Журнал "Соціалстична культура". - 1986. - № 10. by Національне газетно-журнальне видавництво

ISSN 0 1 3 2 - 1 5 4 4

o w a A i C T u i H a |Q

ABTUPA

1 9 3 6

Лі Понад сімнадцять тисяч читачів має Черкаська обласна бібліотека для дітей. У затишному читальному залі оформляються яскраві книжковоілюстративні виставки про передовиків виробництва, славні традиції робітничого класу Черкащини, спадкоємність поколінь. До послуг юні — нові видання художньої літератури, свіжі газети й журнали.

Фото П. Любов до художньої самодіяльності особистим прикладом прищеплюють своїм вихованцям викладачі середньої школи села Веселого Путивльського району Сумської області. Вокальний ансамбль учителів та його солістку, депутата сільської Ради Тетяну Миколаївну Тимощенко радо зустрічають хлібороби, односельці, жителі району, перед якими колектив часто виступає з концертами.

Шостий рік не розлучаються з народною піснею у часи дозвілля доярки молочнотоварної ферми колгоспу імені Леніна, що у селі Кіровому Долинського району Кіровоградської області. Непорушним для цього аматорського ансамблю е девіз: «Пісня і труд — поруч ідуть!» Фото С. ХОРОШЕ

А.

БРУСЬО.

У НОМЕРІ: Р І Ш Е Н Н Я X X V I I З ' Ї З Д У К П Р С — В ЖИТТЯ! М І Л Ь Ч Е В И Ч І. Д л я духовного збагачення ДРУГИЙ В С Е С О Ю З Н И Й ФЕСТИВАЛЬ Н А Р О Д Н О Ї

2 ТВОРЧОСТІ

З А К А Л Ю К К. У д р у ж н ь о м у колі РІВНЯННЯ — НА

ПОДВИГ!

БІБИК Є. Естафета поколінь

КУЛЬТУРНО-СПОРТИВНИЙ К О М П Л Е К С ГАЛИЦЬКИЙ М. Взаємодія — фактор прогресу

А Л Е К С А Н Д Р О В И Ч € . Творчому роду — нема переводу репортаж)

(фото8

ПРАКТИКА М І Щ Е Н К О М . Щ о там — за краєвидом?

НЕЧИПОРЕНКО Ю . Літопис рідної землі

ХРОНІКА. ПОДІЇ. ФАКТИ

ПРОБЛЕМА МОТСЕЄВ І. Джерела

ГУСАК Р. Буквар сопілкаря

ДОСВІД Ф Р О Л О В В. Майстри гарного настрою

МЕТОДИКА

«ГАЛЯВИНА К А З О К » А дива таки трапляються і в наш час... О ц ю «Галявину казок» ви м о ж е т е п о б а чити в сучасній Ялті, зовсім недалеко від білостінних красенів-санаторіїв і пансіонатів на березі Ч о р н о г о м о р я . А л е ж так і здається, що саме про неї давно-давно писав Пушкін: Край л у к о м о р ' я дуб зелений, І золотий л а н ц ю г на нім, І день і ніч там кіт учений На ланцюгу кружляє тім. Іде направо — спів заводить, Наліво — казку гомонить...

Честь і слава ветеранам праці

Ч О Р Н О Г У З Я. Б е з м е ж ж я у мікросвіті

Ч И К А Л Е Н К О О. Сила — в д р у ж б і

ПАТРИКАЦ Л. Л ю б о в до музики — у спадок

ЛАТИШ Л. Вчити справі на справах

ПРОЧИТАЙТЕ З І С Ц Е Н И

ДЖЕРЕЛА КНИЖКОВІ

Д О В І Д К О В И Й СТІЛ

ШАХИ

Ф о т о П. П Р И Х О Д Ь К А .

Пролетарі всіх країн, єднайтеся! Г*оціял/стичмт

КиЛЬТЧРА

Н А П Е Р Ш І Й СТОРІНЦІ ОБКЛАДИНКИ:

Чудові вироби майструє з лози кочегар Кременецького побуткомбінату Тернопільської області Борис Васильович Чернюк. Фото С. ХОРОШКА.

Ж О В Т Е Н Ь N8 <0 (766) Виходить з червня 1921 р. М а с о в и й г р о м а д с ь к о - п о л і т и ч н и й щ о м і с я ч н и к теорії і практики культурного будівництва О Р Г А Н М І Н І С Т Е Р С Т В А КУЛЬТУРИ У К Р А Ї Н С Ь К О Ї PCP І УКРАЇНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ РАДИ ПРОФСПІЛОК Видавництво «Радянська У к р а ї н а » ©

«Соціалістична культура», 1986

Рішення

ХХУІІГізд

-в

життя!

для

ДУХОВНОГО

ЗБАГАЧЕННЯ В наш динамічний час соціально-економічного прискорення п р о б л е м и дальшого вдосконалення радянського способу життя набувають особливої актуальності. Лінію квітневого (1985 р.) і червневого (1986 р.) Пленумів Ц К К П Р С , історичні рішення X X V I I з ' ї з д у партії палко схвалюють всі т р у д я щ і нашої багатонаціональної Батьківщини, їх одностайно п і д т р и м у ю т ь і трудівники Рахівського району о р д е н о н о с н о г о Закарпаття. В селах і селищах, трудових колективах лісорубів і лісохіміків, тваринників і арматурників утверджується а т м о с ф е р а активного творчого пошуку, взаємної вимогливості, високої відповідальності за доручену справу. О д н і є ю з необхідних у м о в реалізації стратегії прискорення стало у наш час запровадження нового стилю ідеологічної роботи, при якому саме життя, практика стає її головним д ж е р е л о м і р у ш і й н о ю силою, визначає зміст і форму. Партія націлює всіх, хто причетний д о виховного процесу, орієнтуватися на конкретну людину, чітко розрізняти як самовідданих трудівників, так і носіїв антисоціалістичної моралі, енергійно утверджувати радянський спосіб життя, відмінними рисами якого, за визначенням, даним у Політичній доповіді Ц К К П Р С X X V I I з'їзду партії, є колективізм і товариська в з а є м о д о п о м о г а , торжество ідей свободи, нерозривна єдність прав і о б о в'язків. У вирішенні цих завдань районний комітет партії значне місце відводить закладам культури. Д о послуг трудящих Рахівського району — 45 клубних закладів, 97 бібліотек, 15 м у з е ї в і музейних кімнат. П е р е б у д о в у ю ч и їх роботу, прагнемо спрямовувати увагу культосвітніх працівників на те, щ о б уся їхня діяльність повніше відповідала запитам і потребам людей. Ц ь о м у сприяє координація зусиль ідеологічних установ відділом пропаганди і агітації райкому партії, особиста участь членів б ю р о , відповідальних працівників апарату районного комітету в навчанні та інструктуванні культосвітніх кадрів. Іти в ідеологічній роботі від життя — значить уважно аналізувати дійсність, бачити п р о б л е м и і протиріччя, шукати шляхи їх розв'язання. Ц ь о м у вчаться культармійці району на постійно діючих семінарах, практичних заняттях. Неабияку роль відіграє також практика вивчення запитів різних категорій населення за даними соціальних паспортів, аналіз карток зворотної інформації, анкетування, проведення в будинках культури і клубах сільських сходів, зустрічей інформаційно-пропагандистських груп р а й к о м у партії з трудящими, звітів керівників колективів перед населенням, суспільно-політичних читань, виїздів агітклубу

«Рішення X X V I I з ' ї з д у К П Р С — в життя» тощо. Дедалі відчутнішим стає вплив любительських об'єднань та клубів за інтересами, щ о діють при культурно-спортивних комплексах. П р о т я г о м останнього часу кількість таких об'єднань різних спрямувань подвоїлась: нині їх — понад 50. Так, змістовну р о б о т у по військово-патріотичному вихованню проводить створений з ініціативи директора Ц Б С району М . Ф е д у р ц і клуб «Фронтовичка», який об'єднав жінок — ветеранів Великої Вітчизняної війни. Завдяки ентузіазму С. Ш к о л и , О . Ш а б а ш о в о ї , Н. Пластової, інших учасниць клубу нового змісту набули такі традиційні заходи, як зльоти матерів, чиї сини служать в Радянській А р м і ї , м а р ш - п а р а д и звільнених у запас воїнів, урочисті п р о в о д и юнаків на дійсну військову службу, зустрічі м о л о д і з тими, хто виконував інтернаціональний о б о в ' я з о к у складі о б м е ж е н о г о контингенту радянських військ в Афганістані, та р я д інших. Та головне — клуб « Ф р о н т о вичка» став ц е н т р о м духовного спілкування сотень різних за віком, професією, захопленнями л ю д е й , котрих о б ' є д нує спільна мета — прагнення передати м о л о д и м естафету б о й о в о ї і т р у д о в о ї слави старших поколінь. П р и міському К С К успішно п р а ц ю є о б ' є д н а н н я любителів живопису. Організація пересувних виставок самодіяльних художників, п р о в е д е н н я оглядів-конкурсів політичного плаката, творчих звітів перед населенням, тематичних вечорів — далеко не повний перелік заходів, щ о їх готують ентузіасти на чолі з вчителем В. Зейканом та д и р е к т о р о м РБК О . О р о с . Лише в цьому році трудящі міста і району ознайомилися з творчим доробком самодіяльних художників І. Д о р о б а н а , В. Найдьонова, М . Ковбасюка, В. Зейкана, Ф . З а б р о д и , А. Паришкури. З ініціативи клубних та бібліотечних працівників селища Великий Бичків, сіл Верхнє Водяне, Косівська Поляна та ряду інших в районі створено об'єднання, пов'язані з інтересами сім'ї (клуби «Господарочка», «Веселий клубок» тощо). їхні учасниці о б м і н ю ю т ь с я досвідом виховання дітей, ведення хатнього господарства, діляться «секретами» кулінарії, рукоділля. Вся атмосфера р о б о т и таких об'єднань спрямована проти міщанства, споживацької психології, які ще властиві деяким сім'ям. Важливо й те, щ о такі клуби вносять значний вклад у б о р о т ь б у за тверезий спосіб життя, п р о п а г у ю т ь з д о р о в и й відпочинок, с п р и я ю т ь п і д в и щ е н н ю г р о м а д с ь к о ї активності жінок, які з тих чи інших причин тимчасово не зайняті на виробництві. Радянський спосіб життя — передусім трудовий. С а м е в праці, у творчій діяльності втілюється все найцінніше, щ о

Факел, від якого було запалено полонинську ватру,— в руках чабана колгоспу імені Борканюка члена ЦК ЛКСМ України В. Бровчука.

Фото І. ШЕЛЕВЕРИ. є в л ю д и н і , — її знання і виробнича майстерність, політична свідомість і моральна зрілість, активна життєва позиція і л ю б о в до Батьківщини. У закладах культури району вироблено певну систему утвердження колективістського характеру праці, заохочення сумлінної, висококваліфікованої і високопродуктивної роботи на благо суспільства. Щ о р о к у протягом січня у всіх будинках культури і клубах організовуємо вечори вшанування п е р е м о ж ц і в соціалістичного змагання за минулий рік. П р о в е д е н н ю цього ритуалу передує велика підготовча робота партійних організацій, виконкомів Рад народних депутатів, культосвітніх працівників. Святково прикрашаються приміщення, готуються ведучі, всім, хто відзначився, підбирається музичний сувенір, цінний подарунок. На свято з а п р о ш у є м о рідних і близьких п е р е м о ж ців, представників трудових колективів. Надовго запам'яталися такі вечори лісорубові, кавалеру ордена Леніна М . Щ е р б і , м у л я р у П М К - 1 0 0 В. Вариводі, вчительці початкових класів М . Олашин, лікарці С. А р а к е лян, кондитеру Е. Тракслеру, кухарю, кавалеру двох орденів Трудового Червоного П р а п о р а О. Веклюк, доярці, кавалеру ордена Леніна М . Саган, багатьом іншим чудовим трудівникам. Досвід вшанування трудових династій нагромадили культосвітні працівники сіл Білин, Луги, Косівська Поляна, Богдан. Колгоспні династії Сасів, Яремчуків, лісорубські — Шорбанів, Щербів, Папариг, Ф е р е н ц і в тут вшановували всім селом. У центрі сучасних трудових свят — головна продуктивна сила нашого суспільства — людина праці, її досягнення. Великою популярністю не лише в районі та області, а й за їх межами, користується свято проводів тваринників на полонини, яке проводиться в Рахові щ о р і ч н о в п е р ш у неділю червня і збирає понад тридцять тисяч учасників. Ц я традиція корінням сягає в сиву давнину. Доглядати худобу на високогірних пасовищах споконвіку було важкою, виснажливою працею. Полонина нерідко забирала у дітей батька, а в бідняцької родини годівельницю-корівчину чи кілька овець. Як важкий сон згадує ті страшні часи старше покоління. Та д о б р и й звичай вшанування працьовитих і мужніх л ю д е й живе, очищений від релігійно-

го нашарування, містики, наповнении новим, соціалістичним змістом. Ось, для прикладу, як п р о х о д и л о таке свято цього року. П е р ш о г о червня з раннього ранку в районний центр з навколишніх сіл на заквітчаних стрічками конях почали з ' ї ж д ж а т и с я святково вбрані чабани, жінки-колгоспниці вели зав'ючених коней, на тематично о ф о р м л е н и х автомаші ,іах привезли полонинське спорядження, пересувні бібліотечки, радіоприймачі, інші необхідні речі. О б о д и н а д ц я т і й пролунав звук трембіти. Тисячі учасників у супроводі троїстих музик та духових оркестрів пройшли повз трибуну, з якої їх вітали члени б ю р о о б к о м у і райком у партії, кращі л ю д и області. Нарешті колони зібралися в амфітеатрі, р о з т а ш о в а н о м у біля мальовничої гірської галявини на околиці міста. Д о сцени верхи під'їхав п е р е м о ж е ц ь соціалістичного змагання серед вівчарів району за зимово-стійловий період утримання худоби, член Ц К Л К С М України чабан колгоспу імені Б о р к а н ю к а Василь Бровчук. З і й ш о в ш и з коня, р а з о м з г р у п о ю кращих тваринників області він піднявся на сцену, відкрив свято. К р а щ и м з кращих були вручені нагороди. Д о тих, хто збирався літувати на полонинах, з напутнім словом звернувся ветеран колгоспного виробництва, кавалер орденів Трудового Червоного П р а п о р а і «Знак Пошани» голова правління колгоспу « X I з ' ї з д В Л К С М » І. Чаус. Він передав факел чабану колгоспу «Нове життя» М . Петрецькому, о б р а н о м у вівчарями старшим ватагом на нинішнє літо. І ось спалахнула полонинська ватра. Радісний спів трембіти сповістив про початок полонинського літа. П о р я д у кошарі вівчарі доїли овець, інші готували сир, частували учасників свята. Потім відбулися конкурси чабанської майстерності і великий святковий концерт, в якому поряд з самодіяльними м и т ц я м и взяли участь народний артист республіки В. Пивоваров та заслужена артистка У Р С Р Л. Кондрашевська. Піклування про л ю д и н у праці, про створення у м о в для вільного розвитку її здібностей, задоволення матеріальних, культурних, духовних п о т р е б — важлива риса соціалістичного способу життя. Тому п р о в о д а м и на полонини не з а в е р ш у ю т ь с я турботи про тваринників. Навіть найвід3

