Анатомія людини, том 2, вид. 7 / Головацький А. С., Черкасов В. Г. та ін.

Page 1

www.nk.in.ua


А. С. Головацький, В. Г. Черкасов, М. Р. Сапін, А. І. Парахін, О. І. Ковальчук

АНАТОМІЯ  ЛЮДИНИ у трьох томах За редакцією В. Г. Черкасова та А. С. Головацького

ТОМ 2 Сьоме видання, доопрацьоване

Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації

Вінниця Нова Книга 2019


УДК 611(075) А64 Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації (лист № 1/11-12044 від 29.07.2014) Автори: Андрій Степанович Головацький – доктор медичних наук, професор, заслужений працівник освіти України, завідувач кафедри анатомії людини та гістології медичного факультету Ужгородського національного університету; Віктор Гаврилович Черкасов – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри анатомії людини Національного медичного університету імені О. О. Богомольця; Михайло Романович Сапін – доктор медичних наук, професор, академік Російської академії медичних наук, заслужений діяч науки Російської Федерації, завідувач кафедри анатомії людини Московської медичної академії імені І. М. Сєченова; Анатолій Іванович Парахін – кандидат медичних наук, доцент, завідувач курсу мануальної медицини кафедри неврології, психіатрії та рефлексотерапії Київського медичного університету УАНМ; Олександр  Іванович  Ковальчук – доктор медичних наук, професор кафедри медико-біологічних дисциплін Національного університету фізичного виховання і спорту України.

Рецензенти: Ю. Й. Гумінський – доктор медичних наук, професор кафедри анатомії людини Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова; Ю. Я. Кривко – доктор медичних наук, професор, ректор ВНКЗ ЛОР “Львівський інститут медсестринства та лабораторної медицини ім. Андрея Крупинського”; Б. Г. Макар – доктор медичних наук, професор кафедри анатомії людини Буковинського державного медичного університету. Видання підготовлено відповідно до наказу МОЗ України від 22.06.2010 р. № 502 як єдиний національний підручник Анатомія людини : підручник : у 3 т. Т. 2 / А. С. Головацький, В. Г. Черкасов, А64 М. Р. Сапін [та ін.]. – 7-ме вид., доопрац. – Вінниця : Нова Книга, 2019. – 456 с. : іл. ISBN 966-382-022-5 (повне зібрання) ISBN 978-966-382-753-7 (том 2) У другому томі підручника подано сучасні дані про будову нутрощів, центральної нервової системи та органів чуття. Дано характеристику органів, систем і апаратів органів, кровопостачання, відтоку крові і лімфи від цих анатомічних структур та їх іннервації. Допоможуть у кращому засвоєнні матеріалу зведені таблиці. В кінці кожного розділу підручника є питання для повторення і самоконтролю, які дозволяють краще зрозуміти прочитане. Усі анатомічні терміни подані українською і латинською мовами і відповідають Міжнародній анатомічній номенклатурі (Сан-Паулу, 1997) – українському стандарту (Київ, 2001). Підручник призначений для студентів та викладачів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації, складений за кредитно-модульним принципом відповідно до вимог Болонського процесу. УДК 611(075)

ISBN 966-382-022-5 (повне зібрання) ISBN 978-966-382-753-7(том 2)

© Автори, 2011 © Автори, 2019 © Нова Книга, 2019


ЗМІСТ ВЧЕННЯ ПРО ВНУТРІШНІ ОРГАНИ (СПЛАНХНОЛОГІЯ) .................................................. 7 План опису нутрощів ............................................................. 9

ТРАВНА СИСТЕМА ......................................................9 РОТОВА ПОРОЖНИНА.................................................12 М’язи м’якого піднебіння і зіва ...................................14 Вікові особливості стінок ротової порожнини ......16 ЯЗИК ........................................................................................17 М’язи язика ........................................................................19 ЗУБИ ........................................................................................22 Характеристика зубів .....................................................27 Анатомічні особливості постійних зубів .................28 Різці ......................................................................................29 Верхні різці ........................................................................29 Нижні різці.........................................................................31 Ікла........................................................................................31 Малі кутні зуби.................................................................32 Великі кутні зуби .............................................................33 Розвиток зубів...................................................................34 Аномалії зубів ...................................................................36 Кровопостачання зубів ..................................................37 Іннервація зубів................................................................37

Внутрішня будова печінки ...........................................73 Кровопостачання печінки.............................................75 Іннервація печінки ..........................................................76 ЖОВЧНИЙ МІХУР ...........................................................76 Вікові особливості печінки і жовчного міхура ......78 ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА ............................................78 Кровопостачання та іннервація підшлункової залози ...................................................81 Вікові особливості підшлункової залози ................81 ЧЕРЕВНА ПОРОЖНИНА Й ОЧЕРЕВИНА ..........82 Брижі....................................................................................85 Зв’язки печінки ................................................................85 Чепці.....................................................................................86 Великий чепець ................................................................87 Закутки, ямки, складки та заглибини.......................88 Короткий нарис розвитку травної системи в онтогенезі ...................................................91 Варіанти, аномалії і вади розвитку органів травної системи .............................................93

ДИХАЛЬНА СИСТЕМА ........................................... 96 НІС І НОСОВА ПОРОЖНИНА ...................................96 Вікові особливості порожнини носа ...................... 100

ГЛОТКА ...................................................................................41 Кровопостачання глотки...............................................45 Іннервація глотки ............................................................45 Вікові особливості глотки ............................................45

ГОРТАНЬ ............................................................................. 100 З’єднання хрящів гортані........................................... 103 М’язи гортані .................................................................. 105 Порожнина гортані ...................................................... 109 Кровопостачання гортані ........................................... 110 Іннервація гортані ........................................................ 110 Вікові особливості гортані......................................... 110

СТРАВОХІД...........................................................................45 Кровопостачання стравоходу ......................................48 Іннервація стравоходу ...................................................48 Вікові особливості стравоходу ....................................48

ТРАХЕЯ ................................................................................ 111 Кровопостачання трахеї ............................................. 113 Іннервація трахеї........................................................... 113 Вікові особливості трахеї ........................................... 113

ШЛУНОК ...............................................................................49 Кровопостачання шлунка .............................................55 Іннервація шлунка ..........................................................55 Вікові особливості шлунка ...........................................55

БРОНХИ .............................................................................. 114

РОТОВІ ЗАЛОЗИ ...............................................................37 Великі слинні залози ......................................................38

ЛЕГЕНІ ................................................................................. 117 Внутрішня будова легені............................................ 120

ТОВСТА КИШКА ...............................................................61 Кровопостачання товстої кишки................................67 Іннервація товстої кишки .............................................68 Вікові особливості товстої кишки .............................68

ПЛЕВРА ................................................................................ 124 Межі легень .................................................................... 126 Кровопостачання легень ............................................ 128 Іннервація легень .......................................................... 129 Кровопостачання та іннервація пристінкової плеври ................................................ 129 Вікові особливості легень і плеври......................... 129 Варіанти й аномалії розвитку органів дихальної системи ..................................... 130

ПЕЧІНКА ................................................................................69 Частки, частини, відділи та сегменти печінки .......72

СЕРЕДОСТІННЯ ............................................................. 130 Короткий нарис розвитку дихальної системи .... 131

ТОНКА КИШКА .................................................................56 Кровопостачання тонкої кишки .................................60 Іннервація тонкої кишки...............................................60 Вікові особливості тонкої кишки ...............................60


СЕЧОВО-СТАТЕВИЙ АПАРАТ........................... 133 СЕЧОВА СИСТЕМА .......................................................... 133 НИРКА .................................................................................. 133 Іннервація нирки .......................................................... 142 Вікові особливості нирки........................................... 142 СЕЧОВІД ............................................................................. 143 Кровопостачання та іннервація сечоводів ........... 143 СЕЧОВИЙ МІХУР .......................................................... 144 Кровопостачання та іннервація сечового міхура .... 145 Вікові особливості сечоводів і сечового міхура ..... 146 СЕЧІВНИК ......................................................................... 146 СТАТЕВІ СИСТЕМИ.......................................................... 148 ЧОЛОВІЧА СТАТЕВА СИСТЕМА............................... 149 Внутрішні чоловічі статеві органи ........................... 149 НАД’ЯЄЧКО ....................................................................... 151 Кровопостачання та іннервація яєчка і над’яєчка ........................................................ 152 Вікові особливості яєчка і над’яєчка...................... 152 СІМ’ЯВИНОСНА ПРОТОКА..................................... 153 ПУХИРЧАСТА ЗАЛОЗА .............................................. 154 Кровопостачання та іннервація сім’явиносної протоки і пухирчастої залози ............................... 155 Вікові особливості пухирчастої залози ................. 155 ПЕРЕДМІХУРОВА ЗАЛОЗА ..................................... 155 Кровопостачання та іннервація передміхурової залози............................................. 156 Вікові особливості передміхурової залози .......... 157 ЦИБУЛИННО-СЕЧІВНИКОВА ЗАЛОЗА .......... 157 Кровопостачання та іннервація цибулинно-сечівникових залоз ........................... 157 СІМ’ЯНИЙ КАНАТИК .................................................. 157 Зовнішні чоловічі статеві органи ............................... 158 КАЛИТКА ............................................................................ 158 Кровопостачання та іннервація калитки.............. 159 Процес опускання яєчка і формування його оболонок ................................ 159 СТАТЕВИЙ ЧЛЕН ........................................................... 160 Кровопостачання та іннервація статевого члена..... 162 ЖІНОЧА СТАТЕВА СИСТЕМА.................................... 163 Внутрішні жіночі статеві органи .............................. 163

ПІХВА.................................................................................... 172 Кровопостачання та іннервація піхви ................... 173 Вікові особливості піхви ............................................ 173 Зовнішні жіночі статеві органи .................................. 173 Кровопостачання та іннервація зовнішніх жіночих статевих органів .................. 175 Вікові особливості зовнішніх жіночих статевих органів ....................................... 175 РОЗВИТОК СЕЧОВОЇ ТА СТАТЕВИХ СИСТЕМ В ОНТОГЕНЕЗІ .............................................. 176 Розвиток внутрішніх чоловічих статевих органів... 178 Розвиток внутрішніх жіночих статевих органів ..... 178 Розвиток зовнішніх статевих органів .................... 180 Варіанти, аномалії та вади розвитку органів сечової та статевих систем ..................................... 182

ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ ............. 184 ГІПОФІЗ .............................................................................. 186 Розвиток, вікові особливості та аномалії розвитку гіпофіза ............................... 189 ШИШКОПОДІБНА ЗАЛОЗА .................................... 189 ЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА ......................................... 190 Кровопостачання та іннервація щитоподібної залози ................................................ 192 Розвиток, вікові особливості та аномалії розвитку щитоподібної залози ............................. 192 ПРИЩИТОПОДІБНІ ЗАЛОЗИ ................................ 192 Кровопостачання та іннервація прищитоподібних залоз .......................................... 193 Розвиток, вікові особливості та аномалії розвитку прищитоподібних залоз....................... 193 НАДНИРКОВІ ЗАЛОЗИ .............................................. 193 Кровопостачання та іннервація надниркових залоз.................................................... 196 Вікові особливості надниркових залоз ................. 197 ПАРАГАНГЛІЇ .................................................................... 197 ПІДШЛУНКОВІ ОСТРІВЦІ ....................................... 198 Кровопостачання та іннервація підшлункових острівців ......................................... 199 ЕНДОКРИННА ЧАСТИНА СТАТЕВИХ ЗАЛОЗ ................................................... 199 ДИФУЗНА НЕЙРОЕНДОКРИННА СИСТЕМА (АPUD-СИСТЕМА) .......................... 200

