Льюїс Керролл. Полювання на Снарка by Laurus Press

ПОЛЮВА ННЯ НА

СН А РК А

Lewis Carroll

THE HUNTING OF THE SNA R K Αn Αgony in Eight Fits

Льюїс Керролл

ПОЛЮВА НН Я Н А СН А РК А Поемагонія у восьми сказах З англійської переклав Юрко Бознаяк

L AURUS 2018

УДК 821.111-994 ББК 84(4Вел=Укр)-5 К 36 Керролл Л. Полювання на Снарка. Поемагонія у восьми сказах. — К. : Laurus. — 112 с. іл. ISBN 978-617-7313-28-0

ISBN 978-617-7313-28-0

ЗМІСТ

Вступне слово Тані Доній 7 СК А З ПЕРШИЙ • FIT THE FIRST

СК А З ДРУ ГИЙ • FIT THE SECOND

СК А З Т РЕТІЙ • FIT THE THIR D

СК А З ЧЕТВЕРТИЙ • FIT THE FOURTH

СК А З П’ЯТИЙ • FIT THE FIFTH

СК А З ШОСТИЙ • FIT THE SI X TH

СК А З СЬОМИЙ • FIT THE SE V EN TH

СК А З ВОСЬМИЙ • FIT THE EIGHTH

Слово перекладача (Юрко Бознаяк)

Слово ілюстратора (Дарія Лисенко)

109

Висадка • The landing

Промова Будодзвона • The Βellman’s Speech Оповідь Булочника • The Βaker’s Tale Полювання • The Hunting

Урок для Бобра • The Βeaver’s Lesson

Сон Борзописця • The Βarrister’s Dream

Зла доля Банкіра • The Βanker’s Fate Зникнення • The Vanishing

…вони не хотіли дотримуватися найпростіших правил, яких їх учили друзі: якщо тримати гарячу залізяку в руці — обов’язково обпечешся... Л. Керролл Цю цитату з Керролла мені так і кортить присвятити всім перекладачам, які коли-небудь мали сміливість (або нахабство) перекладати його твори. І якщо «Аліса» хоча б прозова і не позбавлена смислу, то «Снарк» — це окрема розмова. Такого фантастичного й такого веселого змістовно-стилістично-лексичного абсурду треба ще пошукати. На запитання здивованих читачів поеми: «А в чому сенс?» — Керролл відповідав: «Вам потрібен сенс? Боюся, що мені потрібна була нісенітниця, а не сенс». Ідея цього твору з’явилась так само нелогічно, як практично все у житті цього письменника, математика, фотографа. Йому просто прилетіла в голову думка, незрозуміла навіть для самого автора, і він її записав. А потім потроху розкрутив із неї цілий поетичний текст. За час свого існування твір просто-таки обріс різними трактовками, поясненнями і характеристиками від численних критиків та літературознавців. Намагання знайти точний сенс «Снарка» виявилися марними, бо його нема або ж, навпаки, цих сенсів занадто багато і всі вони різні. «Коли ти прочитаєш “Снарка”, сподіваюся, напишеш мені, чи він тобі сподобався і чи все тобі було зрозуміло. Ти, звісно, знаєш, хто такий Снарк? Як знаєш, то скажи

мені, бо я не маю навіть уявлення, хто він». Таке писав сам автор своїй знайомій дівчинці. Як і всі письменники, Керролл був великим позером. Усі його «та це такі собі нісенітниці», «та нема там нічого», «і сам я не розумію, що ляпаю» — то все, як зараз кажуть, піар-хід для реклами. Насправді ж «Полювання на Снарка» і досі улюблена поема мільйонів читачів, причому переважно з високим коефіцієнтом як інтелекту, так і почуття гумору. І навряд чи була б поема такою, якби в ній були самі нісенітниці. Гумор Керролла — захований, заплутаний, іноді алогічний, але витончений, влучний, дуже розумний і страшенно смішний. Спочатку просто смієшся, а потім смієшся тому, що розумієш: усе це непросто. Не знаю, чи варто переказувати сюжет: команда завзятих авантюристів на чолі з капітаном Будодзвоном вирушає на кораблі в якісь заморські дикі краї, щоб уполювати фантастичного звіра Снарка (фантастичного настільки, що його годі навіть і уявити). Чим закінчилося полювання, маєте дізнатись самі. Але в кожній з восьми глав поеми об’єктив наїжджає на одного чи двох наступних персонажів. І тоді виявляється, що кожен з них пришелепуватий по-своєму, але на всю голову. А разом вони утворюють цілу енциклопедію абсурду. Як справжній математик, Керролл демонструє на своїх героях типові моделі людського ідіотизму, котрими ми, як виявляється, і сьогодні регулярно послуговуємося в житті. Візь мімо хоча б уже перші дві строфи поеми: «Ось де водиться Снарк!» — загорлав Будодзвін І десант розпочав обережно. Всіх по черзі, за чуба тримаючи, він Опускав у прибій прибережний. «“Ось де водиться Снарк!” — вам кажу другий раз, Має цим надихнутись команда,

