Журнал "Соціалістична культура". - 1986. - № 7.

ISSN 0132-1544

OHiaAKcruvHa 7

До програми виступів ансамблю бального танцю Вільнянського на районного Будинку культури поряд з невмирущим вальсом, класичними й танцями в стилі «ретро» входить і запальний циганський, у якому соло веде комсомольський працівник заводу столових приборів імені Шевченка Ірина Іванченко.

Гарячої жнивної пори часті гості у передовиків соціалістичного змагання колгоспу *Грузія» Генічеського району на Херсонщині — учасники агітаційно-художньої бригади місцевого Будинку культури.

Із задоволенням беруть участь у самодіяльному вокальному ансамблі і хоровому колективі лікарі районної лікарні Дніпропетровської області.

чоловічому Покровської

Запоріжжі

У НОМЕРІ: РІШЕННЯ

XXVII

З'ЇЗДУ

КПРС — В

ЖИТТЯ!

Ч Е Р Е П А Х І Н Є . В. П е р е б у д о в а : ч е р е з л ю д и н у і д л я л ю д и н и

4

ЗМАГАННЯ Ю Р В. Б у д е п о ш у к , б у д у т ь знахідки

7

ДРУГИЙ

ВСЕСОЮЗНИЙ

ФЕСТИВАЛЬ

НАРОДНОЇ

ТВОРЧОСТІ

М А Й Б А Л. Ясніти не тільки вогнями... ПРОДОВОЛЬЧА

8

ПРОГРАМА

В И Ш Н Е В С Ь К А Г. З л ю б о в і — радість

10

ПРАКТИКА П О Л І С Я Н К А Л. У плині д о л і щ а с н о ї СТИЛЬ

РОБОТИ

Б О Г Д А Н О В И Ч С. Д е вчать літати?

13

ХРОНІКА.

ФАКТИ

14

Ч О Р Н О Г У З Я. Ш а б л я і книга

16

СКАРБИ

ПОДІЇ. МУЗЕЙНІ

З А Ї К А О. Рукостискання через

кордони

З В О Н И Ц Ь К И Й Е. Ф е й е р в е р к ВИ Н А М НАШ

Фото С.

ХОРОШКА.

18 20

ПИСАЛИ...

М І Щ Е Н К О М.

Старший інженер Олександр Шуляк, концертмейстер самодіяльного народного духового оркестру київського виробничого об'єднання «Точелектроприлад», з гордістю показує яскраво оформлені альбоми, грамоти, дипломи — документальні свідоцтва славного шляху цього колективу, започаткованого ще 1948 року, коли слюсар цеху № 1 А. Гунін згуртував колишніх фронтовиків у невеликий духовий ор кестр. Він став чи не найпершим у понівеченому війною Києві. Пригадуєте слова пісні: «В городском саду играет духовой оркестр»? Вона — і про них, аматорів, які кожного вихідного літніми вечорами грали у заводському клубі чи в парках міста під час популярних тоді народних гулянь. Перше офіційне визнання прийшло 1956 року. Колектив нагороджено Почесною грамотою ВЦРПС за успіхи у Всесоюзному огляді художньої самодіяльності.

1958 рік — участь у Декаді української літератури і мистецтва в Москві. 1960-й — присвоєно щойно встановлене звання *народний». І нині оркестр — один з кращих серед самодіяльних колективів столиці Радянської України. В лютому цього року він посів перше місце на міському конкурсі духових оркестрів. Колектив повен творчої наснаги і, як завжди, ставить перед собою цілі тільки високі.

12

Відсторонення

21

СУЧАСНИК

Т Е Р Е Щ Е Н К О Р. С і м к о л ь о р і в м у з и к и

23

Т В О Р У Н С. М о л о д і ж н и й

24

марш

В И Д Р І Н Д . Ч о м у т а н ц ю ю т ь у Вашінгтоні? ГІПОТЕЗИ.

ЗНАХІДКИ.

26

ВІДКРИТТЯ

З Н О Й К О О . П о х о д ж е н н я с л о в ' я н і Русі

28

БІБЛІОТЕЧКА

ЗО

ДЛЯ ДОМУ,

«СК» ДЛЯ

ДОВІДКОВИЙ КРОСВОРД, СЕМЕНЮК КРАСА

СІМ'Ї

СТІЛ

32 35

ШАХИ

36 37

С. Наснага

БУТТЯ

Б О Р Е Й К О В. П р и р о д і в д я ч н і с т ь щира

П р о л е т а р і всіх країн, є д н а й т е с я !

ЛИПЕНЬ № 7 (763) Виходить з червня 1921 р. Масовий громадсько-політичний щомісячник теорії і практики культурного будівництва ОРГАН МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ У К Р А Ї Н С Ь К О Ї PCP І УКРАЇНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ РАДИ ПРОФСПІЛОК Видавництво «Радянська Україна» «Соціалістична культура», 1986

38

Лауреати Державної премії Української PCP імені Т. Г. Шевченка заслужений діяч мистецтв УРСР В. M. Трегубова та заслужений художник УРСР М. С. Трегубое.

НА ЩАСТЯ, НА ДОБРО ...І рушник вишиваний на щастя, на д о л ю дала,— хто не знас цієї пісні, що, полетівши в світ, досягла найдальших обріїв планети. На людське щастя, на радість творили її поет і композитор, як творять сотні, тисячі інших митців — і професіональних, і самодіяльних — свої доробки, т о р у ю ч и шлях до сердець. Серед них і цьогорічні лауреати Д е р ж а в н о ї премії Української PCP імені Т. Г. Ш е в ч е н к а Валентина Михайлівна та Микола С е м е н о в и ч Трегубови, яких журнал з першої сторінки обкладинки представляс д о б і р к о ю їхніх керамічних робіт. Певно, не варто переповідати читачам те, що вони бачать на наших шпальтах. Бо й справді, важко словами передати теплий, зичливий гумор, який проймає веселу сценку на ярмарку, куди приїхала невеличка сімейка на «вантажівці» в дві круторогі сили, або щиросерду урочистість і осяйний ліризм українського весілля чи теплоту й одкритість почуттів у композиції «Хотят ли русские войны?». Валентина Михайлівна за освітою скульптор-монументаліст, Микола Семенович — художник-кераміст. З перших днів по закінченні Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва вЛчи пов'язали свій шлях з колективом Коростенського на Житомирщині фарфорового заводу, де працюють у ж е понад ЗО років. Митці створили тисячі найрізноманітніших виробів, які здобули всезагальне визнання. Те, що роботи Трегубових не з а л е ж у ю т ь с я на полицях художніх салонів і магазинів, з р о з у м і л о к о ж н о м у само по собі. Куди прикметніше, що їхні сервізи, скульптурні групи, окремі статуетки впродовж десятиліть з незмінним успіхом експонуються на виставках досягнень народного господарства УРСР та СРСР, а також те, що митці є бажаними учасниками найпредставничніших виставок кераміки в багатьох містах нашої Вітчизни, як і в Польщі, Н Д Р , Югославії, Ф р а н ц і ї , Італії, Англії, Індії, Японії, Ефіопії, Нігерії, Канаді, С Ш А та інших країнах світу. Гранична виразність ф о р м и , бездоганний смак, дедалі довершеніші обриси пластичних і кольорових рішень, а головне — високий ідейно-художній рівень і чітко визначене громадянське звучання таких, скажімо, робіт, як «Перший суботник», «Хліб — всьому голова», «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», свідчать, що наші визнані майстри художньої кераміки, п е р е б у в а ю ч и в розквіті творчих сил, продовжують шукати нові ф о р м и образної виразності, захоплено працюють над р о з ш и р е н н я м свого тематичного діапазону. І це так природно. А д ж е робота ї х н я — н а щастя, на добро людям. Фото «Український

ярмарок»

(на

першій

сторінці

В.

КУЗOBKOBÂ.

обкладинки).

2

Рішення XXVIIз'їзду

НПР -в життя!

ПЕРЕБУДОВА: ЧЕРЕЗ ЛЮДИНУ І ДЛЯ ЛЮДИНИ Є.

В.

ЧЕРЕПАХІН,

завідуючий сектором відділу культури Ц К Компартії України

Щ е і щ е р а з в ч и т а й м о с ь , г л и б о к о о с м и с л і м о р я д к и із Політичної доповіді Центрального Комітету К П Р С X X V I I з ' ї з д о в і К о м у н і с т и ч н о ї п а р т і ї Р а д я н с ь к о г о С о ю з у : «...Гол о в н е — в способі ж и т т я л ю д и н и , в т о м у , з о к р е м а , наскільки р о з у м н о й к о р и с н о в о н а в и к о р и с т о в у є с в і й в і л ь н и й ч а с . М о ж л и в о с т і д л я ц ь о г о с, а л е д у ж е т е р п и т ь о р г а н і з а ц і й н и й бік справи. Багато щ о з а л е ж и т ь від г р о м а д с ь к о ї ініціативи, самодіяльності населення, але в містах і селах, трудових к о л е к т и в а х н е р і д к о ч е к а ю т ь в к а з і в о к і с п о д і в а ю т ь с я на д о п о м о г у з в е р х у . Ч о м у м и п о г а н о в и к о р и с т о в у є м о те, щ о в ж е є у н а ш о м у р о з п о р я д ж е н н і , — палаци, к л у б и , стадіони, парки і багато іншого? Ч о м у Р а д а м , п р о ф с п і л к а м , комсом о л о в і н е в з я т и с ь я к с л і д за ці п и т а н н я ? »

к а д р і в к у л ь т п р а ц і в н и к і в . Із загального числа п р а ц ю ю ч и х ф а х і в ц і к л у б н о ї с п р а в и с т а н о в и л и на к і н е ц ь п ' я т и р і ч к и 60, б і б л і о т е ч н о ї — 78 п р о ц е н т і в .

Практичне здійснення виробленої з'їздом концепції п р и с к о р е н н я с о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н о г о р о з в и т к у к р а ї н и ставить нові, з н а ч н о вищі в и м о г и до д і я л ь н о с т і органів, у с т а н о в і з а к л а д і в к у л ь т у р и . Й д е т ь с я не п р о с т о п р о у с у н е н ня недоліків, які щ е м а ю т ь м і с ц е , а про новий якісний рівень наших зусиль, р і ш у ч у п е р е б у д о в у , с м і л и в и й відхід від у с ь о г о з а с т а р і л о г о , р у т и н н о г о , щ о а ж н і я к н е приваблює л ю д е й до Будинку культури, клубу. Аналіз здійсненого в республіці м и н у л о ї п'ятирічки дає підстави твердити, щ о є р е а л ь н і м о ж л и в о с т і д л я якнайповнішого п р и л у ч е н н я н а с е л е н н я до духовних надбань. На багатьох центральних садибах колгоспів і радгоспів виросли сучасні культурно-побутові центри, споруджено 22 р а й о н н и х , 528 с і л ь с ь к и х і м і с ь к и х б у д и н к і в к у л ь т у р и . Створено понад чотири тисячі централізованих клубних систем. Завершено організаційний період формування к у л ь т у р н о - с п о р т и в н и х к о м п л е к с і в у 479 р а й ц е н т р а х . В ж е м а є м о близько трьох тисяч сільських, районних і міських к о м п л е к с і в . З а п ' я т и р і ч к у в і д к р и т о ЗО д е р ж а в н и х і п і в т о р и т и с я ч і м у з е ї в на г р о м а д с ь к и х з а с а д а х , 20 п а л а ц і в к у л ь т у р и і техніки. У В с е с о ю з н о м у огляді самодіяльної художньої творчості, п р и с в я ч е н о м у 4 0 - р і ч ч ю П е р е м о г и р а д я н с ь к о г о н а р о д у у В е л и к і й В і т ч и з н я н і й в і й н і , в з я л и у ч а с т ь 332 т и с я ч і к о л е к т и вів і с і м м і л ь й о н і в у ч а с н и к і в . П о л і п ш и в с я я к і с н и й с к л а д

Є у нас с а м о б у т н і к о л е к т и в и , на які м о ж н а і с л і д р і в н я т и ся, є в е л и к и й загін ч у д о в и х ентузіастів, в і д з н а ч е н и х високими державними нагородами. Водночас на ц ь о м у тлі о с о б л и в о помітні певні диспропорції в практиці культосвітньої роботи, хронічне відставання і строкатість у розвитку ї ї о к р е м и х н а п р я м і в . Є апарати обласних управлінь, міських і районних відділів к у л ь т у р и , к о т р и м ніби й не д о р і к н е ш , щ о вони ш у к а ю т ь с о б і л е г к о г о ж и т т я : тут п р о в о д я т ь ч и м а л о р і з н и х нарад, засідань, семінарів, а помітних змін, п е р е д у с і м у з м і с т і цих з а х о д і в , я к і с н о м у с к л а д і к а д р і в , с т а н і м а т е ріальної бази, не в і д б у в а є т ь с я . С к а ж і м о , я к щ о в Терноп і л ь с ь к і й , Д н і п р о п е т р о в с ь к і й , Ч е р н і в е ц ь к і й , Л ь в і в с ь к і й областях число спеціалістів-клубників сягає 70—90 процентів, то в К і р о в о г р а д с ь к і й , З а п о р і з ь к і й , М и к о л а ї в с ь к і й — н е п е р е в и щ у є ЗО—50. У Полтавській, Черкаській областях г р о м а д с ь к і м у з е ї в і д к р и т о не л и ш е в р а й о н н и х ц е н т р а х , а й на ц е н т р а л ь н и х с а д и б а х б і л ь ш о с т і г о с п о д а р с т в , а в К р и м с ь к і й , К і р о в о г р а д с ь к і й , В о р о ш и л о в г р а д с ь к і й протягом тривалого часу н е с п р о м о ж н і завершити ф о р м у в а н н я т а к и х м у з е ї в у всіх р а й о н н и х ц е н т р а х . М о ж н а за п а й о в о ю у ч а с т ю п о б у д у в а т и к л у б , в и д і л и т и к о ш т и на й о г о р е м о н т , о з д о б л е н н я , благоустрій, а м о ж н а н е о д н о р а з о в о закладати ф у н д а м е н т і, п о с и л а ю ч и с ь на о б ' є к т и в н і п р и ч и н и (а в о н и таки є), рік у р і к п е р е н о с и т и с п о р у д ж е н н я до « к р а щ и х »

4

Композицію «Веснянки» виконує ансамбль народного танцю Будинку культури Київського верстатобудівного виробничого об'єднання (художній керівник — лауреат міжнародного конкурсу В. М. Михайлов). Фото В.

КРИМЧАКА.

часів. У р е с п у б л і ц і н а л і ч у є т ь с я 67 клубів-«довгобудів», котрі « з в о д я т ь » від 7 до... 17 років. Певна річ, щ о б здійснити к о м п л е к с н у п р о г р а м у перебудови, потрібен час. А л е щ о заважає д е я к и м к е р і в н и к а м закладів к у л ь т у р и п р о д у м а т и і п е р е г л я н у т и р е ж и м їхньої р о б о т и з у р а х у в а н н я м запитів т р у д я щ и х , м а к с и м а л ь н о використати наявні м о ж л и в о с т і , о с о б л и в о у вечірні години, вихідні й с в я т к о в і дні? Як не п р и к р о , але р е з у л ь т а т и р о б о т и в о д и н а д ц я т і й п'ятирічці з багатьох показників в и я в и л и с я значно г і р ш и м и , ніж н а м і ч а л о с я . З м е н ш и л а с ь кількість с п е к т а к л і в і концертів д л я сільських ж и т е л і в . На 400 т и с я ч ч о л о в і к с к о р о т и л о с ь число у ч а с н и к і в х у д о ж н ь о ї с а м о д і я л ь н о с т і , на 800 т и с я ч — читачів д е р ж а в н и х б і б л і о т е к ; у ряді м у з е ї в з н и ж у є т ь с я відвідуваність. З н а ч н а частина закладів к у л ь т у р и знаход и т ь с я в н е з а д о в і л ь н о м у стані, не у к о м п л е к т о в а н а технічними з а с о б а м и пропаганди, м у з и ч н и м и і н с т р у м е н т а м и , і н в е н т а р е м , б р а к у є кваліфікованих кадрів. О т ж е , нині, коли п о в с ю д и у т в е р д ж у є т ь с я дух о н о в л е н н я , відрадних п е р е м і н в усіх с ф е р а х нашого ж и т т я , необхідно гранично чітко визначити роль і місце органів і закладів к у л ь т у р и в р е а л і з а ц і ї грандіозних н а к р е с л е н ь партії. Т р е б а провести с в о є р і д н у « і н в е н т а р и з а ц і ю » с т и л ю , ф о р м і методів їх діяльності, м е х а н і з м у управління. А це, в с в о ю чергу, вимагає психологічної п е р е б у д о в и , п о д о л а н н я вузьковід о м ч о г о підходу до справи, в и р о б л е н н я прагнення і в м і н н я мислити й п р а ц ю в а т и по-новому. Р е а л ь н і с т ь планів має гарантуватися їх н а у к о в о обгрунтованою цільовою установкою, послідовністю розроблюваних заходів, а р г у м е н т о в а н і с т ю , н а л е ж н и м матеріальнотехнічним з а б е з п е ч е н н я м . Цій м е т і п і д п о р я д к о в а н і цільові п е р с п е к т и в н і к о м п л е к с н і п р о г р а м и «Культурно-спортивні комплекси», «Самодіяльна художня творчість», « М у з е ї У к р а ї н с ь к о ї P C P в 1986—1990 pp.», « К а д р и » , « П а р к и культури і в і д п о ч и н к у » , над в т і л е н н я м у ж и т т я яких працюватим е м о в дванадцятій п'ятирічці. П а р т і я і у р я д визначили заходи по р о з ш и р е н н ю будівництва і з м і ц н е н н ю матеріально-технічної бази районних будинків к у л ь т у р и і клубів у сільській місцевості. В дванадцятій п ' я т и р і ч ц і п е р е д б а ч е н о с п о р у д и т и 40 районних будинків к у л ь т у р и і 541 клуб. Н а м і ч е н о здійснити р я д інших заходів, спрямованих на д а л ь ш е п о л і п ш е н н я культурного о б с л у г о в у в а н н я населення, з а в е р ш е н н я р а н і ш е р о з п о ч а т о г о будівництва, р е м о н т у і р е к о н с т р у к ц і ї клубних закладів, в и д і л е н н я на перших поверхах ж и т л о в и х будинків, о с о б л и в о у районах н о в о б у д о в , п р и м і щ е н ь д л я проведення культурно-виховної р о б о т и с е р е д н а с е л е н н я за м і с ц е м п р о ж и в а н н я , с т в о р е н н я в областях госпрозрахункових ремонтно-виробничих комбінатів д л я о б с л у г о в у в а н ня культосвітніх закладів. С т о с о в н о завдань, викладених у постанові Ц К К П Р С « П р о заходи щ о д о п о л і п ш е н н я використання клубних з а к л а д і в і спортивних с п о р у д » , то нам н а л е ж и т ь п о в н і с т ю завершити в 1986—1987 роках ф о р м у в а н н я в містах і селах культурно-спортивних к о м п л е к с і в , створити на базі палаців, будинків к у л ь т у р и і к л у б і в 250 філіалів театрів і ф і л а р м о н і й на г р о м а д с ь к и х засадах. П е р е д б а ч е н о т а к о ж с ф о р м у в а т и при професіональних і народних с а м о д і я л ь н и х колективах 3,5 тисячі дитячих колективів-супутників, р о з ш и р и т и м е р е ж у м у з и ч н и х і художніх шкіл, студій, картинних галерей, виставок із м у з е й н и х і бібліотечних ф о н д і в . В е л и к о г о о б с я г у р о б о т и п о т р е б у є п р о в е д е н н я в 1986—1987 роках другого В с е с о ю з н о г о ф е с т и в а л ю н а р о д н о ї творчості. Д а л ь ш о м у р о з в и т к у і п р и м н о ж е н н ю духовного багатства суспільства, б і л ь ш п о в н о м у з а д о в о л е н н ю культурних запитів населення, з м і ц н е н н ю м а т е р і а л ь н о ї б а з и закладів

к у л ь т у р и , в п е р ш у чергу на селі, б у д е сприяти заснування Радянського фонду культури. У с п і ш н е з д і й с н е н н я н а м і ч е н о г о з а л е ж и т ь від того, нас к і л ь к и т о ч н о м и в и з н а ч и м о к л ю ч о в у п і д о й м у в загальном у о б ш и р і наших завдань, наскільки р і ш у ч е п о з б а в и м о с ь с т и л ю р о б о т и , щ о с е б е в и ч е р п а в . Тут варто згадати настанови В. І. Л е н і н а , який с у в о р о з а с у д ж у в а в схильність д е я к и х т о в а р и ш і в б р а т и с я за в с е і нічого не доводити до кінця, в в а ж а в ц ю якість ч у ж о ю духу б і л ь ш о в и ц ь к о ї організованості. П р о т е як часто щ е у п о в с я к д е н н і й практиці м и , на п р е в е л и к и й ж а л ь , п е р е с в і д ч у є м о с я в т о м у , щ о розпорошеність, н е в м і н н я з о с е р е д и т и с я на г о л о в н о м у м о ж у т ь з в е с т и нанівець успіх будь-якого починання. О с о б л и в о ш к о д и т ь справі ф о р м а л і з м . Він н е б е з п е ч н и й т и м , щ о с т в о р ю є і л ю з о р н у в и д и м і с т ь б л а г о п о л у ч ч я за зовні с п р а в н о ю , а ф а к т и ч н о д у т о ю , ц и ф р о ю , «барабанн и м » з а х о д о м . Ф о р м а л і з м ж и в и т ь п е р е к о н а н н я , щ о ніяких додаткових з у с и л ь д л я р о з в и т к у тієї чи іншої ділянки не потрібно. С е р е д причин такого негативного процесу, як з н и ж е н н я показників р о б о т и за м и н у л у п ' я т и р і ч к у , керівники у с т а н о в і з а к л а д і в к у л ь т у р и н а з и в а ю т ь приписки у звітностях. А л е ж за н и м и с т о я л и к о н к р е т н і працівники, к о н к р е т н і виконавці! М и часто з п р и к р і с т ю з а з н а ч а є м о , щ о не всі заклади к у л ь т у р и стали д і й о в и м и ц е н т р а м и ідейно-політичної і к у л ь т о с в і т н ь о ї р о б о т и . І о д н а з причин того — той с а м и й ф о р м а л і з м . П р и всій р і з н о м а н і т н о с т і заходів, к о т р і провод я т ь с я , ї м часто не вистачає визначального — т о ч н о ї адреси і с п р я м о в а н о с т і виховного м о м е н т у . П л а н у ю ч и виховні акції, палаци, б у д и н к и к у л ь т у р и , к л у б и іноді не досить ясно у я в л я ю т ь собі, яка с а м е кінцева м е т а ставиться, які с а м е якості ї м необхідно р о з в и н у т и , с ф о р м у в а т и чи змінити в о б ' є к т і своєї уваги. О р і є н т а ц і я на «валовий підхід» до а у д и т о р і й різного віку, освіти, п р о ф е с і й , запитів і п о т р е б істотно з н и ж у є к о е ф і ц і є н т к о ж н о ї дії. А л е ж щ о р а з у й д е т ь с я про к о н к р е т н е с е р е д о в и щ е , к о н к р е т н и й т р у д о в и й к о л е к т и в . О т ж е , при визначенні граней педагогічного, виховного впливу т р е б а виходити п е р е д у с і м з безпосер е д н ь о ї с о ц і а л ь н о - в и р о б н и ч о ї ситуації. О д н і є ю з в а ж л и в и х рис с т и л ю р о б о т и кращих органів к у л ь т у р и є в м і н н я п е р е д б а ч а т и , прогнозувати нові ф о р м и й м е т о д и с в о є ї д і я л ь н о с т і . П р а к т и к а минулих р о к і в показала, щ о м и не з а в ж д и в и я в л я є м о с я г о т о в и м и чутливо у л о в л ю в а т и нові тенденції, нові явища на к у л ь т у р н и ц ь к і й ниві, давати ї м к в а л і ф і к о в а н у оцінку, с п р я м о в у в а т и в прав и л ь н е ідейно-художнє р у с л о . П р и ц ь о м у слід враховувати, щ о тут ч а с о м п р о я в л я ю т ь с я стихійні тенденції, о с о б л и в о н е б е з п е ч н і в у м о в а х , к о л и к у л ь т у р а стала в с е п л а н е т н о ю а р е н о ю гострої і д е о л о г і ч н о ї б о р о т ь б и двох с и с т е м . Такі негативні тенденції м а л и м і с ц е в о к р е м и х клубах любителів фантастики, с а м о д і я л ь н о ї пісні, вокально-інструментальних а н с а м б л я х , дискотеках, д е пропагувались низькопробні з р а з к и м у з и ч н о - т а н ц ю в а л ь н о ї п р о д у к ц і ї б у р ж у а з ної « м а с о в о ї к у л ь т у р и » . Д е я к і управління, відділи культури, м е т о д и ч н і центри п і ш л и н а й п р о с т і ш и м ш л я х о м — заб о р о н и , р о з ф о р м у в а н н я цих колективів, постановки на так званий « р е п е т и ц і й н и й р е ж и м » , хоча й досі н е с п р о м о ж н і відповісти, коли цей « р е ж и м » м а є закінчитися. Д а н у проб л е м у не м о ж н а в в а ж а т и в и ч е р п а н о ю , над її в и р і ш е н н я м д о в е д е т ь с я наполегливо п р а ц ю в а т и і в поточній п'ятирічці. П е в н а невідповідність с т р у к т у р и культурних послуг зросл и м п о т р е б а м н а с е л е н н я п р и з в о д и т ь до того, щ о його т в о р ч а активність н е р і д к о знаходить с о б і вихід поза клубн и м и стінами; виникає площина так званого «одом а ш н ю в а н н я » д о з в і л л я . Нині тільки 25 процентів любителів п р и л у ч е н о до організованих ф о р м відпочинку. Л и ш е в о д н о м у з двох клубних закладів с т в о р е н о к л у б и за інтересами, любительські об'єднання. Нерідко в результаті підміни к о п і т к о ї праці по вихованню а м а т о р і в п о ш у к а м и готових талантів істотно з а в и щ у ю т ь с я вимоги до р і в н я в и к о н а в с ь к о ї м а й с т е р н о с т і , о т о ж багато л ю д е й просто не н а в а ж у ю т ь с я п е р е с т у п и т и поріг с а м о д і я л ь н о г о хору чи о р к е с т р у . Н е часто м о ж е м о п о б а ч и т и в клубах к о л е к т и в и к о л е к ц і о н е р і в , л ю б и т е л і в садівництва, городництва, технічної т в о р ч о с т і .

Трудівники колгоспу імені Щорса волинського району на Кіровоградщині проводять дозвілля в місцевій бібліотеці. З новинками ознайомлюються працівниця Будинку побуту Л. Журавель, секретар комсомольської організації Н. Брижатенко та її подруги — Л. Дубова і Л. Хробко. Фото П.

ПРИХОДЬКА.

У республіці н а м і ч е н о п р о г р а м у д а л ь ш о г о р о з в и т к у і вдосконалення д і я л ь н о с т і л ю б и т е л ь с ь к и х о б ' є д н а н ь і клубів за інтересами. О с о б л и в а увага м а є б у т и з в е р н у т а на с т в о р е н н я о б ' є д н а н ь громадсько-політичної, військовопатріотичної, ф і з к у л ь т у р н о - о з д о р о в ч о ї , х у д о ж н ь о ї , виробничо-технічної, природничо-пізнавальної тематики. Планами п е р е д б а ч е н о створити д о д а т к о в о у нинішній п'ятирічці в клубних закладах, бібліотеках, м у з е я х , парках к у л ь т у р и і відпочинку, навчальних закладах 50 т и с я ч любительських об'єднань. Б у д у т ь здійснені заходи щ о д о вдосконалення у п р а в л і н н я н а р о д н и м и п р о м и с л а м и , с а м о д і я л ь ним образотворчим і декоративно-прикладним мистецтвом, організації магазинів-салонів д л я р е а л і з а ц і ї ( п р и необхідності) в и р о б і в к о л е к т и в і в к л у б і в і о б ' є д н а н ь , діяльність яких б у д у є т ь с я на принципах повної або ч а с т к о в о ї самоокупності. А б о в і з ь м е м о п о р і в н я н о нову п р о б л е м у — використання телевізійних в і д е о п р о г р а м , щ о в н а й б л и ж ч і р о к и н а б е р е розмаху. В дванадцятій п'ятирічці у р е с п у б л і ц і п л а н у є т ь с я відкрити 29 в і д е о т е к і 600 відеозалів. З р о з у м і л о , тут т р е б а подбати про п р и д б а н н я відеотехніки, с т в о р е н н я б а з и , підготовку кадрів. Назрів щ е о д и н п е р е л о м у с в і д о м о с т і й м и с л е н н і культпрацівників. Е к о н о м і ч н и й . Прийняті п а р т і є ю і у р я д о м р і ш е н н я щ о д о з м і ц н е н н я м а т е р і а л ь н о ї б а з и закладів культури п е р е д б а ч а ю т ь с т в о р е н н я сучасної в и с о к о р о з в и н у т о ї с ф е р и платних послуг н а с е л е н н ю , щ о о х о п л ю ю т ь відпочинок, т у р и з м і д о з в і л л я . О б с я г їх з б і л ь ш и т ь с я в півтора-два рази. Тепер у 26 тисячах палаців, будинків к у л ь т у р и , клубах республіки ф у н к ц і о н у є шість т и с я ч платних гуртків. Ц ь о г о явно з а м а л о . З б а г а ч е н н ю набутої практики, як в і д о м о , с п р и я є активне і ц і л е с п р я м о в а н е в п р о в а д ж е н н я п е р е д о в о г о досвіду. Так, с и с т е м у к у л ь т у р н о г о о б с л у г о в у в а н н я трудівників сільського господарства у Ч е р к а с ь к і й області у з а г а л ь н е н о Міністерством культури С Р С Р ; Харківщина славиться участю закладів к у л ь т у р и в пропаганді досягнень науково-технічного прогресу; Д н і п р о п е т р о в щ и н а , К и ї в щ и н а — організацією р о б о т и культурно-спортивних к о м п л е к с і в ; Львівщин а — в и к о р и с т а н н я м п а м ' я т н и к і в історії та к у л ь т у р и в патр і о т и ч н о м у та і н т е р н а ц і о н а л ь н о м у вихованні т р у д я щ и х , к о м п л е к с н о м у а р х і т е к т у р н о - х у д о ж н ь о м у о ф о р м л е н н і сіл. О д н а к н е д о л і к о м у цій справі є те, щ о органи к у л ь т у р и п е р е в а ж н о виступають у р о л і з б и р а ч і в і н а г р о м а д ж у в а ч і в тих чи інших досягнень. П л а н а м и , як правило, визнач а ю т ь с я заспівувачі, о б ' є к т и д л я вивчення. З н а ч н о р і д ш е планується, хто, як, я к и м ч и н о м к о н к р е т н о б у д е примнож у в а т и цей досвід. З г а д а й м о , щ о В. І. Л е н і н н е о д н о р а з о в о наголошував на в а ж л и в о с т і с а м е п о ш и р е н н я , в п р о в а д ж е н ня в ж и т т я передових, прогресивних ф о р м р о б о т и . Д о речі, з питань к у л ь т о с в і т н ь о ї справи з а х и щ е н о ч и м а л о дисертацій, але цінні п р о п о з и ц і ї , внесені н а у к о в ц я м и , в основному п р о д о в ж у ю т ь лишатися м е р т в и м капіталом. М и с т е ц т в о керівника, стиль у п р а в л і н н я взагалі, а поготів на ниві к у л ь т у р и , — надзвичайно складна річ. А д ж е вони г р у н т у ю т ь с я не на адмініструванні, а на переконанні, силі доказів, умінні я к н а й б і л ь ш е спиратися на л ю д с ь к и й фактор. Слід щ е й щ е р а з подивитися, хто б е з п о с е р е д н ь о з а б е з п е ч у є «видачу духовної п р о д у к ц і ї » , хто к о н т р о л ю є ї ї якість. Чи р о з у м і ю т ь вони сьогоденні вимоги, чи с т в о р е н о ї м у м о в и д л я п р о д у к т и в н о ї і якісної роботи? Нині культпрацівник м у с и т ь б у т и ш и р о к о е р у д о в а н и м , м и с л и т и

п о - д е р ж а в н о м у , мати в и с о к у політичну, професійну і моральну к у л ь т у р у , в о л о д і т и о с н о в а м и педагогіки, психології. На ж а л ь , і подосі с е р е д них є такі, котрі п о к л а д а ю т ь с я л и ш е на застарілий б а г а ж знань багаторічної давності, п е р е б у в а ю т ь у полоні т е к у ч к и , не в р а х о в у ю т ь нові у м о в и , о б с т а н о в к у , п е р с п е к т и в у , не з а й м а ю т ь с я с а м о о с в і т о ю . В а ж л и в о г о з н а ч е н н я н а б у в а ю т ь і морально-психологічні риси к е р і в н и к а , його о с о б и с т і якості, в м і н н я згуртувати к о л е к т и в , налагодити ділові відносини, м о б і л і з у в а т и л ю д е й на в и к о н а н н я поставлених завдань, б у т и о б ' є к т и в н и м в оцінці дій і вчинків підлеглих. К о ж е н к е р і в н и к повинен володіти з а г о с т р е н и м п о ч у т т я м нового, б у т и компетентним, наполегливо оволодівати сучасною наукою управління. С т в о р е н н я с п р и я т л и в о г о м і к р о к л і м а т у в колективах з а л е ж и т ь від уваги, зацікавленості, д о п о м о г и — не на словах, а на ділі — партійних організацій, місцевих Рад народних депутатів, г о с п о д а р с ь к и х керівників. Там, де керівники мислять масштабно, працюють з живинкою в ділі, з а к л а д и к у л ь т у р и з а в ж д и на висоті. У з в ' я з к у з ц и м о с о б л и в о г о з н а ч е н н я набуває к о о р д и н а ц і я р о б о т и закладів не л и ш е одного в і д о м с т в а , а різних ідеологічних інститутів, щ о п р а ц ю ю т ь у с ф е р і к о м у н і с т и ч н о г о виховання радянської людини. С п р а в — великих, відповідальних — ч и м а л о . Партія чекає від к о ж н о г о з нас у с в і д о м л е н о ї й активної соціальної дії, с м і л и в о с т і та ініціативності. Працівники установ і закладів к у л ь т у р и покликані здійснити все д л я того, щ о б відкрити н а й ш и р ш и й простір д л я в и я в л е н н я творчих здібностей л ю д е й , з р о б и т и їхнє ж и т т я духовно багатим.

6

птшшш

т

ш

ш

ш

У дні р о б о т и X X з ' ї з д у К П Р С з воріт е к с п е р и м е н т а л ь н о г о цеху новоствореного Л ь в і в с ь к о г о а в т о б у с н о г о заводу виїхав перший дослідний ЛАЗ-695. Відтоді кожний найвищий ф о р у м ленінської партії наш колектив відзначає новими трудовими п е р е м о г а м и . В ж е напередодні X X I V з ' ї з д у партії з к о н в е й є р а зійшла ювілейна модернізована машина. Нині Л ь в і в с ь к и й ордена Трудового Червоного П р а п о р а автобусний завод імені 50-річчя С Р С Р — о д н е з найсучасніших серед подібних підприємств у Європі. Близько шестисот з а в о д і в з різних союзних республік н а д с и л а ю т ь к о м п л е к т у ю ч і деталі д л я с к л а д а н н я м а ш и н . Міцніють д р у ж н і з в ' я з к и із с п о р і д н е н и м и підприємствами міст н а ш о ї к р а ї н и , угорського « І к а р у с а » , польськими колегами.

Ш і с т ь річних завдань до відкриття X X V I I з ' ї з д у К П Р С — такий трудовий дарунок комплексної бригади кузовного цеху М . С т о г у л а — кавалера ордена Леніна, з а с л у ж е н о г о машинобудівника У Р С Р — та спеціальної бригади складальників В. П а р а м о н о в а . Д о с т р о к о в о виконав п'ятирічку комсомольсько-молодіжний колектив автоматно-механічного цеху, очолюваний лауреатом Державної премії С Р С Р , д е л е г а т о м X X V I з ' ї з д у К П Р С М . Соб о л е м . З а в е р ш и л а п'ятирічний план до 40-річчя В е л и к о ї П е р е м о г и бригада слюсарів-складальників Героя Соціалістичної Праці, депутата Верховної Ради У Р С Р М . Миляна... З а одинадцяту п'ятирічку Л А З шістнадцять разів посідав призові місця в змаганні підприємств а в т о м о б і л ь н о ї промисловості. З в а н н я « У д а р н и к комуністичної праці» присвоєно м а й ж е с е м и тисячам робітників, а « К о л е к т и в к о м у н і с т и ч н о ї праці» — більшості цехів, дільниць, бригад, змін, відділів. Як п і д к р е с л ю є т ь с я в новій редакції П р о г р а м и К о м у н і с т и ч н о ї партії Радянського С о ю з у , п р о ф с п і л к и повинні сприяти щ е більшому розгортанню соціалістичного змагання, наполегливо боротися за виконання і п е р е в и к о н а н н я планових завдань, поліпшення у м о в праці, побуту і відпочинку людей, постійно займатись комуністичним в и х о в а н н я м мас, зміцнювати свідому трудову /уісципліну.

