майже місяць тому вирішив зібрати патріотів у соцмережі, аби продемонструвати підтримку Україні. Лише у Вашингтоні ідею підтримали десятки людей. Відтоді вже відбулося два протести, нинішня акція - третя впродовж останнього часу. «Ми вже третій тиждень поспіль стоїмо разом, щоб показати свою позицію проти дій Росії, що Україна не є самотньою на тлі цієї агресії Путіна, що ми як народ - сильні, і що разом відстоюємо демократію, право людей обирати, як вони житимуть, і хто ними буде керувати», - пояснив Ярослав Гетьман. Громадський діяч, почесний волонтер US Ukrainian Activists Юрій Дейчаківській зі свого боку підкреслив, що сьогоднішня акція під російським посольством має кілька цілей. «Наша мета тут, головною мірою, підтримувати солідарність з нашими братами й сестрами в Україні, показати, що ми всі стоїмо разом з ними в усьому світі», - зазначив Дейчаківський. Інша ціль, за його словами - спонукати Сполучені Штати до посилення допомоги Україні. У цьому зв’язку активіст висловив вдячність американській адміністрації за допомогу Україні зброєю, а також дипломатією, «щоб оминути кровопролиття». Однак, додав він, Україна потребує більшої підтримки. У Вашингтоні від початку місяця відбулися дві великі акції на підтримку України - 8-го й 15 січня. Обидва заходи були організовані біля Білого дому під гаслами «Підтримайте Україну зараз!», а також «Дайте можливість Україні захистити себе». Джерело: Укрінформ (https://www.ukrinform.ua/rubricdiaspora/3390276)

Акція «Зупиніть Путіна зараз!» під посольством Росії у США Фото: Ярослав Довгопол, Укрінформ

Українська громада в Аргентині провела з нагоди Дня Соборності України урочисті збори біля монумента Т.Г.Шевченку в центральному парку м. Буенос-Айрес «Трес-де-Фебреро». У цей важливий для українців день - єднаємо дві півкулі! Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії. Зараз, коли Росія ставить під сумнів саме існування України та погрожує їй знищенням, важливо об’єднати свої зусилля і продемонструвати, що ми єдині. Давайте будемо об’єднаними та солідарними, щоб захистити нашу країну від російської агресії, давай-

те продовжувати будувати Україну сильною та глибоко європейською Всім щиро дякуємо за присутність! В єдності наша сила! Джерело: Посольство України в Аргентині (https://www.facebook.com/UKRinARG/ posts/5169736613044805)

У Варшаві у День соборності України вшанували пам’ять воїнів УНР

У столиці Польщі з нагоди Дня соборності України представники української громади Варшави, українські дипломати, представники ЗМІ вшанували пам’ять воїнів Української Народної Республіки, похованих на православному Вольському кладовищі. Учасники заходу підкреслювали символізм нинішнього відзначення Дня злуки у світлі нинішньої загрози для України з боку російського агресора. «Проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР в 1919 році засвідчило міцність, стійкість і тривкість нашої держави та народу, який виборював свою незалежність. Ми й зараз доводимо своє право на незалежність і право бути єдиним, цільним і неподільним народом», – наголосив радник-посланник посольства України в Польщі Олег Куць. Він додав, що нинішнє покоління українців доводить, що ціна, яку понад 100 років тому заплатили воїни УНР і тодішнє покоління українців за свободу України, була недаремною. Голова Об’єднання українців у Польщі (ОУП) Мирослав Скірка зауважив, що Українська держава мала відбутися ще понад 100 років

тому, але цього не сталося. Попри десятки тисяч жертв, українці тоді не змогли отримати свою державу, але боротьба триває і зараз, коли українці мають свою державу. «Українці і поляки можуть бути разом, особливо коли маємо спільного поганого сусіда. Важливо, щоб ми берегли цю пам’ять про людей, які тут лежать і які боролися за Україну. Пам’ять про події 100 років тому дозволяє нам бути гордими за себе, свою історію», – наголосив Скірка. Голова ОУП підкреслив, що свобода – це чеснота, за яку віддавали життя. Водночас зараз за цю свободу на кордонах України стоять українські солдати, і щодня хтось з них віддає за неї життя. Колишній очільник ОУП Юрій Рейт підкреслив, що День соборності об’єднує українців, які усвідомлюють загрозу для держави, по всьому світу – від України до Америки. Дуже важливою він назвав освітню функцію, передачу знань про героїчну боротьбу українців наступним поколінням. Фото: Юрій Банахевич, Варшава, Укрінформ Джерело: Укрінформ (https://www.ukrinform.ua/ rubric-diaspora/3390173)

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

nÏÍÃ¿ÅçÑ¿çiÒÎ ÁÊ¾çlÄÏÒÔÍËÍÐÑ ç ċ ēĔĒĘĉĕĩĒđĄďĒĐ Đ ñĎĈĆ íđďăēĐċęğčċČ

Увага!

ĒēđćăĦ ĐĈēĖĘđďĨĔĕğ ěąċćčđ Ċă ĆăēĐđġ ęĨĐđġ Ċ ĐĈąĈĎċčċďċ čđďĨĔĨČĐċďċľ

Grand Opening!!! В нас можна отримати слідуючі послуги:

Û ćĒďĒĆđĉ čĒćĒ ĔĉĎĒĐĉđĈėĢĖĠ Ėĩ ċ ĎČĐ Ćĩđ ēĔĄĚĢĆĄĆ čĒćĒ ĎďĩħđĖČ

åĨćďĨĐĐĈ ąđĎđćĨĐĐĢ ĨĐėđēďăęĨĦġ Đă ďăēčĈĕĨ ĕă ćĖĉĈ ĆēăďđĕĐċČ ĒĨćĘĨć ćđ ĒēđćăĉĖ ĐĈēĖĘđďđĔĕĨ

0.99

Ľ ėđēďĖąăĐĐĢ ĕă ąĈćĈĐĐĢ đĔđĄċĔĕđĩ čĎĨĦĐĕĔğčđĩ ĄăĊċ ĕă ěċēđčĈ đĘđĒĎĈĐĐĢ ĒđĕĈĐęĨČĐċĘ ĒđčĖĒęĨą Ľ ĈčĔĒĈēĕĐă đęĨĐčă ĉċĕĎă Ľ ĒĈēĈćĒēđćăĉĐă ĒĨćĆđĕđąčă đĄ Ħčĕă ĐĈēĖĘđďđĔĕĨ Ľ ĒđěĖč ĒđčĖĒęĨą ĒĈēĈĆđąđēċ Ċ Đċďċ đēĆăĐĨĊăęĨĢ ĒĈēĈĆĎĢćĨą Ľ ćđĔąĨć ąĈćĈĐĐĢ ĒĈēĈĆđąđēĨą Ēđ ĕĈĎĈėđĐĖ ĕă đĔđĄċĔĕđ Ľ ąďĨĎă ăĆēĈĔċąĐĨĔĕğ ĒĨć ĚăĔ ĕđēĆĨąĎĨ Ľ ĒđďĨēĐĨ čđďĨĔĨČĐĨ

3FBM &TUBUF ĄēđčĈē

Відкрито другий офіс у північному передмісті Чикаго - місті Palatine 1590 N. Rand Rd

.20$5 5HDO (VWDWH

òďĉć îĒĐĄĔđČĚĠĎČč lóĒĕďėćČ ĔĩĉďĖĒĔĄ Ĵ đĉ ĔĒċĎĩĜ Ą ċĄĕĩą ĉĎĒđĒĐĩĪ |

2.79

773-600-2727

АНАЛІТИКА Назар Мухачов, Київ Спеціально для "Час і Події"

айдан, й попри всі закиди ворожих антиукраїнських сил, сприймається українцями позитивно. При тому, що нам вороги постійно стараються нав’язати погляд, ніби те, що зараз відбувається - наслідок Майдану. Українці інтуїтивно розуміють, що це не так. Адже переміг не Майдан, а олігархічна Сцена Майдану. Відповідно ми маємо не результати Майдану, а результати перемоги олігархічної системи над Майданом. Наслідки нашої поразки - окупація та анексія Криму, війна на Сході, масове знищення добровольців у котлах - братських могилах, штучний обвал гривні внаслідок рефінансування, подальше розграбування залишків національних багатств - добрались навіть до святої української землі… Щирі патріотичні учасники Майдану, ті, хто відчув оте єднання в прагненні змін, справедливості, проведенні народної толоки, вічових традицій (котрі не мають нічого спільного із тим «шабашем», який на сцені організовувала тодішня опозиція - Турчинов, Яценюк, Порошенко) розуміють, що ми маємо не наслідки Майдану. Відчувають на метафізичних рівнях, досить часто не можучи це чітко пояснити - особливо сперечаючись із московськими, транснаціональними чи олігархічними ідеологічними вкидами щодо Майдану. І це добре, що таке відчуття є. Але водночас це породжує також іншу сторону медалі - українці занадто швидко починають ототожнювати будь-який масовий протест в іншій країні із Майданом. Підтримують, кричать «Слава», «молодці», «ми з Вами» і т.д. Проте в багатьох випадках, на мою думку, таке порівняння із Майданом явно не відповідає дійсності. Більше того - таке порівняння може дискредитувати сам Майдан як явище. Зокрема - у випадку із Саакашвілі, котрий справедливо критикував Порошенка, але водночас просував антиукраїнські ідеологічні тези - щодо розпродажу землі, прихватизації, різних «рихформ», котрі нам так потужно нав’язують транснаціональні фінансові групи. І від яких нам стало вже так «добре»... Мене особисто, як сотника Майдану, надзвичайно обурювало порівняння протестів Саакашвілі із Майданом, а назва «Міхо-Майдан» - дискредитація самої ідеї та суті Майдану. Не кажучи вже про зневагу до загиблих Героїв… Майдан за своєю внутрішньою структурою був об’єднанням двох речей - справедливого протесту мислячого класу та олігархічних маніпуляцій. Справедливий протест - масштабний, неструктурований (на жаль. природна структурація не встигла відбутись), щирий, що прагнув змін та справедливості. Водночас не бувши структурованим, справедливий протест не зміг чітко висунути свої вимоги та бачення нової країни - яка система управління повинна прийти на зміну олігархічній. Маніпуляції олігархічних груп, на відміну від справедливого протесту, переслідували інтереси конкретних олігархів, а тому не могли бути масштабними та щирими, зате були структурованими - олігархічні партії,

організації та приватні силові блоки, а також, і це, мабуть, головне - було підкріплене колосальними фінансами та інформаційним супроводом. Інформаційний супровід забезпечували все ті ж «українські» олігархи власники провідних ЗМІ, серед яких, за випадковим збігом обставин, відсутні етнічні українці. Прихід до влади Януковича змобілізував українських патріотів, для яких була очевидна залежність колишнього зека від кремлівських спецслужб та бізнесових груп. Янукович становив загрозу для самої суті всього українського - і тому вже була природна база для протесту. Проте ця природна база ще не була готовою - з одного боку, і не хотіла,

«патріотичні експерти», лише зрідка насмілюються натякнути про це. Економічна частина угоди про Асоціацію з ЄС є шкідливою для України, адже робить нашу економіку сировинним придатком для більш ефективних та розвинутих країн. А відкриття вільного ринку, за умови слабкості вітчизняного виробника та відсутності у нього відповідної сертифікації для виходу на ринок ЄС - робить потужний удар по такому виробнику. Саме виробництво є основою створення високої доданої вартості, а значить і, відповідно, основою економіки. І тут Микола Азаров, будучи відвертим українофобом та ворогом України, 21 листопада говорить про

Згадуючи Майдан

Передумови, суть та актуальні уроки

Перші вбиті Герої Небесної Сотні: Юрій Вербицький, Михайло Жизневський, Сергій Нігоян

щоб її очолила тодішня опозиція - Турчинов-Яценюк-Кличко-Тягнибок - з іншого. Про це свідчить повна безрезультатність акції «Вставай, Україно» - акція протесту проти режиму президента України Віктора Януковича, організована опозиційними партіями ВО «Свобода» та ВО «Батьківщина». 15 березня до акції долучилися опозиційна партія УДАР. Акція - провалилась, але Янукович у своєму збагаченні та просуванні інтересів свого клану «знахабнів» настільки, що зміг «посунути від корита» всіх інших олігархів. Не повністю, але перекроївши значну частку бюджетних потоків саме під «сім’ю», як називали клан Януковича. Навіть Рината Ахметова було посунуто в масштабах отримання дотацій з державного бюджету для функціонування шахт - і то ким, сином Януковича, котрий тільки близько року на той час займався «вугільним бізнесом». Таке становище не задовольняло олігархів - і вони домовились між собою щодо протесту проти Януковича. Але, пам’ятаючи про безрезультативність акції «Вставай, Україно», вони зрозуміли, що організовувати протест треба на чомусь більш правдивому та масштабному. І тут Україна підійшла до моменту можливого підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Янукович, прийшовши до влади в 2010 році, декларативно продовжував курс «на ЄС». Ставши президентом він хотів, бувши близьким до Москви, все-таки царювати окремо. Тому геополітично Янукович попав в ситуацію шпагату між Заходом та Кремлем. Процедура підписання угоди про Асоціацію з ЄС мала певну етапність, покроковість. І от настала черга економічної частини угоди… Тут я напишу те, про що майже не говорять

призупинення процесу підписання угоди, посилаючись на економічну аргументацію. Янукович, Азаров та вся Партія Регіонів - вороги України (котрих ми так і не притягнули до відповідальності, за рідкісними винятками), готовність до протесту серед патріотів - дуже висока. Олігархічний консенсус проти Януковича - є. Масштабна геополітична подія - призупинення підписання угоди про Асоціацію - є. Олігархічні партії сприяють народному протесту та «м’яко» стараються його очолити. Але протест не набирає потрібних оборотів, більше того - після появи там олігархічних політиків він починає «здуватись». І тут організовують провокацію - «побиття студентів» в ніч з 29-го на 30 листопада. Насправді студенти ніколи не складали більшості на протесті, зокрема і в ніч побиття. Проте інформаційно все подають так, що побили саме студентів - «дітей». І тут провокатори потрапили точно в ціль - зачепили один з найболючіших українських архетипів - наших нащадків! І вже 1 грудня на вулиці Києва вийшло більше мільйона людей - і кияни, і приїжджі! Ці люди і є основою того, що я називаю справедливий протест - українці вийшли, адже відбувся геополітичний розворот в бік Москви та, головне, побили «наших дітей! Тодішні «опозиціонери» і близько не знали, що робити з такою масою людей! Більше того - вони самі її боялись… На мою думку, Янукович не віддавав наказу про побиття, йому це було невигідно, а сам протест без цієї події поступово би «затухав» приніс би ті самі результати, що й акція «Вставай, Україно» кількамісячної давнини. Журналістські роз-

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022 слідування та співставлення фактів швидше за все вказували на те, що провокацію проти Януковича організував Сергій Льовочкін - тодішній голова адміністрації президента. Той самий Льовочкін, батько якого був останнім головою всієї пенітенціарної системи СРСР. Як Ви думаєте, чи міг керівник «всіх тюрем» в СРСР не бути пов’язаним з КГБ? Картотека на перспективних зеків, частина з яких в 90-х стала політиками та бізнесменами, велась саме цією службою. Отакі були передумови - поєднання протилежних та ворожих між собою речей - справедливого протесту патріотів, котрим старались маніпулювати олігархічні групи - з допомогою своїх партій, партійних вождів, громадських лідерів, котрих висвітлювали «олігархічні» ЗМІ. Проте сам процес Майдану був настільки масштабний, що контролювати його повністю було просто неможливо. А природа самого протесту створювала умови, в яких до українського політикуму могла додаватись «свіжа кров» - нові українські політики, котрі не були зав’язані на жодних олігархів, московську агентуру чи транснаціональні фінансові структури. Власне до тієї не надто численної групи патріотів відношу себе і я - сотник 26-ої сотні Самооборони Майдану та співкоординатор Громадського Сектору Євромайдану. На моє тверде переконання, до речі, представників майбутньої справжньої української еліти потрібно шукати саме серед польових громадських лідерів Майдану, а згодом - добровольців та волонтерів, але це не є темою даного допису. Після початку Майдану власне до такого масштабного процесу долучилось (а дехто міг бути і з самого початку) ще чимало геополітичних гравців - в першу чергу Кремль, транснаціональні корпорації, розвідслужби Мі 6, ЦРУ, Моссаду та інші. Адже коли відбуваються такі масштабні геополітичні зрушення, такі як Майдан 2013-14 років, то кожна сила, котра є окремим суб’єктом геополітики прагне бути як мінімум поінформованою (а краще - впливати на процес) заради забезпечення своїх інтересів. Про це можна було б писати ще досить багато, особливо зважаючи на те, що саме такої аналітики про Майдан є вкрай обмаль. І я думаю, що ще неодноразово повертатимусь до Майдану, адже саме він є певною відправною точкою для змін в Україні. 8 років тому на Майдані з’явились перші загиблі Герої - Юрій Вербицький, Сергій Нігоян, Михайло Жизневський, котрі загинули 22 січня та Роман Сеник, котрий був поранений 22-гого січня і помер у лікарні 25-ого. Жодне з цих вбивств досі не є розкритим. Кровавий страшний маховик розпочав свою роботу, котра не завершена досі і незрозуміло коли зупиниться. Україна розпочала новий виток боротьби за справжню Незалежність. Усвідомлюємо ми це чи ні, але саме на нас лежить відповідальність за результат цієї боротьби за Незалежність - боротьби проти всіх ворогів, а не тільки Кремля. Це наша пряма відповідальність перед тепер вже Небесними Полками Українських Героїв, котрі віддали своє життя у цій боротьбі! Пам’ятай про це, читачу, хто б ти не був та де б не знаходився!

ЧАС І ПОДІЇ

#4 I 01.26.2022

АДВОКАТСЬКЕ БЮРО Ukrainian Village

Ми страхуємо:

t ɶʘʨʤ t ɷʩʚʞʣʠʞ ʠʘʖʦʨʞʦʞ t ɼʞʨʨʵ t ɸʧʻ ɷʻʝʣʛʧ ʇʨʦʖʫʤʘʠʞ

2232 W. Chicago Ave., Chicago, IL 60622

Автомобільні аварії Ваш агент

ʔʡʻʵ ʇʠʩʟʗʻʚʖ

ʄʨʦʞʢʖʟʨʛ ʝʣʞʜʠʩ ʚʤ 20% ʥʻʚʥʞʮʻʨʲʧʵ ʣʖ ʨʛʡʛʪʤʣʣʩ ʖʥʡʻʠʖʬʻʴ ʚʡʵ ʗʛʝʥʛʭʣʞʫ ʘʤʚʻʼʘ o “KnowYourDrive”

ʆʄʀɭɸ ɸ ɷɭɽʃɻʇɭ

• Personal Injury / Травми / Медичні помилки • Керування автомобілем у нетверезому стані (DUI) • Штрафи / Traffic Court • Повернення прав водія (Driver's License), слухання в Secretary of State • Травми на роботі (worker's compensation)

Імміграційне право

Знижка до

• • • •

35% на страхування

будинку або квартири з авто!!!

СТРАХУВАННЯ ʉ ʣʖʧ ʣʖʚʻʟʣʖ ʧʨʦʖʫʤʘʖ ʠʤʢʥʖʣʻʵ ʘʻʚʢʻʣʣʞʟ ʧʛʦʘʻʧ ʫʤʦʤʮʻ ʬʻʣʞ ʨʖ ʠʘʖʡʻʪʻʠʤʘʖʣʻ ʥʦʖʬʻʘʣʞʠʞ

] ʢʤʗ 8 $IJDBHP "WF $IJDBHP

ǴǨǸ¶ȇǵǨ

Возз'єднання сім’ї Громадянство Відновлення Green Card Real Estate (купівля-продаж нерухомості) • Нотаріальні послуги, переклади, доручення • Розлучення

Михайло Чабан

773-627-6250 www.chabanlaw.com

ǹȗȈȌȒȖȊȈ ǷȘȖȊȐȌȐȞȧ ȚȈ ǾȭȓȐȚȍȓȤȒȈ

Ɇɟɧɿ ɧɿɱɨɝɨ ɧɟ ɩɨɬɪɿɛɧɨ ɪɨɡɩɨɜɿɞɚɬɢ ə ɫɚɦɚ ɪɨɡɩɨɜɿɦ ȼɚɦ ɩɪɨ ȼɚɫ ɜɚɲɭ ɫɿɦ¶ɸ ɫɢɬɭɚɰɿɸ ± ɿ ɞɨɩɨɦɨɠɭ ȼɚɦ« ǰɨɪɨɠɿɧɧɹ ɡɚ ɫɬɚɪɨɜɢɧɧɢɦɢ ɭɝɨɪɫɶɤɢɦɢ ɤɚɪɬɤɚɦɢ ɩɨ ɥɿɧɿɹɦ ɪɭɤ ɬɚ ɮɨɬɨ ǽɟɪɟɞɛɚɱɟɧɧɹ ɡɚ ɪɢɫɚɦɢ ɨɛɥɢɱɱɹ ǵɧɹɬɬɹ ɩɨɪɱɿ ɜɿɧɰɹ ɛɟɡɲɥɸɛɧɨɫɬɿ ǲɨɩɨɦɨɝɚ ɜ ɫɿɦɟɣɧɢɯ ɧɟɝɚɪɚɡɞɚɯ ǽɨɜɟɪɧɟɧɧɹ ɤɨɯɚɧɨʀ ɥɸɞɢɧɢ

ə ɧɟ ɞɚɸ ɩɨɪɨɠɧɿɯ ɨɛɿɰɹɧɨɤ ɿ ɝɚɪɚɧɬɿɣ ɹɤ ɰɟ ɪɨɛɥɹɬɶ ɛɚɝɚɬɨ ɿɧɲɢɯ ə ɝɚɪɚɧɬɭɸ ɞɨɫɹɝɧɟɧɧɹ ɪɟɡɭɥɶɬɚɬɭ ɿ ɣɨɝɨ ɡɛɟɪɟɠɟɧɧɹ Ɇɨʀ ɫɥɨɜɚ ɧɿɤɨɥɢ ɧɟ ɪɨɡɯɨɞɹɬɶɫɹ ɡ ɞɿɥɨɦ

ǰɢɪɿɲɟɧɧɹ ɩɪɨɛɥɟɦɢ ɛɟɡɩɥɿɞɞɹ ǲɨɩɨɦɨɝɚ ɜ ɛɿɡɧɟɫɿ ɜɿɞɜɟɞɟɧɧɹ ɧɟɛɟɡɩɟɤɢ ǹɿɤɭɜɚɧɧɹ ɞɟɹɤɢɯ ɯɜɨɪɨɛ Ɇɟɧɿ ɞɚɧɿ ɡɞɿɛɧɨɫɬɿ ɡɝɨɪɢ ɡɧɚɧɧɹ

ɳɨ ɩɟɪɟɞɚɸɬɶɫɹ ɡ ɩɨɤɨɥɿɧɧɹ ɭ ɩɨɤɨɥɿɧɧɹ

Ɉɑɂɓȿɇɇə ȼȱȾ ɇȿȽȺɌɂȼɍ ɁɅɂȼȺɇɇə ɇȺ ȼȱɋɄ

Ɂɧɚɯɨɞɠɭɫɶ ɜ %XIIDOR *URYH ɭ ɩɿɜɧɿɱɧɨɦɭ ɩɟɪɟɞɦɿɫɬɿ &KLFDJR

773-226-4178 Ɋɨɡɦɨɜɥɹɸ ȼɚɲɨɸ ɦɨɜɨɸ

ə ɜɿɞɜɨɞɠɭ ɜɿɞ ȼɚɫ ɛɿɞɭ ə ɲɭɤɚɸ ɞɥɹ ȼɚɫ ɬɿɥɶɤɢ ɳɚɫɬɹ

ої за Донецький аеропорт — одні з найзапекліших у війні на сході України — тривали з травня 2014-го до 20 січня 2015 року. Понад 242 дні українські військові, добровольці, медики й волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ і проросійських бойовиків, затято відстоюючи рідну землю. Звитяжна оборона летовища стала символом незламності та бойового духу нашого війська, а захисники терміналів отримали почесне ймення «кіборги».

Довідково У ніч з 16 на 17 січня 2015 року до нового терміналу ДАП прибуває підкріплення від 90-го окремого аеромобільного батальйону. 17 січня кіборги відбили в бойовиків частину території аеропорту, завдавши їм втрат. 20 січня 2015 року окупанти підірвали колони, які тримали перекриття аеропорту. Саме 20-го січня зафіксовано найбільші втрати серед українських захисників під час оборони ДАП — загинув 51 військовослужбовець Збройних Сил України. Власне, 20 січня 2015 року вважається завершенням героїчної оборони аеропорту. Уже 21 січня 2015 року сили АТО почали вихід з ДАП через руйнування об’єкта.

Початок оборони і перші бойові втрати У березні 2014-го, на тлі окупації Російською Федерацією Кримського півострову та розгортання агресором сепаратизму у Донецькій і Луганській областях, військовослужбовці 3-го окремого полку спецпризначення та 95-ї окремої аеромобільної бригади взяли під охорону Донецький аеропорт. 17 квітня 2014-го окупанти вперше безуспішно спробували захопити аеропорт, а 6 травня всі польоти через летовище припинилися. Друга спроба противника взяти під контроль ДАП відбулась 26 травня. У новий термінал зайшли підрозділи російських військ і бойовиків. Завдяки скоординованим діям авіації та наземних сил ворога було витіснено із займаних позицій, а летовище перейшло під контроль сил АТО. Після бою 26 травня протягом всього літа на летовищі не відбувалося значних вогневих сутичок, перестрілки мали короткочасний та епізодичний характер. 10 липня 2014-го противник обстріляв із мінометів позицію зенітників 72-ї бригади. Один воїн загинув. За кілька днів ще один наш захисник помер від ран. Українська армія зазнала перших бойових втрат в Донецькому аеропорту.

В аеропорту вогонь спалахує з новою силою… всупереч Мінським домовленостям З вересня 2014 року в аеропорту розпочалися важкі бої. Усупереч Мінським домовленостям ворог активізовує бойові дії.

ЧАС І ПОДІЇ

ПАМ’ЯТЬ

Битва за Донецький аеропорт Хроніка подвигу, цифри, факти, значення та уроки

Українські військовослужбовці утримували старий і новий термінали. Контроль над районом, прилеглим до летовища, поклали на 2-гу батальйонно-тактичну групу 93-ї окремої механізованої бригади, підрозділи 3-го окремого полку спецпризначення і 74-го окремого розвідувального батальйону. Також оборону тут посилили бійці 79-ї й 95-ї аеромобільних бригад ЗСУ та добровольці. Опорним пунктом сил АТО стало селище Піски — через нього захисникам аеропорту поставляли провізію й боєприпаси, відбувалася ротація. У цьому ж селищі розгорнули артилерію вогневої підтримки. Окупанти накривали позиції сил АТО з артилерії й мінометів — до 50 обстрілів щодня. Наші бійці взяли в полон 7 військових російської армії, зокрема офіцера-артилериста. До кінця вересня бойові дії мали короткочасний та епізодичний характер.

28 вересня 2014-го відбулися два бої, у яких загинули 9 та було поранено 14 військовослужбовців. Крім того, від ворожого вогню втрачено дві машини БТР-80. Одному із загиблих, офіцеру 93-ї бригади капітану Сергію Колодію, присвоєно званням Героя України (посмертно). Проти української сторони діяли два танки Т-72. Одного з них знищив екіпаж Героя України Євгена Межевікіна. 3-6 жовтня російські окупаційні війська знову здійснили кілька спроб штурму ДАП, під час яких загинуло 11 українських бійців.

29 та 30 листопада під час штурму ворогом старого терміналу двоє українських бійців загинуло, 6 було поранено. Сили АТО залишили приміщення старого терміналу та зосередились на території нового. У період з 30 листопада й до 11 грудня в Донецькому аеропорту відбулася ротація «кіборгів». Українські позиції зайняли бійці 90-го аеромобільного батальйону, який увійшов до складу новосформованої 81-ї аеромобільної бригади. Усі бої першої половини грудня довелося вести воїнам цього славнозвісного батальйону.

2015 рік. «Новорічне» протистояння. Хроніка вирішальних битв… 1 січня 2015-го проросійські сили зі штурмом намагалися прорватися в новий термінал, але після запеклого кількагодинного бою з втратами їх відкинули. Під час «новорічного» зіткнення загинув український захисник десантник Любомир Подфедько, під ногами якого розірвалася ворожа граната. У ніч на 11 січня з Донецького аеропорту евакуйовано 6 поранених «кіборгів». Російські бойовики впродовж ночі двічі обстріляли з гранатометів новий термінал, з реактивної артилерії — метеовежу.

13 січня через масовані ворожі обстріли обвалилась диспетчерська вежа аеропорту, яка в народі стала символом його оборони. Того ж дня бойовики знову висунули «кіборгам» ультиматум — піти до 17:00 з нового терміналу. Якщо цього не

#4 I 01.26.2022 зроблять, то їх знищать. Наші хлопці — вибрали бій! Внаслідок невдалої атаки 13 січня загинуло понад 250 російських військових і бойовиків. Українські бійці продовжили контролювати територію. Остання ротація у ДАПі відбулася в ніч з 13 на 14 січня 2015 року. А 16 січня бій на летовищі тривав з 6-ї ранку до 2-ї ночі. Також у ніч з 16 на 17 до нового терміналу прибуває підкріплення від 90-го окремого аеромобільного батальйону у складі 15 осіб, які одразу долучаються до бою. 17 січня «кіборги» відбили частину території аеропорту, завдавши ворогу втрат.

19 січня — перший потужний підрив нового терміналу Бойовики підірвали частину перекриття другого поверху, де перебували українські військові, 19 січня. Згодом було вщент зруйновано диспетчерську вежу керування польотами, яку героїчно тримали всього шестеро кіборгів 90-го окремого аеромобільного батальйону. Після вибухів у новому терміналі розпочався наступ з усіх боків. Утім українські захисники продовжували героїчно захищати руїни вежі.

20 січня 2015-го… В аеропорту тривають жорстокі бої Злітно-посадкова смуга повністю виведена з ладу, а українські підрозділи продовжують завдавати бойовикам важких втрат у живій силі та техніці. У період з 8:00 до 12:00 українські воїни провели операцію з відбиття ДАП. А о 14:56 проросійські сили здійснили другий підрив нового терміналу у результаті чого відбулася руйнація об’єкта і українські захисники зазнали найбільших втрат. Упродовж наступних днів під лютою загрозою смерті бійці 90-го окремого аеромобільного батальйону покинули руїни диспетчерської вежі, викликавши на себе вогонь «Градів». Це були останні герої, які захищали Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва.