“Ось де водиться Снарк!” — втретє мовлю до вас, Що я тричі сказав — то вже правда!» Ну що, нічого не нагадує, нікого не впізнали? От чесно, вам ніколи не втюхували якусь очевидну дурню як правдиву історію, ненав’язливо повторивши її в різних ситуаціях три рази? Можливо, прочитавши «Снарка», ви відкриєте в собі щось несподівано нове і дізнаєтесь щось неочікуване про гомо сапієнса взагалі. Але дізнáєтесь не посипаючи голову попелом, а весело регочучи над текстом. Та щоб ви могли зараз сміятись, «Снарка» треба було ще перекласти, а це, повірте, дуже нелегко. Юрко Бознаяк як перекладач цього літературного хуліганства — це в десятку. Важко уявити, хто б іще зміг так стилістично вдало і яскраво перекласти всі ці керроллівські лексичні новотвори, дивні óбрази, неочікувані сюжетні лінії й розв’язки. Навіть не перекласти, а передати, адаптувати і донести до українського читача, що ж мав на увазі веселун Керролл, коли драв на шматки словá, а потім знову зліплював їх «бознаяк». Читаючи фінальну версію, яка просто ллється веселенькими куплетами, навіть не здогадуєшся, яку титанічну роботу провів перекладач, скільки можливих варіантів слів-«портмоне» було знайдено й викинуто геть, скільки сумнівів ще залишилося навіть після завершеної праці. Поетичний текст — найбільш особистісна й концентрована форма літератури, а отже, його найважче перекладати. До того ж не існує загальної теорії перекладу поезії, тут перекладач має покладатися виключно на свою інтуїцію, знання і смак. Він завжди опиняється між двома імперативами — відтворити колорит оригіналу і бути зрозумілим читачам культури-сприймача. Гете відзначав, що існує два головних принципи перекладу: перекладач має вибір або, суворо дотримуючись оригіналу, дати своїм співвітчизникам ясне і чітке уявлення про іноземного автора й обставини, у яких

він живе, або ставитись до роботи так, як письменник ставиться до власного твору, пропускаючи текст крізь себе, крізь свої смаки і переконання, щоб зробити його ближчим для своїх співвітчизників, які можуть сприйняти це як новий оригінальний твір. Та найбільша небезпека таїться в самій суті і головному знарядді перекладу — у мові. Перекладач черпає натхнення з джерела оригінального тексту і перекодовує його засобами іншої мови, іншої семантичної, стилістичної та образної системи. Але, на превеликий жаль, одна мова не може достеменно передати весь масив значень, що існують в іншій. От і виходить, що, як це не парадоксально, успішний переклад — це завжди інший поетичний текст. І саме це накладає на перекладача неабияку відповідальність. Неминучість змін, неточностей, відхилень від оригіналу, втрат і, навпаки, вставок нових елементів породжує у перекладача спокусу витіснити собою автора твору. До честі українського інтерпретатора Снарка, він намагався по максимуму зберегти саме Керролла і по мінімуму внести в текст себе самого. Дискусії про те, у яких ситуаціях перекладати найближчим еквівалентом, коли перефразовувати, коли транскрибувати, а коли створювати неологізм у мові перекладу, точаться й досі і, мабуть, точитимуться завжди. Усі ці так звані неперекладні моменти передачі літературного тексту, особливо поетичного, продовжують захоплювати й кидати виклик перекладачам-практикам і науковцям-теоретикам. Юрко Бознаяк цей виклик прийняв і пішов воювати з «портмоне», створювати в українській мові нечувані досі «керроллівські» слова, адаптувати героїв до наших реалій, наливаючи їм чарку для хоробрості перед боєм. Схоже, розважився хлопак не гірше, ніж свого часу Льюїс Керролл. Ну а тепер наша черга. Таня Доній

СК А З ПЕРШИЙ * Висадка

FIT THE FIRST The landing

Л. Керролл визначив жанр свого твору як «An Agony in Eight Fits». Обидва іменники тут виступають відразу у двох значеннях: agony — «мука, агонія» і «шалена боротьба», fit — «пісня, частина балади» і «напад хвороби». Відповідно слово «сказ» слід розуміти і як «сказання», і як «хвороба».