Дисципліна з а в ж д и була однією з головних п е р е д у м о в підвищення ефективності виробництва. О с ь ч о м у ї ї зміцненням постійно з а й м а є т ь с я п р о ф к о м Л А З у . На це с п р я м о в а н і змагання, захисти соціалістичних з о б о в ' я з а н ь , підтримка цінних ініціатив, в и в ч е н н я і в п р о в а д ж е н н я передового досвіду, м а т е р і а л ь н е і м о р а л ь н е стимулювання.

В і д п о в і д д ю на заклик партії — реально впливати на з м і ц н е н н я трудової і громадської дисципліни — стало схвалення п р о ф к о м о м ініціативи профгрупи дільниці чавунних деталей цеху триступеневих гід-

Крила трудовий.

ка.

змагання

— гарт

Щире слово теж відзна-

% Що тобі до душі, що тобі до смаку?

р о п е р е д а ч — « Ж о д н о г о п о р у ш е н н я трудової дисципліни в п р о ф г р у п і » . ї ї підтримано у багатьох колективах заводу. Успіху сприяла й участь п р о ф г р у п лазівців у Респ у б л і к а н с ь к о м у огляді профспілкових цехових організацій. Наші культурно-освітні центри — заводський к л у б і п р о ф с п і л к о в а б і б л і о т е к а , первинна організація ДСТ «Авангард» прагнуть якнайповніше з а д о в о л ь н я т и зрост а ю ч і запити трудівників та їх с і м е й , з а б е з п е ч у в а т и необхідні у м о в и д л я розвитку самодіяльної художньої творчості, масовості ф і з к у л ь т у р и і спорту. А д м і н і с т р а ц і я підприємства, партком, п р о ф к о м за о р г а н і з а ц і є ю виробничого процесу не з а б у в а ю т ь помічати і відзначати старанність л ю д е й , їхнє з а в з я т т я . Н е с к у п л я т ь с я на д о б р е с л о в о і культурноосвітні працівники на чолі з з а с т у п н и к о м голови п р о ф к о м у В. Кіт, г о л о в о ю культурно-масової комісії В. Б р е д е л е в о ю і завід у ю ч и м к л у б о м В. С п і л ь н и к о м . В е ч о р и в ш а н у в а н н я правофлангових трудового суперництва довго п а м ' я т а т и м у т ь с я к р а щ о м у і н с т р у м е н т а л ь н и к у , к а в а л е р у багатьох д е р ж а в н и х нагород Р. О с т а п я к у , бригаді Г е р о я Соціалістичної Праці М . Миляна, ї ї послідовнику — к о м с о м о л ь с ь к о м о л о д і ж н о м у к о л е к т и в у Т. К о в а л и к а та іншим. ї м п р и с в я ч у ю т ь с я спеціальні «блискавки», передачі радіогазети, к о н ц е р т и на замовлення.

Д б а є м о про корисну зайнятість вільного часу, з д о р о в е д о з в і л л я . При к л у б і д і ю т ь шістнадцять аматорських гуртків, при гуртожитках — чотири л ю б и т е л ь с ь к и х об'єднання, с е р е д них: « Л і т е р а т у р а і мистецтво», «Господиня»... М а й ж е в к о ж н о м у цеху є свої с а м о д і я л ь н і колективи, їх творчі звіти в і д б у л и с я напередодні X X V I I з ' ї з д у К П Р С . А нині вони б е р у т ь активну участь в д р у г о м у В с е с о ю з н о м у фестивалі народної творчості, присвяченому 70-річчю В е л и к о ї Ж о в т н е в о ї соціалістичної р е в о л ю ц і ї . К р а щ і в и р о б н и ч н и к и — е л е к т р о з в а р ю в а л ь н и к І. Т о м а ш , контрольний м а й с т е р Я. Ч м и р , голова ц е х к о м у профспілки Я. Б а л ю к , начальник механічного цеху І. В о л о с , фрезерувальниця Н. Цекут — активні учасники х у д о ж н ь о ї

самодіяльності, ведуть за с о б о ю своїх товаришів. У з а в о д с ь к о м у к л у б і проходять в е ч о р и спортивної слави, зустрічі з ч е м п і о н а м и Олімпійських ігор, світу і Європи, с п о р т с м е н а м и Л ь в о в а . К у л ь т а р м і й ц і і комітет ф і з к у л ь т у р и та спорту регулярно в л а ш т о в у ю т ь у Ц е н т р а л ь н о м у парку культури і відпочинку, на м і с ь к о м у стадіоні « Ю н і с т ь » культурно-спортивні свята, на яких виступають народний а н с а м б л ь пісні і танцю « В е с н я н к а » , п р о в о д я т ь с я легкоатлетичні естафети, показові виступи.

Б л и з ь к о шести тисяч ф і з к у л ь т у р н и к і в заводу б е р у т ь участь у Всесоюзному конкурсі «Рух за з д о р о в ' я » . Є у нас і свої спортивні династії, наприклад, с і м ' я Верещаків. П о п у л я р н і сімейні спортивні дні відпочинку. С и л а м и к о л е к т и в у на території підприємства п о б у д о в а н о три зони з д о р о в ' я з к о м б і н о в а н и м и м а й д а н ч и к а м и — волейб о л ь н и м , б а с к е т б о л ь н и м , настільного тенісу, м і с т е ч к о Г П О , тир та ін. Б і л я цеху дизельних автобусів за ініціативою комсом о л ь с ь к о - м о л о д і ж н о ї бригади слюсарівскладальників Б. Гайдука відкрито спортивний центр « Ф е с т и в а л ь н и й » . Ш в и д к о зав о ю в а л и прихильність л ю б и т е л і в спорту спартакіади « З д о р о в ' я » та «Бадьорість», в яких б е р у т ь участь понад дві тисячі чоловік. Р о з г о р т а ю ч и в и к о н а н н я історичних накреслень X X V I I з'їзду КПРС, Львівський автобусний з а в о д п р и м н о ж у є трудові надбання, з д о б у т к и в ідейно-виховній, культурно-масовій і фізкультурній роботі. Б а ч и м о і р е з е р в и . Нас х в и л ю ю т ь якість продукції, втрати р о б о ч о г о часу. Н е перев е л и с я і випадки п р а в о п о р у ш е н ь . На виконання постанови Ц К К П Р С « П р о заходи щ о д о подолання пияцтва й алкогол і з м у » п р о ф с п і л к о в и й комітет р о з р о б и в к о м п л е к с н и й план організаційних, виховних та інших заходів. В е д е т ь с я с у в о р и й г р о м а д с ь к и й к о н т р о л ь за в ж и т т я м до п'яниць таких заходів, як п о з б а в л е н н я премій, путівок у будинки відпочинку і санаторії та інших пільг. О с о б л и в у увагу п р и д і л я є м о виховній роботі в гуртожитках. В ж е проведено рейди, бесіди з в и х о в а т е л я м и і мешканцями. П р и г у р т о ж и т к у № 4 створено клуб «Тверезість». У дванадцятій п'ятирічці к о н ч е необхідно з а в е р ш и т и будівництво заводського Палацу к у л ь т у р и на ж и т л о в о м у масиві а в т о б у с о б у д і в н и к і в . На часі — організація агітбригади, відсутність якої не робить честі л а з і в с ь к о м у к у л ь т о с в і т н ь о м у закладу. Н е м а є у нас і свого спортивного к о м п л е к с у , т о ж в е л и ч е з н і кошти доводитьс я витрачати на о р е н д у . Складних і важливих справ п о п е р е д у багато. І я к щ о їх вирішувати г р о м а д о ю , зацікавлено, не забаряться й ужинки. В. голова

профкому

ЮР,

Львівського автобусного з а в о д у імені 5 0 - р і ч ч я СРСР.

т

ясніти НЕ тільки

Ш вогнями...

В одну з квітневих п'ятниць р о м е н с ь к а міськрайонна газета « К о м у н і с т и ч н и м шляхом» вмістила о г о л о ш е н н я : « Р Б К . Триває другий В с е с о ю з н и й фестиваль народної творчості, присвячений 70-річчю В е л и к о ї Ж о в т н е в о ї соціалістичної р е в о л ю ц і ї . Міський о г л я д самодіяльних учнівських колект и в і в — у суботу о 15-й, у н е д і л ю — о 9-й годині». Які вони, юні таланти, котрі з ч а с о м у в і л л ю т ь с в і ж і сили в дорослі а м а т о р с ь к і колективи? Як підготувались до свята, ч и м порадують? П о с п і ш а ю до районного Б у д и н к у культури. У центрі міста — б і л о к о л о н н а споруда, б і л я входу р е к л а м н и й щит сповіщає про вчорашнє засідання к л у б у « М а й б у т н і й воїн». А про те, що йде ф е с т и в а л ь , а в його рамках — огляд шкільних обдарувань, не прочитаєте ні на афішах б і л я Р Б К , ні в приміщенні. Ц е в ж е п о т і м у «Плані заходів по підготовці і п р о в е д е н н ю другого В с е с о ю з н о г о ф е с т и в а л ю народної творчості» з н а й д е м о пункт про « Ф о р м и й методи наочної агітації в закладах культури району». О т ж е , ц ь о м у питанню колись б у д е приділено увагу. А поки щ о — ніяких зовнішніх ознак п р о в е д е н н я в а ж л и в о г о заходу. С в я т о має починатися з с а м о г о порога вогнища культури, з я с к р а в о ї к о л ь о р о в о ї реклами, щ о закликала б, п р и в а б л ю в а л а , залучала л ю д е й до нього, настроювала на небуденність, піднесеність перед зус т р і ч ч ю з ч и м о с ь н е з в и ч а й н и м і красивим. З а л Р Б К заповнений г л я д а ч а м и . Розсунулась завіса, з а з в у ч а л и дзвінкі дитячі голоси, зааплодували « б о л і л ь н и к и » . Д в а вихідних велика сцена гостинно приймала танцюристів, музикантів, співаків, любителів художнього читання — від третього до десятого класів. І нехай ч а с о м б р а к у в а л о чистоти виконання, нехай к о м у с ь б у л о щ е далеко до майстерності, але чітка організація огляду, жива зацікавленість тих, хто його проводив, і б а ж а н н я , старанність дівчат і хлопців, масова їх участь (деякі школи представили 300—400 у ч н і в ) справляли гарне в р а ж е н н я . Р о с т е чудова зміна д о р о с л и м а м а т о р а м міста! Представницьке ж ю р і , оцінивши колективи за ж а н р а м и , п е р ш е м і с ц е присудило восьмирічній школі № 10 та десятирічці № 2. С е р е д членів ж ю р і б у л и інспектор і методист міськвно, с е к р е т а р р а й к о м у к о м с о м о л у , представники шкгл, але, як не дивно, за два дні не побачили в Р Б К працівника міського відділу культури. Нині, в умовах роботи К С К , у ж е час не ділити самодіяльну творчість на « с в о ю » і « ч у ж у » , а шукати р е з е р в и с е р е д різних вікових та професійних категорій населення і спільно піклуватись про ї ї р о з в и т о к . ...Недільного ранку п р о д о в ж у в а в с я огляд учнівських художніх колективів. А в

м а л о м у залі Р Б К приємна несподіванка — розпочалося творче змагання фольклорно-етнографічних, о б р я д о в и х і сімейних ансамблів закладів к у л ь т у р и району. Й ш л о з а х о п л ю ю ч е дійство, глядачі н е м о в побували на старовинних досвітках, вечорницях, гуляннях. М и л у в а л и с ь к р а с о ю традиційного м і с ц е в о г о вбрання, н а с о л о д ж у в а л и с ь і д о б р е з н а н и м и н а р о д н и м и перлинами, в т о м у числі й у л ю б л е н и м и р о м е н с ь к и м и , і давно п р и з а б у т и м и т в о р а м и , щ о їх віднайшли-поновили а м а т о р и , і с у ч а с н и м и сатирично-жартівливими частівками. Співали ліричних веселих і сумних пісень, часто той спів переходив у рвучкий, т е м п о в и й танець. К о л е к т и в а м а к о м п а н у в а л и баян і б у б о н , л о ж к и й тертки, р у б е л ь і качалка, водночас виконувалась д о м а ш н я р о б о т а : ж і н к и пряли, вишивали, прасували білизну, м ' я л и коноплі, чоловіки (похвально, щ о й вони тут починають брати участь у ф о л ь к л о р н о етнографічних а н с а м б л я х ) лагодили чоботи, ладнали з б р у ю т о щ о , і яких тільки унікальних р е ч е й п о б у т о в о г о в ж и т к у не побачили присутні — прядку, мотовила, гребені, каганці, заслін д л я печі.

В о л о ш н і в ц і е ф е к т н о т е а т р а л і з у в а л и народну пісню « О й напій коня». І б у в « с п р а в ж н і й » кінь, напнутий к р а с и в о ю попоною, його підводив до криниці статний парубок, чарівна дівчина несла на коромислі відра з в о д о ю й напувала того коня... А н д р і ї в с ь к і а м а т о р и після виступу зійшли зі сцени з в е л и к и м и м а к і т р а м и і почастували глядачів с м а ч н и м и пирогами й варениками. Радує те, щ о у ф о л ь к л о р н о - е т н о г р а ф і ч них колективах діапазон учасників стає все ширшим. Приміром, у хоминському поруч телятниця і вчителька, представники інших професій. О б р я д о в і а н с а м б л і д а р у в а л и патріотичні пісні й ті, щ о в и к о н у ю т ь с я під час весілля, народин, о б ж и н к і в та інших свят. О с о б л и в о з л а г о д ж е н о з в у ч а л и голоси співаків з Великих Бубнів. П р о т е надмірна напруга їх д е щ о псувала в р а ж е н н я . Х о т і л о с я б побаж а т и ї м м ' я к ш о г о , с т р и м а н і ш о г о виконання, гармонійного з п р е к р а с н и м супровод о м — своєрідним органним звучанням електробаяна. Приваблювало народне і концертне вбрання. А л е чи доцільно в и к о р и с т о в у в а т и в національному к о с т ю м і з р а з к и ялинкового намиста, б л и с к у ч і гірлянди? С л і д б і л ь ш е дбати про підвищення сценічної к у л ь т у р и і з б е р е ж е н н я кращих традицій також і в одязі, про різноманітність і своєрідність творчих о б л и ч колективів. Ш к о д а , щ о не б у л о й ведучого. С а м і а м а т о р и оголошували свої виступи, і то д а л е к о не всі. П о б а ч и л и л и ш е один с і м е й н и й а н с а м б л ь . А в ц і л о м у огляд став ц і к а в и м емоційним в и д о в и щ е м . Ж ю р і , у складі якого б у л и завідуючий районним відділом культури М . М . Полуян, методисти РБК з художньої самодіяльності, о б р я д і в , к л у б н о ї р о б о т и ,

8

об'єктивно оцінило виступи колективів. П е р ш е місце посіли: с е р е д о б р я д о в и х — а н с а м б л ь В е л и к о б у б н і в с ь к о г о сільського Будинку культури, с е р е д фольклорноетнографічних — колектив Галківського СБК. А л е ось що дивує і н е п о к о ї т ь . Ф е с т и в а л ь має проводитись не для ж ю р і , а для ш и р о к о г о загалу глядачів. У Ромнах, як і будь-де на У к р а ї н і , н е м а л о шанувальників народного мистецтва. С к і л ь к и л ю д е й прийшло б на цей захід, якби б у л о повідомлення про нього в районній газеті, по радіо, на афішах! І виділяти треба д л я такого огляду не малий зал, у я к о м у до ста місць (у в е л и к о м у того дня виступали діти), а, заздалегідь запланувавши, скористатися, с к а ж і м о , сценами міського Будинку вчител я (350 м і с ц ь ) чи к л у б у гардинно-тюлевої ф а б р и к и (330 місць). М о ж н а б у л о б цей видовищний захід провести пізніше на стадіоні. К о р е к т у в а т и , п р о д у м у в а т и все до дрібниць має і координаційна рада К С К . У р а й о н н о м у «Плані заходів по підготовці і п р о в е д е н н ю другого В с е с о ю з н о г о ф е с т и в а л ю народної творчості» передбачені різні теми, ф о р м и й м е т о д и роботи. Г р а ф і к не п о р у ш у є т ь с я , в ч о м у я мала з м о г у пересвідчитись. Та в ході ф е с т и в а л ю б а ж а н о р о з ш и р и т и план, доповнити: більшу увагу приділити о б ' є д н а н н я м і к л у б а м за інтересами, з в ' я з к а м культосвітніх закладів з в и р о б н и ц т в о м .

У Р Б К п р а ц ю ю т ь з а с л у ж е н и й самодіяльний народний хор У Р С Р імені М и к о л и Л е о н т о в и ч а і народний о р к е с т р народних інструментів, якими п и ш а ю т ь с я С у м щ и н а , республіка. Міцний актив солістів, у яком у — майстер Василь М о ш и к , р о б і т н и к Володимир Володкевич, слюсарі Л ю б о в Усова та М и к о л а Л и т в я к , н а з и в а ю т ь тут «малою філармонією». А м а т о р и беруть участь у хорі, а н с а м б л і і х у д о ж н і й агітбригаді, в и ї ж д ж а ю т ь з в и с т у п а м и до сільських трудівників. Д в і кімнати в Р Б К відведено для гурткової р о б о т и . У одній проводить заняття о р к е с т р , в іншій — платні курси к р о ю та шиття, м а ш и н о п и с у . Щ е є м у з и ч н а вітальня (вона ж — м а л и й глядачевий зал), місце репетицій хору.

— Чи є м о ж л и в і с т ь у ході ф е с т и в а л ю з б і л ь ш и т и кількість аматорських колективів, створити об'єднання, к л у б и за інтересами? — з а п и т у ю в директора закладу І. М . С е м е ш к а , досвідченого культпрацівника з м а й ж е тридцятилітнім стажем роботи, р е ж и с е р а за ф а х о м , у м и н у л о м у с а м о д і я л ь н о г о актора.

— Так, я к щ о б у д у т ь додаткові кімнати д л я занять, а знайти б а ж а ю ч и х ходити до вогнища к у л ь т у р и — не п р о б л е м а , — відповів Іван Михайлович. Працівники Р Б К розповіли, щ о директор у ж е давно наполягає на р е м о н т і підвалу, в я к о м у м о ж н а б у л о б обладнати п'ятьшість кімнат д л я гурткової роботи, настільних ігор, установити ігрові автомати тощо,

але організації, з я к и м и у к л а д е н о договір, з в о л і к а ю т ь : і не в і д м о в л я ю т ь , і не приступають до діла. Поки щ о підвал затоплений в о д о ю , на стінах — пліснява. З а г р а ф і к о м пересувна механізована колона № 22 ( к о л и ш н я № 13) і завод « П о л і г р а ф м а ш » м а л и виконати необхідні р о б о т и у п і д в а л ь н о м у приміщенні до кінця 1985 року. Ц і к а в л ю с я у начальника колони Г. В. Ч о р н о б у к а , коли ж вони закінчать ремонт. Відповідає: « Б у д е с о н е ч к о , п о г о д а , — п о ч н е м о працювати». Д и р е к т о р заводу Д. І. К у л а к пояснює, щ о у підприємства багато підшефних, та й своїх н е д о р о б о к доволі, «але буд е м о допомагати». П о к и щ о господарники о б і ц я ю т ь . Д л я них виконати о б і ц я н к у на півроку пізніше — дрібниця, а д л я закладу це о б е р т а є т ь с я штучним, затяжним г а л ь м у в а н н я м в а ж л и в о ї р о б о т и по розвитку с а м о д і я л ь н о с т і . Ц и м організац і я м слід брати приклад із заводу АТС, який вчасно допоміг зробити намічений внутрішній р е м о н т Р Б К .

У колективах художньої самодіяльності Рокитнівського районного підприємства сільськогосподарської техніки на Ровенщині беруть участь близько 120 чоловік. Любов Кушнір — одна з активних учасниць місцевого хорового колективу.

У вогнищі к у л ь т у р и чисто. А л е м о г л о б бути щ е з а т и ш н і ш е і красивіше, якби його стіни прикрасила наочна агітація, а в залах під час п р о в е д е н н я заходів ф е с т и в а л ю не б у л о напівтемряви. Поки м и з д и р е к т о р о м р о з м о в л я л и , до кабінету час від часу заходили л ю д и , просили «позичити» одяг чи взуття. А м а т о ри говорили, що в Р Б К потрібна база прокату к о с т ю м і в , реквізиту — і д л я міста, і для села. У в е ч е р і на танцях запитала в групи дівчат: — Ч о м у тут так м а л о молоді?

— В с і м б і л ь ш е до вподоби дискотека, у місті вона одна. Х о т і л о с я б, щ о б була і в РБК. І. М . С е м е ш к о на те сказав: — Не вистачає коштів ні на додаткові рекламні щити ( х у д о ж н и к працює всього на півставки), ні на у т р и м а н н я культмасовика для дискотеки. У нас два К С К — міський і р а й о н н и й , — але вони поки що слабо п і д т р и м у ю т ь . Д у ж е л і м і т о в а н е в нас і освітлення. Я побувала в р а й о н н о м у та м і с ь к о м у відділах к у л ь т у р и , зустрілася із завідуючими М . М . П о л у я н о м та І. І. Д е р в о ї д о м , котрі є з а с т у п н и к а м и голів координаційних рад культурно-спортивних комплексів. З ' я с у в а л о с ь , щ о К С К р а з о в о просять господарства виділити кошти на н а й в а ж л и в і ш і к у л ь т м а с о в і заходи. А л е ж у республіці, п р и м і р о м , на В о р о ш и л о в г р а д щ и н і , вже є досвід по відрахуванню до десяти процентів коштів з культфондів підприємств, відкрито власні рахунки К С К . А в Ромнах його і досі ігнорують. Коли ж Р Б К , «серце» і районного, і міського К С К , м а т и м е достатні кошти, будуть і н а л е ж н і у м о в и для р о з г о р т а н н я масовості с а м о д і я л ь н о ї творчості. А ентуз і а з м у у працівників вистачає. З такими енергійними співробітниками м е т о д и ч н о г о кабінету, як М . Г. Д я д е ч к о , О . В. І в а щ е н к о , І. І. С т е п а н е н к о , досвідченими х у д о ж н і м и керівниками В. Г. М а н ь к о , Г. І. М а к с и м е н ко, д и р е к т о р о в і І. М . С е м е ш к о в і багато щ о під силу. Міцна м а т е р і а л ь н а база д о п о м о ж е перетворити Р Б К у с п р а в ж н і й храм культури. І є реальна м о ж л и в і с т ь зробити це щ е в ході ф е с т и в а л ю . Тоді не л и ш е в о г н я м и й к р а с о ю з а с я є вогнище, а й заясніє новими з д о б у т к а м и , поповниться народними талантами. Л. спеціальний «Соціалістичної

МАЙБА,

кореспондент культури»

П.

Фото ПРИХОДЬКА'

ШЯ

Продовольча

програма

ІІІІІІІІііІІІІщ м

н

ш

м

м

ш

а

З ЛЮБОВІ - РАДІСТЬ К о м у д о в о д и л о с я с п о с т е р і г а т и , як т р у д я т ь с я у м і л ь ц і м е х а н і з а т о р и , ті, н а п е в н е , м и л у в а л и с я злагодженістю, т о ч н і с т ю рухів їхніх р у к , з р и м о ю е к о н о м і є ю часу на к о ж н і й о п е р а ц і ї . їх в і д м і т н а риса — ч і т к і с т ь , р и т м і ч н і с т ь р о б о т и , фахова м а й с т е р н і с т ь . П р о таких л ю д е й с п р а в е д л и во г о в о р я т ь : « К р а с и в о п р а ц ю ю т ь » . К у л ь т у р а праці п о ч и н а є т ь с я із, з д а в а л о с я б, м а л о г о — п о р я д к у на р о б о ч о м у м і с ц і , а к у р а т н о с т і в у с ь о м у . І, звичайно ж , ця к у л ь т у р а п е р е д б а ч а є н а с а м п е р е д в и с о к и й п р о ф е с і о н а л і з м того, хто т р у д и т ь с я . У п р о м о в і 7 в е р е с н я 1985 р о к у в Ц і л и н о г р а д і Г е н е р а л ь ний с е к р е т а р Ц К К П Р С М . С. Г о р б а ч о в п і д к р е с л и в , щ о основна ланка, за яку т р е б а в з я т и с я , щ о б в и р і ш и т и в е с ь ланцюг практичних з а в д а н ь , які с т о я т ь п е р е д н а м и на с е л і , — це о р г а н і з а ц і я в и р о б н и ц т в а і праці т р у д і в н и к і в усіх підприємств агропромислового к о м п л е к с у . М а л о вводити інтенсивну т е х н о л о г і ю — т р е б а м а т и к в а л і ф і к о в а н і к а д р и .

м а ю т ь стати в а ж л и в и м н а п р я м о м д і я л ь н о с т і к у л ь т у р н о освітніх з а к л а д і в . М о ж у т ь с к а з а т и , щ о й р а н і ш е ц и м з а й м а л и с я . П р а в и л ь н о , а л е — час о д часу. А ц я ж и в а с п р а в а в и м а г а є б а ч е н н я не т і л ь к и високих п о к а з н и к і в праці, а й у с ь о г о б а г а т о г р а н н о г о п р о ц е с у , що в е д е до п о д і б н о г о результату.

П е р е д у с і м д о ц і л ь н о нагадати: к л у б и м о ж у т ь і повинні р о з в и в а т и з д і б н о с т і л ю д и н и , о с о б л и в о до в и с о к о п р о д у к т и в н о ї праці. Як відомо, с а м е в невмінні по-господарському працювати, в р о з х л я б а н о с т і у р о б о т і й п о л я г а є насамперед б е з к у л ь т у р ' я я к о к р е м и х о с і б , так і цілих к о л е к т и в і в . Б е з к у л ь т у р ' я тісно з в ' я з а н е з п и я ц т в о м . Ніде п р а в д и діти, я к щ о й д е т ь с я про а в а р і ї , у п у щ е н н я , н е п о д о б с т в а на в и р о б н и ц т в і й у п о б у т і , то н е р і д к о ч у є ш : « П і д п ' я н у р у к у . . . »

Т р е б а в с і л я к о п о з б у в а т и с я того, щ о В. І. Л е н і н характер и з у в а в я к н е х л ю й с т в о , н е д б а л і с т ь , н е а к у р а т н і с т ь , поспішливість, с х и л ь н і с т ь з а м і н я т и с п р а в у д и с к у с і є ю , р о б о т у — розмовами. К л у б п о к л и к а н и й , о б р а з н о к а ж у ч и , відігравати р о л ь « п о р у ш н и к а с п о к о ю » , д о л а т и с и л у з в и ч к и , щ о в е д е до тієї психологічної настроєності, суть якої точно передає вислів: « М и р і спокій». Такий а к т и в н и й , н а с т у п а л ь н и й стиль д о б р е з а с в о ї л и в с е л і М и х а й л і в ц і В о л о д а р с ь к о г о р а й о н у на К и ї в щ и н і . М і с ц е в и й к л у б у з я в на о з б р о є н н я б а г а т и й а р с е н а л сатири. О с о б л и в а увага п р и д і л я є т ь с я в и п и в а к а м . «На хвіст з е л е н о -

В е п о х у НТР, що в и м а г а є і н т е н с и ф і к а ц і ї в и р о б н и ц т в а , потрібна не п р о с т о р о б о т а , хай тричі с у м л і н н а , а р о б о т а з у м о м , робота творча — словом, необхідна висока к у л ь т у р а праці, р е з у л ь т а т о м я к о ї б у д у т ь не просто позитивні з р у ш е н н я , а к р у т и й п о в о р о т у підвищенні е ф е к т и в н о с т і в и р о б н и ц т в а . Л ю д с ь к и й ф а к т о р нині — ц е ф а к т о р к о м п е т е н т н о с т і й м а й с т е р н о с т і , с а м о в і д д а н о с т і та ініціативи. Які ж р е з е р в и у к л у б у я к с о ц і а л ь н о г о інституту с п р и я н н я ф о р м у в а н н ю к у л ь т у р и праці? їх в и я в л е н н я і в и к о р и с т а н н я

10

м у з м і ю ! » — так н а з и в а є т ь с я д о б і р к а ч а с т і в о к на ц ю т е м у . Тут тобі й « м о г о р и ч » , і « з п о л у ч к о ю » , « з а з у с т р і ч » т о щ о . П р и щ и к н у л и таки хвоста м а р н о п л я с а м « л и х о д і й к и з наклейкою». П е р е п а д а є і т и м , хто нехтує п о р а д а м и науки. В о д н і й ланці п о р у ш и л и т о р і к н о р м и в н е с е н н я в грунт м і н е р а л ь н и х д о б р и в , д і я л и за п р и н ц и п о м : м а с л о к а ш і не з а ш к о д и т ь . В р е з у л ь т а т і на полі цієї л а н к и в с е з а с о х л о , а на сусідніх площах з і б р а л и по ЗО і б і л ь ш е ц е н т н е р і в з е р н а з г е к т а р а . Д і с т а л о с я ж тоді н е д б а л ь ц я м від а г і т б р и г а д и ! Урок, поданий з а с о б а м и с а т и р и , в и я в и в с я е ф е к т и в н и м . Д а л е к о за м е ж а м и П о к р о в с ь к о г о р а й о н у Д н і п р о п е т ровської області знають Будинок культури села Олександрівни, я к и м у ж е б а г а т о р о к і в к е р у є заслужений працівник к у л ь т у р и У Р С Р , г л и б о к и й з н а в е ц ь к у л ь т у р н о о с в і т н ь о ї р о б о т и І. Г. М і р о ш н и ч е н к о . Тут давно з р о з у м і л и , що мало усвідомити необхідність бездоганної, сумлінної п р а ц і , — вона м а є б у т и п о т р е б о ю д л я к о ж н о г о т р у д і в н и к а . О с о б л и в о в и р а з н о ю стає б е с і д а про к у л ь т у р у праці, я к щ о вона в е д е т ь с я м о в о ю с и м в о л і в і « р е ч о в и х д о к а з і в » . Установлено, наприклад, у фойє закладу культури перед т е м а т и ч н и м в е ч о р о м такі е к с п о н а т и : сніп ч у д о в о ї п ш е н и ц і з н а п и с о м , хто ї ї в и р о с т и в , а п о р я д — віник... б у р ' я н і в і б и р о ч к а з і м ' я м « а в т о р а » . І в с і м все ясно. І щ е п р и к л а д . На о д н і й із ф е р м п р о т і к а в дах. А г і т б і й ц і м о м е н т а л ь н о в і д р е а г у в а л и на це п о - с в о є м у : в с а т и р и ч н і й с ц е н ц і - м і н і а т ю р і л ю д и п р а ц ю в а л и , т р и м а ю ч и в руках... п а р а с о л ь к и . Винні не знали, к у д и п о д і т и с я від с о р о м у . Та г о л о в н е в т о м у , щ о в ж е на світанку н а с т у п н о г о д н я дах було полагоджено. О л е к с а н д р і в с ь к і к у л ь т а к т и в і с т и не о б м е ж у ю т ь с я т и м , що о п е р а т и в н о п о р у ш у ю т ь з л о б о д е н н і п и т а н н я , — вони с т е ж а т ь за р о з в и т к о м подій, ф і к с у ю т ь з м і н и ч и « і н е р ц і ю б а й д у ж о с т і » . І тут неоціненну р о л ь відіграє у с н и й ж у р н а л , с а м а назва я к о г о н а ц і л ю є на у д а р н и й т р у д , — « Н е м а є м о права п р а ц ю в а т и погано». Він в и п у с к а є т ь с я р е г у л я р н о . На в с ю к р а ї н у с л а в и т ь с я с в о ї м и п а т р і о т и ч н и м и п о ч и н а м и В о л н о в а с ь к и й район. Д а л е к о за м е ж а м и Д о н е ч ч и н и в і д о м о про « в о л н о в а с ь к у д в о р і ч к у » с о ц і а л ь н о - к у л ь т у р н о г о п е р е т в о р е н н я сіл, ліквідації б е з д о р і ж ж я . Тільки за о с т а н н і й час тут п р о к л а д е н о б і л ь ш е 850 к і л о м е т р і в в п о р я д к о в а н и х доріг з т в е р д и м п о к р и т т я м , у селах — п о н а д 280 к і л о м е т рів в о д о п р о в о д у , г а з и ф і к о в а н о б і л ь ш я к ч о т и р и т и с я ч і б у д и н к і в т о щ о . Нині т р у д і в н и к и р а й о н у б о р ю т ь с я за в и с о к у к у л ь т у р у праці. Активісти Калінінського сільського клубу-філіалу Октябрського культурно-спортивного комплексу усвід о м л ю ю т ь , щ о т е п е р , як н і к о л и р а н і ш е , в и р і ш а л ь н о г о з н а ч е н н я н а б у в а є принцип с о ц і а л і з м у « В і д к о ж н о г о — за з д і б н о с т я м и , к о ж н о м у — за п р а ц е ю » . Д л я його р е а л і з а ц і ї т р е б а в с е м і р н о р о з в и в а т и т в о р ч і с т ь , ініціативу. А це — в а ж л и в і грані к у л ь т у р и праці. О с ь ч о м у вони п е р е н о с я т ь с в о ю р о б о т у б л и ж ч е до в и р о б н и ч и х д і л я н о к . Н і щ о н е п р о й д е п о в з їх увагу. П р и к л а д и ? О с ь о д и н з них. О д е р ж а л и в г о с п о д а р с т в і нові т р а к т о р и « К і р о в е ц ь » : гарні кабіни, в е н т и л я ц і й н і п р и с т р о ї , м ' я к і с и д і н н я — с л о в о м , найвищий клас. І тут в и я в и л а с я така « д р і б н и ц я » : д е я к і м е х а н і з а т о р и с і д а ю т ь на п р е к р а с н і с и д і н н я в з а с м а л ь ц ь о ваному одязі. Д р і б н и ц я ? Д е х т о так і в в а ж а в : « П о д у м а є ш , б р у д н е сидіння! Як ж е інакше?» А л е клубні працівники повели з цим б о р о т ь б у . ї й слугували дотепні куплети агітбригади, випуски фото- і р а д і о г а з е т . Р о з м о в а , почата к л у б о м , дістала п р о д о в ж е н н я — в мехзагонах в і д б у л и с я в і д в е р т і р о з м о в и про к у л ь т у р у праці. В і д т о д і на лінійку г о т о в н о с т і виходять чисті, охайні « К і р о в ц і » , за к е р м о м яких — акуратні, підтягнуті м е х а н і з а т о р и . А от на Х а р к і в щ и н і п р а к т и к у ю т ь с я к л у б н і дні б р и г а д и , ф е р м и . Пропаганда колективного підряду має п р е д м е т н и й характер. К о ж е н у ланці знає, с к і л ь к и о д е р ж а т ь п р о д у к ц і ї , я к о ю ц і н о ю , яку в и г о д у м а т и м у т ь д е р ж а в а і він о с о б и с т о . І х л і б о р о б іде на р е к о р д не с а м , а в і д ч у в а ю ч и п о р у ч п л е ч е т о в а р и ш а по р о б о т і .

її

Тут « з п е р ш и х р у к » о д е р ж у ю т ь і н ф о р м а ц і ю про нові інтенсивні т е х н о л о г і ї . С к а ж і м о , на з у с т р і ч а х з в і д о м и м новатором, з а с л у ж е н и м раціоналізатором У Р С Р слюсарем-наладчиком Харківського тракторного заводу О . О . Б о н д а р е н к о м , к о т р и й д е м о н с т р у є в дії р і з н і інструм е н т и , о с н а щ е н н я д л я р е м о н т у з е м л е р о б с ь к и х м а ш и н . Під час таких б е с і д не р а з з а в ' я з у в а л и с я палкі с у п е р е ч к и про п р и й о м и о б с л у г о в у в а н н я т р а к т о р а Т-150К. І це — н а й г о л о в н і ш е . А д ж е м а л о м а т и нову техніку, в п р о в а д ж у в а т и н о в у , хай навіть і н а й д о с к о н а л і ш у , технолог і ю , — т і л ь к и л ю д и н а , ї ї т р у д , т в о р ч і с т ь с п р о м о ж н і дати ж и т т я техніці; б е з в и с о к о ї к у л ь т у р и праці вона м е р т в а . Т о м у п о п у л я р н і тут в е ч о р и « Т р у д о в і й ініціативі — агроном і ч н у та і н ж е н е р н у п і д т р и м к у » .

В ч е н і с п р а в е д л и в о в в а ж а ю т ь , щ о в е п о х у НТР відбувається процес переміщення н а в а н т а ж е н ь з ф і з и ч н и х на психологічні. Т о м у с т о с у н к и в к о ж н о м у т р у д о в о м у колективі повинні б у д у в а т и с я так, щ о б с т в о р ю в а в с я с п р и я т л и в и й п с и х о л о г і ч н и й к л і м а т д л я т в о р ч о ї праці. О д н и м з повчальних прикладів умілого використання цих р е з е р в і в м о ж е б у т и д і я л ь н і с т ь к у л ь т о с в і т н і х з а к л а д і в того ж таки В о л н о в а с ь к о г о р а й о н у . В з я т и хоча б З л а т о у с тівський культурно-спортивний комплекс. Тут цікаво, о р и г і н а л ь н о « о б і г р у ю т ь » т р у д о в і с п р а в и , в и к л и к а ю ч и дух з м а г а н н я і в з а є м о д о п о м о г и , ф о р м у ю ч и п с и х о л о г і ю однодумців. П р о ц е й д е т ь с я не т і л ь к и на к л у б н и х в е ч о р а х , у наочній а г і т а ц і ї , — в ж е при в ' ї з д і в З л а т о у с т і в к у вас з у с т р і ч а є с т а р и й в і т р я к , щ о с и м в о л і ч н о р о з т а ш у в а в с я б і л я колгоспного м у з е ю , в я к о м у т о ч и т ь с я п р е д м е т н а р о з м о в а про м о ж л и в о с т і м і с ц е в о г о г о с п о д а р с т в а в і н т е н с и ф і к а ц і ї виробництва. М у з е й н а « м о в а » — мова фактів, експонатів, д о к у м е н т і в про р е ж и м е к о н о м і ї , р а ц і о н а л і з а т о р і в - у м і л ь ців, про о с в о є н н я с у м і ж н и х п р о ф е с і й т о щ о .

