Журнал "Соціалістична культура". - 1986. - № 12. by Національне газетно-журнальне видавництво

Соціалістична

121986

II 1 • г

•

11 1

а;

•

ІІІ

г «•

Д о колгоспу «Більшовик» Гайсинського району Вінницької області, який має щ о р о к у мільйонні прибутки, з ' ї ж д ж а ю т ь с я звідусіль з а цінним д о с в і д о м . Гості вчаться у краснопільців вирощувати вагомі врожаї цукрових буряків і кормових к у л ь т у р , добиватися високої віддачі тваринницької галузі. Вчаться у них мистецтва оновлення села і л ю д с ь к и х д у ш , творення х о р о ш о г о настрою. Так, є у Краснопілці руки, які гарно хазяйнують в полі, на ф е р м а х , у власних о б і й с т я х . Вони в п р о в а д ж у ю т ь тут прогресивні т е х н о л о г і ї , м е х а н і з у ю т ь працю по збиранню солодких коренів, д б а ю т ь про зростання к у л ь т у р и р о б о т и селянина. І ці ж руки п р и м н о ж у ю т ь «запаси» краси, д о б р а . С а м е т о м у й з'явився

Сім'я Дерманських збирається на концерт.

НЕВИЧЕРПНЕ ДЖЕРЕЛО

До чепурного будинку самодіяльного художника Я . Т. Громового часто навідується дітвора.

Репетиція вокальноінструментального ансамблю.

у селі культурно-спортивнии к о м п л е к с . Щ о р о к у правління колгоспу на чолі з С т е п а н о м К а л е н и к о в и ч е м Пташинським на культурно-побутові потреби односельців виділяє з б ю д ж е т у близько 200 тисяч карбованців. Багато тут л ю д е й , закоханих у мистецтво, слово, пісню. Д е с я т ь гуртків х у д о ж н ь о ї с а м о д і я л ь н о с т і д і ю т ь в Будинку к у л ь т у р и : хоровий, х у д о ж н ь о г о читання, вокальні — чоловічий і жіночий, В І А та інші. С т о дванадцять п'сс у к р а ї н с ь к о ї , російської та з а р у б і ж н о ї д р а м а т у р г і ї становлять загальний доро-

бок самодіяльного театру, яким беззмінно керує Никифор Терентійович Громовий. Всебічно обдарована людина, він веде за собою інших, пробуджує високі почуття доброго, вічного, иеодцвітного. По крихтах збирав експонати для музею історії села, о ф о р м л я в його як художник, до кожного спектаклю свого драматичного колективу розробляв декорації, костюми. Неспокійна вдача й у директора Будинку культури Валентина Дмитровича Косенка. Довго не давала йому спокою д у м к а , як об'єднати л ю д е й , котрі «не йдуть в актори», але тягнуться до вогнища культури. «Може, в шахи пограєте?» — питав. А з г о д о м виник цілий клуб, який назвали «Біла королева». Невимушена, затишна а т м о с ф е р а панує на вечорах «Заходьте на чай», де можна поговорити на серйозні теми й змістовно відпочити, зустрітися з цікавими людьми. Дбає директор і про наймолодших. Є в Будинку культури різні гуртки для них, та от мине кільканадцять років, і ветеранам художньої самодіяльності потрібна буде зміна. Чому б не відкрити при БК філіал музичної школи? І зростають тепер тут майбутні концертмейстери і солісти, баяністи і духовики. Всіх бажаючих зігріває вогнище культури, тому і йдуть сюди цілими сім'ями. А д ж е творчість — невичерпне джерело людської душі. Шахові баталії у клубі *Біла королева». Фото В.

БОНДАРЕНКА.

У НОМЕРІ: РІШЕННЯ X X V I I З'ЇЗДУ КПРС — В ЖИТТЯ! Г О Р О Б Е Ц Ь І. Ю . С и н о н і м п р и с к о р е н н я

ДОСВІД БОГДАНОВИЧ С. У народних університетах Миколаївщини

ДЖЕРЕЛА КНИЖКОВІ Вікна в історію

НАШ СУЧАСНИК 6

ТУРКЕВИЧ В. Маестро СТИЛЬ РОБОТИ

В Л А Д Н О М. О с я г н е н н я п е р е б у д о в и

ДИСКОТЕКА Р У Б А Н М. Н а з а р і й Я р е м ч у к : « Е с т р а д а — д і м д р у з і в »

С М Є Х О В А В. Ш л я х и - д о р о г и в д и в о с в і т

КОРНІЄНКО А. Час конкретних дій

ДРУГИЙ ВСЕСОЮЗНИЙ ФЕСТИВАЛЬ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ М І Щ Е Н К О М. Ж и в о т в о р н а к р а с а

Ж И Л Ю К М. Х л і б — совість л ю д с ь к а

П А В Л Е Н К О В. А н а т о м у я р м а р к у . . .

ПРОБЛЕМА МОЇСЕЄВ І. Джерела

РЯБОШАПКА М. Звеличення

ДОВІДКОВИЙ СТІЛ

К О В А Л Е Н К О Н. Л ю б о в і з л а г о д а

ПРОЧИТАЙТЕ ЗІ СЦЕНИ

ЦІКАВО ЗНАТИ

Заочна читацька к о н ф е р е н ц і я «Соціалістичної культури»

Пролетар/ всіх к р а ї н ,

єднайтеся!

{Соціалістична К

СТОРІНЦІ

ОБ-

Співає заслужений артист УРСР Назарій Яремчук. Розповідь про нього читайте на стор. 12. Фото Б. ГРАДОВА.

ГРУДЕНЬ № 12 (768) Виходить з червня 1921 р. Масовий громадсько-політичний щомісячник теорії і практики культурного будівництва О Р Г А Н М І Н І С Т Е Р С Т В А К У Л Ь Т У Р И У К Р А Ї Н С Ь К О Ї PCP І УКРАЇНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ РАДИ ПРОФСПІЛОК І

НА ПЕРШІЙ КЛАДИНКИ:

Видавництво «Радянська Україна» © «Соціалістична культура», 1986

Рішення

XXVIIз'їзд

-вжиття!:

І. Ю . Г О Р О Б Е Ц Ь , секретар Полтавського обкому Компартії України

Як і в усій республіці, п о ш у к и нових ф о р м б і л ь ш конкретної, п р е д м е т н о зверненої д о людини, д о живої справи організації культурно-масової роботи стають д е д а л і в і д ч у т н і ш и м и й на П о л т а в щ и н і , д е діє багатотисячний загін працівників і активістів культосвітніх закладів, о б ' є д н а н и х у с в о ї й б і л ь ш о с т і в 33 м і с ь к и х т а р а й о н н и х і 120 с і л ь с ь к и х к у л ь т у р н о - с п о р т и в н и х к о м п л е к с а х . П р о д е я к і п р о б л е м и , щ о ї х нині під к е р і в н и ц т в о м партійних організацій вирішують вогнища культури області, розповід а є с е к р е т а р П о л т а в с ь к о г о о б к о м у К о м п а р т і ї У к р а ї н и Іван Юхимович ГОРОБЕЦЬ.

инонім прискорення узагальнено обласним науково-методичним центром народної творчості і культурно-освітньої роботи. Та не тільки цим характерні діла названого та багатьох інших наших комплексів. У тісному контакті з громадськими організаціями вони, в основі своїй, прагнуть дійово пропагувати передовий досвід у сільському господарстві й промисловому виробництві, а отже, сприяти підвищенню продуктивності праці трудящих, виконанню планових завдань і взятих соціалістичних зобов'язань. Дедалі відчутнішими стають зв'язки рад агропромислових комітетів з радами культурно-спортивних комплексів. У Миргородському, Карлівському, Гадяцькому та ряді інших районів, де добре розуміють, що в поліпшенні культурно-освітньої і спортивно-оздоровчої роботи важливу роль відіграє стан матеріальнотехнічної бази закладів культури і спортивних споруд, успіхи на культурній ниві не відстають од виробничих досягнень. Цілковиту рацію мас голова колгоспу імені Клименка Кобеляцького району Г. И. Маньківський, говорячи, що нива хліборобська і нива пісенна — нерозривне ціле й що активна, зацікавлена участь не тільки у виробничому, а й духовному житті колективу обертається щедрими врожаями і на ідеологічній, і на хліборобській, і на культурній ниві. І все-таки нам треба ще багато працювати, щоб піднести роботу всіх культурно-спортивних комплексів, та й кожного окремого культосвітнього закладу, до рівня вимог сьогодення. Не погрішу проти істини, сказавши, що дехто ще вбачає в організації К С К своєрідний засіб для прикриття свого невміння чи небажання трудитися по-новому. А втім, такі «хитрощі» нікого не можуть нині ввести в оману: саме по собі формальне створення комплексу без чіткої, вивіреної взаємодії і творчого зростання кожного його підрозділу ніколи не було самоціллю, бо ніяка, навіть найдовершеніша ф о р м а не з м о ж е замінити найсуттєвішого — змісту самої роботи. Нині головним д л я нас має стати вдосконалення діяльності не тільки комплексів, а й кожного будинку культури чи клубу зокрема, незалежно від того, входить він до К С К чи ні. Не можна не звернути уваги й на те, що поліпшенню роботи все ще заважає надмірна кількість паперів, які часто осідають у шухлядах працівників. Причому подекуди ця паперотворчість не тільки не зменшується, а навіть зростає, як не зменшується й надміра нарад, семінарів. Щ о ж до так званої «методичної допомоги», то тут часто-густо виникають просто-таки парадоксальні ситуації: іноді здається — окремі працівники, замість того щоб бути безпосередніми організаторами корисних справ і займатися конкретною роботою, тільки повчають інших, як працювати. Потребує серйозної уваги й зміцнення матеріальної бази закладів культури. Ми чітко усвідомлюємо, що треба будувати (та й б у д у є м о ) нові клуби і на селі, і в нових мікрорайонах наших міст. А л е поряд з цим і, можливо, передусім, д л я загального піднесення рівня культури на місцях треба як слід використовувати ті приміщення, котрі вже маємо, на що, до речі, орієнтує постанова ЦК К П Р С «Про заходи щодо поліпшення використання клубних закладів і спортивних споруд». На Полтавщині нині функціонує 1088 будинків культури і клубів. У них можуть водночас обслуговуватися (враховуючи всі зали д л я глядачів і приміщення для гурткової роботи) понад 300 тисяч чоловік. Якщо д о цього додати місця в читальних залах бібліотек при БК, це число збільшиться ще на 40 тисяч. Проте навіть вечорами у передвихідні та вихідні взимку в них буває не більше 1 4 0 — 160 тисяч. Вилучивши з цієї кількості відвідувачів тих, хто приходить лише на перегляд кінофільмів, матимемо ще втричі

-л

енінська думка про те, що на кожному етапі потрібно знайти ту головну ланку, взявшись за яку, можна витягти весь ланцюг, нині набуває особливого значення. Вимагаючи перебудови, життя ставить перед нами безліч питань, і щоб правильно розв'язати ї х , необхідно зосередитися на основному, сконцентрувавши зусилля всіх і кожного в єдиному магістральному напрямі. Треба не тільки визначити конкретні завдання, а й досягти того, щоб усі без винятку чітко знали, що і задля чого ї м належить робити, щоб кожен умів побачити велике у повсякденному, «малому», щоб предметні зусилля людей для вирішення загальної справи стали для них глибоко усвідомленим, кровним ділом, в якому всі вони були б особисто зацікавлені. Перебудова... Я д у м а ю про комуніста з понад п'ятдесятирічним партійним стажем, людину, котра за покликом серця присвятила все життя утвердженню свого права — і свого обов'язку — бути активним бійцем партії на дорученій їй ділянці,— про директора Диканського історико-краєзнавчого м у з е ю Д . М. Гармаша. Почавши зі створення невеличкого закладу на громадських засадах, Дмитро Михайлович не тільки вивів музей на рівень кращих в області, а й створив багату картинну галерею, налагодив зв'язки з професіональними художниками країни, заходився з їх допомогою створювати на базі галереї молодіжну образотворчу студію. Його задуми завжди втілюються в конкретні справи, а слово не розходиться з ділом. З не меншою теплотою згадую про кавалера ордена Леніна голову колгоспу імені Леніна Лубенського району М. Г. Калініченка та ланкову буряководів колгоспу «Маяк» Оржицького району Героя Соціалістичної Праці А. Д . Юрченко. Самовіддано працюючи на виробництві, вони не мислять життя поза с ф е р о ю духовною, щедро віддаючи і час, і сили розвитку культури на селі. Приємно усвідомлювати, що обом по заслугах присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури республіки. Нині, коли однією з основних умов успіху перебудови стала всебічна активізація людського фактора, ми м о ж е м о з певністю сказати: нам є на кого спиратись, є кому довірити виконання накреслених завдань. В області є чимало закладів культури, які працюють саме в такому напрямі. Назву для прикладу Хомутецький сільський культурно-спортивний комплекс Миргородського району, д е тісний контакт усіх його ланок зумовлений не в останню чергу ^увагою партійної організації, керівництва колгоспу до починань культармійців. «Основний шлях до вирішення кадрової проблеми в господарстві — через серця наших синів і дочок»,— сказав на вечорі-зустрічі з м о л о д д ю голова колгоспу імені Шевченка депутат Верховної Ради УРСР М. Т. Дем'яненко. Тут працюють багато молодих людей. Вони та їхні старші односельці мають чудові умови д л я змістовного і розумного використання вільного часу: 17 колективів художньої самодіяльності, 18 спортивних секцій, народні університети правових, педагогічних і сільськогосподарських знань, клуби «Глобус», «Орієнтир», кінолекторій «За здоровий побут», сільський народний музей завжди радо зустрічають усіх. Перебудову в культосвітній роботі тут розуміють передусім як відхід од ф о р м а л і з м у , шаблону, заорганізованості заходів, як посилення уваги до інтересів кожної людини, вивчення запитів і смаків трудівників, прагнення створити в клубі, бібліотеці, спортивній секції атмосферу щирої зацікавленості, невимушеного спілкування, товариської доброзичливості. Не випадково творчі пошуки цього К С К

виховання — д л я д о р о с л и х , тематичні ранки, різноманітні ігрові програми — д л я школярів. Особливу увагу приділяють трудовому вихованню і професійній орієнтації учнів: організовують дні п р о ф е с і й , на які з а п р о ш у ю т ь передових виробничників, ознай о м л ю ю т ь д і т е й з виробничими д і л я н к а м и , д е працюють їхні батьки, залучають д о участі у вечорах вшанування передовиків колгоспного виробництва. Надовго запам'ятався всім диспут «Герої нашого часу — хто вони?», на якому йшлося не тільки про те, ким м о л о д і з б и р а ю т ь с я бути, а й як стати справжньою л ю д и н о ю , з кого брати приклад. Нині в області лише при культосвітніх закладах системи Міністерства культури працює 572 любительських об'єднання і клуби за інтересами, в яких б е р у т ь участь понад 12 тисяч т р у д я щ и х . Після виходу постанови ЦК К П Р С «Про заходи щ о д о поліпшення використання клубних закладів і спортивних споруд» ї х м е р е ж а збільшилась м а й ж е вдвоє. С е р е д кращих — любительські об'єднання « Д о р о г о ю батьків» при Венеславівському сільському клубі Гадяцького району, « Ф а к е л » при Гадяцькому РБК, «Зустріч» при К а р л і в с ь к о м у районному будинку культури, клуб сім'ї «Він і Вона» при Ш и ш а ц ь к о м у РБК, клуби ділових л ю д е й « Е к с п е р и м е н т » , « З у с т р і ч на ваше прохання», творча майстерня новаторів виробництва при культурно-спортивних комплексах «Молодіжний» та «Машинобудівник» міста К р е м е н ч у к а , спортивно-технічний клуб при В и ш н я к і в с ь к о м у сільському клубі Хорольського району, к л у б т в е р е з о с т і на базі агітаційно-художньої бригади К о м и ш н я н с ь к о г о К С К М и р г о р о д с ь к о г о району та багато інших. А втім, с л і д зауважити, що і тут щ е не д о кінця використовуються наявні резерви. З о к р е м а , це стосується такої с ф е р и діяльності, як надання платних послуг населенню. Являючи собою принципово нову ф о р м у обслуговування л ю д е й , це нововведення не тільки сприяє з м і ц н е н н ю матеріально-технічної бази та р о з ш и р е н н ю с ф е р и впливу К С К , а й д о п о м а г а є б і л ь ш активно виявляти с а м о д і я л ь н е начало. Певно, ми щ е надто вузько р о з у м і є м о іноді слово «самодіяльність». А це ж не тільки х у д о ж н я творчість, це — все те, що л ю д и роблять самі. Варто тільки серйозніше підійти д о вивчення і впровадження в ж и т т я ініціативи т р у д я щ и х , і перед нами в і д к р и ю т ь с я справді н е о б м е ж е н і можливості д л я залучення до корисного д о з в і л л я тих, хто поки що лишається з а м е ж а м и клубів. А д ж е навіть найстараннішому о д н о м у чи й д в о м - т р ь о м штатним працівникам культосвітнього закладу важко взяти до уваги всі найрізноманітніші інтереси л ю д е й . То чому б не залучити д о активної масової роботи в цьому напрямі г р о м а д с ь к і організації?

меншу цифру. Небагато? Точніше б у д е сказати, д у ж е мало, особливо коли взяти до уваги, що йдеться про зимові передвихідні та вихідні, тобто про основний вільний од роботи час. А хіба немае у нас будинків культури і клубів, які в будні стоять просто порожні? Д е х т о заперечить: а м о ж е , так і має бути, а д ж е в кожного в д о м а є телевізор, л ю д и повинні ходити о д н е д о одного в гості та й просто відпочивати в колі с і м ' ї . . . На це ми не м о ж е м о не зважати. А л е ж и т т я доводить: т а м , д е д о справи п і д х о д я т ь неформально, творчо, подібної проблеми просто не існує. Д о наведених раніше д о д а м ще один приклад. Книшівський центральний сільський Будинок к у л ь т у р и Гадяцького району в середньому за місяць відвідують понад 2800 чоловік. С в о ї х «секретів» роботи тут ніхто не приховує, вони — в активній, зацікавленій позиції організаторів культурного відпочинку. Тільки, скажімо, за три останніх дні серпня тут відбулися виступ агітбригади, вечори вшанування передових доярок колгоспу т а відпочинку молоді, шахово-шашковий турнір, м о л о д і ж н а розважальна програма, в яких взяли участь 485 чоловік. Так само, орієнтуючись на конкретні інтереси л ю д е й , б у д у є роботу клуб самодіяльних художників «Творчість» К р е м е н ч у ц ь к о го міського Будинку культури імені Петровського. Митці-аматори вивчають історію образотворчого мистецтва, б е р у т ь активну участь у пропаганді творів вітчизняного живопису, скульптури, графіки. Тут систематично читаються лекції на мистецтвознавчі теми, члени клубу обговорюють роботи своїх колег, проводять екскурсії, виїздять на е т ю д и . З великим у с п і х о м у К р е м е н ч у к у пройшла виставка, присвячена в і д к р и т т ю д р у г о г о В с е с о ю з н о г о фестивалю народної творчості, відбулося кілька персональних виставок самодіяльних художників. Кожен культосвітній з а к л а д м о ж е і повинен бути не тільки вогнищем культури, а й у л ю б л е н и м , зручним, з а т и ш н и м м і с ц е м д л я спілкування л ю д е й . Рік т о м у обласна р а д а п р о ф с п і л о к і о б к о м комсомолу прийняли постанову з питань розвитку технічної творчості м о л о д і . На ї ї виконання в ж е створено 19 клубів юних техніків, забезпечених відповідною матеріально-технічною баз о ю ; на підході організація щ е кількох аналогічних об'єднань. Зрушення наявні. Та все-таки д л я повного успіху в цій справі потрібні більш цілеспрямовані, скоординовані з у с и л л я клубних і навчальних закладів. Такі, яких д о к л а д а ю т ь , п р и м і р о м , працівники Хомутецького сільського Будинку культури і місцевої школи. Виходячи, цілком природно, з особливостей кожної вікової групи дітей та спираючись на ї х ініціативу і зацікавленість, тут не забувають і про роботу з батьками. Лекції з важливих п р о б л е м

Кращі співаки Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка входять до складу добре відомого в республіці самодіяльного українського народного хору «Калина», лауреата Республіканської комсомольської М. Островського.

М.

Фото БІЛОКОПИТОВА. З

У НАРОДНИЙ

Все ще рідко, наприклад, збираються члени науково-технічних товариств, раціоналізатори (я маю на увазі не офіційні збори, а творчі зустрічі з винахідниками, вченими, а то й просто обговорення в товариському колі тієї чи іншої раціоналізаторської В будь-якій роботі найважливіше — усвідомлювати її кориспропозиції). А хіба мало на селі громадських організацій, які, ніде правди діти, часто зводять усю свою роботу до збирання внесків? ність, значущість. У цьому Ніна Михайлівна Швець давно Дуже рідко, на жаль, збираються члени товариств охорони переконалась особисто. Вже кілька років вона — ректор народноприроди, пам'ятників історії і культури. А чому немає свого клубу го університету культури в досить віддаленому від обласного у мисливців? Хіба ї м ні про що поговорити або не цікаво центру Веселинові, де не так уже й багато місцевих лекторських сил, а тому непросто забезпечувати належний рівень масової організувати конкурс на кращий постріл чи мисливський трофей? пропаганди знань. Я вже не кажу, що всіх ї м має об'єднувати спільна турбота про місцеву фауну... Взяти хоча б залучення слухачів, котрих на трьох факультетах — літературному, музичному, культурно-освітньої роботи — понад Номенклатура платних послуг може бути найрізноманітніша: це сто чоловік. Для Веселинового це немало. і участь у роботі кінно-спортивних шкіл, для яких, до речі, у нас на Місцеві ентузіасти започаткували виробничий принцип організаПолтавщині є дві чудові бази — Дібрівський кінний завод ції навчання. Так, літературний факультет спочатку працював на у Миргородському районі й колгосп імені Леніна Чутівського базі санепідемстанції. Після закінчення навчальної програми тут району; це і прокат спортивного інвентаря, особливо взимку, коли виявилося багато бажаючих продовжувати заняття. Що діяти? так багато охочих провести вільний час на ковзанці чи лижні, Заново вивчати пройдене? Відмовити людям у їх прагненні й організація роботи тих же ковзанок з необхідною технічною займатися улюбленим предметом? підготовкою, художнім та музичним оформленням (а було ж таке, тільки призабули); це і дні ремесел, і виставки-продажі на В інтересах справи заняття факультету перенесли в райспокомісійних засадах творів самодіяльних художників і побутовоживспілку — на нову базу, з новими слухачами. А на санепівжиткових речей, виготовлених майстрами декоративно-прикладдемстанції випускників університету згуртували в клубне об'єдного мистецтва, якими Полтавщина славиться з давніх-давен. нання любителів літератури. Воно влаштовує диспути, години цікавих повідомлень, обговорення нових книг, захисти рефератів Ми певні, що при зацікавленому, розумному й ощадливому на теми трудової доблесті радянських людей, відображення підході до організації платних послуг можна не тільки відчутно образу медичного працівника в художніх творах. зміцнити матеріальну базу КСК, а й направляти одержані суми на всебічне поліпшення культурного обслуговування трудящих. Тож Цікаво будується і діяльність факультету культурно-освітньої і орієнтуємо людей на якнайширше розгортання цієї перспективроботи, розрахованого на новачків-культармійців, які не мають ної справи. Адже 31 платний гурток, який діє у нас тепер,— це спеціальної освіти. Поряд з традиційними семінарами культпракраплина в морі. Скажу лише, що комплексною програмою цівників, школами передового досвіду, наставництвом тут «Культура», затвердженою рішенням виконкому обласної Ради практикують зустрічі з ветеранами культурно-освітньої ниви, народних депутатів, передбачено протягом 1986 — 1990 років показові тематичні вечори, засідання клубних «круглих столів». створити в декілька разів більше платних гуртків і секцій. Про корисність таких занять слухачі відгукуються однозначно: без них ніяк не можна. Перебудовують роботу й музейні заклади області, які щороку приймають понад два мільйони відвідувачів. Нині у нас працює 17 державних та 514 музеїв на громадських засадах. Постійно дбаємо про зміцнення їх матеріально-технічної бази. Лише за Виховання мужності останній час 112 музеїв на громадських засадах переведено у кращі приміщення, в 167 здійснено реекспозицію. Триває В Очаківському військово-історичному музеї проходила чергоробота над створенням музею гончарства в Опішні, музею ва екскурсія. Вона відзначалася великою кількістю слухачів і тим, Ю. В. Кондратюка на його батьківщині в Полтаві та музею-заповідщо проводили ї ї не музейні екскурсоводи, а ветерани війни: ника А. С. Макаренка в селі Ковалівці Полтавського району. відбувалось заняття народного університету майбутнього воїна. Нині, за програмою другого Всесоюзного фестивалю народної З юнаками, які готувалися до служби в лавах Радянської Армії, творчості, нашими селами і містами крокує обласна естафета бесідували колишні матроси. соціалістичної обрядовості. Стартувавши на початку року в КреУніверситет зажив доброї слави. Його засновники — військкоменчуці святом «Позивні червоної суботи», вона продовжилась мат, райком комсомолу, комітет Д Т С А А Ф , районний відділ у селищі Чорнухи народними урочистостями «Слава праці», відгомоніла в Оржиці «Святом урожаю», відспівала у Миргороді «Святом радянської сім'ї». З району в район передається альбомрапорт естафети на театралізованих масових заходах, де трудящі звітують про виробничі досягнення, успіхи в культурному будівництві, схвильовано говорять про торжество ідеалів миру і соціалізму. Ми розуміємо важливість розв'язання кадрового питання. Тому заходами бюро обкому Компартії України передбачено вже найближчим часом рекомендувати на навчання не менше 100 колгоспних стипендіатів з числа обдарованої молоді, а 90 процентів абітурієнтів Гадяцького культосвітнього училища зараховувати за цільовими направленнями. Щоб зацікавити людей культосвітньою спеціальністю і запобігти плинності кадрів, слід надавати грошову доплату культпрацівникам. На Полтавщині з 1414 клубників таку доплату одержують лише 125. Ясно, що чим оперативніше ради агропромислових комітетів вирішать питання про поширення на тих, хто працює на культосвітній ниві, пільг, якими користуються колгоспники і робітники радгоспів, тим швидше зростатиме авторитет працівників культури і спорту. І все-таки не всі питання ще вирішуються так, як цього вимагає час. Недостатня технічна оснащеність ряду клубів і будинків культури, потребує вдосконалення не тільки система навчання, а й перепідготовки культосвітніх кадрів. Справи ці непрості, їх треба і можна вирішувати, не відкладаючи на завтра. Перебудова невіддільна од прискорення. В ї ї здійсненні зацікавлені всі, тож і вершити її належить разом, спільними зусиллями. Запорукою успішного виконання поставлених партією завдань є дедалі відчутніша увага партійних, радянських, профспілкових організацій до культосвітніх закладів і допомога ї м у політико-виховній роботі серед трудящих, піднесенні їхнього культурного рівня, формуванні громадської думки, в активізації трудової активності по виконанню історичних накреслень X X V I I з'їзду КПРС.

Рідкісними, цінними древньої

надзвичайно реліквіями слов'янської писемності XII та XIV століть, знайденими на Житомирщині, поповнився відділ рукописів Центральної наукової бібліотеки АН У PCP. Одна з цих пам'яток зазнала дивовижних пригод, друга — особливо цікава за змістом. Про них наш кореспондент Я. ЧОРНОГУЗ розмовляє з головним бібліотекарем відділу рукописів М. П. В13ИРЕМ.

УНІВЕРСИТЕТАХ МИКОЛАЇВЩИНИ тури, місцева організація товариства «Знання». Тут стали лярними, міцно увійшли в практику такі форми занять, як дання пам'ятних місць, зустрічі з ветеранами минулої війни, ляками, перегляди кінофільмів і вже згадані музейні :ії. Крім того, юнаків залучають до стрілецьких, радіотехих, автомотогуртків. вилюючою була, наприклад, їх подорож на острів Березань — місце розстрілу лейтенанта Чорноморського флоту Шмідта, матросів Антоненка, Гладкова, Частника за участь у повстанні 1905 року. Те саме можна сказати про тематичний вечір «Очаків зніма безкозирку свою і голову хилить на груди», свято вулиці, названої ім'ям Олександра Петровича Ізугенова — колишнього начальника прикордонної комендатури, воїни якої першими тупили в бій з фашистами. Усе це — зворушлива перекличка лінь.

слухачів по службі. Відтак зростає і престижність університету. Ось чому давно вже не існує проблеми з набором слухачів. Тут охоче вчаться поруч з молодими фахівцями літні виробничникипрактики. На підприємствах діє неписане правило: при висуванні на підвищення віддавати перевагу тим, хто пройшов курс навчання в народному університеті економічних знань.

Короткий коментар Загалом за рівнем розвитку мережі й налагодженості роботи народних університетів Миколаївщина посідає престижне місце серед інших областей. Тут багато такого, що заслуговує і уваги, і схвалення. Як є, ясна річ, і недоліки, труднощі. В районних центрах і сільській місцевості відчувається брак кваліфікованих викладачів суспільно-політичних дисциплін. Непокоїть відсутність методичних матеріалів, рекомендацій щодо організації занять, складання навчально-тематичних програм. Багато університетів роками не одержують журналів обліку роботи. Відсутність визначеного зразка документації стримує завершення паспортизації університетів. Перед випусками слухачів і досі виникають непорозуміння з виготовленням посвідчень та дипломів. Давно пора серйозно подумати про цільове вирішення цих питань на рівні республіканських відомств і координаційного центру народних університетів. Виникають і труднощі, пов'язані хоча б з частковою оплатою лекцій, певним заохоченням найбільш активних ентузіастів університетів. Нині, здається, якраз на часі якщо не всім народним університетам, то принаймні найбільш престижним, скористатися із затвердженого на початку 1986 року «Положення про платні гуртки в культурно-освітніх закладах системи Міністерства культури СРСР» і постанови Секретаріату ВЦРПС «Про заходи щодо розширення платних послуг, які надаються населенню культурно-освітніми, позашкільними, фізкультурно-спортивними закладами». До речі, у примірному переліку таких послуг названо й організацію лекторіїв, кінолекторіїв, університетів. Розумне використання цих нормативних документів, безумовно, сприятиме дальшому розвитку такої перевіреної форми масової пропаганди знань, як народні університети, що давно увійшли в наше життя.

Заслужене визнання У Миколаєві діє кілька народних університетів. Але про один з них — економічних знань — тут розповідають з особливою повагою. І неодмінно додають: «А все — Григорій Самійлович». Це доповнення має свою історію. Григорій Самійлович Волгерштейн належить до тієї когорти партійців, чиє життя віддане громадській роботі. Він брав участь у створенні університету, впродовж багатьох років був його незмінним ректором. Своє неспокійне доручення передав молодшим, аж коли «розміняв» дев'ятий десяток. Оточений увагою своїх колективних засновників — міськкому партії та облпрофради, народний університет економічних знань перетворився на навчальний заклад, що мало чим поступається деяким стаціонарним вузам. Його слухачі — переважно керівники середньої ланки, спеціалісти. Тут діють факультети: науковотехнічного прогресу і ефективності виробництва; економної економіки і Продовольчої програми СРСР; праці керівника; економічного аналізу; проблем морального виховання. Програма навчання розрахована на два роки. Заняття — по дві академічні години — проводяться двічі на місяць у приміщенні Будинку культури будівельників. Крім того, на провідних підприємствах працюють три філіали. Загальне число слухачів — триста чоловік. Ефективність роботи університету висока. Зростає його роль у підвищенні кваліфікації пропагандистів знань, поглибленому вивченні ними актуальних проблем. Сприяє навчання і просуванню І

—

•

Джерела

кореспондент

С.

«Соціалістична

БОГДАНОВИЧ, культура».

нові

знали: нотний стихірар зберігається і в московському Державному історичному музеї. Зі списку пам'яток слов'янської писемності стало відомо, що там є 11 зошитів цього пісенника, кожен також по 8 аркушів. У 1718 році після указу Петра І всі древні рукописи передавалися з церков до синоду. Саме з синодального зібрання були передані до музею ті 88 сторінок, причому дослідники встановили: загальний обсяг твору — 96, а не 88, тобто не вистачає дванадцятого зошита. І ось при звіренні виявилося, що знайдені нами та московськими бібліотекарями аркуші стали цим суттєвим доповненням. Таким чином була повністю відтворена давня книга, написана у Києві 1157 року.

вікна в історію — Багато цікавого виявили ми в Житомирському обласному краєзнавчому музеї під час археографічної експедиції. Знайомилися з фондами. Найбільшу цінність становлять дві пам'ятки XII і X I V століть. Рукописів періоду XI — XV століть у Радянському Союзі є всього 1594. Не кожного дня до рук потрапляє така рідкість. Тепер — про самі знахідки. Перша, давніша,— так званий стихірар лінійний нотований, своєрідний середньовічний пісенник: розворот з двох пергаментних аркушів, на кожному з яких — сімнадцять рядків тексту, написаного кирилицею. Зверху над кожним рядком — різноманітні по-

журналу

значки — ноти. Текст другої сторінки не є продовженням першої. Ми одразу дійшли висновку: всередині розвороту були ще аркуші, які б мали заповнити пропущене. І тут починається найцікавіше. Ми згадали, що в Державній бібліотеці СРСР імені В. І. Леніна є шість розрізнених аркушів, які мають таку ж кількість рядків. Вони — з архіву дослідника руської писемності і культури В. Григоровича, який придбав їх у Саратові 1876 року. Я вирушив до Москви.