“Just the place for a Snark!” the Bellman cried, As he landed his crew with care; Supporting each man on the top of the tide By a finger entwined in his hair. “Just the place for a Snark! I have said it twice: That alone should encourage the crew. Just the place for a Snark! I have said it thrice: What I tell you three times is true.” The crew was complete: it included a Boots — A maker of Bonnets and Hoods — A Barrister, brought to arrange their disputes — And a Broker, to value their goods. A Billiard-marker, whose skill was immense, Might perhaps have won more than his share — But a Banker, engaged at enormous expense, Had the whole of their cash in his c are. There was also a Beaver, that paced on the deck, Or would sit making lace in the bow: And had often (the Bellman said) saved them from wreck, Though none of the sailors knew how.

«Ось де водиться Снарк*!» — загорлав Будодзвін І десант розпочав обережно. Всіх по черзі, за чуба тримаючи, він Опускав у прибій прибережний. «“Ось де водиться Снарк!” — вам кажу другий раз, Має цим надихнутись команда, “Ось де водиться Снарк!” — втретє мовлю до вас, Що я тричі сказав — то вже правда!» Будодзвін**, що на пóдвиг подви ́г колектив, Не жалів задля справи горлянки, Мідним дзвоном він совість команди будив, А знічев’я частенько бив склянки. В тій команді за юнгу готельний був Бой, Борзописець-юрист вів їх спори, Був там Брокер — крутих оборудок герой, А Бриляр головні плів убори. Більярдист мав до кия шалений талан, Міг би всіх обіграти до нитки, Та Банкір, щоб поліпшить фінансовий стан, Всю готівку забрав до калитки. *

Назва фантастичного звіра Snark є характерним для Л. Керролла складним словом-«портмоне», яке викликає асоціації як мінімум зі словами snake (змія), shark (акула), snarl (гарчати), bark (гавкати). Оскільки Снарк уже давно здобув міжнародне визнання, у перекладі залишено оригінальну назву. ** У Л. Керролла назви всіх учасників полювання на Снарка починаються з букви Б: Bellman («глашатай», букв. «людина зі дзвоном») — Будодзвін; Banker — Банкір; Broker — Брокер; Billiard-marker («більярдний маркер») — Більярдист; Baker («пекар») — Булочник, Barrister («адвокат») — Борзописецьюрист; Butcher («м’ясник») — Бійник; maker of Bonnets («капелюшник») — Бриляр; Boots («черевики», а в переносному значенні — «хлопчик, що в готелі чистить черевики постояльців») — готельний Бой, Beaver — Бобер.

There was one who was famed for the number of things He forgot when he entered the ship: His umbrella, his watch, all his jewels and rings, And the clothes he had bought for the trip. He had forty-two boxes, all carefully packed, With his name painted clearly on each: But, since he omitted to mention the fact, They were all left behind on the beach. The loss of his clothes hardly mattered, because He had seven coats on when he came, With three pairs of boots — but the worst of it was, He had wholly forgotten his name. He would answer to “Hi!” or to any loud cry, Such as “Fry me!” or “Fritter my wig!” To “What-you-may-call-um!” or “What-was-his-name!” But especially “Thing-um-a-jig!” While, for those who preferred a more forcible word, He had different names from these: His intimate friends called him “Candle-ends,” And his enemies “Toasted-cheese.” “His form is ungainly — his intellect small —” (So the Bellman would often remark) “But his courage is perfect! And that, after all, Is the thing that one needs with a Snark.” He would joke with hyenas, returning their stare With an impudent wag of the head: And he once went a walk, paw-in-paw, with a bear, “Just to keep up its spirits,” he said.