ЯЄЧНИК .............................................................................. 163 Кровопостачання та іннервація яєчника .............. 165 Вікові особливості яєчника ....................................... 165

НЕРВОВА СИСТЕМА .............................................. 203

МАТКА .................................................................................. 166 Кровопостачання та іннервація матки .................. 168 Оваріально-менструальний цикл ........................... 168 Вікові особливості матки ........................................... 170

ПОРІВНЯЛЬНА АНАТОМІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ........................................... 211 Онтогенез нервової системи ..................................... 213 Аномалії розвитку нервової системи ..................... 218

МАТКОВА ТРУБА........................................................... 170 Кровопостачання та іннервація маткової труби ..... 172 Вікові особливості маткової труби ......................... 172

СПИННИЙ МОЗОК....................................................... 220 Розвиток і вікові особливості спинного мозку...... 220 Аномалії розвитку спинного мозку ........................ 221


Зовнішня будова спинного мозку ........................... 222 Внутрішня будова спинного мозку ........................ 226 Внутрішня будова сірої речовини ..................... 226 Внутрішня будова білої речовини ..................... 230 Оболони спинного мозку ........................................... 235 Кровопостачання спинного мозку .......................... 237 ГОЛОВНИЙ МОЗОК..................................................... 238 Загальний огляд головного мозку .......................... 238 Розвиток головного мозку та його вікові особливості ..................................................... 242 Аномалії розвитку головного мозку ...................... 245 Ромбоподібний мозок ................................................. 246 Довгастий мозок ...................................................... 246 Задній мозок.............................................................. 250 Міст.......................................................................... 250 Мозочок.................................................................... 252 Четвертий шлуночок .............................................. 256 Проекція ядер черепних нервів на ромбоподібну ямку........................................ 262 Середній мозок .............................................................. 264 Передній мозок .............................................................. 270 Проміжний мозок .................................................... 270 Третій шлуночок ...................................................... 274 Кінцевий мозок.............................................................. 276 Плащ ............................................................................ 281 Нюховий мозок, лімбічна або обідкова частка, лімбічна система ................................... 286 Будова кори великого мозку ............................... 289 Морфологічні основи динамічної локалізації функцій в корі півкуль великого мозку....... 294 Базальні (основні) ядра ........................................ 299 Бічні шлуночки ........................................................ 303 Біла речовина кінцевого мозку........................... 307 Оболони головного мозку ......................................... 310 Шляхи циркуляції спинномозкової рідини ........ 313 ФУНКЦІОНАЛЬНІ СИСТЕМИ ЦНС ТА ЇХ СТРУКТУРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ......... 316 Пірамідна рухова система .......................................... 316 Екстрапірамідна рухова система ............................. 320 Довгі аферентні провідні шляхи ............................. 323 Соматосенсорні шляхи свідомої чутливості...... 324 Соматосенсорні шляхи несвідомої чутливості .............................................................. 328 Нейроанатомічні механізми взаємодії та інтеграції відчуття і руху ............... 331 Кровопостачання головного мозку ........................ 334

ОРГАНИ ЧУТТЯ....................................................... 345 ОРГАН НюХУ ТА ОРГАН СМАКУ ......................... 347 Анатомія органу нюху ................................................. 347 Анатомія органа смаку ................................................ 349 Розвиток органів нюху та смаку .............................. 351 ОРГАН СЛУХУ ТА РІВНОВАГИ .............................. 352 Зовнішнє вухо ................................................................ 353 Середнє вухо................................................................... 355 Внутрішнє вухо ............................................................. 360 Звукопровідний та звукосприймаючий апарати вуха. Теорії слуху...................................... 364 Провідний шлях аналізатора слуху........................ 367 Провідний шлях статокінетичного аналізатора ..... 370 Розвиток органа слуху та рівноваги....................... 373 Аномалії розвитку вуха .............................................. 374 ОРГАН ЗОРУ ..................................................................... 376 Очне яблуко (загальна анатомія)............................ 377 Волокниста оболонка очного яблука ............... 377 Судинна оболонка очного яблука...................... 378 Сітківка ....................................................................... 381 Кришталик, камери очного яблука......................... 386 Заломлюючі середовища очного яблука .............. 388 Додаткові структури ока ............................................ 389 Зовнішні м’язи очного яблука ............................ 389 Захисний апарат ока .................................................... 391 Брова, повіки, сполучна оболонка (кон’юнктива) ....................................................... 391 Сльозовий апарат .................................................... 394 Зоровий нерв і провідні шляхи зорового аналізатора ................................................ 395 Розвиток органа зору................................................... 398 Аномалії розвитку ока................................................. 399 Теорії колірного зору. Колірна сліпота.................. 400 СТРУКТУРНІ ОСНОВИ ШКІРНОЇ ТА СУГЛОБОВО-М’ЯЗОВОЇ ЧУТЛИВОСТІ ...... 403 ЗАГАЛЬНИЙ ПОКРИВ................................................. 409 Шкіра ................................................................................ 409 Розвиток й аномалії розвитку шкіри................ 412 Грудь. Грудна залоза..................................................... 413 Розвиток, вікові особливості й аномалії розвитку груді ..................................... 414 Український предметний покажчик ................................ 417 Латинський предметний покажчик ................................. 434 Література ................................................................................. 452 Електронні ресурси ............................................................... 454


СПЛАНХНОЛОГІЯ

ТРАВНА СИСТЕМА

ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

СЕЧОВО-СТАТЕВИЙ АПАРАТ

ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ


СПЛАНХНОЛОГІЯ

7

ВЧЕННЯ ПРО ВНУТРІШНІ ОРГАНИ – СПЛАНХНОЛОГІЯ До внутрішніх органів, або нутрощів (латинське –. viscera;.грецьке – splаnchna),.належать органи травної, дихальної, сечової і статевих систем (рис..1). Вони розміщуються у порожнинах тіла (грудній, черевній та порожнині таза), у лицевому (вісцеральному) черепі та на шиї. За загальним планом будови нутрощі поділяють на трубчасті (порожнисті) органи і паренхіматозні органи, до яких належать залози та лімфоїдні органи. Залози (латинське –.glandulae;.грецьке – aden).– це клітини або органи, утворені комплексами клітин, що під впливом відповідного нервового чи гуморального подразнення споживають з крові деякі речовини і синтезують з них специфічні сполуки, що мають значення для діяльності тих чи інших органів і систем, або концентрують і виводять з організму кінцеві прощитоподібний хрящ (cartilago thyroidea) права легеня (pulmo dexter)

щитоподібна залоза (glandula thyroidea)

дукти дисиміляції. За походженням залози поділяють на ектодермальні, мезодермальні та ентодермальні. Залежно від функцій розрізняють залози зовнішньої секреції (або екзокринні залози) та залози внутрішньої секреції (або ендокринні залози); продукти останніх (гормони) надходять безпосередньо у кров. Загальні принципи будови та функції екзокринних залоз докладно описані у І томі підручника (див. розділ “Загальна частина”). Багатоклітинні залози, які мають ознаки органної будови, називаються паренхіматозними органами. Паренхіматозні органи побудовані з паренхіми та строми. Паренхіма.(parenchyma; грецьке: para – біля, еnchyma – щось влите) представлена сукупністю клітин, що забезпечують виконання певною залозою органоспецифічної

ліва легеня (pulmo sinister) стравохід (oesophagus)

трахея (trachea) ліва легеня (pulmo sinistrer)

А

селезінка (splen; lien)

товста кишка (іntestinum crassum)

селезінка (splen; lien) шлунок (gaster) тонка кишка (intestinum tenue)

ліва нирка (ren dexter) товста кишка (іntestinum crassum) лівий сечовід (ureter sinister) пряма кишка (rectum)

яєчко (testis)

сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoideum)

Рис. 1. Нутрощі: А – вигляд спереду; Б – вигляд ззаду

права надниркова залоза (glandula suprarenalis dextra)

Б печінка (hepar)

серце (cor) печінка (hepar)

права легеня (pulmo dexter)

підшлункова залоза (pancreas) правий сечовід (ureter dexter) тонка кишка (intestinum tenue) сім’яний пухирець (vesicula seminalis)


8

СПЛАНХНОЛОГІЯ

функції. Строма (stroma; грецьке: stroma – підстилка), що представлена зазвичай капсулою, перегородками та перекладками, побудована з волокнистої сполучної тканини і, окрім опорної та механічної захисної функцій, виконує ще й трофічну функцію, тому що містить нерви, кровоносні та лімфатичні судини. Стінки трубчастих нутрощів мають типову будову і складаються з таких оболонок: слизової оболонки, підслизової основи, м’язової оболонки і зовнішньої оболонки – адвентиції, чи серозної оболонки. Слизова оболонка (tunica.mucosa).вистеляє зсередини трубчасті нутрощі, відіграє найважливішу роль у забезпеченні їх функцій, зокрема захисної. Слиз, що виділяється келихоподібними клітинами (гландулоцитами) і залозами, зволожує і захищає слизову оболонку. Слизова оболонка складається з трьох шарів: епітеліальної пластинки, власної пластинки і м’язової пластинки. Епітеліальна. пластинка. (lamina. epithelialis. mu­ cosae),. що. відмежовує внутрішнє середовище від зовнішнього (вміст травної трубки, дихальних шляхів, сечових шляхів), має характерні структурні особливості в різних органах та побудована з різних видів епітелію (табл..1). Власна.пластинка.слизової.оболонки.(lаmina.prоpria. mucоsae). розташована під епітелієм. Вона утворена з пухкої волокнистої сполучної тканини, що містить

багато різних типів клітин: фібробласти, макрофаги, тканинні базофіли, плазматичні клітини, нейтрофіли, лімфоцити. Лімфоїдні елементи представлені окремими лімфоцитами, дифузними скупченнями, одинокими і скупченими лімфоїдними вузликами (див. “Імунна система”). Сполучна тканина власної пластинки слизової оболонки виконує опорну функцію для епітелію і зв’язує його з підлягаючими тканинами. В ній розташовані залози, нервові елементи, артеріальні, венозні та лімфатичні судини. М’язова. пластинка. слизової. оболонки. (lаmina. mus­ culаris.mucоsae).утворена 1–3 шарами гладких міоцитів, розташована на межі слизової оболонки і підслизової основи. Тонкі пучки міоцитів або окремі клітини відходять від м’язової пластинки до епітелію, проникаючи у ворсинки. Гладкі міоцити, скорочуючись, сприяють утворенню складок слизової оболонки. У деяких органах (язик, ясна) м’язова пластинка відсутня. Підслизова основа (tеla.submucоsa).утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, що містить багато еластичних волокон. У підслизовій основі розташовані одинокі та скупчені лімфоїдні вузлики, залози, підслизове нервове сплетення, кровоносні і лімфатичні судини. Завдяки еластичності підслизової основи слизова оболонка рухлива і може утворювати складки.