Згадаймо усіх

У різний час безпосередньо в аеропорту й на прилеглих об’єктах воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 93-ї та 72-ї окремих механізованих, 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних бригад, 1-ї та 17-ї окремих танкових бригад та 57-ї окремої мотопіхотної бригад, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1» та українські добровольці. Багатьох із них відзначено державними нагородами, деяких — посмертно. Оборона Донецького аеропорту показала, що сила духу українців сильніша за російську зброю. Українські захисники можуть дати відсіч будь-якому ворогу, навіть якщо він має суттєві переваги… Оборона ДАПу змінила ставлення до України у світі. Вічна пам’ять і слава захисникам України… Фото з відкритих джерел Джерело: АрміяІнфо (https://armyinform.com.ua/2022/01/20/bytvaza-doneczkyj-aeroport-hronika-podvygu-czyfryfakty-znachennya-ta-uroky/)

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

РЕКЛАМА – МЕДИЦИНА

БАГАТОПРОФІЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ДЛЯ ДОРОСЛИХ ТА ДІТЕЙ

OAKTON HEALTH CENTER В ЦЕНТРІ ПРИЙМАЮТЬ: • Сімейні лікарі • Терапевти • Гінеколог • Психіатр • Ендокринолог ɉɪɨɜɿɞɧɢɣ ɫɿɦɟɣɧɢɣ ɥɿɤɚɪ ɡ ɛɚɝɚɬɨɪɿɱɧɢɦ ɞɨɫɜɿɞɨɦ %RDUG &HUWL¿ HG 3K\VLFLDQ Ȼɟɚɬɪɢɫɚ ɉɚɡ

Офіс затверджений (сертифікований) INS

ɞɥɹ ɨɛɫɬɟɠɟɧɶ ɩɪɢ ɨɬɪɢɦɚɧɧɿ

Green Card ǻȎȗȐȖȑȳȒțȳȦȳ ȤȳțȖ

ǔǺǵǳǷǭ 10

ɭ ɜɢɩɚɞɤɭ ɩɪɟɞ¶ɹɜɥɟɧɧɹ ɰɶɨɝɨ ɨɝɨɥɨɲɟɧɧɹ

• Госпіталізація в кращі • Знижки для пацієнтів без страховок госпіталі Чикаго та околиць • Відвідування • Щеплення (прививки) хворих пацієнтів в • Медичне тестування домах пристарілих і стану здоров’я після реабілітаційних центрах виробничих та побутових травм, а також • Приймаємо страховки, а також Medicare та Medicaid автомобільних аварій Ɋɨɡɦɨɜɥɹɽɦɨ ɭɤɪɚʀɧɫɶɤɨɸ ɪɨɫɿɣɫɶɤɨɸ ɚɧɝɥɿɣɫɶɤɨɸ ɦɨɜɚɦɢ

_ ZZZ 2DNWRQ+HDOWK&HQWHU FRP 2DNWRQ 6W 6NRNLH ,/

Безкоштовні консультації по телефону і з допомогою системи Zoom Особисті консультації в офісі – $250 (будуть відраховуватися надалі з Вашої оплати послуг адвоката)

jsager@jsassociates.info

12 Юрій Галушкін:

ІНТЕРВ’Ю

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

Ми можемо розгорнути Сили тероборони і цим взагалі не допустити війни Б

ригадний й генерал Юрій Ю ій Галушкін, командувач Сил територіальної оборони Збройних Сил України поспілкувався з кореспондентом “АрміяІнфо” Олександром Шельманом у своєму робочому кабінеті. — Перш за все, пане генерале, дозвольте привітати вас із новою посадою. По-друге — нашим читачам важливо почути про тероборону, як то кажуть, з перших вуст. — Почати треба з того, що територіальна оборона — це поняття не нове. Вона існувала у складі Сухопутних військ ЗСУ. При об’єднаних обласних та районних центрах комплектування (раніше військкомати. — Ред.) були створені бригади та батальйони тероборони в кількості декількох осіб, у тому числі командира бригади або батальйону з валізою документів. Згідно з планом розгортання, у певний момент, коли мобілізувалися основні частини, мали розгорнутися бригади або батальйони тероборони. Це все існувало, але з ухваленням Закону це все перейшло на новий рівень. Тому дуже важливо й те, що були внесені зміни в Закон про Збройні Сили України, і, взагалі, змінився склад ЗСУ. Якщо раніше був один окремий рід військ — Десантно-штурмові війська і один окремий рід сил — Сили спеціальних операцій, то нині ЗСУ становлять види військ: Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили. Якщо говорити про окремі роди військ, це: Війська зв’язку і кібербезпеки, Десантно-штурмові війська, а щодо окремих родів сил: Сили підтримки, Сили логістики, Сили спецоперацій, Медичні сили і Сили тероборони. Я командувач окремого роду сил — Сил тероборони ЗСУ. — Що дає новий статус?

—Н Нагадаю, що моїї попередники виконали колосальний обсяг роботи. І Закон України 1702-IX, ухвалений 16.07.2021 «Про основи національного спротиву» — це результат роботи дуже великої кількості людей, державних інституцій, громадськості. Національний спротив становлять тероборона, рух опору, підготовка громадян України. Тероборона — лише частина нацспротиву, ключова, найбільша. Тепер ми виходимо на інший, новий рівень. Закон передбачає створення окремого роду сил, збільшення ЗСУ на 10 тис. військовослужбовців. У штаті мирного часу я матиму близько 150 батальйонів і 25 бригад чисельністю 10 000 осіб. У кожному з батальйонів буде до 50 осіб, а в кожній бригаді — від 90 до 120 осіб — загалом 10 тисяч особового складу, на які я буду опиратися. Це ті окремі військові частини, які зможуть організувати підготовку населення, зберігання озброєння, боєприпасів та МТЗ. Ми розгортаємося швидко до дуже серйозних масштабів. — Чи можна порівняти таку організацію сил ТРО, скажімо, зі Швейцарією, відомою своїм рівнем прихованої мілітаризації суспільства? — Скажімо так — у нас воно навіть трохи серйозніше. Єдине що — поки ми не набрали м’язів, щоб у кожній бригаді та батальйоні була ще й техніка на штат воєнного часу. Але принцип такий — на ці бригади та батальйони ми повинні мати свій приписний резерв. Тут необхідно розрізняти ці резерви. Є резерв ОР1, ОР2 — він призначений для комплектування Збройних Сил. Це для військових частин бойового складу, які комплектуються в першу та другу чергу. А є Сили тероборони, що також повинні мати свій резерв. У резерві ТРО будуть ті люди, які живуть поруч, у цьому районі, і не приписані в ОР1

і ОР2, а приписані саме як резервісти Сил тероборони. Вони знають, куди бігти, де видадуть зброю, однострій і у складі якого батальйону ТРО яке завдання вони будуть виконувати. Це колосально зменшує час на розгортання і збільшує наші можливості. — Тобто у разі початку війни, якщо «вирубається» мобільний зв’язок, зникає інтернет, людина має знати, куди їй прибути. На автоматі, за замовчуванням, так? — Це в ідеалі. Ми хочемо до цього прийти. Але сенс дещо інший. Ви сказали: на випадок війни. А ключове в цьому Законі те, що ми можемо розгорнути Сили тероборони до початку війни і до відмобілізування військ. І цим взагалі не допустити війни. Згідно із Законом про основи нацспротиву, Сили тероборони можуть бути розгорнуті із введенням в дію Зведеного плану тероборони України або планів тероборони в окремих її місцевостях. Цей план може бути запроваджений без введення правового режиму воєнного стану, а лише указом Президента. Механізм суттєво спрощено — головнокомандувач зробив подання, Рада нацбезпеки і оборони провела засідання, ухвалила рішення, Президент затвердив своїм указом, і ми розгорнули повністю Сили тероборони. На наші 10 тис. лягло декілька сотень тисяч озброєних резервістів ТРО, які взяли під контроль всю Україну. Можливо, це може взагалі зупинити наміри противника перейти до відкритої агресії. Ми силами тероборони візьмемо під контроль всі комунікації, шляхи, мости, залізничні вузли. У визначених районах я все забезпечу так, щоби розгорнулися основні складові ЗСУ. Всі важливі об’єкти будуть під контролем тероборони. До того ж Президент своїм указом може розгорнути сили тероборони не по всій країні, а, наприклад, у прикордонних районах — і нема потреби збирати ВР, проводити голосування, вводити воєнний стан. І це дає мені право розгорнути свої війська. — Часто виникає плутанина між функціоналом руху опору і силами ТРО. Розкажіть більш докладно про різницю. — У Законі це дуже чітко написано. Так от, ключове. Головнокомандувач ЗСУ генерал-лейтенант Валерій Федорович Залужний безпосередньо керує і рухом опору, і силами тероборони, через командувачів. Це дві різні гілки, два різні функціонали. Питаннями руху опору займається командувач Сил спецоперацій генерал-майор Григорій Анатолійович Галаган. Про рух опору написано дуже мало, тому що це зазвичай секретна інформація, тому я не буду коментувати їхні завдання. — Тоді переходимо до функціоналу саме тероборони.

— Згідно із Законом «Про основи національного спротиву», у Сил ТРО 12 завдань — від охорони і оборони важливих об’єктів і комунікацій, критично важливих об’єктів інфраструктури до участі в боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами, іншими збройними формуваннями агресора. Ситуація може бути такою, що саме Сили ТРО першими почнуть бойові дії — якщо основні сили ще на стадії мобілізації, або ще не прибули в район проведення операції, а Сили тероборони вже розгорнуті, то саме ми будемо вести бойові дії. Ми ж не будемо дивитися, як колони противника перетинають кордон і рухаються нашою територією. Тому ми будемо готувати людей і до цього також. Ми повинні навчити людей брати під контроль все, що є на території областей і районів, та захищати місцеве населення. — Як ви будете діяти на певній території? — Згідно із Законом, тероборону певної території очолює голова облдержадміністрації або райдержадміністрації, і створюється штаб. Керівником штабу і є комбриг або комбат Сил ТРО. До складу штабу входять представники місцевих адміністрацій і всі силовики. Штаб діє як у мирний час, так і в особливий період. В області і районі комбриг є найбільшою силою, у нього до 10 батальйонів залежно від області. Кількість батальйонів визначається по районах — скільки в області районів, стільки й батальйонів. Так, у Києві 10-батальйонна бригада. Отже, керівник — голова ОДА або голова РДА, це цивільна особа, яка керує ресурсами території, а безпосередньо військовою складовою займається начштабу. Це симбіоз цивільної і військової складових, що має дати свій результат. Це вже далеко не на рівні ідеї — ми вже розгортаємо сили. Україна поділена на 4 військово-сухопутні зони — Північ, Схід, Захід і Південь. Кожна зона включає декілька областей. Тому керівництвом ЗСУ та МОУ ухвалено рішення щодо проведення інструкторсько-методичних занять з головами ОДА та РДА і міськими головами на військових полігонах, починаючи з кінця лютого. Наприклад, заняття з представниками Північного регіону проведемо на полігоні Сухопутних військ ЗСУ у Десні, де ми повністю розповімо та покажемо і відповімо на запитання, як це все буде працювати. Після цього ми переходимо до інших регіонів. Проведемо 4 комплексні навчання, виробимо єдиний понятійний апарат. — Тож, одне з перших завдань — навести лад у поняттях? — Я радий, що даю це інтерв’ю, бо в медіа панує інформаційний хаос. ТеПродовження на стор. 14

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

ƵΤƮƯƺ Ʒƪ ƺƲƷƴƽ ƮƸƻƼƪƬƴƲ ƬƪƷƼƪưΤƬ ǜǊ ƹƸƻƲƵƸƴ ǌ ƴƺƪΥƷƲ ƟƬƺƸƹƲ

ƯƴƻƹƺƯƻ ƮƸƻƼƪƬƴƪ ƹƸƻƲƵƸƴ ǌ ƽƴƺƪΥƷƽ • ƪƬΤ$ /% • ƶƸƺƯƶ /% ƴƺƪΥƷƲ ƟƬƺƸƻƸǈƱƽ ƶƸƵƮƸƬƪ ƫΤƵƸƺƽƻǆ ƺƸƻΤǉb ƻΤǉ

• ƴƸưƷƪ ƹƸƻƲƵƴƪ ƱƪƻƼƺƪƿƸƬƪƷƪ Ʒƪ • ǃƸƼƲưƷǉ ƬΤƮƹƺƪƬƴƪ ƴƸƷƼƯƳƷƯƺΤƬ Ʊ ǁƲƴƪƭƸ • ƼƺƯƴΤƷƭ ƬΤƮƹƺƪƬƵƯƷǆ

http://atlanticexpresscorp.com/tracking

ƴǘǗǜǏǓǗǏǚǗǯ ǙǏǚǏǌǏǑǏǗǗǩ ƫƯƱƴƸǂƼƸƬƷƲƳ ƬƲƴƵƲƴ ƴƽƺȇƟƺƪ ƱƪƫƲƺƪƟƶƸ ƹƸƻƲƵƴƲ Ʊ ƬƪǂƸƭƸ ƮƸƶƽ

Continental USA 2 2207 W. Chicago Ave. Chicago, IL 60622 773-489-9770 AL&AL 400 W. Dundee Rd. Buffalo Grove, IL 60089 847-793-1000 Biovita Natural, Inc 955 W. 75th St. Naperville, IL 60565 630-730-7740

Atlantic Express Main Office 8801 S. 78th Ave. Bridgeview, IL 60455 708-907-3000

Kalyna Corp. 338 S. Rohlwing Rd. Palatine, IL 60074 847-776-7766

Excel Insurance 5150 W. Belmont Ave., #4 Chicago, IL 60641 Eurus Deli 22 W. 535 Butterfield Rd. Glen Ellyn, IL 60137

Biomed 2 4548 N. Harlem Ave. Harwood Heights, IL 60706 708-669-7645

ЗА ІНФОРМАЦІЄЮ, ПРО ІНШІ ЛОКАЦІЇ АГЕНТІВ ТЕЛЕФОНУЙТЕ 1-630-774-2136

14 роборона — поняття, яке використовують усі, кому не ліньки: «Ми зібрали штаби тероборони України», «ми добровольчі загони Сил тероборони». Це кажуть люди, які абсолютно не мають до структури Сил ТРО стосунку. Це сьогодні стає головним болем та проблемою, бо кожен робить це на свій розсуд, що не відповідає нормативній базі. Я розумію, що більшість людей щиро прагнуть захищати Україну, і моє головне завдання — згуртувати їх та зосередити зусилля на розбудові системи ТРО. Ми ще на стадії розвитку, набуваємо спроможності. На чиюсь думку, сили тероборони — це десантно-штурмові групи, які вискакуватимуть та палитимуть колони танків, хтось вважає, що йдеться про партизанську війну, охорону мостів тощо. Навіть люди, які обіймають досить високі посади у державі, кажуть: «ну ось, поставте своїх людей, охоронятимете щось там». Кожен бачить ситуацію на свій смак, а я наполягаю на тому, що буде так, як вимагає Закон, і так, щоб був позитивний результат. Тому доводиться на першому етапі наполегливо пояснювати людям, безумовно, патріотам, які будуть основою Сил тероборони, що ми маємо робити. — Які мають бути першочергові кроки у керівництва Сил ТРО? — Командири військових частин ТРО повинні упорядкувати підрозділи, забезпечити їх функціонування, облаштувати місця для зберігання зброї та боєприпасів. Не повинно бути так, що бригада перебуває в Києві, а її зброя в Десні. Для того, щоб зброя була в Києві, я маю забезпечити умови зберігання цієї зброї. Це потребує певних коштів, займе деякий час. Поки що, на жаль, червоної кнопки з написом «Перемога» немає: натиснув — і все діє, — це моя улюблена фраза. Занадто мало минуло часу з моменту запровадження Закону «Про основи національного спротиву» — нагадаю, його ухвалено влітку, 16 липня 2021 року. Зрозуміло, що ми не чекали 1 січня, ми зробили вже багато підготовчої роботи за пів року. Але якщо закон набирає чинності з 1-го числа, це ще не означає, що відразу на 100% починає функціонувати система тероборони. Це дуже складне питання. — Отже, перше завдання — інформаційне. А друге? — Давайте по порядку. Перше завдання. Навести лад в інформпросторі, дати людям інформацію на всіх рівнях простими словами: що таке Сили тероборони і як вони функціонуватимуть. В інформаційному просторі має бути єдиний понятійний апарат, на всіх рівнях. Про тероборону у всіх має бути єдине уявлення. Це перше. Друге. Я маю розуміти, що в мене чітко вибудувана система управління. Вона передбачає пункти управління, систему зв’язку, органи управління. Я розумію, що в мене в районі є батальйон, який також має пункт управління. У мене, як у командувача, з будь-якої точки, де б не був мій пункт управління, буде кілька видів зв’язку, через які я отримуватиму інформацію і передаватиму її. Тож я повинен мати структури, якими можу керувати. У цивільних людей «керувати» означає «додзвонився». Нехай не з мобільного телефону, а з військового зв’язку. У військових не так, а трохи ширше. Пункт управління — це те місце, з якого люди, які розуміють, що відбуватиметься, керуватимуть процесом за допомогою різноманітних засобів зв’язку. Командири можуть перебувати у споруді під землею, десь в лісі за

ІНТЕРВ’Ю

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

Крім того, важливе завдання — ся в академії на другому факультеті, містом або в іншому місці, але в них є машини, які забезпечать супутнико- створення добровольчих формувань. мав повертатися до своєї бригади. У вий зв’язок, коли мобільний пропаде. У Законі прописано порядок форму- мене спеціалізація повітряно-десантОтже, наступне головне завдання — вання ДФ, порядок їх організації, і під на служба, бо після училища швице організувати стійку систему управ- цю справу зроблено окрему постано- денько пішов у кар’єрне зростання, ління. Система зв’язку це дуже важли- ву Кабміну з положеннями про ДФ. І став одразу командиром зенітної балише так ця структура називатиметь- тареї, це єдиний зенітний підрозділ ва складова. Третє — це підготовка організацій- ся ДФ. Решта — від лукавого. у десантно-штурмовій бригаді, далі них ядер. У батальйоні або в — лише начальник ППО. бригаді повинні бути посадові За великим рахунком — це Ми повинні навчити людей особи, які розуміють і готові глухий кут. У Болградській брати під контроль все, що є на виконувати своє завдання, задивізії протягом 3 місяців пебезпечені всім необхідним, і в рекваліфікувався на офіцера території областей і районів, та повітрянодесантної служби. кожного підрозділу має бути захищати місцеве населення Все, що десантується — техсвоя облаштована локація. ніка, люди — все моє. Цим я У цій локації він має навести — Дійсно, обсяг завдань у вас і займався. лад: зробити місце для зберігання Щодо сімейного життя… У мене зброї, МТЗ, як саме він організовує за- дуже великий. Як ваша сім’я стадвоє прекрасних дітей, син Арсеній і няття, свою фінансово-економічну та виться до цього? юридичну службу. На своєму місці у — Чесно кажучи, відповідальність, дочка Аліса, якими я пишаюсь і опікусвоєму районі він повинен це все ор- що лягла на мої плечі, не дає мені спа- юсь. Напередодні війни, у 2013 році, ганізувати. Адже функцій у ТРО багато ти. Я й так мало сплю, а зараз узагалі. я розлучився. Нині в мене прекрасна — починаючи від охорони об’єктів до Крім ТРО, мені не сниться більше ні- дружина, вона мене кохає. Якби вона забезпечення розгортання військ або чого. Але мої рідні мене підтримують. не чекала, я б, можливо, й не повербезпосереднього ведення бойових — Якщо можна, трохи розка- нувся з війни. У 2014 році падчерка дій, чи прикриття тилової зони під жіть про себе. Подейкують, що ви Іра вступила до Київського національного лінгвістичного університечас БД, щоб туди ніхто не просочу- навіть у ЗС РФ служили. вався. Так ось це ядро має бути само— Народився я в місті Хорол, що в ту. Але я для неї приклад і авторитет, достатнім. І має готувати своїх резер- Полтавській області, закінчив школу вона сказала: «я піду в армію, попри вістів. Ідея така: комбат ТРО знає, що в 1988-му із золотою медаллю. Дуже все», а дружина на це відповіла: «як до нього приходить ще близько 600 сильно хотів стати військовим, марив скаже Юра». І ось вона закінчила Війсвоїх резервістів. І він цих резервіс- цим, надивився фільмів. Пам’ятаєте, ськову академію у м. Одеса, словом, тів навчив всьому, і вони знають свій скільки доль визначив фільм «У зоні іде моїми стопами. Я їй порадив: «Побатальйон, своїх командирів і готові особливої уваги»? Вирішив — буду їдеш служити до лісу, подалі. А далі до виконання завдань. Резервісти десантником. Але військком був сер- дивитимемося». Вона 2 роки прослузнають, що прийдуть в певне місце, йозним полковником, авторитетним, жила в десантній частині. Наразі Іриде їм дадуть зброю, і вже знають на- товаришем мого батька. Він сказав на служить у Житомирі в командуванперед, яке їм буде поставлене завдан- батькові: «Не відправляй його до Ря- ні ДШВ. Знає іноземну мову, старший ня. І приступають відразу ж до його занського десантного, він не всту- лейтенант. Цілком самостійна. З початку війни я виконував різні виконання. Якщо ситуація зміниться, пить». У той час ішла війна в Афганісзавдання також може бути змінено. тані, і до училища брали переважно завдання, зокрема, брав участь у боях Але це відразу ж, за день-два, готовий солдатів, які його пройшли. Тому я від Дебальцевого до Нижньої Кринки батальйон, який бере під контроль поїхав до Полтавського зенітно-ра- влітку та восени 2014 року, обороні район. В ідеалі це так. Як ми кажемо, кетного, там також готували офіцерів Донецького аеропорту, нагороджений двома орденами Богдана Хмельзахистиш домівку — захистиш Украї- для повітряно-десантних військ. ну. Здав один іспит, як медаліст, тут же ницького — ІІ та ІІІ ступенів. З червня 2014 року по січень 2015— Чи доречно провести анало- мене переодягли у форму (напівкургію із системою кадрованих диві- сантську, напівсолдатську), випхали го я виконував обов’язки командузій? на полігон — готувати табір на курс вача Високомобільних десантних військ. Після того, як Високомобільні десантні війська стали окремим родом військ ЗСУ, мене було призначено заступником командувача. З грудня 2019 року проходив службу на посаді головного інспектора Міністерства оборони України, а з середини 2020 року — заступника головного інспектора. — Як відбулося призначення на нову посаду? — Мені зателефонував головнокомандувач ЗС України Валерій Залужний, сказав, що «є така тема, ти не проти?». Звичайно ж, я розумів — великий обсяг завдань, цілина. Я відповів, що однозначно не проти, це дуже гідно. Подякував та сказав, що — Загалом, доречно. Але коман- молодого бійця. Поки всі мої друзі-а- виправдаю високу довіру, не підведу. 31 грудня о 16-й почалася зустріч диру кадрованої дивізії все одно, хто бітурієнти складали вступні іспити, я до нього прийде. Він знає, що в диві- вже служив. Вступило нас 360 осіб, а із Президентом, Міністр оборони був зії 5 тисяч штатних посад, 200 танків, десантний взвод готувався один, 30 присутній. Розмова тривала довго, 300 того, 400 цього. До нього має курсантів. І туди був жорсткий відбір, Президент мені дуже серйозні питанприйти 100 механіків, 100 артилерис- але я все це пройшов. Батьки приїха- ня ставив, а я докладно відповідав. У результаті він підписав указ прямо тів. Заповнив посади, привів частину ли, привітали мене. «до нормального бою» — пішов. А Випускався я під час розпаду СРСР, при мені. Тут же сказав: «Де фотограф, районні чи обласні військкомати ма- 1992 рік, присягу Україні прийняв у давайте з новим командувачем сфоють йому поставити особовий склад військовому училищі. Я не служив тографуємося, і опублікувати це все». у будь-яку точку країни. Ключова від- в Росії жодного дня. Після присяги в Йому сказали: «Пане Президент, замінність у теробороні — ми маємо за- училищі одразу потрапив до 224-го кон набуває чинності з 1.01». І в перхищати свою домівку, це мають бути навчального центру в м. Хирів, вона шу хвилину нового року виклали на місцеві мешканці, які захищатимуть ж 39-та десантно-штурмова бригада, сайті, і мій Новий рік перетворився на свій будинок, охоронятимуть об’єкти, вона ж 6-та аеромобільна українська, «апокаліпсис». Телефон розриваєтьі воювати на території свого району. і прослужив у ній 10 років, поки вона ся, всі дзвонять, вітають, а я із сім’єю Однак у разі крайньої необхідності, не стала 80-м аеромобільним пол- зустрічав, і це був легкий стрес. коли немає іншого виходу, за рішен- ком. Звідти ж поїхав у Косово у 2001ням Головнокомандувача ЗСУ Сили му, рік прослужив там у спеціальній Автор: Олександр Шульман ТРО можуть виконувати завдання в десантній роті ЛитПолУкрбриг, я там Джерело: АрміяІнфо (https://armyinform.com. інших регіонах. був заступником командира роти, у ua/2022/01/19/yurij-galushkin-komanduvachЧетверте завдання ТРО — підго- званні майора, тому що рота спеціsyl-terytorialnoyi-oborony-zbrojnyh-syl-ukrayinyтовка громадян до нацспротиву, а це альна була. Прямо звідти вступив до my-mozhemo-rozgornuty-syly-teroborony-i-czymдосить широкий спектр завдань. академії. У 2002–2004 роках навчавvzagali-ne-dopustyty-vijny/)

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

ПОЛІТИКА

остий президент України Володимир Зеленський у Печерському суді (!) програв п’ятому президентові – Петру Порошенку.

Зараз у соцмережах до піни з рота сперечаються про те, чому Порошенко не сів «хоч би під домашній арешт, як Медведчук» (так планували на Банковій), а переможцем залишив зал суду під кволе особисте зобов’язання. Це договорняк? Візит Блінкена? Неспроможність «вирішувачів» від влади? Чи упертість судді, свого часу призначеного Порошенком? Вже не має значення. Важливо інше: коли президент програє у придворному Печерському суді, то люди, які ухвалюють рішення в цій країні (включно з олігархами та силовиками), починають зворотний відлік його терміну. Але чи можна вважати, що питання вичерпане? Ні. Справа про держзраду є. Розслідування триває. На рішення судді Соколова буде апеляція. Зеленський, хоч і на напівзігнутих (на Банковій зараз мечуть громи та блискавки в Татарова та Смирнова, які профукали рішення), – запустив процес. А це означає, що частину подій нашої новітньої історії час усе-таки розставив на свої місця. І, попри потік сороміцького політичного шлаку, який полився у ЗМІ з моменту приземлення лідера «Європейської солідарності» в Жулянах, тепер кожен український громадянин буде зважувати на своїй внутрішній вазі Порошенка і Януковича. Визначатися з тим, що страшніше – приректи країну на Майдан і повергнути у війну з Росією чи заробляти на цьому, стоячи по коліна в крові українців? До каси умовного супермаркету Порошенко підійшов з «пустими руками» – всі основні активи ще два роки тому він переписав на старшого сина. Однак з’їдено й розсовано по кишенях вочевидь більше, ніж публічно задекларовано і вже заарештовано. Може так статися, що цього разу Господь візьме не грішми. У мене зараз мурашки шкірою побігли... Бо мова не про силувані символи і вдалі образи, а про правду. Донецький аеропорт, Дебальцеве, Іловайськ… Доки народ умирав, президент заробляв? Але гірка правда і в тому, що меч справедливості (як і булава) опинився в руках людини без голови, – і в цій характеристиці Зеленського Петро Порошенко правий. Чи може у виставі, в якій цинічно самостверджуються сценаристи конкуруючих політичних команд, бути місце правосуддю? Чи може фарс, де б’ются всього лише костюми «головного патріота» і «чесного Голобородька», дати мотив Заходу продовжувати боротьбу за Україну? В умовах, коли ми вже третій місяць читаємо зведення про ймовірну атаку Росії, яка прагне остаточно загнати нас у «мінський мир», що руйнує державність. Відповіді на ці запитання, які ми отримаємо з розгортанням судового/політичного процесу, теж стануть частиною нашої історії. А поки що розберімося в його основних ввідних.