Доля кожної з трьох її знайдених частин за часом надбання і географією — дивовижна, незвичайна. Вона є щасливою випадковістю, якої не трапилося б, якби не постійна кропітка робота, яку

Тамтешні рукописи були вкладені всередину наших, і виявилося — цілком відтворено восьмисторінковий зошит. Однак і це не все. Ми

ведуть дослідники древіюсті у нашій країні. Завдяки ЩІ зусиллям у книгу історії сано ще одну цікаву сторін Другий рукопис, знайї у Житомирі, датується XIV століттям. Це — «Притча про сліпця та кульгавця», напівжартівлива-напівсерйозна розповідь про двох скалічених людей. Вони допомагають один одному жити: сліпий несе на собі кульгавого, бо тому важко йти, а його товариш вказує дорогу. Цікаво, що ця пам'ятка, написана на цупкій телячій шкірі, слугувала обкладинкою для однієї старовинної книги. При огляді було визначено почерк відповідного століття, рукопис вилучено, і тепер він разом з двома аркушами пісенника зберігається у нашій бібліотеці. — Чи не збіднюватимуть такі вилучення колекції місцевих м у з е ї в ! — Ми не ставимо собі такої мети. Всі пам'ятки, починаючи з XVI століття, лише описуються, реєструються і

Ім'я народного артиста С о ю з у PCP головного диригента Д е р ж а в н о г о академічного театру опери і балету У Р С Р імені Т. Г. Шевченка Степана Турчака м о ж н а було прочитати на а ф і ш а х М а д р і д с ь к о ї королівської опери, д е він поставив «Макбета» Д ж . В е р д і ; Музичного театру Ніцци, в якому йшли його постановки «Бориса Годунова» і «Хованщини» М. Мусоргського; в Загребі митець здійснив сценічне втілення «Кармен» Ж . Бізе та «Івана Сусаніна» М. Глинки. А ще — гастролі, гастролі... Кілька разів на рік, незважаючи на зайнятість у київському закладі культури, Турчак неодмінно виступає в інших містах країни й за к о р д о н о м . Його експресивну диригентську манеру знають шанувальники оперної і симфонічної музики Польщі, У г о р щ и н и , Німецької Демократичної Республіки, Югославії, Ф р а н ц і ї , Ф е д е р а т и в н о ї Республіки Німеччини, Ф і н л я н д і ї , Японії, І н д і ї . С ь о г о д н і ім'я Степана Турчака ставлять в один р я д з іменами найуславленіших м а е с т р о д р у г о ї половини X X століття. Талант і обдарованість, помножені на закоханість у музичне мистецтво, а також працездатність стали запорукою творчого злету майстра, в доробку якого понад тридцять постановок опер і балетів. І якихі « А ї д а » , «Балмаскарад», «Реквієм» Д ж . В е р д і , « О р ф е й та Еврідіка» К. Глюка, «Тоска» Д ж . Пуччіні, «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Пікова дама», «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, «Іван Сусанін» М. Глинки, « А б е с а л о м та Етері» 3. Паліашвілі, «Милана», «Арсенал», «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, «Прапороносці» О . Білаша, « О л ь г а » , « П р о м е т е й » Є. Станковича. Д л я декого з митців у ж е цей перелік постановок міг би скласти творчу біограф і ю . Як тут, згадавши слова Ріхарда Штрауса, котрий вважав, що справжніми диригентами стають під с і м д е с я т , не усміхнутись: а д ж е Степану Турчаку так д а л е к о до тієї вікової межі. Його невпинний творчий з л е т з повним

Нотний стихірар ( пам'ятка XII століття), «Притча про сліпця та кульгавця» (пам'ятка XIV століття). Фото В.

БОНДАРЕНКА.

аестро правом м о ж н а назвати фантастичним. Щ е навчаючись у Львівській д е р ж а в н і й консерваторії в Станіслава Л ю д к е в и ч а та Миколи Колесси, він здійснює на сцені академічного театру опери і б а л е т у імені Івана Ф р а н к а постановки опер « А л е к о » С . Рахманінова, «Викрадення з С е р а л ю » В. Моцарта та « З а п о р о ж е ц ь за Д у н а є м » С . Гулака-Артемовського. У дванадцять років С т е п а н уперше побачив ф о р т е п і а н о , в чотирнадцять став у ч н е м музичного училища, у сімнадцять — с т у д е н т о м Львівської консерваторії, а в двадцять два у ж е диригував Д е р ж а в н и м академічним симфонічним оркестром У Р С Р . Мине ще рік, і йому довірять посаду х у д о ж н ь о г о керівника й головного диригента цього уславленого колективу. К р и т и к а відзначатиме, що він — вдумливий майстер і, незважаючи на юний вік, досвідчений віртуоз. П і д о р у д о ю м о л о д о г о м а е с т р о із задоволенням виступали найвідоміші інструменталісти й вокалісти світу. Шанувальники симфонічної м у з и к и д о б р е пам'ятають його концерти шістдесятих років за участю Д а в и д а О й с т р а х а , Святослава Ріхтера, Вана Клайберна, Е м і л я Гілельса, Ірини А р х и п о вої, Євгенії Мірошниченко, Белли Руденко... Після о д н о г о з таких виступів видатний іспанський віолончеліст Гаспар Кассадо схвильовано сказав: «Я не пророк, не хочу

ним вважатися, та повірте м о є м у двадцятип'ятирічному артистичному досвіду — Степану Турчаку належить велике мистецьке майбутнє...» Гаспар К а с с а д о не помилився. Постійний пошук, незаспокосність були й л и ш а ю т ь с я рушійними силами маестро. Його симфонічний доробок поповнюється творами К. Вебера, О . Скрябіна, П. Чайковського, М . Равеля, кращими музичними зразками радянських композиторів Д . Шостаковича, О . Прокоф'єва, М . Мяс-

з а л и ш а ю т ь с я на м і с ц я х . ї х набагато б і л ь ш е , ніж давніших рукописів. У с е писане в XI — X V століттях збирається д л я б і л ь ш надійного з б е р і гання. — Миколо Петровичу, які джерела поповнення фондів! — Різноманітні. Це книгоо б м і н м і ж б і б л і о т е к а м и сист е м и А к а д е м і ї наук республіки, інших с и с т е м і відомств, н а д х о д ж е н н я з м у з е ї в , книгарень. Д о п о м а г а ю т ь н а м і читачі, п е р е д а ю ч и набутки м и н у л о г о на зберігання, за що висловлюю ї м щиру д я к у . К р і м того, в е д е т ь с я невпинна пошукова робота, яка т е ж дає свої плоди. О д н і є ю з найбільш ефективних ї ї ф о р м стали вже згадувані археографічні е к с п е д и ц і ї . Здійснюю т ь с я вони за р і ш е н н я м президії А к а д е м і ї наук У к р а ї н и . Цінні знахідки обліковуємо, а тоді надсилаємо і н ф о р м а цію д о с л і д н и к а м , д е що є. По можливості о з н а й о м л ю є м о с я і з к о л е к ц і я м и місцевих любителів минувшини, перегляд а є м о книги обласних, місь-

ких, районних, сільських бібліотек. — Ви один з небагатьох спеціалістів на Україні, хто вміє читати давні письмена, визначати їхній вік. Хто були Ваші вчителі! — Хочеться з вдячністю згадати покійного С е р г і я Івановича Маслова, члена-кореспондента А Н У Р С Р , Л і д і ю Петрівну Ж у к о в с ь к у , д о к т о р а ф і лологічних наук, Вячеслава Ілліча С т р е л ь с ь к о г о , п р о ф е с о р а К Д У , колишнього завід у ю ч о г о к а ф е д р о ю архівознавства, та багатьох інших. Як і всі дослідники слов'янства, вчився і вчусь у а к а д е м і к а Д м и т р а Сергійовича Лихачова — к о р и ф е я в галузі вивчення древніх рукописів. Д о помагають набувати досвіду к о н ф е р е н ц і ї , наради і симпозіуми, д е ми о б м і н ю є м о с ь знаним із колегами. І найголовніший вчитель — ж и т т я . В ньому — вся різноманітність світу, д е м о ж н а знайти все необхідне д л я самоудосконалення, розвитку у л ю б л е н о ї справи.

ковського, А. Хара-Караєва, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, Г. Майбороди. Однак, інтерпретувавши чимало симфоній, він гостро відчув, що не з м о ж е працювати в одному виконавському руслі. Його захопила опера з ї ї багатогранною драматургією, синтетичним поєднанням музики, вокалу, артистичної гри. ф

І в 1966 році відбувся д е б ю т Степана Турчака як диригента Державного академічного театру опери і балету У Р С Р імені Т. Г. Шевченка, де він ставить «Отелло» Дж. Верді. Вже сам вибір твору засвідчив цілковиту зрілість майстра. Хоч, зрозуміло, дехто дивувався хоробрості молодого митця. Щ е б пак — це найскладніша вердіївська опера, за яку більшість диригентів береться не раніше, як після багатолітньої роботи з колективом. Нечасто буває, щоб оперного диригента визнали з першої вистави. А в Степана Васильовича повірили після «Отелло», відчувши, що він саме той маестро, який душею і серцем відчуває кожну ноту, кожного виконавця. З часом С. В. Турчак стане головним диригентом театру, поставить ряд етапних для колективу спектаклів. А л е залишатиметься емоційним і неспокійним у пошуку. Він був ладен дати сценічне життя всій класиці, хоч розумів, що для втілення такого задуму не вистачить і цілого життя. Оперні інтерпретації Степана Турчака відзначаються глибиною творчої концепції, яскравістю трактування музичного тексту. Особливо близька йому пристрасність, контрастність у відображенні почуттів. Диригент володіє рідкісною інтуїцією, яка сприяє розкриттю найтонших музичних нюансів, часто тільки натяком означених композитором. Його диригування виразно емоційне. Небагатьом вдається досягти такої магічної єдності з кожним окремим інструменталістом, з усім оркестром. Ставши за пульт, змахнувши диригентською паличкою, веде спектакль як бурхливу ріку. І водночас емоційна захопленість, ба навіть одержимість, і на мить не позбавляє митця логічності, гранично довершеного контролю над спектаклем: ідеальний слух ловить найменшу похибку, а найчастіше — інтуїтивно ї ї передбачає, щоб або блискавично перебудувати темпоритм фрази, чи тільки йому підвладним жестом насторожити музиканта, співака. М о ж е , в цій єдності протилежностей — алгебри і поетики — невловима таїна його яскравого таланту? Під керуванням Степана Турчака звучання оркестру набуває особливого забарвлення. Скільки урівноваженості й вишуканості у звучанні кожної інструментальної групи, яка ніжна кантиленність, чіткість музичної фрази! Коли він стоїть за пультом, у душі вирують бурі й шелестять трави, зблискують громовиці, хлюпоче нестримна радість, киплять шекспірівські пристрасті. І всі ці відчуття, мов імпульси, передає він оркестру, перетворюючи у неповторне чарівні, красиві і наповнені звуки... А л е не тільки з оркестром в унісон живе маестро. Його духовна зрідненість із музикою передається і співакові. «Голос в опері — головний засіб вираження. З а багатством тембрального звучання, теплотою й одухотвореністю, багатобарвністю інтонаційних відтінків з ним не зрівнятися жодному найдовершенішому музичному інструменту. Однак звучання красивого голосу не означає створення правдивого, психологічно переконливого образу. Не

зрозумівши й не переживши всього, що закладено в соло контрабасів четвертої дії «Отелло», артист не з м о ж е правдиво співати й грати далі. Або, наприклад, у сцені Германа і Графині в четвертій картині «Пікової дами», де Графиня не співає жодного слова, ї ї психологічний стан яскраво переданий в оркестрі. Музика в опері не тільки розкриває дію, а й визначає ї ї зовнішню ф о р м у . Невідповідність сценічної поведінки артиста характерові музики порушує цілісність сприйняття. Лише органічна єдність сценічної свободи, виразної драматичної гри, вокальної одухотвореності й довершеної вокальної техніки стає передумовою неповторного о б р а з у » , — говорить Степан Васильович. І на практиці він докладає великих зусиль для удосконалення виконавської майстерності і культури вокалістів, прагне до якнайповнішого злиття співака з музикою. Під час X V I фестивалю оперного мистецтва, який проходив у Мадріді і д е київська трупа показала «Хованщину» М. Мусоргського, «Пікову даму» П. Чайковського та «Катерину Ізмайлову» Д . Шостаковича, творчості Степана Турчака приділялась особлива увага. Газета « А Б С » захоплено писала: «Усіма виставами диригував, вражаючи майстерністю й ентузіазмом, підкоряючи оркестр, солістів і хор своїм т е м п е р а м е н т о м і самовіддачею, маестро Турчак. Д л я всіх, хто розуміється на музиці, це ф і г у р а найбільшої величини». Газета «Ліформасйон» підкреслила: «Маестро Турчак — рушійна сила цих великих спектаклів. Енергійний, авторитетний, він досягнув дивовижної досконалості в диригентському мистецтві». Здійснюючи постановку за постановкою, Степан Васильович не тільки збагачував свій виконавський репертуар, а й значно розширював виконавську палітру колективу. Є диригенти, котрі віддають перевагу визначеній і тематично, і стилістично музичній школі, музичній епосі. С . Турчак із тих, хто мріє про нездійсненне — перепливти музичний океан, доторкнутися до музики всіх видатних композиторів. Так і з симфонічним оркестром, коли він, попри скептицизм, виконував і Баха, і Хендемїтта... Так і в опері, коли ставив глюківського « О р ф е я та Еврідіку», моцартівську «Чарівну ф л е й т у » , пуччінівську «Тоску», вердіївську « А ї д у » , лисенківського «Тараса Бульбу», рахманіновського « А л а к о » ; оперно-балетний цикл П. Чайковського — «Пікову даму», «Євгенія Онєгіна», «Сплячу красуню». Такі несхожі твори... Яким треба бути тонким стилістом, як знатися на архітектоніці творчості митців, щоб повсякчас окреслювати в кожного головне, визначальне, не піддатися спокусі красивого й виразного звучання, не обмежитись тільки точним відображенням авторських темпів і ремарок. Головний диригент, особливо якщо мова йде про такий провідний заклад, як київський, може вибирати найвиграшніші для себе, найефектніші для своєї популярності музичні перлини. Не секрет, що д е х т о так і робить: життя є життя. У мистецтві також не все кришталево чисте. Степан Турчак теж вибирає, але те, що найважче, найскладніше. Кожен, хто знає репертуар Державного академічного театру опери і балету У Р С Р імені Т. Г. Шевченка, скаже: більшість перших інтерпретацій творів сучасних українських композиторів здійснив Степан Турчак. Як багато за цим, здавалося б, ординарним ф а к т о м творчого життя! Не б у д е м о

заглиблюватись

сутність

творення нової постановки. С к а ж е м о тільки: партитура, подана композитором диригенту на початку роботи над нею, і та, що лежить перед диригентом на прем'єрі, значно різняться між собою. Хоч би який талановитий був композитор, він не завжди може врахувати вимоги сцени. Ось чому так прислухався до порад диригентів П. Чайковський. Маестро не тільки чує музику, він бачить виставу, де мають переплестись багато видів і жанрів виконавського мистецтва, злитися в єдине: хор, оркестр, співаки; де мають звучати ансамблі й навіть паузи виконуватимуть свою роль. Скільки натхнення вклав митець у перші постановки «Ярослава Мудрого» Г. Майбороди, «Мамаїв» В. Губаренка, «Іркутської історії» М. Кармінського, в народження монументальних балетів-фресок — «Ольга» та «Прометей» Є . Станковича! «Я вдячний Степану Васильовичу за ту щиру допомогу, яку він подав мені під час роботи над «Прапороносцями»,— каже Олександр Білаш. — Я не знаю, чи з'явилася б ця опера без його участі, без тих коректив, які завше слугували одному — концентрації в музиці думки і дії». По-різному складаються творчі біограф і ї . Якщо проаналізувати життєвий шлях Степана Турчака, можна зробити висновок, що фортуна досить щ е д р о йому всміхалася. Диригенту не бракувало постановок, його творчість не обходили увагою критики і преса, завше оцінюючи кожну нову роботу як мистецьке явище. У 1964 році одержав своє перше звання — заслуженого діяча мистецтв У Р С Р , у 1969-му став народним артистом України, 1977-му — народним артистом С Р С Р . А ще були премії — Республіканська комсомольська імені Миколи Островського, Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка, Державна премія Грузинської PCP імені 3. Паліашвілі, Республіканська премія імені М. В. Лисенка. Завітайте на будь-яку, навіть повсякденну, так звану коректурну, репетицію, посидьте з півгодини в затемненому порожньому залі, подивіться, як працює Степан Васильович, і з р о з у м і є т е : жодна відзнака не далась диригентові легко і просто. Можна говорити і про закоханість у музику, й про неповторність особистості, але неодмінно треба сказати про напружену титанічну працю, яку вкладає маестро в кожен спектакль. Цілому поколінню артистів-співаків та інструменталістів поталанило трудитись із С т е п а н о м Турчаком, як поталанило і йому самому диригувати спектаклями за участю Д м и т р а Гнатюка та Євгенії Мірошниченко, Анатолія Солов'яненка й Василя Третяка, Марії С т е ф ' ю к і Гізели Циполи, Анатолія Мокренка та Євдокії Колесник, Анатолія Кочерги й Валентина Пивоварова, Івана Пономаренка та Л ю д м и л и Юрченко...

На репетиції, що їх проводить уславлений диригент, ніколи не затримуються й не запізнюються, на них поспішають. Точно у визначений час Степан Турчак стає за пульт. Кожна зустріч із ним — урок маГстерності. Маестро робить прекрасну музику ще прекраснішою, яскравий спект а к л ь — ще яскравішим і незабутнім для глядача... Василь

ТУРКЕВИЧ,

завідуючий літературною частиною Державного академічного театру опери і балету УРСР імені Т. Г. Шевченка.

Стиль роботи

•f.S"""

до**-

. ... м. П°ЗЯ К ш *

„ e**arae

^CbO^CoV *

«fi*

p»Aa

б« де.*»*

jt*«»

"ереб^Д # Валентина Григорівна секретар

00,

Завжди в пошуку нового колективи палаців культури кул імені М. Горького шахти імені Ілліча, імені С . М. Кірова шахти «Краснопільська» виробничого об'єднання «Стахановвугілля», імені О . Кошового шахти імені X X V з ' ї з д у К П Р С В О «Краснодонвугілля», імені 50-річчя Великого Ж о в т н я В О «Азот», клубів ворошиловградського заводу імені А р т е м а , радгоспів імені М. Щорса, «Голубовський», «Донецький» Лутугинського, Попас нянського, Слов'яносербського районів та інші. Спрямовуємо зусилля на вивчення можливостей розширення бібліотечного обслуговування в трудових колективах з числом працюючих понад 500 чоловік. Розвиток м е р е ж і нестаціонарної роботи книгозбірень дасть змогу активніше впроваджувати бригадний абонемент не тільки на виробничих ділянках, а й у школах комуністичної праці, профактивістів і пропагандистів, як це робиться в централізованих бібліотечних системах Ворошиловграда, Перевальська, Стаханова, Красного Луча. О б л п р о ф р а д а приділяє серйозну увагу створенню в закладах культури, червоних кутках, гуртожитках широкої мережі любительських об'єднань та клубів за інтересами, активізації ї х діяльності. Близько 60 тисяч трудящих і представників учнівської молоді, с е р е д них понад 23 тисячі школярів, знайшли своє покликання у 815 любительських об'єднаннях та клубах. Досягнення в цій справі очевидні, але співбесіди з директорами і завідуючими закладами культури щодо збільшення платних послуг населенню показали: не використовуються великі резерви в організації цих ф о р м дозвілля, розширенні їх тематичної спрямованості. Актуальною лишається проблема поліпшення матеріальної бази закладів культури. П р о ф к о м и наполягають, щоб ці питання включалися до планів соціального розвитку підприємств, колек-

КРИВОШАПКО,

Ворошнловградської облпрофради:

Показник духовної ^ ^ ^ ^ ^ зайнятості Перебудова вимагає значно піднести престиж здорового способу життя, культури побуту, здійснити психологічний перелом у нашому ставленні до організації дозвілля трудящих та Тх сімей. Показник духовної зайнятості висувається на одне з чільних місць. Ми відмовилися од «валового» підходу до виховної роботи. Всю увагу зосередили на підвищенні ї ї якості, ефективності і віддачі. В області 320 закладів культури. Вони стали активними помічниками профкомів у пропаганді соціалістичного змагання і трудових починів, широко використовують великий арсенал ф о р м і методів клубної та бібліотечної діяльності для змістовного проведення вільного часу. Це дало нам змогу виробити систему планування багатьох заходів, пов'язати їх один з одним і об'єднати в цикли. Так, проведення творчих звітів під девізом «Народні таланти» в рамках другого Всесоюзного фестивалю показало, які профкоми по-партійному підходять до розвитку самодіяльної художньої і технічної творчості, а котрі пустили цю справу на самоплив.

тивних договорів, щоб проводилися рейди-перевірки стану обладнання і використання клубних приміщень. А л е , на жаль, 100 клубів досі «квартирують» у непристосованих приміщеннях, деякі з них мають непривабливий зовнішній вигляд, технічно слабо оснащені. Роботи попереду багато. Розпочата перебудова — це тільки старт, пролог до дійовіших, масштабніших перетворень на культосвітній ниві.

С в і т л а н а Іванівна

клубних програм слайдами, музичними записами. Навіть соромно у наш час перебудови, прискорення говорити про те, що клуб, знов-таки, не мас права купити кольоровий телевізор, магнітофон або підсилювальну апаратуру високого класу. А д ж е , здається, минули часи, коли народилося прислів'я: «На тобі, небоже, що... ( п е р е ф р а з о в у ю ) нікому негоже». По-сучасному слід підійти й до створення сценарного фонду, дати закладам культури можливість самостійно замовляти авторам сценарії, які влаштовують їх більше, ніж типові. Відчуваємо гостру потребу в наукових розробках щодо організації дозвілля, нових ф о р м виробничої пропаганди. А за весь час існування Республіканського методцентру надійшла єдина реком е н д а ц і я — з пропаганди рішень X X V I I з ' ї з д у партії.

ПОПОВА,

заступник д и р е к т о р а Палацу культури імені 5 0 - р і ч ч я В е л и к о г о Ж о в т н я Сєвєродонецького виробничого об'єднання «Азот»:

Резерви ефективності є

Альберт Григорович

ВАЙНЕР,

д и р е к т о р П а л а ц у к у л ь т у р и студентів Ворошиловградського сільськогосподарського інституту:

Майбутнє — за культурними центрами

Ми шукаємо конкретні ф о р м и перебудови, хочемо позбавитися напівпорожніх залів на наших заходах, створити індивідуальне обличчя Палацу тощо. Кожен культпрацівник розуміє, що завдання ці нелегкі. Підбиваючи підсумки за рік, м о ж е м о впевнено сказати: резерви ефективнішої діяльності закладів культури є. І немалі. Ми довели це після об'єднання зусиль у культурноспортивному комплексі. Він дав змогу відродити вже забуті у місті театралізовані свята, приміром День міста, Російської зими, День природи. Лише в святкуванні Дня Перемоги взяли участь чотири з половиною тисячі самодіяльних акторів і спортсменів. З р о з у м і ло, одному, навіть великому, Палацу культури організувати такий захід було не під силу. Зміцніли зв'язки культпрацівників 3 трудовими колективами. Нещодавно в об'єднанні проводилося опитування «Твій вільний час». Було охоплено 1112 чоловік. Надійшло 94 пропозиції щодо поліпшення роботи Палацу. Значить, небайдуже ставляться люди до свого вогнища культури, є нам на кого спертися, звідки черпати резерви. І не обов'язково, на нашу думку, вигадувати нові ф о р м и , часом штучні, можна залишити давні, що полюбилися, тільки підійти до їх організації творчо, з високою відповідальністю. Колись, наприклад, вечори «В сім'ї дружній, трудовій» або зустрічі у клубі «Біля сімейного вогнища» ми поділяли на дві окремі частини — для дітей і батьків, а тепер створюємо ігрові програми «Тато, мама, я — читаюча сім'я», проводимо кіноаукціони, показуємо спектаклі, цікаві як для дорослих, так і їх синів та дочок. І все ж проблема насиченості вихідних змістовними заходами існує. Особливо наболілою лишається організація неформального спілкування юні. Разом з комсомольським активом вирішили не чекати спеціальних рішень: підключили дизайнерів, художників і почали готувати матеріальну базу для майбутнього молодіжного центру, котрий плануємо створити на базі ПК. Більшість клубів за інтересами, любительські об'єднання діють давно, про деякі з них писалося в пресі, зокрема в «Соціалістичній культурі». Це клуби любителів поезії, друзів кіно «Панорама». Є й щойно створені: культури спілкування, « Б у д е м о знайомі», спортивний « Ф а к е л » , незабаром діятиме клуб любителів джазу. Останнім часом у деяких органах преси можна зустріти образ директора закладу культури — такого собі бюрократа, який у гонитві за кількістю заходів не пускає до свого прекрасного палацу ентузіастів. На практиці, на жаль, вони, за невеликим винятком, не д у ж е часто стукають у наші двері; їх треба знайти, об'єднати. А директор часто не може нічого запропонувати любительському об'єднанню — ні приміщення, ні сучасних технічних засобів, не має права відрядити у справах позаштатного працівника, матеріально заохотити його. Хіба це не гальмує нашу діяльність? А як бути з пропозицією молоді організувати відеоклуб? Це важко зробити навіть такому Палацу, як наш. Відеомагнітофон якось придбали, а де взяти касети? Побачили рекламний плакат Держкіно з переліком фільмів і програм, записаних на відео. Почали дзвонити в Москву, сподіваючись придбати стрічки. Нам відповіли, що немає рішення, як продавати їх профспілковим закладам культури, порадили зачекати оголошення в «Труде». Ж д е м о вже довгенько. Щ о ж виходить: хочемо перебудувати посучасному роботу клубів, а єдине, що д л я цього є , — «немає». А індивідуальний покупець уже давно дивиться відеофільми, сидячи вдома у зручному кріслі. Треба нарешті серйозно поставитися до проблеми постачання проекційної апаратури, радіотехнічних засобів, забезпечення

Які зміни сталися в нашій роботі? Порівняльний аналіз показав, що майже у вісім разів збільшилась кількість відвідувачів Палацу культури за рахунок клубу вихідного дня, аншлаги дали конкурси «Нумо, дівчата!», «Якби хлопці...», зустрічі в літературній та музичній вітальнях «Усі музи — в гості», цикл вечорів корисних порад «Краса приходить у наш дім» та інші. Плануємо цікаві заходи « Д л я вас, молодята», конкурси «Нумо, бабусі!», «Алло, ми шукаємо таланти!». Незабаром відкриємо безалкогольний кафебар. Проте, на мою д у м к у , все, що зроблено і планується,— це не перебудова клубної роботи. Це потрібне, але часткове поліпшення діяльності закладу культури. Як писала газета «Правда», перебудова — поняття ємке і разом з тим конкретне, серйозне й відповідальне. Вона вимагає ліквідації всього, що морально застаріло, оснащення новою технікою і технологією і т. д. Таким має бути фундамент перебудови на виробництві. А в нашій сфері? Це — будівництво сучасних клубних закладів-комбінатів, центрів культурного обслуговування трудящих. Споруджувати їх треба за індивідуальними, а не типовими проектами, приміром: чотири зали, з них два концертних ( д л я дітей і дорослих), кіноі конкурсний, вітальні, музичні салони; окремо — блок для занять дитячого сектора і гуртків технічної творчості, окремо — для дорослих дискотека, басейн, літній танцювальний майданчик і зал, кінотеатр, к а ф е тощо. Роботу в них вести безперервними циклами з десятої ранку до десятої вечора. Тільки такий культурний центр може вирішити важливу соціальну проблему — організації дозвілля й утвердження здорового способу життя трудящих різного віку. А коли для населення відвідини такого центру стануть життєвою необхідністю,— це й б у д е найважливіший результат перебудови. Чи реальне таке? Візьмемо Артемівський район Ворошиловграда. Промисловий центр міста: 67 великих підприємств, 120 тисяч населення. Якщо об'єднати зусилля, подолати відомчі бар'єри, створення великого культурного центру району — реальність. Тепер — про наболілі, нагальні проблеми. Заклади культури повинні отримувати кращу апаратуру й інструменти вітчизняного і зарубіжного виробництва. На часі У к р п р о ф р а д і конкретно і масштабно вирішити ці питання, мати свою базу, встановити контакти з Міністерством торгівлі. Тоді не доведеться користуватися лазівками сумнівного характеру, інколи навіть порушувати закон. Необхідно підвищити відповідальність керівників підприємств за роботу клубів, викоренити байдужість та інертність у ставленні адміністраторів до культурно-освітніх закладів. Ось уже п'ять років наш колектив не м о ж е добитися завершення будівництва літнього танцмайданчика, рік лежать без дії обладнання і меблі для безалкогольного кафе-бару. Практика показала: в дискотеці має бути щонайменше три тарифіковані штатні одиниці — режисер-сценарист, звуко- і слайдоператори. Чому в державних — п'ять осіб, а в нашій мережі — одна? Тим паче, що дискотека самоокупна.

Своє місце на загальному фронті перебудови маємо визначити і ми, працівники профспілкових книгозбірень. Досі ми шукали відповіді на запитання: як проходитиме перебудова в бібліотечній справі? Якими шляхами йти? Які ф о р м и використовувати, а від чого відмовитися? Щ о застаріло, застоялося, стало формальним, шаблонним? Яка наша кінцева мета? Хочу підкреслити: думаючи про шляхи перетворень, не треба ні на мить забувати, що перебудовуємо роботу не заради самої перебудови. На мій погляд, кінцева ї ї мета — це розкриття резервів нашої діяльності, визначення найбільш ефективних ф о р м роботи, які відповідають зрослим потребам радянської людини. За останні роки рівень ефективності і віддачі профспілкових бібліотек значно зріс. Цьому сприяла централізація. Треба, щоб цей процес глибшав,— книгозбірні повинні зміцнювати свої позиції, «обростати зв'язками» у рамках культурно-спортивних комплексів. А л е це позитивний бік централізації. А є, як мені здається, й негативний: профспілкові книгозбірні поступово втрачають своє обличчя. Ставши закладом для всіх, намагаючись охопити усі категорії читачів, ми почали забувати, що вони — форпост бібліотечного обслуговування трудових колективів, і передусім читачів-робітників. Тому пошук нових ф о р м і резервів слід вести, орієнтуючись насамперед на цю аудиторію, не забуваючи про зрослий загальноосвітній, культурний рівень сучасного робітника. Особливу увагу слід приділяти робітничій зміні, тримаючи ї ї у полі зору в професійно-технічному училищі й трудовому колективі. Тому д у ж е важливо налагодити взаємодію наших бібліотек з училищними. На жаль, процент молодих робітників од загальної кількості читачів д у ж е низький — близько 15. Відчувається і громадська пасивність частини юні, ї ї потяг до суто розважальних ф о р м проведення вільного часу. Необхідно наполегливіше спрямовувати свої зусилля на виховання громадської активності молодих робітників. Особливі надії покладаємо на молодіжні суспільно-політичні клуби. Трирічний досвід роботи одного з них на базі центральної книгозбірні нашої системи довів: така ф о р м а д у ж е допомагає виховувати у підростаючого покоління «смак» до громадської діяльності. В клубі «На орбіті часу» проходять політбої і вечори полеміки, політичної інформації, ділові розмови тощо. А головне, проводяться вони силами самих учасників, з їх ініціативи. Кожен бібліотекар знає: найперспективніші ф о р м и , життєстійкі паростки нового з'являються там, д е вони народжені реальними запитами, на основі знання інтересів, турбот і проблем відповідної групи читачів, трудових колективів. У зв'язку з цим необхідно активізувати пошуки засобів на допомогу трудівникам у виконанні програми «Інтенсифікація-90», в поширенні передового досвіду. Вибір ф о р м досить широкий: дні раціоналізаторів і винахідників, зустрічі спеціалістів і ентузіастів технічної творчості за «круглим столом», вечори економічного аналізу, відкриті уроки в передових бригадах. Особливо гостро для нас стоїть питання взаємодії з технічними бібліотеками. Традиційні ф о р м и спільної діяльності по обслуговуванню трудових колективів і досі залишаються малоефективними. Настав час розробити положення про координацію роботи профспілкових і технічних книгозбірень підприємств, можливо, навіть подумати про включення їх (з кількістю працівників до трьох чоловік) у структуру профспілкових централізованих бібліотечних систем на правах відділів технічної літератури. Практика показує: багато невеличких технічних бібліотек підприємств не можуть впоратися з поставленими завданнями: їхні фонди роками не вивільняються від застарілої літератури, ф о р м и масової роботи д у ж е обмежені. Таке об'єднання допоможе навести порядок у ф о н д а х , зникне дублювання при їх комплектуванні, багатшим стане арсенал ф о р м пропаганди технічної літератури, передового досвіду. Д о того ж це об'єднало б і матеріальні ресурси, що також важливо.

С в і т л а н а В а л е н т и н і в н а БОРОДІ

НА,

завідуюча культурно-побутовим відділом Р о в е н ь к і в с ь к о г о теркому профспілки:

Якщо пошук — колективний

І Щ

Нинішній день вимагає перебудови роботи не тільки культосвітніх закладів, а й галузевих комітетів профспілок, що спрямовують і координують діяльність клубів, палаців культури, бібліотек, спортивних споруд. Проблема кадрів у нашому районі лишається однією з основних. Тільки в цьому році на кошти профспілок на навчання в інститут культури, культосвітні училища та Ленінградську вищу профспілкову школу культури направлено п'ятьох культармійців. К р і м того, проводимо короткострокові семінари і стажування на базі Міжспілкового будинку самодіяльної творчості, республіканських курсах. Діє обласна школа клубної майстерності, надаємо творчі відрядження в кращі заклади культури інших теркомів та обкомів області. Однак усі ці заходи, як то кажуть,— крапля в морі. З а п'ять років за розподілом до нас прибув лише один молодий спеціаліст з вищою освітою. Час вимагає вирішувати проблему кадрів масштабно, поновому. Чому б Укрпрофраді не зробити заявку на розподіл випускників, щоб укомплектувати область молодими спеціалістами протягом року хоча б на 50 процентів? Це було б конкретною допомогою у вирішенні одного з головних питань перебудови культосвітньої роботи. Ж и в е м о в одній державі, робимо спільну справу, говоримо про подолання відомчих бар'єрів, а на ділі ні культосвітні училища республіки, ні інститути культури не зважають при розподілі випускників на наші заявки. У ж е мовилося про низький рівень матеріально-технічної бази. Контраст між деякими клубами і палацами часом разючий. А л е поки що на президіях, пленумах, активах за господарське утримання вогнищ культури питають тільки з профспілок. Ми не уникаємо відповідальності, але ж де роль самого господарника, його відповідальність? Якщо пошук б у д е колективним, керівники підприємств зацікавлено захищатимуть заходи щодо поліпшення матеріальнотехнічної бази своїх «цехів культури» нарівні з виробничими планами, справа зрушить з місця, а не залишиться на папері планів соціально-економічного розвитку або колдоговору. Іноді просто дивують деякі рішення керівних органів профспілок. Про низьку заробітну плату культпрацівників говорилося чимало. Сумісництво на півставки начебто дозволяється, але... не за місцем основної роботи. Можна, тільки десь. І виходить, що дехто з д у ж е цінних, кваліфікованих фахівців змушений розпорошувати увагу, знання на різні сторони, від чого, зрозуміло, потерпають якість постановок, майстерність учасників. А як розцінити такий факт? Тільки-но вийшла постанова ЦК КПРС «Про заходи щодо поліпшення використання клубних закладів і спортивних споруд», як надходить рішення про скорочення певної кількості культпрацівників. У деяких палацах культури першої категорії навіть немає інструкторів, методистів, культорганізаторів. З ким ж е вести перебудову?

Ми щиро вітали рішення X X V I I з ' ї з д у партії про перебудову в усіх сферах нашого життя. Розуміємо: без активної участі, відповідальності за доручену справу, повної віддачі кожного жодних перетворень не буде.

Д о послуг трудівників нашого господарства — центральний Будинок культури, два філіали, три кіноустановки, п'ять сільських і шкільних бібліотек. Діють двадцять гуртків художньої самодіяльності, любительське об'єднання «У світі прекрасного», клуби аеробіки, любителів шахів, працюють кінолекторії. Є й досягнення. Про них свідчать грамоти, дипломи лауреатів. Здавалося б, усе гаразд. Та на сьогодні цього мало. Культосвітня робота повинна дійти до кожного, зробити його самого творцем надбань культури. Самотужки нам цієї справи з місця не зрушити. Гальмом є те, що ЦБК не має свого транспорту. Д о речі, це досі невирішена проблема д л я більшості міських і сільських культосвітніх закладів республіки. Ф і л і а л и , ф е р м и , поля на відстані десятків кілометрів від центрального Будинку. Заплановано захід, а їхати — немає машини. І в цілому матеріальна база вогнищ культури, особливо філіалів, д у ж е погана. Необхідний ремонт, відсутні «одяг» сцени, меблі, майже непридатні крісла в ЦБК. Щ о р о к у ми заповнюємо анкетні картки, які надсилає Р А П О , де докладно описуємо, чого потребуємо. А залишаються ці потреби на папері. Та ось виділили кошти на придбання крісел. А де їх купити? У державних культзакладах — без проблем. А ми ж радгосп і в нас БК — профспілко-

А вихідний, хоч один, належить чи ні? Премії за хорошу роботу, путівки в санаторії і будинки відпочинку кращим можна виділити? А морально заохотити, вшанувати? Людський ф а к т о р — це насамперед турбота про кожну радянську людину.

