Журнал "Соціалістична культура". - 1986. - № 5.

ISSN

Соціалістична

5

w

\w І

• , «ä М r •'•• • •

fe

0132-1544

1986

;

1886 РІК У м. Мілоукі (США) 1 травня відбулася робітнича маніфестація за 8-годинний робочий день. На розгін власті кинули поліцію.

9 учасників <агинули.

•

4 травня 600 тисяч робітників Чікаго страйкували.

12 тисяч зібралися на площі Хеймаркет на мітинг. Невідомий подосі провокатор кинув бомбу. Країною покотилися репресії.

• Він ішов до нас, в нашу чесну і чисту днину, в громаду нашу, свободою збратану, вольним трудом звеличену, мирним поступом преславну, через страждання і гніт, визиски й безправ'я, через терни і сторіками кров безневинну. Він успадкував од крилатої від роду до роду Паризької комуни багряне знамено священного змагу із найчорнішим, найпідступнішим і наймерзен-

Запам' ятаймо ці імена: Август Шпіс. Лиї Лінг. Адольф Фіиіер. Джордж Енгель. Оскар Небе. Самуїл Філден. Міхаіл Шваб, Альберт Парсонс. Вони були першими жертвами. Чотирьох із них — Шпіса. Парсонса, Фіиіера і Енгеля 11 листопада 1887 ррку стратили.

1889 РІК Страйкували 130 тисяч докерів Англії, 12 тисяч гірників Руру.

1500 друкарів Швейцарії. Паризький конгрес II Інтернаціоналу оголосив Перше травня святом міжнародної солідарності пролетаріату в боротьбі за 8-годинний робочий день.

1890 РІК Перший багатотисячний страйк в Росії.

нішим злом на землі, ім'я якому — його препохабіс капітал. І рушив на свій останній, свій рішучий і праведний бій із ним. Він увібрав у себе тисячі тисяч найщиріиіих надій, найвищих сподівань, найсокровенніших прагнень кращих із кращих синів і дочок планети людей. І все те живе, повниться, буйну* у ньому, зігріва« нас непогасним сонцем ЛеніиовоТ Правди, вселм тверду впевненість у грядущій перемозі в серця мільйонів тих, кому не вдалося ще розірвати пут буржуазного гноблення. Цього року йому минас сто літ. Вік Першотравня! Вік величного торжества міжнародної пролетарської солідарності! Вік боїв і дерзань, подвигів і безсмертя! І сьогодні, в цей знаменний день спомину крицевості духу і волі знедолених, але не зломлених, гнаних І голодних, як запишуть вони у своєму гімні, що стане нашим партійним гімном, але окрилених світлою вірою у прийдешнс — наше з вами щасне сьогодення і сонячну будучину,— ще І ще раз

згадаймо, закарбуймо у пам'яті етапи шляхом у вік — дорогою у вічність. Вдивімось у ту першу грізну хвилю протесту, вслухаймось у полум'яний клич борців, що й понині — набатом над світом визиску I насильства. Опроміньмось їхньою мудрою прозорливістю. Це так потрібно нам і нащадкам нашим — доконечне усвідомлення лихогроззя минулого. В ньому-бо вкорінена ясенність будучини.

— Ви можете судити мене, поважні судді,— гнівно жбурнув у обличчя покидькам лакействуючоі Феміди активіст-робітник Август Шпіс,— але нехай весь світ знас, що 1886 року нашої ери у штаті Іллінойс вісім чоловік були засуджені на смерть за те, що вони вірили у краще майбутні, за те, що вони не втратили віри в остаточне торжество свободи і справедливості... Це мос переконання... і якщо смерть « розплатою за істину, то я гордо і свідомо заплачу за правду дорогою ціною. Кличте ваших катів! Уже із зашморгом на шиї він ще встигне назавжди затаврувати їх: — Настане день, коли ваше мовчання стане красномовніше задушених слів! (Продовження на стор. 20).

У НОМЕРІ РІШЕННЯ X X V I I З ' Ї З Д У КПРС — В ЖИТТЯ! К У Л И К В. В. Час п р а ц і і в і д п о ч и н к у

СТИЛЬ РОБОТИ МІЩЕНКО IVA-

М. Архітектура

основи

ПРОБЛЕМА ПОДКОПАЄВ

11»'»

В. С в я т к о в а м и т ь , у р о ч а

мідь

КАДРИ СТЕЛЬМАХ

К. І г р и для...

директора

З А Г А Л И Л О В. Вся д и в і н ь

мікросвіту

КІНОЗАЛ

ТРИМБАЧ С. Іди і дивись

\7Prr-y

КУЛЬТУРНО-СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС ГАЛИНСЬКИЙ Л. Ведуть с т е ж к и у Дзвиняч ЯВОРЕНКО О . Вік

»tjtrtfi«»«'" «cMK»> К » " * " ' * -

Т^»Л0НД0Н1 " ». „ було епоіальви» 1ЬВИИ

С И Н Е Л Ь Н И К О В Л . В і д п л а т а ( д р а м а на о д н у tuw»| nepj

и лвв СТЬ ' „»їнах. з 1«0ж«о^ такої« » кратах Як вороги,m » T. »"»Ênl^ Ер и, "НІМЕЦЬКИМ иіог0 з РОБІТНИКАМ ДО ПЕРШОГО ТРАВНЯ 1893 РОКУ

г

Про що цікавіше я сьогодні німецьким 1 робітникам, як не проможу наступне тут, прозповісти Англії, святкунанни • П е р ш о г о травня, яке саме в цьому році матиме особливе зиа- І Німеччина не та «благоир*»итяча І І•к і чаннії' м п а т а я •, Коли п р о HKV г о н о р н нтепер Г е н руже і х Гейие *

1

В. А с о в і с т ь де?

ДРУГИЙ ВСЕСОЮЗНИЙ ФЕСТИВАЛЬ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ М А К С И М Е Н К О В. Р о з м а ї т т я . М а с о в і с т ь . У с п і х ЛИСЕНКО

А. Повпреди

дружби

ТОБІ, П О Л І Т І Н Ф О Р М А Т О Р Г О Ш О В С Ь К И И М . Війна і м и р

ДЛЯ Д О М У , ДЛЯ С І М ' Ї рсьКІ »*ПИСИ З О Ц В. У д е н ь н о в и й о д

• ( П о я в а т о в. Л е н і н а с е р е д д е м о н - І ^ ^ Н с т р а н т і в в и к л и к а є д о в г о не с т и х а - | ^ ^ Н р ю ч у о в а ц і ю.) Після привітання московському ^ ^ ^ Н і всесвітньому пролетаріатові тов. Ленін проводить І ^ ^ Н * паралель між торішніми першотравневими святами і Еиш теперішніми. За цей рік політична обстановка значно змінилась на користь Радянської влади. Торік 1 Травня ми були під загрозою німецького імперіалізму. Тепер . ~-о МЯН0 і повер;кено в прах.

F

дію)

ВИ Н А М ПИСАЛИ... МАКЛЯК

Ь д И р р ^

2 с т о р . о б к л . — 20

БІБЛІОТЕЧКА «СК»

'-

I

Першотравня

Прометея...

ШАХИ АВТОГРАФ МИТЦЯ ГОРДІЙЧУК

Я. С т р у н а

любові

i S l S ä « ш ш щ ш ш П р о л е т а р і всіх к р а ї н , є д н а й т е с я !

!

L ,

ШВСТВУСТ К^ММУНИСТИЧССКИЙ СУБМТНИКШІІ

{Соціалістична

КиЛЬТИРА ТРАВЕНЬ № 5 (7611 Виходить з червня 1921 р. Масовий громадсько-політичний щомісячник теорії і практики культурного будівництва ОРГАН МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ PCP І УКРАЇНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ РАДИ ПРОФСПІЛОК

и

1 МАЯ АО І920

Видавництво «Радянська Україна»

1 МАЯ 1920

«Соціалістична культура», 1986

Рішення

Х м Л ^ ї з д у

НЛРС-в

миття!

ШШШЩвШ

«Головне завдання своєї культурної політики партія вбачає в тому, щоб відкрити найширший простір для виявлення здібностей людей, зробити їх ж и т т я духовно багатим, багатогранним». З Політичної доповіді Центрального Комітету К П Р С X X V I I з'їздові Комуністичної партії Радянського Союзу

ЧАС ПРАЦІ

І ВІДПОЧИНКУ в. в.

КУЛИК,

секретар Української республіканської р а д и професійних спілок X X V I I з ' ї з д К о м у н і с т и ч н о ї партії Радянського С о ю з у в своїх історичних матеріалах і д о к у м е н т а х накреслив п е р е д К П Р С , радянським н а р о д о м нову, справді р е в о л ю ц і й н о г о характеру і масштабу п р о г р а м у дій, яка стосується всіх с ф е р суспільного життя. Особливу увагу приділено д а л ь ш о м у посиленню дієвості ідеологічної, політико-виховної р о б о т и . Вона має спрямовуватись на формування г р о м а д с ь к о активної особи, яка поєднувала б у собі всю повноту духовного багатства, м о р а л ь н о ї чистоти і фізичної досконалості. У Політичній доповіді Ц е н т р а л ь н о г о К о м і т е т у К П Р С X X V I I з'їздові Комуністичної партії Радянського С о ю з у наголошувалося: «Ідеологічна робота — р о б о т а творча. Вона не знає універсальних засобів на всі випадки ж и т т я , вимагає постійного п о ш у к у , вміння встигати за ж и т т я м . С ь о г о д н і особливо важливо ф о р м у в а т и глибоке р о з у м і н н я х а р а к т е р у сучасних завдань, м і ц н и й науковий світогляд, принциповість, високу культуру, відповідальне ставлення до справи на будь-якій ділянці. Підвищувати ступінь зрілості

д о с к о н а л і ш и й він, т и м в а г о м і ш о ю б у д е його творча активність на благо народу. Ось ч о м у п р а ц я і побут, р о б о ч и й та вільний час д о п о в н ю ю т ь о д н е о д н о г о , с т в о р ю ю т ь цілісний о б р а з радянського способу життя. Так стає з р и м о ю реальністю геніальне п е р е д б а ч е н н я Карла М а р к с а про те, щ о при к о м у н і з м і м і р о ю багатства б у д е не р о б о ч и й , а вільний час. П р а к т и к а довела: як правило, популярністю у трудящих користуються ті культурно-освітні заклади, де профспілкові к о м і т е т и , господарські о р г а н и під керівництвом партійних організацій постійно дбають про клуби, д о п о м а г а ю т ь ї м підпорядковувати свою діяльність з а в д а н н я м , щ о їх вирішують трудові колективи. Нині така співдружність винятково важлива. Необхідно використати всі ї ї засоби для мобілізації трудящих на виконання грандіозних накреслень X X V I I з ' ї з д у К П Р С . Н е о б х і д н о , щ о б громадськість, профспілкові о р г а н і з а ц і ї проявляли повсякденну турботу про використання р о б о ч о г о часу і насичене дозвілля. Тісний зв'язок з в и р о б н и ц т в о м , ж и т т я м , п о т р е б а м и і запитами трудівників х а р а к т е р н и й для більшості культосвітніх закладів п р о ф с п і л о к республіки. С е р е д них — колектив Палацу культури о р д е н а Л е н і н а М а к і ї в с ь к о г о металургійного к о м б і н а т у імені С. М . Кірова. Д а в н о в ж е здобув він право вважатись на підприємстві ц е х о м культури. В його арсеналі чимало нових творчих здобутків, яскравих і змістовних ф о р м р о б о т и . П р и м і р о м , проведення к о л е к т и в о м Палацу металургів у парку культури та відпочинку і м е н і 50-річчя Ж о в т н я д н я К і р о в с ь к о г о району: йдеться про передовиків і новаторів виробництва, трудові династії, м о л о д у робітничу зміну к о м б і н а т у і двох коксохімічних заводів. На д и т я ч о м у майданчику відбувається к о н ц е р т художньої самодіяльності юні, в читальному залі — виставка творів самодіяльних х у д о ж н и к і в , у літньому к і н о т е а т р і — лекція, на стадіоні — спортивні з м а г а н н я «Тато, м а м а і я — спортивна ми сім'я». Весь день учасників цього свята наповнений цікавими зустрічами, м у з и к о ю , піснями. Закінчується к о н ц е р т колективів металургійних підприємств — починається бал м о л о д і . Вінчає свято багатобарвний ф е й є р в е р к . З р о з у м і л о , л и ш е культосвітянам організувати настільки м а с ш т а б н и й захід н е л е г к о . Керував його підготовкою спеціально створений ш т а б з числа партійних, радянських, профспілкових, к о м с о м о л ь с ь к и х працівників і активістів району, господарських керівників. Такий підхід до о р г а н і з а ц і ї дозвілля трудящих і населення дає з м о г у враховувати як вікові особливості, так і р і з н о б і ч н і інтереси. А це нині конче важливо, виходячи з того, щ о за останні р о к и з р и м о зросли освітній і культурний рівень трудівників, їхній д о б р о б у т .

суспільства, будувати комунізм — це означає неухильно підвищувати зрілість свідомості, збагачувати духовний світ людини». Комуністичне виховання — процес багатогранний і б е з п е рервний: він відбувається в будні й свята, на виробництві й у позаробочий час. В умовах розвинутого соціалізму, п е р і о д величезних досягнень науково-технічного п р о г р е с у і с к о р о ч е н н я часу на матеріальне виробництво все більше зростає роль і значення вільного часу, щ о його о с н о в о п о л о ж н и к и наукового к о м у н і з м у називали суспільним багатством, п р о с т о р о м для розвитку особи. І це д о к о н е ч н о так, а д ж е наше дозвілля — то ш и р о к и й простір для самовиховання, самовдосконалення, занять до душі, який відкриває д о р о г у до пізнання п р е к р а с н о г о . Тут, думається, варто навести висловлювання бригадира шліфувальників Львівського виробничого об'єднання імені В. І. Леніна лауреата Д е р ж а в н о ї п р е м і ї СРСР Ю р і я К р о т о в а : «Вільний час. На м о ю д у м к у , те, ч и м ми його з а п о в н ю є м о , свідчить про нас більше, н і ж щось інше. О б р і й для виявлення людської особистості тут н е о з о р и й , бо справ, інтересів, не зв'язаних б е з п о с е р е д н ь о з р о б о т о ю , безліч». Раціональне використання дозвілля не тільки сприяє всебічному розвиткові людських обдарувань і якнайповнішому задоволенню інтересів на д о п о в н е н н я до т о г о , щ о о д е р ж у є т ь с я в п р о ц е с і участі у суспільному виробництві, а й, в свою чергу, плідно впливає на п р о г р е с останнього. О т ж е , існує п р я м а залежність м і ж раціональним використанням вільного часу і с т в о р е н н я м матеріально-технічної бази к о м у н і з м у : чим вища свідомість членів нашого суспільства, чим глибші й різноплановіші їхні знання, ч и м багатший у м о р а л ь н о м у й естетичному відношеннях к о ж н и й г р о м а д я н и н , ч и м фізично

Заслуговують схвалення зусилля партійного і профспілкового

2

«

комітетів підприємства, спрямовані на піднесення престижності н а р о д н о ї творчості. З цісю м е т о ю у кіровців встановлено звання « З а с л у ж е н и й учасник х у д о ж н ь о ї самодіяльності». Його прис у д ж у ю т ь п р а ц і в н и к а м к о м б і н а т у , котрі віддали заняттям у тому чи і н ш о м у самодіяльному г у р т к у , колективі не м е н ш е п'яти років, беруть активну участь в к у л ь т у р н о м у і г р о м а д с ь к о м у житті. Урочисто проходять тут посвячення нового поповнення аматорів сцени. Було б д о б р е , якби подібні традиції в ході д р у г о г о Всесоюзного фестивалю н а р о д н о ї творчості набули поширення. Працівники культосвітньої ниви р о з у м і ю т ь : р о б о т у треба вести н е ш а б л о н н о , за чітко визначеною а д р е с о ю , е м о ц і й н о й виразно, всіма к л у б н и м и ф о р м а м и . «Застій просто н е т е р п и м и й у такій живій, динамічній, б а г а т о г р а н н і й справі, як і н ф о р м а ц і я , пропаганда, х у д о ж н я творчість і х у д о ж н я самодіяльність, робота клубів і театрів, б і б л і о т е к і м у з е ї в — усієї сфери ідейно-політичного і трудового, морального й атеїстичного виховання»,— підкреслювалося на X X V I I з ' ї з д і К П Р С . К о н к р е т н і плани п е р е б у д о в и культурно-масової і виховної р о б о т и склав Палац культури к о м б і н а т у «Криворіжсталь». В основн о м у вони спрямовані на ідеологічне забезпечення соціалістичного змагання, ритмічну р о б о т у підприємства. Тут м а й ж е всі ф о р м и клубної роботи п е р е н е с е н і у цехи, на дільниці. І в цьому ми вбачаємо значні р е з е р в и з м і ц н е н н я зв'язків клубів з виробництвом, посилення їх впливу на прискорення соціальное к о н о м і ч н о г о розвитку трудових колективів. Визначальним н а п р я м о м р о б о т и культосвітніх закладів профспілок є організація виховної, культурно-масової роботи з к о л е к т и в а м и б р и г а д , щ о п р а ц ю ю т ь за єдиним нарядом. Заслуговує на п і д т р и м к у почин Будинку культури Київського верстатобудівного виробничого об'єднання «Бригаді — постійну увагу культармійців». П р а ц і в н и к и культосвітніх закладів Д о н е ц ь кої області р о з г о р н у л и рух «Бригаді — з р а з к о в е культурне обслуговування». Д е в і з « К о м п л е к с н и м б р и г а д а м — турботу і увагу б і б л і о т е к » взятий на о з б р о є н н я в Миколаївській, Ровенській областях. Усі працівники Палацу культури і техніки Білоцерківського виробничого о б ' є д н а н н я ш и н і гумо-азбестових виробів Київської області закріплені за виробничими б р и г а д а м и . Нині на п е р ш и й план п е р е д трудовими колективами висунуто вимоги п р и с к о р е н н я с о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н о г о розвитку і науковотехнічного п р о г р е с у . Д і й о в о ю л а н к о ю в проведенні науковотехнічної пропаганди, п о ш и р е н н і раціоналізаторства і винахідництва, т р и б у н о ю п е р е д о в о г о виробничого досвіду мають стати клуби, б у д и н к и та палаци культури і техніки як якісно новий тип культосвітніх закладів, щ о відповідає н а ш о м у часу. Вдумливо займаються ц и м на Х а р к і в щ и н і . О б л а с н и й м і ж с п і л ковий Будинок самодіяльної творчості р о з р о б и в р е к о м е н д а ц і ї для клубних закладів щ о д о планування та о р г а н і з а ц і ї р о б о т и відділів, секторів з н а у к о в о - т е х н і ч н о ї пропаганди. О б л п р о ф р а д а р а з о м з р а д а м и ВТВР і НТТ провела науково-практичну к о н ф е р е н ц і ю « П р о підвищення ролі профспілкових о р г а н і з а ц і й і культурноосвітніх установ Х а р к і в щ и н и у вирішенні завдань науковотехнічного п р о г р е с у » . Вивчені й р е к о м е н д о в а н і до в п р о в а д ж е н н я набутки Палацу культури заводу « С е р п і молот» по п р о п а г а н д і патріотичного почину «Виробничій бригаді — постійну увагу і турботу працівників культури», Палацу культури будівельників імені М . Г о р ь к о г о — по с т в о р е н н ю й о р г а н і з а ц і ї діяльності клубів за інтересами і любительських об'єднань виробничо-технічного напряму. Чітко о р г а н і з о в а н о р о б о т у з майстрами і б р и г а д и р а м и виробництва у Палаці культури і техніки ХТЗ. За п р и к л а д о м палаців культури і техніки Н о в о к р а м а т о р с ь к о г о м а ш и н о б у д і в н о г о заводу Д о н е ц ь к о ї , д н і п р о д з е р ж и н с ь к о г о виробничого об'єднання «Азот» Дніпропетровської областей слід п е р е х о д и т и до створення об'єднань масштабно мислячих робітників, і н ж е н е р і в і техніків, мати науково-технічні групи на громадських засадах, постійно розвивати технічну творчість трудящих. Профспілкові к о м і т е т и республіки зобов'язані р а з о м з радам и , п е р в и н н и м и о р г а н і з а ц і я м и ВТВР і НТТ при всіх клубних закладах організувати г р о м а д с ь к і відділи і с е к т о р и науковотехнічної п р о п а г а н д и , які здійснюватимуть п о ш и р е н н я науковотехнічних знань, пропагуватимуть досягнення передовиків і новаторів, впроваджуватимуть раціоналізаторські п р о п о з и ц і ї . У новій р е д а к ц і ї П р о г р а м и К П Р С чітко визначено д о р о г о в к а з и вдосконалення змісту і м е т о д і в р о б о т и культурно-освітніх закладів. З о к р е м а , з а з н а ч е н о : « С ф е р а культури покликана задовольняти зростаючі запити різних к а т е г о р і й населення, забезпечувати необхідні м о ж л и в о с т і для самодіяльної х у д о ж н ь о ї творчості

Виступає народний самодіяльний ансамбль бального танцю *Ритми» з міста Хмельницького під керівництвом заслуженого діяча культури УРСР Віталія Франка.

З

народу, розвивати здібності, збагачувати соціалістичний спосіб життя, формувати з д о р о в і п о т р е б и і високі естетичні с м а к и » . О т о ж дозвілля мас бути б а г а т и м і цікавим, д о п о м а г а т и вияву найкращих здібностей л ю д и н и , знімати психологічні н а в а н т а ж е н ня, п о р о д ж у в а н і р и т м о м сучасного буття. Вміння б е р е г т и , правильно розподіляти й п р о д у к т и в н о використовувати вільний час — д у ж е важлива риса соціалістичного способу ж и т т я . М и часто г о в о р и м о про ціну хвилини. Економісти з точністю мало не до сотих копійки підрахували, скільки коштує хвилина р о б о т и тракториста, слюсаря... а к а д е м і к а . Але не м е н ш а цінність і хвилини відпочинку. Бо вона в певному р о з у м і н н і сприяє підготовці до наступного трудового процесу. І т о м у існує необхідність дедалі повніше ф о р м у в а т и інтереси і п о т р е б и о с о б и , прищеплювати к о ж н о м у відповідальність за власне духовне зростання, яке складається з у м і н н я цінувати час, р о з у м н о його використовувати, естетично самовдосконалюватися, а не з а м и к а тися в колі д о м а ш н і х інтересів а б о , що н а й г і р ш е , з ч а р к о ю породичатися. З г а д а й м о , до речі, п р е к р а с н і слова М а к с и м а Горького: «Естетичне виховання виробляє у народу г р о м а д я н с ь к и н е п р и м и ренне ставлення до всього ч у ж о г о (міщанства, неробства, б ю р о к р а т и з м у , хуліганства), д о п о м а г а є радянським л ю д я м ставати активними будівниками комуністичного суспільства. Не випадково стали крилатими слова про те, щ о «естетика — е т и к а майбутнього». П р о т я г о м останніх років ради і комітети профспілок, культосвітні заклади чимало зробили для вдосконалення культурного дозвілля т р у д я щ и х , м о л о д і та дітей. Збільшилася кількість учасників, поповнилася ж а н р о в а палітра самодіяльних колективів і любительських об'єднань. П о н а д 2,5 мільйона аматорів мистецтва профспілок республіки взяли участь у В с е с о ю з н о м у огляді самодіяльної художньої творчості т р у д я щ и х , присвяченому 40-річчю П е р е м о г и радянського народу у Великій Вітчизняній війні. М о ж н а впевнено сказати, щ о самодіяльна творчість стала невід'ємною частиною духовного і культурного ж и т т я трудових колективів, важливим ф а к т о р о м соціального о р т и м і з м у радянських людей. Щ о р о к у в У к р а ї н с ь к і й PCP проводиться близько 350 тисяч концертів і спектаклів х у д о ж н ь о ї самодіяльності, якими о б с л у г о вуються понад 80 мільйонів чоловік. Н а й в и щ о ю ф о р м о ю розвитку цього виду мистецтва є н а р о д н і колективи різних ж а н р і в . Відбулася переатестація 854 з них. Більшість сягнула високого рівня виконавської майстерності, виховної, навчально-творчої і громадсько корисної р о б о т и . У складі чотирьох народних колективів Палацу культури Харківського т р а к т о р н о г о заводу імені С. О р д ж о н і к і д з е — кадрові робітники і с л у ж б о в ц і , ударники к о м у н і с т и ч н о ї праці, передовики соціалістичного змагання. К р а щ і учасники к е р у ю т ь цеховими а м а т о р с ь к и м и г у р т к а м и , в яких налічується понад чотири тисячі робітників і службовців. К о ж е н третій трудівник, чимало адміністративних і профспілкових працівників, начальники виробничих дільниць підприємства комуністичної праці — А р т е м і в с ь к о г о алебастрового к о м б і н а т у Д о н е ц ь к о ї області — виступають у складі духового о р к е с т р у , хорової капели, інших колективів. На к о м б і н а т і немає п о р у ш е н ь трудової дисципліни та г р о м а д с ь к о г о п о р я д к у . Значних трудових з в е р ш е н ь , успіхів у к у л ь т у р н о - п о б у т о в о м у будівництві й з а б е з п е ч е н н і масовості самодіяльності досягли робітники і службовці, керівництво, партійна, профспілкова та комсомольська о р г а н і з а ц і ї радгоспу «Славне» Роздольненського району К р и м с ь к о ї області. В б е р е з н і нинішнього р о к у взяв старт д р у г и й Всесоюзний фестиваль н а р о д н о ї творчості, присвячений 7 0 - р і ч ч ю Великої Ж о в т н е в о ї соціалістичної р е в о л ю ц і ї , к о т р и й багато в ч о м у відрізняється о д п о п е р е д н ь о г о . П о р я д з т р а д и ц і й н и м и ж а н р а м и свої досягнення п о к а ж у т ь любительські об'єднання, к о л е к ц і о н е ри, п р и р о д о л ю б и , майстри д е к о р а т и в н о - п р и к л а д н о г о мистецтва, народні умільці, фізкультурники і спортсмени. У фестивалі м о ж е брати участь к о ж н и й . Це особливо важливо т е п е р , коли мільйони радянських л ю д е й зробили свідомий вибір на користь духовно багатого, з д о р о в о г о , т в е р е з о г о способу життя. У нинішньому фестивалі важливі не тільки п е р е м о г и в ч е р г о в о му турі огляду або підсумкові к о н ц е р т и . Н е о б х і д н о , щоб самодіяльність у трудових колективах, навчальних закладах буяла повнокровним ж и т т я м і набула дальшого розвитку не лише на час проведення д р у г о г о В с е с о ю з н о г о . Ц е треба усвідомити профспілковим о р г а н і з а ц і я м та їх к у л ь т к о м і с і я м тих областей, де останнім часом намітився спад у розвитку а м а т о р с ь к о г о мистецтва. Наприклад, внаслідок так званих «організаційних заходів» кількість гуртків значно з м е н ш и л а с я на Ж и т о м и р щ и н і , Волині, З а п о р і ж ж і , І в а н о - Ф р а н к і в щ и н і . Чимало профспілкових комітетів і культосвітніх закладів т р и м а ю т ь у полі зору п е р е д у с і м провідні колективи, а низові ланки віддають на самоплив. Ц е призвело до

4

суттєвих прогалин у цеховій х у д о ж н і й самодіяльності. П р о ф с п і л кові о р г а н і з а ц і ї щ е не досягли т о г о , щ о б усі б у д и н к и , палаци культури стали м е т о д и ч н и м и ц е н т р а м и х у д о ж н ь о ї творчості в цехах, бригадах, на дільницях, у сільській місцевості. Недостатня увага приділяється х у д о ж н і м а г і т б р и г а д а м . Наприклад, у Закарпатській області з двох тисяч самодіяльних колективів тільки 42 а г і т б р и г а д и , у Львівській з чотирьох — 88, у Києві з 3,5 тисячі — 93. А саме ц е й бойовий, наступальний і дійовий ж а н р мистецтва на часі у боротьбі з пияцтвом і а л к о г о л і з м о м , п о р у ш е н н я м и т р у д о в о ї дисципліни й г р о м а д с ь к о г о п о р я д к у . ЦК КПРС у постанові «Про заходи щ о д о поліпшення використання клубних закладів і спортивних с п о р у д » націлює на активізацію діяльності любительських об'єднань і клубів за інтересами. Вони за с в о ї м з м і с т о м набувають ш и р о к о ї популярності й за т е м а т и ч н о ю спрямованістю в і д о б р а ж а ю т ь ш и р о к е коло інтересів населення. Ц е клуби і об'єднання революційної, трудової та бойової слави, інтернаціональної д р у ж б и , раціоналізаторів і винахідників, істориків і шанувальників літератури, к і н о й фотоаматорів. У них є всі умови для спілкування представників різних поколінь, п р о ф е с і й , щ о вельми важливо для виховання молоді, котра стоїть на п о р о з і г р о м а д я н с ь к о ї зрілості. За р о к и минулої п'ятирічки м е р е ж а любительських об'єднань збільшилась вдвоє і о х о п л ю є понад 770 тисяч чоловік. Враховуючи зростаючий інтерес до цієї активної ф о р м и дозвілля, У к р п р о ф р а да передбачає в дванадцятій п'ятирічці на базі клубних закладів, червоних кутків, кімнат школярів і г у р т о ж и т к і в додатково організувати десять тисяч любительських об'єднань та клубів за інтересами з числом учасників не м е н ш е шестисот тисяч. А л е не м о ж н а ф о р м а л ь н о підходити до важливої справи. Наведу такий приклад. У результаті паспортизації любительських об'єднань тільки в Києві 62 з них були п е р е в е д е н і в л е к т о р і ї , бо не відповідали п о л о ж е н н ю про їх діяльність. Так, статутом клубу раціоналізаторів і винахідників «Автомобіліст», заснованого п р и столичному Будинку культури і техніки імені М . В. Ф р у н з е , передбачалися різні ф о р м и роботи, а фактично проводились лише п о о д и н о к і лекції, щ о а ж ніяк не сприяло творчій активності членів клубу. М а л о любительських об'єднань в Ж и т о м и р с ь к і й , Львівській, Сумській, Хмельницькій, Черкаській областях. У деяких п р о ц е с перебудови діяльності закладів культури і спорту, психології і стилю їх працівників відповідно до вимог постанови Ц К К П Р С проходить повільно, безініціативно, б е з н а л е ж н о ї наполегливості. З о к р е м а , п р о в е д е н і у п'ятнадцяти трудових колективах Львівської області соціологічні д о с л і д ж е н н я показали, щ о лише третина опитаних відвідує спортивні, клубні, бібліотечні з а х о д и , три чверті говорили про відсутність колективних сімейних ф о р м дозвілля у клубах, п'ята частина взагалі не відвідує клубних закладів. При цьому к о ж н и й шостий виявив б а ж а н н я займатися х у д о ж н ь о ю творчістю, к о ж н и й сьомий — т е х н і ч н о ю , п'ятий — ф і з к у л ь т у р о ю і с п о р т о м . А л е ці р е з е р в и як слід не аналізуються і не використовуються. За час, щ о минув після прийняття постанови Ц К К П Р С , тільки чверть профспілкових клубних закладів створили додатково по о д н о м у любительському о б ' є д н а н н ю . Обласний м і ж с п і л к о в и й Будинок самодіяльної творчості своєчасно не розробив на дванадцяту п'ятирічку планів розвитку клубів за інтересами, колективів х у д о ж н ь о ї і технічної творчості. Необхідно активніше розвивати гуртки технічних, е к о н о м і ч н и х і сільськогосподарських знань, до участі в яких ш и р ш е залучати передовиків і новаторів виробництва. Заслуговує на увагу, п р и м і р о м , ініціатива культпрацівників Д о н е ч ч и н и по с т в о р е н н ю у палацах культури шахтарів клубів р е к о р д с м е н і в вуглевидобутку, які перетворились у справжні ц е н т р и пропаганди к р а щ и х трудових традицій, профорієнтації м о л о д і , ф о р м у в а н н я трудових династій, у вогнища змістовного с і м е й н о г о дозвілля. Масово-політична, культурно-освітня робота за м і с ц е м п р о ж и в а н н я — о д н а з найважливіших ланок діяльності профспілкових організацій. На необхідність вести ї ї ц і л е с п р я м о в а н о , п л а н о м і р н о , і найперше с е р е д жителів г у р т о ж и т к і в і особливо молоді, націлює нас партія. «Вона має бути цікавою і б л и з ь к о ю юнацтву, міцно пов'язаною з запитами молодих л ю д е й у виробництві, навчанні й побуті, у використанні вільного часу»,— п і д к р е с л ю в а лося на X X V I I з ' ї з д і К П Р С . Знову-таки на Д о н е ч ч и н і , в місті Артемівську, н е п о д а л і к о д заводу імені Квірінга, розташувався м і к р о р а й о н , в я к о м у живуть в основному трудівники цього підприємства та їхні с і м ' ї . М і с ц е тут

Народний самодіяльний вокально-інструментальний «Гомін Карпат» з Драчинської художньо-сувенірної Свалявського району на Закарпатті.

ансамбль фабрики

Фото С.

ХОРОШКА.

2 «Соціалістична культура)* № 5.

чудове, мальовниче. Багато квітів, затишні сквери, великий ставок. І все ж , коли спитати жителів, де вони найбільше люблять відпочивати літньої п о р и , відповідь б у д е о д н о с т а й н о ю : на агітмайданчику. Ч и м ж е він приваблює? В тім-то й річ, щ о к о ж н и й знаходить тут щось до д у ш і , оскільки масово-політична, культосвітня, спортивна робота, яка проводиться, зорієнтована на певні групи л ю д е й . Пенсіонери з цікавістю відвідують вечори запитань і відповідей, молодь віддає перевагу вечорам відпочинку, к у л ь т у р н и м п р о г р а м а м , спортивним змаганням. Популярні тут дні вулиць, п р о г р а м и , присвячені радянським святам і о б р я д а м . У ряді м і к р о р а й о н і в Білої Ц е р к в и Київської області, К р е м е н ч у к а — Полтавської, в С у м а х та інших місцях відбувається плідний п о ш у к нових ф о р м р о б о т и з населенням за м і с ц е м проживання. Н е р і д к о ми п о в т о р ю є м о : « Г у р т о ж и т о к — д р у г и й рідний д і м » . Там, де вони д о б р е о б л а д н а н і , де червоні кутки м о ж н а сміливо назвати філіалами Палацу культури, де діють клуби за інтересами, відділення університетів культури, спортивні секції, де є всі умови для х о р о ш о г о відпочинку, це відповідає дійсності. У к р п р о ф р а д а і Ц К Л К С М У к р а ї н и нещодавно підбили підсумки проведення в республіці В с е с о ю з н о г о о г л я д у - к о н к у р с у на к р а щ и й робітничий і студентський г у р т о ж и т к и . О с т а н н і м часом для них придбано обладнання, культурного і спортивного інвентаря на суму понад 60 мільйонів карбованців. У р о з п о р я д ж е н н і мешканців г у р т о ж и т к і в — більш як 6,5 тисячі червоних кутків, близько двох тисяч б і б л і о т е к - п е р е с у в о к , понад 4 тисячі спортивних споруд і спортмайданчиків. Розширилася й поліпшилася база для самостійних занять. У ході огляду на змісті, ф о р м а х і методах р о б о т и корисно позначилася реалізація постанов Ц К К П Р С щ о д о подолання пияцтва й а л к о г о л і з м у , про поліпшення використання клубних закладів та спортивних с п о р у д . Наприклад, у М и к о л а ї в с ь к і й області п р о т я г о м з а в е р ш а л ь н о г о р о к у о д и н а д ц я т о ї п'ятирічки д о д а т к о в о створено в г у р т о ж и т к а х більше шістдесяти любительських об'єднань, гуртків х у д о ж н ь о ї самодіяльності, спортсекцій, шахових клубів, д и с к о т е к , безалкогольних к а ф е ; в О д е с ь к і й — шістнадцять факультетів народних університетів; у К р и м с ь к і й для м е ш к а н ц і в г у р т о ж и т к і в відкрито 240 кімнат відпочинку. Нині в республіці 612 г у р т о ж и т к і в удостоєні звання « Г у р т о ж и ток з р а з к о в о г о п о р я д к у » . К р а щ і з к р а щ и х н а г о р о д ж е н і дипломами ВЦРПС і Ц К В Л К С М та г р о ш о в и м и п р е м і я м и . С е р е д них — г у р т о ж и т к и № 2 шахти «Центральна» виробничого об'єднання «Красноармійськвугілля» Д о н е ц ь к о ї області, № 2 Д н і п р о п е т ровського заводу м е т а л о к о н с т р у к ц і й і м е н і І. Бабушкіна, Полтавського е л е к т р о м е х а н і ч н о г о заводу « Е л е к т р о м о т о р » та багато інших. В е л и к о ю популярністю у полтавчан користуються вечори відпочинку і фольклорні свята н а р о д н о ї м у з и к и , пісень, танців, г у м о р у «Гоголівські у с м і ш к и » , «Полтавські вечорниці», яким стає тісно в г у р т о ж и т к а х , і вони виходять на вулиці, сквери, парки, де ж и т е л і сусідніх м і к р о р а й о н і в стають учасниками яскравих і захоплюючих видовищ. Д о послуг відпочиваючих — д у х м я н и й чай, пироги, полтавські г а л у ш к и , хлібний квас. Відпочивають усі — літні, молодь і діти. В г у р т о ж и т к у № 4 заводу імені І. Бабушкіна цікаво й змістовно проходять засідання військово-патріотичного клубу «Подвиг», де м о л о д і р о б і т н и к и - м е т а л і с т и зустрічаються з ветеранами війни, к о л и ш н і м и підпільниками, п а р т и з а н а м и , воїнами, котрі повернулися з лав Радянської А р м і ї . Д о с в і д доводить, щ о п л і д н о ю і к о р и с н о ю є тісна співдружність закладів культури і г у р т о ж и т к і в на З а п о р і ж ж і . Тут у ж е стало т р а д и ц і й н и м п р о в е д е н н я днів г у р т о ж и т к і в у будинках культури і навпаки. К о л и ми г о в о р и м о про о р г а н і з а ц і ю і планування дозвілля, то п е р е д б а ч а є м о н а с а м п е р е д створення відповідних умов для його р о з у м н о г о п р о в е д е н н я . На це нас націлюють X X V I I з ' ї з д К П Р С , П р о г р а м а К о м у н і с т и ч н о ї партії Радянського С о ю з у , Основні напрями е к о н о м і ч н о г о і соціального розвитку н а ш о ї країни. Н е с е р й о з н е , безвідповідальне ставлення до дозвілля л ю д е й у масштабах суспільства обертається п р и к р и м и втратами. Вільний час — то не час, вільний о д відповідальності п е р е д суспільством. Н а й в и щ и й сенс діяльності партії — турбота про благо, духовне і культурне зростання радянських людей. Право на відпочинок гарантоване О с н о в н и м З а к о н о м к р а ї н и . Н а ш е завдання — повною м і р о ю це право реалізувати. А д ж е у нас, і то п р е д м е т гордості н а ш о ї , втілено в ж и т т я ленінський заповіт про відкриття д в е р е й п е р е д т а к и м суспільним л а д о м , к о т р и й здатний створити красу, яка б е з м і р н о п е р е в и щ у є все, про щ о могли тільки мріяти в минулому.

••••••-•а

5

щв^^_Стиль

роботи

Цією публікацією журнал започатковує рубрику «Стиль роботи», в якій аналізуватимуться набутки і практика діяльності обласних управлінь, міських і районних відділів культури, науково-методичних центрів, навчальних закладів, координаційних рад КСК та їх структурних підрозділів, керівників культосвітніх закладів. Запрошуємо читачів поділитися досвідом, запропонувати шляхи підвищення ефективності роботи у світлі вимог XXVII з'їзду КПРС.

С

игнаївський сільський Будинок культури переповнений. У п р е з и д і ї — члени б ю р о Ш п о л я н с ь к о г о р а й к о м у партії, р а й в и к о н к о м у і с о р о к місцевих трударів — учасників основного складу самодіяльного народного духового оркестру, к о т р о м у виповнилось 35 літ. Вечір веде перший секретар райкому М . К. Г р и ш к о . Д о б и р а є щ о н а й т е п л і ш і слова на адресу ювіляра — 6 0 - р і ч н о г о (й нез м і н н о г о ) керівника колективу з а с л у ж е н о го працівника культури УРСР І. П. Шульги.

— Не злічити, скільком о д н о с е л ь ц я м прищепив Іван Панасович диводійну любов до п р е к р а с н о г о , — к а ж е голова правління о д н о г о з сусідніх колгоспів.

— Я т е ж з вдячністю п р и г а д у ю к о ж н у р е п е т и ц і ю , к о ж е н виступ під орудою чудового диригента і п е д а г о г а , а їх за дванадцять років м о є ї участі в о р к е с т р і було ч и м а л е н ь к о , — вторить керівник інш о г о господарства. Вітанням і п о б а ж а н н я м , здасться, не б у д е спину. Тим часом д и т я ч о м у складу о р к е с т р у не терпиться показати все, чого навчив їх маестро... І знову квіти, знову м у з и к а . Свято всього села. ...Десь три р о к и т о м у завідуючому Тальнівським р а й о н н и м відділом культури з а с л у ж е н о м у працівникові культури УРСР О . І. С о ш и н с ь к о м у інкримінували зловживання с л у ж б о в и м с т а н о в и щ е м , яке полягало... в «неправильному» керівництві самодіяльною н а р о д н о ю кіностудією. С п о -

АРХІТЕКТУРА ОСНОВИ чатку чиновні дяді увільнили його з посади з а в і д у ю ч о г о , а потім, всупереч закону, скасували штатну ставку керівника студії... Не б у д е м о п р и т ь м о м д о б и р а т и н а й к р а щ і епітети на а д р е с у О л е г а Івановича. На д у м к у начальника Ч е р к а с ь к о г о о б л а с н о г о управління культури В. К. С о б ч е н к а , завід у ю ч и й відділом почав заспокоюватись на д о с я г н у т о м у . Не рухався в п е р е д — міг відстати. Але не звільняти годилося, а спонукати «додати обертів». Так вважав начальник обласного управління три роки т о м у , впевнений у цьому й нині. Увесь цей час, заради справи і справедливості, він боровся за п о в е р н е н н я О . І. С о ш и н с ь к о го. І добився свого. Хоч із з а п і з н е н н я м , але й адмініструвальникам віддано н а л е ж н е . Погодьтеся, треба бути гранично впевненим, щ о б з т а к о ю наполегливістю і послідовністю відстоювати свою точку з о р у .

— Та о б л и ш т е , — ніяковіє В. К. С о б ч е н ко. — Не м а ю права чинити і н а к ш е . І й не тільки м о я це позиція, а всього управління культури. С к а ж у більше: п о з и ц і я обласного к о м і т е т у партії і о б л в и к о н к о м у . Без їхньої повсякчасної п р е д м е т н о ї д о п о м о г и на з р у ш е н н я , що сталися на культурноосвітній ниві, годі було б сподіватися. Досить сказати, щ о перший секретар о б к о м у партії Г е р о й Соціалістичної Праці І. К. Л у т а к , інші члени б ю р о , о б л в и к о н к о му беруть участь у н а у к о в о - п р а к т и ч н и х

6

к о н ф е р е н ц і я х культармійців, святах, оглядах; на своїх засіданнях аналізують хід виконання настанов Ц К КПРС і Ради Міністрів СРСР з питань р о з в и т к у культури. едавній партійний працівник, В. К. С о б ч е н к о налагодив чудове взаєморозуміння і взаємодію з кер і в н и к а м и м а й ж е всіх районів області. М а й ж е . . . Д е к о т р и х доводилося рік, два, а то й т р и п е р е к о н у в а т и : сторонитись культури, н е д о о ц і н ю в а т и її — неприпустим о , всі культосвітні заклади мають стати о п о р н и м и б а з а м и партійних о с е р е д к і в у о р г а н і з а т о р с ь к і й і виховній справі, а їх ф у н к ц і ї не слід зводити лише д о налаг о д ж е н н я змістовного дозвілля, але й не підпорядковувати цілком п о т р е б а м виробництва.