Зеленський і плівки

«Аннушка розлила олію» 19 лютого 2021 року, коли РНБО ефектно «обвалила» санкціями медіа- та бізнес-імперії Віктора Медведчука. При цьому зазначимо, що в рішенні було пряме відсилання до повернення державі української частини дизельного нафтопродуктопроводу (колись не без допомоги української влади

Справа Порошенка всередині та зовні Фарс замість справедливості

«відкушеної» всеїдним Медведчуком). Однак у наданих СБУ матеріалах, на основі яких приймалося рішення про впровадження санкцій, не йшлося про співпрацю Путінового кума з бойовиками т.з. ЛНР/ДНР у «вугільній справі». Але буквально через тиждень – 25 лютого – на сайті Цензор.нет відбулося перше витікання інформації щодо «плівок Медведчука». Між цими двома подіями сталося дещо важливе. Після кинутого Зеленським кличу: «Все, що є на Медведчука, несіть сюди!» – президентові повідомили, що в надрах СБУ лежить масив даних про телефонні переговори Медведчука. З безліччю цікавих і значущих моментів, котрі стосуються економічних і політичних комунікацій у трикутнику Київ – Москва – ОРДЛО. Про цей масив даних поняття не мав голова СБУ Іван Баканов, який доти майже два роки (!) очолював СБ. Іван Геннадійович, звісно, великий друг президента, але виявився дуже маленькою людиною в СБУ. З погляду розуміння, що й де лежить. При цьому в СБ зовсім не було людей, котрі б рвалися йому допомагати в цьому. На основі цих даних слідство і вибудувало своє обвинувачення Петру Порошенку. Особливість полягає в тому, що записи, за твердженням джерел ZN.UA, зроблені СБУ абсолютно законно: «СБ України в рамках контррозвідувального пошуку за класифікацією «Терористична та екстремістська діяльність» (ст. 258 КК України)» здійснювало документування протиправних дій громадян РФ, вищих посадових осіб РФ і громадян України, котрі зайшли з ними у змову, а також громадян, у чиїх діях було виявлено окремі ознаки причетності до діяльності іноземних спецслужб і здійснення розвідувальної діяльності на шкоду національним інтересам України, а також загрозу державному суверенітетові та територіальній цілісності України. З метою документування протиправних дій зазначених у СКП осіб, здійснено комплекс оперативно-технічних заходів на підставі рішення голови Апеляційного суду м. Києва Чернушенка А. В.». Наскільки відомо, під час моніторингу «слухачі» спочатку натрапили на Костянтина Затуліна, який брав активну участь у розробці та ідеологічному забезпеченні подій на Сході. Через нього попав у сітку Олексій Чеснаков – радник на той момент помічника Путіна з питань СНД, ключового ідеолога війни з Україною Владислава Суркова. За Чеснакова зачепився сам Сурков, а вже до нього паровозом – Медведчук,

який так багато і так докладно розповів Суркову, Козаку та іншим російським чиновникам про свої політемні контакти з «головним». Усі аудіофайли, що надходили, зберігалися на сервері Департаменту оперативно-технічних заходів СБУ, який курував заступник голови Служби Олег Фролов. Та оскільки операція проводилася з ініціативи контррозвідки, вся інформація, що потрапляла в сітку, автоматом завантажувалася на сервери контррозвідки. Про що – кому на щастя, кому на лихо – забули і сам Фролов, і його шеф – голова СБ Василь Грицак. Порошенко був упевнений, що всю делікатну інформацію Грицак і Фролов вичистили. Він мав підстави вимагати цього від людей, котрі пішли зі служби з великими зірками й не меншими статками. Але сталося не так, як гадалося. І, очевидно, тому сьогодні есбеушний «вухогорлоніс» Фролов вимушений розповідати п’ятому президентові, який перебуває у стані істерики, що «статус плівок сумнівний» і дозволу суду на прослуховування Медведчука не було. Адвокатуючи себе, генерали СБУ – члени нинішнього штабу Порошенка – також стверджують, що техніки, яка моніторила ефір (а без неї неможливо провести експертизу плівок), у СБУ вже немає. Наші ж джерела в Службі стверджують, що всі пристрої-носії, куди автоматом записувався санкціонований судом масив інформації, в розпорядженні обвинувачення. Що стосується «віялового» дозволу слухати всіх і можливої відсутності окремої санкції судді на розробку Медведчука, то епізоди з ним уже можуть бути легалізовані в рамках інших проваджень. Зазначимо, що для ZN.UA близькі стосунки Медведчука й Порошенка не є чимось новим. Вони сягають корінням у роки створення та функціонування СДПУ(о), а також співпраці з адміністрацією президента Леоніда Кучми у вирішенні питань комунікації з лівими фракціями парламенту. (Хтось же час від часу мав оплачувати потрібне голосування комуністів або прогресивних соціалістів.) Після перемоги на президентських виборах у «Білому домі» Порошенка серед картин Кустодієва майже щонеділі збиралися на обід Петро Порошенко, Віктор Медведчук, Костянтин Григоришин, Макар Пасенюк (фінансист Порошенка), який примкнув до них. До осені 2014 року (про що ZN.UA вже писало) ці теплі й корисні зустрічі були регулярними. Де, якими буквами й на якому борді

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022 написати це, щоб тисячі апологетів Порошенка таки «подивилися вгору»?! Однак повернімося до Зеленського. Коли президентові вказали на масив записів і їх знайшов просвітлений Баканов, вони одразу ж перейшли в розпорядження головних сценаристів Банкової – Андрія Єрмака та Михайла Подоляка. І нічого кращого, ніж потроху зливати інформацію у ЗМІ, посилаючи сигнали Порошенкові, ті не придумали. Вслід за лютневим «Цензором», другий шмат розмови Медведчука й Суркова з натяками на бізнес-угоди української влади з так званими ДНР/ЛНР опублікував «Обоз». Але ця інформація теж не зчинила великого суспільного резонансу. І тільки коли команда Bihus.Info., видряпавши записи в середньої ланки СБ, системно розклала файли та голоси «по темах і поличках», про роль Порошенко в комерційних проєктах Медведчука дізналася вся країна. Ми всі слухали ці аудіохихикання Медведчука в чотирьох частинах фільму і провалювалися в пекло. Так, ми досі не маємо рішення суду стосовно нерукоподаваного Медведчука, але тепер точно знаємо, що за його масштабною легалізацією в рамках переговірної групи в Мінську були особисті комерційні інтереси Порошенка. Так, ми прочитали підозру Порошенкові, помітивши певну недбалість у деталях і датах, але вже зараз, до суду, дуже добре розуміємо, що в бекграунді в п’ятого президента – Верховного Головнокомандувача – не тільки Липецька фабрика, яка працювала й торгувала на території ворога, а схеми серйозніші. І трубні, і вугільні, і завод у Севастополі. Так, у 2014-му, після окупації левової частини Донбасу, Україна залишилася без антрациту. І, певна річ, одразу вугільну дірку поставками з ПАР закрити було неможливо. Але навіть обивателеві зрозуміло, що український уряд мав реальну можливість згодом домовитися з країнами, котрі видобувають вугілля (не тільки з ПАР), і таки закрити цю проблему без фінансування українськими грішми режимів у Луганську та Донецьку. Але президент Порошенко віддав перевагу схемі, на якій заробляв Медведчук і, можливо, він сам. І в якій були дуже зацікавлені росіяни, щоб вливати в «республіки» менше своїх грошей. Звісно, в цій історії може бути купа другорядних нюансів, відтінків та пояснень, якими Порошенко й забиває інформпростір, роздаючи інтерв’ю. Однак, читаючи їх, не забуваймо, що в страшному ряду разом із вугіллям із так званих ДНР/ЛНР лінію фронту щодня перекреслювали контрабандні поставки металу, зброї, наркотиків, продуктів, ліків... Не забуваймо про розстріляну мобільну групу Ендрю (Андрія Галущенка). Вбитого Тайфуна (Володимира Кияна). Не забуваймо про те, як силовики «забили» на злочини, скоєні проти загиблих волонтерів, що боролися з контрабандою, і журналістів-розслідувачів, які втекли з країни. Від цього каналу наживи, курируваного пірамідою державних «сліпців», від продажних оперів та військових і до вищого керівництва країни, відгонить корупцією та державною зрадою.

Навіщо Зеленському садити Порошенка? Якщо історію з Медведчуком, доки не відбувся суд, зараховують до трофеїв Зеленського (Порошенко возніс, а він – закрив), то справа Порошенка, який тепер точно мобілізує свій ядерний електорат і ситуативно підскочить у рейтингу, зовсім іншого штибу. Продовження на стор. 17

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022 У президента був час, щоб вчинити з Порошенком за законом: відпустити силовиків з повідця Банкової, давши їм можливість провести чесне розслідування, а суду – право вирішити: винен «головний патріот» чи ні. Що означало б повести країну туди, куди й пообіцяв «чесний Голобородько» людям, які в нього повірили. Однак неможливо однією рукою душити САП, покривати Єрмака у справі вагнерівців, користуватися послугами «вовчого» ОАСК, давати «ліцензію на відстріл» ставленикові Портнова Татарову, а другою – чесно розслідувати справу Порошенка. До булави потрібна не тільки голова, а ще совість і честь. Навіщо тоді садити Порошенка? Щоб дискредитувати й підвищити свій рейтинг? Рекетнути активи олігарха з майбутнього ручного реєстру? (Потішивши при цьому Коломойського, який зручно розсівся на касі. Колишній власник «Привату» ненавидить Порошенка не просто за банк. Це довгий обопільний шлях, на якому кожен відкривав свої сторони жадібності.) Чи просто забезпечити основу для санкцій і вибити фінансовий ґрунт з-під політичного конкурента? Остання версія, до речі, в арсеналі адвокатів Порошенка. Втім, завдання-мінімум зрозуміле. Порошенко і Медведчук неймовірно токсичні для електоратів один одного. Пі час судових розглядів (навіть за такого сороміцького для Зеленського старту в Печерському суді) прізвище Порошенка завжди буде сусідити з прізвищем Медведчука. І чим більше людей зрозуміють, що між Порошенком і Медведчуком під час війни був комерційний союз, тим більше електорату «відкусить» в обох Зеленський. Є й особисте. Зеленський відторгає Порошенка нутром. І це світле почуття поселилося в ньому задовго до лобової зустрічі на стадіоні. Команду «Фас!» Зеленський дав. За нашою інформацією, вже кілька місяців працює спеціальний штаб силовиків (ОДПУ, ДБР, СБУ), де розробляють Порошенка й Ахметова. Очолює його заступник генерального прокурора Олексій Симоненко. Він же безпосередньо спілкується з хазяями Банкової. Показово, що справу Порошенка розслідує ДБР, однак процесуальний нагляд, який здійснює генпрокуратура, віддали непрофільному департаментові Станіслава Гущесова, який курує СБУ. Фішка в тому, що так Симоненкові (офіційному кураторові департаменту Гущесова) легше контролювати піраміду і звітуватися Татарову. А також прикривати його, наскільки змога. Цікаво, що Шевченківський райсуд столиці ще 14 грудня зобов’язав прокурорів ОГПУ закрити кримінальне провадження стосовно заступника керівника офісу президента Олега Татарова (кейс забудовника Микитася). Всі терміни вже спливли, а ось підлеглі гостя, котрий найдовше засидівся на відомому дні народження, досі не внесли інформацію про закриття справи до ЄРДР. Симоненко/Гущесов свідомо йдуть на порушення, мабуть, не бажаючи ще однієї негативної інформаційної хвилі. Однак у влади глобально щось не клеїться. Де, взагалі, генпрокурорка Ірина Венедіктова, коли надворі головний судовий процес країни? Чому не заарештували ключових активів Порошенка, включно з «Рошеном», якщо в прокуратурі давно відпрацьовано практику визнання угод про передачу активів нікчемними? Хіба угода між батьком і сином Порошенками не така? Чому лідера ЄС не затримали в аеропорту, якщо було рішення Печерського суду? Чому суддя Соколов, у якого

ПОЛІТИКА щохвилини «на вусі» ОПУ, два дні не міг виговорити рішення про домашній арешт Порошенка і, зрештою, відпустив Порошенка під особисті зобов’язання? Чому Банкова так легко інформаційно здала кейс повернення «головного патріота»? Промеканий коментар Подоляка та коментар пресслужби партії – і все? А де спікери? Чому мовчать Арахамія, Шуляк чи Єрмак? Порошенко намагається сконцентровано показати, що він опозиція. Питання – до чого? Влада де? Хоч Петра у жовтій майці ніхто не підтримує (Тимошенко та Гройсман мовчать, Яценюк дав стриманий коментар), усі здогадуються: ресурсний і досвідчений Порошенко у змозі потягнути найважливішу карту, і «Картковий будиночок Зе!» розвалиться. Тому медіа дружно транслюють картинку із п’ятим президентом, а силовики, наче чорт від ладану, тікають від виконання розпоряджень шостого, які можуть ударити бумерангом. Четвертий рік президентства це взагалі рік втеч. Схоже, Ірина Венедиктова, перша здогадалася, що треба подумати про завтрашній день. І негайно сісти не те що на два – на дванадцять стільців. Щоб потім не лягти разом із фараоном живцем у могилу. За цей здогад їй має бути вдячний не тільки Володимир Яценко, який зірвався з України перед самим врученням підозри НАБУ, а й Порошенко, який синхронно з Зеленським дізнався, що Симоненко приніс на Банкову «рибу» підозри. Того ж дня Порошенко поставив Костянтину Єлісєєву завдання організувати візит до США. Однак під Різдво ніхто з конгресменів та сенаторів не зробив вибір на користь Петра Олексійовича, і події розгорталися за загальновідомим сценарієм.

неси. Зате свіжі рани від Зеленського. І в результаті країна, що знову розділилася на два табори, просто працює вентилятором. А ці – метають лайно. На «Експо-2022» – найкрутіший павільйон був би в України. Росія стягує війська, Захід стривожено дивиться на нас, як на здичавілих, а ми розкидаємо на весь світ те, що в пристойних людей заведено приховувати.

Де, взагалі, голова у влади? Порошенко – політичний монстр. Його права рука Турчинов – не менший. У Банкової ж, із погляду розуміння політичної інтриги, людських слабкостей і підступництва, немає навіть карликового Турчинова. Тоді як команда Зеленського грає в «зірницю», Порошенко бореться за життя. За повною програмою розстебнувши і рот (Зеленський знову публічно названий наркоманом), і кишеню. А хазяї Банкової, засівши в кущах, через п’яті руки наказують людям, котрі бачили, як вони ж розправилися з Рябошапкою, давили Трепака, розтерли Мамедова... При цьому не здали тільки інкасатора Трухіна й Татарова. Зеленського вже не прикриють, тому що наслідків від виконання його побажань бояться більше, ніж його самого. Він мечеться по українському політикуму, всіх кусає, множить поранених та ворогів, але нікого не «загризає». Сьогоднішнє рішення суду ще раз це підтвердило. І тому політики й олігархи, зализавши рани, об’єднуються проти нього. Тому так широко висвітлюється історія повернення Порошенка. Всі вже забули хватку Петра Олексійовича, який завжди вмів нехило впиватися зубами в чужі кар’єри та біз-

як усі сумніви експертів у рамках змагального процесу суддя завжди тлумачить на користь обвинувачуваного. Та чи є сьогодні судді, готові приймати справедливі рішення стосовно топів від політики? Ступор Соколова нам у поміч. Усі вже грали в політику й добре пам’ятають і Юлію Тимошенко, і Юрія Луценка. Ба більше, в цій ситуації суддя виноситиме основний вердикт не Порошенкові, а прокурорам. Тому, якими доказами прокурори забезпечать свої підозри. Будуть докази зібрані в повному обсязі і в рамках КПК – чи залишаться на рівні політичної команди через побоювання силовиків забруднитися в цій токсичній історії? Підуть усі ланки на глибоке розслідування – чи їх купить/ завербує сторона опонентів? До речі, дуже здешевлює витрати й залізно блокує справи «вирішення» справи на рівні саме середньої ланки. Справедливий юридичний процес у нашій країні апріорі неможливий. Тим більше на рівні топів. Одні гравці мають купівельну спроможність, інші – продавацьку. І це дуже заважає чистоті експерименту. Тому загальний настрій прокуратури (а там ще є трохи чесних молодих кадрів) сьогодні цілком очі-

Судова перспектива справи

У надрах прокуратури є думка, що переслідування Порошенка за статтею про державну зраду – від самого початку помилкове. Все, про що йдеться на плівках, – корупція в особливо великих розмірах, яку до того ж легше довести. Прямих доказів держзради і свідків у слідства немає (щонайменше, публічно про них ніхто не заявляв), тільки непрямі. На плівках голосу самого Порошенка немає. Є тільки можливість зіставляти факти й перевіряти їх. Експертиза – завжди питання. Чому? Та тому, що там Рувін. Той самий директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ), який відпочивав із Петром Порошенком на Мальдівах і якого ніхто звільнити не може. Він потрібен кожній владі. І якщо у справі Порошенка він на боці п’ятого президента, то в справі Ахметова – на боці Зе!. Рувін знає, коли дати, а коли професійно відмовити. Він радо взяв би на експертизу записуюче обладнання, яке прокурори йому ледь не притягли. Ви що, з глузду з’їхали?! Якщо «випадково» поламається, то ніяка міжнародна експертиза буде вже неможлива», – казали слідчим досвідчені юристи. І це – не жарт. Але важливо інше: через картельну змову експертів усі шляхи так чи інакше приведуть до Рувіна. Тоді

куваний: хоч би вони домовилися і спустили все на гальмах. За інформацією низки джерел, у Генпрокуратурі готують ще дві підозри Порошенкові. Йдеться про неконституційну роботу коаліції у парламенті 2016–2019 років, а також про банківські кредити, які нібито отримували на пільгових умовах компанії Порошенка. Наскільки живі ці версії, ми скоро дізнаємося.

Справа Порошенка і Захід

Крім прибічників Порошенка й Зеленського, які паралельно б’ються на смерть у соцмережах, є групка людей, котрі розуміють, що Петро Олексійович – це вчорашнє лихо, а Володимир Олександрович – лихо свіже. У першого – жадібність і амбіції, у другого – амбіції і жадібність. Вибрати фаворита, м’яко кажучи, складно. Не тільки всередині, а й зовні. Захід демонстративно тримає нейтралітет, під килимом дозволивши Порошенкові говорити, що міжнародна спільнота його підтримує. Насправді ціну йому знають і в Євросоюзі, і в Білому домі. Байден чудово пам’ятає, як обидві влади втручалися у виборчу кампанію, граючи проти нього. І в Німеччині не забули «чесне слово» Порошенка. Але питання не в еталонності відносин, а в небажанні Заходу допустити внутрішній масштабний розгардіяш у країні на тлі перспективи імплементації «Мінська» та російської загрози. Ба більше, плівки Медведчука для Заходу – ніяка не новина. Всі ключові країни давним-давно були поінформовані про них і мали необхідні вижимки. Десь це просто взяли до уваги, десь – щиро обурилися. Але наші міжнародні партнери ще не встигли розібратися з ситуацією Зеленський/Ахметов, як раптом виріс Порошенко, конфлікт з яким (у разі, якщо це виплеснеться на вулиці) Путін може використати на першій лінії. Захід не хоче під час атаки Росії громадянського протистояння всередині України, яке робить нас ще жаданішою жертвою. Адже це вже не криза в енергетиці чи економіці, а громадянський конфлікт, коли на тлі загрози російської агресії судять «головного патріота». Та яка ж величезна іронія долі, коли головним патріотом видається людина, котра сама підписала «Мінськ», а тепер люто виступатиме проти його імплементації. Ніхто не плюсує два і два. Всі диванні аналітики емоційні, а не логічні. Навчити математики може Росія, спровокувавши короткочасний конфлікт із жертвами для того, щоби була залізна підстава заштовхати нас у «Мінськ» Порошенка. Але це – вже інша історія. А в нашій весь світ зайнятий Україною, а Україна – Петром. Виходить, що жодна революція українців нічого не навчила. Ми запалюємо смолоскипи на Майданах, освітлюючи весь світ, а потім як громадяни провалюємося в «несвідомість». Абсолютно не контролюючи чергову владу, яка теж «забиває» на свої обіцянки. І ця ситуація може повторюватися нескінченно, доки Україна, як шагренева шкіра, не перетвориться на крихітний Печерськ. Люди цілком серйозно вбиваються за двох акторів у карнавальних костюмах (один – переодягнений патріот, другий – липовий Голобородько), тоді як тих, хто розуміє, що Порошенко повинен відповісти за скоєне, але Зеленський не має морального права вимагати цього – дедалі менше. Фото: Дзеркало Тижня Автор: Інна Ведернікова Джерело: Дзеркало Тижня (https://zn.ua/ukr/internal/sprava-poroshenkavseredini-ta-zovni.html)

ЕКОНОМІКА

ей рік точно не буде простим, навіть якщо буде мирним. Гривня знецінюється, інфляція не зупиняється, євробонди України обвалилися, нерезиденти розпродають наші ОВДП. Здається, далі тільки сарана, криваві ріки та смерті первістків. Насправді ситуація складна, але не катастрофічна.

Катастрофічної ми навіть не аналізуємо, бо економіка війни — це рівняння із надто великою кількістю невідомих. Та й погодьтеся, міцність гривні, поточна інфляція чи ймовірність дефолту у випадку широкомасштабної війни не будуть першочерговими. Але навіть можливість ескалації вже має конкретні і болючі наслідки. Цей рік точно не буде простим, навіть якщо буде мирним.

Девальвація

Девальвація, інфляція, борги

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022 10%. НБУ, аби її приборкати, підвищує облікову ставку, наразі вона вже 10%, роблячи гроші в економіці дорожчими та стримуючи економічне зростання, — вибір складний, але правильний. Висока інфляція — це загроза виникнення так званої інфляційно-девальваційної спіралі, коли зростання цін провокує знецінення національної валюти, а воно натомість призводить до подальшого зростання інфляції, і так оберт за обертом, з усіма можливими наслідками. А оскільки обидві складові цієї спіралі підживлюють одна одну, стримування девальвації Нацбанком — не менш важливий момент, ніж стримування інфляції. І хоча в стінах НБУ вже тільки німий не сказав, що регулятор за курс не відповідає, на щастя, їхні дії зі словами розходяться: НБУ активно продає валюту при збільшенні попиту на неї, щоб пом’якшити просідання гривні. На кінець 2021-го валютних резервів у НБУ був майже 31 млрд дол. — гарний показник, більше було хіба що у 2010–2011 роках, цього ресурсу достатньо для того, щоб гривня не обвалилася, а плавно опускалася. Але до якої межі? Це, зрештою, вирішувати тому ж таки НБУ, адже, крім підвищення облікової ставки та операцій на валютному ринку, він може задіяти й інші інструменти. Та наразі від них відхрещується. Запроваджувати валютні обмеження, обмеження на виведення капіталу та інші адміністративні заходи у НБУ поки що не планують. Там упевнені, що зможуть впоратися і без цих заходів. У Нацбанку вже бачать ознаки стабілізації гривні, але говорять про це дуже обережно. Їх можна зрозуміти: коли інфляція та облікова ставка двозначні, надмірний оптимізм центробанку виглядав би дурістю.

Загалом усе доволі просто: експортер приносить у країну долари і міняє на гривню, щоб вести тут свою діяльність, імпортер ці дола- ної кількості), на 20 січня — вже на ми, але додаткова емісія гривні точри тут за гривні купує, щоб завезти 85 млрд грн (8% від загальної кіль- но не покращить її обмінного курсу. Із зовнішніми позиками все ще сюди свої товари. Якщо експортери кості). І що гучніше Росія брязкає принесли доларів більше, ніж треба зброєю на нашому порозі, то біль- складніше. Круте піке наших євімпортерам, то гривня зміцнюється, ше бажання нерезидентів піти звід- робондів наче скінчилося, але до своєї «докризової» вартості вони не а Нацбанк купує надлишок доларів си якнайшвидше. повернуться доти, доки Україна не собі в резерви. Якщо ж імпортерам зникне з перших шпальт світових потрібно більше, ніж мають експор- Борги тери, то гривня девальвує, а НБУ Купуючи ОВДП, нерезиденти ЗМІ. І хоча тут наші апетити значно продає зі своїх резервів трохи дола- фактично дають уряду гроші в борг. скромніші — Мінфін планував залурів, щоб задовольнити на них попит Не вони одні (вітання держбанкам!), чити на цих ринках лише 150 млрд і пом’якшити девальвацію. але їхня частка суттєва, як і апетити грн, швидше за все, позичити ми Ситуація цьогоріч навіть за опти- Мінфіну до цього виду фінансуван- взагалі нічого не зможемо. До номістичними прогнозами мала би ня. Нестачу економічного зростан- вин про «вторгнення вже завтра» бути непростою, адже значна части- ня, невміння жити на зароблене та ми могли спокійно взяти в борг під на нашого імпорту — енергоносії, надлишок «тіні» в економіці дуже 6–8% річних у доларі. Після них — без яких, на відміну від телевізорів зручно компенсувати подібними під 20%. Крім того, що це надзвичайно дорого, це ще й чи шмоток, не обійтися, дуже ризиковано, — а ціни на них відверто Ризик ескалації війни з Росією — щоб повернути такі «докосмічні. ZN.UA детально лише один із багатьох факторів, які рогі» борги, треба мати описувало поточну сивпливають на поточну ситуацію щось більше, ніж вал туацію і з вугіллям, і з га*** зернових і віру у світле зом. Не заглиблюючись у подробиці, до квітня газу в краї- позиками. Торік уряд узагалі пла- майбутнє. Тож ризик ескалації війни з РоЗа найкращого сценарію Україна сією — лише один із багатьох факні лишиться 5–6 млрд кубометрів нував позичити на внутрішньому (причому переважно буферного), ринку близько 550 млрд грн. На зможе позичити бодай щось під га- торів, які впливають на поточну а у жовтні ці запаси мають зрости щастя, не впорався і цьогоріч свій рантії з боку, наприклад, США. Але ситуацію. Так, на щастя, ми здородо 17–18 млрд кубометрів, з яких апетит знизив до 430 млрд грн. Але надання подібних гарантій не швид- віші, ніж 2014-го, і якщо впоралися 7–6 мільярдів — імпорт. Тиск на ва- це все одно велика сума, і якщо по- кий процес, і наша сторона його із тією кризою, переживемо і цю. лютний ринок буде значним, навіть пит на ОВДП на внутрішньому рин- вже принаймні мала б ініціювати. Та Але маємо розуміти, що після кожякщо нинішні чотиризначні ціни ку не відповідатиме цим планам, то поки «наша сторона» устами голови ного відкату наша економіка дуже на газ впадуть до тризначних. НБУ, неминучими є зростання дефіциту податкового парламентського ко- повільно повертається до докризвісно, його пом’якшуватиме, але держбюджету і проблеми із повер- мітету Данила Гетманцева заявляє, зових рівнів, а за певними критеспалювати геть усі резерви заради ненням попередніх боргів, які ми долара по 27, сподіваємося, не пла- нерідко віддаємо саме з нових заЗ січня 2021-го інфляція в Україні почала нує. Тож девальвація гривні впро- позичень. А попит знижується надосить інтенсивно зростати, на кінець року довж року була неминучою навіть віть від думки про катастрофічний сягнувши 10% без політичних ризиків. А вони є. сценарій. Щоб його хоч якось підНа валютному ринку присутні тримати, Мінфін підвищує ставки — із не тільки експортери, імпортери дохідність ОВДП. Наразі не сильно, що жодних проблем ріями — не повертається взагалі.і б і обслуговуб і та Нацбанк. 2019-го частка нере- на останньому аукціоні однорічні ванням держборгу цього року не І чи достатньо минула та нинішня зидентів, які купують українські ОВДП уже продавали зі ставкою бачить, як і підстав продовжувати влада зробила за вісім років війОВДП, почала стрімко зростати, і 11,90%, дворічні — 12,95, а п’ятиріч- співпрацю із МВФ. Правда? Поточна ни, якщо сама теза про її ескалаякщо у січні вони тримали менше ні — 13,25%. І навіть при таких став- угода з МВФ закінчується влітку, і цію вибиває у нас опору з-під ніг? відсотка від усіх облігацій в обігу, ках це був найменший за обсягами навіть якщо ми вистрибнемо із шта- Скоротили бюджетний дефіцит, то вже на кінець 2019-го — більш аукціон із жовтня минулого року. Та нів, виконуючи всі домовленості, але не позбулися його. Навчилися отримаємо близько 1,4 млрд дол. позичати, та досі не вміємо відда(приблизно 40 млрд грн). І Фонд вати. Говорили-балакали про енерДо новин про «вторгнення вже завтра» ми наразі є взагалі єдиним джерелом гетичну безпеку і договорилися до могли спокійно взяти в борг під 6–8% річних кредитних коштів для нас. А борго- власноруч створеної кризи в енеру доларі. Після них — під 20% ві зобов’язання цього року станов- гетиці. Шукали-шукали ті точки лять більш як 550 млрд грн, з них зростання, а залишилися маленьяк 13% вартістю у понад 100 млрд й саме підвищення ставки — доволі на внутрішньому ринку ми мусимо кою сировинною економікою, яка грн. Нерезиденти почали суттєво обмежений інструмент. Ми не під- віддати 424 млрд, на зовнішньому повністю залежить від світових цін впливати на валютний ринок, адже вищуватимемо її дуже високо, бо — 127 млрд грн. Не піковий рік, але на сировину. Єдине, чим можемо коли вони продають свої ОВДП, то це збільшує боргове навантаження. яка різниця, якого розміру був борг, втішитися, — наш фондовий ринок хочуть купити валюту, щоб вивести Вони не купуватимуть дуже дорого, за яким оголосили дефолт? ніяк не реагує на цю ситуацію, бо звідси гроші. Якщо «вийти» хоче ве- бо на певному етапі засумніваються навіть він у нас досі не з’явився. лика кількість нерезидентів одразу, у нашій здатності такі дорогі гроші Інфляція то створюється чималий тиск на повернути. Звичайно, можна зробиЩе один негативний чинник — Автор: Юлія Самаєва валютний ринок. Що ми і бачимо за- ти держбанкам пропозицію, від якої інфляція. З січня 2021-го інфляція Джерело: Дзеркало Тижня (https://zn.ua/ раз: на 1 січня у нерезидентів було важко відмовитися, перед цим ще й в Україні почала досить інтенсивно ukr/macrolevel/devalvatsija-infljatsija-borhiОВДП на 93 млрд грн (9% від загаль- «підігрівши» їх необхідними кошта- зростати, на кінець року сягнувши ekonomichni-naslidki-politichnoji-napruhi.html)

Економічні наслідки політичної напруги

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

Solution Financial Mortgage Company (NMLS ID 267469) Офіс в Українській Околиці 1706 W. Chicago Ave., Chicago, IL 60622 Tel.: 773-309-1950 • Fax: 847-834-0106 (NMLS ID 232240) An Illinois Residential Mortgage Licensee

Офіс в Glenview 1701 E. Lake Ave., Ste 260, Glenview, IL 60025 Tel.: 847-834-0100 • Fax: 847-834-0106

nacevedo@solutionsfn.com Розмовляємо українською, російською і польською мовами

КАДРОВИЙ ПОРТАЛ

5 лайфхаків продуктивності У

же досить давно в професійних сферах існує поняття «продуктивність». І хоч цей термін у всіх на слуху, але не кожен розуміє його значення. Часто продуктивність плутають з ефективністю, мотивацією, залученістю тощо. То що ж таке продуктивність на робочому місці, та як її підвищити?

Коли працівник ефективно використовує свій робочий час і швидко досягає поставлених цілей – це і є продуктивність. При цьому, процес приносить задоволення та самореалізацію і самому спеціалісту. Продуктивність відрізняється від ефективності тим, що вона скерована на досягнення результату, на кількісні показники. На відміну від цього, ефективність показує якість виконаної роботи. Якщо людина продуктивна у своїй професійній діяльності, вона робить значущу роботу, її моральний дух піднесений, це є важливим фактором благополуччя. Співробітник більш задоволений собою, своїм життям, якщо він займається тією діяльністю, яка співпадає з його цінностями та дозволяє йому самореалізуватись. З усього вищесказаного виходить, що продуктивність на робочому місці важлива як для компанії, так і для співробітників. Існує кілька факторів, які негативно впливають на продуктивність праці. До них можна віднести: - закінчення ресурсів. Наприклад, співробітник кілька днів працював у режимі багатозадачності, а коли завдання закінчились і він вирішив взятись за серйозний проєкт, його інтелектуальні ресурси виявились вже виснаженими. - відволікання. Часті відволікаючі фактори на робочому місці розосереджують увагу і тим самим знижують продуктивність праці. Наприклад, сучасні відкриті простори офісів – open space – мають як переваги для роботи, так і недоліки. Одним з великих недоліків таких офісів стало постійне відволікання від робочого процесу. В останній час співробітники компаній, які практикують систему опенспейс, скаржаться на відсутність особистого простору і, в результаті, на відсутність концентрації та зосередженості на роботі, зниження ефективності та продуктивності праці. - неефективні техпроцеси. Співробітник може витрачати купу часу, використовуючи застарілі або неефективні процеси, інструменти. Наприклад, постійно зазираючи в електронну пошту, розбираючись з технічними проблемами – файлами, які не відкриваються, неправильно написана адреса пошти тощо. Такі процеси можна замінити на більш сучасні, ефективні. Наприклад, спеціаліст може комунікувати з клієнтом за допомогою різноманітних месенджерів, файли можна передавати за допомогою різних гугл-інструментів тощо. Зважаючи на всі фактори, можна виділити кілька корисних порад, як не втратити та навіть підняти свою продуктивність і, у свою чергу, задоволеність собою і своїм життям.

Лайфхак 1. Пріоритетність

Корисною стане навичка складати плани пріоритетності справ на кожен наступний день. Такий перелік справ буде давати почуття зосередженості та організовувати роботу, не відволікаючись та не розосереджуючись на різні дрібні задачі. По можливості треба викреслити з денного переліку те, що точно буде зайвим і те, що можна перенести на інший день, не зашкодивши робочому

процесу. Якщо казати загалом, то варто опанувати прийоми тайм-менеджменту, навчитись правильно планувати свій вихідний день, робочий день та ставити за пріоритетом робочі процеси, за які відповідаєш.

Лайфхак 2. Відпочинок

Дуже важливим фактором для високої продуктивності є заряд бадьорості та енергії, міцне здоров’я. Для цього треба обов’язково спати достатню кількість годин на добу, частіше відпочивати та виділяти час на улюблену справу. Корисними будуть заняття спортом та коригування свого раціону в бік здорового харчування. Якщо людина спить недостатню кількість годин на добу, то вона втрачає концентрацію уваги, чіткість мислення, погано запам’ятовує і, відповідно, зовсім непродуктивна на робочому місці. А якщо вона погано харчується та не слідкує за здоров’ям, то з часом вона не зможе якісно виконувати роботу і взагалі не матиме наснаги працювати.