Не раз сьогодні ми повторюємо слова: перебудова, прискорення, інтенсифікація. Спочатку потрібна психологічна перебудова кожного з нас — і це найважчий етап прискорення. Бо міняти закоренілі погляд на життя, ставлення до праці, обов'язків — складно. О т ж е , ми почали з себе. Перенесли вихідний із суботи на понеділок, знайшли можливість подавати допомогу закладам культури і вивчати ф о р м и організації дозвілля трудящих у дні відпочинку. Нині плануємо свою роботу виходячи з інтересів профспілкових комітетів, трудових колективів. Практично відмовились од виїздів на місця окремих методистів. ї д е м о майже всі г у р т о м і допомагаємо комплексно: р а з о м складаємо плани заходів і проводимо деякі з них, відвідуємо заняття самодіяльних колективів, організуємо обговорення, семінари. Й результати не забарилися: нас д о б р е знають тепер на підприємствах, наш авторитет, працівників О М Б С Т , значно зріс. Проте є чимало проблем, вирішити які самі не м о ж е м о . Приміром, щ о д о подання допомоги працівникам клубних закладів з питань оплати керівників гуртків. Наш б у х г а л т е р цього не знає. Не проводиться й навчання головних бухгалтерів на Харківських республіканських курсах профспілок. Вважаємо за необхідне, враховуючи те, що з кожним роком зростає кількість палаців культури і техніки, клубів юних техніків і гуртків технічної творчості, внести зміни й доповнення в Положення про О М Б С Т . При створенні науково-методичних центрів народної творчості і культурно-освітньої роботи штатну одиницю і розмножувальну техніку у нас забрали, мотивуючи це тим, що О Н М Ц розроблятиме і розсилатиме методичні матеріали. А що ж вийшло? Досі 26 опорних палаців профспілок нічого від них не отримали, бо відомча приналежність не та. Нам надходять іноді два примірники, а розмножити немає змоги. Не бачимо віддачі о д науковців. Ленінградська вища профспілкова школа культури має науково-дослідну лабораторію, захищаються докторські й кандидатські д и с е р т а ц і ї . Довелося мені побувати на їх науково-практичній к о н ф е р е н ц і ї , а от дістати відповіді на конкретні запитання типу: які нові або традиційні ф о р м и і м е т о д и роботи еони р е к о м е н д у ю т ь застосовувати на практиці — не вдалося. Й останнє. В газеті « К у л ь т у р а і життя», журналі «Соціалістична культура» відсутня рубрика, яка б і н ф о р м у в а л а про виконання постанови ЦК К П Р С «Про заходи щ о д о поліпшення використання клубних закладів і спортивних с п о р у д » . Тут, на м о ю д у м к у , мають бути представлені матеріали про передовий досвід переходу вогнищ культури на госпрозрахунок, створення і роботу самоокупних любительських об'єднань і клубів за інтересами, організацію платних послуг населенню. Бібліотечка художньої самодіяльності «Райдуга», збірки «Сурмач» мало д р у к у ю т ь творів сучасних українських авторів і композиторів д л я хорових колективів. Конче потрібно відкрити р о з д і л д л я В І А й агітбригад, урізноманітнити репертуар д л я дитячих самодіяльних колективів. Відсутні публікації на д о п о м о г у ансамблям пісні і танцю, ф о л ь к л о р н и м колективам, студентській художній самодіяльності, недостатньо консультативних матеріалів, запізнюється репертуар до конкретних знаменних і пам'ятних дат, а іноді д р у к у ю т ь с я пісні, що рік-два тому обійшли екрани телебачення і розучувалися по радіо. Розмову за «круглим столом» записала М. В Л А Д К О .

вий. Дивна це річ! Наче не одну Продовольчу програму виконує колгосп і радгосп. Хочеться сказати й ось про що. Д у ж е шкодить справі заорганізованість. А людині треба побути й одній, помріяти, знайти час д л я самовдосконалення. А ми іноді пхаємося зі своїми заходами, бо необхідно поставити галочку навпроти слова «проведено»! Гарно у нас проходять свята Першого снопа, Врожаю. Л ю д и , причепурившись, охоче йдуть на них. С т а л о ж правилом в и ї ж д ж а ти з концертами у поле під час збирання врожаю, та ще й в обідню перерву. Чистої води це ф о р м а л і з м . Трудівники б е р е ж у т ь кожну хвилину, а в короткий перепочинок — хтось швиденько підобідає, хтось дрімає... А тут актори! О т і слухають інколи... спинами. Та ще й пилюка, вітер наводять на нас «красу». Д е ж тут святковий настрій і д л я глядачів, і д л я виступаючих?! Багато заорганізованості і в самій роботі культпрацівників. Замість д у ж е потрібних, особливо на селі, сценаріїв, методичних розробок і порад надходять десятки інструкцій, звітної паперової «літератури». А основної роботи за нас ніхто не зробить. Сільський культармієць, як то кажуть, «і швець, і жнець, і на д у д у грець». Багато мовиться про престижність професії культпрацівника. Це добре. А от ніхто ніколи не говорить про те, скільки доводиться йому працювати на добу. Сім'я, діти, свій д і м і турботи особисті є і в нього. Ми р о з у м і є м о : робочий день у нас ненормований.

Диснотена.

естрададім друзів

ізня осінь сльоту родить. Сіє над о г о л е н о ю з е м л е ю тягучу мжичку, чіпляє кошлаті коси х м а р об в е р х о в і т т я зажурених смерек. Перші вечірні сутінки квапляться приспати підгір'я. Здається, тільки гірські потоки стоять на заваді цілковитій успокоєності довколишнього світу. Сиротливим с к р и п о м старого д е р е в а пролунали у цій розімлілій тиші звуки. Вони все густішали, набирали сили, вибудувались в м е л о д і ю . Немов доганяючи баян, забринів тенор. Д о нього приєдналися інші голоси, злившись із звучанням інструмента. З м а х н у л а крильми пісня. Розповідалось у ній про м у ж н і с т ь і муки, спритність і нескореність славного К а р м а л ю к а . Скінчили одну пісню — затягли іншоТ. Знали ї х у сім'ї безліч. Не лише с у с і д а м б у л о в і д о м о : коли у Яремчуків починали співати — значить, д о самої півночі. Йшли д о привітної господи — послухати пісню народну, с а м и м заспівати у д р у ж н ь о м у колі. А наспівавшись, часто слухали соліста. Співав малий Назарій так старанно, що дорослі не скупились на похвалу. О д н а к не лише е н т у з і а з м хлопця викликав захоплення — чистим, ліричним був його голос. Передалась Назарію б е з м е ж н а любов батьків д о традиційного жанру природно, щ е д р о , але б у л а щ е одна сила, яка наповнювала пісенне д ж е р е л о , — уроки д я д ь к а Тараса. Він працював д и р е к т о р о м Будинку культури і, якщо випадала нагода, обов'язково завертав д о родичів. Не .встигав д я д ь к о сісти на лавку — Назарій у ж е під б о к о м . — їздили з агітбригадою д о горян. К о н ц е р т влаштували такий, що ї м аж долоні попухли від оплесків. С т о м и л и с ь , співати не м о ж е м о , а слухачі не відпускають. Просять, аби ми їхніх пісень послухали. К а ж у т ь , ви таких не знаєте. О с ь яку пісню я від однієї бабці почув. І дядько розтягує міхи. П р и м р у ж и в ш и око, пильно дивиться на зосередженого хлопця і ховає вдоволену у с м і ш к у у вустах. — Тепер с п р о б у є м о д у е т о м , — пропонує.— Хрипкий голос став, я тільки підспівуватиму. Починай. Народна пісня... У чому сила ї ї вікова? Влившись раз у д у ш у , вона поселяється т а м навічно і живе, зберігаючи святу першооснову краю, д е була почута. Не т р е б а зубрити ї ї , ш т у д і ю в а т и , як програмний вірш перед у р о к о м . Вростає вона в наші роки, усмоктується з м о л о к о м м а т е р і , нагадуючи совісті, чийого ми роду-племені. Н е д а р е м н о ж здавен слов'яни т в е р д и л и : « Х т о в серці материнську пісню має, той батьківщині вірність зберігає». ...Чужі діти, як течії гірських річок, ростуть швидко. Хвацько

поправляючи с к у й о в д ж е н о г о чуба, привітно всміхається знайомим ш о ф е р Назарій Я р е м ч у к . З раннього ранку снує д о р о г а м и його авто. А вечорами невеличке підгірське містечко Вижниця, щ о на Буковині, ставало д л я юнака ц е н т р о м всесвіту. Пісенного. С ю д и поспішав Назарій на репетиції вокально-інструментального анс а м б л ю з символічною назвою, своєрідною візиткою к р а ю — «Смерічка». Тодішній керівник аматорів к о м п о з и т о р Левко Дутківський зумів об'єднати ровесників, спрямувати в творче русло, визначити перспективу. На ту пору в нашій країні існували вже В І А з гучною славою, б а г а т ю щ и м р е п е р т у а р о м . Б у л а велика спокуса і ї м ступити на проторену с т е ж к у . Х т о осудить за це? Досить б у л о написати на а ф і ш і лаконічне повідомлення про виступ ансамблю, як зали не м о г л и вмістити всіх бажаючих. У буковинців вистачило сили, щоб не стати сліпими копіювальниками. Важко, інколи к о н ф л і к т н о (здавалось, більше нізащо не з б е р у т ь с я на репетицію), в суперечливих пошуках істини з'являлися риси майбутнього колективу. Відчувши о т е своє, аматори почали удосконалювати, розширювати його. Ф о л ь к л о р , колоритний етнографічний репертуар інтерпретували, зберігаючи силу його і красу. А коли на сцену виходив Назарій Яремчук в оригінальному костюмі, створеному м а й с т р а м и гуцульського прикладного мистецтва, перші акорди а н с а м б л ю тонули в оплесках. Він усміхався привітно і готовий був р а з о м зі с в о ї м и к о л е г а м и по ансамблю виступати п е р е д глядачами скільки завгодно, немов і не б у л о позаду т р у д о в о г о д н я , прочитаних р о з д і л і в книг, накреслених с х е м , графіків. Д е х т о 8 залі й гадки не мав, щ о юнак спресовує воєдино роботу, репетиції, підготовку д о чергової сесії на г е о г р а ф і ч н о м у ф а к у л ь т е т і Чернівецького університету, д е спеціалізувався на вивченні впливу г е о г р а ф і ч н о г о с е р е д о в и щ а на розвиток народної творчості. Д л я глядача він був просто артист, від спілкування з яким чекалось тільки позитивних емоцій. Бувало ж, виступали з концертами тричі на д е н ь . . . Х у д о ж н я самодіяльність... Це ї ї творчі хвилі прибивають до п р о ф е с і о н а л ь н о г о б е р е г а більшість оригінальних особистостей. Як правило, визрілі на с а м о д і я л ь н о м у витворі народу — ф о л ь к л о р і , напоєні з його невичерпного д ж е р е л а митці мають ясні орієнтири творчості, надійні підвалини самовдосконалення. І тільки особа з м і щ а н с ь к о ю психологією м о ж е зневажливо підкреслювати свій скепсис щ о д о когорти аматорів. С у т ь ж е в т о м у , що суспільство цінує співвітчизника не по с ф е р і , д о якої він належить, посаді, а по справах. Ф р а н ц у з Руже д е Ліль «самодіяльно» написав «Марсельєзу», а співає ї ї увесь світ... Ставши п р о ф е с і о н а л ь н и м к о л е к т и в о м , « С м е р і ч к а » лишилася вірною собі. Побільшало репетицій, п о с т р у н к і ш а л а програма, збагатилися ї ї д о п о м і ж н і е ф е к т и . Народжені з щ е д р о г о голосу твори підхопили інші колективи, вони стали класикою української е с т р а д и . «Горянку», « Д в а перстені», « В о д о г р а й » , «У Карпатах ходить осінь», «Незрівнянний світ краси» виконували не тільки на

Україні. Популярні пісні «Смерічки» дали назву новоствореним В І А . У т о м у б у л а певна гарантія: у глядача виникне інтерес д о колективу як такого, щ о зорієнтований на серйозну е с т р а д у . А пісня «Червона рута» стала своєрідним т а л і с м а н о м карпатського краю. Звучала вона д а л е к о за м е ж а м и нашої країни. П е р ш а сольна платівка Назарія Я р е м ч у к а «Незрівнянний світ краси» розійшлась миттю. Оригінально творили д л я « С м е р і ч к и » композитори Володимир Івасюк, Василь М и х а й л ю к , Л е в к о Дутківський, Віктор Морозов, Павло Дворський, О л е к с а н д р П у ш к а р е н к о , О л е к с а н д р Злотник... Назарій виконував пісні, ніким раніше не співані. Ризик був чималий: твір міг «засохнути» в день прем'єри. Повчальний д о с в і д у цьому плані українська е с т р а д а має. Співакові, м о ж н а сказати, повезло: йому повірили композитори і почали писати пісні, розраховуючи на його індивідуальність. Та одна справа зорієнтувати твір, а зовсім інша — дати йому ж и т т я . Ж о р с т о к и й самоконтроль якості новинці — такі традиції зберігає «Смерічка» і нині. О д н а к з о в с і м уникнути прорахунків вдається не завжди. Подорожі, концерти, зарубіжні гастролі, виступи п е р е д учасниками і гостями 0 л і м п і а д и - 8 0 , фестивалі, нагороди. Успіхи, успіхи... На м і ж н а р о д н о м у конкурсі е с т р а д н о ї пісні «Братіславська ліра» один з ф у н д а т о р і в « С м е р і ч к и » Назарій Яремчук завоював одразу три нагороди. Найдорожчою стала д л я нього — « У л ю б л е нець публіки». Важко з д о б у т и популярність, втратити — напрочуд легко: варто лише відчути себе к у м и р о м . З д о б у т к и колективу — то завоювання всієї української естради. О с о б а соліста Н. Я р е м ч у ка, мабуть, найвиразніша на цьому терені. Не випадково старший колега Назарія народний артист С Р С Р А н а т о л і й М о к р е н к о характеризує його як м и т ц я високої культури, широкого к р у г о з о ру і великої г р о м а д я н с ь к о ї відповідальності п е р е д н а р о д о м і мистецтвом. Відповідальність перед м и с т е ц т в о м — у чому вона? Д л я соліста «Смерічки» — і в захопленні, любові д о справи, нерозривній духовній єдності з краєм, народом. Світ музики мінливий. З д а є т ь с я , ще недавно гастролі вокальноінструментальних груп ставали д л я шанувальників жанру п о д і я м и неординарними, а нині чимало колективів просять «організувати» слухачів на концерт. На « С м е р і ч к у » публіка ходить. Немов на противагу т и м т в е р д ж е н н я м , щ о частина м о л о д і з а х о п л ю є т ь с я нині модними музичними віяннями і їй не д о традиційних вітчизняних ансамблів. Емоційна окриленість, виразність, вірність народним т р а д и ц і я м — ось що привертає увагу юних. С е р е д присутніх — і ті, кому набридло «балдіти» під монотонні ритми, які здатні довести людину д о стану, б л и з ь к о г о д о наркотичного. Ідуть послухати своє, рідне, духовно очиститись від ч у ж о р і д н о ї музичної к а к о ф о н і ї . — Е с т р а д а — д і м друзів. М і ж виконавцями і слухачами має бути нерозривний контакт. Тільки тоді в е с т и м е т ь с я д і а л о г . Головне д л я м е н е , — говорить співак,— щ о б людина, яка повірила, при-

йшла духовно активізуватись творчістю « С м е р і ч к и » , не покинула концерт розчарованою, а лишилась нашим д р у г о м . Ми віримо, що ці д р у з і не стануть ідолопоклонниками іноземних ідеологічних терористів, у чиїх руках м у з и к а — отруйні стріли. Удача. В е р е д л и в а ш т у к а творчості. О д н і , розчарувавшись, що довго не приходить вона, опускають руки, а є і такі, хто починає шарахатись в усі сторони, намагаючись спіймати ї ї мить. «Смерічка» в і д с т о ю є свої принципи. І як нагорода — прикраса програми останнього часу пісня на слова Тараса Ш е в ч е н к а «Тополя». Вони першими використали один з творів геніального поета д л я е с т р а д и . Подібне під силу лише колективу з м і ц н и м запасом х у д о ж н ь о г о виконавства, с в о ї м чітким творчим к р е д о . П р о б л е м и . Чимало ї х в української естради. Є еони і у «Смерічки». Д у м а є т ь с я , одна з причин д е я к о г о зниження критеріїв виконавства ансамблів — відсутність концертної конкуренції на е с т р а д і . А якщо не існує загроза, що т е б е обженуть, м о ж н а спокійнісінько пливти зі с т а р и м б а г а ж е м . В умінні вчасно проаналізувати і з р о з у м і т и становище, зробити правильні висновки — з а п о р у к а подальшої життєдайності митця, колективу. Як х у д о ж н і й керівник « С м е р і ч к и » заслужений артист Української PCP Назарій Я р е м ч у к — у пошуках. Значного поліпшення потребує режисура. Співак вступив на заочне відділення Київського інституту к у л ь т у р и імені О . Є . Корнійчука. Вчиться на р е ж и с е р с ь к о м у ф а к у л ь т е т і . З д о б у т і знання застосовує в роботі. З р о с л и вимоги д о кожної р е п е т и ц і ї . Д о с я г а т и цілісності тексту, музики, голосу стало важко. Це, м а б у т ь , закономірність д л я колективу, який зажив гучної слави. З г а д а й м о бодай «Піснярів»... Зустрічі, спілкування з колгоспниками, заводчанами, студентами. Відверті р о з м о в и : щ о не подобається, чого бажає глядач, слухач ї х н і х виступів? Колектив визначає перспективи дальшого творення. ...Приїхав у К и ї в д о інституту. Часу о б м а л ь . Вирішив питання у к о н с е р в а т о р і ї , забіг д о магазину «Поезія». Набрав д ю ж и н у новинок: м о ж е , в них — тексти майбутніх творів? І, звичайно ж, навідався д о ф у т б о л і с т і в «Динамо». С п о р т с м е н и люблять твори у виконанні Назарія Яремчука, вдячні йому за пісню «Київське «Динамо». С у м н и м застав свого приятеля Івана Яремчука. Той ходив на милицях. Після чемпіонату світу в Мексіці киянина поряд з к р а щ и м ф у т б о л і с т о м світу М а р а д о н о ю названо в числі «зірок». Мав усі підстави стати к р а щ и м ф у т б о л і с т о м к р а ї н и нинішнього року. І ось — гіпс, милиці... — Не с у м у й , — обняв Івана.— Щ е г р а т и м е ш так, що не тільки бутси твої м о ж н а б у д е юним ф у т б о л і с т а м показувати, а й милиці. А зараз послухай м о ю нову пісню... З д о б у т к и « С м е р і ч к и » широковідомі, але не про них д у м а ю т ь артисти. К у р с — на нові твори, які б порадували прихильників, викликали в них б а ж а н н я с а м и м заспівати почуте у виконанні групи. Завдання як у золотошукачів — с е р е д гір породи знайти бажані зерна. м р у Б А Н

Кур'єр

ДЛЯ ФОНОТЕКИ МЕЛОМАНІВ Серед новинок фірми «Мелодія», які побачили світ наприкінці нинішнього року, багато записів найрізноманітніших жанрів. Безумовний інтерес викличе «Место встречи — дискотека». Це нова серія грамплатівок, адресована тим, хто організує роботу дискотек, клубів філофоністів, танцювальні вечори молоді. Подібне видання ще не виходило ні в нашій країні, ні, напевне, за рубежем. На платівках записані не лише танцювальна музика, а й коментарі до неї, що знайомлять слухачів з різноманітними стилями і напрямами сучасної радянської і зарубіжної музики (С 60 24403, С 60 24507). І «В добрый час» — перший диск рок-групи «Машина времени» під керівництвом Андрія Макаревича. На ньому — записи пісень із кінофільмів, знятих за участю групи, а також відомі твори: «Снег», «Хрустальный город», «Скворец», «Пока горит свеча» (С 60 24865). Перша авторська платівка Тетяни та Сергія

Нікітіних називається «Синий цвет». Прихильники цього дуету почують пісні: «Под музыку Вивальди», «Брич-Мулла», «Птицелов», «Вальс при свечах» (С 60 24809). | | «Счастье в личной жизни» — нова платівка Алли Пугачової (С 60 24717). Результатом співавторства композитора Р. Паулса і співака В. Леонтьева став новий диск під назвою «Бархатный сезон» (С 60.24623). Не так давно в Москві пройшов фестиваль молодіжної популярної музики. Він записаний на платівку «Панорама-86» (С 60 24863). Думається, не залишиться поза увагою і платівкасувенір «Если метель», випущена спеціально до Нового року. Вона може стати хорошим подарунком до свята рідним, друзям, коханім. На ній — найпопулярніші записи пісень року, що минає,— «Белая панама», «Гиподинамия», «Рьібка в банке», «Лаванда» та інші (С»60 24705). 13

З ужинку

друзів

ШЛЯХИ-ДОРОГИ В ДИВОСВІТ

так називають Орловське культосвітнс училище його випускники. Давні дружні зв'язки єднають цей навчальний заклад з нашою республікою.

Вдачу Миколи Шевченка і викладачі, і друзі-однокурсники з О р л о в с ь к о г о культосвітнього училища визначил и о д н о с т а й н о : в і р т у о з ! Ч а с о м з д а в а л о с я , щ о він, як т о й к а з к о в и й Л у к а ш , з н а є н а й п о т а є м н і ш і с е к р е т и чи не всіх народних інструментів. І д о м р а йому підвладна, і балалайка. З б а н д у р о ю д р у ж и т ь . Р о з т я г н е м і х и б а я н а — з а с л у х а є ш с я . І , з в и ч а й н о ж , я к и й м у з и к а н т не з н а є м о в и ф о р т е п і а н о ? В д о м а , у р і д н о м у Т е т е р е в і на К и ї в щ и н і , б а т ь к и не в с т и г л и н а т і ш и т и с я г р о ю с и н а ( в ж е м о л о д о г о ф а х і в ц я , не а м а т о р а ! ) — п о ї х а в п р а ц ю в а т и з а п р и з н а ч е н н я м з а в і д у ю ч и м а в т о к л у б о м п р и С о с к о в с ь к о м у Р Б К на Орловщині. Колись Лідія Молоканова вчилася у Д о н е ц ь к у на бібліотекаря, проте б і л ь ш е чарував і приваблював ї ї світ м у з и к и . І з н а й ш л а т а к и с в о є п о к л и к а н н я : з а й м а є т ь с я нині на д и р и г е н т с ь к о - х о р о в о м у ф а к у л ь т е т і О р л о в с ь к о г о к у л ь т освітнього училища. Прикладом взаємозв'язку, взаємопроникнення братніх к у л ь т у р став в о к а л ь н о - т а н ц ю в а л ь н и й а н с а м б л ь « В е с н я н к а » , створений у Знаменському районному Будинку культури Орловської області випускницею училища Світланою Король. Від Святошина, що в Києві, до російської Знаменки п р о л я г л а д о р і ж е н ь к а ж а р т і в л и в о ї і л і р и ч н о ї , т о в е с е л о ї , то оповитої с в і т л и м д і в о ч и м с у м о м співанки-веснянки. А в училищі подосі з повагою згадують Світлану К о р о л ь з диригентсько-хорового: наполегливу, п р а ц е л ю б н у , відмінницю навчання — як, до речі, і багатьох інших обдарованих юнаків та дівчат, котрі п р и ї х а л и сюди з України. Щ о р о к у міцнішають творчі зв'язки училища з н а ш о ю республікою. Д е с я т к и майбутніх культосвітніх працівників з українських міст і сіл здобувають спеціальну освіту в Орлі, одному з найдавніших осередків російської культури. Завітаємо у гомінкий, сповнений р о з м а ї т т я музичних акордів ошатний будинок училища. Ось з аудиторії долинає знайоме: « Д е синь стоїть над краєм, д е в росах далина...» — д и р и г у є Іван С е м е н о в и ч П р о к о п я к . А з сусідньої чути: «Пчелочка златая...» — і сміх срібними б р и з к а м и . Р е п е т и ц і я а н с а м б л ю чи з в и ч а й н е з а н я т т я ? Щ о б не б у л о — а т м о с ф е р а в училищі радісна, творча. І традиції добрі. Це засвідчує колишній випускник клубного відділення керівник струнного оркестру, а тепер — д и р е к т о р у ч и л и щ а Є в г е н Іванович Савенков. Немає жодного району в області, жодного закладу к у л ь т у р и , д е б не п р а ц ю в а л и нині в и х о в а н ц і у ч и л и щ а . К о ж е н з них — т в о р ч а і н д и в і д у а л ь н і с т ь . Ц е д и р е к т о р и й художні керівники закладів культури, диригенти оркестрів і хорів, р е ж и с е р и народних театрів, б а л е т м е й с т е р и хореографічних колективів, бібліотекарі. Не випадкова п о п у л я р н і с т ь цього навчального з а к л а д у далеко за м е ж а м и О р л о в щ и н и . С в о ї м д р у г и м р і д н и м д о м о м назвали його відмінниці навчання В і к т о р і я Туча з Кіровограда, Поліна О к т я б р с ь к а з Києва, Ярина Даниль14

Набережна Оки навпроти монумента на честь 400-річчя О р л а — місце зустрічі культосвітян.

чук з І в а н к о в а , В і к т о р і я Т и м ч е н к о з Б о я р к и т а б а г а т о і н ш и х наших з е м л я к і в . О р г а н і з а т о р а м и к у л ь т о с в і т н ь о ї р о б о т и з а л и ш а ю т ь вони у ч и л и щ е . ї х навчили не т і л ь к и п р о в о д и т и в е ч о р и , о р г а н і з о в у в а т и нові р а д я н с ь к і с в я т а т а о б р я д и , масові гуляння, а й б у т и п р и с т р а с н и м и п р о п а г а н д и с т а м и соціалістичної культури. Клубознавство — один з основних предметів в училищі. Веде його найдосвідченіша з викладачів-культосвітян Ганна Іванівна Ванівська. Р о з п о в і д а ю ч и про свій п р е д м е т , про вихованців, перспективи р о з в и т к у навчального заклад у , Г а н н а І в а н і в н а н е в и м у ш е н о п е р е х о д и т ь на у к р а ї н с ь к у мову: — Я зі Л ь в о в а : о т ж е , р і д н а п і с н я , м у з и к а і п о е т и ч н е с л о в о в і д ж и т т я м о г о н е в і д д і л ь н і , як і р о с і й с ь к а к у л ь т у ра — з о к р е м а , мистецтво О р л о в щ и н и . П р а ц ю ю тут чверть

віку — півжиття... А закінчила, до речі, Харківський державний інститут культури. Отака естафета! ...Чимало чарівних куточків у старовинному Орлі, і с т о р и ч н и х п а м ' я т о к і н о в и х с у ч а с н и х с п о р у д . Та є у вип у с к н и к і в т р а д и ц і я : п р о щ а ю ч и с ь з у ч и л и щ е м , б о д а й на х в и л ь к у п р и й т и д о м о н у м е н т а на ч е с т ь 4 0 0 - р і ч ч я м і с т а . І д е б не д о в е л о с я ї м п о т і м п р а ц ю в а т и , п о д у м к и к о ж е н о б о в ' я з к о в о п о в е р н е т ь с я с ю д и , на н а б е р е ж н у О к и , з г а д а є р і д н е у ч и л и щ е — б у д и н о к вікнами у дивосвіт, який дав путівку в творче життя. Вілена С М Є Х О В А . Ф о т о Л. ОрЄЛ

ТУЧНІНА.

. КИЇВ.

Відмінниця навчання Вікторія Туча з Кіровограда.

Перед

останнім

екзаменом.

СПІВОЧЕ ПОЛЕ: ЗАВТРАШНІЙ ДЕНЬ -»^ЯЯшИЯЯЙИИиНИШшИИИЯ^ •

Як відомо, у червні в Тернополі відбулось Республіканське свято народної творчості в рамках другого Всесоюзного фестивалю. Головною його подією стало відкриття першого в нашій республіці Співочого поля. Це було грандіозне видовище, яке потребує копіткого аналізу. Ось чому нині громадськість республіки вивчає уроки свята, заглядає в завтрашній день, міркує, як зробити його змістовнішим. Цій темі була присвячена і нарада у Міністерстві культури УРСР за участю діячів культури і мистецтва, науковців, працівників Укрпрофради, методичних центрів. Вів її міністр культури Ю . О. Олененко. Учасники наради були

одностайні: подібні пісенні огляди треба зробити регулярними — Україна має для цього всі можливості. Нині кілька областей претендують на спорудження другого Співочого поля. А л е в ініціаторів є багато питань суто технічного характеру. Тож радимо звертатися за консультаціями до творців тернопільського первістка — колективу обласного відділу проектного інституту «Укржитлоремпроект», зокрема до архітектора В. І. М а м о т ю к а та конструктора Є. А . Свердлова. О т ж е , не за горами друге Республіканське свято народної творчості. Можливо, воно відбудеться у Полтаві. А л е вже тепер треба розгіочинати активну

підготовку до нього, не забуваючи і про високу виконавську майстерність учасників народної фієсти. Фахівці переконані: ці урочистості мають служити дальшому розвитку хорового мистецтва в нашій республіці. Право вийти на друге Співоче поле варто надавати лише переможцям творчих конкурсів і враховувати при цьому репертуар колективів, їх костюми, інструментарій. А що думають з приводу проведення наступного свята народної творчості читачі «Соціалістичної культури»? Напишіть нам, будь ласка. Найцікавіші думки і пропозиції будуть надруковані в журналі.

