Культура і життя №41

загальнодержавна

К*Ж

газета

всеукраїнський тижневик 10–16 жовтня 2014 р.

щоп’ятниці

Наші кіномандри

стор. 4 Київ Музик Фест

стор. 7–9 Донецьк Романа Мініна

стор. 19

Людина волі – Артем Стельмашов

41

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

ХУДОЖНИКАМ УКРАЇНИ

Вельмишановні друзі, колеги! Сердечно вітаю всіх майстрів пензля, шанувальників образо­ творчого мистецтва з професійним святом – Всеукраїнським днем художника, яке відзначається 12 жовтня – в пору золотої осені, щедрої на врожай, барви і кольори, коли сама природа розгортає своє неповторне і вражаюче художнє полотно. З приємністю хочу відзначити Ваш високий професіоналізм, завдяки якому мистецтво, що Ви сповідуєте, є окрасою музеїв як нашої держави, так і світу, часткою української національ-

ЦЕРКВА

Міністр культури України Євген Нищук взяв участь у засіданні Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій. Обговорили різні аспекти діяльності церков у житті країни, пов’язані зі збройним протистоянням на Сході та Півдні України. Представники церков наголосили на позитивних зрушеннях у питаннях розбудови партнерських взаємовідносин між державою та релігійними організаціями. Підкреслили – церква веде активну волонтерську та капеланську (душпастирську) діяльність. Наголосили на неприпустимості переслідування священиків і загострення протистояння на міжконфесійному ґрунті.

РОЗПОДІЛ ПРЕМІЇ

Міністр культури України Євген Нищук взяв участь у круглому столі щодо умов та критеріїв роз-

2

новини ної традиції, на чому будуть вчитися прийдешні покоління. В переддень свята Міністерство культури України висловлює щирі слова вдячності майстрам образотворчого, декоративного, пластичного мистецтва за плідну творчу діяльність, талант та благородні справи, що підтримують країну в важкі часи. Бажаю Вам і Вашим родинам мирного неба, міцного здоров’я, щастя і благополуччя, невичерпної енергії і творчої наснаги в примноженні славних культурних традицій нашої України!

РЕСТАВРАЦІЯ

У Міністерстві культури України відбулось засідання науковометодичної ради відомства. На ньому експерти розглянули проект реставрації пам’ятки архітектури національного значення, відомої як «Замок Річарда» та проект будівництва житлового комплексу в історичному районі «Китаїв». Із рішеннями науково-методичної ради можна ознайомитись у протоколі засідання.

З повагою міністр Євген Нищук

поділу премії Леха Валенси, яку 29 вересня у місті Гданськ (Республіка Польща) отримав громадянський рух Євромайдан за розвиток демократії та європейські прагнення українського народу. Захід відбувся у Maidan Press Centre у Києві. Символічну нагороду та чек на 100 тис. доларів США з рук експрезидента Польщі отримали представники Майдану – Руслана Лижичко, Ольга Богомолець, Віталій Кличко, Дмитро Булатов, Андрій Парубій, Олег Тягнибок, Тетяна Чорновол та Євген Нищук. Учасники церемонії та круглого столу вирішили – доля коштів має бути визначена після громадського обговорення. Кожен також вніс власні пропозиції щодо варіанту їхнього використання.

БАЛЕТ

Нагадаємо, на першому засіданні науково-методичної ради було ухвалено рішення про публікацію на офіційному сайті міністерства протоколів усіх засідань із метою прозорості роботи ради.

зручностями для відвідувачів із особливими потребами. У жовтні тут планують провести ще низку тренінгів, які зроблять доступним огляд експозицій усіма охочими.

ЮВІЛЕЙ ХРАМУ МУЗИКИ

Кіровоградська обласна філармонія на початку жовтня відсвяткувала свій 75-річний ювілей. Проведено гала-концерт «Україна в моєму серці» за участю творчих колективів і солістів храму музики та гостей: народної артистки України Лідії Забілястої, лауреатів міжнародних і всеукраїнських конкурсів Остапа Шутка та Олега Рудницького (м. Львів). Музика Ференца Ліста та Юлія Мейтуса підготувала глядача до урочисто-офіційної частини, в якій взяли участь заступник начальника управління бібліотек, читання та регіональної політики Міні­ стерства культури України Оксана Іонова, керівництво області, пред-

ДИТИНА Й БІБЛІОТЕКА

До 10 жовтня у Національній бібліотеці України для дітей проходить всеукраїнська науково-практична конференція директорів обласних бібліотек для дітей «Сучасна дитина та бібліо­ тека: перспективи та проблеми розвитку відносин». На пленарних засіданнях розглядається діяльність книгозбірні для юних як нової реальності у правовому просторі, нові можливості бібліотечноінформаційного обслуговування дітей, а також потенціал сучасних ресурсів книгозбірні на допомогу освіті та вихованню підростаючого покоління.

НЬЮ ЙОРКУ – ПРО МАЙДАН

12 жовтня в Українському музеї у Нью-Йорку відбудеться презентація книги та світлин про духов­ність Майдану «Майдан і ­Церква». У заході візьмуть участь Людмила Филипович – головний редактор видання, представник Інституту філософії Академії наук України та фотограф Руслан Ганущак – волонтер і військовий кореспондент батальйону «Азов».

ШЛЯХ ДО СВОБОДИ

ставники духовенства, директори Тернопільської, Житомирської та Черкаської філармоній. Моменти свята закарбував для історії Ігор Демчук.

КРАЩІ ФОТОКОЛЕКЦІЇ

МУЗЕЙ БЕЗ БАР’ЄРІВ

У приміщенні Міністерства культури України відбулася зустріч міністра культури України Євгена Нищука з художнім керівником «Токіо балету» Володимиром Малаховим. Обговорено питання співпраці між паном Малаховим та Київським хореографічним училищем стосовно постановки балету на музику Джузеппе Верді «Балмаскарад». Євген Нищук висловив готовність посприяти Київському хореографічному училищу щодо втілення мистецької ініціативи. Прем’єру заплановано на 7 грудня 2014 року.

Кращі фотоколекції клубів визначили шляхом відкритого голосування. 13 клубів отримали статус лауреатів та право представляти експозиції в щорічному каталозі й на підсумковій виставці, яка триватиме до 21 жовтня.

Національний музей Тараса Шевченка почав серію тренінгів для працівників «Музей без бар’єрів: від теорії до практики». Першу зустріч присвятили відвідуванню музеїв людьми на візках. Нагадаємо, що музей Тараса Шевченка обладнаний пандусами, спеціальними ліфтами та іншими У галереї «Центр української культури та мистецтв» урочисто відкрито ІХ Фестиваль фотоклубів України. Він організовує демократичне змагання між фотоклубами та пропагує діяльність українських. Захід зібрав учасників із одинадцяти міст нашої Батьківщини: Долини, Донецька, Житомира, Києва, Кривого Рогу, Маріуполя, Мелітополя, Одеси, Рівного, Херсона та Енергодара.

20–27 жовтня в Українському інституті Америки у Нью-Йорку працюватиме виставка «Майдан. Україна. Шлях до свободи». Українські події, презентовані у документальному кіно, живописі, фотографіях, музиці та у протестному плакаті, натхнені Євромайданом 2013–2014 років. У проекті взяли участь художники Матвій Вайсберг, Максим Дондюк, Антон Трофімов, Ігор Гайдай, Олександр Глядєлов, Олексій Сай, Микола Гончаров, Олег Денисенко, представлене документальне кіно з цивільного протесту # BABYLON’13, музика фолк-рок гурту «Мандри». Пересувна виставка «Майдан. Україна. Шлях до свободи» вже відбулася 5 червня в Берліні (Check Point), 10–13 липня була представлена в Лондоні.

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

редактор Євген БУКЕТ

наголос Родина ентузіастів

 ПРИНАГІДНО

Євген БУКЕТ

Ярина Мавка (Ірина Кравчук), письменниця, науковець: – Маю зізнатися, що ідея порталу «ЖінкаУКРАЇНКА» – дуже класна! Юрій і Таня Пероганичі – великі ентузіасти, адже почали самі, без жодної підтримки. Портал справді допомагає талановитим жінкам «вийти в люди», адже там і біо, і творчість, і розміщення рецензій та анонсів на заходи. Жінка – це далеко не тільки «Kirche-Kuche-Kinder». Хоча в цьому без неї ніяк. Дякую!

Оксана Маковець, письменниця, США: – Безмежно вдячна тим, хто започаткував цей чудовий проект, такий особливий сайт, що більш ніж необхідний тепер жінкам, і не лише жінкам, і не лише в Україні… Виглядає чудово, гарно презентує різносторонні таланти наших берегинь з усіх усюд благодатної України. І хоч я фізично далеко тепер від Вас, читаючи й переглядаючи рубрики сайта – я поряд з усіма Вами. Велике спасибі порталу «Жінка-УКРАЇНКА» за активне висвітлення найважливіших мистецьких подій! Ірина Зінковська, заслужена артистка України: – Сайт цей – просто диво-дивне. Портал не має аналогів і робить надзвичайно шляхетну справу, підтримує справді чудові цінності, українство, Матір, Берегиню.

Світлана Мирвода, заслужена артистка України: – Справді, потрібно про все це писати, ділитися. Хай люди бачать, що є духовне життя у наш нелегкий час!

3

6 жовтня вже рік, як в Інтернет-просторі розпочав своє життя мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». аснувало його подружжя Юрія й Тетяни Пероганичів.

– Одразу ж напрошується запитання щодо назви. Чому саме «ЖінкаУКРАЇНКА», адже портал розповідає і про чоловіків? Юрій Пероганич: Назва така – ще від задуму створення порталу. Бо ж думали, що будемо розповідати лише про творчих, талановитих, ініціативних берегинь – жінокукраїнок. Та як і в житті не може бути жінка без чоловіка, так і сюди почали надсилати інформацію про себе, зразки своєї творчості багато чоловіків.

– Яка мета створення цього інтернет-ресурсу? Тетяна Череп-Перо­га­ нич: Ми прагнемо бути свого роду трибуною для всіх творчих українців, де вони можуть висловлювати власні думки, ознайомлювати інших із пло-

З

дами своєї творчості. Якщо поглянути на біографії героїнь та гостей порталу, то серед них багато відомих у галузі мистецтва особистостей і тих, у яких ще все попереду. Але і ті, й інші вже мають свого шанувальника-користувача Інтернету. Аналізуємо це за кількістю переглядів того чи іншого матеріалу. Намагаємося бути в курсі всіх творчих подій тих, хто постійно приєднується до нашого дружнього товариства, і висвітлювати на їх порталі.

– Знаю, що Ваша діяльність не обмежується

лише поширенням інформації… Юрій Пероганич: Звісно, ні. Хоча основна робота у мене забирає багато часу, а Таня зай­мається вихованням нашого сина Богданчика, якому в жовтні виповнюється два рочки, все ж намагаємося активізувати життя порталу ще й проведенням різноманітних акцій, конкурсів. Самі порталівці нас до цього спонукають. Тетяна Череп-Перо­га­ нич: Під час подій на Майдані ми спільно з видавництвом «Наш Формат» видали збірку

революційної жіночої поезії, присвяченої героям Майдану, «Материнська молитва». Презентували її в день 200-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка в київському Українському домі та нещодавно в рамках Форуму видавців у Львові. Зараз готуємо до друку нову книгу «Розгорни рушники долі», куди ввійдуть кращі твори учасників проведеного нами конкурсу нарисів «Жінка в історії». Юрій Пероганич: Події, які відбуваються нині в житті країни, змусили нас дещо змінити плани щодо організації масових мистецьких заходів. Тобто ми їх проводимо, але в таких місцях, як, приміром, Київський центральний військовий госпіталь, де виступили заслужена артистка України Світлана Мирвода, співак і композитор Юрій Старчевод, гурт «АССА», письменниця Ярина Мавка. Може, комусь це видасться дивацтвом, але я впевнений, що якщо кожен із нас щодня безкорисно щось хороше робитиме для України, то в нашої держави буде значно менше негараздів і проблем.

Однолітки незалежності ЄВГЕН КОВАЛЕНКО: «ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ІДЕЇ»

У червні на орбіту Землі було виведено наносупутник «PolyITAN-1», розроблений у Київському політехнічному інституті. Перший український супутник формату «Сubesat» (Кубсат), масою приблизно 1 кг і розмірами 10х10х10 см, створила група молодих науковців та інженерів під керівництвом кандидата технічних наук Бориса Рассамакіна. У складі групи розробників – 26-річний аспірант Євген Коваленко, талановитий молодий науковець і дослідник. Розуміючи, що сучасні технології для Євгена – справа всього життя, все хочу уточнити: – Коли тебе захопила електроніка?

– Я з дитинства мріяв навчитися розробляти та конструювати різні пристрої. Багато

працював у бібліотеці, оскільки за відсутності Інтернету книжки були єдиним джерелом інформації. Спочатку полюбляв розбирати все, що потрапляло до рук, а потім навчився ремонтувати електрон­ ну апаратуру.

– Чи складним був шлях до наносупутника? Розка-

жи історію створення цього проекту.

– Як завжди, все почалося з ідеї. У КПІ дуже малий, проте повністю функціональний супутник оцінили як цілком реальну розробку. Спочатку було кілька окремих команд із різних факультетів КПІ. Та через певний час, зважаючи на складну економічну ситуацію в країні, залишилися лише ентузіасти, які готові були за будь-яких умов довести проект до кінця. Вони склали команду наносупутника, яка, до речі, мало змінилася до сьогодні.

– Над якими розробками працюєш зараз і що маєш на меті сконструювати в майбутньому?

– Зараз у КПІ проходить розробка ще одного наносупутника для участі у міжнародному проекті QB-50, в якому я беру активну участь. Також

займаюся розробкою електроніки для вітрогенераторів та комп’ютеризованих котельних, що працюють на твердому паливі. Це особливо актуально в наш час. А взагалі справою свого життя вважаю електронний пристрій, який дозволить керувати приладами за допомогою сили думки, точніше наміру людини. Перші випробування за участі екстрасенсів показали досить оптимістичні результати. Тож після захисту кандидатської дисертації я обов’язково закінчу розпочату справу. Євген БУКЕТ

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

редактор Антон ФІЛАТОВ

 У КІНОТЕАТРАХ ІЗ 9 ЖОВТНЯ

Важко пригадати настільки нецікавий кіновікенд за весь прокатний рік. Стрічки, що вийдуть у віт­ чизняних кінотеатрах на цьому тижні, – суцільне розчарування. Середньостатистичний рейтинг усіх нижчезгаданих фільмів – п’ять із десяти.

кіно Мандри «Європейського експресу» Антон ФІЛАТОВ

Залишені У центрі сюжету – пілот Рейфорд Стіл, який побачив, що кілька його пасажирів зникли просто під час рейсу. Де б він їх не шукав – ніде від них не залишилося й сліду. Приземлившись, він дізнається, що подібним чином люди зникають і в інших місцях. Та найстрашніше те, що ніхто не може розгадати природу цих зникнень.

Бивень Чоловік знаходить оголошення про те, що безкоштовно здається кімната. Єдина кумедна умова, яку треба виконувати замість оплати, – по дві години щодоби ходити у костюмі моржа. Виявляється, що колись давно власник будинку провів довгий час на безлюдному острові у компанії самої лише цієї тваринки. І в такий спосіб він тепер намагається приборкати свою ностальгію за тяжким, проте цікавим епізодом зі свого життя.

Анабель Молоде подружжя чекає на поповнення. Чоловік, знаючи про одне із захоплень своєї дружини, дарує їй старовинну ляльку, вдягнуту у весільну сукню. Та радість від подарунка триватиме недовго. Дуже скоро саме через цю ляльку до їхньої домівки влізуть фанатики сатанинського культу.

4

У столичному Центрі Леся Курбаса протягом минулого вікенду (3–5 жовтня) проходив V міні-кінофестиваль «Європейський експрес». ого програма складалася з неординарних українських фільмів та визнаних шедеврів турецького генія Нурі Більге Джейлана. За своєю камерністю цей фестиваль далекий від престижних кінофорумів. А якість стрічок, що на ньому показуються, – набагато вища за кіноклубні фести, до яких він, на перший погляд, ближчий. Українське ретро-кіно перемежовувалося тут із роботами сучасників. Так, був показаний фільм «Сумка дипкур’єра» (1927) – рання робота Олександра Довженка, якому цього року виповнилося 120 років. А за нею – прем’єра найновішої повнометражної ігрової роботи Алли Пасикової «Жучок». Особливою увагою на кінофорумі користувалося саме документальне кіно. Валентин Васянович показав свій «Присмерк», який був ви-

Й

знаний кращим українським фільмом на минулому Одеському кінофестивалі. Дмитро Сухолиткий-Собчук показав скорочену версію нашумілої «Красної Маланки». А метр Сергій Буковський зробив екскурс у минуле, розповівши про вітчизняну документалістику 80-х років та свій новий фільм про Океан Ельзи. Спробував шокувати глядачів претензійною короткометражкою «Війна за свій рахунок» Леонід Кантер. Фільм знято у зоні АТО, широким планом показано реалії життя

українських вояків та цинізм командирів, з яким щодня доводиться стикатися добровольцям. На жаль, агітаційність у цій стрічці витісняє художність. Протягом усього фесту під екраном стояла каска, в яку організатори збирали кошти на лікування бійців АТО. За традицією, акцентом «Європейського експресу» став польський кінематограф. Почесним гостем кінофоруму став Кшиштоф Зануссі, який під час зустрічі з глядачами радо слухав запитання та

вдумливо давав на них відповіді. А журналістам, що юрбилися на перших рядах, залишалося тільки наспіх записувати численні афоризми, що народжувалися на ходу: «Культура – це висота почуттів…» Кульмінацією кінофоруму став показ «Валенси. Людини надії» Анджея Вайди. Кілька місяців тому картина виходила в обмежений прокат, ставши каталізатором розвитку революційних настроїв серед українців. За день до цього, 4 жовтня, Лех Валенса, якому і присвячено картину, приїздив у Київ, аби урочисто вручити Євромайдану нагороду свого імені. Відзнака присуджується за захист демократії та прав людини. «Прикро, що Валенса їде з Києва за день до цього. От якби він особисто представив стрічку на фесті…», – зітхала натхненниця «Європейського експресу» Ірина Романченко. Та у самому фільмі образ Валенси було показано настільки точно, що його фізична присутність була б навіть зайвою. На фотознімку: Кшиштоф Зануссі та Ірина Романченко із символами «Європейського експресу»

Чарівниця з країни Зо У запорізькому кіноклубі «Сходження» відбувся допрем’єрний показ документального фільму «Сестра Зо». Зазвичай подібні події поглинають Київ, де сконцентровано кінематографічні сили всієї країни, проте цього разу магніт столиці виявився слабшим за енергію тяжіння до рідної землі. Тож уперше стрічку було показано на батьківщині головної героїні. І лише через місяць відбудеться її офіційна прем’єра на кінофестивалі «Молодість» у Києві. У фільмі йдеться про жінку з рідкісним ім’ям Зося (скорочено Зо) і типовою долею нереалізованого обивателя. Працює вона на автомийці. Згадує своє спортивне минуле і час від часу грає у футбол. Ніяковіє перед камерою. Погоджуєть-

ся знятися у фільмі про себе. Свариться з родичами. Шукає своє місце у цьому світі. Як і багатьом іншим пересічним українцям, Зо вже навряд

чи вдасться докорінно змінити своє життя. Їй залишається тільки сподіватися на диво. «Мене завжди цікавила доля моєї двоюрідної сестри.