У селі з в и к л и до к л у б н и х р е п о р т а ж і в «24 години з ж и т т я н а ш о г о к о л е к т и в у » , п р и с в я ч е н и х п и т а н н я м дії п р о т и п е р е в и т р а т н о г о г о с п о д а р с ь к о г о м е х а н і з м у . А к ц е н т р о б и т ь с я на п о ш у к ш л я х і в р о з в ' я з а н н я з л о б о д е н н и х п р о б л е м сільськог о с п о д а р с ь к о г о в и р о б н и ц т в а . Н е т і л ь к и спеціалісти, а й рядові працівники заінтересовано говорять про кінцевий продукт, коефіцієнт трудової участі. О т а к в х о д и т ь у с в і д о м і с т ь л ю д е й новий тип е к о н о м і ч н о го м и с л е н н я . П р и м і т н а д е т а л ь : у р а й к о м і партії р е з о н н о в в а ж а ю т ь , щ о к о л и з а в і д у ю ч и й с і л ь с ь к и м к л у б о м не знає, с к а ж і м о , с к і л ь к и в к о л г о с п і о д е р ж а л и тієї чи і н ш о ї п р о д у к ц і ї з г е к т а р а , то ц е — н а д з в и ч а й н а подія. Б о як він у т а к о м у разі о р г а н і з о в у в а т и м е роботу? Ц е характерна рисочка в осмисленні неабиякої ролі клубу в економічних справах г о с п о д а р с т в а . Щ о ж т а к е с ф о р м о в а н е е с т е т и ч н е с т а в л е н н я до праці? Ц е в і д ч у т т я к р а с и , п о е з і ї , в е л и ч і в і л ь н о ї праці. О с ь я, механізатор, о б р о б и в поле і м и л у ю с ь ним: це я зробив! Тут т р у д і б р а к — п о н я т т я н е с у м і с н і , я к у м е х з а г о н і Г е р о я С о ц і а л і с т и ч н о ї П р а ц і М и к о л и І в а н о в и ч а Ш п о р е н к а з Волн о в а с ь к о г о р а й о н у . П о л я м , які о б р о б л я є ц е й загін, щ о р о к у після атестації з а с л у ж е н о п р и с в о ю ю т ь почесний Знак я к о с т і . А д ж е п р а ц я , ї ї п л о д и — не т і л ь к и м о ї т у р б о т и і т р и в о г и , а й м о я г о р д і с т ь , ч е с т ь . Ч и не про це д у м а в М . Г о р ь к и й , к о л и , в і д п о в і д а ю ч и на з а п и т а н н я : « Щ о таке т а л а н т ? » , г о в о р и в : « Ц е , в о с н о в і с в о ї й , л ю б о в до с п р а в и » . Д о п о м о г т и л ю д и н і п о б а ч и т и і п е р е ж и т и р а д о с т і праці, о с м и с л и т и їх — в д я ч н а м і с і я н а ш о ї к у л ь т у р и .

Г.

ВИШНЕВСЬКА, культпрацівник.

в

Екскурсію Новоселицькому сільському музеї атеїзму веде учениця 9-го класу Орися Кушнір.

Г

арне село Н о в о с е л и ц я К е л ь м е нецького району ЧернівецькоТ області, що й казати. А скільки таких на Радянській Буковині! І в к о ж н о г о — с в о я краса, свій візерунок будинків, криниць під витонченим плетивом різьблених дашків. Д о речі, Н о в о с е л и ц ю з I I 1107 д в о р а м и відзначено за успіхи у б л а г о у с т р о ї Грамот о ю В Д Н Г У Р С Р I I ступеня. Б а г а т ь о м садибам присвоєно звання « П о д в і р ' я зразкового порядку». О с т а н н і м ч а с о м його вибороли сім'ї колгоспного слюсаря П. І. Тихохода, ш о ф е р а В. Д. Ткачука, тракториста Д. В. Боднага... К о ж н о м у , хто б а ж а є прикрасити своє ж и т л о , подвір'я, правління місцевого господарства імені Свердлова подає д о п о м о г у . І все ж є в селі дім, який з повним правом м о ж н а виділити с е р е д інших. М е ш к а є в ньому с і м ' я директора Новоселицького Будинку культури М и к о л и Івановича Кушніра. С т о ї т ь о с е л я у центрі села, охайна і світла, з л ю б о в н о в и м а л ю в а н и м и ґаночками, т е р а с о ю . В інтер'єрі н е м а є міщанської зайвини, в у с ь о м у — легкість, простір, затишок. Ж и т т я родини К у ш н і р і в ось у ж е протягом двадцяти років, відколи Микола Іванович директорує, я в л я є с о б о ю д л я односельців не тільки приклад працьовитості, цілеспрямованості, а й взірець високої культури. Самовідданості і якнайповнішої самовіддачі у ділі. Хіба м о ж н а б у л о , с к а ж і м о , всидіти дома, коли вшановували учасників війни, ветеранів? « П е р е д В і ч н и м в о г н е м всі ми в вічнім боргу!» — кликали на зустріч слова оголошень. І вони йшли с і м ' я м и , з дітьми, несли квіти к о л и ш н і м бійцям, котрі б о р о н и л и ці хати,— нескореним, незабутнім. Р о з п о в і д ь про тих, хто не повернувся, с у п р о в о д ж у в а лась п о к а з о м портретів, які д е м о н с т р у в а л и на екрані ч е р е з епідіаскоп... Г о м і н прокотився залом, коли п е р е д ним постали юні о б л и ч ч я Петра та Ф е в р о н і ї В о р о ж б и т і в . Щ а с л и в а молода пара. Які ж вони о б о є були вродливі! Та погас екран, і на сцені — тільки літня жінка, Ф е в р о н і я М и к о л а ї в н а . Тієї ж миті до неї поспішили діти, онуки, правнуки. їх б і л ь ш е 20 у великій родині, бо

коли прийшла похоронка, в с і м ' ї б е з батька лишилися с е м е р о . Про те, як н а б л и ж а л и П е р е м о г у , як досі б е р е ж у т ь ч е р в о н о а р м і й с ь к і к н и ж к и з слідами крові на них, як на фронтах у короткі хвилини перепочинку снилися с о л д а т а м новоселицькі хліба, м и р н е небо, й ш л о с я на вечорі. І то — заслуга д и р е к т о р а , ради культурно-спортивного к о м п л е к с у , активістів, які прагнуть знайти к о ж н о м у з а н я т т я до душі. Як не зайняті л ю д и р о б о т о ю , а щ о м і с я ц я з б и р а ю т ь с я у ш к о л і знань про природу і суспільство. Тематика занять постійно оновлюється. Загальний інтерес в и к л и к а ю т ь і щотижневі огляди новин «Світ за т и ж д е н ь » , щ о їх п е р е д кіносеансами проводить учительпенсіонер М . М . Ж и т а р ю к . Особливо популярні в е ч о р и запитань та відповідей. Р о з м о в а тут в е д е т ь с я н е в и м у ш е н а , відверта. Нерідко виникають с у п е р е ч к и , перем о ж н и ц е ю в яких виходить наука. Активні учасники таких в е ч о р і в — учителі м і с ц е в о ї ш к о л и М . Є . Б є л і ч у к , Г. Г. Саєвська, В. В. Бабинський, В. С. С т р і л ь ч у к ,

д и р е к т о р д е с я т и р і ч к и Л. О . С т р і л ь ч у к . Прості й дохідливі з а н я т т я в гуртку д л я наймолодших «Іскорка». Це здебільшого ігри, розваги, в ході яких педагоги р о з ' я с н ю ю т ь м а л ю к а м те, що їх цікавить: « Щ о таке сніг?», « Ч о м у випадає дощ, гримить грім?» та інше. Р е з у л ь т а т и відчутні. Всі діти з в і р у ю ч и х с і м е й цього року прийняті в ж о в т е н я т а . Та о с о б л и в о радісно, коли з м а р н о в і р с т в о м поривають цілі родини. Так, відійшов од секти Василь Ф е д о р о в и ч К а р а л а ш , нині один з кращих механізаторів місцевого колгоспу, повернувся в с е л о після дійсної с л у ж б и в а р м і ї с т а р ш и й син Д м и т р о , а м о л о д ш и й , Володим и р , нині с л у ж и т ь , дочка — старшокласниц я Валентина — член у ч к о м у школи. Хороші відгуки надходять про р о б о т у м а т е р і — Тамари Данилівни, яка т р у д и т ь с я на птахофермі. Учні 4—7-х класів с т а ю т ь ч л е н а м и гуртка « Ю н и й атеїст», старшокласники — переконаними а т е ї с т а м и . З о п а н у в а н н я м навчальних п р е д м е т і в с к л а д н і ш и м и стають їхні запитання щ о д о б у д о в и Всесвіту, з різних галузей знань. З а н я т т я з ними відбу-

У ПЛИНІ ДОЛІ ЩАСНОЇ М

12

ваються в Ленінському залі, залі контрпропаганди, м у з е ї «Червона гвоздика». Усі вони створені в школі за д о п о м о г о ю батьків, господарі тут — діти. Сільський лікар М . Я. Лічук, керівник секції К С К «За здоровий побут», головну увагу приділяє профілактиці шляхом лекцій, бесід. Систематично веде науковоатеїстичну пропаганду м у з е й історії села, створений під керівництвом того ж таки всюдисущого М . І. Кушніра. Линуть мелодії з вікон новозбудованої дитячої музичної школи, не з а л е ж у ю т ь с я книги на полицях бібліотек — їх тут три. Щойно у видавництві « М о л о д ь » вийшла книжка П. Дарманського « З е м н і д ж е р е л а «святого письма», а в селі ї ї в ж е прочитали і обговорили. П е р ш и м читачем був директор Будинку культури. Бібліотекарі Е. К. Беймо і В. Ю . Грициненко організували клуб молодих господарок «Вербиченька». Спілкування с і м е й за чаєм, тістечка власного приготування, обмін рецептами кулінарії, таємницями рукоІ Ш Ш б е с і д и у д р у ж н ь о м у колі, музика, пісні, танці... Кімнати не в м і щ у ю т ь бажаючих. Усіх зацікавило, з о к р е м а , заняття про давні й сучасні обряди. В ж е протягом 15 років у Новоселиці немає ні вінчань, ні хрещень. Та й навіщо вони молодим, коли в їх урочисті дні колгосп перед усім с е л о м відчиняє двері Будинку культури. Тут, на сцені, реєструють новонароджених. Х о ч е ш привітати, сказати добре слово, вручити подарунок — будь ласкаї Зробити це можна перед усією громадою. З а т е в домашніх умовах менше стало гучних весіль на 500 і більше чоловік! Скромність, культура взаємин входять у побут.

І все ж , як вважає голова координаційної ради К С К секретар партійної організації колгоспу В. М . Рябий, зроблено ще далеко не все. На його думку, слід поліпшувати методику науково-атеїстичної пропаганди, ще недостатньо наочності, фільмів на ці теми, необхідних розробок, рекомендацій. Зрослий культурний рівень сільських жителів вимагає високої відповідальності при підготовці заходів. Обласне управління культури має краще враховувати специфіку праці на селі. Так, узимку, коли є вільний час, гастрольних колективів не дочекаєшся. Вони ч о м у с ь здебільшого прибуваючі* ДОйвесні, влітку, коли кожна хвилина на обліку. Жнива — особлива пора й у роботі культармійців. Змагання в ці дні буквально «закипає». Молодий механізатор Анатолій Ж и т а р ю к другий рік поспіль виборює першість, о д е р ж у є подарунки: телевізор, мотоцикл... Економісти підрахували, що перемогу принесла зайва година роботи комбайна. Темпи вирішують усе. Років 20 тому тут збирали по 16 центнерів зернових на круг, нині — по 46! Цього року т е ж будуть щедрі обжинки. З б е р у т ь с я механізатори на свій традиційний вогник у Будинку культури. Радісне це свято для села. Якось у розпал його одии э механізаторів, котрі сиділи на почесних місцях, попросив слова: — О ц е ви, дівчата, нас вітали, гарно співали, спасибі вам. А л е я сам співати музико! Н у м о , хлопці, утнемо нашої, механізаторської! І полетіла та пісня ревної праці, щасної долі а ж ген над селом, зачарована, виколисай« хлібами. Бо час такий. Д у ш і співати хочеться...

Л.

ПОЛІСЯНКА.

ДЕ ВЧАТЬ ЛІТАТИ? Вірші він писав російською мовою і підписував псевдонімом «Аист». Втаємничені знали, що то була абревіатура від російського звучання його ініціалів та перших двох літер прізвища — Олександр Іванович Стовба. Так ласкаво називали його близькі. Навіть колишня завідуюча дитячою б і б л і о т е к о ю Поліна Іванівна Целік не втрималася від давньої звички, коли розповідала про нього на зустрічі з юними читачами. З материнською теплотою вона згадувала: — Книги він л ю б и в , здавалося, над усе... Скромна дитяча книгозбірня-філіал № 8 Дніпродзержинської Ц Б С . Звичайнісінький багатоквартирний будинок на перехресті робітничого присілка. Частину кімнат на п е р ш о м у поверсі займають стелажі. У проході м і ж ними — невеликий стенд з кількома томиками, виставленими навколо збільшеного фото молодого офіцера: м у ж н і риси обличчя, трохи здивований погляд. Це меморіальний куточок Олександра Стовби. Тут у шкільні роки він подовгу засиджувався вечорами. Довірливо дебютував перед д р у з я м и віршованими вправами, ділився мрією про військову с л у ж б у , котра згодом і привела його у Київське вище загальновійськове командне училище імені М . В. Ф р у н з е . М о л о д о м у командирові мотострілецького взводу комуністу Олександру Стовбі судилося до б о л ю коротке життя. Виконуючи священний інтернаціональний обов'язок, він поліг у б о ю с м е р т ю хоробрих. До рідного міста повернувся світлою пам'яттю кавалера ордена Леніна, вулиц е ю свого імені, комсомольсько-молодіжною з м і н о ю місцевого виробничого об'єднання « А з о т » . А щ е — поетичними збірками, яких так і не побачив, ф і л ь м о м , о ц и м м е м о р і а л о м у бібліотеці свого дитинства... С ю д и приходять майбутні поети. Тепер їх зустрічають донька Поліни Іванівни — Тетяна, її однолітки Ольга Заброда і Наталія Ж у л і д о в а на чолі з досвідченим пропагандистом літератури М а р и н о ю Василівною Новопашиною. На вахті — інша зміна бібліотекарів. Та непорушними лишаються традиції відданого с л у ж і н н я книзі, гаряче прагнення краще використовувати її невичерпну виховну силу. Марина Василівна приїхала у Дніпр о д з е р ж и н с ь к кілька років тому з Якутії. С а м е там випускниця Бузулуцького бібліотечного технікуму прикипіла д у ш е ю до бібліотечної справи, хоч як трудно було під час багатодобових п о д о р о ж е й по оленярських стійбищах з в а ж к и м и стосами книг. У тих умовах єдиною м і р о ю праці слугувала не кількість охоплюваних читан-

13

ням, а ревне прилучення до книги кожної людини. Звідти Новопашина, певне, й винесла тверде переконання у тому, яке важливе значення має особиста причетність бібліотекаря до плекання паростків дружби м і ж читачем і книгою. З м е т о ю профорієнтації юних завсідників бібліотекарі восьмого філіалу створили клуб «Про людей хороших», залучили до нього батьків, учителів сусідньої тридцять с ь о м о ї школи. Розробили докладну програму занять, розраховану на учнів 5— 6-х класів. Вона передбачала поглиблене ознайомлення дітей з виданнями про працю, бесіди про конче потрібні для підприємств району професії хіміків, будівельників. Влаштовувалися зустрічі зі знатними виробничниками, екскурсії на заводи, будови, в професійно-технічні училища. Велася копітка робота по приверненню уваги школярів до справ старших. Аби призвичаювалися, примірялися до їхнього кроку. То нагадувало лелече гніздо, де нову пташину порість терпляче вчать ставати на крило. Так от, про клуб. Хоча організатори покладали на нього великі надії, віддача виявилася невтішною. У значної кількості членів клубу до восьмого класу зменшувався або й зовсім пропадав інтерес до влаштовуваних заходів. Значить, багато чого до кінця не продумали.

Усе змінилося, коли до клубу почали залучати не п'яти-шести-, а семи-восьмикласників. Б л и ж ч е до шкільних випусків. Тієї пори, коли у підлітків помітніше виявл я ю т ь с я нахили, гостріше сприймається прочитане, ліпше запам'ятовується почуте і побачене під час бесід, зустрічей, екскурсій. Відтак серед учнів профтехучилищ бібліотекарі все частіше зустрічають своїх вчорашніх вихованців. Лише минулого року, наприклад, оволодівати робітничими професіями пішло дванадцятеро активістів клубу. Це була хай і невелика, але перемога. І підвалини її — в конкретному, спрямованому індивідуальному керівництві читанням. В тому, що врешті-решт і становить головне призначення бібліотечних турбот: спиратись не на опосередковану масу читачів, а на індивідів. І якомога доконаніше впливати, вивчаючи запити, відкриваючи нахили. А л е як відзначати обсяг такої роботи, ч и м її вимірювати? Дитяча бібліотека-філіал, що про неї ідеться, вважається однією з кращих у місті. Відповідно до плану на кожного працівника припадає тисяча з гаком читачів. Постійно витримується річна кількість

відвідувань — 33 тисячі. С п р а в л я ю т ь с я бібліотекарі і з доведеним до них завданням щодо кількості масових заходів — 40 літературних ранків, зустрічей, днів бібліографії, інформації. І з визначеними їм 170 бібліотечними уроками, які належить проводити в школах № 14, 20, 37 протягом навчального року. І з обслуговуванням дошкільних закладів району — ознайомленням малюків з випусками серії «Библиотеки детского сада». З в е д е н н я м папок вирізок, індивідуальних планів читання, картотек читацьких інтересів... Усі ці підзвітні нормативи випливають із системи планування бібліотечної роботи, котра складалася протягом десятиліть. За ними оцінюється діяльність. Визначаються переможці змагання. О б у м о в л ю є т ь с я характер заохочень. Не можна сказати, що планове б е з м е ж ж я обходить індивідуальну роботу з читачами. Тї обов'язковість не тільки називається, а й неодноразово підкреслюється. І все-таки ця робота не займає в системі планування належного місця. Поряд з іншими завданнями, що ставляться зверху, вона виглядає нечіткою, ніби р о з м и т о ю . М о в л я в , є плани читання — от і добре. Ведуться картотеки читацьких інтересів — теж непогано.

А що за ними? На визначальне значення індивідуальної роботи як найважливішої ф о р м и виховання гранично чітко звернено увагу в Політичній доповіді Центрального Комітету К П Р С X X V I I з'їздові Комуністичної партії Радянського С о ю з у . «Не м о ж н а сказати,— підкреслено в д о к у м е н т і , — що ї й не приділяється увага, але і в ідеологічній сфері серйозно заважає звичний «валовий» підхід. Цифри тут дійсно справляють враження... Та чи не зникає в такому мигтінні цифр і «охоплень» жива людина?»

Поставлене питання, ясна річ, стосується й бібліотечної статистики. Сумна її дійсність у тому, що при оцінці роботи тут так само переважає громаддя «валу», гонитва за громогласністю цифр, які м а ю т ь неодмінно зростати. Бібліотекарі — люди працьовиті. Не позичати ї м ні старанності, ані відданості справі. У цьому переконують акуратність виконання планових завдань, якість декотрих цифрових показників. Проте як це позначається на ефективності читання, однозначно відповісти важко. Зауважимо: ми а ж ніяк не проти планових завдань чи бібліотечної статистики. Вони потрібні. Однак у розумній пропорції в тому огромі звітностей, які покладаються на бібліотекаря. П е р ш за все з індивідуальною р о б о т о ю . Додамо й таке. Якщо індивідуальну роботу визнано найважливішою для бібліотекаря — а тут іншої думки серед професіоналів бути не м о ж е , — то логічно зажадати від нього бути і п е р ш и м читачем

РЯДКИ З ЧИТАЦЬКИХ ЛИСТІВ Свято дитячої книги відбулося у Великій Багачці Полтавської області. Його провели шкільна і районна бібліотеки для дітей. Присутні почули цікаві розповіді про нові видання, творчість видат-

книги, про яку він веде бесіду, яку рекомендує. Отут і правомірне запитання: де взяти, звідки викроїти для цього час? Бо саме брак останнього і призводить до того, що особисте ознайомлення бібліотекаря з літературою о б м е ж у є т ь с я студіюванням видавничих анотацій. А цього надто мало для поглибленого о з н а й о м л е н н я з к о ж н и м ' н о в и м виданням. Щ о д о індивідуальних планів читання, то, так само як і всюди, є вони й у в о с ь м о м у філіалі дитячої бібліотеки Дніпродзержинська. Як у наявності тут і картотеки читацьких інтересів. Та коли порахувати охоплених цими ф о р м а м и обслуговування читачів, їх виявиться не б і л ь ш е кільканадцяти. Останні увійшли до «валу», в опосередковані безликі показники.

Д о с к і п у є м о с я у Новопашиної: — А чи є змога збільшити оті кільканадцять? Вона відповідає з явною безпорадністю: — За рахунок чого? Коли? То правда. Під п р е с о м «валу» важко вимагати від бібліотекаря чогось більшого. Якось у книгозбірні побувала з перевірк о ю райвиконкомівська комісія. Д о речі, була ця перевірка однією з безлічі інших — вибіркових, фронтальних, чергових і взагалі невідомо чим викликаних. Одна з перевіряючих, оглянувши приміщення, походивши м і ж тісних рядів стелажів, серйозно сказала: — Знаєте, загалом непогано. А л е нас цікавить, як ви допомагаєте загсу

Анекдот? Нічого подібного. Просто щ е одна ілюстрація того, як часом на місцях спрощено дивляться на роботу бібліотекаря, м а ю ч и ї ї чи не за прогулянку. А чи не краще б п е р е в і р я ю ч і й замість отієї недоречної «допитливості» справді допомогти бібліотеці? П р и м і р о м , в упорядкуванні приміщення, його обладнанні сучасними м е б л я м и , забезпеченні н о в о ю технікою. А м о ж е , якось і посприяти вивільненню од надміру «валу» на користь посиленої індивідуальної роботи? Це не побажання. Так велить прискорення руху життя, підвищення вимогливості до здійснюваного всіма нами. І бібліотекар я м и в тому числі. Тоді міцнітиме дружба читачів з книгою, зростатиме любов до неї, дієвість її впливу. І, що найважливіше, впевненіше ставатимуть на крило нові й нові лелеки. ...Він називав себе по-російськи — «Аист». Л е л е к о ю злетів він над нами в і м ' я добра, в і м ' я щастя. І ці найвищі духовні якості прищепила йому скромна бібліотека. А коли б не запримітили, коли б потонули в паперово-статистичному коловороті?..

С.

БОГДАНОВИЧ.

них письменників. Проводився і прилюдний захист формуляра на т е м у : « В ч у с я не тільки за підручниками». Найактивніших любителів, книги оповили святковими стрічками « К р а щ и й читач». Б. З О Л О Т А Й К О , заступник

директора Великобагачзнської ЦБС.

14

ХР@НІКА

події, факти ЗНАХІДКИ «ОДЕСІКИ»

В О д е с ь к о м у Будинку вчених працює самодіяльний клуб «Одесіка». Тут збираються науковці, письменники, архітектори, артисти, ветерани праці — залюблені в рідне місто краєзнавці. От у ж е два десятиріччя вони віддають години дозвілля вивченню і популяризації минулого й сьогодення містагероя. Це завдяки їх старанн я м у нових районах міста засновано вулиці Багрицького, Ільфа і Петрова, провулок Віри Інбер, встановлено меморіальну д о ш к у на будинку, де жив і працював І. Бабель, відзначено багато історичних подій. А почалося все з випадку. В перші повоєнні роки група ентузіастів-краєзнавців звернула увагу на скромний дерев'яний обеліск на околиці міста з написом про похованих тут двох невідомих бійців. Краєзнавці подумали: а ч о м невідомі? У старожилів дізналися, що тут захищали місто зенітники. З в е р н у л и с я до архівних матеріалів. Останні й допомогли встановити дату загибелі воїнів, їх імена, адреси родичів.

Завдяки наполегливим пош у к а м інженерові-фронтовикові Р. О. Ш у в а л о в у і його о д н о д у м ц я м вдалося встановити імена 15 воїнів, які раніше вважалися невідомими. Розшукали вони і 22 Героїв Радянського С о ю з у , уродженців Одеси, прізвища яких не були записані на пам'ятній стелі в центрі міста.

Настійність краєзнавців, як правило, завершується маленькими відкриттями. Скаж і м о , в О д е с і певний час жила О . М . Коллонтай — революціонерка, відомий радянський дипломат. Вивчаючи архівні документи, старі періодичні видання, спогади сучасників, члени «Одесіки» зібрали й систематизували багатий матеріал про діяльність Олександри Михайлівни тієї пори, її велику агітаційно-пропагандистську роботу на підприємствах і у військових частинах в 1921 — 1922 роках, виконання численних доручень губко му

парти, виступи у пресі, на мітингах трудящих... А б о такий приклад. Р. О. Ш у в а л о в — давній шанувальник творчості А н н и Ахматової. З н а й о м л я ч и с ь з ї ї біографією, краєзнавець звернув увагу на слова поетеси про те, що жила вона в О д е с і на тихій дачній вуличці у з д о в ж Великого Ф о н т а н у . А л е в якому будинку? Чи зберігся він? На допомогу прийшли довідники, спогади сучасників. Нарешті пощастило встановити щ е одну цікаву історичну деталь. Так б у л о і з в і д т в о р е н н я м подробиць перебування в Одесі у 1848 і 1852 роках М . В. Гоголя, п о ш у к о м будинку, де письменник працював над « М е р т в и м и душами», з в и в ч е н н я м одеського періоду ж и т т я російського письменника М . Г. Г арінаМихайловського, історією будівництва під час громадянської війни в у з ь к о к о л і й к и д л я завезення палива на водопровідну станцію, що забезпечувала О д е с у питною водою.

колективів без творів самодіяльних к о м п о з и т о р і в народного артиста СРСР А . Т. А в д і є в с ь к о г о , народних артистів У Р С Р А. М . Пашкевича, А. М. Кушніренка, Є . І. Кухар ця, І. М . С л ь о т и , заслужених артистів УРСР М . Я. П о п е н к а , О . М . Стадника та багатьох інших. На заваді їх т в о р ч о с т і — недостатня увага Спілки композиторів р е с п у б л і к и , обласних відділень М у з и ч н о г о товариства УРСР. Г остро стоїть питання пропаганди і пошир е н н я а м а т о р с ь к и х музичних творів: а д ж е те, щ о публі-

к у є т ь с я , — краплина в морі. С а м о д і я л ь н и м м и т ц я м необхідно частіше зустрічатися, обмінюватись концертами. Н о в і о б р і ї д л я їхніх пошуків і знахідок відкриває другий Всесоюзний фестиваль нар о д н о ї творчості, присвячений 70-річчю В е л и к о г о Ж о в т ня.

вень р о л ь м у з и ч н о ї культури у ф о р м у в а н н і високих громадянських, патріотичних я к о с т е й сучасника говорили з а с л у ж е н и й артист УРСР хормейстер а н с а м б л ю пісні і танцю Полтавського міського Палацу к у л ь т у р и В. Ю . МІЩ Е Н К О , з а с л у ж е н и й працівник к у л ь т у р и У Р С Р донеччанин О . О . С М О Л Я Н С Ь К И Й , заслужений діяч мистецтв У Р С Р п р о ф е с о р Ровенського педінституту В. В. Т О Л К А Н Ь О В та інші.

П р о покликання а м а т о р і в підносити на якісно новий рі-

В. М А К С И М Е Н К О .

Нещодавно в Укрпрофраді відбулася творча з у с т р і ч із с а м о д і я л ь н и м и композиторам и республіки. П е р е д ними виступив с е к р е т а р У к р п р о ф ради В. В . К У Л И К .

ШШІІШІІ/І ШШШ

Краєзнавці з «Одесіки» розповідають громадськості про знахідки, читають лекції, виступають у пресі. В. Б Є Л Я Є В , ветеран

Великої

Вітчизняної

СПІВЦІ РІДНОКРАЮ Н е в и ч е р п н и м и народними д ж е р е л а м и з а в ж д и повнилася скарбниця вітчизняного мистецтва. Як тисячі маленьких с т р у м к і в ж и в л я т ь могутню річку, так і сотні самодіяльних к о м п о з и т о р і в , поетів-піснярів, в и к о р и с т о в у ю ч и у с в о ї й творчості самобутній ф о л ь к л о р і місцеві традиції, збагачують нашу пісенну і музичну культуру. Багато корисного для ї ї розвитку дав Всесоюзний огляд самодіяльної художньої творчості трудящих, присвячений 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. В ньому взяли участь півтисячі самодіяльних композиторів нашої республіки, я к і створили понад шістсот вокальних, хорових та інструментальних творів. К о ж е н четвертий з них увійшов до р е п е р т у а р у колективів художньої самодіяльності. З а останні три роки у видавництвах «Мистецтво» і « М у з и ч н а У к р а ї н а » випущено роботи шістдесяти аматорів. Нині в а ж к о уявити репертуар народних хорових

ХВИЛЮЮЧА ЗУСТРІЧ У приміщенні республіканського Палацу піонерів імені М . О с т р о в с ь к о г о відбулася зустріч учнів столичних культурно-освітнього училища та ПТУ взуттєвого об'єднання «Київ» з делегатами XXVII з'їзду КПРС і XXVII з'їзду К о м п а р т і ї України. Д и р е к т о р К и ї в с ь к о г о культосвітнього училища І. 3. П и л ь к е в и ч представив гостей — першого с е к р е т а р я Рокитнянського р а й к о м у К о м партії У к р а ї н и К и ї в с ь к о ї області У. М . М о с т и п а н , Г е р о я Соціалістичної П р а ц і генерального директора взуттєвого о б ' є д н а н н я « К и ї в » П. Ю . Тарасюка, бригадира верстатників м е б л е в о ї ф а б р и к и імені В. Б о ж е н к а І. М . Рахубу, першого с е к р е т а р я п а р т к о м у київських обласних органі-

зацій та установ О. О . М о р о за, робітника к о м б і н а т у «Киї в б у д і н д у с т р і я » М . М . Сергієнка, які поділилися враж е н н я м и від р о б о т и партійних ф о р у м і в , р о з п о в і л и про історичні завдання, накреслені партією на дванадцяту п'ятирічку і на перспективу до 2000 року. Делегати підкреслювали, що в епоху науково-технічної р е в о л ю ц і ї , коли КПРС виробила принципово новий стратегічний к у р с на прискорення соціально-економічного р о з в и т к у країни, о с о б л и в о г о значення набуває перетвор е н н я енергії партійних задумів на е н е р г і ю всенародних дій. В и р і ш а л ь н и м у цій велич е з н о ї ваги справі є л ю д с ь к и й фактор, активізації якого мають сприяти глибоко продумані е к о н о м і ч н а стратегія, соціальна політика, а т а к о ж цілеспрямована ідейно-виховна р о б о т а в їх нерозрив-

15

ній єдності, у т в е р д ж е н н я ділового, б о й о в о г о с т и л ю роботи скрізь і всюди.

З в е р т а ю ч и с ь до майбутніх представників робітничого класу та працівників ідеологічного фронту, промовці закликали їх бути гідною змін о ю старших поколінь, віддавати всі сили о п а н у в а н н ю обраних професій. На закінчення зустрічі учні культурно-освітнього училища дали концерт. М.

НЕСТЕРЕНКО.

1 ІГ

ШАБЛЯ І КНИГА Часто ми у я в л я є м о с о б і уславленого революціонера, полководця, державного діяча Климента Є ф р е м о в и ч а В о р о ш и л о в а величавим в е р ш н и к о м на б а с к о м у коні з високо піднятою ш а б л е ю у правиці та о р л и н и м поглядом, с п р я м о в а н и м у п е р е д . О с ь він торкає повід л і в о ю р у к о ю і м ч и т ь безстрашно на л ю т о г о ворога, в е д у ч и за с о б о ю лави червоноармійців... І далеко не к о ж е н з нас бачить його схиленим над книгою, з о ч и м а , що ж а д і б н о вбирають прочитане. Чи не найбільш з р и м о м о ж н а відчути це, побувавши у в о р о ш и л о в г р а д с ь к о м у м у з е ї маршала, куди минулого року з М о с к в и передано його особисту б і б л і о т е к у — понад 12 тисяч книг. ТТ «знайшли» у К р е м л і головний хранитель скарбниці п а м ' я т і К. Є . В о р о ш и л о в а О л е н а М и к о л а ї в н а К и я н к о , з а в і д у ю ч а науково-дослідним в і д д і л о м Л і д і я С е м е н і в н а Маслова, старший науковий співробітник музею Олександр Васильович Брусов. П е р е б у в а ю ч и в столиці нашої Батьківщини, вони з а п р и я т е л ю в а л и з М и х а й л о м О л е к с а н д р о в и ч е м М о р о з о в и м , котрий свого часу був п о м і ч н и к о м К л и м е н т а Є ф р е м о в и ча. Він з н а ч н о ю м і р о ю сприяв передачі бібліотеки у В о р о ш и л о в г р а д . Не ш к о д у ю ч и зусиль і часу, навіть за рахунок власних відпусток, ї з д и л и працівники м у з е ю до М о с к в и , аби підготувати до відправки книги, частина яких є антикварною літературою. Понад дві доби, д о л а ю ч и заметену снігом дорогу, спеціально обладнана вантажівка везла бібліотеку на Д о н б а с .

О . М . К и я н к о заводить м е н е у велику кімнату, вщерть заповнену книгами. О с ь вони, супутники видатного полководця. Тісно ї м на полицях. Та про все — по порядку.

В експозиції є ф о т о г р а ф і я К . Є . Ворошилова і його вчителя С. М . Р и ж к о в а . Вона повідала про п е р ш е з н а й о м с т в о з книгою, коли дванадцятилітнім К л и м переступив поріг з е м с ь к о ї школи. С а м е тоді син шляхового обхідника з села Верхнього Бахмутського повіту К а т е р и н о с л а в с ь к о ї губернії припав до д ж е р е л знань. Тут зберігається збірка поезій Т е р е н я Масенка « К и ї в с ь к і каштани» з а в т о г р а ф о м

автора. В ній в м і щ е н а п о е м а «Над тихою Л у г а н к о ю » , де є такі р я д к и : З Шевченком, Чеховим, Франком В ж е В о р о ш и л о в нерозлучний... Пізніше Климент Є ф р е м о в и ч напише у спогадах: « Р о з б у р к а н и й ш к о л о ю спраглий потяг до знань не полишав м е н е п о т і м усе ж и т т я , і я в м і р у своїх м о ж л и в о с т е й п р о д о в ж у в а в з а й м а т и с я с а м о о с в і т о ю , не р о з л у ч а в с я з книгами... Книги і с а м е ж и т т я стали м о ї м и у н і в е р с и т е т а м и , м о є ю «академією». П р а ц ю ю ч и на будівництві металургійного заводу на Д о н е ч ч и н і , ю н и й В о р о ш и л о в грунтовно з н а й о м и т ь с я зі с в і т о в о ю класик о ю , з т в о р а м и російських та українських письменників. М а ю ч и ч у д о в у п а м ' я т ь , багато прочитаного, о с о б л и в о вірші, завчав н а з у б о к . З Ш е в ч е н к о в о г о « К о б з а р я » міг цитувати навіть о к р е м і п о е м и . З г о д о м , у 1934 році, п а м ' я т а ю ч и про це, видатний діяч К о м у н і с т и ч н о ї партії Г. І. П е т р о в с ь к и й подарував йому геніальний твір з в л а с н и м ф а к с и м і л е . П о р я д з р е в о л ю ц і й н и м и творам и Пушкіна, Л є р м о н т о в а , Некрасова такі поезії прояснювали свідомість, породжували загострене почуття несправедливості, яку К л и м бачив навколо с е б е у тодішній д о р е в о л ю ц і й н і й дійсності. М а б у т ь , вони з м у с и л и його з р о б и т и один із перших своїх бунтарських вчинків — на вулиці не привітатися з поліцаєм Т р е к о в и м . Той о б р а з и в с я і вирішив затримати В о р о ш и л о в а . О д н а к м о л о д и й пролетар вчинив опір. Наступного д н я у р о б і т н и ч о м у селищі тільки й р о з м о в б у л о , що про цей випадок. У м у з е ї з б е р і г а є т ь с я ч е м о д а н ч и к Ворошилова, в я к о м у він т р и м а в своє нехитре майно. Цікаво, що тут б у л о ч и м а л о книг різноманітної тематики — «Популярна а с т р о н о м і я » К. Ф л а м м а р і о н а , «Наукові основи психології» В. Д ж е м с а , «Звірі, птахи й комахи середньоєвропейського лісу» В. Гааке та інші. Як б а ч и м о , коло інтересів юного робітника б у л о досить широким.