ЧАС КОНКРЕТНИХ ДІЙ В XI п'ятирічці бібліотеки республіки взяли активну участь у пропаганді досягнень науково-технічного прогресу, вдосконаленні обслуговування трудових колективів, цілеспрямованому формуванні духовних потреб радянських л ю д е й . При цьому керувалися «Основними напрямами розвитку бібліотечної справи в країні на 1981 — 1985 роки і на період д о 1990 року» та «Положенням про бібліотечну справу в С Р С Р » , яке законодавчо закріпило зростаючу роль і соціальні ф у н к ц і ї книгозбірень. Наприкінці минулого п'ятиріччя в республіці ф у н к ц і о н у в а л о близько 60 тисяч бібліотек з книжковим ф о н д о м 875 мільйонів примірників. Обслуговували 42 мільйони читачів — м а й ж е 80 процентів населення. Тут провідна роль належала закладам, підпорядкованим Міністерству культури У Р С Р , с е р е д них: чотири республіканські книгозбірні, дві наукові республіканського підпорядкування; 74 обласні, 611 районних централізованих бібліотечних систем, що о б ' є д н у ю т ь 22 334 б і б л і о т е к и - ф і л і а л и . Основне в їх роботі — пропаганда ленінської теоретичної спадщини, матеріалів і рішень Комуністичної партії і Радянської держави. Відчутним є внесок бібліотек у виховання в читачів почуття радянського п а т р і о т и з м у та соціалістичного інтернаціоналізму, боротьбу з антиподами комуністичної м о р а л і . Сьогодні вони доносять до с е р ц я і с в і д о м о с т і к о ж н о г о читача матеріали X X V I I з ' ї з д у К П Р С і X X V I I з ' ї з д у К о м п а р т і ї У к р а ї н и , червневого (1986 р.) Пленуму ЦК К П Р С та липневого (1986 р . ) Пленуму ЦК К о м п а р т і ї У к р а ї н и в рамках республіканських суспільно-політичних читань « К П Р С — авангард радянського народу», книжкових виставок «Плани партії — плани н а р о д у » , які спільно проводять Міністерство культури У Р С Р , товариства «Знання» і книголюбів. Свідченням зростаючого інтересу читачів д о творів класиків марксизму-ленінізму, політики К П Р С є показник читання суспільно-політичної л і т е р а т у р и : він становить 24 відсотки загальної книговидачі. Посилено увагу бібліотек д о обслуговування робітників, колгоспників, працівників державних і партійних органів. Традиційно творчо і цікаво працюють у Львівській, Волинській, Хмельницькій і Тернопільській областях. Школами ідейного класового загартування м о л о д і стали суспільно-політичні клуби імені Ярослава Галана, що вже протягом багатьох років д і ю т ь при книгозбірнях Львівщини. Тх досвід узагальнений і потребує ще ширшого впровадження. Активізується д о п о м о г а пропагандистам і с л у х а ч а м с и с т е м и партійного і комсомольського навчання, економічної освіти. На базі понад п'яти тисяч бібліотек створено парткабінети на громадських засадах. Активніше прилучають д о книги м о л о д ь Республіканська і 25 обласних бібліотек д л я юнацтва. С т в о р е н о 38 спеціалізованих бібліотек-філіалів, 228 відділів і абонементів, 656 к а ф е д р , близько 13 тисяч груп в Ц Б С , які щороку о б с л у г о в у ю т ь м а й ж е 3,5 мільйона юнаків і дівчат. Д л я них систематично проводяться Ленінські уроки, вечори-зустрічі з ветеранами партії і к о м с о м о л у , створено майже шість тисяч молодіжних клубів та об'єднань за інтересами. Бібліотеки, що обслуговують д і т е й , активізують д о п о м о г у навчально-виховному процесу, п і к л у ю т ь с я про підвищення політичної культури учнів, у д о с к о н а л ю ю т ь пропаганду книги з м е т о ю самоосвіти, організації змістовного д о з в і л л я наймолодших читачів. 5,9 мільйона школярів к о р и с т у ю т ь с я послугами 1 328 бібліотек, понад 18 тисяч філіалів на селі, 16 тисяч шкільних та інших книгозбірень. Читанням охоплено 99,5 відсотка учнів 1 — 8 класів. Посилюється робота з д о б о р у , розстановки та виховання 43,7 тисячі бібліотечних працівників, с е р е д яких 78,3 процента — спеціалісти з вищою і с е р е д н ь о ю освітою. З а десять років понад 150 культпрацівників відзначено д е р ж а в н и м и нагородами. Поліпшилася матеріальна база. В новобудови переведено близько восьми тисяч бібліотек. С п о р у д ж е н о приміщення Волинської, Запорізької, Ж и т о м и р с ь к о ї , К і р о в о г р а д с ь к о ї , Ровенської, С у м с ь к о ї , Черкаської, Чернігівської обласних універсальних наукових бібліотек, книгосховищ Д е р ж а в н о ї республіканської бібліотеки У Р С Р імені К П Р С , О д е с ь к о ї і Харківської наукових, 7 вузівських, 36 профспілкових та 15 науково-медичних. Проте «Основні напрями розвитку бібліотечної справи

******

в У к р а ї н с ь к і й PCP на 1981 — 1985 роки і на період до 1990 року» в ряді позицій лишилися невиконаними. З о к р е м а , не в усіх книгозбірнях пропаганду л і т е р а т у р и тісно пов'язують з соціальноекономічними завданнями, що стоять п е р е д т р у д о в и м и колективами. У зв'язку зі з м е н ш е н н я м кількості населення б і л ь ш як на один мільйон в сільській місцевості відповідно не з р о с т а л а й м е р е ж а б і б л і о т е к , поменшало читачів, о т о ж , і книговидач. Ч е р е з невирішені правові, фінансові питання не здійснено м і ж в і д о м ч у ц е н т р а л і з а ц і ю м а й ж е ста державних і профспілкових книгозбірень. Повільно з а л у ч а ю т ь с я д о книжкових скарбів м о л о д і робітники, учні ПТУ; ї х у з а г а л ь н о м у числі читачів масових бібліотек — лише 10 — 15 процентів. С л а б о н а л а г о д ж е н о в з а є м о д і ю книгозбірень з перебудови, у світлі «Основних напрямів р е ф о р м и загальноосвітньої і п р о ф е сійної школи», зі створення с и с т е м и інформаційного забезпечення різних читацьких груп учителів. Не д о с я г н у т о належного координування роботи на різних рівнях з органами НТІ, відомчими книгозбірнями регіонів у забезпеченні відвідувачів і н ф о р м а ц і є ю про нову л і т е р а т у р у . Непокоїть стан ф о р м у в а н н я , використання та з б е р е ж е н н я ф о н д і в . З а м о в л е н н я б і б л і о т е к на х у д о ж н ю і дитячу л і т е р а т у р у б і б к о л е к т о р и виконують лише на 25 — 40 процентів, на виробничу — на 70 — 80. Не в е д е т ь с я централізована о б р о б к а літератури. М а й ж е половина д и р е к т о р і в і з а в в і д д і л а м и , д о 40 процентів працівників сільських ф і л і а л і в Ц Б С не м а ю т ь вищої або с е р е д н ь о ї спеціальної освіти. Л и ш е 55,8 відсотка Ц Б С забезпечені автотранспортом, більше половини сільських бібліотек не м а ю т ь читальних залів, а третина навіть не т е л е ф о н і з о в а н а . Нині особливо зростає соціальна роль б і б л і о т е к як ідеологічних, науково-інформаційних та культурно-освітніх закладів. У дванадцятій п'ятирічці необхідно розширювати і поглиблювати на всіх рівнях в з а є м о д і ю закладів різних с и с т е м і відомств з іншими установами к у л ь т у р и , освіти і виховання. Ставиться завдання д о кінця п'ятирічки залучити до систематичного користування б і б л і о т е к а м и 85 — 90 відсотків населення, в т о м у числі не м е н ш е 80 — спеціалістів народного господарства, основну масу робітників і колгоспників, забезпечити якісно новий рівень обслуговування ідеологічних та інженерно-технічних працівників, апаратів управлінь, педагогічних кадрів з б і л ь ш повним урахуванням запитів читачів. П р о д о в ж у в а т и м е т ь с я р о б о т а зі с т в о р е н н я єдиної бібліотечної системи республіки як с к л а д о в о ї частини з а г а л ь н о с о ю з н о ї . Вона проводиться на основі чіткої с п е ц і а л і з а ц і ї , пропорційного розвитку регіональної і галузевих м е р е ж б і б л і о т е к усіх с и с т е м і відомств з урахуванням інформаційних потреб науки і виробництва, комплексної в з а є м о д і ї б і б л і о т е к , д а л ь ш о ї централізації м е р е ж і та процесів роботи; необхідно забезпечити рівномірне р о з м і щ е н н я ф о н д у на т е р и т о р і ї о к р е м и х регіонів і г а л у з е й народного господарства, науки, освіти і к у л ь т у р и , створити в обласних центрах довідково-координаційні центри, здатні оперативно і н ф о р м у в а т и читачів про наявність і місце з б е р е ж е н н я л і т е р а т у р и чи інших друкованих д ж е р е л , значно удосконалити систему д е р ж а в н о г о і науково-методичного керівництва бібліотечною справою. З р о с т е роль наших закладів в організації д о з в і л л я радянських л ю д е й . Д о кінця п'ятирічки необхідно повсюди створити любительські об'єднання за інтересами, розширити м е р е ж у технічних і х у д о ж н і х гуртків, підвищити роль б і б л і о т е к у складі культурноспортивних комплексів. С л і д поліпшити р о б о т у , спрямовану на виконання республіканських науково-технічних п р о г р а м « Е н е р г о к о м п л е к с » , « М е т а л » , « М а т е р і а л о м і с т к і с т ь » , «Праця», « А г р о к о м п л е к с » , «Транспорт» та інших, посилити пропаганду л і т е р а т у р и про д о с я г н е н н я науки і техніки. З цією м е т о ю в д о с к о н а л ю в а т и м е т ь с я і н ф о р м а ц і й н е забезпечення партійних і державних працівників, керівників і спеціалістів, у т о м у числі с е р е д н ь о ї ланки, винахідників і раціоналізаторів, посилиться цілеспрямованість керівництва читанням м о л о д и х кадрів. О б с л у г о в у в а н н ю агропромисловиків сприятимуть збільшення кількості та вдосконалення роботи кабінетів науково-технічної

інформації на базі бібліотек, взаємодія книгозбірень зі службами Р А П О , НТІ, ВТВР, товариством «Знання». Вдосконалюватимуться координування й кооперація у підготовці та виданні актуальних бібліографічних посібників, створюватимуться, зокрема, фундаментальні ретроспективні покажчики і зведені каталоги, які максимально відображатимуть твори, видані українською мовою за роки Радянської влади. Збільшиться кількість нестаціонарних бібліотечних пунктів на підприємствах, у господарствах, які не мають книгозбірень, в молодіжних гуртожитках, таборах праці та відпочинку. Буде здійснюватись міжвідомча централізація державних і профспілкових бібліотек, науково-технічних, сільськогосподарських об'єднань і медичних. Передбачається провести експеримент зі створення міжвідомчих територіальних бібліотечних об'єднань. Вивчатимуться можливості централізації книгозбірень: дитячих та шкільних, державних масових і профтехосвіти. У Києві та Харкові передбачено створити єдині міські Ц Б С з обслуговування дорослого населення. У невеликих містах, які одночасно є районними центрами, планується об'єднання міських і районних ЦБС. На часі — поліпшення у системах галузевої, типологічної, видової структури фондів, наближення ї ї до оптимальної в умовах централізації. Посилюватиметься контроль виконання бібколекторами замовлень. У 1987 році завершиться складання зведеного профілю комплектування основних фондів бібліотек системи Міністерства культури У Р С Р , основна мета якого — забезпечення повноти репертуару національних видань, насамперед українською мовою. Вдосконаляться система вітчизняного міжбібліотечного книгообміну, особливо міжвідомчого, механізм перерозподілу непрофільної та дублетної літератури в межах району, області і всієї республіки, створення зведених каталогів на дану літературу. У дванадцятій п'ятирічці книжкові фонди та довідковий апарат обласних універсальних наукових бібліотек буде переведено на нову систему бібліотечно-бібліографічної класифікації. Контролюватиметься впровадження стандартів. Зміцнюватиметься матеріально-технічна база культосвітніх закладів. Так, планується побудувати приміщення д л я Республіканської бібліотеки У Р С Р д л я юнацтва імені В. Василевської, 14 обласних, виділити додаткову площу д л я Республіканської бібліотеки У Р С Р імені КПРС, Державної історичної, перевести у нові будинки 71 Ц Б С , 9 тисяч сільських філіалів. Усі обласні заклади будуть оснащені ротапринтами, а Ц Б С — ротаторами. Ставиться вимога, щоб 90 процентів бібліотечних працівників мали вищу або с е р е д н ю спеціальну освіту, систематично — раз на п'ять років — навчалися у Всесоюзному чи Республіканському інститутах підвищення кваліфікації працівників культури. С л і д краще використовувати матеріальне і моральне заохочення, створювати необхідні соціально-побутові умови д л я закріплення кадрів. Велика увага приділяється впровадженню в республіці «Положення про бібліотечну справу» й актів, які регламентують основні види бібліотечно-бібліографічної роботи. Необхідно завершити доопрацювання та затвердження структур, статутів республіканських і обласних книгозбірень, положень про їх структурні підрозділи, посадових інструкцій, вдосконалювати стиль роботи, підвищувати відповідальність кадрів за доручену справу. У республіці розвивається науково-дослідна робота. Нині вчені беруть активну участь у проведенні союзних та республіканських досліджень: «Раціональне розміщення й використання бібліотечних ресурсів України», «Динаміка читання і читацького попиту в масових бібліотеках», «Рекомендаційна бібліографія як фактор освіти та вихрвання, всебічного розвитку особистості», «Роль бібліотек і органів НТІ в інформаційно-бібліотечному забезпеченні трудівників агропромислового комплексу», а також у локальних дослідженнях. Прикро, що Ровенський державний інститут культури не завершив жодної з трьох т е м , внесених до республіканського та союзного планів. Результати кожного дослідження свідчать про наявність значних невикористаних ресурсів. Завдання полягає в тому, щоб рекомендації оперативніше впроваджувалися в життя, тіснішими стали контакти науково-дослідних підрозділів з науково-методичними та іншими відділами бібліотек. Саме тому і створено міжвідомчий план впровадження в практику роботи книгозбірень результатів наукових досліджень. Виконання перспективного плану «Основні напрями розвитку бібліотечної справи в Українській PCP на 1986 — 1990 роки і на період до 2000 року» сприятиме розширенню с ф е р и впливу бібліотек в суспільстві, прискоренню соціального та економічного розвитку країни. А.

КОРН/ЄНКО,

директор Центральної республіканської б і б л і о т е к и У Р С Р і м е н і КПРС.

Животворна

Молодість древнього міста Відкіль би ви не приїхали д о К а м ' я н ц я Подільського, навіть з Києва чи Львова, щ о славляться пам'ятниками старовини й стрімким сучасним оновленням, це місто на Хмельниччині з понад дев'ятисотлітньою історією викличе у вас непередавану причетність до складного нашого сходження. Д о справедливості й краси. Нашого людського «я». Енергійного, багатообіцяючого сьогодення. Ні, недарма щороку с ю д и звідусіль приїздять не м е н ш е шести тисяч екскурсійних груп, понад 400 тисяч шанувальників вітчизняної культури. Настільки вистражданої, що не м о ж е не викликати почуття глибокої вдячності нашим п р е д к а м за несхитну м у д р і с т ь , непобориму відданість своєму с а м о б у т т ю . Яких тільки зайд тут не бувало, кому тільки не праглось оволодіти неповторними красотами С т а р о г о міста, навдивовижу величаво й надійно оперезаного тихоплинним С м о т р и ч е м із сорокаметровими прямовисними каньйонами. А л е волелюбний народ вистояв, зробив свій остаточний вибір. Про те, як непросто б у л о вивільнятись од численних пут, свідчать п о х м у р і , мовчазні, г о р е м пригнічені стіни прадавньої фортеці, через яку уподовж століть мі-

щани гостинно заводили д р у з і в і крізь бійниці якої боронились о д ласих на дармове. П р и п о м н і м те, що н е з а м у л е н и м д ж е р е л о м живе у народі. П р и с л у х а й м о с ь д о його неквапно-епічного говору — почуємо чимало л е г е н д , з о к р е м а й про невразливість, винахідливість, удачливість витязя-правдоб о р ц я У с т и м а К а р м а л ю к а , к о т р о г о тричі кидали до цього ф о р т е ч н о г о карцеру, приковували до стін л а н ц ю г а м и і який щ о р а з у розривав ї х , продовжував боротьбу проти гнобителів. Побувайте у к а м е р і , подивіться на багатовікову т в е р д ь стін — і збагнете, якою с и л о ю наділені т р у д а р і , щ о подолали всі середньовічні м у р и , самі собі освітили шлях у майбуття. В о д и н а д ц я т о м у - д в а н а д ц я т о м у номерах ж у р н а л у « Ж о в т е н ь » за 1985 рік Броніслав Грищук писав: «...На відміну о д каньйонового урвиська, м у р ф о р т е ц і — рукотворний! І тиха радість, викресана о ц и м о д к р о в е н н я м , виповнить т е б е усього. Так, так, усяка, кожна покладена у т в е р д и н ю брила перейшла через сотні, а м о ж е , й тисячі рук, вбирала у с е б е ї х н є тепло, е н е р г і ю поглядів, а к у м у л ю в а л а в собі напругу інженерної д у м к и та м р і ї про неприступність бастіонів, бійниць, веж, мостів. Ця е н е р г і я живе досі у сивій ф о р т е ч н і й кладці. Й п е р е д а є т ь с я мені. Ч е р е з дотик, через п о г л я д і д у м к у . Бо геологічний пласт не застиг на віки в несхитній с а м о д о с т а т н о с т і , а перейшов у

пласт інженерний, культурний, історичний. І став, о т ж е , верствою д у х о в н о ю . Як і с а м а історія». Поговоріть з л ю д ь м и — і почуєте: звідси Б о г д а н Х м е л ь н и ц ь к и й н а й п р я м і ш и м шлях о м поквапився д о Переяслава на вікопомну Раду єднання з російськими братами. А ще пам'ятають с т а р о ж и л и із прабатькових оповідок, що тут р а д о зустрічали Петра І: з усіх дарів йому найліпшим був набір козацьких л ю л ь о к . Народна пам'ять бережлива. Вам нео д м і н н о запропонують побувати в колишньому к а ф е д р а л ь н о м у соборі, д е мож е т е поринути у величаву, проникливу органну бутність. Тут найясніше м о ж н а збагнути, яким чином с и л о ю магічного мистецтва вдавалося р е л і г і й н и м кабельникам привертати малознаючих до віри в потойбічне. Славен Кам'янець-Подільський, що за Радянської влади оновився сучасними спор у д а м и , с в і т л и м и вулицями. Тут, д е так р е л ь є ф н о к о н т р а с т у ю т ь нелегке минуле і прекрасне с ь о г о д е н н я , ніколи не буває затишшя. А л е щ о б таке в е л е л ю д д я ! ...Тихий ранок. Д о пам'ятника В. І. Леніну на майдані біля Кам'янець-Подільського м і с ь к к о м у партії м о л о д я т а покладають квіти вдячності. Тут завше — урочиста тиша. А л е що це? Н е п о д а л е к у зазвучала сопілка, ї й т и х е н ь к о завторив баян, чутливо озвався бубон. А тільки в і д ' ї х а л а весільна

процесія, мелодія немов виспівалась, вивірилася. Заголоснішала. У танок пішли смагляві юнки та парубки. То завели хоровод посланці Болгарії з міста-побратима Тутракана. Ось троїсті м у з и к и «підсилилися» російським баяном, і в коло стали

учасниці з а н с а м б л ю «Росинка», щ о з міста Мічурінська Т а м б о в с ь к о ї області. А тільки почався наступний танок, гості запросили першого с е к р е т а р я міського к о м і т е т у партії В о л о д и м и р а О л е к с а н д р о вича К о з л о в а . . . А далі — повінь, повінь танцюючих. Всезагальне, інтернаціональне свято т р у д о в о г о л ю д у . О д н а з чистих граней нечуваного досі на Хмельниччині обласного свята ф о л ь к л о р у , е т н о г р а ф і ї , г у м о р у та сатири, яке відбувалося в рамках д р у г о г о В с е с о ю з н о г о ф е с т и в а л ю народної творчості. Ф е с т и в а л ю , що створив чудові умови д л я якнайповнішого випромінення світла пісенних д у ш , виставлення на загальний о г л я д витворів дивовміючих рук, показу ж а г у ч о г о потягу д о Творення. На численних майданах, сценах, на

Не тільки тисячі людей, а й давньовічні стіни фортеці зачаровано слухають сучасні пісні, милуються вдатними танками.

Подібні гончарні майструють

вироби народні умільці не лише в селі Загреблі Білогірського району, але неповторність кожного горняти, глечика, макітри не перестае дивувати й захоплювати.

На вулицях Старого міста. підприємствах одночасно виступали 20 оркестрів д у х о в и х і народних інструментів, 120 хорів і вокальних, ф о л ь к л о р н о - е т н о графічних колективів ( з а п р и м і т ь м о : у т о м у числі 73 сімейних т а виробничих), 18 танцювальних, 22 колективи т р о ї с т и х м у з и к , 12 драматичних гуртків, 15 дитячих худ о ж н і х с т у д і й , 14 б ю р о е с т е т и к и т р у д о в и х колективів. П е р е д т р у д я щ и м и виступали понад ISO читців, співаків, музикантів, танцюристів, письменників, к о м п о з и т о р і в , етнографів, фольклористів... Щ о й казати, т о р ж е с т в о с а м о б у т н і х талантів величне — очі р о з б і г а л и с я : чому віддати перевагу, чого не вгавити? Д о в о д и лося вибирати о к р е м і штрихи-блискітки. О т ж е , кілька штрихів.

Подільські

вечорниці

А й справді, як н е з а с л у ж е н о призабуті вони, ці віками вигранені о с е р е д к и л ю д с ь кого неформального спілкування, де втішалися д о т е п а м и , забавлялися розвагами, а головне — набували навичок різноманітного р у к о д і л л я . К о л е к т и в і с т с ь к а с у т ь людини прагне розумного, цікавого спілкування, в якому до речі й свій хист показати, і в інших повчитись. Тут ш а н у ю т ь народну м у д р і с т ь , в л а д а р ю є р е м е с л о т в о рення. І досвітки були не з р о з р я д у розваг — у с е підпорядковувалось о л ю д ненню л ю д и н и , п е р е д о в с і м р о з ш и р е н н ю ї ї к р у г о з о р у , розвитку хисту, підвищенню

майстерності. А якщо т а чи та дівчина здивує присутніх с в о ї м и гараздами й на неї накине о к о м парубок, — то т е ж на добро. М а й с т р у ю т ь , в'яжуть, тчуть, куховарять — хто д о чого найбільше вдатний — і співають. О д н о ї , д р у г о ї , т р е т ь о ї . . . А наступного разу — наче своєрідне продовж е н н я попередніх вечорниць, поступ далі. Хтось почерпне з народних д ж е р е л іще якусь перлину, г у р т о м заведуть чи журливої, чи в е с е л о ї , наповнять с е р ц я яскравими барвами. Пересиплять спів ж а р т а м и , дотепами. Ні спиртного тобі, ні карт, ані чогось іншого неістотного. Все чисто, як заведено у народі. Т о м у й в і д р о д ж у ю т ь с я на У к р а ї н і прадавні, вигранені часом такі ф о р м и колективного відпочинку. І як принагідно не зазначити: нашій м о л о д і , яка прагне з м і с т о в н о г о д о з в і л л я , таки д о б р я ч е надокучила с к о р о м и н у щ а , зовсім не наша попмузика, с а м о р о з в і н ч у ю т ь с я через б е з з м і стовність багато незугарних дискотек. Натомість д е д а л і б і л ь ш е відчувається потяг до інших ф о р м спілкування, д е не тільки легко, як воду, споживаєш, а й твориш, с т а є ш активним співучасником р о з у м н о г о дійства. В і д р о д ж у ю т ь с я й такі популярні раніше клуби веселих і винахідливих. Якщо вони к р а щ е г о д я т ь с я с т у д е н т с ь к і й чи заводській м о л о д і , то д л я сільської б і л ь ш прийнятні вечорниці, досвітки. А л е як це робиться, д е повчитися? О т о ж ц і л к о м з р о з у м і л и м б у л о прагнення більшості місцевих ж и т е л і в та гостей Кам'янцяП о д і л ь с ь к о г о побувати на «Подільських вечорницях». Д о честі організаторів і господарів, вхід с ю д и не був з а р е г л а м е н т о в а н и й : найбільш бажаючі приходили раніше, аби облюбувати найліпше м і с ц е на в е л и к о м у майдані чи д о в к о л а нього. М у д р о вчинено, бо показове свято — не тільки д л я учасників дійства, а н а с а м п е р е д д л я ш и р о к о г о загалу. Так, д о речі, б у л о й на інших з а х о д а х : д о б р е поінформовані ж и т е л і та гості м і с т а знали, що й д е відбувається, і мали з м о г у вибрати собі найцікавіше. Так от, ми з вами — на справжнісіньких вечорницях! Б і л я с е л я н с ь к о ї хатини, на пагорбі, — криниця з ж у р а в л е м , коні, віз... На тину — вінки цибулі, полив'яний посуд. О т тільки з а м і с т ь д о м а ш н ь о г о подвір'я — дощаний наміст. І витанцьовують на ньому не просто перші-ліпші парубки й дівчата, а кращі на Хмельниччині самодіяльні т а ф о л ь к л о р н і колективи. На подив у м і л о доречно зустрічає к о ж н о г о з них гостинна тітка Ф е д о р а ( у виконанні режисера Віньковецького н а р о д н о г о с а м о д і я л ь н о г о т е а т р у Галини ф у р м а н ) . Звичайно, не б е з помочі господаря — дядька Ладима (асистент к а ф е д р и педагогіки Кам'янецьП о д і л ь с ь к о г о п е д і н с т и т у т у імені В. П. Затонського М и к о л а Колісник). К о ж н о м у хочеться виступити на головному дійстві, але честі у д о с т о ю ю т ь с я лише ті, хто найправдивіше представляє самобутнє мистецтво подолян. Б у л а й щ е одна н е д р у г о р я д н а спокуса — знімали д л я телебачення. Правда, між а м а т о р а м и пішли чутки, наче якийсь з а ї ж д ж и й гуморист «по блату» д о м о в л я є т ь с я з телевізійниками, аби найкрупнішим п л а н о м з а ф і к с у в а л и с а м е його виступ і в часі не о б м е ж у в а л и . А л е , як воно й має бути, народне мистецтво «постояло з а с е б е » чудовими номерами. Б у я л о на повну силу, приваблювало свіжими, неповторними, колоритними подільськими барвами. Як тільки глядачів оригінальною вокальн о - х о р е о г р а ф і ч н о ю к о м п о з и ц і є ю привітав ансамбль пісні і т а н ц ю «Розмай» місцевого

РБК, усіх полонив виступ ф о л ь к л о р н о етнографічного ансамблю, очолюваного головою виконкому Калачковецької сільської Ради місцевого району кавалером ордена Леніна М а р і є ю Прокопівною Гладкою. Вдало виступили народний самодіяльний ансамбль танцю «Поділля» обласного Будинку х у д о ж н ь о ї та технічної творчості профтехосвіти, городоцький фольклорно-етнографічний ансамбль, ансамбль танцю « З о л о т е колосся» Лісоводського К С К того ж району... Запам'яталася літературно-музична композиція « Д у м а про К а р м а л ю к а » у виконанні народного с а м о д і я л ь н о г о хору Летичівського РБК. Ф р а г м е н т подільського весілля продемонстрував ф о л ь к л о р н о - е т нографічний ансамбль с е л а Пиляви С т а р о синявського району. Був показаний уривок з вистави за «Кайдашевою с і м ' є ю » І. Нечуя-Левицького. Присутніх звеселили свої м и безугавними балачками баба Параска і баба Палажка... А ще — любовно виконані подільська полька, «клин», «дев'ятка», співаночки, гуляночки... Колоритно представлене самобутнє мистецтво, от тільки замало б у л о жартів та розваг, змагань на спритність, винахідливість, кмітливість і вдатність, б е з яких вечорниці — як б е з о д н о г о крила.

Заквітчані тротуари, розкилимовані мури А т и м часом, точніше ж — до, водночас і після вечорниць — майдани і вулиці С т а р о го міста палахкотіли квітами, вигравали багатобарвними килимами, різноманітними виробами народних умільців —

Директор Нетечинецького будинку культури Віньковецького району В. І. Коваль продемонстрував численним глядачам «секрети» плетіння таких чудових кошиків.

майстрів на всі руки... Якби на цьому с а м о б у т н ь о м у святі погостив великий Гоголь, до славнозвісного опису Сорочинського ярмарку додав би ще он скільки яскравих барв. К о л е к т и в місцевої бальнеологічної лікарні влаштував неповторну тематичну виставку букетів з дотепними, по-народному м у д р и м и й влучними назвами. Хоча... д е к о т р і звично вживані медиками, але немилозвучні т е р м і н и не годилися д л я такого випадку. О т о ж з а с т е р е ж ливі батьки прагнули не п і д в о д и т и діток д о правої частини виставки... А д о в к р у ж — не м е н ш е цікавого! Художні твори виробничників-умільців широко д е м о н с т р у ю т ь у своїх тематичних павільйонах підприємства. Д і с т а л и з м о г у якнайповніше виставитись дитячі х у д о ж н і школи і с т у д і ї . Та й загальноосвітні навчальні заклади не з м о г л и не скористатись з такої нагоди. Д р е в н і стіни ніколи не бачили стільки багатобарвних, на всі місцеві стилі і смаки, килимів, рушників, с е р в е т о к , д о м о т к а н о г о о д я г у . Тут ж е тобі тчуть і в'яжуть, м а л ю ю т ь і вишивають. І гончарні круги не спиняються. І баяністи з м а г а ю т ь с я на краще виконання народних м е л о д і й та пісень. І танцюристи не знають утоми. І дитячі лялькові театри приваблюють... Відкіль ж е взялося стільки яскравого, витонченого різнобарв'я, невже м и й справді не призабули р у к о д і л л я , яким здавна славився наш народ? Ж и в е р о з м а ї т е р е м е с л о , не меншає чудових талантів. Необхідно тільки д о л а д у вивчати й обнародувати х у д о ж н і творіння рук трудівничих. Д о б і л ь ш уважної т у р б о т и про розвиток образотворчого мистецтва спонукає і недавно прийнята відповідна постанова ЦК К П Р С і Ради Міністрів С Р С Р .

Запитав у економіста С л а в у т с ь к о ї нафтобази Діни С е м е н і в н и І щ у к , чи не бували ї ї чудові плетива та вишиванки на міжнародних виставках, — одповіла: — Я взагалі вперше вийняла чимало речей із скрині... І втішається: — Рада, щ о син-третьокласник перейняв любов д о вишивання. О т о — його рушники. Хоча й не годилося д о полудня спродуватись — виставка ж! — але Роман не втримався... Мені випало побачити цю неповторну сценку: хлопчик довгенько назирці слідував за н е м о л о д и м п о д р у ж ж я м , що придбало собі його виріб, на який відтепер щ о д н я дивитиметься... І сяяло від т о г о хлопчикове обличчя, і с м у т к у в а л о : б і л ь ш е не побачить цього рушника. Та нічого, не д л я себе ж старався, навишиває щ е кращих... Тим часом майстриня показує бажаючим, як це «просто» — вив'язувати і нашим традиційним х р е с т и к о м , і великим б о л г а р с ь к и м . . . П р я м о на ваших очах з'являється чудовий у з о р . У с е просто, якщо вміти... О г л я д а ю с ь на всю велику площу, що біля колишньої міської р а т у ш і , йду і йду вздовж д о в ж е л е з н и х мурів, з а г л я д а ю у різні павільйони, зиркаю д о в к р у ж , радуюсь і... п р и г а д у ю голі стіни в ф о й є та численних кімнатах у багатьох культурноосвітніх закладах. Як би м о г л и т а м творити різноманітні клуби за інтересами, любительські об'єднання. І чи прагнули б майстри-умільці вищої нагороди, аніж щоб любовно, зі знанням справи виставили їхні творіння на л ю д с ь к и й о г л я д . . . Зовсім небагато ініціативи потрібно, а яка користь б у л а б! І щ е навіювались р о з д у м и . З а день д о цієї виставки на майданах і вулицях побував в історичному м у з е ї - з а п о в і д н и к у . С е р е д інших цікавих експонатів побачив і з р а з к и народного х у д о ж н ь о г о ткацтва та вишивки, датовані м и н у л и м с т о л і т т я м . Розм а ї т і сьогочасні вироби, а от чимало пречудових м е р е ж и в зникає з у ж и т к у . Запитав у д и р е к т о р а з а к л а д у С т е ф а н і ї Е д у а р д і в н и Б а ж е н о в о ї , хто й коли цікавився д а в н і м н а б у т к о м : не просто д л я годиться, а щ о б перейняти щось д л я себе. Торік з е т н о г р а ф і ч н о ю виставкою ознайомилися працівники л е г к о ї промисловості. Хтозна, щ о запозичили. О т тільки ще не д о в о д и л о с я бачити подібних витинанок на тканинах... Багато цінного м о г л и б почерпнути з тієї незвичайної колекції

Народний обряд запросин на весілля демонструють учасники художньої самодіяльності Кам'янецьПодільського педагогічного інституту імені В. П. Затонського.

Фото В. й народні майстрині. Це, безсумнівно, допомогло б чудовому самобутньому подільському мистецтву ткацтва, вишивки, одягання позбутись деяких невластивих йому, еклектичних нашарувань.

Непередаване видовище По-перше, неповторне: в улоговині недобудованої черги фортеці, що нагадує амфітеатр, кам'янчани спорудили дощану сцену, а по другий бік каньйону, на старій фортеці, — ї ї своєрідний супутник. Близько двадцяти тисяч глядачів, які одночасно розміщались в амфітеатрі, мали змогу милуватись кращими номерами найвідоміших на Хмельниччині самодіяльних, фольклорних колективів та окремих виконавців. Усіх, хто порадував численних глядачів невмирущим народним мистецтвом, не перелічити. А л е про окремих аматорів сцени не сказати не можна. Чудово виконав вокально-хореографічну композицію «На Івана Купала» народний самодіяльний фольклорно-етнографічний ансамбль «Червона калина» Віньковецького РБК. Гучні оплески викликали російська народна пісня «Овечушки-косматушки» у виконанні фольклорно-етнографічного ансамблю «Липушка» з Новоушицького району, українські народні пісні (виконавці — лауреати всесоюзних і республіканських фестивалів і конкурсів учителі Шарівської середньої школи Ярмолинецького району Вадим та Євген Гжигожевські). А коли на верхньому майданчику з'явився добре знайомий в області читець — лауреат першого Всесоюзного і республіканських фестивалів лікар Хмельницької обласної лікарні Іван Миколайович Ковтун, усі притихли в чеканні іскрометного українського народного гумору. Наскільки уважно слухали, настільки гучно аплодували мастакові. Здавалося, захопленню глядачів не буде меж, коли у сяєві прожекторів народний самодіяльний ансамбль бального танцю «Ритми» Хмельницького радіотехнічного заводу імені X X V з ' ї з д у КПРС виконував хореографічну композицію «Сучасні рит-

БОНДАРЕНКА.

ми». Зізнаюсь: і мене взяв сумнів, і я подумав було, що то виступає не аматорський, а професіональний колектив. Приємно, що помилився.

Свята, зустрічі, вечори... У ті вересневі дні в Кам'янці - Подільському відбувалися зустрічі учасників фольклорно - етнографічного свята з трудовими колективами; насущні проблеми етнокультури всебічно обговорювали краєзнавці; на вечір гумору і сатири, присвячений М. П. Годованцю, приїхали гумористи Іван Сварник, Василь Кравчук, Євген Колодійчук, Євген Д у д а р та інші; яскравим був театралізований похід учасників вулицею Чкалова; вперше кам'янчани побачили біля фортеці фейєрверк... Щ е про одне свято — «Я — громадянин Радянського С о ю з у » , проведене з нагоди народження стотисячного ж и т е л я міста, варто розповісти без скоромовки. ...Переповнені трибуни міського стадіону. В грамзапису линуть пісні про В. І. Леніна, Комуністичну партію, Країну Рад, про боротьбу за мир, щасливе сьогодення. Звучать патріотичні вірші. На поле стадіону виходять фанфаристи, барабанщиці, духові оркестри, прапороносці. І ось на доріжці — святково прикрашена автомашина, на ній — герб міста, мати з дитиною, батько тримає в руці дубок — символ продовження роду людського. Від дерева відходять голубі стрічки-промені, їх підтримують дівчата... Хто ж він, щасливець? У чиїй родині з'явився? Д и к т о р оголошує: іменинник сьогодні — Віталій, котрий народився в робітничій сім'ї С т е ф а н і ї Гнатівни й Анатолія Анатолійовича Кравцових. Поки машина під'їздить, диктори знайомлять присутніх з щасливими батьками, їх працьовитим родоводом, зичать усього найкращого в житті та праці. Мати несе Віталика до помосту дорогою, устеленою рушниками. Підходять керівники міста, представники громадськості. С е р е д багатьох дарунків — о р д е р на квартиру, квитанція на меблі... За давнім народним звичаєм процесію зустрічають хлібом-сіллю. Це роблять де-

легат X X V I I з ' ї з д у КПРС Галина Василівна Сколота і делегат X X V I з ' ї з д у КПРС заслужений будівельник республіки Петро Є ф р е м о в и ч Столяр. В'їздить автомашина з Вічним вогнем. Диктор повідомляє, що факел, запалений Од Вічного вогню, який освітлює пам'ять тих, хто поліг за свободу, честь і незалежність нашої Вітчизни, принесли заслужені ветерани-фронтовики... Чашуф а к е л запалює полковник у відставці Володимир Васильович Степанов, нагороджений дев'ятьма бойовими орденами і дев'ятнадцятьма медалями. Батьків запрошують підійти до чаші-факела. — Хай сяяння цього священного вогню завжди нагадуватиме вам про батьківський обов'язок — виховати сина гідним громадянином Країни Рад. Урочистий обряд «народини» здійснює депутат Верховної Ради Української PCP Л ю д м и л а Сергіївна Кірова. На честь нового громадянина міста звучить Гімн СРСР. Наказ стотисячному жителю Кам'янцяПодільського зачитує голова міськвиконкому Володимир Улянович Крилов. Рідних і новонародженого вітають керівники підприємств, де працюють батьки Віталика, а винуватця торжества — піонери та жовтенята. Розпорядник: — Рости, дитино, Вітчизні на славу, л ю д я м на добро, батькові-матері на радість. Пишайся тим, що ти — син великого радянського народу, народу прекрасних традицій і сміливих дерзань. Щ а с т я і добра тобі на довгі роки! Лине пісня «З чого починається Батьківщина?». Ж и в и м коридором святкова процесія прямує до виходу. Звучить написана на честь іменинника пісня «Вітальна». У міському сквері батьки висаджують на пам'ять про цей день дубок. А потім відбувся великий концерт за участю кращих колективів художньої самодіяльності та фольклорно-етнографічних ансамблів. У с і м хотілося показати своє мистецтво — і учасникам обласного фольклорного свята «Подільські візерунки», й місцевим аматорам сцени, і гостям з Російської Ф е д е р а ц і ї та Болгарії, і студентам-іноземцям, які здобувають освіту в нашій країні, і п р и ї ж д ж и м гумористам... Свято справило на всіх учасників і глядачів прекрасне враження. А щоб воно запам'яталося надовго, довелося чимало потрудитись його організаторам — заступникові начальника Хмельницького обласного управління культури Петру Яковичу С л о б о д я н ю к у , директору Хмельницького О Н М Ц Тамарі Станіславівні Скородим, секретарю Кам'янець-Подільського міськкому партії Аллі Іванівні Буданцевій, заступникові голови міськвиконкому Івану Федоровичу Яровому, іншим товаришам. Над гостями взяли шефство місцеві підприємства, всі заходи було чітко продумано. У ході свята переживав, аби все було до ладу, й секретар Хмельницького обкому Компартії України Володимир Іванович Купратий. А л е своєї оцінки не висловлював. І тільки коли прозвучали заключні акорди, сказав мені: — Гарне свято! Більше б таких. Д о цієї виваженої оцінки д о д а м : і не тільки на Хмельниччині!

