21 April 2013
Газета «Диаспора» – все о нас с вами
«Обнiмiться ж, брати мої...» Т. Шевченко ПІД ЕГІДОЮ ГЕНЕРАЛЬНОГО КОНСУЛЬСТВА УКРАЇНИ
В САН-ФРАНЦИСКО
Чорнобильська біль 26 квітня 1986 року вибухнув 4-й блок Чорнобильської АЕС. Вщент рознесло активну зону атомного реактора і вибухом викинуло у довкілля найбільшу в світі кількість смертельної радіоактивності. Наш корреспондент Генадій Ситницький, при сприянні Генерального консульства України у Сан-Франциско взяв інтерв’ю у генерал-майора інженерних військ у вiдставцi, консультанта інституту Союзу Чорнобиль України, ліквідатора наслідків аварії Першої категорії Олександра Мельникова, котрий проживає сьогодні в районі Сан-Франциско.
Олександр Мельников на ЧАЕС, 1987р. - Пане Олександре, з перших днів після аварії ви, тоді полковник інженерних військ, були не тільки свідком, але і особисто “ходили ногами” по зруйнованому реактору. Розкажіть, як це було в перші дні? - Після 11 вересня 2001 року я побував у НьюЙорк у на розва лина х Всесвітнього торговельного центру і, в розмові з місцевим пожежником, сказав що був ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС. Він, зітхнувши, мені сказав:” Так, деякі з вас там віддали все...”
24
Так, була перш за все відчайдушня мужність молодих хлопців. Лише ї х р у к а м и, р о з у м о м , умінням в найкоротший термін в таких, без перебільшення - пекельних умовах, на горячих в прямому смислі цього слова обломках реактора, збуду вано швидкору ч саркофаг, що зу пинив викид радіації. Одинна дц ять років слу жби в Чорнобилі це особливий період в моєму житті. Було все і не тільки викид адреналіну в кров але і радіонуклеїдів...Адже перед нами було поставлено
головне завдання - пошук ядерного пального, котре залишилося в самом у реакторі. Як відомо з офіційних джерел, а цифри були названі у 1986 році у МАГАТЕ, в оточуюче середовище потрапило приблизно 3,5 % відпрацьованого ядерного пального. А це означало, що із штатної кількості 198 тон, понад 96% у “Саркофазі”! Військові спеціалісти працювали відчайдушно. Ворог для багатьох незрозумілий та невидимий забрав життя та здоров’я у багатьох молодих людей. За усю ту мужність та відвагу - вічна їм шана та вдячність. - Пане Олександре, шана і вдячнісь вам також. Саме так було сказано, зокрема, під час вру чення у 2012 році вам Генеральним консулом України у СанФранциско ордена “За заслуги”. А яка ситуація довкола реактора сьогодні, як і роботи ведуться? - За межами зони відчудження відбувалися події, які суттєво впливали як на долю зони, так і на подолання наслідків аварії. Спостерігається повна втрата інтересу до проблем ЗВ, про неї
згадують тільки напередодні 26 квітня. Тому стан робіт у ЗВ примушує задуматись, чому немає конкретних результатів від діяльності в зоні, чому до сих пір не розроблено механізмів і технологій подолання важких ядерних аварій? Чому Україна, маючи такий довгий досвід немає нічого, що можна запропонувати світу для подола нн я мож ливи х атомних катастроф, такої як сталася нещодавно у Японії наприклад. Основний висновок за
результатами діяльності невтішний. Бі льшість робіт, які виконувалися в зоні після спорудження об’єкту «Укриття», практично не впливали на покращення радіаційного стану ні в межах зони, ні поза нею. Незва жа ючи на а дміністративні реформи, ка дрові перестановки і перманентну реорганіза ці ю пі дприємств, ефективність ліквідації наслідків аварії в ЗВ залишалася мінімальною у порівнянні із самовідновленням природи, від-
10 млн.! Тобто результати виробничої діяльності в ЗВ складають менш одного відсотка від того, що природа робить сама. Однак, у щорічних звітах фігурує не величина зменшення радіоактивності, а так звані «фізичні обсяги» виробничої діяльності - десятки тисяч к у бічни х метрів РАВ, перевезених у сховище. Фокус полягає у тому, що для виправдання величезних обсягів фінансування на утримання ЗВ (біля 200 млн. грн. щорічно) узаконена прак-
бувається постійне зменшення кількості радіонуклідів, які забруднюють довкілля. Без втручання людини, відповідно до законів ядерної фізики, за 27 років активність радіонуклідів, які знаходяться в зоні зменшилася удвічі (з 20 млн. Кюрі до 10 млн. Кюрі). Природний радіоактивний розпад продовжує знищувати радіонукліди потисячі Кюрі в день, 360 тис. Кюрі на рік, або біля 10 млн. Кюрі за 27 років. Принагідно відзначу, що у єдине діюче сховище радіоактивних відходів (РАВ) «Буряківка», розташоване в ЗВ, за 27 років було завезено менш ніж 70 тисяч Кюрі радіонуклідів. Відчуйте різницю: 70 тис. проти
тика планування робіт у «фізичних обсягах». До того ж кубометри більш зрозумілі, ніж Бекерелі чи Кюрі. А так звана інша «виробнича» діяльність у ЗВ не припинялася ні на мить з 1986 року. Після аварії в покинутих населених пунктах і на недобу дова ній третій черзі ЧАЕС залишилися величезні матеріальні цінності, які неможливо використову вати поза межами ЗВ. Зг і д но за п иск и ЦК КПУ на загальну суму більше 100 млрд. радянських рублів ($120 млрд.) Та к і скарби не да ють спокою любителям легкої наживи. Тому десятками тисяч тон вивозять металобрухт, сільсько-
YYY FKCURQTCPGYU Eª¨ f FKCURQTCPGYU@OCKN TW f HCZ