Епітеліальний покрив внутрішніх порожнистих органів

ТАБЛИЦЯ 1 Тип епітелію

Органи

Одношаровий плоский епітелій

Утворює пристінковий листок капсули клубочка ниркового тільця; респіраторні (дихальні) епітеліоцити легеневих альвеол

Одношаровий плоский епітелій – мезотелій

Покриває серозні оболонки (очеревину, плевру, осердя)

Одношаровий кубічний епітелій

Вистеляє просвіт дистальних прямих канальців нефрона, жовчних проток, кінцевих і альвеолярних (дихальних) бронхіол, покриває яєчник

Одношаровий циліндричний (стовпчастий) епітелій

Вистеляє протоки деяких залоз, утворює стінки дистальної частини збірних ниркових канальців, вистеляє слизову оболонку шлунка, кишки, матки, жовчного міхура

Одношаровий багаторядний (псевдобагатошаровий) війчастий епітелій

Вистеляє слизову оболонку повітроносних шляхів

Одношаровий багаторядний (псевдобагатошаровий) призматичний епітелій зі стереоциліями або без них

Вистеляє слизову оболонку протоки над’яєчка і сім’явиносної протоки

Багатошаровий плоский незроговілий епітелій

Покриває слизову оболонку стінок ротової порожнини, стравоходу, відхідникового каналу, піхви, частини надгортанника, крипт піднебінних мигдаликів

Багатошаровий перехідний епітелій

Вистеляє слизову оболонку сечовивідних шляхів: ниркових чашечок і миски, сечоводів, сечового міхура, початкової ділянки сечівника


СПЛАНХНОЛОГІЯ. ТРАВНА СИСТЕМА

Шлунок Шлунок (gаster) є порожнистим органом, резервуаром для їжі, де вона перемішується і розщеплюється під впливом шлункового соку, що містить пепсин, хімозин, ліпазу, соляну кислоту, слиз. Потім перероблена їжа проштовхується у дванадцятипалу кишку. Окрім хімічної обробки їжі, шлунок виконує ендокринну функцію – секрецію біологічно активних речовин (гістаміну, гастрину, серотоніну, ентероглюкагону та інших, які забезпечують регуляцію секреції шлункових залоз, моторики шлунка та кишки) і функцію всмоктування хімічних речовин: моносахаридів, спиртових розчинів, води, солей. У слизовій оболонці шлунка утворюється антианемічний фактор, який сприяє засвоєнню вітаміну В12, що надходить з їжею. Шлунок виконує й екскреторну функцію: через слизову оболонку в просвіт травного каналу виділяються сечовина, аміак, алкоголь тощо. Форма шлунка живої людини, що нагадує грушу чи реторту, постійно змінюється в залежності від наповнення його їжею, положення тіла тощо. У шлунку виділяють чотири частини (рис..22). Вхідна частина шлунка, розміщена біля стравоходу, називається кардією,. або. кардіальною. частиною. (cardia;. s.. pars.

cardiaca). Ця частина має кардіальний.отвір.(оstium. cardiаcum), через який стравохід сполучається зі шлунком. Така назва походить від латинської назви серця, яке розташоване над шлунком вище діафрагми. Ліворуч від цієї частини шлунок розширюється, утворюючи дно. шлунка. (fundus. gastricus), яке ще називають склепінням.шлунка.(fornix.gastricus), воно прилягає вгорі до діафрагми. Дно шлунка переходить вправо і донизу в тіло.шлунка.(corpus.gastricum), що є найбільшою його частиною. Звужена права частина шлунка називається воротарною.частиною.(pаrs. pylоrica). У ній виділяють початкову широку частину – воротарну.печеру.(аntrum.pylоricum), яка звужується і переходить у воротарний. канал. (canаlis. pylоricus). Цей канал закінчується воротарем.(pylorus), у якому є воротарний. отвір. (ostium. pylоricum), через який шлунок сполучається з дванадцятипалою кишкою. Цій межі ззовні відповідає колова борозна. Воротар складається переважно з колових пучків гладких міоцитів, що утворюють воротарний. м’яз­замикач. (m..sphincter.pyloricus). Цей м’яз регулює надходження травної маси у дванадцятипалу кишку. Лівий (нижній) опуклий край шлунка формує велику. кривину. (curvatura. major), а правий (верхній) край – малу. кривину. (curvatura. minor),. що проходить праворуч від кінця стравоходу. На малій кривині на межі між кардіальна вирізка (incisura cardialis) дно шлунка (fundus gastricus)

кардія (кардіальна частина шлунка), cardia (pars cardiaca)

черевна частина стравоходу (pars abdominalis oesophagei)

шлунково-діафрагмова зв’язка (lig. gastrophrenicum) мала кривина шлунка (curvatura minor) місце переходу очеревини в малий чепець

передня стінка шлунка (paries anterior gastricus)

кутова вирізка (incisura angularis) верхня частина дванадцятипалої кишки (pars superior duodeni)

велика кривина (curvatura major)

воротар (pylorus) м’язова оболонка дванадцятипалої кишки (tunica muscularis duodeni) низхідна частина дванадцятипалої кишки (pars descendens duodeni)

тіло шлунка (corpus gastricum)

місце переходу очеревини у великий чепець м’язова оболонка шлунка (tunica muscularis gastricus)

воротарна печера (antrum pyloricum) воротарна частина (pars pylorica)

49

серозна оболонка (tunica serosa)

Рис. 22. Шлунок і дванадцятипала кишка (вигляд спереду, малий і великий чепці відрізані)


50

СПЛАНХНОЛОГІЯ. ТРАВНА СИСТЕМА тілом і воротарною частиною шлунка є добре помітна кутова.вирізка.(incisura.angularis). Шлунок має дві стінки: передню. стінку. (paries. anterior), що обернена вперед, дещо вверх і вправо, та задню.стінку.(paries.posterior), що обернена назад, вниз і вліво. Обидві стінки переходять одна в другу у ділянках великої і малої кривин. Топографія шлунка та інших органів черевної порожнини добре виявляється на магнітно-резонансних зображеннях (рис..23). Довжина порожнього шлунка дорівнює приблизно 18–20 см, відстань між великою і малою кривинами становить 7–8 см. Помірно наповнений шлунок має довжину 24–26 см, найбільша відстань між великою і малою кривинами складає 10–12 см, а між передньою і задньою стінками – 8–9 см. Місткість шлунка дорослої людини коливається залежно від кількості спожитої їжі й рідини від 1,5 до 4 л. На передню черевну стінку шлунок проектується в лівому підребер’ї (три четвертини) і надчеревній ділянці (одна четвертина). Кардіальний отвір розташований ліворуч від тіла шлунка на рівні X–XI грудних хребців. Воротарний отвір розташований на рівні XII грудного – I поперекового хребців з правого краю хребтового стовпа. Кардіальна частина, дно і тіло шлунка прилягають до діафрагми, а мала кривина – до нутрощевої поверхні лівої частки печінки (рис.. 24). Безпосередньо до передньої черевної стінки дотикається невелика ділянка тіла шлунка трикутної форми. Розташована за шлунком чепцева сумка відокремлює

Рис. 23. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) органів черевної порожнини (горизонтальний розріз, вигляд знизу). A – аорта (aorta); C – ребро (costa); CV – тіло хребця (corpus.vertebrae); IV – нижня порожниста вена (vena.cava.inferior); G – шлунок (gaster); H-LD – печінка (права.частка),.hepar (lobus.dexter); H-LS – печінка (ліва.частка), hepar (lobus.sinister);. L – селезінка (lien)

поля стикання з печінкою

з діафрагмою

із селезінкою

з лівою наднирковою залозою

з лівою ниркою

Th XII

з передньою стінкою черевної порожнини

A

Б

з підшлунковою залозою з ободовою кишкою

В

Рис. 24. Скелетотопія шлунка і дванадцятипалої кишки (А). Поля стикання (прилягання) передньої (Б) та задньої (В) поверхні шлунка з суміжними органами


СПЛАНХНОЛОГІЯ. ТРАВНА СИСТЕМА хребця. На сьомому році життя низхідна частина кишки опускається до рівня II поперекового хребця. Залози дванадцятипалої кишки у немовлят невеликі, вони майже не розгалужені. Ці залози найбільш інтенсивно розвиваються в перші роки життя дитини. У немовлят розташування петель порожньої і клубової кишок різне, відповідно горизонтальне і вертикальне, і залежить від розміщення кореня брижі та функціонального стану кишки. Складки і ворсинки слизової оболонки тонкої кишки виражені слабо. Кількість кишкових залоз значно збільшується впродовж першого року життя. М’язова оболонка, особливо її поздовжній шар, розвинена слабо.

61

–. м’язової.оболонки.(tunica.muscularis), що утворена з гладких міоцитів і складається з двох шарів: y зовнішнього поздовжнього. шару. (stratum. longitudinale), неоднорідним у різних відділах товстої кишки; y внутрішнього колового. шару. (stratum. circulare); – зовнішньої серозної. оболонки. (tunica. serosa), тобто очеревини.(peritoneum) з підсерозним.про­ шарком.(tela.subserosa), що утворений пухкою сполучною тканиною. Різні відділи товстої кишки вкриті серозною оболонкою (очеревиною) по-різному. Із тонкої кишки в товсту кишку надходять рідкі неперетравлені залишки, де їх переробляють бактерії, що наявні в товстій кишці. Зокрема, бактерії перетравлюють клітковину і виробляють вітаміни групи Питання для повторення В і К. У товстій кишці всмоктується вода, мінеральні і самоконтролю речовини, виділяються кальцій, магній, фосфати, солі важких металів. Отже, у товстій кишці накопичуються неперетравлені залишки їжі, з яких утворюється кал, 1. Дайте загальну характеристику тонкій кишці, на- що видаляється з організму через пряму кишку. Товста кишка відрізняється від тонкої кишки за звіть її частини і функції. 2. Опишіть топографію і будову дванадцятипалої трьома зовнішніми структурними ознаками (рис..33): 1. На зовнішній поверхні наявні три поздовжні кишки. стрічки завширшки приблизно 1 см, утворені зовніш3. Які особливості будови слизової оболонки дванім поздовжнім шаром м’язової оболонки – стрічки. надцятипалої кишки і які протоки відкриваються ободової.кишки.(taeniae.coli). Ці стрічки починаються у її просвіт? від основи червоподібного відростка, який відходить 4. Опишіть топографію, будову порожньої і клубової від сліпої кишки, і проходять вздовж товстої кишки до кишок. початку прямої кишки. Є такі стрічки ободової кишки: 5. Назвіть особливості будови слизової оболонки – . брижово­ободовокишкова. стрічка. (taеnia. порожньої і клубової кишок. mesocolica).розташована в місці прикріплення 6. Які вікові особливості тонкої кишки? брижі до поперечної ободової та сигмоподібної ободової кишок, а також по лінії прикріплення висхідної та низхідної ободових кишок до задньої стінки черевної порожнини; Товста кишка (intestinum.crassum) складається з трьох –. чепцева.стрічка.(taenia.omentаlis) проходить по відділів: сліпа. кишка,. ободова. кишка. і. пряма. кишка.. передній поверхні поперечної ободової кишки, Ободова кишка складається з чотирьох частин: ви­ в місці прикріплення великого чепця, а також східної. ободової. кишки,. поперечної. ободової. кишки,. у місці, де від ободової кишки відходять чепцеві низхідної.ободової.кишки.і.сигмоподібної.ободової.киш­ привіски; ки..Товста кишка розташована в черевній порожнині –. вільна.стрічка.(taеnia.lіbera) добре помітна на й у порожнині малого таза, її довжина коливається від передній поверхні висхідної та низхідної обо1,5 до 2 м. Діаметр сліпої кишки досягає 7 см, згодом дових кишок, а також на нижній поверхні подіаметр товстої кишки поступово зменшується до 4 см перечної ободової кишки. у ділянці низхідної ободової кишки. 2. Випини.ободової.кишки.(haustra.coli) розташовані Стінка товстої кишки складається з чотирьох обо- між стрічками ободової кишки. Випини утворюються лонок: внаслідок невідповідності довжини стрічок і ділянок –. слизової.оболонки.(tunica.mucosa), вкритої одно- стінки кишки між стрічками, бо стрічки коротші. шаровим циліндричним епітелієм; Окрім того, внутрішній коловий шар м’язової обо–. підслизового.прошарку.(tela.submucosa), що утво- лонки товстої кишки в ділянках випинів тонший, ніж між ними. рений пухкою сполучною тканиною;