1898 р о к у на підприємстві у т в о р ю є т ь с я один з перших на Д о н б а с і с о ц і а л д е м о к р а т и ч н и х гуртків, який організував Іван О л е к с і й о в и ч Г а л у ш к о . Тут В о р о ш и л о в прочитав « М а н і ф е с т К о м у н і с т и ч н о ї партії» К. М а р к с а і Ф . Енгельса. З в і с н о , щ е далеко не все б у л о з р о з у м і л и м , о д н а к основну і д е ю збагнув: пролетаріат повинен об'єднатися в б о р о т ь б і проти класового ворога — б у р ж у а з і ї . Так, сторінка за с т о р і н к о ю , книги сприяли д у х о в н о м у з р о с т а н н ю Клима. Він закликає робітників активніше

16

Директор музею М. Носовський та головний хранитель О. М. Киянко вивчають нові надходження.

В.

Фото ЛІСНОГО.

з а и м а т и с я с а м о о с в і т о ю , а після від їзду Г а л у ш к а стає к е р і в н и к о м гуртка. Р а з о м з усіма вивчає твори Чернишевського і Д о б р о л ю б о в а , соціал-демократичну літературу. Д л я В о р о ш и л о в а , який з дитинства умів завоювати любов і приязнь оточуючих, організувати їх, повести за с о б о ю , книга була м о г у т н ь о ю п і д п о р о ю . Він р о б и в усе м о ж л и в е д л я того, щ о б світло мудрості д ж е р е л книжкових сприяло вихованню все нових і нових бійців р е в о л ю ц і ї . Ініціатор с т в о р е н н я легендарної П е р ш о ї Кінної армії і голова ї ї р е в о л ю ц і й н о ї Військової ради, К л и м е н т Є ф р е м о в и ч б у в одночасно й о р г а н і з а т о р о м занять з ліквідації неписьменності ч е р в о н о а р м і й ц і в .

З г а д у є боєць П е р ш о ї К і н н о ї ветеран партії та г р о м а д я н с ь к о ї війни М а т в і й Матвійович Л е г е н ч е н к о , з я к и м м е н і пощастило зустрітися у В о р о ш и л о в г р а д і :

¥

— Ворошилов був прекрасною людиною. Всі любили його. З а в ж д и бадьорий, підтягнутий. Як зараз бачу: виступає, піднявшись на стременах. Голос дзвінкий. Полк стоїть у каре, і к о ж е н кіннотник тягнеться вперед, боячись пропустити хоч слово. Командир часто приходив у ескадрони. Р а з о м з дружиною Катериною Давидівною, яка працювала у політвідділі армії, вів роз'яснювальну роботу. Я мав на той час чотири класи освіти. Був читцем-бесідником. По пам'яті переказував майже дослівно виступи Климента Є ф р е м о в и ч а . Читав газету «Беднота». Була у нас організована за його ініціативою партійна школа, де ми, бійці-роз'яснювачі, підвищували свій освітній рівень. Коли проводили заняття з ліквідації неписьменності, використовували похідні форми роботи. О с ь приклад. Босць виї ж д ж а є наперед. Йому на спину чіпляють одну з літер алфавіту, яка с а м е вивчається. Ескадрон хором виспівує ї ї , якщо це голосна, або бубонить, якщо приголосна...

У другій половині 20-х років, перебуваючи на посту народного комісара у військових та морських справах, К. Є . Ворошилов б е р е участь у р о з р о б ц і Бойового статуту артилерії. Логічно припустити, що при цьому йому згодилася книга « І с т о р і я артилерії» — букіністичний релікт, виданий 1684 року н і м е ц ь к о ю м о в о ю , інші твори подібної тематики. Один з перших Маршалів Радянського С о ю з у наполегливо вивчав ленінські праці, збірники по зовнішній політиці нашої країни, « І с т о р і ю дипломатії», що допомогли йому взяти участь у знаменитій Тегеранській конференції. У повоєнні роки найбільш яскравим видається випадок, коли, побувавши в гостях у таджицьких колгоспників, Ворошилов з Москви вислав ї м 200 томів сільськогосподарської літератури і 50 — з власної бібліотеки літератури художньої з тим, аби і тут книга слугувала л ю д я м .

17 дГ

Особиста бібліотека К. Є . Ворошилова є свідченням глибокої поваги, л ю б о в і та уваги громадськості, яку викликала до себе легендарна постать маршала. Тут книги з дарчими написами О л е к с і я Толстого, Віліса Лаціса, Олександра Ф а д є є в а , Валентина Катаева, Максима Рильського, Василя Касіяна... Є видання з екслібрисом маршала, його печаткою наркомвійськмора. К. Є . В о р о ш и л о в шанував і беріг книгу. Ті з них, що не мали належного вигляду, обов'язково перепліталися. їх у коричнюватих обкладинках зберігається в м у з е ї кілька сотень.

•

Бачиться мені революційний стратег з високим благородним ч о л о м , з проясненими глибокими очима, з о р і ю ч и м и у світ. М о г у т н ю постать о п р о м і н ю є ласкава усмішка, а в руці не войовнича ш а б л я , — книга знань і мудрості. м.

Ворошиловград.

Я.

ЧОРНОГУЗ.

РУКОСТИСКАННЯ ЧЕРЕЗ КОРДОНИ

1 З к о ж н и м р о к о м дедалі з м і ц н ю ю т ь с я культурні з в ' я з к и нашоТ республіки з заруб і ж н и м и к р а ї н а м и . Н е м а є континенту, де б не звучали у к р а ї н с ь к і пісні, де б не з а х о п л ю в а л и с я і с к р о м е т н и м и танцями, виступами бандуристів, скрипалів, театральних та інших колективів українського радянського мистецтва. Л и ш е торік, наприклад, за к о р д о н виїздили 65 художніх колективів і груп акторів, о к р е м и х виконавців. Вони побували в 35 країнах світу, і в с ю д и їхні виступи проходили з великим успіхом. Торік о с о б л и в о багато гастрольних прог р а м б у л о присвячено 40-річчю Перемоги. С а м е під ц и м д е в і з о м проходили Д н і СРСР в А в с т р а л і ї , у програмі яких б у л и , зокрема, виступи солістки Д е р ж а в н о г о академічного театру о п е р и та балету У Р С Р імені Т. Г. Ш е в ч е н к а народної артистки СРСР М . С т е ф ' ю к , артистів з а с л у ж е н о г о анс а м б л ю т а н ц ю У Р С Р « Ю н і с т ь » Львівського обласного у п р а в л і н н я профтехосвіти, тріо б а н д у р и с т о к — з а с л у ж е н и х артисток УРСР A. М а м ч е н к о , С. П е т р о в о ї , А. Шутько, соліста К и ї в с ь к о ї ф і л а р м о н і ї заслуженого артиста У Р С Р В. Б у й м і с т е р а . Як п о в і д о м л я в тоді кореспондент ТАРС з А в с т р а л і ї , нашу д е л е г а ц і ю вітав у Мельбурні національний с е к р е т а р товариства « А в с т р а л і я — С Р С Р » У. М о н т ь є . «Зустріч з вами, — сказав він, — це велике щастя для нас, австралійців. Д н і Радянського С о ю з у повинні п р о д е м о н с т р у в а т и , що народи С Р С Р і А в с т р а л і ї , які б у л и бойовими с о ю з н и к а м и в т я ж к і р о к и війни, можуть тепер з м і ц н ю в а т и д р у ж б у , в с е б і ч н е співробітництво і в з а є м о р о з у м і н н я в і м ' я миру на з е м л і » . З а л м у з и ч н о г о ф а к у л ь т е т у Австралійського національного у н і в е р с и т е т у в Канберрі, де виступали з к о н ц е р т а м и українські артисти, щохвилини вибухав оплесками. Глядачі захоплено вітали запальні танці, ліричні народні пісні. Такий художній колектив здатний зачарувати будь-яку а у д и т о р і ю , підкреслив к о м е н т а т о р австралійського т е л е б а ч е н н я . Подібні оцінки — не рідкість, коли за к о р д о н о м в и с т у п а ю т ь такі уславлені колективи, як Д е р ж а в н и й а к а д е м і ч н и й театр о п е р и та б а л е т у У Р С Р імені Т. Г. Ш е в ч е н ка, д е р ж а в н і з а с л у ж е н і а к а д е м і ч н і — анс а м б л ь т а н ц ю У Р С Р імені П. Вірського, український народний хор імені Г. Г. В е р ь о в к и , О д е с ь к и й д е р ж а в н и й акад е м і ч н и й театр о п е р и та б а л е т у .

С к а ж і м о , у багатьох країнах світу тріумф а л ь н о виступали представники столичного б а л е т у . Гіобували вони й на Кубі. У ц ь о м у з в ' я з к у гаванська газета « Г р а н м а » писала: « К о н ц е р т н а програма, н е з в а ж а ю ч и на ї ї нетривалість, дала змогу показати т в о р ч е о б л и ч ч я трупи, в якій б л и с к у ч е виступали Т. Таякіна, Л. С м о р г а ч о в а ,

Заслужений самодіяльний ансамбль танцю УРСР оПолісянка» Ровенського міського Будинку культури знаний далеко за межами Радянського Союзу. Иому гаряче аплодували шанувальники народного мистецтва в Угорщині, Німецькій Демократичній Республіці та інших країнах.

18

B. К о в т у н , В. Я р е м е н к о . В е р ш и н о ю програми стало гран-па з б а л е т у Л. Мінкуса «Дон-Кіхот», к о т р е н е о д н о р а з о в о переривалось тривалими о в а ц і я м и , так с а м о як і класичне па-де-де О б е р а у виконанні Т. Таякіної і В. К о в т у н а » . А щ е раніше калькуттська газета «Калантар» вмістила з а х о п л ю ю ч и й відгук на гастролі в Індії київського б а л е т у : «Це у р о к д л я нас — побачити, як культурна р е в о л ю ц і я в Р а д я н с ь к о м у С о ю з і розпочала нову главу в історії б а л е т у , о п е р и і театру, що п е р е б у в а л и в руках б у р ж у а з і ї до Ж о в т н е в о ї революції...» Подібна відвертість — м а л е н ь к а картинка до з ' я с у в а н н я суті явища, а с а м е : п о ш и р е н н я , пізнання правди про нашу країну. А д ж е не с е к р е т : за р у б е ж е м щ е не

поодинокі випадки недостатньої обізнаності, а то й досить хибного уявлення про життя в Радянському С о ю з і . І повноважні представники українського радянського мистецтва несуть світові правду про СРСР. Вона, ця правда, — в наших піснях і танцях, у звучанні оркестрів, у виставках, що розповідають про науково-технічний і соціальний прогрес у Радянському С о ю з і і передують виступам посланців У Р С Р за р у б е ж е м . Скільки разів, бувало, на далеких меридіанах трудящим хотілося поговорити з повпредами українського мистецтва, аби з'ясувати те, про що не д у ж е охоче пишуть б у р ж у а з н і газети а чи мовлять та показують їхні радіо й телебачення. Так було, наприклад, в Іспанії під час Всесвітнього фольклорного фестивалю, в якому взяв участь народний самодіяльний ансамбль танцю «Пролісок» Баришівського району Київської області. К о ж е н концерт цього колективу перетворювався там на велике свято д р у ж б и народів, хоча спочатку ніхто не віщував чогось подібного. Цікава деталь. Перший виступ баришівські танцюристи починали на стадіоні лише для 350 глядачів. Але ч е р е з годину їх було вже у десять разів більше, бо д у ж е швидко п о ш и р ю ю т ь с я оповіді про темпераментне самодіяльне мистецтво, на якому іспанці добре р о з у м і ю т ь с я . Ну хіба ж не символічно, що під час одного з концертів у духовній семінарії звучало громоподібне «браво!», а затим люди просили розповісти про Леніна і наших космонавтів. Багато з них уперше тримали в руках значки з радянською символікою і вперше чули про Радянську Україну. З к о ж н и м днем самодіяльний колектив ставав дедалі популярнішим серед вибагливих іспанських шанувальників танцювального мистецтва. Почастішали офіційні прийоми. Всюди були дружні рукостискання, схвильовані бесіди про мир і д р у ж б у , що підкріплювалися б а ж а н н я м краще пізнати одне одного. На тих прийомах місцеві аматори розучували український гопак, а наші актори збагатили свій репертуар іспанськими танцями.

У багатьох оселях на Піренеях лишилися українські рушники, керамічні вази, інші вироби наших народних майстрів. І не одна сотня місцевих жителів, гортаючи прекрасні фотоальбоми «Київ», «Київщина», «Духовні скарби України», надовго запам'ятає чудові виступи баришівських танцюристів, незборимий оптимізм і сонцеликість посланців Радянської України, які з м у ш у ю т ь дещо по-новому подивитися на, здавалося б, загальновідомі «істини».

Та поїздка «Проліска» примножила число наших друзів в Іспанії, посилила їхнє прагнення спілкуватися з нами, обмінюватися духовними скарбами, що д у ж е важливо нині, коли мілітаристські сили Заходу придумують всілякі баєчки про «радянську воєнну загрозу». Справжнє мистецтво має чарівну силу переконувати не лише в істинності суто мистецьких засад, що засвідчують відгуки зарубіжної преси про виступи повпредів творчих талантів нашої республіки за р у б е ж е м . «Радянський колектив «Пролісок» полонив іспанського глядача. Це не концертна програма, а справжнісінький спектакль. За п'ять років проведення фестивалів у нас не виступало жодного подібного колективу», — захоплено писала в ті дні одна з іспанських газет. О с ь так, через пізнання прекрасного, за кордоном з'ясовують і причини успіху радянських митців. Тому й читаємо з гор-

дістю: «Усім н о м е р а м властиві радість життя і радість танцю, втілені у вишуканих, витончених зримих образах. Здається, в артистів свято...» Вторячи аргентінцям, бразільці у т о ч н ю ю т ь : «Дивна краса балету імені Вірського походить передусім із вражаючого синтезу краси, грації, радості життя і великої л ю б о в і до своєї землі». Це маленьке відкриття — основна причина того, що наші і державні, й самодіяльні мистецькі колективи всюди за рубеж е м — бажані гості. У них прагнуть вчитися. Не випадково, наприклад, у Канаді було проведено семінар з української народної хореографії для з а р у б і ж н о ї української молоді — учасників танцювальних колективів, які є в багатьох провінціях Канади, а також у С Ш А , Австралії та інших країнах. Водночас у К и ї в с ь к о м у д е р ж а в н о м у інституті культури імені О . Є. Корнійчука проводився хореографічний семінар для танцюристів американського ансамблю імені Глінки. В останні роки поїздки радянських хореографів у Канаду, С Ш А , Ф р а н ц і ю стали традиційними. На подібні контакти значно багатші наші культурні зв'язки з колегами із братніх соціалістичних країн. О б м і н делегаціями, досвідом роботи, спільні постановки давно в ж е стали традиційними і досить плідними. Відповідно до плану співробітництва київської опери з Хорватським національним театром ( С Ф Р Ю ) наші митці здійснили постановку опери «Іван Сусанін» М . Глінки в Югославії. Відбулося кілька спектаклів при переповненому залі. Новинка надійно закріпилася в репертуарі загребського театру. Понад сімнадцять років д р у ж а т ь київська оперета і Пряшівський театр імені Й. Заборгського ( Ч С С Р ) . У результаті на нашій столичній сцені з'явилася постановка «Старої к о м е д і ї » , котру здійснив заслужений артист Ч С С Р Я. Шилан, а в Пряшеві з успіхом ставиться «Вільний вітер» І. Дунаєвського, чим наші друзі з а в д я ч у ю т ь народному артисту У Р С Р С. С м і я н у . Безперечно, від цього виграли і глядачі, і мистецтво. Культурні зв'язки нашої республіки в рамках співробітництва С Р С Р із зарубіжними країнами — то не лише гастролі професіональних та самодіяльних колективів, участь у всіляких фестивалях. Ц е ще й о б м і н художніми виставками, делегаціями, участь у конференціях, симпозіумах, престижних міжнародних конкурсах. Українські діячі культури і мистецтва виступали під час проведення Днів Радянського С о ю з у в Португалії, Нікарагуа, Ефіопії, Канаді, усіх соціалістичних країнах; Днів Києва у Кракові, Тампере; Житомирщини — в Тарнувському воєводстві (ПНР). Водночас у різних містах нашої республіки проходили концерти угорських і в'єтнамських артистів, митців споріднених міст з Італії, Польщі та інших країн. Відрадно, що в цих заходах дедалі активнішу участь беруть самодіяльні колективи. Д о б р е слово м о ж н а сказати про виступи за р у б е ж е м самодіяльного театру Теребовлянського районного Будинку культури Тернопільської області, що брав участь у II міжнародному фестивалі самодіяльних театрів у болгарському місті Благоєвграді. Д о б р о ї слави зажили в зарубіжних поїздках народний ансамбль пісні і танцю « К о л о с » Торчинського Б К Волинської області, ансамбль народного танцю «Дністер» Білгород-Дністровського міського Палацу культури імені Т. Г. Шевченка О д е с ь к о ї області.

Р а з о м з У к р а ї н с ь к и м товариством дружби і культурного зв'язку з зарубіжними країнами та іншими громадськими організаціями здійснюється активна виставочна діяльність. Торік, наприклад, у Португалії виставлялися твори з колекції Державного м у з е ю українського образотворчого мистецтва У Р С Р , в НРБ — дитячий малюнок. Кілька виставок і фотовиставок, присвячених 40-річчю Перемоги, досягненням УРСР під з о р е ю Радянської влади, було організовано в Нікарагуа, Аргентіні, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, у В'єтнамі та Югославії. У свою чергу трудящі нашої республіки мали нагоду ознайомитися із зарубіжними виставками — живопису і графіки канадських художників українського походження, іспанського майстра пензля Роберта Діаса де Орсіа, сучасних художників Генуї, народного прикладного мистецтва Угорщини. Лише минулого року на Україні гастролювали 59 художніх колективів і 79 окремих виконавців з 26 країн світу. С е р е д них — відомі камерні оркестри з Чехословаччини, Угорщини, Італії, Швейцарії, танцювальні колективи з Індії, Софійський драматичний театр, Паризький театр к о м е д і ї , артисти естради з Німецької Д е м о к р а т и ч н о ї Республіки, Болгарії, Польщі, Югославії. Ц я розповідь буде неповною, якщо нічого не сказати про участь українських митців у міжнародних конкурсах: вокаліст і в — у Бразілії (Г. Грицюк, II премія; О . Нечипоренко, диплом «За кращий акомпанемент»); у Ф р а н ц і ї ( М . Герасименко, I I I премія); артистів балету в Москві (В. Писарєв, І місце; В. Яременко, II місце); баяністів-вокалістів у Ф р а н ц і ї ( О . Івченко, І місце); екслібристів у ПНР, Італії (О. Криворучко, почесна медаль, I I I місце); л я л ь к о в о м у фестивалі у С Ф Р Ю (Київський ляльковий театр, диплом).

Ш и р о к а , різноманітна програма зарубіжних поїздок українських митців нинішнього року. С к а ж і м о , Д е р ж а в н и й академічний український народний хор імені Г. Г. Верьовки в ж е побував на гастролях у Бельгії, Ф р а н ц і ї , Швейцарії, кількох країнах Південної Америки. Київський державний академічний український драматичний театр імені Івана Франка гастролював у Болгарії. Н е з а б а р о м Державний заслужений академічний симфонічний оркестр У Р С Р виступить на фестивалі в Чехословаччині. Ряд самодіяльних колективів республіки побуває в Угорщині, Чехословаччині, Ю г о с л а в і ї , Ірландії і Канаді. О к р е м і виконавці запрошені на концерти в Бразілію, С Ш А , Канаду. Немає сумніву, що й ці виступи українських майстрів мистецтв пройдуть, як і завжди, з великим успіхом і сприятимуть р о з ш и р е н н ю та зміцненню міжнародних контактів, к р а щ о м у пізнанню трудящими інших країн величних накреслень X X V I I з'їзду К П Р С , м и р о л ю б н о ї зовнішньої політики С Р С Р , успіхів радянського народу в розвитку економіки і культури. Ласкаво просимо на українську з е м л ю кращі мистецькі колективи з інших країн. Хай міцніють наші зв'язки — заради миру і дружби. О. начальник

відділу зовнішніх Міністерства культури

ЗАЇКА, зв'язків УРСР.

ФЕЙЄРВЕРК

Натиснуто кнопку переносного пульта — і тієї ж миті з невидимого для глядачів майданчика стартували у високість тисячі зізноколірних зірок. Багряними протуберанцями запульсували гігантські фонтани, майнули крильми дивовижні жар-птиці, помчали стрімкі колісниці, розкрилися казкові квіти і дерева... Поки тисячі святково вбраних л ю д е й м и л у ю т ь с я цісю фесрією у зоряному небі, кілька піротехніків знову посилають вгору дивовижні фейерверки. Тх конструкції спочатку н а р о д ж у ю т ь с я в кабінеті завідуючого піротехнічною майстернею харківського Центрального парку культури і відпочинку Володимира Сергійовича Давтяна. Часто трапляється й таке: і матеріал хороший, і к о м п о з и ц і ю підібрано, а фейерверк не виходить. Його, на відміну од спектаклю чи кінозйомки, не можна повторити або зупинити — все робиться б е з чернеток. Тому багато разів доводиться переробляти ескізи схеми, монтувати установки, дбайливо підбирати піротехнічні суміші. Неабияких умінь і знань вимагає професія піротехніка. Він повинен бути сценаристом і р е ж и с е р о м , хіміком та м о н т а ж н и к о м , художником і музикантом, а н а с а м п е р е д — хороброю і сильною людиною. Ф е й е р в е р к и були відомі грекам і р и м л я н а м ще в античні часи під назвою «веселящі вогні». В ІндіТ для святкових процесій використовували бенгальські вогні. Як свідчать підручники з істо>ії середніх віків, порох винайшли китайці, але вони використовували його тільки для фейєрверків. В одному з літописів є описання обрядів східних слов'ян, присвячених богу небесного вогню Перуну: «Перун б ы ш е у них старейший бог, создан на подобие человека, е м у ж е в руках б я ш е камень многоцветный, аки огнь, е м у ж е яко богу ж е р т в у приношау, и огнь неугасны з дубового древня непрестанно паляху». Святкові гуляння слов'ян, відомі хороводами, танцями, змаганнями музикантів, скоморохів, відбувалися просто неба б і л я багаття, що ставало о б о в ' я з к о в и м вогненно-світловим фрагмено м урочистостей. Літописи донесли цікаві факти про «вогненні втіхи», що їх влаштовували за допомогою рослини—плауна-лікоподію. Вчений X V I I I сторіччя А д а м О л е а р і й писав: «Якщо крадькома набити трубку плауном і піднести ї ї до вогню, а потім дмухнути, несподівано викинеться яскраве полум'я. Воно чудове, весело дивитися на нього, особливо в темряві. Виграє різними кольорами». Ф е й е р в е р к досяг розвитку при Петрі І. Ю н и й цар влаштовував урочистості з приводу воєнних перемог, сімейних свят імператорської родини, сам брав участь у проведенні фейєрверків. У фондах Ермітажу зберігаються гравюри X V I I — X V I I I століть, на яких вони зафіксовані. Одна — робота художника А. Шхонебека — присвячена вогням у небі на ознаменування перемоги зосійських військ під А з о в о м . Кілька днів проходили тоді в Москві і бучні торжества на честь перемоги в битві під Полтавою. Датський посланник у Росії Юст-

Ю л ь так описує один з таких днів: «Запалили д у ж е красивий і примхливий фейєрверк... У н ь о м у — голубі й зелелі вогні, винайдені с а м и м царем, численні вогненні кулі і дощі, що перетворили ніч на ясний день...» У 1730 році на Васильєвському острові в Петербурзі був зведений відкритий театр фейєрверків, де проходили урочисті вистави. Сценарії готували А к а д е м і ї наук і мистецтв, офіцериартилеристи. На фоні величавої Неви відбувалися захоплюючі видовища в небі у супроводі музики, пісень, танців. Напередодні Великої Ж о в т н е в о ї соціалістичної революції в Росії діяли численні фейєрверочні фабрики, що пропонували свої послуги в о ф о р м л е н н і свят поміщикам, купцям. З одним представником такого підприємства — італійцем Р о д ж е р і — у 1926 році познайомився чотирнадцятирічний харківський хлопець Сергій Давтян. Відтоді він багато часу оддає цьому з а х о п л ю ю ч о м у мистецтву. Вивчив дивовижну науку фейєрверочних фігур: фонтанів, форсів, шлагів, ш в е р м е р і в , жайворонів... Згуртував навколо себе групу ентузіастів. На околиці Харкова вони склали невеличкий цегляний б у д и н о ч о к — п і р о т е х н і ч н у майстерню, яка швидко набула популярності. Д о 20-річчя Великого Ж о в т н я в м і с ь к о м у парку Сергій Давтян і його товариші влаштували «фейєричний карнавал». У роки Великої Вітчизняної С. Давтян — піротехнік батальйону аеродромного обслуговування. Груди прикрасили бойові нагороди. А по війні — знову у л ю б л е н а справа. У дні, коли радянський народ відзначає свята, загоряються фейєрверки: «Новорічний», «Вогні Батьківщини», «Першотравневий», « Ю в і л е й н и й » , « П е р е м о ж н и й » та інші. У майстернях харківського парку зберігають численні відзнаки і нагороди за обслуговування народних свят у різних куточках країни: 200-річчя Дніпропетровська, 350-річчя Красноярська, 2000-ліття Ташкента... Харківська майстерня піротехніків — лауреат 1-го Всесоюзного конкурсу майстрів фейєрверка. П р о ф е с і ю батька уподобав і син. Понад двадцять років В о л о д и м и р Сергійович Давтян керує майстернею. Рік у рік поглиблює знання, закінчив інститут культури. О н у к Сергій, названий на честь діда, т е ж мріє продовжити сімейну професію. ...Разом з В. С. Д а в т я н о м ідемо територією майстерень. Б і л я головного входу, серед ялинок, — незмінна учасниця театралізованих свят — гармата, далі причіп до вантажної машини з написом «Салютна». У кузові змонтовані мортири. З а о г о р о д ж е н н я м — 40-тонний гідравлічний прес, складальний цех... С е р е д піротехніків — дві жінки. М . А. Полякова спеціалізується на виготовленні стопина-гнота з бавовняної пряжі, О . С. Д а в т я н ( щ е один син С. Т. Давтяна) готує піротехнічні суміші, С. В. Белевцов виготовляє «пигулки» кольорових вогнів, Г. В. Кругликов веде операції по складанню піонів... Усього — 21 піротехнік. Кілька років т о м у харківський Центральний парк культури і відпочинку розіслав у різні міста країни рекламний проспект: «Вогняні фігури, фонтани іскор, що с т в о р ю ю т ь букети, злива вогнів-водоспадів, мільйони кольорових зірок... Усе це — надзвичайне видовище, ф е й є р в е р к . Піротехнічна майстерня парку виконує з а м о в л е н н я на проведення вечорів вогню, фейєрверківсалютів, а також тематичних постановок, присвячених с в я т а м і ювілейним датам». Надійшли сотні з а м о в л е н ь , і серед них — на обслуговування X I I Всесвітнього ф е с т и в а л ю м о л о д і та студентів у Москві. Невеликі виробничі площі, частково застаріле обладнання не дають харківським у м і л ь ц я м працювати на повну силу. А задумів, ідей у піротехніків чимало. М р і ю т ь вони про створення у місті комбінату художнього фейєрверка, який посилав би свої казкові вогні в різні куточки н е о с я ж н о ї Батьківщини.

Е.

ЗВОНИЦЬКИЙ, культпрацівник.

20

ДАВНІ ЗНАЙОМІ Д е с ь із д е с я т о к років т о м у , г о т у ю ч и ф о т о р е п о р т а ж про ж и т т я Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту, познайомився я з викладачем кафедри фізичного виховання М и х а й л о м А н д р і й о в и ч е м С е м б р а т о м . З а ц і к а в и в м е н е інструмент, на я к о м у він грав у в у з і в с ь к о м у ансамблі «Троїсті м у з и к и » , — натуральний прадідівський козабас. Ф о л ь к л о р н і к о л е к т и в и тоді ще тільки робили перші несміливі к р о к и до с ь о г о д е н н о ї популярності, й ентузіасти з П о д і л л я т о р у в а л и свій путь, ділилися з сучасниками перлинами р о з ш у к а н о ї по селах та дальніх хуторах народної м у з и ч н о ї традиції. В перших «ходіннях у с т а р о ж и т н і с т ь » і віднайшов М . А. С е м б р а т у клуні дідуся, котрий м е ш к а в у верхів'ях С м о т р и ч а , оцей козабас і потемнілу од часу, відшліфо-

вану п а л ь ц я м и прадавніх м у з и к с о п і л о ч к у , на якій із започаткування а н с а м б л ю грає старший викладач Ф е д і р А н т о н о в и ч Д у д у н . А з н і м о к , щ о його ви бачите, з р о б л е н о цього року напередодні урочистого концерту д л я делегатів та гостей X X V I I з'їзду К о м у н і с т и ч н о ї партії У к р а ї н и . «Троїсті м у з и к и » — один з кращих аматорських народних колективів р е с п у б л і к и . Нині він б е р е активну участь у заходах другого В с е с о ю з н о г о фестивалю народної творчості. С.

(Фото

ХОРОШКО. автор а).

То тільки так здається, ніби вона стоїть сама перед притихлим залом. І що звернеться зараз до публіки тільки вона одна — неправда. Очима артистки в слухачів вдивляються радість і смуток, відчай і сподівання, всі одвічні почуття людські, що вже нуртують в її серці тут, серед софітного марева рампи. Як же багато зібралося їх у цю мить разом з нею! І все-таки вона ще сама перед притихлим залом, на тлі занімілого до часу велета-органа. Сама, і — весь огром того прекрасного й джерельно живлющого, в чому має висповідатись таїною співу. Ще мить, одна лиш мить. А тоді... її люблять і шанують за те, що вона одержимо віддана правді. І що так само одержимо леліє нездоланну силу добра і краси в своєму мистецтві. Природа щедро обдарувала молоду співачку, і цей вроджений талант відіграв, звичайно, неабияку роль у визначенні її шляху — майже одразу по закінченні консерваторії вона стала володаркою Гран-прі й Золотої медалі на VII Міжнародному конкурсі вокалістів імені Е. Віли-Лобоса в Ріо-де-Жанейро. *

до Чайковського і Рахманінова, але для всіх виконує назавжди дорогі «Стоїть гора високая», «Там. де Ятрань круто в'ється». «Ой несвіти, місяченьку». І, примітьмо, виконує їх під орган: готовими аріями називає співачка ці шедеври народної пісенної творчості. Минулого року поряд з окремим концертом до 300-річчя з дня народження Баха Ольга Басистюк разом з'органістом Володимиром Кошубою підготувала великий цикл з творів українських композиторів, а тепер завершує роботу над піснями Ревуцького із збірника «Сонечко». Не кожен митець охоче розкриває таємниці своїх творчих планів. Але в кожного є щось омріяне, таке, що бентежить упродовж багатьох років. Для Ольги Іванівни такою метою стала розробка програми пісень з репертуару її славетної землячки Соломії Крушельницької. Разом з оркестром народних інструментів під керівництвом заслуженого артиста УРСР Віктора Гуцала співачка вже записала половину циклу і прагне гідно завершити його. Взагалі в мистецтві Соломії Крушельницької Ольга Басистюк вбачає взірець. Можливо, тут є щось від суб'єктивного сприйняття, та не в цьому, погодьмося, суть. Талановита актриса безкомпромісно вимоглива до себе, але так само безкомпромісна і, головне, чесна й у поцінуванні зробленого іншими. Майже десять років тому у Великому залі Московської консерваторії вона, ще зовсім молода тоді співачка, виконала партію сопрано в «Реквіємі» Верді разом із всесвітньовідомими Іриною Архиповою, Зурабом Соткілавою й Олександром Ведерниковим, але й досі пишається з того, що їй випало бути партнеркою таких грандів радянського вокалу. Актриса високо цінує мистецтво Марії Литвиненко-Вольгемут, Зої Гайдай, Бориса Гмирі, їй імпонує творчий пошук Марії Бієшу. Та вона нікому не пробачає легковажного ставлення до праці, не визнає так само і права на жодне послаблення вимогливості до себе. Сьогодні — добре, завтра — тільки ще краще,— ось єдиний критерій, якого дотримується Ольга Басистюк. Чи все вдається? Якби ж то так! Але в тому й щастя її, що вона не тільки навчилася долати труднощі — об'єктивні, а подеколи

V

Та, певно, не було б нині широковідомої чудової співачки народної артистки У PCP Ольги Басистюк, якби тоді вона довірилась своєму першому — всесвітньому ж! — визнанню й вирішила, що вершини досягнуто. Той успіх, звичайно, додав сил і віри в себе, але не зупинив у прагненні дальшого розвитку і самовдосконалення. Робота у Львівській філармонії, щоденні репетиції, виступи перед найрізноманітнішими аудиторіями слухачів, близькі й далекі гастрольні поїздки змушували наполегливо працювати не тільки над технікою співу, а й над повсякденним збагаченням репертуару, загальної і фахової культури. Тож коли Ольгу запросили до Республіканського Будинку органної і камерної музики в Київ, вона була вже цілком сформованою співачкою. Багато чого відбувалося в цьому Будинку вперше — адже й сам заклад досі не мав аналогів на Україні. Вперше доводилося співати цілі програми в супроводі органа і клавесина, інтерпретувати найскладніші арії Баха і Генделя, твори Вівальді, Чімарози, Бортнянського. Вперше на плечі молодої актриси лягло непросте завдання торувати шлях до систематичного ознайомлення широкої аудиторії з скарбами класичної музики XVII—XVIII століть. Авжеж, то була важка, виснажлива, але щаслива робота. Зате який простір відкривався для творчості! Тепер, подорожуючи з гастролями по республіках Радянського Союзу та за кордоном, Ольга Басистюк співає програми, складені не тільки з доробків великих органістів, романтиків XIX століття, російських та українських класиків. З не меншим успіхом вона виконує твори радянських композиторів, а також народні пісні, до яких прикипіла серцем ще з дитячих літ. Ця широта репертуару дає їй змогу варіювати програми залежно від складу слухачів. Для більш підготовленої аудиторії співає Баха, Генделя, Моцарта, Перголезі, для іншої — Гріга, Сен-Санса, Щуберта, перед молоддю часто звертається

й суб'єктивні,— а й уміє за будь-яких обставин не втрачати орієнтирів, які ведуть уперед. Співачка класичного стилю, Ольга Іванівна не ділить мистецтво на високе і, так би мовити, низьке, легке, популярне. В мистецтві для неї існує лише одна градація — добре або погано. Вона радіє успіхам камерної, оперної, симфонічної, як і естрадної, музики. Та смуткує за ге, що, скажімо, на естраді поряд із справді талановитими, яскравими виконавцями не меншає людей пересічного гатунку, котрі все ще користуються успіхом у певної частини публіки. І тут вона знову стає безкомпромісною, бо вважає обов'язком кожного митця бути пропагандистом благородних ідей, носієм високої культури, вихователем добрих смаків. У ці дні Ольга Басистюк виступила у Великому залі Ленінградської філармонії з концертом, у якому в супроводі органа виконала програму, складену з негритянських народних пісень. Вона дуже хвилювалась. Ще б пак, такий концерт був першим не тільки в її біографії. А вже в уяві постає врочиста височінь органного залу в Києві, де співачка мріє вийти до слухачів з маловідомими піснями — рідними, українськими. «Недоторканими», як каже вона,— такими, яких ніхто ще зі сцени не співав, але якими їх творив народ протягом століть. Нелегка то справа — погрібні відповідні обробки, бо актриса чує ті пісні в оздобі органного звучання, але хоче, щоб акомпанемент не одволікав, а тільки підкреслював чистоджерельну вартість звучання і змісту народних музичних перлин. Та й острах стискає серце: чи вистачить хисту не схибити самій, аби й на гран не порушити їх споконвічну нетлінну красу? Правди. Щирого золота правди прагне вона в своїй творчості. Ми ж додамо: щирого золота правди в оздобі її життєдайного таланту.

К.

ПЕТРЕНКО.

ВДОМА — ДАЛІ КОСМІЧНІ Експонати цього своєрідного м у з е ю не припадають пилом на полицях: сьогодні виставляються в школі, завтра — в Будинку культури, бібліотеці... І скрізь з бесідами про розвиток радянської авіації і космонавтики, людей, залюблених у небо, виступає Лідія Іванівна Степанова — його єдиний і беззмінний доглядач, збирач, екскурсовод, директор.