майстерність не лише митці-аматори, а й господині, п р о д е м о н с т р у в а в ш и хист у випіканні короваїв, вишивках і ткацтві. Чимдалі ш и р ш е впровадження нових радянських обрядів і звичаїв у новій редакції П р о г р а м и К П Р С названо серед найважливіших складових атеїстичного виховання. І тут важливо зазначити, щ о нова обрядовість знаходить гарячий відгук в серцях і умах л ю д е й лише тоді, коли її ідеологічний, світоглядний зміст органічно виражений яскравими, е м о ц і й н и м и засобами. У цьому плані в районі неоціненну д о п о м о г у п о д а ю т ь колективи художньої с а м о діяльності. Далеко за м е ж а м и району відомі творчі здобутки самодіяльних народних ансамблів пісні і т а н ц ю «Лісоруб» Великобичківського лісохімкомбінату, «Гуцульщина» Ясінянського лісокомбінату, «Карпати» картонної фабрики, самодіяльний народний о р к е с т р гуцульських народних інструментів Рахівського лісокомбінату, самодіяльна нар о д н а агітбригада «Свидівчанка» колгоспу імені Б о р канюка, ансамблі пісні і т а н ц ю «Ялинка» Великобичківського лісокомбінату, «Тиса» заводу «Конденсатор», ансамбль бандуристів райспоживспілки. їхні наставники — заслужені працівники культури М . М о к а н у та Й. Волощук, художні керівники В. П е к а р ю к , В. Калинюк, В. Русин, Є. Зелінська, Б. Рябець та інші — с е р е д найбільш шанованих людей району. П о крупиці з б и р а ю ч и скарби народної творчості, вони тчуть з них справжні мистецькі орнаменти, щ о б потім щ е д р о дарувати л ю д я м . В репертуарі більшості з цих колективів багато творів, які стали о к р а с о ю сучасних свят та обрядів. Так, для популяризації сучасного весілля багато зробив колектив самодіяльного народного а н с а м б л ю «Лісоруб». Його «Бичківське весілля» — своєрідний етнографічний спектакль, де к о с т ю м и , ритуал, музика зберігають здорові вікові традиції, служать д о б р о ю канвою для змістовного сучасного о б р я д у . Водночас практика свідчить, щ о для створення належної пісенно-музичної і х у д о ж н ь о - о ф о р м и т е л ь с ь к о ї основи сучасних свят замало лише зусиль самодіяльних митців. О ч е в и д н о ю є необхідність участі в цій р о б о т і професійних письменників, художників, композиторів. Х у д о ж н я самодіяльність в н а ш о м у районі стала> найбільш п о ш и р е н о ю ф о р м о ю раціональної організації дозвілля людей, їх участі у створенні духовних цінностей. Важливим с т и м у л о м для активізації цієї р о б о т и стала участь аматорських колективів у В с е с о ю з н о м у огляді художньої творчості, присвяченому 40-річчю Великої П е р е м о г и . Лише в рамках його заключного туру виступило 53 колективи, було створено 40 любительських об'єднань. У ході творчих звітів району в о б л а с н о м у центрі, присвячених X X V I I з ' ї з д у К П Р С , х у д о ж н я самодіяльність району виборола п е р ш е місце. Не випадковим є й те, щ о другий Всесоюзний фестиваль народної творчості, присвячений 70-річчю Великого Жовтня, на Закарпатті стартував у селищі Великий Бичків. За останній час самодіяльність району значно «помолодшала». Сміливіше виходять на сцену передовики виробництва. Із 700 учасників звітного концерту району 30 відзначені у р я д о в и м и нагородами, 250 — ударники комуністичної праці. Л ю д и н а — головне багатство нашого суспільства. Підвищувати ступінь його зрілості — значить неухильно підносити рівень свідомості, збагачувати духовний світ трудящих — такий один з найважливіших теоретичних висновків X X V I I з ' ї з д у К П Р С , чітко зорієнтований на виконання практичних завдань соціалістичного будівництва. Естетичне начало підносить особистість, о к р и л ю є п р а ц ю , прикрашає побут, допомагає не тільки зрозуміти, а й з р и м о відчути масштабність змін, які відбуваються нині у всіх сферах нашого життя.

даленіші пасовища не о б м и н а ю т ь культпрацівники. Тут вони обладнують червоні кутки, д б а ю т ь про те, щ о б у к о ж н о м у були радіо, телевізор. М а й ж е щ о т и ж н я на високогір'я у складі агітклубу «Полонина-86» в и ї ж д ж а ю т ь лектори, агітбригади, медичні працівники, завозять необхідні товари. Цікавим, повнокровним життям сповнені будні тваринників колгоспу « X I з ' ї з д В Л К С М » на полонині «Урда», колгоспів «Верховина», «8 Березня», імені Б о р канюка на полонинах «Перелісок», «Рогнеска», « Ш у м н е с ка», «Менчіл». Усе це позитивно позначається на результатах роботи трудівників ф е р м . Так, у п е р ш о м у півріччі цього року вони виробили понад план майже п'ять тисяч центнерів молока, 2870 центнерів м'яса, п р и ч о м у всю п р о д у к ц і ю реалізовано високою якістю. У сфері пропаганди й утвердження радянського способу життя немає другорядних, малосуттєвих завдань. Тому районний комітет партії с п р я м о в у є діяльність культосвітніх працівників на посилення індивідуальної роботи з л ю д ь м и , б о р о т ь б и з рецидивами міщанства, споживацьких настроїв, релігійних пережитків. Комуністичне виховання невіддільне о д б о р о т ь б и з проявами чужої соціалізму ідеології і моралі. П о р у ш е н ня трудової дисципліни, крадіжки і хабарництво, пияцтво і хуліганство, приватно-власницька психологія... На викоренення цих явищ с п р я м о в у ю т ь свій репертуар агітбригади, що діють при закладах культури в селах Костилівка, Верхнє Водяне, Росішка, присілку Свидовець, проти їх носіїв формували громадську д у м к у сільські сходи, проведені в усіх клубах та будинках культури під час о б г о в о р е н н я постанов партії й уряду з питань посилення б о р о т ь б и з нетрудовими доходами. Останнім часом значно пожвавилась атеїстична пропаганда, активніше почала впроваджуватися нова о б р я д о вість. С е р е д ентузіастів цієї справи — кавалер о р д е н а Трудового Червоного П р а п о р а завідуюча Великобичківськ о ю бібліотекою-філіалом Рахівської Ц Б С М . Лукачук. ...Традиційний тиждень атеїзму у Великому Бичкові цього року проводився з 18 по 23 березня. Не «валом» бесід і лекцій намагалася «вразити» координаційна рада КСК, в якій М а р і я Іванівна — найактивніший член, а живим словом, дійовим впливом на морально-психологічний клімат у колективах. Тому, крім виступів лекторів передбачили консультації для віруючих, вечори запитань і відповідей. Д о р о б о т и залучили всіх: учасники художньої самодіяльності розучували о б р я д о в і мелодії, над новими творами працювали ритуальний хор та духові оркестри. У школі-інтернаті, музичній і трьох загальноосвітніх проходили тижні ю н о г о атеїста, в бібліотеках о ф о р м и л и книжково-ілюстративні виставки. Не стояв о с т о р о н ь і селищний музей. Його керівник Г. Герич о з н а й о м л ю в а в молодь з атеїстичними традиціями села, колядками, в яких висміюються релігійний дурман, попи та їхні прислужники, розповідав про документ, де засвідчено, щ о великобичківець М и к о л а Гучканюк ще в 1921 році зрікся релігії, за щ о був оштрафований б у р ж у а з н и м и властями. С в о є р і д н о побудований л а н ц ю ж о к днів атеїзму передбачав і р о б о т у серед тих о к р е м и х жителів, які перебувають під впливом секти «свідки бога Єгови». Калинські, Гирі, Ретізники... Кожну з цих сімей д о б р е знає М а р і я Іванівна. Тому з великим задоволенням розповідає вона, щ о Василь Гиря закінчив профтехучилище і нині служить в армії, щ о потягнувся до знань Руслан Ретізник, щ о з'явилась книга і в д о м і Калинських. Традиційне театралізоване свято « А вже весна, а вже красна» нинішнього року співпало з «паскою». Та у Великому Бичкові, як і скрізь у районі, це не стало на заваді масовому дійству, яке зібрало в парк культури та відпочинку мало не все селище. Провідна ідея свята — уславлення людини-трудівника. Тому Весна-красна, З и м о в і місяці, передаючи естафету Літнім, д о б р і слова говорили про трактористів М . Пєшкова та І. Дедерчука, д о я р к у О . Саган, вівчаря І. Руснака, багатьох інших передовиків. А яке захоплення у присутніх викликали своєрідні турніри пісні і танцю, художнього слова! М а л и з м о г у показати с в о ю

І.

МІЛЬЧЕВИЧ,

другий секретар Рахівського Компартії Закарпатська

область.

райкому України.

У ДРУЖНЬОМУ КОЛІ Пісня заполонила зал. Здавалось, вона полинула кудись далеко-далеко, на побачення з в і т р о м у чисте поле. То ніжна, то урочиста, то грайливо легка, то ш и р о к а й могутня, наче рідна земля, вона причарувала всіх присутніх. І так від пісні до пісні, від твору до твору. «Колектив має х о р о ш у вокальну школу і великий творчий досвід. К о ж н и й твір звучить в певній, конкретній інтерпретації гарним, цікавим звуком — тембрально й інтонаційно чистим». Ц е в р а ж е н н я знавця справи — заслуженого артиста У Р С Р М . Ю . Хардаєва, який р а з о м з іншими київськими колегами р е ц е н з у в а в н а р о д н и й с а м о д і я л ь ний хор російської пісні Ровенського з а в о д у імені 60-річчя Жовтня. В одній із своїх запальних українських пісень а м а т о р и заявляють: «У нашій пісні єдина колиска, співаймо у д р у ж н ь о м у колі...» С а м е це й згуртувало заповзятливих ентузіастів у в і д о м и й в поліському краї х о р російської пісні. «Відмінний колектив. Гарно дивиться, милує о к о с в о є ю зовнішністю і глибоким з м і с т о м к о ж н о г о виконавця. Висока культура співу як б е з с у п р о в о д у , так і з ним. Високий рівень виразності виконання, красивий вокал б е з ф о р с у в а н н я звуку». І це знов-таки із висновку авторитетного ж ю р і , яке о д н о с т а й н о підтвердило право робітничого х о р у носити почесне звання народного. В п е р ш е самодіяльні співаки згуртувалися на заводській сцені щ е чверть віку т о м у — м а й ж е з п у с к о м підприємства. С к л а я виконавців постійно змінювався. Зазнав змін і репертуар, досить різноманітний і різноплановий: від української н а р о д н о ї до російської частівки. Ф у н д а т о р х о р о в о г о колективу М и х а й л о Земельський. Навіть у колі найближчих друзів його називають ф а н а т о м у л ю б л е н о ї справи. З а р а д и неї М и х а й л о М и х а й л о в и ч здатний віддати все — і вільну годину, і так потрібний йому, вже н е м о л о д о м у , відпочинок. П о н а д тридцять п'ять років присвятив М . М . З е м е л ь с ь к и й вихованню самобутніх талантів поліського к р а ю . Виконавська майстерність всіх керованих ним колективів з а в о ю в а л а ш и р о к е визнання в республіці. їх тепло приймали глядачі М о с к в и , Ленінграда, інших міст країни. Ветеран а м а т о р с ь к о ї сцени відзначений п ' я т н а д ц я т ь м а м е д а лями лауреата всесоюзних і республіканських фестивалів, творчих оглядів і конкурсів. Його н а г о р о д ж е н о нагрудним з н а к о м В Ц Р П С «За досягнення в с а м о д і я л ь н о м у мистецтві».

4 «Соціалістична культура» №

10.

М и х а й л о М и х а й л о в и ч з а п р о п о н у в а в заводчанам створити хор російської пісні і доклав багато сил, щ о б згуртувати колектив, піднести на високий рівень його виконавську майстерність. М е н і не раз д о в о д и л о с ь бувати на його концертах. Більшість хористів приходять на виступ п р я м о із цеху, тільки-но відп р а ц ю в а в ш и робітничу зміну. М а й ж е шістдесят м о н т а ж н и ц ь і слюсарів, інженерів і техніків, с л у ж б о в ц і в і конструкторів о д н о г о з провідних підприємств о б л а с н о г о центру співають у н а р о д н о м у хорі. У ж е двадцять років виступають на самодіяльній сцені А. О . Ж е р е б ц о в , І. Л. Павловський, А. М . Кухарчук. Х а р а к т е р н о ю р и с о ю к о ж н о г о виступу заводчан є вдалі мізансцени, використання т р а н с ф о р м а ц і ї одягу, хореографічних елементів. В телевізійній передачі « Л ю б и т е л я м х о р о в о г о співу» колектив у півгодинній п р о г р а м і показав б а г а т о м і л ь й о н н о м у глядачеві країни неабияку майстерність. Він т а к о ж п е р е м о ж е ц ь телетурніру « С о н я ч н і кларнети» на У к р а ї н с ь к о м у телебаченні. Х о р — лауреат В с е с о ю з н о г о фестивалю патріотичної пісні. Рідко яке свято в р і д н о м у місті п р о х о д и т ь б е з самодіяльного н а р о д н о г о х о р у російської пісні. Д о б р е знають його у колгоспах. У дні святкування 40-річчя визволення Радянської У к р а ї н и від німецько-фашистських загарбників співаки із Роено порадували гостей Києва виступами на Виставці досягнень н а р о д н о г о господарства. Різноманітна палітра р е п е р т у а р у колективу. Та перлина його — «Пісня п р о Є р м а к а » . В и к о н у ю ч и ї ї , х о р вражає с и л о ю голосів, чіткістю артикуляції. К о ж н і й пісні, до речі, властиве своєрідне оригінальне трактування, а вдало вибрана тональність сприяє ще б і л ь ш о м у впливу на а у д и т о р і ю . Відчувається це і у «Білому снігу» к о м п о з и т о р а О . П о н о м а р е н к а , і в пісні В. Л е в а ш о в а «Засвітилась з о р я далека». Життєрадісні, сповнені л ю б о в і до рідного міста, свого з а в о д у «Ровенські приспівки», слова яких написали самі хористи. Вони звучать у концертах д р у г о г о В с е с о ю з н о г о фестивалю н а р о д н о ї творчості, присвяченого 70-річчю Великого Жовтня.