Товста кишка


62

СПЛАНХНОЛОГІЯ. ТРАВНА СИСТЕМА чепцеві (жирові) привіски ободової кишки, appendices omentales (adiposae) coli правий (печінковий) згин, flexura coli dextra (hepatica)

поперечна ободова кишка (colon transversum) лівий (селезінковий) згин, flexura coli sinistra (splenica)

А висхідна ободова кишка (colon ascendens) низхідна ободова кишка (colon descendens)

брижа ободової кишки (mesocolon)

випини ободової кишки (haustra coli) клубова кишка (ileum)

стрічка ободової кишки (taenia coli)

сліпа кишка (caecum) червоподібний відросток (appendix vermiformis)

сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoideum)

пряма кишка (rectum)

великий чепець (omentum majus) випини ободової кишки (haustra coli)

Б

чепцева стрічка (taenia omentalis) півмісяцеві складки ободової кишки (plicae semilunares coli) брижово-ободовокишкова стрічка (taenia mesocolica)

вільна стрічка (taenia libera)

чепцеві (жирові) привіски ободової кишки, appendices omentales (adiposae) coli

Рис. 33. Товста кишка. А – відділи товстої кишки; Б – фрагмент поперечної ободової кишки 3. Чепцеві.привіски, або жирові.привіски.ободової. кишки. (appendices. omentales;. s.. appendices. adiposae. coli), – це відростки очеревини довжиною до 4–5 см, заповнені жировою клітковиною. Слизова оболонка товстої кишки не утворює ворсинок, але у ній є дуже багато кишкових крипт. (cryptae. intestinales) глибиною 0,4–0,7 мм, що розташовані рівномірно. Кишкові крипти ще називають залозами Ліберкюна, що належать до кишкових.залоз. (glandulae.intestinales). Крипти товстої кишки подібні за будовою до крипт тонкої кишки, але серед епітеліоцитів, що їх вистеляють, переважають келихоподібні клітини. У товстій кишці, зокрема в ободовій кишці, слизова оболонка разом з підслизовим прошарком утворює

півмісяцеві.складки.ободової.кишки.(plicae.semilunares. coli). Складки проходять поперечно і розташовані між стрічками на межі між випинами ободової кишки. Слизова оболонка (tunica.mucosa).товстої кишки вкрита одношаровим циліндричним епітелієм, до складу якого належать три види клітин: стовпчасті епітеліоцити з посмугованою облямівкою, келихоподібні клітини і кишкові ендокриноцити. Серед епітеліоцитів найбільше келихоподібних.клітин. Вони виробляють велику кількість слизу, що вкриває поверхню слизової оболонки, а це сприяє проходженню калових мас до відхідника. У пухкій сполучній тканині власної пластинки слизової оболонки є значні дифузні скупчення лімфоцитів та незначна кількість одиноких лімфоїдних


СПЛАНХНОЛОГІЯ. ТРАВНА СИСТЕМА вона опускається в праву клубову ямку на 14 році життя, що зумовлено ростом висхідної ободової кишки. Висхідна ободова кишка у немовлят невелика, має довжину 4–5 см і прикрита печінкою. До чотиримісячного віку печінка прилягає до верхньої її частини, а в семирічних дітей висхідна ободова кишка попереду покрита великим чепцем. У підлітковому і юнацькому віці висхідна ободова кишка має типову для дорослої людини будову, а найдовша вона у 40–50-річних людей. Поперечна ободова кишка немовлят попереду прикрита печінкою. У однорічних дітей довжина попереч ної ободової кишки дорівнює 26–28 см, а впродовж наступних 10 років вона збільшується до 35 см. Найдовша поперечна ободова кишка в людей старечого віку. Брижа поперечної ободової кишки у немовлят коротка, але досить рухлива. Низхідна ободова кишка в 1,5–2 рази довша за висхідну кишку. Впродовж першого року життя її довжина подвоюється, до 5 років потроюється, а в десятирічних дітей низхідна ободова кишка має довжину приблизно 16 см. Найдовшою низхідна ободова кишка є у людей старечого віку. Сигмоподібна ободова кишка немовлят розташована високо в черевній порожнині і має довгу брижу. Її широка і довга петля, розміщена в правій половині черевної порожнини, іноді досягає сліпої кишки. До 5 років петля сигмоподібної кишки розміщена над входом у малий таз. У десятирічних дітей довжина сигмоподібної кишки досягає приблизно 38 см, а її петля опускається в порожнину малого таза. Пряма кишка немовлят має циліндричну форму і довжину 5–6 см, ампула і вигини відсутні, складки слизової оболонки майже непомітні. Упродовж перших трьох років життя завершується формування ампули, а після 8 років – вигинів. Відхідникові стовпи і пазухи прямої кишки у дітей добре розвинені. Прискорений ріст прямої кишки відбувається після 8 років. У підлітків пряма кишка має довжину 15–18 см, а її діаметр дорівнює 3,2–5,4 см.

Питання для повторення і самоконтролю 1.

Назвіть відділи товстої кишки і місце розташування кожного з них у черевній порожнині. 2. Назвіть структурні відмінності будови товстої кишки від тонкої кишки. 3. Які шари має стінка товстої кишки?

69

4. Опишіть будову і топографію сліпої кишки. 5. Як побудований клубовий сосочок? Опишіть конструкцію клубового отвору. 6. Як побудований червоподібний відросток? Назвіть варіанти розташування цього відростка. 7. Опишіть будову і топографію ободової кишки. 8. Опишіть будову і топографію прямої кишки. 9. Які утворення має слизова оболонка прямої кишки? 10. Розкажіть про вікові особливості товстої кишки.

Печінка Печінка (hерar) є найбільшою травною залозою людини, її маса досягає у дорослих людей 1,5 кг (рис..36). Ширина печінки в середньому дорівнює 26–30 см, передньо-задній розмір правої частки становить 20–22 см, а лівої частки – 15–16 см, товщина правої частки досягає 6–9 см. Печінка бере участь в обміні білків, вуглеводів, жирів, вітамінів та інших речовин. Серед численних функцій печінки дуже важливими є захисна і жовчоутворювальна функції. Печінка за формою подібна до шапки великого гриба, у живої здорової людини вона має червонобурий колір і м’яку консистенцію, її поверхня гладенька. Печінка розташована у верхній, переважно правій частині черевної порожнини під діафрагмою. У дорослої людини вона проектується на праву підреброву ділянку живота, частково надчеревну ділянку, і лише невелика частина печінки проектується на ліву підреброву ділянку. Печінка вкрита очеревиною з усіх боків (розташована інтраперитонеально), окрім невеликих проміжків: між листками очеревини, що утворюють зв’язки печінки, воріт печінки і борозен, у яких залягають інші структури. На розрізі печінки видно дрібнозернисту будову її паренхіми. Печінка має дві поверхні: верхню (діафрагмову) поверхню і нижню (нутрощеву) поверхню. Обидві поверхні сходяться спереду й утворюють гострий нижній. край. (margo. inferior) печінки. Задній край печінки заокруглений, тому ці дві поверхні печінки переходять одна в одну майже непомітно. Діафрагмова. поверхня. (faсіes. diaphragmаticа). опукла і прилягає до діафрагми. Від діафрагми до печінки відходить у стріловій площині у вигляді двох паралельних листків очеревини серпоподібна.зв’язка. (lig..falcifоrme). Ця зв’язка поділяє печінку на дві частки: більшу за розмірами – праву.частку.печінки.(lоbus. hepatis. dеxter). і меншу – ліву. частку. печінки. (lobus. hepatis. sinister). Серпоподібна зв’язка проходить від нижнього краю печінки назад приблизно на 2/3 ширини печінки, де обидва листки розходяться відповідно праворуч і ліворуч, утворюючи передній листок вінце­


70

СПЛАНХНОЛОГІЯ. ТРАВНА СИСТЕМА

А

діафрагма (diaphragma)

вінцева зв’язка (lig. coronarium) ліва трикутна зв’язка (lig. triangulare sinistrum)

волокнистий придаток печінки (appendix fibrosa hepatis) ліва частка печінки (lobus hepatis sinister)

права трикутна зв’язка (lig. triangulare dextrum)

серпоподібна зв’язка (lig. falciforme) кругла зв’язка печінки (lig. teres hepatis) права частка печінки (lobus hepatis dexter)

вирізка круглої зв’язки (incisura ligamenti teretis) нижній край (margo inferior) дно жовчного міхура (fundus vesicae biliaris /felleae/)

Б

дванадцятипалокишкове втиснення (impressio duodenalis) ободовокишкове втиснення (impressio colica)

жовчний міхур (vesica biliaris; vesica fellea)

квадратна частка (lobus quadratus) міхурова протока (ductus cysticus) кругла зв’язка печінки (lig. teres hepatis) спільна жовчна протока (ductus choledochus; ductus biliaris) загальна печінкова протока (ductus hepaticus communis) ворітна печінкова вена (vena portae hepatis) власна печінкова артерія (arteria hepatica propria)

права частка печінки (lobus hepatis dexter)

венозна зв’язка (lig. venosum) шлункове втиснення (impressio gastrica)

права трикутна зв’язка (lig. triangulare dextrum)

ліва частка печінки (lobus hepatis sinister)

вінцева зв’язка (lig. coronarium)

волокнистий придаток печінки (appendix fibrosa hepatis)