Микола

МІЩЕНКО.

Центральний хліба.

зал

музею

синців не уникнути. Закинув якось батькові, мовляв, стільки тісї техніки в колгоспі, від хати до хати Тздять, молотять, нікому не відмовляють. «Правда твоя, синку,— усміхнувся самими очима,— а тільки поясни, чому б і ж и ш д о матері у рідну домівку за нашим селянським свіжовипеченим хлібом?» Х л і б — як л ю д и н а : його т р е б а зростити, виплекати, душу в нього* вкласти, по совісті з ним... З а т е як віддячить п о т і м ! Якось батько запросив мене до комори. На стіні висіли вряд п'хять ціпів. Л е г к о впізнав свого: р у к о я т к а і бияк кожному під зріст і вагу робляться. — З н а є ш , сину, р о з м о в а та незвичайна, і роки підганяють. О с ь налагодив кожному з вас по ціпу, ніби в д а р у нок. З н а ю , нині м о д н о машину дарувати, але, повір, це — інше. Ціп — пам'ять, у ньому — совість наша хліборобська. Гіркувато стало на д у ш і . «Невже все зникне, а з ним — і неповторний смак і запах селянського житнього хліба?» — п о д у м а л о с ь тоді. Наступного ж д н я всі батькові дарунки приніс до школи. Понад п'ять років минуло з тісї пори. Поріг незвичайного м у з е ю хліба переступили тисячі л ю д е й . Близько чотирьох тисяч експонатів у п ' я т д е с я т и р о з д і л а х і експозиціях переповідають історію з о л о т о ї зернини від к а м е н ю і сохи д о сучасних комбайнів «Дон-1500». С е р е д центрального залу — селянська хата з у с і м життєвим атрибутом. Ось

Такий хліб випікали народні месники.

Коли йдеться про хліб наш насущний, завжди згадую батька. Ось він стоїть с е р е д важких колосистих снопів з ціпом у руках, поруч ми — четверо синів — з таким ж е з н а р я д д я м : з'їхались звідусіль на сімейні жнива. Здавалося б, що може бути простіше — підняв ціпа, опустив. Та ні, тут свої секрети, Інакше

Х Л І Б - С О В І С Т Ь ЛЮДСЬКА 22

Млин партизанського загону С. А. Ковпака.

«СУПУТНИК» — В ПУТІ Фото С.

охайна побілена піч, на якій розмістилась діжа з розведеною опарою (хлібною закваскою), дерев'яна лопата для посадки тіста, сито, решето. На білому помості стоїть плуг. Дерев'яний, мас понад сто років, а зберігся донині. Тут же прості й складні пристрої для очистки зерна. На одному із стендів у скляному посуді — чорні обвуглені зерна. ї м більше трьох тисяч років. П о р я д — колекція жорен. Спочатку кам'яна ступка, круглої форми камінь — найдавніше знаряддя первісної людини. За допомогою їх подрібнювали зерна для хлібної каші — праматері хліба. На заміну ступкам прийшли тесані кам'яні круги з нарізами й отвором по центру. Тисячі років крутила їх людина, щоб жити. Крутяться ці круги й подосі. Знаряддя, які служать сотворінню хліба, доступні кожному. Саме з них починається пізнання хліба, життя. А ось домашня українська паляниця. У Великій Цвілі — це ще не історія. П'ятнадцять сімей свято бережуть рецепт свого домашнього короваю, його неповторний запах чути далеко навкруги. «Свій печуть»,— із знанням справи кажуть перехожі. Зовсім іншим, гірким присмаком згадується хліб тим, хто пережив фашистську навалу. Понад двадцять загонів і з'єднань народних месників дислокувались поблизу села в роки Великої Вітчизняної війни. На непоміченому фашистами хуторі Дзержинському навіть діяв цілий хлібо-

У самодіяльних драматичних колективів Прикарпаття своєрідне творче обличчя, змістовний репертуар. Трускавецький і бориславський, самбірський і стрийський, турківський мають свого глядача у себе вдома. ї х вистави охоче відвідують також жителі сусідніх сіл та райцентрів. А от дрогобиччанам складніше привернути увагу шанувальників: у народних театрів міжміського Будинку культури «Супутник» та сільського раневицького «Сурмач» є сильний професіональний конкур е н т — обласний музично-драматичний театр імені Ярослава Галана. Це означає: аматорам треба постійно оновлювати репертуар і завжди бути в належній художньо-виконавській ф о р м і , до чого і прагнуть дрогобицькі самодіяльні актори, зокрема з «Супутника». Нещодавно цей колектив значно оновився. Пішов на заслужений відпочинок організатор і душа театру режисер І. Стасенко. Разом з ним залишив гурток ряд провідних акторів, які працювали в ньому з дня заснування. Нині «Супутник» очолює Віталій Мельничук, вихованець трупи, випускник Київського державного інституту культури імені О . Є. Корнійчука. Він дбає про збагачення традицій колективу новим змістом. А вони в «Супутника» гарні. ї х ще в 1959 році заклали досвідчені режисер І. Стасенко, художник A . Воїнов та місцевий драматург В. Євлампієв. Спочатку існував невеликий гурток, а через два роки колектив зріс, зміцнів і виборов звання народного. Успіх грунтувався на чіткій і вдумливій організації вивчення основ акторської гри, тісній співпраці з драматургами, цікавому репертуарі. «Супутник» постійно відчував і відчуває підтримку партійних і радянських органів, громадськості. Незабутньою сторінкою в творчій б і о г р а ф і ї театру став виступ на сцені Кремлівського Палацу з ' ї з д і в 1965 року. Тоді д л я постановки обрали «Любов на світанні» Я. Галана. Відомий твір знайшов правильне інтонування виконавцями, тонке режисерське інтерпретування його складових. У виставі був зайнятий і оркестр, що злагоджено звучав під керівництвом здібного диригента І. Арашкевича. Все це не залишило б а й д у ж и м столичного глядача. Вже тоді в основі репертуару «Супутника» була широка палітра тем. Добирали п'єси щоразу складніші: «Проліски» B. Євлампієва, «Два кольори» А. З а к а та І. Кузнецова, «Коли минає сімнадцять» Б. Буркатова, «Пісня під зорями» В. Собка, «Круте передгір' ч я» М. Бірюкова, «Квартет А л я м б о р » М. Винникова, «Глибоке коріння» Б. Ш о у й А. Дюссо. Сторічний ювілей з д н я народження В. І. Леніна відзначили постановкою п'єси «Обеліск» А. Мамліна. І щоразу колектив засвідчував власне прочитання творів. Нині в репертуарі аматорів — «Украдене щастя» І. Ф р а н к а , «Безталанна» І. КарпенкаКарого, «Неспокійна старість» Л. Рахманова. У самодіяльних театрах режисери часто скорочують масові сцени або ж уникають п'^с із ними. А саме масовки пожвавлюють спектаклі, викликають інтерес у глядача і прищеплюють перші професійні навики молодим акторам, допомагають виявляти таланти. Віталій Мельничук шукає для постановки саме такі твори — і с е р е д апробованої класики, і в доробку маловідомих драматургів. Свідчення тому — останні прем'єри: « Щ о написано пером...» С . Михалкова та «Мамина хата» О . Карпенка. Дрогобиччани не забувають і про старшокласників, і про найменших глядачів. У школах, будинках культури і клубах району аматори показують виставу «Золоте курча» В. Орлова та інші. А під час канікул жоден дитячий ранок не обходиться без участі молодих акторів. Самодіяльна дрогобицька трупа — завжди бажаний гість на традиційних обласних фестивалях «Театральна весна» і «Золота осінь». Нині «Супутник» живе турботами другого Всесоюзного фестивалю народної творчості, присвяченого 70-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції. Кращі роботи з свого репертуару він несе на суд численного глядача. Найближчим часом режисер Віталій Мельничук планує створити спектакль, який би був органічним сплавом музики і слова,— мріє оживити чарівні поетичні образи «Лісової пісні» Лесі Українки.

ХОРОШКА.

завод. Вдень і вночі таємними стежками підвозили туди партизани зерно, а якщо його не вистачало, збирали все, що хоч трішечки годилося для випікання хліба. Неподалік стояли жорна — там була мукомольня. Нині млин загону С . А. Ковпака — гордість музею. В нього засипають зерно, а діти з інтересом крутять. «Мука сиплеться!» — радіють. — Горе людське вперемішку з зерном мололи тоді ці ж о р н а , — згадує головний пекар загону народних месників імені Котовського Лідія Спиридонівна С е р б і н . — І хліб був нашою зброєю. Надовго затримуються гості біля макета вітряка, над яким більше року працював учень дев'ятого класу С е р г і й Ловгинюк. Саме такий вітряк, тільки справжній, замінив у свій час партизанські жорна. А ось партизанський хліб. Чорна, як з е м л я , хлібина. Читаємо рецепт: мука житня — 5 0 % , листя липи, кропиви — 1 0 % , жолуді — 5 % , макуха— 15%, полова з льону — 1 5 % , лікувальні трави, коріння — 5 % . В залі «Хліб^ійни» та «Хліб Миру» на видному місці — 125-грамовий шматочок буханки з блокадного Ленінграда. Його прислала живий свідок тих трагічних подій Ольга Афанасьева. Із стендів м у з е ю д у м о ю про хліб діляться знатні люди країни О. Гіталов, Г. Горбань, олімпійські чемпіони, робітники, колгоспники. Анастасія Ушакова з Цілинограда надіслала свій знаменитий коровай, яким З е м л я зустрічає космонавтів. А ось і «бородинський», який побував у космосі. Тут ж е — відповіді підкорювачів навколоземного простору на анкету м у з е ю . Не менш цікава історія армійського хліба, ї ж і підводників, альпіністів. Завершує експозицію музею Царсніп — велетень триметрової висоти. Символ достатку на столі і миру на землі. М.

ЖИЛЮК,

учитель, керівник м у з е ю хліба на г р о м а д с ь к и х з а с а д а х . с. Велика Цвіля Ємільчинського району Житомирської області.

М.

БУРБАН.

і з н Л Н В з а х о п л ю в а в с я «Сорочинським ярмарком» Миколи Васильовича Гоголя! Щаслива доля судилася описаному великим майстром. Нині ярмарок вирує, співає, танцює, живе своТм бурхливим, оновленим життям. Двадцять перший раз відбувалося свято у серпні цього року на Жабокрицькому майдані у Великих Сорочинцях. Гостей наїхало — сила-силенна. І не дивно, бо передбачливі господарі заздалегідь підготували і розіслали по республіці й навіть за ї ї межі яскраву рекламу: «Полтавщина запрошує на Сорочинський ярмарок». Хіба ж можна було не відгукнутися на тепле привітання: «Долі вам світлої, праці вам плідної — з ярмарком будьте здорові!» Всесоюзне радіо теж повідомило про відкриття свята. От і прибули ярмаркувати посланці майже з усіх областей України, багатьох братніх республік, зарубіжні гості. Сім'я Горяїнових — з Харкова. Віктор Михайлович, інструктор зі спорту, цікавиться спорттоварами. Його дружина Наталія Аркадіївна, вчителька української мови, пропонує спершу відвідати книжкову крамницю. Доньці Оленці дістався подарунок — сопілочка. Дівчинка старанно підбирає нехитру мелодію. А бібліотекар з Москви Наталія Павлівна Савицька насамперед придбала на спогад книжку — фотонарис «У Сорочинці на ярмарок». Ф а т і м а А х м е д о в а , колгоспниця з далекого Дагестану, почувається як удома: простелила килимок на траві і розклала власні вироби — пухові шарфики та шапки, які привезла на продаж... Торгівля розпочалася рано. І кожен поспішав придбати саме те, що замислив. Очі розбігаються — стільки добра. «Смачного!» — бажають написи на ятці з українськими стравами. Тут вас почастують миргородськими варениками, полтавськими галушками, опішнянськими гречаниками, кременчуцькою юшкою, українським борщем, млинцями з м е д о м , гарбузовою кашею... Ніздрі лоскоче дух смажених шашликів, змішується з приємними духмяними пахощами свіжоскошеної трави: на щастя, асфальт ще не полонив ярмарковий майдан. А от шинків немає, не пускають сюди «зеленого змія». Ярмарок — це картинки життя народного. Він традиційний, але кожного р о к у — неповторний. Нині новиною стало обласне свято «Величальна трударям», у якому взяли участь передовики виробництва орденоносної Полтавщини. Цікаво виступали учасники другого Всесоюзного фестивалю народної творчості. ...Звучать позивні. Диктор оголошує про відкриття ярмарку, представляє присутніх на ньому передовиків виробництва. Емблему свята піднімають Ада Дмитрівна Юрченко, ланкова колгоспу «Маяк» Оржицького району, Герой Соціалістичної Праці, заслужений працівник культури У Р С Р ( А д а Дмит

успішно очолює хор-ланку), і Герой Соціалістичної Праці коваль Кременчуцького автозаводу Іван Порфирович Білоусько. На імпровізованій сцені — квіти. Хор виконує пісню «Червона калина — полтавська земля», а також нові твори місцевих авторів — «Сорочинський ярмарок», «Полтавські галушки», написані спеціально до цих урочистостей. Номери присвячено трудовим колективам, оайонам, передовикам виробництва. Зазвучала народна піоія. Раїсу Кириченко присутні впізнали одразу. Співала вона з хором українську народну пісню «Черевички». Бурхливими оплесками зустріли вдячні слухачі пісенний подарунок улюбленої артистки. І ось розтанув у повітрі останній акорд... А далі наче повернулись давні часи: на бричці ї д е живий Микола Васильович Гоголь з Р у д и м Паньком, з'являється Тарас Бульба з синами, козаки... Ткацький станок. На ньому працює колгоспниця А. Ф . Гнида. Станку понад 100 років. Навчилася ткацтва від бабусі. Од своїх предків одержали у спадок станки також М. І. Шмиговська та К. А . Кошова. Тіпають коноплі. А Г. П. Ж и л а і В. Д . Шмиговська чаклують за прядками. Неподалік від них молодь юрмиться біля старого гончара. Дивуються, як з гончарного круга сходять витончені глечики. Не втихають троїсті музики, виграють то ліричні наспіви, то бадьорі мелодії. Ярмаркувати вони приїхали з Кременчука. Г. Т. Борищук — бубніст, він бондар, пенсіонер; О . Й. Скринько — гармоніст, слюсар-сантехнік; М. Т. Тимченко — скрипаль, викладач музики. Запитую, чий у нього інструмент. «Скрипку зробив три тижні тому. А всього за своє ж и т т я виготовив 20 скрипок і г а р м о ш к у » , — відповідає аматор. А д е ж кобзарі? Ось вони. А тут дає концерт уславлена полтавська капела бандуристок. Спритність, силу, волю д е м о н с т р у ю т ь спортсмени. Змагання — у самому розпалі. Болільники активно підтримують учасників. Доброзичливість — характерна особливість кожного, хто прийшов подивитись виступи. Справжні богатирі демонструють фізичні можливості людини у традиційному народному виді спорту — гирьовому. Уперше на святі показано колоритні козацькі ігри й українські вечорниці — ті, які побутують на Миргородщині з сивої давнини. Новим було також проведення обласного конкурсу гармоністів. Чудовими фахівцями показали себе І. О . Вовк з Миргорода і О . П. Тонкошкур з Глобинського району. Талановиті люди, ентузіасти складали концертну програму ярмарку. Такі, як режисер Миргородського народного театру 3. С . Кондратенко. Вона залучила до участі весь склад театру, сама ж успішно виконувала роль Хіврі. Д о к л а л а зусиль і методист РБК Г. О . Стукало. Як мовиться, лягав спати і вставав з д у м о ю , турботами про свято завідуючий районним відділом культури О . І. Мука, який любить, розуміє народну творчість, пропагує ї ї . ...Відгомоніло велелюдне торжище. Залишився добрий спомин. А з ним — слова незабутнього Миколи Гоголя про те, що його серце назавжди залишиться прив'язаним до священних місць батьківщини. Один з яскравих прикладів істинності сказаного — Сорочинський ярмарок, який так любовно, цікаво організують земляки великого письменника.

Полтавська область.

В.

ПАВЛЕНКО.

И 24

Проблема

Бесіда третя. Про побутування і пропаганду фольклору Як відомо, д р у ж б а , побратимство і посестринство історично виникли у с к і ф і в і південних слов'ян д л я з б е р е ж е н н я у ф о р мі особистої прихильності кращого із взаємин докласового, родового суспільства. П р о т я г о м середньовіччя в сільських громадах побутував обрядовий ф о л ь к л о р — виразник родової психології. З розвитком особи, надто ранньобуржуазних відносин, ф о р м у л ь н е , канонічне мислення у ф о л ь к л о р і доповнюється варіюванням, бо ж особа — «варіант» громади. Гіркий історичний досвід б у р ж у а з н о г о індивідуалізму довів од протилежного, що гармонія людини і суспільства ( ш и р ш е — людини і світу) можлива тільки на основі пріоритету суспільного, г р о м а д с ь к о г о начала, а щ о д о ф о л ь к л о р у — колективного. Ось чому на схилі X X століття ми з таким інтересом вивчаємо класичні пам'ятки народної творчості. В них закладено істини, які світ гноблення спотворив, але не спростував. Ф о л ь к л о р н і колективи мусять с в і д о м о культивувати моральний клімат «великої родини». А д ж е , як писала ж у р н а л і с т к а 3. П. Васильцова, «співати р а з о м — це спільно почувати, д у м а т и , мріяти о д н и м и словами і о д н и м , покладеним на звуки, прагненням. Співати р а з о м — почуватися однією сім'єю. Нема самотніх с е р е д співців». А н с а м б л ь не просто голосів, а д у ш — могутній педагогічний засіб. Тож природно, що його учасники ( м о ж н а навести багато прикладів) о р г а н і з у ю т ь спільне дозвілля, самі л а д н а ю т ь і вишивають етнографічне вбрання; д о п о м а г а ю т ь о д н е о д н о м у в побуті, відновлюючи прекрасний народний звичай толоки; г у р т о м відзначають особисті й громадські свята. Захоплення ф о л ь к л о р о м , як б а ч и м о , — певний чинник і соціальної творчості. Злагодженістю стосунків, органічністю виконання вимірюються готовність до виходу «на люди», частота виступів. Д л я поточної роботи учасники з б и р а ю т ь с я принаймні раз на тиждень, на дві-три години, а сімейні, виробничі групи співають щ о д н я . Н е р і д к о побутові сходини стихійно перетворюються на «репетицію», а закінчуються фактично виступом — прогулянк о ю , гулянням у парку зі співом, м у з и к о ю і танцями. Ф о л ь к л о р н е спілкування с а м е по собі надає тієї розкутості, свободи й полегкості, які багатьох приваблювали д о чарки,— о т ж е , принципово суперечить вживанню спиртного, на відміну, д о речі, о д деяких гіпнотичних ритмів, громово посилених колонками, що о ш е л е ш у ю т ь і доводять д о стану своєрідного сп'яніння. Керівництво ф о л ь к л о р н и м колективом мусить поєднувати свідому організацію умов і процесу спілкування з максимальним і гнучким урахуванням самочинної ініціативи учасників. Інакше кажучи, раціональний контроль має «попустити віжки» там, д е «говорить» м о р а л ь н о - х у д о ж н я інтуїція. Оскільки м е т о д и к а занять у хорахланках і колективах троїстих м у з и к , науково-етнографічних і масово-побутових,

сільських і міських, м о л о д і ж н и х та похилого віку колективах не м о ж е не бути р і з н о ю , доцільно подати узагальнену с х е м у занять — орієнтир д л я творчої видозміни в конкретних у м о в а х . С п е р ш у учасників належить ввести в ситуацію і стан відкритого спілкування. Прибулих доцільно відразу залучити д о д і л а — впорядкування ф о н д і в , репертуарних матеріалів, пошиття к о с т ю м і в , обладнання місця зустрічі. Спільна праця пор о д ж у є почуття товариськості, взаємопідтримки, д а є з м о г у призвичаїтись до оточення, м и м о х і д ь уладнати організаційні питання, особисті д о м о в л е н о с т і . Боротьба за д е б ю т н у ініціативу при р о з п о д і л і ролей (див. п о п е р е д н ю б е с і д у ) , напівзанурення в х у д о ж н і ф о р м и з у м о в л ю ю т ь веселу, гумористичну тональність початку зустрічі. Ж а р т и , р о з и г р а ш і , д р а ж н и л к и , прізвиська на а д р е с у о д н е о д н о г о м о ж у т ь бути т и м д о ш к у л ь н і ш і , чим д р у ж н і ш і учасники, але делікатні щ о д о новачків. «Турнір» з народних дотепів і м у д р о с л і в ' я , позбавлений холодної іронії та о б р а з л и в о г о с а р к а з м у , покликаний спародіювати б у д е н н е уявлення про себе, усунути п о г о р д у і з а м к н е н і с т ь , емоційно «розігріти», налагодити прості, рівні стосунки, почуття контактності. Вокальна, танцювальна, акторська р о з минки т е ж не повинні уникати жартів і с м і х у , змагання, шаржування. Чудовими засобами налагодження ф о л ь к л о р н о ї ситуації є народні ігри і хороводи — « К о з а » , «Царівна», «Просо», «Кострубонька», «Ворота» та ін., які поєднують драматичні, пісенні, танцювальні, змагальні е л е м е н т и . Виконання творів дитячого, підліткового репертуару проб у д ж у є в дорослих к о н к р е т н е і свіже сприйняття навколишнього світу, жваву реакцію, б е з п о с е р е д н і с т ь , довірливість, наївність — тобто психологію т а пам'ять «країни дитинства», звідки всі м и р о д о м . Якщо в роботі б е р у т ь участь діти, батьки м о ж у т ь повчитися у них, як т р е б а грати всерйоз. Час і простір д л я учасників колективного дійства з в у ж у ю т ь с я до «тут і зараз», що відчувається як перебування всередині ситуації, поглинутість нею. На д р у г о м у етапі спілкування виконуються пісні, які інколи чергуються з л е г е н д а м и , казками, с п о г а д а м и . П е р е х і д від грайливого д о серйозного настрою с у п р о в о д ж у є т ь с я чіткішим р о з п о д і л о м ролей, в и д і л е н н я м ядра і лідерів згідно із с т р у к т у р о ю групи — звідси й статичне розташування обличчям о д н е д о одного відповідно д о голосу, п а р т і ї , симпатій і активності кожного ( р о з т а ш у в а н н я у коло, як д о в е д е н о н а р о д н и м д о с в і д о м і науковими експериментами, значно активізує розумові здібності, мобілізує, підб а д ь о р ю є ) . Ситуація адресованості співу «очі в очі» д а є з м о г у сполучити відчуття співприсутності «тут і зараз» з п о л ь о т о м уяви, яка оживляє д а л е к і образи. Історичні, ліричні пісні, д у м и , балади, авторські твори, що ф о л ь к л о р и з у в а л и с ь , з д е б і л ь ш о г о втілюють неоднозначний і то-

му живий к о н ф л і к т протилежностей, доль, с х о д ж е н н я д о тієї пронизливої правди б у т т я , на яку кожна щира д у ш а озивається внутрішнім плачем. «Така файна, аж м о р о з по шкірі», « О й , гарна, жалісна» — типові визнання м о р а л ь н о г о впливу пісні. Між співом т р е б а дати можливість учасникам «отямитися», висловити зауваження, д у м ки, а часом і зізнання, сповіді. У декого н а в е р т а ю т ь с я сльози співчуття — це нормальна реакція, д і я «органів» д у х у — серця і совісті. Послідовність і тематику пісень т р е б а д о б и р а т и так, щ о б «зачепило за живе» і д а л о з м о г у «вилити д у ш у » дівчині і х л о п ц ю , б а т ь к а м і д і т я м , ф р о н т о викові та колгоспниці — к о ж н о м у особисто. О т о ж р е п е р т у а р має базуватись на улюблених творах учасників. Третій етап починається з перелому в настрої, причому інертних меланхоліків гурт спонукає д о переключення. «Чого це ми, дівчата, хлопці, засумували? А давайте в е с е л о ї ! » — пропонує хтось. Річ у т о м у , що відбулося подолання обтяжливих емоцій, висвітлення та впорядкування д у ш і , розрад а (правильно мовиться: поділене горе — половинне, поділена радість — подвійна), приплив свіжих сил. Виникає бажання одсвяткувати дивовижне в і д р о д ж е н н я д у ху. Тут доречно звернутись д о бадьорих танцювальних пісень і м е л о д і й , частівок, коломийок. Ф о л ь к л о р н і танці в яскравому орнаментованому вбранні, поєднані з муз и к о ю , втілюють і д е а л щ е д р о г о повносилля, м о л о д о с т і й краси — пластичну м р і ю д о в е р ш е н о с т і , яка, п р о т е , квітує реально. Спільно з д о б у т а повнота б у т т я посилюється взаємною вдячністю за підтримку і т е п л о . Динамічна імпровізація радості потребує широкого п р о с т о р у , б е з м е ж н о г о спілкування — виливається надвір, на вулицю. Запропонована л о г і к а с х о д ж е н н я через гумористичне і трагічне д о прекрасного, що грунтується на о б р я д а х «вмираннявоскресання» у з е м л е р о б с ь к и х народів, л е г к о розпізнається у побудові вечорниць і весіль. Д о речі, я к щ о розучування і репетиції обрядів ще позначені іронічною театральністю ( « л и ц е д і й с т в о м » ) , то ї х виконання на честь новонародженого, іменинника, м о л о д я т , на відзнаку свят Нового року, першої борозни, Івана Купала, у р о ж а ю т о щ о сповнене вагомого життєвого з м і с т у , потребує відповідального ставлення («священнодійства»). Існує спокуса виступати переважно або тільки з радісно-бадьорими творами — «міфічне» уявлення про обов'язкову виграшність веселого настрою, навіяне «вічною весною» е с т р а д и . Така однобічність призводить д о п е р е с о л о д ж е н о г о , с у х о з л і т ного представлення ф о л ь к л о р у , д о красивості, ф а л ь ш і . Правильно роблять колективи, які д о в і р я ю т ь а у д и т о р і ї свою лаборатор і ю духовної роботи, аби р а з о м вистраждати драматичний шлях д о н е б е з ж у р н о г о , справді народного о п т и м і з м у . Сучасні вечорниці — д у ж е популярна напівпобутова ф о р м а відпочинку, д е мо-

жуть показати всі види місцевої творчості та ремесла, позмагатися в кулінарній майстерності, поєднати мистецтво із корисною працею, порозумітися, посперечатися, заприятелювати. Порівняно з вогниками чи «капусниками» вечорниці мають своїх традиційних персонажів і вищезгаданий тридільний с ю ж е т . З о в с і м не обов'язково перетворювати ї х на сценічну виставу. Пластичність звичаю дає з м о г у включати і злободенний, «агітбригадний» матеріа л — дошкульний д л я одних, урочистий д л я інших; а також ігри, розваги. Від невимушеної «хатньої» а т м о с ф е р и , зацікавленої самодіяльності «гостей» значною м і р о ю залежать успіх і бажання повторити захід не через рік, а, с к а ж і м о , через місяць. Особливою ф о р м о ю побутування і пропаганди ф о л ь к л о р у стали масові свята народної творчості, які проводяться в музеях народної архітектури і побуту, парках, на майданчиках, ярмарках. Вони починаються, як правило, м а р ш - п а р а д о м учасників з покладанням квітів до монументів В. І. Леніну, г е р о я м Великої Вітчизняної. Далі фольклорні колективи та майстрів ужиткового мистецтва р о з о с е р е д ж у ю т ь по визначених «точках», м а р ш р у т а х пересування д л я якомога безпосереднішого контакту з відвідувачами. Уникаючи сцени, взагалі неприродної д л я ф о л ь к л о р у , учасники виступають на б е р е з і , галявині, д е м о н с т р у ю т ь трудові о б р я д и , «артистичне» косіння, в'язання снопів, прядіння веретеном, плетіння т о щ о ; в д а ю т ь с я до гуртового співу в русі — у супроводі, наприклад, воза зі снопами. Наприкінці всіх скликають на центральний майдан, щоб багатотисячним х о р о м заспівати кілька загальнонародних улюблених пісень, поринути у вир всеосяжного танцю. Скільки не говорити про «мости м і ж душами», неочевидцеві важко повірити, що на таких святах незнайомі, навіть з різних країн і континентів л ю д и вже через кільканадцять хвилин б е р у т ь с я за руки, «вмикаючись» у д о б р о д і й н е «силове поле» єднання. А при розставанні вигуки «Мир! Д р у ж б а ! » б у д у т ь п р и р о д н и м виявом щастя зрідненості. Диво стихійного братання — цей т р і у м ф народності та інтернаціоналізму — є н о р м о ю і соціальним покликанням свят. Якщо ж захід заорганізовано, найзворушливіша хвилина настає після о ф і ц і й н о г о закриття, коли колективи п р о д о в ж у ю т ь співати «для себе» у н е ф о р м а л ь н и х обставинах — наприклад, в автобусах. Чи не є це поясненням пригладженого і, м ' я к о кажучи, незахоплюючого висвітлення ф о л ь к л о ру нашим телебаченням? Самодіяльні митці ніяковіють під д і є ю сцени і камери, просто «відпрацьовують» д о м о в л е н у програму. О п е р а т о р а м годилося б ( з а приклад о м кінофотомисливців) знімати прихованою к а м е р о ю , вловлюючи с а м е органічні зрушення духовного стану л ю д е й , які перебувають «усередині» творчого процесу. А д ж е найцікавіше, найповчальніше у ф о л ь к л о р і — те, як мистецтво стає життям. На завершення — про ф о л ь к л о р н у роботу методичних центрів. Майже сторіччя збирання ф о л ь к л о р у мотивувалось потребами науки і мистецтва, а також б л а г о р о д н о ю тривогою збирачів, аби шедеври не поглинуло забуття. А зафіксувати — значить увічнити. У 20-ті роки д о чотирьох тисяч с а м о д і я л ь них фольклористів користувались д е р ж а в ною пільгою безплатного пересилання

матеріалів. В і д т о д і у республіці нагром а д ж е н о багатющі ф о н д и (тільки в Н М Ц — понад 26 тисяч записів), видано сотні збірників, у т о м у числі академічну с е р і ю « У к р а ї н с ь к а народна творчість». З народної скарбниці черпають історики, ф і л о л о ги, письменники, к о м п о з и т о р и , виконавці, о б р я д о в ц і , педагоги. Таке постачання «сировини» (усне явище у письмовій ф о р м і справді неповноцінне, є напівфабрикатом, сировиною) з низових сільських «родовищ» д о висот «міської» культури д л я наукової чи мистецької переробки — справа необхідна і важлива. А л е чи достатня? Чи м о ж е нас задовольнити увічнення на папері, плівці, у ф о р м і так званих «музичних консервів» — це архівно-музейне «царство тіней»? Д у м а ю , ні, хоча, за песимістичною л о г і к о ю суто збирацького п і д х о д у , майбутнє належить «писемно-авторській» к у л ь т у р і , а згасання усно-колективного типу творчості — прикра неминучість. Д о б р е відомо, з якими соціальними трагедіями пов'язана історія загибелі ф о л ь к л о р у З а х і д н о ї Європи у першій половині нашого с т о л і т т я (нині, д о речі, його повсюдно в і д р о д ж у ю т ь , але з д е б і л ь шого в оманливій ф о р м і комерційного ф о л ь к л о р и з м у ) . Навпаки, справедлива боротьба за визволення т р у д я щ и х , своєї Вітчизни з а в ж д и супроводжувалась піднес е н н я м народної творчості (звідси билини, д у м и , революційні та партизанські пісні). Д о с л у х а й м о с я до уроків м и н у л о г о : аварійність « п е р ш о г о поверху» д у х о в н о с т і розхитує всю культурну н а д б у д о в у . В у х о , не с ф о р м о в а н е співом, нечутливе й д о симфоній. Л ю д и н а , не вихована спільною творчістю, не сприймає і великого п р о ф е сіонального мистецтва. Базовий ф о л ь к л о р ний шар к у л ь т у р и не тільки живить митців о б р а з а м и , мотивами, інтонаціями, с ю ж е т а ми, з р е ш т о ю — натхненням, а й готує ї м вдячну а у д и т о р і ю . М у с и м о говорити про це, бо казкарство, кобзарство, колискові, о б р я д о в і пісні, танці і т. д. в ряді областей виходять з у ж и т к у . Навіть ліричні пісні звучать д е д а л і р і д ш е , приховані пасивною п а м ' я т т ю старшого покоління (типове «раніше співали — тепер с л у х а є м о » тільки з д а є т ь с я б е з п е ч н и м , а о б е р т а є т ь с я споживацтвом). Б е з спеціальної охорони і п і д т р и м к и існування ф о л ь к л о р у стає непродуктивним і з н е м о ж ливлюється. П р о т я г о м лише п'яти років науковометодичний центр республіки провів 159 ф о л ь к л о р н и х експедицій, 120 о г л я д і в і свят, 60 семінарів і к о н ф е р е н ц і й , видав 154 методичних м а т е р і а л и ( д о к л а д н і ш е див.: Ф о л ь к л о р н а р о б о т а в У к р а ї н с ь к і й PCP в XI п'ятирічці. — К „ Р Н М Ц , 1986). Д о організованих заходів залучались б л и з ь к о тисячі збирачів і понад три тисячі колективів. У п і д с у м к у ця р о б о т а стає с к л а д о в о ю частиною і р у ш і є м ф о л ь к л о р н о г о процесу. Промовиста т е н д е н ц і я — активізація руху в індустріальних районах, на півдні, у, з д а в а л о с я б, назавжди з н е ф о л ь к л о р е н и х місцях (Севастополі, Керчі т о щ о ) . О к р е с л и л и с ь напрями відповідної діяльності методичних центрів. Це впровадження у практику актуальних досягнень ф о л ь к л о р и с т и к и , споріднених з нею наук, передового д о с в і д у через видання м е т о дичних посібників; розвиток системи підвищення кваліфікації кадрів (курси, с е м і нари, лабораторії т о щ о ) ; створення збирацького «конвейєра» е к с п е д и ц і ї — ф о н ди — р е п е р т у а р д л я п о т р е б самодіяльних і професіональних колективів, композиторів, обрядовців, . учителів; аналіз стану

і тенденцій ф о л ь к л о р н о г о процесу; пропаганда ф о л ь к л о р у в контактних і технічно опосередкованих ф о р м а х . І все ж , хоча законодавчо визнано, що «охорона пам'яток — загальнонародна справа», м і ж в і д о м ч и й перебіг ф о л ь к л о р ної роботи утруднений. Піснями «відають» консерваторії, словами д о них — ф і л о л о гічні к а ф е д р и , і н с т р у м е н т а м и — музтовариство, к о с т ю м а м и — х у д ф о н д , обрядами — комісії виконкомів, танцями — всі потроху, училищами і курсами — одні інстанції, р е п е р т у а р о м — д р у г і , методикою — треті, і т. п., і т. п. Необхідно запровадити єдине планування або надання регіональному центру таких повноважень, щоб він один і відповідав за стан народної творчості на своїй т е р и т о р і ї . На сьогодні найкращий д о с в і д такої координації — в Чернігівській області, д е понад 15 установ і відомств підписали цільову комплексну програму на 1986—1990 роки «Мистецтво належить народові». Не у всіх О Н М Ц , РБК є спеціалісти з ф о л ь к л о р у . Тут велика провина навчальних закладів. Романтизація стихійності ф о л ь к л о р у , яким буцімто неможливо керувати, мусить поступитись науково-методичній озброєності фахівців з ґрунтовною освітою. Республіці ї х потрібно близько п'яти тисяч. Порівняймо два райони Чернігівської області. У К о з е л е ц ь к о м у з у с и л л я м и культармійців на чолі з д и р е к т о р о м районного Б у д и н к у к у л ь т у р и Г. Г. Овчар б у л о відр о д ж е н о 17 о с е р е д к і в , кілька з них зажили широкого визнання. У Новгород-Сіверськ о м у РБК з подивом дізнавались, щ о в районі щ о л і т а працюють е к с п е д и ц і ї з Києва, Ленінграда, інших міст: при клубах ф о л ь к л о р н і ансамблі не значились. Тут, мабуть, з часів Ігоревого походу побут у ю т ь обрядові т р а д и ц і ї , з о к р е м а щ е д р у вальні, але чомусь б е з участі культурноосвітніх закладів. Як бачимо, ще багато з а л е ж и т ь від випадковості, суб'єктивного ф а к т о р а . Тому п о т р е б у ю т ь рішучої підт р и м к и ентузіасти, з о к р е м а працівники О Н М Ц : С . І. Ш е в ч у к , X . Л. С т е б е л ь с ь ка, Б. П. Синенька, А . Ф . Яківчук,

Фольклорноетнографічний ансамбль села Хутора Карбовського Гайсинського району, що на Вінниччині, яким керує завідуюча місцевим клубом Н. Є. Дефан.