К. З А К А Л Ю К . ( Ф о т о автора).

Багата каховська з е м л я р е в о л ю ц і й н и м и , т р у д о в и м и і б о й о в и м и традиціями. Н е м е р к н у ч о ю с л а в о ю вкрили себе тут радянські л ю д и . П о д і ї незабутнього минулого увічнено в обелісках, пам'ятниках, меморіальних знаках, у серцях тих, хто нині активно п р и м н о ж у є славу попередніх поколінь. Затамувавши подих, спиняються сивочолі ветерани, юнаки і дівчата біля п і д н і ж ж я фігури дівчини в шинелі, тачанки, яка нестримно мчить назустріч небезпеці, Вічного вогню. У к о ж н о г о з учасників районного свята «Естафета поколінь», що проходить в рамках д р у г о г о В с е с о ю з н о г о фестивалю н а р о д н о ї творчості, своя думка коло цих священних місць. Та смисл ї ї один: вона про наше суспільство, його ходу до вершин, вказаних Леніним, про л ю д е й воістину легендарних доль, патріотів, які, д о л а ю ч и т р у д н о щ і , крок за к р о к о м сягають наміченого.

Р і в н я н н я — на п о д в и г !

Естафета поколінь

Торкнутися с е р ц е м подвигу... Ц е жагуче бажання ю н і реалізується завдяки різним ф о р м а м культосвітньої роботи, щ о п р о в о диться в районі. Це, з о к р е м а , засідання суспільно-політичного клубу «Кругозір», який діє при РБК, бесіди, кінофестивалі, зустрічі за «круглим столом»... У пам'яті юнаків і дівчат залишився також вечір-зустріч з визволителями району від фашистських загарбників. Він став своєрідним п р о д о в ж е н н я м театралізованого свята «У степах р е в о л ю ц і я діє», п р и у р о ч е н о г о до 60-річчя героїчних б о ї в Ч е р в о н о ї А р м і ї на Каховському плацдармі. Вірність матері-Вітчизні, ідеалам нашого суспільства — характерна риса п і д р о с т а ю ч о г о покоління. Випробовується, проявляється вона найчастіше тоді, коли р о з д у м у в а т и , вибирати ніколи. В такі хвилини вигранюється найвагоміше в особистості, те, чого л ю д и н у навчили сім'я, школа, громадськість. С л у х а ю ч и ветеранів, м о л о д ь зіставляє, наскільки їхні подвиги співзвучні с ь о г о д е н н ю . В е л и к о ю п о п у л я р н і с т ю користуються в районі спортивні змагання на приз імені героїв Великої Вітчизняної війни. Футболісти, велосипедисти, веслувальники вважають за честь бути учасниками престижного суперництва за почесний приз, прагнуть більше знати п р о героя, іменем якого він названий. ...Палає Вічний вогонь меморіального комплексу. Святиня слави тих, хто визволив світ о д коричневої чуми. Несуть юнаки і дівчата нетлінні реліквії: прострелений к у л е ю к о м с о м о л ь с ь к и й квиток, каску, вицвілу гімнастерку, похідний казанок, шинель... А т рибути солдатської доблесті, пам'ять про шляхи-дороги б о й о в о ї звитяги. С о т н і о ч е й прикипіли до процесії. Іде своєрідний у р о к Пам'яті. М о л о д ь успадковує батьківський патріотизм.

Відкриття пам'ятника «Дівчина в шинелі», створеного на честь 40-річчя визволення Каховки від німецькофашистських загарбників.

Є. Б/БИК, завідуюча

Фото С. УСА.

Ветеран війни і праці В. В. Волков піонерами. Фото К. СКОКОВА. 6

Каховським районним відділом культури Херсонської області.

ВЗАЄМОДІЯ ФАКТОР ПРОГРЕСУ

Культурно - спортивний З вогником діє і Маловисківський РКСК. Особливо активно залучають тут земляків до занять фізкультурою і с п о р т о м . Справді масовими були легкоатлетичні змагання на приз Героя Радянського С о ю з у П. О. Велігіна. К о м а н д и підприємств, учбових закладів, вулиць, дворів так пристрасно боролись за першість, ніби на нагороду їх чекали щ о н а й м е н ш е олімпійські медалі. К о ж е н бажаючий автолюбитель міг бути учасником автопробігу, присвяченого б е з с т р а ш н и м лицарям Великої Вітчизняної війни. Як мовиться, ніде яблуку було впасти, коли знаменита футбольна команда київського «Динамо» проводила зустріч з м і с ц е в о ю к о м а н д о ю . Любителі футболу мали змогу не тільки насолоджуватись філігранною г р о ю майстрів, але й поспілкуватись з футболістами. З а к о н о м і р ним став той факт, щ о в районі збільшилась кількість футбольних секцій. Ю н і спортсмени хочуть бути схожими на київських віртуозів.

Зацікавленість — ось яка нині, на м о ю думку, о б о в ' я з кова передумова успішної діяльності культурно-спортивного комплексу. Ратую за ту зацікавленість, яка виключає споглядацькі настрої на кшталт: «Вам потрібний захід — самі й проводьте». Уникнути подібного м о ж н а лише добившись тісного в з а є м о р о з у м і н н я м і ж партнерами комплексу. Хто досягне цього — матиме гарантію е ф е к Чим живуть район, село, господарство нині, які його тивної, творчої співпраці. перспективи — це неодмінно перебуває в полі зору Здавалося б, щ о м о ж е бути простіше: зібрали всіх, ентузіастів комплексу. З цією м е т о ю практикується розподілили ділянки роботи, узгодили дії кожного згідно ознайомлення трудящих з планами розвитку, забудови плану — і пожинай плоди. Л ю д и нині освічені, реалізують населених пунктів. Фахівці відповідають на численні намічене успішно. На перший погляд, це логічно, законо- запитання, знайомлять з проектами новобудов, вивчають мірно. Та тільки до того часу, коли т е о р і ю необхідно і систематизують пропозиції, зауваження. Прижилася, втілювати в реальність. О с ь тут свідомість багатьох, як стала п о п у л я р н о ю і така новинка, як виступи аматорів біля мовиться, виявляється не на висоті. Ш у к а ю т ь всілякі прохідної підприємства. В о б і д н ю перерву прибуває на причини, пояснення, аби не зробити належне, уникнути т е р и т о р і ю художній колектив і піснею, словом, танком відповідальності. вітає передовиків виробництва, іменинників. А м а т о р и Тому було взято курс на перебудову психології деяких охоче виконають пісню на замовлення, покажуть фрагменпартнерів. Запросили їх на засідання виконкомів Рад ти цікавої вистави, а, буває, запросять глядачів взяти участь народних депутатів. Засідання провели у всіх районах. у концерті. Пояснили, щ о на території району живуть сім'ї трудящих, Трудящі п о л ю б и л и ці оригінальні візити самодіяльних які п р а ц ю ю т ь на різних підприємствах, в різних установах, артистів, однак ми утримались від спокуси активної колгоспах, радгоспах. Кошти, щ о їх відраховують виробни- експлуатації цієї ф о р м и роботи. Думається, тут дуже чі колективи на потреби культури, використовуватимуться д о б р е треба вивчити обстановку в колективах, підрайонним культурно-спортивним к о м п л е к с о м виключно за приємстві п е р ш ніж завітати до трударів. Тільки за такої призначенням. А л е гроші самі по собі організувати цікавий умови м о ж н а правильно вибудувати програму, вплести захід, природно, не можуть. Потрібні ентузіасти. О б ' є д н а - в неї нюанси, які переконливо свідчитимуть: зустріч ти їх є кому, в якому руслі повести справу — теж відомо. підготовлено виключно для цього колективу, а не Необхідно тільки одне — р о з у м і н н я партнерами, щ о перелицьовано на скору руку застарілий репертуар заради готується не чергова кампанія, демонстрація «великого чергової «галочки» у звіті. звіту», а створюється довгострокова ф о р м а тісної взаємоРКСК. Пошуки, втрати, знахідки. Перспективна, потрібдії культури та спорту. Хоча вигода від цього — к о ж н о м у , на ф о р м а роботи. О д н а к величезні можливості її важко торувала д о р о г у новинка. Довгенько дехто м і р к у використовують ще далеко не повно. С к а ж і м о , є чудові вав: «Ну, обрали мене до координаційної ради, так хіба це знахідки в проведенні у комплексах вечорів «Не вбиті перше громадське доручення? С х о д ж у колись, послухаю, війною листи», « С е л о м о є рідне», «Уклін тобі, вдово відмічусь. А далі усе й забудеться». солдатська», «Господарство особисте — користь спільО д н а к під час засідань всіх запитували про виконання на»... М и рекомендували ш и р о к о проводити їх у клубах. громадського доручення: що вже зроблено, в чім причина О д н а к не скрізь зуміли серйозно попрацювати, готуючи упущень, які найближчі плани? Раз перемнеться товариш захід: подекуди вийшло примітивно, непереконливо. з ноги на ногу — пошукає пояснень, вдруге... І, переконав- Проаналізували у районних відділах культури причини шись, що «жданиками» не відбудеться, береться за діло. невдачі і з р о з у м і л и : не зуміли на місцях зацікавити Довести справу до кінця, реалізувати намічене — це партнерів, прагнули обійтися малими силами. Не вийшло. стало орієнтиром у роботі комплексу, сприяло с а м о д и с - І не вийде. Фальшивці, легковісним п р о г р а м к а м не місце ципліні причетних до втілення планів. Думається, саме в комплексі. С т р у к т у р а діяльності його життеспроможна завдячуючи цьому вдалось культпрацівникам активізувати лише за умови творчого вирішення запланованого. Це ще діяльність партнерів Новгородківського РКСК. К о ж е н раз засвідчила практика р о б о т и Світловодського, М а л о структурний підрозділ тут — самостійна творча о д и н и ц я висківського, Н о в о м и р г о р о д с ь к о г о , Новоархангельського, і водночас нерозривна ланка своєрідного ланцюга Новгородківського, Вільшанського комплексів. Досвід комплексу. Тому і вдалося оперативно, цікаво, змістовно кращих п о ш и р ю є м о , творчо вчимо тих, хто бажає провести зустріч за «круглим столом» — «Тверезість — працювати в нових умовах, відмовляємось о д імітаторів, норма життя». У заході взяли участь народний с у д д я ледарів. Р о б и м о це не від надмірності спеціалістів С. В. Сьомій, начальник районного відділу внутрішніх справ культосвітньої ниви. Час такий — кожен повинен давати В. І. Шевченко, лікарі Л. Д. Гончаренко, К. П. Тютюнник, відчутну віддачу на своєму р о б о ч о м у місці. Іншого шляху М . В. Моторний, судмедексперт С. В. Пеленичкін. Присутні викоренення ф о р м а л і з м у , активізації культосвітньої р о б о оглянули книжкову виставку « А л к о г о л і з м — соціальне ти немає. зло», подивилися документальний фільм «Украдене диМ. ГАЛИЦЬКИЙ, тинство», спільно намітили заходи, спрямовані на викорезаступник начальника управління культури нення випадків пиятики в районі. Кіровоградського облвиконкому. 2'

Бердянський

міський

Палац

культури.

Бердянськ... Синя гладінь А з о в с ь к о г о м о р я . В щедрих променях сонця — світлі квартали будов міста славних революційних традицій, трудівника, курорту. Ш и р о к і проспекти, зелені парки й сади п р и в а б л ю ю т ь , м и л у ю т ь око. Заклично яскравіє афішами фасад міського палацу культури. П р о ч и н я ю двері. Назустріч линуть голоси, акорди рояля, дзвін цимбалів. Панує ритм щоденноТ копіткої р о б о т и самодіяльних митців: репетиції, заняття, тренування. Вся ця «чорнова» р о б о т а лишається для непосвяченого глядача невидимою. П е р е д його п о г л я д о м постає лише результат напружених буднів. ...Підняли завісу. «Розпочинаємо концерт художньої самодіяльності!» На сцені — народні колективи: драмтеатр, який показує мізансцени з «Кремлівських курантів» М . Погодіна; м о г у т н ь о звучить концертний п а р а ф р а з на теми пісень радянських к о м п о з и т о р і в у виконанні естрадного оркестру «Азовська чайка»; з л и в о ю оплесків зустрічають глядачі іскрометний виступ ан-

Виступає народний естрадний «Азовська

Електромеханік Юрій Сергійко кваліфікований виробничник (фото ліворуч) і вправний актор народного драмтеатру (на фото ви бачите його разом з аматоркою Євгенією Дігтяр у одному із спектаклів).

оркестр чайка».

—

с а м б л ю т а н ц ю «Вітерець». Д е м о н с т р у ю т ь с в о ю майстерність х о р о в и й колектив, циркова група «Романтики», ансамбль сучасного бального т а н ц ю «Бригантина», ляльковий театр... У залі — ніде яблуку впасти. Д о б р е п р и й м а ю т ь митців їхні друзі й колеги по р о б о т і о р д е н о н о с них заводів « А з о в к а б е л ь » і «Першотравневий», шляхових м а ш и н та скловолокна, д о к е р и м о р с ь кого порту. Н е з р и м і ниті в з а є м о р о з у м і н н я єднають глядачів і тих, хто виступає на сцені. Десятиріччя, щ о м и н у л о з часу, як я вперше завітав сюди, вимальовує характерну спадкоємність поколінь. К о л и ш н я студентка педінституту й солістка «Вітерця» М а р и н а А л я б у ш е в а , а нині — вчителька, радіє з успіхів доньки Ольги, яка опановує таємниці х о р е о г р а ф і ї в дитячій балетній студії палацу. М а т и ж п р о в о д и т ь час за м о л ь б е р т о м у народній ізостудії. Талановитий виконавець р о л е й у самодіяльних спектаклях В о л о д и м и р М е л е щ у к нині в н о в о м у амплуа — він р е ж и с е р Ровенського м у з и ч н о - д р а м а т и ч н о г о театру. А нещ о д а в н о приїхав д о Бердянська — допомагає а м а т о р а м місцевого Палацу культури. П а м ' я т а ю захоплення глядачів, коли на сцену виходила в балетах « Ч е р в о н и й мак» і «Есмеральда» Галина Передерій. Нині вона передає свій досвід малечі дитячої х о р е о г р а ф і ч н о ї студії. С и н ж е її, Ю р і й — працівник о д н о г о з місцевих підприємств — т а н ц ю є у «Вітерці».