Це історія сильної людини, яка бореться у цьому світі. Це не може не зворушити», – розповідає Аліса Коваленко, яка разом з Любов’ю Дураковою виступила режисером картини. Фільм дуже точно передає побут жителів промислових регіонів. Їхні цінності та манеру спілкування. Стрічка відкриває неофіційний бік України, який майже не показують у ЗМІ. Адже приємних вражень він викликає набагато менше, аніж співпереживання. І своїм внутрішнім змістом, і вже самою ­назвою стрічка змушує глядача відчути у головній героїні близьку людину. А цей ефект вдається далеко не кожному кінематографісту. Веніамін КІНЧУК

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

5

сторінка андрія куркова «По той бік України»

 P.S.

Андрій КУРКОВ

… Для мене було б також важливо, щоб літератори, які тимчасово опинилися «по той бік» України, записували те, що відбувається навколо них, вели особисті хроніки, писали книги, які потім допоможуть нам зрозуміти те, що коїться сьогодні на Донбасі. Мине час, і ці події стануть історією, увійдуть у шкільні підручники, перекочують на сторінки романів і на театральні сцени. Ці події увійдуть і в історію кожного театру, чия діяльність була зупинена військовим конфліктом цього року, в історію кожного музею.

Але поки цього не сталося, нам треба пам’ятати про всіх людей культури, які опинилися в зоні АТО і на територіях, контрольованих проросійськими сепаратистами. Нам потрібно підтримувати їх і таким чином підтримувати потенціал української культури Донбасу, яка проявить себе сповна потім, після досягнення державної цілісності нашою Україною.

Є люди, для яких культура – це театр, література, живопис, а є інші, для яких культура – це просто культурне проведення часу. якщо культуру певна частина наших громадян якось природно для себе обходить стороною, вважаючи, що вона – культура – для обраних, то культурне проведення часу важливе для всіх, тому що включає в себе і походи в театри й музеї, і візити в зоопарк і ботанічний сад, і навіть прогулянку по парку культури і відпочинку! Особливий статус територій, що перебувають під контролем сепаратистів і російських військових, обумовлює багато обмежень, але є речі очевидні, які вплинуть на атмосферу життя в цих містах, містечках і селах, а також на майбутнє їхніх мешканців. Ці регіони зараз практично вже відрізані і від культури, і від культурного проведення часу. Звичайно, це ніщо порівняно з тим, що вони відрізані від бюджетних грошей, від пенсій і зарплат, від медичного обслуговування. Існує багато причин, які дозволяють сумніватися в тому, що найближчим часом там запрацюють театри і музеї, особливо якщо врахувати, що будівлі деяких театрів та музеїв постраждали від військових дій. Навряд чи там будуть відкриватися художні виставки та проводитися літературні зустрічі. Більше того: навряд чи там хтось візьметься організовувати навіть банальну, але піднімаючу настрій багатьом людям, віддаленим від актуальної культури, виставку кішок, папужок або інших домашніх улюбленців. Тим більше, що в цих регіонах кількість бездомних домашніх тварин обчислюється тепер тисячами, якщо не десятками тисяч. Сірі особистості, призначені «міністрами» і «прем’єрміністрами» невизнаних республік, тільки додадуть сірості в будні мешканців захоплених територій. Відсутність фарб – як реальних, так і просто емоційних – породжує глибоку депресію. Колишній економічно і соціально депресивний регіон може стати на додаток до всього ще й культурно де-

І

пресивним. «Культурно» – в найгіршому сенсі цього слова, бо знову ж таки – мова не йде про високу культуру. Нею там і раніше цікавилися мало. Йдеться про банальну загальнокультурну активність. Чим загрожує така депресія? Вона змушує людину ще більше замикатися в собі, су­ спільство фрагментується, розсипається на окремих нещасних індивідуумів, які не хочуть спілкуватися ні зі щасливими, ні з такими ж, як вони. Люди перетворюються на непов’язані між собою атоми, і життя стає виживанням, існуванням заради добування їжі. У цих людей різко збіднюється запас слів, вони стають максимально асоціальними, дорослими «Мауглі», з тією тільки різницею, що до цього людина була хоч якось інтегрованим членом суспільства, членом громади. Хтось може наївно вважати, що культурне життя і все, пов’язане з ним, туди, як гу-

манітарну допомогу, відправить Росія. Але я думаю, що якщо Росія «обминула» своєю звичайною гуманітарною допомогою навіть одне з найближчих до неї містечок Краснодон, не доставивши його мешканцям навіть мішка макаронів, то навряд чи вона турбуватиметься про культурну складову життя тимчасово окупованих її прихильниками та військовими територій. Думаю, що навіть Кобзон туди не приїде. І Говорухін, який так радіє російській агресії, навряд чи привезе туди своє кіно. Ця проблема створена Росією, але вирішувати її доведеться українському урядові. Волонтерські поставки україно­ мовних книжок – жест хороший, корисний, але явно недостатній. Крім того, більшість жителів захоплених територій, на жаль, не є адресатами такої допомоги. Так, завдяки книжкам відновиться зв’язок українських патріотів з «великою

землею», з її словом. Але навіть такий крок не є складовою діалогу з тими, хто живе за ворожими блокпостами, а діалог із ними зараз конче нам потрібен. Я не знаю, скільки представників культури залишилося на цих територіях, але думаю, що немало. Так, є актори театрів Донбасу, яких взяли на роботу в театри інших регіонів, є письменники, які переїхали зі сходу України до Києва чи до Одеси. Але є багато таких, які залишилися і виїжджати не хочуть або не можуть. Усі люди культури в Україні так чи інакше пов’язані між собою, знають своїх колег, що проживають у різних регіонах. І зараз неймовірно важливо, щоб зв’язки між людьми культури захоплених територій зі своїми колегами, котрі живуть там, де вільно майорять прапори України, підтримувалися і зміцнювалися. Важливо, щоб митці, які живуть на Донбасі, могли регулярно виїжджати звідти і показувати свої роботи в галереях Одеси, Києва, Львова, усюди по Україні, щоб письменники і поети могли виїжджати з Донбасу для участі в конференціях і фестивалях, зустрічах зі студентами різних університетів. Важливо, щоб українські медіа відстежували долі таких людей культури, щоб вся Україна чула їхній голос і їхню думку. Не варто очікувати або вимагати від діячів мистецтва і культури, що опинилися по той бік «лінії фронту», голос­ но заявленої проукраїнської громадянської позиції. Буде достатньо їхньої участі в загальноукраїнських культурних процесах. Це й буде показником їхньої позиції.

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

Головний редактор журналу «Український театр» Надія СОКОЛЕНКО

 МОСКВА

театр Театр Грузії. Знайомство Надія СОКОЛЕНКО

Роман Віктюк збирається поставити п’єсу ще одного львів’янина Павла Ар’є про Чорнобиль. Уже наприкінці жовтня на сцені драматичного театру імені Моссовєта відбудеться прем’єра твору, відомого нам із минулорічного фестивалю «Драма.UA» як «Баба Пріся», але тепер під назвою «На початку і наприкінці часів». Ця новина з’явилася на офіційному сайті Театру Романа Віктюка. Ось як епатажний режисер-постановник відгукується про майбутню прем’єру − «…Від початку початків і до безкінечності ми продовжуємо відкривати для себе жорстокий, ніжний, мудрий, дурний, цинічний, трепетний, незрозумілий світ, із приводу якого один гіркий меланхолік Станіслав Єжи Лєц, також львів’янин, якось підмітив: «Світ прекрасний». Саме це й сумно». Ця прем’єра – подарунок Роману Віктюку до дня народження. У виставі будуть задіяні актори: Олег Ісаєв, Ігор Неведров, Людмила Погорєлова, Олександра Семенова, Олександр Дзюба.

 КЕЛЬН – ЛЮБЛІН

6

8 жовтня тижневим шоукейсом грузинського сучасного театру (а він проводиться раз на два роки) завершився п’ятий Тбіліський міжнародний театральний фестиваль. а ньому наприкінці вересня в «новій» міжнародній програмі було показано «Квітку Будяк» Наталі Ворожбит Національного театру імені Івана Франка. Редакції журналу «Український театр» випала чудова нагода ближче познайомитися із Грузією та її національним театром, на наших теренах славним зараз передусім творчістю Роберта Стуруа, Автанділа Варсімашвілі… І зрозуміло, що грузинський театр цим не обмежується. У рамках шоу-кейсу протягом тижня було показано понад п’ятдесят вистав театрів Грузії та країн чорноморського регіону – Азербайджану, Туреччини, Вірменії та Росії. Крім того влаштовано зустріч іноземних гостей із представниками грузинських театрів. Проведено присвячену культурній політиці конференцію, співорганізатором якої спільно з фестивалем виступила Східноєвропейська платформа театрального мистецтва,

Н

отже досвідом мали можливість обмінюватися митці та театральні критики з України, Польщі, Білорусі, Молдови, Грузії, Німеччини, Франції тощо. Так, наприклад, у Грузії останнім часом зросла підтримка молодих митців, для них відкриті двері чи не всіх театральних інституцій країни, а починати, ще під час навчання, режисери можуть за участю професійних акторів та на кількох сценах Театру імені Коте Марджанішвілі.

Велику частку програми шоу-кейсу склали вистави за творами Шекспіра – на пошану ювілею британського драматурга. Унікальним досвідом стало знайомство із спектаклями Театру маріонеток Резо Габріадзе, відомого грузинського кіносценариста та кінорежисера, який наприкінці 1980-х створив власний театр маріонеток, де все – від ескізу і ляльки до постановки художнього твору робить він сам. Цей театрик знаходить-

ся в серці старого Тбілісі, поруч із невеличкою вежею, де щовечора о 18.00 та 19.00 відбувається маленька лялькова вистава, яку умовно можна назвати − «життя людей». У рамках фестивалю було представлено виставу «Рамона» про любов двох паротягів, сповнену рефлексій до особливостей життя грузинів у сталінську епоху (уявіть собі, в Тбілісі довелося натрапити на музейну постійну експозицію «Радянська окупація. 1921–1991»). Неймовірно талановитою і показовою за принципами співпраці виявилася камерна копродукція Театру імені К. Марджанішвілі (Грузія) та Emilia Romagna Teatro Fondazione (Італія) – вистава за М. Гоголем «Нотатки божевільного». Для молоді, не лише творчої, існує свій приватний театр режисера і драматурга з багатої традиціями театральної сім’ї Дати Тавадзе – театр Королівського кварталу – тут зазвичай ставлять або ж нову грузинську драму, або ж дають першопрочитання класичних творів. Більш детально про особливості сучасного грузинського театру, а також розмову з грузинським драматургом Лашею Бугадзе читайте на сторінках журналу «Український театр» – № 5 за 2014 рік. Київ−Тбілісі−Київ

Стратегія змін На мистецькому фестивалі «GLOBALIZE:COLOGNE theories2014: barricades» український театральний режисер Павло Юров представив документальну виставу «Воєнний театр на Донбасі» за власною п’єсою «Малоросія». За документальну основу постановки він узяв інтерв’ю з сепаратистами, українськими вояками, волонтерами та біженцями. За словами Юрова, головною ідеєю цих читань є показ невідповідності між теорією та практикою сепаратизму на Донбасі. Найпоказовішими є слова колишнього міністра державної безпеки Придністров’я – лідера сепаратистів на Донбасі Володимира Антюфеєва. Спочатку він говорить журналісту: «Не розписуйтеся за людей!» Коли ж йому кажуть, що на Донбасі більше тих, хто хоче миру, він відповідає: «Ви спілкувались із певною кількістю людей, а я розмовляю з більшою – відповідно до посади. Я зустрічаюсь з людьми і чую все». Із п’єсою Павла Юрова ознайомляться також і під час міжнародного фестивалю «Театральні кон­ фронтації», що проходить в Любліні до 19 жовтня. Там також буде прочитано нову п’єсу українського драматурга Павла Ар’є «Повня».

У Львові відкривається театральний сезон для Першої сцени сучасної драматургії «Драма.UA». Сезон стартує ескізом вистави «Підірвані» британського драматурга Сари Кейн. Режисером виступає український драматург Павло Ар’є, в ньому беруть участь також і актори Львівського театру імені Леся Курбаса – лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Олег Стефан, Ярослав Федорчук та Анастасія Перець. На думку організаторів – «Драбини» – «відкриття театрального сезону «Війна» – це наш спосіб говорити про найважливіші події, не впадати у розпач, знаходити ґрунт під ногами і вибудувати стратегію позитивних змін».

Мистецька майстерня «Драбина» на Першій сцені сучасної драматургії «Драма.UA» пропонує також і незвичну форму творення вистави – спочатку глядачам пропонується тільки ескіз, своєрідне сценічне читан-

ня п’єси і упродовж сезону матеріал у спілкуванні та дискусіях із митцями і глядачами створює повноцінну виставу. Тож, фактично, у кожного львів’янина з’являється шанс долучитися до праці над теа-

тральною постановкою тут і тепер. Протягом театрального сезону 2014–2015 років заплановані прем’єри вистав і сценічних читань за п’єсами відомих британських драматургів Марка Равенгілла та Полі Стенхем, білоруса Максима Доська, українки Наталі Ворожбит, польки Малгожати Сікорської-Міщук та інших. Над постановками працюватимуть режисери з України та Європи. Окрім вистав та читань «Драма.UA» стане місцем для реалізації міждисциплінарних проектів. Серед найближчих планів – відеопокази вистав «Театр на екрані», лекторій «Драма. Сучасне», спільні читання драматургії з глядачами «Драмгурток».

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

Головний редактор журналу «Музика» Ольга ГОЛИНСЬКА

7

музика «Київська камерата» у фестивальному марафоні Анна ЛУНІНА На XXV Міжнародному «Київ Музик Фесті-2014» Національний ансамбль солістів України «Київська камерата» на чолі з Валерієм Матюхіним заявив про себе трьома імпрезами. ві з трьох концертних програм були запропоновані самим колективом, а отже вирізнялися продуманістю й ексклюзивністю. Одна знайомила із сучасною музикою композиторів країн Прибалтики – естонськими (Яан Ряетс, Еркі-Свен Тюр, Лєпо Сумера, Арво Пярт), латиським (Петеріс Плакідіс) і литовським (Освальдас Балакаускас) композиторами, а друга – із прем’єрними опусами знакових українських сучасних авторів: двома камерними симфоніями Євгена Станковича й ефектними творами Ганни Гаврилець, Юлії Гомельської, Золтана Алмаші, Юрія Шевченка. Ну, а третя програма – це типовий, якщо можна так сказа­ти, колективний творчий «продукт» фестивального фор­мату. Звучали композиції переважно українських авторів – дуже різних за стилем, манерою письма, майстерності володіння ремеслом та й креативності запропонованих ідей. Наталія Боєва, Юрій Шевченко, Богдан Кривопуст, Олег Безбородько, Олександр Шимко, Жанна Колодуб і єдиний іноземний представник – хорват Борис Якопович. Цей концерт можна сприймати як мініатюрне віддзеркалення фестивалю в цілому. Отже, по-перше, «Київ Музик Фест», так само як і «Прем’єри сезону», вже давно, принайм­ ні останніх років п’ять, має локально-національний харак­ тер (це сумний факт, у якому винна, акцентую, загальна державна політика в галузі культури, у якій просто відсутня програма міжнаціонального гастрольного обміну). І в цьому сенсі один твір хорватського композитора серед інших українських у програмі «Камерати» – красномовне підтвердження даній тезі. Тому, коли ниніш-

Д

На фотознімках: банер фестивалю, співак Руперт Бергман (Австрія), виступ ансамблю «Рикошет», диригент Наталя Пономарчук Фото Юрія ТОЦЬКОГО і Юрія ШКОДИ

ній форум відвідали із повноцінними камерними програмами австрійський співак Руперт Бергман і шведський «Nordic Saxophone Quartet», то це, – нехай невелике, але завоювання. По-друге, цьогорічний «Київ Музик Фест», як і попередні «Фести» й «Прем’єри», виконує таку собі просвітницьку місію, знайомлячи нас із різними за фаховим рівнем досягненнями наших співвітчизників. Ну, і по-третє, фестиваль усе більше нагадує «клуб за інтере­ сами», бо продуманої концептуальності в ньому, як і в «Прем’єрах», немає. За формою це – строката мозаїка, де слухачі часто оцінюють не якість музичного матеріалу, а

привабливими, тобто такими, які захотілося відвідати, були проекти: згадані програми Руперта Бергмана і шведського духового квартету, деякі хорові імпрези, зокрема виконання вокальним ансамблем «Alter Ratio» симфонії для мішаного хору «Страстная седмица» Святослава Луньова та камерним хором «Київ» програми «Від середньовіччя – до сучасності», два концерти «Камерати» і якісна за виконавським рівнем програма струнного квартету «Гольфстрім». Ну, а всі інші заходи фестивалю за шкалою емоційного сприйняття були усереднено-нейтральними – щось краще, щось гірше.