У далекі тепер тридцяті роки бурхливо розвивалася вітчизняна авіація. На устах хлопчаків і дівчаток — імена В. Чкалова, М. Громова, М . Раскової. Марила польотами і Лідія. А л е мрії не судилося збутись. Не розчарувалася. Вирішила йти до неї інакше — почала збирати матеріали про романтичну й нелегку професію. В ж е була чимала колекція, але все знищила війна. Почала знову. Мала багато друзів серед льотчиків. Тоді й виникла думка виступати з розгГовідями про мужніх л ю д е й перед молодою зміною. На той час у ж е здобула педагогічну освіту, з'явився життєвий досвід. А потім був політ у космос Ю р і я Гагаріна. Ось він — дарує свою неповторну усмішку з численних портретів. Нині в домашньому м у з е ї Лідії Іванівни сотні експонатів, що висвітлюють успіхи нашої країни в освоєнні навколоземного простору. Допомагали в пошуках ентузіастці Ганна Тимофіївна

Гагаріна, Ніна Іванівна К о р о л ь о в а — дружина головного конструктора ракетно-космічних систем, О л е к с і й Веніамінович Костін, письменниця М а р і я З а л ю б о в с ь к а . Тільки науково-популярної літератури тут понад 500 томів. А ще — спогади про відомих льотчиків і космонавтів, медалі, значки, марки, плакати, альбоми, діафільми, фотографії, звукозаписи. Лідія Іванівна часто виступає по радіо, на сторінках місцевої газети «Вперед». А повідати є про що: Л. І. Степанова неодноразово зустрічалася з багатьма підкорювачами космосу, їх родичами, відвідала чимало місць, пов'язаних з становленням радянської космонавтики. Основна аудиторія комуніста Л. І. Степанової — підростаюче покоління. «Найбільше ціную в своїй роботі те, що м а ю змогу зароджувати в дитячих серцях л ю б о в до авіації і космонавтики, прагнення бути схожими на мужніх і сильних, чистих д у ш е ю л ю д е й » , — к а ж е вона. Лідія Іванівна — почесний піонер дружини імені Ю . О . Гагаріна Ровеньківської середньої школи № 4. За пропаганду досягнень вітчизняної космонавтики В с е с о ю з н о ю ф е д е р а ц і є ю космонавтики С Р С Р нагороджена д и п л о м о м імені першого космонавта З е м л і .

Б. м. Ровеньки Ворошиловградської

КОРОБЕЙНИКОВ.

Фото автора. області.

писали...

ВІДСТОРОНЕННЯ

тенко, інспектор відділу Р. В . Ж и в о т е н к о , які з н а ю т ь О л ь г у «Шановна редакція! З в е р т а є т ь с я до вас в е т е р а н к у л ь т о с в і т н ь о ї Іванівну півтора десятка років, з а с в і д ч у ю т ь : працювала самовідроботи колишній д и р е к т о р Ж у р ж и н е ц ь к о г о Б К Лисянського дано, вкладала у спільну справу в с ю душу, в с ю кипучу е н е р г і ю . району Ч е р к а с ь к о ї області Корніснко Ольга Іванівна, нині — І не б у в а л о року, щ о б не о г о л о ш у в а л и ї й подяк або не нагороджукіномеханік. З 1957 по 1985 рік в к л ю ч н о я о ч о л ю в а л а к л у б н и й вали п р е м і я м и , не вручали г р а м о т з лисянськими, ч е р к а с ь к и м и , заклад, старалася працювати на совість, про щ о свідчать неодноразові нагороди як п е р е м о ж ц ю соціалістичного змагання, а то й к и ї в с ь к и м и п е ч а т к а м и , і хор у Ж у р ж и н ц я х славився, і д р а м к о л е к т и в , і агітбригада, й В І А . . . грамоти, п р е м і ї ; Будинку культури присвоєно з в а н н я закладу — За двадцять вісім років м о є ї р о б о т и в к л у б і я не знала голови відмінної роботи. Понад 15 років була с е к р е т а р е м с і л ь с ь к о ї колгоспу, який би так у в а ж н о ставився до потреб сільської парторганізації, м а й ж е весь час обиралась д е п у т а т о м сільради, культури. Наші п о т р е б и — його п о т р е б и , колгоспні інтереси — головою ж і н о ч о ї ради, р е д а к т о р о м радіогазети... Та на 50-му році ж и т т я сталась біда. К о м у с ь ч и м о с ь завинила, інтереси к у л ь т а р м і й ц і в , усіх численних а м а т о р і в сцени. Це в ж е м о в и т ь О л ь г а Іванівна. П р о Бориса В о л о д и м и р о в и ч а . хоч минув рік, а й досі не з н а ю , в ч о м у м о я провина. У 1982 році Н е й м о в і р н о ? А л е я чув це власними вухами. Річ л и ш е в тім, що прийшов до нас новий голова колгоспу К о в а л ь Борис Володимиройдеться про п е р ш и й рік плідної в з а є м о д і ї керівників господарства вич. Спеціаліст непоганий, а л е д у ж е грубий з л ю д ь м и . Як с е к р е т а р парторганізації, зауважувала й о м у , критикувала на зборах. О т він і культосвітнього закладу. Тоді Б. В. К о в а л ь і с а м горнувся до і почав шукати шляхів, щ о б м е н е спекатись. М с т и в так, щ о не сцени, й найближчих своїх п о м і ч н и к і в залучав (і досить р і ш у ч е ) до витримала і розрахувалася з роботи. П о ж а л і л а Б К , я к и й п р о с т о я в аматорства, і рядових колгоспників... Х о ч і « с и л у в а н и м к о н е м м а й ж е 15 років б е з р е м о н т у . Почав протікати дах, а він в і д м о в л я в далеко не з а ї д е ш » , але слава про ж у р ж и н е ц ь к і таланти линула у в с ь о м у , поки я т а м п р а ц ю в а т и м у . Б е з м е н е , коли була в лікарні, далеко... М о ж л и в о , й той чарівний спів, так доладно прикрасивши почав приймати л ю д е й б е з спеціальної освіти, посилати на відчутні з р у ш е н н я в організації праці, д е з о р і є н т у в а в декого. С к л а д а л о с я в р а ж е н н я , н а ч е б н о в о о б р а н и й голова — на всі руки проживання в БК... мастак. О с ь і з д а в а л о с ь , що Б. В. К о в а л ь здійснює « р е в о л ю ц і ю » , Чимало місяців минуло відтоді, я к м е н е відсторонили від усіх з а р у ч и в ш и с ь п о м а х о м і цієї чарівної палички. Насправді ж воно справ у колгоспі й селі, а л е рани на серці не гояться. С т а р а л а с я б у л о ой як трудніше. Щ о віддавався довіреній справі безроздільпрацювати якнайкраще, хотілось, щ о б м о ї діти м о г л и пишатися но, то це так. А л е ж ч е р е з «принциповість», б е з к о м п р о м і с н і с т ь , м н о ю . Та не так сталося, як б а ж а л о с я . . . С о р о м н о ї м в о ч і глянути... що хлюпали у в с е б і ч ч е р е з вінця, м е н ш а л о в селі спеціалістів, б е з Я нічого не хочу, лише розради, м о р а л ь н о ї підтримки. М о ж л и в о , них л и ш а в с я к е р і в н и к ( у ж е з г о д о м д е к о м у «простить», поверне на й хвороба від м е н е відступить...» колишнє місце). П о ч а с т і ш а л и с а м о ч и н н і р і ш е н н я — нічого, головна правда все спише. І л ю з о р н о ю , о д н о г о л о с о ю була одностайність на засіданнях правління — м а л о хто н а с м і л ю в а в с я мати с в о ю д у м к у , подавати власний голос, якщо він не вторив г о л о в и н о м у . Та й на партійних з б о р а х усі п р о м о в ц і заздалегідь « з а п р о г р а м о в а н і » : попросила вона, відсторонена, слова — «не помітили». Як бачите, Ольга Іванівна не жадала помсти к р и в д н и к а м . Не прохала, аби приїхав кореспондент. Хіба що вилила свій невигойний біль, до якого не м о ж е звикнути, й запитала, як п о т і м д о в е д е т ь с я - о ф о р м л я т и пенсію. А л е чи м о ж н а було о б м е ж и т и с ь ю р и д и ч н о ю к о н с у л ь т а ц і є ю і залишити людину наодинці з несправедливістю ( я к щ о наведені факти достовірні)? ...Зрозуміло, п е р ш ніж розглянути конфлікт на місці, в селі, важливо б у л о поговорити про в и щ е в и к л а д е н е в керівних районних інстанціях. Яких тільки похвальних епітетів не почув на адресу голови колгоспу імені К р у п с ь к о ї Б. В. К о в а л я ! Під його керівництвом доти хронічно відстале господарство ( « м і с ц е в і ж и т е л і більше п о л ю б л я л и б а з а р ю в а т и , ніж працювати»), я к о м у в с і м районом допомагали і сіяти, і ж н и в у в а т и , і худобу годувати, за порівняно короткий період в и б и л о с я у « с е р е д н я к и » , в ж е й і н ш и м колгоспам пособляє справлятися з нагальними р о б о т а м и . Урожайність сільськогосподарських культур? Продуктивність громадського тваринництва? З р о с т а ю т ь , і неухильно. Е к о н о м і к а ? Рентабельність? Тут — складніше. Не відразу й М о с к в а будувалась. Х о ч і підвищилися д е р ж а в н і закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, але поки що у боргах як у реп'яхах. З е м л і бідні. Головне, Б. В. К о в а л ь навів п о р я д о к , влив с в і ж и й , діловий струмінь у трудовий колектив. А яке будівництво р о з г о р н у в ! О д н е слово — господар. О т а к компетентно і відповідально відгукувалися про нього в райцентрі. У щирості й правдивості м о в л е н о г о сумніватись не доводилося. В с я циферія, всі проценти за нього, Б. В. К о в а л я , — о б о м а р у к а м и ! Та ось у ч і м притичина: ч е р е з якийсь час почув щонайкращі відзиви й про О . І. Корнієнко. Т е ж правдиві й авторитетні. Чого тільки варті ф а к т и відкриття в Ж у р ж и н ц я х фестивалів, п р о в е д е н н я обласних семінарів. А як корисно б у л о повчитися іншим к у л ь т а р м і й ц я м на досвіді з в ' я з к і в О . І. Корнієнко, о т ж е й Б К , з колгоспним в и р о б н и ц т в о м , г р о м а д с ь к и м ж и т т я м села! Багато робила О л ь г а Іванівна як с е к р е т а р парторганізації, депутат сільради, голова ж і н о ч о ї ради, р е д а к т о р місцевого радіомовлення. Досить сказати, що для в и к о н а н н я останнього доручення прагнула щоранку бувати на нарядах, збирати показові факти й оперативно, двічі на т и ж д е н ь , випускати радіопередачі. З а в і д у ю ч и й Л и с я н с ь к и м районним відділом к у л ь т у р и В. П. Кос-

Д а л і — б і л ь ш е . Д і й ш л о до того, що запропонований О . І. Корнієнко, яка тоді б у л а за с е к р е т а р я п а р т к о м у , список членів президії урочистих з б о р і в , присвячених річниці Великого Ж о в т н я , голова відхилив п о в н і с т ю і склав новий. У н ь о м у прізвища ватажка комуністів не було... А л е це сталося пізніше. А п е р е д т и м О . І. К о р н і є н к о (чого гріха таїти, гостренька вона на я з и к , за с л о в о м до кишені не л і з е ) , не в п е р ш е с т и к а ю ч и с ь з н е в и п р а в д а н о ю к р у т і с т ю голови, з р е ш т о ю з а у в а ж и л а йому, коли той «відчитав», м о в хлопчика, удвічі за с е б е старшого голову в и к о н к о м у сільради П. О . М а л о в і ч к а . За віщо? Бачте, не явився у точно визначену хвилину... З н о в у перегин... О ч е в и д н о , в ж е тоді п о ч а л о с я з а п а м о р о ч е н н я від перших проблисків успіхів. Ш л я х и їх досягнення до уваги не б р а л и с я : головне — р е з у л ь т а т . Хто-хто, а с е к р е т а р п а р т к о м у не те що мала право, а С т а т у т о м К П Р С , партійною с о в і с т ю була з о б о в ' я з а н а с т р и м а т и адміністративний р а ж господарника, пояснити, що на 68-му році Р а д я н с ь к о ї влади не «всі засоби хороші». Ц е й з р о б и л а О . і. К о р н і є н к о . І т е ж м о м е н т а л ь н о , як і голова сільради, була виставлена за двері. П. О . М а л о в і ч к о щ е встиг нагадати, що він — представник Р а д я н с ь к о ї влади, а не... О . І. К о р н і є н к о п е р е ч и т и не посміла. І все ж — як одчикрижило відтоді. Ті б і л ь ш е не допускали ні на засідання правління, ні на наряди, перестали навіть з а п р о ш у в а т и на партійні з б о р и , засідання п а р т к о м у , а ж поки не в т р у т и в с я р а й к о м партії. Горда від природи, О л ь г а Іванівна, однак, д л я користі спільної справи не р а з намагалася подолати н е п о р о з у м і н н я , налагодити стосунки. А л е з а в ш е чула щ о с ь на з р а з о к : я до вас нічого не м а ю , і м е н і не з а в а ж а й т е . Х т о з н а , м о ж л и в о , це якийсь незбагненний збіг обставин, але відтоді на О л ь г у Іванівну п р и к р о щ і посипалися м о в з дірявого р е ш е т а . Власний г о р о д е ц ь виорати? Б е з голови правління цього ніхто не в и р і ш у в а в , а ті, в кого б у л и б а т і ж к и в руках, з л о в т і ш а л и с я : ага, д о б а л а к а л а с ь у свій м і к р о ф о н ч и к , докритикувалась, тобі наш « з е л е н и й з м і й » с п о к о ю не давав, н4ше с т а в л е н н я до роботи не п о д о б а л о с ь , то п о о р и т е п е р с в о ї м м і к р о ф о н ч и к о м . Ага, — дійшло д е к о м у , — вона м о ж е виорати город м і к р о ф о ном? З а б р а т и к л ю ч і від р а д і о р у б к и . Город? А чи не забагато його? П е р е м і р я т и ! К а ж у т ь , I I ч о л о в і к у ж е ч в е р т ь віку і в рот не б е р е о к о в и т о ї ? Ти ба, які з н а й ш л и с я : потрусити на п р е д м е т в и я в л е н н я с а м о г о н у ! І яка втіха ї й від того, щ о «трусили» не тільки в неї,

21

а й ще в кількох «неугодних» та у вчителів. І на них тінь кинуто. Й мало кому с діло до того, як тепер на педагогів діти дивитимуться, як сприйматимуть їхні слова. Та й заклад культури став ошельмованим. Щ о там у ж е святого? Відпало в голови колгоспу бажання брати участь у художній самодіяльності, м о м е н т а л ь н о «забули» туди дорогу його найближчі помічники, і не тільки найближчі. Д е к о м у таки більше до вподоби проводити дозвілля не на репетиціях у Будинку культури, а у «вужчій» компанії... А л е не завжди такий «відпочинок» слугував якнайкращій підготовці до нового трудового дня. Та й дедалі незатишнішим ставало приміщення Б К : то коштів не було, то бажання відремонтувати пошарпані стіни, оновити реквізит. І методистам Р Б К , які керували двома самодіяльними колективами в Ж у р ж и н ц я х , щось відрізало сюди дорогу. О т а к враз стала доти заслужена й авторитетна О . І. Корніснко персоною «нон грата» в колгоспі, селі, в о ч о л ю в а н о м у нею Будинку культури. Щ о робити? Почала шукати правди у райцентрі. Приїхав розбиратись один відповідальний тоді товариш. Сказав (цитую з листа Ольги Іванівни до редакції): «Подумаєш, трудяга, 28 років пропрацювала в культурі! На ф е р м у ! Голова в нас один». Ц і л к о м закономірно, що автор цього «монологу» в ж е не посідає того високого поста. Але дивно, як могла дозволити собі так висловлюватися наділена повноваженнями людина, котра знала, у всякім разі повинна була знати, що за станом з д о р о в ' я О . І Корнієнко працювати на ф е р м і не могла. Та й фах у неї інший, т е ж важливий, необхідний. Ніхто не заперечує: економіка, добробут — головне, вирішальне. А л е не тільки хлібом суща людина. В поняття «добробут» вона неодмінно включає і вільний од праці час. Бо радянському трудівникові для творення ще кращого ж и т т я потрібні два крила — хліб і пісня. Вибачайте, читачі, що доводиться писати загальновідоме, банальне. Вина в цьому «колишніх» або тих, хто працює так, немов після нього — хоч не розвидняйся. Але що ж це ми дивимось на справу немов з одного боку? М о ж н а впасти у крайність. О т о ж даю листа з а в і д у ю ч о м у відділом культури райвиконкому В. П. Костенкові, інспектору відділу Р. В. Животенко, голові Ж у р ж и н е ц ь к о ї сільської Ради народних депутатів М . П. Усатюкові, с е к р е т а р ю парторганізації колгоспу імені Крупської О . К. Пономаренкові. Прошу висловити свої міркування, заперечення. І тільки М . П. У с а т ю к сказав, що не з усім написаним можна погодитися: «Не треба «розписуватися» за всіх, кого звільнено з роботи». Погодимося з цим. А ще? «Ніхто не збирався вас звільняти, самі подали заяву». О . К. Пономаренко: «Ні тоді, ні тепер не м а ю до вас претензій. Треба було працювати, а не ставати в позу». Слушна думка. Тільки працювати, коли — горіти, а якщо тліти, це не для такої енергійної натури, як О. І. Корнієнко. А що ж голова колгоспу Б. В. Коваль? Ч о м у центральна діюча особа й досі лишається «за кадром»? А тому, що все мовлене ним зводилось до одного: «Я до вас (цебто О . І. Корнієнко. — Прим, автора) нічого не мав і не маю. Працюйте собі». Та щ е кілька разів повторив фразу: « Щ о балачки, працювати треба!» У цих словах — весь Борис Володимирович. Суцільні енергія воля, впевненість, зумовлені, звичайно ж , компетентністю, успіхами. Сумнівів нема: за доручену справу він уболіває більше, ніж за власний спокій. І м о ж н а зрозуміти його, заклопотаного, котрий «вділив» для р о з м о в и кілька хвилин. Іншого збагнути не м о ж у : після слів «не л ю б л ю пліток» він демонстративно попрощався, на ходу кинувши, що якби в його кабінеті, тет-а-тет, то своє слово сказав би. А в присутності керівників села, представника райвиконкому — ні. Дивно. М о ж л и в о , керівника колгоспу «принизило» те, що його запросили до кабінету голови сільради? Н е в ж е це образливо? Чи Б. В. Ковалеві невідомо, що правління колгоспу підзвітне виконкому сільради? Хтозна, що сказав би, про що розповів би у своєму кабінеті голова. М о ж е , про те, що «дипломована теща» (О. І. Корнієнко) доклала всіх зусиль до того, аби її зятеві-трактористові М . В. Ф е доренкові, котрий дістав у полі травму, став інвалідом другої групи, суд ухвалив виплачувати не державну допомогу, а середньомісячний заробіток у колгоспі? М о ж л и в о , але мені в ж е було відомо й про цю історію від кількох л ю д е й «по різні сторони барикад». Я вже знав: прикрий випадок стався ще до приходу в колгосп Б. В. Коваля, а він с а м порадив потерпілому звернутися до суду, і як у ж е той вирішить, так і буде. Правду кажучи, в селі є різні версії щодо причини травми, але давайте б у д е м о не версіям вірити, а виконувати авторитетні рішення, тим паче, що з самого початку була готовність їх здійснювати. Та коли потерпілому стала потрібна довідка з колгоспу, щ о б придбати малолітражний автомобіль, цієї довідки не дали. О с ь вам слово і діло керівника.

Зрозуміло, чому прилюдно Б. В. Ковалеві не хотілось продов-

жувати р о з м о в у : не часу для цього забракло, а... свого начальницького кабінету. Марно намагалася тоді О . І. Корнієнко спробувати хоч цей шанс порозумітися, відкинути недомовки. Відсторонення переросло у відмежування. Делікатне, але категоричне. Важко було дивитись на розчарування, понад те — відчай Ольги Іванівни. 28 років відмінної, бездоганної праці — і такий фінал. А л е відкиньмо емоції, що на користь справі ніколи не йшли. Заважали вони і О . І. Корнієнко бути завжди й у всьому самокритичною. М о ж л и в о , критикуючи голову колгоспу, не слід було виходити з того, що він «за в і к о м мені в сини годиться». Вірогідно, ще тоді «коса на косу» наскочила. А б о інше взяти: вболівав голова колгоспу за художню самодіяльність — славилася вона; минулися його увага й турбота, перестав він забезпечувати явку аматорів на репетиції і виступи — і лишилася директор немов біля розбитого корита. Тепер доводиться тільки шкодувати, що було втрачено ниточку в з а є м о р о з у м і н н я і взаємодії, таких корисних, необхідних і для колгоспу, і для Р Б К , а головне — для сільських трударів. Як на те, «чомусь» перестали керувати самодіяльністю два методисти РБК. А художні керівники не д у ж е затримувалися. К а ж у т ь , що не останню роль в цьому відігравала директор БК. П о д е й к у ю т ь , що серед тих, хто не прижився в Б К , були й знаючі справу люди, віддані їй, чий авторитет серед аматорів не поступався авторитету керівника закладу...

А ось вчинку, що став останньою краплею в розбурханій чаші, нічим пояснити не м о ж н а . Одного дня не стало в селі О . І. Корнієнко. Причини цього не знали ні в сільраді, ні у відділі культури, і тільки згодом дружина голови сільради сказала: Ольга Іванівна не встигла нікого повідомити про те, що б е р е кілька відгулів і, користуючись попутним транспортом, терміново виїздить у К и ї в до дочки. А л е повернення відстрочувалося. Згодом з'ясувалось: ч е р е з травму, про що є довідка. І наче все стихло. Ж о д н и х претензій. Лишилися тільки відмежування, ігнорування: навіть цвяха в колгоспі не випросити. Правда, раз про О . І. Корнієнко «згадали»: взялися на партійних зборах... звільняти ї ї з посади. Не пройшло. Потім у ж е сама Ольга Іванівна подала заяву ще й довідку про хворобу, що виключає нервові з б у д ж е н н я , працю в нічний час. У районному відділі культури як тільки могли вмовляли не вдаватись до крайнощів; у селі ніхто не спитав, де, з її з д о р о в ' я м , працюватиме потім. Одрізали скибку... То й що? К о м у це пішло на користь? Господарству? Такого активіста, я к и м була О . І. Корнієнко, — пошукати. Будинку культури? Х о ч і три чоловіка в ж е там працюють — два молоді, вивчені за рахунок колгоспу, фахівці і пенсіонер, але сам Б. В. Коваль к а ж е : т а м усе припало пилом, колгосп кидає туди гроші як у прірву. Та головне, що ч е р е з «тонкі», мов лезо бритви, дечиї позиції (чи пози?) стихла в селі музика, не ті пісні співаються, не ті інтереси в декого «проснулися». О т і з а д у м а й м о с ь : чи й справді у непримиримих сторін є лише б е з р о з д і л ь н е вболівання за колективне, а чи не домінує нам ним амбіція, що шкодить справі? Домінує, та ще й як! Настільки, що це в ж е давно має стати помітним бодай у Лисянці. А потреба, необхідність цього не минулася з відстороненням О . І. Корнієнко. І не тільки тому, що той, хто замінив Ольгу Іванівну на посаді директора БК, за словами голови сільської Ради М . П. Усатюка, «не виправдав сподівань», а за визнанням голови колгоспу Б. В. Коваля, кошти туди «кидаються як у прірву». Л и ш е одна деталь: я попросив голову сільради, аби підготували довідку про використання колгоспом коштів на утримання культурноосвітніх закладів та проведення культурно-масової роботи в одинадцятій п'ятирічці, по роках.

У виконкомі таких даних «не водиться». Довідку почали готувати в конторі колгоспу. Я чув, як по т е л е ф о н у працівниця бухгалтерії досить компетентно уточнювала, що саме потрібно. Відчувалося, що у неї всі необхідні дані під р у к о ю . А л е в останню мить замість о б у м о в л е н о ї довідки М . П. У с а т ю к , ніяковіючи, подав тільки ї ї начерк, де була лише одна цифра — сумарна за п'ятирічку. Хто ж забрав із рук голови сільради документ, з якого, певно ж , було б видно, що протягом останнього року праці О . І. Корнієнко в БК заклад культури лишався на голодній пайці? К о м у було вигідно «замести сліди»? Знову пригадую щонайкращі відзиви про голову колгоспу імені Крупської Б. В. Коваля, про колишнього директора Ж у р ж и н е ц ь кого Б К О . І. Корнієнко, почуті в районному центрі й у самому селі. Так чому б д в о м справді компетентним, діловим, ініціативним працівникам не об'єднати зусилля для спільної справи, замість того щоб вдаватись в амбіції, що шкодять цій справі? Микола спеціальний «Соціалістичної Черкаська

область.

МІЩЕНКО, кореспондент культури».

К р и м — це завжди свято. А коли довкола ще й злітають у вмите д о щ е м небо мелодії оркестрів,— таке лишається в пам'яті на все життя. Тієї весни в Севастополь з'їхалось чимало молодих, але доволі відомих диригентів з Москви, Ленінграда, інших міст країни на огляд кращих духових колективів. С е р е д членів ж ю р і точилися суперечки, кому віддати першість. У перерві вийшли на площу, де сонце висві.тило крутоброву веселку. Хтось, глянувши на неї, мовив: «Краса яка! Прямо-таки дзвенить»... А русочубий велет у погонах військового диригента докинув: «Правду казав Стефан Никонович: красу не розкриєш, не запаливши свого с е р ц я , — он ж е як сяє сонце після грози!» І показав р у к о ю в протилежний бік, на ніжнобарвне семиструнне перевесло. Ніхто не перепитав, хто такий Стефан Н и к о н о в и ч , — духовики з усього С о ю з у добре знали свого старійшину. М е н ш як за годину вони оголосили одностайне рішення ж ю р і .

•

*

Наш сучасни,

СІМ КОЛЬОРІВ к МУЗИКИ

духової музики Музичного товариства республіки. Як відповідальні партійні доручення сприймав він рішення про призначення помічником головного диригента Параду Перемоги та керівником зведеного чотирьохтисячотрубного духового оркестру на святкуванні 800-річчя Москви.

•

...Малий Стефанко пас худобу. Батько, переслідуваний за участь у революції 1905 року, емігрував, у сім'ї лишилося четверо дітей, і матері довелось віддати хлопця у підпасичі до місцевого багатія. Малий прикипів до найстарішого з пастухів, діда Явтуха, який дуже гарно грав на сопілці. Невзабарі не тільки навчився грати сам, а й організував невеличкий оркестр з друзів-пастушенят. Якось із Криму на зимові квартири проходила ч е р е з їхнє село 24-та Самарсько-Симбірська залізна дивізія 17-го П р и м о р с ь к о г о стрілецького корпусу. Зупинилася з полудня на відпочинок, а ввечері на майдані заграв полковий оркестр. Найбільше Стефанкові сподобалась полька. Ледве діждавшись ранку, повів він своїх сопілкарів за клуню розучувати нову м е л о д і ю . На ті звуки нагодився незнайомий командир з р о з к р и л е н и м и вусами й невеличкою борідкою. Постояв, послухав, а тоді весело наказав: « З а мною — кроко-ом р у ш ! »

Підійшли до хати, де розмістився штаб. Вусань покликав капельмейстера, і хлопці тут ж е , б і л я ґанку, заграли все, що вміли. Заграли й почуту вчора польку. П е р е ж д а в ш и хвилинку, незнайомець спинив погляд на білявому — тому, що, видно було, заправляв дітлашнею: «Як звати?» — « С т е ф а н к о м » . — «Сподобався наш оркестр?» — « Д у ж е » . — « Х о ч е ш і ти так грати?» Очі хлопця виказали хвилювання — с а м не насмілився признатись про згоду вголос. Командир о б е р н у в с я до капельмейстера: «Візьми цього парубка до себе». Затим поплескав Стефанка по плечу й хутко увійшов до штабу. Вирушали до Вінниці після обіду — пережидали не поосінньому рясну короткочасну зливу. С т е ф а н к о навіть зрадів цій несподіваній затримці, бо встиг забігти додому розповісти про новину і його нашвидкуруч зібрали в дорогу. Чобіт у господарстві не знайшлося, тож щасливий хлопець усі с і м кілометрів од рідних Щіток до Вінниці так і протюпав по р о з м о к л і й дорозі босоніж. Його зарахували вихованцем 70-го Черкаського стрілецького полку. Там ж е він дізнався, що незнайомець з довгими вусами, який запримітив малих сопілкарів за к л у н е ю , — уславлений герой громадянської війни командир 17-го Приморського корпусу Ян Фабріціус. Щасливою стала для хлопця та дорога з рідного села. У вісімнадцять років Стефан Творун став н а й м о л о д ш и м на всю Червону А р м і ю старшиною полкового оркестру, в двадцять один — капельмейстером у 2-й Приамурській стрілецькій дивізії. Педагогами здібного юнака були О. Александров, В. Урдов, Ю . Тимофеев, С. Чернецький — люди, які вміли не тільки глибоко й цікаво викладати навчальний матеріал, а й ф о р м у в а т и серйозну любов до музики, виховувати високі громадянські якості. Тож не дивно, що за тридцять літ, які С т е ф а н Никонович віддав роботі у військово-оркестровій с л у ж б і Збройних Сил, він пройшов шлях від червоноармійця до полковника, від рядового кларнетиста до старшого інспектора оркестрів Радянської А р м і ї , головного диригента ряду військових округів. П'ятдесят п'ятий рік Стефан Никонович перебуває в лавах КПРС. Пов'язавши життя з партією після першого бойового хрещення на Далекому Сході, він завжди був і є її вірним сином — і в сповнені трудового ентузіазму роки передвоєнних п'ятирічок, і в час грізних випробувань на фронтах Великої Вітчизняної, і пізніше, коли після виходу в запас добре знаного диригента і музиканта обрали с е к р е т а р е м партійної організації Спілки композиторів України, а згодом — головою художньої ради

23

Глибокі фахові знання, величезний досвід і неабияке обдарування диригента створили Стефану Никоновичу Творуну беззаперечний авторитет не лише в колах військових духовиків. Його щиро шанували в аматорських колективах як консультанта, рецензента, р о з у м н о г о порадника. Так, здавалося тоді, визначено і вивірено триватиме й далі. А ж тут сталась подія, яка висвітлила ще одну грань таланту митця. На початку 50-х років доля звела Стефана Никоновича з людиною дивовижної сердечної доброти і чесності — видатним нашим композитором, о д н и м із зачинателів української радянської симфонічної музики Б о р и с о м М и к о л а й о в и ч е м Лятошинським. То була глибока і щира д р у ж б а двох неординарних людей, що в ж е пізнали вік зрілої мудрості. Ц я зрілість і мудрість подарували народові Творуна-композитора. Уроки Лятошинського не минули марно: спочатку з'явилась «Українська рапсодія», потім — низка маршів, танців, інших п'єс для духового оркестру.

А й справді, Стефану Никоновичу таки таланило на вчителів — не за формальними ознаками, а за покликанням, за внутрішнім відчуттям громадянської потреби бути вихователем. Ян Ф а б р і ціус, Олександр Александров, Борис Лятошинський... Тільки один з них був його офіційним педагогом у навчальному закладі, де вчився майбутній к а п е л ь м е й с т е р , — але всі троє, як і чимало інших високоосвічених фахівців, котрі стрічались Творуну на життєвій ниві, залишили незгладимий слід у тому, що зроблено ним для людей, для диригентського мистецтва, м у з и ч н о ї творчості. У свої вісімдесят він весь у т в о р ч о м у неспокої. Стефан Никонович, як і двадцять, і тридцять років тому, вболіває за високу професійну майстерність виконавців духової музики, за виховання таких митців, котрі б не тільки володіли в м і н н я м досягати, скажімо, якихось особливо виразних відтінків тону — завдання не з легких, але, з р е ш т о ю , технічно цілком д о с я ж н е , — а й знали б, що треба сьогодні грати, які теми хвилюють сучасного слухача, розуміли б, що навіть скороминущу « м о д у » м о ж н а примусити працювати на ф о р м у в а н н я смаків, якщо оздобити ї ї м а г н е т и з м о м високого професіоналізму.

•

*

•

24 червня 1945 року підполковник Творун стояв на Красній площі праворуч од головного диригента Параду П е р е м о г и генерал-майора Чернецького і з хвилюванням дивився, як карбували крок зведені полки фронтів Великої Вітчизняної. Він знав: н е з а б а р о м оркестр замовкне і зрине сухий барабанний дріб. Ц ю сувору паузу було спеціально знайдено для того м о м е н т у , коли радянські воїни кидатимуть до п і д н і ж ж я М а в з о л е ю фашистські прапори. Сіявся теплий літній дощ. І здалося Стефану Никоновичу, що сама природа прийшла в ту мить на допомогу, аби швидше змити з лиця землі твань ворожих штандартів, оновити світ для миру, щастя і справедливості. Після проходження військ Московського гарнізону парад завершував зведений духовий оркестр ф а н ф а р н и м п е р е м о ж н и м м а р ш е м «Слава Батьківщині». Д о щ ущух. Над К р а с н о ю П л о щ е ю в просвітах хмар сяйнули перші сонячні промені. А в уяві постала та, далека тепер дорога його юності з рідного села, і над нею, о б в а ж н і л о ю після тієї давньої зливи,— с і м кольорів райдуги, що непомітно переливались у с і м кольорів музики, які полонили юнака на все його довге і щасне життя.

Роман

ТЕРЕЩЕНКО.

Стефан ТВО РУН

МОЛОДІЖНИЙ МАРШ Для духового оркестру

Кларнети

Корнети

Альти _

М. Барабан Тарілки та В. 5ара5ан

24

У

с ф е р а х , де п р и й м а ю т ь с я вищі д е р ж а в н і рішення, м а л о м і с ц я д л я випадковостей. Надто велика тут ціна випадку, щ о б д о з в о л и т и й о м у хазяйнувати на свій розсуд. Т о м у , коли а м е р и к а н с ь к и й політик зненацька з'являється п е р е д п у б л і к о ю в ч е р г о в о м у ш о у , тільки о к р е м і п р о с т о д у ш н і виборці м о ж у т ь подумати, що ї х н ь о м у л і д е р у спала на д у м к у в и п а д к о в а примха. Д о с в і д ч е н і політологи-професіонали з Г а р в а р д с ь к о г о або Массач у с е т с ь к о г о наукових центрів у таких випадках багатозначно г о в о р я т ь : сталася щ е одна з ретельно відрепетируваних і спланованих подій у політичній к у л ь т у р і США.

Політична к у л ь т у р а нації, певна річ, не зводиться лише до к у л ь т у р и I I вищих д е р ж а в н и х діячів, але й р о з г л я д цієї останньої заслуговує на с е р й о з н у увагу, оскільки, як с л у ш н о зауважив американський політолог Ш . Волін, політичне б а ч е н н я світу, «проблем и р о з у м і н н я політики» б е з п о с е р е д н ь о з а л е ж а т ь від культурних д ж е р е л , щ о ж и в л я т ь особистість людини. Т о м у д о с л і д ж е н н я « к у л ь т у р н о г о о б л и ч ч я » високих політичних д і я ч і в С Ш А дає з м о г у багато чого к р а щ е з р о з у м і т и в тих кризових явищах, які підточ у ю т ь духовний світ А м е р и к и с а м е на стику таких його важливих с ф е р , як к у л ь т у р а і політика. П р и б л и з н о р о к і в двадцять тому з в и щ и м е ш е л о н о м влади С п о л у ч е н и х Ш т а т і в , в и к о р и с т о в у ю ч и відому ф р а з у письменника Х е л л е р а , « щ о с ь сталося». Щ о с ь спершу н е в л о в и м о , а з г о д о м дедалі відчутніше почало з м і н ю в а т и с я в поведінці к е р і в н о ї верхівки цієї країни. Ні, в ідеологічному р о з у м і н н і якість вищих політиків нітрохи не м о д и ф і к у в а л а с ь . К р е д о в усіх б у л о і є те с а м е — м а х р о в и й а н т и к о м у н і з м , б і л ь ш о ю чи м е н ш о ю м і р о ю задрапірований а б с т р а к т н и м и р о з м і р к о в у в а н н я м и про « д е м о к р а т і ю » і з а в у а л ь о в а н и й т у м а н н и м и сентенціями про якісь «гуманістичні та релігійні цінності». А л е такі, з д а в а л о с я б, с т о р о н н і стосовно д е р ж а в н и х ф у н к ц і й речі, як манера поведінки, стиль ж и т т я , естетичні с м а к и , у п о д о б а н н я й дивацтва,— все це не тільки почало р а з ю ч е з м і н ю в а т и с я від однієї зміни кабінету до д р у г о ї , а й в небачених р а н і ш е масштабах афішуватися с е р е д н а й ш и р ш о ї аудиторії. Г а з е т и і ж у р н а л и , радіо і, особливо, т е л е б а ч е н н я висвічували політичних діячів у найхимерніших ракурсах, ф і к с у в а л и найнесподіваніші їх дивацтва. Глядачі, наприклад, дізнавалися, щ о Д ж о н К е н н е д і читав тільки детективи і п о л ю б л я в сніданки з тодішнім д и р е к т о р о м Ф Б Р Г у в е р о м , під час яких м о ж н а б у л о посмакувати інтимні деталі з бурхливого ж и т т я сивочолих сенаторів. А то р а п т о м органи м а с о в о ї і н ф о р м а ц і ї сповіщали, щ о у д е р ж а в н о г о с е к р е т а р я Генрі К і с с і н д ж е р а в м а л е н ь к о м у ч о р н о м у записничку з б е р і г а ю т ь с я т е л е ф о н и кінодив з високим е к с т е р ' є р о м і не в е л ь м и в и с о к и м и м о р а л ь н и м и критеріями. Про п р е з и д е н т а Ф о р д а в захопленні розповідали, як він літає по неділях ч е р е з океан кататися на гірських лижах у Ш в е й ц а р с ь к и х Альпах і, п о д о р о ж у ю ч и по країні, возить з с о б о ю спеціальний матрац. П р о Ніксона мандрував у масових виданнях с ю ж е т , який в і д о б р а ж а в його хобі — подовгу в самотині дивитись у в е л и ч е з н і й залі к о в б о й с ь к і ф і л ь м и , розраховані на дванадцятирічних підлітків. У в е с ь цей хаотичний калейдоскоп а б с о л ю т н о не потрібних з точки з о р у з д о р о в о г о глузду в і д о м о с т е й п р о «капітанів влади» з д а в а в с я в и п а д к о в и м , а ж поки кількість і н ф о р м а ц і ї не досягла певної м е ж і . З р е ш т о ю число повторюваних в «мас-медіа» дивацтв досягло такого рівня, а ставлення до них самих політиків т а к о ї м е ж і прихильності, щ о стала о ч е в и д н о ю нова якість високого політичного становища. Виявилось, щ о будь-який державний д і я ч досить високого рангу в сучасних у м о в а х п е р е т в о р ю є т ь с я на ф і г у р у не тільки політики, а й б у р ж у а з н о ї « м а с о в о ї культури», щ о він дедалі б і л ь ш е у т в е р д ж у є т ь с я в статусі с у п е р з і р к и західної «поп-культури» з усіма о б о в ' я з к а м и й н ю а н с а м и поведінки, які випливають із цього становища.