Н

Ш к о д а , коли загальновідомі істини не всюди, не з а в ж д и і не всі усвідомлюють. П о р о ю за них доводиться вперто б о р о тись. На Ч е р к а щ и н і д о б р е знають, як багато зробив В. К. С о б ч е н к о для об'єднання зусиль своєї обласної і районної ланок керівництва, як на відповідальних засіданнях добивався підвищення ролі й авторитету культпрацівника. А хто не поспішав визнавати цього, з р е ш т о ю таки відступав п е р е д а р г у м е н т а м и начальника управління. Але п е р ш ніж вийти на ш и р о к и й загал зі с в о ї м к р е д о , довелося п е р е д о в с і м чима-

НА ФОТО: начальник Черкаського обласного управління культури В. К. Собченко (праворуч) цікавиться у завідуючого Городищенським відділом культури В. М. Стецюри (в центрі) і директора Городищенського Палацу культури М. П. Ковальчука планами роботи по виконанню накреслень XXVII з'їзду КПРС. Фото І.

ДЯГЛЮКА.

ленько попотіти над виробленням співзвучного нашій добі стилю р о б о т и управління культури. Застав тут багатьох досить кваліфікованих працівників, які крутилися, мов білки в колесі. Але немало було й тих, кого ц і л к о м задовольняла п о п е р е д н я позиція таких собі чиновників, котрі лише зрідка показували з - з а паперів носа і щ е р і д ш е виїздили в райони для організації культосвітньої р о б о т и , д о п о м о ги на місцях у підвищенні ї ї ефективності, з р е ш т о ю — для вивчення к р у п и ц ь цінного досвіду і його узагальнення. Д о х о д и л о до курйозів: поїхав якось о д и н відповідальний працівник управління у віддалений район, а назавтра в ж е був у Черкасах. « Щ о сталося?» — з а н е п о к о ї в с я начальник управління. «Як — що?! — не приховуючи задоволення, відповів перевіряючий. — Такого «улову» давно не мав». І почав розповідати, щ о о шостій вечора застав РБК з а ч и н е н и м , щ о коли з'явився «черговий» методист, у фойе не виявили плану роботи закладу, а той, щ о висів у кабінеті д и р е к т о р а , — чиста фікція: р е п е тиції відбувалися не за н и м . Біля РБК вешталися захмелілі к о м п а н і ї . Не к р а щ е враження лишилося від о д в і д и н районної бібліотеки. О д н е слово, стільки « ж у ч к і в » вдалося наловити, щ о не для о д н о ї довідки, не для о д н о ї доповіді вистачить... Д а р м а намагався В. К. С о б ч е н к о дізнатися про результати розмови перевір я ю ч о г о із завідуючим р а й о н н и м відділом культури, д и р е к т о р о м РБК, про те, як п р а ц ю ю т ь сільські заклади. І н с п е к т у ю ч о м у , бачте, все було ясно і б е з тих р о з м о в ; так й щ о , мовляв, м о ж н а побачити в селі, я к щ о у райцентрі стільки н е д о л у г о г о . Біда полягала в т о м у , щ о в п о д і б н о м у «гастролерстві» вбачали свої о б о в ' я з к и й чимало інших управлінців. А дехто, к о м у в ж е було за п'ятдесят п'ять чи шістдесят, демонстративно підкреслювали, щ о радикально змінювати підхід до справи ї м у ж е ні до чого. Інші сподівалися поліпшити справи, нічого не з м і н ю ю ч и в стилі роботи. І на одній з нарад В. К. С о б ч е н к о заявив: «Ні до кого не ставитиму більших вимог, ніж до себе. Але й на м е н ш і нехай ніхто не сподівається». Його власний приклад полягав у глибок о м у партійному р о з у м і н н і посилення ролі культури у вихованні будівників нового суспільства, м о б і л і з а ц і ї трудових к о л е к т и вів на виконання планів і зобов'язань, у забезпеченні змістовного дозвілля трударів, м о л о д і , всього населення. У нього за плечима — не тільки багатий досвід партійної роботи, а й ґрунтовна освіта: Вища партійна школа при Ц К К П Р С і Харківський інститут культури. Він уміє чітко визначити головне, гранично зосередитись на найважливішому; працювати спокійно, б е з м е т у ш н і , нервозності; о х о ч е вислухає а р г у менти к о ж н о г о — й або п і д т р и м а є ї х , коли вони слушні, або висловить свої, п р о т и л е ж ні, переконає, що вони в а г о м і ш і ; д о п о м о ж е , п і д к а ж е , порадить. Зайвих доручень нікому не дає, але ніколи не з а б у д е перевірити, як виконуються необхідні.

2*

О ц і н ю ю ч и чиєсь ставлення до виконання о б о в ' я з к і в , говорить тільки с т р и м а н о , тільки правду і тільки у вічі... К о м у не сподобається т а к и й стиль? Л и ш е т и м , хто не хоче або не вміє працювати, к о м у в а ж к о перебудовуватись. Було і в управлінні кілька таких, хто визнав, щ о подальша ноша й о м у не під силу. Але всі інші сприйняли новації В. К . С о б ч е н к а як благодатний д о щ у застійливу спеку. І запрацювали, хоча й не всі о д р а з у , п л а н о м і р ніше, послідовніше, наполегливіше, більш творчо, а головне — з п о м н о ж е н о ю віддач е ю . З'ясувалося, щ о не праці бояться л ю д и , а неорганізованості, бездіяльності, авральщини.

культури СРСР, п е р е д слухачами А к а д е м і ї суспільних наук при Ц К К П Р С , колегами з братніх соціалістичних к р а ї н у НДР. І скрізь л е й т м о т и в о м звучало: « М а є м о з м о г у і повинні працювати к р а щ е » .

Т

ака позиція. Такі підхід і принципи.

Досить згадати постанову колегії Міністерства культури СРСР «Про участь органів і установ культури Черкаськ о ї області в мобілізації трудівників села на успішне проведення зимівлі худоби»; постанову колегії Міністерства культури УРСР «Про практику о р г а н і з а ц і ї спільної р о б о т и культурно-спортивного комплексу і а г р а р н о - п р о м и с л о в о г о об'єднання Гороажлива риса стилю р о б о т и управд и щ е н с ь к о г о району Черкаської області»; ління культури в цілому і В. К. С о б відому фахівцям м е т о д и ч к у Всесоюзного ченка з о к р е м а — г л и б о к е вивченнауково-методичного центру народної ня і принципова о ц і н к а стану справ та творчості і культурно-освітньої роботи, де оперативне інформування про це партійузагальнено надбання в з а б е з п е ч е н н і змісних і радянських органів. На щ о р і ч н и х товного дозвілля різних к а т е г о р і й населенобласних науково-практичних конферення, о р г а н і з а ц і ї р о б о т и клубів за інтересаціях узагальнюються зв'язки культосвітм и , любительських об'єднань у Городиніх закладів з партійними о р г а н і з а ц і я м и , щ е н с ь к о м у районі. т р у д о в и м и к о л е к т и в а м и , п р а к т и к а актиРаціональне використання приміщень візації КСК, поліпшення використання Палацу культури і часу дає з м о г у тут матеріальної бази, посилення культурноякнайповніше задовольняти різнобічні замасової р о б о т и в колективах тваринницьпити жителів району. За р а х у н о к платних ких ф е р м . гуртків і курсів ПК має можливість у т р и м у вати щ е 30 керівників гуртків та студій. Начальник управління доповідає про це Щ о д н я відбувається 7 — 8 занять. А « н е о р на сесіях обласної Ради, у записках на ганізовані» відвідувачі проводять дозвілля а д р е с у о б к о м у партії і о б л в и к о н к о м у . Ось біля атракціонів, на спеціальному стенді п е р е д і с т о р і я записки про хід виконання м о ж у т ь перевірити свої знання з культури в області постанови Ц К К П Р С «Про заходи і мистецтва. К о ж е н , залишаючи п р и м і щ е н щ о д о поліпшення використання клубних ня, за б а ж а н н я м о ц і н ю є якість вечора чи закладів і спортивних с п о р у д » . Д л я вивченіншого з а х о д у , для чого варто натиснути ня становища на місцях у всі райони «оціночну» к н о п к у при виході. з продуманими пам'ятками було відС і м років підряд район виборює перер я д ж е н о відповідальних працівників упхідні Червоні п р а п о р и Ц К профспілки равління, О Н М Ц , обласних б і б л і о т е к , к р а працівників культури СРСР. А коли з Мінісєзнавчого м у з е ю . І от у спеціальній папці терства культури р е с п у б л і к и запитують, зібрано 22 детальних аналітичних звіти, кого ч е р к а щ а н и р е к о м е н д у ю т ь для наступз яких постає реальна картина. Наведу ного відзначення, знову чують: г о р о д и лише о к р е м і витяги з них. щенців. Н е в ж е нема інших? Є, і чимало. Корсунь-Шевченківський район. Для П р и м і р о м , у Ч е р к а с ь к о м у районі к р а щ е учасників Великої Вітчизняної війни о р г а н і взаємодіють К С К і Р А П О (на рахунку зовано к н и г о н о ш е н н я д о д о м у ; на к о ж н о г о Р К С К — м а й ж е 100 тисяч карбованців), фронтовика заведено к а р т о т е к у ; нестау Звенигородському звання народних ц і о н а р н и м обслуговуванням о х о п л е н о поудостоєні 10 самодіяльних колективів, у над три тисячі чоловік; звіти культпрацівкількох районах е н е р г і й н і ш е створюють ників п е р е д н а с е л е н н я м стали р е г у л я р н и сільські к о м п л е к с и . ми; посилено увагу до правового вихованТо чому ж знову Городище? А т о м у , що ня молоді; в РБК проведено зліт тут багато в чому пішли в п е р е д . Н а п р и к старшокласників, які вирішили працювати лад, створили г р о м а д с ь к у раду директорів у тваринництві, на їх честь у селах БК, активізували діяльність ради ветеранів влаштовують вечори; на о б л і к узято всі Великої Вітчизняної війни... Т о ж ця акадеб у д и н к и і кімнати тваринників, м е х а н і з а т о мія культосвітньої р о б о т и в Черкаській рів, червоні кутки; методкабінет РБК області лишається а к а д е м і є ю . І очолюють оперативно вивчає й узагальнює досвід ї ї з а с л у ж е н і працівники культури УРСР закультурного обслуговування працівників відуючий відділом культури В. М . Стетваринництва, пропаганди прогресивних ц ю р а і д и р е к т о р П К М . П. Ковальчук. м е т о д і в о р г а н і з а ц і ї праці... і д о м о , що успіх к о ж н о ї справи К а м ' я н с ь к и й район. Д и ф е р е н ц і й о в а н и й вирішують кадри. Але таку ціпідхід до різних к а т е г о р і й працюючих леспрямовану р о б о т у з ними, як і населення, виступів а г і т б р и г а д : на світану Черкаській області, з у с т р і н е ш не часто. ку п е р е д п о ч а т к о м т р у д о в о г о дня — на І починається вона з р е т е л ь н о г о д о б о р у ф е р м і , о б і д н ь о ї п е р е р в и — на т р а к т о р н о претендентів на вступ до Канівського му стані, п о т і м — п е р е д в е т е р а н а м и , а ввекультосвітнього училища. Перевага відчері — п е р е д відвідувачами клубних задається т и м , хто встиг заявити про себе кладів; узагальнюються здобутки спов х у д о ж н і й самодіяльності. М а й ж е половир у д ж е н н я п р и м і щ е н ь культосвітніх заклана абітурієнтів — колгоспні стипендіати дів та їх р е к о н с т р у к ц і ї м е т о д о м народних і так звані цільовики. Ц е чимала гарантія будов; відзначається повільність створення т о г о , що вони повернуться в рідне село. клубів за інтересами... С е р й о з н а увага приділяється стажуванню Катеринопільський район. Б'ється тривоучнів на базі к р а щ и х К С К , Ц Б С , Ц К С . га, щ о з 35 клубних працівників лише О д и н лише приклад т о г о , як важливо 12 мають спеціальну освіту; щ о з 24 духод о б и р а т и в училища ентузіастів. Тривалий вих о р к е с т р і в у р а й о н н о м у огляді взяли час у селі М е л ь н и к а х Канівського району участь тільки 10... пустував БК. А коли в ньому стали г о с п о д а р к а м и недавні випускниці училища Своїми міркуваннями про масштаби Олександра Прощак, Вікторія Кравчук культосвітницьких п р о б л е м В. К. С о б ч е н і Ольга П и л и п е н к о , все д о к о р і н н о змінилоко ділився на засіданні к о л е г і ї Міністерства

В

В

7

ся: запрацювали численні гуртки, агітбригада, ф о л ь к л о р н о - е т н о г р а ф і ч н и й ансамбль... Цілеспрямована робота з резервом кадрів дала з м о г у вийти із скрутного становища, коли культурницьку с т е з ю залишили завідуючі Ш п о л я н с ь к и м , КорсуньШевченківським, Ч о р н о б а ї в с ь к и м відділами культури. Так, у Чорнобаєві з а в і д у ю ч и м призначили творчого, ініціативного В. О . Гарнату. За к о р о т к и й час він добився, щоб колгоспи використовували культфонди за п р я м и м призначенням, а рада К С К мала у своєму р о з п о р я д ж е н н і достатньо коштів. А де щ е , к р і м Ч о р н о басва, ви бачили п о ї з д - а т р а к ц і о н , який обладнують для обслуговування школярів у віддалених селах? П о т р е б а в кадрах не зникає. З о к р е м а , є т р у д н о щ і з працевлаштуванням хормейстерів, т и м часом вельми бракує баяністів. Відчувається нестача керівників гуртків о б р а з о т в о р ч о г о мистецтва. К р а щ и х практиків мало з а п р о ш у ю т ь до читання спецкурсів в училищі... иття ставить вимогу на всіх ділянках привносити в п р а к т и к у нове, е ф е к тивне. І ч е р к а щ а н и подають у цьому приклад. Хлистунівські культармійці ( Г о р о дищенський район) щ е в 1978 році започаткували вечори вшанування солдатських вдів. Тут у п е р ш е в к р а ї н і К С К налагодили чітку взаємодію з Р А П О , культармійці взяли шефство над тваринниками, створюють при БК б у д и н к и піонерів на громадських засадах, а при клубах — дитячі сектори. За п р и к л а д о м полтавчан узялися за о р г а н і з а ц і ю на т е р и т о р і ї к о ж н о ї сільради г р о м а д с ь к о г о м у з е ю — і п е р е вершили ініціаторів. Є чого повчитися й у проведенні фольклорних свят «З глибин народних». А Дахнівський я р м а р о к не поступається славнозвісному Сорочинськ о м у . Багато видумки д о к л а д а ю т ь культармійці для цікавих зустрічей колективів механізаторів з б р и г а д а м и , які п р а ц ю ю т ь за єдиним н а р я д о м . За п р и к л а д о м г о р о д и щенців повсюди вміло диференціюють виховання дошкільнят, учнів м о л о д ш и х , середніх і старших класів.

Ж

м е н т и , консультують фахівців з десяти видів спеціалізації колгоспів і радгоспів. Активізували діяльність м і ж б і б л і о т е ч н и й абонемент, довідково-інформаційні ц е н т р и , г у р т к и е к о н о м і ч н и х знань. Почастішали к о н ц е р т и для тваринників по м і с ц е вому р а д і о м о в л е н н ю . Ш е ф с т в о над гал у з з ю взяли й професіональні мистецькі колективи... У с ю ц ю багатогранну р о б о т у спрямовувало управління культури з г і д н о з о р г а н і з а ц і й н о - м е т о д и ч н и м и з а х о д а м и с е р е д працівників тваринництва. Особливу увагу звертали на в п р о в а д ж е н н я нових ф о р м культурно-масової р о б о т и . Я к щ о започаткована десь новинка виявлялась е ф е к т и в н о ю , вона оперативно поширювалась в усіх господарствах. Так було, н а п р и к л а д , зі « С т о л о м п е р е д о в о ї д о я р к и » , на я к о м у виставляють ф о т о г р а ф і ю трудівниці, ї ї зобов'язання, розповідають про м е т о д и праці, р е к о м е н д у ю т ь л і т е р а т у р у , щ о пособила ї й у з а б е з п е ч е н н і нового успіху.

В

загалі В. К . С о б ч е н к у властиве загострене почуття нового. Ц ю рису п р и щ е п и в він й і н ш и м п р а ц і в н и к а м управління. Вже стало н о р м о ю о п е р а т и в не, кваліфіковане п о ш и р е н н я найціннішого досвіду, н а р о д ж е н о г о в ході соціалістичного змагання культпрацівників за звання закладів відмінної р о б о т и . Д о речі, його з а с л у ж е н о носять в області 426 б і б л і о т е к ( к о ж н а д р у г а ) і 331 клубний з а к л а д ( м а й ж е 40 процентів).

Особливо цінні набутки ч е р к а щ а н у шефстві над тваринництвом. Ініціатори збільшення виробництва цієї п р о д у к ц і ї з честю д о д е р ж а л и слова: в одинадцятій п'ятирічці приріст виробництва молока становив 29, м'яса — 33 п р о ц е н т и ; д е р ж а ва додатково о д е р ж а л а 348 тисяч тонн молока, 124 тисячі тонн м'яса, 416 мільйонів штук яєць.

У результаті в з а є м о к о р и с н о г о суперництва народилось і стало загальним надбанням чимало починань, зокрема складання к л у б н и м и з а к л а д а м и соціальнокультурних паспортів населених пунктів, щ о дає з м о г у якнайповніше враховувати запити трудівників, різних к а т е г о р і й населення. Так само п р и к л а д старосільського ф о л ь к л о р н о г о колективу, щ о став в і д о м и м у всій республіці, спонукав багатьох інших шанувальників н а р о д н о ї пісні до створення подібних колективів. Стали т р а д и ц і й н и м и фольклорні свята «З глибин н а р о д н и х » . За п р и к л а д о м М л і ї в с ь к о г о БК Г о р о д и щ е н с ь кого району р о з г о р н у т о р о б о т у по о б л а д нанню при клубних закладах б е з а л к о г о л ь них к а ф е т е р і ї в — їх уже налічується близько 60. Ш и р о к о р о з г о р н у л о с ь створення філіалів музичних ш к і л у населених пунктах, де більше трьох тисяч ж и т е л і в : таких філіалів — у ж е понад 100. Д б а ю т ь ч е р к а щ а н и про те, аби г р о м а д с ь к і м у з е ї були у к о ж н о м у н а с е л е н о м у пункті. За п р и к л а д о м М о ш н і в с ь к о г о БК Ч е р к а с ь к о г о району створюються численні клуби за інтересами.

У цьому досягненні — частка праці й культармійців. З початку одинадцятої п'ятирічки вони склали єдині к о м п л е к с н і плани обслуговування тваринників, використовували н а й р і з н о м а н і т н і ш і ф о р м и і м е т о д и підвищення їх політичної і т р у д о вої активності. Ц е й п р о п а г а н д а соціалістичних зобов'язань, і к о н к р е т н а участь у пошуку найефективніших шляхів інтенсифікації галузі, і вшанування новаторів, передовиків трудового суперництва як у культосвітніх закладах, так і на виробництві, за м і с ц е м п р о ж и в а н н я . Щ о к в а р тальні тематичні вечори для працівників тваринництва стали н о р м о ю , раз на місяць влаштовувались «вогники», щочетверга відбувалися дні культури на фермах. К о ж н а з 806 агітбригад прагнула виступити п е р е д т р у д а р я м и у д а р н о ї галузі щ о н а й м е н ш е двічі на місяць, к о ж е н аматорський колектив — п'ять разів на р і к . К у л ь т а р м і й ці допомогли створити на ф е р м а х понад 200 колективів х у д о ж н ь о ї самодіяльності. Бібліотекарі впровадили б р и г а д н і а б о н е -

обиться, б е з п е р е ч н о , багато. Та ще більше справ п о п е р е д у : ставиться завдання дійти до к о ж н о г о трудівника, к о ж н о г о учня, к о ж н о г о ж и т е л я . Щ о слід здійснити у к о ж н о м у районі, начальник управління знає напевне. П р и м і р о м , у К а т е р и н о п і л ь с ь к о м у т р е б а починати з а к тивізації р о б о т и РБК — тут чомусь р і з к о з м е н ш и л и число виступів гуртківців у вечірні години та вихідні. За р і к м е т о д и ч н и й відділ р о з р о б и в лише кілька м е т о д и ч о к , в той час як о д е р ж а в їх з О Н М Ц близько 30... С т в о р ю в а н і при БК б у д и н к и піонерів на громадських засадах не м а ю т ь н а л е ж н о ї бази для д о п о м о г и школі в к о м п ' ю т е р и з а ції навчання, відстають у ц ь о м у й б і б л і о т е ки для дітей... Не всі культосвітні заклади вміло в п р о в а д ж у ю т ь платні послуги... Тривожать о д н о б і ч н е захоплення м о л о д і В І А , недостатній потяг до х о р о в о г о співу, участі в д р а м г у р т к а х , о р к е с т р а х — духових і народних інструментів. А саме в них з б е р і гаються к р а щ і т р а д и ц і ї , перлини н а р о д н о ї творчості. Найбільше ж н а л е ж и т ь з р о б и т и

Р

8

для повсюдного створення культурно спортивних комплексів, пожвавлення ді яльності громадських координаційних рад поліпшення взаємодії структурних підроз ділів... Ці та інші п р о б л е м и чітко в і д о б р а ж е н в складеній на дванадцяту п'ятирічку і н< п е р і о д до 2000 р о к у цільовій комплекснії п р о г р а м і «Культура»; вони конкретизован в соціалістичних зобов'язаннях працівникії культури і мистецтва області на 1986 рік Але є п р о б л е м и , котрі вирішити на місці н< м о ж н а . П р е д м е т н і ш о ю мала б бути допо м о г а республіканських н а у к о в о - м е т о д и ч них центрів. Життя д е д а л і настійливіші висуває потребу о б ' є д н а н н я державни і профспілкових науково-методични центрів, щ о дало б з м о г у з н а ч н о підвищиті рівень р о б о т и ; бажано б о б ' є д н а т и науко в о - м е т о д и ч н і відділи обласних бібліотен Леліє надію начальник управління пр< р е о р г а н і з а ц і ю музичних ш к і л у школі мистецтв з відділеннями: м у з и ч н и м , ху д о ж н і м , хореографічним. Мотиви? Нині д< музичних шкіл вступають практично вс к о м у не ліньки, а в х у д о ж н і х — 14 ба ж а ю ч и х на о д н е місце. Відсутність шкі. мистецтв звужує можливості естетичногі виховання підростаючого покоління. Алі де кадри для цих шкіл, де навчаль»програми? В області діють б л и з ь к о 650 му зеїв на громадських засадах — д е д а / гострішає проблема з їх обладнанням п о т р е б у ю т ь відповідної п і д г о т о в к и гро мадські завідуючі...

З

а останні роки в колективі упраелін ня утвердилась а т м о с ф е р а взаємно відповідальності, н а л а г о д ж е н о чіткі планомірність у роботі, к р а щ е окреслен< функціональні обов'язки, визначено основ ні напрями докладання зусиль, ус п р а ц ю ю т ь за особистими творчими плана м и , хід їх виконання регулярно аналізуєть ся. У колективі добре поставлені критик, і с а м о к р и т и к а , панує а т м о с ф е р а д о б р о з и ч ливості, в з а є м о д о п о м о г и . І н с п е к т о р и біль ше бувають у колективах, подають н. місцях практичну д о п о м о г у . П е в н о ю мі р о ю на заваді цьому лишається п а п е р о творчість: торік листів, на які н е о б х і д н і було дати відповідь, збільшилося на 196 Звичайно, б е з них не обійтись. Але ф у н к ц і обласного управління культури не ідентич ні з функціями статистичного. І цілко» правильно робить В. К . С о б ч е н к о , зби раючи в управлінні лише н а й н е о б х і д н і ш і н ф о р м а ц і ю і з а б е з п е ч у ю ч и с л у ж б и облви к о н к о м у та деякі інші л и ш е нею, даючі з м о г у працівникам — працювати. З к и м би не довелось розмовляти — заступниками начальника управлінн В. Я. Л ю л е н к о м , В. А . Борисенком, стар шими інспекторами О . Л. Л у г о в с ь к о к М . П. П а в л е н к о м , М . І. М е р к у л о в и м і н с п е к т о р о м Л. О . Ш м а т к о , п р а ц і в н и к а м б у х г а л т е р і ї , інших с л у ж б — усі відзначала щ о з п р и х о д о м в управління В. К . Собчен ка п р и й ш л и планомірність, з л а г о д ж е н і с т і чого не було досі. З к о ж н о г о вимогливіш запитують, к о ж е н відчуває задоволення ві праці, в якій стає дедалі більше е л е м е н т і науковості. Так, В. К. С о б ч е н к о має й мс ральне право вимагати, бо сам показу приклад. П о р я д о к у роботі — основа успіхів. І я важливо, щ о б а р х і т е к т у р а цієї основ якнайповніше відповідала в и м о г а м сьогс дення.

Микола

МІЩЕНКС

якості виготовлюваних у республіці (та й не тільки у нас) інструментів, їх р е м о н т у , з а б е з п е ч е н н я спеціальними студіями, к о н ц е р т н о ю ф о р м о ю , т р а н с п о р т о м для виїздів не м е н ш значні, н і ж формування р е п е р т у а р у . Важливий і навчально-виховний п р о ц е с , щ о його к о ж е н з керівників р о з у м і є по-своєму, часто приносячи в ж е р т в у н е г а й н о м у результату чи напівгастрольній діяльності колективу. А підготовка і з а к р і п л е н н я кадрів д и р и гентів, ставлення до них, а о т ж е і до духової м у з и к и , керівників підприємств, господарств і громадських організацій, в руках к о т р и х перебувають найсуттєвіші приводи стимуляції розвитку самодіяльності — моральні й матеріальні? Б е з у м о в н о , в одній статті н е м о ж л и в о осягнути н е о с я ж н е . І все ж м е н і всі ці грані бачаться в певній сукупності, взаємозв'язку. Більша їх частина так чи і н а к ш е замикається на головній — к а д р о в і й — проблемі. Уявімо собі ідеального художнього керівника в різних умовах і ситуаціях. Який він, н а ш ідеал? Звичайно ж , у нього великий б а г а ж професійних знань, умінь і навиків; він цілеспрямований, вольовий, поєднує в собі талант м у з и к а н т а , о р г а н і з а т о р а і п е д а г о г а ; комунікабельний ерудит і природжений н е ф о р м а л ь н и й лідер, н а р е ш т і — з а л ю б л е ний у свою справу спеціаліст. Ситуація, при якій такий к е р і в н и к потрапляє в найсприятливіші умови, м а й ж е не залишить місця для вищезгаданих сторін п р о б л е м и . Опинившись у далеко не кращих умовах, він завдяки ц и м якостям рано чи пізно всі т р у д н о щ і подолає. Ну а керівник с е р е д н ь о г о або навіть н и ж ч е с е р е д н ь о г о рівня? Як йому поведеться, особливо у д р у г о м у випадку? На жаль, найчастіше саме з т а к и м и нам доводиться мати справу в п о в с я к д е н н о м у житті. А в т о р у цих рядків близько п'яти років випало працювати в Р е с п у б л і к а н с ь к о м у науково-методичному центрі народної творчості і культурно-освітньої роботи і займатися питаннями розвитку самодіяльної м у з и ч н о ї творчості. С к а з а н е вище — не плід фантазії, а реальність. Загальновід о м о , щ о з с е м и з л и ш к о м тисяч духових оркестрів системи М і н і с т е р с т в а культури У к р а ї н с ь к о ї PCP п р и б л и з н о д в о м а тисячами к е р у ю т ь люди, к о т р і мають тільки практичні навики гри в о р к е с т р і і ніякої спеціальної освіти. Таких, хто закінчив десятимісячні курси при О Н М Ц (є у нас і така ф о р м а навчання),— десь півтори тисячі; близько трьох тисяч керівників здобули с е р е д н ю спеціальну освіту, т р о х и більше трьохсот — вищу. Така ось картина.

Чинники розвитку духової м у з и к и останнім часом відносять до к а т е г о р і ї п р о б л е м . З о д н о г о боку, м а є м о дедалі зростаючу потребу в духових о р к е с т р а х , щ о були б невибагливі й виступали п р а к т и ч н о в будь-яких умовах; с п е ц и ф і к у їх е м о ц і й н о го впливу на слухачів і багато інших переваг та достоїнств порівняно з к о л е к т и в а м и інших жанрів. З д р у г о г о — с у м н у статистику, яка свідчить про з м е н ш е н н я кількості таких оркестрів у багатьох містах і селах. Проблема? І п р и т о м у багатолика. Говорити д о к л а д н о про к о ж н у з ї ї сторін необхідно, мабуть, і о к р е м о , і в сукупності. Питання матеріально-технічної бази, З «Соціалістична культура» № 5.

П о х м у р о г о забарвлення ї й надає дедалі п р о г р е с у ю ч е з м е н ш е н н я к о н к у р с н о г о наб о р у д о спеціальних навчальних закладів на відділення духових інструментів. Н а п р о шується висновок про те, щ о с е р е д дітей, підлітків, юнаків усе м е н ш е стає п о т е н ціальних духовиків, котрі дістали заряд п р о ф е с і й н о ї спрямованості від своїх наставників. Той ж е д е ф і ц и т спостерігається і с е р е д самодіяльних м у з и к а н т і в - д у х о в и ків. Д е ж їх шукати, цих беззавітно з а л ю б л е них у духовий о р к е с т р хлопчаків і дівчаток? І чи з а в ж д и м и їх шукаємо? П р и г а д у ю к у р й о з із власної п р а к т и к и . Закінчивши інститут культури, почав працювати д и р е к т о р о м РБК. П е р ш и й ж е с е р й о з н и й захід р а й о н н о г о м а с ш т а б у мав супроводжуватися д у х о в и м о р к е с т р о м , а більша частина учасників відмовилася грати, дізнавшись, щ о за це ї м не заплатять ні А

копійки. М о л о д и й і недосвідчений у фінансових питаннях д и р е к т о р (себто автор цих рядків) не зумів знайти необхідну суму. Відчуваючи свою незамінність, дехто з подібних г о р е - м у з и к а н т і в звик буквально «качати» свої права. Буде «навар» — знайдеться вільний час відіграти захід, ні — ніколи, от тобі й усе. Таке бувало не тільки зі м н о ю , чув не від о д н о г о д и р е к т о р а БК. П а н а ц е є ю від так званої «самодіяльності» став набір до оркестрів м о л о д і і дітей, які б а ж а ю т ь п р о с т о г р а т и , ^ Ч ^ ° с т ° чогось навчитися, б е з меркантильних мотивів. Випадок типовий. С а м е він і наштовхнув на д у м к у про те, щ о перспектива розвитку духового ж а н р у к о р і н н я м сягає у дитячі духові о р к е с т р и й підготовчі студії. Н е о д норазово вона підтверджувалася і потім, під час м о є ї р о б о т и в Р Н М Ц , на різних с е м і н а р а х , у бесідах зі спеціалістами. І ось одна з останніх зустрічей з керівниками кращих духових о р к е с т р і в республіки в Ровно. У р о з м о в і з к е р і в н и к о м дитячого духового о р к е с т р у села Гриньків Глобинського району на Полтавщині І . Т. О л і й н и к о м , як у краплі води, відбилося все найбільш наболіле із п о р у ш е н и х р а н і ш е т е м . В. П.: Іване Тихоновичу, ваш о р к е с т р п е р ш и м на У к р а ї н і був удостоєний звання «зразковий х у д о ж н і й колектив». В а ж к о далося звання? І коли було л е г ш е — до його о д е р ж а н н я чи після? І. О.: Відповім спочатку на друге запитання. Л е г к о н а м не було ніколи, і мені не д у ж е хочеться, щ о б це сталося. І н ш и м и словами; р у б і ж самозаспокоєності о д р а з у ж стане ф і н і ш е м . А щ о д о звання, то м и до нього рухалися близько десяти р о к і в . На п е р ш у р е п е т и ц і ю прийшли дванадцять хлопчиків. Школа у н а ш о м у селі восьмирічна. Хлопчиків — близько тридцяти. Бесіду м и почали, наскільки я п а м ' я т а ю , зовсім не з музики. Говорили п р о успішність, захоплення, істор і ю р і д н о г о села, к р а ю . А історія ця славна. Полтавська з е м л я дала світові А . С. М а к а р е н к а і В. О . С у х о м л и н с ь к о г о , у н а ш о м у селі народився М . В. Л и с е н к о , к о м п о з и т о р и Платон і Георгій М а й б о р о д и , О л е к с а н д р Білаш — виходці з цих країв. М о ж е , діти відчули с е б е п р о д о в ж у в а ч а м и традицій співучої, м у з и к а л ь н о ї Полтавщини? В у с я к о м у р а з і , в наступній репетиції взяла участь м а й ж е вся чоловіча половина восьмирічки. А п о т і м була праця. Тяжка, іноді виснажлива, але н е з м і н н о цікава. С п е р ш у прийшло визнання земляків. Після присвоєння звання побували на ВДНГ УРСР, у м у з е ї М . В. Л и с е н к а у Києві. В. П.: Із м о в л е н о г о випливає д р у г е запитання. П о ї з д к и — свого р о д у заохочення. Як ви користуєтесь ц и м з н а р я д д я м виховання? І. О . : Надзвичайно о б е р е ж н о . Стараюсь, щ о б у п о ї з д ц і взяли участь навіть ті, хто провинився. В о р к е с т р і панує атмосфера згуртованості й вимогливості. Винні щ е до в і д ' ї з д у підпадуть під такий шріт критики своїх товаришів, щ о навряд чи проступок повториться. А в цілому п о ї з д к а — не тільки заохочення, а й свого р о д у пробний камінь х у д о ж н ь о ї майстерності, о р г а н і з о ваності. В. П.: Багато чув про ваші сільські к о н к у р с и виконавців на духових інструментах. У будь-якій справі необхідний постійний п о ш у к нових ф о р м і методів проб у д ж е н н я інтересу дітей. Щ о , в цьому р о з у м і н н і , означає для вас даний конкурс? І . О . : Виник він кілька років т о м у . Дух суперництва, змагальності н а й м і ц н і ш е закладений у дітях саме в т а к о м у віці. І коли стало ясно, щ о багато районних оглядів

і фестивалів дають нам дедалі м е н ш е й м е н ш е , народився внутріколективний конкурс. Д і т и заздалегідь готують програму, кидають ж е р е б . У ж ю р і — с п е ц і а л і с т и Д М Ш , голова колгоспу, с е к р е т а р парторганізації. За п е р ш е місце колгосп виділяє к о ш т и для п о ї з д к и до Києва на матч у л ю б л е н о ї команди « Д и н а м о » , д р у г е місце — відповідно на матч «Сокола», третє відзначається цінним п о д а р у н к о м . К о н к у р с дає додаткову можливість тримати дітей у постійній творчій ф о р м і , стимулює їх х у д о ж н є зростання. На наступний вирішили готувати, к р і м о б о в ' я з к о в о ї , довільну п р о г р а м у . Своєрідний к р о к уперед. Зможемо подивитися, наскільки сформувався у виконавців х у д о ж н і й смак. В. П.: Був час, коли у вашому о р к е с т р і займалися 32 із 36 хлопчиків восьмирічки. Чим пояснити цей факт — суцільною м у з и кальною обдарованістю учасників чи якимись п е д а г о г і ч н и м и секретами? І. О.: Щ о д о обдарованості, то, поп е р ш е , мені вибирати не доводиться: школа невелика. Беру всіх б а ж а ю ч и х . А подруге, всі діти мають хоча б ритмічний слух, а над інтонаційним п р а ц ю є м о . П е д а гогічних секретів нема. Д у ж е люблю м у з и к у і дітей. Вони, як мені здається, відповідають взаємністю. (По правді к а ж у ч и , Іванові Тихоновичу вдається набагато більше, ніж прив'язати до себе дітей. У відстоюванні музичних, художніх канонів він б е з к о м п р о м і с н и й . В суперечці про футбол чи х о к е й — похлопчачому запальний. У досягненні наміченої мети оптимістично невтомний, і при всьому цьому — делікатно поважливий з к о ж н и м о р к е с т р а н т о м . Х л о п ч и к а м не встояти п е р е д « м а г н е т и з м о м » свого с т а р ш о г о товариша, і вони з з а д о в о л е н н я м ідуть в о р к е с т р . Д о того ж неабияку роль відіграє та обставина, щ о батьки повірили в Олійника-вихователя, в педагогічну цілющість о р к е с т р у . Багато з них самі просять прийняти їхніх синів до колективу. Сільські діти, як правило, більше, н і ж міські, зайняті д о м а ш н і м господарством, і все-таки п р о б л е м а їх вільного часу завжди вирішується на користь м у з и к и . ) В. П.: Як позначається така зайнятості дітей на успішності, громадських доручень?

щільність виконанні

І . О . : О р к е с т р а н т и , в основній масі, досягають прекрасних успіхів і в навчанні, й у г р о м а д с ь к о м у житті школи. У с у н е н н я від репетицій через погані о ц і н к и сприймається як суворе покарання. Відкинувши удавану скромність, м о ж у з впевненістю констатувати той факт, щ о самодіяльні музиканти задають тон і в навчанні, і в позашкільних справах. Та вони й у худ о ж н ь о м у розвитку на голову вищі інших дітей. І запас г р о м а д с ь к о ї активності закладається в о р к е с т р і міцний. М а й ж е к о ж е н з них за щось відповідає: є у нас староста і к о н ц е р т м е й с т е р и , б і б л і о т е к а р та завідуючий матеріальною частиною, помічники диригента і культорганізатор. Так щ о о р к е с т р , будучи так званим «культурним ц е х о м » школи, водночас є для неї своєрідною п і д м о г о ю . В. П.: Але п о д і б н о ю п і д м о г о ю м о ж е бути колектив практично б у д ь - я к о г о ж а н І. О . : Ц і л к о м правильно. Треба тільки, щ о б це усвідомили й педколектив, і батьки, і навіть діти. В д а н о м у разі наша ш к о л а дістала, так би мовити, духовий напрям. Упевнений, щ о від цього у виграші і м а т е матика, і література та інші, не м е н ш важливі, п р е д м е т и . Виховане в о р к е с т р а н -

тів почуття відповідальності о б о в ' я з к о в о проектується і на шкільні справи. В. П.: Іване Тихоновичу, проблема розвитку ж а н р у в нашій республіці р і з н о планова. На м и н у л о м у с е м і н а р і ми спілкувалися з багатьма к е р і в н и к а м и дитячих духових колективів. О б м і н д у м к а м и з даного питання, очевидно, дещо додав у ваше бачення п р о б л е м и . Яким ви уявляєте собі ї ї розв'язання? І. О . : П е р ш за все — к а д р о в е питання. На семінарі йшлося про те, щ о в республіці п і д г о т о в к о ю керівників духових о р к е с т р і в безпосередньо займаються практично к о ж н е з 26 культурно-освітніх училищ, Харківський, Ровенський інститути культури, М и к о л а ї в с ь к и й факультет К О Р і річні курси при деяких О Н М Ц . П о т р е б и культурно-освітніх закладів у керівниках духових оркестрів, по ідеї, повинні м а й ж е повністю задовольнятися. Насправді кадрова п р о б л е м а стоїть так само гостро, як і десять років т о м у . Рівень підготовки на курсах при О Н М Ц вкрай незадовільний, і величезна маса тих, хто їх закінчив, так і не «дійшла» до о р к е с т р у , відчуваючи свою професійну н е с п р о м о ж н і с т ь . Ц е й з р о з у м і л о . Сучасний керівник має бути на голову-дві вище оркестрантів у всіх питаннях, т и м паче професійних. А хіба за неповний рік м о ж н а здобути ґрунтовний б а г а ж знань, с к а ж і м о , з г а р м о н і ї , інструментовки, диригування, с п е ц і н с т р у м е н т у та інших, не м е н ш важливих, загальнотеоретичних предметів? К о ж е н спеціаліст глибоко засумнівається в цьому. На мій погляд, такі курси віджили своє. Ставку необхідно р о б и т и на с е р е д н і спеціальні навчальні заклади — культурноосвітні й музичні училища. Але і в них, як мені здасться, навчальні п р о г р а м и д а л е к о не досконалі. М е н і особисто після закінчення культурно-освітнього довелося вчитися в м у з у ч и л и щ і . Але й це не м е ж а . Треба постійно займатися с а м о о с в і т о ю , щ о б не відстати о д ж и т т я . І н а к ш е не можна. Тому вважаю, що будь-який випускник спеціального навчального закладу зобов'язаний постійно прагнути до більш високого рівня професійних знань. Не м е н ш важливим є і питання з а к р і п лення кадрів, ставлення до них на місцях. Д е щ о незручно оперувати особистим досвідом, але нині, коли наш о р к е с т р у ж е має звання і визнаний, здавалося б, з цієї точки з о р у все має бути в п о р я д к у . Насправді тільки голова колгоспу постійно вникає в наші справи, а р е ш т а відповідальних осіб не цікавляться ними. Сталося так, щ о нас запросили для виступу в м у з е й М . В. Л и с е н к а . Транспорт о м не д о п о м о г л и ні в районі, ні в області. Д о б и р а л и с я , м а й ж е в буквальному р о з у мінні слова, на п е р е к л а д н и х , і це — з і н с т р у м е н т а м и і р е к в і з и т о м . Чи треба говорити, яке значення мала п о ї з д к а для дітей, т и м більше, щ о запросила нас Спілка к о м п о з и т о р і в У к р а ї н и . Після виступу м и зібрали д у ж е схвальні відзиви в двох ж у р н а л а х і трьох газетах. Але я к о ю ц і н о ю далася нам ця п о ї з д к а , знаємо тільки м и з дітьми. В. П.: О т ж е , п о д і б н е ставлення до наших справ — камінь спотикання на шляху р о з витку жанру? І. О . : І немалий! З н а ю багатьох керівників о р к е с т р і в , котрі, почавши створювати такі дитячі колективи, впиралися в глуху стіну б а й д у ж о с т і й н е р о з у м і н н я . В р е ш т і р е ш т , махнувши р у к о ю , кидали все в п о ш у ках к р а щ о ї бази. М о ж л и в о , з цієї причини ми нині недораховуємось сотень о р к е с т р і в

і багатьох тисяч самодіяльних музикантів, які могли б ними бути. В. П.: З н а ю , щ о багато учнів обрали своєю п р о ф е с і є ю вашу — стали музикантами військових оркестрів, вступили до спеціальних навчальних закладів. Таким чином, ви в о р к е с т р і вирішуєте і питання профорієнтації й виховання музикантівдуховиків... І. О . : О ч е в и д н о , так. Але навіть не це головне. Головне полягає в тому, щ о діти на все ж и т т я полюбили музику, мистецтво, стали духовно багатшими. Торік один з наших учасників вступив до У к р а ї н с ь к о ї сільськогосподарської а к а д е м і ї і о д р а з у ж влився в духовий о р к е с т р Ф Г П , по закінченні якого о д е р ж и т ь д и п л о м керівника о р к е с т р у . В н е д а л е к о м у майбутньому такий спеціаліст створить у селі духовий о р к е с т р або, як м і н і м у м , всіма силами сприятиме тому. Ц е звучить, м о ж л и в о , д е щ о самовпевнено, але смисл своєї р о б о ти я бачу і в т а к о м у результаті. В. П.: Ваш о р к е с т р багато виступає, обслуговує різні заходи. З н а ю ч и , як в а ж к о це для дітей навіть фізично і уявляючи ш к о д у навчально-виховній роботі, хочу р а з о м з вами посумніватися в доцільності «гастрольного» ухилу. І. О . : З г о д е н . П'ятдесят і більше офіційних виступів на рік для дитячого духового о р к е с т р у — забагато. С т р а ж д а ю т ь р е п е т и ційний, навчально-виховний п р о ц е с и . Прич и н а — нестача рівноцінних о р к е с т р і в . Іноді н а м просто нікуди діватися, але ми з учасниками р а з о м вирішуємо, від яких з а п р о ш е н ь м о ж н а відмовитися. На п о х о р о нах не г р а є м о ніколи. Д у м а ю , це не потребує пояснень. В. П.: Постійно ратуючи за р о з г о р т а н н я д в о - т р и р і ч н о ї п р о г р а м и навчально-виховної р о б о т и , особливо в дитячих к о л е к т и вах, включення до неї курсу т е о р і ї та історії м у з и к и , с о л ь ф е д ж і о , тобто підпорядкування ї ї цілям естетичного всеобучу, я н е р і д к о наштовхувався на опір ваших колег. К о н т р а р г у м е н т один: мало часу. Не встигаємо, мовляв, твори як слід розучувати. В е к с п е р и м е н т а л ь н о м у порядку така п р о г р а м а не о д и н рік реалізується у к е р о ваному вами оркестрі. Як це вдається? І. О . : У м е н е багато помічників. Ц е вже досвідчені музиканти, і я повністю довіряю ї м підготовку тієї чи і н ш о ї т е м и . Такий підхід примушує «лекторів» покопатися в літературі, а о т ж е , й с а м и м к р а щ е засвоїти матеріал. З і н ш о г о б о к у , старші хлопчики користуються у м о л о д ш и х непохитним а в т о р и т е т о м . Питання дисципліни автоматично відпадає. Щ о д о 25—ЗО хвилин, відведених п е р е д репетицією на т е о р і ю , то їх малувато для закріплення м а т е р і а л у . П р и р о д н и м п р о д о в ж е н н я м занять є сама р е п е т и ц і я . Тут і групування нот, і д и н а м і к а , й штрихи, і т. ін. Слід тільке вчасно звернути на це увагу д і т е й — і м а т е р і а л засвоєно. Загальноестетичні теми знаходять відобр а ж е н н я в тематичних концертних програмах, к о н ц е р т а х - л е к ц і я х , музично-літературних к о м п о з и ц і я х , які вважаю ц і к а в о к ф о р м о ю р о б о т и . Експеримент триває, але вже з а р а з ясно, щ о навчально-виховниі п р о ц е с домінує над «гастрольними» за вданнями і підпорядковує їх собі. В. П.: І останні два запитання. Свого часу Б центральній пресі порушувалася проблема виготовлення дитячих духових інструментів у п о л е г ш е н о м у варіанті, як це роблять у Н Д Р і ЧССР. Я к и м є, на ваіі. погляд, значення і н с т р у м е н т а р і ю з огляду на все те, про щ о ми говорили досі?