ни нової Камерної симфонії № 12 Євгена Станковича). «Гімн» для оркестру Гаврилець, семичастинний Концерт для контрабаса й оркестру Алмаші, у якому є частини, названі «Мультфільм», «Райдуга в січні», а також «Планета “Життя”» для фортепіано й струнних Гомельської, «Дотик Ангела» (Камерна симфонія № 11) Станковича, «Ми є!» Юрія Шевченка… Що це, як не бажання композиторів змістити вектор погляду слухачів на віч­ні цінності? Досить катак­ лізмів, руйнівних революцій і війн. Це все – суєта суєт. У цьому сенсі дуже символічна Камерна симфонія № 12 Станковича, у якій компози-

явища, котрі доволі опосередковано стосуються музики. Так, наприклад, трапилося з імпрезою «Гра» нинішнього «Фесту», представленою ансамблем «Рикошет», де музика як така, говорячи відверто, була відсутня. Зате був уже ні для кого не новий візуальний чи відтворений музичними звуками акціонізм. Однак захоплена реакція залу засвідчила, що саме така «навколомузична продукція» приваблює публіку, адже тут не потрібно глибоко занурюватися в зміст музики – дивишся й розважаєшся. У контексті всього фесту можна говорити, скоріше, про якісь окремі цікаві твори, аніж виділяти повноцінні концерти-акції. Утім… У рамках цьогорічного фестивалю

Та повернуся до концертів «Київської камерати». Про «колажно» побудовану програму з творів українських композиторів і хорвата Бориса Якоповича вже йшлося. «Прибалтійський вернісаж» був приємний своєю національною специфікою. Це «атмосферна», мереживна, прозора музика з різними відтінками «чуттєвої споглядальності». А третій вечір «Камерати», який пройшов у форматі «фестивальної прелюдії», прогнозовано став початкомвершиною, «зенітною зоною» форуму. У нього було своє концепційне завдання, винесене у програмний заголовок – «Благання спокою» (назву запозичено із другої части-

тор – людина з величезним творчим і життєвим досвідом – запропонував мудрий висновок усім нам. Назви двох її частин – «Фреска Майдану» і «Благання спокою». Як актуально це для нашого життя! Набрид патріотичний радикалізм, політичний популізм, хочеться просто мирного існування, спокійного життя без стресів і крайнощів. «Благання спокою», – думаю, цим програмним заголовком «Камерата», немов маркером, підкреслила старт не тільки власного, але й усього фестивального марафону, що стало важливим «знаком» фестивального дійства загалом. Фото Юрія ШКОДИ

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

8

музика Майдан і Шевченко

 ПРЕМ’ЄРИ У ДІАЛОГАХ

Помітною імпрезою «Київ Музик Фесту-2014» став вокально-симфонічний вечір у Будинку органної та камерної музики. У виконанні Ансамблю класичної музики імені Бориса Лятошинського (диригенти Богдан Пліш та Ігор Андрієвський) уперше прозвучали «Божественна Шевченкова Літургія» Олександра Козаренка і концертна опера «Діалоги Вінченцо Галілея» Олександра Костіна. На перший погляд, програма представляла кардинально протилежні твори. Відмінними здавалися їхні жанрові координати й зміст: пов’язаний із постаттю Кобзаря монументальний жанр духовної музики Козаренка і театральний, світський – у Костіна, де основним героєм є музикант доби пізнього Відродження Вінченцо Галілей, що був учасником «Флорентійської камерати» (гуртка засновників оперного жанру), автором «Діалогу про давню і нову музику» (звідси, вочевидь, і назва опери). Відповідно до цього різнилися виконавські склади: Літургію озвучував хор a cappella і читець, а «Діалоги...»

– солісти у супроводі камерного оркестру. Розділяв твори і час створення: опус Олександра Козаренка з’явився нещодавно, опера Олександра Костіна була написана понад тридцять років тому – 1983-го. Однак при більш уважному розгляді виявилося, що обидва твори мають спільні риси. І «Божественна Шевченкова Літургія», і «Діалоги Вінченцо Галілея» утверджують ідею духовного сходження людини, беззаперечного служіння

Концерти відкриття і закриття фесту підтвердили тезу про зумовленість творчих пошуків митців зовнішніми чинниками, – суспільними зрушеннями і боротьбою за збереження цілісності держави. рагічні події останнього часу, потяг до духовного начала як основи життя суспільства і звернення до творчості Великого Кобзаря – ці теми становили основу програм концертів-обрамлень форуму, в яких, до слова, прозвучало п’ять світових прем’єр. Так, концерт відкриття фестивалю розпочався прем’єрою симфонічного опусу литовського композитора Освальдаса Балакаускаса із назвою «Молитва за Майдан». А на закритті були виконані два твори духовного спрямування: симфонічне полотно Юрія Іщенка «Херувимська», музично-тематичну основу якого склав один із найвідоміших піснеспівів Дмитра Бортнянського, і монументальні,

Т

Фото Юрія ТОЦЬКОГО

Фото Юрія ШКОДИ

Валентина КУЛИК

написані для солістів, хору та оркестру «Страсті Христові» Олександра Яковчука на вірші Бориса Олійника із використанням в одній із частин твору тексту Тараса Шевченка. Музична палітра вечорів була вельми різноманітною. Мистецька рада включила до програм концертів відкриття і закриття опуси, створені в останній третині ХХ століття. Таким чином слухачі мали змогу почути так звані «призабуті шедеври»: прекрасний лірико-епічний Концерт для

оркестру № 1 «Музичний дарунок Києву» нині покійного багаторічного керманича фестивалю Івана Карабиця, світлу кантату для дитячого хору і симфонічного оркестру «Сонячне коло» Лесі Дичко, блискучі «Українські танці» Левка Колодуба і твір-ровесник «Київ Музик Фесту» – лірикодраматичну поему Віталія Губаренка «In modo romantico». Що ж до музики світових прем’єр, які відбулися в концертах відкриття і закриття фестивалю, то її образний стрій

загалом виявився спрогнозованим нинішньою політичною ситуацією в Україні. У «Молитві за Майдан» Освальдаса Балакаускаса та Симфонії № 3 «Магніт» Юлії Гомельської домінувала песимістична лірикотрагедійна інтонація. Натомість «Страсті Христові» Олександра Яковчука декларували духовні цінності у нарочито піднесенопатетичному тоні. Напевне, єдиним твором, що не вписувався в означене коло полярностей, став Скрипковий концерт № 9 Миро­слава Скорика. Присвячений дружині Адріані, романтично-сповідальний, цей опус став іще однією музичною спробою розв’язати проблему протистояння ліричного «Я» і жорстокої реальності. Отож, перший і завершальний філармонійні концерти «Київ Музик Фесту-2014» відобразили загальну картину сучасного академічного звукового простору України. Його заповнює достойний національний музичний продукт. На жаль, з усе меншою часткою творів іноземних авторів, але такі реалії нашого життя. На фотознімку: Мирослав Скорик і скрипаль Андрій Бєлов (Німеччина)

вищій, надособистісній меті: власному народові, розуміння якого приходить через єднання релігійного і національного – у першому випадку, і мистецтву, музиці – у другому. Ще однією спільною ознакою творів стала їхня театральність. У композиції Олександра Козаренка вона проявилась у формі, заснованій на респонсоріях хорових епізодів і монологів читця. Що ж до опери Олександра Костіна, то її яскрава театральність проступає навіть у концертному виконанні. Умовність сюжету і відсутність сценічної дії тут компенсуються зіставленнями музичних планів, які композитор вирішив інтонаційно і стилістично контрастно. Тож загалом ці дві світові прем’єри, виявили спільність намірів, думок їхніх авторів, суголосність подіям і прагненням сьогодення. Але ж у мистецтві, яке покликане говорити про вічне, напевне інакше бути й не може. Валентина КУЛИК На фотознімку диригент Ігор Андрієвський

Однією з прелюдій до офіційного відкриття ХХV «Київ Музик Фесту» став виступ шведського колективу «Nordic Saxophone Quartet (NSQ)». Він відбувся 27 вересня у Малому залі Національної музичної академії України імені Петра Чайковського. Квартет у складі Йоганнеса Торелла (сопрано-саксофон), Мартіна Ерікссона (альтсаксофон), Матіаса Карлсена Бйорнстада (тенор-саксофон) і Лінн Перссон (баритонсаксофон) уперше відвідав Україну. Як відзначив у вступному слові Йоганнес Торелл, для учасників квартету нинішнє турне є початком співпраці з українськими композиторами, – зокрема, з Володимиром Рунчаком, з ініціативи якого й відбувся цей візит. Драматургія концерту будувалася за принципом поступового наростання і контрасту, що підтримувало неабиякий ін-

терес публіки. У програмі була представлена широка жанровостильова палітра: від стилізації старовинної барокової сюїти (композиція «З гірських доріг» Девіда Масланки), відтворення колориту шведського фольклору (із «Шведської сюїти» Андерса Емілсона) до творів із використанням найрізноманітніших сучасних технік письма й виконавських прийомів («Сирени» Мері Самуелсон, «Врятуй мене від Mire» Керін Ренквіст та інші). Усі композиції зарубіжних авторів звучали в Україні вперше. Виконавська майстерність музикантів заслуговує найвищої оцінки: надзвичайно професійне, вільне володіння інструментами як у сольних виступах, так і в ансамблевих. Кожен з учасників – яскрава індивідуальність, і водночас на сцені був єдиний музичний організм. Артисти особливо порадували слухачів, виконавши тво-

ри українських композиторів – Квартет Кармелли Цепколенко та «Contra spem spero» (Пам’яті Лесі Українки) Володимира Рунчака. Виступ квартету саксофоністів тривав понад дві години, але все дійство промайнуло на одному диханні, надзвичайно динамічно та яскраво. Причиною тому – не лише приголомшлива виконавська майстерність «NSQ», але й дружній контакт зі слухацькою аудиторією, який му-

Фото Юрія ШКОДИ

Фото Юрія ШКОДИ

Скандинавський привіт зиканти зуміли встановити від початку зустрічі: кожен з учасників квартету давав короткі пояснення до окремих творів. Наприкінці виступу натхнені чудовою музикою слухачі двічі викликали музикантів «на біс». Сподіваємося, що цей концерт – початок міцної мистецької дружби між Україною і Швецією, а «NSQ» іще не раз порадує нас виступами. Ірина ВАВШКО

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

9

музика Кайзацька притча

 МИ – Є!

Фото Юрія ТОЦЬКОГО

Ірина СІКОРСЬКА

Ювілейний фестиваль, що вже впродовж чверті віку є невід’ємним показником сучасного музичного життя держави, цьогоріч справив враження високодуховної події. Він висвітлив постать митця-автора як справжнього проводиря мас, якому підвладні космічність в охопленні долі країни, її теперішніх випробувань – війни на Сході, розбрату поміж народу. Завдяки заряду потужної енергії переважної більшості дібраних до виконання композицій (у чому варто відзначити надзвичайно інтенсивну роботу оргкомітету фестивалю), слухачі змогли відчути силу вболівання митців за їхнє майбутнє, наповнити душу життєдайністю звукового простору і побачити реальну перспективу до самовдосконалення. Серед творів, що безпосередньо відгукувалися на події Майдану, була п’єса для камерного оркестру «Ми – є!» Юрія Шевченка, де майстерно, зі щемливою хвилею романтичного фактурного обарвлення опрацьовується мелодія Гімну України. Про підтримку волевиявлення українців громадськістю світу засвідчили, зокрема, композиції «Разом» для квартету саксофонів норвежця Бьорна Скєльбреда та Струнний квартет № 1 «Пам’яті жертв Євромайдану» білоруса Андруся Якушева. Ця ж тема набула виразності й у деяких хорових творах, як-от «Учітеся, брати мої» на вірші Тараса Шевченка Богдани Фільц, «Молитва за Батьківщину» Катерини Троценко. Осмислення митцями трагічних подій Майдану цілком природно знайшло відображення у зверненні до жанрів духовної музики. Так, цілі концертні програми їм присвятили камерні хори «Київ», «Хрещатик» і «Alter ratio».

Червоною ниткою у програмах ювілейного 25-го фестивалю «Київ Музик Фест2014» проходила Шевченкова тема. умовах трагічного українського сьогодення поетове слово звучало навдивовижу актуально, вкотре доводячи його пророчу силу. Однією з численних цікавинок став шевченківський концерт у Будинку звукозапису Національної радіокомпанії із промовистою назвою «Було колись на Вкраїні» за участю Оркестру народної і популярної музики НРКУ під орудою Михайла Пікульського, хорів «Благовість», «Софія» і Тріо бандуристок Українського радіо. Беззаперечно цікаво прозвучала своєрідна сюїта з фольклорних і авторських обробок на Шевченкові тексти Віктора Степурка. У новому барвистому вбранні постала поема для баяна з оркестром «Причинна. Після прочитання Шевченка» Івана Тараненка. Несподівано суголосною нинішньому моменту виявилася кантата «Кайзацька притча» Валерія Ронжина, що відкрила концерт. В основу цього авангардного твору композитор по-

В

клав трагічно-оптимістичний текст із «Малої книжки» «Кобзаря». Звернення Валерія Ронжина до оркестру народних інструментів не випадкове: адже свою професійну освіту він розпочинав як баяніст на оркестровому факультеті Київської консерваторії. На третьому курсі переміг потяг до композиції. Валерій Леонідович згадує, як Ревуцький відмовляв його: «...композиторський хліб нелегкий, залишайтесь народником»… Та студент Ронжин був упертої вдачі й невдовзі все-таки перевівся на композиторський факультет, хоча лише на перший курс… Упродовж 40 років він директорствує у дитячій музич-

ній школі. Став лауреатом Премії імені Віктора Косенка (2006 р.), заслуженим працівником культури України (2009 р.). Валерій Ронжин – етнічний росіянин, народжений у Нижньому Новгороді в родині військового, у 7-річному віці переїхав в Україну: виріс справжнім українцем, який уболіває за долю Вітчизни. Шевченків «Кобзар» потрапив йому до рук десь у 15 літ. Спочатку він із юнацьким максималізмом обурювався «кілограмами плачу». Але з роками осягнув велич Шевченкового геніального слова. Кантата «Кайзацька притча» – один із найвизначніших творів композитора. Віршоване джерело визначило компози-

ційну форму: три частини з епілогом. Попри думно-епічний зачин вірша, музика з перших тактів занурює у драматичну колізію битви, розрухи, трагічних наслідків розбурханої воєнної стихії. Музична тканина вкрай напружена, хорова партія, неначе вирубана сокирою, подавляє скандуванням (саме завдяки «гетерофонії пластів» вдається не втратити текст у вкрай складній і багатоплановій партитурі). Оркестрова партія підкреслює трагізм ситуації, пануючі «синкопи витоптування» посилюють напругу, глісандуючі пасажі, дзвін і посвист змальовують руйнівні наслідки «сокири», що зносить усе на своєму шляху… Втримується лиш одиноке дерево (коротка пейзажна замальовка з поетичним сходом сонця відтіняється ніжним тембром сопран, і лише оркестрові «посвисти» нагадують про випалену реальність). Третя частина – динамічний гімн відродженню, віра в оптимістичне майбутнє (оркестровий «передзвін» підсилений енергійним «наступальним» ритмічним малюнком, піднесена хорова партія підкреслює перемогу життя). Фінальні фанфари, де у збільшенні звучить початкова тема, створюють смислову арку, замикають композицію. Фото Артема АНДРЮЩЕНКА

Високого символічного забарвлення набув концертзакриття фестивалю. Твори, що у ньому прозвучали, належно відтворив Національний симфонічний оркестр України під орудою Наталії Пономарчук. У цілому багатогранна палітра фестивалю характеризувалася тим добором музики, що цікавий для будь-якого слухача, а не лише спеціаліста. Зокрема, справжнє захоплення викликав у дорослих і небагатьох маленьких слухачів твір Івана Небесного «Тренер» (відеоряд – Олег Сук) для камерного ансамблю та відео, а по суті мультфільм із супроводом живого звучання, кульмінаційним пунктом якого став запальний танок із м’ячем старіючого футбольного тренера в музичній інтерпретації ансамблю «Рикошет». Ольга КУШНІРУК На фотознімку диригент Юлія Ткач

Концерти хорової і духовної музики в рамках фестивалю «Київ Музик Фест» є традиційними. Не став винятком і цьогорічний форум. Окремо відзначимо концерт «Жива душа поетова святая…», присвячений 200-річчю від дня народження Великого Кобзаря. Мистецький захід, який пройшов у Будинку звукозапису НРКУ, об’єднав три знані столичні колективи: камерні хори «Софія» (керівник – Олексій Шамрицький), «Хрещатик» (керівник – Павло Струць) і Хор імені Платона Майбороди НРКУ (керівник – Юлія Ткач). Відомий український композитор Віктор Степурко, який був присутній на концерті, зазначив: «Українська нація має величезний хоровий потен-

Фото Юрія ТОЦЬКОГО

Фото Юрія ТОЦЬКОГО

Хорові експресії фесту

ціал. Я вражений звучанням сьогоднішніх хорів і маю надію що Україна, попри всі перепони – розквітне». Програма фесту не оминула увагою трагічні події, які були пов’язані з загибеллю «Небесної сотні», – баладу під такою назвою харківської компози-

торки Лариси Донник виконав хор «Хрешатик». Диригент Павло Струць підкреслив, що для його колективу «Київ Музик Фест» є знаковою подією, адже саме на ньому у 1994 році розпочалася творча хода хору. Слухачам також запам’я­ талася світова прем’єра хорово-

го концерту-диптиха «Ще треті півні не співали» Юрія Алжнєва для хору та ударних інструментів, яку представив Хор імені Платона Майбороди. Підсумовуючи виступ колективу хормейстер Юлія Ткач сказала: «У хоровому мистецтві України – витоки нашої історії. І я хочу побажати, щоб хорове мистецтво, підтримане державою, завжди тримало дух нашого народу…» Тож цілком закономірною виявилася крапка у концерті, яку поставив Хор імені Майбороди, виконавши славнозвісну «Молитву за Україну» Миколи Лисенка зі словами, які сьогодні українська нація розуміє гостріше і глибше, ніж будьколи: «Боже великий, єдиний, нам Україну храни!» Олександр ПІРІЄВ

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

редактор Світлана СОКОЛОВА

книгозбірня Історична дата

 ФРАНКФУРТ

Світлана СОКОЛОВА

З 8 до 12 жовтня українські видавці, зокрема «Видавництво Старого Лева», беруть участь у Франкфуртській книжковій виставці (Німеччина). Це найбільший книжковий ярмарок у світі. Щороку на виставку приїжджають близько 7000 експонентів із понад 100 країн світу, а сам виставковий комплекс займає площу понад 578 тис. м кв. На сайті «Видавництва Старого Лева» зазначено, що мета поїздки – представити іноземній публіці найцікавіші новинки видавництва, які вдало поєднують універсалізм найкращих зразків світової літератури та унікальність української культури й ментальності. Це, зокрема, «Фелікс Австрія» Софії Андрухович, «Гарбузовий рік» Катерини Бабкіної, «Зірки і макові зернята» та «Антоміми» Творчої майстерні «Аґрафка», «Хто зробить сніг» та «Куди зникло море» Мар’яни й Тараса Прохаськів, «Казка про Майдан» Христини Лукащук, «Як я руйнувала імперію» Зірки Мензатюк та інші. Нагадаємо, що книга «Зірки й макові зернята» вже здобула міжнародне визнання – стала лауреатом нагороди «Opera Prima» конкурсу «Bologna Ragazzi Award 2014».