просто відповідати ритму праці й дозвілля, особистого і колективного. Обстеження показують, що в переважній більшості сіл ще можна легко створити різного роду фольклорні об'єднання. Це в корінних, насущних інтересах населення, яке хоче залишитись народом. І.

МОІСЕЄВ,

с т а р ш и й науковий співробітник Республіканського науково-методичного ц е н т р у народної творчості і культурно-освітньої роботи.

Радимо прочитати: Актуальные исследования в области фольклора и пути их внедрения в практику. — К., РНМЦ, 1986. АЛЕКСЕЕВ Э. Е. Фольклор в городе.— Советская музыка, 1986, № 5. БАТИЩЕВ Г. С. Диалектика творчества. — М., ИНИОН А Н С С С Р , деп. 18609, 1984.

Фото В.

БОНДАРЕНКА.

С. А. Таранець, Л. Г. Подоляко, В. М. Осадча, Т. К. Храмцова та інші. Предмет практичної фольклористики — сучасна народна творчість. Тож насамперед слід вивчити ї ї джерела на території центру, паспортизувати і картографувати осередки і окремих знавців, проаналізувати, що збереглося з видожанрового складу спадщини. Мета роботи — забезпечити успадкування і відродження в етнографічних колективах цінних традицій, а також їх дієвість у масово-побутових ф о р м а х дозвілля і виховання. Результативність вимірюватиметься рівнем етноісторичної та морально-спілкувальної культури населення. Якість фольклорної роботи д у ж е залежить від того, наскільки зуміють практики освоїти і запровадити наукові та методичні рекомендації у відповідності з реальними людськими потребами, інтересами, смаками, звичаями, симпатіями. О к р і м того, гнучкість ф о р м визначається їх багатоцільовим призначенням: так, масові заходи типу оглядів — це і творчі звіти колективів, і обмін досвідом, і взаємонавчання, ф о р м а міжетнічного спілкування, засіб науково-методичного впливу (через оцінки і консультації фахівців), нагода для телеі радіопропаганди; це, зрештою, й «експедиції навпаки» (функція виявлення і фіксації унікальних взірців).

ночас, як показує досвід села Липова Рога Ніжинського району на Чернігівщині, такі «уроки традицій», «викладання патріотизму» учням їхніми батьками, бабусями не тільки залюбки сприймаються обома сторонами, а й пожвавлюють усю клубну, позакласну, та й класну, роботу. Існує д у м к а , що міграція молоді з сіл та ї ї відселення од батьків пояснюється, зокрема, культурно-психологічною несумісністю поколінь, віддалених рвучким прогресом. Якщо й так, то системі виховання явно бракує такої з'єднувальної ланки, як фольклор. А д ж е ф а к т , що, скажімо, для сімейних ансамблів характерні взаємна пошана, любов — незалежно од віку. З іншого боку, органічне «вростання» молодшого покоління в старше є умовою спадкоємності, методичною вимогою правильного керівництва колективами. Залучаючи школярів до збирання пісенної, оповідальної спадщини, етнографічних експонатів д л я м у з е ю історії краю (нерідко в приміщенні колишньої культової споруди — пам'ятника архітектури), до участі в ансамблях, вечорницях, обрядах, святах, оглядах, треба якомога більше покладатись на ігрову самодіяльність підлітків, їх природний потяг до самоутвердження, схильність до фольклорного спілкування у неформальних ватагах, компаніях.

Помилково культивувати окремо піснярство, або танці, або рушникарство і т. д. Спеціалізована майстерність сягає висот артистизму, але в нашому випадку важливіші різнобічність і гармонія (у народі майстер «на всі руки» типовіший, ніж, скажімо, «професіональний» кобзар). ...Чи можна вважати себе освіченою і вихованою людиною, якщо байдужий до духовного заповіту батьків, дідів, пращурів? На наше переконання, кожна дитина мусить повторити шлях становлення народної свідомості. Як не минає вона класу казкової фантазії, класу логічного мислення загадки, так само не м о ж е бути позбавлена співацького класу емоційності, танцювального класу морально адресованого, граційного руху та інших. На жаль, наша загальноосвітня школа досі не дає елементарної грамоти з фольклору. Вод-

З Угорщини і Болгарії, Москви й Ленінграда, Прибалтики і Грузії до нашої республіки докочується хвиля захоплення ф о л ь к л о р о м міської молоді. Об'єднання друзів автентичної творчості при вузах, училищах, робітничих клубах, молодіжних житлових комплексах — справа дуже перспективна, але потребує кваліфікованих керівників-спеціалістів. Зауважимо, що майже тридцятирічний рух «гітарного фольклору» збагатив, розширив романсову традицію, але не замінив, однак, тієї ділянки музичного побуту, яка історично судилась класичній спадщині села. Хоча кількість заходів залежить від місцевих умов, методичне видання, семінар або з а ї з д на курси, експедиція, конкурс записів, огляд, свято — це мінім у м , на який щороку спроможна кожна область. А життєвий пульс осередків має 27

Видання науково-методичннх центрів з питань фольклору. — К., РНМЦ, 1984. ГОРБАЧЕВА И. В. Современные массовые праздники и фестивали фольклора. — М., ВНМЦ, 1982. ГРИЦА С. И. В добрий час, на довгий вік!; СКУРАТІВСЬКИЙ В. Т. Просили батько, просили мати! (Сценарії весіль). — К., Репертуарно-редакційна колегія по ф о р м у ванню репертуару і відбору творів для художньої самодіяльності, 1986. ГРИЦА С. Й. Екологія фольклору. — Культура і життя, 1986, 16 березня. ДЕЙ О. І. Народно-пісенні жанри. — К., Музична Україна, 1977 і 1983, вип. 1, 2. КАБАНОВ А. С. Молодежное фольклорное движение в городах; ПАНКРАТЬЕВ И. П. Проблемы городского молодежного фольклорного клуба. — М о л о д е ж ь и культура. Проблемы досуга, художественного творчества, становления личности. — М., НИИ культуры, сб. научных трудов № 137, 1985. МАЛИЦКАЯ Б. М. Об участии фольклорных коллективов во II Всесоюзном фестивале народного творчества. — М., ВНМЦ, 1986. МИШАНИЧ С. В. Усні народні оповіданн я . — К., Наукова д у м к а , 1986. ПОКРОВСКИЙ Д. В. Фольклор и музыкальное восприятие. — Восприятие музыки, М., 1980. Русское народное поэтическое творчество. Хрестоматия по фольклористик е . — М., Высшая школа, 1986. Фольклорная работа в Украинской ССР в 1983 г о д у . — К., РНМЦ, 1984. Фольклорна робота в Українській PCP в XI п'ятирічці. — К., РНМЦ, 1986.

До впровадження соціалістичної обрядовості у нас в к о л г о с п і п і д і й ш л и грунтовно, з селянською розважливістю. Насамп е р е д члени п а р т і й н о г о комітету і правління господарства, виконкому сільської Ради народних д е п у т а т і в с п і л ь н о , а головне, р е т е л ь н о п р и к и н у ли: які є, м а т е р і а л ь н о технічні та інші м о ж л и в о сті д л я в и р і ш е н н я поставл е н о г о завдання? Наприклад, у селі Щ е р банях п о б у д о в а н и й і з кожним р о к о м розвивається досить великий соціально-культурний компл е к с , д о якого вже вход и т ь б а г а т о о б ' є к т і в , зокрема Будинок культури і б і б л і о т е к а , Б у д и н о к побуту й спортивна база. А от Палацу у р о ч и с т и х под і й поки н е м а . О т ж е , вирішили ми, слід обладнати з ц і є ю м е т о ю з а л у БК, що й було зроблено. Незабаром місцевий торговельний центр відкрив о б р я д о в и й с а л о н , д е можна придбати необхідні атрибути для організації тієї чи і н ш о ї у р о ч и с т о с т і . Пізніше побудували і комплексний приймальний п у н к т , в я к о м у д і є кімната прокату костюмів, п о с у д у , р у ш н и к і в та інших необхідних для проведення о б р я д і в р е ч е й . З г і д н о з загальними задумами правління в з я л о на с е б е витрати по с т в о р е н н ю ритуальної площадки на кладовищі — необхідної умови для належного проведення урочисто-траурного о б р я д у « П о х о р о н » . Таким чином було створено м а т е р і а л ь н о - т е х н і ч ну б а з у д л я в п р о в а д ж е н ня нової о б р я д о в о с т і в нашому господарстві. Однак ми добре розуміли, що зробили тільки половину. Таку важливу справу с л і д постійно т р и м а т и в полі з о р у . П о т р і б ні б у л и л ю д и , які б з а й м а лися цими питаннями досить п р о ф е с і о н а л ь н о . Том у при в и к о н к о м і Щ е р б а нівської с і л ь р а д и о р г а н і зували к о м і с і ю по р а д я н ських т р а д и ц і я х , святах і о б р я д а х . Ї ї я д р о становили члени в и к о н к о м у , наші культпрацівники, котрі м а л и в ж е д о с т а т н ю практику п і д г о т о в к и м а с о в и х

заходів — скажімо, таких, як з л ь о т и по о б м і н у д о свідом учасників соціалістичного змагання, вечори м о л о д і т о щ о . Т е п е р на ї х плечі л я г л а т у р б о т а п р о організацію і проведення нових с в я т і о б р я д і в , д о бір кадрів і репертуару для музично-вокальних ансамблів, що супроводжують урочисті події. Нарешті, ми намітили, які к о н к р е т н о з а х о д и почнемо впроваджувати, і лише тоді вирушили в обрядотворчу путь... Нині у нас с к л а в с я свій святково-обрядовий кал е н д а р . З 1979 р о к у ш и р о ко с в я т к у є м о 27, б е р е з ня — д е н ь народження С . М . К і р о в а , чиє ім'^і носить господарство. Щ о р о к у цій п о д і ї п е р е д у є о г о лошуваний спільним рішенням партійного, профспілкового, комсомольського комітетів і правління к о л г о с п у м і с я ч н и к найвищої продуктивності праці, п і д час я к о г о і д е о л о г і ч н и й актив, культосвітні працівники о р г а н і з у ю т ь к о м п лекс масово-політичних заходів.

Проведення радянських свят, обрядів і післяобрядових урочистостей на селі тваринник кавалер о р д е на Л е н і н а М а р і я П и л и півна Б а б і й , д о я р к а - ч о т и рьохтисячниця Валентина Калинівна Димчишина, м е х а н і з а т о р Павло Захарович Т к а ч у к , ч и ї м ім'^ім названо о д н е з полів. Ц е щ е о д н а нова т р а д и ц і я , щ о н а р о д и л а с я в наш о м у господарстві,— відк р и т т я і м е н н о г о п о л я на честь кращого механізатор а . Нині є в ж е ч о т и р и т а к і ділянки. У присвячений цій у р о ч и с т і й п о д і ї о б р я д включили новий елемент — установку біля кромок стел з написами: «Ткачукове поле», «Коськове п о л е » , «Синчакове поле», «Осадчеве поле» та ін. Ділянки стали символам и трудової слави і доблесті колгоспного селянс т в а . Б і л я цих с в о є р і д н и х пам'ятників тепер щороку проводиться багато у р о ч и с т о с т е й . Т у т , на п л о щадці п е р е д стелою, вступаючи в р я д и п і о н е р і в , дають товаришам, рідній землі, любимій Батьківщині у р о ч и с т у обіцянку вирости справжніми радянськими людьми жовтенята Щербанівської середньої школи. С ю д и під звуки святкового м а р ш у духового оркестру прих о д я т ь зі с в о ї м и н а с т а в н и к а м и ю н а к и і д і в ч а т а на традиційний обряд посвячення в хлібороби. З н а т н и й м е х а н і з а т о р , чиї м і м ' я м ' названо п о л е , пов'язує ї м пам'ятні червоні с т р і ч к и і г о в о р и т ь п р о н е л е г к у , а л е п о ч е с н у прац ю на з е м л і , п р о т е , щ о

Так, б е з п о с е р е д н ь о на виробничих ділянках і в середній школі проводяться читання про ж и т т я й діяльність Сергія Мироновича, щ о с у п р о в о д ж у ю т ь с я к н и ж к о в и м и виставками. З великим піднесенням жителі села впорядк о в у ю т ь його т е р и т о р і ю . І о т настає к у л ь м і н а ц і я — урочистий церемоніал вручення в Будинку культури почесних колгоспних премій імені С. М. Кірова. Щ о р о к у н и м и н а г о р о джуються десять трудівників господарства. 1 У спеціально розробленому нами Положенні вказано, що п р е м і я присуджується будь-якому члену к о л г о с п у , в и р о б н и чому колективу, котрий добився в ході соціаліс т и ч н о г о з м а г а н н я високих р е з у л ь т а т і в , і в г р о ш о вому вираженні дорівнює 500 к а р б о в а н ц я м . Та хіб а м о ж н а в и м і р я т и т е почуття г о р д о с т і , яке охопл ю є наших передовиків у м о м е н т в р у ч е н н я ї м на очах о д н о с е л ь ч а н д и п л о м і в л а у р е а т і в ! С е р е д тих 36 ч о л о в і к , х т о в ж е п е р е ж и в ці н е з а б у т н і р а д і с н і хвилини,— ветеран праці 28

від с т а р а н н о с т і и у м і н н я к о ж н о г о з них н е м а л о ю мірою залежатиме доля врожаю, а в остаточному п і д с у м к у — д о б р о б у т рад я н с ь к о г о н а р о д у . У відповідь м о л о д і трудівники виголошують слова клятви: Рідна з е м л е , кров'ю кроплена, Потом полита, руками гарячими збита! Бути вірними справі наших б а т ь к і в — Клянемося! Пам'ятати накази полеглих борців — Клянемося! Наче м а т и , нашу з е м л ю рідну любить— Клянемося! Не ш к о д у в а т и ні праці, ні с и л . Справі партії, Леніна вірними бути завжди— Клянемося! О б р я д и у р о ч и с т о г о посвячення в хлібороби, свята першої борозни, першого снопа і врожаю, вшанування передовиків соціалістичного змагання і в е т е р а н і в праці м і ц н о ввійшли в ж и т т я трудівників колгоспу імені С . М . К і р о в а . В о н и вихов у ю т ь с і л ь с ь к у м о л о д ь на славних трудових тра-

ю т ь с я на а в т о р и т е т і о д и н одного, духовному становленні їх учасників. О т чому, створивши комісію по р а д я н с ь к и х т р а д и ц і я х , святах і о б р я д а х , ми о д р а з у п о п р о с и л и ї ї членів уважніше придивитися до з а в е р ш а л ь н и х частин с в я т , і насамперед до таких н а й б і л ь ш частих на с е л і , як в е с і л ь н і б е н к е т и .

диціях, на конкретних, близьких п р и к л а д а х , д о помагають їй оволодівати кращим досвідом роботи, яскраво, о б р а з н о р о з к р и вають д о р о г у н а м і с т и н у : працею жива людина, п р а ц е ю красива л ю д и н а , п р а ц я оточена в нашій країні шаною і повагою. В о д н о ч а с м и не з а б у ваємо і про особисте життя т р у д і в н и к і в . А д ж е в н ь о м у б у в а ю т ь такі значні м о м е н т и , як о д р у ж е н н я чи н а р о д ж е н н я дитини, коли л ю д и н а п р а г н е висловити на л ю д я х почутт я , які ї ї п е р е п о в н ю ю т ь . Прекрасну можливість зробити це д а є с і м е й н о побутовий о б р я д , щ о відбиває в с и м в о л і ч н і й ф о р м і колективної д і ї в е л и к у особисту р а д і с т ь .

Щ о р о к у в нашому залі урочистих подій відбувається в середньому 80 р е є с т р а ц і й ш л ю б у і 90 реєстрацій новонароджених. їх супроводжують жіноча ф о л ь к л о р н а група і м о л о д і ж н и й вокальний ансамбль «Кіровчанка», текстові й музичні ф о н о грами. С а м церемоніал, його ідейна спрямованість, г а р н е х у д о ж н є й з в у кове оформлення, без сумніву, сприяють розвитку е с т е т и ч н о г о с м а к у , піднесенню загальної культури колгоспників. С и л ь н и й п о з и т и в н и й вплив на п р и с у т н і х р о б и т ь і такий о б о в ' я з к о в и й е л е м е н т у р о ч и с т о с т і , як п о к л а д а н ня м о л о д я т а м и квітів д о братської могили в сквері С л а в и . Правління господарства завжди відгукується на прохання сільської Ради про надання д л я о б р я д о вих ц і л е й т р а н с п о р т у : м о лодожонам , виділяється л е г к о в а м а ш и н а , д л я гостей — автобус. А л е т и с я ч у разів неправий т о й к е р і в н и к , та о р г а н і з а ц і я , які о б м е ж у ю т ь с ф е р у с в о г о впливу лише рамками обряду. П а р т і й н и й к о м і т е т і правління нашого колгоспу, виконком Щербанівської сільської Ради народних депутатів приділяють значну у в а г у п р о в е д е н н ю не т і л ь к и о б р я д о в и х , а й післяобрядових урочистос т е й . Ці д в а п р о ц е с и , як м и п е р е к о н а л и с я на п р а к тиці, взаємозв'язані і, що особливо важливо, певною м і р о ю познача-

ЕШИШ

О б р я д о т в о р ч о м у активу, т а й у с і м н а м , к е р і в н и к а м г о с п о д а р с т в а , неважко було підмітити, що післяобрядова урочистість п о в ' я з а н а д л я сім'%ї із значн и м и в и т р а т а м и , щ о вона, як р е з у л ь т а т н е у х и л ь н о г о стрімкого зростання матеріального добробуту сільських жителів, стала й щедрішою, і багатолюднішою. При цьому впадало в око прагнення деяких наших к о л г о с п н и к і в п е р е вершити одне одного, перетворити весілля на багатоденне гуляння з великою кількістю спиртного, змаганням у подар у н к а х , із п р и ї ж д ж и м д о р о г и м о р к е с т р о м , незваж а ю ч и на н и з ь к и й р і в е н ь його репертуару. Іноді в е с і л л я на с о т н ю з а п р о шених збиралося в розпал п о л ь о в и х р о б і т . М и б у л и в к р а й с т у р б о в а н і таким «купецьким розмахом» і твердо вирішили дати йому належну відсіч. З ц і є ю м е т о ю р о з р о били конкретні заходи. Передусім з людьми, к о т р і п о д а л и з а я в у про р е є с т р а ц і ю ш л ю б у чи народження дитини, тепер проводяться роз'яснювальні б е с і д и , в я к и х б е р у т ь у ч а с т ь ч л е н и виконкому і обрядової комісії, працівники колгоспного Будинку побуту і салонумагазину. Дата проведення о б р я д у у з г о д ж у є т ь с я з керівництвом господарства — як п р а в и л о , це час найменшого навантаження на с і л ь с ь к о г о с п о д а р ське виробництво. До послуг трудівників — м у з и ч н и й к о л е к т и в Б К . На к е р і в н и к і в с о ц і а л ь но-культурного комплексу колгоспу покладено відповідальність суворо контролювати репертуарну п о л і т и к у а н с а м б л ю взагалі і д о б і р к и т в о р і в , виконувані н и м на п і с л я о б р я д о в и х у р о ч и с т о с т я х , зо-

крема. Між іншим, до музичного колективу входять фахівці з вищою і середньою спеціальною о с в і т о ю — л ю д и , д л я яких культурно-освітня робота стала покликанням. В їх репертуарі переважають сучасні е с т р а д н і м е л о д і ї радянських авторів, жартівливі н а р о д н і пісні. Д л я організації святкового с т о л у б е з а л к о г о л ь н и х напоїв г о с п о д а р с т в о н а д а є ї д а л ь н ю не б і л ь ш як на 100 п о с а д о ч н и х м і с ц ь , щ о приводить до мінімальних з а т р а т , е к о н о м і ї часу і будівельного матеріалу, бо н е м а є п о т р е б и збивати в е л и к і с т о л и , встановлювати весільні намети. К р і м т о г о , п р и плануванні будівництва кафеїдальні передбачили зал д л я проведення післяобрядових урочистостей. Не о б х о д и м о у в а г о ю і к у л ь т у р у цих с в я т . Працівники с ф е р и п о б у т у п р о понують напрокат гарний посуд і необхідні атрибути, а к о м і с і я по о б р я д а х проводить бесіду з розпорядником: скажімо, рад и т ь й о м у т а к т о в н о вплин у т и на с т а р о в и н н и й звичай о б д а р о в у в а н н я м о л о д и х і т. д . А д ж е в р у ч е н н я п о д а р у н к а м а є б у т и прод у м а н е , щ о б ні ті, хто дар у є , ні м о л о д я т а не почувалися при цьому ніяково (не в а р т о , н а п р и к л а д , г о л о с н о п о в і д о м л я т и гос т я м вартість дарованої речі т о щ о ) . П р а г н е м о викоренити у себе ще один, на н а ш п о г л я д , з а с т а р і л и й епізод сільського весілля. Інколи бачиш групу без смаку вдягнених рядж е н и х , які й д у т ь за г а р м о ністом в оточенні пританцьовуючих, явно напідпитку, вже немолодих ч о л о в і к і в і ж і н о к . Така к а р т и н а а ж ніяк не м о ж е бути х о р о ш и м прикладом для молоді. М и р е к о м е н д у є м о ввод и т и у п р о г р а м у свят е л е менти змагання серед гостей — у д о б р о м у слові, гарній пісні, д о т е п н о с т і . Д е д а л і ч а с т і ш е у нас на весіллях з'являються жартівливі г а з е т и , д е є с в о я передова, замітки, оголош е н н я і навіть « н а к а з » , як молодим слід будувати життя. А приміщення, в я к о м у в і д б у в а ю т ь с я після-

обрядові урочистості, оформляють цитатами про п о д р у ж н є ж и т т я , вес е л и м и к а р т и н к а м и з побажаннями новій сім'ї. Культурно-освітні працівники і с л о в о м , і д і л о м допомагають розпоряднику в е с і л л я с к л а с т и з м і стовну програму. Вони заздалегідь добирають пісні д л я х о р і в т е щ , н е в і с т о к і т. ін., г о т у ю т ь м а люнки, шаржі. В е л и к а р о л ь п і д час у р о чистості відводиться товаришам молодожонів по роботі або навчанню. У нас так у ж е з а в е д е н о , щ о вони с т в о р ю ю т ь з а с т о л о м сердечну, д р у ж н ю атмосферу, вручають м о л о д и м від усього колективу, який представляють, пам'ятні адреси, подарунки, подають допомогу в орган і з а ц і ї с в я т а і, в м і р у м о ж ливості, у вирішенні сімейних проблем, насамперед житлових. Наприк л а д , н е д а в н о на к л о п о тання комітету к о м с о м о л у керівники колгоспу вручил и на д в о х в е с і л л я х м о л о д я т а м ключі від квартир у нових б у д и н к а х . Як правило, в н а ш о м у господарстві проведення обряду урочистої реєстрації ш л ю б у призначаєт ь с я на п е р і о д в і д п у с т к и майбутнього подружжя. Профспілковий комітет врахував цю обставину і забезпечує молодих туристськими путівками для весільної подорожі по рідній країні, що, в свою ч е р г у , в п л и в а є на т е , а б и весілля було більш скромним — без надмірностей і помпезності. Приємно відзначити, щ о молодь дедалі охочіше в і д г у к у є т ь с я на т а к у ф о р му організації сімейного свята. Над п р о в е д е н н я м післяобрядових урочистостей, п е р е д у с і м т а к о ї як п р о води д о лав З б р о й н и х С и л С о ю з у PCP, активно ш е ф ствує комсомольська організація колгоспу. В гості до призовника заходить не тільки представник правління, а й с е к р е т а р комітету комсомолу. В присутності рідних і друзів м а й б у т н ь о г о в о ї н а вони урочисто вручають йому кисет з рідною з е м лею. Д л я відправки при-

зовників до місця збору правління господарства безплатно виділяє автобус.

ХОЧ л и с т І НЕ НАДРУКОВАНО

Так з д о п о м о г о ю нових, радянських свят, обрядів і післяобрядових урочистостей ми пропагуємо серед односельчан культуру побуту, цікаву й розумну його організацію, ф о р м у є м о нову л ю д и н у , в і л ь н у о д п е р е ж и т к і в і поганих звичок минулого. Разом з тим члени парткому, правління господарства і м і с ц е в о ї к о м і с і ї по р а дянських традиціях, святах і о б р я д а х не м е н ш е т р ь о х р а з і в на р і к з б и р а ю т ь с х о д к и с е л а , на я к и х аналізують морально-психологічний клімат, що склався в колективі, нагад у ю т ь про н е д о п у с т и м і с т ь бучних масових застіль з а л к о г о л ь н и м и н а п о я м и і, звичайно, про те, що багатоденні урочистості не тільки п р и з в о д я т ь д о зайвих м а т е р і а л ь н и х в и т р а т , а й завдають немалих збитків економіці всього господарства. На доказ наводимо конкретні цифри, адже неважко підрахувати, скільки ми втратимо лише через один прогул, якщо кожен колгоспник у с е р е д н ь о м у за рік виробляє сільськогосподарської продукції на 12 т и с я ч к а р б о в а н ц і в .

Як повідомляє управління культури Житомирської обласної Ради народних депутатів, скаргу з Новоград-Волинського району на надмірні вимоги фінансово-ревізійних служб до звітності про читацький склад бібліотек перевірено на місці. Викладене у скарзі частково підтвердилось. Виявлено випадки, коли в актах перевірки сільських бібліотекфіліалів фінансово-ревізійні служби району не враховували специфіки обслуговування громадян пенсійного віку безпосередньо за місцем проживання, не брали до уваги нестаціонарні ф о р м и бібліотечної роботи. Райфінвідділу і працівникам центральної районної бібліотеки роз'яснено.

ПОТРІБНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ Ця монографія* присвячена діяльності Комуністичної партії України по керівництву культурним будівництвом у республіці під час соціалістичної перебудови народного господарства, що донині не мала належного висвітлення в науковій літературі. У книзі широко відображено велику роль партійних організацій в розвитку всіх галузей культури в УРСР особливо у ліквідації неписьменності, виконанні закону про загальну початкову і розвиток семирічної і середньої освіти; формуванні педагогічних кадрів, змі .енні матеріальної бази навчальних закладів; а також у розвитку культурно-освітньої роботи, системи вищої та середньої спеціальної освіти. Розкрито різноманітні ф о р м и взаємозв'язків народів СРСР, висвітлюється роль робітничого класу та радянської інтелігенції у здійсненні культурної революції на Україні. Характеризується діяльність Рад, профспілок, комсомолу, інших громадських організацій. Автор провів значну пошукову роботу в партійних і державних архівах, використав фактичні матеріали тогочасної преси, збірники партійних документів, широку наукову та мемуарну літературу. Він докладно розкрив зміст документів X з ' ї з д у КП(б)У, що обговорив спеціальним пунктом порядку денного питання «Про завдання культурного будівництва на Україні». У дослідженні є і дискусійні моменти. Можна відмітити, наприклад, певну нерівність у розкритті різних аспектів теми: так, на нашу д у м к у , недостатньо висвітлено партійне керівництво розвитком науки та мистецтва даного періоду; потребує вагомішої аргументації теза про неодночасне формування різних груп радянської інтелігенції. Вимагають ширшого аналізу питання боротьби проти проявів буржуазного націоналізму в період культурного будівництва в УРСР, розвитку суспільних наук, зокрема історичної; комплекс проблем зв'язку тогочасної науки з виробництвом, ї ї активної участі у творенні соціалістичної економіки. Гадаємо, книга сприятиме активізації подібних досліджень, стане помічницею в роботі великого загону лекторів і пропагандистів, допоможе всім, хто цікавиться історією радянської культури. Л. П Е Р Е Л И Г І Н А ,

Уся ця постійна, цілеспрямована робота привела до того, що ми добилися свідомого ставлення жителів села до соціаліс т и ч н о ї д и с ц и п л і н и я к на виробництві, так і в побуті. П о м і т н о з р о с л а т р у д о ва а к т и в н і с т ь колгоспників, п і д в и щ и в с я р і в е н ь ї х культури, а свята, обряди й післяобрядові урочистості сповнилися справжн ь о ї , н і ч и м не з а т ь м а р ю ваної радості. Н а ш и м о д носельцям стало притаманно добре трудитися і весело, цікаво відпочивати. В с в я т а вони з б и р а ю т ь с я р а з о м і, в і д і р в а в ш и с ь од повсякденних турбот, о г л я д а ю т ь с я на п р о й д е н е , з упевненістю дивляться в майбутнє. М.

г о л о в а Р е с п у б л і к а н с ь к о г о комітету

профспілки

працівників культури.

РЯБОШАПКА,

голова к о л г о с п у і м е н і С . М . К і рова Вознесенського району Миколаївської області, Герой С о ц і а л і с т и ч н о ї Праці, депутат Верховної Ради У Р С Р .

' Б і л о ц е р к і в с ь к и й В. Я. К о м у н і с т и ч н а п а р т і я — о р г а н і з а т о р к у л ь т у р ної р е в о л ю ц і ї на У к р а ї н і . 1 9 2 6 — 1 9 3 7 р р . Х а р к і в , « В и щ а ш к о л а » , 198$, 175 с.