ниркове втиснення (impressio renalis) голе поле (area nuda) надниркове втиснення (impressio suprarenalis)

нижня порожниста вена (vena cava inferior)

чепцевий горб (tuber omentale) хвостатий відросток (processus caudatus)

стравохідне втиснення (impressio oesophagealе) сосочкоподібний відросток (processus papillaris) хвостата частка (lobus caudatus)

Рис. 36. Печінка: А – діафрагмова поверхня (facies.diaphragmatica); Б – нутрощева поверхня.(facies.visceralis) вої.зв’язки.(lig..coronarium), розташованої у лобовій площині. Задній листок цієї зв’язки є суцільним. Обидва листки вінцевої зв’язки не зростаються, відстань між ними значно більша на діафрагмовій поверхні правої частки печінки. Поверхня печінки, яка розташована між листками вінцевої зв’язки і не вкрита очеревиною, називається голим.полем.(area.nuda). До нього також належать: борозна. порожнистої. вени. (sulcus. venae. cavae), де залягає міцно зрощена з печінкою нижня по-

рожниста вена, щілина.венозної.зв’язки.(fissura.ligamenti. venosi), у якій проходить у дорослих людей венозна. зв’язка.(lig..venosum) – зв’язка Аранці (заросла венозна протока, що є у плода людини). Правий та лівий кінці вінцевої зв’язки мають трикутну форму і відповідно називаються правою.та.лівою.трикутними.зв’язками. (ligg..triangulare.dextrum.et.sinistrum). Між листками серпоподібної зв’язки проходить від передньої стінки черевної порожнини (від пупка) до


86

СПЛАНХНОЛОГІЯ. ТРАВНА СИСТЕМА

листками вінцевої зв’язки (особливо на діафрагмовій шлунка, називається печінково­шлунковою.зв’язкою. поверхні правої частки печінки) і не вкрита очереви- (lig.. hepatogastricum). Між листками цієї зв’язки ною, називається голим.полем.(area.nuda). Правий та вздовж малої кривини шлунка проходять праві і ліві лівий кінці вінцевої зв’язки мають трикутну форму шлункові артерії і вени, нерви, а також розташовані і відповідно називаються правою.та.лівою.трикут­ ділянкові лімфатичні вузли. Права частина малоними.зв’язками.(ligg..trіangulare.dextrum.et.sinistrum). го чепця, що прикріплюється до верхньої частини Між нижнім краєм правої частки печінки і верхнім дванадцятипалої кишки, називається печінково­два­ кінцем правої нирки, що прилягає до печінки, очере- надцятипалокишковою.зв’язкою.(lig..hepatoduodenale). вина утворює складку – печінково­ниркову.зв’язку.(lig.. Між двома листками очеревини цієї зв’язки розташовані справа наліво: спільна жовчна протока, ворітна hepatorenale). печінкова вена, загальна печінкова артерія та її гілки, нерви, лімфатичні судини та лімфатичні вузли. Чепці Правий край печінково-дванадцятипалокишкової Листки нутрощевої очеревини, переходячи з одного зв’язки попереду обмежовує чепцевий.отвір.(foramеn. органа на інший, утворюють малий і великий чепці omen.tale) – отвір Вінслова, що має щілиноподібну (рис..46,.47). форму, довжиною приблизно 3 см. Задньою межею По нутрощевій поверхні печінки очеревина підхо- цього отвору є печінково-ниркова зв’язка і придить спереду і ззаду до її воріт, звідси прямує у вигля- стінковий листок очеревини, що вкриває нижню ді двох листків до малої кривини шлунка і верхньої порожнисту вену. Зверху чепцевий отвір обмежовує частини дванадцятипалої кишки. Ця структура з двох нутрощева поверхня печінки, а знизу – верхня часлистків нутрощевої очеревини (дублікатура) назива- тина дванадцятипалої кишки. Через чепцевий отвір ється малим чепцем (omentum.minus). Ліва найширша можна потрапити у правий підпечінковий закуток частина малого чепця, що підходить до малої кривини чепцевої сумки.

А

серпоподібна зв’язка

Б

печінка малий чепець підшлункова залоза шлунок дванадцятипала кишка брижа поперечної ободової кишки поперечна ободова кишка права приободовокишкова борозна брижа тонкої кишки порожня кишка великий чепець ліва приободовокишкова борозна клубова кишка пристінкова очеревина сечовий міхур прямокишково-міхурова заглибина пряма кишка

Рис. 46. Відношення внутрішніх органів до очеревини (схема). А – вигляд спереду (частина поперечної ободової кишки та великого чепця видалені); Б – серединний (стріловий) розтин тулуба


СПЛАНХНОЛОГІЯ. ТРАВНА СИСТЕМА печінково-шлункова зв’язка (lig. hepatogastricum)

печінково-стравохідна зв’язка (lig. hepatooesophageale) шлунково-підшлунковозалозова складка (plica gastropancreatica)

права трикутна зв’язка (lig. triangulare dextrum)

шлунково-діафрагмова зв’язка (lig. gastrophrenicum)

серпоподібна зв’язка (lig. falciforme)

шлункова поверхня селезінки (facies gastrica splenicae)

хвостата частка печінки (lobus caudatus hepatis)

присінок чепцевої сумки (vestibulum bursae omentales)

печінково-дванадцятипалокишкова зв’язка (lig. hepatoduodenale)

б

тіло підшлункової залози (caput pancreatis)

в

дванадцятипало-ободовокишкова зв’язка (lig. duodeno-colicum) шлунково-ободовокишкова зв’язка (lig. gastrocolicum)

хвіст підшлункової залози (cauda pancreatis)

в

а з г

шлунково-селезінкова зв’язка (lig. gastrosplenicum)

г

діафрагмово-ободовокишкова зв’язка (lig. phrenicocolicum)

поперечна ободова кишка (colon transversum)

брижа поперечної ободової кишки (mesocolon transversum)

чепцева стрічка (taenia omentalis)

шлунково-ободовокишкова зв’язка (lig. gastrocolicum) великий чепець (omentum majus)

чепцеві привіски (appendices omentales) висхідна кишка (colon ascendens) верхня клубово-сліпокишкова складка(plica ileocaecalis superior)

брижа тонкої кишки (mesenterium)

ж

приободовокишкова складка (plica paracolica)

є

клубова кишка (ileum) нижня клубово-сліпокишкова складка (plica ileocaecalis inferior)

87

вільна стрічка (taenia libera)

д е

низхідна кишка (colon descendens)

червоподібний відросток (appendix vermiformis)

брижа сигмоподібної кишки (mesocolon sigmoideum)

сліпа кишка (caecum)

яєчник (ovarium)

кругла зв’язка матки (lig. teres uteri)

маткова труба (tuba uterina) брижа прямої кишки (mesorectum) матка (uterus)

пряма кишка (rectum)

Рис. 47. Закутки і зв’язки очеревини в очеревинній порожнині: а – чепцевий отвір.(foramen.omentale;.foramen.epiploicum);. б – верхній закуток (recessus.superior) чепцевої сумки; в – селезінковий закуток (recessus.splenicus;.recessus.lienalis) чепцевої сумки; г – нижній закуток (recessus.inferior).чепцевої сумки; д – міжсигмоподібний закуток.(recessus.intersigmoideus); е – засліпокишковий закуток (recessus.retrocaecalis); є – нижній клубово-сліпокишковий закуток (recessus.ileocaecalis.inferior);. ж – верхній клубово-сліпокишковий закуток (recessus.ileocaecalis.superior);. з – печінково-нирковий закуток (recessus.hepatorenalis)

Великий чепець Інколи продовженням малого чепця є печінково­ ободовокишкова.зв’язка.(lig..hepatocolicum), що з’єднує жовчний міхур з дванадцятипалою кишкою і правим згином ободової кишки.

Листки печінково-шлункової зв’язки в ділянці малої кривини шлунка розходяться, вкриваючи відповідно передню і задню стінки шлунка, а в ділянці великої кривини знову сходяться і спускаються вниз попереду


96

СПЛАНХНОЛОГІЯ. ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

Дихальна система (systema. respiratorium). виконує найважливішу функцію – постачання організму киснем і виведення вуглекислого газу. Носова порожнина, носова і ротова частини глотки, гортань, трахея, бронхи різних калібрів, включаючи кінцеві (термінальні) бронхіоли, служать повітроносними.шляхами, по яких здійснюється вентиляція легень – транспорт кисню в альвеоли і виведення з них вуглекислого газу. У повітроносних шляхах повітря зігрівається або охолоджується, очищається від пилу та сторонніх частинок, зволожується. Окрім того, ці шляхи регулюють об’єм циркулюючого повітря. У слизовій оболонці нюхової частини стінок носової порожнини розташовані нюхові рецепторні нейрони, що утворюють периферійний відділ нюхового аналізатора. Респіраторні (альвеолярні) бронхіоли й ходи та альвеоли є власне дихальними. (респіраторними). відділами, у яких відбуваються зовнішнє дихання, тобто дифузія кисню з альвеол у кров легеневих капілярів, і у зворотному напрямку – вуглекислого газу з крові в альвеоли. У стінках повітроносних шляхів розташована лімфоїдна тканина у вигляді її дифузного скупчення і лімфоїдних вузликів, що утворюють так звану брон­ хо­асоційовану.лімфоїдну.тканину (БАЛТ-систему). Ці лімфоїдні утвори та спеціалізовані лімфоїдні структури – глотковий і трубні мигдалики – забезпечують імунну функцію дихальних шляхів і захищають організм від антигенів, що потрапляють у повітроносні шляхи з вдихуваним повітрям. Виконувані функції зумовлюють особливості будови обох відділів дихальної системи. Кістковий і хрящовий скелет стінок повітроносних шляхів забезпечує їх постійний просвіт, тому повітря вільно циркулює через повітроносні шляхи. Слизова оболонка цих шляхів вистелена псевдобагатошаровим війчастим (респіраторним) епітелієм. Гортань як орган дихальної системи виконує дві функції: повітроносну і голосоутворювальну. Забезпечують акт вдиху і видиху м’язи грудної клітки і діафрагма – спеціальний дихальний м’язовий орган. Окрім того, органи дихальної системи виконують ще й інші важливі функції: терморегуляцію, депону-

вання крові; ендокринну – синтез деяких гормонів; участь у регуляції процесів згортання крові – синтез тромбопластину і гепарину; участь у водно-сольовому та ліпідному обмінах.