 ХАРКІВ

10

2–3 жовтня у Національній історичній бібліотеці України відбулися урочистості з нагоди 75-ї річниці від часу заснування книгозбірні. рамках святкування прой­шла Все­українська науково-практична кон­ференція. Колектив читальні привітали: від імені Міністерства культури України начальник управ­ління бібліотек, читання та регіональної політики Лариса Нікіфоренко, голова синодального видавничого відділу Української православної церкви, протоієрей Володимир Савельєв, представники міських та районних влад, профспілок, Національної спілки краєзнавців, науковці, голова Фундації Героя України Петра Тронька Лариса Тронько, колеги із читалень столиці, інші гості. Генеральний директор На­ ціональної історичної бібліо­ теки України, заслужений працівник культури України Алла Скорохватова сказала: «Бібліо­ теці вдалося поєднати традиційну книгозбірню та бібліотеку сучасності з IT-технологіями. Інформація про нашу Шевченкіану виставлена у British

У

library, у Президентській бібліо­ теці імені Бориса Єльцина в Санкт-Петербурзі, в Національній парламентській бібліотеці. Ми відсканували літературу, що зберігалася у сховищах бібліотеки й надали інформацію про неї. Мабуть, ніхто не знав, що ми маємо такі ­видання». «Я пам’ятаю себе студенткою, коли нам показували ті шедеври, які зберігають фонди бібліотеки. Це просто шалені відчуття, це дотик до історії», – сказала Лариса Нікіфоренко. Вона вручила директорові квіти для колективу та нагородила працівників почесними грамотами Мінкультури. Співробітники бібліотеки ще не раз виходили в цей день і за іншими відзнаками. Свого часу посприяв становленню закладу як ме-

тодичного центру з питань ­бібліотечного краєзнавства голова Національної спілки краєзнавців України Петро Тронько. Книго­збірня вшановує його, проводячи все­українські науковопрактичні конференції в

рамках започаткованих краєзнавчих читань пам’яті цієї особистості. «Багаторічна дружба пов’я­ зувала батька з історичною бібліотекою, – сказала Лари­ са Тронько, донька Петра Тимофійовича. – Підсумком цієї спів­праці став унікальний 26-томник “Історії міст і сіл Української РСР”. Наступні його праці також були пов’язані з цією бібліо­текою». На засіданнях обговорили нові вимоги до бібліотечної професії в умовах інформаційного суспільства та інші питання. Із 2 жовтня у бібліотеці експонуються книжкові виставки її видань. На фотознімках: Алла Скорохватова та Лариса Тронько; на урочистостях Фото Кирила РУСАНІВСЬКОГО

Сяйво світла 11 жовтня о 19:00 на Малій сцені Центру культури Київського району Харкова відбудеться музично-поетичний перформанс «Розділові» за участю Сергія Жадана, Влада Креймера та Олексія Ворсоби. У цьому творі є Він, Вона та розділові. Вони пишуть, слухають, рухаються одне до одного. Водночас у різних просторах або в одному просторі у різний час. Утім, під час цього завжди існуватиме музика. «Іноді вони свідомо креслять розділові, іноді хтось робить це за них. Вони ніколи не зустрінуться, – йдеться в прес-анонсі від організаторів, агенції «АртПоле». – А раптом одного ранку всі знаки, кордони та лінії остаточно втратять сенс, розтануть, і від них не залишиться нічого, зовсім нічого?» Сергій Жадан про «Розділові» каже так: «Наш проект присвячений дуже тонкій матерії – матерії ніжності. А про ніжність говорити настільки ж просто, наскільки й безсенсово. Саме тому виникає спокуса в розмові про неї застосовувати не так слова, як окремі літери, не так музику, як окремі звуки, не так танок, як окремі рухи. Адже ніжність – це і є окремі рухи».

У столичній книгарні «Сяйво книги» відбулася презентація книжки Тетяни Белімової «Вільний світ». Книжка – лауреат першої премії «Коронації слова – 2014». Модерував захід відомий філолог, професор Анатолій Ткаченко.

– Мова – один із критеріїв, за яким ми оцінювали твір, – зізнався у своєму слові Анатолій Ткаченко. – Насамперед – це привабливість заголовка, сюжетно-композиційна майстерність, психологія персонажів, читабельність. Кожен із персонажів прописаний дуже чітко. У кожного своє бачення світу, свій погляд на життя, своє ставлення до тих чи інших речей, подій, людей, явищ.

Варто відзначити жіночих персонажів: це яскраві, індивідуалізовані літературні портрети, до яких не може бути жодних претензій. Чого, на жаль, не скажеш про чоловіків. «Якщо не зважати

на вказані у “Вільному світі” роки й переповісти зміст без прив’язки до часу доби, складається враження, що це про нас нинішніх», – таку думку висловив письменник Андрій Кокотюха.

Незважаючи на, здавалося б, заїжджену тематику (Друга світова), від роману віє свіжістю. Вражає дуже багато речей: окремі побутові деталі (наприклад, перехід школярів через Дніпро по кризі), прописаність персонажів, сюжетні повороти (безглузда смерть Дарки у вже, здавалося б, мирний час), несподівані експерименти автора зі стилем (реалізмнату­р алізм-експресіонізмі м п р е ­с і о н і з м - с ю р р е а л і з м то­що). Погляд автора на історію повністю позбавлений заангажованості. Безперечно, це дуже сильна книга, яка має всі шанси стати справжнім бестселером. Людмила ЧЕЧЕЛЬ Фото авторки

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

редактор Руслан ОНОПРІЄНКО

акцент

Непересічна людина волі

 АРТЕМ СТЕЛЬМАШОВ

Артем Стельмашов народився 25 червня 1981 року в місті Києві. З 1988 до 1998 року навчався в середній школі № 92 імені Івана Франка у місті Києві. У 1998 році вступив до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», який закінчив із відзнакою у 2004 році. У 1999–2003 роках був головою Студентської ради ВПФ НТУУ «КПІ», обирався до Вченої ради НТУУ «КПІ». Член Наукового товариства студентів та аспірантів НТУУ «КПІ», Всеукраїнської асоціації молодих науковців. З 2003 до 2005 року працював кореспондентом політичної редакції інформаційного агентства УНІАН. У 2005–2006 рр. – помічник голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, начальник прес-служби Ради міністрів. З 2006 до 2007 року – головний спеціаліст Державної служби туризму і курортів Міністерства культури і туризму України. Протягом 2007–2010 рр. працював помічником міністра економіки України, головним спеціалістом, заступником начальника управління, начальником відділу Міністерства економіки України. У 2010 році працював начальником відділу зв’язків з громадськістю «РБК-Україна», у 2011 – начальником відділу зв’язків із громадськістю інформаційного агентства «Інтермедіа Консалтинг». Зараз працює викладачем кафедри журналістики Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету. Крім того, на благочинних засадах забезпечує піар Національного газетно-журнального видавництва, є членом видавничої ради цього підприємства. Одружений. Все життя проживає у місті Києві. Офіцер запасу. Хобі: футбол, туризм.

Іван АНТОНЕНКО Він – громадський активіст і політолог, учасник Євромайдану та один із натхненників студентських протестів. азета «Культура і життя» пропонує ексклюзивну розмову з Артемом Стельмашовим, одним із координаторів кампаній «Звільнимо Київ разом» та «Відкрита Київрада». Людиною, що втілює у собі надії суспільства на оновлення навколишнього життя.

– Ви маєте чудову репутацію. Але ж політика у всіх асоціюється зі словами «бруд» та «нечесність». Чому Ви все-таки вирішили йти в політику? І чому саме зараз?

– Я вимушений це зробити. Бо більше не можу мовчати. Бачив багато протягом своїх років у журналістиці, громадській діяльності та на державній службі, знаю систему як ззовні, так і зсередини. І знаю, що дуже хочу її змінити та прорвати це замкнене коло, цю «кругову поруку». Я не став би висуватися у цьому

Г

окрузі, якби бачив, що на ньому переможуть здорові українські сили. Натомість маємо те, що маємо. Отже, маємо боротися.

– Основні речі, які плануєте досягнути, працюючи в Парламенті. Чи продов­ жите громадську роботу?

– Я йду до Верховної Ради, аби вирішити конкретні питання та проблеми, які сьогодні виникли: планую вирішити проблему недостатнього практичного спрямування вищої освіти шляхом створення системи навчально-тренінгових центрів та коворкінгів для студентів із залученням провідних роботодавців; проводити на постійній основі ярмарки вакансій; розробити та впровадити критерії, за якими керівник райдержадміністрації та його заступники звільнятимуться з посад у разі, якщо не буде досягнуто прогресу у сфері їхньої відповідальності; зобов’язати керівників району витрачати щонайменше по пів робочого дня щотижня на прийом громадян; запровадити кримінальну відповідальність за порушення депутатами принципу особистого голосування та інше. 

11

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

12

акцент

Питань та проблем, над якими я працював і працюватиму далі, багато. Вирішити їх можна і потрібно.

– Країна, в якій хочеться жити: яка вона?

– Країна, в якій хочеться жити? Це країна, в якій молодь може реалізувати свої ідеї. У якій держслужба є подвигом, а не місцем відмивання грошей. Це країна, в якій закон створюється для людей – і захищає їхні права, а не проти людей – і обмежує їхні можливості. Перелічувати можна довго. Якщо справді кожна людина буде дотримуватися принципів демократизму і європейськості, ми за 10 років справді матимемо квітучу державу. Але ми прекрасно розуміємо, що всі такими не будуть.

– Які основні напрямки Вашої роботи? Чому саме такі? Це найбільш важливо просто зараз?

– Я спеціалізуюся на молодіжній політиці. Молодь зав­жди потребувала і потребуватиме особливої уваги і підтримки. Питання і проблеми молоді будуть актуальними і найважливішими завжди – адже саме молоді розбудовувати країну далі.

Моя мета сьогодні – на нормативному рівні досягти створення на державному рівні при вищих навчальних закладах навчально-тренінгових центрів, обладнаних найновішою технікою для роботи, куди б роботодавці змогли приходити і ділитися досвідом зі студентами, вести їх із перших курсів для того, щоб потім брати на роботу. Щоб студенти були психологічно підготовлені одразу після університету, бо зараз випускники часто виявляються неготовими до роботи в жорстокому бізнес-світі. Проте це лише один із напрямків, над яким я планую працювати. Я й далі про­довжуватиму боротися з корупцією та контролюватиму процес здійснення люстрації.

– Які зміни, на Вашу думку, потрібні Україні? Чи складно їх реалізувати? Яка мета максимум?

– Україні потрібні справжні реформи. Реанімаційний пакет реформ – приклад того, що люди можуть самостійно реально впливати. Мета максимум – практична освіта для всіх і кожного, реальне проведення люстрації на всіх рівнях і забезпечення

дієвого механізму контролю над цим процесом, залучення найкращих молодих фахівців до процесу державотворення, прийняття всього необхідного пакету антикорупційних законів та їхня реалізація. Якщо будуть виконані ці умови – далі буде легше ухвалювати інші закони, а також забезпечувати їхнє виконання.

– У Вас дуже великий і цікавий досвід. Чому Ви не йдете працювати у великі іноземні компанії, а

працюєте у громадській сфері?

– Сам іноді ставлю собі це запитання. Відповідь, напевно, в тому, що мені завжди хочеться зробити щось більше для свого міста, своєї країни. Змінити те, що не входить до нормального порядку речей. Зі стабільною роботою «у великій іноземній компанії» неможливо повністю присвятити себе реалізації таких змін. Іноді це стає дуже важко, особливо зараз, коли в країні знову криза. Але поіншому не вмію і не хочу.

– Щодо відчуття справедливості. Чи не буває страшно говорити правду?

– Усі мої друзі та знайомі обізнані з однією дуже великою проблемою, яку я маю, – зов­сім не вмію брехати. Тому буде нам разом із вами дуже важко. Але ми вирішили це спільно. Ми йдемо. І ніщо не зупинить нас.

– Сім’я. Це найважливіше?

– Так, безумовно, родина – це дуже важливо. Але для мене слова «Держава» і «Батьківщина» значать анітрохи не менше.

– Як Ви працюєте? Особисті правила роботи. Де черпаєте мотивацію?

– Сорок вісім годин на добу. Де я черпаю мотивацію? У близьких людях, родині, друзях, сусідах, країні. Це мої основні мотиватори.

– Що вважаєте найбільшим особистим досягненням?

– На сьогодні це створення порталу novaukraina.org, який зараз фактично є інструментом інформаційної війни з нашими ворогами. Ми позиціонуємо його як російськомовний український націоналістичний сайт. Дуже

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

акцент

багато пишемо про Путіна, щодня по декілька статей, і всі ці статті, м’яко кажучи, досить критичні. Нас дуже багато читають у Росії, в Криму, на Донбасі. І це є нашим внеском у боротьбу,

яку сьогодні Україна намагається розгорнути в цій дикій інформаційній війні з нашим північним сусідом, який у своїй пропаганді і маніпуляціях досяг найвищого рівня розвитку, в той час як Україна, на жаль, інформаційно абсолютно не опирається. Ніхто не працював у цьому напрямку роками, десятиліттями – ні в Криму, ні на Донбасі, і через це ми зараз маємо таку ситуацію в державі.

– Біда українців у тому, що більшість чекає змін. Від Президента. Від Парламенту. Від когось. Як нам себе перевчити?

– Я відповідаю за молодіжну політику і маю напрацювання, які стосуються змін існуючої освітньо-виховної си­ стеми. Дуже багато проводжу навчальних освітніх заходів. І бачу, що люди часто настільки неохоче приходять, що ледь не за ручку їх треба приводити. І потрібно це змінювати, доводити громаді, що хороша професійна підготовка – це запорука їхнього життя. Хоча є позитивна тенденція: під час Майдану багато хто переглянув свої погляди і все ж таки повернувся до думки, що починати потрібно з себе. Фото надані Артемом Стельмашовим

13

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

14

акцент Балканські нотатки

 NB

Артем СТЕЛЬМАШОВ

Навіть перебуваючи за кордоном, Артем Стельмашов не припиняє досліджувати наше сьогодення. Він порівнює, аналізує, проектує побачене на омріяну Україну майбутнього. Артем вірить, що колись наша країна стане прикладом для світу, і до наших міст будуть їхати за досвідом і мріями про краще життя.

 ДУМКИ ВГОЛОС

Я працюю у вищому навчальному закладі викладачем, тому постійно проводжу роз’яснювальну роботу зі студентами про необхідність вибору Україною цивілізаційного проєвропейського і Євроатлантичного шляху. Я є фахівцем з інформаційних питань, викладаю журналістику, зв’язки з громадськістю, тому в цьому напрямку і працюю. Під час Майдану ми допомагали чим могли, зокрема й медичними засобами. Колись разом із Єгором Соболєвим починали проект «Звільнимо Київ разом». Це була кампанія за перевибори Київської міської ради, яка була обрана тимчасово, але затрималася більше ніж на 5 років. Ми боролися за те, щоб вона, згідно із законами України, була переобрана. Врешті-решт ми цього досягли – вибори відбулися, тому коли Єгор Соболєв вирішив створювати громадську організацію, – не дивно, що ми почали співпрацювати і в цьому напрямку так само.

Я і далі викладаю в університеті, і ми часто проводимо ярмарки вакансій, конференції з праце­ влаштування. На жаль, сьогодні студенти не знають ні командотворення, ні реальних бізнеспроцесів – їх цього не навчають. Їх навчають бути робочою одиницею, яка дуже дешево продаватиметься на ринку. Дуже хочеться це змінити, але важливо, щоб робота була організована на системному рівні. Тому ми створили проект «Медіашкола», який дозволяє студентам технічних вишів – КПІ, НАУ, Університету Шевченка, Могилянки – проходити суто практичне навчання з журналістики на провідних телевізійних українських каналах – 5-му, 1+1, у провідних радійників, інтернетчиків, smmщиків, у журналах. Ми щодня займаємося просвітницькою інформаційною роботою і для цього заснували у Солом’янському районі молодіжний тренінговий центр. Артем СТЕЛЬМАШОВ

Північних сусідів боятися – до Чорногорії не їздити. удь-який театр починається з гардероба, а будь-яка країна – з аеропорту. Малесенький аеропорт міста Тиват у Чорногорії зустрів нас гамаком, натякаючи, що відпочинок уже близько, а також дуже солоною, ніби морською, водою з крана. Курортна столиця Монтенегро, тобто Чорногорії, Будва здивувала нас повсюдною російськомовною рекламою і такими самими вивісками. Набережна Будви ну дуже схожа на алуштинську, ялтинську, євпаторійську чи будьяку іншу набережну в Криму. Скрізь щось продають, зазивають у кафешки, чіпляються цигани. Таке враження, що місцеві жителі свідомо створюють численним гостям з екс-СРСР затишну домашню атмосферу. Шокувало те, що на місцевому спортивному каналі показували пряму трансляцію матчу чемпіонату України. От де, як виявилося, цінують наш футбол по-справжньому. Тутешня мова порадувала з перших хвилин перебування. На паспортному контролі виявилося, що паспорт пишеться по-місцевому «пасоска». А «поносний» спонсор якогось спортивного змагання по телевізору – пиво «Ляшко». А щодо негрів у Монтенегро, то ми не бачили жодного, зате росіян (чи-то російськомовних) там на кожному кроці чи не більше, ніж місцевих та іншомовних туристів разом узятих. Могрен – найкращий міський пляж (а ще чемпіон Чорногорії з футболу). До інших нормальних пляжів – лише на автобусі чи таксі, але вони того варті: Яз, Трстено (якщо з дітьми) і Плоче – на скальному мисі, виходить у відкрите море. На пляжі Могрен, до речі, досить чисто. Також ми побували на «Гавайях», адже саме так місцеві називають свій острів Святого Миколая. Особливо вразили кактуси – там вони на кожному кроці. Щодо доріг, то подорожі до Цетинє, Подгориці та й Албанії запам’яталися своєю «серпан-

Б

тинністю». Вразив також перевернутий джип недалеко від дороги. Не розминувся з кимось. Взагалі тут багато де впадає в око «реальний Кустуріца». Аби подалі від курортних містечок, де, в основному, балом правлять наші північні сусіди.

ХТО ЗНАЄ СТОЛИЦЮ ЧОРНОГОРІЇ?

Хто знає, яке місто є столицею Чорногорії? Таке, здавалося б, дивне запитання, а відповідь на нього знайти нелегко. Формальною столицею держави за Конституцією є містечко Цетинє, якому цей статус дістався за героїчне минуле опору Османській імперії (тому місто називають ще місцевою Спартою) та велике культурне і духовне значення в житті країни. Дорога до Цетинє з Будванської Рив’єри – це просто якесь серпантинне пекло. Місто розташоване у долині, оточеній горами, біля підніжжя гори Ловчен, яку місцеві називають Олімпом. Кажуть, і греки теж. Найбільша святиня Чорногорії, заради якої багато хто спеціально їде в цю країну, – правиця Іоанна Хрестителя – теж зберігається тут, у Новому цетинському монастирі. Монастир у Цетинє ще називають «душею Чорногорії». До речі, Цетинє – одна з найменших столиць у світі: населення міста складає лише 15 тис. Але ні уряду, ні парламенту в цьому містечку немає. Усі ці ознаки реальної столиці дісталися діловому центру Чорногорії – місту Подгориця (екс-Тітоград). Незважаючи на офіційний статус «головного міста» в країні, в якому, до того ж, живе близько чверті населення Чорногорії, а саме

– близько 150 тис. осіб, дивитися там особливо нічого. Нам сподобався лише пам’ятник Висоцькому, який бував у Чорногорії двічі. Інші принади, які, до речі, теж розташовані поруч із пам’ятником, – міст Тисячоліття за 7 млн євро і міст Москви – не вразили: масштаби не ті. Нас здивувало те, що голов­ не місто країни здалося абсолютно безлюдним, ймовірно, через страшну спеку і неділю. Що ще вразило нас у Цетинє та Подгориці – це те, що там розташовані різні факультети єдиного (!) на 600-тисячну Чорногорію університету. Були ми також на островіготелі Святий Стефан недалеко від Будви. Точніше, були поруч, бо туди не пускають – там многіє літа живе лише еліта. Такі пляжі пустують!