т ж ш ш 4« С о ц і а л і с т и ч н ак у л ь т у р а » №

10.

Наталія Тяжалкова та керівник циркової студії Ю. Савицький під час тренувань.

Немое у справжньому цирку. Силові вправи демонструє Геннадій Троцко.

Завжди позначений витонченістю рухів пластичний етюд у виконанні Олени Іващенко.

Тромбоніст « А з о в с ь к о ї чайки» О л е к с а н д р Кол о м о є ц ь — нині д и р е к т о р Палацу культури. — А я й досі г р а ю в о р к е с т р і , — усміхається О л е к с а н д р М и к о л а й о в и ч , — на ж о д н у р е п е т и ц і ю не запізнився! Понад тисячу закоханих у мистецтво ентузіастів беруть участь у тридцяти колективах х у д о ж н ь о ї самодіяльності. Клубів за інтересами — дванадцять. Є, безсумнівно, й труднощі. С к а ж і м о , така п р о б л е м а : кубатура п р и м і щ е н н я для організації заходів хороша, а от для репетицій і занять місця бракує. Є 15 кімнат, треба ж — удвічі більше. З а п р о п о н у в а л и скласти п р о е к т д о б у д о в и . Крім численних концертів, які а м а т о р и в л а ш т о вують у рідних стінах, вони часто виступають на підприємствах міста, у колгоспах, п і д ш е ф н о му радгоспі «Таврія». Гастрольні маршрути пролягли по області. В санаторії « А з о в » о р г а н і з о 10

вують вечори відпочинку « Б у д ь м о знайомі!». П о к а з у ю т ь концертні п р о г р а м и у здравницях «Лазурній», «Бердянськ», «Київ»... — У колективах х у д о ж н ь о ї с а м о д і я л ь н о с т і , — додає д и р е к т о р , — є чимало ветеранів аматорства, вони о х о ч е п е р е д а ю т ь свій досвід здібній молоді. Чути музику, спів з палацу. Д о пізнього вечора світяться його вікна. Плинуть роки, сивіють батьки, підростають діти. А л е не заростає стежка до центру д у х о в н о г о спілкування, де реалізовуються, р о з к в і т а ю т ь природні обдарування особистостей. С о б і і л ю д я м на д о б р о . Ф о т о р е п о р т а ж Євгена м. Б е р д я н с ь к З а п о р і з ь к о ї області.

АЛЕКСАНДРОВИЧА.

Вихователь робітничого гуртожитку збивався з ніг, з б и р а ю ч и необхідну а у д и т о р і ю для чергового м а с о в о г о заходу: — Та з р о з у м і й т е ви з р е ш т о ю : сьогодні — цікавий усний журнал «Релігія і з д о р о в ' я віруючих»... Д о оскомини знайомі відмовки: — Нам у село треба їхати на вихідні. — Дістали квитки на дискотеку... Тим часом «знавець див земних і небесних» д е м о н с т р а т и в н о позиркував на годинника. Його знервований погляд так і п о г р о ж у вав: не збереться хоча б чоловік десять — ш к у р к а вичинки не варта. На щастя, вдалося завести трьох захожих, гостей. Почали. Лектор так квапився, щ о не помічав на з а т е р т о м у тексті р о з д і л о вих знаків, ковтав закінчення слів. У п о р а в с я вдвічі швидше, ніж намічалося. Відверто полегшено зітхнув. Сподівався на вдячність слухачів, котрим «подарував» з десяток хвилин. Поспіхом складав папери й для годиться кинув: — М о ж е , будуть запитання? Несподівано для себе — як грім з ясного неба — почув: — Аякже. І навіть кілька... Здивовано звів погляд на о д н о г о з двох молодиків, котрі вслухалися в к о ж н е його слово. Зовсім не схожі вони були на м о л о д е робітниче поповнення. — Запитання б у д у т ь , — повторив м о л о д и й чоловік і почав... — Я постараюсь в і д п о в і с т и , — знов б л и м н у в на годинника " л е к т о р , — але п р о ш у з р о з у м і т и : мій час вичерпаний, на м е н е чекають у сусідньому гуртожитку. О п о н е н т мов не чув: — Ви сказали... Цитуєте... Тлумачите... Ігноруєте... Лектор відчув, як по спині забігали м у р а ш к и . Був певний, щ о все мовлене ним, кількадесят разів вивірене на різноманітних аудиторіях — бездоганне, безапеляційне. А тут — запитання, та ще й «незручні». Наче й дотичні до його теми, але ж декотрі м о ж н а віднести й до іншої. — П р о це — наступного разу. — О т ж е , ви довести не можете... Ставало м о т о р о ш н о , дихалося важко, а л ю д е й чомусь прибувало й прибувало. Бачте, як слухати л е к ц і ю — то ні, а коли подивитись на його фіаско — яблуку ніде впасти. Чулося: — А отакі факти... Тут ви суперечите собі... Неждано-негадано журнал-диспут тривав у ж е дві години. В результаті фахівцеві довелось залишити р о з б у р х а н у , н е в д о в о л е ну а у д и т о р і ю задкуючи, витираючи рясний холодний піт. У ж е в коридорі, виправдуючись п е р е д п р о в о д ж а ю ч и м и , процитував з народної мудрості: « О д и н дурень м о ж е поставити стільки запитань, щ о на них не дадуть відповіді й сто мудреців». А вони, зловтішні, ще й перепитують, де й коли читатиме наступні лекції — хочуть п р о д о в ж и т и диспут... Не одповів. Навіть путівки не відмітив... Це сталося недавно в о д н о м у з київських гуртожитків. Завідуюча масово-політичним відділом Палацу культури харчовиків «Славутич» А. Г. Радомисельська спочатку називає п о м е ш к а н н я молоді другого хлібозаводу, але відразу похоплюється: щось подібне не раз коїлося і в інших гуртожитках. Там лекція несподівано переросла в диспут і зайшла у безвихідь, там вечір запитань і відповідей перетворився на вечір запитань і... б е з п о р а д н о с т і тих, хто брався пояснювати с а м о м у невідоме. Не о д н о м у лекторові д о в о д и л о с я потрапляти спочатку немов у інертні аудиторії, котрі з часом розбурхувались, вимагали о д нього наче й не чогось особливого, а лише негайних і вичерпних даних. С к а ж і м о : « С ю д и не зайшла Зіна X., б о їй відразу докинули б, щ о носить хрестика. А поясніть, чому вона не м о ж е милуватись цим амулетом, к о м у й чим він муляє?»; «Чим ш к о д и т ь суспільству Петро 3., якому секта з а б о р о н я є вживати спиртні напої?»; «З якого дива ц е р к о в н о с л у ж и т е л я м в р у ч а ю т ь високі д е р ж а в н і нагороди, якщо церква відокремлена о д держави?»... О т у т би фахівцеві й ухопитись за ниточку в з а є м о р о з у м і н н я , щ о почала сукатись, і відповісти довірливо, просто, з р о з у м і л о . Хоча б про носіння хрестика. Не така це вже й безневинна річ: його власниця, свідомо чи несвідомо, в б у к в а л ь н о м у розумінні «поклала хреста» на своїх здібностях, можливостях, попливла за течією. М о ж н а б у л о б попросити друзів Петра передати й о м у : невживання спиртних напоїв гідне похвали, але не такий це вже рідкісний випадок; щ о сумирність і справді нікому не шкодить, але невже покликання Л ю д и н и на З е м л і зводиться лише до.сподівань на краще потойбічне животіння, невже тихенько с п о ж и в а ю ч и й суспільні блага так і нехтуватиме власну гідність, не прагнутиме покінчити з невіглаством? Та й взагалі декотрі секти поставили себе поза законом. Щ о ж д о вручення патріархові високої д е р ж а в н о ї нагороди, то й тут лектору аж зовсім не годиться «відхрещуватись», мовляв, це «єретичне» запитання. Радянський у р я д цілком о б ' є к т и в н о й гідно відзначає представників різних вірувань, я к щ о вони щ и р о ,

ПрактшЩ)

Щ О ТАМ -

за краєвидом?

послідовно й ефективно виступають за найголовніше — з б е р е ження м и р у на планеті. Наших н а г о р о д удостоєні (і пишаються цим!) численні прогресивні діячі капіталістичних держав, які виступають проти зазіхань б е з р о з с у д л и в и х маніяків, щ о посягають на саме життя людства, вистраждану тисячоліттями цивілізацію, м о ж л и в о , унікальну в б е з м е ж н о м у Всесвіті. Вийди лектор з-за кафедри чи столика, зніми з себе мантію цитатника, поведи з присутніми довірливу р о з м о в у — і, скільки б вона не тривала, її учасники вийдуть після неї світлішими, о д у х о т в о р е н і ш и м и , б і л ь ш і ц і л е с п р я м о в а н і ш е налаштованими на суспільно корисну п р а ц ю . Не для «галочки» зустрічається лектор з різноманітними аудиторіями, не аби «відчитати» щ е раз кілька років т о м у підготовлену л е к ц і ю для... атеїстів. Бо віруючі, як правило, на подібні заходи ходять зрідка й негусто. З р е ш т о ю , не для відмітки в путівці п р о реалізований захід, а для того, щ о б б о д а й з тими, хто не вірить у домінанту потойбічного над живим, договорити компетентно, переконливо, з а д у ш е в н о — п р о причини схиблення декотрих несвідомих з світлої магістралі. А б и застерегти

нестійких о д можливих прикрих відхилень, збочень, д о п о м о г т и , д е к о м у упевнитись у правильності о б р а н о г о ним атеїстичного шляху. За слушної нагоди він передасть свої п е р е к о н а н н я товаришеві, який поки щ о блукає в сутінках і нізащо не воліє відвідувати подібні заходи, під час яких усі дивилися б на нього як на білу ворону. — Щ о м и передусім в р а х о в у є м о в такій важливій справі, як атеїстичне виховання п і д р о с т а ю ч о г о покоління? — р о з м і р к о в у є д и р е к т о р П К «Славутич» А . О . В о л о д ь к о . — В и х о д и м о не на слухача взагалі, а з в е р т а є м о с я до к о н к р е т н о ї аудиторії. Ч а с о м десятки наче й правильних, але безадресних лекцій не варті однієї довірливої р о з м о в и з тим, хто с а м о т у ж к и не здатний осягнути Істину. П о з и ц і ю керівника культурно-освітнього закладу п о д і л я ю т ь усі його працівники. Багато у колективу важливих різноманітних завдань, надто зволікається р е м о н т п р и м і щ е н н я ПК, але це аж ніяк не повинно спричинити ослаблення масово-політичної р о б о т и . Тим паче, щ о й раніше вона тут не о б м е ж у в а л а с я стінами закладу — колектив з о с е р е д ж у в а в її в тридцяти шести підприємствах харчової промисловості, а віднедавна — і в трудових колективах Держагропрому. За нинішніх у м о в нічого й д у м а т и п р о те, щ о задовольнити вибагливі запити десятків трудових колективів удасться старими зусиллями і м е т о д а м и . Ц е н т р р о б о т и переноситься туди, д е вирішуються завдання п'ятирічки. А я к щ о сподіваєшся мати вагому віддачу о д затрачуваних зусиль, треба знати к о ж н у аудиторію. Д л я того культпрацівники п р о в о д я т ь анкетування й опитування. Ц е д о п о м а г а є к р а щ е орієнтуватися, заручатись активністю передбачуваних відвідувачів. Контакти з м е ш к а н ц я м и гуртожитків п е р ш о г о та д р у г о г о хлібокомбінатів пособили дійти висновку: багатьом з них цікаво дізнатись п р о місце релігії в н а ш о м у сьогоденні та ї ї «перспективи». А за м і с ц е м п р о ж и в а н н я м о л о д о г о робітничого п о п о в н е н н я хлібозаводу № 12 виявилося чимало б а ж а ю ч и х послухати р о з п о в і д ь фахівця п р о п о х о д ж е н н я людини. Коли культармійці поділились с в о ї м и с п о с т е р е ж е н н я м и із співробітником Республіканського будинку наукового а т е ї з м у Б. П. Долинним, він о д р а з у зголосився зустрітись із слухачами. Так с а м о стало в пригоді вивчення не тільки релігійної обстановки, а й побажань юнаків та дівчат змістовно спілкуватися з кваліфікованими лекторами, доповідачами, пропагандистами, п о л і т і н ф о р м а т о р а м и з питань культури і комуністичної моралі. Почали складати цикли заходів. О д и н з них — «Релігія і сучасн і с т ь » — адресований м е ш к а н ц я м г у р т о ж и т к у х л і б о з а в о д у № 12. У п о ш и р е н о м у в колективі з а п р о ш е н н і — звертання: « Ш а н о в н и й товаришу! Я к щ о ти х о ч е ш пізнати таємниці світу, послухати цікаву лекцію на п р и р о д н и ч о н а у к о в у тему, о д е р ж а т и відповіді на запитання з атеїзму, щ о тебе х в и л ю ю т ь , прийди на заняття нашого лекторію, які відбуваються щ о м і с я ц я к о ж н о г о т р е т ь о г о понеділка. Початок занять — о 18-й годині. Гостинно з а п р о ш у є м о ! »