Лайфхак 3. Делегування

Хорошою і корисною навичкою є уміння делегувати обов’язки. Якщо не перевантажувати себе купою роботи, якщо не брати на себе всі обов’язки та всю відповідальність, то можна лишатись продуктивним фахівцем. У такому випадку робота буде виконана скоріше, простіше і спеціаліст лишиться з запасом корисної енергії. У справі з делегуванням обов’язків головне розподілити конкретні задачі між спеціалістами з відповідними навичками, вміннями, і звикнути не хвилюватись за цей відрізок роботи.

Лайфхак 4. Не перепрацьовувати

Інколи на роботі трапляються певні форс-мажори і доводиться затримуватися довше робочого часу або, наприклад, вийти на робоче місце у вихідний, в незапланований день, щоб завершити проєкт, закрити звіти тощо. Такий варіант можливий, якщо це трапляється рідко. Але в разі постійних або частих затримок, понаднормової праці співробітник починає примушувати себе працювати через силу. Це часто призводить до виснаження запасів енергії, втрати концентрації та зниження продуктивності.

Лайфхак 5. Ні хаосу!

Можливо комусь здається, що ця порада не суттєва і не підходить до цього переліку, бо аж ніяк не допомагає бути продуктивним. І це буде помилкою. Хаос у житті, хаос у думках не дозволяє людині бути зібраною, концентрованою та продуктивною як на роботі, так і в житті взагалі. На роботі процес звільнення від хаосу можна почати з прибирання та очищення робочого місця. Якщо викинути сміття, розкласти папери до тек, зручно розставити всю канцелярію, прилади, інструменти для комфортного користування, почистити папки у робочому комп’ютері, то буде витрачатись набагато менше часу на пошуки потрібних документів, ручки, печатки тощо. Зрозуміло, що і професійна продуктивність також підвищиться. Звісно це не всі засоби підвищення продуктивності на робочому місці, але це найдієвіші лайфхаки, які спрацьовують безумовно. Зараз існує безліч джерел, які навчають тайм-менеджменту, ефективності та продуктивності як на роботі, так і в особистому житті. Варто знайти для себе найбільш підходящі та вчитись.

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

Трудова міграція: чи побільшає українських заробітчан у 2022 році

рудову міграцію в Україні традиційно вважають економічною проблемою суспільства. Десять років тому ми переважно переймалися відтоком інтелекту з України, нинішня статистика показує, що на заробітки за кордон виїжджають переважно вітчизняні робочі кадри. Згідно з даними Звіту про міжнародну міграцію (World Migration Report 2022), Україна посідає 8 місце у списку країн, громадяни яких виїжджають на роботу за кордон, із показником 5,5-6 мільйонів осіб. З них більше ніж 1,5 млн українців працювало в Польщі. Загалом Польща залишається одним з найбільш популярних напрямків для трудової міграції українців. Причин кілька – по-перше, Польща країна-сусід, член Європейського союзу, країна з рівнем життя вищим, аніж в нашій державі, а також умови праці у Польщі відповідають європейським стандартам. Чи збільшиться цього року кількість трудових мігрантів з України, або ж навпаки? Прогнози невтішні. Найчастіше причинами для пошуку роботи за кордоном є невдоволення рівнем заробітку чи неможливість знайти роботу в Україні, відсутність відчуття безпеки та невпевненість у завтрашньому дні, бажання забезпечити краще майбутнє своїм дітям. Середня номінальна зарплата в Україні у минулому 2021 році підвищилася, проте реальні заробітки працівників не збільшилися, враховуючи рівень інфляції. В жовтні минулого року споживча інфляція вперше перейшла двозначну позначку, перевищила прогноз Нацбанку і складала 10,9%. Цього року Світовий банк погіршив прогноз економічного зростання країн світу. Отже, прогнозуючи зростання середньої номінальної заробітної плати згідно з тенденціями останніх років, можна передбачити, що реальна заробітна плата українців якщо й збільшиться, то несуттєво. За кордоном трудові мігранти можуть розраховувати на заробіток, переважно більший, ніж в Україні. Якщо порівнювати з Польщею, то згідно з даними кадрового порталу grc.ua, середня пропонована зарплата у Польщі – 78 100 грн. • Від 44 100 грн до 103 500 грн пропонують 50% роботодавців. • Від 103 500 до 123 300 грн – 29%. • Від 123 300 грн – 21%. Крім того, важливою передумовою збільшення кількості трудових мігрантів є те, що закордонні роботодавці зацікавленні у залученні українських трудових кадрів у свої компанії. У тій же Польщі задля утримання інозем-

них працівників, родини яких залишилися в Україні, компанії-роботодавці сприяють об’єднанню родин. Є практики того, що компанії-роботодавці допомагають у працевлаштуванні та влаштуванні та навчання членам родин своїх іноземних працівників. Не можна ігнорувати й той факт, що наприкінці 2021 року польський сейм вніс поправки до законів та спростив трудовим мігрантам перебування та працевлаштування у країні. Якщо раніше польські роботодавці відчували ризики у працевлаштуванні українських заробітчан на короткий строк, адже далі їм потрібно було оновлювати дозвіл на роботу та перебування у країні, то нові положення дають більші можливості як для роботодавців, так і для іноземних працівників. Є всі підстави вважати, що нові положення закону стануть причиною зміни характеру та терміну перебування трудових мігрантів з короткострокового на середньо- та довгостроковий, мотивуватимуть польських роботодавців працевлаштовувати іноземних працівників, а також спричинить активність працевлаштування українців у Польщі. Не дало прогнозованого ефекту й впровадження на початку минулого року урядової ініціативи щодо реінтеграції заробітчан в українську економіку, згідно якої ті, хто повернувся в Україну можуть отримати від держави 5 000 євро на заснування бізнесу. Згідно з офіційними статистичними даними, обсяги трудової міграції у 2021 швидко відновилися та перевершили доковідні показники. За перше півріччя 2021 року до Польщі видано понад 400 тисяч робочих віз, а за весь 2020 рік – лише 500 тисяч. Отже, можна прогнозувати, що у 2022 році кількість українських трудових мігрантів не зменшиться. Проте наостанок зазначимо, що явище трудової міграції має й позитивні сторони. Щороку в Україну надходять кошти грошових переказів трудових мігрантів. Нацбанк наприкінці 2021 року підвищив прогноз зростання переказів трудових мігрантів з 13 млрд USD до 14 млрд USD. Ці кошти є одним з основних джерел валютних надходжень, покращують внутрішній попит та відіграють важливу роль у розвитку економіки України.

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

meest.com 1-800-361-7345

ѬѦѽҀѳѿѭ ѸҕѧѻѨ ѱ w00²À‫ث‬ ѼԛԖԠԜԖԒ Ԉ ԠԖԝԆԲԚԞԩԖԒԣ ԛԚԘԆԓԚٌԙԆԉԆԑԒԚԆԣ ԑ ԌԛԞԟԆԈԖԛԵ Ԍԛ !҆Ѧ ԚԆ ѼԛԞԒԘԖԒ ԟԆ ԇԆԚԌԍԝԛԘԱ ԚԆ ԞƊ‫خ‬ǿƵƵȺɈ‫خ‬ƧȌǿ‫ش‬ȯȌȲɈƊǶ ѩԝԛԦԛԈԱ ԜԍԝԍԖԆԑԒ ԝԱԌԚԒԙ ԚԆ ԇԆԚԖ‫ ة‬ԟԆ ԑ ԌԛԞԟԆԈԖԛԵ ԌԛԌԛԙԠ

meest.shopping

ѼԛԌԆԝԠԚԖԒ ԟԆ ԜԝԛԌԠԖԟԛԈԱ ԚԆԇԛԝԒ ԝԱԌԚԒԙ Ԉ ҀԖԝԆԲԚԱ ԚԆ

giftsforukraine.com

MEEST KARPATY 6725 West Belmont Ave, Chicago, IL 60634 TEL: 773-489-9225

MEEST PALATINE 1645 Hicks Rd., Unit K Rolling Meadows, IL 60008 TEL: 847-208-8451

MEEST CHICAGO 820 Ridge Ave Unit J Lombard, IL 60148 TEL: 1-877-889-1103 TEL: 630-889-1100

аль чиновників, які так і не збагнули очевидних істин. Щоразу, коли в Інтернеті наштовхуюся на брутальні маніпуляції чиновників про те, що вони знову й знову ощасливили вчителів черговим «підвищенням» зарплатні (за яким узагалі ніякого підвищення немає), щоб тільки вчителі трималися школи та нормально навчали дітей, я ставлю собі одні й ті самі запитання і пригадую одну й ту саму давню розмову…

У принципі, запитання одне, але у двох варіаціях: ну ось чому нормальним людям забагалося колись і багнеться тепер іти у вчителі?.. чи, може, то лише ненормальних накриває таке лихо?.. У мене не було відповіді на це запитання того далекого 1981 року, коли я, старший сержант Радянської армії, в казармі одного з підрозділів Південної групи військ десь аж під угорським містом Естергом мав пояснити це старшому ж сержанту Романенкові, який у присутності моїх тодішніх підлеглих практично «звинуватив» мене в тому, що я подався у вчителі, бо дуже злякався чесної важкої робітничої праці. — Гаразд, — сказав я Романенкові, — сідаймо й розберімося нарешті з тим, що тобі так муляє. Отож ти вважаєш, що я закінчив школу і пішов на чотири роки в педінститут, аби здобути спеціальність, яка дозволить мені решту життя добре заробляти легким трудом? Я правильно тебе зрозумів? Правильно. Уточнімо ще, що до армії я вже «легко заробляв» учителюванням аж три роки, то все, про що говоритимемо далі, — це не з книжки чи кіно, а з мого життєвого досвіду. Але, щоб краще побачити всі вигоди, яких я набув, почнімо з тебе… Ось ти у нас хто? Ага, ти в нас токар. Після школи провчився неповний рік у ПТУ — і пішов на завод. Де вже працював твій тато. І можна дізнатися, яку зарплату отримує токар на твоєму заводі? Так, від 200 — до 250 і більше карбованців… Непогано. Живете ви де? Ага, на отриманій від заводу квартирі. Дачу маєте? Маєте. Авто? Маєте. Відпустку де проводите? Зазвичай на морях. Спасибі. А тепер перейдімо до мене. І, як ти думаєш, яка в мене зарплатня? 250 і більше? Та ну, Віталику, схаменися: в мене чиста ставка — 110 карбованців. Чуєш? 110 карбованців. Нарахованими. Це — за 18 уроків на тиждень і класне керівництво. До речі, в тебе ж був клас-

ОСВІТА

Чому нормальні люди йдуть у вчителі

Чесна розповідь українського вчителя

ний керівник? Ага, була, вчителька географії. Ти хоч один день хотів би прожити з вашим класом на її посаді? Не хотів би. А скільки б ти платив їй на місяць за класне керівництво? 50–70 карбованців? Видно, ти й справді розумієш пекельність її роботи. А ось держава не розуміє. То дає їй лише 10 карбованців… Ще один нюанс: я вчитель української мови. В чотирьох класах у мене понад сотню учнів. Тому хоча б раз на тиждень я мушу перевіряти понад сотню зошитів. Скільки я за це отримую? 50–70 карбованців на місяць? Ні, товаришу старший сержант, лише — п’ять… Ти правильно почув: п’ять карбованців на місяць. І це все — в межах тих 110 карбованців І на завершення. Вчителюю я в гірському селі. Живу на найманій квартирі, й інша мені там не світить. Безумовно, про дачу та авто, відпочинок на морі навіть мої майбутні діти при моїй зарплатні можуть не мріяти… Отакі мої «легкі заробітки». Є запитання? Коли я закінчував, у казармі стояла гробова тиша. Присутні дивилися на мене великими очима, бо, видно, досі мали про вчителів та їхні заробітки таке ж уявлення, як і Романенко. Сам же ініціатор розмови розгублено розводив руками: «Слухай, а чого ж ти тоді пішов учителювати?» Я йому не відповів нічого… Просто знизав плечима, встав і вийшов на вулицю. Що я міг йому сказати? Що в армійські ночі мені сняться уроки і

мій сьомий клас? Що, заступаючи черговим по батареї, я беру в гарнізонній бібліотеці книжки з педагогіки й конспектую їх? Що постійно думаю про те, якою нарешті в мене будуть радіостудія і драмгрупа? Як ми зі старшокласниками випускатимемо стіннівки на два «формати» ватману? І як організовуватимемо літературно-мистецькі студії? І як ми будемо мандрувати просторами рідного краю? (До слова: за це все мені ніколи не платили й не

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022 робота, а творчість? Мають. Їх багато чи мало? Хто його знає. Творчість — вона ж різних масштабів... Але їх не може не бути взагалі. Навіть якщо над цим посилено працюють держава й соціум. Навіть якщо суспільство аж так занурилося в мертві води розтління, що вже не потребує сердець, відданих дітям, бо ці діти проголошені особливим поколінням, котрому вже серця не потрібні. Ні чужі. Ні власні. Але ж якщо це покоління має очі, але не бачить, має вуха, але не чує, має розум, але не розуміє, то хіба це не тому, що воно обділене любов’ю? Хіба це не тому, що для всіх воно було об’єктом для прикладання суто «робочих зусиль», якими ближні (з батьків починаючи) просто відбували свою повинність перед ним?.. Що само воно так і не трудилося жодного дня, аби набути хоч дещицю себе самого тією працею, яку називають роботою душі?.. У різні епохи саме творчі вчителі самою своєю присутністю задають певний ідеал професії, а через нього — і людини. Саме вони піднімають планку професійного рівня для решти причетних. І хто пережив період, коли вчительська спільнота горіла ідеями Амонашвілі, Шаталова, Лисенкової, той знає, на що спроможний простий смертний учитель-предметник, у якому від буденної сплячки прокинувся такий ідеал. Його не треба волокти до якогось росту через постійні атестації, — він сам змушує працю-

У різні епохи саме творчі вчителі самою своєю присутністю задають певний ідеал професії, а через нього — і людини. Саме вони піднімають планку професійного рівня платитимуть ні копійки). А на уроках читатимемо найкращу поезію і писатимемо казки для дорослих… За Ярошенком… Андерсеном… Власними вигадками і бажаннями. І справді, а навіщо це все? Адже можна просто відбути свої уроки, чесно виконати свою роботу — і жити вже не для Всесвіту, а для найрідніших, яким ти потрібен як син, коханий, чоловік, батько … Але я просто не можу інакше. Не знаю, чому, але — не можу… Уже набагато пізніше, перечитавши купу книжок із психології творчості, я раптом натраплю на порівняльну характеристику, дану Всеволодом Вільчеком роботі та творчості, і зрозумію нарешті, що належу до тієї проклятої когорти людей, котрі, щоб переживати відчуття окриленості, готові й задарма працювати: «Людина ніколи не бореться за право трудитися — навіть якщо виступає під гаслами боротьби за труд. Насправді вона бореться за право мати засоби для існування і за свій соціальний статус. А ось за право на творчість, за створені ними ідеї, образи люди йшли на вогнище. Будь-які підробки й сурогати виготовляються за гроші і лише шедеври — задарма. Якщо авторові за них щось платять, то суто з дурості, бо не розуміють, що великі творіння духу… з’являються і тоді, коли за них розраховуються не з автором, а самі автори: часом убогістю і злиднями, часом свободою, часом життям…» То мають бути й серед учителів люди, для яких учителювання — не

вати на себе всі методичні служби та наукові установи. Йому не треба кар’єрного зростання, нагород і звань (тим паче бутафорних «підвищень» платні), бо йому потрібні не вершини, які сяють скрижанілістю, а глибини, з яких тисячоліттями черпають живу воду людяності. І він усім своїм життям іде до них. Жаль людей із освітянської управлінської вертикалі і дуже багатьох представників соціуму, які так і не збагнули цих очевидних істин. Яким здається, що саме гроші «животворять», а маніпуляції — стимулюють. І хоч уже зо два десятки років вони ні з першого, ні з другого не мають бажаних результатів, та не дуже тим і переймаються, бо вірять, що замовлена ними «музика» — вічна, як і їхні шкурні інтереси. …А мені чомусь віриться, що й зараз десь у донецьких заметілях на фронті російсько-української війни ходить український сержант, якому зовсім нецікаві всілякі міністерські маніпуляції та брехливі обіцянки. Але якому ночами сниться вчителювання. Тому він після нашої спільної перемоги в цій війні обов’язково прийде в школу. Бо інакше просто не може. І учні його бачитимуть, чутимуть, розумітимуть… І любитимуть. Адже саме любов животворить. Фото: Дзеркало Тижня Автор: Михайло Девдера Джерело: Дзеркало Тижня (https://zn.ua/ukr/ EDUCATION/chomu-normalni-ljudi-jdut-u-vchitelichesna-rozpovid-ukrajinskoho-vchitelja.html)

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022 Олександра Бузаджи, м. Київ Спеціально для «Час і події»

люди, прізвище яких змушує наше серце битися частіше через певні асоціації. Особливо, якщо це рятівники людського життя, новатори у сферах своєї діяльності. Одною з таких великих та знакових постатей є Олександр Олексійович Шалімов. Його досі згадують як «шефа з легкою рукою та золотим скальпелем».

У 1918 році 20 січня велика селянська родина відсвяткувала народження чорнобривого хлопчика. Село Введенка, яке до жовтневої революції належало одній з українських губерній, опісля відійшло до Російської держави, тому відмітили малюка в записах як «росіянин». Шалімов був дванадцятим у великій родині, тому під час голоду у 1926 році сім‘я потребувала допомоги, серйозних змін. Мати Шалімова, Оксана Сергіївна, написала листа до далекого родича на Кубань. Відповідь не забарилася: там було вказано, що на Кубані можна жити, тому родина хутко зібрала всі свої речі. Не можна сказати, що на новому місці Шалімови жили в достатку: там собі викопали землянку, в ній і жили. Батьки та старші брати Олександра Олексійовича не цуралися будь-якої роботи. Гра на виживання, не інакше. Тим не менш, хлопець вчився. У вільний час, коли випадала можливість, пас худобу. Його світилом в скрутному становищі стала бібліотека, у якій він перечитав десятки книжок. Шалімов хотів стати фізиком і навчатися в Ленінградському університеті. Після закінчення 11 класів на робітничому факультеті при Краснодарському інституті, хлопець зібрав скромну валізу з книжками та сорочкою. Став біля віконця на вокзалі в очікуванні свого завітного квитка, але робітниця повернула Шалімова на землю: грошей на квиток не вистачає, а це значить - ніякого Ленінграду! Така дивовижна випадковість позбавила нас можливого великого фізика, подарувавши неймовірного генія медицини. Оскільки в хлопчини не було інших варіантів, його документи автоматично відправили у той самий Краснодарський медінститут: саме з цього моменту прізвище Шалімова починає поступово набувати відомих нам образів. Навчання на відмінно давало змогу залишитися працювати на одній з

ПОСТАТЬ

Є тільки мить між минулим і майбутнім Олександр Шалімов

кафедр інституту, про що наш герой навіть не встиг подумати. Громадян СРСР заполонив страх, почалася війна: там, де помирають солдати, а на цю смерть дивляться безсилі лікарі. У військо Олександра не взяли через пережиту малярію, та все одно відправили на кордон з Маньчжурією, у селище, що було місцем заслання декабристів, охопленим полями, віддалене від центрів, без жодного потрібного обладнання. Це Шалімов зрозумів лише після прибуття. Виявилося, що він єдиний лікар на весь район. Отже, аби рятувати життя необхідно стати максимально універсальним. Проводити огляди як терапевт, операції як висококваліфікований хірург і, що так само важливо, допомагати народжуватися новому життю як акушер. У Шалімова не було наставника в цих питаннях, його майстерність ще зовсім не відточена, а постійні навантаження зводили з розуму. «Мені у всьому допомагали книги. Дзвінок. 75 кілометрів від мого селища, розрив матки, помирає жінка. Я сів на коня, взяв з собою книгу «Оперативне акушерство і гінекологія». Читав її в дорозі кілька разів доти, доки не почав уявляти все описане в своїй голові» - наводить приклад Шалімов. Жінку він застав вже ледь живою в колишньому медичному пункті, де навіть була операційна, проте не було працівників, крім однієї акушерки та однієї медичної сестри. Оскільки Олександр припускав такий розвиток подій, він прочитав в дорозі про те, як робити наркоз. Медична сестра Анна слідкувала за пацієнткою та ввела наркоз, Шалімов прооперував і вдихнув в неї друге життя. Сам лікар також зустрів своє щастя у цій поїздці: Анна згодом стала його дружиною. Олександр Олексійович багато працював, окрилений неймовірним успіхом своїх справ. Роками йому доводилося пропрацьовувати нові методики, а потім відточувати свою технічну майстерність на собаках у підвалі. Зранку оперував людей. Ввечері багато читав. В перший свій рік він вже робив резекцію шлунку, що вважається ледь не піком кваліфікаційного хірурга. Про лікаря пішли чутки майже по всьому Радян-

ському Союзу, до нього приїздили з околиць, але не дивлячись на це, офіційного паперу про спеціалізацію Шалімов не мав. Для цього, після війни, він поїхав на стажування до Москви у клініку професора Брайтцева. За пів року до події Олександр Олексійович, навіть маючи колосальний досвід, побував на різноманітних операціях у всіх провідних інститутах столиці. Він не брав там участі, лише мовчки слідкував за діями лікарів, дивився, робив помітки в своєму зошиті. У другій половині дня юний геній йшов в бібліотеку, читав всі книги, які траплялися йому під руки, а особливо ті, що пов‘язані з нещодавньою операцією. У такому темпі йому вистачало двох-трьох тижнів в новій лікарні, аби освоїти нову для себе область хірургії. Легендарна зустріч тоді вже відомого лікаря Шалімова і не менш відомого лікаря Амосова відбулася в Брянській обласній лікарні. Вони поділили між собою відділення, а згодом одну посаду - завідувач хірургічного відділення. Дві культові у сфері медицини, для країн СНД особливо, постаті професійно зростали разом завдяки чесним змаганням у роботі. Ділилися між собою новими методиками та пропрацьовували їх, питали один в одного поради. «Я пам‘ятаю як ще в Брянську Саша підніметься, поїде в Москву, щоб подивитися, яку роблять операцію. Урологічну, нейрохірургічну, ортопедичну - неважливо. В результаті він став полівалентним хірургом з неймовірно широким діапазоном. В жодного не було такого діапазону оперативних втручань, які виконувалися при цьому на високому професійному рівні в будь-якій з даних областей хірургії» - щиро відгукується про героя Амосов. Дійсно, Шалімов розробив методику під час туберкульозу легень, яка вперше в світі не потребувала видалення легені, а залишала її цілою. Ніхто з лікарів не міг повірити, що хірург з області робив речі, про які в світі навіть не говорили, тому з першого разу докторську дисертацію Шалімов захистити не зміг. Для цього знадобилося ще два рази дивувати комісію своїм професіоналізмом. Олександра Олексійовича запросили на роботу до Харкова, де він зміг себе реалізувати: створив власну команду, проводив експерименти так само у підвалі, в робочий час рятував життя тим, хто, за думкою багатьох, був вже одною ногою в могилі. Його ім‘я стало синонімом до слова «хірургія». Вперше в Україні були здійснені операції на судини, підшлункову залозу, резекція печінки. Лікар винайшов інструмент ділятор для розширення звужених судин хворого органу. Подейкують, що Шалімов співав улюблені пісні навіть під час складних операцій. Згодом Шалімова перевели у Київ, а за 4 роки в столиці збудували Інститут загальної та експериментальної хірургії, який він очолив. Медицина в Україні процвітала, в інституті постійно з‘являлося нове сучасне необхідне для роботи об-

23 ладнання, на операції могли розраховувати навіть ті, у кого не було достатньо коштів. Шалімов рятував всіх, але свою дружину врятувати не зміг: Анна померла від раку підшлункової залози, який проявив себе вже з початком метастаз. Так він одружився вдруге, на 20-річній медсестрі Сюзанні. Вона підкорила його своєю жіночністю, красою і розумом. Ця жінка стала для нього опорою, підтримкою ще на багато років. Шалімова кликали звідусіль: в Німеччину, Австрію, Росію, Францію. Кожна пропозиція закінчувалася відмовою, тому що лікар всередині був неабияким патріотом своєї держави. Пройшовши такий шлях, ставши причиною ряду нововведень в Україні, виховавши десятки докторів наук, він ні в якому разі не міг і не хотів зробитися ворогом народу. Навіть коли на сімдесятому році життя у Шалімова виявили пухлину, Олександр Олексійович довірив операцію лише своїм учням. Німецькі лікарі пропонували йому свою допомогу, навіть хотіли покрити всі витрати, але все дарма. Операція відбулася в Києві під наглядом своєї інституцької сім‘ї дослідників, після якої Шалімов повернувся до свого звичного темпу.

Сміливість хірурга зробила його засновником та почесним директором Інститутом хірургії та трансплантології, академіком Національної академії наук та Академії медичних наук, дійсним членом Нью-Йоркської академії наук, членом Міжнародної спілки хірургів, асоціацій хірургів. У 1998 р. удостоєний звання «Людина планети». Але найважливішою для нього стала маленька зірочка з власним номером. Всі, хто її бачив, одразу розуміли, що біля них почесний Герой України, для якого хірургія стала життям. Унікальні операції, широкі знання, необхідні навіть сьогодні лікарські інструменти, підготовка першої в Україні операції для пересадки серця та великий спадок. Учнів Шалімова зараз можна зустріти в Харківському та Київському інститутах хірургії, вони згадують про свого шефа зі сльозами на очах та теплою посмішкою. Він був людиною геніальною, за своїх підопічних завжди стояв горою. Був батьком для сотень юнаків. Де всі бачили відчай, він бачив можливість. В його кабінеті все як раніше: листи, ікони, хрести, навіть домашній халат, а пісню Олега Анофрієва «Есть только миг» згадують з посмішкою. Нині українська хірургія процвітає та не менш гідні лікарі зараз виховують вже своїх юнаків методами Шалімова. Бо так заповів шеф.

ому Німеччина вперто відмовляє Україні в питанні постачання зброї? Попри те, що більшість німців щиро співчуває українцям у контексті російської аґресії.

Військово-транспортні літаки C-17A Globemaster Королівського військово-повітряного флоту Великої Британії за останні кілька днів зробили вже вісім рейсів до України. Британці везуть українським воякам зброю, передовсім переносні протитанкові керовані ракетні комплекси малої дальності NLAW. Все для того, аби підвищити оборонозданість України, аби ми змогли ефективніше протистояти збройній аґресії з боку Росії, захистити свій суверенітет і територіальну цілісність. Цікава деталь: прямуючи до України, британські літаки змушені робити досить великий гак, облітати територію Німеччини. Берлін залишається впертим противником ідеї надання Києву зброї – навіть такої, яка слугує винятково оборонним цілям. Таку позицію декларувала ще попередня багаторічна бундесканцлерка Німеччини Анґела Меркель. Тож існувала надія, що зі зміною влади в Берліні зміниться й ставлення федерального уряду до цієї проблеми. Тим більше, що до урядової коаліції увійшла партія «Спілка 90/ Зелені», співголова якої Роберт Габек свого часу побував на лінії розмежування на Донбасі та виступив за надання Україні зброї. Утім, одна справа – коли ти заявляєш про щось, перебуваючи в опозиції, зовсім інша – коли ти вже входиш в уряд. Заледве Німеччина встигла сформувати новий уряд, як спалахнула криза військової ескалації на українському кордоні, спричинена аґресивними намірами Росії. От, здавалося б, чудова нагода для Берліна продемонструвати, що він не піддається на російські маніпуляції, готовий відстоювати справу демократії. І нібито декларації нового німецького уряду на адресу Кремля стали сміливішими й різкішими. Але так деклараціями й залишилися. Чинний бундесканцлер, соціал-демократ Олаф Шольц рішуче заявляє про те, що Росія заплатить «високу ціну» у разі вторгнення в Україну. «Зелена» міністерка закордонних справ Анналєна Бербок лякає Росію неймовірними санкціями. Утім щодо зброї для України – така ж рішуча відмова. На початку цього тижня пані Бербок, яку ми всі так любили за її жорстку позицію в питанні антиросійських санкції, «Північного потоку-2» тощо, приїхала з візитом до Києва, аби підтримати українців у важку хвилину. Утім позицію щодо зброї для України декларувала вона фактично таку ж, як і свого часу Меркель. «Німеччина готова до поважного діалогу з Росією, щоб розрядити вкрай небезпечну ситуацію, оскільки дипломатія є єдиним жит-

АНАЛІТИКА – СВІТ

Зброя для України: Німеччина – не Англія

тєздатним шляхом», – заявила Бербок журналістам під час брифінгу в Києві. Який діалог? Про що? Що ще можна сказати авторитарному російському лідерові Володимиру Путіну, який ледь чи не прямим текстом заявляє про наміри атакувати Україну? Який виставляє Заходу несусвітні ультиматуми, вимагає від НАТО повернутися в межі часів «холодної війни» і дозволити Москві мати свої геополітичні зони впливу. Добре, що серед союзників України є ще Сполучені Штати, Велика Британія, Литва тощо, які не припиняють поставки зброї Україні, військової техніки, амуніції. Німеччина ж не лише не бажає надавати Україні зброю, а й забороняє іншим країнам продавати Україні зброю німецького виробництва. Німецькі політики вперто стверджують, що такі поставки «можуть посилити напругу та ускладнити перемовини». Звісно, така поведінка не додає українцям любові до Німеччини. Утім, чи можна стверджувати, що німецький політикум налаштований власне проти України? Навряд. Передовсім варто зазначити, що Берлін уже давно вирішив для себе раз і назавжди не експортувати зброї в «гарячі точки». Байдуже, чи стороні-жертві, чи стороні-аґресору. Цього принципу німецька влада дотримується й щодо України. Навіть попри те, що Берлін чітко ідентифікує Київ як жертву кремлівської аґресії. Зрештою, у новій коаліційній угоді уряд, сформований Соціал-демократичною партією Німеччини, «зеленими» і лібералами», теж зобов’язався проводити обмежувальну політику щодо експорту зброї, яка не допускає поставок зброї в реґіони, що постраждали від кризи. Окрім того, чинний, як і попередній, німецький уряд досі апелює до німецького вторгнення в Радянський Союз під час Другої світової війни. Каються перед Росією, розглядаючи саме її як спадкоємця «постраждалого» СРСР.