ПЕРЛИНА АДРІАТИКИ, АБО КНЯЗЬ НА МІСЯЦЬ

Також відвідали ми і хорватський Дубровник. Що вразило найбільше, так це історія цієї фортеці-держави-міста – перлини Адріатики (потріб-

не підкреслити), яка ніколи не здавалася навіть туркам і возвеличила культ Свободи. Навіть їхні кораблі ходили під прапором Libertas, який тут повсюди. Ще дуже цікавим фактом є те, що князя тут обирали лише на місяць із числа аристократів, яким виповнилося 50 років. Причому їм не дозволялося протягом цього місяця навіть виходити з будівлі, де знаходилося їхнє робоче місце, ба навіть спілкуватися з дружиною. Так би й нашим депутатам та можновладцям! Також не можна було посідати цю посаду частіше, ніж раз на два роки. Рекордом міста було князювання однієї людини 6 разів. До сенату міста потрапляли всі аристократи, яким виповнювалося 18 років. На сьогодні населення міста сягає 45 тис., з яких близько 2,5 тис. проживають у стінах Старого Дубровника, на території фортеці. Тіснувато їм тут доводиться, бо туристів безліч. Навіть дощової зими тут температура не падає набагато нижче +15 градусів. Море, в якому ми намагалися сховатися від спеки, було дуже красивим на вигляд, але виявилося досить брудним. Якщо в Чорногорії ходить лише євро, зате чи не всі розуміють російську, трапляється як кирилиця, так і латиниця, то у Хорватії ще залишилися куни, хоча деколи можна розрахуватися євро чи доларами, у письмі використовується лише латиниця, та й православних і мусульман, яких пов­но в Чорногорії, майже немає – тут більшість дотримується католицької віри. Скорочений варіант Фото автора

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

редактор Надія ПАСТЕРНАК

у місті лева Дотик зображення

 БОРТЯТИН

Надія ПАСТЕРНАК У Львівській національній галереї мистецтв відкрилася виставка «Торкаючись, бачу». она дає змогу незрячим людям «відчути» шедеври світового мистецтва через доторкання до експонатів. У цю чудову пору золотої осені світ дарує нам гру барв. Достатньо на вихідні виїхати за місто чи просто вийти у парк, як радують око жовтогарячі, оранжеві, червоні листочки дерев, які ще вчора були зеленими, а сьогодні гріють теплими, яскравими кольорами осені. Але побачити цю красу можуть не всі, як і шедеври світового мистецтва, що зберігаються в музеях та галереях. Такі заклади культури, на жаль, не для сліпих людей. Та цю аксіому вирішили спростувати у Львові. Виставка, яка тут відкрилася, дає змогу незрячим людям «побачити» мистецькі твори, а саме – картини. Принаймні дванадцять таких полотен, які зберігаються в Національній галереї мистецтв імені Б. Возницького, їм уже відкрили-

В

У музеї-садибі родини Антоничів, що в селі Бортятин на Львівщині, відкрилася виставка ікон виш­ нянських малярів «Чи знаємо ми наших іконописців?» На суд глядачів представлені ікони малярів з Судової Вишні XVII століття «Святий Микола Чудотворець», «Богоматір з Немовлям», «Архангел Михаїл», «Успіння Богородиці» та інші. З 6 жовтня виставка мандруватиме парафіями Яворівського, Мостиського та Городоцького районів. Сьогодні ікони вишенських малярів зберігаються в Закарпатському обласному художньому музеї імені Йосипа Бокшая, в Олеському замку (Львівська Національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького), в церквах Яворівського і Мостиського районів. І не лише там. У Бортятинській філії Львівського музею історії релігії представлені на банерах десять репродукцій ікон вишенських малярів.

 ЛЬВІВ

15

ся. Поруч із картинами у залі виставлені їхні тривимірні скульптурні зображення, з якими незряча людина може ознайомитися через дотик. …Ось автопортрет польської художниці Софії Альбіновської, який вона подарувала галереї мистецтв. Біля нього – його скульптурна копія, яку охочі можуть «оглядати» руками. Таким чином вони знайомляться з мисткинею, яка була тісно пов’язана з мистецькими колами Львова. Або ж, торкаючись до іншого автопортре-

та, – із польським художником Яцеком Мальчевським, яскравим представником польського символізму. Він навчався у Кракові під опікою Яна Матейка та в Парижі, був одним із засновників мистецького товариства «Штука». У своїй творчості Яцек Мальчевський часто звертався до античних і біблійних сюжетів та образів смерті. Протягом життя художник втратив зір. Тепер його автопортрет можуть «оглядати» такі ж незрячі люди.

«Портрети дуже різні, виконані у різних стилях. Для виставки ми намагалися підібрати якомога яскравіші образи. Звичне розміщення портретів ми не змінювали, таким чином намагаючись гармонізувати простір у галереї для зрячих і незрячих. Зрячі також можуть спробувати відчути портрет на дотик, і це якраз є основною відмінністю від традиційної експозиції, адже ми порушуємо основний музейний канон – “не можна торкатися експонатів”», – каже мистецтвознавець, автор ідеї і куратор проекту від Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Возницького Анастасія Сімферовська. Це перший у Львові проект, покликаний підвищити рівень доступності національних музеїв для людей із вадами зору та незрячих. Він унікальний не лише для Львова, а й для всієї України. Виставка триватиме щонайменше до нового року, а у Львові вже замислюються над тим, щоби створити зменшені копії всіх основних пам’ятників міста і поставити їх поруч – щоб вони теж були доступними для незрячих людей.

Мульт про культ 10, 11, 16 і 28 жовтня в театрі імені М. Заньковецької відбудеться прем’єра вистави Івана Керницького «Король стрільців, або Муза в офсайді». П’єса вперше була поставлена в Галичині у театрі «Заграва» 1939 року й була шалено популярною. Чи не вперше в українській драматургії порушувалася спортивна тема. Актуальною залишається вона й сьогодні, адже футбол (а саме про цей вид спорту йдеться) є першою грою у світі… Вистава про елітарність мистецтва й про масовість футболу. Одиниці тих, хто прагне заглибитися в суть світобудови, й сила-силенна тих, хто прагне розваги. Головний герой є ідеалістом у думках і на ділі, але заради заробітку в ім’я поезії й видання книжки мусить брехати та видавати себе за іншого. Це породжує безліч комічних ситуацій і відволікає глядача від тяжких політичних проблем. Заньківчани змусять нас замислитися, чому футбол щотижня, а то й двічі на тиждень збирає повні стадіони, а хороша інтелектуальна вистава ледьледь жевріє в репертуарі театру й ставиться раз на рік при напівпорожній залі…

У кінопалаці імені Олександра Довженка у Львові відбулася презентація мультфільмів «Прилбичі» та «Біличі» з циклу «Духовне намисто». Мультфільм «Прилбичі» розповідає про село Яворівського району на Львівщині, де народився майбутній митрополит Української грекокатолицької церкви, та про його дитячі роки, а мульт­ фільм «Біличі» – про відпу­ стове місце на Львівщині з чудотворним джерелом, яке має свою повчальну історію. …Ще під час Другої світової війни радянський солдат зруйнував танком капличку, і на цьому місці утворилося джерело. Минули роки, він одружився, народилася дитина, але згодом осліпла. Де тільки її не лікували, але нічого не допомагало. Якийсь голос уві сні сказав тому чоловікові привезти дівчинку на

місце, де він колись зруйнував святиню. Дитина промила в тім джерелі очі й одужала. Такий повчальний сюжет студія «Арт-відео» розповіла дітям мовою анімації. Також під час презентації цих мультфільмів малеча ознайомилася з мультсе-

ріалом «Легенди України» та мультиком на історичну тематику «Як козаки на Візантію ходили». У серії мультфільмів «Духовне намисто» дітям та дорослим розповідають казкові історії про наші храми, духов­них сподвижників на-

ції, про українські звичаї та побут народу. Зараз проект «Духовне намисто» успішно втілюється разом з громадськими та духовними інституціями. Міністерство освіти і науки України відзначило його як особливо важливий для молоді у наш час.

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

редактор Євген БУКЕТ

одеса День пелікана

 НА СОФІЇВСЬКІЙ, 5А

Чорно-білі фото одеситки Анни Голубовської протягом місяця можна побачити на виставці «Заломлення» в Художньому музеї. Анна, яка зростала в одеській інтелігентній родині, з дитинства звикла до товариства художників, поетів, музикантів. За освітою архітектор, вона працювала галеристом, чудово знається на мистец­тві. У якийсь момент їй заманулося фіксувати на фотографії людей мистецтва (наприклад, живописця Юрія Коваленка, якого вже немає з нами), рідних, випадкових колоритних перехожих. Сучасні цифрові технології авторку категорично не влаштовують – тільки ручний друк і чарівність ретростилю. «Те, що вдається сказати знімком, найчастіше і словами не висловити, – каже про свою творчість Анна Голубовська. – Дорослішання дочки, світло на маминому волоссі, моє ніжне місто у променях заходу сонця, відзвуки музики або душевні бесіди... Найбільше я люблю жанровий портрет, не зрежисований, знятий із відстані витягнутої руки. Розглядаю фотографії і розумію: моя камера, та й я сама – лише резонатор, що дозволяє побачити, відчути світло від людей, які дозволили мені підійти так близько. У прямому сенсі слова – відкрили душу».

 НА БУНІНА, 15

16

Оксана ШАЛАШНА 2 жовтня у Великому залі Одеської міської ради відбулося урочисте засідання науковотехнічної ради Одеського зоопарку та Міжнародний семінар з питань розвитку Одеського зоопарку, приурочені до його 92 річниці. своєму вітальному слові одеський міський голова Г. Труханов підкреслив величезне значення зоопарку як центру виховання підростаючого покоління. Він також сказав, що вдосконалення туристичних можливостей Одеси неможливе без зоопарку як частини загальної культури міста, для чого і була розроблена програма «Зоопарк-100» і, зокрема, нинішній форум.

У

Міжнародний семінар зібрав провідних фахівців науковотехнічної ради Одеського зоопар­ку, представників зоо­ парків із Польщі, Болгарії, Ізраїлю та Японії, представників міської влади, управління капітального будівництва Міськради та Міськзелентресту з метою широкої презентації архітектурного проекту реконструкції Одеського зоопарку «Зоопарк-100», спланованого на період із 2013 до 2022 року. Для реалізації такої мас­ штабної програми вже зроблено перші кроки, але основна робота, що вимагає значних фінансових вкладень, ще попереду. Мер Одеси Г. Труханов офіційно заявив, що максимально допоможе реалізувати проект реконструкції Одеського зоопарку, але крім цього необхідна допомога всіх мешканців міста і використання відповідного світового досвіду.

Цю тему продовжила директор департаменту культури і туризму Одеської міськради Т. Маркова. У своїй доповіді «Можливості залучення позабюджетних коштів для розвитку зоопарку» вона проаналізувала існуючі способи фінансування і запропонувала цілу низку нових реальних можливостей для максимально ефективної реалізації проекту. Усі учасники зустрічі погодилися, що Міжнародний семінар з питань розвитку Одеського зоопарку – це потужний старт для подальшої успішної реалізації програми «Зоопарк-100». Утілення її в життя активно здійснюється і співробітниками зоопарку, які привітали

всіх одеситів з його 92 днем народження, а для юних любителів природи організували свято «День пелікана». Адже пелікан – це символ Одеського зоопарку, який уже давно гордо красується на його офіційній емблемі. Гостей свята зустрічали улюблені персонажі всіх малюків – Фіксики, які підготували для відвідувачів безліч ігор і конкурсів. Справжньою окрасою святкування стали виступи творчих колективів Одеси: хор «Польська нота», грузинський ансамбль «Сакартвело», шоу-група «Ми – одесити» та болгарський хор «Здравец». Не залишилися без уваги і винуватці торжества – пелікани, які продемонстрували відві­ дувачам справжню риболовлю.

Фестиваль… і велоспорт 2 листопада в концертному залі Одеської філармонії відбудеться великий концерт гурту «Скрябін» у рамках туру «Всі хіти за 25 років». Цього вечора зі сцени пролунають найкращі пісні групи, починаючи з 1989 року, з альбомів різного часу: «Люди, як кораблі», «Мовчати», «Старі фотографії», «Спи собі сама» та інші улюблені композиції «Скрябіна». Нагадаємо, що в 1986 році поет Андрій «Кузьма» Кузьменко і його друзі вирішили створити свій гурт, який згодом назвали «Скрябін». За ці роки музичний колектив кілька разів змінював свій стиль, від нью-вейва і неоромантики, до альтернативи і панку. При цьому музиканти ніколи не втрачають власних смаків і переконань. Пісні попрок-гурту «Скрябін» завжди впізнають, люблять і поважають, завдяки чому група має величезну армію прихильників, а її фронтмен Кузьма – одне з найупізнаваніших облич в українському шоу-бізі.

Міжнародний день туризму в Одесі ознаменувався зустріччю представників туристичного бізнесу міста. Керівник департаменту куль­тури і туризму Одеської міської ради Тетяна Маркова розповіла про цьогорічний туристичний сезон, зазначивши, що він став успішним завдяки зусиллям багатьох громадських організацій, професіоналів туристичного бізнесу, а також ініціативних одеситів. «У цьому сезоні ми заклали фундамент для майбутнього розвитку туризму в Одесі, зробивши акцент на міській мультикультурності і бага-

тоаспектності», – зазначила вона. Туристичні досягнення Одеси стануть основою виставок у Лондоні та Відні, де будуть представлені і традиційні одеські заходи, і такі інновації, як комбіновані тури, подієвий

туризм, фестивалі, і проект «Романтична Одеса» як всесезонний маршрут. Головною подією свята став уже традиційний для одеситів фестиваль спорту і туризму «Велобульвар», який організувала Громадська організа-

ція «ВелоОдеса». Веломани міста зібралися цього дня на Приморському бульварі для завершення велосипедного сезону. У рамках фестивалю були проведені велошколи, велопарад, велокіно, велофотосушка, презентації нових велосипедних гаджетів і велотурів по Україні та Одесі, численні конкурси та розіграші призів від спонсорів фестивалю. Грандіозним фіналом фестивалю «Велобульвар» став швидкісний спуск лідерів «Критичної маси Одеси» на велосипедах Потьомкінськими сходами! І це було грандіозно!

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

редактор Володимир СУБОТА

слобожанщина Кобзарський спів

 ПЛОЩА СВОБОДИ

Володимир СУБОТА

Академічний симфонічний оркестр Харківської обласної філармонії під керуванням заслуженого діяча мистецтв України Юрія Янка дав концерт для харків’ян на площі Свободи у рамках акції «Ми – за мир».

– Сила України в єдності. Нас неможливо здолати, бо ми згуртовані і сильні, – сказав глядачам головний диригент оркестру. Музиканти зіграли фантазію Миколи Стецюна «Золоті пісні України», Євгена Адамцевича і Віктора Гуцала «Запорізький марш», арії з опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», які заспівала солістка філармонії Юлії Радкевич, а також Гімн України, що урочисто зазвучав над всією площею у виконанні численних глядачів.

 СКОВОРОДИНІВКА

У Національному літературно-меморіальному музеї Григорія Сковороди проходять ХХIІ Харківські Сковородинівські читання «Сучасність філософії Іммануїла Канта: pro et contra», присвячені 290-річчю від дня народження видатного філософа. Щорічні філософські читання збирають прихильників творчості Григорія Сковороди, філософів не тільки з Харкова, але й із Полтави, Києва, Черкас, Чернівців. У рамках конференції відбудеться презентація книги Леоніда Ушкалова, Сергія Вакуленка й Алли Євтушенко «Два століття сковородіяни. Бiблiографiчний довiдник».

 ГАЛЕРЕЯ «БУЗОК»

В інформаційно-виставковому центрі «Бузок» відкрилася виставка живопису «Метрополітен» трьох молодих художниць – студенток Харківської державної академії дизайну та мистецтв Тетяни Чебаник, Вероніки Близнюченко і Катерини Коваленко. За словами авторів, ця експозиція відображає їхнє бачення сучасного простору. У ньому кожен знаходить власний образ. Для дівчат – це метрополітен із численним розгалуженням рейок і суцільним тунелем, де не передбачена кінцева зупинка, а лише – проміжні станції. Художниці експериментують як із образами, так і з технікою виконання. Вони такі різні, але водночас і схожі. Насамперед стрімкістю ліній, образним світосприйманням і неординарністю мислення.

17

9 жовтня у Харківському обласному організаційнометодичному центрі культури і мистецтв відбувся концерт кобзарської пісні. ахід організований Харківським кобзарським цехом та Фондом національнокультурних ініціатив імені Гната Хоткевича. У програмі – виступи кращих кобзарів України Костя Черемського, Назара Божинського, Андрія Барсука, Миколи Гришка (Харків), Михайла Коваля (Черкаська область), Миколи Товкайла (ПереяславХмельницький), Андрія Ляшука (Рівне) та інших. Харківський кобзарський цех має багаті історичні традиції. На Слобожанщині спів під акомпанемент кобзи чи бандури веде свою історію ще з XVII–XVIII століть, коли ці землі почали заселяти козаки, які перебували на військовій службі. З ними приходили і незрячі співці – кобзарі, лірники, стихівничі. Першими, хто перейняв цю музичну майстерність, були Микола Ригоренко і Федір Вовк. У результаті козацькі епічні пісні лягли в основу репертуару Слобожанського кобзарського цеху.

З

На малій сцені Харківського національного академічного театру опери і балету імені Миколи Лисенка відбулася авангардна постановка. Молодіжний академічний симфонічний оркестр «Віртуози Слобожанщини» показав свій варіант оперно-балетної новели на музику Жоржа Бізе «Глорія Кармен». Ідея цього новаторського проекту належить диригентові оркестру Тарасові Куценку. У своїй постановці він спромігся синтезувати драматичне, музичне, хореографічне, вокальне і пластичне мистецтво, зануривши глядача у вир фантастичної музики Бізе, знаменитих увертюр, арій та дуетів із опери, оригінальних балетних номерів, спеціально поставлених для цього дійства.

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть зрячі аматори переймають від слобідських співців репертуар, виконавську школу гри на бандурі і конструктивні особливості традиційних кобзарських інструментів. На основі способу гри саме харківських кобзарів Гнат Хоткевич створив академічний напрямок професійного бандурницького виконавства, який згодом дістав назву «харківська школа». У 20-х роках ХХ століття кобзарство набрало чи не

найбільшого розмаху. Це зумовлено процесами національного відродження. А вже наприкінці 20-х – на початку 30-х років прокотилася хвиля більшовицького насилля над кобзарством як явищем. Розстріл учасників Всеукраїнського кобзарського з’їзду у Харкові – частина продуманого комуністами плану репресій проти кобзарів і бандуристів. Як свідчить історія, всіх учасників цього з’їзду влада заарештувала, а НКВС розстріляв їх і дітей, що перебували з ними

у якості поводирів, в одному з ярів під Харковом. Тепер у селі Куряжанка розташована братська могила репресованих. Так в Україні було знищено генофонд кобзарства. Ми втратили кращих із кращих співців, котрі з покоління в покоління передавали свою майстерність музикування, співу, а також репертуар, що складався з козацьких дум і пісень, псалмів тощо. Як поновити цей втрачений у період репресій ланцюжок, що з’єднав би наше кобзарське минуле з теперішнім часом? Хто підніме цю кобзарську естафету, не дасть загинути кобзарським традиціям, донесе їх до нащадків? Відрадно, що Харківський кобзарський цех продовжує існувати, відродившись на славних традиціях предків. Сьогодні молодь уособлює в собі майстерність тих кобзарів, які своєю творчістю прославляли героїзм синів українського народу.