Ніс і носова порожнина Ніс (nasus;.грецькою – rhinos) складається з кореня, спинки, кінчика і крил. Ніс є початковим відділом дихальної системи і займає на обличчі носову.ділян­ ку. (regio. nasalis). За формою ніс нагадує тригранну піраміду і ззовні вкритий шкірою. Корінь.носа.(radix. nаsi).розташований у верхній частині обличчя і відділений від чола надпереніссям.(glabella)..Крила.носа (allae.nasi),.що є його бічними частинами, з’єднуючись по серединній лінії, утворюють спинку.носа.(dоrsum. nаsі), яка донизу переходить у.кінчик.носа.(аpex.nаsі).. Окрім того, стінка носа утворена носовими кістками і хрящем перегородки носа. Нижні краї крил носа обмежовують парні отвори – ніздрі. (nаres), через які повітря проходить у носову порожнину. Отже, ніздрі є початком дихальних шляхів, спрямовані вниз і відокремлені по серединній лінії перетинчастою частиною носової перегородки. Корінь, верхня частина спинки і боків носа мають кісткову основу, а середня і нижня частина спинки носа та крила носа побудовані з хрящів.носа.(cartilаgines.nasi). Є декілька хрящів носа (рис..52). Великий. криловий. хрящ. (cartilаgo. alаris. major) є парним, він дугоподібно зігнутий і оточує ніздрю збоку, попереду та присередньо. Великий криловий хрящ має присередню і бічну ніжки. Присередня.ніжка. (crus.mediale) менша за розмірами, має рухому.частину. носової.перегородки.(pars.mobilis.septi.nasi). Присередні ніжки обох хрящів сходяться і розмежовують обидві ніздрі, а між ними позаду вклинюється передній край хряща носової перегородки. Бічна.ніжка.(crus.laterale) значно ширша, довша та опукла, вона є хрящовим остовом крила носа. До заднього кінця бічної ніжки приєднуються 2–3 малі. крилові. хрящі. (cartilagines. alares.minores). Хрящ.носової.перегородки.(cartilаgo.sеpti nаsі).має вигляд неправильної чотирикутної пластинки, що


СПЛАНХНОЛОГІЯ. ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

97

А лобова кістка (os frontale) носова кістка (os nasale) лобовий відросток верхньої щелепи (processus frontalis maxillae)

сльозова кістка (os lacrimale)

бічний відросток (processus lateralis) хряща носової перегородки (cartilaginis septi nasi) додатковий хрящ носа (cartilago nasi accessoria) великий криловий хрящ (cartilago alaris major)

вилична кістка (os zygomaticum)

малі крилові хрящі (cartilagines alares minores)

шкіра (cutis) ніздря (naris)

Б

кінчик носа (apex nasi)

присередня ніжка (сrus mediale) ніздрі (nares)

бічна ніжка (crus laterale)

хрящ носової перегородки (cartilago septi nasi)

великий криловий хрящ (cartilago alaris major)

шкіра (cutis) підшкірна основа (tela subcutanea)

передня носова ость (spina nasalis anterior)

міжверхньощелепний шов (sutura intermaxillaris)

Рис. 52. A – кістковий та Б – хрящовий скелет носа Від верхньої частини передньо-верхнього краю розташована вертикально. Задня розширена частина цього хряща входить у трикутний проміжок, утво- хряща носової перегородки відходять вбік і назад два рений передньо-нижнім краєм перпендикулярної бічні. відростки. (processus. laterales), що мають трипластинки решітчастої кістки і верхнім краєм лемеша. кутну форму (раніше цей відросток називали бічним. Звужена і видовжена задня частина хряща носової хрящем.носа, cartilago.nasi.lateralis). Верхньо-задній перегородки називається заднім, або клиноподібним. край бічного відростка з’єднується з переднім краєм відростком.(processus.posterior;.processus.sphenoidalis).. носової кістки і основою лобового відростка верхньої Нижній край передньої частини цього хряща щелепи, а нижній край – з верхнім краєм великого з’єднується з носовим гребенем горизонтальної плас- крилового хряща. У ділянці між бічною ніжкою великого критинки піднебінної кістки і передньою носовою остю верхньої щелепи. Передньонижній край хряща захо- лового хряща і бічним відростком хряща носової дить поміж присередні ніжки обох великих крилових перегородки інколи є невеликі додаткові. носові. хрящів, а задня частина його передньо-верхнього краю хрящі. (cartilagines. nasi. accessoriae). Між нижнім доходить до внутрішньої поверхні спинки носа в ді- краєм хряща перегородки носа, латеральніше від нього, і переднім кінцем лемеша розташований лянці шва між носовими кістками.


СПЛАНХНОЛОГІЯ. ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

114 Бронхи

Бронхи (bronchi),. розгалужуючись, утворюють так зване бронхове. дерево. (arbor. bronchialis). Бронхове дерево складається з бронхів багатьох порядків розгалуження, просвіт яких поступово зменшується. Початком бронхового дерева в кожній легені є відповідно правий і лівий головні бронхи, що утворилися при роздвоєнні трахеї на рівні верхнього краю тіла V грудного хребця. Головні бронхи за будовою подібні до трахеї (рис..59,.60;.табл..11). Правий головний бронх (bronchus. principаlis. dеxter).коротший і ширший, ніж лівий, він має довжину 2–3 см, а діаметр дорівнює приблизно 15 мм. Правий головний бронх є ніби продовженням трахеї, тому сторонні предмети, які інколи потрапляють у трахею, найчастіше проникають у нього. Скелет правого головного бронха складається з 6–8 хрящових півкілець.–.бронхових.хрящів.(cartilagines.bronchiales).

А

Лівий головний бронх (bronchus.principаlis.sinister) має довжину 4–5 см, а діаметр – 10–13 мм. Його скелет складається з 9–12 хрящових півкілець. Правий головний бронх зверху огинає непарна вена, а над лівим головним бронхом проходить дуга аорти. Обидва головні бронхи входять відповідно у ворота правої та лівої легень, де починають галузитись. Бронхи, як і трахея, мають задню перетинчасту стінку. Головні бронхи розгалужуються на часткові бронхи (bronchi. lobares) – це 1-й порядок розгалуження. Правий головний бронх розгалужується на три часткові бронхи, а лівий головний бронх – на два часткові бронхи. Часткові бронхи у кожній легені розгалужуються на 10 сегментних бронхів (bronchi.segmenta.les) – це 2-й порядок розгалуження (рис..60,.61). Сегментні бронхи галузяться дихотомічно на внутрішньосегментні (субсегментні) бронхи (bronchi. intrasegmentales) – це 3–12-й порядок розгалуження.

В

трахея (trachea) лівий головний бронх (bronchus principalis sinister)

трахея (trachea)

головний бронх сегментні бронхи (bronchi segmentales)

сегментний бронх

часткові бронхи (bronchi lobares)

внутрішньосегментні (субсегментні) бронхи (bronchi intrasegmentales)

Б

часточковий бронх (bronchus lobularis) кінцеві (термінальні) бронхіоли (bronchioli terminales) дихальні бронхіоли (bronchioli respiratorii) коміркові протоки (ductus alveolares) комірковий присінок (atrium alveolare) коміркові мішечки (sacculi alveolares)

частковий бронх

внутрішньосегментні (субсегментні) бронхи

часточкові бронхи (bronchi lobulares) легенева часточка (lobulus рulmonis)

часточковий бронх кінцева (термінальна) бронхіола дихальна бронхіола І порядку дихальна бронхіола ІI порядку

легенева часточка (lobulus рulmonis)

легеневі комірки (alveoli pulmones)

коміркові протоки I, ІI,III порядків коміркові протоки I, ІI,III порядків коміркові протоки і коміркові мішечки, що об’єднані в легеневий ацинус транзиторна зона дихальна (респіраторна) зона

Рис. 60. Схема галуження бронхів: А – схема галуження бронхового дерева; Б – схема галуження коміркового дерева; В – схема порядків галуження бронхів до легеневої часточки


СПЛАНХНОЛОГІЯ. ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

115

Схема галуження часткових бронхів у легенях людини

ТАБЛИЦЯ 11

Правий головний бронх Часткові бронхи

Сегментні бронхи

Правий верхній Верхній сегментний бронх [Б І] частковий бронх Задній сегментний бронх [Б ІІ] Передній сегментний бронх [Б ІІІ] Середній Бічний сегментний бронх [Б ІV] частковий бронх Присередній сегментний бронх [Б V]

Лівий головний бронх Часткові бронхи

Лівий верхній Верхівково-задній сегментний бронх частковий бронх [Б І+ІІ] Передній сегментний бронх [Б ІІІ] Верхній язичковий бронх [Б ІV] Нижній язичковий бронх [Б V]

Правий нижній Верхівковий сегментний бронх [Б VI] Лівий нижній частковий бронх Присередній основний сегментний частковий бронх бронх [Б VIІ] Передній основний сегментний бронх [Б VIIІ] Бічний основний сегментний бронх [Б ІХ] Задній основний сегментний бронх [Б Х]

верхня частка правої легені (lobus superior pulmonis dexter)

А

правий головний бронх (bronchus principalis dexter) БIII

БI

БII

нижня частка правої легені (lobus inferior pulmonis dexter) середня частка правої легені (lobus medius pulmonis dexter)

Сегментні бронхи

Верхній сегментний бронх [Б VІ] Присередній основний сегментний, або серцевий бронх [Б VІІ] Передній основний сегментний бронх [Б VІІІ] Бічний основний сегментний бронх [Б ІХ] Задній основний сегментний бронх [Б Х]

Б

трахея (trachea) верхня частка лівої легені (lobus superior pulmonis sinister) лівий головний бронх (bronchus principalis sinister)

правий головний бронх (bronchus principalis dexter) кіль трахеї (carina tracheae) лівий головний бронх (bronchus principalis sinister)

нижня частка лівої легені (lobus inferior pulmonis sinister)

Рис. 61. Бронхоскопія. А – вічка часткових бронхів верхньої частки правої легені; Б – роздвоєння трахеї, кіль Дистальні внутрішньосегментні бронхи розгалужуються на часточкові бронхи (bronchi. lobulares) – це 13–16-й порядок розгалуження, їх діаметр дорівнює приблизно 1 мм. У часточці часточковий бронх галузиться на 15–20 кінцевих (термінальних) бронхіол (bronchioli.terminales) діаметром 0,3–0,5 мм та довжиною до 1200 мкм – це 17–20-й порядок розгалуження. Кінцеві бронхіоли є останніми гілками бронхового дерева, в їх стінках відсутні хрящі. По-перше, слід пам’ятати, що площа перетину кожного бронха, що галузиться, менша, ніж сума площ перетину його гілок. По-друге, зі зменшенням калібру бронхів при їх розгалуженні, у волокнисто-м’язово-хрящовій оболонці поступово зменшується частка хрящової тканини і збільшується частка гладких міоцитів. Поступово

змінюється форма бронхових хрящів, утворюються окремі хрящові пластинки різної форми і величини, що з’єднуються між собою щільною волокнистою перетинкою. У малих бронхах діаметром приблизно 1 мм та кінцевих бронхіолах хрящі відсутні. Гладкі м’язи, що розміщені між підслизовою основою і хрящами, утворюють два спіралеподібні шари, один з яких спрямований за годинниковою стрілкою, а другий – проти годинникової стрілки. Така конструкція м’язів бронхів забезпечує зміну їх діаметра та довжини під час дихання. Бронхи мають подібну до трахеї будову, їхня стінка утворена чотирма оболонками: слизовою, підслизовою основою, волокнисто-м’язово-хрящовою та адвентиційною.