«Рішення уряду про експорт зброї було засноване, зокрема, й на історичному досвіді. Ідея про те, що Німеччина постачає зброю, яку можна використовувати для вбивства росіян, є дуже важкою для багатьох німців», – пояснив таку позицію німецький політолог Марсель Дірсус, професор Інституту політики безпеки при Університеті Християна Альбрехта в Кілі. І це в той час, коли Німеччина, за даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), залишається одним із провідних світових виробників та експортерів зброї. До речі, одним із найбільшими клієнтів збройної індустрії Німеччини є Південна Корея. Дивно, чи не так? Адже аж ніяк не можна стверджувати, що у Сеула все безконфліктно, з огляду на постійні прикордонні провокації Пхеньяна, на розвиток ракетної та ядерної програми КНДР. Здивую читачів ще більше: насправді Німеччина зброю Україні таки продає. Хоч не так багато, як хотілося б, та все ж. Згідно з німецькими статистичними звітами, уряд Німеччини схвалив 97 трансакцій загальною вартістю 5,2 млн євро у 2020-му і першій половині 2021 року. Переважно це була стрілецька зброя, водолазне спорядження та засоби зв’язку. У чому ж тоді проблема? Проблема в тому, що нам для підвищення обороноздатності цього замало. Українська влада зараз висловлює інтерес до військових кораблів, а ще більше – до систем протиповітряної оборони. Амбасадор України в Берліні Андрій Мельник в інтерв’ю німецькій інформаційній аґенції DPA, торкаючись теми евентуального експорту німецького озброєння до України на тлі російської аґресії, зазначив: «Йдеться насамперед про німецькі військові кораблі, які є одними з найкращих у світі, які нам вкрай потрібні для надійної оборони довгого узбережжя в Чорному та Азовському морях. Існує такий самий величезний попит на найсучасніші системи ППО, які виробляють німецькі збройові компанії». У цьому ж інтерв’ю пан Мельник вказав Берліну на помилковість підходу в ідентифікації жертв гітлерівської аґресії, коли німці вважають себе відповідальними лише перед росіянами. «Ця відповідальність має перерости у бажання захищати Україну, де під час нацистської окупації загинуло щонайменше вісім мільйонів людей», – нагадав Андрій Мельник.

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022 Німців такі заяви не надто переконують. Вони хоча й засуджують Росію, Кремль, Путіна за аґресивні заяви й дії, утім дотримуються переконання, що залагодити ситуацію вдасться дипломатією і каральними санкціями у разі потреби. Хоча самі ж визнають, що попередні санкції не досягли мети – не гарантували стримування Росії. Голова комітету Бундестаґу з питань оборони, членкиня урядової Вільної демократичної партії Марі-Аґнес Штрак-Ціммерманн у недавньому інтерв’ю газеті Bild визнала, що Європа загалом і Німеччина зокрема просто дивилися, як Росія окуповувала Крим і чинила інвазію на Донбасі 2014 року. Водночас вона залишається противницею надання зброї України. На переконання політикині, стримають Росію санкції, які будуть значно жорсткішими за ті, що були запроваджені вісім років тому. Але наскільки санкції можуть бути дієвішими? І які саме санкції. Наприклад, по Росії болісно вдарила б відмова Берліна від уже завершеного газогону «Північний потік-2», який готовий постачати російський газ до Німеччини, щойно німецький регулятор дасть йому зелене світло. Утім навряд чи ця відмова може стати реальністю з огляду на консенсус, який існує в німецькому політикумі щодо схвалення газогону. Поки що новий німецький уряд багато в чому дотримується позиції своїх попередників про те, що газогін є «комерційним проєктом, який слід захистити від політичних потрясінь». Щоправда, нещодавно канцлер Шольц припустив, що аґресія Кремля також може мати наслідки й для «Північного потоку-2». «Якщо буде військове втручання проти України, будуть розглянуті всі варіанти», – сказав Шольц журналістам, відповідаючи на запитання про евентуальні санкції проти газогону. Утім «розглянути всі варіанти» – надто розмите формулювання, щоб на ньому ґрунтувати свій оптимізм.

Не готові німецькі політики й позбавляти Росію платіжної системи SWIFT. Уже хоча б тому, що Німеччина має з Росією занадто масштабні торговельні зв’язки, основою яких і є ця платіжна система. Цікаво, що німецькі християнські демократи, які ще кілька місяців тому, перебуваючи при владі, виступали рішуче проти озброєння України, «аби не провокувати Москву», нині, перейшовши в опозицію, діаметрально змінили свою позицію. «Якщо Україна попросить оборонну зброю, щоб мати можливість захиститися від можливого нападу Росії, ми не можемо відхилити це прохання», – неочікувано заявив член комітету з оборони Бундестаґу Геннінґ Отте, який є представником ХДС. Тому не треба думати, що в питанні постачання німецької зброї для України все так безнадійно. Фото: Збруч Автор: Максим МУЛЯР Джерело: Збруч (https://zbruc.eu/node/110069)

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

иступаючи минулої п’ятниці у Сіднеї в Інституті Лоуі, міністерка закордонних справ Сполученого Королівства Ліз Трасс заявила про формування осі Лондон—Варшава—Київ: «Ми також зміцнюємо наше двостороннє партнерство після переговорів на високому рівні в Лондоні у грудні та розвиваємо нові тристоронні зв’язки з Польщею й Україною». Згодом інформацію з відповідною інфографікою про цю тристоронню ініціативу розмістила на сторінці у Twitter британська Рада з геостратегії. Створення «потрійної осі» — знакова подія для Києва, що підбиває риску під його двомісячними зусиллями. За інформацією ZN.UA, ідею про співпрацю у форматі Україна—Велика Британія—Польща Дмитро Кулеба передав польському і британському колегам на початку грудня. У Лондоні та Варшаві відразу ж зацікавилися нею. Адже в трьох столицях реалістично розглядають загрози, що виходять із Росії, й загалом поділяють погляди на те, як зміцнити європейську безпеку, протидіючи Москві. Примітно, що на інфографіці Ради з геостратегії Росія і Білорусь позначені як ворожі держави. Оголосити про спільну ініціативу планувалося наприкінці січня, у рамках візиту Трасс до Києва, після чого три країни підписали б відповідний меморандум. Однак глава Форин-офіс заговорила про новий формат співпраці трохи раніше. В Україні хотіли, щоб тристороннє об’єднання було на кшталт оборонного союзу AUKUS, створеного восени минулого року Сполученими Штатами, Австралією і Великою Британією для протистояння зростаючій військовій потузі Китаю в Індо-Тихо-

АНАЛІТИКА – СВІТ

Дружба проти Путіна:

Україна, Велика Британія і Польща створюють нове об’єднання

на поставку колишніх запасів бундесверу з Естонії в Україну. А британські військові літаки, які доставляють озброєння для української армії, прямуючи в нашу країну, облітають повітряний простір Німеччини. Усе це не просто розчаровує. Це викликає сумніви у щирості Берліна допомогти Києву в протидії російській агресії й негативно позначається на ставленні українців до Німеччини: Кулеба має рацію, коли каже, що такі дії німецького уряду заохочують Путіна до нападу на Україну. Біда в тому, що багато хто в Берліні, вслід за прем’єр-міністром Баварії, лідером ХСС Маркусом Зедером, не бачить необхідності в жорстких

Після отруєння Скрипалів, втручання Москви в референдум 2016 року та парламентські вибори 2019-го британський істеблішмент розглядає Росію як ворожу державу океанському регіоні. Хоча переговори ще тривають, схоже, нове об’єднання все-таки більше нагадуватиме Люблінський трикутник і передбачатиме консультації у сфері безпеки, в тому числі військової, енергетичної, інформаційної. Нова тристороння ініціатива вписується в стратегію Києва, спрямовану на посилення двосторонніх контактів і створення регіональних союзів (раніше вже з’явилися Люблінський трикутник, «Квадрига», Асоційоване тріо) в умовах відсутності єдності всередині ЄС і НАТО. Звісно, Альянс відповів відмовою на ультиматум Кремля і політично підтримує Україну. Але військово-політичну організацію послаблюють і дискредитують розбіжності її членів – у питаннях як практичної підтримки Києва у відповідь на посилення російської військової присутності поблизу українських кордонів, так і способу реагування на дії Росії у разі її вторгнення в нашу країну. Показова позиція Німеччини, яка виступає проти відключення Росії від SWIFT і не погоджується поставляти Україні оборонну зброю. Зокрема Берлін заблокував в Агентстві підтримки та постачання НАТО (NSPA) придбання Києвом снайперських гвинтівок і не погоджується

санкціях проти Росії, оскільки не розглядає її як загрозу Європі. Хай навіть висловлювання командувача ВМС Німеччини Кая-Ахіма Шенбаха про те, що Україна ніколи не поверне окупованого Росією Криму і її разом із Грузією не можна приймати до НАТО, а Путін заслуговує на повагу, й викликали обурення української громадськості та привели до відставки віце-адмірала. Але по-військовому прямолінійний Шенбах уголос висловив те, що думають багато німців. На відміну від Берліна, Лондон, не боячись «спровокувати Путіна», поставив Києву партію з двох тисяч

Про те, що у Великій Британії серйозно розглядають загрозу російського вторгнення в Україну, свідчить рішення Лондона повернути додому половину співробітників та членів їхніх родин із посольства в нашій країні. Раніше держдеп США повідомив, що мають виїхати сім’ї американців, які працюють у посольстві в Україні. При цьому неосновні співробітники дипломатичного представництва теж можуть виїхати. МЗС Німеччини, хоч і працює над планом евакуації родичів працівників свого посольства в Києві, поки що не планує їх вивозити. Вагома військова підтримка України пояснюється не тільки тим, що Велика Британія після виходу з аморфного ЄС хоче повернути своє місце у «великій грі» і намагається відновити свій вплив у Європі та світі. Лондон вбачає в Москві пряму й головну загрозу своїй безпеці. Після отруєння Скрипалів, втручання Москви в референдум 2016 року та парламентські вибори 2019-го, а також багатьох інших дій британський істеблішмент розглядає Росію як ворожу державу. У поставленому завданні протидіяти російській агресивності у світі Лондон розглядає Київ (як і Варшаву, з якою торік було підписано низку угод із військово-технічного співробітництва) як важливий елемент вирішення проблеми. У результаті, Велика Британія, яка в Європі робить рішучі кроки на захист від російської загрози, для нашої країни стала не менш важливим партнером у сфері безпеки, ніж Сполучені Штати.

Британські військові літаки, які доставляють озброєння для української армії, облітають повітряний простір Німеччини протитанкових ракет (NLAW) і надіслав групу з 30 інструкторів, а міністр оборони Бен Воллес заявив, що Велика Британія готова надати Україні ще більше зброї на тлі загрози масштабного російського вторгнення. А торік дві наші країни підписали рамкову угоду, яка передбачає виділення 1,7 млрд фунтів стерлінгів на розвиток та зміцнення оборонних можливостей українських Військово-Морських сил.

Це дає підстави сподіватися, що співпраця (зокрема і в тристоронньому форматі Велика Британія – Польща – Україна), об’єднана спільними побоюваннями з приводу дій Росії, переросте у тривале україно-британське партнерство. Фото: Дзеркало Тижня Автор: Володимир Кравченко Джерело: Дзеркало Тижня (https://zn.ua/ukr/ international/druzhba-proti-putina.html)

25 «Удар у серце ООН»: Штати попереджають про загрозу від агресії РФ для всього світу Держави-члени ООН мають розуміти, що агресія Росії проти України також підриває їхні мир і безпеку, заявила постійна представниця США при ООН Лінда Томас-Грінфілд на пресбрифінгу в понеділок. Про це передає власний кореспондент Укрінформу в Нью-Йорку. «Украй важливо, щоб інші держави-члени ООН розуміли, що агресія Росії підриває їхній власний мир і безпеку. Сьогодні Росія загрожує Україні, її суверенітету і територіальній цілісності. Але це більше, ніж Україна. Дії Росії підривають основоположні принципи, викладені в Статуті ООН», - сказала вона. Посол пояснила, що РФ нехтує принципами, з якими добровільно погодилися всі країни-члени ООН: «Одна країна не може змінювати кордони іншої силою, а також не може диктувати іншій під загрозою насильства, який вибір робити, які альянси та партнерства обирати». «Якщо Росія знову вторгнеться в Україну, це завдасть удару в саме серце ООН, - сказала вона. - І це, як висловився держсекретар минулого тижня, відкрило б ящик Пандори для всіх. Дії Росії щодо України є не тільки регіональною проблемою - вони впливають на кожного члена ООН». У цьому зв’язку Томас-Грінфілд закликала всіх виступити з єдиною і солідарною позицією, якщо Росія піде на вторгнення, чим «кине виклик спільним цінностям і принципам, які лежать в основі нашої міжнародної системи». За її словами, на кожній зустрічі, у будь-якому доступному для переговорів місці США продовжують рухатися шляхом дипломатії та діалогу. При цьому ясно дали зрозуміти, що хочуть «побачити ознаки деескалації з боку Росії». «Хоча ми не можемо точно передбачити, що станеться далі. Ми знаємо правила гри в Росії», - зазначила Томас-Грінфілд, зауваживши, що її дії можуть охоплювати воєнну агресію, кібератаки, кампанії дезінформації, спрямовані на створення приводу для вторгнення, зусилля з дестабілізації. За словами посла, Росія намагалася представити Україну та українську владу агресорами, а себе - жертвою. «Ми послідовно виступали проти вигаданих Росією наративів та продовжимо це робити надалі. І дуже важливо, аби світ бачив дії Росії, а не просто слухав її слова», - наголосила представниця американського уряду. Вона підкреслила, що в конфлікті навколо України винна «лише одна країна зі стотисячним військом на кордоні, яка проводить військові навчання та поширює пропаганду, і це – Росія». Як повідомляв Укрінформ, Вашингтон пригрозив РФ «небаченими санкціями», а також заходами серйозного стримування, якщо Росія вдасться до масштабного наступу проти України. Це передбачає, зокрема, посилення східних членів НАТО, а також зміцнення обороноздатності України. Джерело: Укрінформ (https://www.ukrinform.ua/ rubric-world/3390874)

КУЛЬТУРА

Юрій Атаманюк, Львів Спеціально для «Час і Події»

Україні, мабуть, не знайдеться людини, яка б не чула про відомий на весь світ петриківський розпис. Але, на жаль, є українські розписи, невідомі не лише для пересічних людей, але й навіть для людей, причетних до мистецтва. Один з таких – Самчиківський, який зародився в селі Самчики, Старокостянтинівського району Хмельницької області. Цей розпис був просто маловідомий і було всього чотири майстри, котрі серйозно займалися цим видом розпису. Самчиківський розпис, як вид українського декоративно-ужиткового мистецтва, цікавий і самобутній. Його плутають з Петриківським, хоча там зовсім інша техніка виконання. Розпис переважно сюжетний, виконується великим зубчастим малюнком, схожим на гобеленовий. Малюнок може бути довільним і видозмінюватись, мало дрібних деталей. Ним оздоблювали стіни хат, господарських будівель,

Хати, розписані в рамках проєкту

Самчиківка: розпис одного села нових сюжетів, орнаментів і колоритів. Традиційний розпис, доповнений новим змістом та оновленням, був перенесений у картини, тарілки, різні ужиткові речі. Майстри чітко дотримуються традицій Самчиківського розпису, тобто сам підхід: крупні елементи, хід кольорів, композиція, малюнок самого тла, плоскісний і сюжетний рисунок. Можна по-різному зробити, наприклад, композицію «вазона». Це поширена композиція, в основі якої може бути горщик, а може бути ягода, дві ягоди, квітка, дві-три квітки. Часто майстри пишуть композиції, які символізують дерево: «дерево роду», «світове дерево», «квіткове», «дерево життя», «хресне дерево», де в основі може бути людина і тварини, а зверху птахи або квітка, ягоди. Орнамент може бути рослинний чи ізоморфні тварини,

буде темно-коричневим чи чорним, то всі крайні кольори можуть бути білі, жовті, світло-зелені, блакитні. На темному тлі, на елементах: квітах, листі, ягодах та інше використовуються оживки у вигляді світлих зубців. Якщо зробити розпис в одній тональності, тобто одним синьо-фіолетовим кольором або сіро-коричневим, то малюнок виходить глухим, тому його треба оживити, де-не-де вставити білі оживки. Якщо тло світле, то всі крайні кольори можуть бути темними. Якщо біле, тоді вже білий в середину не кладеться, бо виходить дірка, а кладеться жовтуватий чи блакитний з відтінками або блідо-рожевий. Якщо тло темне, то всередині чорний, фіолетовий, коричневий, темно-зелений не кладеться. Тут може бути розбілений синій, зелений, червоний. Пишуть картини на картоні ДВП. Раніше писали на папері і переносили на стіни, звідки пішла назва настінне панно або настінний розпис. Перед розписом ґрунтують і наносять тло. Раніше користувалися гуашшю, але вона вигорає і боїться води. Після ґрунтування робиться ескіз на папері олівцями. Виводиться до завершення і переноситься на картон. Рами роблять з дерева під тон малюнку. Важливим є малюнок, а не рама. Гарна рама відвертає увагу.

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

Повинна має бути умова, що авторське право матимуть тільки жителі села Самчики.

Світочі відродження Самчиківського розпису Започаткував Самчиківський розпис Заслужений майстер народної творчості України, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України Олександр Пажимський. Пан Олександр народився в 1937 році на Черкащині, куди батьки змушені були втікати через прогресивні погляди батька-поляка Матеуша Пажимського. В 1941 році родина Пажимських повернулася в Самчики. Нахил до творчості в пана Олександра був з дитинства, але батько був проти, адже хотів, щоб син був електромеханіком. Неодноразово наголошував, що комуністи заставлять малювати на хатах і стовпах пропагандистські лозунги. Хлопець не заперечував і навіть захотів досягти в житті чогось великого, як свого часу це зробив батько. Закінчив Львівський машинобудівний технікум, потім була служба в армії. Після армії повернувся в рідне село і включився в громадське життя. Організував секцію важкої атлетики, неодноразово був чемпіоном. Брав участь у реставрації Палацово-паркового ансамблю «Самчики», який згодом очолив. Паралельно займався живописом. В 1964 році пан Олександр організував в селі творче об’єднання любителів мистецтва «Факел», яке пізніше було перейменовано у «Просвіт». В об’єднання входили

Народна майстриня Ольга Полупан

меблі, посуд. Достеменного наукового дослідження про те, коли та звідки з’явились традиції Самчиківського розпису, немає. Але відомо, що в південно-східній Волині, на межі з Поділлям, здавна хати-мальованки прикрашали рослинними візерунками та різнобарвними птахами. Малюнки на стінах були візитівкою кожної доброї господині. До них уважно придивлялись парубки, якщо в хаті підростала не засватана дівчина. В 1960-х роках розпис почав зароджуватись зусиллями етнографа, уродженця Самчиків Олександра Пажимського та його соратників. На базі традиційного народного декоративно-ужиткового мистецтва вони дбайливо розвивали та збагачували його, додаючи

тобто уявні, казкові, міфологічні: «чудернацький звір», «казковий птах», «диво-птах», «райське дерево», «чудесне дерево». В Самчиківському розписі використовується основна гама кольорів: жовтий, зелений, синій, червоний і колір, який врівноважує всі кольори, тобто завершальний. Це може бути темно-коричневий, темно-фіолетовий і чорний. Наприклад, жовтий і червоний, а між ними, наприклад, сірий, який пом’якшує яскравість. Тло Самчиківського розпису залежить від того, який зміст закладений в малюнку. Так само і колорит. Все залежить від назви, теми, змісту, сюжету. Якщо тло темне, то всі крайні кольори на елементах можуть бути світлими. Наприклад, тло

Народний майстер Олександр Пажимський за роботою в майстерні

В 2019 році самчиківський розпис занесено до реєстру Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Це зроблено з умовою, що майстерність Самчиківського розпису буде передаватися як традиція, тобто від батька до сина і наступника. Також ведеться робота над запатентуванням розпису, щоб він був регіональним авторським.

різні гуртки і секції, зокрема і поетична студія. На початку 1960-х років Олександр Пажимський зайнявся вивченням місцевого, автентичного мистецтва. Разом з однодумцями їздив в експедиції по селах району, де збирав фольклор. На основі зібраних матеріалів випустили машиПродовження на стор. 27

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

Народний майстер Самчиківського розпису Віктор Раковський

нописну книжку. Прочитав, що Олена Пчілка мати Лесі Українки, котра досліджувала народне мистецтво, згадувала про південно-східно-волинський розпис у своїх творах. Це й стало пізніше основою зародження Самчиківського розпису. Спочатку малював сам, а згодом разом з однодумцями створив сувенірний цех. Започаткував із Геннадієм Раковським гурток розпису в селі Самчики. Згодом зробили виставку цих робіт. Коли їх побачили гості з Києва, запропонували відкрити в селі художню школу і рішенням Старокостянтинівської райради 31 серпня 1990 року в Самчиках було відкрито Самчиківську дитячу школу прикладного мистецтва, яка згодом стала називатися Самчиківська дитяча художня школа традиційного народного декоративно-прикладного мистецтва, де базовим предметом для вивчення був Самчиківський декоративний розпис. В 1990 році Олександр Пажимський намалював 18 гетьманів в обрамленні з використанням елементів Самчиківського розпису. Гідним продовжувачем справи Олександра Пажимського є член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, колишній директор Самчиківської художньої школи ТНДП мистецтва, лауреат обласної премії В’ячеслава Розвадовського Віктор Раковський. Розписом пан Віктор займається з 1975 року. «Мій батько працював художником-оформлювачем в Хмельницькій обласній науковій сільськогосподарській дослідній станції в Самчиках» – розповідає пан Віктор. «Художників, які творчо підходили до цієї роботи, було мало. Один з них – мій батько. Коли він робив наглядну агітацію у формі плаката, то старався викласти усе своє вміння. З дитинства я ходив до нього в майстерню і все це бачив». В другому класі під час навчання в Самчиківській загальноосвітній школі Віктор Раковський пішов навчатися у Самчиківську музичну школу по класу баяна і фортепіано). Ходив на важку атлетику, настільний теніс і волейбол. З 23.00 до 01.00 год. перебував у батька в майстерні, де завжди збиралося багато творчих людей, серед яких музиканти, художники, поети. Потім захотілося помалювати. Коли був у 7 класі, йому запропонували взяти участь у Всесоюзному конкурсі дитячого малюнку в Москві. Зайнявся декоративним випаленням на дереві і плоскісною різьбою на фанері. Його роботи забрали в Москву і в 1987 році він став лауреатом Все-

КУЛЬТУРА

союзного фестивалю самодіяльної творчості трудящих. Нагороджений медаллю і дипломом. Хлопець відчув себе художником і став продовжувати. «До батька, серед інших, приходив його друг Олександр Пажимський і приносив розписи» – згадує пан Віктор. «Спочатку я не зрозумів, що це за стиль, аж поки не почав вникати у сутність цього розпису. Якось в журналі «Народне мистецтво» знайшов ілюстрації робіт Валентини Буряк, Ганни Собачко-Шостак і Марії Примаченко. Споглядаючи їх малюнки, почав формувати свій стиль розпису. Малював на дошках, фанері, папері. Став приглядатися до робіт Пажимського. Не хотілося повторювати ні чиїсь роботи, ні навіть їх стиль і характер». Пізніше пан Віктор почав вивчати розпис і його елементи: крупномасштабні, гострокінечні форми, оживки на листі і квітах. Композицію статичну, динамічну, центрову, а особливо сюжетну, яка в основному використовувалась і використовується зараз у Самчиківському розписі. Колористику, тобто кольорову гаму, яка використовувалась в роботах відповідно до теми сюжету і змісту. «В 1979 році я, мій батько, Олександр Пажимський і Михайло Юзвук відкрили при місцевому лісгоспі сувенірний цех» – згадує Віктор Раковський. «Робили матрьошки і сувеніри різного призначення на український кшталт. Було багато замовлень в Нідерланди, Болгарію і Фінляндію. Але проблема була в тому, що дерево – дуже делікатний матеріал і вироби почали бракувати. Потім я пішов на службу в ВМФ. Хотів залишитися, але батько попросив вернутися, бо розширю-

Народний майстер Сергій Касьянов

вався цех. Повернувся, але тоді вже почався розвал. Нам почали давати план по калькуляції. Спочатку ми робили 1-2 комплекти в день, розробляючи як художній виріб, а потім сказали 2-3 в день, згодом 5, 7, 10 і дійшло аж до 15-ти. До того ж почалися проблеми з поставкою деревини та її якістю. Пропрацював 1,5 року і звільнився. Влаштувався художником на роботу в школу № 7 у Старокостянтинові. Там пройшло моє становлення як художника. Розписав багато кабінетів, актових залів і музеїв в школах та бібліотеках області». Після відкриття в Самчиках школи Віктор Раковський перейшов працювати викладачем. В 1996 році його призначили директором. На цій посаді пропрацював до вересня 2021 року. За цей час школа має 193 випускники. Деякі з них навчалися у Косові та Житомирі, мають свої майстерні. Учні школи і сама школа – Лауреати першої обласної премії імені Людмили Мазур в галузі мистецтва. Учасники мистецької акції «Мистецтво одного села» в Українському домі у Києві. Побували на багатьох фестивалях, де займали перші місця. Віктор Раковський вже остаточно сформував свій стиль розпису. Написав приблизно 100 картин, більше тисячі тарілок, займався оформленням кабінетів, квартир. Картини і тарілки пише сюжетно-тематичні. Роботи майстра є в багатьох країнах світу. Починаючи роботу, майстер підбирає назву, продумує ескіз, тобто формує композицію, сюжет, колорит. Своїм роботам любить давати милозвучні, літературні назви: «Журавлі летять теплого вітру нагортають», «Прилетів лелека, а Сонце далеко», «На горбочку і в долині розцвіли волошки сині», «Під дощ

Художники та волонтери під час розпису хати

заснули два птахи, у тихім затінку ліщини» тощо. Основні теми робіт пана Віктора – добро, злагода, вірність, благополуччя, кохання, дружба, незалежність. «Коли пишу про кохання, то не пишу в блакитно-синьо-фіолетових кольорах, бо це холодні кольори, не співзвучні цій темі» – розповідає пан Віктор. «Тут підходять теплі кольори: жовтий, помаранчевий, червоний і похідні від них, зокрема зелений-трав’яний або синій приглушений. Є певна градація кольорів. Жовтий кладеться до червоного через помаранчевий або малиновий, а рожевий може іти до червоного. Якщо є три квітки і на одній з них є кадмій жовтий-середній, то на іншій може бути жовтий, але вже лимонний, а на третій – жовтий-золотистий. Це відтінки одного кольору». Зараз найбільше майстер займається розписом тарілок різних за композицією, сюжетом і колоритом. Ця робота цікава тим, що в колі, на відміну від квадрата, важко сформувати композицію. У тарілці формат набагато менший. Велика різниця, коли писати ту ж саму композицію у форматі 1х2 м і в тарілці 30 см., де треба витримати пропорційність елементів, переформатувати композицію з прямокутника в коло, витримати гармонію кольорів. Вона має бути врівноважена по колориту, по фрагментах та елементах. Віктор Раковський має особливий підхід до дітей під час навчання. «Я даю дітям завдання з темою, сюжетом, а діти самі придумують, як зобразити той чи інший елемент в залежності від творчої уяви. Обмежень немає: дитина в народному мистецтві, на відміну від академічного, думає і малює вільно. Коли даю, наприклад, тему «Квіткове дерево», то кожен з учнів придумає композицію за власною уявою, використовуючи при цьому основні елементи композиції, тобто основу-низ, стовбур, гілки, листя, квіти, ягоди, горішки, садять на дерево птахів, метеликів, жучків і тому подібне. Цікаво те, що кожен малюнок відрізняється між собою або композицією, або колористикою, або наповнюваністю елементів. Це – індивідуальний підхід до роботи. Використовуємо в роботі елементи народного розпису: хвильки, зубці, різні лінії, коло, спіральки, котячі лапки, гусячі лапки, курячі лапки, грабельки і т. д. В розписі діти сприймають світ по-іншому, занурюються в іншу атмосферу». Продовження в наступному номері

ІСТОРІЯ

січня 1978 року, у переддень шістдесятої річниці проголошення самостійності України Центральною Радою Олекса Гірник вчинив акт самоспалення біля могили Шевченка на Чернечій горі. Широкому загалу про цей вчинок стало відомо аж під кінець вісімдесятих років, коли Радянський Союз захитався і повіяло вітром свободи. А за часів Незалежності, у 2007 році, Гірнику Олексі Миколайовичу посмертно присвоєно звання Герой України. Це був протест проти русифікації України. Перед тим, як облити себе бензином та підпалити, Гірник розкидав навколо листівки із закликом до боротьби за незалежність України. Міліція зібрала 970 листівок. Саме від працівників міліції про вчинок Гірника дізналися спочатку в Каневі, а потім і в інших містах України – надто вже була екстраординарною подія, щоб про неї мовчати, навіть під страхом покарання. Попри заборони, щороку 21 січня хтось клав червону калину на місце смерті Олекси Гірника.

Самоспалення як метод боротьби

Пам’ятний знак на честь Олекси Гірника

Самоспалення – форма протестного самогубства. Болісне самоспалення за задумом його автора має уособлювати страждання, які відчувають від несправедливості, пише Вікіпедія. Люди, що спалюють себе, залишаються досить довго при свідомості і відчувають дуже сильний біль. Сучасна медицина здатна зберегти життя багатьом обгорілим, які однак змушені жити з важкими каліцтвами і знівеченою зовнішністю. Олекса Гірник був не першим, хто вчинив самоспалення на знак протесту проти дій тодішньої влади. Хто і коли першим спалив себе, протестуючи проти свавілля, достеменно невідомо. Але до таких дій вдавалися старообрядці Московії у XVII-ХІХ століттях. Вони практикували групові самоспалення – зачинялись у церквах, відмовляючись перейти у нову віру – “никоніанську” (як вони говорили) та після молитв підпалювали приміщення, згораючи живцем. Ще раніше, за часів Римської імперії, самоспалення практикувалися серед деяких релігійних рухів

Мужність відчаю,

або Самоспалення в ім’я свободи раннього християнства. У 724 році імператор Лев III Ісавр видав указ, який примушував монтаністів визнати офіційну християнську церкву, і тоді деякі з них спалили себе живцем у своїх молитовних будинках.

п’ятеро учасників антивоєнних акцій в США. Першою була 82-річна активістка Еліс Герц.

Боротьба з колоніалізмом

Громадяни СРСР і країн східного блоку знали про протести у Південному В’єтнамі, бо комуністична партія використовувала самоспалення буддистських ченців у своїй пропаганді як приклад боротьби “поневолених народів світу з американським імперіалізмом”. Але ефект виявився для Кремля дещо несподіваним. Метод взяли на озброєння радянські дисиденти. Достеменно встановити, хто і де в Радянському Союзі першим вдався до самоспалення як методу політичної боротьби, не вдалося – надто вже закритою була ця тема в СРСР. Більшість архівів колишнього КДБ перебувають у Москві, і доступу до них дослідники не мають. Найперше повідомлення про такий випадок, яке вдалося знайти в архіві Служби Безпеки України, датоване квітнем 1966 року – у Москві підпалив себе Микола Дядик, 26-річний шофер із Зугреса Донецької області. Самоспалення відбулося на площі Дзержинського (тепер Луб’янська), поряд з головною будівлею Комітету Державної Безпеки. Наступний випадок стався у лютому 1968-го – 59-річний шахтар з Луганської області Йосип Куцяба намагався спалити себе на Красній площі. Його встигли врятувати, згасивши полум’я. Куцябу визнали психічно хворим (не дивно – в Радянському Союзі проти влади могли виступати лише божевільні) та відправили на примусове лікування. Подальша його доля невідома.