О д н а к це аж ніяк не означає, щ о р о б о т у м о ж н а згортати. Вірування — мов той предковічний б у р ' я н , щ о ні-ні та й з'явиться десь зовсім несподівано. А, звісно, переучувати значно важче, ніж навчати. Тож ц і л к о м а к т у а л ь н о ю лишається профілактика. На яких ж е м о м е н т а х концентрується увага П К харчовиків? О с т а н н і м часом він організував і провів у трудових колективах, училищах, школах такі заходи: лекції «Радянські свята і обряди», «Роль соціалістичної н а р о д н о ї о б р я д о в о с т і в подоланні релігійних забобонів», « М и с т е ц т в о і релігія», «Незвичайні небесні явища. М і ф и і легенди п р о з о р я н е небо», « П о х о д ж е н н я релігії і причини ї ї існування», «Ставлення К П Р С д о релігії, церкви і віруючих», « М е д и ц и н а і знахарство. В т р у д і — ж и т т я і з д о р о в ' я » ; вечір запитань та відповідей « Н е б о і релігійні забобони», літературну к о н ф е р е н ц і ю «Письменники проти релігії», кіновечір «Наука і релігія п р о минуле, сьогодення і майбутнє», усний журнал «Релігія і совість. Конституція С Р С Р і с в о б о д а совісті», зустріч з м е д и ч н и м и працівниками « М е д и ц и н а і релігія»... Як бачите, безсумнівна перевага надається лекціям, тематичним вечорам, усним ж у р н а л а м . А л е неприпустимо рідко п р о в о д я т ь такі п о ш и р е н і й популярні раніше вечори запитань та відповідей, диспути. З р о з у м і л о , організувати їх важче, відчувається «дефіцит» тих, хто здатний узятись за відповіді, які часом б у в а ю т ь «незручними». Працівники багатьох культурно-освітніх закладів справедливо нарікають: лектори часто приходять б е з необхідної наочності, «на пальцях» п о к а з у ю т ь те, щ о непросто збагнути навіть у планетарії. Надзвичайно важко запросити на атеїстичні заходи колишніх віруючих. З р о з у м і л о : ї м с о р о м н о за свої попередні блукання манівцями, але яка б то була користь — послухати людину, котра повернулася о б л и ч ч я м д о С о н ц я ! П р и ч о м у не випадковій аудиторії, а тим, хто поки щ о п о к і р н о пливе за течією облуди. Прадавнє коріння буває надто глибоким, і якщо лектор прагне одразу, силоміць вирвати його з грунту чи обрубати, з цього нічого очікуваного не виходить. Ефективно д і ю т ь ті, хто рельєфно показує, з якого у б о г о г о грунту живляться хибні д у м к и і яке плідне поле відкрите п е р е д к о ж н и м для розпросторення, з'ясування своїх м о ж л и в о с т е й і якнайповнішого їх розвитку. Потрібні терпіння, такт. Інакше — о б е р т и холості, більше шкодять справі, ніж д о п о м а г а ю т ь . «Відчитування» готових лекцій — вже б е з н а д і й н о застаріла ф о р м а клубної роботи. П р о це м о ж н а судити і з практики здійснюваної П К «Славутич» атеїстичної пропаганди с е р е д учнів СПТУ-41. Д о н е д а в н о вони неохоче відвідували подібні заходи, не подобався їм їхній менторський тон. Та о д н о г о разу д о них прибув досвідчений лектор. У доступній ф о р м і , аргументовано, на конкретних прикладах почав р о з п о в і д а т и п р о сектантство. Присутнім с п о д о б а лось, щ о він о д р а з у закликав підходити д о його розповіді критично, якщо хтось б а ж а є щось заперечити чи спростувати, нехай о д р а з у в и с л о в л ю є сумніви. Було їх, і чимало. А л е , як з'ясувалось, усі вони грунтувалися на сумнівних чутках, вигадках. Були й запитання настільки серйозні, щ о юнаки б е з відповідної підготовки збагнути відповідь на них були не в змозі. Тоді співбесідник радив звернутись д о тих чи інших підручників, публікацій у пресі. А Я К Щ О Й П І С Л Я того залишаться сумніви — ось с л у ж б о в и й телефон... Приходити на подібні зустрічі зі з н а ю ч и м и л ю д ь м и агітувати нікого не доводиться. Навпаки, учні просять кваліфікованих лекторів завітати щ е й ще. То тільки необізнані твердять, щ о учням професійно-технічних у ч и л и щ важко «втовкмачувати» істини. Я к щ о саме «втовкмачувати», то це так. А я к щ о вміло бесідувати — зовсім інша річ. Культпрацівники «Славутича», систематично вивчаючи їхні інтереси, з а п р о в а д и л и цікавий кінолекторій. Лекції, бесіди, вечори запитань та відповідей вони вміло поєднують з д е м о н с т р а ц і є ю хронікально-документальних фільмів. Усе б у л о б гаразд, якби цих фільмів малось більше. А поки що доводиться по багато разів крутити ті самі стрічки, платівки. То» заходи проводять л и ш е з новачками. Ясна річ, вони із задоволенням дивилися б х у д о ж н і фільми з цієї п р о б л е м и , але їх щ е менше. Та й р о з р а х о в а н і чомусь тільки на дорослих. Важко уникнути д у б л ю в а н н я . О н у планетарії, д е влаштовують чудові лекції для учнів середніх класів, вони з року в рік простона-просто п о в т о р ю ю т ь с я . А як ж е діяти Палацу культури, якщо нелегко допроситись навіть б а ж а н о г о лектора? З р о з у м і л о , ще складніше діяти В обласних та районних центрах, у селах. Але можливості нині незрівнянно більші, ніж у минулі часи. Було б бажання — справа ладитиметься. С к а ж і м о , П К харчовиків у м і л о використовує і сцену. Вже третій рік у р е п е р т у а р і н а р о д н о г о д р а м а т и ч н о г о театру незмінне значиться к о м е д і я П. М е р і м е « Н е б о і пекло», ї ї ставлять м а л о не щомісяця, а б а ж а ю ч и х подивитись повчальний спектакль не меншає.

Лекторій став традиційним, діє з вересня по травень в к л ю ч н о . У 1 9 8 5 — 1 9 8 6 роках його слухачам пропонувалися: лекція «Ставлення К П Р С і Радянської д е р ж а в и д о релігії, церкви і віруючих», зустріч з викладачами к а ф е д р и а т е ї з м у о д н о г о з київських вузів « К о м у н і з м і релігія. А т е ї з м і д у х о в н е обличчя особи», усний ж у р н а л «Медицина. Релігія. Знахарство», вечір запитань та відповідей « Н е б о і релігійні свята. Радянські свята і обряди», диспут « Щ о таке хрест — символ віри, з н а р я д д я допитів, атрибут м о д и чи сувенір?», лекція-концерт « М у з и к а і релігія», зустріч з к о л и ш н і м и ц е р к о в н о с л у ж и т е л я м и « Ч о м у м и порвали з релігією», тематичний вечір « Щ а с т я будувати на землі, а не на небі». З а п р и м і т ь м о : йдеться лише п р о один з численних колективів, котрі о х о п л ю є с в о ї м впливом П а л а ц культури харчовиків. П р о одну-єдину тематику — атеїстичної спрямованості. А щ о б збагнути здійснюваний колективом обсяг роботи, візьмім для прикладу план масово-політичних і культурно-освітніх заходів, р о з р а х о в а них на мешканців того ж таки гуртожитку хлібозаводу № 12. Палітра систематичного і ц і л е с п р я м о в а н о г о впливу за м і с ц е м проживання юнаків та дівчат вельми широка. З о к р е м а , п е р е д б а чено провести л е к ц і ю - к о н ц е р т «У думах народних Ілліч оспіваний», тематичний концерт «Таке ніколи не забувається», літературний вечір «Піснею славимо труд», творчу зустріч «Талановито працювати — талановито жити», диспут « Щ о означає бути вихован о ю л ю д и н о ю ? » , тематичний к о н ц е р т «Вам, хто п р и м н о ж у є славу Вітчизни!», зустріч з н а р к о л о г о м «Тверезість — н о р м а життя», вечір запитань і відповідей « М о д а і з д о р о в ' я . С т р у н к о ю стати, с т р у н к о ю й залишитись»... Я к щ о взяти д о уваги, щ о в усіх колективах різноманітні заходи проводять і місцеві громадські організації, а т а к о ж те, щ о в столиці республіки всяк має величезний вибір м о ж л и в о с т е й змістовного проведення дозвілля, то щомісячних заходів з м е т о ю атеїстичної пропаганди і виховання, певно ж, цілком достатньо.

М. М / Щ Е Н К О . 12

ЛІТОПИС П о - р і з н о м у приходять до л ю д и н и мрії. Більшість із них, немов марево, тане у буденних клопотах. Лишаються тільки заповітні. Часом накочують хвилю асоціацій, кличуть до дії, інтригуюче н у р т у ю т ь душу. С т а ю т ь сенсом життя. ...Малим над усе Стас любив дивитися кіно. Далекі світи, життя небачених раніше народів, герої громадянської, Великої Вітчизняної воєн, казкові персонажі поставали на екрані багатогранно, цікаво. Тоді здавалось: за тридев'ять земель будуть фільм показувати — почимчикує. Не на цукерки збирав гроші хлопець — дива екранні були о б ' є к т о м найпильнішої його уваги. Збігли роки. Тепер уже й не згадати, за які успіхи преміювали колектив Ічнянської середньої школи № 1 кінопроекційною установкою «Україна», але подосі однокласники Станіслава М а р и н ч и к а пам'ятають, як на запитання про те, хто б у д е г р о м а д с ь к и м кіномеханіком, школярі д р у ж н о назвали прізвище Станіслава. Після закінчення школи він не вагався. Подався вчитися до Харкова на кіномеханіка, а невдовзі уже сам демонстрував стрічки в кінотеатрі. П р а ц ю в а в і вчився. Заочно опановував у л ю б л е н у справу у Бєлгородському педагогічному інституті. О д н а к вчителем не став. М р і я в про особисто зроблений фільм, хотів бути ближче до кіно. Прийняв керівництво ф і л ь м о т е к о ю районного відділу народної освіти. Славнозвісна ічнянська земля. Звідси пішла у світ ш и р о к и й когорта талановитих синів і дочок. Далеко за м е ж а м и Чернігівщини відомі Степан Васильченко, Василь Чумак, автор пам'ятників Мініну і П о ж а р с ь к о м у у Москві, Л о м о н о с о в у в Архангельську, Рішельє в Одесі Іван М а р т о с . Неподалік Ічні провів останні роки чудовий майстер пензля М и к о л а Ге, привільно розкинулась у районі знаменита Качанівка. У Тарновських тут гостювали Тарас Шевченко, Михайло Глінка, М а р к о Вовчок, Євген Гребінка, працювали над е т ю д а м и Ілля Рєпін, брати Маковські... І нині живуть і трудяться в цьому куточку нащадки славних земляків, п р и м н о ж у ю т ь велич краю. Д у ж е хотілося Станіславу М а р и н ч и к у зафіксувати, сплести славетні образи, традиції минулого з ділами нинішніми у кінотворі. З р о б и т и це так, як йому бачилось, передавши оту незрівнянну гордість за рідний край, коріння якого живлять почуття причетності до всього, щ о відбувається, чим живе наша Вітчизна. Спочатку з'явилася самодіяльна кіностудія, потім — апаратура, я к о ю мали знімати оте диво, яке о б ' є д н а л о о д н о д у м ц і в . Д у ш е ю студії «Сівач» став С. Маринчик.

£ ° О О

П е р ш и м героєм початкуючого кіноаматора був гончар з батька-прадіда М и к о л а Якович Піщенко. «Творець незвичайного» — так назвав стрічку Маринчик. Оповів у ній не тільки про те, що талановитий продовжувач древнього ремесла п р и м у ш у є глину, обпалену вогнем, дзвеніти, співати, хвилювати с е р ц я й душі, а й ознайомив з незвичайною л ю д с ь к о ю біографією. Ветеран трьох воєн тричі тікав з фашистського полону, пройшов з б о я м и всю Є в р о п у й завершив війну на Д а л е к о м у Сході. Все переміг солдат, щ о б своїми гордовитими оленями, завзятими вершниками, б а р а н ц я м и зачаровувати любителів прекрасного у нашій країні і далеко за її межами. Потомствений хлібороб А н т о н Гнатович Штепа з юних

а а а ?

а 5£ м§ з з* а, а" X

а _ о. л о ^ ^ £ • а

а о § із

О о. « 4 «Соціалістична культура» №

10.

літ орав землю, засівав пшеницю, косив, лагодив р е м а нент, а в часи дозвілля вирізав з дерева ложки, кухлі, сопілки, скрипку, фігурки коней... І тільки в з р і л о м у віці наважився вирізати давно жадані бюсти В. І. Леніна й Тараса Шевченка. А с в о ю першу багатофігурну к о м п о з и цію створив аж у 63 роки! Нині витвори Штепи — «Лірник», «Наймичка», «Тарас Бульба», « І ш о в козак до Києва», «Вершники революції», «Декрети Леніна», «Жнива» — добре знані, відомі. П р о це й розповідає Станіслав Маринчик у своїй другій стрічці «Чародій». Народний умілець — це справді своєрідний чародій. Роблячи з дерева необхідні у господарстві речі, він немов вдихає життя у свої творіння, і стають вони витворами мистецтва. П р о те, як А н т о н Гнатович робив скульптурний подарунок оргкомітету «0лімпіада-80», розповів фільм «ЛюдинаЧ дерево». Кінокамера С. Маринчика спостерігала за майстром з моменту, коли той вибирав колоду, і до останнього дотику різця, до появи завершеної скульптури козака, що «крутить роги бугаю». Була така народна боротьба на Україні. Розповідаючи про дивотвори гончара, різьбяра чи вчителя малювання Василя Пилиповича Швидченка, с а м о діяльного скульптора — героя фільму «Повторись в учнях», тижнями, місяцями спостерігаючи за вправними, працьовитими руками, Станіслав Гаврилович сам зріднюється з народними умільцями. У полі, на фермах, на току фіксують на плівку ці захоплені аматори натхненний труд і змістовне дозвілля. Н а р о д ж у ю т ь с я воістину документальні, життям з р е ж и с о вані сюжети й фільми: «Глибоке коріння» — про династію сільських механізаторів Летунів, Ф е д о р а Михайловича і його трьох синів Віктора, Михайла та Івана; «Поріднила доля з полем» — про послідовницю Паші Ангеліної, механізатора колгоспу імені Леніна Героя Соціалістичної Праці Ганну Григорівну Левченко; «Авторитет майстрин і » — про знатну доярку Н а д і ю Ященко; «І знайшла «Слава» — про с к р о м н о г о завідуючого к л у б о м Івана Максимовича Литвина, котрий виявився героєм війни — через тридцять років солдата знайшов о р д е н Слави першого ступеня! Характерна стилістика стрічок С. Маринчика. У них прихована сюжетна динаміка, о т о ж вистачає місця для показу трудових здобутків, виявлення краси д у ш і героя. Д о таких можна віднести розповідь про благородний труд учительки російської мови та літератури Ю ж н я н с ь к о ї восьмирічної школи Лідії Іванівни Савченко, яка понад чверть віку плідно трудиться на освітній н и в і , — героїні фільму «Сівач вічного, доброго». Чи показ духовного збагачення підростаючого покоління вчителями-ентузіастами у стрічках «З Леніним у серці завжди», « Ш л я х а м и батьків», «З чого починається Батьківщина» — як виховательки дитячого садка села Парафіївки п р и щ е п л ю ю т ь малечі л ю б о в до рідної радянської землі, « Ю н ь гартується в труді» — як вчителька біології Л. П. Власенко виховує в учнях Бережнівської середньої школи л ю б о в до землеробства, закріплюючи теоретичні знання на практиці у полі, на фермах... Тут уже відчуваються й суто фахові знання Маринчика, глибоке р о з у м і н н я порушених п р о блем. Ічнянська районна фільмотека з р о к а м и стала надійним методичним ц е н т р о м по в п р о в а д ж е н н ю в школах наочних засобів навчання. При фільмотеці створено раду, до якої входять кращі вчителі району. Вони проглядають нові фільми, складають плани, методичні р о з р о б к и . Ц і к а в о ю ф о р м о ю популяризації передового досвіду р о б о т и є виготовлення С. М а р и н ч и к о м кольорових діапозитивів. Наприклад, про цікавий досвід Лідії Гаврилівни С а й к о — вчительки м о л о д ш и х класів Ічнянської С Ш № 1. Творчо, плідно працює С. М а р и н ч и к і цілком заслужено відзначений спеціальними нагородами. Неспокійної, подвижницької, натури чоловік Станіслав Гаврилович. Знімає фільми, організував дві самодіяльні кіностудії — «Сівач» при райкомі профспілки працівників освіти і «Заспів» — у районному Будинку культури. Він