– Тему нашого концерту обрано не дарма. У сьогоднішній буремний час виконання героїчних пісень і балад, які входили до репертуару кобзарських цехмейстерів, – це відгук на потреби сучасної аудиторії, – сказав дослідник історії українського кобзарства Кость Черемський. На фотознімку Кость Черемський

«Вогняне» кохання Це вже другий подібний проект, успішно реалізований Тарасом Куценком. Торік харків’яни мали змогу відвідати унікальний концерт «Мусоргський в анімації з “Віртуозами Слобожанщини”», в якому художник Віктор Гартман органічно проілюстрував засобами анімації звукову палітру музики великого композитора. Головна родзинка цього проекту полягає в тому, що протягом усього спектаклю симфонічний оркестр знаходиться на задньому плані сцени, як академічний об’єкт, і бере активну участь у загальному дійстві, професійно акомпануючи солістам і балетним виконавцям. Загалом до спектаклю залучено близько 70 осіб. Крім музикантів, це й артисти театру опери і балету.

Зважаючи на все, можна з упевненістю констатувати, що у Харкові зароджується особливий сценічний жанр – класичний мюзикл. Глядач до нього виявляє інтерес, оскільки пропонована видовищність досить динамічна й енерге-

тично насичена. А форми подачі сценічного матеріалу неординарні й характерні. Володимир СУБОТА На фотознімку: Молодіжний академічний симфонічний оркестр «Віртуози»

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

редактор Світлана СОКОЛОВА

арт-проект Фотокруїз світом

 ЯРЕМЧЕ

Світлана СОКОЛОВА

У Музеї етнографії та екології Карпатського краю – персональна виставка акварелей «Криниця для спраглих» однієї з найвідоміших на Прикарпатті художниць Тетяни Павлик. В експозиції – вибрані роботи 1992–2014 років.

 ЛЬВІВ

У Музеї етнографії та художнього промислу На­ціональної академії наук України з нагоди 60-річчя знаного фотомайстра Олега Огородника – фотовиставка «40 х 60». Окрім авторських, експонуються шість робіт-переможниць конкурсу портретів ювіляра OGO OLE.

До 12 жовтня у столичній галереї «Дім Миколи» відкрито експозицію V Міжнародної мистецької акції «Панорама моєї країни», яку підтримали Міністерство культури України та Посольство Молдови в Україні. роект, започаткований Національною спілкою фотохудожників України, патронується Міжнародним фоторухом «Зображення без кордонів» (ISF). Едуард Странадко, голова Національної спілки фотохудожників України, зачитав вітання міністра культури України Євгена Нищука. У ньому зазначено: «Міжнародна мистецька акція сприяє розвит­

П

кові фотомистецтва в Україні, розширенню культурних зв’язків». «Завдяки Мінкультури ми маємо змогу надрукувати каталог, зробити експозицію, – сказав Едуард Странадко. – Виставка подорожуватиме світом, можливо, віддамо її у госпіталь, де лікуються воїни з АТО». На конкурс надійшло 859 робіт 117 авторів із 14 країн. Світлини відображають специфіку різних країн, ландшафти, пам’ятки архітектури, суспільно важливі події. На відкритті експозиції нагородили переможців. Це фотокруїз планетою. Ось ми на горі Немрут. Юрій Лебедєв із Кіровограда знайомить із увічненими в камені богами заходу – поряд із головами людей із землі виростає голова хижого птаха. Усміхаються аскетисвяті на світлині «Нага Садху»

До 30 листопада в Галереї сучасного мистецтва Українського католицького університету представляють спільний із арт-центром «Я Галерея» проект «Мох», який пропонує цілісно поглянути на міський пейзаж. Учасники: Андрій Дудченко, Юрій Денисенков, Володимир Денисенков (архівна фотографія початку ХХ ст.). Акцентується увага на зворотному боці міського лоску: покинутих і забутих будівлях, що також є частиною урбаністичного, зазвичай непомітного простору. Проте без них наше бачення краси міста є неповним. Експозиція складає карту таких місць Львова та Києва, однак може бути продовжена будь-де.

 КИЇВ

До 26 жовтня в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва – персональна виставка заслуженого художника України Сергія Савченка (Одеса) «Екзистенція в площинах паперу та природних об’ємних форм». Представлені роботи оригінальної графіки, себто живопис на папері у форматі вільної змішаної техніки та природні об’ємні форми – таракуци у техніці поліхромного розпису. Роботи Савченка зберігаються в музеях України, США, Росії, приватних колекціях України та за кордоном.

18

У столиці, в Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький Арсенал», стартував доброчинний проект «Мистецтво, що рятує». Півсотні провідних українських митців жертвують твори на лікування військових, поранених під час АТО. В експозиції – фотографії п’ятдесяти бійців та інформація про них (автор світлин – відомий фотомайстер, учасник першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва Олександр Чекменьов). Продана картина – це допомога бійцям, що надійде на їхній рахунок у банку. Вони зможуть придбати дорогі протези та медичні препарати, отримати вартісне лікування

(Алок Авінаш, Пурулія, Індія. Спеціальний приз Strobist.ua). У позі роденівського мислителя, між небом і морем, на хиткому тринозі з палиць завис чоловік (Юрій Лебедєв, Кіровоград. «Бути чи не бути?» Срібна медаль ISF). Духовні отці під час Революції гідності на тлі шеренги беркутівців звертаються до народу (Юрій Черневий, Болехів. «Нейтральна група». Золота медаль ISF). Фотографу Віктору Попову сподобалися «Космос для двох» Антона Янкового (Житомир. Спеціальний приз Amway) («простір, лаконічність, Всесвіт») та світлина Тетяни Лютої із Запоріжжя «В променях сонця, що заходить», на якій зображені будні трударів на землі. Зацікавило незвичайне подання форми

у фотознімку «Смуток в Дул» (Даніель Ліберт, Ійзендійке. Золота медаль Національної спілки фотохудожників України). Око, з якого котиться сльоза, дивиться вгору, на дим із труби, схожої на трубу АЕС Дул, яка на кордоні Бельгії та Нідерландів. На станції у густонаселеному районі Європи 2012 року при ультразвуковій перевірці реакторів виявлено тисячі тріщин корпусу, проте після цього її знову запустили. Можливо, тому й смуток. Експозиція змусить світ замислитися над створеними людством проблемами. На фотознімках: Юрій Черневий, Болехів. «Нейтральна група»; Даніель Ліберт, Ійзендійке. «Смуток в Дул»

Мистецтво і АТО на закритому відкритті виставки, що передувало відкриттю 3 жовтня, заброньовано або придбано дві третини робіт, і бійці вже можуть розраховувати на суму близько 5 млн гривень. Причому реалізовані твори за ціну набагато більшу (навіть у шість разів!) від зазначеної у каталозі. Директор подякувала Олегу Тістолу, Анатолію Криволапу, Павлу Макову, Арсену Савадову, Марині Скугаревій та іншим митцям-благодійникам. І зауважила, що їхні роботи дають уявлення про стан сучасної української арт-сцени. за кордоном, належний медичний догляд, пройти необхідну реабілітацію.

Наталія Заболотна, генеральний директор «Мистецького Арсеналу», повідомила:

Лідія ОРЛЕНКО На фотознімку: на відкритті виставки Фото авторки

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

редактор Антон ФІЛАТОВ

сучасне мистецтво Донецьке метро

 ХАРКІВ

Веніамін КІНЧУК

10 жовтня на третьому поверсі ТРЦ «Магелан» відкрився проект «Война/ОНА». На ньому представлені роботи більш ніж 40 вітчизняних художниць та письменниць. Наскрізна тема експозиції – жіночий досвід війни. Війна і насильство супроводжують людські стосунки протягом усього культурно-історичного розвитку суспільства. Сьогодні вони стали вже невід’ємною частиною культури. Культура бере безпосередню участь у формуванні понять війни і миру. Різні форми культурної діяльності виступають своєрідним буфером переживання військової травми, насильства, жорстокості, які часто неможливо передати теоретично. Організатори ставлять питання про соціокультурне середовище і контекст, в якому можливе зародження насильницького конфлікту. Чи справедлива війна? Чи є вона «необхідним злом», за допомогою якого досягається мир? Учасниці проекту: Krolikowski Art, Катерина Бабкіна, Віта Буйвіт, Ксенія Гнилицька, Алевтина Кахідзе, Франсуаза Оз, Влада Ралко та багато інших. Куратор проекту – Дар’я Придибайло.

 ЛОДЗЬ

За словами найавторитетнішого вітчизняного арт-дилера Ігоря Абрамовича, єдиний український художник, чиї роботи розкуповують настільки швидко, що він не встигає створювати нові, – Роман Мінін. омісяця відкривається по кілька виставок із його картинами. У вересні його твори можна було побачити на київському «Гогольфесті» та у харківському «Єрмілов Центрі». А вже за кілька днів він презентує виставку в Лондоні. Вихопивши митця з його навіженого творчого ритму, ми розпитали його про донецьке метро, новий жанр, який він нині розробляє, а також про те, як писати вірші на власних картинах.

– На «Гогольфесті» Ваша робота «Генератор донець­ кого метрополітену» виставлялася в одному з промислових простінків, який не був освітлений. Щоб роздивитися картину, потрібно було сісти на велосипед, що підключений до генератора, і покрутити педалі. Тоді розгоралася лампочка…

– Я хотів, щоб таким чином відвідувач відчув силу струму і

Щ

спробував запалити одну лампочку. Тоді стає зрозумілим, наскільки багато людських воль потрібно, щоб запрацював донецький (хай поки і міфічний) метрополітен.

– Орнамент на Ваших роботах нагадує стародавні руни. У них щось зашифровано?

– Найчастіше це мої вірші. Ключем до розгадки цього

шифру є робота «План втечі з Донецької області».

– Останнім часом Ви більше займаєтеся живописом, фотографією чи стріт-артом?

– Зараз я розробляю жанр, який придумав сам для себе, – «трансмонументалізм». Твори, що належать до нього, можуть бути будь-якого розміру, не втрачаючи при цьому гармонії

форми і змісту. У них не важлива прив’язка до архітектурного ансамблю, місця і навколишнього простору. Роботи цього жанру повинні занурювати в медитативний стан, чому сприяє аудіосупровід. Сприйняття цих робіт має відбуватися насамперед інтуїтивно і чуттєво, не користуючись при цьому логічними доводами та інформацією ЗМІ, що маскується під наші власні висновки. Спочатку відчуваємо – потім розуміємо, а не навпаки. Перед трансмонументалізмом стоїть завдання спочатку візуалізувати асоціативні образи за допомогою художніх засобів, а потім створити емоційний фон. Він має пробудити у свідомості глядача бажання розкритися для розуміння нових для себе культурних кодів. Як показує практика, саме культурні коди є інструментами геополітики. Ми маємо прагнути їх відчувати, а вже потім аналізувати й порівнювати.

– Скільки робіт у Вас купують за кордоном і скільки в Україні?

– Приблизно 50/50. Я довго йшов до того, що сьогодні розкуповують всі мої роботи. Скільки можна сидіти у злиднях? Виручені гроші йдуть на матеріали для нових проектів і для освоєння нових для мене дорогих і сучасних технологій. Чималу частину коштів я жертвую на підтримку постраждалим в АТО.

«Передчуття» Лондона У рамках польського форуму Lodz Design Festival відкрито експозицію молодих українських дизайнерів, котрі, незважаючи на абсолютно несприятливі обставини і майже повну відсутність фінансування, продовжують створювати зручні, красиві та корисні речі. Виставка називається «Анатомія Європи. Україна, Росія, Білорусь». Триватиме вона до 19 жовтня. Ця експозиція – ще одне підтвердження, що в нашій країні є багато перспективних дизайнерів, роботи котрих цікаві на європейській арт-сцені. Правда, ще кілька років тому це твердження було дуже сумнівним. Учасники експозиції: «Маніфест» (Олексій Биков, Олександр Козинець, Ігор Гома), Combinanta (Сергій Сорокін, Світлана Сніжко) та Gizmo (Роман Шпелик, Саша Шостакович).

12 жовтня в рамках проекту Олексій Биков прочитає лекцію із символічною назвою «23». За його словами, це число має багато сакральних значень, одне з яких – вік нашої держави. Саме про надбання у сфері ­вітчизняного дизайну й розповідатиме Олексій.

19

У престижній лондонській галереї Saatchi 9 жовтня відкрилася виставка «Передчуття: українське мистецтво сьогодні». На ній представлено близько 160 робіт від 38 вітчизняних художників. Експозиція покликана продемонструвати усе розмаїття та потужність нашої арт-сцени. Як підкреслюється у прес-релізі, у представлених роботах простежується передчуття подій, які поглинули Україну наприкінці минулого року. Проте якщо б замість Євромайдану наша держава прославилася на весь світ, скажімо, народжуваністю білих ведмедиків або рекордною статистикою якихось негараздів – напевно, у концепції виставки відзначалося б саме це. Серед учасників експозиції – як відомі митці, так і дебютанти міжнародної арт-сцени: Назар Білик, Микита Кадан, Жанна Кадирова, Павло Маков, Роман

Мінін, Анатоль Степаненко, Олег Тістол та інші. Це вже третя настільки масштабна виставка, що демонструє британському глядачеві сучасне українське мистецтво. Організатори прагнули довести, що Україна – один із найяскравіших артпросторів пострадянської території. «Представлені роботи – різні за концепцією, жанрами і напрямками – демонструють багато аспектів життя сучасної України, її дух, енергію, суть. Ми очікуємо, що виставка дозволить світові зрозуміти і гідно оцінити творчий потенціал нашої країни», – коментують куратори виставки. Кураторами експозиції виступили кілька інституцій, проте основний тягар організаційних робіт звалився на плечі Ігоря Абрамовича та Марини Щер­бенко. Антон ФІЛАТОВ

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

редактор Аліна ОНОПА

20

для дітей Оберіг любові

 МОВНО-ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС

Юлія КАЛМИКОВА

В усіх навчальних закладах України стартував V Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка. У конкурсі можуть взяти участь учні 5–11 класів, професійно-технічних навчальних закладів, студенти і курсанти вищих навчальних закладів України. Для школярів конкурс буде проведений у чотири етапи (з жовтня до березня), а для учнів професійно-технічних навчальних закладів, студентів і курсантів вищих навчальних закладів – у три етапи (з листопада до березня). Творчі роботи учасники конкурсу можуть писати на теми, що пов’язані з культурою, мораллю та духовними цінностями українського народу, які сприяють об’єднанню, формують почуття патріотизму.

 ЄДИНА УКРАЇНА

У вересні в Херсонській обласній бібліотеці для юнацтва імені Бориса Лавреньова відбувся перший майстер-клас «З Україною у серці творимо дива!» ахід тривав за ініціативи благодійного фонду громади Херсона «Захист». Цю благородну справу започаткували патріоти Львова, потім її продовжили і в інших містах Західної України, а нині естафета добрих справ під девізом «Напиши листа і додай до ангелика» дійшла й до нашого міста. Першими взяти участь у майстер-класі забажали учениці 6-А класу школи № 54 разом зі своїм учителем О. Книгою. Під керівництвом знаної херсонської майстрині Ірини Сергеєвої та за допомогою працівників книгозбірні учасники заходу старанно виготовляли обереги-ангелики, які будуть надійно захищати життя наших воїнів. Кож-

З

на дівчинка вклала у свого ангелика не лише майстерність дитячих рук, але й теплоту юного серця. А ще додали до оберегів зворушливі до сліз листи нашим воїнамзахисникам, прикрасивши аркуші малюнками, аплікаціями тощо. Ірина Сергеєва була вражена творчою винахідливістю і фантазією юних учениць.

І «полетіли» ці дитячі лялькові обереги до наших прикордонників разом із гуманітарною допомогою, яку придбав фонд «Захист» на благодійні пожертви херсонців. Кошти зібрані під час проведення на каналі «Скіфія» телемарафону «Ми є народ, якого не здолати!» Дізнавшись про майстер-клас, миттєво відгукнулися автори

ідеї – Олена Тарасенко та Ірина Бердаль-Шевчик. Вони щиро подякували учням 6-А класу, педагогічному колективу херсонської школи № 54 і членам благодійного фонду «Захист» за добру справу! Сподіваємося, що естафету добра підхоплять усі небайдужі патріоти нашого краю та країни в цілому! Фото авторки

Книжкове королівство Днями у місті Славутичі пройшов ХХІ Міжнародний фестиваль дитячої демократії, телебачення, преси та творчості «Золота осінь Славутича». Ідея цьогорічного фестивалю – «За єдину Україну! За єдиний Славутич!», а незмінний девіз події – «Хочу бачити світ щасливим!» Учасниками заходу стали дитячі команди з різних куточків України, Польщі та Білорусі. За традицією у перший день фестивалю відбулася посвята у депутати Молодіжної ради «Майбутнє Славутича». Потім розпочалася його конкурсна програма під гаслом «Бути патріотом – просте людське щастя». У ній взяли участь 2 команди у номінації «ІТпроекти», 4 команди у номінації «Телебачення», 10 команд – «Преса», 12 команд – «Фото» та 8 команд лідерів учнівського самоврядування. Другий день запам’ятався яскравим танцювальним флешмобом та кольоровим братанням. Учасники акції вишикувалися на центральному майдані Славутича і побудували слово-заклик «МИР», адже саме миру нині так бракує Україні. Робота фестивалю продовжилася на дискусійних платформах з учасниками і переселенцями із зони АТО, майстер-класах зі знаними журналістами та членами журі. Завершилося свято шоу-конкурсом «Міс Золота осінь». Переможницею стала учениця 10 класу Славутицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Анастасія Медвєдєва.

16–19 жовтня Музей книги і друкарства України проводить V щорічний фестиваль української дитячої книги. Фестиваль «Азбукове Королівство Магів і Янголів» при-

свячений героїзму та звитязі наших воїнів. Учасники і гості свята прагнуть відкрито та щиро підтримати дітей із окупованих територій та постраждалих під час проведення АТО на Сході України.