Якщо говорити про недавні часи, то у середині ХХ століття публічними самоспалення відзначились буддійські монахи. Найбільше акцій такого штибу відбулось у В’єтнамі шістдесятих років. Ритуальні самоспалення серед буддистів практикувались і до того, колоніальна влада намагалася з ними боротись, але безуспішно. Першим використав ритуальне самоспалення у Південному В’єтнамі як інструмент політичної боротьби буддійський монах Тхіть Куанг Дик. Місцем акції стало перехрестя неподалік президентського палацу. 11 червня 1963 року Дик вийшов з машини у компанії двох ченців, один з яких розмістив на дорозі подушку, а інший дістав з багажника каністру з бензином. Тхіть Куанг Дик усівся на подушку в позі лотоса, облився бензином та почав молитися, а потім запалив сірник і підніс його до свого тіла. У серпні того ж року в такий спосіб заподіяли собі смерть ще четверо монахів. Фото та відео палаючого монаха облетіли весь світ, спричинивши широкий міжнародний резонанс. У середині країни ця акція, врешті, призвела до падіння правлячого режиму. Незважаючи на шок західної публіки, вчинок Тхіть Куанг Дика був кілька разів повторений як у В’єтнамі, так і в інших країнах. У 1965 році покінчили життя самоспаленням

Радянський Союз і його сателіти

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022 Полум’я протесту розгоралося. На жаль, у буквальному розумінні цього слова. Подією, що спонукала людей вдатись до таких жахливих акцій протесту, стала фактична окупація Чехословаччини – у ніч на 21 серпня 1968 року до країни було введено близько 200 000 солдатів і 5000 танків країн Варшавського договору. Багатьом незгодним з таким розвитком подій єдиним способом боротьби тоді видався лише акт публічного самоспалення. Часто ініціатори самоспалень в країнах соцтабору нічого не знали про своїх попередників – більшу частину випадків владі вдалося зберегти у таємниці, але це не впливало ні на їхню рішучість, ні на їхню кількість. Першим став поляк Ришард Сівець. 8 вересня 1968 року, після закінчення свята врожаю на “Стадіоні Десятиліття” у Варшаві він облив себе бензином та вчинив самоспалення. Вогонь загасили, проте від отриманих опіків Сівець на четвертий день помер. Біля себе він залишив папку з листівками “Протестую проти нічим не спровокованої агресії проти братської Чехословаччини”. Відео самоспалення збереглось в архівах польської Служби безпеки і стало доступним для широкого загалу після падіння комуністичного режиму. Другим був колишній воїн УПА Василь Макух. 5 листопада 1968 року на знак протесту проти комуністичної тоталітарної системи, колоніального становища України, політики русифікації та агресії СРСР проти Чехословаччини, він здійснив акт самоспалення на Хрещатику у Києві. Хрещатик у цей час був переповнений людьми – місто готувалось до святкування чергової річниці більшовицького перевороту. І раптом перехожі побачили, як із під’їзду будинку номер 27 вибігла охоплена вогнем постать і проспектом залунали слова: «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!». Міліціонерам вдалось загасити полум’я, але Макух помер 10 листопада від отриманих опіків.

Меморіальна дошка на честь Палаха

Наступним вогняним «смолоскипом свободи» став чех Ян Палах – він 16 січня 1969 року, обливши себе бензином, вчинив акт самоспалення поблизу Національного музею на Вацлавській площі в Празі. Палах зробив це для того, щоб пробудити у співвітчизників почуття людської гідності. Цьогоріч виповнилось п’ятдесят років з дня його подвигу. Мужність відчаю, або самоспалення в ім’я свободи. Тхіть Куанг Дик. Фото Associated Pres

Продовження на стор. 30

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА

Ольга Смольницька, кандидат філософських наук, письменниця, перекладачка, науковець, Спеціально для “Час і Події”

к написати якісну художню літературу? А як написати справжню художню літературу – і не на одне покоління? Попри стільки курсів, лекцій, семінарів, посібників тощо, – неможливо навчити писати, якщо немає таланту, бази – у тому числі начитки… І життєвого досвіду.

А що треба для того, щоб написати справжнє фентезі? Нам здається, що книжковий ринок (а, відповідно, і книгарні) з 90-х років рясніє романами, коміксами, іграми про вигадані світи. Є незвичайна література. Це імена двох фантастів, які пишуть під псевдонімом «Генрі Лайон Олді» (частіше скорочуючи до «Г. Л. Олді»). Їхні справжні імена – Дмитро Громов і Олег Ладиженський. Вони – прозаїки (автори оповідань, романів), хоча творять і вірші. Уперше в українському та взагалі європейському контексті я дещо розглянула з їхньої творчості як телевізійний сценарій – у власній прозовій збірці «У пошуках коріння» (2010). Але за цей час було стільки книг і подій, що варто предметніше поговорити про нашу українську фантастику. Вона – у малій прозі, у циклах романів… Дмитро Громов народився у Сімферополі, Олег Ладиженський – у Харкові. Як і деякі інші майбутні письменники, обидва почали з перекладів зарубіжної фантастики. А далі виникла ідея створити своє. Але з чого все почалося? Що повідомляють про себе самі автори? Наприклад, про освіту? В Олега Ладиженського це: «Харківський інститут культури, факультет культурно-просвітницької роботи, режисерське відділення, 19801984 р.р. Керівник самодіяльного театрального колективу. Режисер театру-студії «Пелікан» (1984-2000 рр.). Потім – письменницька діяльність». Отже, це артистична царина. У Дмитра Громова – негуманітарна освіта: «Харківський політехнічний інститут, факультет технології неорганічних речовин, 1980-1986 р. Інженер-хімік, ХHВО «Карбонат», 1986-1988 р.р. Аспірантура кафедри загальної та неорганічної хімії Харківського політехнічного інституту, молодшій науковий працівник тощо, 1988-1991 р.р. Редактор у видавництві / книготорговельній фірмі «Реванш» (Харків), 1992-1995 р.р. Потім – письменницька діяльність». Тобто це приклад того, як начебто далекі від літератури освіта і наукова діяльність допомогли літературній. Адже обидва письменники – самодостатні й оригінальні постаті (чого варті нелітературні заняття – джаз і карате!). Чи тандем Олді – це взаємодоповнення, чи інший діалог? Певна, що над цим феноменом поміркують дослідники творчості Олді. Факт, що справжній письменник і взагалі творець повинен мати фах, освіту – і не конче гуманітарну. Потрібний кут зору, своєрідний зріз – і тоді реальність постане в іншому світлі. Так народжується література. Список нагород Олді вражає. Назву лише кілька: 2006 р. – «Найкращі письменники-фантасти Європи» (міжнародний конвент наукової

Українське фентезі і не тільки: Генрі Лайон Олді фантастики «Єврокон», голосування національних делегацій двадцяти двох країн Європи); 2013 р. – Національна премія України з фантастики за роман «Онука Персея», Почесна Ознака «Золотий письменник України» від Міжнародного Благодійного Фонду «Мистецька скарбниця», а 2022 р. Інститут Енциклопедичних досліджень (НАН України) готує до друку черговий том Енциклопедії Сучасної України (на літеру О), де планується стаття «Олді Генрі Лайон». Статтю пише завідувач кафедри українознавства Харківського національного університету внутрішніх справ, д.ф.н., проф. Ігор Чорний. Олді – приклад успішних письменників. На сьогодні, скажімо, вийшло друком понад 270 їхніх авторських книг (у тому числі в перекладах іншими мовами), а загалом (сумарно) наклад – близько двох мільйонів примірників. Також ці автори – чудові організатори, які допомагають іншим письменникам. Наприклад, 1999– 2012 рр. долучилися до створення Харківського Міжнародного фестивалю фантастики «Зоряний міст» (один із найбільших конвентів у СНД). Вони ведуть майстер-класи, виступають… А ще – творять. З 1996 до 2005 рр. були членами номінаційної комісії літературних премій у галузі фантастики – «Інтерпрескон» та «Бронзовий Равлик». З 1997 р. – члени журі літературної премії «Старт». З 2000 р. – члени журі премії «Аеліта» та Призу ім. І. А. Єфремова. Що сказати про жанри і творчий стиль Олді? Чомусь про фентезі є стереотип, що це розважальна література для дітей або підлітків (у кращому випадку – для молоді), що на неї треба перехворіти… Але творчість Олді це розвінчує. Певно, і тому, що ці автори сформувалися в Харкові. Харків відомий не лише як перша столиця України і оплот інтелектуалів. Він відомий не лише своїм університетом. Це ще й явище української літератури – школа харків-

ського романтизму. Поетів, прозаїків, драматургів-білінгів (можна згадати Миколу Костомарова, Амвросія Метлицького–Могилу та ін.), які були і вченими. І любили – у тому числі – ґотичну літературу. Сьогодні ця тенденція – несвідомо, але в цьому річищі – успішно оживає і розвивається вже в інших авторів, об’єднаних Харковом. Олді надзвичайно різноманітні. Їхні твори написані дуже гарним стилем, який зовні – простий, але влучний, афористичний, де гумор сусідує з моторошними речами. Це й українські реалії (від минулого до сучасності, алюзії з класики), і взагалі універсальні. І – як під час читання справжньої літератури – справжні смисли відкриваються потім, через певний період. Попри начебто простоту, ці тексти містять «підводні камені» для перекладача – особливо на близькоспоріднені мови. А ще – рясні вкраплення дуже доречних українізмів, не кажучи про цитати (з українських пісень, класиків…). Головне, що це не розважальне «чтиво» і не претензії на горор (страх заради страху, «а мені не страшно»), а – висока література. У публіцистиці імпонують їхні погляди (викладені дуже дотепно) – наприклад, пояснюючи свою «старомодність» (тобто надання переваги паперовим виданням своїх книг, а не віртуальним), автори пишуть: «Ми любимо палітурку і офсет, шмуцтитули і форзаци; ми любимо книгу – смак її та колір…» (тут і далі переклад цитат українською мій. – О. С.) – «Про королів, капусту і віртуальні публікації»). А ще погоджуюся з висловленням у цій статті, що публіка більше читає паперові видання. Я сама бачу в метро, що народ повертається до читання саме паперових книг – у тому числі класики. Електронний формат можна сприймати як додатковий, бо він не основний. Самостійне мислення – ще одна причину успіху творів Олді. Особливо хочеться виокремити цикл «Пентакль», який вийшов окремою книгою. Він містить кілька п’яте-

29 риць оповідань – звідси назва. Написаний у співавторстві, тобто там автори не лише Олді, а й Андрій Валентинов, Марина і Сергій Дяченки. Писати у співавторстві завжди важко – особливо якщо треба витримати цілісність оповіді, канву, стиль… Але, знаючи біографії письменників, можна збагнути, чий – «Бурсак», чия – «Картопля» (публікувалась у моєму українському перекладі)… Цікаво, що в цій збірці (чи навіть антології) є наскрізні персонажі (наприклад, товариш Химерний – або професор Химерний, зустрінеться й німець-селекціонер, в якого слава чорнокнижника тощо), хоча дуже багато й неповторних, які виникають і зникають по черзі в кожному творі. Але між цими творами є зв’язок. Бо дія відбувається то в Харкові, то в Харківській області. Це вигадане село Ольшани, де побутують легенди та билиці то про панів, панську орхідею, потопельників (так місцевою говіркою називали водяників), то про багато інших речей, де дивовижу сплетено з реальністю. Вигадано-реальний світ, свій мікрокосм. У Вільяма Фолкнера – Йокнапатофа, у Ґабріеля Ґарсії Маркеса – Макондо, в Олді та їхніх колег – Ольшани. Подекуди можна знайти свідомі перегуки з гоголівським «Вієм» (оповідання «Бурсак», яке має ознаки новели; виходила в моєму українському перекладі), фільмами, навіть Меріме, іншими творами Гоголя – як «Ніччю проти Різдва», «Страшною помстою», «Вечором на Івана Купала» тощо… Є відгомони «Енеїди» Івана Котляревського, інших творів. Ці мотиви або лежать на поверхні, або допитливий читач має знайти їх сам. Цікаві повороти сюжету: загадковий рудий німець з’являється в одному оповіданні (наприклад, «Баштан»), щоб виникнути в іншому – «Сусід», а потім постати позасценовим персонажем у творі «Панська орхідея»… Стоп: він є ще в одному – «День мертвих у Будинку культури», як учитель акторів-кріпаків. Чи це предки, нащадки – чи один безсмертний образ? Або Вій і Хома Брут – не раз про них кажуть… або вони з’являються. А товариш Химерний? То він – полум’яний революціонер («Бурсак»), то – професор («Продана душа»), то – партійний покровитель – коли оповідач… ні, не грає в дурня з нечистою силою (як у гоголівській «Пропалій грамоті»), а травить політичні анекдоти («Монте-Карловка»). За доби масових репресій. Ритуал: хто першим засміється – програв. Та й сам Гоголь з’явиться – то портретом, то як алюзія, ремінісценція. Наприклад, біси (чи не біси?) пропонують «рулетку» під назвою «Монте-Карловка»: «Чи читав ворога народу Гоголя – про те, як один дурень у карти шапку відігравав? Стенув я плечима. Читав я, звісно, нашого Миколу Васильовича, але ж не ворога! – Ворога, ворога! – гмикає Бісеня на самісіньке вухо. – Ох і багато матеріалу ми на Гоголя зібрали! Шкода, помер, дістати поки не можемо. Ну, дай строк, ми йому теж… строк забезпечимо – у таборі виправно-трудовому. До Страшного Суду!». Дія збірки відбувається то в далекому минулому (але можна виокремити часові рамки: наприклад, після ліквідації Запорозької Січі – далі у ХІХ столітті, ще за кріпацтва – ГроПродовження на стор. 30

ІСТОРІЯ / ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА

Закінчення. Початок на стор. 28

себе. Про подію повідомила лише Після цього Чехословаччиною місцева преса, яка дуже коротко попрокотилася хвиля публічних само- інформувала про смерть «психічно спалень: впродовж наступних трьох хворого» Бадиляка. Попри це, коло місяців ще 26 осіб у такий спосіб гідранта місцеві мешканці ставили протестували проти придушення лампади та співали релігійні гімни. Меморіальну дошку на честь БаПразької весни, семеро загинули. Один із них – Ян Заїц – спалив себе диляка відкрив біля гідранта його також на Вацлавській площі; в Плзні онук, ксьондз Войцех Бадиляк 5 серпня 1990 року, підпалив себе 25-річний а у 2004-му влада робітник Йозеф ГловаРеалії Кракова відрестий. Прямо апелюючи до таврувала і сам прикладу Яна Палаха до комуністичних гідрант. самоспалення вдалися режимів у У вісімдесятих робітник Мірослав МаСРСР та його роках минулого лінка у Брні та 16-річний століття самоспаучень Ян Береш в Хебі. сателітах лення як форма Празьку весну придузалишали мало протесту, пришили, але вогонь протесможливостей наймні у країнах ту уже запалив людські соціалістичного серця. Західні “голоси”, до опору табору, поступочутки, самвидав – приво припинились. ховати правду про самоспалення було неможливо. І хоча Йшла нова епоха, нові герої. Прокомуністична партія намагалась тест став масовим, люди вже не бовидати ці акти за дії божевільних та ялись виходити на вулиці, говорити соціально неблагополучних елемен- відкрито. Зрештою, комуністичний тів, все ж дискредитувати дії самогу- режим впав. Але полум’я протесту, який і повалив цей режим, запалибців не вдалось. Реалії комуністичних режимів ли одинаки-самогубці. Які вірили, у СРСР та його сателітах залишали що їхня страшна смерть не буде мало можливостей до опору. Тому марною. не дивно, що на такий жорстокий щодо себе крок, як самоспалення, у Новітні часи цих країнах вдавалися доведені до Новітні часи також мають привідчаю люди. клади самоспалень. 14 травня 1972 року в Каунасі, на 14 грудня 1998 року під час акзнак протесту проти русифікації та ції Незалежної профспілки гірників радянської окупації Литви підпалив вчинив акт самоспалення перед бусебе Ромас Каланта. У його запис- дівлею Луганської обладміністрації нику залишився запис “В моїй смерті Олександр Михалевич. Основною винен лише суспільний лад”. вимогою профспілки була виплаЙого вчинок та реакція місцевого та заробітної платні. В останньому КДБ спровокували протести, які три- листі Олександра Михалевича було вали кілька днів. Інколи ці події нази- написано: вають “Каунаською весною”. “Не можу більше терпіти і чекати 21 січня 1978-го на Чернечій горі якихось обіцянок, не вірю і у видапідпалив себе Олекса Гірник, а 23 чу заборгованості 15 грудня. Тому червня цього ж року Крим міг стати я наважився на цей вчинок. Нановим місцем масових заворушень бридли знущання з боку керівників – на своєму подвір’ї в Беш-Тереку шахти та адміністрації. Це не вихід у (Донському), протестуючи проти житті, але, може, через мій вчинок депортації кримських татар підпа- швидше вирішаться справи. Сам лив себе Муса Мамут. Через тиж- тверезий і перебуваю в нормальнодень Муса помер від отриманих му стані. Відповідаю за свої дії”. опіків. До останньої секунди життя 20 лютого 2013 здійснив акт савін перебував у повній свідомості та моспалення перед мерією Варни заявив, що зробив це на знак про- болгарський громадський діяч Платесту проти нехтування правами мен Горанов. Він тримав плакат з кримських татар. На похорон Муси вимогою негайної відставки мера вдалось, попри перепони з боку Варни і всієї міської ради. Коли ГоКДБ, приїхати чотирьом сотням ранов зрозумів, що міська влада не кримських татар. звертає уваги на вимоги протестую21 березня 1980 року Валенти чих, він облив себе горючою сумішБадиляк прикував себе ланцюгом шю і чиркнув запальничкою. до гідранта на краківському ринку 19 жовтня 2017 року Пйотр Щенй, облившись бензином, підпалив сни розповсюдив на площі перед Варшавським палацом культури і науки зроблені ним листівки з п’ятнадцятьма обвинуваченнями керівному режимові партії “PiS” (“Право і справедливість”), після чого облився бензином і запалив себе. Помер у лікарні через десять днів. Можна по різному ставитись до такої форми протесту. З точки зору деяких релігій, самогубство у будьякій формі є гріхом. Інші, навпаки, визнають такий вчинок праведним діянням. Суспільство також не має єдиної думки щодо людей, які протестують ціною власного життя. Але, як би там не було, такий вчинок достойний поваги. Хоча б за мужність і жертовність. Принаймні, це куди достойніше, ніж на знак протесту вбивати інших. Меморіальна дошка біля гідранта на краківському ринку, де спалив себе Бадиляк

Автор: Микола Сатпаєв Джерело: Український Інтерес (https:// uain.press/articles/muzhnist-vidchayu-abosamospalennya-v-imya-svobody-989374)

Закінчення. Початок на стор. 29 мадянська війна та подальші роки, до 90-х включно), то за радянських часів, то за сучасності авторам. Але це не зліпок села чи панської старовини. Жодного етнографізму, жодної сусальності! Наприклад, місто 90-х. Де звичайна інтелігентна родина. Тато пише дисертацію, син ходить у дитячий садок… Будні – але в них вривається містика. Із села. Тут буде натяк навіть на Чорнобиль. Буде птах-тотем. Будуть віщі сни. Будуть страхи з минулого. Магічний реалізм? Є схоже – у тому числі стосовно межі: де закінчується реальність і де починається фантастика. Особливо хочу вирізнити момент козаччини. Як національна пам’ять проривається у несвідоме нащадків. Наприклад, нерідко згадується предмет «українознавство» (так, це було новою спеціальністю у 90-ті, як і новинкою – комп’ютер – тоді ЕОМ). Згадуються «Звичаї нашого народу» Олекси Воропая. Цитуються замовляння, наводиться «інструкція» – як, скажімо, вестися з упирями. Зокрема, патріот професор Химерний – надзвичайно колоритний образ. Наприклад: «Химерний Професор, як прозвали його студенти, умів примусити себе

слухати. Неосяжний, гучноголосий, неймовірно іронічний, він справжнісіньки шокував першокурсників. Не розуміючи, нащо це треба, вони гаяли вечори в бібліотеці, конспектуючи “Повість минулих літ” і завчаючи напам’ять строфи “Енеїди” великого Івана Котляревського…». Тобто несвідомо відчували свою користь. І знання допомогли! Певна, що цей герой надихатиме сучасних викладачів (як свого часу надихав мене перед студентами). А насамкінець герой потрапляє у козацьке минуле. Воно – порятунок від чорта, що явився… через комп’ютер. Сам професор Химерний (козацького типу) – чи герой із минулого, чи просто безсмертний, одвічний образ. Або епізод із доби кріпацтва: якось на маєток пана Матюшкевича наїхала банда «веселого» розбійника Гната Опришка. Отаман і його спільники майже всіх повбивали (а до того пограбували). Увага: це сталося на прем’єрі у кріпацькому театрі. Лишили в живих акторів. Навіщо? А отакий гумор, бо потім Опришок наказав артистам-кріпакам «представлять» (грати) на сцені. Для трупів. Погодився тільки один – трагік Пилип Скажений, колишній коваль. А чому погодився і в чому його реванш перед паном (якого прозвали «Ярий Страх»), – читайте оповідання. А ще… У цих творах є

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022 багато архетипового, яке проривається у сучасність. Так, щось ми раніше читали про Гната Опришка, який після тієї моторошної вистави одного актора (генія!) «раптом покине розбійний промисел» і стане іноком у монастирі. «Тому що наприкінці вистави в залі встане мертвий пан Матюшкевич. І довго, страшно аплодуватиме своєму трагіку». Розкаяний розбійник – це ж ниточки з Біблії та фольклору. А мотивація постригу тут незвичайна. Проте… закономірна. Далі привиди і пана, й інших являтимуться на всіх виставах, які – прокляті. А те, що потім ченця (уже привида?), який постійно молився на виставах, розстрілювали – а він повертався… хіба це не свідчить про невмирущість архетипу? Але особливо цікаво читати, здогадуючись, що персонажі списані з реальних осіб. І навіть упізнавати власні ситуації – хай там не було нічого містичного. Але ж на те й художня вигадка, щоб подати під фантастичним соусом реальність. І тут своя логіка, свій закон фантастики і містики: «Тому що один плюс один ніяк не два, а цілих три, або навіть три п’ятдесят і два зіжмакані папірці

решти. А якщо ви не вмієте лічити, візьміть калькулятора» («Атракціон»). Узагалі про «Пентакль» можу писати нескінченно. Тому на завершення скажу, що ця література пройшла випробування часом і є не лише стилізацією чи експериментом під міський та сільський фольклор. І вона змушує замислитися. Є по-справжньому страшні (навіть не містикою), пророчі оповідання – навіть новели («Бурсак», «Неспокій», «Венера Миргородська»). Є – з щасливим кінцем, попри пережитий страх («Баштан», «Картопля», «Чортова екзистенція» та ін.). Олді доводять усією своєю діяльністю, що письменники мають об’єднуватися. Це було за класики і потім. Авторам хотілося б побажати натхнення, більших накладів в Україні та за кордоном, більше перекладів іншими мовами, ширшої авдиторії, екранізацій… І щоб ці твори більше перекладались українською. А ще – щоб вони частіше були предметом чи об’єктом наукових досліджень. Від статей до дисертацій. Як фентезі, фантастика, містика – і взагалі як література. У літературознавстві, перекладознавстві, філософії… В українському контексті. Нам є що явити світу.

ЧАС І ПОДІЇ

ПОДОРОЖІ

#4 I 01.26.2022

Село, де стаються чудеса

«А якось улітку улі літ ітк тку до тку до нашого храму завітала екскурсійна група, – продовжує парох. – Я їм усе показав, розказав… Коли уже проводжав їх, підійшла жінка з групи, сказала, що дуже хоче дещо розповісти. Поділилася, що коли приїхала в Лучинці, то почувалася дуже зле: сильно боліло горло, кашляла, піднялася температура. Вже шукала собі окремий транспорт, аби вертатися додому – стало геть не до екскурсії. Щойно жінка помолилася біля ікони, торкнулася її – горло миттєво перестало боліти, кашель зник. Того ж дня пані вже їла морозиво».

З цікавості?

Євангеліє, в яке влучив снаряд

соблива церква, чудотворна ікона і специфічний священник. Ось за чим люди їздять у село Лучинці, що в Рогатинській громаді.

Відновилася просто на очах Вже не один рік це село відоме доброю водою з джерела. Дослідження показали велику кількість антиоксидантів, які борються з раковими клітинами. До того ж вода ще й неймовірно смачна. Однак більшість людей їдуть до Лучинців не заради води, а задля духовного наповнення. У селі найперше впадає в око славнозвісна церква святого Миколая, збудована на початку минулого століття. Бо височіє на штучному земляному насипі – храм видно ще з центральної дороги на початку села. Аби зробити цей насип, місцеві колись навезли аж 2500 фір землі. Ще давніше на тому місці був дерев’яний храм, але згорів – паламар не погасив свічку. Церква святого Миколая – типовий зразок архітектурної школи Василя Нагірного, автора понад 250 проєктів церков на території сучасної України, Польщі та Румунії. Уся історія храму пов’язана із чудотворною іконою Богородиці, яка свої властивості проявила в 1866 році, коли висіла на стіні у звичайній сільській хатині. Старенька, закопчена і почорніла, вона сама відновила-

Отець Роман Дубік

ся просто на очах у господарів. До хати щодня почали приходити люди, дехто навіть оздоровлювався від своїх недуг. Тож оновлену ікону величною процесією перенесли до храму і встановили на головному вівтарі. Вже наступного року Папа Римський надав цьому образу право повного відпусту аж на три свята: Співстраждання Пресвятої Богородиці (10-та субота після Воскресіння), Успіння Пресвятої Богородиці та Покрови Пресвятої Богородиці.

Чудотворна ікона

Зцілює не ікона

З чудотворним образом у Лучинцях пов’язаний цікавий феномен. Ще багато років тому, коли були тільки плівкові фотоапарати, дехто намагався зробити знімок ікони, але в результаті отримував тільки засвічене зображення.

Церква святого Миколая

У 1906 році під час свого паломництва до Єрусалиму митрополит Андрей Шептицький посвятив Лучинецьку ікону Богородиці перед Гробом Господнім. На той час це вважалося визначною і дуже важкою місією. Поруч із хатою, де самовідновився образ, люди збудували каплицю, там зберігали копію чудотворної ікони. Під час Першої світової війни в каплицю поцілив снаряд. Згоріло все, крім частини стіни, де висіла ікона. Снаряд зачепив ще й старовинне Євангеліє, датоване 1838 роком, пошкодивши частину сторінок. Дивом врятовані образ і Євангеліє перенесли до церкви. Значних руйнувань у воєнний час зазнала і сама церква, як ззовні, так і зсередини. Було знищене все церковне майно, вціліли тільки ікона Богородиці і копія. Пошкоджену церкву відновили лише у 20-х роках минулого століття. За атеїстичного радянського режиму регент церкви, рятуючи дзвони від знищення, закопав їх, але нікому не сказав, де. Коли місцеві схотіли побудувати дзвіницю, вони щиро молилися до Богородиці перед чудотворною іконою, щоб віднайшлися старі дзвони. І вони знайшлися під час закладення фундаменту для нової дзвіниці.

Упродовж десятиліть до Лучинецької Богородиці проводили прощі. Люди досі приїжджають сюди. Стверджують, що й далі оздоровлюються коло чудотворного образу. У храмі лишають свої вервиці – на подяку за зцілення. Навіть є спеціальна книга, куди люди записують свої свідчення. Настоятель Роман Дубік веде її з 2016 року, зараз там уже майже пів сотні свідчень. Іноді навіть надходять листи зі свідченнями з різних куточків України від людей, котрі побували коло ікони Лучинецької Богородиці. «Варто розуміти, що зцілює не ікона, а Бог, – пояснює священник. – Ікона слугує лише провідником благодаті». Випадків чудесного зцілення у цьому храмі й справді багато. Отець Роман розповідає про місцевого молодого чоловіка, життя котрого після автотрощі висіло на волоску. Лікарі казали, не виживе, а якщо виживе, то буде «овочем». Батьки не переставали повторювати, що довіряють Богові, незважаючи ні на що. Молилися до Лучинецької ікони. Сфотографували образ і молилися навіть у лікарні коло реанімації. Навколо перешіптувалися: певно, то якісь сектанти, бо так фанатично моляться. Син вижив, швидко оклигав і тепер навіть обіймає керівну посаду.

До церкви святого Миколая їдуть не лише заради чудотворної ікони, але й до настоятеля Романа Дубіка. Він один із трьох екзорцистів, які є на Франківщині. Тобто має благословення від Церкви, аби здійснювати обряд вигнання бісів з одержимої людини і позбавляти від наслідків магічних дій. Коли отець Роман отримав благословення на здійснення екзорцизму, люди в селі трохи побоювалися, бо не до кінця розуміли, що то таке є – екзорцизм. Всі страхи розвіялися вже після кількох богослужінь. Багато хто приїжджає до церкви просто з цікавості – глянути на особливого священника, інші впевнені, що їм «пороблено», хоча здебільшого потрібна звичайна робота над своїми установками і поглядами на життя чи бодай консультація з психологом. Безліч звернень до священника було на початку пандемії в 2020-му: депресії, моральна втома, панічні атаки. «Звісно, є серйозні випадки, – каже настоятель. – Наприклад, коли лікарі розводять руками, а аналізи добрі, і при цьому людина знемагає від якихось хворобливих станів. Тоді можна підозрювати певні магічні дії, хоча кожен випадок потребує

Свідчення людей, які зцілилися біля ікони

окремого аналізу. Але однозначно не варто стверджувати, що будь-яка хвороба чи проблема – це насправді одержимість злими силами. В більшості випадків достатньо молитви за зцілення. Та найліпший екзорцизм – це щира сповідь». Автор: Наталя МОСТОВА Джерело: Галицький кореспондент (https://gk-press.if.ua/selo-de-stayutsyachudesa/)

32 «Шахіст, який прагне до нешаблонних, оригінальних рішень.» Юрій Авербах

дним з найсильніших шахістів України усіх часів по праву вважається львів’янин Олег Романишин. На жаль, стати чемпіоном світу з класичних шахів судилося лише одному з українців – Руслану Пономарьову. Проте, кілька наших земляків були на підході до світової корони. Серед них і Леонід Штейн, і Юхим Геллер, і Василь Іванчук, і Олександр Білявський, і Олег Романишин. Коли Олегові було п’ять років, його навчив грати в шахи його батько – Михайло Романишин. Він сам був доволі сильним шахістом. Зокрема, чемпіоном Львова у сорокових роках. Батько вдома мав багато книг, і там була хороша шахова атмосфера. Олег був наймолодшим в сім’ї, його брати також грали, однак були менш захоплені шахами. І Романишин-старший відвів свого сина до старого знайомого ще з повоєнних часів – Віктора Карта.