І. О . : Х о р о ш и й і н с т р у м е н т а р і й — чистіше інтонування, вища х у д о ж н я м а й с т е р ність. Поганий (такий виготовляють у Києві) — зворотна п р о п о р ц і я . П р о п о л е г шений варіант, як я р о з у м і ю , нам, керівникам дитячих духових оркестрів, доведеться помріяти щ е не о д и н рік. П р и р о д н о , п о л е г ш е н и й (дитячий) варіант найбільших інструментів — басів, контрабасів і, м о ж л и в о , баритона сприяв би участі дітей у заходах, д е обов'язкова гра в строю. М а ю на увазі свята духової м у з и к и і м а р ш - п а р а д и духових оркестрів. А для хлопчиків е л е м е н т и гри в с т р о ю особливо привабливі, асоціативно зв'язані зі с л у ж б о ю , військовою чіткістю, п о х і д н о ю р о м а н т и к о ю . Т а к и м чином, випуск подібних інструментів вкрай необхідний. Але при виготовленні їх щ е вистачає п р о б л е м . В. П.: С к а р г на якість київських духових інструментів, на жаль, більше, ніж схвальних відзивів, і хоча це т е м а о к р е м о ї бесіди, все ж . . .

1 3 0 0 — 1 4 0 0 таких к о м п л е к т і в , щ о їх випускає Київський завод духових інструментів п р о т я г о м р о к у , недостатньо для задоволення п о т р е б х у д о ж н ь о ї самодіяльності навіть у республіці. Д о того ж комплектуються вони б е з урахування партитур, які публікуються. А інструменти, щ о є в асортименті, н е з л а г о д ж е н і , іноді р о з валюються в руках, в а ж к і ч е р е з нестандартну товщину м а т е р і а л у . Розв'язання питання лежить на поверхні — п р о ф е с і й но-технічне училище, щ о готує майстрів музичних інструментів. А д ж е свого часу, граючи саме на київському інструменті, професор М . В. Бердиєв став л а у р е а т о м м і ж н а р о д н о г о к о н к у р с у в Берліні. О т ж е , вміли робити інструменти. А т е п е р у м і н н я втратили. Але знову ж таки це — т е м а о к р е м о ї р о з м о в и . Я бачу, ми помінялися ролями. Останнє запитання — про р е п е р туар. Кілька років т о м у Міністерство культури УРСР оголосило Республіканський к о н к у р с на к р а щ и й твір для духового о р к е с т р у . Д л я участі в ньому були з а п р о ш е н і відомі професіонали, котрі знають м о ж л и в о с т і о р к е с т р у , самодіяльні к о м п о з и т о р и , військові музиканти. А л е ж о д е н із професіоналів так і не взяв участі в к о н к у р с і . Ц е й приклад б а й д у ж о г о ставлення к о м п о з и т о рів якоюсь м і р о ю х а р а к т е р и з у є п р о б л е м у р е п е р т у а р у для духових оркестрів у цілом у , і для дитячих — з о к р е м а . Щ е штрих. П о р і в н ю ю ч и р е п е р т у а р дитячих хорових колективів та інструментальних (у д а н о м у разі духових) оркестрів, щ о р а з у д о х о д и ш д у м к и , щ о дитячі хори м а й ж е не співають «дорослі» твори, у той час як дитячі духові о р к е с т р и скрізь і всюди грають «дорослу» музику. Такий поділ д о р о б к у к о м п о з и т о рів, з р о з у м і л о , умовний, але він демонструє м а й ж е повне ігнорування існуючих оркестрів тими ж к о м п о з и т о р а м и . Водночас загальновідомо, щ о для дітей необхідно писати м у з и к у щ е к р а щ у , н і ж для дорослих. На жаль, цього д о т р и муються хіба щ о творці фортепіанної і вокальної м у з и к и . А в н а ш о м у з вами ж а н р і ми з д е б і л ь ш о г о користуємося п е р е кладенням відомих дитячих пісень О . Пахмутової, В. Ш а ї н с ь к о г о , Ю . Чичкова та ін. Певною м і р о ю «винні» в убогості р е п е р туару й видавництва, але вони є п р о м і ж ною ланкою м і ж к о м п о з и т о р о м і виконавц е м , і тому претензії до них м о ж у т ь бути виправдані тільки тією м і р о ю , я к о ю вони або оперативні, або неповороткі. Вихід із ситуації є, проте одна справа уявляти його теоретично, інша — здійснювати це в повсякденній практиці. Як, з о к р е м а , р о б и т е З'

ви і яким хотіли б бачити вирішення р е п е р т у а р н о ї проблеми? І. О.: В теперішньому репертуарі буквально кілька творів, написаних спеціально для дитячих духових о р к е с т р і в , у т о м у числі: «Піонерська с ю ї т а » В. Х о р о ш у н а , «Піонерський м а р ш » Г. Гембери, « М а р ш гриньківців», який присвятив н а ш о м у колективу голова Спілки к о м п о з и т о р і в У к раїни А. Ш т о г а р е н к о після зустрічі в м у з е ї М . В. Л и с е н к а . А основу р е п е р т у а р у становлять твори російських, українських і з а р у б і ж н и х класиків, п е р е к л а д е н н я дитячих і піонерських пісень, м а р ш і й ц е р е м о ніальна музика. Спеціально створених яскравих, нескладних теситурно і технічно творів для дитячих духових оркестрів м а й ж е н е м а . Висновок: Спілці к о м п о з и т о рів т р е б а повернутися до нас л и ц е м . Бажано т а к о ж р о з ш и р и т и м о ж л и в о с т і видавництв щ о д о публікації р е п е р т у а р у для подібних колективів. П і д т р и м у ю п р о п о з и цію про о р г а н і з а ц і ю при О Н М Ц о б м і н н о г о фонду. Хай у к а р т о т е ц і л е ж а т ь не партитури й голоси, а п е р е л і к д о б р е і н с т р у м е н т о ваних творів і адреси керівників о р к е с т р і в , котрі їх м а ю т ь . Решта — справа техніки. М и в ж е самі, листуючись, д о м о в и м о с ь , о б м і н я є м о с я і н с т р у м е н т о в к а м и . То вже хоч якийсь вихід, хай навіть і тимчасовий. Бо н е р і д к о забагато часу витрачається на

п о ш у к и і переписування н е о б х і д н о г о репертуару. Ц е б у д е і к о н к р е т н а методична д о п о м о г а О Н М Ц нам, к е р і в н и к а м .

На закінчення додам, що діапазон питань, які обговорювалися, був значно ширшим, і бесіда велася в присутності багатьох учасників семінару. їх позиції з абсолютної більшості порушених тем повністю збігалися з думкою І. Т. Олійника, і даний матеріал є квінтесенцією зацікавленої розмови щодо проблем розвитку духової музики в республіці. На XXII з'їзді комсомолу республіки член Політбюро ЦК КПРС, перший секретар ЦК Компартії України В. В. Щербицький сказав, що сурмач подібний до прапороносця. Духова музика, життєрадісна і світла, як ніяка інша, співзвучна молоді, об'єднує і дисциплінує великі колективи, надає будь-якій події особливої урочистості. Як ніяка інша! Чим не програмні слова для нас, духовиків! Чим ні. підт ердження думки про те, що майбутню духо, ої музики сягає своїм корінням у сьогоднішні дитячі та юнацькі оркестри.

6. аспірант

ПОДКОПАЄВ,

Київського державного інституту культури імені О . Є. Корнійчука.

сс

•

- й у*®' 1

*

Гіьвів"*

* * * * *

гф"

«в с и П ^

Р ^ ь

емов школяр, якии не вивчив д о м а ш н ь о г о з а в д а н н я , д и ректор похнюпив голову. Запала г н і т ю ч а тиша. Л е к т о р г л я н у в на п р и нишклу аудиторію. Колеги директора п о с п і ш и л и відвести п о г л я д и . Хтось н е р в о в о закашлявся.

— Ліс р у к не п і д н я в с я . В и х о д и т ь , ніхто з вас не м о ж е п р о я с н и т и сит у а ц і ї . Тоді р а д ж у згадати П о л о ж е н н я про культурно-спортивний комплекс. Щ о там сказано стосовно нашого з вами завдання? — запитав л е к т о р . А у д и т о р і я мовчала. Навіть т е о р е тично обгрунтувати ситуацію спеціалісти не з у м і л и , а щ о в ж е б у л о говорити про практичну реалізацію завдання? Л е к т о р зітхнув:

— Тоді п о ч н е м о з а з б у к и к у л ь т о с вітньої роботи... В і д б у в а л о с я ц е п і д час одного з п е р ш и х занять о б л а с н о ї у ч б о в о ї лабораторії клубників. Н и н і ш н і й час — п е р і о д к р у т о г о п о в о р о т у в усіх с ф е р а х д о я к і с н о г о поліпшення справ. Цей п е р е л о м вимагає п о л і п ш е н н я р о б о т и з к а д р а м и , підвищення відповідальності к о ж н о г о за д о р у ч е н у д і л я н к у р о б о т и . Д и р е к т о р Б у д и н к у к у л ь т у р и , завідуючий клубом — організатори дозвілля, ратаї к у л ь т о с в і т н ь о ї ниви. В о н и повинні бути професіоналами, показувати п р и к л а д р а ц і о н а л ь н о г о в и к о р и с тання в і л ь н о г о часу. Тільки за т а к о ї у м о в и їх а в т о р и т е т на м і с ц я х з р о с т а тиме. На ж а л ь , ч и м а л о д и р е к т о р і в БК, з а в і д у ю ч и х к л у б а м и не м а ю т ь в і д п о в і д н о ї о с в і т и , п р о о б о в ' я з к и в них т у м а н н і у я в л е н н я — в б а ч а ю т ь їх л и ш е у... в і д м и к а н н і замка на клубних

д в е р я х та, в р я д и - г о д и , влаштуванні танців. П о д і б н и м « к л ю ч н и к а м » , як би т о г о не х о т і л о с я , н а л е ж н о ї з а м і н и п о к и щ о немає. О т ж е , т р е б а ш у к а т и ш л я х и а к т и в і з а ц і ї зусиль нинішніх працівників. І ми знайшли спосіб з р у ш и т и справу на к р а щ е . З р о з у м і л о , почали в и м о г л и в і ш е питати за р о б о т у . Р а з о м з т и м о р г а н і з у вали с и с т е м а т и ч н е навчання к е р і в н и к і в к л у б н и х закладів. З а з н а ч у : тих, хто має спеціальну о с в і т у , п е р е у ч у в а т и не п р а г н е м о . Але з новинками знайомим о к о ж н о г о . С к а ж і м о , зі с п е ц и ф і к о ю , о с о б л и в о с т я м и діяльності к у л ь т у р н о с п о р т и в н и х к о м п л е к с і в . Д л я ц ь о г о на базі Ч о р т к і в с ь к о г о р а й о н н о г о БК орган і з у в а л и о б л а с н у учбову л а б о р а т о р і ю п р о г р а м у я к о ї зорієнтували на висвітл е н н я а к т у а л ь н и х питань м е т о д и к а і п р а к т и к и к у л ь т о с в і т н ь о ї р о б о т и . Дом і н у ю т ь п р а к т и ч н і , л а б о р а т о р н і заняття. Д и р е к т о р і в БК, з а в і д у ю ч и х клубам и вчать д і я т и в у м о в а х К С К . За хід навчального п р о ц е с у відповідає дир е к т о р РБК В. Г у б а н о в , я к и й п о н а д три д е с я т и р і ч ч я т р у д и т ь с я на ниві культур и . Д о р е ч і , Ч о р т к і в с ь к и й районний КСК — один з кращих у республіці м а й ж е всі його п р а ц і в н и к и фахівці В і д о м о , що н а й к р а щ е з а с в о ю є т ь с і м а т е р і а л , п о д а н и й ж в а в о , з використ а н н я м к о н к р е т н и х п р и к л а д і в , наочно' ілюстрації. П р о д у м у ю ч и учбову про г р а м у , п р а г н у л и о р г а н і з у в а т и навчан ня так, щ о б слухачам не набридали о д н о м а н і т н і с т ь , сухість в и к л а д у б у д ь я к о ї т е м и . З о г л я д у на це і добираль л е к т о р і в , «лаборантів», і не т і л ь к и з с в о є ї , а й з інших о б л а с т е й р е с п у б л і к и Зрозуміло, досвідом діляться чортківські колеги — працівники ра й о н н о г о БК А . Х р и к , В. Ч е р н е н к о С. Г е р а с и м о в , А . Ш у в а р , Я. Л о з ю к Г. С у ш е л ь н и ц ь к а . ї х н і заняття грунт у ю т ь с я на о с о б и с т о м у п р а к т и ч н о м у д о с в і д і , п е р е д о в и х набутках р о б о т и клубних закладів. К р а щ і здобутки с и с т е м а т и з о в а н о , п і д г о т о в л е н о спеціальний цикл лекцій-бесід. З о к р е м а о р и г і н а л ь н о висвітлюється т е м а трудового виховання, профорієнтаці • • •

с і л ь с ь к о ї м о л о д і на о п а н у в а н н я сільсь к о г о с п о д а р с ь к и м и п р о ф е с і я м и з ак тивним використанням закладів куль т у р и , ш к і л . Д о р е ч і , п р а к т и ч н у віддач« від цього в області у ж е відчули. Стрижень діяльності лабораторії — практичні заняття. Ч и м а л о з ни: п р о х о д я т ь у ф о р м і г р и . Це п р о б у д ж у ї

12

інтерес до пізнання, сприяє ш в и д ш о му о п а н у в а н н ю теми. Так м е т о д о м тестування слухачів л е к т о р визначає найбільш о б і з н а н о г о на о б о в ' я з к а х і правах клубника, з'ясовує, хто к р а щ е п р а ц ю є з д о к у м е н т а м и . Іде с в о є р і д н е змагання, з р о з п о д і л о м призових місць. Пасти задніх на виду н і к о м у не хочеться. Як правило, слухачі г р у н т о в но готуються до п о д і б н о ї г р и , бо по т о м у , як спеціаліст знає о б о в ' я з к и , н е в а ж к о з р о б и т и висновок, який з нього працівник. Присутніх вчать користуватися засоб а м и наочної і технічної п р о п а г а н д и , організовувати, п р о в о д и т и масовополітичні заходи, календарні, т р у д о в і , ювілейні свята, керувати о б ' є д н а н н я м и за інтересами, г у р т к а м и . . . Д р і б н и ц ь у навчанні немає. К е р і в ник занять ставить, здавалося б, нескладне завдання: організувати змістовну р е к л а м у п о д і ї , щ о має н е з а б а р о м відбутися. Було цікаво спостерігати, як невміло п р и с у т н і поводилися з технічними з а с о б а м и , не відали, з я к о г о к і н ц я почати. Наче вперше взяли в р у к и к у б и к Рубика. Відчувалися незграбність, скутість. Л ю д я м д о в о д и л о с я не лише о п а н о в у вати знання, але й перебудовуватись психологічно. І в ж е з часом, о д е р ж а в ши п о д і б н е завдання, вони ш в и д к о впорювалися з н и м . А які складності в и н и к а ю т ь т о д і , коли п р о п о н у є т ь с я о р г а н і з у в а т и вечір в і д п о ч и н к у , к о н ц е р т і Спочатку дехто сприймає за ж а р т у м о в и : силами двох маленьких колективів х у д о ж н ь о ї самодіяльності провести вшанування хліборобів, які відзначились п і д час ж н и в , кращих б у р я к о в о д і в , а чи о п е раторів м а ш и н н о г о д о ї н н я . Виробничих колективів кілька, амат о р с ь к и х — обмаль. Як г і д н о вийти з цієї ситуації? Сушить голову д и р е к т о р БК, ш у к а ю ч и о п т и м а л ь н и й варіант. І часто не знаходить. Тоді п р о п о н у є т ь ся п р о т и л е ж н е : м а є м о с і м чисельних аматорських колективів, ж а н р о в а палітра яких різноманітна. Як в и к о р и с т а ти це надбання для проведення п і в т о р а г о д и н н о г о заходу, п р и с в я ч е н о го б р и г а д і — п е р е м о ж н и ц і соціалістичного змагання? Без п р а к т и ч н и х навичок не так просто вміло р е а л і з у вати наявний потенціал. З якого н о м е р а , колективу р о з п о ч а т и , як вибудувати логічну с т р у к т у р у дійства, за я к и м сценарієм? Постає ще п р о б л е м а : хто писатиме сценарій? Запитання, запитання... І знову ш у к а ю т ь д и р е к т о р БК, завклуб о м відповіді. З к о ж н о ю новою грою-тестом дедалі впевненіше, вправніше, винахідливіше. Тут, навчаючись, м о ж н а помилятись, п е р е робляти кілька разів, ш у к а т и найвир а з н і ш е , цікаве, аби на практиці досягати б а ж а н о г о результату. О з б р о ї т и клубних п р а ц і в н и к і в п р о г р е с и в н и м и м е т о д а м и діяльності — означає гарантувати в и р і ш е н н я за4 «Соціалістична культура» № 5

вдань, щ о випливають з р і ш е н ь X X V I I з ' ї з д у КПРС. Тому не з а м и к а є м о с ь на досягненнях, здобутках кращого досвіду на У к р а ї н і , а ц і к а в и м о с ь , як п р а ц ю ю т ь к о л е г и у братніх р е с п у б л і ках. П е р е д у с і м , слухачі навчальної л а б о р а т о р і ї о з н а й о м л ю ю т ь с я з набутк а м и к у л ь т п р а ц і в н и к і в Ставропольськ о г о к р а ю . Там д о б р е н а л а г о д ж е н о з в ' я з к и м і ж закладами к у л ь т у р и і Р А П О . М и детально проаналізували принципи взаємодії м і ж партнерами, підготували методичні розробки. К л у б н и к и опанували т е о р і ю , а п о т і м п р а к т и ч н о к о ж е н готував план с т о с у н ків закладів к у л ь т у р и з г о с п о д а р с т в а м и . Увагу було с к о н ц е н т р о в а н о на о с м и с л е н н і р о л і та м і с ц я д и р е к т о р а БК, з а в к л у б о м у цій важливій с п і в п р а ці. Але о д н е діло — з г у р т у в а т и кваліфікований викладацький колектив, повести навчання в інтересному к л ю ч і , інше — аби слухачі в м і л о в п р о ваджували у п р а к т и к у т е о р і ю , д о с в і д , я к и м и о в о л о д і л и на базі к р а щ и х К С К області. Тут товариші п і д к а з у ю т ь , к о ли хтось помиляється, д о п о м а г а ю т ь . О д н и м із центрів, де к у л ь т п р а ц і в н и ки-стажери організовують масовоп о л і т и ч н і заходи, к е р у ю т ь п р о ц е с о м п і д г о т о в к и сценаріїв, вчаться е ф е к тивно використовувати т в о р ч и й д о р о б о к самодіяльних к о л е к т и в і в , л ю б и тельських о б ' є д н а н ь в у м о в а х К С К , став З в и н я ц ь к и й БК. Традиційні в навчальному процесі перегляди масових заходів. С е р е д них — тематичні в е ч о р и , зустрічі з ц і к а в и м и л ю д ь м и , усні ж у р н а л и , виступи а г і т б р и г а д , нові обряди. Обов'язкова умова — обгов о р е н н я п о б а ч е н о г о , аналіз п о з и т и в них м о м е н т і в , у п у щ е н ь . Відбувається практичне оволодіння найцікавішими формами роботи. Давно п і д м і ч е н о : к о р и с н і с т ь п о ч и нань н а й к р а щ е п е р е в і р я т и їх віддач е ю . Часто б у в а ю ч и на м і с ц я х , с п і в р о б і т н и к и О Н М Ц а н а л і з у ю т ь стиль р о б о ти тих, хто навчався в л а б о р а т о р і ї . Професійні якості випускників о ц і н ю ю т ь с я за с п е ц і а л ь н о ю ш к а л о ю .

Яку ж к о р и с т ь дає навчання для п о л і п ш е н н я культосвітньої р о б о т и в області? Результати п о м і т н і . П і д в и щ и лась якість заходів, щ о їх проводять у закладах к у л ь т у р и , пожвавилося соціалістичне з м а г а н н я в них, поліпшились планування, о б л і к роботи, поновили діяльність к л у б и в колись «неперспективних» селах, зросли кількість г у р т к і в х у д о ж н ь о ї с а м о д і яльності, любительських об'єднань, к л у б і в за інтересами, і д е й н о - х у д о ж н і й рівень р е п е р т у а р у , т і с н і ш и м и стали в з а є м о з в ' я з к и м і ж закладами культури і спорту, гнучкішим, динамічнішим є стиль р о б о т и д и р е к т о р і в БК, завклубами. Водночас п р а ц і в н и к и О Н М Ц врахували і таке. Н е о б х і д н о , щ о б викладачі л а б о р а т о р і ї ретельніше перевіряли домашні завдання слухачів, поглиблювали зміст, урізноманітнювали л е к ц і ї , п р о в о д и л и більше практичних занять з п р и н ц и п і в в з а є м о д і ї с т р у к т у р н и х п і д р о з д і л і в К С К . Більшої уваги п о т р е б у є й з'ясування соціально-психологічних аспектів управління комплексом. Має у д о с к о н а л ю в а т и с ь і у р і з н о м а нітнюватись с т р у к т у р а ділових і г о р . Як свідчить п р а к т и к а , саме ця ф о р м а навчання найефективніша, дає чудову можливість самовираження, опробувати н а й д е р з н о в е н н і ш і і д е ї , фантазувати, р о з ш и р ю в а т и к р у г о з і р , виявити індивідуальні якості к о ж н о г о спеціаліста, його готовність до дії в р і з н о манітних ситуаціях. У планах л а б о р а т о р і ї — о р г а н і з а ц і я с е м і н а р с ь к и х занять з о р а т о р с ь к о г о мистецтва, бо далеко не всі працівник и культосвітньої ниви н а л е ж н о волод і ю т ь у с н и м с л о в о м . А ї м повсякчас д о в о д и т ь с я мислити вголос. На виду у сотень. Д л я культосвітнього працівника, о р г а н і з а т о р а мас, думається, вміння оратора особливо необхідне. К.

СТЕЛЬМАХ,

старший методист Тернопільського обласного науково-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи.

• Т І С Н Я В А У... ПУСТЦІ» 0

'с о щ х

ї З х

^ •ц О

Під такою назвою в нашому ж у р н а л і № 10 за минулий рік було вміщено критичну кореспонденцію про неправильне використання приміщення РБК і недоліки в роботі Городнянського районного відділу культури Чернігівської області. Як повідомив начальник управління культури Чернігівського облвиконкому М. Д. Зерес, виступ щомісячника обговорено колегією управління. Критика визнана правильною. За недоліки, допущені в керівництві культурно-освітніми закладами, і, зокрема, районним Будинком культури, завідуючого Городнянським відділом культури М. О. Шарудила звільнено з посади. Поліпшено умови роботи бібліотеки та гуртків художньої самодіяльності за рахунок зменшення кількості кабінетів, що ї х займав районний відділ культури. Управління культури поставило перед Городнянським райвиконкомом питання про відселення з БК сторонніх організацій.

13

ВСЯ ДИВІНЬ МІКРОСВІТУ

Вочевидь, не знайдеться така л ю д и н а , яка не читала б оповідання М . Л е с к о в а «Лівша» про тульського умільця, к о т р и й підкував рукотворну блоху. Вона в в а ж а лась на той час шедевром м і н і а т ю р и с т и к и . Безперечно, існувала людина, к о т р а с т а л а прототипом Лівші. До речі, найзнаменитіші індійські майстри багато років трудилися над в и р о б о м , яким вирішили здивувати світ: у п у с тотілій кульці діаметром сімнадцять м і л і метрів вони вмістили сорок в и т о ч е н и х з кістки слоників. Цей витвір н а з и в а л и неперевершеним дивом, а ж поки ш а х т а р з Уралу Олександр Сисолятін не с п р о б у в а в піти далі індійців. У коробочку з органічного скла він поклав завбільшки з оту «індійську г о р о шину» кульку. Туди вмонтував нову к о р о бочку, а в неї — шахівницю з к о м п л е к т о м шахів. Висота пішаків — 0,4 міліметра. О д н е слово, якщо у відому г о р о ш и н у загнали сорок слонів, то в кульці О . С и с о лятіна розмістився б «табун» з ш і с т н а д ц я т и тисяч шахових коней. Можна згадати і чудових сучасних майстрів, а серед них п е р е д у с і м М и к о л у Сядристого, Едуарда Казаряна, М и х а й л а М а с л ю к а , котрі сягнули неабияких висот у мініатюристиці. Заслужений майстер н а р о д н о ї т в о р ч о с т і У к р а ї н и , нагороджений П о ч е с н о ю Г р а м о тою Президії Верховної Ради У Р С Р , М и х а й ло Григорович Маслюк ось у ж е п о н а д тридцять років дивус світ р о з м а х о м ф а н т а зії і витонченою технічною м а й с т е р н і с т ю . Тільки мікромініатюр за цей час у м і л е ц ь виготовив понад п'ятсот. Більшість із них — унікальні. А ще він уславився с т в о р е н н я м оригінальних музичних і н с т р у м е н т і в , г о динників. Звідки той багатющий дар у майстра? К о л и проявився уперше, як розвивався? Всміхається: — Усе, напевне, від любові до м у з и к и . . . Він пам'ятає, як, притулившись до м а т е р і й затамувавши подих, ловив к о ж е н т а є м н и чий порух рук дядька О м е л я н о в и ч а , к о л и той грав на старій балалайці. Н е в з а б а р і хлоп'яті так закортіло не те щ о навчитися грати, а хоча б потримати в руках теє д и в о . Старий не зрозумів Михайлика, в і д с т о р о нив о д себе, буркнув: «Не цяцька, л и б о н ь , а тончайша річ». І тоді він вирішив зробити собі не гірший, ба м о ж е , навіть к р а щ и й . К і л ь к а днів буркотлива, але лагідна баба О р и ш к а прикладала примочки із настоїв трав до побитих пальців, перев'язувала н е с п о к і й ному онукові порізані долоні. Той вечір, коли М и х а й л и к вийшов на вулицю і сів на лавку біля воріт з балалайкою власної роботи, був для нього найбільшим святом. Не б і д а , щ о не д з е р кально лакований к о р п у с , щ о не справжні струни, а натерті в о с к о м нитки. Головне — бренькає. І тоді дядько Омелянович, зачувши ту нехитру м у з и к у , виніс і вручив восьмилітньому н е б о ж е в і свою балалайку. А б а т ь к о , запримітивши синівський хист, тягнувся з останнього. Після балалайки у хаті з'явилися мандоліна, гітара, цитра. А в М и х а й л и к а , щойно вивчався грати на них, пропадав інтерес до купованих інструментів — т и ж н я м и мудрував над с а м о р о б ками.

и

Закінчив школу: куди далі йти? І м у з и к о ю хотів зайнятися, і до вподоби к л е п а н -

Годинники торучкою.

майстра у порівнянні Фото В.

14

з ав-

БОНДАРЕНКА.

ня, точіння, стругання. Вступив до фабричн о - з а в о д с ь к о г о училища. Вдень вчився, увечері працював електромонтером, с л ю с а р е м , а вночі брався за корнет, с к р и п к у . Грав не тільки улюблені м е л о д і ї , а й пробував творити свої. О д н а рука тяглася до м е х а н і к и , друга — до музики. Після у ч и л и щ а подався до Тульчинського п е д а г о г і ч н о г о т е х н і к у м у , став учителем і знову сів за парту — т е п е р у ж е в Бердичівському т е х н і к у м і хімічного м а ш и н о б у дування. І хто знає, як би склалася його доля, коли б не війна... У с т в о р е н о м у у к р а ї н с ь к и м и кінематог р а ф і с т а м и д о к у м е н т а л ь н о м у фільмі про М . Г. М а с л ю к а — «Такий характер» — є к а д р и , щ о розповідають про перебування М и х а й л а Григоровича у травні 1975 року в Чехословаччині. Щасливий, радісний стоїть він п о р у ч з м о л о д о ю ж і н к о ю на одній з центральних площ Праги. А повз них к р о к у є з в е д е н и й військовий о р к е с т р під музику маршу, написаного солдатом М а с л ю к о м у цьому місті 9 травня 1945 року. ...В о д н о м у з боїв на кримських перевалах й о м у поранило ногу, лікарі наполягали на д е м о б і л і з а ц і ї . Ублагав, залишився при госпіталі, був і е л е к т р и к о м , і столяром, і к і н о м е х а н і к о м . Організував з одужуючих солдат а м а т о р с ь к и й вокально-інструментальний ансамбль. З полудня до пізнього вечора давали в палатах по вісім-десять к о н ц е р т і в , а вночі брався за перо, щоб обновляти п р о г р а м и , писав музику і злободенні к у п л е т и . Просувався на захід фронт, слідом за ним — госпіталь. На тих поораних осколками д о р о г а х зустрівся Михайло М а с л ю к з д і в ч и н к о ю з Братіслави Надією Ясановою. Навчив ї ї грати на а к о р д е о н і , залучив до самодіяльності. А коли прийшла жадана П е р е м о г а , збираючись д о д о м у , подарував Наді ноти своїх маршів. Він і забув про с к р о м н и й презент, а Надійна не забула. Минали роки, і ось у 7 5 - м у м а й с т е р о д е р ж а в листа, на конверті якого значилось: « У к р а ї н а , Ж м е р и н к а , М а с л ю к о в і » . То була вісточка од Надії. Вона з н а й ш л а адресата, бо на той час не те що у н е в е л и к о м у місті — в усій нашій к р а ї н і був д о б р е знаний «жмеринський Лівша». Ж і н к а писала, що завдяки зустрічі з н и м вона стала м у з и к а н т к о ю , закінчила к о н с е р в а т о р і ю , брала участь у багатьох м і ж н а р о д н и х конкурсах, на одному з них виконала його м а р ш « П е р е м о г а » і стала л а у р е а т о м . Він відписав їй, потім зустрілися в П р а з і . ...По війні викладав музику та співи у ш к о л а х , керував х у д о ж н і м и гуртками в РБК, а вільний час віддавав ремонту музичних інструментів і годинників. К р і м т о г о , різав по дереву, кістці, металу, виготовляв сувенірні скриньки з музичними м е х а н і з м а м и . . . «Але м о я душа постійно протестувала проти второваного шляху. Тому вирішив робити те, що до мене не робив н і х т о » , — напише пізніше про той час у м і л е ц ь в автобіографії. Спочатку з-під рук М . Г. Маслюка з'являться самобутні музичні інструменти: д о м р а з о р г с к л а , мандоліна на шістнадцять струн, м у з и ч н и й к о м б а й н з балалайкою, г і т а р о ю і м а н д о л і н о ю , міні-піаніно, 4 що вміщується на долоні. Захоплювався і « б о н д а р с т в о м » — тесав клепки, клепав обручі, майстрував д і ж е ч к и , цеберця. Останні вмонтовував крізь вузенькі горловини в м а л е н ь к і пляшечки... На його квартирі — унікальна колекція годинників. Л и ш е кишенькових — вісімдесят. О к р е м и м з них понад триста років. Більшість з тих «вартових часу» виготовле-

4*

но власноруч. Ц е й велетні, висота яких кілька метрів, а гиря важить більше пуда, і м а л ю к и , які р о з м і щ у ю т ь с я в сірниковій к о р о б ц і , персні. Умільця по праву вваж а ю т ь о д н и м з найдосвідченіших годинникарів к р а ї н и . Його оригінальні творіння експонуються в багатьох м у з е я х , інститутах. За д о п о м о г о ю до нього звертаються к о н с т р у к т о р и годинникових заводів. І все ж М . Г. М а с л ю к найбільш популярний як м і к р о м і н і а т ю р и с т . «Ваші р о б о т и — диво», «Ви великий х у д о ж н и к » , «Якщо існують у світі чудеса — вони створені Вашими р у к а м и » , «Це сон чи гіпноз, наяву не м о ж е м о повірити в такі людські м о ж л и вості». Тисячі захоплених слів у книгах відгуків на обласних, республіканських, всесоюзних і з а р у б і ж н и х виставках, у листах, які прилітають до Ж м е р и н к и на Вінниччину, в публікаціях преси і навіть у наукових д о с л і д ж е н н я х . М і н і а т ю р и уподобав щ е в дитинстві, о д н а к серйозно зайнявся ними близько тридцяти років т о м у . І все почалося із звичайної цікавості: «Чи з м о ж у ? » П е р ш у його виставку журналісти назвали «виставк о ю на долоні». Всі оцінили ї ї схвально, а сам м а й с т е р поставився досить критично і потім знищив е к с п о н а т и , к р і м о д н о г о , який йому с а м о м у сподобався,— м а к е т а Спаської вежі М о с к о в с ь к о г о К р е м л я висотою вісім міліметрів, с к л а д е н о г о із 320 частинок, на щ о пішло м а й ж е повністю золоте перо авторучки. Далі були виставки.

70 експонатів р о з м і щ е н і на зрізі м а к о в о ї з е р н и н и , затим — на п о п е р е ч н о м у зрізі волосини. Та коли взявся за виготовлення фотоапарата р о з м і р о м з г о р о ш и н у , довелося паралельно з головним з а д у м о м майструвати й інструменти, вивчати т е х н о л о г і ю обробки металів, дерева, кістки. Речі, щ о мають р о з м і р и , трохи більші за м а к о в е зерня, прийнято вважати мініатюрами, менші — мікромініатюрами. О б ' є м зерняти — кубічний м і л і м е т р . Ф о тоапарат вийшов м і н і а т ю р н и м , а о к р е м і деталі його мають долі м і л і м е т р а .

— Хіба їх м о ж н а виготовити с а м о р о б н и ми інструментами? — дивуюся. — Тут ж е п о т р і б е н цілий завод!

— А він у мене є , — всміхається умілець і показує сірникову к о р о б к у . — Ось у ній тринадцять верстатів: точильник, шліфувальник, різальник, свердлильник... їх т е ж робив своїми р у к а м и , поки щ о ж о д н е підприємство таке замовлення виконати н е с п р о м о ж н е . Погляньте на м і й «склад» інструментів у наперстку: їх понад п'ятдесят. Тільки, будь ласка, дихайте в с т о р о ну — м о ж у т ь розлетітися. Слухав я майстра, милувався його р у к а ми й думав: не було б творчого с у п е р ництва, то навряд чи з м о г л и б м і к р о м і ніатюристи досягти таких, здавалося б, н е д о с я ж н и х вершин. Власне, н а р о д ж е н н я М а с л ю к а як м і к р о м і н і а т ю р и с т а відбулося т е ж п е р е д у с і м завдяки суперництву. Якось почув, щ о в Японії хтось виготовив м о т о р завбільшки з просяне з е р н о . Т и ж день працював М и х а й л о Григорович не відриваючись — і вже готовий у нього е л е к т р о м о т о р ч и к , удвоє м е н ш и й . Газети принесли звістку, що в Голландії п е р е в е р шили і його досягнення. Тоді М . М а с л ю к береться за подібний виріб розміром у м а к о в е зерня. За нього умілець удостоєний Великої срібної м е д а л і В Д Н Г СРСР. Але на цьому він не зупинився. Дізнався, що електромотор одного з американських і н ж е н е р і в о б ' є м о м одна шоста к у б і ч н о г о м і л і м е т р а , і виготовив аналогічного, але о б ' є м о м одна восьма, з г о д о м одна двадцята кубічного міліметра.

15

Едуард Казарян здивував світ с к р и п к о ю д о в ж и н о ю 14 міліметрів. М а с л ю к викликав його на «змагання» і зробив інструмент спочатку 11,5, потім — 9 міліметрів. Але його перевершив Микола Сядристий, скрипка якого має 4,5 міліметра. Тоді М и х а й л о Григорович змудрував балалайку як макове зерня. М и к о л а потім заховав свій музичний інструмент р а з о м з футляр о м у шкаралупі з мачини. Але ж м е р и н с ь кий умілець знову п о п е р е д у : він розмістив у такій самій шкаралупі балалайку, пюпітр і стільчик для м у з и к и ! О с т а н н і м часом майстер захопився мак е т у в а н н я м паровозів. Потяг, який колись він помістив у тунель з волосини, видався йому завеликим. Все зменшував і з м е н ш у вав його... Наче крізь туман проглядається паровоз у м і к р о с к о п , а над ним нависає гігантська гора — макове зерня. Від нього паровоз м е н ш и й у... мільйон разів! Н е й м о вірно, але факт. Д о цього н а й м е н ш и м у світі в и р о б о м вважався діючий замок М и к о л и Сядристого. З о д н о г о грама золота м о ж н а виготовити два з половиною мільйони таких замків. Д і а м е т р його трохи менший тридцяти мікрон. А паровоз М . М а с л ю к а міг би вільно в'їхати по п р о к л а д е н і й колії всередині з а м к а ! Пальма першості цього разу віддана ж м е р и н с ь к о м у майстрові.

— П о н а д два місяці витратив на його виготовлення. А ж наче с м і ш н о : така м і з е р ність — і стільки часу,— розповідав М и хайло Григорович. — Н а с а м п е р е д зробив і н с т р у м е н т и . Д у ж е багато інструментів, бо для к о ж н о ї о п е р а ц і ї потрібен свій... М а к с и мальне збільшення м і к р о с к о п а — 120 разів. О к р е м і деталі були на грані видимості. Тоді на к о ж н у з них я направляв яскравий промінь світла, але не п е р п е н д и к у л я р н о , а під великим к у т о м . О б ' є к т відкидав тінь і по ній було легше орієнтуватись. Виготовлені деталі складав у малесеньку білого кольору к о р о б о ч к у . Розташовував їх навколо чорнильної к р а п к и , щ о б знати, де шукати. Чим м е н ш и й виріб, тим більший клопіт майстрові. Тут і с е р ц е б и т т я , і т р е м тіння р у к о д хвилювання, і багато невідомих факторів технології стають на заваді. Виточення о к р е м и х частин м і к р о м о д е л і й к о м п л е к т у в а н н я ї ї м о ж л и в е тільки в пром і ж к и часу м і ж у д а р а м и серця. А спробуйте відгадати, коли воно стукне, якщо т а м у є ш подих о д хвилювання! Соту долю секунди загаєшся — і вся робота нанівець. Але все долаєш в о д е р ж и м о м у прагненні досягти мети. О д н о г о разу на виставці підійшов до умільця відвідувач і спитав: — Д л я чого все це, яка користь від мікромініатюр? Звичайно, Михайло Григорович зміг би назвати десятки випадків, коли до нього зверталися по д о п о м о г у м е д и к и , механіки, г е о л о г и , міг би назвати адреси, де люди користуються витворами його рук. О д н а к він тільки спитав: — Ви любите спорт?

— Л ю б л ю й сам ш т а н г о ю займаюсь,— почув у відповідь.

— А для чого ви ї ї штовхаєте? Д л я чого люди мчать на ковзанах, стрибають, пишуть картини і творять музику? Чи не для т о г о , щ о б ще й щ е раз переконатися в своїх можливостях? А щ е т о м у , що це — прекрасно! І, здається, його зрозумів отой скептик: наскільки збіднів би світ, коли б не було всього п р е к р а с н о г о , створеного л ю д и н о ю .

В.

ЗАГАЛИЛО.

Иінозал

••••••••••••

І

І?

и Л Н И н п

т е л е в і з о р у знову д е м о н с т р у в а л и досить віддалену в часі стріч» Є. Матвєєва « Д о л я » за р о м а н о м П. Проскуріна. Там є епізс м а й ж е точнісінько такий, як у Е. Климова. Ф а ш и с т и зганяюжителів села до сарая і підпалюють його. Але тут ж е місце пор стискується невблаганним кільцем партизанських військ, і т р а п д і ю вдається відвернути. О б і й ш л о с я тільки о б п а л е н о ю р у ч к о сина головного г е р о я фільму. Нам надано можливість з поле кістю зітхнути. З п о л е г к і с т ю і з почуттям вдячності а в т о р а м : щасливий кінець — його так бажалось.

Кореспондент: І все-таки знайдуться ті, хто скаже: ну що ви весь час про війну, про війну, про війну... Елем Климов: Так, і «знову про війну». Кореспондент: Так можуть сказати: «Давайте поживемо трохи, повеселимося...» Алесь Адамович: По-перше, це розмова людей, котрі самі себе не знають. Ось у Шелла в книзі «Доля землі», що вийшла у видавництві «Прогресс», ми прочитали про ситуацію, коли діти більше не народжуються на Землі. Елем Климов: А все інше лишається таким самим. Алесь Адамович: Так, все інше лишається, а діти більше не народжуються. Ну і як ви себе будете почувати? То як ж е м о ж н а «просто жити» в наш час? Живи, якщо здатен «просто пожити». З такою людиною не м о ж н а всерйоз і говорити: адже це навіть не банкет під час чуми, бо чума не загрожувала повним знищенням усього живого...