СПЛАНХНОЛОГІЯ. СЕЧОВО-СТАТЕВИЙ АПАРАТ 4. Яка зовнішня будова легень? Які поверхні та краї має легеня? 5. Які топографічні особливості воріт правої та лівої легень? 6. З яких структур утворений корінь легені? 7. Які частки мають права та ліва легені? Чим вони розмежовані? 8. Що ви розумієте під терміном “бронхо-легеневий сегмент”? 9. Назвіть сегменти правої та лівої легень. 10. Як побудована легенева часточка? Скільки їх є у кожній легені? 11. Назвіть усі розгалуження бронхового дерева. 12. З яких структурних компонентів побудовані легеневий ацинус та альвеолярне дерево? 13. Як побудований аерогематичний бар’єр? Як ви розумієте процес газообміну через цей бар’єр? 14. Як побудована плевра і з яких частин вона складається? 15. Що таке плевральна порожнина? Що у ній міс-

16. 17. 18. 19.

20. 21. 22. 23. 24.

133

титься? Який в ній тиск газів у порівнянні з атмосферним? Які ви знаєте закутки пристінкової плеври? Як вони утворюються? Що ви розумієте під терміном “середостіння”? Спроектуйте на стінки грудної порожнини межі правої та лівої легень. Визначте усі координатні точки відносно умовних вертикальних ліній. Спроектуйте на стінці грудної порожнини межі правої та лівої пристінкових плевр. Визначте усі координатні точки відносно умовних вертикальних ліній. З яких відділів складається середостіння? Опишіть межі цих відділів. Які органи розміщені у верхньому середостінні? Які органи розташовані у трьох відділах нижнього середостіння? Як розвиваються органи дихання? Назвіть відомі вам аномалії розвитку органів дихальної системи.

СЕЧОВО-СТАТЕВИЙ АПАРАТ Сечово-статевий апарат (apparatus. urogenitalis) об’єднує дві різні в анатомічному і фізіологічному відношеннях системи органів: органи сечової системи і органи чоловічої та жіночої статевих систем. Сечові і статеві органи пов’язані між собою спільністю розвитку, мають тісні анатомічні, топографічні і частково функціональні взаємозв’язки. Зокрема, сім’явипорскувальні протоки у чоловіків відкриваються у сечівник, а у жінок сечівник відкривається у присінок піхви.

СЕЧОВА СИСТЕМА Сечова система (systema. urinarium) забезпечує постійне виведення з організму водорозчинних продуктів обміну речовин, більшість з яких є токсичними. Продуктом виділення є сеча (urina). Сечова система складається з сечових органів (organa.urinaria): парних нирок, що виробляють сечу, і сечовидільних шляхів – ниркових чашечок, ниркових мисок і сечоводів; непарного сечового міхура, у якому накопичується сеча; сечівника, по якому сеча виводиться з організму. Окрім того, в нирках виробляються деякі біологічно активні речовини, зокрема гормони.

Нирка Нирка (ren;.грецькою.–.nephros) людини (рис..73).– це парний паренхіматозний орган бобоподібної форми, темно-червоного кольору і щільної консистенції. У дорослої людини нирка має такі розміри: довжина – 10–12 см, ширина – 5–6 см, товщина – до 4 см. Маса нирки становить 120–200 г. Зазвичай права нирка дещо менша за ліву. У нирці розрізняють: дві опуклі поверхні – передню поверхню (facies.anterior) і задню поверхню. (facies. posterior); два краї – опуклий бічний край (mar.go.lateralis) і увігнутий присередній край (margo. medialis); два кінці – верхній кінець, або верхній полюс (extremitas.superior;.polus.superior), і нижній кінець, або нижній полюс (extremitas.inferior;.polus.inferior)..На присередньому краї є видовжена заглибина – ниркові ворота (hilum.renale), що ведуть у невелику ниркову пазуху (sinus. renalis). У нирковій пазусі розміщені малі і великі чашечки, ниркова миска, початок сечоводу, ниркова клітковина, кровоносні і лімфатичні судини, нерви. У ниркові ворота входять ниркова артерія, нерви, а виходять ниркова вена, лімфатичні судини і найнижче – сечовід. Нирки розташовані заочеревинно в поперековій ділянці з обох боків від хребта на внутрішній по-


134

СПЛАНХНОЛОГІЯ. СЕЧОВО-СТАТЕВИЙ АПАРАТ печінкові вени (vv. hepaticae) черевна частина стравоходу (pars abdominalis oesophagii)

права надниркова залоза (glandula suprarenalis dextra)

діафрагма (diaphragma) ліва надниркова залоза (glandula suprarenalis sinistra) права ниркова вена (v. renalis dextra)

верхня брижова артерія (a. mesenterica superior) ліва нирка (ren dexter)

передня поверхня правої нирки (facies anterior renalis dextri)

ліва ниркова вена (v. renalis sinistra) лівий сечовід (ureter sinister)

правий сечовід (ureter dexter)

ліва яєчкова артерія (a. testicularis sinistra)

права яєчкова вена (v. testicularis dextra)

ліва яєчкова вена (v. testicularis sinistra)

нижня порожниста вена (v. cava inferior)

нижня брижова артерія (a. mesenterica inferior) черевна аорта (aorta abdominalis)

пряма кишка (rectum)

сечовий міхур (vesica urinaria)

Рис. 73. Сечові органи (вигляд спереду, пристінкова очеревина видалена) верхні задньої стінки черевної порожнини. Верхні кінці обох нирок нахилені присередньо і відстань між ними дорівнює приблизно 8 см, а відстань між нижніми кінцями становить 10–11 см. Ліва нирка розміщена дещо вище за праву. Верхній кінець лівої нирки розташований на рівні середини тіла ХІ грудного хребця, нижній кінець – на рівні нижнього краю тіла ІІ поперекового хребця. Верхній кінець правої нирки розміщений на рівні верхнього краю тіла ХІІ грудного хребця, нижній кінець – на рівні нижнього краю ІІІ поперекового хребця. Лінія проекції лівого ХІІ ребра проходить посередині лівої нирки, а правого ХІІ ребра – ближче до верхнього кінця правої нирки. Розташування нирок має індивідуальні особливості: так, у 11 % жінок нижній кінець обох нирок досягає рівня клубового гребеня.

Задня, більш плоска поверхня нирки прилягає до ніжок діафрагми, квадратного м’яза попереку, поперечного м’яза живота і великого поперекового м’яза. Ці м’язи формують ниркове ложе. Верхній полюс нирки охоплює надниркова залоза. Значна частина передньої поверхні нирки вкрита пристінковою очеревиною, до якої прилягають внутрішні органи. До передньої поверхні правої нирки прилягають печінка і правий (печінковий) згин ободової кишки, до її присереднього краю – низхідна частина дванадцятипалої кишки. До передньої поверхні лівої нирки прилягають шлунок, підшлункова залоза та петлі порожньої кишки, а до її бічного краю – селезінка і лівий (селезінковий) згин ободової кишки. Нирка фіксована за допомогою ниркового ложа, судинної ниркової ніжки та її оболонок. Внутрішньочеревний тиск є одним із факторів, що


166

СПЛАНХНОЛОГІЯ. СЕЧОВО-СТАТЕВИЙ АПАРАТ

3–7 мм і масою 0,17 г, а у віці 8–12 років вони стають яйцеподібними. У 7-річних дівчат довжина яєчника досягає 2,5 см, маса – 3,3 г. У підлітковому і юнацькому віці довжина яєчника збільшується до 5 см, ширина – до 3 см, товщина – до 1,5 см, а маса становить приблизно 6 г. У жінок після 40–50 років маса яєчника зменшується, а після 60–70 років відбувається їх поступова атрофія. У немовлят і дівчаток грудного віку поверхня яєчників гладка, у підлітковому віці на поверхні утворюються нерівності, що виникають при дозріванні фолікулів і утворенні жовтих тіл та рубців у тканині яєчника. У дівчаток упродовж грудного віку в яєчниках утворюються первинні фолікули, а в підлітковому віці в корі яєчників формуються вторинні фолікули, які на розрізі мають порожнину зі світлим вмістом. У дівчаток-немовлят яєчники розташовані високо над лобковим симфізом за межами малого таза і нахилені вперед. Протягом перших 3–5 років життя яєчники поступово опускаються і повертаються майже на 90°, а їх поздовжня вісь розташована поперечно. У наступні 2–3 роки яєчники опускаються в порожнину малого таза і займають положення, властиве дорослій жінці.

Матка Матка (uterus; грецькою metra,. hystera) – це порожнистий товстостінний гладком’язовий орган грушоподібної форми, функція якого полягає у виношуванні плода. Матка розміщена в порожнині малого таза між сечовим міхуром попереду і прямою кишкою позаду (рис..87,.88). Матка складається з трьох частин: дна, тіла і шийки. Її верхня, найширша частина (4–5,5 см) називається дном матки (fundus.uteri), тіло матки (corpus.uteri), що трохи сплюснуте спереду назад, поступово звужується донизу і переходить у шийку матки (cervix.uteri) – її найвужчу частину, яку охоплює склепіння піхви. Довжина матки у дорослої жінки дорівнює 7–8 см, а у жінки, що народжувала, – 8–9,5 см; маса матки коливається від 30 до 100 г. Шийка матки має довжину 3–4 см і поділяється на дві частини – надпіхвову і піхвову. Верхні дві третини шийки матки, розташовані вище піхви, називаються надпіхвовою частиною шийки.(portio.supravaginalis. cervicis). Її найвужча верхня ділянка, що межує з тілом матки, називається перешийком.матки.(isthmus.uteri).. Піхвова частина шийки (portio.vaginalis.cervicis) розтаампула маткової труби (ampulla tubae uterinae)

лійка маткової труби (infundibulum tubae uterinae)

маткова труба (tuba uterina; salpinx) перешийок маткової труби (isthmus tubae uterinae) маткове вічко маткової труби (ostium uterinum tubae uterinae)

черевний отвір маткової труби (ostium abdominale tubae uterinae )

маткова частина маткової труби (pars uterina tubae uterinae) дно матки (fundus uteri)

торочки маткової труби (fimbriae tubae uterinae) пухирчастий придаток (appendix vesiculosa) пухирець Граафа білясте тіло (corpus albicans) жовте тіло (corpus luteum) власна зв’язка яєчника (lig. ovarii proprium)

ендометрій (endometrium) міометрій (myometrium) шийка матки (cervix uteri)

кругла маткова зв’язка (lig. teres uteri) широка маткова зв’язка (lig. latum uteri) тіло матки (corpus uteri) маткова артерія (a.uterina) канал шийки матки і пальмоподібні складки (canalis cervicis uteri et plicae palmatae) склепіння піхви, бічна частина (fornix vaginae, pars lateralis)

піхва (vagina)

вічко матки (ostium uteri)

Рис. 88. Внутрішні жіночі статеві органи (піхва, матка, маткові труби і яєчник у розрізі)