Віктор Карт та його школа

Звичайно, розповідаючи про Олега Романишина неможливо обійтися без докладної розповіді про його тренера, засновника львівської шахової школи. Батько Віктора був військовим лікарем, і сім’я багато подорожувала. Після війни родина Картів переїхала до Житомира, а Віктор вирішив вступити до Львівського університету на історичний факультет. І це при тому, що Київ був лише за 140 кілометрів від Житомира, а Львів – за 400. Таке рішення майбутнього видатного тренера призвело до появи львівіської, а не київської шахової школи. Почав Віктор грати в шахи доволі пізно, - років у 12. Після приїзду до Львова 1946 року і вступу до університету він перш за все попрямував на площу Ринок до шахового клубу. Тоді чемпіоном Львова був Михайло Романишин, батько майбутнього гросмейстера. Навчання в університеті багато часу не відбирало. А свій вільний час Карт проводив не лише в клубі – він був міцної статури – і в проміжку між шаховим клубом і преферансом став чемпіоном університету із штанги! Після закінчення університету Карту запропонували роботу вчителя у школах Львівської області (кілометрах в 30 від обласного центру). Тут він здобув безцінний педагогічний досвід, одружився. З’явилася донька Елла, і довелося шукати роботу у Львові. Місця вчителя історії не знайшлося, але звільнилося місце керівника шахового гуртка в Палаці піонерів. На той час виявився талант приятеля Карта великого Леоніда Штейна, який став гросмейстером і чемпіоном СРСР. Під звуки фанфар на честь його перемог талановита молодь пішла до Палацу, а також до ДЮСШ-2, де теж відкрилося відділення шахів. Сам Штейн неодноразово приходив на заняття до Палацу піонерів, давав сеанси, іноді аналізував з молоддю. Є знамениті фотографії, де він аналізує з Романишиним та семирічним Олександром Білявським, підстриженим під барабан. Що характерно для Карта-тренера? Розповідає гросмейстер Адріан Михальчишин, один з найліпших

СПОРТ

Багата творча фантазія львівського гросмейстера Олегу Романишину 10 січня виповнилося 70 років

вихованців львівської школи: «Роздуми про зміст тренувань і о шляхах зростання шахіста. На початку кар’єри читав книжки великих тренерів й дивувався, чому не виходить бажаний результат? Він перший зрозумів, що єдиний шлях – це індивідуальний підхід до кожного учня. Жодних спільних дебютних репертуарів (що, на жаль. характерно для багатьох майстрів-тренерів), навчання самостійної роботи і найприємніша дружня атмосфера під час занять. Пропагував учням роботу в парах , що приносило важливий змагальний елемент до тренування. На групових заняттях ми аналізували лише партії з класичних турнірів, і часто-густо обговорення були настільки гострими, що партію встигали проаналізувати лише за два заняття. Визначав сильні та слабкі сторони кожного, потім розвивав сильні та допомагав позбавитися від слабких за допомогою вправ. Діяв Карт методом спроб та помилок, але з помилок робив висновки – його перші учні Іра Розенцвайг та Мишко Бурдман стали чемпіонами СРСР серед школярів, але майстрівського рівня не досягнули. Зробив висновки. І молодше покоління стало жорсткіше у боротьбі та не розпилялося на непотрібні побічні заняття. Ми могли порівнювати його з іншими тренерами (коли увійшли до юнацьких збірних України та СРСР) і зрозуміли, що добрий тренер нагадує другого батька». Найбільший подвиг Карта – це прийняття рішення, що учні переросли його і що для них треба шукати інших наставників та спаринг-партнерів (я не знаю іншого тренера, який би пішов на таке). Так Білявський вчився у Ботвинніка та Болеславського, а Романишин – у Таля. Карт чудово відновлював кожного з учнів після поразок (кожному потрібний був специфічний підхід). З тренером молоді «дзвонарі» могли пожартувати без обмежень. У нас була сімейна (картівська) традиція – на турнірі перед вихідним днем всі разом до пізньої ночі грали у покер. І ось одного разу у Владикавказі 1978 року до опівночі «цинічні» учні виграли усі гроші в тренера. І той, розстроєний, плюхнувся спати. І, як завжди іронічний Олег Романишин, зауважив «Безтурботний сон бідняка!» Марта Літинська, Олег Романи-

шин, Олександр Білявський, та Адріан Михальчишин вигравали усе: чемпіонати СРСР (командні та особисті), Олімпіади, чемпіонати світу та Європи серед молоді та юнаків, Кубки Європи. Дехто з них у 80-х та 90-х роках були претендентами на корону. На початку 2000-х Карт переїхав у Гамбург, але не забуває своє рідне місто і своїх учнів.

Гросмейстер та пік його успіхів

Я познайомився з Олегом Романишиним у липні 1966 року. Він одразу викликав симпатію до себе. Певний час ми були в приязних стосунках. Зокрема, я здивував його тим, що чув про В’ячеслава Чорновіла, який на той час сидів у в’язниці. Шаховий зріст Олега був стрімким. Так, він став кандидатом у майстри спорту в 14 років і майстром у 16. Отримав свій титул міжнародного майстра, коли виграв чемпіонат Європи і став гросмейстром у 1976 році.

Пік успіхів Олега Романишина припав на другу половину сімдесятих років. Тоді Олег досягнув кілька вражаючих успіхів і зрештою вийшов на третє місце в рейтингу слідом за дійсним чемпіоном світу Анатолієм Карповим та віце-чемпіоном Віктором Корчним.

Єреван - 75

Найвищий зліт Романишина на всесоюзній арені припав на 43-й чемпіонат СРСР 1975 року. Тоді Олег розділив друге – п’яте місця, лише на пів-очка відставши від чемпіона – видатного вірменського шахіста – Тиграна Петросяна. Проте найліпшою партією багато експертів

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022 визнали саме зустріч Романишин – Петросян. Вже на п’ятому ході Романишин білими здивував суперника, колег-шахістів та глядачів, зробивши незвичайний хід слоном попереду пішака. Перед партією Олег спитав у Адріана Михальчишина, який був його секундантом на тому чемпіонаті, а чи не засміють його глядачі театру, в якому проходить турнір, за такий любительський на вигляд хід. «Засміяти могли б в цирку, а не в театрі», - слушно зауважив Адріан. І Олег зробив цей парадоксальний на вигляд хід. Але ще більше здивував 24-річний львів’янин своїм 16-м ходом, коли він попросту поставив під бій власного коня. І хоча Петросян певного моменту міг би досягнути миру, та він вирішив зіграти на перемогу. І то стало вирішальною помилкою. На 30-у ході славетний чемпіон склав зброю. Це була його єдина поразка в тому чемпіонаті. Олег згадував невеликий курйоз – який трапився у 1996 році під час шахової олімпіади у Єревані. Він пішов до аптеки, і людина за прилавком вигукнула: «Я знаю Вас, Ви розтрощили нашого великого Тиграна Петросяна у чемпіонаті 1975 -го року!». А про Романишина головний суддя турніру Михайло Юдович написав так: «Загальну увагу привертає яскрава і самобутня гра О.Романишина. Подеколи Олегові бракує терпіння під час позиційного маневрування. Та в нього є найголовніше, що необхідне видатному шахісту – багата творча фантазія, комбінаційний зір, прагнення шукати знаходити рішення, далекі від шаблону».

Ленінград - 1977

Виграти міжнародний турнір такого штибу – трапляється дуже рідко, добре, коли й раз у житті. Олег набрав 10,5 очка з 15 і розділив перше-друге місце з Михайлом Талем. Причому Таля для цього знадобилася виграти чотири партії поспіль на фініші, що для турнірів такого рангу – велика рідкість.

Романишин спеціально не готувався до турніру, бо щойно повернувся із змагання в Гавані. Проте у творчому відношенні йому вдалися партії з Юрієм Балашовим та Олександром Кочієвим. Балашова Олег «виловив» на схему, яка раніше у нього майже не зустрічалася. А Балашов вважається шахістом, який знає геть усе. Коли він зрозумів, що втрапив у неприємну позицію, було вже пізно. Таль високо оцінив гру Романишина, підкресливши, що до кількох турнірів вони готувалися разом. Цей успіх і дозволив Романишин стати третім у світі за рейтингом. Продовження на стор. 33

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

ЗАЩЕМЛЕННЯ – КОМПРЕСІЯ – БІЛЬ… ДЕКОМПРЕСІЯ – ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД БОЛІ!

МИ ЗНАЄМО ЯК ЦЕ ЗРОБИТИ!!!

Comprehensive Rehabilitation Clinic

АНДРІЙ ІВАНЧЕНКО, M.D. СТЕНОЗ?

У Вас з’явилась слабкість в ногах і біль в попереку? Можливо у вас стеноз хребетного каналу (грижа міжхребцевого диска). Вам потрібна ДЕКОМПРЕСІЯ!!!

ГОЛОВНА БІЛЬ, ЗАПАМОРОЧЕННЯ?

Можливо, причина в патології верхньо-шийного відділу хребта, і як результат - шийно-черепному синдромі Защемлення нервів і сосудів знімає ДЕКОМПРЕСІЯ!!!

Декомпресія

- звільнення нервових волокон, защемлених випнутим диском, або спазмованими м’язами. Це універсальний спосіб зняти спазм, набряк, запалення і усунути першопричину болі.

985 S. Buffalo Grove Rd., Buffalo Grove, IL 60089 | 847-681-1161 | OrthoPainRehab.com Тілбург – 79

«У заключній частині турніру конкуренцію чемпіону світу Анатолію Карпов склав лише Олег Романишин. Львівський гросмейстер в останні роки став одним із найсильніших гросмейстерів світу. На жаль, якісь пів-очка не дозволили йому увійти до числа учасників матчів претендентів. Стиль Романишина своєрідний, як і Карпов, він у кожній партії прагне до перемоги». Шахи, №4, 1980. Треба сказати, що Романишину для того, щоб стати другим, знадобилася в останньому турі взяти гору над Борисом Спаським. Олег провів її на високому рівні, час від часу турбуючи Бориса Васильовича з різних боків. Поступово, крок за кроком львів’янин переграв свого грізного суперника, який склав зброю на 62 –у ході. Олег високо цінував своє досягнення в Тілбурзі. Адже він лише на пів-очка відстав від Карпова і випередив багатьох великих гравців, таких як Лайош Портіш, Бент Ларсен, Борис Спаський, Ян Тімман, Василь Смислов, Роберт Хюбнер, Властиміл Горт, Дьюла Сакс, Генна Сосонко і Любомир Кавалек... Надзвичайно важкий турнір! Десь приблизно після 40 років шахова сила Олега стала знижуватися. Але, незважаючи ні на що, любов до старовинної гри в нього залишилася на все життя.

Гросмейстер як людина

Олег закінчив факультет німецької філології Львівського університету, захоплювався й іншими мовами, зокрема, іспанською. Є представником старої джентльменської школи,

яка вважала, що на партію гросмейстер має приходити у краватці та начищених туфлях. Словом, він завжди був одягнений, як на весілля. За свій зовнішній вигляд він дістав назвисько «Лорд». Гросмейстер є справжнім фанатом тенісу, в якому його дочка, Ольга, досягла певного успіху. Одного разу він навіть висловив думку, що для шахіста година тенісу важливіша за день фахових занять. Олег Романишин є цікавою особистістю, рафінований галицький інтелігент, завжди іронічно-скептичний. Серед його приятелів – артисти, художники, журналісти. Він постійно крутиться в бомонді. Тому можете собі уявити, як Олег відреагував на таку ситуацію. Колись, здається 1976 року, я приїхав до Львова у складі спортивної делегації Московського університету. І от якось ми гуляли по місту з капітаном шахової команди факультету журналістики Володею Фофановим. Він грав у шахи на рівні міцного четвертого розряду, але був чудовим організатором. До того ж, Володя перехворів на поліомієліт, в наслідок чого змушений був ходити на милицях. Але дух у Володі був міцний. Було б дивно, якби випадково ми не перестріли Олега Романишина. Звичайно, ми розговорилися. І я забув представити Володю та Олега один одному. Але Фофанов був дуже активною людиною, і він вирішив втрутитися у розмову.

Володя спитав у Олега: «Ви теж граєте в шахи?» Слідом зависла гоголівська пауза, яка супроводжувалася саркастичним поглядом Олега, який відповів коротко: «Так. Граю». 1974 року я перейшов з Київського університету до Московського. У той час там проходив командний

чемпіонат СРСР з шахів. Я зайшов до Олега і повідомив його про свої життєві зміни. «А я б так не зміг», відповів він. «Москва таке величезне місто. Усі кудись поспішають. Народу до біса. Інша справа – наш Львів. Зранку я виходжу з дому. Навіть сідати на автобус чи трамвай – немає сенсу. Спокійно йду собі пішки, заходжу до кав’ярні, зустрічаю друзів. Ні, в мегаполісі мені було б незатишно».

Попередні підсумки

У 70 років можна підбити певні попередні підсумки шахової творчості Олега Романишина. Романишин має позитивний баланс з чемпіонами світу Михайлом Талем, Тиграном Петросяном та Борисом Спаським. Так само веде в рахунку з Гаррі Каспаровим, проте треба зауважити, що Олег грав з ним, коли той був ще молодим, до завоювання ним звання чемпіона світу. 1993 року Олег потрапив до матчів претендентів. На жаль, його пік був уже позаду, а суперник йому дістався, який навпаки йшов до гори – Віші Ананд з Індії. Тому не дивно, що Романишин поступився – 2:5. Олег зробив набагато більший внесок у прогрес шахів, ніж багато хто із сьогоднішніх зірок. Його стратегія жертви пішака в дебюті, яку він перейняв у Альохіна, і яка принесла Романишину стільки перемог, на думку фахівців, знайшла подальший розвиток у творчості Каспарова. Олег винайшов свій власний дебют Романишина (1. Кf3 Кf6 2.с4 е6 3.g3 а6!?), який став доволі серйозною зброєю для чорних. Колись головною рисою гри Романишина була його буйна фантазія. Та згодом він став надавати перевагу техніці. На жаль, це призвело до певного зниження його результатів. Але, незважаючи на це, львівський корифей продовжує доволі часто грати в шахи. А причина в тому, що Олег беззавітно любить старовинну гру. Автор: Петро МАРУСЕНКО, міжнародний майстер Джерело: Укрінформ (https://www.ukrinform.ua/ rubric-sports/3382225)

ЧАС І ПОДІЇ

ГОРОСКОП

34 Овен

Астрологічна обстановка цього тижня не А Ас надто сприятлива для Овнів. Ймовірно, доведеться зберігати чийсь секрет або стримувати роздратування, що рветься через край. Все більш-менш нормалізується до середи. Дорогі Овни, обставини, які раптово відкриються у цей час, потребують неквапливого аналізу. Імпульсивна поведінка не позбавлена малоприємних наслідків. Краще добре все обдумати, ніж відразу діяти. Заключний період тижня – чудовий момент, щоб написати або зателефонувати одному з давніх друзів. Можливо, хтось із вас визнає актуальним відродити минулий роман, принести вибачення якійсь людині, більше уваги приділити своїм близьким.

#4 I 01.26.2022

Телець

ТТельці Те л стануть головними режисерами подій цього тижня. Зірки не радять забувати про інтереси протилежних сторін. Астрологічна картина щодо вашого зодіакального знака не позбавлена невизначеності. В який бік поведете корабель, у той і попливе. Проте важливо стежити за напрямом вітру (тобто об’єктивно оцінювати ситуацію). Найменше сумнівів повинно бути у особистих справах. Від вас, дорогі Тельці, багато залежить, якщо не все. Людина, якій колись освідчилися в коханні, а потім охололи, має знати жорстоку правду. Ця порада стосується кожного із життєво важливих аспектів. Намагаючись щось приховати, ви ще більше ускладнюєте ситуацію.Називайте речі своїми іменами.

Рак

Тижд Тиждень для Терезів виявиться досить насиченим. Представникам вашого знаку Зодіаку доведеться приймати рішення, від яких залежить найближче майбутнє, допомагати комусь із близьких. У низці подій легко забути про себе, але зірки все ж таки застерігають вас від подібного. Знайдіть вільний час, щоб перевірити свій організм на наявність неприємних симптомів та приділіть увагу відпочинку. В останній період тижня Терези помітять приємне пожвавлення в особистих справах. Навчіться читати між рядками натяки, що виходять від осіб протилежної статі. Якщо ви давно хотіли поставити експеримент зі стилем, зараз для цього цілком вдалий час. Покладіться на свої бажання та уявлення.

Скорпіон

Цьог тижня для Скорпіонів будуть пріоритетними турботи щодо Цього сім’ї. При найближчому розгляді стане зрозумілим, що існує багато справ, які раніше ви чомусь не помічали. Клопіт перемежовуватиметься з активним спілкуванням. Швидше за все, дистанційно, але Скорпіонам все ж таки доведеться брати участь у житті інших людей. Бажання довести свою значимість не залишить Скорпіонів протягом усього тижня. Слідкуйте за тим, щоб ці старання не виявились марною тратою сил. Організму слід надати можливість для відпочинку. Ознайомтеся із популярними практиками для позбавлення від емоційних навантажень.

Вичікувальна позиція цього тижня стане для В Козерогів розумним рішенням. Перш ніж вкладати в будь-що свою енергію і особистий час, оцініть можливі ризики. До стабільності ще далеко, а значить немає сенсу вибудовувати довгострокові плани, живіть поточним моментом. Ближче до кінця тижня Козерогам вдасться пізнати благоденство. Можливо, це виражатиметься лише в дрібницях, головне, ви перестанете мучитися внутрішніми сумнівами. Якщо виявиться творчий порив, не намагайтеся його гасити, а неодмінно реалізовуйте! Багато Козерогів в цей період тижня звернуть погляд у бік почуттів, і зараз саме час дати поштовх відносинам, які з якихось причин зупинилися у своєму розвитку.

Астрологічна обстановка цього тижня для Левів буде сприА ятливою та рівною. Оптимістичний настрій, якому дозволите переважати, зробить продуктивною взаємодію Космосу з іншими людьми. Зараз чудовий момент, щоб поставити важливе питання, викласти комусь свої побажання чи сформулювати прохання. Дорогі Леви, утримайтеся від справ, результат яких вам не зрозумілий. Багато що залежить не тільки від вас, але й від ситуації, що швидко змінюється. Зараз найправильніше для представників вашого зодіакального знака – трохи почекати, доки ситуація стабілізується. Докладіть зусиль для цієї стабілізації, це Вам тільки допоможе.

Терези

Ас Астрологічний прогноз цього тижня обіцяє Дівам приріст життєвих сил. Можливо, ви знайдете інформацію, яку можна використовувати з розрахунком на майбутнє. Перспективні домовленості, укладені в цей період, будуть на руку не лише представникам вашого знака, але й другій стороні, що гарантує порозуміння та чудовий настрій. Єдине, що може трохи спантеличити, це особисте життя. Дорогі Діви, утримайтеся від ультиматумів на адресу свого партнера. Щоб знайти взаємовигідні рішення, не відмовляйтеся йти на поступки. Найкраща ваша зброя — це гумор (зокрема, вміння посміятися з себе). Самокритичність також не завадить, особливо для усвідомлення поглядів і потреб протилежної сторони.

Козеріг

ТТиждень, Ти ж коли Близнюкам слід будь-якими шляхами уникати дебатів. Нехай оточуючі залишаться при своєму. Головне зберегти емоційну рівновагу та впевненість у власних силах. Середина тижня порадує тих, хто, здавалося, безнадійно закоханий. Ви отримаєте надію на зближення з пасією, але це станеться не відразу. Вихідні гороскоп рекомендує присвятити тільки собі. Особливо це актуально для Близнюків, які витратили багато сил на вирішення побутових чи особистих проблем. Тепла ванна, аромотерапія, розслаблюючі композиції та масаж – відмінний шлях до релаксації та чудового настрою.

Лев

Багатьом представникам знака Зодіаку Рак цей тиждень видасться довгим. Б У той же час гороскоп не віщує будь-яких труднощів. Правильніше сказати, що ситуація навколо вашого зодіакального знака буде занадто прісною. Не намагайтеся її розхитати, це вам не потрібно. Поки всі навколо займаються чимось своїм, і ви зробить саме так. Подумайте, які відносини постійно відкладали, і приступайте до реалізації. Друга половина тижня, ймовірно, вимагатиме відповіді на якесь серйозне питання, пов’язане або з фінансовою, або з міжособистісною сферою. Не намагайтеся знайти гідних порадників. Будь-які рекомендації, отримані з боку, не проллють світло на те, що відбувається через свою необ’єктивність, властиву цьому періоду. Вирішувати треба самостійно.

Діва

Близнюки

Стрілець

Цьог тижня у багатьох Стрільців виникне потреба завершити Цього Ц справи, раніше відкладені до кращих часів. Ваші енергетичні ресурси будуть досить високі, тому немає сенсу простоювати. Вам потрібно провести найближчі дні з максимальною користю — організувати особистий простір, упорядкувати свої думки, зміцнити відносини з близькими. На середину тижня стабілізується внутрішньосімейна обстановка. Це слушний момент, щоб обговорити за сімейним столом плани на майбутнє, вирішити інші питання, в яких раніше не вдавалося дійти спільної думки. Головне - не перестарайтеся у доказі своєї правоти, іноді корисно піти на поступки.

Водолій На початку цього тижня Водоліям буде корисно підбити фінальну межу під тим, що вже пройдено. Вивчіть накопичений досвід, подумайте, що спричинило помилки. Визначте, які завдання вам стануть актуальними найближчим часом, коли з’явиться можливість підвищити активність. Зараз вдалий момент, щоб подолати у собі сумніви чи позбутися шкідливої звички. Розширення кругозору - ще одне з пріоритетних завдань, на яке варто звернути увагу. До кінця тижня може появитися легкий смуток. Найкращий спосіб його усунути – гумор чи спілкування. Подивіться комедію, запросіть друзів на онлайн-вечірку, зателефонуйте знайомому, який має багатий багаж кумедних історій.

Риби Цього тижня у Риб очікується надлишок нетривіальних ідей, не позбавлених геніальності. Зосередьтеся на тому, що можна зробити, не вдаючись по допомогу з боку. Все, що маєте намір здійснити, цілком досяжно. Хоч би що там було, астрологічна обстановка цього періоду на початок п’ятниці сприятлива для Риб. Наприкінці тижня у багатьох риб може виявитися напруга у спілкуванні з друзями або родичами. Вас намагатимуться переконати у своїй правоті або ж переслідуватимуть з якимись моралями. Найкращий варіант поведінки в цьому випадку — зробити, як мінімум, вигляд, що ви уважно вислухали співрозмовника.

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

ам’ятаєте минуле літо, коли на території колишньої державної школи-інтернату (на фото) для дітей корінних народів у Британській Колумбії (Канада) було виявлено масове поховання з останками сотень дітей? За сім місяців, що минули з моменту появи цієї шокуючої новини, не знайдено жодного тіла, і на цьому місці не викопано жодної лопати землі. Попри повідомлення світових ЗМІ минулого літа, на території Камлупської школи-інтернату для індіанців фактично нічого не «виявлено».

У здоровому суспільстві це стало б скандалом. Історія, яка тижнями фігурувала в заголовках і спровокувала підпали, що знищили десятки церков у Канаді, у кращому разі була заснована на хитких і неперевірених доказах, у гіршому — на відвертій та злобній брехні. Можливо, ви пам’ятаєте роздуте висвітлення цієї історії. CNN із величезним хвилюванням повідомила про те, що вони назвали «жахливим відкриттям». Канадська радіомовна корпорація додала до свого репортажу попередження, в якому йшлося, що «ця історія містить деталі, які можуть спричинити стрес у деяких читачів». Washington Post заявила, що звістка про масове поховання «вернула в центр уваги страхіття жорстокого поводження Канади з корінними народами». Кожне корпоративне видання вважало зрозумілим, що дійсно було виявлено масове поховання з сотнями, ніяк не менше, трупів дітей. Вони повідомили про це як факт. Політики швидко вишикувалися в чергу. Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо написав у Твіттері, що відкриття «є болючим нагадуванням про цю темну і ганебну главу історії нашої країни». Прем’єр-міністр Британської Колумбії Джон Хорган сказав, що він «жахається і вбитий горем». Управління Верховного комісара ООН з прав людини назвало це «великомасштабним порушенням прав людини» та закликало Канаду та Ватикан провести розслідування. Вожді племен у Канаді пішли ще далі і заявили, що знахідка є свідченням «масового вбивства корінних жителів» і що це була «спроба геноциду». Деякі з них порівнювали священиків та черниць, які керували інтернатами, з нацистами, маючи на увазі, що ці люди, як і нацисти, повинні відповісти за свої злочини. Прапори були приспущені. Було безліч запитів із вимогами з’ясувати обставини. Важливі і серйозні люди говорили, що треба зважати на расистське минуле Канади. Католицькі єпископи каялися за роль церкви в управлінні державними школами-інтернатами. А потім сталися підпали. У червні десятки церков по всій Канаді, більшість католицьких, деяким з яких

АНАЛІТИКА – СВІТ

У «братській могилі» індіанських дітей у Канаді не знайшли жодного трупа було більше століття, були спалені вщент. Жодна церква не була у безпеці. Як повідомляв тоді мій колега Кріс Бедфорд: «У Калгарі за одну ніч було осквернено 10 церков різних конфесій. Через кілька днів була підпалена в’єтнамська церква — через лічені години після того, як у ній відбулася перша повноцінна служба за рік». Загалом за останні кілька тижнів мішенями стали понад два десятки церков у Канаді, і люди підтримують це. Не тільки аноніми: 30 червня Харша Валія, виконавчий директор Асоціації громадянських свобод Британської Колумбії, відреагувала на історію про підпал однієї з церков, заявивши: «Спаліть усі вщент». Інші стали на її захист. Наомі Сейєрс, юрист з підтвердженим акаунтом у Твіттері, написала: «Я допомогла б їй спалити все це… а також допомогла б будь-якому обвинуваченому в підпалі, якщо він справді щось спалив». У центрі всього цього був пресреліз, випущений наприкінці травня об’єднанням племен Tk’emlúps te Secwépemc, в якому говорилося, що георадар виявив останки поряд з Камлупською школою, однією з найбільших таких шкіл для корінних народів, що діяла з 1890-х по 1970-і роки. «Це сувора реальність, і це наша правда, наша історія», - заявила вождь Розанна Казимир на пресконференції. І це те, з чим нам завжди доводилося боротися. Для мене це завжди була страшна, жахлива історія». Передбачалося, що розслідування буде продовжено разом із офісом коронера Британської Колумбії. Дані радара були лише попередніми, і можливе виявлення «братської могили», що містить останки дітей «віком від трьох років», у чому, схоже, ніхто не сумнівався, мало б підтвердити те, про що «говорили у суспільстві, але ніколи не було задокументовано». Це сталося понад сім місяців тому. З того часу на цьому місці не було ексгумовано жодного трупа. Люд-

ських останків, дітей чи когось ще, не виявлено, і результати радіолокаційного пошуку не підтверджені. Людина, яка проводила георадарне дослідження, «конфліктолог» на ім’я Сара Больє заявила ще в липні на пресконференції, що наявність «ймовірних могил» не може бути підтверджена, якщо не будуть проведені розкопки. Її дослідження охопило лише два акри із загальної площі 160 акрів і, за її словами, «ледве торкнулося поверхні». Жак Руайяр, почесний професор кафедри історії Університету Монреаля, нещодавно опублікував у The Dorchester Review докладне есе про те, що було знайдено в цьому та подібних місцях, а що ні. Руайяр пише, що в жодному з історичних документів, що зберігаються в урядових архівах, немає свідчень того, що смерті дітей з числа корінних народів у цих школах коли-небудь ховалися, або що будь-які трупи поміщалися в масові безіменні поховання, які трималися в секреті, або що батьків дітей будь-коли не інформували, як неодноразово минулого літа заявляли племінні групи, а засоби масової інформації слухняно це повторювали. На території Камлупської школи

дійсно є окремі могили, у тому числі й цвинтар, що активно використовується. Дітей, що померли в школі, коли вона ще діяла, найчастіше від туберкульозу, а також від грипу, жовтої лихоманки та черевного тифу, іноді ховали на цьому цвинтарі в окремих позначених могилах разом із священиками та черницями, похованими в тому ж місці.

Історія цієї та інших шкіл-інтернатів, за загальним визнанням, складна і має, як і більшість історичних подій, темний бік. Часто дітей корінних народів розлучали зі своїми сім’ями та змушували відвідувати ці школи, які уряд постійно недофінансовував. Коли діти вмирали, уряд часто відмовлявся платити за перевезення останків назад до громад, тому їх ховали на шкільних кладовищах. Багато надгробків зараз немає, але не тому, що хтось намагався їх приховати, а тому, що в цих віддалених районах було звичайною справою робити надгробки з дерева, і багато з них просто зруйнувалися з роками. Усе це, особливо за повної відсутності будь-яких підтверджених доказів існування «братської могили» чи її приховування, свідчить, що ця історія — гігантська вигадка. Її мета полягала в тому, щоб спровокувати моральну паніку, демонізувати католицьку церкву та потрапити до заголовків світових новин, спекулюючи на історичних образах. І це спрацювало саме так, як було заплановано. Але зрозумійте: через сім місяців після цієї сфабрикованої моральної паніки немає жодних повернень до теми в засобах масової інформації, жодних розслідувань щодо сотень трупів, виявлених у «братській могилі». Немає питань та вимог доказів. Наприклад, Ян Остін із New York Times, який ще у травні писав про неіснуючі «докази» існування «братської могили з останками 215 дітей», з того часу не коментував своє повідомлення. Найближче до цього він підійшов у жовтні, коли написав, що Папа Франциск висловив готовність відвідати Канаду для «примирення з корінними народами», і повторив свою попередню заяву про те, що «останки сотень дітей корінних народів були знайдені на місці колишньої Камлупської школи інтернату для індіанців у Британській Колумбії». Ні, цього не було. Там нічого не знайшли, бо ніхто не шукав. Напевно, ніхто ніколи не буде. Джерело: https://thefederalist.com/2022/01/19/ not-one-corpse-has-been-found-in-the-mass-graveof-indigenous-children-in-canada/ Переклад українською, «Час і Події».

У ФОКУСІ – АМЕРИКА

американському правому виданні «Townhall» з’явилася стаття Курта Шліхтера про те, які уроки могли б республіканці здобути з перемоги Глена Янгкіна у Вірджинії «Youngkin Brings the Pain and Shows Republicans How to Win». Пропонуємо Вам її переклад із мінімальними коментарями. Коли Глен Янгкін вирішив залишити кар’єру в бізнесі (він дійшов до посади головного виконавчого директора – chief executive officer/ CEO – компанії, яка управляє активами на суму понад 250 мільярдів доларів), щоб піти в політику, висунувшись на посаду губернатора Вірджинії, він виглядав просто ще одним республіканцем, на якого чекає швидкий провал. Але Янгкін не програв. Він переміг усупереч усьому. І він зробив це, не намагаючись зобразити із себе центриста і не догоджаючи лівій «Вашингтон пост». Янгкін переміг, всупереч порадам політконсультантів, оскільки сконцентрувався на проблемах, що хвилюють людей. І протягом усієї кампанії тримався цього підходу. Це радикально новий підхід для республіканців, вперше запропонований Дональдом Трампом. І водночас це відповідь на запитання: «Як республіканцям будувати свою політику після Трампа?»