Певна річ, такий к і н е м а т о г р а ф т е ж потрібен, і про це зайвий р, свідчить увага до нього глядацької аудиторії. Але ж хтось муси з р о б и т и і н е з м і р н о важче — заглянути нам у вічі й сказати: « І ; і дивись. Іди. Страшно? А л е люди п е р е ж и л и це, і ти муси д о т о р к н у т и с я до того б о л ю . Хай заболить він тобі. Хай заячиї Т о ж встань, іди і дивись». Ні, не всі хочуть, не всі готові на цю рану душевну. Не раз і і два доводилось чути, як тільки мова заходила про фільм Е. К л и м ва: «Ні-ні, я на ц е не піду, не м о ж у » . Таких глядачів м о ж н а зрозуміти. Особливо жінок. Бу о ч е в и д ц е м п о д і б н о г о — с т р а ш н о . ЗО хвилин е к р а н н о г о часу (ве фільм триває б л и з ь к о двох з половиною годин) ми змушс дивитись на те, як н е л ю д и знищують людей. Не тільки фізичк Спочатку розтопчуть людську гідність, зроблять усе, аби параліз вати волю, п е р е т в о р и т и на ж а л ю г і д н у нажахану тварину. І в> потім... Той, хто бачив фільм, навряд чи м о ж е забути жахлив е п і з о д , коли з'являється г е р о ї н я фільму, дівчина-партизанка, я на початку постає п е р е д нами у розповні ж і н о ч о ї краси, ж а любові й материнства. Т е п е р ми бачимо скривавлену божевіль істоту, к о т р а втратила, здається, все л ю д с ь к е , ж і н о ч е . Все вичавлено з н е ї , вигвалтувано, вимучено, випалено. Так хочеть одвернутися: ні-ні, ж и т т я і б е з того с к л а д н е , навіщо?.. А в т о р и невблаганні: дивись, глядачу, дивись, бо якщо забуді ти, забудуть діти твої, о н у к и , т р а г е д і я м о ж е знову повторити< Н е л ю д и щ е живуть на з е м л і , їх чомусь не м е н ш а є . Не в останн чергу т о м у , щ о п о р о ю ми о д в е р т а є м о с ь від правди про війн я к о ю вона є, д у м а є м о : то не для нас і не п р о нас. Так, ніби м и не о д н о м у з е м н о м у кораблі, а на різних, і нас не дістане біда, і ж пітьмою не впаде на з е м л ю , нашу з е м л ю . Ні-ні, попіл загиблих х ятрить наші серця.

Ця р о з м о в а , занотована к о р е с п о н д е н т о м ж у р н а л у «Искусство кино» (1984 р., № 6), відбувалася в розпал роботи знімальної групи, очолюваної р е ж и с е р о м Е л е м о м К л и м о в и м , над ф і л ь м о м « І д и і дивись» за к н и г о ю в і д о м о г о білоруського письменника Алеся Адамовича «Хатинська повість». Бесіду раз по раз п р о н и зують нотки тривоги — тінь майбутнього глядача, вочевидь, тривожила. А щ о , як відвернеться він о д екрана? А д ж е намір був, к а ж у ч и словами р е ж и с е р а , «страшне показати с т р а ш н и м , а п р е красне — п р е к р а с н и м » . Та чи витримас глядач, коли йому покажуть, не ш к о д у ю ч и його нервової системи, як спалюють людей, загнавши їх до клуні?

Н а п р и к і н ц і фільму Е. К л и м о в а його головний герой, білоруськ ю н а к Ф л ь о р а , к о т р и й ч у д о м у н и к н е смерті п о с е р е д того п е ю побачить портрет Гітлера. Ось він, винуватець усіх бід. С пояснить Алесь А д а м о в и ч , який т е ж партизанив щ е зелені ю н а к о м , «чисто партизанське сприйняття того часу. Я пам'ятаю, ми часто і подовгу о б г о в о р ю в а л и , щ о б к о ж е н зробив, якби йо, потрапив до рук Гітлер...». Ф л ь о р а підніме гвинтівку і вистріли у ненависне обличчя — р а з , д р у г и й , третій... І застрибають е к р а н і к а д р и фашистської х р о н і к и , д е скрізь у центрі він, фюр< Стрічка часу крутнеться у з в о р о т н о м у напрямі, й к о ж н у частину

Ну а справді, запитують у ж е сьогодні, коли картина Е. К л и м о в а вийшла на е к р а н и , чи варто це показувати? В ім'я чого, власне? Щ о б нагадати, щ о таке було? Так ми і б е з нагадування пам'ятаємо... І потім — м о ж н а п о - р і з н о м у показувати. Ось недавно по

16

розстріляє і прокляне Ф л ь о р а . Поки не опиниться п е р е д фото, на якому — мати з н е м о в л я м А д о л ь ф о м на руках. Знову підніметься Фльорина р у ш н и ц я , знову прицілиться він. І — не зможе вистрілити. Бо п е р е д ним не Гітлер, не кат м е р з е н н и й , а — дитина, ні в ч о м у не винне щ е немовля. Але ж ф ю р е р и всіх мастей виростають саме з дітей... О д и н із фашистів, тих, к о г о партизани беруть у полон біля попелища, ф о р м у л ю є максимально чітко: усе зло починається з дітей, т о м у вони не повинні ж и т и . К р і м , звичайно, дітей тих, хто знає, як має бути влаштовано ж и т т я на з е м л і , — представників «вищої» раси. Це не б р а в а д а , п е р е д тим ми бачили, з якою ретельністю вони прагнули, щ о б були з н и щ е н і всі діти. Те, чому не знайти слів... Ні, Ф л ь о р а не вистрілить, опустить гвинтівку. Фюрери виростають з немовлят, але творить їх с е р е д о в и щ е , те в ньому, щ о не м о ж н а , на жаль, розстріляти, хоч іноді це необхідно. Коли мова йде, звичайно, про темні провали, про п р и с м е р к безпам'ятства, що як пошесть пронизує свідомість, затьмарюючи ї ї , п е р е т в о р ю ю ч и день на ніч, коли так вільно усім силам зла. Не все, не все б е р е куля. «Убийте Гітлера» — так спочатку називався майбутній фільм Адамовича — К л и м о в а . З м і н а назви не випадкова, бо нині, як ніколи, стало з р о з у м і л и м : усіх отих дияволів не винищити з б р о є ю вогнестрільною, тут потрібна інша. Під час війни це видавалося д е щ о п р о с т і ш и м , і хлопчаків-партизанів, які азартно р о з м і р к о вують над н е х и т р и м питанням, щ о вони зроблять з Гітлером, коли нарешті застукають його у фашистській норі, зрозуміти легко. На той час здавалося: головне — до тієї нори добратися, п е р е д у ш и т и все г а д ю ч ч я , всі з м і ї н і з а р о д к и , а там світ воскресне для нового життя. В о с к р е с - т а к и , але знов і знов понад д о р о г о ю історії шугають ті ж вельзевули і привиди, прагнуть потягти нас у провалля безпам'ятства. Тільки т е п е р у ж е , щ о б назавжди. Т о м у — іди і дивись, дивись і пам'ятай. А інакше... То істина: не тільки ми читаємо книги, а й книги читають нас. Не тільки ми дивимося фільми, але й вони д е щ о просвічують в нас самих. Такі, як картина Е. К л и м о в а , просвічують наскрізь, рішуче й б е з п о щ а д но. В и м а г а ю ч и : іди і дивись, іди і думай. Д у м а й про те, щ о війна і м и р — справа не тільки професіональних політиків, а й к о ж н о г о . Темні провали пам'яті починаються не десь, а з чиєїсь глухоти і сліпоти, н е б а ж а н н я п е р е б о л і т и ч у ж и м б о л е м і ч у ж о ю д у м о ю - м у кою. І т о м у нині, коли і м п е р і а л і з м о м світ поставлено на м е ж у катастрофи, мистецтво, к а ж у ч и словами Елема Климова, «повинно бути б е з ж а л і с н и м заради великих жалощів». Звичайно, це не означає, ніби відтепер у нашому прокаті мають бути тільки подібні фільми. Встановиться гармонія їх з д о р о б к а м и , п о к л и к а н и м и виконувати ф у н к ц і ю компенсації тих чималих витрат ф і з и ч н о ї , нервової е н е р г і ї , яку забирає у людини повсякденне життя. Та о с т а н н і м часом з'явилось багато глядачів, для котрих кіно — ц е « к і н о ш к а » , засіб розважитися, «убити» час. Провина збагненна: к і н е м а т о г р а ф сам не без гріха, про що, до речі, т е п е р багато пишуть. Треба перебудовуватись. Бо ясно: той, хто прийшов розважитися, б у д е з глухим роздратуванням дивитись на е к р а н , щ о в и п р о м і н ю є правду, несе в собі гени совісності, приступає до к о ж н о г о з о т и м невідступним питанням на кшталт ш у к ш и н с ь к о г о : « Щ о з н а м и відбувається?» З нами усіма, т о б о ю , м н о ю . . . Нині в н а ш о м у кіно н^і перших ролях покоління, ставлення якого до війни — особливе. Ц е ті, хто народився п е р е д с а м о ю війною, і тому п е р ш е , щ о вони п а м ' я т а ю т ь , — це війна. Чи не в т о м у о д н е з пояснень в р а ж а ю ч о ї органічності фільмів О л е к с і я Германа? П о з н а й о м и л и с я м и з ним у стрічці «Двадцять днів б е з війни» за повістю Костянтина Симонова. Культ правди, сповідуваний відомим письменником, доповнився дивовижним, мало не в о р о ж б и т с ь к и м у м і н н я м р е ж и с е р а відтворювати реальність. П р и ч о м у не тільки в ї ї матеріальній даності, а н а с а м п е р е д в суто людинознавчому вимірі. Мало не кожен епізод вражав неповторністю характерів, так або інакше зламаних, зрушених війною і все ж таких, щ о зберегли в собі силу, ту внутрішню нескореність духу, про існування якої, ц і л к о м м о ж л и в о , сама людина і не п і д о з р ю в а л а в собі. Нова для нас картина О. Германа (невідома для глядачів, але не для р е ж и с е р а , який поставив її щ е п'ятнадцять років т о м у ) — « П е р е в і р к а на д о р о г а х » щ е раз повертає нас до тієї таємниці, якою є людина, до нерозгаданості ї ї духовного життя, к о т р е так суворо випробовувалося під кривавим пресом війни. К о л и ш н і й свердловський таксист С а ш к о Лазарев, попавши в полон, піддався хвилинній, м о ж л и в о , слабкодухості й пішов служити в поліцію. Протверезів ш в и д к о і відтак кинувся шукати партизанів. Знай ш о в , — з цього і починається фільм. Але хто повірить у намір зрадника спокутувати гріх п е р е д Батьківщиною чесним т р у д о м ратним? Партизанський к о м а н д и р Іван Єгорович Л о к о т к о в (Роллан Биков) людина проста — до війни служив дільничним м і л і ц і о н е р о м . Проста, але м у д р а , бо знає: хай і далеко не к о ж е н , а випростатися м о ж е і той, хто зробив непоправну, здавалося б, 5 «Соціалістична культурам № 5

помилку в ж и т т і . П р и н а й м н і право на такий шанс треба надати. Це необхідно не тільки Лазареву, який так жадає свого воскресіння, а й с а м и м партизанам. Д л я т о г о , щ о б не зачерствіти, не з а ш к а р у б нути в о д н о з н а ч н о с т і о п о з и ц і ї «наші і вороги». Треба зберегти здатність бачити людину як особистість, те, щ о не повторюється і не повториться. І н а к ш е біда. Ж и т т я щ е довге, і хай триває війна, але не повинна вона висмоктати з людини людське — уміння слухати, чути звук ч у ж о ї д у ш і , співчувати їй, приходити на допомогу. Локотков поводиться з Лазаревим суворо, але справедливо, і це найважливіше. І тому з р а д н и к змиває своєю к р о в ' ю провину і стає г е р о є м , повертає собі людське ім'я. В фіналі ми б а ч и м о капітана Л о к о т к о в а у Берліні. З я к о ю радістю кидається до нього полковник, щ о його колись Л о к о т к о в виводив з о т о ч е н н я . Певно, так само обігрівши його своїм теплом і вірою в те, щ о є, є в ньому запас сил і витривалості, щ о б п е р е ж и т и лиху війну, п е р е м о г т и ї ї . Ц е й п е р с о н а ж близький р е ж и с е р у тим, м о ж л и в о , щ о він т е ж вірить у безконечність людського духу, в його невичерпність. У традиціях О . Германа — не ставити к р а п о к : тут д о м і н у ю т ь к о м и і тире, тут вірять у те, щ о щ е не вечір і р а з о м , усією г р о м а д о ю , м о ж н а пересилити найстрашнішу біду. Відтак символічним виглядає фінал картини, де Л о к о т к о в р а з о м з солдатами штовхає в а н т а ж н у м а ш и н у — о т а к , довірливо і н і ж н о всміхаючись о д и н о д н о м у , п і д т р и м у ю ч и б л и ж н ь о г о , вони й дійшли до лігва л ю т о г о ворога... «Літня п о ї з д к а до м о р я » , « Т о р п е д о н о с ц і » , «Загін», «Порох» — ці фільми останнього часу, з р о б л е н і з д е б і л ь ш о г о майстрами ленінградської ш к о л и , визначають успіхи н а ш о г о к і н е м а т о г р а ф а про війну. Хоча не все тут так в р а ж а ю ч е , як у роботах О . Германа, чия стилістика часом просто копіюється. Особливо помітно це в стрічці Віктора Аристова « П о р о х » , де з скрупульозністю і п р о ф е с і о н а л ь н о ю с а м о в і д д а н і с т ю відтворено ленінградський побут на початку б л о к а д и . Р е ж и с у р і , однак, бракує уміння дати цілісний о б р а з часу, о к р е с л и т и людську д р а м у , яку заступають п о д р о б и ц і побуту. Та іноді доводиться згадувати і про таку к а т е г о р і ю , як талант. Й о г о відсутність п е р е к р е с л ю є н а й к р а щ і наміри. Певно ж , саме т а к и м и були вони у р е ж и с е р а Володимира Довганя, коли він приступав до р о б о т и над с т р і ч к о ю «І ніхто на світі...». Але що в результаті? Відчуття вторинності, того, щ о ти вже десь усе це бачив, не полишає, поки дивишся фільм. Явно прозирають мотиви творів Бориса Васильєва, які лягли в основу відомих творів «А зорі тут тихі» і « А т и - б а т и , йшли солдати»,— практично та сама фабульна схема, коли загін, щ о складається з зелених, недосвідчених бійців під к о м а н д у в а н н я м бувалого старшини, з м у ш е н и й захищати важливий р у б і ж о б о р о н и проти ворога, який кількісно значно п е р е в а ж а є . Все це у с к л а д н е н о історією м о л о д о г о німця, сина комуніста, к о т р и й ч е р е з обставини, відтворені на е к р а н і на диво невміло, опиняється р а з о м із з а г о н о м . Ц е не м о ж е не створювати а т м о с ф е р и чогось н е п р а в д о п о д і б н о г о , м і с ц я м и над у м а н о г о . Чи не тому* такі б е з п о м і ч н і тут м о л о д і а к т о р и , к о т р и м з а п р о п о н о в а н о «пограти у війну», пограти, а не п е р е ж и т и її насправді?.. Хоча н а м і р и , п о в т о р ю ю , певно, були н а й к р а щ и м и . Втім, д о в ж е н к і в ц і до 40-річчя П е р е м о г и над фашизмом створили й набагато сильніший фільм — «Вклонися до землі». Й о г о постановнику Л е о н і д у О с и ц і вдалося на досить приблизном у , на жаль, д р а м а т у р г і ч н о м у матеріалі ( м і с ц я м и це дається взнаки) р о з к р и т и т р а г е д і ю м а т е р і , у якої війна забирає дітей. Т р а г е д і ю і водночас велич духу, щ о дозволяє ї й виростити інших, тих, к о г о та сама війна п о р о б и л а сиротами. Л. Осика закінчував свій фільм н а п е р е д о д н і 40-річчя П е р е м о г и , і т о м у логічно звучало с к а з а н е ним, записане м н о ю : «Я д у м а ю зараз про те, щ о свята П е р е м о г и щ е будуть і будуть, але як гірко, щ о все м е н ш е сімей, д е його відзначають р а з о м батьки і діти, діди і о н у к и . Ті, хто воював, хто виніс на своїх плечах основний тягар жахливої біди, і ті, хто не має таких рубців, таких ран. Так, н а м це слід пам'ятати з а р а з : вони йдуть від нас, о д и н по о д н о м у , і це ось свято, ювілей останній для багатьох із цього чудового покоління. Ф і л ь м , над я к и м ми п р а ц ю є м о , — щаслива можливість для м е н е п е р е ж и т и з а г о с т р е н е відчуття духовної спорідненості з ними, і від нього, від цього почуття, я стаю б а г а т ш и м і м і ц н і ш и м душею». Щ е о д и н фільм про війну. Знову про війну? Так, знову про пам'ять нетлінну.

Сергій

ТРИМБАЧ, кінокрмтик.

3 }

Культурно

-

спортивний

ношлак^і

а М а р і я С т е ф ' ю к — н а р о д н а а р т и с т к а СРСР, с о л і с т к а К и ї в с ь к о г о д е р ж а в н о г о а к а д е м і ч н о г о театру о п е р и і балету УРСР — п р и т и ш и л а к р о к і захоплено вдивлялася в о б р и с и н о в о б у д о в и . Р о д о м з п р и к а р п а т с ь к о г о села, уславлена с п і в а ч к а о х о ч е п р и й н я л а з а п р о ш е н н я з е м л я к і в із Б о г о р о д ч а н с ь к о г о р а й о н у п о г о с т ю в а т и в них.

— Та й як б у л о не в і д г у к н у т и с я , к о л и така р а д і с т ь у Д з в и н я ч і — в і д к р и в а в с я Палац к у л ь т у р и л і с о к о м б і н а т у . Багато встигла п о б а ч и т и в р і д н о м у к р а ї — не в н о в и н у тут і музичні школи, і лікарні з новітнім устаткуванням, й бібліотеки з тисячами томів книг, і прекрасні музеї... А л е т а к о г о , як у Д з в и н я ч і , щ е не с т р і ч а л а , — всміхається сяйними очима. П е р е д н е ю р о з к о ш у в а в к р а с е н ь Палац із д з е р к а л ь н и м и вікнами, високими дверима, о з д о б л е н и м и візерунками м а й с т р а - р і з ь б я р а . А як зайшла у п р и м і щ е н н я , а ж п р и м р у ж и л а с я : в е л и к е фойє-вітальня, зала з м ' я к и м и к р і с л а м и , а на стінах і стелі — в и ш у к а н е м е р е ж и в о п о д е р е в у , щ о аж міниться, аж палахкотить ж а р о м д у ш е в н и м .

— С п а с и б і , л ю д и д о б р і , — с к а з а л а л а г і д н о Павлу А н т о новичу М и ш у р е в и ч у , г о л о в і п р о ф к о м у л і с о к о м б і н а т у . — Н е чекала, ч е с н о к а ж у ч и , на т а к у к р а с у . Та с ю д и д о вас н е о д м і н н о ї х а т и м у т ь н а й к р а щ і наші в и к о н а в ц і — і с п і в а к и , й композитори, і музиканти. А п о т і м був к о н ц е р т , п і д час я к о г о зі с ц е н и с і л ь с ь к о г о Палацу співала М а р і я С т е ф ' ю к , за н е ю , т р о х и н і я к о в і ю ч и (як то в о н о в и й д е в п р и с у т н о с т і « з і р к и » ? ) , — г о л о с и с т і с а м о д і я л ь н і х о р и с т и і вокалісти. П р е м ' є р а видалася на славу. Т а к о ю , я к о ю її о м р і я л и р о б і т н и к и , їхні д р у ж и н и і діти. . . . Щ е як т і л ь к и б у д у в а в с я Палац, з а д у м а л и на л і с о к о м б і наті с т в о р и т и к у л ь т у р н о - с п о р т и в н и й к о м п л е к с . О д н а з й о г о м а й б у т н і х с к л а д о в и х у ж е існувала: б у л и п р о с т о р і зали д л я фізкультурників, стадіон, де мали простір і футболісти, й легкоатлети, і стрибуни. А коли додали д о цього

18

ш

и

ш

ш

в

ю

ш

ш

ш

м

а

о з д о р о в ч у б а з у з плавальним б а с е й н о м , л і к у в а л ь н и м и кабінетами, с а у н о ю , — і з обласного центру поспішили с ю д и б а ж а ю ч і з м і с т о в н о відпочити.

— Певна р і ч , не з а р а д и е к с к у р с а н т і в с т в о р ю в а л и м и це б а г а т с т в о , — р о з п о в і д а є Василь Ф е д о р о в и ч В о л о щ у к , г о л о ва в и к о н к о м у Д з в и н я ц ь к о ї с і л ь с ь к о ї Ради. — М а л и на м е т і подарувати л ю д я м музику й пісню, ігри і веселощі. Солотвинський лісокомбінат, що с в о ї м и виробничими ц е х а м и « о т а б о р и в с я » в селі Д з в и н я ч і , — о д н е з к р а щ и х п о д і б н о г о т и п у п і д п р и є м с т в П р и к а р п а т т я . М о ж н а навести ч и м а л о ц и ф р , к о т р і засвідчать й о г о з д о б у т к и . Та н а в р я д чи б у л и б в о н и т а к и м и в а г о м и м и , я к б и не м а л и в і д п о в і д н о г о культурного забезпечення. І з Д з в и н я ч а , інших н а в к о л и ш н і х сіл, як р о з п о в і д а л и м е н і у в и к о н к о м і с і л ь с ь к о ї Ради, п р о т я г о м останніх р о к і в м а л о хто з а л и ш и в р і д н и й к р а й . К о м б і н а т з а б е з п е ч у є ц і к а в о ю с п р а в о ю , б е з п е р е б і л ь ш е н н я с к а ж е м о , на всі с м а к и . У д е н ь н а ш о г о п р и ї з д у д о Д з в и н я ч а в ПК н і д е б у л о я б л у к у впасти: на о б л а с н и й с е м і н а р с ю д и п р и б у л и гості з усіх р а й о н і в П р и к а р п а т т я . П р и б у л и о з н а й о м и т и с ь з к у л ь т у р н о - с п о р т и в н и м к о м п л е к с о м . П о к и займали м і с ц я в залі, м і й « г і д » М и к о л а М о с н ю к , д и р е к т о р Палацу, р о з п о в і д а в п р о м і с ц е в і ц і к а в и н к и . Власне, б у л и в о н и не л и ш е м і с ц е в и м и , ті п о д і ї , п р о які вів м о в у д и р е к т о р . Ну хоча б такий ф а к т : за останні м і с я ц і на с ц е н і Палацу в Д з в и н я ч і виступили... ч е т в е р о н а р о д н и х артистів СРСР. О к р і м М а р і ї С т е ф ' ю к , — Анатолій М о к р е н к о , Д м и т р о Гнатюк, Ю р і й Б о г а т и к о в . З М о с к в и завітав Й о с и ф К о б з о н — н а р о д н и й артист Р о с і й с ь к о ї Ф е д е р а ц і ї .

— І з н а є т е , — радів М о с н ю к , — м і с ц ь у н а ш і й в е л и к і й залі виявилось м е н ш е , н і ж б а ж а ю ч и х п о б у в а т и на к о н ц е р т і . І я к б и т і л ь к и на к о н ц е р т а х знаних д і я ч і в мистецтва. Щ о в е ч о р а аншлаг на всіх наших заходах. От як зацікавив односільчан культурно-спортивний комплекс. Щ о б сталися такі з м і н и , д о в е л о с ь п е р е г л я н у т и стиль

роботи. А д ж е і р а н і ш е з І в а н о - Ф р а н к і в с ь к а , Львова і Києва навідувалися гастролери. Та виступи їхні, правду к а ж у ч и , не залишали сліду в душах. Чому? А т о м у щ о часто м о г л и і стару п р о г р а м у показати, і виступити сяк-так: мовляв, периферія... У м о в и , в яких п р о х о д и л и к о н ц е р т и , т е ж не приваблювали ані артистів, ані відвідувачів. Інша р і ч тепер. Х т о б не прийняв запрошення працівників л і с о к о м б і н а т у , відзначає їх щирість, зацікавленість, обізнаність на к р а щ и х зразках р а д я н с ь к о г о і п р о г р е сивного з а р у б і ж н о г о мистецтва. К у л ь т о р г а н і з а т о р и Палацу перед п р и ї з д о м гостей п о д а ю т ь з е м л я к а м їхні «візитні картки». А ф і ш а д о к л а д н о розповідає п р о виконавців, знайомить з р е п е р т у а р о м . Хоч які б а ж а н і в селі професіональні м и т ц і , п р о т е не вони визначають творчу л і н і ю к о м п л е к с у , а с а м о д і я л ь н і таланти. їх б л и з ь к о 400 — танцюристів, співаків, м у з и к а н тів, д р а м г у р т к і в ц і в . І потяг на аматорську сцену має т е н д е н ц і ю д о д а л ь ш о г о збільшення. К і н о л е к т о р і ї , в е ч о р и «Моє життя біля рояля», « М а е с т р о м у з и к и » , «З п і с н е ю — в життя» — то лиш о к р е м і р я д к и з афіші с а м о д і я л ь н и х митців. А вона, афіша, щ о м і с я ц я оновлюється, б о її творці т р и м а ю т ь р у к у на пульсі ж и т т я . П р о в о д ж а є с е л о на д і й с н у с л у ж б у в а р м і ю своїх синів — і на сцені с п е ц і а л ь н о підготовлена п р о г р а м а . П о в е р н у л и с я д о д о м у після пологів м о л о д і матері — на них чекає Палац, д е ж і н к и з а й м у т ь почесні місця, стануть у ч а с н и ц я м и урочистої реєстрації новонароджених. О д н е слово, к у л ь т а р м і й ц я м т у р б о т вистачає. Треба а г і т а ц і й н о - х у д о ж н ю б р и г а д у вирядити д о сусідів і с а м и м у них д о с в і д у запозичити. С к а ж і м о , в к о л г о с п і «Маяк» із села П і д г і р ' я . М і ж іншим, отой обласний с е м і н а р , щ о зібрав вдячних слухачів під д а х о м Палацу к у л ь т у р и у Д з в и н я ч і , г о с п о д а р і й задумали на дві частини. С п е р ш у показали, ч и м в о л о д і ю т ь самі, відповіли на запитання, а п о т і м р у ш и л и автобусами д о П і д г і р ' я . ...Тієї н е д і л і л ю д и квапились на стадіон. У П і д г і р ' ї чекали ц ь о г о дня. Ц ь о г о свята, п і д г о т о в л е н о г о за спеціальним сценарієм працівниками КСК. Громадою вирішили: буде воно т е а т р а л і з о в а н и м , з д и н а м і ч н о ю , н а с и ч е н о ю п р о г р а м о ю . Танці, пісні, масові виступи к у л ь т а р м і й ц і в , ф і з к у л ь турників, спортсменів. Ось на ф у т б о л ь н о м у полі ш и к у ю т ь с я ш е р е н г и кращих т р у д і в н и к і в к о л г о с п у , з р е п р о д у к т о р і в линуть щ и р і слова про рідне село: К у д и б не йшов, не забував п р о тебе, М е н е ти к л и ч е ш к р і з ь усі літа, Бо не знайти ніде т а к о г о неба, І б і л ь ш ніде не пахнуть так жита... Г е р о я м и д н я були не тільки ті, хто стояв п е р е д з е м л я к а м и п о с е р е д стадіону. З п о ш а н о ю згадали й звитяжців, які віддали ж и т т я за встановлення Радянської влади, хто передає т р у д о в у естафету наступним п о к о л і н ням. С е р е д почесних гостей і д о я р к а М а р і я Йосипівна К а н ю к , ланкова М а р і я Іванівна Новицька, бригадири рільників Роман Іванович К и ц м е й , Іван М и х а й л о в и ч Багрій, п о м і ч н и к б р и г а д и р а т р а к т о р н о ї б р и г а д и М и к о л а Іванович Д е м ' я н ю к , в о д і й Степан Васильович О л е к с и н . Ревні, с к р о м н і , чесні л ю д и , гордість села. Вслухаючись у вітання, М. Й. К а н ю к на знак з г о д и л а г і д н о кивала г о л о в о ю , думала: «Як гарно, щ о й діти не з б о ч и л и з р о д и н н о ї с т е ж к и . Старший, В о л о д и м и р , — в е т е р и н а р н и й ф е л ь д ш е р у к о л г о с п і . М о л о д ш и й , М и р о н , закінчив сільськ о г о с п о д а р с ь к и й інститут, повернувся у г о с п о д а р с т в о . Д о ч к а Л ю с я , у ч е н и ц я д е с я т о г о класу, щ о р а з бігає після у р о к і в д о м а м и на ф е р м у , прагне хоч чимсь д о п о м о г т и . І сама, м о ж л и в о , д о я р к о ю буде. П р о яку ж то т р у д о в у д и н а с т і ю К а н ю к і в згадує гучномовець? Н е в ж е п р о нас?..» І, напевно, від і м е н і всіх, хто уславив ц ю з е м л ю р я с н и м и у р о ж а я м и , щ е д р і с т ю р у к своїх, д о б р о б у т о м н а р о д н и м , підняли над с т а д і о н о м ч е р в о н е з н а м е н о ветеран війни і праці Степан Васильович О л е к с и н , кавалер о р д е н а Л е н і н а і двох о р д е н і в Т р у д о в о г о Ч е р в о н о г о П р а п о р а ланкова М а р і я Іванівна Новицька, м о л о д и й м е х а н і з а т о р Ярослав 5'

Мандзюк, керівник комсомольсько-молодіжної ланки І р и н а Л и с к о , к о л г о с п н и к Тарас Парфан. П е р е д п о ч а т к о м свята голова в и к о н к о м у сільської Ради Ірина Федорівна Кіндрат розповіла: — У Підгір'ї майже кожен рільник, механізатор, тваринник б е р е участь у х у д о ж н і й самодіяльності або займається с п о р т о м . І ті, хто дістав право підняти з н а м е н о над святковим с т а д і о н о м , н е м о в у о с о б л ю в а л и потяг присутніх д о активного, з м і с т о в н о г о в і д п о ч и н к у . Д о р е ч і , два аматорських к о л е к т и в и м а ю т ь звання народних, д і ю т ь п'ять с е к ц і й д и т я ч о ї с п о р т и в н о ї ш к о л и , а футбольна к о м а н д а «Маяк» — о д н а з к р а щ и х в області с е р е д сільських спортивних колективів. К у л ь т у р н о - с п о р т и в н и й к о м п л е к с у П і д г і р ' ї діє п о р і в н я н о недавно. Щ е й р о к у н е м и н у л о після й о г о створення, але в ж е набув п о п у л я р н о с т і . С е к р е т а р партійної організації к о л г о с п у Т. Басараб з а у в а ж у є : — Біля к е р м а н а ш о г о к о м п л е к с у стоять десятки активістів. Вони з а в ж д и у вирі ж и т т я . Ви зустрінете їх і в полі біля м е х а н і з а т о р і в , і на ф е р м і к о л о д о я р о к , і на сцені к л у б у під час к о н ц е р т у . З таких, як оті п е р е д о в и к и , щ о стоять п о с е р е д ф у т б о л ь н о г о поля, і ф о р м у в а л и гуртки, осередки. С е к р е т а р к о л г о с п н о ї п а р т о р г а н і з а ц і ї наводить п р о м о висті факти: д о з о л о т о г о вересня 1939 р о к у П і д г і р ' я було н е п и с ь м е н н и м , тут навіть газет не передплачували. А нині понад 500 ж и т е л і в ц ь о г о п р и к а р п а т с ь к о г о села з д о б у л и с е р е д н ю освіту, м а й ж е к о ж е н п'ятий із них — вищу. ...Стадіон то знов і знов вибухав о п л е с к а м и , то, затамувавши подих, стежив за б а р в и с т и м и картинами, к о т р і виникали на й о г о полі. І здавалося, щ о над н и м пливе п р о з о р а веселка. Відчувався і головний л е й т м о т и в театрал і з о в а н о г о в и д о в и щ а : у ц е н т р і й о г о на повен зріст височіла л ю д и н а . По заслузі і честь! Спортивна програма теж вдалася: легкоатлетична естафета, веселі старти д і т е й і д о р о с л и х , т у р н і р волейболістів. І в усіх п о є д и н к а х м і г взяти участь к о ж е н , хто забажає. А с п р а в ж н ь о ю о к р а с о ю параду сильних, спритних, д у ж и х був п о к а з о в и й виступ к і н н о т н и к і в з радгоспу « Б о г о р о д ч а н с ь к и й » . Вони приїхали на чолі з т р е н е р а м и — м а й с т р а м и с п о р т у Павлом Х о м ' я к о м і Р о м а н о м Б і л и к о м . Д л я ї х н ь о г о виступу на с у с і д н і й із с т а д і о н о м арені с п е ц і а л ь н о підготували к о н к у р н е поле, с м у г у п е р е ш к о д . С п о р т с м е н и з Б о г о р о д ч а н показували все, на щ о здатні. К е р і в н и к и к о л г о с п у в и р і ш и л и : і в П і д г і р ' ї варто створити к і н н о - с п о р т и в н у ш к о л у чи попервах с е к ц і ю . Після свята я р о з м о в л я в із с е к р е т а р е м Б о г о р о д ч а н с ь к о г о р а й к о м у партії М . М . Д е р е в ' я н к о м .

— Н о в о г о в к у л ь т у р н о - с п о р т и в н і й р о б о т і на селі багато. З м і н и ці істотні. Районний к о м і т е т посилив увагу д о діяльності культосвітніх, ф і з к у л ь т у р н о - с п о р т и в н и х закладів. Р і з н о м а н і т н і г у р т к и , к л у б и за і н т е р е с а м и , об'єднання ф о т о - і к і н о л ю б и т е л і в , обладнання спеціальних залів для свят, г р о м а д с ь к и х о б р я д і в , виставок, і г о р увійшли в повсякд е н н у п р а к т и к у , вносять ж и в и й с т р у м і н ь в о р г а н і з а ц і ю в і д п о ч и н к у населення.

— У р а й о н і з м і ц н і л а матеріально-технічна база закладів к у л ь т у р и і с п о р т у . Як вони використовуються?

— Раніше й б у д и н к и к у л ь т у р и , і с т а д і о н и , — веде далі М и р о н М и к о л а й о в и ч , — д а л е к о не п о в н о ю м і р о ю с л у ж и л и л ю д я м . Тепер і тут м а є м о з р у ш е н н я . Робота цих закладів постійно спрямовується партійними організаціями, виконк о м а м и сільських Рад. Щ о в е ч о р а , а поготів у вихідні, м о ж н а з у с т р і т и с я з с а м о д і я л ь н и м и артистами, побувати на к о н ц е р т і п р о ф е с і о н а л ь н и х м и т ц і в , стати глядачами або у ч а с н и к а м и с п о р т и в н и х т у р н і р і в . О д н е слово, ц і к а в і ш и м , з м і с т о в н і ш и м стало ж и т т я на селі. Д о тих К С К , які д і ю т ь у районі, н е щ о д а в н о приєдналися й інші к о м п л е к с и в Молодкові, Кривці.

19

Л. Івано-Франківська

область.

ГАЛИНСЬКИЙ.

1896 РІК Петербурзький оСоюз боротьби за визволення робітничого класу» випускає прокламацію, в якій читаємо: «Все багатство світу створено нашими руками, добуто нашим потом і кров'ю...».

1899 РІК Арештовано Московський комітет РСДРП. Серед 28 в'язнів — М. І. Ульянова і А. В. Луначарський.

1900 РІК Багатотисячна політична демонстрація у Харкові. Стійкий опір військам і поліції. В. І. Ленін присвячує цій події брошуру оТравневі дні у Харкові».

•

Центр світового революційного Руху переміщуеться в Росію.

1901 РІК Виступ робітників Обуховського заводу в Петербурзі. Барикадні бо ї з військами.

1902 РІК Ось як зверталась першот равнева листівка до жінок: *Ідіть разом з вашими братами, батьками, чоловіками святкувати єдине робоче свято 1 Травня. Геть царських ганьбителів робітничої честі. Хай живе вільна російська жінка!»

ОТРДВНЯ Благоговійно прилиньмо душами до предтеч імущі і реакційні класи всіх країн, які об'сдналис исту своїх експлуататорських лриві, нашого незборимого вчення. Вони були пери Боротьбу " почато, червоний прапор І барикадах духу новітньої Історії, в горнилі битви, що невзабарі багряною повінню виплеснеться на всі І перемогу забезпечено. Вперед!». континенти. І то буде повінь, змітаюча зло, очиПроникнімось тим гаслом. Гаслом-спалаН щаюча людство від з і я г Ч е р е з три роки після Начольмося провісницьким, мовби ве се л ко в< гріаиоію Пранів Да^іГ ІІІтдтдт його набатний гук струменіючим із документів XXVII з ' ї з д у * К П К докотився до МПценосно ницої Європи — Міжнародвкарбованим ще у 1904 році в ленінський листок ний соціалістичний робітничий конгрес у Парижі прокламацію «Перше травня»: «...Робітники асі у х м я к к рішення про святкування Першого травня. тісніше об'єднуються в соціалістичні партії, ч Н прихильників соціалістичних партій піднімається £ Вирус, здавалось, навіки придушений пазурами мільйонів, І вони крок за кроком неухильно П І І британського лева Лондон. Робітники газових підваються до цілковитої перемоги над класом кап] приємств і столичних доків виступають за створення лістів-експлуататорів... Нема такої сили на землі,! масових тред-юніонів, встановлення восьмигодиннозломила б мільйони робітників, які стають все білі го робочого дня. За десять літ до початку XX свідомими, все більше об'єднаними і організов століття — ери Великого Жовтня — на мітингу в ми». Гайд-парку, який завершився демонстрацією, був присутній Фрідріх Енгельс. Біллю і гнівом на Так твердо і владно підхопив Е н г е л ь с о в е г Н скрижалях Часу написано тут промови, що з ними «Вперед!» і поніс далі в наше нинішнє, нашу ма^ВуІ виступили видатні діячі міжнародного робітничог злодимир Ілліч. ^^^Н^В руху Е. Маркс-Евелінг, Е. Евелінг, пГЛафарг і наш І І чи не символічно, що саме за підписом І|іі||і СПІВВІТЧИЗНИК, представник російської революційної Комітетів Більшості і редакції газети « р т Й М еміграції С. Кравчинський (Степняк). В. І. Ленін у квітні 1905 року видає в Женеві окремо* листівкою свою прокламацію «Перше ЛйМММ^р! Ось що писав з цього приводу Ф. Енгельс в газеті в ній вулканно пломеніє: «...Петербурзькі робітник «Травневе свято пролетаріату уже проголосили в знаменний діиіа» тільки завдяки своєму загальсвобода або смерть! Робітники асісї Росії, м ному характерові, який зробив його першою повторимо цей вели кий Дойда ї й ; міжнародною робітничого класу. Воно дало також можливість констатувати надзвичайно відрад- | спинимось ні перед якими жертвами, ми підемі І через повстання до свободи, через свободу д ні успіхи руху в окремих країнах». лунізму!». І далі, агаду« найближчий соратник К. И ...І ми прийшли! Вибороли! Утвердились! Бо іщ навколо семи трибун — «густі, неосяжні юрби, які тоді, коли багатьох-багатьох із нас не було на земл проходять з музикою і прапорами, понад сто тисяч в одній з трьох промов на Красній площі 1 Травн чоловік у колонах, до яких приєдналось майже 1919 року, зоріючи в днину прийдешню, мови стільки ж тих, що прийшли поодинці; скрізь Вождь: «Внуки наші, як диковинку розглядатимут одностайність, запал і разом з тим цілковитий документи й пам'ятки епохи капіталістичного ладу порядок і організованість». З трудом зможуть вони уявити собі, як це могла бут Із орлинозорістю всесвітнього генія перегодя три в приватних руках торгівля предметами перше роки Ф. Енгельс у замітці «Чеським товаришам до потреби, як могли належати фабрики і завод першого травня» пророче зазначає, що «робітничий окремим особам, як могла одна людина експлуату клас по самій своїй природі інтернаціональний, вати другу, як могли існувати люди, що не займалис він знову доведе це в наступаючий день Першого працею. Досі, як про казку, говорили про те, щ травня». побачать діти наші, але тепер, товариші, ви ясн бачите, що закладена нами будова соціалістичног Невдовзі Ф. Енгельс на прохання визначного діяча суспільства — не утопія. Ще завзятіше споруджуві іспанського робітничого і соціалістичного руху тимуть цю будову наші діти». П. Інглесіаса пише привітання «Іспанським робітникам до Першого травня 1893 року», де весняногромо Іменем Леніна, заповітами Леніна, волею звучить: «1 травня знамену с собою ясну і чітку Леніна ми, діти його, в першотравневих колона ситуацію — два різко відмінні і протилежні один демонструємо всенародний порив іти і дійти — д одному табори: на одному боці — міжнародний Комунізму! пролетаріат, який іде до перемоги під червоним О . ЯВОРЕНКС прапором загального визволення, а на другому —

20

1905 РІК 177 міст і промислових пунктів Росії під ленінським гаслом *Геть царський уряд!» відзначали свято вільного труда.

1908 РІК З прокламації РСДРП(б): «Товариші! Багато пишних свят знає і шанує старий буржуазний світ... Але не знає і не може знати старий світ нічого подібного пролетарському святу 1 Травня».

1912 РІК У демонстрації в Петербурзі взяли участь 165 000, в Москві

200 000,

загалом в Росії під знаменами соціалдемократії зібралось понад 1 000 000 чоловік.

1917 РІК Вперше трудящі Росії вийшли на демонстрацію, розірвавши кайдани самодержавства. Попереду був останній, вирішальний штурм капіталу. Була омріяна поколіннямі зоря Великого Жовтня!

На фото: пам'ятник В. І. Леніну в Кіровограді.

Вячеслав Тихонов. Л и б о н ь , о д н е це і м ' я в и к л и к а є в уяві с я й н у г а л е р е ю к і н о г е р о ї в , яких (хто з нас в т і м не п е р е к о н а н и й ? ) м і г з і г р а т и т і л ь к и він і ніхто інший. М а й ж е т р и д ц я т ь літ т о м у глядачів п о л о н и в о б р а з с і л ь с ь к о г о х л о л ц я т р а к т о р и с т а М а т в і я у ф і л ь м і «Справа б у л а в П е н ь к о в і » — б е н т е ж н о г о , п р о т е с т у ю ч о г о п р о т и б у д е н н о с т і й м і щ а н с ь к о г о с к н і н н я . М и схвильовано с п о с т е р і г а л и за с т а н о в л е н н я м р е в о л ю ц і о н е р а , с м і л и в о г о п і д п і л ь н и к а Паніна в к а р т и н і « М і ч м а н Панін». Зачарував нас сильний і п р и с т р а с н и й О л е к с і й в «Оптимістичній трагедії». Н і к о г о не з а л и ш и л и б а й д у ж и м и т и х о н о в с ь к е і н т е р п р е т а ц і я о б р а з у к н я з я А н д р і я В о л к о н с ь к о г о з «Війни і м и р у » , р о з к р и т т я багатства й о г о внутр і ш н ь о г о світу і д и в и н н о г о к о х а н н я д о Наташі Р о с т о в о ї . А м у ж н ь о г о й в о л ь о в о г о Ш т і р л і ц а , він ж е р а д я н с ь к и й р о з в і д н и к п о л к о в н и к Ісаєв, з « С і м н а д ц я т и м и т т є в о с т е й весни» п о л ю б и л а вся к р а ї н а . Щовечора з н е т е р п і н н я м і н а п р у ж е н н я м м и чекали б і л я б л а к и т н о г о е к р а н а нових п р и г о д г е р о я , з а х о п л ю в а л и с ь й о г о в и т р и м к о ю і в о л е ю . З в о р у ш и л и чесність, непідкупність відомого західного журналіста Петера Лоссера в кінострічці « Є в р о п е й с ь к а історія»... Складні долі г л и б о к о осмислив, с е р ц е м відчув, п е р е ж и в Актор і т а ї н с т в о м п е р е в т і л е н н я с п о н у к а в нас п о в і р и т и в реальність таких яскравих, г р а н и ч н о і н д и в і д у а л і з о в а н и х о с о б и с т о с т е й . Т и х о н о в с ь к і п е р с о н а ж і стали н а ш и м и д р у з я м и , ба навіть к у м и р а м и . Водночас в о н и не с у п е р м е н и , а п р о с т о (яка н е п р о с т а п р о с т о т а ! ) л ю д и — з п р и т а м а н н и м и ї м р а д о щ а м и й п е ч а л я м и , с и л о ю і с л а б к і с т ю . І від ц ь о г о такі н а м б л и з ь к і й б а ж а н і .