Упродовж чотирьох днів проходитиме акція «Твоя книга для твого однолітка на Сході України». Кожен зможе принести або придбати книгу для дітей із тих регіонів України, де триває війна. Ці книги будуть передані до шкільних бібліотек Луганської та Донець­ кої областей. Також дітлахи власноруч виготовлятимуть та підписуватимуть листівки для наших бійців у зоні АТО. Проводитимуться практичні заняття із психологами, які допомагатимуть дітям та батькам адаптуватися й зорієнтуватися у складних умовах сьогодення, що пов’язані з проведенням АТО на Сході України. Збиратимуться кошти, що будуть передані пораненим воїнам у Головний військовомедичний клінічний ордена Червоної Зірки центр «Голов­ ний військовий клінічний госпіталь». На відвідувачів чекають виставки до 80-річчя Національного видавництва дитячої лі-

тератури «Веселка» і дитячого пленерного малюнка Міжнародного конкурсу «Золотий мольберт» (м. Львів), присвячена 200-річчю Тараса Шевченка та Небесній сотні. Відбуватимуться творчі зустрічі та автограф-сесії з українськими письменниками, художниками, перекладачами; презентації цікавих видань української дитячої книги; майстер-класи з виготовлення паперу, каліграфії, традиційного українського та духовного співу, акторської майстерності тощо. Виступатимуть заслужений артист України Тарас Компаніченко та гурт «Хорея Козацька», дитячий фольклорний ансамбль «Райгородок» під орудою Сусанни Карпенко, ансамбль української аутентичної музики «Божичі», «ГИЧ оркестр» – музичний гурт зі Львова, театр Володимира Завальнюка «Перетворення» з виставами «Маленький принц» та «Ах, який я молодець!»

К*Ж

№ 27, 4 липня10–16 2014жовтня р.

41 (4612), 2014 р.

редакція журналу

всеукраїнський всеукраїнський тижневик тижневик всеукраїнський тижневик

дитяча сторінка

121 1

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

столична афіша

редактор Алла ЯКОВЕНКО

У проекті беруть участь художники Віктор Дейсун, Михайло Деяк, група GAZ, Sirko. Як пережити цю зиму – зараз головне питання для літні пленери 2014 року (до 25 жовтня) багатьох українців. Саме цю гостру соціальну тему Час роботи: з 11.00 до 19.00, пн. – вихідний. вирішили дослідити в новому проекті. Виставка показує, що українці не збираються МУЗЕЙ ІСТОРІЇ КИЄВА здаватися. Нам немає на кого сподіватися, крім www.kyivhistorymuseum.org самих себе. Київ, вул. Б. Хмельницького, 7, тел. (044) 520-28-22 Час роботи: щодня з 10.00 до 18.00 Виставка «90 років історії Київського ГАЛЕРЕЯ «ПАРСУНА» експериментального кераміко-художнього заводу» (до 27 жовтня) www.parsuna.ua Представлено предмети із приватних колекцій, які Вул. Хорива, 43, тел. (044) 425-24-15 ніколи раніше не експонувалися. Виставка графіки Катерини Свіргуненко «1914. Київ. Мир/війна» (із 14 жовтня) «Гра графіка» (до 31 жовтня) Виставка до 100-річчя початку Першої світової війни. Авторські ляльки українських художників. Час роботи: з 10.00 до 19.00, пн. – до 16.00. Час роботи: з 10.00 до 18.00, сб. – з 11.00 до 17.00, нд. – вихідний. МУЗЕЙ «ДУХОВНІ СКАРБИ УКРАЇНИ» ГАЛЕРЕЯ «ТРИПТИХ АРТ» Київ, вул. Десятинна, 12, тел. (044) 278-83-08 «The Parisianer в Україні. Обкладинки уявного www.triptych-art.com часопису» (до 26 жовтня) Київ, вул. Десятинна, 13, Посольство Франції в Україні та Французький тел. (044) 279-09-49 інститут в Україні запрошують киян на виставку, Андрій Блудов «Сицзан» Живопис яка поєднала в собі два міфічні образи: Парижа – (до 21 жовтня) «міста-сонця», яке протягом століть змушує мріяти Після недавньої подорожі Тибетом художник про себе світ, та уявного часопису «The Parisianer». звертається до теми подорожніх нотаток. У його Сотня образів, кілька важливих тем із життя нових роботах присутні і холодні гірські пейзажі з Парижа та парижан об’єднали навколо себе розсипом монастирів, і задумлива споглядальність десятки художників та дизайнерів із Франції та тибетських ченців, і канва, зіткана з буддійських із-за кордону. сакральних символів. Час роботи: з 11.00 до 19.00, нд. – до 18.00, пн. – вихідний. ГАЛЕРЕЯ «ЦЕХ» www.zeh.com.ua Київ, вул. Фрунзе, 69, тел. (044) 591-13-69 Микола Білоус «Аполлоніда». Живопис (до 25 жовтня) Роботи за мотивами однойменного фільму Бертрана Бонелло (2011). Час роботи: з 14.00 до 20.00, нд., пн. – вихідні.

ІЗ 13 ДО 19 ЖОВТНЯ 2014 РОКУ АРТ-ЦЕНТРИ АРТ-ЦЕНТР «Я ГАЛЕРЕЯ» www.yagallery.com.ua Київ, вул. Хорива, 49б, тел. (044) 492-92-03 Олександр Король «Мінотавр-квест» (до 3 листопада)

22

19 – «Всюди один…» Нова сцена 17 (20.00) – Н. Птушкіна «Ненормальна» прем’єра 18 (18.00) – Н. Єрпулат, Й. Хілльє «Скажена кров» 19 (18.00) – Е. Мазія «Ігри на задньому дворі» Сцена «Під дахом» 16 (20.00) – Ігор Бауершима «Над прірвою…»

(Norway.Today) прем’єра 18 (20.00) – «Edith Piaf: життя в рожевому світлі» Вартість квитків: 20–210 грн. КИЇВСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ДРАМИ І КОМЕДІЇ НА ЛІВОМУ БЕРЕЗІ ДНІПРА www.drama-comedy.kiev.ua Просп. Броварський, 25, тел. 517-89-80 (каса) Основна сцена 14 – Ю. Коваль «Радість сердечна, або Кепка з карасями» 15 – В. Войнович «Граємо Чонкіна» 16 – А. Міллер «Дон Жуан, або Уроки спокушання» 17 – О. Мардань «Черга» 18 – Дж. Керр «З коханими не розслабляйтеся» прем’єра 19 – Ф. Достоєвський «Опіскін. Фома!»

18 (12.00) – «Казкові мандри» (за Г. Х. Андерсеном) 18 (18.00) – Л. Андрєєв «Чарівні сабінянки» прем’єра 19 (12.00) – В. Гирич «Троє поросят» 19 (18.00) – В. Шекспір «Сон літньої ночі»

«Сон літньої ночі». Фото Вадима Куліченка

Мала сцена 15 – О. Галін «Сирена та Вікторія» 16 – І. Афанасьєв «Шиндай» 18 (11.00) – К. Драгунська «Догоридригом» 19 (11.00) – С. Козлов «Зеленими пагорбами океану» Олександр Король. Вартість квитків: 35–70 грн.

Manager, 2013.jpg Художник продовжує дослідження підсвідомих КИЇВСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ страхів середньостатистичного сучасника, а ТЕАТР ЛЯЛЬОК також бажань і їхньої трансформації на шляху до www.akadempuppet.kiev.ua здійснення, але не ставиться до цього серйозно. Вул. М. Грушевського, 1а, тел. 278-58-08 Він грається із уявою глядача, демонструючи йому 18 (11.00) – Наш веселий Колобок ефектні сцени психічних метаморфоз і пропонуючи 18 (13.00) – С. Ципін «Солом’яний бичок» самостійно обрати персонажів і «ходи» гри.

18 (15.00) – А. Дєжуров «Царівна-жаба» Час роботи: з 10.00 до 19.00, нд. – вихідний.

18 (17.00) – М. Астрахан, Є. Жуковська «Нові пригоди Піфа» АРТ-ЦЕНТР Я. ГРЕТЕРА 19 (11.00) – Г. Усач, С. Єфремов «Троє поросят» www.greter-art.com «Опіскін. Фома!»

19 (13.00) – Ю. Сікало (за Ш. Перро) «Кіт у чоботях» Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6 (ТЦ «Більшовик» Фото Євгена Чекаліна 19 (15.00) – Є. Шварц «Попелюшка» Блок А, 4–6 поверх), тел. (044) 200-07-60 Вартість квитків: 40–120 грн.

19 (17.00) – Є. Огородній (за Д. Баррі) «Пітер Пен» Заслужений художник України Валерій Франчук Мала сцена Вартість квитків: 40 грн. «Україна. Незалежність…». Живопис (до 7 грудня) ТЕАТРИ 18 (15.00) – А. Чехов «Три сестри» Вистави для дорослих Через усю творчість митця проходить тема любові до 19 (15.00) – П. Нотт «Дві дамочки у бік півночі» 17 – І. Шток «Божественна комедія» Батьківщини. Сюжети полотен – неймовірно прекрасні Вартість квитків: 60–100 грн. Вартість квитків: 50 грн. НАЦІОНАЛЬНА ОПЕРА УКРАЇНИ образи української землі, старих міст і людей.

«The Parisianer в Україні». ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Фото Лорана Лепора Час роботи: щодня з 11.00 до 21.00. КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ www.opera.com.ua АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРЕТИ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЛЯЛЬОК Час роботи: з 11.00 до 19.00, пн., ср., пт. – вихідні. Вул. Володимирська, 50, тел. 279-11-69 (каса) www.operetta.com.ua www.puppet-theater.kiev.ua МУЗЕЙ ГЕТЬМАНСТВА МУЗЕЇ 14 – П. Чайковський «Лебедине озеро» Вул. Велика Васильківська, 53/3, тел. 287-26-30 Вул. Миропільська,1, тел. 513-15-00 www.getman-museum.kiev.ua 15 – Дж. Верді «Ріголетто» 14 – Й. Штраус «Летюча миша» 18 – Г. Усач «Білосніжка» Київ, вул. Спаська, 16б, тел. (044) 425-55-49 16 – Шопеніана (на музику Ф. Шопена). НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК 15 – Танго життя 19 – І. та Я. Златопольські «Бегемотик Бантик» Ірина Шевчук «Моя гордість – Україна». М. Римський-Корсаков «Шехеразада» «СОФІЯ КИЇВСЬКА» 16 – Й. Штраус «Циганський барон» Початок вистав об 11.00 та 13.00 Картини із соломи (до 18 жовтня) 17 – М. Мусоргський «Борис Годунов» www.nzsk.org.ua 17 – Ф. Ерве «Мадемуазель Нітуш» Вартість квитків: 30 грн.

18 – Дж. Пуччіні «Мадам Баттерфлай» (Чіо-Чіо-Сан) 18 – П. Абрахам «Бал у Савойї» Київ, вул. Володимирська, 24, тел. (044) 278-26-20 Володимир і Оксана Тарасенки. Живопис АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР «КОЛЕСО» (до 20 жовтня) 19 – Л. Мінкус «Баядерка» Виставкові зали «Хлібня» Вистави для дітей Час роботи: з 10.00 до 17.00, пт. – вихідний. www.teatr-koleso.kiev.ua Вистави для дітей Національний заповідник «Софія Київська», 19 (12.00) – Г. Гладков «Пригоди бременських Андрiївський узвiз, 8, тел. 425-04-22 НЦНК «Музей Івана Гончара» та Родовід-Галерея МУЗЕЙ ТЕАТРАЛЬНОГО, МУЗИЧНОГО 18 (12.00) – К. Хачатурян «Чіполліно» музикантів» 15, 16 – П. Кальдерон «Дама-примара» Вартість квитків: 20–300 грн. запрошують на виставку із музейних та приватних ТА КІНОМИСТЕЦТВА УКРАЇНИ Театр у фойє колекцій «Збережене сонце. Український 19 – Ж. Оффенбах «Ключ на бруківці, або Пригоди 17 – «Любити, палати і бути таким, як раніше…» www.tmf-museum.kiev.ua НАЦІОНАЛЬНИЙ (за П. Беранже) наїв ХХ ст. Майстри» (до 31 жовтня) весільної ночі» Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 26, тел. (044) 280-18-34 АКАДЕМІЧНИЙ ДРАМАТИЧНИЙ 18, 19 – Й. Нестрой «Колишні справи» Вартість квитків: 20–150 грн. «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» ТЕАТР ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА Вартість квитків: 50–150 грн. Мистецько-концертний центр (до 15 березня 2015 року) www.ft.org.ua імені Івана Козловського АКАДЕМІЧНИЙ ДРАМАТИЧНИЙ Виставка до 200-річчя від дня народження Пл. Івана Франка, 3, тел. 279-59-21 (каса) www.kozlovsky.kiev.ua ТЕАТР НА ПОДОЛІ Тараса Шевченка 14 – Я. Гашек «Швейк» Час роботи: з 10.00 до 17.00, вт. – вихідний. www.theatreonpodol.com 15 – Г. Квітка-Основ’яненко «Шельменко-денщик» Вул. Хрещатик, 50б, тел. 235-75-18 19 – «Все про Кармен». А. Позняк (мецо-сопрано), Андріївський узвіз, 20б, тел. 425-54-89 О. Раєвська (сопрано), з. а. К. Фесенко (ф-но) та Театральна вітальня ГАЛЕРЕЇ українсько-іспанський центр фламенко О. Шарапи 14 – «Що я бачив уві сні» (за Л. Толстим) прем’єра Вартість квитків: 20–30 грн.

16 – О. Арбузов «Старомодна комедія» ГАЛЕРЕЯ «АВС АРТ» 17 – А. Крим «Лист Богу» АКАДЕМІЧНИЙ МОЛОДИЙ ТЕАТР 18 – О. Петров «Ніч для двох» www.avsart.com.ua www.molody.kiev.ua 19 – А. Крим «Льовушка» Київ, вул. Воздвиженська, 10б, тел. (044) 425-90-90 Вул. Прорізна, 17, тел. 278-73-92 (каса) Вартість квитків: 50–70 грн. Андрій Гуренко «Сновидіння. Вибране».

15 – Г. Квітка-Основ’яненко «Сватання У приміщенні Малої зали Палацу мистецтв Живопис, графіка (до 18 жовтня) на Гончарівці» «Україна» За посередництва кольору, форми, фактури й 16 – М. Ердман «Гоголь-моголь з двох яєць» Виставка 14 – А. Крим «Звідки беруться діти?» орнаменту художник створює мистецькі візії: 17 – І. Коваль «Маринований аристократ» «Збережене сонце» 15 – О. Вампілов «Минулого літа в Чулимську» зведене до граничної густини орнаментальне 18 – Ремі де Вос «Поки мама не прийшла» Представлено творчість найвідоміших 17, 18 – «Вернісаж на Андріївському» прем’єра плетиво; хащі, що пульсують невідомим життям 19 – П. Гладилін «Афінські вечори» непрофесійних художників – Панаса Ярмоленка, Вартість квитків: 70–90 грн. під патиною місячного світла; дивні квіти й Вистави для дітей Марії Примаченко, Катерини Білокур, Григорія зооморфні істоти; люди, час яких застиг чи то 19 (12.00) – Л. Розумовська «Русалонька» НОВИЙ ТЕАТР НА ПЕЧЕРСЬКУ Ксьонза, групи полтавських кустарів, Івана Лисенка, в містерійному дійстві, чи в ритуалізованому «Шельменко-денщик». Камерна сцена www.newtheatre.kiev.ua Фото Валерії Ландар Марії Нелеп та багатьох інших. не-діянні.

16 – К. Малініна «Неймовірна історія кохання» Вул. Немировича-Данченка, 5, тел. 285-65-50 Час роботи: з 10.00 до 18.00, ср. – з 10.00 до 17.00. Час роботи: з 11.00 до 19.00, нд., пн. – вихідні.

16 – С. Жадан «Гімн демократичної молоді» 18, 19 – Ж. Гальсеран «Метод Гронхольма» 15 – Ф. Достоєвський «Король Юдейський» 17 – Е. Йонеско «Носороги» прем’єра НАЦІОНАЛЬНИЙ ХУДОЖНІЙ прем’єра ГАЛЕРЕЯ «КАЛИТА АРТ КЛУБ» (за романом «Ідіот») 18 – «Така її доля…» (за Т. Шевченком) МУЗЕЙ УКРАЇНИ Мікросцена 16 – Ф. Достоєвський «Пристрасті за ідіотом» www.kalitaartclub.com 19 – Е.-Е. Шмітт «Маленькі подружні злочини» www.namu.kiev.ua 14 – А. Уеда «Розпуста змії» прем’єра прем’єра Київ, вул. Богомольця, 6, тел. (044) 253-53-24 Вистави для дітей Київ, вул. М. Грушевського, 6, тел. (044) 278-13-57 Вартість квитків: 40–120 грн.

17 – «Gogol пошук» (за М. Гоголем) Катерина Косьяненко 19 (12.00) – Г. Гладков, В. Ліванов, Ю. Ентін Проект Павла Макова «Paradiso Perduto» 18 (18.00) – Р. Шиммельпфенніг «Під тиском» «Мамаї та Мамаївни. Короткий метр». КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ «Бременські музиканти» (до 26 жовтня) (Push up 1–3) Живопис (до 27 жовтня) АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ І Камерна сцена імені Сергія Данченка Час роботи: ср., чт., нд. – з 10.00 до 18.00, 19 (18.00) – А. Чехов «Святою ніччю» Цикл «Мамаї та Мамаївни» складається із картин, 17 – І. Франко «Увертюра до побачення» БАЛЕТУ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА пт. – з 12.00 до 19.00, сб. – з 11.00 до 18.00, Вартість квитків: 70–100 грн. які було створено впродовж 2007–2010 років. www.musictheatre.kiev.ua 18 – З. Хшановський, Л. Кадирова «Марія» пн., вт. – вихідні. Невеличкі монохромні роботи з серії «Короткий Вул. Межигірська, 2, тел. 425-31-16 НОВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР (Коли розлучаються двоє…) метр» наче маленькі сюжетні підтеми серед НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ 15 (13.00) – С. Баневич «Стійкий олов’яний 19 – Morituri te salutant (за В. Стефаником) www.nut.kiev.ua епічних полотен. Вони викликають відчуття УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО солдатик» Вартість квитків: 20–250 грн. Вул. Михайлівська, 24ж, тел. 279-32-78 належності до українського козацького минулого, ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА 16 (13.00) – Б. Павловський «Білосніжка та семеро Верхня сцена НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ інтепретованого сучасною художницею, www.mundm.kiev.ua гномів» 17 – Ж. Кокто «Читай, читай свою газету» ТЕАТР ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 29, тел. (044) 280-13-23 закоханою у красу традиційного іконопису, 17 – Дж. Верді «Травіата» 18 – А. Арканов, Г. Горін «Маленькі комедії українських народних строїв, декоративного www.rusdram.com.ua Сергій Савченко «Екзистенція в площинах 18 (12.00) – П. Чайковський «Спляча красуня» великого будинку» мистецтва, народної картини. Вул. Б. Хмельницького, 5, тел. 234-42-23 (каса) паперу та природних об’ємних форм».

19 (12.00) – О. Білаш «Пригоди Буратіно» Нижня сцена Час роботи: з 11.00 до 19.00, сб. – до 16.00, 13 – Б. Нушич «Пані міністерша» Живопис, графіка, таракуци (до 26 жовтня) Вартість квитків: 20–200 грн.

19 – В. Шекспір «Карнавал гріхів» прем’єра нд.

– вихідний.