і режисер, і монтажер, і консультант на громадських засадах. У 1980 році Станіслав Гаврилович став «узаконеним» р е ж и с е р о м «Сівача». В п р о д о в ж п'ятнадцяти років ентузіастами студії створено понад 60 аматорських фільмів, які відзначались на районних, обласних, республіканських і всесоюзних конкурсах та фестивалях самодіяльного кіно, демонструвалися в багатьох сільських клубах. С а м С. Г. Маринчик — неодноразовий лауреат багатьох кінооглядів, має призи, дипломи й грамоти В Ц Р П С , спілок кінематографістів С Р С Р і УРСР, Спілки письменників і Спілки художників України. Зі своїми к р а щ и м и р о б о т а м и побував у Москві, Києві, Брянську, Вологді, Львові, Ужгороді... У власних фільмах Станіслав Гаврилович уникає коментарів. Два-три пояснювальних написи, кілька ігрових шумів, музика — ото й увесь «побічний арсенал». Головне — зображення. Точне, сильне, переконливе. На одній з нарад у Спілці кінематографістів С Р С Р визнані майстри сперечалися про творчість кіноаматорів і чомусь весь час порівнювали любительські стрічки з близькими за с ю ж е т о м фільмами кінематографістівпрофесіоналів. Казали, щ о д е к о м у з аматорів не вистачає майстерності, щ о треба влаштувати курси чи семінари для оволодіння кінолюбителями азів операторства, монтажу... І подумалось тоді: чи знають професіонали так досконало як любителі те, що знімають, м а ю ч и змогу місяцями спостерігати за життям своїх героїв? М о ж у т ь без попереднього с ц е н а р і ю розгледіти в людині, яка живе с к р о м н о , непримітно, величне, значиме? Наприклад, як це зробив у своїй новій стрічці «Вірність» Станіслав Гаврилович. ...Ще у тридцяті роки проклав с в о ю першу б о р о з н у на колгоспному полі Михайло Верескун. Пізніше, уже будучи стахановцем, показував на «Універсалі» зразки ударної праці. А коли почалась Велика Вітчизняна, розібрав трактора, акуратно змастив деталі, вночі закопав їх за селом. П і ш о в д о б р о в о л ь ц е м на фронт. Наприкінці війни був тяжко поранений. З госпіталів повернувся д о д о м у . Зібрав свого сталевого друга і, незважаючи на покалічену руку, працював на ньому до 1967 року: тоді трактораветерана забрали до Чернігівського історичного м у з е ю . П р о зворушливу зустріч старого механізатора зі своїм вірним «конем», щ о став пам'ятником, і розповіла кінострічка «Вірність». А в т о р и фільму показують, як старанно голиться, надягає святковий к о с т ю м , неквапливо йде на перший вранішній автобус ветеран війни і праці. їде з села Бережівки до Ічні. Пересідає на чернігівський експрес... Кіноаматори не ф о р с у ю т ь події, пильно вдивляються в обличчя героя, в спокійні, р о к а м и вивірені рухи, в характерні деталі побуту, прикмети ранкової п о р и , — вони ніби говорять (стрічка б е з тексту), як довго збирався на це побачення заслужений колгоспник, як спливає в його пам'яті наповнене подіями життя. На крило машини лягає натруджена рука. Тверда, мозоляста рука, щ о пестила трактор, дуже змістовно й виразно п р о м о в л я є до глядача. Ш к а р у б к і пальці селянина відчувають тепло землі, я к о ю багато літ гасав його відданий друг. А на обличчі тракториста — глибока задума. Яке насичене, високе життя було у хлібороба, скільки гордості у вірного сина Вітчизни! Сівачі землі рідної. Творці д о б р о б у т у . У кожного своя нива — заводський цех, шкільний клас, колгоспне поле... Усі ж разом, багатонаціональною с і м ' є ю т р у д и м о с я ми в ім'я мети о д н о ї — миру, суспільного р о з в о ю , могуті нашої. Тому й відповідальність кожного громадянина країни за с в о ю ділянку р о б о т и — особлива. Ц е яскраво п і д к р е с л ю ю т ь с в о ї м д о р о б к о м аматори «Сівача». Ш у к а ють, знаходять, показують. Тих, хто в і р о ю і п р а в д о ю невпинно п р и м н о ж у є славу суспільства, іде д о р о г о ю творення. М и т ц і фіксують і о б н а р о д у ю т ь героїчний літопис к р а ю : хвилююче, виразно і гордо. Ю. Чернігівська область.

НЕЧИПОРЕНКО.

МУЗЕЙ ЛІТЕРАТУРИ УКРАЇНИ Ф о н д и м у з е ю вже н а р а х о в у ю т ь понад 35 тисяч о д и н и ц ь з б е р е ж е н н я . Д л я огляду відвідувачам нині пропонується більше п'яти тисяч рукописів, книг, фотографій, афіш, газет, листів, особистих речей письменників т о щ о . Цінну частку експозиції становить колекція визнаного збирача книг, о д н о г о із зачинателів української радянської літератури, поета і перекладача М . Терещенка. Експозиція містить н е м а л о унікальних пам'яток, серед яких « А п о с т о л » І. Ф е д о рова, «Требник» П. М о г и л и , прижиттєві видання творів М . Л о м о н о с о в а , М . К а р а м зіна, Т. Шевченка, І. Котляревського, М а р к а Вовчка, П. Грабовського, І. Ф р а н -

| ерші тисячі відвідувачів прииняв відкритий у Києві Д е р ж а в н и й м у з е й літератури У Р С Р . Він розмістився на розі вулиць Леніна і Рєпіна в реставрованій пам'ятці культури X I X століття, де з 1871 року до початку нашого століття знаходилась так звана колегія Павла Галагана — приватний учбовий заклад, о д и н з тогочасних центрів наукової д у м к и на Україні. Тут вчилися майбутні академіки А. Кримський, В. Липський, О . Б о г о м о л е ц ь . К о л е г і ю н е о д н о р а з о в о відвідував Іван Ф р а н к о . У створенні м у з е ю брали участь п р о е к тувальники інститутів « Д і п р о ц и в і л ь п р о м буд», «Укрпроектреставрація», будівельники управління « К и ї в р е м б у д » , р я д підприємств республіки. Х у д о ж н є о ф о р м л е н ня здійснив Х у д о ж н і й ф о н д УР<^Р. Багато зусиль доклали при організації нового науково-освітнього закладу установи М і ністерства культури У Р С Р , Спілка письменників, ряд інститутів А к а д е м і ї наук, Українське товариство о х о р о н и пам'ятників історії та культури, широкі кола г р о м а д с ь кості. В музеї о б л а д н а н о 15 експозиційних залів, ф о н д о с х о в и щ е , лекційний зал, «Літературний салон», р о з м і щ е н и й в колишній бібліотеці колегії П. Галагана. Тут відбуватимуться зустрічі з письменниками, літературні вечори, творчі диспути, з б о р и книголюбів.

На фото: в оглядових залах музею. (Фотохроніка РАТАУ).

ка, Лесі У к р а ї н к и І. Нечуя-Левицького, В. Стефаника, П. Куліша. С е р е д найцінніших експонатів радянського періоду — н о м е р газети « П р а в д а » від 21 листопада 1933 року, у я к о м у в п е р ш е був надрукований вірш П. Тичини «Партія веде». Прикрасили е к с п о з и ц і ю і меморіальні куточки Ю . Яновського, Остапа Вишні, П. Тичини, М . Рильського, М . Бажана, Ю . Смолича, А. Головка, А . М а л и ш к а . П е р е д щ о й н о відкритим культурноосвітнім з а к л а д о м поставлена висока мета: усіма з а с о б а м и м у з е й н о г о показу відтворювати широку панораму розвитку української літератури, ї ї тісний взає м о з в ' я з о к з культурами братніх народів. Н о в и й м у з е й — о д и н з важливих центрів ідейно-виховної роботи, д у х о в н о г о р о з в и т ку трудящих. Він к о о р д и н у в а т и м е діяльність усіх м у з е ї в республіки літературного профілю.

Xротна * Події *

В ІНТЕРЕСАХ КОЖНОГО Наче й недавно в колгоспі імені Горького Сакського району Кримської області членами профспілки були тільки спеціалісти і м е х а нізатори. Траплялося, хтось із д о я р о к дорікне, чому, мовляв, такому-то трактористові, коли захворіє, виплачують лікарняні повністю, а ї м — лише частину. Безплатні путівки до санаторіїв, турбота про о з д о р о в л е н н я , інші пільги. О д н е слово, і в колгоспі переваги члена профспілки очевидні. В У ю т ному почали приймати до профспілки всіх бажаючих. Головою профкому обрали економіста Л ю б о в Корнійчук. Підрахували: останнім часом зарплата колгоспника зросла майже на половину, продуктивність праці — у півтора рази. П о б у т о в і умови, моральне задоволення від праці потрібні людям. У цьому напрямку і п р а ц ю є профспілковий комітет колгоспу. Повернувся, скажімо, з армії колишній тракторист Леонід Рябов. Відпочивав, розмірковував: куди податися. Вибрав місто (любив хлопець волейбол), але згодом розгледів — сільська команда не слабша за ф а б ричну, до того ж у селі с п о р т зал недалеко від хати. Зараз, напевно, ніхто не відірве його від землі. Йде вулиц е ю — всі знають: це передовий тракторист Леонід Рябов, його фото на Д о ш ц і пошани. Людині тепліше, певніше, коли повагу л ю д е й до себе відчуває щодня, п о стійно. Нині Л. Рябов — о д и н з помічників Л. Корнійчук, о ч о л ю є культурно-масову комісію п р о ф к о м у , знає, кого приваблює вокально-інструментальний ансамбль, кого оркестр народних інструментів чи драматичний гурток. Всім вистачає місця в д в о п о верховому Будинку культури. А школа мистецтв! На яких тільки інструментах не навчають грати дітей. Діє тут і о б р а з о т в о р ч а секція. При п р о ф к о м і колгоспу, о к р і м культурно-масової, активно діють в и р о б н и ч о - м а сова, організаційно-масова

Факти*

комісії, о х о р о н и праці і техніки безпеки, соціального страхування, житлово-побутова, зарплати і н о р м у в а н н я праці, по р о б о т і серед жінок та м о л о д і , серед дітей та підлітків. П р а ц ю ю т ь в них на г р о мадських засадах механізатори, інженери, тваринники... К о ж н и й знає, щ о завжди дістане підтримку членів правління колгоспу, д о п о м а гає й навчання профактиву. Заняття ведуть спеціалісти з о б л а с н о г о комітету п р о ф спілки працівників сільського господарства. Сільський активіст нині реально впливає на життя колгоспу, села, виробничого колективу, окремих л ю д е й . П р о р о б о т у к о ж н о ї з комісій м о ж н а р о з п о в і д а т и чимало. С к а ж і м о , ж и т л о в о - п о бутова. В селі с п о р у д ж у ю т ь багатоповерхові будинки, щ о й н о звели т р и п о в е р х о в у школу, відремонтували ф е р му з ї д а л ь н е ю , д о б р о т н и м и побутовими приміщеннями, д у ш о в и м и , кімнатами відпочинку. В У ю т н о м у всіляко підтримують, поширюють прогресивні методи організації праці, все краще, щ о н а р о джується у виробничих підрозділах. Всі питання щ о д о у м о в праці, її оплати правління колгоспу вирішує тільки р а з о м з к о м і т е т о м п р о ф спілки. Він бере безпосер е д н ю участь в управлінні в и р о б н и ц т в о м . Д о с и т ь сказати, щ о більшість своїх функцій правління колгоспу не м о ж е здійснювати без погодження з профспілковим комітетом. І правління, і п р о ф к о м зацікавлені, щ о б я к о м о г а більше трудівників здобувало спеціальну освіту. Нині у вузах і технікумах за рахунок колгоспу навчається десять юнаків і дівчат, чимало колгоспних стипендіантів уже повернулися у господарство. Сільська профспілка розпоряджається ф о н д о м матеріального заохочення, нагороджує найдостойніших, д о п о м а г а є сільській лікарні, школі. Всіляко дбає, щ о б якнайповніше задовольняти матеріальні й духовні п о т р е би колгоспників.

ЕСТАФЕТА Тече с е л о м річка з красив о ю н а з в о ю З о л о т а Липа. Хати н е м о в сходять до неї зі схилів пагорбів, від яких, мабуть, і пішла назва — Гологір. Вони славні працьовитими л ю д ь м и , л ю б о в ' ю до н а р о д н о ї пісні. Традиційним стало тут масове м у з и ч н е виховання дітей. Виросли хлопчики й дівчатка, яких колись вчив о с н о в м у з и ч н о ї культури нині п о кійний житель Гологір к о м позитор Ярослав Лопатинський. Та естафету підхопив учитель музики і співів середньої школи — в і д о м и й в області самодіяльний к о м п о з и т о р Богдан Пилат. Його «Пісня про трудовацьких комсомольців» на слова В. М а р т и н о в а , присвячена патріотам, п о - з в і р я ч о м у закатованим б а н д е р і в ц я м и , відзначена премією обкому ЛКСААУ. Д в а д ц я т ь років Б. АЛ. П и лат викладає в школі і керує х о р о м , кількома вокальни-

м и колективами сільського закладу культури. А м а т о р и виступають з о р к е с т р о м нар о д н и х інструментів, щ о його о ч о л ю є завідуючий клубом Володимир Чупринський. Самодіяльні артисти — часті гості в сусідних селах та на хуторах. У хористів і вокалістів д о б ре п р о д у м а н и й репертуар: українські народні пісні, твори радянських авторів, пісні народів С Р С Р . У п р о г р а м а х — і м е л о д і ї , складені с а м и м к е р і в н и к о м , — «Пісня про Радянську Україну», «Гомін Карпат», «Батько кличе синів», « Ч е р в о н а калина». Вони дістали схвальні відгуки у слухачів районного центру. Тихоплинна З о л о т а Липа ніби прислухається до пісень, щ о линуть селом від клубу, де з б и р а ю т ь с я а м а т о р и на чергову репетицію. На знімку: співає дівочий вокальний ансамбль, а к о м п а нує Б. М . Пилат.