ЧОМУ ТАНЦЮЮТЬ

У ВАШІНГТОНІ?

Нині в С п о л у ч е н и х Штатах у ж е ніхто з компетентних в галузі політичної к у л ь т у р и фахівців не м а є с у м н і в у , що органи б у р ж у а з ної « м а с о в о ї к у л ь т у р и » — преса, р а д і о і ТУ — перетворились на певну, з н а ч н о ю м і р о ю самостійну, силу, яка має величезний вплив на д е р ж а в н у владу і прагне диктувати ї ї представникам ті ш т а м п и поведінки, котрі б у л и притаманні к о л и ш н і м традиційним «гер о я м » «поп-культури» — к і н о з і р к а м , естрадним « і д о л а м » і спортивним кумирам.

Грані кризи: політична

П е р ш и м п р е з и д е н т о м , якого « з р о б и л о » т е л е б а ч е н н я в А м е р и ці, в в а ж а ю т ь К е н н е д і . С а м е він з р о з у м і в або інтуїтивно відчув, щ о основний принцип « м а с к у л ь т у » — « Г о л о в н е упаковка, а не зміст, головне р е к л а м а , а не якість» — ц і л к о м « п р а ц ю є » не тільки там, де, наприклад, з пересічних співаків поспіхом р о б л я т ь « г е р о ї в » м у з и ч н о г о світу, а й там, д е ф о р м у ю т ь с я ф у н д а м е н т а л ь н і постаті д е р ж а в н о ї значущості. Раніше соціолог Д. Бустрін, твердячи, щ о « с т в о р е н н я ілюзій, які з а м і н ю ю т ь нам досвід, стало о с н о в н и м б і з н е с о м в А м е р и ц і , н а й п о ч е с н і ш и м і н а й р е с п е к т а б е л ь н і ш и м » , м а в на увазі с т в о р е н н я

культура С Ш А

26

ілюзій щодо товарів і зірок світу видовищ. Тепер набагато важливішим стало формування ілюзій стосовно політиків. Заручившись підтримкою всесильних корпорацій (згадаймо, що, наприклад, такі «кити» американського бізнесу, як «Локхід ейркрафт» і «Бенк о ф А м е р и к а » , одверто заявляли свого часу, що то вони «зробили» Річарда Ніксона президентом), претендент на високе крісло змушений дбати про завоювання популярності, яка відповідала б уявленням, нав'язуваним нині мільйонам л ю д е й за допомогою «поп-культури». Як зазначає відомий польський вчений М . Березовський, «у системі культури, яка претендує називатися «демократичною», кумир повинен бути передусім популярним. Це не дається раз і назавжди, популярність треба постійно завойовувати знову і знову». Вимагаючи від політика популярності, «поп-культура» пропонує йому й апробовані часом «залізні» рецепти її досягнення. А рецепти ці д у ж е далекі від істинних уявлень про справжні культурні цінності: політикам рекомендується зовнішня екстравагантність, ба навіть ексцентричність поведінки. Тут можна назвати і танці перед т е л е к а м е р о ю , і «розважання» журналістів на прес-конференціях сумнівними анекдотами, і проходження під час політико-рекламних шоу на чолі гурту слонів, найнятих по 1200 доларів за голову, і щ е багато чого подібн о г о — аби тільки не виглядати с х о ж и м на інших.

Зрозуміло, що в політичній практиці Сполучених Штатів діють фундаментальні закони суспільного життя, які з у м о в л ю ю т ь необоротний розвиток кризових явищ. Наступ б у р ж у а з н о ї «попкультури» тільки підсилює й активізує ті негативні тенденції, які неминуче ведуть до дальшого знецінення культурних і політичних цінностей у С Ш А . Характерною ілюстрацією парадоксально! і кризової ситуації, що склалася в американській політичній культурі, м о ж у т ь служити злет і падіння президента Картера, в якому химерний вплив буржуазної «масової культури» відіграв певну роль. О д и н з «пробивних» фахівців з питань політично! реклами, Д ж е р о л ь д Рафшун, коли став м е н е д ж е р о м Картера, або, як писали західні журнали, «головним косметологом Білого д о м у » , якнайретельніше розробив манеру поведінки, котра, на його думку, мала зробити з колишнього пересічного інженера й простакуватого арахісового плантатора зірку «поп-культури» першої величини. Поки запеклий антикомуніст Бжезинський і не м е н ш завзятий реакціонер редактор чорносотенного журналу «Коментарі» Подгорец р о з р о б л я л и політичну лінію президента, Р а ф ш у н «відпрацьовував» у ш е ф а суворий і водночас по-селянському «простий» і «приємний» вираз обличчя (широка голлівудська усмішка йому ніяк не вдавалась і мала фальшивий вигляд). Ретельно вибирався тип «великого автомобіля», на якому мав їздити президент. Довго обговорювали, чи личить йому самому вносити свій чемодан у літак, вирушаючи в путь, чи така «скромність» видаватиметься надто показною. З р е ш т о ю був створений зовнішній о б р а з політика, який начебто відрізнявся од попередників і конкурентів, а о т ж е , мусив привернути увагу обивателя. Проте н е з а б а р о м з'ясувалося, що цей імідж виявився прісним і сірим у порівнянні з традиційними стереотипами кумирів, щоб утримати до нього інтерес. Д о того ж Картер, а точніше, його м е н е д ж е р и , не врахували зміни м о д у системі «маскульту». Баптистське моралізаторство з приводу скромності, тьмяні тони костюмів, широко розрекламована так звана «боротьба з помпезністю в Білому домі» та інші аскетичні прийоми президента були розраховані на «джинсову» А м е р и к у . А мода хитнулася в інший бік: «середній клас» у ж е гарячково скидав запрані джинси і влізав у борги, щоб купити вбрання з паризьких будинків мод і коштовності з Амстердама й Б р ю с с е л я . В Америці знову ставало м о д н и м бути багатим, пихатим і легковажним. В цих умовах незугарному і м л я в о м у Картеру годі б у л о й думати про перемогу над конкурентом, який чудово знав у м о в и завоювання й підтримання популярності у телеглядачів і радіослухачів. Немає нічого дивного, що за таких обставин політична культура вищих державних діячів Сполучених Штатів, яка відображає систему їх знань і уявлень про владу, політику й управління, дедалі більше стає з а л е ж н о ю від стереотипів, запозичених з б у р ж у а з н о ! «масової культури». Ці люди, котрих значною м і р о ю привели до влади прийоми і методи «маскульту», досить часто і в управлінні країною вдаються до штампів, узятих з цієї сфери. Навіть !х політична мова стає с х о ж о ю на словесні ф о р м у л и героїв «маскультівсько!» продукції: «викрутити руки» (стосовно до неслухняних держав-партнерів), «продемонструвати свої м ' я з и » Д щ о д о самих Сполучених Штатів) тощо. Таке перенесення понять і прийомів «масово! культури» в політичну культуру вищої адміністрації С Ш А викликає у всіх тверезо мислячих американських вченихсуспільствознавців і журналістів не тільки здивування, а й страх. «Зрілість політичної культури,— зазначав один з провідних у нашій країні фахівців у галузі політичних наук В. М ш в е н і є р а д з е , — вимірюється ступенем усвідомлення людиною... кінцевих результатів своєї діяльності». Проте в умовах б у р ж у а з н о г о способу життя «масова культура», безперервно б о м б а р д у ю ч и свідомість

політиків оманливими цінностями і псевдоідеалами, стає одним з факторів спотвореного бачення д е р ж а в н и м и діячами своїх вчинків та їх наслідків. Чи не тому навіть далеко не прогресивна газета «Нью-Йорк тайме» з м у ш е н а визнати, що останні президенти демонструють не досить високу політичну культуру, аби «здійснювати зовнішню політику на раціональній або хоча б законній основі». Д е ф о р м у є т ь с я і ставлення до виконання державних функцій. В ж е про президента Д ж о н с о н а ж у р н а л «Лайф» писав: «Він править спазматичними поривами — здійснює відчайдушну оргію діяльності або у відповідь на кинутий йому виклик, або на підтримку висунутої ним с а м и м ідеї. За цією оргією настають тижні й місяці затишшя — період сумних роздумів і переоцінок». А, скажімо, працелюбний за вдачею Картер витрачав час лідера величезної країни на складання графіків гри в теніс для своїх помічників. О с ь ч о м у в політичному житті країни небачено зростає роль інституту офіційних радників та всіляких інших порадників або, як кажуть у Вашінгтоні, тих, хто має прямий доступ «до вуха президента». Власне, в тому, що вищі політики, відчуваючи недостатню обізнаність з певними проблемами, почали залучати радників-фахівців з академічних кіл типу історика АА. Бенда при Кеннеді або У. Ростоу при Джонсоні, немає нічого особливого. Гірше те, що зниження їх політичної культури спричиняється до такої ситуації, коли вони не з а в ж д и м о ж у т ь порозумітися з «академіками». ( А м е р и к а н с ь к і журналісти твердять, що останнім президентом, якого ще не б е н т е ж и л а наукова термінологія, був Ніксон. А втім, його намагання поєднати суху теорію трактатів Р. Арона й А. Бакена з практикою Уотергейта коштувало йому д у ж е дорого). Нині на ролі порадників виходять не вчені-професіонали, а люди, котрі не стільки в м і ю т ь аналізувати проблеми, скільки здатні трансформувати складні питання в з р о з у м і л і політичні висновки. В механізмі прийняття важливих рішень дедалі впливовішими стають військові, ладні на будь-яке питання, що його висуває політичне життя, дати прямолінійну, лаконічну й просту як наказ відповідь: «Необхідно нарощувати воєнну силу!» або щось подібне. Ц е «вміння» пентагонівських вояк зводити найскладніші політичні проблеми до однозначних безапеляційних висновків значною м і р о ю з у м о в и л о , серед ряду інших причин, і те, що американські військові міністри в останні роки почали навіть витісняти державних секретарів під час вироблення зовнішньополітичного курсу країни. ( Ц е легко простежити хоча б на прикладі діяльності колишніх міністрів оборони С Ш А Ш л е с с і н д ж е р а або Брауна, які впливали на політику своєї д е р ж а в и не м е н ш е , ніж весь дипломатичний корпус С Ш А ) . Тож як тут не згадати слова з прощальної промови Ейзенхауера, котрий, сам вийшовши з військової еліти, усвідомив з р е ш т о ю небезпеку, що загрожує країні, й сказав: «В уряді ми повинні остерігатися надмірного впливу воєннопромислового комплексу — умисного чи невмисного». В наші дні цей надмірний вплив безперечний. І однією з його причин став с а м е кризовий стан політичної культури американської правлячої верхівки. Щ о р о к у світ дедалі ускладнюється. Вимоги, які ставляться нині перед вищими д е р ж а в н и м и діячами, їх загальною і політичною культурою, ерудицією і знаннями, неухильно зростають. А американські політики все танцюють перед екраном. Тільки рядовим а м е р и к а н ц я м від цього не стає веселіше. Вони дедалі чіткіше у с в і д о м л ю ю т ь , що ніякі якості «поп-зірки» не замінять д е р ж а в н и м д і я ч а м тієї політичної культури, яка включає в с е б е уміння тверезо дивитися на речі, й п е р е д у с і м на проблему війни і миру. Вони, м о ж е , й не проти того, щ о б високі політики танцювали або співали перед т е л е к а м е р а м и — традиції є традиції,— але вони, звичайно ж, проти того, щ о б цими, хоч і цікавими, видовищами підмінялись реальні кроки по о б м е ж е н н ю смертельно небезпечної гонки озброєнь, дійові заходи щодо зміцнення мирного співіснування всіх країн планети.

27

Дмитро

ВИДРІН,

кандидат філософських наук, член президії Українського відділення Радянської асоціації політичних наук.

• •••а• • • • • •

. • • • • • ••••

•• •> •• ->•>••

Понад чверть століття глибоко вивчає киянин Олександр Павлович Знойко, делегат IX Всесвітнього з'їзду славістів, стародавню історію культури й етногенезу Русі та її попередників. З ряду досліджуваних ним проблем сивої давнини, котрі мають відношення й до дня нинішнього, автор зібрав великий фактичний матеріал, а застосований ним комплексний метод досліджень дописемної передісторії допомагає розумінню важливих питань походження Русі й слов'ян. Пропонована читачам нова розвідка О. П. Знойка збагатить наші знання з історії та рідної культури.

Гіпотези. Знахідки.

Відкриття

ПОХОДЖЕННЯ СЛОВ'ЯН І РУСІ 1

ДЕЩО

ПРОЦЕСИ

Римський історик Діонісій Галікарнаський, досліджуючи походження етрусків і заперечуючи Геродоту, що етруски прийшли з ЛідіТ, писав: для встановлення спорідненості народів треба встановити, чи с спільність у Тхніх віруваннях, традиціях, обрядах, мові. Назви головного міфічного божества на Наддніпрянщині — М і с я ц я : Артеміда, Колета, Василля-Василь свідчать про участь в етногенезі наших предків: пелазгівтрипільців, етрусків та етрускоїдів, населення Стародавньо-ямної культури і тракійців. Все це були полудневі племена і племена (колись) глибокого полудня — пелазги, які посідали й Пелопоннес, і острів Кріт та Егеїду до приходу дорян. Д е я к і племена принесли, внаслідок етнокультурних зв'язків, традиції вірування, обряди й елементи мови, навіть шумерські, дошумерські й халдейські. Етногенетичні процеси Наддніпрянської Русі пов'язані з глибоким полуднем. Протослов'янство просувалося не з Півночі, як гадають деякі сучасні вчені, а з Півдня, захоплюючи етногенетичними процесами все дальші північні території. Про це незаперечно свідчать такі факти, як проведення головних тогочасних свят на Середньому Дніпрі вночі, традиція занурення у воду на Водохрещі. А д ж е саме в цей день предки племен, що складали Русь, тисячі прочан, ішли у води Тигру (Ідагна) і Є в ф р а т у (Барануну), Беллу (Дворіччя), Нілу (Єгипет) і Гангу (Індія). Опинившись на території країни Гіперборейської, на Дніпрі, за віковою традицією люди занурювались у крижану воду «священної» річки, щ о б поєднатися з першоджерелами Всесвіту — С в і т л о м і Водою. Про полудневий етногенез Русі свідчить сувора стародавня традиція, що зберігалася на Україні до 20-х років нинішнього століття,— носити, навіть у спеку, баранячу шапку чи, принаймні, тримати її в руці або на возі. Шапка — символ влади пастуших полудневих племен Дворіччя й М а л о ї А з і ї . Про тракійське походження слов'ян свідчить їхня незгасаюча любов і туга за Д у н а є м — туга за батьківщиною, де поруч з Д у н а є м незмінно виступають гори, м о р е й тракійські міфи. Дунай — це і мати, й батько, життя й молитва. Така л ю б о в неможлива до ч у ж о ї річки, чужого краю. Усі б е з винятку факти свідчать про (одну з останніх) тракійську стадію в походженні Русі й слов'ян. Сучас-

ПРО НА

ЕТНОКУЛЬТУРНІ

НАДДНІПРЯНЩИНІ

на «теорія», що назва Д у н а ю походить від ірансько-скитського дон-вода, неправильна. За доби скитів (котрі не були іранцями) Д у н а й звався І с т р о м за назвою племені істрів, які жили на його берегах і вірили в Стрибога. Дунай мав с в о ю нинішню назву там, де жили кельти. М і ф о л о г і я , обряди, звичаї, лінгвістика свідчать про стародавню єдність і близьку етнічну й культурну спорідненість тракійців М а л о ї А з і ї ( Ф р і г і я , Бітинія, М і з і я , Лідія, Троя) з племенами, про які йдеться в «Повісті временних літ». З в е р н і м о увагу на єдність багатьох топонімів, гідронімів, міфонімів, антропонімів, етнонімів на Русі й у стародавніх тракійців, що були нащадками пелазгів (Трипільська археологічна культура на П р а в о б е р е ж ж і , споріднена з Егейською к у л ь т у р о ю . Напевно, це були наслідки Троянської війни 1194— 1184 pp. до н. е.). Г о м е р пише про народ, малоазійських галізонів, з країни Алібег, котрі воювали на боці Трої та р а з о м із н е ю зазнали поразки ( Г о м е р , «Іліада», 2-а пісня). Назва цього народу зникає в М а л і й А з і ї (Страбон, Географія, кн. 12), а в Геродота ми знаходимо в пониззі Бугу алазонів і каліпідів. Відомий український мовознавець, історик та етнограф О . Партицький вважав, що огречені мешканці О л ь б і ї перекрутили назви галізонів і алібів на алазонів та каліпідів. Академік М. Державін показав, що стародавнє «алазони» в Геродота — сучасна назва «галичани». (Греки не вимовляли звука «ч» і писали замість нього «z»). Цікаві історичні дослідження топоніма К и ї в у тракійців і слов'ян. Відомі радянські мовознавці, археологи й етнографи академіки M . М а р р , І. Мещанінов, М . Д е р ж а в і н відстоювали думку, що назва К и ї в і заснування міста пов'язані з і м ' я м К и я (за Марр о м — скит) і запозиченням на Русі відом о ї вірменської легенди. Вважалося, що батьківщиною скитів була М а л а Азія, а відомості про К и я і К и ї в датувалися V I I ст. до н. е. Справді, в античних письменників і писаних джерелах V I I століття до н. е. багато сказано про легендарного К и я — засновника міста його імені. На тракійській території Бітинії в М а л і й А з і ї існувало місто Кіос, жителі його звалися киянами. Академік В. Ламанський, наводячи ці відомості, зазначає, що в наших давніх пам'ятках завжди зустрічається «кияни», яке узгоджується з тракійською н а з в о ю

28

міста Кіос ( V I I століття до н. е.). Якби назва жителів походила від сучасної назви Київ, то, за правилами граматики, було б києвляни, а не кияни. Як і в історії Києва на Русі, Кий був міфічним п е р с о н а ж е м . Римський географ Страбон повідомляє, що він був другом Геракла, а місто (назване с в о ї м і м ' я м ) збудував після повернення з Колхіди. (Йдеться про V I I століття до н. е.). О . Партицький з приводу цього був переконаний, що «назва стародавнього міста в Бітинії — Кіос збереглася в нашому Києві донині». Я. Головацький наводить інші давні міста з назвами Київ у Чехословаччині, Угорщині. Н е з в а ж а ю ч и на загальний інтерес, що виник до назви К и ї в у з в ' я з к у зі с п р о б о ю датувати заснування міста за його назвою, ні історично, ні археологічно згадані міста з назвою К и ї в не досліджено. Проте тракійський Київ у колишній Бітинії, а нині на території Туреччини, існує й подосі з такою ж, подібною до нашої, легендою. Щодо особи легендарного К и я — засновника міста, то є відомості, що стосуються V I I століття до н. е. В Авесті, основі зороастризму, пишеться, що князь Кий, противник р е ф о р м и Заратуштри, покинув батьківщину р а з о м з р о д о м і військ о в о ю дружиною й подався утвердити своє князівство на чужину.

Д е я к і дослідники п о в ' я з у ю т ь міф про заснування Києва з д о б о ю Заратуштри. Перське Кий значить король. М . Максимович походження назви К и ї в виводив зі слова кий — атрибут к о р о л я або князя. Д у ж е цікавий топонім Арта — назва столиці одного з царств на території Русі. А д ж е саме з Арти греки запозичили культ Артеміди: тракійської, кіммерійської і пелазької Мендіді — В е л и к о ї богині Місяця. Місто Арта було і є на території давніх пелазгів, а далі тракійців Пелопоннесу в Греції. Там ж е , на Пелопоннесі (назви пелазги й Пелопоннес походять від назви божества Пеля-Полель-Аполлон) Афродіту в старовину, за словником Гезихія, звали Лада генес, тобто Лада жона. Це пояснювалося греками тим, що начебто, вона народилася на річці Ладон. (У греків річки — чоловічого роду). На,Наддніпрянщині т е ж є річка Лада, притока річки Танви. Лада неначе народжує Тану ( Д а н у ) . Як і в міфології Русі, Лад& — мати близнят Лелі (Дани) і П о л е л я ( П е л я — Аполлона). З приходом на Пелопоннес войовничих дорян і у т в о р е н н я м д е р ж а в и Спарти тубільці пелазги (тракійці) — селяни-хлібороби о б е р т а ю т ь с я на державних рабів. Пізніше вони відомі під назвою ілотів, а якщо відкинути грецький префікс « і » , — лотів. Спартанська молодь виховувалася офіційними наставниками під час полювань на лотів як на живу дичину. Пелазгівтракійців-лотів вистежували під час їхньої роботи в полі й убивали за умови « б е з розголосу». Ж о р с т о к е панування греків сприяло тому, що пізніше етнонім лоти ми

близька до староперської (і одночасно до санскриту). Це і з у м о в и л о помилкові гіпотези вчених про іраномовність кіммерійців і скитів. Насправді це була протослов'янська мова тієї доби. Треба сказати, що тракійці (а також етруски — тіррени) і раніше пересувалися на Північ за Дунай. Вони переселялися з Є в р о п и й у М а л у А з і ю . Цей процес відбувався щ е до Троянської війни, а особливо після ж о р с т о к о ї поразки Трої та її союзників ( Ф р і г і я , М і з і я , Бітинія, Ханаан, Лідія). Тракійські племена масами переселялися за Д у н а й на Наддніпрянщину т а к о ж після походів кіммерійців у М а л у А з і ю . Бітини, що спочатку мешкали в Македонії на річці С т р и м о н (сучасна болгарська С т р и м а ) і звалися стримонами, переселялися в М а л у А з і ю , де створили місто К и ї в (Кіос) у V I I ст. до н. е. й відповідну легенду, а потім повернулися на Дунай і Дніпро. Фрігійці до Троянської війни жили в Є в р о п і і називалися бриггами (Геродот, кн. V I I , гл. 73).

Шліф бивня мамонта, знайдений у селі Гінцях Лубенського району Полтавської області, із записом спостережень фаз Місяця (XV—X тисячоліття до н. е.).

Після Троянської війни і походів кіммерійців і скитів до М а л о ї А з і ї , р а з о м із бітинами й троянцями-етрусками, фрігійці брали участь в етнокультурних процесах на Наддніпрянщині. Спільні з фрігійцями язичницькі божества, обряди, звичаї, тра-

Зразки кіммерійського орнаменту на виробах ранньої скіфської доби. зустрічаємо вже на Наддніпрянщині — ско-лоти (самоназва скитів). Далі цей етнонім з'являється в Прибалтиці: Лот-ва (Литва). Мабуть, просування етноніма на Північ сталося ще за часів мовної «єдності» протолитовців з пруссами на Дніпрі. Це дозволяє датувати запозичення еллінами в протослов'ян богині М і с я ц я — Артеміди. Слов'янська богиня наших предків Артеміда вже була відома грекам під час Троянської війни у X I I столітті до н. е. Перша частина грецької назви богині «Арте», пов'язана зі столицею племен орачів Артою, вказує на ту добу, коли на Середньому Дніпрі звучала пралитовська мова якогось племені ско-лотів, а як це було в II тисячолітті до н. е., то мова ще кіммерійська. Через те що «арт» означало також «рать», Артеміда стала в еллінів збройною богинею ловецтва. Дешифрування писемності населення Зрубної археологічної культури (друга половина II і перша половина І тисячоліття до н. е.), яке здійснив український вчений М . Суслопаров, довело: принаймні частина населення Наддніпрянщини цієї доби розмовляла м о в о ю , д у ж е б л и з ь к о ю до сучасної литовської. Він також виявив, що населення Зрубної культури писало тим самим алфавітом, що й пелазги Трипільської археологічної культури. Зокрема, вчений прочитав напис на баночній посудині з села Попасного, котра зберігається в Дніпропетровському історичному м у з е ї . Правильність прочитання напису підтвердив пізніший аналіз речовини, яка була в баночці. Прочитане на посудині слово ускатзімас, з литовської — ужкайтімас — фарба. Як відомо, навіть сучасна литовська мова

диції ще й нині зберігаються нашим народом як святиня давньої південної батьківщини. З о к р е м а , це свято Купали з усіма о б р я д а м и й ритуалами на честь фрігійської М а т е р і богів К и б е л и ( К у б е л і ) , котре поширилось на території України щ е до Геродота. Воно було одночасно й свят о м тракійського божества Д і я (Див), що виступав нарівні з б о г о м С о н ц я і був не м е н ш и м за Див українського ф о л ь к л о р у й «Слова про полк Ігорів». Див — це яскраве блакитне небо, З е в с (Іран), З е в с (Греція). З е в с мав у греків епітет Елевтерос, Ю п і т е р у р и м л я н — Лібер, а тракійці надавали Д і ю епітет Сободій (Сабадій). Ц е різними м о в а м и той самий епітет — свобода. У слові свобода звук «в» є вставним. Властива ф о р м а слова є Собода. Стародавні євреї порівнювали це свято зі с в я т о м Суботи — Саббатас. Ц е було свято вищого божества багатьох народів Східного Надс е р е д з е м н о м о р ' я . М о ж л и в о , під впливом єврейсько-грецького Саббатас, що означає так само свобода, відпочинок, вільна нічия З е м л я , наш епітет Д і я (бога Н е б а ) — Свобода перетворився на Собота — Собот. Свято Кибели (фрігійської М а т е р і богів) на території України зветься Купала, що найкраще відповідає змісту о б р я д у й божества. В Густинському літописі ( X V I ст.) читаємо: «Купало б я ш е бог обилія я к о ш е у Елін — Церес, єму ж е б е з у м н і ї за обиліє благодареніє приношаху в то в р е м я , єгда и м я ш е настати жатва...». Літопис показав, що Купала — це римська Ц е р е с (Церера), а фрігійська К у б е л а — Купала. А. Ф о м і н ц и н у книзі « Б о ж е с т в а древних славян» довів, що Купала — б о ж е с т в о жіночої статі (Купала, а не Купало). Називається це свято й Собот, або Соботка. І м ' я

29

Кибела складається з двох слів: Ки і Бела (Бел). Ки — це богиня З е м л і (Дворіччя), а друга частина — це Б е л — Біл — бог — П е л е — Полель — Аполлон! Це той самий бог, чиє і м ' я носив народ наших предків пелазгів,— Трипільська археологічна культура на Україні. На його і м ' я називалися тракійські й слов'янські міста Білгород, Біла Церква. Б е л — це і кельтський бог Белтап — Беланус, білоруський Білкун, слов'янський Білий бог — бог світла і вогню. Кибела — Купала — це богиня — З е м л я Небесного Світла (Сонця) (Ки Уранія). З а назвою свята Кибели — Собота пристань у Києві на початку нової ери звалася Самбатас. Досліджуючи тракійськослов'янські етнокультурні зв'язки, автор цих рядків дослідив і походження назви Києва — Самбатас від слів Собот — Соботка.

В статті « М і ф о л о г і я астрального культу на Русі» ( ж у р н а л «Людина і світ» № 5 за 1980 рік) ч е р е з брак місця автор не пояснював свята Купала і Собота (Дій, Д и в ) як свята Великої М а т е р і богів і людей, Кибели й бога Неба (Всесвіту). Ці свята відбувалися на горі над гирлом Почайної, де й пристань, за обрядами, звалася Самбатас. Як бачимо, лише приймаючи праслов'ян за нащадків тракійців та зрозумівши астральний культ язичництва Русі, м о ж н а пояснити вірування, обряди, традиції і звичаї нашого народу.

Ті з археологів, хто дотримується застарілих уявлень про походження слов'ян із Півночі, і нині п о ш и р ю ю т ь плутанину в питаннях язичництва й етногенезу слов'ян. Незважаючи на започатковані науки: астроетнографію, астрофольклор, астроархеологію, на обгрунтовані зв'язки Русі з П о л у д н е в и м С х о д о м , супроти вітчизняних літописів р о б л я т ь с я неймовірні й непотрібні припущення та антиісторичні твердження. Лада, Аполлон і Артеміда поселяються на північ, а ж на Біле м о р е (Лада), хоч Геродот і писав, що їхня з е м л я — це «місцевість, де сіють пшеницю». З о в с і м відкидаються основні божества язичницької космогонії віри, передматеріалістичної філософії й світогляду на Русі — Купала й Коляда. Цих богів наших давніх літописів і народних традицій пропонується вважати за персоніфікацію обрядів, а обряди глибоко не вивчаються й залишаються н е з р о з у м і л и м и . Д л я висвітлення етнокультурних процесів на Наддніпрянщині ( I V — І тисячоліття до н. е.) треба виходити з факту, що населення Трипільської археологічної культури було пелазгами, що в I I I тисячолітті до н. е. з глибокого Полудня прийшли пастухи стародавньої Ямної археологічної культури з м о в о ю , б л и з ь к о ю до слов'янської. З другого тисячоліття до н. е. і після Троянської війни тракійські племена просувалися від Д у н а ю на Північ. Просувалися полти, чий цар Полтіс виступав а р б і т р о м м і ж троянцями й греками, пропонуючи віддати за Гелену двох найгарніших красунь. П л е м ' я т р а к і й ц і в — протослов'ян Білогрудівської археологічної культури опинилось на Уманщині. П л е м ' я к р о б о з і просунулось аж до Білорусії й відоме зі с л о в ' я н с ь к о ю назв о ю кривичі. Просування на Північ треба розуміти і як утворення тракійського, за м о в о ю , етносу ш л я х о м схрещування етрусків (тіррени) та етрускоїдів з протослов'янами за доби спільної мови протолитовців (лоти — ско — лоти) і древніх пруссів на Дніпрі.

Олександр

ЗНОЙКО.

Гумореска Алла Миколаївна з неприхованим задоволенням показувала гостям свою квартиру. Ті з напускною цікавістю, явно намагаючись догодити господині, розглядали новий гарнітур, що займав мало не половину вітальні, й розвішані на стінах картини, на я к и х важко було відрізнити річку од дороги.

— А оце нашого Вітюні пристановище,— п о к а з а л а господиня кімнату, буквально начинену музичними інструментами. Під стіною стояло піаніно, на канапі перламутром відсвічував акордеон, на стіні висіла вишневого кольору скрипка, а в кутку виблискувала дзеркальними металевими колами ударна установка.

— І оце все опанував ваш син?

— почулось одразу кілька голосів.

— Спочатку,— заторохтіла Алла Миколаївна,— ми купили йому піаніно. Майже всі заощадження на нього пішли. Крім того, що Вітюня вчився в музичній школі, найняли репетитора. Ви знаєте, хто його вчив гри на піаніно? Сама Варвара Савівна Мантилицька.

— О-о-о! — загули дружно гості. Багато хто з них чув про Варвару Савівну, я к а дала не одному своєму вихованцеві путівку у великий світ музики.

— Це ж і зараз два її вихованці вчаться в консерваторії,— проказав один з гостей.

— А ваш Вітюня, мабуть, кандидат у консерваторію? — звернувся до А л л и Миколаївни другий. Але та ніби не почула запитання. Ступивши кілька кроків, вона зупинилась біля канапи.

— Потім купили акордеон. Закордонної марки. На р у к а х взяли. Чи то австрійський, чи японський. І коштує солідно. Довелося звернутись за допомогою до бать-

ків чоловіка. Ледь загітували, щоб корову продали. За півкорови акордеон придбали, друга половина на репетитора пішла. Ви ж , мабуть, знаєте, що Геннадій Васильович, кращий акордеоніст міста, за спасибі нікого вчити не буде. У нього холостих рухів не буває: розтягнув міх акордеона — плати, стулив — теж плати. А оцю річ,— не випускаючи з рук ініціативи, показала Алла Миколаївна на скрипку,— порадив придбати Л а з а р Самійлович, перша скрипка міського симфонічного оркестру. До одного свого знайомого направив. Сказав, що на цьому інструменті грав чи не сам Паганіні. Реліквія! Ну, раз така характеристика, то й ціна відповідна. Цього разу мої батьки виручили. Кабанчика реалізували. Трохи доточили — і ось вам скрипка. А л л а Миколаївна попрямувала до кутка, де стояла ударна установка. Гості підступили за нею.

— Ну а останньою придбали оцю штукенцію.

— Алла Миколаївна пхнула коліном у барабан, який від удару жалібно застогнав. — Скільки довелося зусиль затратити — і не питайте. Дефіцит! Тепер же цих ВІА розвелося стільки, що інструментів не настачиш, і всім подавай імпортні. А Вітюня що, гірший від отих гривастих, котрі вихилясують у ВІА? Як хочеш, сказала я чоловікові, а теж дістань імпортну барабанну установку. Ну, він попросив Григорія Павловича, той звернувся до Володимира Гнатовича, а останній подзвонив до Івана Миколайовича. І а ж після того я к підключився Матвій Матвійович, вдалося придбати оцей агрегат. Самі розумієте, всі ці просьби «на суху» не проходять. Але на які жертви з а д л я рідної дитини не підеш!

— Талант ваш Вітюня. Талант! Мабуть, весь у музиці! — вигукнув поважний гість.

— Біля музики,— тихим голосом озвався чоловік А л л и Миколаївни Гнат Кіндратович, який досі мовчав.

— Як?

— У дискоклубі барменом працює. На автоматі для приготування кави грає, ніби на органі,— закінчив Гнат Кіндратович.

— А що,— раптом повернулась до нього А л л а Миколаївна,— може, орган — то Вітюнине покликання? Але де ти його, той орган, к у п и ш ?

Сила стола Гумореска — Чули? В нашій установі буде скорочення штатів. І кому ми заважаємо? — обвів поглядом своїх колег, які сиділи за трьома столами, молод-

ЗО

ший рахівник Прокопенко. — Без діла ж ніколи не сидимо.

— Тобі журитись нічого,— якось зло обізвалась старший бухгалтер Дробець. — Тебе не скоротять. Хто ж тоді з начальником відділу годинами в шахи гратиме? Як це ти сьогодні на місці засидівся...

— Вам теж скорочення не загрожує,— заступився за Прокопенка просто бухгалтер Бодня. — Бо тоді син начальника без імпортних джинсів, а д р у ж и н а — без чеської білизни залишаться. Ви у нас головний діставайло. Вас частіше в магазинах можна зустріти, н і ж у цьому кабінеті.

— Це ви, мабуть, тоді мене бачите, як за гірким пійлом і закускою в гастроном бігаєте,— дала Дробець здачі Бодні. І, помітивши, що бухгалтер раптом спохмурнів, додала вже ласкавіше: — Хочете сказати, що не д л я себе стараєтесь? Знаю. І саме тому твердо впевнена: скорочення вас не зачепить.

— Облиште суперечки,— спокійно заговорив сивочубий оператор Василь Михайлович. — Як людина з досвідом, с к а ж у : розмови не страшні. Бійтесь, коли стіл з кабінету винесуть. Колеги по обліку, немов по команді, запитливо глянули на оператора.

— Так-так, розмов боятись нічого. За час моєї роботи в установі не один раз було скорочення штатів, але стіл залишався на місці, і, дивись, через кілька днів, щонайдовше через тиждень-два за ним з'являлась людина. Така вже сила стола.

— Але ж...— з подивом у голосі почав Прокопенко.

— Без будь-яких «але ж » . Он у сусідньому відділі скорочення вже відбулося. А стіл стоїть на місці.

— Ну й що з того?

— То добра прикмета. Значить, якщо стіл стоїть, за нього сяде хтось із нас.

— Нехай собі й так. А л е ж людина, яка сиділа там раніше...

— Пішла у відпустку. — Василь Михайлович не дав Прокопенку договорити. — Що то молоде-зелене! Все тобі розтовкмачити треба. Ну гаразд, слухай. Поки та людина повернеться з чорноморського у з б е р е ж ж я , начальство виб'є замість скороченої нову посаду. Правда, вона називатиметься не старший бухгалтер, а якось інакше. І сяде відпускник за твій стіл, якщо тебе пересадять в інший відділ. У цей час біля Прокопенка задзвонив телефон.