14 – «Нахлібник» (за І. Тургенєвим) Час роботи: з 10.00 до 18.00, вт. – вихідний. Вартість квитків: 100 грн. АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЮНОГО 16 – А. Касона «Дерева помирають стоячи» ГАЛЕРЕЯ «МИСТЕЦЬКА ЗБІРКА» Театр «Сонечко» МУЗЕЙ СУЧАСНОГО ГЛЯДАЧА НА ЛИПКАХ 17 – І. Губач «Наполеон і корсиканка» («Божья коровка») www.artzbirka.com МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ www.tuz.kiev.ua 18 (12.00) – Р. Куні «Занадто одружений таксист» Верхня сцена Київ, вул. Терещенківська, 13 www.modern-museum.org.ua Вул. Липська, 15/17, тел. 253-62-19 18 – Л. Малюгін «Насмішкувате моє щастя» 18 (12.00) – С. Тейлор «Подорож (вхід в арку), тел.: (044) 234-14-27 Київ, вул. Фрунзе, 41, тел. (044) 454-47-40 Велика сцена 19 (12.00) – Д. Псафас «Потрібен брехун!» Виставка «Арт-Плотиннос». Українські художники: «Зігріти Україну» (до 19 жовтня) 17 (12.00) – У. Хуб «О восьмій на ковчезі» прем’єра на чарівний острів» прем’єра

19 (12.00) – М. Кропивницький «Івасик-Телесик» Нижня сцена 19 (11.00) – О. Пушкін «Край Лукомор’я» Вартість квитків: 50 грн. ТЕАТР «ЗОЛОТІ ВОРОТА» zoloti-vorota.kiev.ua У приміщенні Театру пластичної драми на Печерську Вул. Шовковична, 7а, тел. 501-85-95 17 – В. Сігарєв «Браковані люди» прем’єра Вартість квитків: 60 грн. КИЇВСЬКИЙ ТЕАТР «АКТОР» www.teatr-aktor.kiev.ua Вул. Велика Житомирська, 40, тел. 362-50-50 15 – Е. Кішон «Шлюбне свідоцтво» 19 (17.00) – В. Гібсон «Гітель і Джеррі» Вартість квитків: 50 грн. КИЇВСЬКА АКАДЕМІЧНА МАЙСТЕРНЯ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА «СУЗІР’Я» www.suzirja.org.ua Вул. Ярославів Вал, 14б, тел. 272-41-88 14 – Ж.-Ж. Брікер, М. Ласег «Те, що приховують французи» 16 – Дж. Маррелл «Сміх лангусти» 18 – Є. Чуприна «Цвєтаєва + Пастернак» 19 – І. Афанасьєв «Самотня леді» Вартість квитків: 50–150 грн. Мікросцена Вул. Ярославів Вал, 16 15 (19.30) – М. МакДонах «Людина-подушка» Вартість квитків: 50 грн. КЛАСИЧНИЙ ХУДОЖНІЙ АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ТЕАТР www.teatrkhat.kiev.ua тел. 247-48-10 У приміщенні Будинку актора Вул. Ярославів Вал, 7 15 – Леся Українка «Йоганна, жінка Хусова» 18 – С. Кисельов, А. Рушковський «Єврейський годинник» Вартість квитків: 50–100 грн. КАМЕРНИЙ ТЕАТР-СТУДІЯ «ДИВНИЙ ЗАМОК» www.divozamok.at.ua Вул. Єреванська, 11, тел. 242-63-18 16 (19.30) – О. Іванченко «Сон артиста» 19 (16.00) – О. Іванченко «Дурнуватий Йотаро, або Казка про чарівне віяло» Вартість квитків: 30–50 грн.

КОНЦЕРТНІ ЗАЛИ НАЦІОНАЛЬНИЙ БУДИНОК ОРГАННОЇ ТА КАМЕРНОЇ МУЗИКИ www.organhall.kiev.ua Вул. Велика Васильківська, 77, тел. 528-31-86 13 – З. а. Н. Лаврєнова (мецо-сопрано), І. Харечко (орган) 14 – Г. Бубнова (орган) 15 – Оркестр ансамблю класичної музики імені Б. Лятошинського, Б. Пліш (диригент), з. а. Г. Нужа (віолончель), з. а. А. Ільків (труба) 16 – Камерний ансамбль «Київ», з. а. В. Балаховська (орган), С. Котко (колоратурний бас) 17 – Камерний ансамбль «Київ-брасс» 18 – І. Харечко (орган) НАЦІОНАЛЬНА ФІЛАРМОНІЯ УКРАЇНИ www.filarmonia.com.ua Володимирський узвіз, 2, тел. 278-16-97 (каса) 13 – А. Баришевський (ф-но) 14 – Артур Онеггер. Ораторія «Жанна д’Арк на вогнищі». Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України, н. а. В. Сіренко (диригент), Національна заслужена академічна капела України «Думка», Є. Савчук (диригент), з. а. А. Савченко, Ю. Ребрик, О. Рудько (художнє слово) 15 – М. Віхляєва (ф-но), О. Табуліна (мецосопрано), С. Бортник (тенор) 16 – Національний академічний духовий оркестр України, Н. Мороз (диригент), з. а. АРК А. Юрченко (баритон) 17 – Академічний симфонічний оркестр НФУ, н. а. М. Дядюра (диригент), О. Мороз (кларнет) 18, 19 – VI Міжнародний фестиваль «Chamber Art Music». Національний камерний ансамбль «Київські солісти», Д. Яблонський (диригент, віолончель) США-Ізраїль

ЦИРК НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦИРК УКРАЇНИ www.circus.kiev.ua Пл. Перемоги, 2, тел. 486-39-27 (каса) Програма «Магічне коло» Примітка У репертуарі можливі зміни. Початок вистав о 19.00, якщо не зазначено інший час

Міністерство культури України оголошує конкурсний відбір на заміщення посади гене­ра­ ль­ного директора − художнього керівника Державного підприємства «Державна циркова компанія України». Кваліфікаційні вимоги. Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж роботи в галузі культури на посадах керівників нижчого рівня − не менше 5 років. Претендент повинен знати: чинне законодавство в галузі культури та мистецтва; основи трудового законодавства України; чинні нормативні акти, що регулюють творчо-виробничу і господарсько-фінансову діяльність підприємства; постанови та рішення Кабінету Міністрів, Міністерства культури України, органів місцевого самоврядування в галузі культури; економіку, організацію, основи та специфіку театрально-видовищного (циркового) виробництва; сучасні методи господарювання та управління; правила і нор-

оголошення ми охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту. Завдання та обов’язки генерального директора – художнього керівника. Здійснює оперативне керівниц­тво діяльністю підприємства. Забезпечує розроблення та виконання виробничо-творчих і фінансових планів, що направлені на формування та забезпечення потреб населення у цирковому мистецтві, соціальний розвиток колективу. Діє від імені підприємства. Представляє його інтереси в державних, кооперативних, комерційних підприємствах і установах, громадських організаціях, судових і арбітражних органах. Відкриває у банках рахунки. Користується правом розпорядження коштами. Видає, приймає до платежів зобов’язання. У межах своєї компетенції видає накази та інші акти, дає вказівки, обов’язкові для всіх підрозділів і працівників. Укладає угоди та контракти. Визначає загальну чисельність працівників, структуру та штати, посадові обов’язки та посадові оклади працівників. Вживає заходів

Оголошення Київський інститут музики імені Р. Глієра, III рівень акредитації, м. Київ, 01032, вул. Л. Толстого, 31, тел. 288-32-62, оголошує конкурс на заміщення посад науково-педагогічних працівників. Вакантні посади, на які оголошується конкурс: 1. Завідувач кафедри, професор кафедри джазової музики – 1 од. Вічна пам’ять 6 жовтня 2014 року на 101 році життя перестало битися серце видатного музичного діяча – диригента, Героя України, народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, професора кафедри хорового диригування Національної музичної академії України імені Петра Чайковського Павла МУРАВСЬКОГО Міністерство культури, Ректорат, Вчена рада, колектив академії та вихованці педагога сповіщають про це з глибоким сумом та висловлюють щире співчуття рідним, близьким, колегам покійного. Павло Іванович народився 30 липня 1914 року у селі Дмитрашківка Ольгопільського повіту Кам’янець-Подільської губернії. Понад півстоліття працював на ниві народного хо-

23

щодо морального заохочення і матеріального стимулювання працівників, накладає дисциплінарні стягнення. Забезпечує ефективне використання і зберігання закріпленого за підприємством майна. Організовує весь комплекс робіт із прокату циркових вистав. Вживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, найкращого використання знань та досвіду працівників, створення безпечних і сприятливих умов праці. Забезпечує розроблення, укладання і виконання колективного договору. Вирішує всі питання в межах наданих йому прав, доручає виконання окремих організаційногосподарських функцій іншим посадовим особам: заступникам директора, керівникам функціональних підрозділів підприємства. Забезпечує додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління, зміцнення договірної дисципліни та обліку. Претендент повинен надати: — заяву про участь у конкурсному відборі на заміщення по-

2. Викладач кафедри академічного, джазового і естрадного співу – 2 од.

3. Старший викладач кафедри джазової музики – 1 од.

4. Викладач кафедри історії музики – 1 од.

5. Викладач кафедри джазової музики – 1 од.

6. Викладач кафедри виконавських дисциплін № 1 – 2 од.

рового мистецтва України. Очолював провідні хорові капели України «Трембіта» і «Думка». Із 1965 року почав викладати у Київській консерваторії, а з 1969 очолив хор студентів диригентсько-хорового факультету. Підготував значну кількість вихованців, котрі успішно працюють у різноманітних колективах України та за рубежем. Під його керівництвом хор студентів Національної музичної академії став творчою лабораторією хорового виконавства, записав на платівки фірми «Мелодія» понад 200 творів українських і зарубіжних композиторів, хорову спадщину Миколи Леонтовича. Світла пам’ять про видатного українського митця, педагога назавжди залишиться в серцях його колег, друзів, рідних.

сади генерального директора Державного підприємства «Державна циркова компанія України»; — належним чином завірені копії документа, що посвідчує особу, витяг із трудової книжки, копію документа про повну вищу освіту за відповідною спеціальністю; — заповнений аркуш обліку кадрів; — інформацію про досвід успішної роботи з управління підприємством; — довідку про стан здоров’я; — довідку про відсутність судимості; — рекомендації та інші документи на свій розсуд. Відповідальність за достовірність документів несе претендент. Документи від претендентів на посаду приймаються протягом місяця з дня опублікування оголошення в газеті «Культура і життя» за адресою: Міністерство культури України; Департамент мистецтв та навчальних закладів; вул. І. Франка, 19, м. Київ, 01601.

7. Старший викладач кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін – 1 од. Термін подання заяв та документів для участі у конкурсі – один місяць від дня опублікування оголошення. Заяви про участь у конкурсі подаються претендентами до відділу кадрів Київського інституту музики імені Р. Глієра.

 БЕЗОПЛАТНЕ ОГОЛОШЕННЯ

Умови для публікацій безоплатних оголошень у тижневику «Культура і життя».

1. Подача оголошення будь-яким передбаченим для цього способом вважається письмовою згодою фізичної особи на обробку її персональних даних та їхню публікацію у відповідних межах.

2. Безоплатно приймаються приватні оголошення на теми, пов’язані з культурою (приватні уроки музики, вокалу, подарую книжку, картину, шукаю роботу в театрі, продаю музичний інструмент, приймаю замовлення на виготовлення народного одягу тощо).

3. Подана інформація друкується українською та російською мовами.

4. Безоплатні оголошення приймаються на вирізаних із газети купонах та – надісланих поштою; – по телефону/факсу +38 (044) 498–23–64; – за допомогою СМС-повідомлень на номер телефону +38 (067) 394–97–21 згідно з формою купона; – в редакції газети: Україна 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1; – через електронну пошту згідно з формою купона nvu.kultura.sale@gmail.com.

5. На одному купоні можна замовити публікацію лише одного приватного оголошення.

6. Безоплатне оголошення публікується протягом двох тижнів із часу його отримання.

7. Кількість безоплатних оголошень від однієї фізичної особи не може перевищувати трьох за місяць.

8. Текст оголошення повинен починатися з предмета оголошення.

9. Оголошення про загублені документи приймаються лише в редакції.

10. Редакція залишає за собою право редакторських правок у поданому оголошенні. Інформація, яка не відповідає зазначеним умовам, НЕ ПУБЛІКУЄТЬСЯ.

11. Обсяг оголошення – до 25 слів.

12. Претензії з приводу затримки чи втрати оголошень, відправлених поштою, редакція не приймає.

13. Оголошення, подані для газети, надалі ­дублюватимуться на порталі uaculture.com.

14. Редакція може змінювати вимоги щодо змісту та умов публікації оголошень.

15. У випадку виявлення недобросовісної інформації (подання оголошення на чужі номери телефонів або адреси) редакція передає відповідні матеріали для розслідування правоохоронним органам. Редакція застерігає: відповідальність за інформацію в оголошеннях несуть їх подавачі, зміст поданого оголошення повинен відповідати вимогам чинного законодавства та нормам моралі.



Безоплатне оголошення

Текст оголошення _______________________ _____________________________________ _____________________________________ _____________________________________ _____________________________________ _____________________________________ Телефон ______________________________ ПІБ __________________________________ _____________________________________ Адреса ________________________________ _____________________________________ _____________________________________ Підпис _______________________________



К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

післямова

редактор Руслан ОНОПРІЄНКО

ДП «Національне газетножурнальне видавництво» ПРОПОНУЄ:

Плакатна столиця світу Наталія МУСІЄНКО Плакатний революційний креатив стрімко набрав популярності. ід саморобних сатиричних плакатів до Інтернет-спільнот «Страйк плакат» і «Крапля в океані», які блискавично реагували на всі події актуальними творами. Була залучена зовнішня реклама, і не тільки з виготовлених поліграфічно постерів «Я дихаю вільно» та «Angry Ukrainians», а також зроблена просто на пустих рекламних щитах: «Коктейль Грушевського», «Заборонено забороняти». Українська революція замінила популярну гру Angry Birds на Angry Ukrainians, а також переосмислила роботи американського street-art художника Шепарда Фейрі (плакат Obey). Плакати, як важливі засоби вираження громадянської позиції, з’явилися вже на першій демонстрації 24 листопада 2013 р., коли тисячі людей запов­ нили вулиці Києва, щоб показати своє прагнення до євроінтеграції. Переважна більшість плакатів була саморобною,

В

Газета «Культура і життя»

Видавець

№ 41 (4612), 10–16 жовтня 2014 р.

Національне газетно-журнальне видав­ництво

Виходить із 7 жовтня 1923 року Свідоцтво про реєстрацію КВ № 1026 від 26.10.94 р.

Роман РАТУШНИЙ

Засновники

Міністерство культури України, Український комітет профспілки працівників культури, редакція газети

Черговий редактор Євген БУКЕТ

Адреса редакції

03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1 Тел.: +38 (044) 498–23–65 nvu.kultura@gmail.com

24

Генеральний директор Видавнича рада

Сергій ВАСИЛЬЄВ, Олег ВЕРГЕЛІС, Яніна ГАВРИЛОВА, Валерій ГРИЦЕНКО, Вадим ДОРОШЕНКО, Віктор фон ЕРЦЕН-ГЛЕРОН, Олесь ЖУРАВЧАК, Наталка ІВАНЧЕНКО, Наталія КОВАЛЬ, Андрій КУРКОВ, Наталія ЛИГАЧОВА, Лариса НІКІФОРЕНКО, Руслан ОНОПРІЄНКО, Роман РАТУШНИЙ, Віталій САТАРЕНКО, Анатолій СЄРИКОВ, Артем СТЕЛЬМАШОВ, Ліліана ФЕСЕНКО, Антон ФІЛАТОВ

Адреса видавництва

03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1 Тел.: +38 (044) 498–23–65

із прямими політичними вимогами або з гостро-сатиричним змістом. Безумовно, були й постери, зроблені професійними художниками. Плакати креативно висловлювали ставлення громадян до влади. Після побиття студентів у ніч на 30 листопада на ще більшій демонстрації, яка мала назву «марш мільйонів», 1 грудня 2013 р. кількість плакатів значно зросла. Адже саме тоді з’явилися творчі об’єднання «Страйк плакат» та «Крапля в океані». Митці, рекламісти, художники долучилися до протесту своїми роботами. Інтернет-спільнота «Страйк плакат» стрімко набирала популярності – плакати мали великий попит. Здавалося, що ніколи маленький принтер не відчував себе таким героєм. Художники творили анонімно і швидко знаходили універсальні образи. Одним із перших став плакат «Кривава Йолка». Саме з ним багато хто вийшов на демонстрацію «марш мільйонів» 1 грудня. В епоху цифрових технологій до художників приєдналися майстри мем-плаката та інші.

Інтернет-портал http://uaculture.com Дизайн та верстка Сергій ЗАДВОРНИЙ Віддруковано в ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Тел.: (044) 581–68–15 e-mail: office@mega-poligraf.kiev.ua

Розповсюдження і реклама

Тел.: +38 (044) 498–23–64; +38 (067) 474–55–84 Редакція не публікує колективні листи та звернення Публікуючи проблемні матеріали, редакція, окрім спеціально обумовлених випадків, подає лише авторський погляд. Передрук і відтворення текстових та ілюстративних матеріалів «Культури і життя» – тільки з письмового дозволу редакції. © «Культура і життя», 2014

Київ став плакатною столицею світу: такої кількості плакатів, фотожаб, демотиваторів, малюнків ніхто не очікував. І менше за все цього очікували в єдиному в Європі офіційно зареєстрованому «Музеї плаката», що розташований в етнографічному музеї «Пирогово». Музейники почали відстежувати плакатну творчість, оголосили конкурс народного протестного плаката, створили сторінку на Фейсбуці, яку стали відвідувати тисячі людей. На відміну від спільнот, де автори діють анонімно, працівники музею, навпаки, намагалися ідентифікувати і зберегти авторство плакатів. Звичайно, це було не завжди можливо, адже анонімність захищала від політичних переслідувань авторів найбільш жорстких творчих плакатних меседжів. Творців ідеї, плакатів і сайта «Крапля в океані» журналісти дуже влучно назвали «креативними партизанами». У неспокійні часи своїх прізвищ вони не розголошували. Натомість блискавично швидко реагували на події. Перша «крапля» з’явилася в ніч на 1 грудня 2013 р. Намалювали прапор із меседжем «Я відповідаю за те, що буде завтра. Я крапля в океані», а потім вирішили, зробити для краплі окремий постер. Від постерів автори «краплі» перейшли до відеопортретів учасників протесту – саме тих «крапель», з яких і склався океан Майдану. Ці відеопортрети вони викладали на свій сайт. Пізніше, вже у квітні 2014 р., саме з назвою «Крапля в океані» у віденському Künstlerhaus пройшла виставка мистецтва української революції, що була присвячена художнім та візуальним аспектам протестного руху в Україні 2013–2014 років.

ПЕРЕДПЛАТА НА ГАЗЕТУ ТРИВАЄ Передплатна ціна на 2015 рік: півріччя – 89,19 грн; 3 місяці – 45,42 грн; У передплатній ціні враховано вартість доставки до вашої поштової скриньки і вартість оформлення абонемента. Передплатний індекс

60969

Наклад 6 000

Ціна договірна