Час згадати тепер: серед них був Бобер, Знаний майстер ажурних мережив, Експедицію спас він від смерті не раз, Хоч як саме — ніхто не простежив. З ними плив ще один, що всі речі забув, Котрі був закупив у дорогу: Парасольку й годинник, замок і засув, І весь одяг, включаючи тогу. Він старанно зібрав й спакував те майно В сорок дві іменні куті скрині, Та про це не сказав, і лишилось воно На причалі лежати й донині. Що він одяг забув — півбіди, далебі, Бо на нім — сім халатів із вати, А от справжня біда, уявіть-но собі: Він забув, як його, в дідька, звати. Відкликався на «Дик!» чи на будь-який крик, На «Гори воно все!», «Рви перуку!», Або «Я тобі дам!», а чи «Як тебе там?», «Пропоную вам серце і руку!». Спеціально для тих, хто вжива слів крутих, Мав інакші він прізвиська й клички: Ворогам вперекір звався Плавлений Сир, А для друзів — Недогарок Свічки. «Він фізичний хиляк, з інтелектом — ніяк, — Це така Будодзвона ремарка. — Та хоробрий без меж, а хоробрість — це все ж Перша річ, як полюєш на Снарка!»

He came as a Baker: but owned, when too late — And it drove the poor Bellman half-mad — He could only bake Bridecake — for which, I may state, No materials were to be had. The last of the crew needs especial remark, Though he looked an incredible dunce: He had just one idea — but, that one being “Snark,” The good Bellman engaged him at once. He came as a Butcher: but gravely declared, When the ship had been sailing a week, He could only kill Beavers. The Bellman looked scared, And was almost too frightened to speak: But at length he explained, in a tremulous tone, There was only one Beaver on board; And that was a tame one he had of his own, Whose death would be deeply deplored. The Beaver, who happened to hear the remark, Protested, with tears in its eyes, That not even the rapture of hunting the Snark Could atone for that dismal surprise! It strongly advised that the Butcher should be Conveyed in a separate ship: But the Bellman declared that would never agree With the plans he had made for the trip: Navigation was always a difficult art, Though with only one ship and one bell: And he feared he must really decline, for his part, Undertaking another as well.

Серед зграї гієн він міг пить лимонад (Хижі погляди — це ж так банально!) Й лапа в ногу з ведмедем гуляв променад — «Щоб підтримать тварюку морально». Він найнявся як Булочник — булки пекти, Та признавсь у відкритому морі, Що спроможний пекти лиш весільні торти — Всі були у невтішному горі. Ну й останній із них мав худий довгий карк І типове лице ідіота, Й думку мав лиш одну, але думка ця — «Снарк», Будодзвін взяв його у роботу. Він найнявсь як Бійник, бо на бійні мав стаж, Та признавсь через тиждень дороги, Що вбива лиш бобрів. Реготав екіпаж, Будодзвін втратив мову з тривоги. Лиш хвилин через п’ять він спромігся сказать, Що Бобер в них один є єдиний, Ця тваринка ручна, член сімейства вона, Її ворог — це ворог родини! А Бобер, котрий був при дискусії тій, Від образи ледь стримував сльози: Смерть від Снарка прийнять він готовий як стій, Від своїх же не стерпить погрози! Він поставив вимогу, щоб злий Боброріз Плив на іншому судні, окремо. Будодзвін заперечив, що це йде врозріз З планом дій і ламає всю схему:

The Beaver’s best course was, no doubt, to procure A second-hand dagger-proof coat — So the Baker advised it — and next, to insure Its life in some Office of note: This the Banker suggested, and offered for hire (On moderate terms), or for sale, Two excellent Policies, one Against Fire, And one Against Damage From Hail. Yet still, ever after that sorrowful day, Whenever the Butcher was by, The Beaver kept looking the opposite way, And appeared unaccountably shy.

«Тут з одним кораблем маєш сотню проблем (Навігація — мудра наука!), Керувати ж двома — навіть мови нема, Не для мене принаймні ця штука!» «Хай придбає Бобер гарний бронежилет, Секонд-хенд підійде для початку», — Так Бриляр підказав. «Хай оформить білет Страхування життя під печатку, — Так порадив Банкір й тут же витяг папір, Щоб утілити в справу пораду: — Я за безцінь продам аж два поліси вам: Від пожеж і на випадок граду!» Та завжди після цього недоброго дня, Як траплявсь Боброріз десь поблизу, Затихав наш Бобер, мов мале кошеня, Й мав на диво похмуру мармизу.