ЗО

ДОВІДКОВИМ СТІЛ Платні послуги населенню Редакційна пошта містить чимало листів, автори яких просять розповісти про організацію платних гуртків у культосвітніх закладах системи Міністерства культури СРСР, про платні послуги, що надаються населенню культурно-освітніми, фізкультурними, спортивними і позашкільними закладами профспілок. Відповідає наш консультант А. ОРЛОВСЬКИЙ. У березні 1986 року Міністерство культури СРСР затвердило «Положення про платні гуртки в культурно-освітніх закладах системи Міністерства культури СРСР». Згідно з ним у клубах, Б К , парках культури і відпочинку м о ж н а створювати гуртки за рахунок внесків учасників (або батьків дітей), які навчаються в них. Це гуртки з навчання співу, х о р е о г р а ф і ч н о г о , театрального, образотворчого мистецтва, гри на музичних інструментах, оволодіння технічною творчістю, в'язання, вишивання, крою і шиття, машинопису, спортивного спрямування та інші. Комплектування платних гуртків проводиться щороку і завершується за 1 5 днів до початку занять. Число учасників, котрі навчаються в них, як правило, має бути не менше 15 чоловік (бального танцю, хор е о г р а ф і ї — не менше ЗО). Кількість членів гуртка в кожному конкретному випадку визначає керівник клубного закладу. В дитячих гуртках навчання проводиться відповідно до типових планів і програм, затверджених Міністерством освіти С Р С Р . Керівників гуртків м о ж н а залучати до роботи за сумісництвом у порядку, встановленому законодавством. Доходи від платних гуртків у т в о р ю ю т ь с я од внесків учасників або батьків д і т е й , які навчаються в них, а також н а д х о д ж е н ь за платні концерти й спектаклі х у д о ж н ь о ї самодіяльності. Виручені кошти витрачаються на оплату праці керівників гуртків і працівників, котрих залучають до роботи в г у р т к а х , їх преміювання, а також придбання необхідного обладнання, інвентаря, ремонт приміщень, інші потреби. Розмір плати за навчання в гуртках затверджується у відповідності з встановленим у республіці порядком. Плату за навчання в самоокупних колективах ті, хто навчається в них, вносять щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця через ощадкасу на розрахунковий рахунок в Держбанку. Пропущені заняття у зв'язку з хворобою тривалістю більше місяця не оплачуються. При пропусках занять без поважних причин, а також вибутті учасників гуртка внесена за навчання плата не повертається. Адміністрація клубного з а к л а д у , парку культури і відпочинку має право видавати тим, хто навчається в госпрозрахункових гуртках, довідки про відвідування і закінчення навчального курсу. Колективи художньої самодіяльності,

що створені не на платній основі і ф у н к ц і онують на основі П о л о ж е н н я , з а т в е р д ж е ного постановою колегії Міністерства культури С Р С Р від 24 травня 1978 року, мають продовжувати свою діяльність. 14 б е р е з н я 1986 року Секретаріат В Ц Р П С прийняв постанову «Про заходи щ о д о р о з ш и р е н н я платних послуг, які надаються населенню культурно-освітніми, позашкільними, фізкультурно-спортивними з а к л а д а м и » і затвердив примірний перелік цих послуг. Д о нього в х о д я т ь : організація університетів, л е к т о р і ї в і кін о л е к т о р і ї в з питань науки і техніки, культури і мистецтва, ф і з к у л ь т у р и і спорту, сім'ї і ш л ю б у , правових знань, спектаклів і концертів майстрів мистецтв і учасників х у д о ж н ь о ї с а м о д і я л ь н о с т і , виставок, консультаційних пунктів т о щ о ; створення любительських об'єднань, клубів за інтересами на основі індивідуального членства із сплатою внесків; організація вечорів відпочинку, танців, балів, д и с к о т е к , усних ж у р н а л і в , тематичних вечорів і лекцій з виступами артистів кіно, т е а т р у , е с т р а д и , відомих спортсменів і тренерів, учасників х у д о ж н ь о ї с а м о д і я л ь ності, а також інших ф о р м проведення д о з в і л л я з використанням сучасних технічних засобів; організація платних курсів та гуртків по вивченню іноземних мов та інших п р е д м е тів, навчанню гри на музичних інструментах, кіно, ф о т о , декоративно-прикладних видів мистецтва, б а л е т н о м у , т е а т р а л ь н о м у і х о р е о г р а ф і ч н о м у мистецтву, к р о ю та шиттю, машинному і ручному в'язанню, ремонту побутової р а д і о а п а р а т у р и ; групові та індивідуальні оздоровчі заняття ф і з к у л ь т у р о ю і с п о р т о м на спортивних с п о р у д а х , за м і с ц е м проживання і в місцях масового відпочинку населення, заняття в школах з д о р о в ' я , загальної ф і з и ч н о ї підготовки, групах з д о р о в ' я і загартування; організація фізкультурно-оздоровчих комбінатів, тренажерних та відновних комплексів, консультаційних пунктів, пунктів р е м о н т у , н а л а г о д ж е н н я спортивного с п о р я д ж е н н я та інвентаря, прокату к у л ь т у р н о г о , спортивного й туристичного інвентаря, к о с т ю м і в д л я колективів худ о ж н ь о ї с а м о д і я л ь н о с т і , грампластинок, магнітофонних касет із записами кращих творів класиків, радянських і зарубіжних авторів. П р о ф к о м а м , з а к л а д а м культури і спорту з у р а х у в а н н я м місцевих умов, інтересів і запитів т р у д я щ и х надано право розширити перелік платних послуг населенню. Надання зазначених платних послуг населенню проводиться за прейскурантами (цінами, т а р и ф а м и ) , з а т в е р д ж е н и м и органами, яким у відповідності з чинним законодавством надано право з а т в е р д ж у вати ціни і т а р и ф и на відповідні види послуг, що надаються населенню. В разі відсутності прейскуранта (цін, т а р и ф і в ) на о к р е м і види послуг надання їх населенню проводиться в р о з м і р а х , установлених місцевими Радами народних депутатів на підставі погоджених з фінансовими органами розрахунків і кошторисів, підготовлених культурно-освітніми, позашкільними, фізкультурно-спортивними закладами. Профкомам, клубним, позашкільним

з а к л а д а м , ф і з к у л ь т у р н и м та спортивним організаціям дозволяється: витрачати кошти, о д е р ж а н і від платних послуг населенню, на оплату праці тих, кого залучають як сумісників або за трудовими договорами до безпосереднього надання цих послуг, поза л і м і т о м чисельності й ф о н д у заробітної плати працівників штатного с к л а д у відповідних закладів культури та с п о р т у ; проводити преміювання працівників культурно-освітніх, позашкільних, ф і з к у л ь турно-спортивних закладів профспілок, включаючи працівників, які сприяють організації платних послуг, використовуючи на це до ЗО процентів приросту прибутку від надання платних послуг населенню, але не більше десяти процентів од планового ф о н д у заробітної плати працівників, зайнятих наданням платних послуг населенню. Решту коштів із с у м и перевищення доходів над витратами направляти на розвиток і зміцнення матеріально-технічної бази культурно-освітніх, позашкільних, ф і з к у л ь турно-спортивних закладів, придбання спортивного та культінвентаря, а також на організацію і р о з ш и р е н н я інших ф о р м к л у б н о ї , ф і з к у л ь т у р н о ї роботи, включаючи утримання керівників гуртків і секцій, створених не на платній основі; встановити доплату працівнику, котрий відповідає за о р г а н і з а ц і ю роботи груп по наданню платних послуг населенню, а також бухгалтеру — за в е д е н н я бухгалтерського обліку і звітності з числа штатних працівників закладів, при яких створено абонементні групи. На це йде до 30 процентів їх посадового о к л а д у за м і с ц е м основної роботи, але не більше 40 карбованців на місяць за рахунок коштів, о д е р ж а н и х від платних послуг. Д о п л а т а встановлюється за наявності в абонементних групах не м е н ш е 300 учасників. С п о р т к о м і т е т С Р С Р н а к а з о м № 1198 від 12 г р у д н я 1985 року визначив, що платні заняття можуть проводитися в групах лікувальної гімнастики, жіночої реабілітаційної (відновної) гімнастики, в групах з д о р о в ' я , загальної і спеціальної фізичної підготовки, атлетичної та ритмічної гімнастики, загартування, о з д о р о в ч о г о і зимового плавання, о з д о р о в ч о г о бігу і ходьби, а також у групах спортивного удосконалення. К р і м того, до платних послуг віднесено заняття в любительських об'єднаннях і клубах за спортивними інтересами на основі індивідуального членства із сплатою внесків, а також проведення масових ф і з к у л ь турно-спортивних заходів з використанням індивідуальних внесків. При організації платних послуг враховується годинна собівартість експлуатації с п о р т с п о р у д и в р о з р а х у н к у на одну людину. Наприклад, у спортивному залі розмір о м 3 6 X 1 8 метрів вона становить 36 копійок, у критому басейні з ванною 2 5 X 1 1 — 67 копійок, на тенісному майданчику з спеціальним п о к р и т т я м — 70 копійок і т. д. У вартість абонемента включаються витрати на оплату тренеравикладача з медичного к о н т р о л ю . При ф о р м у в а н н і платних груп спортивної орієнтації с л і д користуватися нормативами, затвердженими Спорткомітетом СРСР.

Особливої турботи потребують молоді сім'ї. До сімейного життя молодь треба готувати... Треба так поставити практичну роботу державних і громадських організацій, щоб вона всемірно сприяла зміцненню сім'ї, ї ї устоїв, йдеться про створення умов для спільного проведення громадських свят, культурних і спортивних заходів, сімейного відпочинку. Необхідно... виховувати молодь на досвіді старших поколінь.

ЛЮБОВ І ЗЛАГОДА

З Політичної доповіді ЦК КПРС X X V I I з'їздові Комуністичної партії Радянського Союзу.

зка майже завжди має щасливии кінець: двоє закоханих зрештою поєднуються. Ця мить увінчується «Весільним маршем» Мендельсона, а сімейне життя тільки починається. Здавна у нас повелося так, що вечорниці, посиденьки, гуляння існували в основному для неодружених. Якоюсь м і р о ю це відбилося на психології сучасного ж и т е л я села й міста. Танцювальні майданчики відвідують переважно хлопці та дівчата 15—17 років. А ті, кому за двадцять, почуваються там «безнадійно старими». М е р е ж а підлітково-молодіжних клубів, що існує нині, функціонує при різних культосвітніх закладах, школах, палацах піонерів, жеках і орієнтована, як правило, на неповнолітніх. А д е проводити дозвілля, скажімо, після повернення зі служби в армії? Як відпочивати після одруження? Д е потанцювати сімейним л ю д я м , проявити свої кулінарні та інші господарські здібності? Д е навчитися економно вести б ю д ж е т іще недосвідченій родині?

Човен кохання й підводні рифи сімейного життя Перша спроба Харківського О Н М Ц допомогти молодим родинам почалася з організації святкування так званого «дерев'яного» весілля (п'ять років спільного життя). З'ясували, що багато подружніх пар розпадаються до цього ювілею. Тоді ми вернулися до аналізу проблем подібних сімей. Статистика розлучень переконливо показала: ця група населення гостро потребує допомоги різних спеціалістів, у т о м у числі й нас, клубників, як організаторів повноцінного дозвілля. От ми й дійшли висновку: організація клубів молодої родини та їх популяризація якоюсь мірою запобігатимуть краху подружніх пар на підводних рифах сімейного життя. Бо нерідко трапляється: ще не встигли забутися подробиці весільної церемонії, батьки не розрахувалися з боргами, а човен кохання, за словами В. Маяковського, вже розбився об побут. Чому ж так миттєво? Традиційна відповідь: не зійшлися характерами. Як зазначає А. Харчев у книзі «Брак и семья в С С С Р » (М., Мысль, 1979), п'ята частина розлучень припадає на перші два роки існування родини. Статистика, на жаль, невтішна. Чому ж все-таки так швидко полюбили-розлюбили? Причин багато. Це — зловживання алкоголем, спільне життя зі свекрухою чи тещею, невміння поділити домашні обов'язки та ін. Молодь розглядає побут як «хрест» сімейного життя. Ніхто ї ї не навчив, що труднощі повсякдення м о ж у т ь роз'єднувати, а можуть і згуртовувати сім'ю в невеликий дружний колектив. Важлива і психологічна настроєність молодожонів. А якою ж вона може бути, коли і в літературі, і в мистецтві часто зустрічаємо героїв: чоловік — мужній, сильний, стрункий, вольовий глава сім'ї, а жінка — створіння ніжне, е ф е м е р н е й дивовижне. Чоловік мріє мати дружину, яка з нього «пилинки здуватиме». А що найбільше потрібне жінці? Увага і турбота з боку чоловіка. Ось найхарактерніші відповіді членів молодіжних клубів Харківщини (за результатами опитування, проведеного обласним науково-методичним центром народної творчості і культурноосвітньої роботи): для чоловіків і жінок найголовніше — гармонія в інтимному житті. Вимоги до чоловіка: щоб з ним було цікаво, щоб у тяжку хвилину він був поруч. Якщо змінилася погода, щоб «не забув привезти на роботу одяг». Жінки цінують р о з у м , мужність, благородство і скромність. Вимоги до жінки дещо інші — це насамперед жіночність, скромність, краса, подружня вірність.

З досвіду роботи клубів молодих сімей Харківщини

А що ж частіше зустрічаємо? У селянина якщо не сталеві, то хоч якісь м ' я з и , але Е. Городянин, як правило, ф і з и ч н о не працює і сили витрачає в основному на нервове напруження. Багато хто м а є с і м ' ю за місце нервово-психологічної р о з р я д к и . Тобто те, що на л ю д я х непристойно, з д а є т ь с я ц і л к о м п р и п у с т и м и м у д о м а . Д р у ж и на, приходячи з роботи одночасно з чоловіком і о д е р ж у ю ч и приблизно однакову, а м о ж л и в о , й більшу зарплату, не р о з у м і є , чому вона повинна «обслуговувати». В е л и к е значення має вміння морально підтримати, з а с п о к о ї т и о д н е одного, замість того щоб з'ясовувати, хто с а м е прибиратиме квартиру. Як бачимо, обоє настроєні на м а к с и м у м зручностей і уваги д о себе від «протилежної статі». О с к і л ь к и ж ці п р е т е н з і ї з д е б і л ь ш о г о не задовольняються, то родина розпадається. Причина т о м у — психологічна, санітарно-гігієнічна, господарська, е к о н о м і ч н а та інша непідготовленість м о л о д и х л ю д е й до н а л а г о д ж е н н я повноцінного сімейного ж и т т я . З іншого б о к у , навіть л ю д е й , які збираються в короткочасний п о л і т , — екіпажі літаків, космонавтів — о б с т е ж у ю т ь на психологічну с у м і с н і с т ь , а м о л о д ь часто навіть і не п і д о з р ю є про важливість даного ф а к т о р а . І ніхто ї ї цього не вчить. З в і д с и — низька к у л ь т у р а у виборі чоловіка або дружини, відсутність у м і н н я д о л а т и т р у д н о щ і перших років спільного життя, стихійним в и х о д о м з яких і є швидке розлучення.

Які особливості ДОЗВІЛЛЯ МОЛОДЯТ? Соціологи т в е р д я т ь : спільні захоплення та інтереси д о п о м а гають зміцнювати с і м ' ю . Т о м у д л я таких об'єднань О Н М Ц розробив к о м п л е к с з а х о д і в , які м а ю т ь заповнити вільний час молодожонів. Започатковані клуби м о л о д и х с і м е й в області наприкінці 70-х років у Х а р к і в с ь к о м у районі. Невдовзі цю ініціативу підтримали Балаклійський та Нововодолазький. Підготовча робота р о з г о р т а л а с я паралельно у кількох напрямах. Д о ради клубу м о л о д о ї сім'ї увійшли представники районних організацій — виконкому, загсу, в і д д і л у народної освіти, охорони здоров'я, бібліотек, райвідділу м і л і ц і ї , прокуратури, к о м і т е т у комсомолу, побуткомбінату, харчоторгу, районної організації товариства «Знання» та інших. Р а з о м з м і с ц е в и м и ж у р н а л і с т а м и ми почали готувати і систематично публікувати у пресі ще з а півроку до відкриття клубу матеріали з п р о б л е м м о л о д о ї с і м ' ї . Організували кілька передач по радіо. Водночас працювали над статутом. У райгазеті «Ленінець» оголосили конкурс на кращі е м б л е м у і девіз клубу. Б у л а відібрана е м б л е м а , на якій графічно зображені наречена і наречений. Д е в і з — «Любов і з л а г о д а » — також підказала юнь. Надрукували яскраві запрошення, замовили значки з е м б л е мою. Співробітники загсу проаналізували місцеву статистику одружень і розлучень, склали списки всіх м о л о д и х с і м е й райцентру. Подальша робота відбувалася у с п і в д р у ж н о с т і з комсомольськими працівниками, к о т р и м доручили провести анкетування р а з о м з м е т о д и с т а м и РБК За к о ж н о ю зоною м і с т а закріпили конкретних виконавців. С е р е д молодих с і м е й р о з п о в с ю д и л и анкету, в якій м о ж н а висловити свої побажання і міркування, м а й ж е з у с і м а провели бесіди. Це, звичайно, великий обсяг роботи. Та вона «окупилася» знанням контингенту, його освітнього рівня, соціального становища; стала відома кількість д і т е й , щ о н а р о д и л и с я і м а ю т ь народитися. З'ясували також найбільш зручний час д л я проведення засідань клубу, д у х о в н і запити та інтереси, з а х о п л е н н я подружніх пар і багато іншого. На основі аналізу статистики і опитування розробили п р о г р а м у д і я л ь н о с т і об'єднання. Рекламні афіші регулярно р о з к л е ю в а л и у б а г а т о л ю д н и х місцях райцентру. М о ж е здатися, що д л я нас не існувало п р о б л е м и відвідувачів. Це не так. Заповнити зал, організувати постійний контингент учасників було д у ж е копіткою і н е л е г к о ю справою. Д и р е к т о р Балаклійського РБК В. Пилипець з г а д у є : — М и залучили д о клубу триста чоловік. С т а б і л ь н о на к о ж н о м у занятті у нас не м е н ш е двохсот. Якби ми просто сиділи й чекали на відвідувачів, наш клуб у ж е б не існував. А д ж е він своєрідний, випадковий п е р е х о ж и й с ю д и не завітає... Тут к о ж н о г о т р е б а готувати д о активної участі. На засіданні ради б у л о вирішено д і я т и у трьох напрямах. Поперше, провели роботу с е р е д наших постійних відвідувачів — членів гуртків х у д о ж н ь о ї с а м о д і я л ь н о с т і , клубів з а інтересами, активу. По-друге, к о м с о м о л ь с ь к і працівники почали широку пропаганду с е р е д м о л о д і . З а к о ж н и м із них закріпили три-чотири організації. Налагодили тісне співробітництво і з загсом, що вів роз'яснювальну роботу с е р е д пар, котрі подали заяви про одруження. Вручались з а п р о ш е н н я на засідання, пояснювалась роль клубу в становленні м о л о д о ї с і м ' ї . Т а к и м чином, нашим першим контингентом стали ті, хто о д р у ж у є т ь с я , і родини із с т а ж е м два-три роки.

Вітальня для малюків вивільняє час Практика показала: після н а р о д ж е н н я д і т е й відвідувачів значно поменшало. З ' я с у в а л о с я т а к о ж , щ о багато сімей, які прожили р а з о м п'ять років, хотіли б брати участь у р о б о т і об'єднання, але ї м ніде залишити синів і дочок. Т о м у на черговому засіданні ради вирішили організувати на базі дитячого клубу «Чебурашка» Нововодолазького РБК вітальню д л я м а л ю к і в . Знайшли старенький м а н е ж , п і д р е м о н т у в а л и його і поставили д л я найменших. Принесли іграшки, а також л і т е р а т у р у і створили бібліотечку дитячих видань. З а п р о в а д и л и р е г у л я р н е чергування. В списках — працівники районного Будинку к у л ь т у р и , дитячих закладів, члени ради к л у б у , к о м с о м о л ь с ь к і активісти. Таким чином, контингент р о з ш и р и в с я з а рахунок залучення молодих сімей, котрі м а ю т ь д і т е й . В в а ж а ю це д у ж е важливою справою, бо ч е р е з брак м о ж л и в о с т і з а л и ш и т и м а л ю к і в батьки часто сидять у д о м а . І це т о д і , коли ї х д о з в і л л я найбільше потребує збагачення, а вони самі — зміни обстановки. К л у б д о п о м а г а є у с у н у т и о д н о м а н і т н і с т ь і буденність у сімейному житті м о л о д и х , д а є ї м м о ж л и в і с т ь відпочити, розважитися, поспілкуватися в колі ровесників, поділитись хоч і с к р о м н и м , але д о с в і д о м п о д р у ж н ь о г о ж и т т я . П е р е д ним с т о ї т ь також завдання ф о р м у в а т и к у л ь т у р у поведінки, естетичні смаки, етику взаємин, виховувати навички в е д е н н я д о м а ш н ь о г о господарства, вміння і б а ж а н н я р о з у м і т и о д и н о д н о г о й д о п о м а г а т и не робити з побутових обов'язків культу і причини д л я н е п о р о з у м і н ь . Вирішивши п р о б л е м у контингенту, почали займатися детальною р о з р о б к о ю з м і с т у діяльності об'єднання. З а в і д у ю ч а Балаклійським районним з а г с о м В. Ф е д і н а р о з п о в і д а є : — Н а м важко р о з р о б л я т и п р о г р а м и засідань, бо нема н е о б х і д н о ї л і т е р а т у р и . Спеціалізовані ж у р н а л и « К л у б и художественная с а м о д е я т е л ь н о с т ь » і « К у л ь т у р н о - п р о с в е т и т е л ь н а я работа» д р у к у ю т ь мало матеріалів з к л у б н о ї м е т о д и к и . З о в с і м відсутні поради д л я сільських культпрацівників. Д о в о д и т ь с я ф а н т а з у в а т и с а м и м , д е щ о вичитувати у ж у р н а л і « З д о р о в ь е » , педагогічних виданнях. Ш к о д а , що в районі немає психологів, с е к с о п а т о л о г і в . Тх д о в о д и т ь с я періодично з а п р о ш у в а т и з обласного ц е н т р у . Зустрічі з м о л о д и м и с і м ' я м и звичайно б у д у ю т ь с я так: спочатку — л е к ц і я або б е с і д а , потім — дискусія, обговорення. І д е відверта р о з м о в а на хвилюючі теми. О п і с л я — практична частина: д е м о н с т р а ц і я м о д , п е р е г л я д виставки-продажу різних виробів, консультації. Учасники п і д к а з у ю т ь , як м о ж н а створити «острівки радості», що д о п о м а г а ю т ь підносити настрій у с і м ' ї , як організувати сімейні свята. Ц е м о ж у т ь б у т и й урочисті відзначення днів першої зустрічі, весілля, н а р о д ж е н н я , спільного захоплення — т у р и з м о м , спорт о м , м у з и к у в а н н я м , колекціонуванням... В а ж л и в о навчитися робити ці дні неповторними: щ о б були квіти, м у з и к а , с а м о д і я л ь н а жартівлива стіннівка, д р у ж н і шаржі, вірші, частівки, ф о т о . К л у б д о п о м а г а є т а к о ж добирати подарунки. А д ж е м о л о д і схильні з д е б і л ь ш о г о д а р у в а т и суто утилітарні речі. Яке ж це свято, коли д р у ж и н а д а р у є чоловікові, с к а ж і м о , шкарпетки? Виріб м о ж е бути н е д о р о г и м , але обов'язково приємним. Ц е — р е п р о д у к ц і я картини у л ю б л е н о г о х у д о ж н и к а , ваза д л я квітів, платівка, квитки в кіно, д о т е а т р у , щось з р о б л е н е власноруч. Важливо навчитися прийняти п о д а р у н о к , подякувати, належно оцінити його несподіваність т о щ о .

Вчитися культури спілкування В і д о м о : о д н і є ю з основних причин р о з л у ч е н ь є пияцтво. З в і д к и ж б е р у т ь с я л ю б и т е л і « з е л е н о г о змія»? Д е д ж е р е л а цього явища серед молодих? Багато хто, з а п р о ш у ю ч и гостей, ставить на стіл спиртне. На ж а л ь , рівень к у л ь т у р и спілкування д е к о г о часом такий, що б е з випивки і р о з м о в а не виходить. Традиційне з а с т і л л я батьків б у л о з алкогол е м . І в д і т е й з м а л к у ф о р м у в а в с я цей «ідеал» спілкування. Науковці часто стикалися з тим, щ о старшокласники відзначають дні н а р о д ж е н ь і свята зі спиртним. Звідси — розвиток раннього а л к о г о л і з м у . Т о м у в п р о в а д ж е н н я нині б е з а л к о г о л ь н о г о застілля у м о л о д и х сім'ях має стати п о ш т о в х о м д о повної відмови од вживання вино-горілчаних виробів. В а ж л и в е завдання к л у б у — в и х о в а н н я к у л ь т у р и спілкування. Щ о б м о л о д ь відчула і д у ш е ю сприйняла красу л ю д с ь к о г о в з а є м о р о з у м і н н я . А л е як це з р о б и т и ненав'язливо? Вирішили: ч е р е з зустрічі з цікавими л ю д ь м и , показ позитивного досвіду проведення д о з в і л л я . Д о програми засідань в к л ю ч а ю т ь с я лекції

і бесіди з образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва з показом репродукцій картин, д і а ф і л ь м і в , слайдів, уривків з кінострічок. Паралельно організовували зустрічі з майстрами, умільцями. Бібліотекарі готують виставки видань, присвячених декоративно-прикладному мистецтву. Під час роботи клубу працює консультаційний пункт крою та шиття. Тут можна дізнатися про моделювання сучасних фасонів, технологію пошиття одягу, самому зробити викройку. Коли практика показала, що для засідань необхідні ведучі, ми без особливих труднощів знайшли їх серед молодих учителів.

Особливу турботу — дітям У центрі уваги об'єднання — виховання дітей. Ось ф р а г м е н т абонемента «Людина народилася», який розповсюджується серед відвідувачів: «...Ви зустрінетесь: з цікавими людьми, чиє покликання — виховувати дітей; дізнаєтесь, як повинен розвиватися малюк; відчуєте, що ви насамперед — батьки; познайомитеся з дружною багатодітною сім'єю; подивитесь тематичний концерт «Батьківський д і м — початок усього». Як готували те засідання? Д л я ведення його запросили вчительку середньої школи молоду матір О. Бандуру. Сценарій і текст допомогла підготувати досвідчений методист Нововодолазького РБК Л. Таран. Використали також матеріали з журналу « С е м ь я и школа» для розкриття теми «Обов'язки батьків по вихованню й утриманню дітей». Про роль морального мікроклімату в сім'ї розповіла педагог Л. Андрющенко. На стінах залу вивісили висловлювання з книги К. Чуковського «Від двох д о п'яти», гумористичні картинки, о ф о р м и л и виставку фотографій дітей, а також їхніх виробів, малюнків, іграшок тощо.

До послуг подружжя — кулінар, перукар, лікар... У підготовці засідань велику допомогу подають працівники сфери обслуговування. Кулінари ресторанів організують виставкидегустації страв з показом прийомів їх виготовлення та консультаціями. Перукарі демонструють модні зачіски, залучають для цього бажаючих членів клубу. Представники побуткомбінату проводять виставки-продажі моделей одягу. Продавці книжкових магазинів пропонують видання дитячої та художньої літератури. З участю юристів у нас стала популярною така ф о р м а роботи, як зустрічі за «круглим столом». Проведено ряд цікавих засідань, у тому числі з теми «Правові умови шлюбу». Виховна і культосвітня робота серед учасників ведеться з належним тактом, індивідуальним підходом до кожного. Частина засідань проводиться секційно — окремо для жінок і чоловіків. Питання особистої гігієни, інтимного життя висвітлюємо в циклах бесід і лекцій: «В інтимному житті немає дрібниць», « Щ о треба знати молодятам», «Гармонія і дисгармонія сімейних стосунків».

На заваді щастю — буденність, одноманітність Засідання плануються так, щоб вони допомагали знімати психологічне напруження, яке часто нагромаджується у стосунках молодих через одноманітність і буденність вражень. Цьому сприяють різноманітні бесіди, л е к ц і ї , практичні заняття, зустрічі з цікавими людьми, творчими колективами, багатодітними родинами, а також зміна обстановки і місця проведення засідань. Говорить директор Нововодолазького РБК Л. Бочарова: — Буває, що вдома навіть звичайна перестановка меблів веде до оновлення сімейних стосунків. О т ж е , й ми постійно змінюємо місце проведення зустрічей — у залі РБК, методичному кабінеті, гуртковій чи лекційній кімнаті. Використовуємо будь-яку можливість. Рада клубу не шкодує сил і часу, щоб зробити засідання привабливими для молодих. Одні приносять самовар, інші — скатертину й серветки, сервіз, домашнє печиво. У затишній атмосфері за чашкою духмяного чаю розмова стає душевною, невимушеною. Активну участь у роботі об'єднання бере ветеран праці Марія

Степанівна Либа, душевній молодості якої м о ж е позаздрити будьхто. ї ї і д е ї , думки і пропозиції допомагають зробити кожне засідання корисним і неповторним. Особливу увагу вона приділяє добору родин, які м о ж у т ь бути взірцем подружнього життя. Треба, щоб молодь бачила: дружні, гармонійні сім'ї справді існують, вони не поодинокі. У нас немало прикладів, коли під одним дахом дружно живуть три покоління. Запрошуємо їх на засідання. Молоді уважно слухають таких людей, адже практичний досвід інших переконує краще за будь-які слова. Д л я зустрічей добираємо і так звані «середні сім'ї» — як за соціальним станом, так і за матеріальним достатком. С е р е д них — родина Троянів, котра виховала чотирьох скромних, працелюбних дітей, а також сім'я Водолажченків. Коли вони всі разом з'явилися на сцені, у присутніх потепліло на душі. Попереду йшла гарна, чепурна молодиця — перукар місцевого побуткомбінату Галина Олексіївна Водолажченко, за нею — троє дітей. Завершував процесію глава сім'ї Микола Григорович, бригадир ковальського цеху комбінату «Буддеталь». Вони щиро, з гумором розповіли про себе, свої сімейні традиції. Чоловік зауважив, що більшу частину домашніх турбот бере на себе, бо «якщо їх ділити порівну з дружиною, яка працює, то це б у д е надто важко для неї... Треба прагнути приносити радість одне одному». Галина Олексіївна торкнулася таких важливих питань, як ведення господарства, сімейного б ю д ж е т у , виховання дітей.

Свекруха, теща і взаєморозуміння На засіданнях клубу порушується і така актуальна проблема, як взаємини із свекрухою і тещею. Тут є одна особливість. Молодь збирається для відвертої розмови, а в невеликих містах і селищах існує небезпека пліток, пересудів. Щ о б не втратити довіри, невимушеності у розмовах, вирішили на зустрічах не називати прізвищ. Говорили: «Я знаю одну сім'ю, у якій таке й таке-то має такі й такі наслідки». А л е не завжди це звучало переконливо. Пізніше знайшли дійовіший спосіб з'ясування делікатних питань — залучили кореспондента районної газети з магнітофоном. Організатори ідуть вулицями міста. Зустрівши м о л о д у подружню пару, запитують: скільки часу о д р у ж е н і , як краще жити — із свекрухою чи без неї, в чому проявляються сімейні труднощі?.. Під час чергового засідання включаються ф р а г м е н т и відповідей, які завжди охоче й активно обговорюються. Популярність клубу зросла, і до них почали приходити також родини з великим с т а ж е м подружнього життя. Коли ж на засіданнях ідеться про стосунки в сім'ї представників різних поколінь, зал завжди вщерть заповнений л ю д ь м и будь-якого віку, аж до пенсійного.

Потрібна мережа клубів за інтересами Рада клубу молодої сім'ї завжди працює спільно з активом. Збираються за два-три тижні до засідання: аналізують попереднє і планують наступне, розподіляють обов'язки, продумують, кого із спеціалістів запросити на черговий захід. Спочатку члени ради виконували різні доручення, а з г о д о м визначилася спеціалізація відповідно до того, що у кого краще виходить. Тепер конкретна людина відповідає за р е к л а м у , публікації в районній пресі, оголошення по місцевому радіомовленню, інша — розробляє сценарії, готує виступаючих. Документацію — протоколи засідань, журнал веде штатний співробітник РБК. Постійно допомагають працівники райвиконкому. Не було випадків відмови у фінансуванні друкованої продукції — запрошень, абонементів, а ф і ш ; придбанні сувенірів, значків, листівок, а також солодощів до чаю. Почали практикувати і виїзні засідання у селах. Провели роботу по створенню філіалів клубу на комбінаті «Буддеталь», автопідприємстві, в культурно-спортивних комплексах. Нині у харків'ян на черзі — організація нових любительських об'єднань, клубів за інтересами, зокрема молодої сім'ї. Необхідно ширше популяризувати ї х . М е р е ж а таких клубів може існувати скрізь, адже вони не потребують ні спеціального обладнання, ні вузькофахових керівників, — цілком достатньо спеціалістів, які працюють у культосвітніх закладах. Не треба дбати і про відповідний контингент відвідувачів — молоді родини є скрізь. Чим більше б у д е таких клубів, тим менше — сімейних драм і позбавлених батьківської ласки дітей. Харківська

область.

Нінель

КОВАЛЕНКО.

Ігор

ЕХ,

Л АГО З А

ТРОЙКА!

писано-переписано. Скільки було різних «пінявих вод»... Тим більше «чорних». Самобутності не вистачає. — Розумієте... — Тут і розуміти нічого. — Цибульку понесло. — Ні-чого. А рими! «Було — гуло», «гроші — холоші», «ночі — очі», «очей — Еней»... До речі, про головного героя. Читач нас не зрозуміє. Хто цей ваш Еней? Навіщо про нього взагалі вести мову? Займається казна-чим. Та й інші дійові особи, м'яко кажучи, позбавлені колоритних фарб. Ні, нашому читачеві потрібен глибокий, сильний образ. Непогано б вам написати про метробудівців. Зараз це в жилу. Або чим поганий образ спортсмена-ветерана? Його конфлікт з рутинером тренером. Ближче до життя, друже. Вчитися треба у класиків. Відвідувач сердито блиснув очима і пішов до дверей. — І останнє зауваження. Оці рядки: «Еней був парубок моторний і хлопець хоч куди козак...» Як їх накажете розуміти? Подібними перлами всіяна вся ваша, з дозволу сказати, поема.— Цибулька поблажливо усміхнувся. — Бажаю успіхів. А щодо спортсмена-ветерана подумайте. Двері за відвідувачем сухо хряпнули. — З нервами товариш,— відзначив Ернест і потер кінчик носа. — Тек-с, що тут у нас іще залишилось? Підсунув до себе товстенну теку і навмання, перегорнувши рукопис, зупинив погляд на абзаці: «Ех, тройка! птиця тройка, хто тебе вигадав? Певно, в меткого народу ти могла тільки народитись, у тій землі, що не любить жартувати...» Хе-хе. За цими тройками я і на обід спізнюся. Ген майже третя година. А стосовно тройки треба буде в енциклопедії подивитися. Там точно написано, хто її вигадав.

Гумореска Ернест Цибулька сердито жбурнув олівця. Засовався на стільці, аж напівм'яка його спинка жалібно зарипіла. Відтак перевів погляд на немолоду вже людину. — І ви хочете, аби ми цю вашу штуку надрукували? — роздратовано-поблажливо посміхнувся. — А ви вважаєте, що я приніс свою працю з якоюсь іншою метою? — у свою чергу вельми люб'язно запитав відвідувач. Це остаточно вивело Ернеста з рівноваги. — Ні, любий мій, ваша поема слабенька. — Він узяв зі столу кілька аркушів рукопису. — Ось, будь ласка: «Розгардіяш настав троянцям...» Ні, ні, це ще нічого... Ага, ось: «Прокляті вітри роздулися, а море з лиха аж реве; слізьми троянці облилися...» Ну, і тому подібне. Не буду продовжу вати. «А море з лиха аж реве...» Вам подобається цей рядок? — Звичайно. А що? — Дивно. Невже ви не відчуваєте, що не створили картини? Не намалювали бурхливого моря? Треба було знайти яскравийку, те, що запам'ятовувалося б, а не хапатися за перше-ліпше слово. Або ось: «А вітри ззаду все трубили в потилицю його човнам, що мчалися зо всеї сили по чорним пінявим водам». Як це розуміти? — Саме так, як написано,— одповів відвідувач. — Ага, ага... «По чорним пінявим водам...» Та це давно

Іван Іов народився в селі Кам'янці Апостолівського району на Дніпропетровщині в сім'ї робітника. Працював токарем, був на журналістській роботі, нині викладає українську мову і літературу в Купинській восьмирічній школі Городоцького району Хмельницької області, є щирим другом місцевої художньої самодіяльності. Автор поетичної збірки «Стяг золотої гілки», репрезентованої читацькому загалові лауреатом Державної премії СРСР Іваном Драчем. Подаємо два вірші з нового доробку автора.

Іван

Тут небо зітерте, як поглядом стеля, тут брили жилаві озвучені кайлом... І м'язи сотають оранжеві скелі — холодний, гранчастий, зернований камінь. Він буде поволі кар'єром гарніти і сонце вбирати опукло боками... Він буде вже Пам'яттю, а не гранітом, що ярить зірками, пала — блискавками!

Лист Вечірня хата втомою вуркоче, де люля стежка пісню у садах... Навчить писать мене матуся хоче, я вже читати вмію... по складах. У голові суцільний В долоні виводжу

ІОВ

Каменотеси

бахматі мрії, вітер, текст — ні крапок, ані ком. мами сяйво теплих літер — їх пером і язиком.

Яка важка мені оця наука! Листи до батька... Сповіді-листи. Веде матуся і перо, і руку, і буде, певно, все життя вести.

Живі обеліски... Титанові рухи, що крешуть, і тешуть, і сіють зірками. Знайомі, такі-бо знайомі ці руки,— вогнями вперезані, сливе віками.

Цю самописку віз татусь із фронту, тепер йому про все сказать спішу. У рушниках таке велике фото — давно помер, а я йому пишу...

На голочці променя — світлі обличчя, що втомою довго відсвічувать будуть, їм-бо за життя до безсмертя найближче, гуртом, поодинці — у іскрах по груди.

У жилах кров нуртує і клекоче, така хмільна для творчості пора. У мене голос батьківський і почерк, і біль із серця крапле із пера. 35

У БОРОТЬБІ а Е-

ЗА...