М и т е ц ь с т в о р ю є х а р а к т е р и в р о з в и т к у , з м і н а х у їх п с и х о л о г і ї . Він н е б а г а т о с л і в н и й , с т р и м а н и й , але в и р а з н и й у жестах та м і м і ц і . З г а д а й м о геніальний н і м и й е п і з о д з у с т р і ч і в к а б а р е Ш т і р л і ц а з д р у ж и н о ю . Т р е б а б у л о н і ч и м не видати с е б е ф а ш и с т а м . Р о з в і д н и к м о в ч а в , т і л ь к и о ч і м ч а л и навстріч к о х а н і й , о б і й м а л и , цілували, с у м у в а л и , с т р а ж д а л и , п і д б а д ь о р ю в а л и , у с м і х а л и с ь , веліли т р и м а т и с ь і вистояти!.. С и л у впливу т и х о н о в с ь к о г о г е р о я відчув на с о б і к о ж е н , хто бачив ф і л ь м «Білий Б і м , ч о р н е вухо». П і д час й о г о п е р е г л я д у на віях д о р о с л и х і д і т е й б р и н і л и с л ь о з и . Ті « з а р ю м с а н і » д і в ч а т к а й х л о п ч а к и не в и р о с т у т ь б а й д у ж и м и , ч е р с т в и м и — а к т о р навчав їх с п і в п е р е ж и в а т и . В а г о м и й д о р о б о к м и т ц я . За 37 р о к і в він з і г р а в сотні з н а ч и м и х р о л е й . Вперше його, зовсім юного, помітили у «Молодій гвардії». Виробити творчий п о ч е р к д о п о м о г л и наші с л а в н о з в і с н і к і н о з і р к и і д о с в і д ч е н і р е ж и с е р и С. Г е р а с и м о в , С. Б о н д а р ч у к , С. Р о с т о ц ь к и й , Т. Л і о з н о в а . . . Багато дала р о б о т а в т р у п і Театру к і н о а к т о р а , з о к р е м а із с в о є р і д н и м і ч а р і в н и м а к т о р о м постановником Ерастом Гаріним. Т о р і к Г е р о й С о ц і а л і с т и ч н о ї П р а ц і н а р о д н и й артист СРСР В. Тихонов побував у Києві, виступив п е р е д с в о ї м и ш а н у в а л ь н и к а м и . М и т е ц ь п о л ю б л я є п р и ї ж д ж а т и на У к р а ї н у . Вона д а р у в а л а к р и л а д л я злету — тут р о з п о ч а л а с я його творча доля. ...Благородні риси, м у д р и й погляд, добра посмішка. Таким уявляєш його о б л и ч ч я , к о л и ч у є ш о д н е т і л ь к и і м ' я : Вячеслав Тихонов... Л. М А Й Б А .

На фото: меморіальна стіна, присвячена обороні Севастополя в 1941 — 1942 рр. (вгорі); монумент «Катюша» в Кіровограді (внизу); монумент на могилі Невідомого солдата в київському парку Вічної слави.

ВІДГОМІН ПЕРЕМОГИ ІМЕНІ КОБЗАРЯ

...Стоїть він на в е р ш и н і п а г о р б а п о с е р е д з е л е н о г о поля. Вранішнє с о н ц е о п р о м і н ю є ч е р в о н у з і р к у , щ о вінчає ч о т и р и г р а н н и к . К о м у обеліск? Чиїй п р о с т р е л е н і й с в и н ц е м долі складено шану? Мовчить м о н у м е н т . М о в вартовий на чатах. Б е р е ж е с п о к і й того, хто з а к р и в г а р я ч и м с е р ц е м шлях ч у ж о з е м н и м зайдам д о п ш е н и ч н о г о поля, с в я щ е н н о г о д о м у нашого. Як стих ж о р с т о к и й бій, поховали г е р о я м і с ц е в і жителі й у в і ч н и л и м і с ц е подвигу б а г р я н о ю з о р е ю . Немає у нас міста, села, де б хоч о д н а вулиця або площа, п і о н е р с ь к а д р у ж и н а чи к о л е к т и в п і д п р и є м с т в а не носили і м е н звитяжців. Ш у м л я т ь алеї, с к в е р и і п а р к и , закладені на відзначення в е л и к о г о п о д в и г у .

Виповнилося чверть віку з дня встановлення Державної премії Української PCP іменіТ. Г. Шевченка. В цьому зв'язку наш кореспондент Я. Чорногуз взяв інтерв'ю у вченого секретаря Комітету по Державних преміях Української PCP імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики, мистецтва і архітектури при Раді Міністри УРСР Д. М. ОЛЕКСАНДРЕНКА.

По всій з е м л і нашій постали м е м о р і а л и . Н е в г а с и м и й вогонь палає у чаші, щ о її в и с о к о піднесла над сивим Славутичем у Черкасах ж і н к а , яка у о с о б л ю є Батьківщину-матір. С в я щ е н н у клятву від і м е н і львів'ян — б о р о н и ти завоювання трудящих — дає витязь у ч е р в о н о з о р я ній касці. Т о р ж е с т в о м н е п о х и т н о ї в і р и в П е р е м о г у віє о д 1 2 - м е т р о в о ї б р о н з о в о ї ф і г у р и воїна, к о т р и й наче ось зараз п і д н і м е в атаку товаришів по з б р о ї в у р о ч и щ і Ш у м е й к о в е п і д Л о х в и ц е ю на Полтавщині. А п о ф е о з о м світлого д н я свободи постала стела в и з в о л и т е л я м міста К о р с у н я - Ш е в ч е н к і в с ь к о г о і сіл ц ь о г о району на Ч е р к а щ и н і від н і м е ц ь к о - ф а ш и с т с ь к и х з а г а р б н и к і в . А який величавий м е м о р і а л ь н и й к о м п л е к с « У к р а ї н с ь к и й д е р ж а в н и й м у з е й історії Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945 р р . » виріс на к и ї в с ь к и х к р у ч а х ! Н е о с я ж н е л ю д с ь к е м о р е на М а м а є в о м у к у р г а н і у Волгограді... Ось х л о п ч и к и й дівчатка у військовій ф о р м і несуть почесну варту біля м е м о р і а л у н о в о р о с і й с ь к и м десантникам... Д о л о н і м и м о в о л і с т и с к а ю т ь уявне р у к і в ' я гранати, коли о п и н я є ш с я на м і с ц і б о ю 28 панфіловців п і д Д у б о с є к о в о . . . Хочеться зайняти м і с ц е в лавах ленінградських о п о л ч е н ц і в , к о т р і відстояли м і с т о на Неві... Навіки запам'ятався е п і з о д , о ч е в и д ц е м я к о г о д о в е л о ся б у т и у ф о р т е ц і - г е р о ї Бресті. С е р е д багатьох р е л і к в і й тут є в і д о м а с к у л ь п т у р а «Спрага». З р а н е н и й воїн, с п и р а ю ч и с ь на автомат, повзе з к а с к о ю в р у ц і д о т а к о ї б л и з ь к о ї р і ч к и М у х о в к и . У підвалі р о з б и т о г о в а ж к и м и снарядами б у д и н к у — п о р а н е н і , діти, ж і н к и . Тм д о нестями хочеться пити. Та й є д и н о м у вцілілому «максимові» так п о т р і б н а вода. А л е к о ж е н клаптик землі п р о с т р і л ю є т ь с я н а с к р і з ь . Він, як і д е с я т к и інших відчайдушних, не дістався цілі... Того дня, як і з а в ж д и , м о н у м е н т б у в усипаний квітами. Н а в к р у г и стояли численні е к с к у р с а н т и . Раптом всі о б е р н у л и с я : к р у т е з н и й п і д й о м о д п і щ а н о г о берега, с п и р а ю ч и с ь на м и л и ц і і в а ж к о д и х а ю ч и , долав ч о л о в і к у в и г о р і л і й від часу г і м н а с т е р ц і . Ш к у т и л ь г а ю ч и , нарешті наблизився д о затиснутої в к а м ' я н и х р у к а х каски і з фляги почав лити в неї в о д у . П р и с у т н і не м о г л и втримати сліз...

— Дмитре Миколайовичу, як починалася історія цієї авторитетної нагороди!

— 20 травня 1961 р о к у Рада Міністрів УРСР прийняла постанову « П р о встановлення щорічних республіканських п р е м і й імені Т. Г. Ш е в ч е н к а » . Тоді ж були з а т в е р д ж е н і п о л о ж е н н я про п р е м і ю , з р а з к и почесних знаків і дипломів. Почав р о б о т у У р я д о в и й республіканський к о м і т е т по преміях. П е р ш е прис у д ж е н н я відбулося у 1962 р о ц і . Тоді, як відомо, лауреатами стали Павло Тичина, Олесь Гончар і Платон М а й б о р о д а . Ш е в ч е н к і в с ь к о ю п р е м і є ю вшановуються т а к о ж м и т ц і з братніх республік, які з р о б и л и вагомий внесок у розвиток української радянської культури. С к а ж і м о , п е р ш и м с е р е д російських письменників ї ї удостоєний М и к о л а Тихонов за п о п у л я р и з а ц і ю творів Тараса Ш е в ч е н к а та поетичні п е р е к л а д и з у к р а ї н с ь к о ї літератури.

— Які відбулися зміни!

— С п о ч а т к у п р е м і я присуджувалась за к р а щ і твори в галузі х у д о ж н ь о ї л і т е р а т у р и і мистецтва. А л е н е з а б а р о м «географія» ї ї лауреатів значно розширилась. 23 квітня 1969 р о к у постановою Ц К К о м п а р т і ї У к р а ї н и і Ради Міністрів УРСР було о б у м о в л е н о , що п р е м і ю виборюватимуть і а р х і т е к т о р и . К р і м того, на розгляд К о м і т е т у було п е р е д а н о р о б о т и з т е о р і ї та історії художньої літератури й архітектури. Збільшувалась кількість Шевченківських п р е м і й . Спочатку їх було три, потім — п'ять, а 1976 р о к у — вісім. Відтоді вдруге р о з ш и р и в с я профіль н а г о р о д и . ї ї стали присуджувати за кращі твори і в галузі ж у р н а л і с т и к и . Тоді ж К о м і т е т дістав свою нинішню назву. Постановою Ц К К о м п а р т і ї У к р а ї н и і Ради Міністрів УРСР 1982 р о к у було д о д а н о щ е одну п р е м і ю — «За к р а щ и й твір літератури і мистецтва для д і т е й та юнацтва». За двадцять п'ять років свого існування п р е м і я вручалася в і д о м и м д і я ч а м культури і к о л е к т и в а м нашої республіки. С е р е д них письменники, к р і м названих вище: А. М а л и ш к о , М . Бажан, І. Вільде, П. Панч, А . Головко, М . Стельмах, О . К о р н і й ч у к , П. Воронько, Б. О л і й н и к , П. З а г р е б е л ь н и й , Д . Павличко, І. Д р а ч , О . К о л о м і є ц ь , М . З а р у д н и й , Ю . М у ш к е т и к та ін.; х у д о ж н и к и : B. Касіян, М . Д е р е г у с , К. Т р о х и м е н к о , С. Ш и ш к о , Г. Якутович та ін.; к о м п о з и т о р и : С. Л ю д к е в и ч , А . Кос-Анатольський, О . Білаш, Георгій М а й б о р о д а ; діячі театру і кіно: Н. У ж в і й , Д . Гнатюк, М . К о н д р а т ю к , Д . П е т р и н е н к о , Є. М і р о ш н и ч е н к о , А . Роговцева, C. Бондарчук, М . М а щ е н к о ; колективи: Д е р ж а в н а з а с л у ж е н а а к а д е м і ч н а хорова капела УРСР « Д у м к а » , Черкаський д е р ж а в н и й з а с л у ж е н и й у к р а ї н с ь к и й н а р о д н и й хор, Д е р ж а в н а о р д е н а Трудового Ч е р в о н о г о П р а п о р а з а с л у ж е н а капела бандуристів та ін. Відрадно, щ о нинішнього року Д е р ж а в н а п р е м і я УРСР імені Т. Г. Ш е в ч е н к а п р и с у д ж е н а Л. Товстусі та Н. Бабенко — х у д о ж н и к а м ; Д . Є ф р е м о в і й , Г. Бондарець — к и л и м а р н и ц я м ; ф а р ф о р — м и т ц я м з Решетилівської ф а б р и к и х у д о ж н і х виробів імені Клари Ц е т к і н Полтавської області. Ч е р п а ю ч и натхнення з народних д ж е р е л , вони вміло використали і п р и м н о ж и л и народні традиції, піднесли сучасний у к р а ї н с ь к и й г о б е л е н до рівня класичних зразків. Н а г о р о д и удостоєні й п о д р у ж ж я Трегубових — х у д о ж н и ків ( ф а р ф о р ) , котрі ось у ж е т р и десятиліття, п р а ц ю ю ч и на К о р о с т е н с ь к о м у ф а р ф о р о в о м у заводі Ж и т о м и р щ и н и , дарують н а ш о м у народові з р а з к и в и с о к о х у д о ж н ь о г о к о ш т о в н о г о посуду.

Ми прагнемо миру. Нам п о т р і б н е б е з х м а р н е н е б о — як с о н ц е , як хліб, як вода... М и р о л ю б н і ініціативи Радянського С о ю з у р о з д і л я ю т ь усі чесні л ю д и планети. А б р о н з о в і ф і г у р и солдатів, танків, літаків, кораблів, б р о н е п о ї з д і в , які стоять на п'єдесталах, н а г а д у ю т ь п р о н е з б о р и м і с т ь духу і сили нашої, готовність д о п о д в и г у в і м ' я ж и т т я . Н а г а д у ю т ь не тільки д р у з я м н а ш и м , а й тим м а н і я к а м , к о т р и м мариться планета в а т о м н о м у в и х о р і . Ю.

КОВАЛЕНКО. ( Ф о т о автора).

Оскільки рік ювілейний, с к а ж у , щ о лауреатами Шевченківської п р е м і ї в ж е стали 327 митців.

21

б'бщ ®Э)течка Лев

СИНЕЛЬНИКОВ

ВІДПЛАТА Драма на одну дію Дійові особи: Р А Т У Ш Н А Галина Петрівна АНДРІЙ ЗІНИЧ Олексій Якович МАР'ЯНА Подвір'я біля старого, але добротного будинку. Паркан. Біля паркана стовп з колесом нагорі. Лавка. Входять АНДРІЙ І МАР'ЯНА. МАР'ЯНА. Поздоровляю, голубе, ти здав екзамен на п'ять з плюсом. Відмінно водиш машину! А Н Д Р І Й (посміхнувся). Та вже постарався. МАР'ЯНА. Так от, одружимось — віддам тобі ключі од цієї «Волги». А то, признатися, набридло щодня платити штраф. А Н Д Р І Й . Але ж талон у тебе без жодного проколу. МАР'ЯНА. Андрію Захаровичу! Та зверніть нарешті увагу на мою зовнішність. Ось тоді й зрозумієте, чому немає проколів. Ну, уявіть себе на місці автоінспектора. АНДРІЙ. Я й штрафу з вас не брав би. МАР'ЯНА. А я сама пропоную, щоб усе закінчилось офіційно. Інакше призначають побачення. А Н Д Р І Й . Бідолашний А н д р і й Захарович! І що тільки чекає на вас далі! МАР'ЯНА. Ревнуватимете? А Н Д Р І Й . До кожного постового міліціонера. О, горепашна моя доленько! (Пригортає Мар'яну, цілує). МАР'ЯНА. А що, коли твоя мама — у вікно? АНДРІЙ. Виключено. Сама бачиш — двері на замку. МАР'ЯНА. Та ще й на великому! АНДРІЙ. Раніше цього не було. Скільки себе пам'ятаю — люди не замикалися. МАР'ЯНА. А в ж е ж , кому захочеться лізти в таку темряву. А Н Д Р І Й . А для сусідів двері завжди були відчинені. Заходь, бери що треба. Так у ж е з давніх-давен повелось. МАР'ЯНА. З дав-ніх-да-вен... Це скільки років? Чи століть? А Н Д Р І Й . Не жартуй. Нашій Яблунівці — більше трьохсот. МАР'ЯНА. За якими даними? А Н Д Р І Й . Був у нас літописець. МАР'ЯНА. В такому сільці... два десятки хат... І раптом — свій Пимен. І я по його сувоях напишу диплом. Ото здивую професора! Відразу зелений світлофор — в аспірантуру! А Н Д Р І Й . На жаль, він з сім'єю виїхав місяць тому. З усіх жителів Яблунівки лишилася тільки мама. Всі хати, крім нашої, продано дачникам. МАР'ЯНА. Виходить, так: я купую останню хату. (Жартівливо). Роблюсь літописцем нової Яблунівки — дачної. І напишу кандидатську дисертацію: «Дачники. ї х звичаї і побут». З'явиться твоя мама, відрекомендуєш мене — привіз покупця. А Н Д Р І Й . А чи не краще одразу — привіз наречену? МАР'ЯНА. Ні в якому разі! Від нареченої вона не захоче брати гроші. Або продасть за безцінь. Але я цього не хочу. У діда цілком досить на книжці, нехай розщедриться. АНДРІЙ. Ну а потім, коли він про все дізнається? МАР'ЯНА. Пробачить, як завжди. Хоча, чесно кажучи, раніше у мене не було від нього таємниць. Ми разом обговорювали переваги й недоліки кожного з моїх залицяльників. І всім — завертай назад колеса. Цю неприємну місію брав на себе дід. На його думку, дорога онука гідна принца зі Знаком якості. А Н Д Р І Й (жартівливо). Ох, і боюсь я твого діда!

М А Р ' Я Н А . Тремти, тремти... Тільки, будь ласка, спробуй йому одразу сподобатись. А Н Д Р І Й . Вже постараюсь. М А Р ' Я Н А . Головне, ні в чому не заперечуй — він цього не любить. А коли їхатимемо назад, я заведу мову про живопис. Ти скажеш, що обожнюєш акварелі, і дід запросить тебе оглянути свою колекцію. Прийдеш ще раз і ще — милуватися оригіналами Врубеля і Волошина. Розсипатимеш діду компліменти: «Тільки великий знавець міг зібрати таку красу». І цим остаточно полониш його серце. Я хочу, щоб він сам сказав: «Зверни увагу на цього хлопця». А Н Д Р І Й . А якщо не скаже? М А Р ' Я Н А . То вже моя справа — зробити все так, щоб він обов'язково сказав ці слова. Хай потішить себе, немов сам обрав мені жениха. І якщо колись ми розлучимось... А Н Д Р І Й . Мар'яно! М А Р ' Я Н А . Мені буде кого звинувачувати* (Жартівливо голосить). І куди твої очі, дідусю, дивилися... Та ти ж прожив довге життя... Такий досвід... Чим він, негідник, причарував тебе? А Н Д Р І Й . А ти ще й неабияка актриса. (Пригортає її, цілує). МАР'ЯНА. А й справді, чому я й словом не прохопилася дідові про тебе? Виходить, справжня любов не припускає втручання. Навіть д у ж е - д у ж е близької людини... Знаєш, Андрію, останні роки ми й відпочивали разом з дідом, і мандрували вдвох. Тепер буде трійця... свята трійця... Я зроблю все, щоб між вами панували мир і злагода. А Н Д Р І Й . До речі, Мар'яно Іллівно, ви теж хвилюєтесь. М А Р ' Я Н А . Ше б пак! Зараз познайомлюся зі своєю майбутньою свекрухою... Виходить, вона нічого-нічого про мене?.. А Н Д Р І Й . Я тільки раз сказав: зустрів нарешті дівчину до серця. М А Р ' Я Н А . Ім'я назвав? А Н Д Р І Й . Марія... Марійка. М А Р ' Я Н А . А дід зове мене Яною. Так представлюсь... Ну, далі, далі. Певно, розпитувала про мою рідню? А Н Д Р І Й . Ні, мама таким не цікавиться. М А Р ' Я Н А . А я не можу втриматись від цікавості: яку свекруху подарувала мені доля? Добре було б з нею одразу поговорити віч-на-віч — так людина швидше розкривається. Входить РАТУШНА. А Н Д Р І Й . Здрастуй, мамо. Р А Т У Ш Н А . Здрастуй, Андрію. (До Мар'яни). Добридень. М А Р ' Я Н А (простягає їй руку). Яна. Р А Т У Ш Н А . Ратушна, Галина Петрівна. М А Р ' Я Н А . Як я розумію, господиня цього дому? Р А Т У Ш Н А . Вважайте, що так. МАР'ЯНА (до Андрія). Ви говорили, що десь у вас тут є джерело? А Н Д Р І Й . Хочете глянути? М А Р ' Я Н А . Ні-ні... Але із задоволенням поп'ю цілющої водиці. А Н Д Р І Й . Зараз. Р А Т У Ш Н А . Відерце візьми. А Н Д Р І Й . Добре, мамо. (Виходить). Р А Т У Ш Н А . З чого почнемо? Показати сарай? Чи зайдемо до хати? М А Р ' Я Н А . Сарай нас не цікавить — ми не будемо займатися

22

господарством. А дім оглянемо трохи пізніше — невдовзі має під'їхати мій дід... на електричці. РАТУШНА. До електрички далеко. МАР'ЯНА. Я привезу його зі станції. РАТУШНА. Це ваша «Волга»? МАР'ЯНА. Власна. Пауза. Хороше тут у вас... РАТУШНА. Нічого хорошого. МАР'ЯНА. Повітря свіже... лісове. РАТУШНА. Ліс далеко. МАР'ЯНА. Виходить, річкове. РАТУШНА. А річка — одна назва. Курам по коліна. МАР'ЯНА. Ну, тоді — польове. Це вже напевно. РАТУШНА. Які тут поля. Мертва земля — до самісінького лісу. МАР'ЯНА. Не розумію. Ви продаєте будинок? РАТУШНА. Ну, продаємо. МАР'ЯНА. А відповідаєте так, ніби хочете мене відпровадити. Пауза. РАТУШНА. Сім'я у вас велика? МАР'ЯНА. Д і д та я. РАТУШНА. А наша хата — п'ятикімнатка. Підлогу недавно перестелили, дах, піч переклали. МАР'ЯНА. За все це ми заплатимо. РАТУШНА. А якщо я запрошу нечувану ціну? МАР'ЯНА. Нас це не злякає. Р А Т У Ш Н А . І торгуватися не будете? МАР'ЯНА. Ні. Р А Т У Ш Н А (зле). Бач, мільйонери... МАР'ЯНА (з викликом). Нехай мільйонери! Так ви ж радіти повинні. Р А Т У Ш Н А (суворо). Ти, дівчино, мене не вчи — коли радіти, а коли горювати! МАР'ЯНА. А ви, будь ласка, голос на мене не підвищуйте! РАТУШНА махнула рукою, пішла до хати. Так... Оце повезло мені на свекруху, нічого не скажеш. Входить

АНДРІЯ.

АНДРІЙ (помітивши, що Мар'яна схвильована). Що з тобою, Марійко? МАР'ЯНА (різко). Не Марійка, а Мар'яна! А Н Д Р І Й . Що сталося? МАР'ЯНА. Не припала я твоїй матусеньці. АНДРІЙ. Так ви ж і п'яти хвилин не поговорили. МАР'ЯНА. За що накинулась на мене — не розумію. Все огудила, хоч тікай швидше. А Н Д Р І Й . Мар'яно... МАР'ЯНА. Та що ти завів: Марійко, Мар'яно... АНДРІЙ (розгублено). Ми розберемося. Зараз у всьому й розберемося. МАР'ЯНА. Розбирайтеся самі, тільки швидше. А тоді відвезеш мене до електрички. Сама поїхала б, так машину угроблю на цій дорозі. Не могли хоч бульдозером пройтися. АНДРІЙ. Не встигли. Електричку до нас пустили тільки цього року. МАР'ЯНА. Марна трата державних грошей. (Виходить з двору). А Н Д Р І Й . Мамо! З'являється РАТУШНА. Шо тут трапилось? Р А Т У Ш Н А . Нічого. А Н Д Р І Й . А чому вона хоче їхати? Р А Т У Ш Н А . Місцина, певне, не сподобалась. І хата д у ж е велика. АНДРІЙ. Мамо, будь ласка, не хитруй. Я знаю, ти можеш бути в'їдливою, і тоді люди тебе побоюються. Але ця дівчина... Яна... чим перед тобою завинила? РАТУШНА. Нічим. АНДРІЙ. Ну, договорюй. Р А Т У Ш Н А . А що договорювати... Що договорювати... (І раптом гірко заплакала). АНДРІЙ. Ти плачеш?! Твоїх сліз... Школи... Скільки себе пам'ятаю... Та що з тобою, мамо? РАТУШНА (крізь сльози). У цій хаті... народилась... Виросла... Чоловіка привела сюди... Дітей на ноги поставила... За пагорбом... на кладовищі... діди і прадіди спочивають... Може, мені легше все спалити, ніж віддати в ч у ж і руки. До самої смерті собі не прощу, що спекулянтське кодло буде по моїх кімнатах швендяти. АНДРІЙ. Звідки ти взяла, що вони спекулянти? РАТУШНА. Інші дачники, хати купляючи, не одну годину торгувалися. А було, й місяцями, навідуючись щонеділі. А ця — одразу: торгуватися не будемо.

А Н Д Р І Й . Не будуть, тому що не звикли. І зовсім вони не спекулянти. Яна закінчує університет. ї ї дідусь перейшов на пенсію з відповідальної роботи. Чесно працював, на старість вирішив придбати дачу. Що в цьому поганого? Р А Т У Ш Н А (витираючи сльози). А батько її чим займається? А Н Д Р І Й . Немає у неї батьків. Загинули в аварії. Р А Т У Ш Н А . Давно? А Н Д Р І Й . Яні було шість років. Р А Т У Ш Н А . Яна... Ім'я не наше. А Н Д Р І Й . Наше. Мар'яна. Це дід називає її Яною. Р А Т У Ш Н А . Він її виростив? А Н Д Р І Й . З бабусею. Вона три роки тому померла. Тепер вони з Яною удвох. Р А Т У Ш Н А . Такі подробиці... Звідки знаєш? А Н Д Р І Й . А д ж е був час поговорити — дві години сюди добиралися. Р А Т У Ш Н А (після паузи). Дожени Мар'яну, скажи, що ніякого зла я до неї не маю. Хоч якого покупця зустріла б непривітно. Не хочеться... Ох, як не хочеться відлітати зі свого гнізда! А Н Д Р І Й . Мамо! Зимою всі хати позабивають. Р А Т У Ш Н А . Гаразд. Як пообіцяла, так і зроблю. Клич оцю Яну-Мар'яну. А Н Д Р І Й . Та вона вже повертається. З'являється МАР'ЯНА. Р А Т У Ш Н А . Пробач, Мар'яно, помилилась я. Ти ж знаєш, є ще і в наш час дармоїди з великими кишенями, повними дурних грошей. А я ціну трудової копійки знаю. Тому терпіти не м о ж у таких людців. М А Р ' Я Н А . Ви зробили чесно... правду сказали... (До Андрія, розгублено). І ліс ледве видно... І річечка... схочеш — перескочиш... А найгірше — гола земля, на якій справді нічого не росте... Чому ви про це не згадали? Р А Т У Ш Н А (квапливо). Який садок за хатою — красень. Яблука там десяти сортів... груші запашні... сливи завбільшки з яйце... абрикоси прозорі... малина духмяна. Все доглянуте оцими руками. Якщо купите хату, я весною приїжджатиму, дерева пообрізаю, землю перекопаю. Що треба — посаджу, просапаю. Грошей не візьму, якщо дозволите інколи приїздити. М А Р ' Я Н А . Так ми одну з кімнат залишимо для вас. Р А Т У Ш Н А (зраділо). Тоді я й ціну збавлю — наполовину... Зараз прикину. М А Р ' Я Н А . Почекайте, нехай дід приїде. А Н Д Р І Й (поглянувши на годинника). Мабуть, пора за ним збиратися. М А Р ' Я Н А . Андрію Захаровичу, може, ви й привезли б діда? А ми тут поговоримо з Галиною Петрівною. А Н Д Р І Й . Якщо ви хочете... М А Р ' Я Н А . Так, так. Дід буде в останньому вагоні. Я вам у ж е говорила, як він зодягнений. Ось ключі. Водите ви, як я переконалась, чудово. А Н Д Р І Й . Та вже якось доставлю вашого дідуся цілим і здоровим. Р А Т У Ш Н А . Рушай, рушай. Андрій виходить. Ну, ось тепер побалакаємо. Що цікавить — запитуй, відповім без прикрас. МАР'ЯНА. Я не розумію: що змусило ваших предків поселитися тут? Ні річки справжньої, ні землі. Р А Т У Ш Н А . Але, зважте, райським місцем називали нашу Яблунівку! Щоправда, орної землі не було. Так ніколи наших селян хліборобами й не вважали — вони худобу розводили. М А Р ' Я Н А . На мертвій землі? Р А Т У Ш Н А . Не була ця земля мертвою. Замість струмка широка річка протікала. М А Р ' Я Н А . Річка?! Не м о ж у уявити. Р А Т У Ш Н А . Так, по ній навіть катер ходив! (Посміхнулась). Одного разу мене... семилітню... щука в воду потягла разом з вудочкою. Пудових сомів наші рибалки ловили. А розливалась ріднесенька — від нашого тину до самого лісу! Весною — справжнє море. А влітку, коли, бувало, ввійде в свої береги, такі трави на заплавних землях росли — вищі за мене. Худоби тут було бозна-скільки. А сіножать... Усім навколишнім колгоспам кормів вистачало, та ще й на продаж залишалось. М А Р ' Я Н А . Хто ж насмілився все це сплюндрувати? Р А Т У Ш Н А . Люди. Так-так... Уже по війні. (Після паузи). Річка раніше все петляла й петляла. То до лісу підбиралась, то біля нашого берега хвилею шепотіла... А вони її, немов дивізію солдат по команді «струнко»,— в одну лінію. Та ще канави попроривали та у верхів'ях болото осушили. М А Р ' Я Н А . Навіщо? Р А Т У Ш Н А . Закортіло на осушених землях овочі збирати. Мільйони пудів.

23

МАР'ЯНА. І такої біди наробили. А ж страшно! Р А Т У Ш Н А . Тобі, сторонній, страшно. А як же воно було мені всі ці роки? Здавалося, рідна дитина від сухот гине. Може, тому й злою стала, нетерпимою. МАР'ЯНА. їхати вам треба звідси, Галино Петрівно, якнайшвидше їхати. РАТУШНА. Виходить, від купівлі ти відмовляєшся? МАР'ЯНА. Чому ж... Нам з дідом, певно, тут буде непогано... Добрячий будинок... гарний сад... Дід доглядатиме — у нього вмілі руки. Ні, ні, від вашої допомоги ми теж не відмовимось, кімнату обов'язково виділимо. РАТУШНА. А може, д і д твій... Як його величати? МАР'ЯНА. Олексій Якович. РАТУШНА. Може, Олексій Якович не забажає, щоб у його хаті чужа людина жила? МАР'ЯНА. По-перше, я певна, що ви не будете для нас чужою — ми подружимось. А по-друге, дід завжди слухає мене. Р А Т У Ш Н А . Балує, виходить? МАР'ЯНА. Не без того, звичайно. Ось побачите, він вам одразу сподобається. Жарти любить, і сам не від того, щоб пожартувати. Скільки пам'ятаю, він завжди був у добрих стосунках і з підлеглими, і з начальством. Тому прожив життя без стресів, зберіг здоров'я, ясність розуму. И подосі ходить у басейн — літом і взимку. В теніс грає. Навіть у змаганнях бере участь, в найстаршій віковій групі. Р А Т У Ш Н А . Скільки йому? МАР'ЯНА. Шістдесят вісім. Р А Т У Ш Н А . А мені п'ятдесят вісім. І, як бачиш, теж не піддалась, коромислом не зігнулась, хоч селянська робота зморшки кладе на обличчя раніше. (Хитрувато). Це я до чого? Може, сподобаємось з Яковичем одне одному, що, коли зійдуться наші самотні стежини,— чого на світі не буває? (Сміється). МАР'ЯНА. А з вами, виявляється, легко. РАТУШНА. За це й поважають мене діти. МАР'ЯНА. Скільки ї х у вас? Р А Т У Ш Н А . Троє синів. І всі в люди вийшли. Ілля — токар найвищого розряду. Дмитро плани складає в якомусь тресті. Двоє діточок у нього. Живуть з сусідами разом. Хоче кооперативну побудувати, мене до себе кличе. МАР'ЯНА. Галино Петрівно... переїжджайте до Дмитра. А будинок не продавайте, якщо він вам такий дорогий. Та й сад, в якому ви любите працювати... Сімейство у вас велике, відпочиватимете тут з онуками. Р А Т У Ш Н А . Не можна так, не хочу в приймах жити. Повинна свою кімнату мати. А Дмитрові чотирикімнатну дозволяють, якщо я до нього переїду. Тільки довідку треба привезти, що хату продала. Та й без моїх грошей йому не обійтися. (Посміхнулась). Ось так, Яно-Мар'яно. МАР'ЯНА. Ну а про молодшого чому не кажете? Р А Т У Ш Н А (зітхнула). Андрій... він мав тут жити... зі мною. Такою була воля покійного — щоб один із синів залишився господарем у цій хаті. Тільки ти не думай, ніби старші брати визначили Андрієві бути селянином. Він сам... з дитячих років... до землі приріс. МАР'ЯНА. Та невже? РАТУШНА. Ось тобі моє материнське слово! Ще до армії вивчився на тракториста. Тут, у Яблунівці, працював, у колгоспному відділенні. Після армії мав сюди ж повернутися. Та от біда: за ті роки земля зубожіла, відділення закрили, і робити Андрієві стало нічого. А в ч у ж е село їхати чи до міста — однаково. У старшого брата спочатку жив, шофером працював. Тепер — у гуртожитку. Двадцять восьмий іде, а ще студент. Сухі землі водою оживлятиме. МАР'ЯНА. Ось він і поверне життя вашій річці. Р А Т У Ш Н А . Ні, Мар'яно, їй, бідолашній, у ж е нічим не зарадиш. Каже Андрій, сто років має минути, доки все стане на свої місця. МАР'ЯНА. Сто років — подумати тільки! Та цих людей... призвідців такої біди... треба шмагати на площі! Р А Т У Ш Н А . Еге ж... солоними батогами. (Важко зітхнула). МАР'ЯНА (намагаючись відвернути її увагу). Скажіть, Галино Петрівно, а чому це ваш Андрій засидівся в парубках? Сором'язливим я б його не назвала. Та й з виду нівроку. Певно ж, були у нього дівчата? РАТУШНА. Не питала. Не люблю в ч у ж і й душі копирсатися. Чекала, доки сам скаже. Дочекалась. Завелась у нього якась там Марійка. І, либонь, сильно приворожила — дружиною хоче взяти. Боюсь я, переживаю: а що коли дівчина виявиться злою та норовистою? Не зійдуться серцями. (Після паузи). А ти, красуне, чому досі незаміжня? МАР'ЯНА. Таємниця, Галино Петрівно. Поки що таємниця. РАТУШНА. Поки що... Як це зрозуміти?

М А Р ' Я Н А . Якщо цього літа житимемо разом... Буває так — ч у ж а людина раптом стає тобі близькою. Р А Т У Ш Н А . Спасибі за добре слово. Чути, як під'їхала машина. Приїхали наші. Входять ЗІНИЧ і АНДРІЙ. У Зінича легка, пружна хода. ЗІНИЧ (весело). Мир вашій оселі! Р А Т У Ш Н А (йому в тон). Ласкаво просимо. ЗІНИЧ. Хвалю вашого отрока, хвалю. Горбатою дорогою прокотив з таким вітерцем — мурашки по тілу. А Н Д Р І Й . Однак ви в дорозі д у ж е весело співали. М А Р ' Я Н А . Дідусь завжди так — чим йому страшніше, тим веселіша пісня. Коли мене минулого року оперували — гнійний апендицит,— діду дозволили чергувати першої ночі. Дивлюсь — в очах у нього страх і сум, а він до світанку наспівував мені «Легко на серце» і «Дам лиха закаблукам». Р А Т У Ш Н А . Такій людині, котра в біді не скисає, ціни немає. ЗІНИЧ. Люди добрі, годі возвеличувати мою особу, а то розтану від замилування. Господине... Знаєте, про що я зараз мрію? Молочка б чашечку. Ні, цілий кухоль. Та отакенний! Р А Т У Ш Н А . Теплого чи холодненького? ЗІНИЧ. Холодного, звичайно. Р А Т У Ш Н А . Андрію, мерщій у погріб. А Н Д Р І Й (жартівливо). Слухаю, товаришу головнокомандуючий! (Виходить). Р А Т У Ш Н А . І першою редисочкою пригощу. ЗІНИЧ. О-бож-ню-ю! Та ще й зі сметанкою. Р А Т У Ш Н А . А я к ж е . (Іде до хати). М А Р ' Я Н А . А ти, мій дорогий дідусю, виявляється, безцеремонний. Не знала, що за тобою таке водиться. ЗІНИЧ. Мимоволі станеш безцеремонним, якщо треба швидше спровадити оцих хитрих господарів. М А Р ' Я Н А . А навіщо спроваджувати? ЗІНИЧ. Щоб поговорити з тобою віч-на-віч. М А Р ' Я Н А . І чому хитрих? ЗІНИЧ. А ось чому... Запитую молодого господаря: де саме стоїть ї х будинок? Мовчить. В Яблунівці, та й годі. А Яблунівок в оцих районах — хоч греблю гати. І Верхніх, і Нижніх. Місця тут справді яблучні... Під'їздимо сюди, а він летить прямісінько у двір на третій швидкості. Але ж і я не ликом шитий, попросив зупинитися біля кручі. І що ж побачили мої очі? Нудна, безбарвна, доповім вам, картина. Біблійська пустеля з рівчаком посередині. От і хочуть обкрутити нас, щоб ми купили оцю кам'яницю. (В бік хати). Ні, чорти смугасті, цього не буде. М А Р ' Я Н А . Буде, дідусю, буде. ЗІНИЧ. Та ти виходила з двору? Дивилася? М А Р ' Я Н А . Краєвид справді непривабливий, але мене влаштовує будинок і хороший сад. ЗІНИЧ. Змилуйся! Та ти ж увесь час торочила: дача без річки — не дача. М А Р ' Я Н А . Передумала. ЗІНИЧ. А я, пробач, ні! Головна радість на відпочинку — прокинутися на світанку, пірнути в холодну водицю і плисти... плисти. А потім, після вечірньої зорі, знову... (З насолодою). На спині. М А Р ' Я Н А . Милуватимешся зірками під душем. ЗІНИЧ. Е ні, онученько. М А Р ' Я Н А . Саме так. А д ж е дача купується для мене. ЗІНИЧ. Але за мої гроші. М А Р ' Я Н А . Дідусю! Роблячи мені дорогі подарунки, ти ніколи не згадував про гроші. ЗІНИЧ. Пробач. М А Р ' Я Н А . Ось так. (Весело). І не будемо сьогодні сваритися. ЗІНИЧ. Постривай, постривай... Поглянь мені в очі. М А Р ' Я Н А . Будь ласка. ЗІНИЧ. Так і є. Бісики стрибають. Знову щось задумала, признайся? М А Р ' Я Н А . Признаюсь. ЗІНИЧ. Цікаво, що саме? М А Р ' Я Н А . Дізнаєшся свого часу. А зараз, прошу тебе, не засмучуй милих господарів. Вдай, наче тобі все тут подобається. ЗІНИЧ. Містифікація? Це ти можеш! М А Р ' Я Н А . Запитай у них про ціну. ЗІНИЧ. І торгуватимусь, як справжній купець. Я бачив, як це робиться на базарах у Середній Азії. Покупець і продавець посміхаються. Довго тиснуть руки... З хати виходить РАТУШНА з кухлями. Виходить і АНДРІЙ з глечиком молока. Господине, поставте, будь ласка, кухлі. Тепер подайте вашу руку. Посміхніться... Чудово... І назвіть ціну за ваш казковий маєток. Р А Т У Ш Н А (здивовано). Ось так... одразу? ЗІНИЧ. Отак, одразу.