С. ХОРОШКО (фото автора).

ПОЗИЦІЯ В усьому бути активними — життєве кредо агітбригади математичного факультету Донецького держуніверситету. Ці юнаки і дівчата добре вчаться й ударно працюють у студентських будівельних загонах, а в час дозвілля дарують людям пристрасне слово і чарівну пісню.

О І - ] ї'а 1л V Фото В.

А. З У Б Ч Е В С Ь К И Й .

р *

БОНДАРЕНКА.

& я *

з людьми

І ДЛЯ Л Ю Д Е Й Появу на сцені П. А. М е желайтіса присутні завжди зустрічають д р у ж н і м и оплесками. С т а р ш и й методист Карлівського районного б у динку культури майстзрно читає гумористичні твори С. Олійника, О . Ковіньки, П. Глазового. І с к р о м е т н и м , гострим словом висміює людців, у котрих високі ідеї тільки на язиці, хто с в о є ю п о ведінкою чорнить нашу дійсність. Непереливки від його виступів п ' я н и ц я м і н е р о б а м , демагогам і кар'єристам. П о н а д чверть століття працює Павло Адамович на культосвітній ниві. В ж е перші самостійні кроки м о л о д о го випускника режисерського відділення Дніпропетровського театрального училища, яке закінчив у 1960 році, п о казали, щ о життєвий шлях обрав правильно. Режисер, актор, читець, музикант, ба, й не перерахуєш всі амплуа

РУКОТВОРНЕ ДИВО «Красилівчанка» там назвали жителі Красилова чарівний куточок подільського к р а ю в лісовому масиві урочища Баймаків, де у вихідні та на свята проводять вони своє дозвілля. Уздовж д о р і ж о к — химерні дерев'яні скульптури, альтанки незвичної архітектури. Весело дзвенить дитячий сміх. На спортмайданчику проходять з м а гання з мініфутболу, волейболу. На літній естраді виступають учасники народної агітаційно-художньої бригади районного Будинку культури. Модельєри райпобуткомбінату д е м о н с т рують зразки сезонного одягу. Із Д і д о м М о р о з о м , С н і гуронькою, героями у л ю б лених казок м о ж н а зустрітися тут, на святі зими, поласувати запашним чаєм, млинцями. С п о р у д ж е н о це р у к о т в о р не диво з ініціативи к о о р д и наційної ради районного

М е ж е л а й т і с а за час його р о боти, б о з не м е н ш и м успіх о м виступає у х о р о в о м у , драматичному колективах. Полюбилися карлівчанам тематичні в е ч о р и « М и , культармійці — партії бійці», « Ш а на і слаза вам, л ю д и праці», «Пісні м о є ї юності», з а п о чатковані П а в л о м А д а м о в и чем. І в тому, щ о автоклуб РБК став м о б і л ь н и м ц е н т р о м пропаганди п е р е д о в о г о досвіду з е м л е р о б с т в а і місцева агітаційно-художня бригада «Колос» з д о б у л а високе звання народної, є значний внесок П. А. Межелайтіса. «25 років з л ю д ь м и і для л ю д е й » — так влучно назвали колеги фотостенд, присвячений трудовій діяльності Павла А д а м о в и ч а . Його і м ' я занесено до П о ч е с н о ї книги Карлівського районного відділу культури. У. Г О Л У Б , позаштатний лектор Карлівського райкому Компартії Укроїмн. Полтавська область.

культурнв-спортивного комплексу трудівниками агрегатного, машинобудівного, ц у к р о в о г о заводів, м і ж к о о госпшляхбуду, шляхового відділу, сільгоспхімії, ремонтно-тракторного підприємства міста. П р и к л а д красилівчан наслідували жителі села М о н ь ків, які нинішнього літа впорядкували колгоспну з о ну відпочинку «Чернилівчанка». Культурно-побутові умови життя трудівників колгоспу імені Б. Хмельницького, як і з питання п р и с к о р е н н я розвитку сільськогосподарського виробництва, постійно в центрі уваги правління і його голови Г. Р. Ковальчука. В р а м ках місцевого культурноспортивного комплексу тут т а к о ж діє кінно-спортивний клуб, краєзнавчий музей, завершується спорудження стадіону, розпочинається б у дівництво Будинку культури на 450 місць. Ю.

ГЖИМАЙЛО,

завідуючий Красилівським райвідділом культури. Хмельницька

область.

Xротка іг Події * Фон ти* Учні Луцької ділу культури

дитячої художньої школи міського відопановують високе мистецтво малюнка. Фото В.

4 «Соціалістична культура» №

10.

КРИМЧАКА.

Бесіда перша. Специфіка фольклорних колективів

успадкування, вимога збагатити с в о ю пам'ять знанням усіх тих багатств, які в и р о б и л о людство, б е з п о с е р е д н ь о стосуються і ф о л ь к л о р у , його о с н о в о п о л о ж н о г о значення для впевненого поступу культури і мистецтва. Як в і д о м о , тієї ж д у м к и д о т р и м у в а в с я і М . Горький, який писав, щ о «початок мистецтва слова — у ф о л ь к л о р і » ; М . Глінка вважав, щ о «музику творить народ». І в наш час визначальну роль н а р о д н о ї творчості для власної р о б о т и в мистецтві та культури мас п і д к р е с л ю ю т ь В. Мінін, В. Гаврилін, І. О . Мойсєєв, І. Глазунов, А . Авдієвський, А . С о л о в ' я н е н к о , Д. Гнатюк, В. Бєлов, Б. О л і й ник та багато інших діячів літератури, культури і мистецтва. Річ у тому, щ о ф о л ь к л о р н а класика — надбання не «верхніх десяти тисяч», а мільйонів і мільйонів т р у д я щ и х . Вона об'єднала їх почуття, прагнення і волю, п р о б у д и л а в них художників. З покоління в покоління тривав відбір найдосконаліших ф о р м з найправдивішим в і д о б р а ж е н н я м буття. В с а м о б у т н ь о м у і н е п о в т о р н о м у самовияві зосередились загальнолюдські н о р м и моральності й краси, о б р а з и і типи н е і р ж а в і ю ч о ї привабливості. С к а ж і м о , символи вогню, сонця, місяця, зірки, калини, ластівки, матері, хліба і т. ін. становлять словник нашої поезії, глибінь свідомості. П р о б л е м и життя і смерті, л ю б о в і й вірності, правди та кривди, д о в е р ш е н о змальовані н а р о д о м , завжди хвилюватимуть р о з у м і серце. Ф о л ь к л о р — наш вічний сучасник.

Ритми соціально-економічного прискорення, визначені X X V I I з ' ї з д о м К П Р С , докорінні зміни у суспільному виробництві й побуті де в кого викликають сумнів: а чи потрібне посилення уваги до ф о л ь к л о р у ? Навіщо, мовляв, тягнути в к о м п ' ю т е р н е завтра прадідівські традиції? П о г о д ь м о с ь , весь пафос і м о г у т н я енергія сучасності належать н о в а т о р с ь к о м у о н о в л е н н ю життя. А л е якщо, р о з к р и л ю ю ч и с ь , зростаючи, ми попередні досягнення підсічемо «під корінь», н е о д м і н н о виникнуть ситуації, які в народі називають «колесом із глиняними ш п и ц я м и » або « б у д и н к о м на піску». Згадаймо, п р и м і р о м , м і ж н а р о д н у експансію поп-музики і відповідного «танцювання», точніше тупцювання, що, вилившись у моду, на деякий час запанували і на наших танцмайданчиках, у дискотеках. З г о д о м виявилося, щ о ці імпортовані ф о р м и «дозвілля», спокусивши м о л о д ь психофізіологічною р о з р я д к о ю та полегкістю розваг, р а з о м з витісненням народних танців, музики, звичаїв усувають і моральний зміст соціалістичного спілкування. Відтак було завдано чималої ш к о д и : підупали не тільки художні смаки, знання, а й здібності, з о к р е м а музикальний слух. « П о п - б у м » минув, і тепер необхідно з р о б и т и висновки. О д и н з них — потреба зв'язку м і ж новим і старим, так би мовити, щаблями сходження. В. І. Ленін, в и в а ж у ю ч и непересічне значення класичних надбань м и н у л о г о для пролетарської культури, пояснював: «Красиве треба зберегти, взяти його як зразок, виходити з нього, навіть коли воно «старе», і наголошував: «Тільки дальша робота на цій основі і в ц ь о м у ж напрямі... м о ж е бути визнана р о з в и т к о м дійсно пролетарської культури». Ці та інші настанови вождя спрямовані проти п с е в д о р е в о л ю ц і й н о г о відмежування од спадщини, «хвороби лівизни», щ о накоїла багато прикрого протягом X X століття ( м а ю на увазі передовсім заколоти модернізму). За найстислішим визначенням, культура — це традиція, нагромадження цінностей. Ленінська генеральна лінія на

Науковці в в а ж а ю т ь сучасними ті народні взірці, які активно п о б у т у ю т ь , з а с в о ю ю т ь с я м о л о д д ю , з а д о в о л ь н я ю т ь духовні запити радянських л ю д е й . П р о т я г о м 1 9 8 0 — 1 9 8 5 років у республіці зростала кількість ф о л ь к л о р н и х колективів, ш и р ш а л а їх популярність у селах і містах. Тисячі схвальних листів, відгуків преси на адресу р а д і о к о н к у р с у « З о л о т і ключі», телециклів, оглядів і свят п е р ш о д ж е р е л ь н о ї творчості незаперечно свідчать про щ и р у л ю б о в н а р о д у до своєї пісні, своїх «солов'їв», їх н е м и н у щ у значущість. П р о т е кількісне зростання заходів і сценічний успіх іноді заступали якість р о б о т и . Внаслідок незнання та ігнорування законів н а р о д н о ї творчості послаблювалась результативність докладених зусиль і коштів. А д ж е близько чотирьох тисяч колективів с к е р о в у ю т ь с я фактично а м а т о р а м и ; культосвітні, музичні училища, інститути культури не готують для них фахівців. Щ е як слід не у с в і д о м л е н о : о д н о б і ч н а орієнтація кадрів самодіяльності на досягнення п р о ф е с і о н а л ь н о ї майстерності нерідко

призводить до вторинності, наслідування, репродуктивного виконавства і психологічного перевантаження, профвідбору здібних і відсторонення загалу. Тим часом н а й з л о б о д е н н і ш о ю € п р о б л е м а не сценічно-професіоналізованого, а м а с о в о - п о б у т о вого мистецтва, щ о вростає с в о ї м корінням у саму т о в щ у трудящих мас. Ц я ділянка виявилась у к а д р о в о м у відношенні о г о л е н о ю саме в той п е р і о д наших соціально-економічних перетворень, коли ф о л ь к л о р ряду жанрів перестав самовідновлюватись, як трава (квіти ж бо не ростуть на асфальті) і потребував кваліфікованого опікування, культивування. Завдання другого В с е с о ю з н о г о фестивалю диктують кончу потребу впровадження всеобучу культпрацівників з н а р о д н о ї творчості, який має насамперед роз'яснити її специфіку. Найочевидніша особливість ф о л ь к л о р н и х колективів — місцевий репертуар. їх історичне покликання — донести до сучасників і зберегти для нащадків віковічні традиції мистецтва даного краю. На карті республіки, крім основних етнографічних регіонів — Подніпров'я, С л а б о ж а н щ и н и , Поділля, Полісся, Карпат — виділяють і чимало дрібніших, наприклад Гуцульщина, Лемківщина, Бойківщина, Покуття. Тож не тільки області, але й райони, інколи села, м а ю т ь свої відмінності у фольклорі. І для різного р о д у історичних досліджень, і передусім для багатобарвності радянської культури, виховання патріотизму необхідно, щ о б к о ж н а така територія була представлена ж и в и м м у з е є м с а м о б у т н ь о ї т в о р чості. Це ж стосується «острівних» етнічних груп, представлених російськими, білоруськими, болгарськими, грецькими, угорськими та іншими ансамблями. Д б а т и про них — політичний о б о в ' я з о к . Так, щорічні огляди і свята у Львові, У ж г о р о д і , Д о н е ц ь к у , З а п о р і ж ж і за складом учасників і р е п е р т у а р о м — багатонаціональні. С о ц і а л і з м на ділі розкриває і у т в е р д ж у є с п р а в ж н ю — спільну для всіх народів, гуманістичну сутність ф о л ь к л о р у . Спілкування братніх культур — типова риса і, д о д а м , вимога сучасності до фольклорних фестивалів. «Експонувати» в «колективах-музеях» варто, певна річ, найвищі досягнення даної локальної традиції. Ц е пісні й о б р я д и календарно-трудового і весільного циклів, пісенність інших жанрів, думи, епос, танці та етнографічні к о с т ю м и , музикування на характерних інструментах, народна драма, оповідальні й приказкові, прислівні в?ірці. П р и відтворенні сцен з н а р о д н о г о життя, обрядів вдаються до о ф о р м л е н н я дії відповідними речами побуту, п р е д м е т н о о б р а з о т в о р ч и м ф о л ь к л о р о м . Поєднання різних видів творчості, властиве старовинному побуту, навзаєм п о с и л ю є їх спільний духовний зміст, дає з м о г у учасникам різнобічно виявляти свої здібності. Пам'ятки, як і в музеях, треба зберегти в п е р в о з д а н н о м у вигляді, звучанні. Тому виникає п р о б л е м а реставрації — відтворення по пам'яті старожилів або з писемних д ж е р е л текстів та інтонацій пісень, танцювальних рухів тощо, а т а к о ж п о ш у к у різних варіантів виконання, їх порівняльної оцінки, засвоєння. Тут потрібна д о п о м о г а методичних центрів. Колективи, щ о відр о д ж у ю т ь суто автентичний ф о л ь к л о р (а нині це — духовність покоління, яке в и б о р о л о Радянську владу і відстояло її з а в о ю в а н ня), м а ю т ь набувати наукового характеру і статусу своєрідних заказників. Ц ь о м у сприятиме колективне членство в Товаристві о х о р о н и пам'яток історії та культури о б ' є д н а н ь , котрі називають етнографічними. Типова помилка деяких псевдофольклорних ансамблів ( з о к р е ма, В І А ) — поверховий е т н о г р а ф і з м , позбавлений історичної правди і т о м у зведений д о б у т а ф о р і ї . Національні ф о р м и й прикмети без відповідного класового змісту народності справляють враження сентиментальної архаїки а б о іграшкових лаштунків легковажної естради чи іронічної маскарадності. Справжні етнографічні колективи в і д т в о р ю ю т ь зміст і ф о р м у , «дух» і «букву» пам'яток у їхній класичній взаємній з у м о в л е н о с т і на підставі документальних свідчень і наукової реставрації, беручи до уваги конкретні соціальні у м о в и і чинники, особливості мистецтва певної епохи і території. Достеменність історії — гасло цих своєрідних органів суспільної пам'яті. За п р и й н я т о ю в країні та на м і ж н а р о д н и х фестивалях класифікацією виділяють другу к а т е г о р і ю ансамблів, які, теж грунтуючись на оригіналах, піддають їх о б е р е ж н і й , б а ж а н о мінімальній, «редакції». С к о р о ч е н н я задовгих текстів, заміна окремих слів, символів, дій, звичаїв, щ о з а с т а р і л и , — п р и р о д н и й процес оновлення. Натомість до р е п е р т у а р у в к л ю ч а ю т ь ф о л ь к л о р періоду колективізації та Великої Вітчизняної війни, символи і прикмети радянського способу життя. Жива і безупинна народна творчість вносить корективи у спадщину, піддає п е р е о с м и с л е н н ю певні елементи, діючи, п о в т о р ю , на тій ж е основі і в т о м у ж напрямі. Керівники масових колективів м а ю т ь виважено реагувати на х у д о ж н ю самодіяльність населення, з великим тактом і о б е р е ж н і с т ю відбирати і схвалювати ті з новацій, які відображають смаки, погляди сучасників і не суперечать духу традиції, її методові. 5'