Янгкін показав республіканцям шлях до перемоги

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022 ська партія висувала кандидатів, які, потрапивши до Вашингтона, і ставали більш заклопотаними тим, що писала вашингтонська ліва преса, ніж кошмаром, у якому опинялися їхні виборці через політиків: загиблі у нескінченних війнах сини, перенесення виробництв у Мексику і Китай, хвилі нелегальних іммігрантів, що перетворюють Америку на щось моторошне (як приклад таких політиків називається колишній сенатор Джефф Флейк, який критикував Трампа). Трампа обрали, оскільки він озвучив те, що люди хотіли почути від лідерів, але так і не почули. Трамп порушував питання, що хвилювали широкі маси, тому й випередив 16 інших кандидатів на республіканських праймеріз у 2016 році. Але більшість людей, на якомусь рівні, ніколи не очікували, що Трамп піде до кінця і виконуватиме обіцяне, наскільки це в його силах. Але Трамп поводився саме так. І так поки що поводиться губернатор Янгкін. Лівих лібералів все ще лихоманить. У день інавгурації губернатора Вірджинії один із твіттерів плакався, що «Глен Янгкін щойно видалив розділ «Різноманітність, рівність та інклюзивність» з вебсайту губернатора Вірджинії. Огидно». Ні, це чудово. Скавчання продовжилося і з приводу відсутності масок на святкуванні перемоги. Продовжуй плакати, лівий ліберал. Янгкін пообіцяв повернутися до нормального життя, позбутися паніки через пандемію та расове безумство, і він це зробив. Якщо він розумний, він продовжуватиме так діяти. І, впоравшись, він зробить себе претендентом на посаду президента, можливо вже у 2024 році. Рон ДеСантіс — ще один республіканець, який засвоїв ці уроки, і він є претендентом від Флориди. Губернатор Техасу Грег Ебботт намагається бути таким. Губернатор Південної Дакоти Крісті Ноем вдавала, що вона така сама, але показала справжнє обличчя, коли прогнулася перед позицією істеблішменту в питанні участі «транссексуальних» спортсменів у спортивних змаганнях (що означало допуск біологічних чоловіків/ юнаків на змагання жінок/дівчат). Нехай невдача губернатора Ноем стане для вас попередженням, губернатор Янгкін. Ви не матимете другого шансу з виборцями.

Урок другий: потрібно шукати питання, що резонують з настроєм виборців, і педалювати їх до межі, незважаючи на благодурість консультантів та здивовану незгоду еліти. (Пояснення: у Вірджинії батьки обурилися тим, як у школах насадУрок перший: те, що хвилює виборців, має жувалась трансгендерна ідеологія визначати повістку кандидата та відверто расистська «критична расова теорія», що малює і європеоїдів, і азіатів як реінкарнацію зла Не найпроникливіші вважають, вважають ці допомагають «прогресивному» прогресивному що секрет перемоги Трампа у 2016 зрушенню у керівництві великих через недостатньо темну шкіру та полягав в уїдливих твітах. Ні, твіти корпорацій, що ненавидять рес- підтримку цінностей західної цивібули не більше, ніж кумедним бо- публіканців. У зовнішній політиці лізації, виступи батьків на зустрічах республіканської керівництвом шкіл були дуже гонусом. Трамп показав республікан- представники цям, як можна перемагати, не за еліти нерідко намагалися втягнути стрими, це питання було головним допомогою чергової спроби наслі- країну в ще одну війну, у якій народ приводом для виборців, у яких діти дувати Рейгана. Для перемоги по- не був зацікавлений. Або пропону- шкільного віку, змінити підтримку трібно зосередитись на потребах та вати чергового псевдоконсерва- демократів на підтримку республіпроблемах виборців, а не на мірку- тора, рекомендованого (консерва- канців лише за 1 рік, причому не ваннях донорів чи партійної еліти. тивним союзом юристів) Federalist лише губернатора-республіканця обрали у Вірджинії минулого листоІ, зрозумівши в чому саме поляга- Society як суддя. паду, а й віцегубернатоють ці проблеми, зосереУрок другий: потрібно шукати ра, і прокурора штату, дитись на їх вирішенні. Це і в місцевому конгресі може стати рецептом успіпитання, що резонують з настроєм більшість стала респуху Республіканської партії виборців, і педалювати їх до межі бліканською, навіть у в епоху після Трампа. «лівих» округах у респуЯнгкін підтвердив це. Зрідка, коли кандидат республі- бліканців посилилася підтримка) Консенсус серед політконсультанУрок третій: слідуй обіцяному. тів був у тому, що в штаті Вірджинія, канської еліти спускався до проПершого дня на посаді губернаякий підтримав демократів у 2020 блем, що хвилюють простих смертроці, республіканцям потрібно них, він дорікав їм за недостатньо тора Янгкін видав указ про забородемонструвати «поміркованість», політкоректні думки, мовляв, невже ну «критичної расової теорії» у сисблизькість до центру, і в жодному ви, расисти з сіл, не розумієте, що темі суспільної освіти Вірджинії. Він разі не атакувати критичну расову нелегали, які порушують закони також заборонив носіння масок. Тут теорію, що просувається в амери- Америки вже тим, як вони прониканських школах. Чому? Тому що кли в країну, насправді роблять Урок третій: слідуй обіцяному. Янгкін в «пристойному» суспільстві «так щось чудове, що можна лише вітапообіцяв повернутися до нормального не прийнято», це може створити ти? Після подібної кампанії у 2016 кандидату образ «расиста» в очах життя, позбутися паніки через пандемію та «кращих людей». А те, що це непо- році виборці чітко вказали Джебу расове безумство, і він це зробив коїть середній клас, – нісенітниця. Бушу, куди йому потрібно вирушиНа чому концентруватись? Говоріть ти. Янгкін зробив щось незвичне, же він пішов тією ж дорогою, до якої Нас, виборців, обманювали і обрау програмі про зниження податків, про любов до поліцейських та про ледь не нечуване і радикальне: він звикли виборці з моменту інавгура- жали десятиліттями, і в ту хвилину, будівництво мосту «у світле майбут- слухав виборців, а не платних кон- ції Трампа, який по суті запропону- коли ви зробите це з нами, як це несультантів. Тому його передвиборна вав політичну інновацію: пообіцяв зграбно зробила Ноем, - Ви станете нє». історією. Жорстко, але це так. У програмі Янгкіна загальної ба- кампанія була гнучкою та динаміч- – і зробив! Слухайте громадян і дійте відпо(У значному відсотку випадків лаканини не було. Він прислухався ною, і реагувала на те, що хвилює до сподівань виборців, замість по- людей у цю хвилину, і, якщо треба, політики раніше давали обіцян- відно до їхніх сподівань, а не відпояснювати їм, чого вони ніби-то хо- швидко змінювала курс, щоб фокус ки, а далі використовували творчі відно до побажань донорів та еліздібності консультантів та радників, ти. Виконуйте свої обіцянки, навіть був саме на проблемах громадян. чуть. До честі Янгкіна, він не боявся щоб пояснити, чому виконати їх не якщо ви критикуєтеся з боку правІ з цієї кампанії Янгкіна можна вилячого класу. У цьому секрет майнести урок. Насправді навіть кілька говорити про те, чого інші республі- вийшло) Людям, які прийшли в політи- бутнього успіху Республіканської канці уникають зі страху уславитиуроків. Урок перший: те, що хвилює ви- ся «расистами». І завдяки цьому він ку лише останніми роками, важко партії. Такий урок Трампа. борців, має визначати повістку кан- не був помірним у тому сенсі, що не зрозуміти і наскільки радикальна, Джерело: https://townhall.com/columnists/ був політкоректним, не погоджу- і наскільки важливою є ця проста дидата. kurtschlichter/2022/01/20/youngkin-brings-theНа жаль, республіканці нерідко вався з консенсусом (переважно концепція «пообіцяв – зробив». pain-and-shows-republicans-how-to-win-n2602058 висували «ні риба, ні м’ясо» кадрів лівої) еліти. І завдяки цьому переміг. Протягом десятиліть РеспубліканПереклад українською, «Час і Події». типу Джеба Буша (син одного і брат іншого президента), які бачили своє завдання в тому, щоб сказати дурним масам про що саме їм треба дбати і переживати. Знижуючи податки республікан-

ЧАС І ПОДІЇ

CLASSIFIED – ОГОЛОШЕННЯ

#4 I 01.26.2022

ЗАМОВЛЕННЯ ОГОЛОШЕНЬ В РУБРИЦІ

"CLASSIFIED" ГАЗЕТІ "ЧАС І ПОДІЇ" Виписуйте чеки на "Mediator, Inc"

Ціна одного слова 50 ц жирним шрифтом 75 ц Розмір Бізнес Картка $20/ за випуск

Для замовлення оголошення телефонуйте: 773 - 697 - 3922

ɋ Ⱥ ɑ ȾȱȲ ȱ ɉɈ

ʿ̨̯̬̞̖̦̍ ̱ &ƌĂŶŬůŝŶ WĂƌŬ

ˌ̴̛̣̞̱̣̦̜̏̌̽ ̨̨̪̖̬̯̬̌ ;ŐƌŝŶĚŝŶŐ ŽƉĞƌĂƚŽƌͿ ʻ̌ ̨̛̦̖̪̦̜̏ ̸̨̨̛̬̜̍ ̖̦̔̽͘ ʆʤʝʢʤʘʡʵʴʨʲ ʥʤʡʲʧʲʠʤʴ ʨʖ ʖʣʙʡʻʟʧʲʠʤʴ ʢʤʘʖʢʞ ˃̴̨̖̣̖̦̱̜̯̖ ϴϰϳͲϵϮϴͲϵϳϲϴ

EĞĞĚĞĚ ŐƌŝŶĚŝŶŐ ŽƉĞƌĂƚŽƌ ĨŽƌ ƉĂƌƚ ƟŵĞ ŝŶ &ƌĂŶŬůŝŶ WĂƌŬ͘ WůĞĂƐĞ ĐĂůů ϴϰϳͲϵϮϴͲϵϳϲϴ͘ WŽůŝƐŚ ĂŶĚ ŶŐůŝƐŚ ůĂŶŐƵĂŐĞƐ ƐƉŽŬĞŶ

ȼɫɿ ɜɢɞɢ ɿɦɦɿɝɪɚɰɿɣɧɢɯ ɿ ɧɨɬɚɪɿɚɥɶɧɢɯ ɩɨɫɥɭɝ • Легалізація статусу в США • Нотаріальні послуги, апостиль, доручення, переклади • Багаторічний досвід в сфері юридичної практики • Індивідуальний підхід до кожного

Ɋɨɡɦɨɜɥɹɽɦɨ ɭɤɪɚʀɧɫɶɤɨɸ ɪɨɫɿɣɫɶɤɨɸ ɩɨɥɶɫɶɤɨɸ

Tel: 773-956-1759• Fax: 773-345-5622 Ǣɱɯɲɯ͸ ǟǝǉǝǡǈͺ

ǎʁʟ ʅɶɿɯʆʃʚ ɱ ǏʁɿΎǋʆʄʉɱ͸ ʃɶʅʄɵɯʁʚɿ ʂʚʇʈɯ Ǩɯʉʂɰʉʆɲ͸

ǈʃɲʁʚɼʇʒɿɯ ʂʄɱɯ ʈɯ ɵʄʇɱʚɵ ʆʄɰʄʈɻ ʃɶ ʄɰʄɱ΁ʟɺɿʄɱɻɼͽ

ʈɶʆʂʚʃʄɱʄ ʅʄʈʆʚɰɶʃ

ʅɶɿɯʆͽ

PLACE YOUR AD IN OUR CLASSIFIED SECTION Acceptable forms of payment are: checks, cash or credit cards MAKE ALL CHECKS PAYABLE TO MEDIATOR, INC.

Price for one word 50 c One word in bold type 75 c Business Card Size $20/ per issue (frame around)

Call for order - 773-697-3922

Робота

Різне

Потрібна жінка для роботи в російській сім’ї. 847-329-0202

Шукаю спонсорів на розробку

Потрібно на роботу: електрик з досвідом роботи в США. 224305-1991

проектування, виготовлення

Родина у Glenview шукає домогосподарку/няню з проживанням - 3 дні на тиждень (четвер, п’ятниця, субота). Вік дітей 7 та 9. Початок роботи – з січня. 847338-9779

алюмінієвої фольги з брухту.

ǡɶʁɶʋʄʃʉɼʈɶ Ǡɶʆɲʚʞ ̓̀̽Ύ͆ͅͅΎ̾̽̀̓

ПРИБИРАННЯ Увага, підробіток ввечері! Потрібні працівники (пари) на прибирання офісних приміщень в вечірній час. В місти Wheeling & Buffalo Grove. Вам обов'язково Залиште повідомлення на 224-676-3602 Мизателефонуємо!

ñĄ ĔĒąĒĖė ēĒĖĔĩąđĩ $/$ ĖĄ 2VBMJUZ $POUSPM ĕēĉĚĩĄďĩĕĖČ èĒĕĆĩĈ ĔĒąĒĖČ đĉ ĒąĒĆ ģċĎĒĆČč ēĔĒĆĒĈČĐĒ đĄĆěĄđđģ

дослiдницького апротонного электролiзеру для отримання Тел: +380-98-998-0786 Лікування онкозахворювань 3-4 стадії вихідців із СНД. Тел: +380-98-998-0786

Приймає пацієнтів в Українській околиці з 1981 року

Усі види стоматологічних послуг пос слуг • Пломбування П б • Коронки • Протези • Імпланти • Лікування кореневих каналів • Чистка зубів

Приймаємо більшість страховок Можлива оплата кредитною карткою

В офісі розмовляють українською, російською, польською 2226 W. Chicago Ave. Chicago, IL 60622

773-278-8380 0

)ULHQGO\ 'RPHVWLF &DUHJLYHUV XXX TZNCPMUSBJOJOH FEV y ǻȎȗȟȠȎȞȦȎ ȎȑȓțȤȳȭ Ȑ ȅȖȘȎȑȜ

üĆĉčđĄ ĘĄąĔČĎĄ ċĄēĔĒĜėħ đĄ ĔĒąĒĖė îĔĄĆĚĩĆ ĩ ëĄĎĔĩčđČĎĩĆ æĐĩĖČ ēĔĄĚĢĆĄĖČ ċ FNCSPJEFSZ NPOPHSBN NBDIJOF èďģ ĒēĉĔĄĖĒĔĩĆ ĕĖĄĆĎĄ IPVS

öĉĔĐĩđĒĆĒ ēĒĖĔĩąđĩ

óĔĄĚĩĆđČĎČ Ĉďģ ēĔĄĕėĆĄđđģ ĖĄ ėēĄĎĒĆĎČ ĒĈģćė óĒĖĔĩąđĩ ďĉćĄďĠđĩ ĈĒĎėĐĉđĖČ Ɣ èĒĕĆĩĈ đĉ ĆČĐĄćĄħĖĠĕģ

«É¼ÉÍ» ¿ÆÚ ½É¿ ½ $%öĔĄđĕēĒĔĖđĄ ĎĒĐēĄđĩģ ċĄēĔĒĜėħ æĒĈĩĪĆ $%- ĖĄ 0XOFS 0QFSBUPST ºË¿ ÂÈ»ÐÉ¿ÃÍ×ÌÚ Î 8IFFMJOH *- 053 ĄąĒ ďĒĎĄďĠđĄ ĔĒąĒĖĄ $PNQBOZ %SJWFST BWFSBHF VQ UP XFFL óĔĒēĒđėħĐĒ ćđėěĎČč ćĔĄĘĩĎ 0XOFS 0QFSBUPST BWFSBHF XFFL ȀȓșȓȢȜțȡȗȠȓ ǰȎȟȖșȪ

ǽǼȀǾǥǯǻǥ ǰǼǲǥǦ &'/ ǰǶǿǼǸǮ ǼǽǹǮȀǮ Ǻǥǿȍȅǻǥ ǥ ȇǼǾǥȅǻǥ ǯǼǻȁǿǶ

ɇɨɜɿɬɧɽ ɨɛɥɚɞɧɚɧɧɹ ± )UHLJKWOLQHU &DVFDGLD ɚɛɨ 9ROYR 7UXFNV 'U\ 9DQ 6ROR 'ULYHU ɰɟɧɬɿɜ ɦɢɥɹ ɜɫɿ ɦɢɥɿ ɨɩɥɚɱɭɸɬɶɫɹ ȀȓșȓȢȜțȡȗȠȓ

конструкторське

BOHDAN BILAS D.D.S.

ǒɥɧʃɱɸɺʹ ǜɥɽ ɹɥɧʃɥɹɹʕ ɽɻɷɥʃɿʎɸɺʹ ǔɷɥɾɱɸɺ ɨɺɾʐɧɵɺʔʹ ǁɹɿʃɵɱɲ ɨɼɥʁʐɵʹ

Ǒɱ ɨɺɧɺɼɱɸɺ ɧɥʅɺʔ ɸɺɧɺʔʹ

технології,

ǲȜȝȜȚȜȔȓ ȕțȎȗȠȖ ȣȜȞȜȦȡ ȳ ȝȞȖȏȡȠȘȜȐȡ ȞȜȏȜȠȡ ȕ șȳȠțȳȚȖ șȬȒȪȚȖ ȕ ȝȞȜȔȖȐȎțțȭȚ ȳ ȏȓȕ /PSUI .JMXBVLFF "WFOVF $IJDBHP *-

ë ēĔĒĊČĆĄđđģĐ ĈĉđĠ $PNF HP ćĒĈ

èĒĕĆĩĈ ĔĒąĒĖČ ēďĢĕ

öĉďĉĘĒđėčĖĉ

Одне з найдосвідченіших агентств в Чикаго "Euro Care"пропонує добре оплачувану роботу по догляду за літніми людьми: 1. Приємна літня жінка, що мешкає в Приємна літня пара з Mount Prospect шукає фізично сильну помічницю. Gary, IN шукає жінку по догляду. Робота 7 днів на тиждень, з проживанням. $200 / день. з проживанням, днів на тиждень. Потрібна хороша7англійська, DL і машина. $160/день. Знання англійської та досвід Жінка похилого віку з Glenview шукає досвідчену роботи вимагається. Водіння авто не жінку, з проживанням, 7 днів на тиждень $250 / день. Потрібна хороша обов’язкове. англійська, DL і машина. 2.Жінка Літняпохилого жінка ввіку центрі Чикагошукає шукає в Lincolnshire собі фізично помічницю з досвідом роботи на 12 жінкусильну по догляду, з можливістю год/день( без проживання). /день. Потрібні відвідування. 3-5 днів$170-180 на тиждень. 12 гарна англійська, DL, машина і досвід.

3. Приємна жінка в Northbrook на Літній чоловік в Lincolnshire шукаєшукає постійну помічницю, доглядати за ним 4 години вранці і роботу жінку по догляду. Робота з 4 години ввечері, до 7 днів в тиждень, $20/год. проживанням, днів на тиждень. Потрібна хороша 5англійська, DL, машина і досвід. $150-160/день. Жінка похилого віку в Glenview шукає собі Знання англійської, досвід( без роботи помічницю з досвідом роботи проживання). До 7 днів в тиждень, з 10 ран. до не 2 по-пол.; $17.50вимагається. Водіння авто обов’язкове. 18/год. Потрібні гарна англійська, DL, машина.

4.Приємна Пара в літня Skokie досвідченого парашукає в Chicago шукає досвідчену помічницю по (жінку). З проживанням, чоловіка догляду за літнім у вихідні, на 2 дні. $200/день.Робота Потрібназхороша англійська.5-7 Водіння чоловіком. проживанням, машини не потрібно. днів на тиждень. $170/день. Знання годинна зміна. $160-180. Вимагається Узнання нас єанглійської багато різних вакансій на вихідні, як для чоловіків, так і для англійської, наявність водійського та досвід роботи. посвідчення та автомобіль вимагається. жінок. Будь ласка, приходьте і зареєструйтеся у нас особисто. Водіння авто не обов’язкове.

Робота в Чикаго та околицях, з проживанням та без! 181 60641 |z773-545-5685 773-545-5685 181Waukegan WaukeganRd, Rd.,Ste Ste201 201,Northfield, Northfield, ILIL 60093 Денна або нічна робота для досвідчених caregivers. Приходьте в агенцію реєструватися особисто!

ЧАС І ПОДІЇ

ЧИКАГО ЗА ТИЖДЕНЬ

#4 I 01.26.2022

На початку цього тижня співробітники Метра готувалися до холодів у районі Чикаго Ж

ителі Чикаго, що прокинулися рано вранці, побачили підметені вулиці. А ті, які у вівторок вирушили на роботу, були майже шоковані: «Було схоже, що колії горять!» Це працівники Metra увімкнули аварійний обігрів рейок.

Зима заволоділа нашим містом, проте представник Metra запевнив пасажирів, що вони посипають сіллю платформи та зовнішні станції, допомагаючи нам безпечно дістатися роботи. «Коли стане дуже холодно, як очікується, у нас буде персонал, який негайно вирішить проблеми, якщо вони виникнуть», - сказав Майкл Гілліс, представник Metra. Так, коли настають сильні морози, Metra робить допоміжні кроки, щоб поїздка на роботу була безпечною та теплою. Metra запускає додаткові поїзди ночами, а співробітники працюють понаднормово, стежачи за шляхами, іноді використовуючи вогонь для обігріву стрілочних розгалужень. «У нас є газові пальники, які знаходяться поруч із обігрівачами стрілочних переказів — і коли ми їх вмикаємо, складається певне враження, що рейки горять», — сказав Гілліс. Очікується, що цей тиждень буде дуже холодним. Багато громад створили притулки для обігріву, наприклад, у Транспортному центрі Аврори на південному

иступаючи у програмі Fox News «Фокус Фолкнера», сенатор-республіканець із Луїзіани Джон Кеннеді висловив свою «огидність» до конгресмена-демократа з Джорджії Хенко Джонсона, який назвав Сенат расистським через провал закону про виборчі права.

Бродвеї, вони відкриті щодня з 7 вечора до 7 ранку. І поки жителі Чикаго вживають додаткових заходів проти жорстких холодів, деякі жителі міста все ще борються зі сніговими заметами та чекають, коли ж очисні машини дістануться їхньої вулиці. По всьому місту жителі прокинулися в понеділок під свіжою ковдрою легкого снігу і відкопували свої машини, перш ніж поставити сміттєві баки або інші предмети на свої місця для паркування, щоб їх пізніше ніхто не зайняв. Численні «фішки» були помічені на 18th Place біля Carpenter у Pilsen та у нашому Ukrainian Village також. На початку тижня в районі Чикаго випало від чотирьох до шести дюймів снігу, а у вівторок температура різко стрибнула вниз до -7 за фаренгейтом. І міська влада заявила, що коли йде сніг, жителі або їхні

керуючі несуть відповідальність за прибирання тротуару. Один громадянин, якого запитали мимохідь про його ставлення до таких порядків, сказав, що був розчарований цією практикою: «Я не згоден, і їм доведеться довести протилежне. Це жахливо. Вулиця нікому не належить. Знайти паркувальне місце досить складно. Припиніть це робити - блокувати паркінг. Це не наймирніше місто у світі, так що я боюся, що може зробити якийсь придурок, якщо ви приберете його стілець з вулиці, коли повертаєтеся додому після робочого дня і намагаєтеся припаркуватися. Мене це трохи турбує», - сказав один чоловік. Жителі, яким не подобається ця практика, можуть зателефонувати за номером 311, щоб повідомити про це. Переклад українською, “Час і Події”

«Це була страта»: вбивця продовжував стріляти в поліцейських навіть після того, як вони безпорадно лежали на підлозі

бивця, який напав на двох нью-йоркських поліцейських у квартирі в Гарлемі, продовжував стріляти в поранених офіцерів, навіть коли вони безпорадно лежали на підлозі, це було зафіксовано натільною камерою. Професійний злочинець Лашон Макніл використав пістолет Glock із «магазином великої ємності», щоб убити одного з офіцерів і серйозно поранити його напарника, також у нього під ліжком була захована заряджена зброя типу AR, як сказали The Post джерела в правоохоронних органах. За словами джерел, підозрюваний слухав екстремістські антиурядові та антиполіцейські підкасти, перш ніж напасти на поліцейських. Джерела повідомили, що Макніл продовжував стріляти у поліцейських, що вже лежать на підлозі, про що свідчать кадри з натільних камер офіцера і характер ран жертв.

Американцям не подобається, що їх без кінця називають расистами

«Докази вказують на те, що в обох офіцерів стріляли і після того, як вони поранені лежали на підлозі», - сказало джерело, знайоме з ходом розслідування. Інше джерело додало: «Все це знято на їхні натільні камери. Це була кара». У ході операції було вбито офіцера поліції Нью-Йорка Джейсона Рівера, а його напарник Вілберт Мора залишається в критичному стані.

Лашон Макніл

Мати Макніла, 47-річного засудженого злочинця, розповіла The Post, що її син страждав на психічне захворювання. Влада заявила, що 22-річний офіцер Рівера був оголошений мертвим у п’ятницю ввечері, а 27-річний Мора перебуває у критичному стані після двох операцій у Гарлемському медичному центрі. Одна з куль застрягла у його мозку. Понад 200 офіцерів — поліцейських Нью-Йорка, солдатів штату та поліцейських з інших агентств, у неділю вдень пройшли маршем до лікарні на знак підтримки офіцера Мори, який, за словами джерел, перебуває на апараті життєзабезпечення. Поліція повідомила, що Мора, як очікується, буде доставлений до лікарні в Лангоні Нью-Йоркського університету. Автори: Joe Marino, Tina Moore, Jorge Fitz-Gibbon Джерело: https://nypost.com/2022/01/23/ nypd-ambush-cop-killer-kept-firing-at-downedofficers-sources-say/ Переклад українською, “Час і Події”.

Кеннеді сказав, що заяви демократів про те, що республіканці є расистами, повинні припинитися. Він додав, що американці вже втомилися від того, що їх називають расистами. «Конгресмен Джонсон бере приклад зі свого лідера, президента Байдена. Я, наприклад, не можу знайти нікого, до кого б я відчував ненависть. Я у всьому і у всіх шукаю тільки добро.

Я зустрічався з президентом Байденом – він добрий хлопець. Чи президент Байден є бездоганною людиною? Ні. Чи намагається він ставати краще? Теж ні. У цьому проблема. Він продовжує руйнувати все, що можна. Два тижні тому він їздив до Джорджії, де у чистому вигляді продемонстрував расову демагогію. І це те, що конгресмен Джонсон повторює, як папуга. Президент Байден, по суті, назвав десятки мільйонів американців расистами лише за те, що вони не хочуть мати “місяць виборів”, а хочуть, щоб був День виборів, і вважають, що якщо людина голосує, то вона має довести, що вона саме та за кого себе видає». «Мене це образило. Це також образило десятки мільйонів американців», – продовжив Кеннеді. «Я був ображений, коли віцепрезидент Харріс під час дебатів на праймеріз практично назвала президента Байдена расистом за те, що він не підтримав необхідність підіймати з ліжка 10-річних дітей о 4:30 ранку, щоб везти їх дві години до шкіл на автобусі. Багато американців – і чорні, і білі протестували проти цього. Я вважав, що це є расова демагогія. Це зовсім не допомагає нашій країні. Я скажу так: американці вже втомилися від того, що їх називають расистами, зрадниками чи нацистами за те, що вони не згодні з Woke – “пробудистською”, неосоціалістичною програмою президента. І саме тому підтримка Байдена котиться униз. І він має це зупинити». Автор: Trent Baker Джерело: https://www.breitbart.com/clips/2022/01/21/ kennedy-americans-are-getting-pretty-tired-of-being-calledracist-by-democrats/) Переклад українською, “Час і Події”.

ЧАС І ПОДІЇ #4 I 01.26.2022

CLASSIFIED – РОБОТА

Triple D Express

Потрібні досвідчені водії СDL 70-75 ц/миля 2016, 2017 Freightliner & Volvo New trailers Direct deposit weekly Clean driving record required All miles & extra stops paid Local Drivers needed (Chicago) Trucks for Sale / Lease

OWNER OPERATORS 90% from gross

IFTA preparation available Reefer & Dry Van loads Fuel cards available Direct deposit weekly In house repairs & Tire discounts HIRING : DISPATCHERS, MECHANICS, ACCOUNTING Towing bar available for rent $150 – 1st day • $100 – every additional

Розмовляємо вашою мовою 630-853-6420 ; 224-622-3954 dobrind@tripledexpress.com

ЗАПРОШУЄ на РОБОТУ ВОДІЇВ CDL із ДОСВІДОМ Оплата до 70-75 ц/миля Оплачуємо всі милі (loaded and empty) Стабільні рейси Drop and Hook Dry Van Нові траки Volvo 2020-2022 Бонуси за хороші інспекції Гарантуємо не менше 3000 миль в тиждень 24/7 підтримка для ефективної роботи

Для Owners Operators: • Завжди надаємо найвищі ринкові ціни • Оплачуємо 90% від gross

Досвідчені диспетчери 24/7, які завжди знайдуть найбільш оплачуваний вантаж Напрямок вантажів та кількість миль за бажанням Надаємо в рент нові трейлера Розмовляємо українською, російською, польською

ЧАС І ПОДІЇ

F e d e r a l

C r e d i t

U n i o n

#4 I 01.26.2022

YEARS SERVING OUR COMMUNITY

SELFRELIANCE VISA® CREDIT CARDS

MAXIMIZE CONVENIENCE. MINIMIZE RISK. CONTACTLESS PAYMENTS. $0 ANNUAL FEE • $0 FOREIGN TRANSACTION FEES • $0 CASH ADVANCE FEES • $0 BALANCE TRANSFER FEES

ˣ ˽˰́ ˷˰˲˶˴˸ ˴˻̏ ˲˰́ ̔ ˧ˣ˔˞˒ˆ ˟ˠ˞˟˞˗˘˦ˆˇ

˟˵̀˵˺˰˷˸ ˱˰˻˰˽́̃ 0% APR* ˽˰ ˼̖̖́̏̆˲

˔˻̏ ˽˾˲˸̅ ̂˰ ̖́˽̃̎̇˸̅ ̀˰̅̃˽˺̖˲

˚˾˻˸ ˲˸ ˿˵̀˵˺˰˷̃̔̂˵ ̖́˽̃̎̇˸˹ ˱˰˻˰˽́ ˷ ˺̀˵˴˸̂˽˸̅ ˺˰̀̂˾˺ ̖˽̈˸̅ ̖̄˽˰˽́˾˲˸̅ ̃́̂˰˽˾˲ ˽˰ ́˲˾̎ 6HOIUHOLDQFH 9LVD® ˺̀˵˴˸̂˽̃ ˺˰̀̂˺̃ ˲̖˴ ̖́̇˽̏ ̀ ˿˾ ˻̎̂˾˳˾ ̀ %DODQFH WUDQVIHU IHH RU ZKLFKHYHU LV JUHDWHU

LEARN MORE AND APPLY ONLINE

*APR = Annual Percentage Rate. Credit card balances transferred to your Selfreliance Visa® credit card between January 1st and February 28, 2022 will receive 0% APR for 12 months from date of transaction. All balances transferred during this promotion are subject to a balance transfer fee of 1.99% of the transferred amount or $5.00, whichever is greater. The transfer fee will be added to the Selfreliance Visa account associated with the transferred funds. Finance charges will begin accruing on date of transaction. For new and existing cardholders. After the promotional time frame expires, remaining balance will migrate to the standard APR applicable on Selfreliance VISA® accounts. The current APR is 14.9% for Visa® Classic credit card, 9.9% for Visa® Preferred Rate credit card, 11.9% for Visa® Platinum Rewards and Cash Back credit cards. All SFCU loan programs rates and terms are subject to change at any time without notice. For further information, please call toll free 1.888.222.8571.

EQUAL OPPORTUNITY LENDER

SELFRELIANCE.COM

+RPH 2ɝFH 2332 W. Chicago Ave., Chicago IL 60622, 773-328-7500 5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656

773-589-0077

734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106

973-373-7839

26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091

586-757-1980

136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067

847-359-5911

558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306

201-795-4061

11756 Charest St., Hamtramck, MI 48212-3059

313-366-0055

973-887-2776

2UFKDUG /DNH 5G :HVW %ORRPȴHOG 0Ζ 248-487-0330

302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108

630-307-0079

& 1 -H΍HUVRQ 5G :KLSSDQ\ 1-