С ЛОВН И К * Landing — висадка Crew — екіпаж Tide — хвиля Entwined — закручений, обвитий Value — оцінювати Goods — добро, майно Skill — майстерність Immense — величезний Share — частка Engaged — залучений до роботи Enormous — величезний Expense — рахунок, кошт Pace — походжати Deck — палуба Lace — мереживо Βow — ніс корабля Sailor — матрос Famed — знаменитий, відомий Omit — не зробити, пропустити Mention — згадувати Βeach — берег Loss — втрата

Hardly — навряд чи Matter — мати значення “Fry me!” — «Підсмаж мене!» “Fritter my wig!” — «Пошматуй мою перуку!» Thing-um-a-jig — хтось, чиє ім’я невідоме чи забуте Candle-end — недогарок свічки Enemy — ворог Toasted cheese — підсмажений сир Ungainly — незграбний Stare — погляд Impudent — зухвалий Wag — помах, кивок Paw — лапа Keep up — підтримувати Spirits — настрій Own — признатися Late — пізно Drove half-mad — зробив напівбожевільним Βake — пекти

* У словник не включено елементарну лексику, що належить до шкільного лексичного мінімуму. Словник складено до кожної глави окремо, слова подаються в тому ж порядку, у якому зустрічаються в тексті. Для багатозначних лексем вказується здебільшого тільки те значення, у якому вони вживаються в поемі. Відображене в словнику слово більше не повторюється, навіть якщо воно використовується в наступних главах. Слово може повторюватися, якщо воно виступає в тексті з іншим значенням.

Βridecake — весільний торт Look — виглядати Incredible — неймовірний Dunce — тупиця Gravely — серйозно Sail — пливти під вітрилами Scared — переляканий Frightened — переляканий Αt length — детально Tremulous — тремтячий Tame — ручний, приручений Deplore — жаліти Rapture — за ́хват, задоволення Αtone — спокутувати Dismal — похмурий Αdvise — порадити Convey — перевозити Decline — відмовити Undertake — брати на себе відповідальність Course — курс, спосіб дій

No doubt — безсумнівно Procure — діставати, забезпечувати Dagger-proof — кинджало непробивний Insure — застрахувати Office of note — банківська контора Suggest — порадити, запропонувати Offer — запропонувати Hire — винаймання Moderate terms — помірні умови Damage — шкода, збитки Hail — град Sorrowful — сумний To be by — бути поряд Unaccountably — нез’ясовно, дивовижно Shy — обережний, тихий

Слово перекладача Немає гірше, ніж виноска внизу сторінки: «В оригіналі неперекладна гра слів…» Справжній перекладач зобов’язаний передати всі тонкощі іншої мови, але зробити це так, щоб його самого не було помітно. Проте у випадку з текстами Льюїса Керролла це основоположне правило систематично порушується. Принаймні з двадцяти російських перекладачів «Полювання на Снарка» мало хто утримався від спокуси звернутися до читача зі своїми коментарями. Зрозуміти це легко. У процесі роботи перекладач переживає такі карколомні мовностилістичні пригоди, переборює такі, здавалося б, непереборні труднощі, що його просто розпирає від бажання розтрубити всім про свій безсмертний подвиг. Зрештою, такі коментарі мають і об’єктивне виправдання. Яким би вдалим не був переклад, він, зрозуміло, відрізнятиметься від унікальних керроллівських каламбурів та неологізмів. Тому роз’яснення дають можливість читачеві отримати автентичний кайф від англійського оригіналу. Ну а заодно вони вигідно відтіняють і майстерність самого перекладача (якщо така має місце). На перший погляд здається, що ремарку «В оригіналі неперекладна гра слів…» можна упевнено застосовувати відразу до всього «Полювання на Снарка». Проблеми з перекладом починаються ще на підході до самого перекладу. Адже перед тим як узятися власне до тексту, необхідно якось перекласти, по-перше, страшенно каламбуристу назву твору, по-друге, не менш каламбуристе визначення жанру і, нарешті, імена головних персонажів. Тільки той, хто пройшов ці прибережні рифи найвищої складності, може перейти до самої поеми. Отже, почнімо з центрального слова поеми — Snark — назви фантастичного звіра, на якого полюють герої. Цей типо-