24 I I

Пауза. М А Р ' Я Н А . Років тридцять тому... Звичайно, Галину Петрівну ти міг не впізнати — а д ж е вона тебе теж не впізнала. Правда, ти тільки недавно почав носити бороду... Але чому, впізнавши тебе, вона з таким страхом покинула нас? Зінич мовчить. Чому, д і д у ? Входять РАТУШНА і АНДРІЙ. Р А Т У Ш Н А (до Мар'яни). Скільки разів... уночі я чула цей голос... Про негідника співав. І ще страшніше — про сатану, котрий править балом. М А Р ' Я Н А . Теж улюблена дідова пісня. Р А Т У Ш Н А (підійшла до Зінича). За землю нашу... в муках помираючу... За річку нашу, сухотницю... За лелек, які щовесни прилітають, кружляють, курличуть жалібно... І відлітають далі... Будь проклятий, сатано! (Повертається до хати). Довга пауза. М А Р ' Я Н А (схвильовано). Помираючу... Сухотницю... КриРАТУШНА. Гаразд, розжалобив. Ще сто тисяч скидаю. І на чать жалібно... (До Зінича). Чому вона тебе звинувачує в оцих цьому ставлю дубову крапку. бідах? ЗІНИЧ. От що, ханум. Немає більше сил моїх торгуватися Зінич мовчить. з тобою. Ходімо, баранчика з а р і ж у , шашлик поїмо, кумисом Ти не повинен... не маєш права мовчати! зап'ємо. Знову поїмо і знову зап'ємо. І до тих пір будемо їсти ЗІНИЧ. Ходімо звідси. й пити, доки не пом'якшає твоє серце. А тоді ще трішки набавлю. М А Р ' Я Н А . Хочеш розповісти без свідків? Згодна, моя найдорожча? А Н Д Р І Й . Звичайно, так легше вигадати якусь нісенітницю. Р А Т У Ш Н А . По руках, джигіте! М А Р ' Я Н А . З чого це ви взяли, нібито Олексію Яковичу треба Всі сміються. щось вигадувати?! Якщо ви все знаєте — розповідайте, а ми ЗІНИЧ. Люблю веселе товариство! послухаємо. Так, діду? Ратушна бере у Андрія глечик з молоком, наливає в кухлі, подає Зінич мовчить. Мар'яні і Зіничу. (До Андрія). Ну, ми слухаємо вас. Так не піде. Прошу господарів теж наповнити келихи цією Андрій мовчить. чудовою рідиною. Та говоріть нарешті! Інакше я вирішу, що Галина Петрівна Мар'яна киває Андрію: виконуй. зводить з моїм дідом якісь рахунки. АНДРІЙ. Одну хвилинку. (Іде до хати й повертається з двома А Н Д Р І Й . Добре. (Після паузи). В оцій хаті... тоді дослідники склянками). Наливай, мамо. жили. (До Зінича). Чи правильно я кажу? ЗІНИЧ. Тепер повний порядок! (Підняв свій кухоль, заспіЗінич мовчить. вав). Налей полней бокалы. Кто врет, что мы, брат, пьяны? Мы (До Мар'яни). Мій батько, агроном, допомагав їм. Дружив. веселы только, ей-богу. Ну кто так бессовестно врет?» (П'є, Ворогами вони стали потім. (Поглянув на Зінича, який мовсмакуючи). чить,— раптом він продовжить). Мар'яна і Андрій роблять по декілька ковтків. Ратушна заніміЗінич мовчить. ла, не зводячи з нього очей. Дослідники закінчили роботу. Але приїхав керівник проекту На-со-ло-да! Повторимо! (Наливає собі, доливає Андрію і заявив, що інститут не виконує план по зрошуваних землях. й Мар'яні, докірливо махає пальцем Ратушній. Підняв кухля, І звелів узятися за висушення заплави. співає). «Выпьем, ей-богу, еще. Бетси, нам грогу стакан. ЗІНИЧ. Я не звелів, я запропонував. З'ясувати можливості... Последний в дорогу. Бездельник, кто с нами не пьет!». (Повторив А Н Д Р І Й . З'ясували! (До Мар'яни). Батько умовляв не робити густим басом). Без-дель-ник! цього, приводив стариків, які від дідів своїх мали наказ: не Ратушна упустила склянку. чіпати оці заплавні землі. Не допомогло. Тоді батько поїхав МАР'ЯНА (докірливо). Бачиш, налякав Галину Петрівну. (До у районні, обласні організації — нічого не вийшло. Вони теж Ратушної). Ви вже пробачте... виконували план і ховалися за рекомендації інституту. Ця Р А Т У Ш Н А (ледь чутно). У діда твого... на лівій руці... коли боротьба... Не зумів врятувати заплаву... Прискорила вона він ходить з засуканими рукавами... в шрам? смерть батька — він хворів на серце. МАР'ЯНА (здивовано). Звідки ви знаєте? (До Андрія). Це ЗІНИЧ. Все було не так просто. Ми зважували всі «за» в молодості на Олексія Яковича кинувся собака. і «проти»... РАТУШНА (відступає). Господи... Господи! (Повернулася А Н Д Р І Й . На яких вагах? І якими гирями примушували? і швидко пішла до хати). ЗІНИЧ. Я не примушував. МАР'ЯНА (до Зінича). Ти знайомий з Галиною Петрівною? А Н Д Р І Й . Ні, примушували! Пудовими! Замовкнути тих, хто ЗІНИЧ (подумавши). У мене чудова пам'ять на обличчя... Ні, мав сумніви. Це мені батько розповідав. ні... ЗІНИЧ. Він був злий на мене. І міг що завгодно наговорити. МАР'ЯНА. Звідки ж вона знає про шрам? А Н Д Р І Й . Перед смертю людина говорить тільки правду! ЗІНИЧ. Збагнути не м о ж у . Пауза. А Н Д Р І Й . Дивно все це. (Іде до хати). Ну скажіть, чому ви не вивчили як слід гідрологічні умови? ЗІНИЧ. Справді дивно. (Підходить ближче до хати). Стривай, Чому також не прислухались до думки старих людей? стривай... Здається, цю вигадливу різьбу на віконних наличниЗінич мовчить. ках я вже бачив. (Пригадує). Ну звичайно, бачив. І навіть змальовував. Мій начальник тоді будував дачу. Але ж це було... Вирішили, що розумніший за всіх. дай бог пам'яті... Це було років тридцять тому. (Оглядається). ЗІНИЧ. Неправда! Так-так, тепер впізнаю. На цьому стовпі з колесом тоді гніздиА Н Д Р І Й . Виходить, наганяли план на догоду начальству. За лись лелеки. Чорт забирай! Та ми ж вечеряли тут з друзями. винагородою для себе потяглися. Пригадую, як ці птахи злетіли, коли я заспівав. Тоді голос ЗІНИЧ. Молодий чоловіче! Я завжди на перше місце ставив у мене був куди сильніший. інтереси держави. А Н Д Р І Й . Але ж ви обікрали державу! Пауза. М А Р ' Я Н А . Андрію... МАР'ЯНА. Над чим ти задумався, діду? З І Н И Ч (до Мар'яни). Не помиляється той, хто нічого не ЗІНИЧ. Що? робить. Але, бачите, деякі молоді крикуни не помічають нічого МАР'ЯНА. Про що думаєш, питаю? хорошого, що було зроблено старшим поколінням. Зінич мовчить. А Н Д Р І Й . По-мі-ча-є-мо! Ми були на практиці в Ровенській Чому одразу не пізнав цей дім? Зрозуміло. Тебе збила області. Там на осушених полях... вони збирають багаті врожаї... з пантелику пустеля перед колишньою річкою. Там споруджено пам'ятник меліораторам. Екскаватор на ЗІНИЧ. Саме так. (Після паузи). Зроби мені, старому, ласку. МАР'ЯНА. Старому?! Ти ніколи не називав себе старим. п'єдесталі. Так от, студенти щодня приносили туди квіти. Ми написали в «Правду» : нехай такі пам'ятники зведуть повсюдно, ЗІНИЧ. Зроби ласку, давай покінчимо з цією грою. де люди оживили землю. З прізвищами творців. Але ми забули МАР'ЯНА. Я давно не бачила тебе таким схвильованим... написати: нехай там, де люди занапастили землю, теж збудують ЗІНИЧ. І поїдемо на станцію. пам'ятники. З прізвищами губителів. МАР'ЯНА. ...Зляканим навіть. М А Р ' Я Н А . Андрію! ЗІНИЧ. Ну благаю тебе! МАР'ЯНА, посміхаючись, кивнула їй. РАТУШНА (зрозумівши). Скільки коштує мій маєток казковий? Зараз скажу. (Міркує). Щоб не торгуватися — один мільйон. ЗІНИЧ (зі східним акцентом). Вай, вай, вай! Розорити хочеш мене, голубонько? Давай як на д у х у — п'ять тисяч. РАТУШНА (підіграваючи йому). П'ять?! Та ти що, голубе? Менше ніж за дев'ятсот тисяч я не згодна. ЗІНИЧ. Ох, ох, ох, горе моє, біда моя. Та де ж я візьму таку величезну, таку нечувану суму? Хіба я с х о ж и й на розбійника з великої дороги? Дев'ять тисяч дам. РАТУШНА. Вісімсот. ЗІНИЧ. П'ятнадцять тисяч. Р А Т У Ш Н А . Сімсот — і ні копійки менше. ЗІНИЧ. Ну поглянь на мене, будь ласка. (Зобразив сумне обличчя). Зглянься наді мною, будь ласка. Дюжина діток і сорок онуків — всіх треба прогодувати.

25

АНДРІЙ. Та зрозумій же, Мар'яно: багато наших бід — саме через таких людей. Для своєї власної вигоди вони підуть на все. Навіть знаючи: користі буде на короткий час. А що станеться через десятиліття, їм байдуже. Свої блага вони одержують відразу. А потім... Раптом пронесе. Або пробачать за давністю літ. Або працюватимуть на іншій посаді, житимуть в іншому місці. І сумління не мучить, що водоймища, побудовані в непридатному місці за їх проектами, перетворяться на солоні озера. Шо осушені землі, котрі не треба було осушувати, стануть мертвими землями. ЗІНИЧ. Дозвольте... АНДРІЙ. Що дозволити? Тридцять років тому ви весело пропонували Бетсі налити склянку грогу. Тоді лелеки сиділи на оцьому стовпі і слухали вас. А тепер, коли з вашої ласки вони забули сюди дорогу, ви також весело вимагаєте від Бетсі, щоб вона ще налила вам грогу. (До Мар'яни). Не можна так далі жити! Люди повинні знати... якщо їх ризиковані проекти колись обернуться бідою, вони сповна одержать від держави — по повному рахунку. Пробач. Я зробив тобі боляче. Але, жаліючи тебе, я не можу... і не буду мовчати. (Виходить). Довга пауза. ЗІНИЧ. Чому він звернувся до тебе на «ти»? Чому він ж а л і є тебе?.. Тобі погано? Сідай. (Садовить її на лавку). Злякалась? Не треба. Як бачиш, я спокійний. МАР'ЯНА. Неправда. Інакше б я пішла... я б втекла від тебе... Тоді, в лікарні... Ти сидів біля мого ліжка... і співав «Легко на сердце от песци веселой». А в очах у тебе був такий же острах. І така ж нудьга, як зараз. Але тоді все обійшлося. Сьогодні — ні. (З болем). Тепер ніколи не буде святої трійці. ЗІНИЧ. Це ти про що? Яка трійця? МАР'ЯНА. Ти... Я... Андрій... Зінич здивовано дивиться на неї. Пробач... Приховала... Я люблю Андрія... ЗІНИЧ (за жартом хоче приховати своє збентеження). Оце так визнання... Погожого недільного вечора... На чужому подвір'ї... МАР'ЯНА. Біля стовпа з голим колесом. ЗІНИЧ (після паузи). «Люблю його». І це що, взаємно? МАР'ЯНА. Андрій любить мене. ЗІНИЧ. Хто любить, той не завдає болю... своїй коханій. МАР'ЯНА. Осудити мого діда... Розумію, чого це йому коштувало! ЗІНИЧ. Саме так — осудити. З висоти своєї молодості. Сьогодні. А пожив би він в наш час... МАР'ЯНА. При пи ни! Ти ж сильна людина. А знижка на час... на обставини... на всілякі натиски... Цим захищаються боягузливі... шкурники. (Після паузи). Ти мені сказав недавно: «Хочу, щоб після моєї смерті ти жила в достатку. Зібрав для тебе чималу спадщину». (З болем). Так, добру спадщину ти залишаєш мені і своїм правнукам! Пауза. ЗІНИЧ. Уже вечоріє. Треба вибратися звідси до темряви. Дорога жахлива. МАР'ЯНА. Чому вона жахлива, знаєш? ЗІНИЧ. Чому? МАР'ЯНА. Галина Петрівна залишає Яблунівку останньою... Де ключі від машини? ЗІНИЧ. У мене. МАР'ЯНА. Ти сам поїдеш. ЗІНИЧ. Ясно... МАР'ЯНА. Тільки повільно, обережно. І на шосе, будь ласка, не жени. ЗІНИЧ. Ясно! МАР'ЯНА. Андрій проведе мене до останньої електрички... Або завтра... До першої... Я не запізнюсь до інституту. Пауза. Зрозумій, діду, я не можу зараз їхати з тобою. Я повинна лишитися тут. Іди. Прошу тебе, іди! Зінич повільно виходить старечою ходою. Лунає гудок автомобіля. Мар'яна не підводиться. Входить АНДРІЯ. Підійшов до Мар'яни. Сідай. Андрій сідає. І помовчимо. Гудки тривають. На ганок вийшла РАТУІІІНА. Дивиться на Мар'яну і А ндрія. Чутно, як від'їхала машина. АНДРІЙ. Чого ти мовчиш, мамо? РАТУШНА. Благаю... Благаю долю, щоб лелеки вас ніколи не покидали. Авторизований переклад з р о с і й с ь к о ї Вс. К О Л О М І Й Ц Я .

26

\ ~7

ПАМ'ЯТНИК П О Л К О В О Д Ц Ю З нагоди 240-ї річниці з дня н а р о д ж е н н я героя Вітчизняної війни 1812 р о к у М . І. Кутузова у місті Бродах Львівської області в і д к р и т о пам'ятний знак видатному ф е л ь д м а р ш а л у . Й о г о автори — львівські м и т ц і скульптор П. А. М а з у р і архіт е к т о р С. М . Соколов. Наполеонівські війни, які точилися в Європі на початку X I X століття, привели у Броди М . І. К у т у з о в а . М и х а й л о Іларіонович в п е р ш е побував тут у вересні 1805 р о к у , коли поспішав на чолі російської а р м і ї подати д о п о м о г у с о ю з н і й Австрії. Вдруге він відвідав місто в січні наступного р о к у і провів тут вісім днів. Листи, р а п о р т и , накази та інші д о к у м е н т и , написані п о л к о в о д ц е м у Бродах, експонуються в м і с ц е в о м у краєзнавчому м у з е ї . Д. Ч О Б І Т , відповідальний секретар правління Бродівської районної організації Українського товариства охорони п а м ' я т о к і с т о р і ї та к у л ь т у р и Львівської області.

l&SSSS: x-XlXvXx:

ШИШ

^шяшшгшят

' Ви нам писали...

А СОВІСТЬ ДЕ? «Дорога редакція журналу «Соціалістична культура»! Я, Коваленко Надія Андріївна, 33 роки пропрацювала без перерви на одному місці — завідуючою Ясногородською сільською бібліотекою Макарівського району Київської області, а в серпні минулого року вийшла на пенсію. Пішла — і все. Ніхто з колег і слова хорошого не сказав, навіть листівочкою за п'ять копійок не привітали, а про медаль «Ветеран праці» і мови нема. Моя бібліотека мала звання закладу відмінної роботи. Тут, як у школі передового досвіду з довідково-інформаційної роботи, неодноразово проводились районні семінари бібліотекарів. Майже щороку отримувала Почесні грамоти, виходила переможцем соціалістичного змагання. За цей час обиралась секретарем комсомольського осередку колгоспу імені Леніна, партійної організації тваринницької ферми. Тридцять років — беззмінний секретар виборчої дільниці, завідуюча агітпунктом, політінформатор, учасник художньої самодіяльності... У жовтні минулого року написала до районного відділу культури, запитала, чому моя подруга з Яблунівки одержала медаль «Ветеран праці», а я — ні. Відповіді не дочекалася. Скільки ж років і як треба працювати, щоб мати цю нагороду? Матеріально я забезпечена, буде здоров'я — працюватиму в колгоспі. Але не стихає біль у серці: чому до мене поставились як до нероби?..». Лист схвилював усю р е д а к ц і ю . Читали і обурювались. Обурювались і знову читали. Про себе і вголос. Нечасто таке трапляється, але цього разу до відповідального с е к р е т а р я стояла черга. За в і д р я д ж е н н я м . І щ о б н е о д м і н н о Тхати сьогодні ж . Бо йдеться не просто про неувагу, байдужість, черствість... М а є м о випадок д р і м у ч о г о б ю р о к р а т и з м у , тупого чинушества, закостенілого хамства. Не біймось цих слів і понять. Не біймось мовити Тх адресно й б е з к о м п р о м і с н о . З а в ж д и , коли в тому є п о т р е б а . На таку позицію орієнтував усіх нас X X V I I партійний з ' ї з д . І народ о д глибини д у ш і вдячний йому за це! Втім... Я к щ о викладене у листі — правда. На місці виявилось: до останньої к о м и .

— Надію А н д р і ї в н у в селі поважають як працьовиту, добросовісну людину. К о м у ніст з т р и д ц я т и р і ч н и м с т а ж е м , вона сумлінно виконувала г р о м а д с ь к і д о р у ч е н н я і нині наша активна п о м і ч н и ц я — політінф о р м а т о р , р е д а к т о р стіннівки «Тваринн и к » , — розповідає голова в и к о н к о м у Ясногородської сільради М . П. Павленко. — Пам'ятаю, як на початку 50-х років нелегко було НадіТ А н д р і ї в н і , к о т р а тільки-но закінчила ш к о л у , працювати б і б л і о т е к а р е м і заочно вчитися, як, не рахуючись з особистим часом, вона д о п о м а г а л а у клубній роботі, організовувала відпочинок о д н о сельців. Н е й м о в і р н о , але факт: за тридцять три трудових роки Коваленко тільки чотири місяці перебувала на л і к а р н я н о м у — у зв'язку з н а р о д ж е н н я м двох дітей. Коли довідались, що виходить на пенсію, від

і м е н і в и к о н к о м у сільради оголосили подяку. Та хіба не заслужила вона більшого? Такі, як Надія А н д р і ї в н а , обов'язково повинні нагороджуватись м е д а л л ю «Ветеран п р а ц і » , — вважає М и к о л а Петрович. Тієї >й д у м к и читачі м і с ц е в о ї к н и г о з б і р н і , читацький стаж яких п е р е в и щ у є тридцять років, — тракторист . І. Н. М у х а , колгоспниця Н. С. К о м а ш е н к о , комбайнер І. І. М е л ь н и к та інші. Ч о м у навідліг, хрест-навхрест п е р е в а к сували те все чисте, б л а г о р о д н е , святе і світле завідуюча М а к а р і в с ь к и м р а й о н н и м відділом культури М . М . П у ш к а р ь о в а , д е р е к т о р Ц Б С Л. М . Зазулянська, голова профкому бібліотечних працівників Т. П. Панчик? А д ж е саме вони мали виходити з к л о п о т а н н я м про н а г о р о д ж е н н я . Справа їхньої честі — шанобливо провести колегу на з а с л у ж е н и й в і д п о ч и н о к , у тій чи іншій ф о р м і висловити своє ставлення до ї ї трудових заслуг. Ц е п о т р і б н о не лише п е н с і о н е р а м , а й т и м , хто тільки починає трудову діяльність: по т о м у , як віншують ветеранів, к о ж е н робить для себе висновок, з к и м і в якому колективі працюватиме. Чого завгодно, але такої причини п р и ї з ду к о р е с п о н д е н т а М . М . П у ш к а р ь о в а не чекала, вив'язувала я з и к о м вісімки: мовляв, о р г а н і з о в у є м о проводи ветераніввиробничників, а про своїх, з культосвітньої ниви, якось і підзабули... Листа Н. А . К о в а л е н к о не бачила — м о ж л и в о , лист загубився: саме в ж о в т н і райвідділ перебирався у нове п р и м і щ е н н я . П р а ц ю в а ла заявниця непогано. Чи клопотали про її н а г о р о д ж е н н я , не пам'ятає, к р а щ е запитати у д и р е к т о р а ЦБС. Р а з о м з Л. М . Зазулянською з н а х о д и м о у папці п о ж о в к л і папери за січень 1984 р о к у — клопотання про н а г о р о д ж е н н я двадцяти двох працівників м е д а л л ю «Ветеран п р а ц і » , й с е р е д них — Надії А н д р і ї в н и . Д о к у м е н т райвик о н к о м повернув на д о р о б к у , відтоді він і осів п о м і ж ц и р к у л я р а м и , к о п і я м и звітів і планів. Щ о п р а в д а , в архіві р а й в и к о н к о м у знайшлося щ е о д н е к л о п о т а н н я , підписане М . М . Пушкарьовою у березні минулого р о к у , тільки вже на вісім чоловік з тих двадцяти двох. П р о р е ш т у , в тому числі й Н. А. Коваленко... забули.

— Видно, н е д а р м а мовиться: як з о ч е й , так і з д у м к и , — сумно п о ж а р т у в а л а Надія А н д р і ї в н а , коли повідомив ї й результат перевірки. З р о з у м і в : казенна «чуйність» ї й не потрібна, а на інше не сподівається після публікації цього листа (на щ о , до р е ч і , не о д р а з у погодилась). Опікується лише за своїх п о д р у г - б і б л і о т е к а р і в з Мостища, Новосілок, О с и к о в о г о , Л и ш н і , Вільного, к о т р и м цього року виходити на пенсію, не в и к л ю ч е н о , т а к о ж н і к и м не п о м і ч е н и м и . Н а й п р е к р а с н і ш і слова і запевнення знецінюються після б ю р о к р а т и ч н и х вчинків, щ о підривають віру людини в справедливість, у г о р д і закони наших взаємин. Сподіваємось, « о б і т н и ц ю мовчання» райвідділу культури буде порушено, Н. А. К о в а л е н к о та ї ї к о л е г и - р о в е с н и ц і о д е р ж а т ь з а с л у ж е н і н а г о р о д и . А чи з р о б лять правильний висновок винуватці цієї г і р к о ї історії? Чи озветься совість їхня? І чи не належить « д о п о м о г т и » ї м усвідомити, щ о бездушність і черствість не тільки суперечать н о р м а м соціалістичного співж и т т я , а й вимагають н а л е ж н о г о п о к а р а н н я відповідним відповідальним товаришам з вищестоящих організацій? В. спеціальний Київська

кореспондент

область.

27

Джерела / ннижкові

ПАГОНИ РОЗВОЮ Ф о р м у в а н н я особистостей, які поєднують у собі соціалістичну ідейну переконаність, високу моральну чистоту, г л и б о к у свідомість, творчу активність, — одна з неодмінних умов успішного будівництва к о м у н і з м у . П и т а н н я м діяльності закладів, щ о виконують ці завдання, присвятив б р о шуру кандидат історичних наук М . Ф . К у ч е р н ю к 1 . У ній автор наголошує: об'єднання в К С К зусиль зацікавлених о р г а н і з а ц і й сприяє створенню дедалі к р а щ и х умов для задоволення постійно зростаючих духовних запитів радянських л ю д е й , п о л і п ш е н н ю ідейнополітичного виховання, о р г а н і з а ц і ї д о звілля і відпочинку, п і д в и щ е н н ю т р у д о вої та г р о м а д с ь к о ї активності населення. В праці показано роль і місце клубних закладів у системі культурно-спортивного к о м п л е к с у , наводяться приклади їх плідної р о б о т и в д а н о м у напрямі, аналізується діяльність координаційних рад у справі реалізації перспективних планів. Чільне місце належить тут централізованим б і б л і о т е ч н и м с и с т е м а м . Автор зазначає, щ о головне для них в умовах К С К — сприяння ф о р м у в а н н ю у співвітчизників марксистсько-ленінського світогляду, г а р м о н і й н о м у р о з в и т к у , забезпечення тісної єдності виховання з виконанням народногосподарських завдань. Висвітлено і досвід бібліотекарів республіки в сприянні з д і й с н е н н ю накреслень Продовольчої програми СРСР, е к о н о м і ч н і й освіті трудящих, п о ш и р е н н ю передових методів о р г а н і зації праці, з о к р е м а б р и г а д н о г о підряду. Значну увагу приділено роботі к н и г о з б і р е н ь по ідейно-політичному, а т е ї с т и ч н о м у , е с т е т и ч н о м у вихованню трудящих. Аналізуються заходи, які проводять м у з е ї . С е р е д них — тематичні вечори, вогники інтернаціональної дружби, зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, новаторами виробництва. Йдеться і про роль м у з е й н и х працівників у популяризації, проведенні нових радянських свят, обрядів, ритуалів. Чимало місця відведено показові творчості аматорських колективів, нагол о ш е н о на тому, щ о х у д о ж н я самодіяльність — чудовий засіб у р і з н о м а нітнення діяльності К С К . Цікава і змістовна б р о ш у р а стане к о р и с н и м п о с і б н и к о м - п о р а д н и к о м працівникам культури, л е к т о р а м , пропагандистам, к о м с о м о л ь с ь к о м у активу — всім, хто причетний до величної справи к о м у н і с т и ч н о г о виховання радянських людей. В. Ш К У Р А , кандидат історичних

наук.

МАКЛЯК,

«Соціалістичної культури».

'Кучернюк М. Культурно-спортивні комп л е к с и в д і ї . К . ( « З н а н н я » УРСР, 1985.

РОЗМАЇТТЯ. МАСОВІСТЬ. УСПІХ У містах і селах республіки, як і в усій країні, набирає ходи другий Всесоюзний фестиваль народної творчості, присвячений 70-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції. Н а й х а р а к т е р н і ш а о з н а к а цього фестивалю та, щ о він д е монструє все б а г а т о г р а н н е р о з м а ї т т я творчих інтересів і захоплень н а ш о г о сучасника, розкриває нові м о ж л и в о с т і поліпшення о р г а н і з а ц і ї змістовного дозвілля. У цьому п е р е к о н а л и с я численні кияни і гості міста, к о т р і завітали до к у л ь т у р н о г о комплексу Київського політехнічного інституту на свято відкриття огляду народних талантів. Того д н я сюди після виступів у своїх районах зібралися к р а щ і представники багатотисячної к о г о р т и столичних аматорів — вокальні, танцювальні, драматичні к о л е к т и в и , духові о р к е с т р и . Тут ж е показали свою майстерність н а р о д н і умільці, художники, спортсмени. У фойє клубу — виставки виробів майстрів п р и к л а д н о г о та образотворчого мистецтва, твори фотолюбителів. Велетенською с ц е н о ю просто неба стала площа навпроти к л у б у К П І . З п о т у ж н и х гучномовців линуть сучасні ритми — виступають В І А « Д ж е р е л а » і танцювальні ансамблі. Віддалік д е м о н с т р у ю т ь свою вправність юні с п о р т с м е н и з дитячо-юнацької школи олімпійського р е з е р в у , п о р я д — любителі техніки о б г о в о р ю ю т ь переваги різних м о д е л е й кросових мотоциклів, привезених с ю д и м і с ь к о ю а в т о ш к о л о ю Д Т С А А Ф . М а л е ч а і підлітки віддають перевагу с а м о д і я л ь н о м у театру ляльок, вікторинам. Літні л ю д и гуртуються біля садоводів. Всім б а ж а ю ч и м давали поради, ділилися с в о ї м з а х о п л е н н я м члени секції декоративного собаківництва, які організували на алеї парку оглядини чотириногих вихованців...

Член Всесоюзного, голова Республіканського оргкомітетів по проведенню фестивалю заступник Голови Ради Міністрів УРСР М. А. Орлик оглядає вироби народних умільців.

На сцені просто неба ансамбль танцю Київського політехнічного інституту.

шшяшш

Всіх і к о ж н о г о — від великого аматорського колективу до туриста, к о л е к ц і о н е р а , любителя-квітникаря — об'єднав фестивальний вогонь, духовно збагатив наше життя. Урочисте відкриття фестивалю відбулося в яскраво п р и к р а ш е ному клубі К П І , де зібралися представники громадськості міста, творчих спілок, робітники, студенти.

— О г л я д народних талантів покликаний активізувати творчі можливості трудящих, особливо м о л о д і і юнацтва, їх г р о м а д с ь к о політичну і трудову активність, сприяти е с т е т и ч н о м у вихованню наших сучасників,— зазначила член В с е с о ю з н о г о і голова Республіканського о р г к о м і т е т і в по п р о в е д е н н ю фестивалю заступник Голови Ради Міністрів УРСР М . А . О р л и к . — Н а й в а ж л и в і ш и м завданням фестивалю є ш и р о к е використання агітаційно-публіцистичних жанрів самодіяльної творчості для пропаганди історичних рішень X X V I I з ' ї з д у К П Р С , зміцнення т р у д о в о ї дисципліни, у т в е р д ж е н н я радянського способу життя, збагачення побуту і дозвілля т р у д я щ и х . Про ш и р о к і можливості к о ж н о г о г р о м а д я н и н а соціалістичного суспільства для вияву своїх естетичних смаків і уподобань, творчого розвитку говорили учасник х у д о ж н ь о ї самодіяльності бригадир Київського верстатобудівного виробничого о б ' є д н а н н я Герой Соціалістичної Праці Ю . Є. З а б р о д с ь к и й , народний артист СРСР Г е р о й Соціалістичної Праці Д . М . Гнатюк. Щ о це справді так, засвідчила відмінна виконавська майстерність аматорів, які взяли участь у святковому к о н ц е р т і . «Либідь», « Д а р н и ч а н к а » , «Вітерець», «Горлиця», « Д р у ж б а » , «Вікторія», « С о н е ч к о » , « Д н і п р о » , «Червоні дзвони» — ці та багато інших ш и р о к о з н а н и х киянами хорових і танцювальних колективів носять високе звання народних, лауреати багатьох всесоюзних і м і ж н а р о д н и х конкурсів. На високому п р о ф е с і о н а л ь н о м у рівні виявилась і ж а н р о в а палітра самодіяльних митців. Пісні, танці, хореографічні с ю ї т и чергувались з ц и р к о в и м и н о м е р а м и у виконанні народного самодіяльного ц и р к у «Юність Києва» Палацу культури ВО «Завод « А р с е н а л » , пластичною к о м п о з и ц і є ю «Ні — зоряним війнам» самодіяльного театру пантоміми Палацу культури ВО імені С. П. Корольова. «Лист Рональду Рейгану» прочитав автор, ветеран війни і праці, старший і н ж е н е р ВО « К и ї в п р о м а р м а т у р а » Л. П р я д к о . О т ж е , фестиваль впевнено набирає ходи, й о г о з н а м е н н и м и етапами стали день Л е н і н с ь к о г о комуністичного суботника, ЧОО-річчя П е р ш о т р а в н я . Багато цікавого й нового чекає на нас на фестивальних д о р о г а х . К р а щ і з к р а щ и х здобудуть право взяти участь у з а к л ю ч н о м у к о н ц е р т і , щ о відбудеться в М о с к в і у дні святкування 70-річчя Великого Ж о в т н я .

В.

МАКСИМЕНКО.

Фото С.

ХОРОШКА.

ЛИНЕ СЛАВА «СУМЧАНКИ» Ц е й колектив відзначено званням н а р о д н о г о , він — лауреат республіканських і п е р ш о г о В с е с о ю з н о г о фестивалю самодіяльної х у д о ж н ь о ї творчості т р у д я щ и х , Республіканської комсомольської п р е м і ї імені М и к о л и О с т р о в с ь к о г о , його занесено до міської Книги т р у д о в о ї слави, а в м и н у л о м у році за активну :)опаганду радянської пісні « С у м ч а н ц і » вручено Грамоту П р е з и дії Верховної Ради У к р а ї н с ь к о ї PCP. Сотні концертів на рахунку колективу. А у д и т о р і я — м а ш и н о б у дівники, х і м і к и й будівельники С у м , х л і б о р о б и різних районів області, т р у д я щ і Харкова, Курська, Путивля. Кілька разів «Сумчанку» слухали москвичі на В Д Н Г і кияни у Ж о в т н е в о м у Палаці культури, ансамбль здобув перемогу в Республіканському т е л е т у р н і р і «Сонячні к л а р н е т и » , брав участь у передачі Центрального т е л е б а ч е н н я «Наша адреса — Радянський С о ю з » , після чого про колектив було відзнято т е л е ф і л ь м . У п о в н о м у складі виступав зін п е р е д р о б і т н и к а м и х і м к о м б і н а т у у Враці й будівельниками а т о м н о ї е л е к т р о с т а н ц і ї в К о з л о д у ї , в інших містах і селах братньої Болгарії. Іван Іванович Т р о й н и к , н а г о р о д ж е н и й за досягнення в розвитку х у д о ж н ь о ї самодіяльності П о ч е с н о ю Г р а м о т о ю П р е з и д і ї Верховної Ради У к р а ї н с ь к о ї PCP, — о р г а н і з а т о р і б е з з м і н н и й керівник « С у м ч а н к и » ось у ж е двадцять п'ять р о к і в . Знавець хорового мистецтва, м у з и к а н т і п е д а г о г , він з а в ж д и в п о ш у к у . Відступивши о д традиційних канонів, створив ж і н о ч и й вокальний театралізован и й ансамбль, довів його склад до 27 співачок проти звичайних 1 0 — 1 2 . Ц е дало з м о г у вільно пересуватися по сцені, створювати малі ансамблі для більш раціональної побудови п р о г р а м и . Постійна індивідуальна р о б о т а з к о ж н о ю вокалісткою, виховання естетичних смаків, підвищення музичної грамоти дали к о л е к т и в у можливість опанувати т а к и м и складними речами, як « Х о р дівчат» з о п е р и О . Верстовського «Аскольдова могила», « Х о р и русалок» з «Русалки» О . Д а р г о м и ж с ь к о г о , «Пісня-казка п р о курську т о п о л ю та сумську б е р і з к у » А . Гайденка, « М а р ш ж і н о ч и х б р и г а д » І. Дунаєвського та інші. А всього в р е п е р т у а р і — більше ста вокальних творів радянських к о м п о з и т о р і в , російських і українських класиків, у к р а ї н с ь к і , білоруські, молдавські й естонські народні пісні.

— М и с т е ц т в о вимагає власної діалектики — з а в ж д и мати м е т у , з а в ж д и бути у т в о р ч о м у п о ш у к у , — говорить І. І . ' Т р о й н и к . — Ш к о л а « С у м ч а н к и » привчає забути, щ о то просто захоплення, — в них це стає с п р а в ж н і м п о к л и к а н н я м . П о н а д двадцять років співає в ансамблі і о ч о л ю є його як староста технолог виробничого о б ' є д н а н н я Алла Варавка. З ветеранів — м у з и ч н о г о вихователя заводського дитсадка Надії Д е х тярьової та л а б о р а н т к и Галини Ш а м р а й беруть приклад м о л о д і учасниці колективу — кранівниця Світлана Л е б е д є в а , вихователька Тетяна Бабич, і н ж е н е р Алевтина М о й с е є н к о . . . Беззмінна, у л ю б л е н а всіма солістка а н с а м б л ю Л ю д м и л а Я р о ш е н к о , висока покальна майстерність я к о ї , ліричність голосу зачаровують слухачів. «Наша « С у м ч а н к а » — так з п о ш а н о ю називають народний самодіяльний ж і н о ч и й вокальний ансамбль не тільки на р і д н о м у підприємстві — у в и р о б н и ч о м у м а ш и н о б у д і в н о м у об'єднанні і м е ні М . В. Ф р у н з е . К о л е к т и в готовий звітувати на д р у г о м у В с е с о ю з н о м у фестивалі н а р о д н о ї творчості, присвяченому 7 0 - р і ч ч ю Великої Ж о в т н е в о ї соціалістичної р е в о л ю ц і ї , щ о розпочався у б е р е з н і . Д л я «Сумчанки» це подвійне свято: в цьому місяці вона відзначила свій чвертьвіковий ювілей. М.

ВЛАДКО.

р

І

• • адість і мрія. Натхнення і пристрасть. Ф е є р і я і пластика. П о е м а б е з слів і слово у русі... Ц е — балет. Він веде нас у казкові простір, час, і ми, насол о д ж у ю ч и с ь , з а в м и р а є м о , злітаємо увись на диво-крилах, підвладні музиці й танцю. Найповніше і найяскравіше українську радянську х о р е о г р а ф і ю представляє балетна трупа Д е р ж а в н о г о академічного театру о п е р и і балету УРСР імені Т. Г. Ш е в ченка, який посідає провідне місце у вітчизняній театральній культурі. О т ж е — у к р а ї н с ь к и й балет. Д о Великого Ж о в т н я взагалі не існувало цього поняття, і тільки після п е р е м о г и р е в о л ю ц і ї у нас народилась професіональна х о р е о г р а ф і я , щ о нині дивує своїми н а б у т к а м и весь світ. З чого розпочалась і як склалась його творча доля? Дізнатись про це, д у м а ю , цікаво й корисно і х у д о ж н і м керівникам самодіяльних колективів та аматорам, з о к р е м а т и м , хто присвятив своє дозвілля т а н ц ю , і вел е л ю д н о м у читацькому загалові. У театрах У к р а ї н и , в тому числі й київськ о м у , до 1917 року було хіба кілька р о з р і з н е н и х груп, котрі виконували п о б у тові та історичні танці в оперних виставах. Балет вважали тоді придворним привілеєм, н е д о с я ж н и м і недоступним периферійному глядачеві, він культивувався тільки в Петербурзі й Москві. і н т е р н а ц і о н а л ь н и м пафосом зазвучало б а л е т н е мистецтво нашої республіки. Його ф у н д а м е н т закладали уславлені майстри ' московської та ленінградської хореографічних шкіл, п е р е д у с і м Л. Ж у к о в , М . Рейзен, О . Ч е к р и г і н , д о п о м а г а л и молодій київській трупі оволодівати основами російської та з а р у б і ж н о ї класики. Група учениць видатного педагога А. Ваганової — К . Васіна, Н. Верекундова, А . Васильєва, Г. Березова та інші — н а з а в ж д и пов'язала свою творчість з У к р а ї н о ю , виховала не о д н е покоління акторів. Т а к и м чином, щ е з колискового віку існували взаємодія і спорідненість українського балету з російським. У республіці — невичерпній с к а р б н и ц і народних музичних, пісенних і танцювальних перлин — поступово були засвоєні к р а щ і , м а й ж е двохсотлітні т р а д и ц і ї російської х о р е о г р а ф і ї і на основі багатства національного самобутнього фольклору, взаємовпливу братніх мистецтв сформувались балетна ш к о л а , своєрідне обличчя нашого балету, яке особливо характерно виражає київська трупа. 1926 року вона дебютувала постановкою «Баядерки» Л. М і н к у с а . Після перенесення столиці республіки з Х а р к о в а до Києва мистецьком у закладу було присвоєно високе звання Д е р ж а в н о г о а к а д е м і ч н о г о театру о п е р и і балету.

1936 р о к у з т р і у м ф о м проходять виступи його колективу на першій Д е к а д і у к р а ї н с ь -

ПОВПРЕДИ

ДРУЖБИ

зо

кого мистецтва в М о с к в і — театр п е р ш и м у СРСР н а г о р о д ж у ю т ь о р д е н о м Л е н і н а . Йому присвоюють ім'я Т. Г. Ш е в ч е н к а в дні ознаменування 125-річчя з дня н а р о д ж е н ня Великого К о б з а р я . Ч е р е з рік побачив світло рампи національний балет «Лілея» К. Данькевича як данина поваги до геніального поета. У сорокові р о к и трупа в ж е мала багатий репертуар, в якому п о с т е ж у с м о твори П. Чайковського, О . Глазунова, Л. М і н к у с а , А. Адана, Ч. Пуньї, інших видатних к о м п о зиторів. Київський т е а т р став т в о р ч о ю лабораторією, де народжувалась українська національна класика — ж и в и й літопис народного життя, про яке натхненно й о б разно розповідають артисти с ц е н і ч н о ю музично-танцювальною м о в о ю . За мотивами к а з к и - ф е є р і ї Лесі У к р а ї н к и «Лісова пісня» М . Скорульський створює о д н о йменний спектакль. Він увіходить до золотого фонду радянської х о р е о г р а ф і ї і ось у ж е понад сорокаріччя не сходить зі сцени багатьох театрів. У різний час театральну афішу прикрашають балети «Чарівний сон» М . Лисенка, «Ростислава» Г. Ж у к о в с ь к о г о , «Маруся Богуславка» А. Свєчникова, «Тіні забутих предків» В. К и р е й к а — гордість нашої культури. Нині київська трупа, максимально відобр а ж а ю ч и е п о х у й стиль класичного надбання, по-новому інтерпретувала російські перлини — « Л е б е д и н е озеро», «Сплячу красуню», «Лускунчик» П. Чайковського, «Раймонду» О. Глазунова, західноєвропейські шедеври — «Сільфіду» X. Левенсхольда, « Ж і з е л ь » А . Адана, «Видіння троянди» К. Вебера. Щ о р о к у театр дарує глядачам п р е м ' є р у твору вітчизняної чи світової класики. У нинішньому репертуарі колективу близько тридцяти постановок. С е р е д них, к р і м названих, — к р а щ і з р а з к и к о м п о з и т о рів У к р а ї н и та братніх народів СРСР. У дітей користуються популярністю « Л і к а р Айболить», «Кіт у чоботях» В. Г о м о л я к и , «Чіполліно» К. Хачатуряна, «Білосніжна і сім гномів» Б. Павловського. Д о 1500-річчя Києва поставлено балет «Ольга» Є. Станковича. Останній його твір «Прометей» присвячений історичному X X V I І з ' ї з д у К П Р С . Д о р о б к и «В ім'я життя» Д. Шостаковича, Б. Лятошинського, A. Ш т о г а р е н к а , « П о е м а про Марину» Б. Яровинського та інші оспівують героїв Великої Вітчизняної війни, їхні беззавітні подвиги. «Чорне золото» В. Г о м о л я к и звеличує працю шахтарів, наших сучасників. З київською трупою працювали і працюють видатні балетмейстери к р а ї н и : B. Чабукіані — над постановкою « Л а у р е н сії» О . К р е й н а , М . Плісецька — « А н н и К а р е н і н о ї » Р. Щ е д р і н а , О. Виноградов — «Марної перестороги» Л. Герольда, М . М у р д м а а — «Дафніса і Х л о ї » М . Равеля. Успіх к о ж н о ї вистави залежить, певна річ, від вдалого сценарію, музики, майстерності б а л е т м е й с т е р а , диригента і х у д о ж н и к а , котрі втілюють їх у сценічне життя, виконавців, які б е з п о с е р е д н ь о передають з а д у м автора глядачеві. Нині в столичному театрі — 145 артистів балету. Мабуть, небагато знайдеться труп, де в о д н о м у спектаклі були б одночасно зайняті вісім лауреатів м і ж н а р о д н и х конкурсів. У сяєві р а м п и — з і р к и балету — провідні солісти народні артисти СРСР лауреати Д е р ж а в н о ї п р е м і ї УРСР імені Т. Г. Шевченка, п р е м і ї Ленінського к о м с о молу, Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Берліні, м і ж н а р о д н и х Вар-

ненського і М о с к о в с ь к о г о конкурсів артистів балету Валерій Ковтун і Тетяна Таякіна. На м і ж н а р о д н о м у фестивалі танцю у Ф р а н ц і ї Паризька а к а д е м і я танцю присудила Валерію п р е м і ю імені Вацлава Ніж и н с ь к о г о як к р а щ о м у виконавцеві світу, а Тетяні — Гран-прі, п р и з імені Анни Павлової, який вручається н а й м а й с т е р н і ш и м б а л е р и н а м різних к р а ї н . В. Ковтун знаний і як б а л е т м е й с т е р . Він поставив ряд прекрасних х о р е о г р а ф і ч н и х творів. Л ю д м и л а С м о р г а ч о в а — лауреат Д е р ж а в н о ї п р е м і ї СРСР, М о с к о в с ь к о г о і Токійського м і ж н а р о д н и х конкурсів артистів балету. На останньому вона виборола Золоту медаль. Раїса Хилько — лауреат Всесоюзного к о н к у р с у , п е р е м о ж е ц ь IX М і ж н а р о д н о г о к о н к у р с у артистів балету в Варні (Болгарія), М и к о л а П р я д ч е н к о — лауреат II М і ж н а р о д н о г о к о н к у р с у артистів балету в М о с к в і . В и щ е н а з в а н и м соліст а м присвоєно високе звання народних артистів У к р а ї н с ь к о ї PCP. З а с л у ж е н і артисти УРСР С е р г і й Л у к і н — лауреат Токійського м і ж н а р о д н о г о к о н курсу, де виборов Золоту медаль; Тетяна Литвинова — лауреат м і ж н а р о д н о г о М о с ковського к о н к у р с у , о д е р ж а л а б р о н з о в у медаль. П е р е л і к високопрофесіональних виконавців м о ж н а п р о д о в ж и т и . . . П е р ш і з а р у б і ж н і гастролі киян відбулися 1935 року. Тоді танцювальна група, очолювана О. С о б о л е м та М . І в а щ е н к о м , виступила на М і ж н а р о д н о м у фестивалі н а р о д н о г о танцю в Л о н д о н і . Щороку ш и р ш а л а г е о г р а ф і я п о ї з д о к за к о р д о н . За півстоліття м а р ш р у т и трупи пролягли чер е з сімдесят к р а ї н планети. За останнє десятиріччя о к р е м і групи артистів побували в П о л ь щ і , Р у м у н і ї , Н Д Р , Болгарії, М о н г о л і ї , Ю г о с л а в і ї , на Кубі, в С Ш А , Канаді, Італії, Ф р а н ц і ї , на К і п р і , в І н д і ї , Д а н і ї , Н о р в е г і ї , Ш в е ц і ї , Ісландії, на Ф і л і п пінах, у Новій З е л а н д і ї , країнах П і в д е н н о С х і д н о ї А з і ї , Латинської А м е р и к и . . . Чотири рази кияни в и ї ж д ж а л и до д а л е к о ї Японії. Наша балетна трупа — одна з небагатьох на землі, н а г о р о д ж е н и х З о л о т о ю з і р к о ю Паризької а к а д е м і ї т а н ц ю . Двадцять років тому І. Л у к а ш о в а та В. Парсегов були удостоєні н а г о р о д кращих танцівників світу — п р е м і ї імені А . Павлової та В. Ніж и н с ь к о г о . У наш час в Києві п р а ц ю ю т ь лауреати п'ятнадцяти різних м і ж н а р о д н и х конкурсів балету. Вітчизняна і з а р у б і ж н а к р и т и к а з а с л у ж е но відзначає велику професіональну майстерність, творчі п о ш у к и колективу в цілому і р о б о т и б а л е т м е й с т е р і в - п о с т а новників та виконавців, імена багатьох з яких відомі радянським та і н о з е м н и м шанувальникам х о р е о г р а ф і ї , увійшли майж е в усі е н ц и к л о п е д і ї всіх континентів. П р и м і р о м , під час гастролей киян в ЧССР Т е л е г р а ф н е агентство к р а ї н и п і д к р е с л ю в а ло: « У к р а ї н с ь к і артисти щ е раз підтвердили славу свого балету, який поєднує традиції н а р о д н о г о танцю з класичним м и с т е ц т в о м російського балету». Газета «Руде право» наголошувала на т о м у , щ о наші артисти « б е з д о г а н н о володіють виконавською технікою, яка — з р а з о к для інших, ї м належала б пальма першості на б у д ь - я к о м у представницькому к о н к у р с і » . Цвіт балету — солісти В. Ковтун, Т. Таякіна, Л. С м о р г а ч о в а , А. Л а г о д а , артисти к о р д е б а л е т у здійснили п о ї з д к у до С і р і ї , Йорданії, Туреччини, Кувейту, Іраку. В р а м к а х т р а д и ц і й н о г о фестивалю мистецтв, щ о проводить міністерство культури С і р і ї , українські виконавці показали два великих к о н ц е р т и , в р е п е р т у а р і яких були ф р а г м е н т и перлин світової і національної

31

класики. ї м гаряче аплодували у з н а м е н и т о м у стародавньому театрі міста Босри. В Д а м а с к у посланці У к р а ї н и взяли участь у м і ж н а р о д н о м у торговельному ярмарку і звітували б а л е т о м « Ж і з е л ь » та к о н ц е р т о м . Громадськість, преса, радіо й телебачення схвально і тепло відізвалися про виступи киян. Торік трупа в п е р ш е виїздила до В'єтнам у . М е н і пощастило знову бути ї ї керівник о м . З перших кроків ми відчули с е р д е ч ність і доброзичливість господарів. У с ю д и повпредів радянського мистецтва зустрічали як рідних братів. М а й ж е всі н о м е р и виконувались на «біс». Особливо зворушливою була зустріч з в'єтнамськими та радянськими спеціалістами, які зводять один з найбільших у П і в д е н н о - С х і д н і й А з і ї гідровузол Х о обінь. Т а м відбувся великий мітинг, а потім — к о н ц е р т . Незвичайним був і останній виступ артистів у Х о ш і м і н і . З ініціативи нашого колективу зібрані кошти передані до ф о н д у д о п о м о г и п о т е р п і л и м від повені центральних районів В'єтнаму. Ц е й щ и р и й порух душі посланців Радянського С о ю з у викликав відгомін у громадськості, м і с ц е вій пресі. А к о ж е н з нас був удостоєний знака «Почесний г р о м а д я н и н Х о ш і м і н а » . М и побували в Х а н о й с ь к о м у відділенні в'єтнамо-радянської д р у ж б и , д е відбулася щ и р а р о з м о в а , зустрілися з представниками кіностудії, фотопідприємств, д р у к а р н і , театру пісні й т а н ц ю , п а р к у імені Леніна, домовилися про дальшу співпрацю. Кияни показали в ' є т н а м ц я м о д н о а к т н и й балет «Пахіта», ф р а г м е н т и з « Л е б е д и н о г о о з е р а » , « Д о н - К і х о т а » , іншу російську, у к раїнську, з а р у б і ж н у класику, твори радянських к о м п о з и т о р і в . Н о м е р и виконали Анатолій К о з л о в , Світлана П р и х о д ь к о , Наталія Х о м е н к о , Віталій Відінєєв та інші. Х у д о ж н є керівництво здійснювала народна артистка УРСР Алла Л а г о д а . Ось д е я к і о ц і н к и преси. Газета «Куандон нян зан» писала: «Наші глядачі побачили дивну красу... Особливо полонило г а р м о н і й н е поєднання мистецтва балету й м у з и к и . Висока виконавська м а й с т е р ність, е к с п р е с і я сучасного балету тісно переплітаються з класичним т а н ц е м . Техніка, віртуозність, почерк артистів досягли високого рівня». Газета «Туан тін тик» у статті « А л м а з и балету з У к р а ї н с ь к о ї PCP» наголошувала: «Двадцять артистів балету, с е р е д , яких — відомі солісти народна артистка УРСР Л ю д м и л а С м о р г а ч о в а , заслуж е н а артистка УРСР Тетяна Боровик, соліст Віктор Я р е м е н к о , показали н а ш и м шанувальникам своє велике, р і з н о м а н і т н е обдарування: чудові стрибки, майстерні повороти... К о ж е н з митців має своє обличчя і віртуозно танцює». За успішні виступи й велику р о б о т у по з м і ц н е н н ю в'єтнамо-радянської дружби всі учасники гастролей відзначені високою державною нагородою — медаллю «Дружба». У к р а ї н с ь к и й балет дістав всесвітнє визнання. Він несе л ю д я м не тільки високу естетичну насолоду, а й виконує важливу політичну м і с і ю — м і с і ю м и р у і д р у ж б и .