СПЛАНХНОЛОГІЯ. СЕЧОВО-СТАТЕВИЙ АПАРАТ шована в піхві і охоплена її склепінням. На нижньому кінці шийки матки є кругле або овальне вічко.матки. (ostium.uteri), яке обмежоване його передньою.губою. (labium.anterius) та дещо тоншою і довшою задньою. губою. (labium. posterius). У жінок, що народжували, вічко матки має вигляд поперечної щілини. Матка має дві поверхні: міхурову, або передню.по­ верхню. (facies. vesicalis;. facies. anterior), що обернена до сечового міхура, і кишкову, або задню. поверхню. (facies.intestinalis;.facies.posterior), що обернена до прямої кишки. Ці поверхні відділені між собою правим і лівим краями.матки.(margines.uteri). Кут між дном і краєм матки називається рогом.матки.(cornu.uteri), правий і лівий кути сполучаються відповідно з правою і лівою матковою трубами. Положення матки в порожнині залежить від наповнення сусідніх органів. При незначному наповненні сечового міхура і прямої кишки матка невагітної жінки розташована так, що вічка маткових труб розміщені симетрично стосовно серединної стрілової площини, а сама матка в нормі нахилена вперед – антеверзіо. (anteversio). Окрім того, між тілом і шийкою матки утворюється кут, відкритий допереду, тобто тіло матки нахилене вперед стосовно її шийки – антефлексіо. (anteflexio), тому дно і тіло матки лежать на сечовому міхурі. Таке положення матки є фізіологічним і зумовлене прямоходінням. При наповненні сечового міхура дно і тіло матки зміщуються назад, таке положення матки називається ретроверзіо.(retroversio). Таке положення матки може бути наслідком порушення її розвитку в процесі ембріогенезу. Тоді між тілом і шийкою матки утворюється відкритий дозаду кут, тобто тіло матки нахилене назад стосовно її шийки – ретрофлексіо.(retroflexio). Щілиноподібна порожнина матки. (cavitas. uteri) у лобовій площині має вигляд трикутника, основа якого повернена догори. У ділянках правого і лівого рогів порожнина матки через маткові вічка маткової труби.(ostia.uterina.tubae.uterinae) сполучається з матковими трубами. Донизу порожнина матки звужується і продовжується в канал шийки матки. (canalis.cervicis.uteri). Канал шийки матки починається в ділянці перешийка матки внутрішнім.анатомічним. вічком.матки.(ostium.anatomicum.uteri.internum). Також виділяють внутрішнє.гістологічне.вічко.матки.(ostium. histologi.cum.uteri.internum), яке розташоване на рівні нижньої межі перешийка матки і добре помітне, тому що вище від гістологічного вічка ендометрій зазнає менструальних змін, а нижче слизова оболонка не змінюється. Канал шийки матки відкривається в піхву вічком матки.(ostium.uteri). Стінка матки складається з трьох шарів – слизової, м’язової і серозної оболонок.

167

Слизова оболонка, або ендометрій.(tunica.mucosa;. endometrium) є внутрішнім шаром стінки матки, має товщину приблизно 3–5 мм, гладка посередині менструального циклу і складок не утворює. Ендометрій побудований з двох пластинок – епітеліальної та власної. Епітелій слизової оболонки одношаровий високий призматичний – висота клітин досягає 20– 30 мкм, складається з війчастих і секреторних клітин, розташованих на базальній мембрані. Епітеліальна пластинка утворює численні прості трубчасті маткові. залози.(glandulae.uterinae), що впинаються у власну пластинку. Власна пластинка слизової оболонки добре розвинена, утворена пухкою сполучною тканиною, в якій міститься багато клітинних елементів та кровоносних судин. У слизовій оболонці виділяють два шари: товстий поверхневий – функціональний – і глибокий – базальний. Базальний шар прилягає до міометрію, у ньому розташовані численні залози, секреція яких відбувається циклічно. Базальний шар є джерелом регенерації епітелію після відторгнення функціонального шару під час менструації. Розташований над базальним шаром функціональний шар формує ложа, в які імплантується зародок. Залози функціонального шару є прямими. Підслизова основа в стінці матки відсутня. Канал шийки матки вистелений одношаровим високим призматичним епітелієм, клітини якого виробляють слиз, війчасті клітини відсутні. У власній пластинці слизової оболонки розташовані численні розгалужені трубчасті шийкові. залози. (glandulae. cervicales), утворені гландулоцитами з рівними контурами. Ці клітини мають велике ядро, що розташоване базально, а в їх апікальній частині містяться численні секреторні вакуолі зі слизом. В ендометрії каналу шийки матки циклічні зміни не відбуваються. Слизова оболонка каналу шийки матки утворює одну велику поздовжню складку, від якої в обидва боки відходять під гострим кутом дрібніші пальмоподібні. складки.(plicae.palmatae), які розташовані на передній і задній стінках каналу шийки матки. Пальмоподібні складки слизової оболонки стикаються між собою і перешкоджають проникненню піхвового вмісту в порожнину матки. Середній шар стінки матки – його м’язова оболонка, або міометрій (tunica.muscularis;.myometrium) найтовстіший. Він складається з переплетених між собою пучків гладких міоцитів і сполучнотканинного каркаса, в якому багато еластичних волокон. У міометрії виділяють три шари: внутрішній і зовнішній поздовжні і середній коловий, найпотужніший. Середній шар міометрія найбільш розвинений в ділянці шийки матки. Під час вагітності гладкі м’язові клітини гіпертрофуються, їх довжина збільшується в 5–10 разів,


184

СПЛАНХНОЛОГІЯ. ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ

ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ

Ендокринологія (від грецьких слів: endon – усередині, krino – виділяти, logos – наука, вчення) – наука про залози внутрішньої секреції (glandulae. endocrinae). Також цю групу залоз називають ендокринними залозами; вони анатомічно і топографічно різняться (рис..95), мають різне походження. Залози внутрішньої секреції не мають вивідних проток і виділяють вироблені ними гормони (від грецького hormao – спонукати, збуджувати), чи інкрети, безпосередньо в кров, лімфу і міжклітинну рідину. Деякі гормони виробляють не окремі залози, а групи компактно

розташованих клітин (підшлункові острівці, інтерстиціальні ендокриноцити яєчка – клітини Лейдіга), чи клітинами, що розміщені в різних органах і тканинах (клітини APUD-системи). В організмі людини є дві складні системи керування функціями: нервова і гуморальна, котрі тісно пов’язані між собою і здійснюють єдину нейрогу­ моральну. регуляцію. Центральна нервова система, включаючи кору півкуль великого мозку, регулює функції залоз внутрішньої секреції. Це здійснюється шляхом безпосередньої іннервації органів і тканин.

шишкоподібна залоза (шишкоподібне тіло), glandula pinealis (corpus pineale) гіпофіз (мозковий придаток), hypophysis (glandula pituitaria) прищитоподібні залози (glandulae parathyroideae) щитоподібна залоза (glandula thyroidea) тимус (загруднинна залоза), thymus грудна залоза (грудь), mamma надниркові залози (glandulae suprarenales) підшлункові острівці (insulae pancreaticae)

яєчники (ovarium)

яєчка (testis)

Рис. 95. Розташування ендокринних залоз у тілі людини


СПЛАНХНОЛОГІЯ. ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ Гуморальна.система (від латинського humor – волога; рідина) здійснює регулюючий вплив за допомогою гормонів, які потрапляють до органів і тканин через кровоносне і лімфатичне русла. Гормони відрізняються від інших біологічно активних речовин такими ознаками: – дія гормонів є дистантною, тобто органи, на які впливають гормони, віддалені від ендокринної залози; – дія гормонів специфічна: одні гормони діють лише на визначені клітини-мішені, інші – на певні групи клітин; – гормони мають високу біологічну активність і діють у дуже малих концентраціях; – гормони діють тільки на живі клітини. Гормони контролюють життєдіяльність організму, усі клітини, активність генів, формування клітинного фенотипу. Регулюючи активність ферментів, гормони впливають на обмін речовин (метаболізм). Усю різноманітність дії гормонів можна об’єднати в три найважливіші функції: забезпечення росту і розвитку організму; забезпечення пристосування (адаптації) організму до умов середовища, що постійно змінюються; забезпечення гомеостазу – динамічної сталості внутрішнього середовища організму. Залежно від ембріонального походження залози внутрішньої секреції поділяють на три групи – енто­ дермальні,.мезодермальні.та.ектодермальні (табл..13). На сучасному етапі прийнято класифікувати ендокринні залози на залежні.і.незалежні від впливу передньої частки гіпофіза (аденогіпофіза). До першої групи, що залежать від гормонів аденогіпофіза, належать: щитоподібна. залоза,. кіркова. речовина. надниркових.залоз,.статеві.залози.(яєчка.і.яєчники). До другої групи ендокринних залоз, на які без-

185

посередньо не впливають гормони аденогіпофіза, належать: прищитоподібні. залози,. шишкоподібна. залоза. (шишкоподібне. тіло),. підшлункові. острівці. підшлункової залози,.мозкова.речовина.надниркових. залоз,.параганглії. Взаємодія між передньою часткою гіпофіза і незалежними від неї ендокринними залозами побудована за принципом прямих і непрямих зворотних зв’язків. Тропні гормони (від грецького tropos – напрямок) передньої частки гіпофіза (аденогіпофіза) активують діяльність гіпофіззалежних ендокринних залоз, а їхні гормони у свою чергу впливають на гіпофіз, пригнічуючи утворення і виділення відповідного гормону. Ендокринні залози і їхні гормони представлені в табл..14. Центром регуляції ендокринних функцій є гіпоталамус проміжного мозку, що координує нервові і гормональні механізми регуляції внутрішніх органів, об’єднує нервові й ендокринні регуляторні механізми в загальну нейроендокринну систему. Гіпоталамус утворює з гіпофізом єдиний функціональний комплекс, у якому перший виконує регулюючу, а другий – ефекторну функції. Отже, гіпоталамус і гіпофіз утворюють єдину гіпоталамо­гіпофізарну. систему (рис..96),.що включає такі підсистеми: –. гіпоталамус–нейрогіпофіз (задня частка гіпофіза), –. гіпоталамус–аденогіпофіз (передня частка гіпофіза), –. гіпоталамо­гіпофізарну. підсистему. нейрорегу­ ляторних.пептидів. Структура і функція гіпоталамуса та задньої частки гіпофіза докладно описані у розділі “Проміжний мозок”.

Класифікація ендокринних залоз від їх походження

ТАБЛИЦЯ 13 Ентодермальні

Мезодермальні

Ектодермальні

З епітелію глоткової кишки – з зябрових кишень (залози бранхіогенної групи)

З епітелію середньої кишки

Із целомічного епіте- З епітелію ролію спланхнотома тової бухти

З переднього відділу нервової трубки (неврогенні залози)

Похідні симпатичних вузлів автономної частини периферійної нервової системи

Щитоподібна залоза Прищитоподібні залози (із третьої і четвертої пар зябрових кишень)

Ендокринна час- Кіркова речовина Передня частка гіпофіза тина підшлункової надниркових залоз залози Ендокринна частина (аденогіпофіз) яєчка, передміхурової залози і яєчника Інтерреналові тіла

Задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз) Шишкоподібна залоза (шишкоподібне тіло)

Мозкова речовина надниркових залоз Параганглії


Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.