во керроллівський неологізм одночасно складається принаймні з п’яти слів: snake (змія), shark (акула), snarl (гарчати), bark (гавкати) і snail (слимак). На власний смак читач може долучити сюди будь-яке англійське слово, що починається на «sna…» або закінчується на «…ark». Такі новотвори Л. Керролл називав словами-«портмоне» і дуже полюбляв ними гратися. Це, по суті, його фірмовий делікатес, і у «Полюванні…» подібних трюків вистачає. Російські перекладачі намагалися перекласти Снарка своїми «портмоне» Змерь (змей + зверь) і Крысь (крыса + рысь). Дуже вдалі знахідки, але все одно вони містять всього по дві тварини замість п’яти. Були також відверто слабкі варіанти Верп, Чудоюд, Нарк, Смарк. Більшість же перекладачів усетаки залишили оригінальну назву «Снарк» з відповідним поясненням у коментарях (і правильно зробили). Я довго намагався вигадати якийсь український відповідник Снарка, прекрасно розуміючи, що це практично неможливо. Але чудеса бувають! Виявилося, що нічого вигадувати взагалі не треба, а необхідне слово вже кілька десятиліть існує в нашій мові. Це маловідома тепер абревіатура СНАВР. Вона фонетично схожа на «Снарк» і нагадує назву якогось динозавра. А головне — її внутрішнє значення не менш багате й жахливе, ніж у справжнього Снарка. Адже СНАВР — це центральний термін такої радянської науки, як цивільна оборона, і розшифровується він так: «своєчасні й необхідні аварійно-відновлювальні роботи». І все-таки після тривалих вагань я вирішив залишити у перекладі Снарка (з відповідним поясненням у коментарях). Річ у тому, що за сто сорок років свого існування Снарк здобув міжнародне визнання і перекладати його національною мовою — це все одно, що називати всесвітньо відомого Бетмена Кажанюком. Наступний риф — жанр твору. Керролл визначив його так: «An Agony in Eight Fits». І це знову-таки неперекладна гра

слів. Agony означає не тільки «мука, агонія», але й «шалена боротьба», а fit — не лише «пісня, частина балади», а й «напад хвороби». Отже, виходить або «шалена боротьба у восьми поетичних частинах», або «агонія у восьми нападах хвороби», або один з можливих гібридів цих двох варіантів. Спробуйте все це передати однією фразою! Перше багатозначне слово я переклав за допомогою скроєного за керроллівським рецептом «портмоне» «поемагонія», у якому сплавлено поняття «поема» й «агонія», а при сильному бажанні можна виділити і корінь «-гон-», що привносить значення погоні. Обидва значення англійського fit несподівано вдалося передати, зігравши на омонімічності слів «сказ» — сказання і «сказ» — хвороба. Отже, вийшла «поемагонія у восьми сказах». Тепер хотів би запитати: яка вірогідність того, що в українській мові знайдуться два «скази» саме з потрібними значеннями? Знову ж таки, мимоволі думаєш про чудо. Проте, як показує перекладацька практика, таких чудес трапляється підозріло багато. Мало не в 99 % випадків виявляється, що в нашій мові чисто випадково є якраз те, що тобі зараз потрібно. Тому дозволю собі висунути таку гіпотезу: українська мова (як і будь-яка інша) достатньо багата, щоб забезпечити переклад практично всіх складних випадків. Гадаю, спеціальне лінгво-статистичне дослідження мог ло б перетворити цю гіпотезу на доведену теорему. Наступне завдання обов’язкової програми — переклад імен персонажів, що полюють на Снарка. Назву ́ всю команду поіменно. Капітан корабля Βellman, що перекладається як «глашатай», а буквально означає «людина зі дзвоном» (bell — дзвін, man — чоловік). Потім ідуть Βanker — «банкір», Βroker — «брокер», Βilliard-marker — «більярдний маркер», Βaker — «пекар», Βarrister — «баристер, адвокат», Βutcher — «м’ясник», maker of Βonnets and Hoods — «майстер дамських капелюшків та чепчиків, капелюшник», Βoots — букв. «че-