А.

ЛИСЕНКО,

начальник відділу кадрів Міністерства ри

культуУРСР.

НАТХНЕННЯ

Чайка, щ о небо черкає к р и л о м , — символ херсонського н а р о д н о г о самодіяльного фотоклубу, к о т р и и було засновано 1967 р о к у . С а м е тоді 50 фотоаматорів міста об'єдналися у колектив о д н о д у м ц і в . Очолив його ветеран Великої Вітчизняної війни М . Д . С т е п а н о в , п е р ш і з н і м к и якого датовані грізною фронтовою порою. І ось він — б е з з м і н н и и голова правління клубу, відтепер ш и р о к о знаного далеко за м е ж а м и області, республіки і к р а ї н и . Тут об'єднані представники різних п р о ф е с і й — р о б і т н и к и , і н ж е н е р и , службовці. ї х н і м и р о б о т а м и захоплювались відвідувачі виставок у Мінську, Талліні, Ризі, Горькому... Радянську любительську ф о т о г р а ф і ю клуб представляв у Ф р а н ц і ї , Австрії, Іспанії, Бразілії, Ш р і - Л а н ц і . Відповідальним е к з а м е н о м на громадянську зрілість колективу стала виставка, присвячена 4 0 - р і ч ч ю Великої П е р е м о г и . Вона засвідчила: херсонці опанували к р а щ і зразки сучасного фотомистецтва, сягнули тематичної глибини, високої виховної напруги. З о к р е м а , оглядаючи р о б о т и С. Бяла ( « К о с м е т и к а пароплава»), А. Альперта ( « Н а й д о р о ж ч а людина на планеті»), Р. Ш в е ц я ( « У с м і ш к а » ) , С. А в р а м е н к о ( « Л і т о » ) , Л. Берестянникова ( « Н е б е с н і візерунки»), бачимо сучасника на повен зріст, відчуваємо його д е р з н о в е н н у вдачу, несхитність у досягненні поставленої мети, любов до р і д н о г о к р а ю , міста корабелів. Своєрідні р о б о т и приваблюють оригінальністю з а д у м у , довершеною технікою зиомки і друку, несподіваними р а к у р с а м и і світловими р і ш е н н я м и , які д о п о м а г а ю т ь збагнути б а г а т о г р а н н и й зміст знімків. О т ж е , представляємо н а ш и м читачам н а р о д н и и самодіяльний ф о т о к л у б з Херсона.

О.

32

МАЛИШЕВСЬКИИ.

Тобі, політінформато1

ВІЙНА У світлі буржуазної і комуністичної ідеології та моралі

К о м і т е т у К П Р С X X V I I з ' ї з д о в і партії, б е з з а с т е р е ж н о відкидає війни як засіб розв'язання м і ж д е р ж а в н и х політичних і е к о н о м і ч них суперечностей, ідеологічних спорів. Н а ш ідеал — світ б е з з б р о ї і насильства, світ, у я к о м у к о ж н и й н а р о д вільно обирає шлях розвитку, свій спосіб життя. Ц е вияв г у м а н і з м у комуністичної і д е о л о г і ї , ї ї моральних цінностей. Т о м у і на майбутнє магістральним н а п р я м о м діяльності партії на світовій арені залишається

боротьба проти ядерної небезпеки, гонки озброснь, за збереження і зміцнення загального миру. Марксистсько-ленінське р о з у м і н н я м и р у характеризується к о н к р е т н о - і с т о р и ч н и м п і д х о д о м з позицій комуністичної моралі. М и р — це політика, справедлива і д е м о к р а т и ч н а , щ о не суперечить суспільному п р о г р е с у і є в а ж л и в о ю п е р е д у м о в о ю справи свободи і н е з а л е ж н о с т і народів. Наша епоха — е п о х а п е р е х о д у від к а п і т а л і з м у до соціалізму і к о м у н і з м у — р і з к о о б м е ж и л а воєнні м о ж л и в о с т і імперіалізму. Війна за таких умов перестала бути фатально неминучою, відвернення світової катастрофи стало реально м о ж л и в и м . Та це не означає, щ о змінилась агресивна п р и р о д а і м п е р і а л і з м у , щ о він перестав бути носієм воєн. Тим більше за умов науково-технічної р е в о л ю ц і ї , використання досягнень якої призвело до к о р і н н о г о п е р е в о р о т у в засобах ведення війни, коли винайдено з б р о ю колосальної п о т у ж н о с т і , здатну знищити все ж и в е на землі. Найгостріша п р о б л е м а , підкреслюється в новій редакції П р о г р а м и К П Р С , щ о стоїть п е р е д людством, — це п р о б л е м а війни і м и р у . І м п е р і а л і з м — винуватець двох світових воєн, які з а б р а л и ж и т т я багатьох десятків мільйонів людей. Він створює з а г р о з у третьої світової війни. Д о с я г н е н н я людського генія і м п е р і а л і з м ставить на с л у ж б у с т в о р е н н ю з б р о ї жахливої руйнівної сили. Політика імперіалістичних кіл, готових жертвувати д о л е ю цілих народів, посилює н е б е з п е к у того, щ о така з б р о я м о ж е бути п у щ е н а в хід. В о с т а т о ч н о м у підсумку це загрожує глобальним воєнним к о н ф л і к т о м , в результаті якого не було б ні п е р е м о ж ц і в , ні п е р е м о ж е н и х , але м о г л а б загинути світова цивілізація. Наявність з б р о ї масового з н и щ е н н я вимагає принципово нової постановки питань взаємовідносин д е р ж а в і народів, нового політичного мислення. З приводу цього у відповідях на запитання газети « Ю м а н і т е » М . С. Горбачов підкреслив: « Щ о б сталося найгірше, навіть н е т р е б а р о б и т и б е з п р е ц е д е н т н о ї д у р н и ц і чи злочину. Досить діяти так, як діяли тисячоліттями, — у вирішенні м і ж н а р о д н и х справ покладатися на з б р о ю і військову силу, а п р и нагоді ї ї і застосовувати. Ось ці тисячолітні традиції т е п е р т р е б а б е з ж а л і с н о ламати, від них т р е б а р і ш у ч е відмовлятися. І н а к ш е п р о б л е м а виживання людства м о ж е виявитися н е р о з в ' я з н о ю . В ядерний вік не м о ж н а ж и т и — в усякому разі довго ж и т и — з психологією, з в и ч к а м и і правилами поведінки віку к а м ' я н о г о » .

П р о т я г о м багатьох століть людство понад усі клопоти і б е н т е г и тривожить питання війни і м и р у . А д ж е війни несуть величезні жертви, страждання, з н и щ е н н я матеріальних і духовних цінностей. Підраховано, щ о за останні 5580 років на планеті було р о з в ' я з а н о 14550 восн, у ході яких загинули понад 3,6 мільярда чоловік. Таку страшну данину заплатило людство М о л о х у війни за егоїстичну, зажерливу політику сильних світу цього. Війна має в своїй основі р і з н о м а н і т н і с о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н і , політичні та інші п е р е д у м о в и . Д і а л е к т и к о - м а т е р і а л і с т и ч н е р о з у міння історії, щ о його р о з р о б и л и К. М а р к с , Ф . Енгельс і розвинув В. і. Ленін, пояснює: п р и ч и н о ю постійного виникнення воєн є приватна власність, а н т а г о н і з м класів і д е р ж а в . Війна — це політика, щ о проводиться за д о п о м о г о ю з б р о ї . «Війна, — зазначав В. І. Ленін, — є п р о д о в ж е н н я політики і н ш и м и засобами. Всяка війна неподільно зв'язана з т и м політичним ладом, з якого вона постає. Ту саму політику, яку певна д е р ж а в а , певний клас всередині цієї д е р ж а в и вів п р о т я г о м д о в г о г о часу п е р е д війною, н е о д м і н н о і н е м и н у ч е цей самий клас п р о д о в ж у є під час війни, змінивши тільки ф о р м у д і ї » . Зв'язок війни і політики найрельєфніше і повно виявився в період неподільного панування і м п е р і а л і з м у , коли війни стали фатально неминучими, перетворились на його постійного супутника і, щ о вкрай н е б е з п е ч н о , набули світового масштабу. З б р о й н е н а с и л ь с т в о — н о р м а імперіалістичної політики.

На жаль, ж и т т я свідчить: агресивні кола Заходу, і в першу ч е р г у С Ш А , н е з в а ж а ю ч и на прагнення і вимоги всіх людей д о б р о ї волі — а б с о л ю т н о ї більшості населення планети — припинити гонку о з б р о є н ь , п р о д о в ж у ю т ь ї ї , з м о р а л л ю вішальника підраховують, скільки мільйонів л ю д е й загине в «обмеженому», « з а т я ж н о м у » і т. п. я д е р н о м у катаклізмі. Правда, особливо дивуватись т о м у не доводиться, а д ж е все ц е так п р и т а м а н н е б у р ж у а з і ї з ї ї культом індивідуалізму, е г о ї з м у і насильства, р а к о в и м и пухлинами м і л і т а р и з м у і воєн. С в о ю агресивну політику і м п е р і а л і з м намагається п р и к р и т и фальшивими м і ф а м и п р о «радянську воєнну з а г р о з у » і т. ін. З цією м е т о ю використовується п о т у ж н и й пропагандистський арсенал: кіно і телебачення, преса й радіо. Щ е К . М а р к с і Ф . Енгельс показали, щ о б у р ж у а з і я прагне до о д у р м а н ю в а н н я народу, р о з п о в с ю д ж е н н я б р е х н і , забобонів, використовуючи для цього новітні д о с я г н е н н я науки і техніки. « Щ о д е н н а преса і телеграф, — зауважував К . М а р к с , — який м и т т ю розносить свої відкриття по всій з е м н і й кулі, фабрикують більше міфів (а б у р ж у а з н і осли вірять в них і п о ш и р ю ю т ь ї х ) за о д и н день, н і ж раніше м о ж н а б у л о виготовити за століття». В. І. Л е н і н закликав н а р о д и боротись проти лицемірства в політиці б у р ж у а з і ї і б у р ж у а з н и х урядів. О г о л о ш у ю ч и « Д е к р е т п р о м и р » на I I з ' ї з д і Рад, він підкреслив: « М и б о р е м о с ь п р о т и о б м а н у урядів, які всі на словах говорять про м и р , справедливість, а на ділі ведуть загарбні г р а б і ж н и ц ь к і війни».

Але в процесі розвитку всесвітньої історії утвердилися і міцніють сили, щ о виступають проти воєнних авантюр капіталу, вагомішими стають об'єктивні й суб'єктивні ф а к т о р и м и р у , поміркованих відносин м і ж н а р о д а м и . М а ю т ь с я на увазі п е р ш за все вихід пролетаріату на арену сучасної історії, ф о р м у в а н н я ідеології м а р к с и з м у , яка поєднує в собі г у м а н і з м , науковість і м и р о л ю б н у цілеспрямованість. У творенні суспільства б е з експлуатації і злиденності, б е з насильства і воєн К . М а р к с і Ф . Енгельс вбачали історичну м і с і ю р о б і т н и ч о г о класу. «На протилежність старому суспільству з його е к о н о м і ч н и м и злиднями і політичним б е з у м с т в о м , — писав К. М а р к с , — народжується нове суспільство, міжнародним принципом якого буде — м и р , б о у к о ж н о г о народу б у д е один і той самий володар — п р а ц я!». М а р к с і Енгельс мріяли про час, коли «звичайні з а к о н и моралі і справедливості» стануть «найвищими з а к о н а м и і у відносинах м і ж народами».

Чільне місце в о б л у д н о м у виправданні війни і гонки озброєнь належить так званій «масовій культурі», щ о не має нічого спільного з с п р а в ж н ь о ю к у л ь т у р о ю і є ї ї антиподом. З д о п о м о г о ю засобів масової і н ф о р м а ц і ї з а п р о в а д ж у ю т ь с я такі е л е м е н т и «маскультури», як п р и м і т и в н е чтиво і м у з и к а , низькопробні видовища, п е р ш за все кіно, використовується р е к л а м а товарів масового вжитку. Завдяки ц ь о м у ведеться ідейно-психологічна о б р о б к а населення в дусі м і л і т а р и з м у , насильства, ненависті до СРСР, соціалізму і всього п р о г р е с и в н о г о взагалі.

Цей час наблизили Великий Жовтень, світовий с о ц і а л і з м , крах колоніальної системи і виникнення на ї ї руїнах десятків м о л о д и х самостійних д е р ж а в , щ о об'єдналися в русі неприєднання. З утворенням світового соціалізму в п е р ш е в історії почала діяти м и р о л ю б н а , гуманістична с о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н а система, в якій немає класів і соціальних груп, зацікавлених у підготовці й розв'язанні воєн, в проведенні політики панування і п і д к о р е н н я . Соціалізм, наголошено в Політичній доповіді Ц е н т р а л ь н о г о

Чого варті, наприклад, « г е р о ї ч н і » п р и г о д и агента 007 Д . Бонда і його м о л о д ш и х кінобратів з голлівудських бойовиків «Рембо», « Р о к і - І У » тощо? Як н е с х о ж і вони на милих, зворушливих діс-

34

неєвських персонажів, к о т р і щ е недавно хвилювали і дорослих, і малечу С Ш А ! Нині у цій к р а ї н і багато робиться для виховання біологічної ненависті до «червоних». П о всіх каналах і н ф о р м а ц і й н о г о впливу (а їх в А м е р и ц і достобіса) нині стало звичним бачити і чути супермена, рядового Д ж о , який «очищає» з е м л ю від «злих ворогів», у котрих н е в а ж к о впізнати «агентів М о с к в и » . Американська дітлашня розстрілює «ворогів» з гральних автоматів. Старші вчаться робити це, подивившись «Червоний світанок», «Вторгнення, С Ш А » й інші в ж е згадані стрічки. К р о в о ж е р л и в і бойовики, аналогічне чтиво й дитячі ігри, які розпалюють ненависть, апелюють д о звірячих інстинктів, — усе ц е врешті-решт формує умонастрої широкого загалу, мораль суспільства, щ о кладеться в основу офіційної політики. П о д і б н е не м о ж е не насторожувати. Бо отуплюються люди, їх п е р е к о н у ю т ь : сила — головний засіб д о в е д е н н я своєї правоти. І здійснюється це у великій д е р ж а в і з м о г у т н і м е к о н о м і ч н и м і воєнним п о т е н ц і а л о м .

шш •

Яка мораль, така і політика — вони якнайтісніше взаємозв'язані. С к а ж і м о , у д р у г і й половині 70-х років, коли в Сполучених Штатах почали р е в н о піклуватися п р о р о з в и т о к в о є н н о - п р о м и с л о вого комплексу, т а м ж е з'явився на екранах «касовий» фільм «Зоряні війни». Тоді його вважали б е з н е в и н н о ю ф а н т а с т и к о ю п р о пригоди д о б р о п о р я д н и х «білих», я к и м випало б о р о т и с я на далеких планетах з примітивними потворами. У підтексті — закамуфльована ідейка про необхідність застосування сили у розв'язанні спірних питань глобального масштабу. А наслідки...

1983 року п р е з и д е н т Рейган обнародував свою «стратегічну оборонну ініціативу», щ о в п е р е к л а д і на м о в у політики називається п р о г р а м о ю зоряних воєн.

Робочий н а р о д повинен знати свою історію. Ці слова О . М . Г о р ь к о г о стали д е в і з о м р о б о т и м у з е ю П е р ш о т р а в н е в о г о заводу сільськогосподарських м а ш и н міста Бердянська — о д н о г о з найстаріших в к р а ї н і підприємств, щ о спеціалізується на виготовленні ж н и в а р о к . Відкрито м у з е й до 100-річчя заснування заводу. Ще наприкінці м и н у л о г о століття про це підприємство писав В. І. Л е н і н у працях «Розвиток капіталізму в Росії» та «Капіталізм і «парламент», викриваючи засилля і н о з е м н о г о капіталу в промисловості Росії. С а м е про це йдеться у п е р ш о м у розділі е к с п о з и ц і ї . Наочно д е м о н с т р у є нелюдські умови праці в д о р е в о л ю ц і й н і часи д і о р а м а «Кузня». П е р ш о т р а в н е в и й завод має багаті революційні традиції: тут у 1905 р о ц і діяв більшовицький г у р т о к , який організовував б о р о т ь б у робітників за свої права. В ливарному цеху після закінчення м і ч м а н с ь к о г о к а д е т с ь к о г о корпусу працював наш земляк — легендарний Петро Петрович Шмідт. Саме спілкування з т р у д о в и м л ю д о м спонукало його написати: «У робітників є всі підстави страйкувати».

«Масова культура» — свідчення м о р а л ь н о ї д е г р а д а ц і ї б у р ж у а з н о г о суспільства, його антигуманності й гниття. « С а м е життя, — вказував М . С. Горбачов на X X V I І з ' ї з д і К П Р С , — ставить питання про з б е р е ж е н н я культури, п р о захист ї ї від б у р ж у а з н о г о розкладу, від вандалізації. Ц е — о д н е з найважливіших загальнолюдських завдань. Не м о ж н а не д у м а т и про довгочасні психологічні і моральні наслідки нинішньої п р а к т и к и і м п е р і а л і з м у у сфері культури. ї ї з б і д н е н н я під натиском невтримного гендлярства і культу насильства, проповідь расизму, пропаганда низьких інстинктів, звичаїв злочинного світу і «дна» суспільства повинні бути й будуть відкинуті л ю д с т в о м » .

Невпізнанно змінився завод за р о к и Радянської влади. За успіхи, досягнуті в о д и н а д ц я т і й п'ятирічці, його занесено на Д о ш к у пошани В Д Н Г УРСР. У р о з г о р н у т і й е к с п о з и ц і ї «На шляху розвинутого соціалізму» — м а к е т и д о р е в о л ю ц і й н о г о і нинішнього заводу, жниварки різних модифікацій: від примітивної кінної « л о б о г р і й к и » до м о д е р н і з о в а н о ї Ж В Р - 1 0 , щ о працює у багатьох республіках. Новинка музею — експозиція «Прискорення науковотехнічного п р о г р е с у » . Наші е к с к у р с і ї по цьому розділу м у з е ю розраховані на масового відвідувача, слухачів шкіл комуністичної праці, системи політичної та к о м с о м о л ь с ь к о ї освіти. К р і м того, тут п р о в о д и м о о б м і н текстами соціалістичних зобов'язань по виконанню рішень X X V I I з ' ї з д у К П Р С м і ж к о м с о м о л ь с ь к и м и о р г а н і з а ц і я м и цехів і п і д ш е ф н и м и класами П Т У - 1 9 , шкіл. У м у з е ї в урочистій обстановці за участю ветеранів праці, колишніх стахановців, передовиків і новаторів виробництва — таких як Г. П о х о д у н , П. С о ж і є н к о , О . Кузькин та інші, м о л о д і виробничники п р и й м а ю т ь присягу робітника.

« М о р а л ь н о м у » , так би мовити, з а б е з п е ч е н н ю гонки озброєнь, підготовці до розв'язання нової світової війни слугують на Заході й інші ідеологічні засоби. З о к р е м а , на т е о р е т и ч н о м у рівні ведеться активна р о з р о б к а реакційних д о к т р и н і к о н ц е п ц і й . В їх основі — гіперболізація ролі насильства в історичному процесі, переконання, щ о зовнішньополітичні п р о б л е м и для свого вирішення вимагають з а г р о з и використання або п р я м о г о використання військової сили. Нині на і д е о л о г і ч н о м у фронті і м п е р і а л і з м у панують так звані « н е о к о н с е р в а т о р и » , які потіснили лібералів. Вони патологічно ненавидять с о ц і а л і з м , робітничий і національновизвольний рухи, відверто заявляють, щ о цивілізація н е м о ж л и в а без антагоністичних класів, щ о б е з приватної власності немає свободи і т. п. Насильство і війна, на д у м к у цих р е а к ц і й н и х ідеологів, — у самій п р и р о д і людини, якій властива боротьба за могутність. Так, горезвісний Б. Голдуотер у книзі «Совість консерватора» писав: консерватори за м и р , але за такий, щ о б у д е наслідком п е р е м о г и над к о м у н і з м о м . Основний лейтмотив ідеології н е о к о н серватизму втілений в їх у л ю б л е н о м у лозунгові: «Тільки той, хто озброюється, ж и в е в умовах м и р у » . Сучасний варіант т в е р д ж е н н я римських рабовласників: « Х о ч е ш м и р у — готуйся д о війни». С а м е неоконсерватори ідуть в авангарді «психологічної війни». Розв'язана імперіалізмом «психологічна війна», наголосив М . С. Горбачов на X X V I I з ' ї з д і К П Р С , не м о ж е кваліфікуватись інакше, як особлива ф о р м а агресії, і н ф о р м а ц і й н о г о і м п е р і а л і з м у , щ о нехтують суверенітет, історію, культуру народів. Ц е і п р я м а політико-психологічна підготовка до війни.

В. К У Ш Н Є Р О В А , директор громадського

М.

ГОШОВСЬКИЙ, філософських

інженер.

Р Я Д К И З ЧИТАЦЬКИХ ЛИСТІВ

Разом з тим у капіталістичному світі діють значні соціальні сили, виступають за припинення гонки озброєнь, їх с к о р о ч е н н я , борються за м и р . Вони різняться соціальним статусом, світогляд о м , політичними п о г л я д а м и т о щ о . О к р е м і з них у питаннях війни і м и р у стоять на пацифістських позиціях. А л е я к щ о р а н і ш е пацифізм, як правило, виступав чисто м о р а л ь н и м , а б с т р а к т н и м ідеалом, то в наші дні він все частіше заявляє про с е б е реальною практичною б о р о т ь б о ю за м и р . Прогресивне людство вимагає м и р у й бореться за м и р . Воно вірить і знає, щ о в нашу епоху міцний м и р — д о с я ж н а м е т а . С а м е з гуманістичною м и р о л ю б н о ю політикою, ідеологією, к у л ь т у р о ю і м о р а л л ю соціалізму пов'язують н а р о д и свої надії на з н и щ е н н я воєн, врятування землі від ядерної катастрофи.

кандидат

музею,

наук.

35

Усний ж у р н а л , присвячений вивченню історичних рішень X X V I I з ' ї з д у К П Р С , провели в Ленінській кімнаті тваринницької ф е р м и колгоспу « П р о г р е с » працівники С м о т р и ц ь к о ї бібліотеки для дорослих Д у н а є в е ц ь к о г о району Хмельницької області. Відбулася зацікавлена р о з м о в а про шляхи розвитку господарства у новій п'ятирічці. П е р е д т в а р и н н и к а м и виступали викладачі та учні місцевої музичної школи. Р.

МЕЛЬНИК.

ЧОТИРИ

основних НАПОЇ СВІТУ Щ о й н о на з е м н і й к у л і з а п о ч а т к у в а л о с я ж и т т я , з ' я в и л и с ь спрага і г о л о д , а з н и м и — п о т р е б а в їх у т а м у в а н н і , яка з г о д о м стосовно до л ю д и н и обросла «букетом» супутніх ф у н к ц і й . Так, в и н и к л и н а п о ї л і к у в а л ь н і , д і є т и ч н і , п р о х о л о д ні, т о н і з у ю ч і . . . С е р е д них п и т о м а вага с п и р т н и х — незначна. Щ е м е н ш и м мас б у т и їх с п о ж и в а н н я . Т о ж я к щ о читачі захочуть о з н а й о м и т и с я з в е л и ч е з н и м в и б о р о м напоїв, що їх п р о п о н у ю т ь т р а д и ц і ї , н а р о д н а м у д р і с т ь і винахідливість, напоїв с м а ч н и х , п р и є м н и х , к о р и с н и х , то з р о з у м і ю т ь . . . А в т і м , не б у д е м о забігати в п е р е д . . . Від слов'ян і ш о в к в а с , з К и т а ю , І н д і ї — ч а й , в і д о м и й б л и з ь к о п'яти тисяч р о к і в . З п і в д н я д о нас п р и й ш л а к а в а , з Н о в о г о Світу — к а к а о . П р и ч о м у п а л ь м у п е р шості с е р е д них м і ц н о у т р и м у є чай. Існує багато л е г е н д п р о п о я в у ч а ю . О д н а з них р о з п о в і д а є : д у ж е давно ж и в с т а р и й ч е р н е ц ь Д а р р а м а , а б о Та М о . П о б а ч и в ш и я к о с ь у в і сні Б у д д у , він так з р а д і в , щ о дав о б і т н и ц ю д е н ь і ніч м о л и т и с я , не з а ж м у р ю ю ч и о ч е й . Бідолаха д о в г о долав с о н , але, в к і н е ц ь знеможений в т о м о ю , впав м о в сніп. П р о к и н у в ш и с ь , Д а р р а м а р о з г н і в а в ся на с е б е , в і д р і з а в с о б і вії і к и н у в їх на з е м л ю . Тієї ж м и т і на їх м і с ц і виріс д и в н и й к у щ : листя й о г о давало ч у д о д і й н и й напій, щ о відганяв с о н і вселяв б а д ь о р і с т ь . У д р е в н і х к и т а й с ь к и х м а н у с к р и п т а х ч и т а є м о : «Чай п і д с и л ю є д у х , п о м ' я к ш у є с е р ц е , відвертає в т о м у , п р о б у д ж у є д у м к у , не д о з в о л я є п о с е л и т и с я л і н о щ а м , п о л е г ш у є і о с в і ж а є тіло, п р о я с н ю є р о з у м . С о л о д к и й с п о к і й , щ о ти з н а й д е ш від в ж и в а н н я ц ь о г о н а п о ю , м о ж н а в і д ч у в а т и , але описати й о г о н е м о ж л и в о . П и й п о м а л у й о г о , і ти п о ч у в а т и м е ш себе с п р о м о ж н и м б о р о т и с я з т и м и т у р б о т а м и , я к і звичайно п р и г н і ч у ю т ь наше ж и т т я » . Ш у к а ч і еліксиру б е з с м е р т я вважали чай й о г о н е о б х і д н о ю складовою частиною. В л і т е р а т у р і п е р ш а з г а д к а п р о чай н а л е ж и т ь а р а б с ь к о м у м а н д р і в н и к о в і А б у - З е й д ель-Гасану, к о т р и й п о в і д о м ляє, що після 879 р о к у п о д а т к и на чай і сіль б у л и г о л о в н и м и д ж е р е л а м и п р и б у т к і в у К а н т о н і . В X I I I віці чаєм захоплювався М а р к о П о л о , у X I V п р о н ь о г о р о з п о в і д а л и Д ж о в а н н і Батіста, Р а м м у з і о , А л м е й д а й і н ш і ш у к а ч і п р и г о д . П е р ш и м и з є в р о п е й ц і в завезли чай у с в о ю д е р ж а в у в 1517 р о ц і п о р т у г а л ь ц і , за н и м и у 1610-му — г о л л а н д ц і . Д о Ф р а н ц і ї він п о т р а п и в у 1636 р о ц і . М і ц н о о б ж и в с я в А н г л і ї : тут і с т о р і я ч а ю в а н н я почалась у 1664 р о ц і , к о л и купці Ост-Індської компанії подарували к о р о л ю Карлу II два ф у н т и чаю. П р о т е є в р о п е й ц і ще д о в г о не знали, як в и к о р и с т о в у в а т и це ч у д е р н а ц ь к е листя... Якось на з в а н о м у о б і д і в о д н о г о а н г л і й с ь к о г о г е р ц о г а г о с т я м б у л о п о д а н о на б л ю д і т е м н и й салат, щ о був г і р к и й на с м а к і в и к л и к а в сильне с е р ц е б и т т я . Ц ю « в и ш у к а н у » страву к у х а р п р и г о т у в а в з ч а ю .

20 в е р е с н я 1638 р о к у с т о л ь н и к Василь С т а р к о в п р и в і з р о с і й с ь к о м у ц а р ю к о ш т о в н і д а р у н к и від А л т и н - х а н а . С е р е д них був і чай — 64 к і л о г р а м и . Хан м а й ж е нав'язав й о г о д и п л о м а т о в і в о б м і н на с о б о л і в . Чай с п о д о б а в с я , і п р о нього т о д і г о в о р и л и : « П и т и е д о б р о е , и к о г д а п р и в ы к н е ш ь , гораздо укусно». Вже у 70-х р о к а х X V I I століття чай почали п о с т і й н о завозити в М о с к в у ( д о т о г о п р о д а в а л и на б а з а р а х , у крамничках), і вже звідси транспортували в Петербург.

Д о с е р е д и н и X I X в і к у в с т о л и ц і була л и ш е о д н а чайна к р а м н и ц я , в т о й час як у М о с к в і в 1847 р о ц і їх налічувалось б л и з ь к о ста і б і л ь ш е т р ь о х с о т чаювальних закладів. О с ь ч о м у і д о т е п е р м о с к в и ч і в в в а ж а ю т ь з а в з я т и м и чаювальниками. Х і м і ч н и й с к л а д ч а ю в и в ч а ю т ь багато п о к о л і н ь , але й понині деякі його к о м п о н е н т и лишаються нерозкритими або р о з п і з н а н и м и у загальному вигляді. Д о речі, хімічний с к л а д с в і ж о з і р в а н о г о листя і н а п о ю ч а ю н е о д н а к о в и й , а о т е ф і р н і о л і ї п р и с у т н і з а в ж д и . Від них, н е з в а ж а ю ч и на незначну кількість, і залежить неповторна духмяність н а п о ю . К р і м т о г о , чай м і с т и т ь м а й ж е весь алфавіт вітамінів. Це п р о в і т а м і н А ( к а р о т и н ) , в і т а м і н и Вц В 2 , п а н т о т е н о в а к и с л о т а В15, в і т а м і н и РР, К , Р, щ о з м і ц н ю ю т ь с т і н к и кровоносних судин, запобігають внутрішнім крововиливам. В і т а м і н у С у с в і ж о м у ч а й н о м у листі в ч о т и р и рази б і л ь ш е , н і ж у с о к а х л и м о н а й апельсина. З а в е р ш у ю ч и р о з д і л п р о чай, не зайве, д у м а є т ь с я , навести д е я к і старі н а р о д н і , але, на ж а л ь , не в с і м в і д о м і з а с о б и з а с т о с у в а н н я його п р и р і з н и х з а х в о р ю в а н н я х . Д у ж е м і ц н и й с о л о д к и й г а р я ч и й чай з м о л о к о м — п р и о т р у є н н і л і к у в а л ь н и м и п р е п а р а т а м и . Теплий чай с е р е д н ь о ї заварки з л и м о н о м , ч о р н и м перцем і м е д о м — сечогінний і п о т о г і н н и й засіб при застудженні. Сухий — п о л е г ш у є біль при опіках. Жування сухого зеленого чаю допомагає при н у д о т і , т о к с и к о з і у в а г і т н и х ж і н о к , закачуванні в а в т о м а ш и ні, м о р с ь к і й хворобі. Міцний настій з е л е н о г о чаю використовується при лікуванні зовнішніх виразкових х в о р о б , а т а к о ж в и р а з к и ш л у н к а та д в а н а д ц я т и п а л о ї кишки... «Варто с к у ш т у в а т и з а п а ш н у ч о р н у каву, як з тої м и т і , — писав О н о р е де Бальзак, — все спалахує, д у м к и ю р м л я т ь ся, як б а т а л ь й о н и в е л и к о ї а р м і ї на полі бою...». А щ е в е л и к и й ф р а н ц у з ь к и й п и с ь м е н н и к сам варив с о б і каву — п і д час р о б о т и в н о ч і пив ї ї с к л я н к у за с к л я н к о ю . Підраховано, щ о , с т в о р ю ю ч и цикл романів « Л ю д с ь к а к о м е д і я » , О . Бальзак випив 15 тисяч с к л я н о к н а й м і ц н і ш о ї кави. Е н т у з і а с т о м в ж и в а н н я кави був Й.-С. Бах, я к и й навіть написав с п е ц і а л ь н у « К а в о в у кантату». А в і д о м и й італійський д р а м а т у р г Едуардо де Ф і л і п п о у комедії «Ох, ці п р и в и д и і » дає д о к л а д н у і н с т р у к ц і ю п р и г о т у в а н н я кави п о італійськи. П р о каву в Є в р о п і д і з н а л и с ь від і т а л і й с ь к о г о л і к а р я П р о с п е р а А л ь п і н у с а , к о т р и й у 1551 р о ц і с у п р о в о д ж у в а в в е н е ц і а н с ь к е п о с о л ь с т в о в Є г и п е т . Він писав: «В о д н о м у з є г и п е т с ь к и х садів я бачив д е р е в о , щ о дає насіння, в с і м тут в і д о м е і д у ж е п о ш и р е н е . З ц ь о г о насіння араби та є г и п т я н и г о т у ю т ь у л ю б л е н и й свій напій, я к и й с п о ж и в а ю т ь з а м і с т ь вина, а в г о т е л я х п р о д а ю т ь так, як і у нас в и н о , а назва його — «кофа». Н и н і н е м а є к р а ї н и в світі, де б не в ж и в а л и каву. Навіть на б а т ь к і в щ и н і ч а ю — в Китаї — вона к о р и с т у є т ь с я велик и м п о п и т о м у населення. Напій має в и с о к і с м а к о в і я к о с т і , ц і л ю щ е діє на о р г а н і з м л ю д е й з н и з ь к и м к р о в ' я н и м т и с к о м ( г і п о т о н і є ю ) . Не р е к о м е н д у є т ь с я п и т и каву т и м , хто х в о р и й на ш л у н о к , л ю д я м , о с о б л и в о л і т н і м , у к о г о г і п е р т о н і я ( п і д вищений к р о в ' я н и й тиск). С м а к кави з а л е ж и т ь в і д с о р т у і п о х о д ж е н н я ї ї . В о л о г і з е р н а м а ю т ь н е п р и є м н и й в ' я з к и й с м а к і не пахнуть. Свій с м а к і а р о м а т вони н а б у в а ю т ь п і с л я п і д с м а ж у в а н н я . Запах с м а ж е н о ї кави з у м о в л ю є т ь с я б у к е т о м о р г а н і ч н и х р е ч о в и н , с у к у п н і с т ь яких в и з н а ч а є т ь с я т е р м і н о м « к а ф е о л ь » . С ю д и в х о д я т ь : валеріанова к и с л о т а , а ц е т а л ь д е г і д , ф у р ф у р о л , т р и г о н е л л і н та ін. З о л а , щ о лишається після с п а л ю в а н н я з е р е н кави, м і с т и т ь у в и г л я д і р і з н о м а н і т н и х с п о л у к к а л і й , к а л ь ц і й , натрій, з а л і з о , с і р к у , ф о с ф о р , а з о т , х л о р , м а г н і й . . . Усі ці е л е м е н т и н е о б х і д н і л ю д и н і . У 1819 р о ц і ф р а н ц у з ь к о м у в ч е н о м у Рунге п о щ а с т и л о в и д і л и т и з кави к о ф е ї н , а м а й ж е 80 р о к і в по т о м у н і м е ц ь кий хімік Ф і ш е р виготовив синтетичний кофеїн. У зв'язку з ц и м ц і к а в о в і д з н а ч и т и , щ о як л і к у в а л ь н и й засіб кава застосовувалась у к л а с и ч н і й а р а б с ь к і й м е д и ц и н і ще тисячу р о к і в т о м у . П і д н а з в о ю « б у н ч у м » вона описана с т а р о д а в -

36

нім а р а б с ь к и м л і к а р е м і а л х і м і к о м А б у Бахра М у х а м е д Разесом. ...Особливу г р у п у становлять о с в і ж а ю ч і , т а м у ю ч і с п р а г у п р о х о л о д н і напої. У є в р о п е й с ь к и х народів, с к а ж і м о у французів, це л и м о н а д , с и т р о , о р а н ж а д ; в італійців — цитрусові с о к и ; у н і м ц і в — пиво. В Росії с п о к о н в і к у шанували к в а с и : хлібні, ягідні, м е д о в і , ф р у к т о в і . За свідченням древніх письмових п а м ' я т о к , квас у С х і д н і й Європі пили всі — від царя д о злидаря. С а м о б у т н і м н а р о д н и м талантом с т в о р е н о б е з л і ч р і з н о в и д і в ц ь о г о п р е к р а с н о г о н а п о ю : с о л о д к и й , кислий, м ' я т н и й , з р о д з и н ками, з х р о н о м , густий квас-щі, запашний, білий, о к р о ш к о вий, а р о м а т н и й , у к р а ї н с ь к и й , старовинний, б о я р с ь к и й , російський, польський, р и з ь к и й , литовський, д о м а ш н і й . . . Коли «Російське товариство о х о р о н и з д о р о в ' я » у д р у г і й половині XIX століття вдалося до р я д у заходів, які мали на меті р о з в и т о к к в а с о в а р н о г о виробництва і з б і л ь ш е н н я споживання квасу, Д . І. М е н д е л є є в , сам н е а б и я к и й прихильник і п о п у л я р и з а т о р цього н а п о ю , писав: «Російські жителі колись... д о с я г н у т ь таких засобів виробництва квасу, що забезпечать не тільки р і з н о м а н і т н і с т ь с м а к і в , а й поживність, стійкість і гігієнічне значення, п р и т а м а н н і квасу». Д і є т и ч н і та харчові властивості квасу зумовлені наявністю білків, о р г а н і ч н и х кислот, вітамінів. М о л о ч н о кислі б а к т е р і ї квасу ц і л ю щ е впливають на травлення. Він тамує с п р а г у , бадьорить, о с в і ж а є , вельми п о ж и в н и й у б у д ь яку п о р у р о к у . І, нарешті, четвертий з описуваних напоїв — к а к а о . Основа його — к а к а о - б о б и , насіння ш о к о л а д н о г о дерева, яке культивується в т р о п і ч н и х країнах А м е р и к и , Азії, Африки. Історія появи і п о ш и р е н н я н а п о ю какао в Є в р о п і д у ж е цікава. В 1519 р о ц і о р д а о з б р о є н и х іспанських завойовників ( к о н к і с т а д о р е с ) на чолі з Ернандо К о р т е с о м захопила столицю а ц т е к с ь к о ї д е р ж а в и — Тенотчитлан і зруйнувала її. Н и ш п о р я ч и у палаці в о ж д я ацтеків Монтесуми, г р а б і ж н и к и знайшли в к о м о р а х в е л и к і запаси н е в і д о м и х ї м сушених бобів. Виявилося, що а б о р и г е н и варили з них, д о д а ю ч и солідну п о р ц і ю к а й є н с ь к о г о п е р ц ю , с в о є р і д н и й п е к у ч и й напій «чоколатль». Але він не припав і с п а н ц я м д о с м а к у , вони у п о д о б а л и ті ласощі, які готувалися спеціально для М о н т е с у м и : с м а ж е н і б о б и р о з т и р а л и р а з о м з к у к у р у д з я н и м з е р н о м у стадії м о л о ч н о ї стиглості, додавали до с у м і ш і м е д та у в а р е н и й с о л о д к и й сік агави і все це присмачували ваніллю. П о в е р н у в ш и с ь до Іспанії, К о р т е с підніс к о р о л ю к а к а о - б о б и і р е ц е п т и п р и г о т у в а н н я « ч о к о латлю». З г о д о м назва т р а н с ф о р м у в а л а с я у « ш о к о л а д » . П р о т я г о м багатьох р о к і в ш о к о л а д залишався а т р и б у т о м к о р о л і в с ь к и х к у х о н ь . П о ч и н а ю ч и з с е р е д и н и X V I I століття він став м о д н и м н а п о є м с е р е д привілейованих верств населення Іспанії та Ф р а н ц і ї . К а к а о - б о б и містять д о 50 п р о ц е н т і в ж и р і в , 6 — 1 0 — вуглеводів, 15 — азотистих с п о л у к ; 1,3—1,7 процента т е о б р о м і н у , який збудливо впливає на с е р ц е в о - с у д и н н у та нервову системи. Завдяки ц ь о м у какао ш в и д к о знімає втому, підвищує працездатність. Учений-натураліст К а р л Л і н н е й назвав д е р е в о какао « т е о б р о м а - к а к а о » . П е р ш е слово складено з двох д а в н ь о г р е ц ь к и х к о р е н і в : «теос» — бог і « б р о м а » — ї ж а . В б у к в а л ь н о м у п е р е к л а д і це означає «їжа богів». Ю . ЛАВРОВ.