— Слухаю... Добре. Готовий. З а р а з буду, Миколо Федоровичу! — Він швидко поклав трубку і коротко кинув присутнім: — Начальство викликає. Не встигли за Прокопенком зачинитися двері, як підвелася Дробець: — Я теж ненадовго вийду. Ще з учорашнього дня маю відповідальне доручення. Невдовзі на вулиці можна було побачити з великим портфелем у руці і Бодню.

В кабінеті залишився тільки Василь Михайлович. Він вийняв з шухляди новий журнал і схилився над кросвордом. Робота всім знайшлася... Іван

ПРИЩЕПА.

ЛИСИЦЯ ТА ОСЕЛ Байка в прозі Настобісила Ослові периферія, і вирішив він пошукати щастя в столиці. Ходить містом, роздивляється, аж гульк: Лисичка. Та ловка така, джинджуриста... Осел набрався сміливості й підійшов до неї, залопотів губами: — Із представниць прекрасної половини ви в цьому граді — найпрекрасніша. Зроду-віку такої не зустрічав.

— Та невже? — грайливо повела хвостиком Лисиця.

— Присягаюсь своїми вухами!

— Це звучить як освідчення!

— Ощаслив мене пропискою, і я кохатиму тебе довіку! Ио! — ревнув Осел у захваті.

— Бевзь! — верескнула Лисиця.— Тільки час задурно згаяла.

— Чим же я тебе зобидив? — знітився Осел.

— Я сама з села. Шукаю якогось осла з трикімнатною... Василь

СОПРОНЮК.

Про* ЩО

говоттл! Комунікабельний усе-таки Мишко Шушин. Іскристий, сонячний. Наче шампанське. Відкрита душа. Усмішливий, веселий. Голова. Ерудит. З таким приємно. Про все можна.

— Ой, що це у вас? — спитає простодушно. — Мопассан? Боккаччо? А я можу Булгакова. І недорого — за четвертак. Сіменона дістати? І джинси на додачу. За 200. Згода? Душа у Мишка Шушина — як ріг достатку. З ним і про музику можна.

— Вам магнітофончик? Японський, фірми «Соні»? Будь ласка. А музичка, часом, не потрібна? Фірмова. За таксою. Свіжак по 6,5. Тобто 65 керебе за пластиночку.

Четверо з лопатами на плечах зупинилися. Виконроб, що йшов попереду, глянув у план і показав пальцем: — Рівчак рити тут! Прямо на вказаному місці, у траві, причаїлася невідомо коли й ким кинута сталева рейка.

— Юринда, зсунемо вбік,— оптимістично запропонував виконроб і, коли всі вхопилися разом, скомандував: — І — р-раз, узяли!.. Пкть облич налились як стиглі томати, проте рейка — ні з місця.

— Нумо, хлопці, де наша не пропадала! Ще раз. Узя-ли!.. Копачі вчепилися, наче мурахи, але й з другої спроби рейка не ворухнулась — мов укопана.

— От гемонське поріддя, ще й упинається! — лайнувся виконроб. — Якщо так не вийшло, спробуємо кантувати. Робітники підсунули вістря лопат. «Хрясь!..» — врізав дуба один держак.

«Хрусь!..» — тріснув другий. «Трісь!..»—у такт додав третій.

— Еге ж... — почухав потилицю виконроб, розглядаючи несподівану перешкоду. — Доведеться рити довк р у ж цієї залізяки.

— Зайві куби копати? Хай їм цур! Дурних нема,— жбурнув свій уламок худий як водогінна труба копач на прізвище Глушко.

— Таки-так, без візи проектантів не можна,— погодився виконроб.

— Казна-що понакреслять, сидячи в кабінетах, а на місці потім пупа собі надривай. Він подався шукати телефон — доповісти в контору. Повернувся десь за годину. За ним гуркотів бульдозер. Машина вперлася рогом у рейку, двигун захоркав на всі свої кінські сили, проте зусилля повіялися чорним димом... По обіді з іншого об'єкта, вминаючи асфальт, приповз потужний кран. Копачі підкопали рейку й зачепили гаками. Кран затремтів од напруги, сталевий трос натягся й раптом... луснув. Кранівник і бульдозерист повилазиІ географію з історією Мишко ли з кабін й ошелешено позирали на розуміє. нездоланний шмат заліза.

— Путівочку? В Ялту? А в Гагру?

— Ото зав'язли, як рак на мілині! Можна й сімейну. Є у мене один Що ж воно за рокалія? — задумався знайомий у міністерстві. Добряк. Зба- виконроб і висловив припущення: — цає. Але — комісійні б одразу. П'ятде- Може, це уламок метеорита з надсят процентів від вартості путівки. Не щільної зірки? Подарунок космосу. пошкодуєте. Яке місце! Не повітря — Так би мовити, «очевидне — неймоповидло з амброзії, не пісок — ланити вірне»... Мабуть, доведеться викликажіночі, не море — зефір білопінний. ти зварювальний агрегат і різати на дрібні шматки. Розбирається Мишко і в поезії. Тим часом копач Глушко кинув циІ весь він такий стрункий, спортивний. Усе при ньому. Нижче щиколо- гарку й ляснув себе долонею по лобі. ток — «Адідас», до пояса — «Монта- Затим став міряти рейку дрібними на», вище — асорті з італо-франко- кроками, майже нечутно бурмочучи собі під ніс: американського. Але покохав Мишко. І на цьому — Нічо' собі залізяка, їдять її мупогорів. З простою дівчиною із робіт- хи! Мені б така не завадила. ничої сім'ї одружився. То він од неї на — То за чим же затримка? — під' восьмий день як ошпарений вилетів. юджив виконроб. — Забирай. Батьки підвели: Тургенева читають, — А що? Все' дно її тут іржа з'їсть. Баха слухають, у картинну галерею А мені для г а р а ж а згодиться. Саме ходять. А дочка під їх дудку враз. Кращої не треба. танцює. Про психологізм ДостоєвськоГлушко вперся, мов кілок у тин, і, го патякає, Смєлякова тиче. крекнувши: «І — р-раз! Узяв!», виА Мишко їм — правду в очі: рвав рейку з землі. Поклавши її на — Вузькі ви,— каже,— люди. Біло- плече, потелющив у напрямку своєї го світу не бачите. Велюр од вельвету хати. Метрів за двадцять озирнувся й відрізнити не можете. Про що з вами кинув виконробові: говорити — Ви мене зачекайте, я мигцем... В.

31

КОСКІН.

Савелій

ЦИПІН.

ЦЕЙ ДИВОВИЖНИЙ СВІТ ГРИБІВ Багатьом ч и т а ч а м відома лірична повість В. Солоухіна «Трете полювання», в якій автор наголошує: « Г р и б — о д н е з найцікавіших і найтаемничіших явищ природи». Про нього написано стоси спеціальних і популярних д о с л і д ж е н ь , р е к о м е н д а ц і й і застереж е н ь . Щ е б пак, гриби м а ю т ь д у ж е високі кулінарні якості, екстрактивні й дають запашні відвари. Навіть н е в е л и ч к а кількість високосортних свіжих грибів — білих, печериць або т р ю ф е л і в — надає с т р а в а м з м ' я с а , дичини, риби надзвичайно привабливого аромату і смаку. Почати розповідь про грибні дивини все-таки варто зі слів В. Солоухіна: «Відтоді, як я д і з н а в с я і п е р е к о н а в с я , щ о в наших... місцях росте б л и з ь к о двохсот видів грибів, з яких тільки шість отруйні та чотирнадцять неїстівні, я рідко коли п р и х о д ж у з порожнім к о ш и к о м . У н ь о м у м о ж е бути м а л о с а м е тих грибів, які з б и р а ю т ь всі і всюди, але ж як у степу і хрущ — м ' я с о , так і на б е з г р и б ' І якась клитоцибе сіра чи м о к р у х а ялинова — гриб. Я, мабуть, назву кілька їх видів, ЩО. напевно, н е з н а й о м і п е р е с і ч н о м у грибникові. Плеврот звичайний, осінній, та р о ж к о в и д и й , грибзонтик строкатий, підвищень, ковпак кільчатий, р я д о в к а ( ж о в т а , червона, сіра, фіалкова), гриб-баран, к о з о р і ж к и ( ж о в т і і я з и к о в і ) , порхавка (свинцево-сіра, чорнувата)...»

Його навіть в а ж к о вкласти у к о ш и к . М а є оригінальну ф о р м у плодового тіла, яка нагадує голову барана. М ' я к у ш баран-гриба білий, м а є приємний а р о м а т , що п о с и л ю є т ь с я при висиханні. Його дод а ю т ь в ї ж у як присмаку. На н е в е л и ч к о г о ї ж а к а с х о ж и й гриб-дощовик голчастий. Його б у р у в а т і тонкі загнуті на верхівці ш п и ч а к и р і в н о м і р н о в к р и в а ю т ь к р у г л у в а т е тіло і стирчать у всі б о к и . А чи м о ж е гриб замінити часник як п р и с м а к у для їжі? В и я в л я є т ь с я , м о ж е . Ш а п к о в и й грибчасничник м а є запашний аромат і гострий часничний смак. П о ш и р е н а в наших лісах грибна локшина. Назва ц я вказує на подібність ф о р м и плодового тіла гриба до л о к ш и н и . В х а р ч о в о м у відношенні гриби цінні н а я в н і с т ю азотистих та білкових речовин, т о м у інколи їх звуть р о с л и н н и м м ' я с о м . С в і ж і б о р о в и к и — білі гриби за калорійністю п о ж и в н і ш і від капусти, б а к л а ж а н і в , з е л е н о ї цибулі, а сушені вдвоє калорійніші за яйця і варену к о в б а с у . К і л о г р а м сушених грибів рівноцінний м а й ж е т р ь о м к і л о г р а м а м м ' я с а , т р ь о м — риби або ч о т и р ь о м к і л о г р а м а м картоплі. Тепер ви, читачу, у я в л я є т е , скільки у к о ш и к у в м і л о г о грибника білків, цукру, ж и р і в , солей, міді, к а л ь ц і ю , ф о с ф о р у , вітамінів А , В, С, РР, пантотенової кислоти. Н а й б і л ь ш е білків у б і л о м у грибі, ж и р і в — у красноголовцях, а в у г л е в о д і в — у с к р о м н и х опеньках. М а с л ю к и , в с у п е р е ч їхній назві, містять небагато ж и р у . В ц ь о м у вони п о с т у п а ю т ь с я не л и ш е б і л о м у грибу,

Воно й справді, д л я б і л ь ш о с т і з нас — незвичні назви. О с ь , наприклад, гриб-баран. У порівнянні з і н ш и м и він д у ж е великий.

печериці в іншу к а с т р у л ю , залити г а р я ч о ю в о д о ю , додати л и м о н н о ї кислоти і кип'ятити 20 хв.; з м о р ш к и та лисички п е р е б р а т и , ніжки очистити від з е м л і , п р о м и т и і кип'ятити 10 хв. П о т і м знову промити, нарізати і в ж е після цього с м а ж и т и . У м а с л ю к і в треба очистити ніжки, зі ш л я п о к зняти плівку, п о т і м промити, нарізати і підсмажити. Гриби в ж и в а ю т ь с в і ж и м и , вареними, смаженими, солоними, маринованими, для приготування холодних і гарячих закусок, перших та других страв і навіть... десерту.

П е р ш ніж навести кілька рецептів приготування грибів, з в е р т а є м о вашу увагу на їх о б о в ' я з к о в у п о п е р е д н ю о б р о б к у : у боровиків, п і д б е р е з н и к і в (бабок), красноголовців слід очистити ніжки від з е м л і і тоненько зрізати з них шкірку, в і д о к р е м и в ш и ш л я п к у від ніжки, а потім д о б р е промити й ошпарити; у печериць ніжки очистити від з е м л і , а зі шляпок зняти тонку плівку, п о т і м слід покласти в к а с т р у л ю з х о л о д н о ю в о д о ю , додати трошки л и м о н н о ї кислоти, щ о б зберегти гриби од потемніння. Перекласти

Б о р о в и ч к и с м а ж е н і з ц и б у л ь н о ю підл и в о ю . 1 кг свіжих м о л о д и х б о р о в и ч к і в вимити, посолити і с м а ж и т и 15 хв. на сковороді з сильно р о з і г р і т о ю о л і є ю , часто п о м і ш у ю ч и . П о т і м зняти з плити і поставити в тепле місце. У розігріту о л і ю покласти нашинковану ц и б у л ю (20 г), підсолити ї ї і тушкувати, доки не стане м ' я к о ю . Додати склянку сметани, закип'ятити й о д е р ж а н о ю підливою залити гриби. Білі гриби під с о у с о м . Б о р о в и к и зварити і порізати. Покласти в к а с т р у л ю ц и б у л ю з м а с л о м , залити в е р ш к а м и і дати кипіти; п о т і м покласти з е л е н о ї цибулі, гвоздики і, д о б р е п р о в а р и в ш и , подавати у соусниці на стіл. ( « Н о в е й ш а я и полная п о в а р е н н а я книга», 1790 р.). Грибний пудинг. З в а р и т и , відцідити і дрібно порізати потрібну кількість грибів,

32 и

додати кілька п і д с м а ж е н и х на о л і ї цибулин, трошки п е р ц ю , за с м а к о м солі, 200 г горіхової чи м а к о в о ї о л і ї , т р о ш к и рибного або грибного б у л ь й о н у і д о с т а т н ю кількість натертого білого хліба, щ о б вийшло густе тісто. В и к л а в ш и його в з м а щ е н у ж и р о м к а с т р у л ю , поставити у піч і тримати до готовності. П о д а в а т и на стіл з б і л и м або червоним соусом. ( « П о в а р е н н а я книга», 1847 р.). Яблучно-апельсиновий салат з грибами. П о ч и щ е н і я б л у к а і сир нарізати кубиками. Н е в е л и ч к і м а р и н о в а н і б о р о в и ч к и розрізати надвоє, п е р е ц ь — в у з е н ь к и м и с м у ж к а ми, апельсин поділити на дольки. Покласти все у с а л а т н и ц ю , додати м е д , лимонний сік, п о т о в ч е н у ц е д р у з апельсина, залити з б и т и м к е ф і р о м і д о б р е п е р е м і ш а т и . Прикрасити ц і л и м г р и б о ч к о м , д о л ь к а м и апельсина. Я б л у к — 5 шт., сир голландський (тертий) — 1 склянка, б о р о в и ч к и (мариновані) — 0,5 склянки, перець б о л г а р с ь к и й — 1 шт., апельсин — 1 шт., м е д — 2 ст. ложки, л и м о н — 0,5 шт., к е ф і р — 1 склянка. Ф р а н ц у з ь к и й салат з п е ч е р и ц ь . Часник п е р е т е р т и з с і л л ю , залити о л і є ю , додати л и м о н н о г о соку, солі, п е р ц ю за с м а к о м , м о ж н а т а к о ж налити т р о ш к и п е р е в а р е н о ї води. С к у ш т у в а т и : соус м а є бути солоним, п е р ч и с т и м , кислуватим. П е ч е р и ц і промити під к р а н о м і, п о р і з а в ш и т о н е н ь к и м и с м у ж ками, о д р а з у кидати в соус ( щ о б не почорніли). П о м і ш а т и , д о б р е накрити і поставити

а й лисичкам, рижикам і навіть с и р о ї ж к а м . На вітаміни найбагатші лисички. Неоднакова харчова цінність не тільки різних видів грибів, а й різних ф о р м одного й того ж виду і Н А В І Т Ь різних частин одного й того самого екземпляра. Так, міцно-м'ясистий підберезник (або колосови к) з сухого лісу цінується више і я м'який гриб із заболочено! місцевості. Шляпка гриба цінніша за міцну, але біднішу на поживні речовини ніжку. М о л о д і гриби корисніші за старі. М и не збираємось у невеликій статті розповідати про всі види грибів — цим займається захоплююча наука мікологія. Не б у д е м о описувати також всі їстівні гриби. А л е не сказати кілька слів про деякі з них не можна. Рижик — першосортний найцінніший і найсмачніший серед пластинчастих грибів. їх два різновиди — рижики соснові та ялинкові, перші — більшого розміру. В кулінарі! вони в в а ж а ю т ь с я делікатесом. За засвоєнням о р г а н і з м о м ж о д е н з грибів не м о ж е зрівнятися з рижиком. Д у ж е смачні смажені, а особливо — солоні. Незвичайними грибами є трюфелі. Зовні вони схожі на невеличкі бульби картоплі. Колись т р ю ф е л і вважали ч у д о м природи й вірили, що вони з ' я в л я ю т ь с я там, де блискавка вдарила в теплу з е м л ю , змочену д о щ е м . У наших лісах зустрічаються білий та оленячий трюфелі. Білий має сильний і приємний запах, оленячий не пахне і вважається неїстівним. Білий гриб — боровик, або «гриб-полковник». Він став наче своєрідною одиницею виміру. Якщо ви запитаєте грибника, чи багато він зібрав, він не відповість: «Три-чотири кілограми», а скаже, скільки знайшов боровиків. І лише м і ж іншим додасть: «Ну й груздів, маслюків набрав...» Як бачите, світ грибів надзвичайно різноманітний. Це не тільки боровики, рижики, сироїжки... Шовковиста павутинна пліснява на хлібі — гриб. Великі нарости на стовбурі дерев — теж. Лишай на тілі людини або білий наліт у роті немовляти — гриб. Сажа та іржа злаків — також! У нас є доволі літератури про цілющі лікарські рослини. Однак, як правило, в таких книгах відсутні відомості про лікувальні властивості грибів. Вони були відомі людині споконвіку. М а й ж е 100 років тому російські вчені-лікарі В. А. Манасеїн і А. Г. Ґіолотебнов помітили, що зелена пліснява має цілющі властивості. Пізніше речовини, здатні знищувати хвороботворні мікроби або затримувати їх розвиток, назвуть антибіотиками. Наприкінці X V I I століття в лікувальниках сповіщалось, що борові гриби (мабуть, білі) допомагають при загоюванні о б м о р о ж е н и х частин тіла, перцевий груздь використовували при лікуванні туберкульозу,

в холодильник на дві години. М о ж у т ь стояти і довше.

300 г печериць, 4 зубки часнику, сіль, перець, сік лимонний, 6—8 л о ж о к олії. Борщ із молодих буряків з печерицями. Гриби та буряки нарізати й о к р е м о відварити у підсоленій воді. Гриби відцідити, всипати їх до буряків, додати пасероване на маслі борошно, довести до кипіння. Покласти масло, сметану, сіль, влити сирий буряковий сік, закип'ятити. Д о столу подавати із зеленню й сметаною. Печериць — 15 шт., води — 2 л, моло-

а найнебезпечніший гриб — бліду поганку ( з р о з у м і л о , у д у ж е незначних дозах) — при холері. Нині проводяться дослідження щодо використання в лікуванні печериць, які легко в и р о щ у ю т ь с я в штучних умовах. Результати (Г. І. Сержаніна, Мінськ) перевершили всі сподівання: витяжка з печериць гальмувала ріст золотавого стафілокока, а також збудника тифу і паратифу. Лікувальними властивостями володіють і гнойовики, або копринуси. Чехословацькі вчені встановили, що гнойовик сірий цінний при лікуванні алкоголізму. Він стає отруйним для тих, хто перед вживанням його приймав алкогольні напої. Особливої уваги заслуговує чорний б е р е з о в и й гриб — чага як випробуваний засіб при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту та злоякісних пухлинах. З а в е р ш у ю ч и цей невеличкий підрозділ про лікувальні властивості грибів, слід згадати й про чайний гриб, який інколи вважають панацеєю від усіх бід і хвороб. Чайний гриб був відомий ж и т е л я м Забайкалля ще в м и н у л о м у сторіччі. Припускають, що він завезений сюди з Японії, тому іноді його ще звуть японським. Втім, назв йому не бракує — маньчжурський, індійський, камбуха, волзька медуза та ін. Наукова його назва — медузоміцет. Досі настій чайного гриба досконало не вивчений. Д е я к і дослідники вваж а ю т ь , що найактивніша його частина — глюконова кислота, дія котрої нагадує молочну і лимонну, активізує обмін речовин і підвищує працездатність м ' я з і в . Щ о б надати нашому екскурсу до чарівного світу грибів прикладного характеру, наведемо коротку пам'ятку грибникам (за матеріалами естонських авторів У. Хауг та К. К а л а м е е с ) : коли йдете до лісу, запасіться гострим н о ж е м . Збирати гриби треба о б е р е ж н о , з р і з а ю ч и їх; збирайте для ї ж і лише ті гриби, які добре вам відомі, причому найкраще — молоді; не забувайте, що восени в лісах зустрічаються два смертельно отруйних гриби — м у х о м о р с м е р д ю ч и й та бліда поганка; ходити за грибами треба завжди з кошиком, бо у мішках і сітках вони л а м а ю т ь с я ; вдома чистити гриби слід того самого дня або недовго зберігати у прохолодному місці, де є с в і ж е повітря; якщо відварюєте гриби, воду слід о б о в ' я з к о в о вилити, бо вона містить отруйні речовини; відварені гриби не м о ж н а тримати в алюмінієвому і жерстяному посуді, найкраще — в скляному або емальованому. Ю.

дих буряків — 1 пучок, борошна — 3 чайні ложки, масло вершкове — 6 »т. л о ж о к , сметани — 1 склянку, б у р я к у для соку — 1 шт., зелень, сіль. Торт з печериць. Д р і ж д ж і розім'яти в сметані, додати до борошна і маргарину, всипати пучку солі. Замісити тісто. Тортовницю або глибоку сковорідку добре змастити і посипати тертою б у л к о ю . Тісто розкачати так, щ о б воно було на 1 — 2 см. ширше денця сковорідки. Поставити в нагріту духовку і пекти близько 10 хв. Тим часом вимити печериці, вкинути в підсоле-

ЛАВРОВ.

ний з лимонним с о к о м окріп і варити 5 — 8 хв. Відцідити. Нарізати печериці і покласти на тісто. Д о б р е вимішати яйця із сметаною, додати трошки солі, перцю, покропити лимонним соком. Залити цим соусом печериці й поставити ще на 10 хв. у духовку. Подавати до столу гарячим. На тісто: 200 г борошна, 100 г маргарину, 10 г д р і ж д ж і в , 1/3 склянки сметани, дрібку солі. Начинка: 350—400 г печериць, 2 яйця, 2 л о ж к и сметани, сіль, перець, лимонний сік.

ТСТІВНІ ГРИБИ Білий

гриб

(боровик)

Сироїжка

Підберезник

Печериця

33

Красноголовець

Маслюк

ПОЛОЖЕННЯ Про Республіканський конкурс, присвячений 70-річчю Великої Ж о в т н е в о ї соціалістичної революції, на написання сценаріїв масових клубних заходів, театралізованих видовищ, тематичних вечорів

Мета і завдання конкурсу К о н к у р с проводиться М і н і с т е р с т в о м культури У Р С Р з м е т о ю з а б е з п е ч е н н я клубних установ в и с о к о х у д о ж н і м и т е м а т и ч н и м и сценаріями до знаменної дати. Наскрізна лінія сценаріїв — втілення в ж и т т я ідей В е л и к о г о Ж о в т н я , пропаганда матеріалів і р і ш е н ь X X V I I з ' ї з д у К П Р С . Сценарії м о ж у т ь бути як типовими, так і р о з р а х о в а н и м и на певну аудиторію: робітників, працівників сільського господарства, студентів, а т о м у й тематика творів найрізноманітніша, з о к р е м а : — д р у ж б а братніх народів С о ю з у P C P , б о р о т ь б а за мир, проти ядерно! війни; — прогресивні м е т о д и е к о н о м н о г о господарювання, розширення самостійності, підвищення заінтересованості й відповідальності трудових колективів, колгоспів і ' радгоспів за кінцеві результати (піднесення е ф е к т и в н о с т і і якості виробництва, дисципліни і вимогливості; нові ф о р м и в з а є м о д і ї науки і виробництва; посилення ролі л ю д с ь к о г о фактора; утвердження принципу соціально! справедливості); — взаємовідносини в и щ о ї і с е р е д н ь о ї с п е ц і а л ь н о ! ш к о л и з народним господарством; посилення спільно! заінтересованості у підвищенні рівня навчання і перепідготовки кадрів, кардинальному поліпшенні використання !х на виробництві; — вшанування передовиків, п е р е м о ж ц і в соціалістичного змагання, робітничих і колгоспних трудових династій; р о л ь керівника в реалізації накреслених планів; — тверезість — норма нашого ж и т т я ( р о з у м н е й корисне використання вільного часу; ф о р м и організації д о з в і л л я , м е д и ч н е й побутове о б с л у г о в у в а н н я населення т о щ о ) ; — розвінчання в о р о ж о ї ідеології і пропаганди, т а в р у в а н н я антиподів к о м у н і с т и ч н о ! м о р а л і ( б о р о т ь б а з розкраданням соціалістично! власності, хабарництвом, о к о з а м и л ю в а н н я м , переж и т к а м и минулого у свідомості о к р е м и х л ю д е й , з релігійними забобонами тощо); — охорона природи і раціональне використання ї ї ресурсів (використання у справі охорони природи науково-технічних досягнень; виховання у населення, з о к р е м а у п і д р о с т а ю ч о г о покоління, б е р е ж л и в о г о ставлення до природи, рослинного й тваринного світу).

відібрані сценарії на р о з г л я д республіканського ж ю р і за адрес о ю : 252003, Київ-3, вул. С в е р д л о в а , 2, Міністерство к у л ь т у р и У Р С Р , з п о м і т к о ю : «На к о н к у р с «70-річчя Великого Ж о в т н я » . Республіканське жюрі р о з г л я д а є сценарії під девізами, відбирає кращі з них і визначає ф о р м и заохочення, п е р е д б а ч е н і умовами. Д л я в і д з н а ч е н н я п е р е м о ж ц і в конкурсу в с т а н о в л ю ю т ь с я такі премії: одна п е р ш а — 800 крб. дві другі — по 500 крб. к о ж н а дві треті — по 300 крб. к о ж н а . Жюрі надається право п е р е р о з п о д і л у премій у м е ж а х встановленої кількості й коштів. К р а щ і конкурсні сценарії б у д у т ь придбані за п р о п о з и ц і я м и ж ю р і , а т а к о ж р е к о м е н д о в а н і до о п у б л і к у в а н н я в збірнику «Райдуга» видавництва « М и с т е ц т в о » . С ц е н а р і ї , надіслані на конкурс, не р е ц е н з у ю т ь с я , не редагуються, а в т о р а м не п о в е р т а ю т ь с я . П і д с у м к и б у д у т ь о г о л о ш е н і в р е с п у б л і к а н с ь к і й періодичній пресі.

Про Республіканський конкурс, присвячений 70-річчю Великої Ж о в т н е в о ї соціалістичної революції, на кращі твори для самодіяльних народних хорових колективів, вокальних ансамблів та хорів-ланок

Мета і завдання конкурсу К о н к у р с п р о в о д и т ь с я М і н і с т е р с т в о м к у л ь т у р и У Р С Р з т р а в н я по 20 грудня 1986 р о к у . М е т а конкурсу — подальша активізація т в о р ч о с т і професіональних і самодіяльних к о м п о з и т о р і в і поетів республіки у вокально-хоровому ж а н р і . З а в д а н н я к о н к у р с у — сприяти с т в о р е н н ю нових яскравих, високохудожніх вокально-хорових творів про В. і. Леніна, К о м у н і с т и ч н у партію Радянського С о ю з у , всесвітньо-історичне з н а ч е н н я В е л и к о ! Ж о в т н е в о ї соціалістично! р е в о л ю ц і ї , бойові і трудові традиції радянського н а р о д у , м о л о д і і к о м с о м о л у , інтернаціональну д р у ж б у , б о р о т ь б у за м и р ; пісень про кращі риси нашого сучасника, людини-творця, патріота, який с в о є ю працею з в е л и ч у є Батьківщину, рідний край. Твори м о ж у т ь бути р і з н о м а н і т н и м и за з м і с т о м , ф о р м о ю і з а с о б а м и втілення о б р а н о ! т е м и ( м а с о в і , героїчні, політичні, прославні, ліричні т о щ о ) ; с п р я м о в а н і на пропаганду рішень X X V I I з ' ї з д у К П Р С , ідей Великого Ж о в т н я .

Умови конкурсу 1. Д о участі в к о н к у р с і з а п р о ш у ю т ь с я професіональні і с а м о д і я л ь н і к о м п о з и т о р и і поети, які п р а ц ю ю т ь у вокальнохорових жанрах, студенти к о м п о з и т о р с ь к и х ф а к у л ь т е т і в музичних вузів республіки.

2. На к о н к у р с п р и й м а ю т ь с я нові й апробовані твори д л я самодіяльних народних хорових колективів, вокальних ансамблів, хорів-ланок (мішаних та однорідних), написані з у р а х у в а н н я м специфіки народної м а н е р и співу, регістрових о с о б л и в о с т е й і діапазону голосів різних регіонів республіки; з і н с т р у м е н т а л ь н и м с у п р о в о д о м та б е з с у п р о в о д у , які щ е не б у л и опубліковані у спеціальних виданнях; тривалість звучання — до 5 хвилин.

3. К л а в і р и творів м а ю т ь бути підтекстовані, чітко написані ч о р н и м ч о р н и л о м ( т у ш ш ю ) на б і л о м у к л а в і р н о м у н о т н о м у папері, а віршовані тексти — н а д р у к о в а н і на машинці в чотирьох примірниках. Титул клавіру т в о р у о ф о р м л я є т ь с я за і с н у ю ч и м и видавничими в и м о г а м и з в и з н а ч е н н я м , д л я якого колективу ( а н с а м б л ю ) він призначається.

4. П е р е м о ж ц я м к о н к у р с у встановлено такі п р е м і ї ( к р і м придбання): одна п е р ш а — к о м п о з и т о р у — 300 крб.

Умови конкурсу Конкурс проводиться у два етапи: перший — відбірковий — протягом травня — грудня 4 986 року в обласних центрах; другий — з а к л ю ч н и й — у м. Києві з 10 січня по 10 л ю т о г о 1987 року. На конкурс п р и й м а ю т ь с я нові і в ж е апробовані в клубних установах сценарії, створені п р о ф е с і о н а л ь н и м и й с а м о д і я л ь н и м и авторами, о б с я г о м 20—25 сторінок машинопису, в п'яти примірниках, російською або у к р а ї н с ь к о ю м о в о ю , надруковані ч е р е з два інтервали. Д о сценарію д о д а є т ь с я закритий девізний конверт, в якому вказані прізвище, і м ' я та по батькові автора, рік нар о д ж е н н я , партійність, освіта, м і с ц е роботи, належність до творчої спілки, кількість дітей, д о м а ш н я адреса, т е л е ф о н . Відбірковий р о з г л я д сценаріїв п р о в о д и т ь с я ж ю р і , с т в о р е н и м и обласними управліннями культури. Ж ю р і р о з г л я д а ю т ь т в о р и тільки під девізами, не р о з п е ч а т у ю ч и конвертів з даними про авторів. Обласні управління к у л ь т у р и до 10 січня 1987 року надсилають

34

поету — 100 крб. дві другі — к о м п о з и т о р у — 250 крб. поету — 100 крб. дві треті — к о м п о з и т о р у — 150 крб. поету — 80 крб. дві заохочувальні — к о м п о з и т о р у — 1 0 0 крб. поету — 5 0 крб. Ж ю р і надається право п е р е р о з п о д і л у премій у межах передбачених коштів.

5. Відзначені п р е м і я м и , а т а к о ж оригінальні за з м і с т о м і ф о р м о ю твори за п р о п о з и ц і є ю ж ю р і б у д у т ь придбані та видані о к р е м о ю з б і р к о ю видавництвом « М у з и ч н а У к р а ї н а » .

6. Твори надсилаються на к о н к у р с під д е в і з о м на а д р е с у : 252003, Київ-3, вул. С в е р д л о в а , 2, М і н і с т е р с т в о к у л ь т у р и У Р С Р , на

к о н к у р с « В е л и к и й Ж о в т е н ь » . ( Д о клавіру твору, на я к о м у зазначені д е в і з і назва, д о д а є т ь с я конверт з даними про автора: п р і з в и щ е , ім'я, по батькові, рік н а р о д ж е н н я , партійність, освіта, кількість дітей, д о м а ш н я адреса, т е л е ф о н ) . Останній т е р м і н подання творів на к о н к у р с — 20 грудня 1986 року. К о н к у р с п р о в о д и т ь с я за п р о ц е д у р о ю , в и з н а ч е н о ю к о л е г і є ю по ф о р м у в а н н ю р е п е р т у а р у та відбору творів д л я х у д о ж н ь о ї самодіяльності.

7. П і д с у м к и к о н к у р с у б у д у т ь підбиті до 25 січня 1987 року і опубліковані в газеті « К у л ь т у р а і ж и т т я » .

8. Надіслані на к о н к у р с твори не р е ц е н з у ю т ь с я , їх рукописи а в т о р а м не п о в е р т а ю т ь с я .

ДОВІДКОВИЙ

З А ВИСЛУГУ РОКІВ У «Соціалістичній к у л ь т у р і » № 4 за 1985 рік р о з п о в і д а л о с я про у м о в и призначення б і б л і о т е ч н и м працівникам пенсій за вислугу років. Д о редакції, однак, п р о д о в ж у ю т ь надходити листи, в яких читачі просять розповісти про це докладніше. Такі листи о д е р ж а н і , з о к р е м а , від завідуючих б і б л і о т е к а м и - ф і л і а л а м и сіл Б о л т и ш к и Криничанського району Д н і п р о п е т р о в с ь к о ї області Н. М и х а й л у с ь , Охримівців З б а р а з ь к о г о району на Тернопільщині Г. В о л я н ю к , селища Вигоди Д о л и н с ь к о г о району І в а н о - Ф р а н к і в с ь к о ї області О . М а з у р и к та інших. Відповідає наш консультант А . О р л о в с ь к и й . У відповідності з п о с т а н о в о ю Ради Міністрів С Р С Р від 17 г р у д н я 1959 року № 1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони з д о р о в ' я і сільського господарства» пенсії за вислугу років з а в і д у ю ч и м б і б л і о т е к а м и й б і б л і о т е к а р я м п р и з н а ч а ю т ь с я при стажі роботи за спеціальністю не м е н ш е 25 років, н е з а л е ж н о од в і д о м ч о ї підпорядкованості бібліотек. На інші категорії бібліотечних працівників, у т о м у числі й на завідуючих бібліотекамифіліалами, це право не п о ш и р ю є т ь с я . Д о стажу роботи за ф а х о м , к р і м роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років, з а р а х о в у ю т ь с я : виборна та інша відповідальна робота в партійних, комсомольських органах; робота на виборних посадах у радянських установах, профспілкових та інших громадських організаціях; робота на посаді голови чи заступника голови колгоспу, я к щ о вони були направлені в колгоспи у відповідності з р і ш е н н я м партійних і радянських органів з р о б о т и в установах, щ о дає право на пенсію за вислугу років; с л у ж б а у складі Збройних С и л С Р С Р і п е р е б у в а н н я у партизанських загонах; час навчання на курсах підвищення кваліфікації за спеціальністю; робота по найму за к о р д о н о м за спеціальністю на посадах, що відповідають посадам, які д а ю т ь право на пенсію за вислугу років. Усі зазначені вище види робіт з а р а х о в у ю т ь с я до с т а ж у р о б о т и за спеціальністю за умови, я к щ о не м е н ш е 2/3 (16 років і 8 м і с я ц і в ) стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, припадає на роботу в бібліотеках на посадах з а в і д у ю ч о г о бібліотек о ю або бібліотекаря. Пенсії за вислугу років п р и з н а ч а ю т ь с я в р о з м і р і 40 процентів ставки заробітної плати або окладу. Максимальний р о з м і р пенсії за вислугу років в с т а н о в л ю ю т ь у р о з м і р і 120 карбованців. Пенсії за вислугу років у цих випадках о б ч и с л ю ю т ь с я із ставки заробітної плати або окладу на останній п е р е д з в е р н е н н я м за пенсією посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років. Виплата пенсії за вислугу років п р о в о д и т ь с я при залишенні працівником роботи. Особи, які м а ю т ь право на пенсію за вислугу років, м о ж у т ь звертатися за ї ї п р и з н а ч е н н я м у будь-який час після настання права на неї б е з о б м е ж е н н я яким-небудь с т р о к о м і н е з а л е ж н о від місця останньої роботи.