МОЛОДІСТЬ

Не треба думати, ніби косметика — прикмета тільки нашого часу. Про глибоке її Коріння свідчить той факт, що в трьох єгипетських папірусах, які дійшли до нас, наводиться один і той же рецепт «перетворення старика на двадцятирічного юнака» шляхом усування «несприятливих ознак віку». За твердженням переписувача, «цей засіб довів свою цілющість». Нанесення мазей єгиптяни довели до високого мистецтва, в тому числі й лікувального. Для живлення шкіри і захисту її від сонця вони використовували припарки і мазі, виготовлені з волового чи овечого жиру, мигдалевої, кунжутної, касторової чи оливкової олії. В одному з древніх папірусів наводиться склад мазі, рекомендованої «для більшої гнучкості суглобів». Цілющі якості мали різні косметичні засоби і препарати. Так. фарба для повік, що відродилася в наші часи, застосовувалася в Єгипті як засіб для відлякування комах і профілактики очних хвороб. Для підведення верхніх повік чоловіки й жінки користувалися сірчистим свинцем, нижні фарбували малахітовою зеленню, яка водночас служила ліками од трахоми. Розчин сульфату або карбонату міді залишався єдиним протитрахомним засобом протягом п'яти століть, майже до появи антибіотиків. З Єгипту косметика «переселилася» в Грецію, а пізніше — до Риму. Від еллінів пішов і сам цей термін, який означає «порядок» чи «наведення порядку». Він спочатку тлумачився як мистецтво підтримувати здоров'я і вдосконалювати красу тіла, виправляти його вади. Римляни для наведення краси тримали спеціальних рабів. У своїй «Природничій історії» Пліній Старший (це було приблизно у 23—24 рр. н. е.) описав чимало косметичних засобів: мило для фарбування волосся у рудий колір, свинцеве білило для обличчя, лосьйон з мигдалевої олії з молоком, зубний порошок з подрібненого

ПОЕТ БУВ

ГУРМАНОМ

Поезія великого Пушкіна — безмежний океан пізнання. І навіть... для кулінарів. Він був знавцем кулінарного мистецтва, зокрема російської і французької кухні, про що свідчать рядки з «Євгенія Онегіна». Перечитайте хоча б такі, де герой твору відвідує ресторан Талона. За ними можна скласти меню вишуканого обіду. А обід у Ларіних? На жаль, багато з того, що було в кулінарному мистецтві за часів Пушкіна та його сучасників, нашому читачеві не завжди зрозуміло. Наприклад, такі рядки: Вошел: и пробка в потолок, Вина кометы брызнул ток... Що це за вино комети? Виявляється, у 1811 році на півдні Франції, був зібраний небувалий урожай винограду. Восени того ж року в небі з'явилася надзвичайно яскрава комета, і в народі високу якість виноградного вина врожаю 1811 року приписували впливу комети. От чому в часи Пушкіна найкращі вина були відомі під назвою vine de la comète. Про цей чудовий напій поет згадує і в своєму вірші-посланні Я. Толстому (1822 рік): «Налейте мне вина кометы». Або таке: Пред ним roast-beef окровавленный... Цей рядок свідчить про смаки Онегіна та його приятеля Каверіна. Ростбіф —

ГРА ДРЕВНЯ

І ЗАВЖДИ

ЮНА

Захоплення цією грою старе як світ. Мюррей, англійський історик початку нашого сторіччя, доводив, наприклад, що під час археологічних розкопок у районі древньої Месопотамії були знайдені залишки поділених на квадрати мармурових поверхонь, які належать до IV століття н. е. По них люди пересували фігурки, тобто вже тоді «демон шахів» заманював у свої тенета жителів району між Тигром і Євфратом. Попередницею сучасних шахів можна вважати гру, що народилася на північному сході Індії. «Шатюранга» — так вона звалася — зводила в протиборстві чотирьох партнерів, кожен з яких грав за себе на дошці з 64 клітин. Пізніше цю гру запозичили перси — це від них до нас дійшла сучасна назва: адже «шахмат» означає «король мертвий». Завоювавши у VII столітті Персію, араби в свою чергу піддалися впливові шахів.

Шановні товариші! рогу і пемзи. А для боротьби зі зморшками Пліній рекомендував помаду з лляної олії і жиру бичачої ноги. У парфюмерных крамницях Риму продавали різноманітні ароматичні розчини для жінок і чоловіків: з м'яти — для рук, з пальмової олії — для щік і грудей, з майорану — для волосся. Завдяки торговельним зв'язкам з Єгиптом і Середнім Сходом сюди стікалась велика кількість екзотичних мазей, кремів, притирок, білила, тіней для повік, засобів для видалення або фарбування волосся. «За найскромнішими підрахунками,— пише Пліній,— Індія, Китай і країни Аравійського півострова щороку викачували з нашої імперії сто мільйонів сестерціїв. От у що нам обійшлися предмети розкоші і жіноча стать!» Сто мільйонів сестерціїв — це майже вісім мільйонів доларів, а на тодішні торговельні розрахунки — набагато більше. Проти подібних пуританських поглядів рішуче виступала лікарка з Салерно Троттола Руджіеро (жила в XI столітті). Про неї згадує Джеффрі Чосер в одному з творів. Набувши слави як акушерка, вона не цуралась і косметики, пропонуючи різні креми, лосьйони від захворювань шкіри, потіння, оволосіння на обличчі та інші. Незважаючи на протидію церкви «суєтній» турботі про зовнішність, косметика все-таки процвітала і в середні віки, а в епоху Відродження досягла апогея. Чоловіки та жінки у ті часи витрачали великі кошти й чимало часу, накладаючи на обличчя білило і рум'яна, підфарбовуючи уста, закручуючи і фарбуючи волосся, натираючи руки і шкіру мускусом, що завозився з країн Сходу. До яких хитрощів дехто вдавався у боротьбі з руйнівними наслідками старіння, красномовно свідчить приклад з життя англійської королеви Єлизавети І, котра не шкодувала ні грошей, ні часу, аби повернути «хоч трошки» молодості. Щоб імітувати тонкі кров'яні судини, які відзначають молоду шкіру, вона примушувала служниць наносити їй на чоло і скроні поверх грубого шару пудри штучні вени...

це шматки м'яса-вирізки, кров'янистими.

які підсмажуються И трюфли.

роскошь

так, щоб усередині

залишалися

юных

лет... Чорний трюфель — гриб, що росте у каштанових і дубових лісах ПівденноЗахідної Європи, має сильний і приємний запах. Дуже ціниться у французькій кулінарії. Зустрічається і в наших південних дубових та букових лісах, а в середньоросійських — його різновид білий трюфель. И Страсбурга пирог нетленный... Чому Пушкін називає його «нетленным»? Пиріг цей — різновид паштету з гусячих печінок — робили у Страсбурзі й привозили у запаяних жерстянках. Звідси і «нетленный» (консервований). Меж сыром лимбургским живым... Лімбург — місто в Бельгії, що уславилось виготовленням пікантного м'якого сиру. Живим він називається тому, що в результаті бродіння був пухкий, наче тісто на дріжджах. А чи була у Пушкіна улюблена їжа? Так, і дуже проста. Це печена картопля, яку він любив з дитинства. Сучасники поета розповідали: Олександр Сергійович нечасто бував у своїх батьків, між ними склалися прохолодні стосунки. І от мати його, Надія Йосипівна, коли поет був ще нежонатий, часто готувала печену картоплю з соусом і запрошувала сина на обід.

Вони дали цій грі перших теоретиків, написали чимало праць. Завдяки арабам древньоіндійська гра поширилась на всю Європу. Феодали захоплювалися шахами — єдиною грою, яка вимагала мислення серед пустопорожніх розваг середньовічних замків. Вона стала прерогативою феодальної верхівки. Цікаво, що баталії на багатоклітинній дошці вважалися однією з тих рідкісних галузей, де жінки могли спробувати свої сили. Епоха Ренесансу стала для древньоіндійської гри часом оновлення — доти в її правила майже не вносилися зміни. У 1575 році в Мадріді Філіп II організував перший турнір чотирьох кращих гравців свого двору. У XVII столітті в шаховому світі перемагала французька школа. Енциклопедисти і філософи, як правило, були великими любителями гри мудреців. XIX вік — час суперництва французької та англійської шкіл, що закінчилося лондонським турніром 1851 року — родоначальником, до речі, нинішніх шахових матчів. Має свої славні традиції і радянська шахова школа, яка після Великої Вітчизняної війни стала провідною: майже всі чемпіони світу після 1948 року — її вихованці (за винятком американця Р. Фішера).

З а т р а д и ц і є ю публікує м о список основних мат е р і а л і в , надрукованих у журналі протягом року. Як бачите, більш-менш повно п р е д с т а в л е н і наші основні р у б р и к и , які 1986 р о к у визначали обличчя щомісячника. Широким є коло авторів. Ц е партійні, радянські, профспілкові, комсомольські працівники й активісти і, що д у ж е п р и є м н о , ратаТ культосвітньої ниви, к о т р і , з р е ш т о ю , й забезпечують успіх,— з а в і д у ю ч і к л у б а м и , бібліотеками, директори і методисти палаців і будинків культури, музейні працівники, активісти культурно-спортивних к о м п л е к с і в , організ а т о р и і ведучі д и с к о т е к , керівники колективів художньої самодіяльності, м а й с т р и н а р о д н о ї творчості... У с е найцінніше, що приносить р е д а к ц і й н а пошта з місць, неодмінно друкується в журналі. Однак, в в а ж а є м о , цих публікацій замало. Видання тільки виграло б , якби г о л о в н и м його к о р е с п о н д е н т о м став к у л ь т у р н о - о с в і т н і й працівник. Прагнучи д о цього, ми й з а к л и к а є м о вас, наші шановні читачі, систематично п о в і д о м л я т и ред а к ц і ю про все найцікавіше з д о с в і д у , щ о б у л о б к о р и с н и м д л я інших передплатників. Зараз нам особливо важливо знати вашу д у м ку про ж у р н а л , його з д о б у т к и і невдачі, аби, плануючи р о б о т у на наступний р і к , п р о д у м у ю ч и план к о ж н о г о н о м е р а , ми м а л и з м о г у якнайповніше враховувати ваші п о т р е б и і п о б а ж а н н я . О т о ж провод и м о невелику читацьку конференцію. Просимо відповісти на кілька запитань. А л е спочатку зверт а є м о увагу: п р і з в и щ а 25 авторів найгрунтовніших в і д п о в і д е й н а з в е м о в щом і с я ч н и к у , ці т о в а р и ш і будуть премійовані передплатою журналу «Соціалістична к у л ь т у р а » на 1988 р і к . Отже: 1. К о л и Ви в п е р ш е познайомилися з журналом

«Соціалістична

культура»?

Журнал передплачуєте, купуєте в кіоску, читаєте в бібліотеці, клубі (потрібне п і д к р е с л і т ь ) . 2. В и с т а в т е , б у д ь л а с к а , « ш к і л ь н и й б а л » ц ь о м у номеру журналу > о к р е м и м його м а т е р і а л а м (на Ваш вибір).

3. Я к і з о п у б л і к о в а н и х у 1986 р о ц і матеріалів з а с л у г о в у ю т ь на п о з и т и в ну о ц і н к у ?

Назвіть трьох авторів, я к и х , на В а ш у д у м к у , с л і д відзначити «Дипломом читацьких симпатій»:

4. Я к і п у б л і к а ц і ї не с п о добалися і чому?

5. Щ о б Ви х о т і л и п р о ч и тати в щ о м і с я ч н и к о в і у 1987 р о ц і ? Н а з в і т ь , б у д ь ласка, адреси повчального д о с в і д у , п р о б л е м и , щ о їх варто порушити, а м о ж ливо, й авторів, котрі в и с т у п и л и б з т о г о чи іншого питання.

6. В а ш е у л ю б л е н е видання (газета, журнал).

ЗМІСТ-1986 МАТЕРІАЛИ Д О З'ЇЗДУ

КПРС І X X V I I З ' Ї З Д У КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ

А Л А Є В А І. Окраса твоя, Прикарпаття БАРАННИК В. Із зерня слова Б О Н Д А Р О В Е Ц Ь С . Щ о ти вмієш? Щ о ми можемо? Від з ' ї з д у до з ' ї з д у В І Т К О В С Ь К А В. Запрошує «Меліоратор» Вивчаємо. Схвалюємо. Пропонуємо 1— З У Б А Н И Ч Ф . Легенди й бувальщина Імаклек К А Л Е Н Ю К С. Світ поезії К А Ч К А Н В. Дивинність К О Р Ж Г. Юні друзі прикордонників М А К Л Я К В., Б О Н Д А Р Е Н К О В. У місті енергодарів М І Л Ю К О В В. Витоки честі, джерела гідності М І Щ Е Н К О М. С т р і м к е , досяжне плато М И Х А Й Л Е Н К О В. Зерна довіри — плоди радості П А В Л Е Н К О Г. Культармійці — змаганню П А Т Р И К А Ц Л. Мир нашому дому П Р И Щ Е П А І. За обрієм — обрій С А В Ч У К О . Дорожити хвилиною СТАРЦЕВА Н. Новий імпульс Т Е Р Е Щ Е Н К О Р. На оновленій землі Ф Е Д О Р Ч У К А. Багряний літопис епохи

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ.

2 1 2 2 1 2 2 2 1 2 1 2 2 2 1 1 1 2 2 1 С Е Р Д Ю К В. Ніяких дилем!

Ч А Й К О В С Ь К И Й С. Вчить історія, вчить сьогодення Ч У Н І Х І Н В. Краса і виміри краси РІШЕННЯ XXVII В ЖИТТЯ!

П р о с и м о не о б м е ж у в а тись р а м к а м и а н к е т и , відповідати на запитання грунтовно, докладно. К о р о т к о , за б а ж а н н я м , п р о с е б е : п р і з в и щ е , ім' ч я, по батькові; професія, вік, д о м а ш н я а д р е с а . Прохання в і д п о в і д і на цю невеличку анкету надс и л а т и д о р е д а к ц і ї д о 10 с і ч н я 1987 р о к у . Р а з о м з тим ми будемо дуже в д я ч н і за всі п о б а ж а н н я щодо поліпшення журнал у , які ви н а д с и л а т и м е т е й пізніше.

XXVII

СТИЛЬ

В Р У Б Л Е В С Ь К А В. Б. Пам'ять минувшини, світ сьогодення Г О Р О Б Е Ц Ь І. Ю . Синонім прискорення З Е М Л Я Н Н И К О В А Л. А. Причетність до творчості КУЛИК В. В. Час праці і відпочинку К у р с о м прискорення, шляхом зростання М І Л Ь Ч Е В И Ч І. Д л я духовного збагачення ПАТРИЧА Д . Рекомендація. Висновок. Експеримент С У К А Ч О В Б. Наодинці з полем Ч Е Р Е П А Х І Н Є. В. Перебудова: через людину і для людини

ПРОДОВОЛЬЧА

Г О Ш О В С Ь К И Й М. Війна і мир З У Б А Л І И О . , Г О Н Ч А Р Л. Веселкове перевесло краси

7 5 12 8

5 8

КУЛЬТУРНО-СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС Г А Л И Н С Ь К И И Л. Ведуть стежки у Дзвиняч ГАЛИЦЬКИЙ М. Взаємодія — фактор прогресу Л У Г О В Е Н К О М. Час творення О г л я д завершується — поступ триває Р Я Б Е Н Ь К А М. Засів

ПРОГРАМА

В И Ш Н Е В С Ь К А Г. З любові — радість Два крила (інтерв'ю) Д Ь Я К О Н О В А Р., З У Б А Л І И Л. Зерна знань — врожай набутків

РОБОТИ

Б О Г Д А Н О В И Ч С . Д е вчать літати? М І Щ Е Н К О М. А р х і т е к т у р а основи Осягнення перебудови («круглий стіл») Р У Б А Н М. Час конкретної дії ТОБІ, П О Л І Т І Н Ф О Р М А Т О Р

З'ЇЗДУ КПРС —

ЗМАГАННЯ З

Ю Р В. Буде пошук, будуть знахідки

5 Ю 6 З 9

БАГМЕТ М. Пам'ятати, боротися БІБИК Є. Естафета поколінь ПЕТРЕНКО Г. У місті, що схоже на пта-

11 10

ГЛАВАК Т. В. Звітує юність трудова ДОЧИНЕЦЬ М. Добротворення З А К А Л Ю К І. У дружньому колі Л і д е р о м бути непросто МАИБА Л. Ясніти не тільки вогнями... МАКСИМЕНКО В. Розмаїття. Масовість. Успіх МАХІНЧУК М. Мій, твій, наш інтерес МАХІНЧУК М. На Співочому полі МІЩЕНКО М. Животворна краса

ПРОБЛЕМА ГУСАК Р. Буквар сопілкаря 10 ДОЧИНЕЦЬ М. Чужі серед своїх З ЛАПЕНКО В. Вінок любові 9 МАКЛЯК В. Зацікавленість: в чому і яка вона? 8 М О І С Е Є В І. Д ж е р е л а 10 — 12 ПОДКОПАЄВ В. Святкова мить, уроча мідь 5 ФАБРИКА Р. Чари та болі «Едельвейса» 9

12 11 9 12 10 З 9 З 6 6 12 8 10 10

АВТОГРАФ

ДЖЕРЕЛА

4 11 З 4 7 4 6 5 10 10 4 7 4 11 11 9

З 10

8 6 6 9 8 8 11 4

МАКЛЯК В. А совість де? МІЩЕНКО М. Відсторонення

ЧИТАЦЬКУ П О Ш Т У КОМЕНТУЄ В І Д Д І Л ЛИСТІВ РЕДАКЦІЇ

11 11 12 9 9 4 10

6 1 7 5 З 7 9 7 6

Від чого жито половіє? Слова А. М'ястківського, музика В. Арженовського Д л я миру. Слова М. Ткача, музика Л. Ф о р н я к а Іллічева правда. Слова Л. Реви, музика В. Філіпенка Письмо. Слова М. Найдича, музыка А. Спаринского ПРОЧИТАЙТЕ ЗІ С Ц Е Н И ХРОНІКА. ПОДІЇ. ФАКТИ

8 4 1 6

10—12 1 — 12 11

ЦІКАВО 11 4 2 З 4 4 4 7

8 5

ЗНАТИ

ЗНОЙКО О., ГРАБОВСЬКИЙ В. Боян і автор «Слова» З ЗНОЙКО О. Походження слов'ян і Русі 7— 9 З О Ц В. У день новий од Прометея... 4— 6 РУДКО М. Філателістичне франкознавство 9 П О Т О Й БІК ВИДРІН Д., ЖОЛЬ К. Навіщо вернулася мадам, або Містика проти надбань культури ВИДРІН Д. Чому танцюють у Вашінгтоні? ДОВІДКОВИЙ СТІЛ

КАЛЕЙДОСКОП 7 5

9 7

З, 6, 7, 9, 1 0 — 1 2

ДЛЯ ДОМУ, ДЛЯ СІМ'Ї

8 6 7

ЖОВТНЕВІ ЗОРІ

БУТТЯ

БОРЕЙКО В. Природі вдячність щира ЗАГАЛИЛО В. Вся дивінь мікросвіту І традиції, і новаторство (інтерв'ю з

ПІСНІ 5

КІНОЗАЛ ЛИПЕЦЬКА В. Бронза м'язів — пік життя ТРИМБАЧ С. Іди і дивись

«СК»

МУЗЕЙНІ

КУЛИНЯК Д. Від І кара — до Гагаріна МАРЦЕНЮК С. Щире золото правди МАХІНЧУК М. 3. Чолом вам, майстри народні МАХІНЧУК М. 4. Д у м а про хліб МАХІНЧУК М. 5. Вінок пам'яті — Кобзареві МАХІНЧУК М. 6. Про що гомонять зорі МАШУРА Г. Ш у к а й — і знайдеш С Л О Б О Д А Н Ю К О. Сторінки героїчної молодості ЧОРНОГУЗ Я. Ш а б л я і книга

КРАСА КАДРИ

КНИЖКОВІ

БРИЛЬ М. «Від усієї душі рекомендую...» К О С Е Н К О О. Кладезь мудрості й добра КОРНІЄНКО А. Час конкретних дій МОГИЛЬНА Н. До знань і досвіду ключі ПЕРЕПЕЧА А. Як велить час ПАВЛЮК С. Таїни Ренесансу ЧОРНОГУЗ Я. Б е з м е ж ж я у мікросвіті СКАРБИ

ПИСАЛИ...

БІЛКУН М. Дівчино-рибчино ДОВГИЙ О. Ніщо не перебутнє на землі КОМАРОВ В. О жінки! К О С К І Н В. Про що говорити! КРИЖАНІВСЬКИЙ А. І нащо нагадувати? ОРЛОВСЬКИЙ А. З тобою ми, партіє, завжди з тобою! (Сценарій) ПРИЩЕПА І. Сила стола СИНЕЛЬНИКОВ Л. Відплата (драма на одну дію) СКУРАТІВСЬКИЙ В. Просили батько, просили мати... СОПРОНЮК В. Лисиця та осел ТИМЧЕНКО В. Травесті (оповідання) ЦИПІН С. І — р - р а з , узяли!.. ШУКАИЛО В. Трактат про ніс

МИТЦЯ

ГОРДІЙЧУК Я. Струна любові

МЕТОДИКА

СТЕЛЬМАХ К. Ігри для... директора

5 6 9 12

СУЧАСНИК

БОГОВІС Г. Дзвонкова криниця БАХНО В. Браво, маестро! ВЛАДКО М. Освідчення ІВАНЧЕНКО Н. Райдуга радості МАРИНЕНКО В. Залюбки співаю... ПАВЛІВСЬКИИ В. « Ф а н т а з і є ! Ти сило чарівна...» ПАНЧУК Д. Завтра настане день ТЕРЕЩЕНКО Р. Д и р е к т о р ТЕРЕЩЕНКО Р. С і м кольорів музики ТУРКЕВИЧ В. Маестро

ПРАКТИКА БОГДАНОВИЧ С. ...Плюс електроніка БОГДАНОВИЧ С. Причетність ДЕНИСЮК В. Висоти вірності і правди Злет (інтерв'ю з Героєм Радянського Союзу льотчиком-космонавтом С Р С Р Г. С. ТИТОВИМ) ЗАЇКА О. Рукостискання через кордони КАШКА М. Заповідано у спадщину КУЧИНСЬКИИ С. Цільова комплексна ЛИСЕНКО А. Повпреди дружби МІЩЕНКО М. Щ о там — за краєвидом? НЕЧИПОРЕНКО Ю. Літопис рідної землі ОМЕЛЬЧЕНКО Ю „ ТАБАЧНИК Д. Братам уклін доземний ПОЛІСЯНКА Л. У плині долі щасної РОМАЩЕНКО В. Відродження шедеврів РУБАН М. Перебудовуватись на марші ТЕРЕЩЕНКО В. Зберігати — примножуючи ШИЯН Л. Телебачення у клубі

ВИ Н А М

БІБЛІОТЕЧКА

К О С К І Н В. Барометр популярності РУБАН М. Назарій Яремчук: «Естрад а — д і м друзів» НАШ

БОГДАНОВИЧ С. У народних університетах Миколаївщини КОЗАКОВА О . В С І М ! В С І М ! В С І М ! КОРСУН Л. Пізнай себе, виховай себе! КОВАЛЕНКО Н. Любов і злагода ЛАТИШ Л. Вчити справі на справах МАИБА Л. Краса обрядів наших НЕМИРОВИЧ І. У Крим на голос кобзи ОСТРОЛУЦЬКА Л. В оновленому краї ПАНІЧЕВ Я. Тобі, товаришу бригада РОЖКО П. Наше багатство РЯБОШАПКА М. Звеличення ФЕДОРУК Л. Я славлю партію! ФРОЛОВ В. Майстри гарного настрою ЧИКАЛЕНКО О. Сила — в дружбі ЧАЮХА В., ПЕРСЬКИЙ А. Д у м к а громади — слово за нами

11 9 10 11 7

ДИСКОТЕКА

ДОСВІД

Семінар світопису (заняття третє) Честь і слава ветеранам праці

головою комісії при Львівському міськвиконкомі І. І. КОНДРАТЮК) 11 СЕМЕНЮК С. Наснага 7

ДРУГИИ В С Е С О Ю З Н И Й ФЕСТИВАЛЬ Н А Р О Д Н О Ї ТВОРЧОСТІ

Р І В Н Я Н Н Я — НА П О Д В И Г !

Ш А Х О В И Й КЛУБ «СК» Премії журналу за 1985 рік

3—8 3,4,7,9,11 1—12 1

Головний редактор В. Я. Б У Р Б А Н Р Е Д А К Ц І Й Н А К О Л Е Г І Я : П. М . Б Е Б А , В. Б. В Р У Б Л Е В С Ь К А , А . П. К О Р Н І Є Н К О , В. В. К У Л И К , А. О. ЛЕОНОВА, В. В. М А К Л Я К , М . Г. М А Х І Н Ч У К (відповідальний секретар), М. О. М І Щ Е Н К О (заступник головного редактора), М. Д . Р У Б А Н , Р. М . Т Е Р Е Щ Е Н К О , Г. Д . Ц И Б У Л Я К . Художній редактор О . Ю. М А Л И Ш Е В С Ь К И Й . Літературний редактор Д. О . К О М Е Н Д А Н Т О В А . З д а н о д о набору 15.10.86. Підписано до д р у к у 14.11.86. Б Ф 11088. 60X90/,. Офсетний друк. 5 умовн. друк. арк. 18 у м о в н . ф а р б . в і д б . 7,23 о б л . - в и д . а р к . Тираж 38900 прим. З а м . 04923. А д р е с а р е д а к ц і ї : 252047, м . К и ї в - 4 7 , в у л и ц я П е т р а Н е с т е р о в а , 4. Телефони: головний р е д а к т о р — 441-88-95, заступник головного р е д а к т о р а — 441-88-35, відповідальний секретар — 441-88-76, відділи: комуністичного в и х о в а н н я — 441-88-40, культурного будівництва, профспілкової роботи і к л у б і в — 441-88-66, народної творчості — 441-88-73, б і б л і о т е к -441-88-67, художнього оформлення -441-88-68. ОРДЕНА ЛЕНІНА КОМБІНАТ ДРУКУ ВИДАВНИЦТВА «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА» 252047, КИЇВ-47, ПРОСПЕКТ П Е Р Е М О Г И , 50. «СОЦИАЛИСТЫЧНА КУЛЬТУРА» (на украинском языке). И з д а е т с я с и ю н я 1921 г. Массовый общественнополитический ежемесячник теории и практики культурного строительства ОРГАН МИНИСТЕРСТВА КУЛЬТУРЫ УКРАИНСКОЙ ССР И УКРАИНСКОГО РЕСПУБЛИКАНСКОГО СОВЕТА П Р О Ф С О Ю З О В Издательство «Радянська Украина» А д р е с редакции: 252047, г. К и е в - 4 7 , у л и ц а П е т р а Н е с т е р о в а , 4. Ордена Ленина комбинат печати издательства «Радянська Украина», К и е в - 4 7 , п р о с п е к т П о б е д ы , 50. Текст набрано з застосуванням вітчизняного фотонабірного комплексу «Каскад»

Кросворд По горизонталі: 5. Українська співачка, народна артистка С Р С Р . 6. Оперета І. Кальмана. 9. Українське видавництво художньої літератури. 10. П'єса О . Писемського. 14. Радянський драматург-казкар. 15. Виразність, підкреслене виявлення почуттів. 16. Споруда громадського призначення. 19. Покровителька краси в давньоримській м і ф о л о г і ї . 22. Російський скульптор, представник класицизму. 23. Повість В. Василевської. 24. Класик української літератури. 25. Зразковий твір літератури, мистецтва, який £ найвищим досягненням майстерності. 29. Роман Ф . Гладкова. 30. Дійова особа опери О. Бородіна «Князь Ігор». 31. Австрійський письменник, майстер психологічної новели. 36. Французький письменник-гуманіст. 37,. Виконавець ролі Арбеніна у художньому фільмі «Маскарад». 38. Ковзанка, льодовий майданчик. 41. Найвищий ступінь захоплення. 42. Новорічне оповідання М. Коцюбинського. 43. Радянський кінорежисер, постановник музичної комедії «Карнавальна ніч». 44. Кращий хокеїст С Р С Р 1986 року. По вертикалі: 1. Виконавиця головної ролі у художньому фільмі «Жорстокий романс». 2. Попереднє оголошення про наступні театральні або циркові вистави. 3. Елемент карнавального костюма. 4. Місто в Польщі, де проводився Всесвітній конгрес діячів культури на захист миру. 7. Роман П. Загребельного. 8. Видатна українська актриса, удостоєна міжнародної премії «Оскар». 11. Акторське амплуа. 12. Д р а м а О. Корнійчука. 13. Героїня оперети Ю . Мілютіна. 17. Російський архітек-

Шаховий

клиб

завдання

Склав С.

ПЛОЩЕНЕНКО.

Розділ веде кандидат у майстри спорту СРСР з шахів Петро МАРУСЕНКО

„СИ"

Відповіді на конкурсні

тор, представник барокко. 18. Виконавиця головної ролі у музичному художньому фільмі «Карнавал». 20. Українська балерина, народна артистка СРСР. 21. Ф і л ь м — частина кіноепопеї «Битва за Москву». 26. Персонаж п'єси-казки О . Островського «Снігуронька». 27. Популярна радянська кіноактриса. 28. Українська співачка, народна артистка С Р С Р . 32. Радянська письменниця, лауреат Ленінської премії. 33. Італійський композитор, автор опери « М е ф і с т о ф е л ь » . 34, Мелодія, наспів. 35. Вид танцювального народного мистецтва. 39. Виконавець ролі в театрі, кіно. 40. Д р а м а О. Штейна.

1986 року

№ 1. В. Лідер. 1. Ф а 7 . № 2. Н. ван Дейк (за В. Копаєвим). 1. Kpf7. № 3. Г. Ауес. 1. СН8. № 4. А. Еллерман. 1. Td7. № 5. В. Бартолович. 1. d4. № 6. К. М е н с ф і л д . 1. Cd3. № 7. В. Брон. 1. Ф Ь З (загроза 2. Ф Ь З ) . 1... СЬб 2. Ф а З + ; 1... Cf6 2. Ф с 8 ; 1... Т : М 2. Ф И . № 8. О . Кузовков. 1. Са4; 1... Кеб 2. Се5; 1... Kd7 2. Ке5 + ; 1... K e : d 3 2. Те5. № 9. Л. Куббель. 1. Т д 4 ~ 2. ®d1; 1... Кс2 2. K f 3 + ; 1... С : д 4 2. ФИ6; 1... К р : е 5 2. Ф Ь 2 + ; 1... Ьа 2. Ф : а 1 . № 10. Л. Загоруйко. 1. Фа1 (загроза 2. Td1) 1... Сс7 2. Тс5 + ; 1... Kd7 2. Td5 + ; 1... Td5 2. ТеЗ + ; 1... Cd6 2. Те4 + ; 1... K p : d 4 2. еЗ + ; 1... Cd3 2. Тсс4; 1... Т:а1 2. Ссб. № 11. В. Руденко. 1. Th8 Т:с2 2. К е 4 + Kpd3 3. К:с5 + ; 1... С : с 2 2. Ке2 + Kpd3 3. Kf4 + . № 12. Г. Лепушотц 1. Kpg7 Tg4 + 2. Kph6 Td4 3. T:b4 T:b4. Ka6. № 13. M. Кралін. 1. Td8 e 3 + 2. Kpe1 f 2 + 3. Kpe2 Ї І Ф + 4. K p : f l e2 + 5. K p e l Te8 6. Td6

Td8 7. Tg6 Td1 + 8. K p : e 2 Td2 + 9. КреЗ Td3 + 10. Kpe4 T e 3 + 11. Kpd4 Th3 12. T h 6 + K p : g 8 13. K f 6 + і 14. T:h3, і білі виграють. № 14. M. Лібуркін. 1. Kpe7 с4 (1... Крс4 2. K p : d 7 K p : d 5 3. Крс8 Крсб 4. КрЬ8 Kpd7 5. К р : а 7 Крс8 6. с4 або 1... d6 2. Kpd7 Крс4 3. К р : с 7 К р : с З 4. КрЬ7 с4 5. Кр:а7 Kpd3 6. КрЬ8 сЗ 7. а7 с2 8. а 8 Ф с І Ф 9. аб) 2. Kpd8 Крс5 3. Крс8 сб 4. d6 K p : d 6 5. КрЬ8 с5 6. КрЬ7, і білі виграють. № 15. Коншал. 1... ® d 2 + 2. Kpf3 Td3 + 3. ТеЗ Ф е ї 4. Ф е 5 ФЇ1 + 5. Кре4 Td4 + . Білі здалися. № 16. Грабенвегер — Герцог, Відень, 1972— 1973. 1... СсЗ. І. 2. Фе2 ЬЗ 3. аЬ (3. Ьс Та4; 3.' K:f5 Ьа-|- 4. Краї С : Ь 2 + 5. К р : Ь 2 ТЬ4 + ) 3... Та4 4. K:f5 (4, Ьа ТЬ8 5. Ф Ь 5 аб; 4. Ьс Ф : с З 5. Ьа ФЬЗ-І6. Краї Ф : а 4 + 7. КрЬ2 ТЬ8 + ) 4... Фа5. К:е7 + КрИ7 6. Ьа ТЬ8 (але не 6... Ф Ь 4 через 7. Ф Ь 5 ) . 11. 2. Ф И ЬЗ 3. ab Фа5 (тут гірше 3... Та4 через 4. СЬб аЬ 5. Ьа) 4. ЬсЗ (4. K:f5 Та4; 4. Ьс4 Ф Ь 4 ) 4... ТЬ8 (4... Та4 5. Ьа Т Ь 8 + 6. СЬб, і білі захищаються). 5. K:fS Та4 6. с4 ФсЗ. О т ж е , в обох випадках чорні виграють.

45 к. Індекс 74446.

ДО УВАГИ НАСЕЛЕННЯ!

З метою розширення форм заощаджень населення з 1 л ю ' 1984 р о к у о щ а д н і к а с и п р и й м . новий вид вкладів:

МОЛОДІЖН ПРЕМІАЛЬНІ ВКЛАДИ Такі в к л а д и приймаються від г р о м а д я н в і к о м о д 18 д о ЗО р о к і в включно. Відкриття рахунку в о щ а д н і й касі п р о в о д и т ь с я о с о б и с т о в к л а д н и к о м по п р е д ' я в л е н н і паспорта. Надалі кошти нагром а д ж у ю т ь с я п р о т я г о м трьох років ш л я х о м щ о м і с я ч н и х в н е с к і в , які мають перераховуватися бухгалтер і є ю з а м і с ц е м р о б о т и чи н а в ч а н н я в к л а д н и к і в на р а х у н о к по м о л о д і ж ному преміальному вкладу в ощадній касі. Р о з м і р щ о м і с я ч н о г о внеск у — 10, 2 0 , ЗО, 4 0 а б о 50 к а р б о в а н ців — в и з н а ч а є т ь с я вкладником. В н е с к и м о ж у т ь б у т и прийняті й гот і в к о ю . Ч а с т к о в і в и д а ч і с у м по ц и х в к л а д а х не п р о в о д я т ь с я . При д о д е р ж а н н і вказаних у м о в по м о л о д і ж н и х п р е м і а л ь н и х вкладах вкладникам виплачується дох о д з р о з р а х у н к у 3,5 п р о ц е н т а річних, з яких 2 проценти будуть щороку приєднуватися до залишку в к л а д у , а 1,5 — в и п л а ч у в а т и с ь у виг л я д і п р е м і ї по в к л а д а х , що з б е р і г а л и с ь н е м е н ш як т р и р о к и . П р и порушенні умов нагромадження 1 зберігання цих з а о щ а д ж е н ь д о х о д б у д е виплачуватись з розрахунку 2 проценти річних.

ОЩАДНІ

КАСИ Д О

ВАШИХ ПОСЛУГ!

УКРАЇНСЬКЕ РЕСПУБЛІКАНСЬКЕ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ Д Е Р Ж Т Р У £ О Щ А Д К А С СРСР.

ш>