СПРОБУЙТЕ, СКУШТУЙТЕ...

крізь ситко. Готовий цукровий сироп змішати з чайним екст р а к т о м , додати настій г в о з д и к и 1 р о з ч и н л и м о н н о ї к и с л о т и (1 г на 20 г в о д и ) . О т і м а є м о о с н о ву *цля б а г а т ь о х чайних к о к т е й лів.

Напій «Зимовий».

Смак і аромат чаю багато в чому залежать од води. Найкраща для його приготування — джерельна. Зрозуміло, в міськ и х у м о в а х ї ї не так л е г к о р о з добути. Отож водопровідну м о ж н а «підсмачити». Для цього у в і д к р и т о м у п о с у д і на к і л ь к а г о д и н , а к р а щ е на д о б у , з а л и ш и ти в о д у , щ о б з н и к запах х л о р у . Для пом'якшення покладіть дріб о к солі або соди — чай б у д е ароматнішим. Як ц е не д и в н о , і с н у ю т ь і п р а вила готування окропу. Вони складаються з трьох періодів. Перший починається з того, щ о на д н і ч а й н и к а в и н и к а ю т ь маленькі бульбашки; другий — коли вони швидко піднімаються вгору і вода мутнішає, біліє. Саме таким окропом найкраще з а в а р ю в а т и чай. За б у р х л и в о г о к и п і н н я він б у д е не т о й : в о д а стає т в е р д о ю і н и щ и т ь а р о м а т напою.

З а в а р ю в а т и чай треба в п о р целяновому або фаянсовому чайнику. Російський класичний спосіб такий: кілька разів прогріти чайник кип'ятком, покласти з а в а р к у з р о з р а х у н к у о д н а л о ж е ч к а на с к л я н к у і налити трошки окропу, швидко закрити л л я н о ю с е р в е т к о ю чи рушник о м . Не р е к о м е н д у є т ь с я класти на ч а й н и к р і з н і у т е п л ю в а ч і , п р и м і р о м л я л ь к и - м а т р ь о ш к и на в а ті. В і д ц ь о г о н а п і й стає н е с м а ч ним. Через 5 — 7 хвилин долийте окропу, залишаючи до кришки 0,5 — 1 с м . Я к щ о з ' я в и л а с я п і н а , значить, чай заварений правильно — не перестояв і не втратив пахощів. Піну слід розмішати ложечкою. Щ е один спосіб. У звичайний чайник наливають воду, ставлять на в о г о н ь . П о т і м з а с и п а ю т ь 2 — З л о ж к и ц у к р у - п і с к у чи кладуть 2 — 3 грудочки рафінованого, добре розмішують і знову с т а в л я т ь на в о г о н ь . К о л и в о д а закипить, засипте стільки л о ж е ч о к з а в а р к и , с к і л ь к и за с т о л о м бажаючих пити чай. Зверху щільно накрийте чайник серветк о ю і дайте постояти ще 5 — 7 хвилин.

Д у ж е корисні і смачні різні н а п о ї та к о к т е й л і з ч а ю . С п о ч а т ку приготуйте чайний сироп: 650 г ц у к р у - п і с к у розчиніть у 400 г в о д и і 1 0 — 1 5 хв. в а р і т ь , весь час п о м і ш у ю ч и . П о т і м з р о б і т ь ч а й н и й е к с т р а к т : на с к л я н к у о к р о п у — 35 г з а в а р к и , н а с т о ю в а т и 10 х в . і п р о ц і д и т и . Ще один компонент сиропу — гвоздика. Щ о б його приготувати, треба гвоздику розтерти, залити о к р о п о м (5 г на 100 г в о д и ) , довести до кипіння, процідити

2 — 3 шт.

гвоздики, шматочок кориці (цин а м о н у ) з а л и т и 150 г в о д и , д о вести до кипіння. П о т і м влити заздалегідь приготовлений чайний с и р о п (30 г), д о д а т и 40 г м е ду, з часточки лимона віджати сік. Напій підігріти. Калмицький чай. Плитковий чай покладіть у каструлю з о к р о п о м і в а р і т ь на н е в е л и ч к о м у вогні, після чого влийте туди гаряче молоко, додайте сіль, т р о ш к и к о р и ц і , г в о з д и к и , і все ц е н е х а й к и п и т ь щ е 10 х в . ( а п о тім процідіть крізь полотно. Д о дайте в е р ш к о в о г о чи топленого масла і знову закип'ятіть. До ч а ю п о д а ю т ь п і д с м а ж е н і на с а л і пшеничні коржики з прісного тіста. На 2 0 г п л и т к о в о г о ч а ю — 1 л молока, 1 л води, ложечку солі, 2 г к о р и ц і , 5 ш т . г в о з д и к , 100 г масла. Квас з х р о н о м . У теплу переварену воду вилийте екстракт квасу ( « М о с к о в с ь к и й квас» продається в магазинах), додайте д р і ж д ж і . Поставте в тепле місце н а 1 0 — 12 г о д и н . П о ч и с т і т ь , в и мийте, настругайте корінець хрону і покладіть у квас, додайте м е д у і за 2 — 4 г о д и н и п р о цідіть. Квас з х р о н о м подають до холодних закусок і гарячих страв. На 5 л п е р е в а р е н о ї в о д и — 0,5 л е к с т р а к т у к в а с у , д р і ж д ж і в — 8 г, м е д у — т р и столові ложки, один корінь хрону.

БУДИНОК

ЧАЮ

Досить невдалі спроби виростити в і т ч и з н я н и й чай (китайське «ча-е») відносяться ще до 1814 р о к у . Успіх ж е принесла перша промислова плантація, закладена сто р о к і в т о м у в аджарській Чакві. Цей своєрідний ювілей відзначений в і д к р и т т я м тут Будинку чаю, спорудженого чаквінськими кооператорами. На п е р ш о м у п о в е р с і м у з е ю — бар з безалкогольними напоями і м а г а з и н , д е п р о д а ю т ь с я чай і «тематичні» сувеніри — чашки, чайники, сервізи, самовари всіх р о з м і р і в , щ и п ц і для ц у к р у . . . А л е головне сам чай — « К о л хіда», « А р о м а т весни», «Чакві», «Еліста», « П р и м а » , «Селекційний» та ін. Ці с о р т и п о ч а л а виробляти два р о к и т о м у експериментальна фабрика Всесоюзного науково-дослідного об'єднання чаю і субтропічних культур. Тут ж е о б л а д н а н о експозиц і ю — інструменти чаєводів від давнини до наших днів, рідкісні к н и г и п р о ч а й , м а л ю н к и , старовинні г р а в ю р и і сучасні фотознімки, що розповідають відвідувачам історію радянського чаю. На д р у г о м у п о в е р с і б у д и н к у м у з е ю м о ж н а випити чаю двадцяти трьох сортів, усіх тих, щ о в и р о щ у ю т ь с я на з е м л і Р а д я н с ь кої Аджарії.

УДЕНЬ НОВИЙ ОА ПРОМЕТЕЯ.

2. РУСЬКИЙ І К О Н О П И С : Ц І Н Н О С Т І РЕАЛЬНІ И УЯВНІ

Говорячи про мистецтво Андрія Рубльова, письменник С. Романовський справедливо підкреслює: «У світі, де живуть рубльовські ангели, все дихає світлом, легкістю, співучістю і силою. Сила д о б р а , довірлива і задумана, с т в е р д ж е н а тут навічно як т о р ж е с т в о любові». «Трійця» сяяла струмливим, п л о м е н і ю ч и м синім к о л ь о р о м , якого не знав, а м о ж л и в о , ніколи й не пізнає світ. Була у цій блакиті синь о ч е й світловолосих руських людей — батька, м а т е р і , Н а д і ї , Л ю б о в і , синь о ч е й самого Андрія, вигорілих від старості, але синіючих, коли він думав про молодість. М а й с т е р міг би написати ангелів з б л а к и т н и м и очима, а д ж е написав він Христа у Звенигородському чині русоволосим. Але Андрій не зробив цього, щ о б не було суєти світла, щ о б у «Трійці» синій колір не дробився на краплі, а обіймав людину, як небо, викликав спогади про к р а ї н у , де Простір, воля і згода». Патріархи і царі закують ангелів «Трійці» у в а ж к і золоті о б л а д у н к и , оздоблять д о р о г о ц і н н и м к а м і н н я м , закриють від людських очей єдиний у світі рубльовський голубець, і лиш ж і н о ч і обличчя Віри, Надії і Л ю б о в і будуть дивитися з глибини століть, з важких металевих вікон сумно, світло і загадково. Ц а р Іван Г р о з н и й б у д е л е ж а т и ниць п е р е д рубльовською «Трійцею», з к о р и с т ю с х и м н и ч а ю ч о г о вбивці прагнутиме за б е з ц і н н и й оклад, за який м о ж н а придбати півцарства, купити п р о щ е н н я , і не дістане його. Ц а р Борис Годунов п р и й д е сюди і за нечувані цінності марно в и м о л ю в а т и м е душевний спокій у трьох ангелів. Від ікони залишиться сказання про світле диво, заховане в т е м н и ц і з золота, і л ю д и будуть тільки здогадуватися, яке воно насправді, це диво за с і м о м а печатями. Навколо ікони будуть горіти свічки і лампади, чадитимуть кадила, тектимуть голоси, червоний переблиск танцюватиме на золоті, різнокольорових к а м і н ц я х , т е м н и х ликах, долонях і стопах ангелів. Тут д о р е ч н о згадати й і с т о р і ю рубльовських ікон з іконостаса У с п е н с ь к о г о с о б о р у міста Владимира, котрі у 1775 році були п р о д а н і у село Василівське,— «почорніли» і не радували око. А ж після Великого Ж о в т н я вони були віднайдені і в 1922 році д е к р е т о м ВЦВК націоналізовані й п е р е в е з е н і в реставраційні майстерні. Велика «Трійця» була у 1835 — 54 роках замальована ц е р к о в н и м х у д о ж н и к о м М а л и ш е в и м так, щ о на столі з'явилися два грона винограду, к е л и ш к и по числу ангелів, на ногах у них — сандалі і т. ін. Д е щ о дописав до Рубльова і Гур'янов, який у 1909 році реставрував ікону. З р е ш т о ю , в а ж к о д о р і к а т и ц и м х у д о ж н и к а м за подібний спосіб поновлення: реставраційних м е т о д и к і відповідних засобів тоді не було. Л и ш е в 20-ті р о к и Рубльов був «явлений» світу радянськими реставраторами. Ця р о б о т а триває і нині. Тільки за Радянської влади л ю д и визволили «Трійцю» із з о л о т о ї т е м н и ц і , наяву побачили л е г е н д у , увічнену в фарбах, і затамували подих, в р а ж е н і к р а с о ю . І освічений світ поставив ї ї врівень з найвеличнішими т в о р а м и Д ж о т т о , Л е о н а р д о да Вінчі, М і к е л а н д ж е л о Буонарроті, Рафаеля Санті. І це стосується не л и ш е творчості Андрія Рубльова. Руська ікона є в і д к р и т т я м XX століття. Тільки після того як навчилися р о з ч и щ а т и стародавні і к о н и від пізніших замалювань, вони перетворилися на твори мистецтва. Разом з т и м стало м о ж л и в и м і їх наукове вивчення. О д н и м з перших х у д о ж н и к і в , хто н а л е ж н о оцінив красу руського іконопису, був Матісс. К о л и він в 1911 році потрапив у М о с к в у і ознайомився з р і з н и м и з і б р а н н я м и ікон, то відразу став їх щ и р и м прихильником. О с о б л и в о його вразили новгородські ікони, про які він сказав: « Ц е справді народне мистецтво. Тут п е р ш о д ж е р е л о х у д о ж н і х пошуків. Сучасний м и т е ц ь повинен набиратися снаги в цих примітивах...». У подальш о м у , особливо після виставок 1913, 1927 і 1967 років, руська ікона почала привертати до себе д е д а л і ш и р ш у увагу. С е р е д живописців, які черпали з неї живі імпульси, слід п е р е д у с і м назвати імена Наталі! Гончарової, М а р к а Ш а г а л а , К у з ь м и Петрова-Водкіна. Ікона підкуповувала незвичайністю кольорових і к о м п о з и ц і й н и х рішень, високою духовністю о б р а з і в , н а ї в н о ю патріархальністю життєвідчуття. І виходило так, щ о вона виявилась багато в ч о м у співзвучною п о ш у к а м сучасних х у д о ж н и к і в .

Наведене вище с п р о щ е н н я в трактуванні ц е р к о в н о г о м и с т е ц тва, яке, на д у м к у богословів, повинне лише символізувати ті чи інші релігійні с ю ж е т и , уявлення, повчання, х а р а к т е р н е для сучасної проповідницької і « н а у к о в о ї » діяльності Руської православної церкви. Але, як справедливо відзначає радянський філософ Д . М . У г ринович, «мистецтво і в системі культу не втрачало своєї естетичної властивості. М и м о ж е м о констатувати наявність у культового мистецтва двох ф у н к ц і й : специфічно релігійної ( ц е р к о в н о ї ) , яка зміцнює і посилює релігійні вірування, й естетичної, щ о викликає у людей, які сприймають ц е мистецтво, естетичні почуття».

Воістину « з о л о т и м в і к о м » р у с ь к о г о іконопису були X I V і X V століття, після яких ш в и д к о настав його занепад. Ц е не означає, що у X V I — X V I I віках не створювались о к р е м і прекрасні речі (особливо р о б о т и строгановської ш к о л и ) , але загальний рівень почав помітно знижуватись, щ о найбільше давалося взнаки у з д р і б н е н н і образів і втраті к о л и ш н ь о ї кольорової виразності ф а р б . П р о н и к н е н н я в і к о н у реалістичних елементів вступило в глибоке протиріччя з ї ї і д е й н и м настроєм і призвело до того, щ о ікона виродилась у явище е к л е к т и ч н о г о порядку. Вона п е р е ж и л а саму себе, не м а ю ч и сили п е р е р о д и т и с я в реалістичну картину, як це сталось у Західній Є в р о п і . В епоху Петра І світське мистецтво

38

•

різко р о з м е ж у в а л о с я з ц е р к о в н и м й ікона в п о д а л ь ш о м у , як і на християнському С х о д і , перестала бути естетичною цінністю, залишившись лише п р е д м е т о м ц е р к о в н о г о культу. Звивистими були шляхи давньоруської ікони. Д о к і н ц я Х І Х - г о століття фонд старих ікон о б м е ж у в а в с я п а м ' я т к а м и X V I і, переважно, X V I I століть. Більш давні ікони залишалися м а й ж е невідомими, і б у д ь - я к е с у д ж е н н я п р о давньоруський ж и в о п и с грунтувалося на д о с л і д ж е н н я х лише цих, відносно пізніх, творів. І все ж витоки сучасної науки про давньоруське мистецтво ведуть до науковця, чиє ж и т т я припало на X I X століття. Ц и м у ч е н и м був Ф е д і р Іванович Бусласв ( 1 8 1 8 — 1897). Блискучий філолог, людина ш и р о к о г о світогляду, Ф . І. Буслаєв о д н и м з перших гідно оцінив своєрідну красу давньоруської літератури і живопису. В р о к и засилля офіційної а к а д е м і ч н о ї доктрини він зумів відчути притягальну силу примітивної н а р о д н о ї творчості. Руський іконопис, який він розглядав як мистецтво «молоде, свіже і не зіпсоване р о з к о ш а м и » , підкупив його «життєвим б р о д і н н я м ф о р м » і « г л и б о к о ю поетичністю». «Все життя Стародавньої Русі,— писав Ф . І. Бусласв,— було п р о н и к н у те поезією, тому щ о всі духовні інтереси розумілися тільки на основі н а й щ и р і ш о г о вірування, хоча б д ж е р е л о цього останнього й не з а в ж д и було чисто християнським». Л ю д и того часу були переконані, щ о існує якась чаруюча, надприродна сила, « к о т р а щохвилинно у побуті ж и т е й с ь к о м у , в тому чи і н ш о м у більш важливому ж и т т є в о м у випадку, м о ж е раптово виявити свою незвичайну дію. У п е р і о д епічного ж и т т я народу це п е р е к о н а н н я втілилося в ч у д е с н о м у як основній п р у ж и н і всього н а р о д н о г о епосу». На його д у м к у , в р у с ь к о м у іконописі «відобразилася тверда самостійність руської народності у всій ї ї н е з б о р и м і й могутності.., у ї ї непохитній вірності о д н о г о разу прийнятим принципам, у ї ї первісній простоті й суворості звичаїв».

й у багатстві змісту, в правді д у м о к , які несе х у д о ж н и к , причетний до турбот і р а д о щ і в свого часу. Релігійний х а р а к т е р с ю ж е т у щ е не робить твір мистецтва суто р е л і г і й н и м . К о л и великі майстри м и н у л о г о зверталися, с к а ж і м о , до євангельської т е м а т и к и , вони р а з о м з тим виражали п р о б л е м и реального буття, інтереси, п р а г н е н н я і почуття о к р е м и х людей і класів. Я к щ о ці інтереси, як писав Ф . Енгельс, і ховалися під р е л і г і й н о ю о б о л о н к о ю , то це ніскільки не міняє справи і легко пояснюється у м о в а м и часу. Х у д о ж н є мислення за своєю гносеолог і ч н о ю п р и р о д о ю не дорівнює р е л і г і й н о м у .

Ф . І. Буслаєв не був о д и н а к о м у захопленні давньоруським мистецтвом. Н е м е н ш е шанувальників воно придбало в особі письменника М . С. Лескова, х у д о ж н и к і в В. М . Васнецова, М . В. Н е стерова, М . О . Врубеля.

*

Д о р е в о л ю ц і ї ікони скуповували у провінції рбо вивозили таємно із ц е р к о в , п р и ч о м у місце їх п о х о д ж е н н я , з р о з у м і л о , замовчувалося. Тільки після п е р е м о г и Ж о в т н я з'явились умови для планомірного реставрування відомих ікон. Ш и р о к і п е р с п е к т и ви намітилися т а к о ж для реставрації церковних розписів. Заснована у 1918 році Всеросійська реставраційна комісія, яка дістала у 1924/році назву Центральних д е р ж а в н и х реставраційних майстерень, р о з г о р н у л а під к е р і в н и ц т в о м видатного х у д о ж н и к а і мистецтвознавця І. Е. Г р а б а р я бурхливу діяльність. Були спор я д ж е н і десятки експедицій у Н о в г о р о д , Псков, Київ, З в е н и г о р о д , Вологду, Т р о ї ц е - С е р г і є в у лавру, Ярославль, на Північ, у міста Поволжя. Ц і е к с п е д и ц і ї були організовані за чітко р о з р о б л е н и м планом, у п е р ш у чергу р о з ч и щ а л и с я видатні за с в о ї м з н а ч е н н я м пам'ятки, котрі могли б висвітлити вузлові п р о б л е м и з історії давньоруського живопису. Зовсім новим у всіх цих е к с п е д и ц і я х стало те, щ о розкривалися ікони, п о х о д ж е н н я яких було точно в і д о м и м . Т а к и м ч и н о м , топографічна класифікація матеріалу о д е р ж а л а солідну точку опори: д о м о р о щ е н е поняття «письма» м о ж н а було нині замінити науковим поняттям шкіл. І ці школи більше не «висіли в повітрі», а о д е р ж а л и міцний ф у н д а м е н т фактів. Завдяки тому, щ о в е к с п е д и ц і я х брали участь великі наукові сили й о к р е м і ентузіасти-любителі, які володіли д а р о м знаходити речі там, де ніхто не передбачав наявності скільки-небудь цінних творів, результати не забарилися. Ц ь о м у н е м а л о сприяли і реставратори, частина яких працювала е ж е у 900-х р о к а х , д р у г а ж частина належала до більш м о л о д о г о покоління. Були відкриті десятки ікон X I I — X I I I століть, які до р е в о л ю ц і ї залишалися зовсім н е в і д о м и м и , р о з ч и щ е н і чудові владимирські, новгородські й псковські розписи того ж часу, в новому світлі постали твори X V століття, ц і л к о м реальними ф і г у р а м и стали Ф е о ф а н Г р е к , А н д р і й Рубльов, Діонісій.

а".

« З б е р е г т и всі сходинки культури!» — закликав А . В. Л у н а чарський. Культурну спадщину м и н у л о г о було не тільки з а х и щ е н о ; вона постала у новому світлі, звільнившись о д вікових нашарувань, Не випадково у 1953 р о ц і І. Е. Грабар говорив про ставлення до культурної спадщини: « М о ж н а б е з перебільшення твердити, щ о за останні 35 років з р о б л е н о більше, н і ж за всі п о п е р е д н і століття... Грандіозна р о б о т а по р о з к р и т т ю і реставрації п а м ' я т о к стародавнього живопису, здійснена в наш час, поставила дослідників п е р е д н е б а ч е н и м р а н і ш е багатством чудових творів р у с ь к о г о народу, яким належить знайти м і с ц е в історії р о з в и т к у його художньої культури». П р е к р а с н і творіння видатних майстрів б е н т е ж а т ь і сучасну людину, т о м у щ о д ж е р е л о , яке надихає мистецтво, в усі часи о д н е й те саме — ж и т т я л ю д е й з їх м р і я м и п р о майбутнє, де пануватим е загальне благо, а зло б у д е вигнане н а з а в ж д и . С е к р е т «чаклунської сили» мистецтва, к р і м х у д о ж н ь о ї д о в е р ш е н о с т і , щ е

Навіть д у ж е умовна ф о р м а не завадила к р а щ и м творам руського іконопису втілити гуманістичні ідеали. В цьому їх велика цінність. Глибоко людяний зміст, який виходить за м е ж і релігійної свідомості, а н е р і д к о і суперечить їй, робить їх близькими і н а ш о м у сучасникові. Увагу к о ж н о г о , хто потрапляє до Львівського м у з е ю українськ о г о мистецтва, привертають ікони старих галицьких майстрів. А л е «святі» на цих іконах нагадують простих людей тогочасної Галичини. Вони у селянському вбранні, у них м у ж н і , вольові обличчя. Та й справами вони займаються суто з е м н и м и — пасуть вівці, рубають ліс і т. ін. Д о с л і д н и к у к р а ї н с ь к о г о мистецтва Г. М . Логвин, розповідаючи про чернігівську Ільїнську ц е р к в у , про ї ї відому ікону Ільїнської б о г о м а т е р і , виконану Г р и г о р і є м Д у б е н с ь к и м , підкреслює, щ о , на противагу православній ц е р к в і , к о т р а засуджує ж и т т я «як юдоль с м у т к у » і дивиться на ж і н к у як на «сосуд гріховний», н а р о д з а в ж д и цінував тілесну красу л ю д и н и і радість з е м н о г о світу. Х у д о ж н и к и прагнули р о з к р и т и ц ю красу. Т о м у Григорій Л у б е н с ь к и й зобразив б о г о м а т і р з е м н о ю , г а р н о ю м о л о д о ю ж і н к о ю з д и т и н о ю на руках. У неї чудові великі карі і т р о х и сумні очі. О с т а н н і м часом твори старовинного російського м у з и ч н о г о мистецтва — а с е р е д них ч и м а л о справжніх шедеврів — дедалі частіше включають до р е п е р т у а р у відомих колективів (наприклад, Д е р ж а в н о г о а к а д е м і ч н о г о російського хору СРСР), вони звучать по радіо, їх записують на грамплатівки. С а м е ц е й м о м е н т мав на увазі А . В. Л'уначарський, коли писав, щ о тільки ті, хто підходить до о ц і н к и мистецтва з людських, естетичних та історичних позицій, « м о ж у т ь поцінувати д е я к і н е п е р е в е р ш е н і за п о е т и ч н и м б л и с к о м , ліричні чи розповідні сторінки Біблії чи А г а д и і м о ж у т ь захоплюватися стрункістю мусульманських мінаретів, р е л і г і й н о ю поезією і т. д. Вони м о ж у т ь впиватися «Пристрастями» Баха чи р е л і г і й н и м ж и в о п и с о м Ф р а Анжеліно і Мікеланджело». Естетичні почуття і релігійні п е р е ж и в а н н я відрізняються о д н е від о д н о г о , по суті, так с а м о , я к відрізняється х у д о ж н я фантазія від р е л і г і й н о ї . « О д н а фантазія в е д е людину вперед, до досягнення реальної м е т и , з б у д ж у є ї ї е н е р г і ю , спрямовує волю, організовує і мобілізує знання і почуття. І н ш а фантазія (мається на увазі р е л і г і й н а . — В. 3 . ) веде л ю д и н у вбік від дійсності, розслаблює ї ї , відвертає о д вирішення реальних завдань практичного ж и т т я » , — справедливо відзначав Д . М . У г р и н о в и ч . Затушовуючи явне п р о т и р і ч ч я м і ж оптимістичним, житт є с т в е р д ж у ю ч и м х а р а к т е р о м сучасного п е р е д о в о г о мистецтва і песимістичним п о г л я д о м релігії на світ, церква п р о д о в ж у є пристосовувати мистецтво для своїх цілей, і, з о к р е м а , для того, щ о б привернути л ю д е й до питань духовної культури в православн о м у ї ї тлумаченні. Висвітленню «виняткової ролі» ц е р к в и в розвитку культури присвячені численні праці у православних періодичних виданнях; в них підносяться х у д о ж н і якості ікон, ц е р к о в н о ї архітектури. « Ж у р н а л М о с к о в с к о й патриархии» п и ш е : «Русь прикрашалася величними х р а м а м и . В о з д о б л е н н я їх руські люди вкладали все своє чудове х у д о ж н є відчуття, весь свій талант, всю свою високу майстерність. П е р л и н а м и світового мистецтва й досі залишаються пам'ятки церковної архітектури». Певна річ, скарби Е р м і т а ж у , С о ф і ї Київської і соборів В л а д и м и р а , С у з д а л я , Ч е р н і г о в а , Путивля і Н о в г о р о д а - С і в е р с ь к о г о , ікони А н д р і я Рубльова і Д і о н і с і я , стародавні рукописні книги у К и є в о - П е ч е р с ь к і й лаврі — д о р о г о ц і н н а спадщина духовної культури м и н у л о г о . М и , н а щ а д к и , ц і н у є м о ї ї як велике свідчення високої о б д а р о в а н о с т і н а р о д у , його м о г у т н ь о г о творчого духу і т о н к о г о відчуття краси. Т о м у й не з м е н ш у ю т ь с я потоки е к с к у р сантів до ансамблів М о с к о в с ь к о г о К р е м л я і К и ж с ь к о г о погосту, на виставки давньоруського мистецтва, до пам'яток Стародавньої, « д е р е в ' я н о ї Русі», на виставки стародруків... Але насправді ці чудові творіння — антипод релігійної і д е о л о г і ї . К о ж е н м о г у т н і й злет л ю д с ь к о г о генія — ц е бунт його проти духу ( т о ч н і ш е , б е з д у х о в н о с т і ) п о к о р и , ф а н а т и з м у , м р а к о бісся, бунт, який ніколи не вгавав.

39

Володимир доктор філософських

ЗОЦ, наук.

Головний редактор О. Б. Х О М Е Н К О

Шаховий

З

„СН '

визначні з д о б у т к и сучасної української радянської музики. Й о г о д о р о б о к — м о н у ментальні симфонічні, вокально-симфонічні полотна, к а м е р н і к о м п о з и ц і ї — втілення філософськи узагальненого образу нашого сучасника, суспільних ідеалів, громадянських поглядів і устремлінь, ставлення до з е м л і , на якій народився і виріс, до краси навколишньої природи. П р и ч о м у все написане талановитим м и т ц е м грунтується на невичерпних скарбах національного ф о л ь к л о р у , своєрідно переосмисленого на основі новітніх досягнень вітчизняного і світового професіонального звукопису. А щ о це саме так, засвідчує значна подія в історії не лише у к р а ї н с ь к о ї , а й усієї радянської м у з и к и : на сесії М і ж н а р о д н о ї трибуни к о м п о з и т о р і в при Ю Н Е С К О , яка відбулася в П а р и ж і , в результаті таємного голосування Третю к а м е р н у симфонію к о м п о з и т о р а було включено до десяти к р а щ и х творів світу за 1985 рік. О т ж е , вона зазначена в тематичних планах видавництв багатьох країн, пропагується по радіо і в к о н ц е р т н и х програмах музичних к о л е к тивів на всіх континентах.

Розділ веде кандидат у майстри с п о р т у СРСР з шахів Петро МАРУСЕНК О

Р Е Д А К Ц І Й Н А К О Л Е Г І Я :

П. М . БЕБА, В. Б. ВРУБЛЕВСЬКА, А. П. К О Р Н І Є Н К О , В. В. К У Л И К , А. О. Л Е О Н О В А , В. В. М А К Л Я К , М . Г. М А Х І Н Ч У К (відповідальний секретар), М . О. М І Щ Е Н К О (заступник г о л о в н о г о редактора), М . Д . РУБАН, Р. М . ТЕРЕЩЕНКО, Г. Д . ЦИБУЛЯК.

§ 6

КОНКУРСНЕ ЗАВДАННЯ № З Мат за два ходи (2 о ч к а ) Білі: Крс7, Ф е 4 , Тс4, ТИ, Са2, Cg7, Ке7, KfS, пгк d 6 , дб (білих фігур 1ÖJ, Чорні: Креб, Th3, Th2, C g i , C h i , K<ä7, К Ь 6 л п : a4, d 4 , eS (чорних фігур — Ш),

Художньо-поліграфічне оформлення О. Ю. МАЛИШЕВСЬКОГО. Літературний редактор Д. О. КОМЕНДАНТОВА. З д а н о д о н а б о р у 14.03.86. П і д п и с а н о до д р у к у 11.04.86. Б Ф 10679.

60Х90/8. Офсетний друк.

5,5 у м о в н . д р у к . а р к .

20 у м о в н . ф а р б . в і д б .

7,88 о б л . - в и д . а р к . Тираж 39100 п р и м . Зам. 01009. А д р е с а р е д а к ц і ї : 252047, м. Київ-47, вулиця П е т р а Н е с т е р о в а , 4. Телефони: заступник головного редактора — 441-88-35, відповідальний секретар — 441-88-76, секретаріат — 441-88-68, відділи: комуністичного виховання — 441-88-40, культурного будівництва, профспілкової роботи і клубів — 441-88-66, народної творчості — 441-88-73, бібліотек — 441-88-67. ОРДЕНА ЛЕНІНА КОМБІНАТ ДРУКУ ВИДАВНИЦТВА «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА» 252047, КИЇВ-47, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, 50.

• «СОЦИАЛИСТЫЧНА КУЛЬТУРА» (на у к р а и н с к о м я з ы к е ) . И з д а е т с я с и ю н я 1921 г. Массовый общественнополитический ежемесячник теории и практики культурного строительства ОРГАН МИНИСТЕРСТВА КУЛЬТУРЫ У К Р А И Н С К О Й ССР И УКРАИНСКОГО РЕСПУБЛИКАНСКОГО СОВЕТА П Р О Ф С О Ю З О В Издательство «Радянська Украина» Адрес редакции: 252047, г. К и е в - 4 7 , у л и ц а П е т р а Н е с т е р о в а , 4. Ордена Ленина комбинат печати издательства «Радянська Украина», Киев-47, проспект П о б е д ы , 50. Текст набрано з застосуванням вітчизняного фотонабірного к о м п л е к с у «Каскад»

КОНКУРСНЕ З А В Д А Н Н Я tt? 4 М а т за два * о д и (2 о ч к а ) &ілі; К р Ь в , Ф Ї 1 , Та5< Td3, Са8, КЬ7, п л : с:7, t5, дЗ (білих ф і г у р — 9) Чорні: К р е 4 , Ф Ь 2 , Та4, С д 1 , СЬ1, п. еЗ ( ч о р н и х ФІГУР — Щ

В І Д П О В І Д І НА К Р О С В О Р Д , В М І Щ Е Н И И У № 4 По горизонталі: 1. М а л а г а . 4. Діоніс. 7. К е н г у р у .

9. Сова. 10. Зліт. 11. С и н а н т р о п . 14. С п р у т . 18. Анапа.

20. А к р о б а т . 21. К о н ц е р т . 22. «Баядера». 24. Антарес.

25. Калка. 26. Рента. 31. Л е о н т о в и ч . 33. Неру. 34. Етна.

35. « У к р а ї н а » . 36. Хамсин. 37. Неоліт. По вертикалі: 1. М у с к у с . 2. Лувр. 3. Актив. 4. Д у р о в . 5. Нуль. 6. Сатира. 8. Гандбол. 12. Дудинська.

13. А н т в е р п е н . 15. Підкова. 16. С к о р и н а . 17. Галатея.

19. Парапет. 23. Калитка. 25. Кранах. 27. Атлант.

28. П е р у н . 29. Титан. 30. « Ф р а м » . 32. Стіл.

ЛАКОНІЗМИ О д н и х ставлять у п р и к л а д , інших — на своє місце. П а у з и не зайві і в о б і ц я н к а х . Став на ноги, гибіючи лінах.

перед

начальством

на

ко-

Плів м о т у з к и з пліток. М а т е р і я не зникає безслідно ка. Примітка

в дипломі:

«Видано

навіть з-під

на

прилав-

швидку

руку».

Часом важче за все довести те, щ о давно д о в е д е н о . І к о р о т к о з о р і с т ь буває з д а л е к и м

прицілом.

Леонід СУХОРУКОВ.

Звістка про це з радістю зустрінута на Батьківщині. З о д н о г о б о к у , то — м і ж н а родне визнання української композиторської школи, щ о успішно розвиває т р а д и ц і ї , започатковані М и к о л о ю Лисенк о м , Л ь в о м Ревуцьким, Борисом Лятош и н с ь к и м . З іншого — для всіх, хто цікавиться творчим надбанням самобутнього митця, с и м ф о н і я стала п р и р о д н и м і давно о ч і к у в а н и м результатом його плідної діяльності, ч е р г о в о ю віхою на шляху до нових висот. А д ж е відтоді, як прозвучав К о н ц е р т для віолончелі з о р к е с т р о м , д и п л о м н а робота Євгена Станковича, подана по закінченні навчання в Київській к о н с е р в а т о р і ї (1967 рік), громадськість н а ш о ї , а невдовзі й інших р е с п у б л і к - с е с т е р з н е т е р п і н н я м чекає на появу його нових творів для різноманітних колективів, ансамблів, солістів, музичних театрів. У я к о м у б ж а н р і він не працював — симфонічному, вокально-симфонічному, балетному, камерно-інструментальном у , — з'являється музика високої мистецьк о ї проби. І чи не найсуттєвіша ї ї якість — м і ц н а о п о р а на вокальний та і н с т р у м е н тальний фольклор. Д о речі, використання у к о м п о з и т о р с ь к і й творчості зразків нар о д н о г о мелосу б е р е початок щ е від М и к о л и Лисенка й ш и р о к о практикується нині. Але вміння «почути» особливості аматорського музикування, м а н е р у звуковидобування, х а р а к т е р н у , п р и м і р о м , для популярних у народі троїстих м у з и к , і органічно доповнити ц и м и специфічними барвами звукову й т е м б р о в у палітру сучасного хору чи с и м ф о н і ч н о г о о р к е с т р у ( щ о вимагає навіть певних з м і н у традиційній системі нотопису) доступне д а л е к о не к о ж н о м у . А саме такий синтез і становить о д н у з характерних особливостей творчої м а н е р и Є. Станковича. Тонко опрацьовує він західноукраїнські пісенні й танцювальні перлини. Яскравим п р и к л а д о м у цьому плані є його п р о г р а м ний триптих «На Верховині» для скрипки і ф о р т е п і а н о , де з о б р а ж е н і картини народного побуту, буйна природа к р а ю . І це з а к о н о м і р н о , б о сам митець р о д о м із З а к а р п а т т я , з Сваляви, де поминули його дитячі та юнацькі р о к и . Батько к о м п о з и т о ра, великий шанувальник м у з и к и , а за ф а х о м п е д а г о г - ф і з и к , у п р о д о в ж багатьох років очолював учительський хор міста. Т о ж син його зростав у а т м о с ф е р і , яку доповнювали музичні «розваги» дітей і

Автограф

Ь з оюіи^

яо

митця

л s ^ r y ^ f j t

^

СТРУНА ЛЮБОВІ

підлітків. ПИЛЬНО вслухався хлопець у різноголосся весільних пісень і танців, м у з и к у ^ Інших народних свят і урочистостей, щ о зливалася в його свідомості з п л ю с к о т о м потічків, ш у м о в и н н я м с м е р е к . Коли у Сваляві відкрилася музична школа, Євген став о д н и м з перших ї ї учнів. Закінчивши початкове навчання по класу баяна, вступив до У ж г о р о д с ь к о г о м у з и ч н о го училища, де опановував гру на віолончелі. На ц е й період припадають і п е р ш і композиторські спроби, засновані п е р е важно на інтонаціях народних пісень і танців. Тоді ж він п о з н а й о м и в с я з м і с ц е вим к о м п о з и т о р о м С т е п а н о м М а р т о н о м , у якого навчався основ професіонального звукопису.

На час вступу до Київської консерваторії митець у ж е мав ряд оригінальних к о м п о зицій. Становлення х у д о ж н ь о ї особистості Євгена Станковича відбувалося в класі 4*Зориса Лятошинського, який д о п о м і г учневі о б р а т и шлях у мистецтві, виробити естетичні погляди, сутність яких полягає в прагненні повсякчас іти незвіданими, невторованими шляхами. Великий майстер опрацювання фольклору і знавець можливостей сучасного симфонічного оркестру, Борис Миколайович був також тонким знавцем людської психології. Тому він о д р а з у збагнув неординарність світосприйняття у л ю б л е н о г о учня і всіляко сприяв якнайповнішому розвитку його таланту. Невдовзі по закінченні навчання в д о р о б к у Євгена Станковича, о к р і м згаданих творів, з'явилися С и н ф о н і я ларга № 1, Струнний квартет, які привернули пильну увагу і мистецької громадськості, і критики. Він п р о д о в ж у є наполегливо працювати. В колі мистецьких інтересів залишаються £ 4 багатющий фольклор, і п р о б л е м а його збагачення сучасними п р и й о м а м и та засобами звукопису. М и т е ц ь наполегливо аналізує те, щ о пропонують представники інших композиторських шкіл, не поминає і так званих «авангардистів» та представників зарубіжних мистецьких течій, які за формальними пошуками неординарних звучань забувають про те, щ о справжнє мистецтво н а с а м п е р е д мас в і д о б р а ж а т и людські устремління й почуття. Євген Станкович по краплині відбирає т е м б р а л ь ні знахідки, нетипові сполучення різних інструментів, тобто все, щ о м о ж е сприяти

втіленню власного естетичного к р е д о . П о лягає ж воно у щ о н а й т і с н і ш о м у єднанні з ж и т т я м і т у р б о т а м и свого народу. Результатом цієї праці стала Друга («Героїчна») симфонія, присвячена 3 0 - р і ч ч ю П е р е м о г и над гітлерівським фаш и з м о м . Вона отримала ш и р о к и й р е з о нанс. В ї ї підґрунті — н а р о д н а пісенність, з о к р е м а обрядова весільна пісня « О й глянь, мати». Ц е о б р а з - с и м в о л , сповнений б е з м е ж н о г о смутку й с к о р б о т и . Р і з н о м а нітно його в а р і ю ю ч и , автор створює м о н у ментальну, т р а г е д і й н у к а р т и н у вселюдськ о г о горя, щ о його принесло нашестя о к у пантів, у фіналі ж на інтонаціях чуємо музику, яка символізує н е п е р е м о ж н і с т ь наш о г о н а р о д у , його б о р о т ь б у за м и р на планеті.

товікова боротьба проти поневолювачів. В основі д р у г о г о — легенда про події давнього м и н у л о г о — з м і ц н е н н я Київської Русі та об'єднання навколо неї слов'янських п л е м е н . П р а ц ю ю ч и в сфері м о н у м е н т а л ь н о г о звукопису чи в галузі к а м е р н и х ж а н р і в , к о м п о з и т о р ніколи не вдається до зовнішніх ефектів, замилування вокальними або інструментальними барвами. Володіючи б а г а т ю щ и м а р с е н а л о м виражальних засобів, він спрямовує його на втілення конкретної ідеї, конкретного художнього з а д у м у . М у з и к а , хоч і складна для виконавців, грунтується на фольклорних інтонаціях та м е л о д и ч н и х зворотах. Т о м у вона д о х і д лива не лише для професіоналів, а й для ш и р о к о г о кола любителів п р е к р а с н о г о .

З г о д о м , на I V пленумі Спілки к о м п о з и торів У к р а ї н и , прозвучала Третя хорова с и м ф о н і я «Я с т в е р д ж у ю с ь » Євгена С т а н к о вича на слова Павла Тичини, щ о мала т р і у м ф а л ь н и й успіх і була удостоєна Д е р жавної премії Української PCP імені Т. Г. Ш е в ч е н к а . К о м п о з и т о р добрав для твору ф р а г м е н т и з багатьох віршів і створив к о н ц е п ц і ю , щ о вражає глибиною, багатоплановістю й водночас цілісністю п р о в і д н о г о і д е й н о - х у д о ж н ь о г о з а д у м у . Тут відтворено складний, п о д е к о л и с у п е р е ч л и вий п р о ц е с становлення особистості, ї ї світогляду в п е р і о д кардинальних з р у ш е н ь в усіх сферах суспільства, щ о їх принесла Ж о в т н е в а революція. Л і р и к а і т р а г е д і й ність, філософські р о з д у м и над с м и с л о м буття і життєствердний пафос — усі ці к а т е г о р і ї подані в б е з п е р е р в н о м у розвитку і р а з о м з тим становлять н е р о з р и в н у х у д о ж н ю цілісність.

Н е щ о д а в н о н а р о д н и й артист У к р а ї н с ь к о ї PCP, депутат Верховної Ради УРСР Євген С т а н к о в и ч завершив р о б о т у над б а л е т о м « П р о м е т е й » , п р е м ' є р а якого відбулася в Д е р ж а в н о м у а к а д е м і ч н о м у театрі о п е р и і балету УРСР імені Т. Г. Ш е в ч е н к а . Тут у символічно узагальнених о б р а з а х показано б о р о т ь б у трудящих за своє соціальне визволення, повний р о з к л а д і д е г р а д а ц і ю самодержавства, народження й утв е р д ж е н н я епохи р е в о л ю ц і й н о г о о н о в л е н ня світу.

Важлива в м у з и ц і Євгена Станковича і, так би мовити, історична лінія, яку у о с о б л ю ю т ь ф о л ь к - о п е р а «Квіт п а п о р о т і » та балет «Ольга», написаний до 1500-річчя Києва. У п е р ш о м у з названих творів, щ о базується на піснях, легендах, п е р е к а з а х , оспівані історія н а ш о г о н а р о д у , його бага-

М и с т е ц ь к а діяльність Євгена Станковича в і д д з е р к а л ю є найсуттєвіші п р о б л е м и м и нулого й сьогодення, щ о о д н а к о в о ю м і р о ю стосуються і к о ж н о ї особи, й усього суспільства. Й о г о творчість б е з п о с е р е д н ь о , в і д к р и т о і щ и р о спрямована до Л ю д и н и , ї ї р о з у м у і серця, звеличує все н а й к р а щ е , с т в о р е н е ї ї р у к а м и . У ц ь о м у й полягає ідейно-естетична та х у д о ж н я цінність м у з и к и х у д о ж н и к а , яка не лише змальовує н а ш о г о сучасника, а й на повен голос оповідає про його діяння п р и й д е ш н і м поколінням.

Ярослав

ГОРДІЙЧУК.

45 к.

СТРАХУВАННЯ Д О ОДРУЖЕННЯ

Шановні батьки, родичі! Радимо вам завчасно подбати про весільний подарунок для ваших дітей чи онуків. З 1 січня 1986 року умови цього виду страхування значно поліпшені. Більш докладні довідки про умови страхування можна одержати в інспекції Держстраху або у страхового агента. ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО СТРАХУВАННЯ У К Р А Ї Н С Ь К О Ї PCP.

ТЕПЕПРЕСРЕКПАМК