стіл

КОЛИ І ЯК ВИКОНУЄТЬСЯ ГІМН СРСР На X X V I I з ' ї з д і К П Р С п і д к р е с л ю в а л а с я необхідність повсякденного виховання у радянських л ю д е й г л и б о к о ї поваги до Д е р ж а в н о г о Гімну, Г е р б а і П р а п о р а Радянського С о ю з у , до всього, щ о с и м в о л і з у є б е з с м е р т н і подвиги нашого народу. На прохання читача С . С т а р е н ь к о г о з міста Енергодара З а п о р і з ь к о ї області р о з п о в і д а є м о , коли с а м е у клубних закладах в и к о н у є т ь с я Гімн Радянського С о ю з у . Державний Гімн СРСР виконується: — при відкритті і закритті урочистих з б о р і в і засідань, присвячених в с е н а р о д н и м с в я т а м , які в і д з н а ч а ю т ь с я в нашій країні; — в передачах Центрального т е л е б а ч е н н я і Центрального в н у т р і с о ю з н о г о р а д і о м о в л е н н я в новорічну ніч після б о ю годинника С п а с ь к о ї башти М о с к о в с ь к о г о К р е м л я ; — в передачах Ц е н т р а л ь н о г о т е л е б а ч е н н я — на початку програми у дні всенародних с в я т : 23 лютого, 8 Б е р е з н я , 22 квітня, 1 Травня, 9 Травня, 1 в е р е с н я , 7 ж о в т н я , 7 листопада і ЗО грудня, а т а к о ж 1 січня; — в передачах Ц е н т р а л ь н о г о в н у т р і с о ю з н о г о радіомовлення — щ о д н я на початку і при закінченні п е р ш о ї з а г а л ь н о с о ю з н о ї програми; — при відкритті пам'ятників, а т а к о ж м о н у м е н т і в , обелісків та інших споруд на о з н а м е н у в а н н я найважливіших історичних подій в житті радянського суспільства і д е р ж а в и , на ч е с т ь видатних радянських політичних, д е р ж а в н и х , військових діячів, народних героїв, діячів науки, л і т е р а т у р и і мистецтва; — при в р у ч е н н і с о ю з н і й , а в т о н о м н і й республіці, к р а ю , області, а в т о н о м н і й області, а в т о н о м н о м у округу, району, місту, і н ш о м у н а с е л е н о м у пункту, підприємству, установі, організації д е р ж а в н о ї нагороди С Р С Р ; — при піднятті Д е р ж а в н о г о П р а п о р а С Р С Р під час ц е р е м о н і й та інших урочистих заходів, які п р о в о д я т ь с я д е р ж а в н и м и і гром а д с ь к и м и органами, п і д п р и є м с т в а м и , у с т а н о в а м и , організаціями; — в інших випадках, п е р е д б а ч е н и х П о л о ж е н н я м про Д е р ж а в ний Гімн С Р С Р . При виконанні поряд з Д е р ж а в н и м Г і м н о м С Р С Р Д е р ж а в н о г о Г і м н у с о ю з н о ї р е с п у б л і к и Д е р ж а в н и й Г і м н С Р С Р виконується першим. Державний Гімн С Р С Р м о ж е виконуватися в оркестровому, х о р о в о м у , о р к е с т р о в о - х о р о в о м у або і н ш о м у в о к а л ь н о м у та і н с т р у м е н т а л ь н о м у виконанні. При ц ь о м у м о ж у т ь використовуватися з а с о б и з в у к о з а п и с у . У випадках вокального і вокально-інструментального виконання Д е р ж а в н и й Г і м н С Р С Р в и к о н у є т ь с я повністю, а у випадках інструментального виконання допускається• ч а с т к о в е його виконання — п р о г р а ю т ь с я заспів і приспів один раз. При п у б л і ч н о м у виконанні Д е р ж а в н о г о Г і м н у С Р С Р присутні вислухують його с т о я ч и , чоловіки з н і м а ю т ь головний у б і р або п р и к л а д а ю т ь до нього р у к у .

По горизонталі: 5. Квиток на місце в театральній ложі. 6. Повість О. Кобилянської. 9. Стрічка кінорежисера Є . Матвєєва.

10. Предмети театральної обстановки. 14. Радянська співачка, володарка почесного титулу «Краща Чіо-Чіо-сан світу». 15. Відомий російський архітектор.

16. П'єса О. Афіногенова. 19. Роман В. Кучера. 22. Видатний український художник-баталіст.

23. Блазень в античній комедії. 24. Російський оперний співак. 25. Виконавець головної ролі у телевізійному художньому фільмі «Не стріляйте в білих лебедів». 30. Фольклорно-хореографічний ансамбль Білорусії. 32. Український радянський поет.

33. А м п л у а актора. 36. Селянин-хлібороб в народній поезії. 37. Радянський живописець, член творчого колективу Кукриніксів.

38. Районний центр на Черкащині. 41. Опера Д. Клебанова. 42. П'єса легкого комедійного змісту. 43. Ф р а н ц у з ь к и й драматург, автор комедії «Склянка води». 44. Індивідуальна манера, своєрідні ідейно-художні особливості творчості митця. По вертикалі: 1. Культурно-освітній заклад. 2. Щ о м і с я ч н и й дитячий літературномузичний журнал з грамплатівками.

3. Англійський письменник, класик світової літератури. 4. П'єса М . Кропивницького.

7. Кінострічка р е ж и с е р а І. Савченка, поставлена за р о м а н о м Ю . Яновського. 8. Вистави приїжджого мистецького колективу.

11. Герой трилогії О . Сизоненка. 12. Співзвучність. 13. О п е р а О . Верстовського.

1 7. Роман Ю . Дольд-Михайлика. 18. Сукупність партій багатоголосого м у з и ч н о г о твору. 20. Словесний р о з д у м дійової особи у виставі. 21. Видатний польський композитор. 26. Білоруський народний танець. 27. Відомий український будівничий. 28. Композиційно цілісна група споруд. 29. Опера В. Губаренка. 31. Картина декоративного характеру. 34. Давньогрецький історик. 35. Роман М . Алексєева. 39. Українська радянська хорова капела. 40. Картина І. Айвазовського. С к л а в С.

В І Д П О В І Д І НА К Р О С В О Р Д , В М І Щ Е Н И И У №

ПІДДУБЕЦЬКИЙ.

6

Зліва направо: 1. Таранов. 2. Валідол. 3. Паламас. 4. Катуков. 5. Казанок. 6. М а р а к а с .

7. Рамазан. 8. Кальман. 9. Кулібін. 10. Калабар. 11. Балахон. 12. Каратан. 13. Барабан. 14. Караван. 15. Кулагін. 16. Каротин. 17. Табурет. 18. Потанін. 19. Тахіліт. 20. Валонія. 21. Санін. 22. Мох. 24. Намір. 26. Дун. Справа наліво: 2. Ван. 3. Парад. 4. Каламус. 5. Калінін. 6. Матадор. 7. Р а з у м о в .

8. Каракал. 9. «Каманос». 10. Кулаков. 11. Бальзак. 12. Калімас. 13. Балабан. 14. Карабін. 15. Карахан. 16. Куратор. 17. Талабан. 18. Параван. 19. Тобоган. 20. Ватутін. 21. Сахарин. 22. Малінен. 23. Моноліт. 25. Хінін. 27. Ніт.

Розділ веде кандидат у м а й с т р и спорту С Р С Р з шах/в П е т р о МАРУСЕНКО

Шаховий

КОНКУРСНЕ ЗАВДАННЯ № 7 Мат

за

три

ходи

|4

КОНКУРСНЕ ЗАВДАННЯ № 8 Мат

очка)

за

три

ходи

(4

очка)

Білі: КрЬ1, Ф е 8 , ТЬ5, Td2, СЬ2, C d l , Kd3, Ке2, п. е4 (білих фігур — 9). Чорні: Крс4, Ф Ь 5 , Тс7, Тд5, Cf3, Ch8, K c l , Ке5, пп.: а5, Ь4, f7, дб, д4 (чорних фіг у р - 13).

Білі: K p d l , Ф д 4 , Cd4, Ка7, КЬ2, пп.: Ь5, с2, d6, е4, f4, h4 (білих ф і г у р — 11). Чорні: Кра5, Th6, Cd8, Ке8, пп.: Ь4, d5, d2, д5 (чорних фігур — 8).

36

клиб

,,СК'

зажів члена клубу самодіяльних художників Києва відповідального секретаря науково-технічного збірника «Харчова промисловість» З о ї Миколаївни Кузьменко, чия перша персональна виставка відбувалася тут.

Невеликі за р о з м і р о м , переважно так званого «кабінетного» ф о р м а т у картини на диво пасували до високого арочного холу старовинного будинку на розі столичних вулиць Толстого і Горького, де нині Республіканська наукова медична бібліотека імені Д. І. Ульянова. Відвідувачі, хоч і поспішали до читальних залів, притишували ходу і врештірешт зупинялися б і л я ніжних за колористикою натюрмортів та ліричних пей-

С а м о у к о м , навчаючись за спеціальною літературою і копіюючи, більше десяти років ішла вона до лауреатського звання на п е р ш о м у В с е с о ю з н о м у фестивалі самодіяльної творчості трудящих. ї ї картини «Університет взимку», « Б у з о к » , «Трапезна Михайлівського монастиря» демонструвались у Чехословаччині. Обдарування З о ї Миколаївни найбільш яскраво розкрилось у натюрмортах, що дають незчисленні варіанти кольорових рішень та композиційних побудов, у ліричних пейзажах, які аматорка пише по пам'яті.

'

Гіознайомтесь і ви, шановні читачі, з д е щ и ц е ю із доробку З о ї Миколаївни К у з ь м е н к о — «Університет взимку», « Н а т ю р м о р т з хлібом», «Новобудови Києва», « Н а т ю р м о р т з айстрами, яблуками та грушами». С.

В. КРИМЧАК

СЕМЕНЮК, (фото).

Нраса буття $

Є

в архіві З а п о р і з ь к о ї обласної організації Товариства охорони природи цікавий експонат. На з о л о т а в о м у ф о н і в обрамленні гіпсового листя — пташине гніздо. З в и ч а й н е гніздо звичайного лісового птаха. Пташенята тягнуться до гусениці, п р и н е с е н о ї дбайливою м а т у с е ю . А по б а р е л ь є ф у простим, н е в и б а г л и в и м ш р и ф т о м пущено: « Х о р т и ц ь к е товариство охоронців п р и р о д и » . І поряд д а т а — 1 9 1 0 рік. Ц е герб п е р ш о ї в Росії г р о м а д с ь к о ї природоохоронної організації. Заснована вона б у л а 21 т р а в н я 1910 року в ч и т е л е м п р и р о д о з н а в с т в а П е т р о м П и л и п о в и ч е м Бузук о м у селі Верхній Хортиці т о д і ш н ь о ї К а т е р и н о с л а в с ь к о ї г у б е р н і ї . О п о в і д а ю т ь , Петра Б у з у к а за політичні переконання, н е б е з п е ч н і д л я трону, царський у р я д на початку століття вислав із П е т е р б у р г а на п е р и ф е р і ю . Тут він о д е р ж а в п р и з н а ч е н н я в и к л а д а ч е м природничої науки в селі Верхній Хортиці, д е на той час в о с н о в н о м у ж и л и німці-колоністи. О ч е в и д ц і пригадують, щ о на вигляд Б у з у к м а в б л и з ь к о 45 років. Був він середнього зросту, носив вуса і ч о р н у б о р і д к у . З ним р а з о м приїхали д р у ж и н а і д о ч к а Ніна. О т і все, щ о з а п а м ' я т а л и п р о нього старожили. М а б у т ь , так і не в з н а л и б м и про ентузіастал р и р о д о л ю б а , я к б и не самовіддані з у с и л л я к о л и ш н ь о г о співробітника Запорізького обласного краєзнавчого м у з е ю С . Г. Перовської. В листі до в і д о м о г о на той час у Росії спеціаліста з о х о р о н и природи академіка і. П. Бородіна вчитель писав: « В и к л а д а ю ч и протягом ряду років природознавство, я помітив, щ о у нас в Р о с і ї Заселення надзвичайно н е р о з у м н о користується п р и р о д о ю , навіть по-варварському. Ц е й погляд я виклав у великій статті в м і с ц е в і й (катеринославській) газеті... С т а т т ю я закінчив з а к л и к о м до населення заснувати товариство охоронців природи... І от у т в о р и л о с я товариство, хоч і не о д р а з у , т о м у щ о років два т я г л о с я канцел я р с ь к е листування». З а в д я к и неабиякій енергії Петра Пилиповича товариство невзабарі стало досить а в т о р и т е т н о ю в губернії організацією. Ш в и д к о зростало число його членів. На в е р е с е н ь 1911 року н а л і ч у в а л о с я в ж е 190 чоловік. Б у л о з а т в е р д ж е н о і річний ч л е н с ь к и й внесок — два карбованці. Д е п а р т а м е н т з е м л е р о б с т в а у з а к о н и в герб і статут: «...Товариство має на м е т і охорону тваринного, рослинного і мінерального царства природи, в р о з у м і н н і з б е р е ж е н н я цінності, краси і багатства їх представників, і п о ш и р е н н я в м і с ц е в о м у населенні понять про р о з у м н е користування д а р а м и природи».

В міру своїх м о ж л и в о с т е й товариство вело р і з н о м а н і т н у р о б о т у . Наприклад, з в е р н у л о с я до місцевих с е л я н із з а к л и к о м у ч е р в н і не брати з с о б о ю в поле с о б а к — оголосило свого роду « м і с я ч н и к тиші». Хай н а б е р у т ь с я сил зайченята, піднімуться на к р и л о пташенята куріпок і перепелиць. П о т і м Хортицьке товариство д о б и л о с я з а б о р о н и п о л ю в а н н я і ловлі птахів у г р о м а д с ь к о м у саду, п о л ю в а н н я на хижих і співочих

ПРИРОДІ ВДЯЧНІСТЬ ЩИРА птахів, а т а к о ж пугача, який тоді с к р і з ь в в а ж а в с я д у ж е шкідливим х и ж а к о м ; посадило ліс, придбало д л я с е л я н насіння квітів і чагарників, заснувало публічну б і б л і о т е к у , д е м а л о б і л ь ш е ста книг з природознавства, з а рік о б л а д н а л о б л и з ь к о 150 штучних гнізд д л я птахів... Н а й в и з н а ч н і ш о ю ж с п р а в о ю хортицьких охоронців в в а ж а є т ь с я врятування мальовничих дніпровських круч біля Хортиці. О с т р і в — м і с ц е унікальне не тільки в е с т е т и ч н о м у , а й в історичном у плані. К о ж н а с к е л я , к о ж е н к а м і н ь таять у с о б і пам'ять про м и н у л е . Тут прийняв останній бій з печенігами київський князь С в я т о с л а в і загинув у ж о р с т о к і й січі, не о с о р о м и в ш и честі русича Тут гриміла с л а в о ю с т о л и ц я к о з а ц ь к о ї вольності — З а п о р і з ь к а С і ч , яка захищала к о р д о н и Р о с і й с ь к о ї держави... І ось ч е р е з с т о л і т т я на дніпрові б е р е г и прийшли інші л ю д и . П. П. Б у з у к писав: «Підрядчики... д у м а ю т ь не п р о красу природи, а про с в о ю кишеню... Л о м к а к а м і н н я в е д е т ь с я т а м , де його найлегше звалити». Товариство з в е р н у л о с я за д о п о м о г о ю до департаменту землеробства. Й о м у відповіли: «У Росії н е м а є закону, який захищає гарні види в природі, а є закон, щ о захищає історичні види»... «...1 за те с п а с и б і , — п и ш е П. П. Б у з у к , — б о на Д н і п р і багато історичних скель. О т я к б и м о ж н а б у л о внести в Д е р ж а в н у д у м у з а к о н о п р о е к т про охорону прекрасних ділянок взагалі, і скель на Дніпрі з о к р е м а . . . » . З а в д я к и наполегливості П е т р а Пилиповича і його соратників д н і п р о в с ь к і к р у ч і почали о х о р о н я т и с ь як історичні місця. Вірогідно, щ о це б у л а п е р ш а в Росії п е р е м о г а заповідної справи, перемога гуманного, л ю д я н о г о с т а в л е н н я до природи. О к р и л е н і успіхом, хортицькі охоронці природи засадили 25 десятин непридатної з е м л і с а д о м з дослідним п о л е м і ш к і л к о ю ,

38

! Острів Хортиця. Державний історикокультурний заповідник. Хортицький

Недовго д о в е л о с я П е т р у Б у з у к у о ч о л ю в а т и товариство. Людина, яка цікавилася в с і м н о в и м , прагнула бути в гущі подій, на передн ь о м у краї науки, він наприкінці 1 9 1 1 року вступив до Московського сільськогосподарського інституту. На Всеросійській сільськогосподарській виставці в 1912 році у М о с к в і керував відділенням орнітології. А к а д е м і к І. П. Б о р о д і н із с у м о м з а у в а ж у в а в з цього приводу: « Д л я с т в о р е н о г о н и м товариства це, б е з с у м н і в у , величезна втрата, але справа о х о р о н и природи у нашій вітчизні, м а б у т ь , виграс. В с ю с в о ю н е а б и я к у е н е р г і ю П е т р о Пилипович м о ж е застосувати на б і л ь ш о м у полі, в ш и р ш о м у плані». З а з н а ю ч и утисків б ю р о к р а т и ч н о г о апарату місцевих властей, Х о р т и ц ь к е товариство п о с т у п о в о почало розпадатися. На початок 1915 року в н ь о м у з а л и ш и в с я 31 чоловік. 29 травня 1915 року, в і д п о в і д а ю ч и на в и м о г у к а т е р и н о с л а в с ь к о г о губернатора, департамент з е м л е р о б с т в а з а к р и в товариство. Ну а як с к л а л а с я д о л я с а м о г о П. Б у з у к а ? З м а т е р і а л і в Ц е н т р а л ь н о г о д е р ж а в н о г о історичного архіву і Д е р ж а в н о г о архіву М о с к о в с ь к о ї області стало відомо, що Московський с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к и й інститут він закінчив навесні 1^15 року «з п р а в о м на з в а н н я в ч е н о г о а г р о н о м а І р о з р я д у » . Д е я к и й час п р о д о в ж у в а в п р а ц ю в а т и в інституті при к а ф е д р і зоотехнії п р о ф е с о р а М . Ф . Іванова. У травні 1917 року відділ тваринництва М і н і с т е р с т в а з е м л е р о б с т в а відрядив П. П. Б у з у к а у північні губернії д л я о б с т е ж е н н я тваринництва. На ц ь о м у його сліди г у б л я т ь с я .

редут.

Видова альтанка профілакторію заводу «За поріжсталь».

Спорядження давньоруського воїна (XI — XII

ст.).

Козацька зброя.

Фото В. КРИМЧАКА у якій б у л о понад 25 тисяч саджанців, влаштували у Х а р к о в і на виставці охорони природи показ штучних гнізд д л я птахів і навіть самостійно затримували б р а к о н ь є р і в , котрі п о р у ш у в а л и правила полювання. У 1911 році товариство випустило б р о ш у р у « І н с т р у к т а ж д л я панів членів Хортицького товариства охоронців природи і виписка, із законів, що с т о с у ю т ь с я дій Х о р т и ц ь к о г о товариства охоронців природи». О с ь два пункти правил: — під час сінокосу... йти п о п е р е д у к о с а р я і ш у к а т и гнізда птахів; знайдене гніздо позначити в в і т к н у т о ю п а л и ч к о ю , щ о б косарі це місце о б м и н а л и ; хлопчик, який знайде гніздо, о д е р ж и т ь три копійки за к о ж н е ; — скелі Дніпра о г о л о ш у ю т ь с я заповідними. Я с к р а в о ю ф а р б о ю написати: охороняється Х Т О П ! Поступово зростали п р е с т и ж і вплив товариства. На кінець 1913 року в н ь о м у в ж е б у л о 239 дійсних, п'ять почесних і один довічний член. Д і я л и і сімнадцять « у п о в н о в а ж е н и х - к о н т р о л е р і в » для нагляду за д о т р и м а н н я м правил під час п о л ю в а н н я . Члени товариства виступали на зборах, сходах, публікували природоохоронні матеріали в місцевих газетах. З в и ч а й н о , багато чого з того, про щ о вони говорили і писали, т е п е р м о ж е з д а т и с я незначним або наївним, викликати з н е в а ж л и в у п о с м і ш к у , але ж хортицькі охоронці були п е р ш и м и .

Ну а Хортиця? Нині т а м с т в о р е н о історико-архітектурний заповідник. З а к о н у з я в під о х о р о н у прекрасні к а м ' я н и с т і к р я ж і , історичні скелі, двохсотлітні дуби... Н а в і д у є т ь с я туди студентська д р у ж и н а по охороні природи З а п о р і з ь к о г о індустріального інституту. Затрим у є б р а к о н ь є р і в , спостерігає за рідкісними птахами. Є в студентській групі кілька тих, хто закінчив З а п о р і з ь к у с е р е д н ю ш к о л у № 81, щ о в с е л и щ і Верхній Хортиці, ту с а м у , де колись викладав П. П. Бузук. Нині на ч е р в о н і й цегляній стіні ш к о л и — м е м о р і а л ь н а дошка. З о л о т и м и б у к в а м и нагадує вона про вчителя, який заснував п е р ш е у нашій к р а ї н і товариство о х о р о н и природи.

39

В. Б О Р Е Й К О , Українського

с т а р ш и й інструктор президії Р е с п у б л і к а н с ь к о ї ради т о в а р и с т в а охорони природи.

Г оловний редактор О . Б, Х О М Е Н К О Р Е Д А К Ц І Й Н А К О Л Е Г І Я : П. М . Б Е Б А , В. Б. В Р У Б Л Е В С Ь К А , А . П. К О Р Н І Є Н К О , В. В . К У Л И К , А. О. Л Е О Н О В А , В. В. М А К Л Я К , М . Г. М А Х І Н Ч У К (відповідальний секретар), М. О. М І Щ Е Н К О (заступник головного редактора), М. Д. Р У Б А Н , Р. М . Т Е Р Е Щ Е Н К О , Г. Д . Ц И Б У Л Я К . Художньо-поліграфічне оформлення О. Ю. МАЛИШЕВСЬКОГО. Літературний редактор Д. О . КОМЕНДАНТОВА. З д а н о д о н а б о р у 15.05.86. П і д п и с а н о д о д р у к у 17.06.86. Б Ф 10797.

60X90/8. Офсетний друк.

5,5 у м о в и , д р у к . а р к .

20 у м о в н . ф а р б . в і д б .

7,88 о б л . - в и д . а р к . Т и р а ж 38900 п р и м . З а м . 02151. А д р е с а р е д а к ц і ї : 252047, м . К и ї в - 4 7 , в у л и ц я П е т р а Н е с т е р о в а , 4. Телефони: заступник головного редактора — 441-88-35, в і д п о в і д а л ь н и й с е к р е т а р — 441-88-76, с е к р е т а р і а т — 441-88-68, відділи: комуністичного виховання — 441-88-40, культурного будівництва, профспілкової роботи і к л у б і в — 441-88-66, народної творчості - 441-88-73, б і б л і о т е к — 441-88-67.

«РІВНОПРАВНІСТЬ» ПО-АМЕРИКАНСЬКИ

К і л ь к о м поколінням юні стали б л и з ь к и м и прекрасні й мудрі казки «Аліса в країні чудес» та «В Задзеркаллі». Написані понад сто років тому, вони принесли всесвітню славу їх авторові — Л ь ю ї с у Керролу (Чарлзу Латуїджі Доджесону). А л е мало хто знає, що п е р ш и м ілюстратором цих книжок був Д ж о н Тенніел — один з кращих карикатуристів свого часу. Гравіювальні дошки, з яких друкувалися його малюнки до казок Керрола, вважалися загубленими. І от нещодавно у підвалах лондонського «Нешнл Вестмінстер бенк» знайдено 92 запилені дошки, виготовлені за оригінальними рисунками Д. Тенніела. Як твердить італійський професор Антоніо Ф а е т і , с а м е талант Тенніела надав завершеності творам Л. Керрола.

Все частіше у С Ш А відбуваються змагання жінок з важкої атлетики, боксу, боротьби. «Ніяких заборон для жінок!» — під таким гаслом «стопроцентної емансипації» виступають тут деякі ї ї прихильники, закликаючи жінок займатися будь-яким видом спорту. Звичайно, йдеться не про рівноправність, а про набивання гаманців, бо такі змагання дають рекордні прибутки. А думка спеціалістів, що подібні захоплення небезпечні для жінок, особ-

ШЕДЕВР МІКЕЛАНДЖЕЛО У Ф л о р е н ц і ї реставровано знамениту картину «Тондо Доні» — єдиний твір станкового живопису, що належить Мікеланджело Буонарроті. Як відзначила міланська газета « К о р р ' е р е делла сера», Ф л о р е н ц і я багата на шедеври великих майстрів живопису і скульптури. Тут є Д ж о т т о , М а з а ч ч о і м а й ж е весь Боттічеллі. Твори італійських художників є й в інших м у з е я х світу, але станкового живопису М і к е л а н д ж е л о ніде, крім Ф л о р е н ц і ї , немає.

ОРДЕНА ЛЕНІНА КОМБІНАТ ДРУКУ ВИДАВНИЦТВА «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА» 252047, КИЇВ-47, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, 50. «СОЦИАЛИСТЫЧНА КУЛЬТУРА» (на у к р а и н с к о м я з ы к е ) . И з д а е т с я с и ю н я 1921 г. Массовый общественнополитический е ж е м е с я ч н и к теории и практики культурного строительства ОРГАН МИНИСТЕРСТВА КУЛЬТУРЫ У К Р А И Н С К О Й ССР И УКРАИНСКОГО РЕСПУБЛИКАНСКОГО СОВЕТА П Р О Ф С О Ю З О В Издательство «Радянська Украина» А д р е с р е д а к ц и и : 252047, г. Киев-47, у л и ц а П е т р а Н е с т е р о в а , 4. Ордена Ленина комбинат печати издательства «Радянська Украина», Киев-47, проспект П о б е д ы , 50. Текст набрано з застосуванням вітчизняного фотонабірного

ЦІКАВІ ЗНАХІДКИ

НА

ШШШ ШШШ

БАТЬКІВЩИНІ МОЦАРТА

В австрійському місті Зальцбургу діє найстаріший у Є в р о п і театр ляльок. Він заснований 1913 року місцевим у ч и т е л е м і скульптором А н т о н о м Айхером. Зальцбург — батьківщина Моцарта, і театр маріонеток — музичний. П е р ш о ю постановкою була опера великого композитора «Бастієн і Бастієна», написана ним щ е в одинадцять років. Нині в репертуарі театру — чотири твори Моцарта. Спочатку за кулісами лялькової опери співали відомі вокалісти. Тепер використовуються магнітофонні записи оперних "співаків.

ливо тих, у кого ще попереду материнство, мало обходить бізнесменів од спорту.

МАНДРИ РУКОПИСІВ Е. Г Р І Г А Про існування цих матеріалів стало відомо лише у 1984 році: вони були знайдені в одному з нью-йоркських банків. До цього дослідники творчості норвезького композитора, диригента, піаніста і музичного діяча Едварда Гріга вважали їх втраченими. С а м факт віднайдення рукописів і можливості їх викупу та повернення на батьківщину зберігався в таємниці, щоб дорогоцінне зібрання не потрапило до рук багатих колекціонерів з-за океану.

Йдеться про 375 неопублікованих листів Гріга до лейпцігського видавця Хінриксена і нотні рукописи 29 творів композитора на 800 аркушах. С е р е д них, зокрема, кілька варіантів музики до «Пер Гюнта» і «Сігурда Хрестоносця», симфонічні танці й ліричні мініатюри, а також автор ські правки до знаменитої п'єси «Сольвейг». Листування охоплює період з 1866 по 1907 роки і закінчується тел е г р а м о ю Ніни Гріг до видавництва з повідомленням про смерть композитора.

— -

ПАМ'ЯТІ ПОЕТА У серпні 1936 року від рук франкістів загинув Ф е д е р і к о Гарсіа Лорка. Нинішній рік — 50-річчя з дня с м е р т і видатного іспанського поета — урочисто о г о л о ш е н и й у Гранаді р о к о м пам'яті Ф . Г. Лорки. Програма його р о з р о б л е на к о м і с і є ю за у ч а с т ю представників міністерства культури, університету Гранади, мерії Ф у е н т е в а к е р о с — батьківщини Лорки, а також Ю Н Е С К О . Вона п е р е д б а ч а є заходи, присвячені ж и т т ю і творчості поета.

«ВІТЧИЗНІ Й НАРОДУ»

45-

Відомий сучасний еквадорський художник Освальдо Гуаясамін вирішив передати усі художні реліквії з так званого «фонду Г у а я с а м і н а » , щ о оцінюється в 45 м і л ь й о н і в доларів, а т а к о ж б і л ь ш у частину власних полотен державі. «Нехай усе це стане культурним надбанням нар о д у , — сказав художник. — Те, що я з р о б и в , — підтвердження моїх ідейних принципів. Я в в а ж а ю себе з о б о в ' я з а н и м вітчизні й народу, т о м у з а п о в і д а ю ї м те, чого досяг с в о є ю п р а ц е ю » .

т і м ідуть з в о р у ш л и в і сцени з кінофільмів, театральних спектаклів чи книг, далі — красоти природи і твори мистецтва. Кохання відступає на шосте місце.

КІНОПОРТРЕТ 80 років ж и т т я , участь у г р о м а д я н с ь к і й війні в Іспанії, тридцять д е в ' я т ь літ вигнання в Італії, Ф р а н ц і ї , Аргентіні, зустрічі з Гарсіа Л о р к о ю , Паблом Нерудою, Паблом Пікассо — про все це розповідає д о к у м е н т а л ь н и й ф і л ь м аргентінського к і н о р е ж и с е р а Фернандо Біррі «Рафаель А л ь б е р т і — портрет поета». За к а д р а м и кінострічки під звуки гітари звучать голос А л ь б е р т і , р я д к и з його відомих поезій.

МУЛЬТИПЛІКАЦІИНИЙ ТЕРОР Щодня телебачення С Ш А б і л ь ш е трьох з п о л о в и н о ю годин показує м у л ь т ф і л ь м и , що п р о с л а в л я ю т ь війну. О д н і м а л ь о в а н і ч о л о в і ч к и вбивають інших з пістолетів, автоматів, вогнеметів, з д о п о м о -

МУЗИКА, А НЕ К О Х А Н Н Я Психологи провели опитування 250 студентів, доцентів та інших працівників Стенфордського університету (штат К а л і ф о р н і я , С Ш А ) з тим, щ о б дізнатися: від чого у л ю д е й калатає с е р ц е , що примушує їх плакати або, навпаки, не стримувати рад о щ і в , — с л о в о м , звідки беруться емоції. Виявилося, перше місце с е р е д їх збудників належить м у з и ц і , по-

г о ю ядерних б о м б , а т е п е р і космічних л а з е р і в з а р с е н а л у «зоряних війн». К о ж н і дві хвилини тут у б и в а ю т ь , ллєтьс я к р о в на весь е к р а н . « Г а н ь б о ю б а т ь к і в щ и н и Діснея» назвала цей мультиплікаційний т е р о р національна коаліція проти насильства на телебаченні.

МУЗИКА ФРЕНСІСА БЕБЕЯ Автор численних пісень протесту проти р а с и з м у , популяризатор африканського ф о л ь к л о р у співак і к о м п о з и тор Ф р е н с і с Б е б е й активно

виступає на захист д р у ж б и м і ж народами, за їх єднання у б о р о т ь б і за т о р ж е с т в о світлих ідеалів людства. В інт е р в ' ю газеті « Ю м а н і т е » він розповів: — Дитинство моє було безрадісним. Народився я у К а м е р у н і , який тоді б у в колонією Франції. Зростав в а т м о с ф е р і п р и м у с о в о ї асиміляції. П е р е д і м н о ю постало питання: « Ч о м у нас перек о н у ю т ь , що в а ф р и к а н ц і в немає своєї к у л ь т у р и , мистецтва, своєї м о в и ? » Відтоді я вирішив довести, щ о це не так. З в е р н у в с я до м у з и к и , бо с а м е в ній з б е р е г л а с я самоб у т н я культура мого народу. Минулого року Френсіс Б е б е й видав два м у з и ч н и х альбоми: перший — «Без н о к т ю р н а » — збірка африканських народних пісень, які віртуозно виконує а в т о р на санзе (народний і н с т р у м е н т ) ; другий — «Гніт гетто» — гімн м у ж н о с т і патріотів Південної А ф р и к и , котрі піднялися на ш т у р м останнього бастіону р а с и з м у на континенті.

ДИТЯЧА ОПЕРА З цього с е з о н у при Бухар е с т с ь к о м у о п е р н о м у театрі почала діяти оперна студія д л я дітей. І от п е р ш і постановки за у ч а с т ю професіональних акторів і талановитої юні: « К а з к а про м а л е н ь к о го Пане» композитора Л. П р о ф е т и , с п е к т а к л ь «Мал е н ь к и й к о м и н я р ч у к » Б. Бріттена. В планах — «Кіт у чоботях» на м у з и к у К. Т р е і л е с к у , балети « Л у с к у н ч и к » і «Спляча к р а с у н я » П. Ч а й к о в с ь к о г о , « П е т я і В о в к » С. П р о к о ф ' є в а .

— Організуючи дитячу оперу,— каже директор оперного театру м у з и к о з н а вець і к о м п о з и т о р П. Бренк у ш і , — ми н а с а м п е р е д думали про те, як знайти нові цікаві ф о р м и м у з и ч н о г о виховання п і д р о с т а ю ч о г о покоління.

ХРОНІЧНА ХВОРОБА К р а д і ж к и з м у з е ї в стали хронічною і невиліковною х в о р о б о ю не тільки в Є в р о пі. П о г р а б у в а н н я Національного м у з е ю антропології та історії М е к с і к и — 173 унікальних творів культури м а й я , ацтеків та інших племен, які населяли д о к о л у м б о ву М е к с і к у , — сколихнуло в с ю країну. Б е з п р е ц е д е н т н и й

акт вандалізму викликав гнівний протест громадськості. « Ц е пограбування мексіканської історії, мексіканської культури,— заявляють журналістам вчені. — Вкрасти твори стародавніх індіансь-

ких к у л ь т у р — те с а м е , що в і д р у б а т и людині р у к у » . « Х р о н і ч н а хвороба» торкнулася й К о л у м б і ї . Картину «Манола» відомого колумбійського художника Фернандо Б о т е р о , оцінену в 25 тисяч доларів, викрадено із столичного м у з е ю сучасного мистецтва с е р е д білого дня.

ЮВІЛЕЙ «ОРФЕЯ» Ч в е р т ь в і к о в и й ю в і л е й відзначив п е р ш и й у Болгарії с а м о д і я л ь н и й к і н о к л у б «Орф е й » у місті С м о л я н е . Творчий б а г а ж к і н о л ю б и т е л і в — 75 д о к у м е н т а л ь н и х , науковопопулярних і навіть художніх фільмів, більшість з яких відзначені численними нагор о д а м и в к р а ї н і й на міжнародних фестивалях любительських кінострічок. Клуб «Орфей» об'єднує л ю д е й різного віку і фаху, але їх з в ' я з у є спільне б а ж а н н я показати з а с о б а м и кіно красу рідного к р а ю , скласти літопис ж и т т я с м о л я н за роки соціалістичного будівництва в республіці. НЕЗВИЧАЙНА ВИСТАВКА Відкрито ї ї в Джакарті. П р е д с т а в л е н і на виставці експонати — 200 картин, виконаних з... к л е ю і пташиного пір'я. Вони р о з п о в і д а ю т ь про багатющий тваринний світ І н д о н е з і ї , природу, характерну д л я цієї тропічної країни, що простяглася по обидві сторони від е к в а т о р а б і л ь ш як на трьох тисячах островів. Картини, виконані професіональними і самодіяльними м и т ц я м и з натурального природного матеріалу, дуже виразні, з я с к р а в о ю кольор о в о ю гамою.

——

Ш

^ ,

8

-у.

ДО ВІДОМА

НАСЕЛЕННЯ!

Державні трудові ощадні каси д о п о м а г а ю т ь трудящим раціонально будувати особистий б ю д ж е т , поступово збирати потрібні суми г р о ш е й д л я купівлі цінних р е ч е й , п о ї з д о к на к у р о р т , п о д о р о ж е й та інших цілей. З м е т о ю с т в о р е н н я д л я населення додаткових з р у ч н о с т е й користування послугами ощадних кас у з б е р е ж е н н і своїх грошових з а о щ а д ж е н ь поряд з і с н у ю ч и м и в к л а д а м и до запитання, строковими, виграшними, у м о в н и м и , на поточні рахунки у Вінницькій, В о р о ш и л о в г р а д с ь к і й , Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Львівській, О д е с ь к і й , Тернопільській, Харківській, К и ї в с ь к і й областях і місті Києві з а п р о в а д ж е н о вклад на єдину ощадну к н и ж к у . Основна перевага такого виду вкладу полягає в тому, що вкладник не з в ' я з а н и й з о д н і є ю о щ а д н о ю к а с о ю , а має м о ж л и в і с т ь широко користуватися послугами інших ощадних кас, о с к і л ь к и нерідко виникає необхідність т е р м і н о в о о д е р ж а т и гроші не в тій ощадній касі, в яку внесено вклад, а в касі, р о з т а ш о в а н і й в іншому кінці міста або навіть в і н ш о м у місті чи районі області. Вклад на єдину о щ а д н у книжку м о ж н а п о п о в н ю в а т и чи о д е р ж у в а т и частинами або повністю в будь-якій о щ а д н і й касі даної області, к р і м агентств ощадних кас, які о п е р а ц і ї по єдиних ощадних книжках не п р о в о д я т ь . Вклад, який з б е р і г а є т ь с я на єдиній ощадній книжці, м о ж н а заповісти іншій особі або установі. Вкладник м о ж е дати р а з о в е д о р у ч е н н я на о д е р ж а н н я вкладу, доручити ощадній касі перевести вклад в іншу ощадну касу тощо. По вкладах, внесених на єдину ощадну к н и ж к у , виплачується доход у р о з м і р і двох процентів річних.

Г Р О М А Д Я Н И ! КОРИСТУЙТЕСЯ П О С Л У Г А М И ОЩАДНИХ КАС! ВНОСЬТЕ В К Л А Д И НА ЄДИНУ О Щ А Д Н У К Н И Ж К У ! Українське республіканське головне управління Держтрудощадкас СРСР.

_

\

Ж А,