Слово ілюстратора «Слово ілюстратора» — незвичайний жанр, але коли йдеться про Снарка, то тут незвичайне все. Легке й зрозуміле на перший погляд завдання художника вже на другий погляд видається практично невиконанним. Що і як малювати? З самого початку я відчувала, що немає сенсу зображувати Будодзвона, який за чуба висаджує команду на берег, Бобра, що плете мережива, Більярдиста, що тре крейдою кінчик носа, а також і всіх інших героїв, котрі якраз роблять те-то й те-то. «Полювання на Снарка» — поема абсурду. Отже, й підхід ілюстратора не може бути лінійним. Традиційний прийом — перевести описувані у тексті сцени зі слів у зображення — тут не пройде. Адже ці сцени мають друге, третє, четверте дно, і ці дена важливіші, ніж те, що лежить на поверхні. Ілюстрації, які зображують таку «поверхню», втрачають головний зміст й автоматично скочуються в розряд убогого «соціалістичного реалізму». Намагання передати абсурдизм за рахунок карикатурного чи «авангардистського» зображення персонажів, на мою думку, ситуацію не рятують: такі малюнки все одно ілюструють не те, про що йдеться у Керролла. Шукаючи свій підхід до «Полювання…», я відмовилася від зображення описаних у поемі сцен та дій, а натомість зосередилася на портретах. У самій ідеї портрета, як мені здається, закладено керроллівський за своєю суттю парадокс: на портреті людина начебто нічого не робить, і водночас портрет (звісно, якщо він вдалий) містить у собі інформацію про всі можливі дії, вчинки й думки, на які ця людина здатна. Говорячи мовою математики (а Керролл —

109

математик), портрет — це спроба вивести формулу персонажа. По-моєму, якраз те, що треба у даному випадку. Проте «портретний» підхід натикається на одну вельми серйозну перепону: неможливість намалювати найголовнішого героя, тобто самого Снарка. Робити це заборонив особисто Льюїс Керролл: мовляв, не можна уявити собі, як насправді виглядає Снарк. А Снарк — не тільки центральна фігура, у ньому, схоже, зосереджується і головне значення твору. (Те, що це значення невідоме, — зовсім не проблема. Ікс в алгебраїчному рівнянні теж невідомий, і тим не менше — головний. А «Полювання на Снарка», до речі, чиста алгебра.) Проте виявляється, що заборону Керролла зовсім легко обійти, якщо застосувати абсурдну логіку самого Керролла (а яку ще логіку тут можна застосовувати?). Дійсно, з боку ілюстратора було б вельми нескромно намалювати якусь звірюку і заявити, що Снарк виглядає саме і тільки так. І все-таки кожен з нас, читаючи твір, якось уявляє собі Снарка, хоча це уявлення вкрай розмите й мінливе; теоретично воно може мати мільярди конкретних реалізацій, жодна з яких так до кінця й не реалізується. То чому б не спробувати навмання вихопити кілька з цих мільярдів гіпотетичних реалізацій? Я вихопила тільки вісім абсолютно різних фантазій з безкінечного числа можливостей (зрештою, кожен читач має повне право доповнити цей ряд будь-якою кількістю власних варіантів). Отже, вісім тварин, чи радше вісім створінь. Але що таке у даному випадку вісім і чому не шість і не десять? Якщо застосувати математичний метод Боброріза, то ми побачимо, що 8 — це зовсім не 8, а випадкове число, яке представляє безкінечність. А чи можна сказати, що ми маємо портрет Снарка, якщо ми маємо їх безкінечну кількість? Ясно, що не можна. От і виходить, що безкінечність у дано-

110

Художнє видання

Льюїс Керролл

ПОЛЮВА ННЯ НА

СН А РК А Переклад Юрка Бознаяка Ілюстрації Дарії Лисенко-Браш Коректор Наталія Потеряйко Макет обкладинки Катерини Корчагіної Верстка Антоніни Миколенко Відповідальна за випуск Поліна Лаврова

Видавництво Laurus

ДК № 4240 від 23.12.2011

04114, Київ, вул. Дубровицька, 28 Телефон: +380 (44) 234-16-30 www.laurus.ua

Підписано до друку 21.05.2018.

Формат 60 x 84/16. Друк офс. Папір офс. Гарнітура Charter.

Віддруковано у ТОВ «Друкарня “Бізнесполіграф”».

ДК № 2715 від 07.12.2006. 02094, Київ, вул. Віскозна, 8. Телефон/факс: +380 (44) 503-00-45