С п е ц и ф і ч н и й м е т о д н а р о д н о ї творчості, підкреслений, з о к р е ма, п о с т а н о в о ю Ц К К П Р С « П р о народні художні промисли» (1975 р.), полягає у варіюванні взірців. Тут було б принципово хибним тиражувати однаковісіньке, копіювати виконання з концерту в концерт, а т а к о ж вживати поняття «виконавство» у пасивному розумінні. Як відомо, в народі пісню і частівку, танок і м е л о д і ю , вишивку й розпис, легенду та о б р я д в і д т в о р ю ю т ь щ о р а з у д е щ о інакше. Варіант, залишаючись в и д о з м і н о ю того ж твору, о б р а з у , мотиву і т. ін., водночас відображає неповторність і суб'єктивного стану майстра, і д о в к о л и ш н ь о ї ситуації — обстановки, аудиторії на час творення. Ф о л ь к л о р — завжди конкретне, ситуативно мінливе, рухливе, а т о м у вічно нове мистецтво, і завдяки ц ь о м у в і д д з е р к а л ю є завжди конкретну істину нашого динамічного життя. Ф о л ь к л о р н е спілкування глибоко особистісне, чітко адресоване. С п і в а ю т ь для себе, сімейного чи д р у ж н ь о г о кола, для певної громади. А б с т р а к т н е виконавство, де всю увагу з о с е р е д ж е н о на майстерності, ф о р м і , щ о заступають с о б о ю живе звертання, було б з р а д о ю духу народності. Під час репетиційних зустрічей учасників треба дбати не тільки про д и к ц і ю і голосоведения, відточення танцювальних, інструментальних, акторських навиків, тобто про х у д о ж н ю техніку, а насамперед про переживання змісту даного твору. П р о ф е с і о н а л і з о в а н е мислення підкреслює мистецьку досконалість, а для народу важливіша життєва філософія, щ о переживається в о б р а з а х . Не відриваючи о д н е від іншого, варто г о л о в н о м у приділяти, далебі, головну й увагу. В р о б о т і і виступах ф о л ь к л о р н и х колективів слід виходити з м о р а л ь н о - в и х о в н о г о призначення цього спілкування, прагнути найповніше розкрити правду серця, сенс буття. Визначальним при ц ь о м у є критерій правдивості, переконливості. Щ о д о техніки: майстри ф о л ь к л о р у в і р т у о з н о в о л о д і ю т ь п р и й о м а м и і навиками, законами б л и з ь к о ї з дитинства художньої традиції, виявляють, як правило, б е з д о г а н н и й смак, слух та інтуїцію. Тому народний хоровий спів — акапельний, йому не потрібний супровід інструменту — підтримка і страхування, щ о п о с л а б л ю ю т ь як відповідальність за д о д е р ж а н н я с т р о ю , так і право на власний «голос», варіант. О д н о г о разу експедиція записала розспів жінки, в к о т р о ї після х в о р о б и горла не поновився колишній голос; вона мусила, пристосовуючись, варіювати і вживала резервні вокальні прийоми, характерні для стилю, але вже рідкісні. Ц е й парадоксальний випадок, щ о навертає д у м к у на індійську народну мудрість «Чи навчився ти радіти п е р е ш к о д а м ? » , висвітлює загальну особливість. Ф о л ь к л о р о в і часто йдуть на користь о к р е м і « п е р е ш к о д и » , наприклад при танцюванні на землі, навіть «помилки», які з м у ш у ю т ь виправляти виконання «на ходу». В гнучкому пристосуванні д о обставин і випадковостей (зовнішніх і внутрішніх) і виявляється те, наскільки майстерність і смак стали особистісними, т о б т о м о в о ю і с п о с о б о м мислення людини. А д ж е йдеться п р о мистецтво від ж и в о г о побуту, а не о д «тепличних умов». Коли гончар починає ліпити або оповідач розказувати, вони, м а ю ч и б і л ь ш - м е н ш певний задум, не м о ж у т ь гарантувати, щ о саме вийде в них цього разу. Так, під пальцями, які чаклують над глиною, миттєво і д и в о в и ж н о виникають і щ е з а ю т ь ф о р м и , п р и ч о м у кожна здається д о в е р ш е н о ю , а їхній «танець м е т а м о р ф о з » — незбагненним. Ч о м у о д н о м у з варіантів з р е ш т о ю віддано перевагу? Не з а в ж д и м о ж н а знайти пояснення, бо забагато чинників, співвіднесених інтуїтивно, позначилось на виборі. Кожна неповторність — найкраща не взагалі, а для даного випадку — має право на існування. Те саме в кобзарстві, колискових піснях, казкарстві та інших імпровізаційних жанрах, де художній результат не в і д о к р е м л е н и й о д п р о ц е с у творення, а закінчений твір є з д е б і л ь ш о г о у м о в н і с т ю письмової фіксації. Н а р о д н и й артист С Р С Р І. О . М о й с є є в висловився так: « Н а р о д н и й танець не закінчують, а уривають», т о м у треба «не просто оволодіти м а т е р і а л о м д ж е р е л а , а вчитися у традиційного мистецтва самого процесу творення, здатності н а р о д ж у в а т и танець у процесі виконання». М е т а ф о л ь к л о р н о г о дійства — не стільки якийсь підсумковий «продукт», скільки сам п р о ц е с вияву здібностей, тобто самотворення людиною». О к р е с л е н і принципові засади п р о л и в а ю т ь світло на ставлення ф о л ь к л о р н и х колективів і солістів д о сценічного виступу, який чого гріха т а ї т и ! — б а г а т ь м а розуміється як кінцевий результат і мета п о п е р е д н ь о ї підготовки. Ц е неправильно. Головне — зміцнити м о р а л ь н у єдність групи за д о п о м о г о ю і м п р о в і з о в а н о г о с а м о в и р а ж е н н я та н а й щ и р і ш о г о спілкування учасників під час зустрічей, а вже в д р у г о р я д ь — поділитися надбанням з т о ю чи і н ш о ю а у д и т о р і є ю . П р и ч о м у виступи, як і поточна робота, не позбавлені духу експериментальності й ризику. А д ж е коли виносять на л ю д и закінчений варіант виконання, в ньому, як правило, згасає вогник о с о б и с т о г о ставлення. Навпаки, якщо йдуть «на ви», точніше, «на ти», без у п е р е д ж е н о с т і й гарантій, відкрито

і довірливо, то це викликає особливий відгук у людей, з в о р о т н у відкритість і довір'я. Тому для ф о л ь к л о р у типові Ме сценічне відмежування виконавців о д глядачів, а б е з п о с е р е д н і й контакт — духовний і просторовий — з ними, активізація і залучення присутніх д о спільного дійства, як це відбувається під час еечорниць, гулянь, о б р я д і в і свят. Типовим є й те, щ о глядачі, зворушені н е в и м у ш е н і с т ю «акторів», ладні дарувати ї м о к р е м і технічні хиби. Водночас вони не простять претензійності, артистичної лози, штучності, підробки під чужу манеру, фальшу. П о в т о р ю : варіативна природа фольклору, яка включає випадковість, не є виправданням поганої підготовки, а, навпаки, передбачає досконале володіння н о р м а м и традиції як в л а с н о ю м о в о ю . Нерідко запитують: чи належать ф о л ь к л о р н і колективи до самодіяльних? Щ о б відповісти, згадаймо: поняття п р о л е т а р с ь к о ї «художньої самодіяльності» означало масовий стихійний рух 20-х років, не відміну о д д о р е в о л ю ц і й н о г о салонного « л ю б и тельстве». В наступні десятиріччя самодіяльність дедалі більше набувала організованості на чолі з к а д р о в и м и керівниками, які вели колективи д о майстерності п р о ф е с і о н а л ь н о г о типу. Наслідування високого мистецтва його « м е н ш и м б р а т о м » настільки зрослося в ш и р о к о м у смислі з поняттям «самодіяльності» і звузило його, щ о науковці В Н Д І мистецтвознавства в М о с к в і запропонували повернутись до «любительства». П р о т е чи варто здавати «без б о ю » важливу смислову п о з и ц і ю ? Навпаки, треба очистити і поняття, і явище від намулу однобічності, вторинності, а звідси — нижчеякісності, повернути ї м первинний соціальний зміст. У такому разі фольклорні колективи постали б як найсамодіяльніші, б о вся їхня діяльність з у м о в л е н а самостійною ініціативою, власною самотворчістю. А л е не м о ж н а не бачити принципової відмінності професіонально та сценічно орієнтованих колективів о д самобутньо народних, де і репертуар, і стиль, і м е т о д творчості, а також школа навчання, у м о в и побутування й популяризації з н а ч н о ю м і р о ю інші.

БУКВАР сопілкаря

Тому за з г а д а н о ю класифікацією виділяють т р е т ю к а т е г о р і ю колективів, які о б р о б л я ю т ь ф о л ь к л о р або стилізуються під нього. О б р о б к а , на наш п о г л я д , — це творче змагання автора з н а р о д н и м генієм. Якщо їхні «сили» співмірні, то новація сприймається масами як своя та фольклоризується. П р и р о д н о , щ о найчастіше буває навпаки: о б р о б к а т а н ц ю чи пісні з а к р і п л ю є певний авторський задум і втрачає властивість варіюватися. Такий новотвір, навіть дуже гарний, не набуде тривалого побутування: він належить до іншої культурної системи, яка тут не розглядається. Підсумовуючи, п о в т о р ю визначальні риси сучасних ф о л ь к л о р них об'єднань. Ц е напівпобутові групи друзів-однодумців, згуртованих спільною прихильністю до і м п р о в і з о в а н о г о спілкування за законами традиційної народної творчості. Таку якість можуть мати хори-ланки, троїсті музики, вокальні, інструментальні, танцювальні та о б р я д о в і ансамблі, колективи, щ о п о є д н у ю т ь види творчості, з о к р е м а агітбригади і театри. Наприклад, фольклорний о с е р е д о к села Вовчика на Чернігівщині о б ' є д н у є знавців співу, музики, вишивки й танців, старожилів і школярів, котрі поновили весільний та інші о б р я д и , їхня агітбригада — о д н а з кращих в області. М и н у л о г о року колектив о д е р ж а в почесне звання народного.

Грають учасники самодіяльного ансамблю сопілкарів Будинку піонерів Шевченківського району міста Києва.

МОЇСЕЄВ,

старший науковий співробітник Республік а н с ь к о г о н а у к о в о - м е т о д и ч н о г о центру народної творчості і к у л ь т у р н о - о с в і т н ь о ї роботи.

Радимо прочитати: Алексеев Э. Е. М у з ы к а л ь н ы й ф о л ь к л о р и м у з ы к а л ь н а я самодеятельность. — Н а р о д н о е творчество в культуре развитого социалистического общества. М., Наука, 1984. ГРИЦА С. И. Ф о л ь к л о р в системе эстетического развития масс: традиции и современность. — Социалистическая культура и х у д о жественная активность масс. К., Наукова думка, 1984. Н Е К Р А С О В А М . А. Н а р о д н о е искусство как часть культуры. М., Изобразительное искусство, 1983. С М И Р Н О В А Е. И. Теория и м е т о д и к а организации с а м о деятельного творчества трудящихся в культурно-просветительных учреждениях, § 1 6 . М., Просвещение, 1983. К А Б А Н О В А. С. К п р о б л е м е сохранения песенной ф о л ь к л о р ной традиции в современных условиях. — Х у д о ж е с т в е н н а я с а м о деятельность: в о п р о с ы развития и руководства. М., Н И И культуры, 1980. К У С Т О В С К И Й Е. С. Использование народных п р и е м о в варьирования напева в работе фольклорных коллективов. М., В Н М Ц , 1983. Специфіка виховної і творчої р о б о т и у ф о л ь к л о р н о м у колективі. К., Р Н М Ц , 1984.

Фото Ю. ПРОЦЕНКА.

З давніх-давен, із глибин століть дійшла до нас маленька дзвінка сопілочка. П о з д о в ж віків цей м у з и ч н и й інструмент і його різновиди звучать в Китаї, Індії, Перу, Єгипті, Греції... Всі еони відрізнялись назвами, р о з м і р а м и , о з д о б л е н н я м , способами виготовлення та звуковидобування. Інструмент простий для оволодіння, має багаті х у д о ж н ь о - в и р а ж а л ь н і можливості, різнобарвну палітру, о с о б л и в о у народній практиці. В нашій країні сопілка ще більше р о з п о в с ю д и л а с я з часу її удосконалення у к р а ї н с ь к и м радянським м а й с т р о м Д м и т р о м Д е м і н ч у к о м . Сучасні десятиотвірні хроматичні сопілки привернули до себе пильну увагу ( з а у в а ж и м о , що, крім них, в и к о р и с т о в у ю т ь с я діатонічні сопілки, різних строїв — С , Д, В, А та інші). Відтоді почався їх серійний випуск у м е л ь н и ц е п о дільських майстернях М у з и ч н о г о товариства У Р С Р . С о п і л к а поступово виходить на велику к о н ц е р т н у сцену. О д е р ж а л и вищу освіту перші д и п л о м о в а н і сопілкарі Василь П е т рованчук і Р о м а н Дверій. Визначаються лауреати і дипломанти Республіканського та В с е с о ю з н о г о конкурсів на народних інструментах. В а ж к о уявити будь-який український ансамбль без співучої сопілки, яка з а р е к о м е н д у в а л а себе як чудовий сольний і о р к е с т р о в и й інструмент, котрий по праву вважають м у з и ч н и м б у к в а р е м мільйонів, б о грати на н ь о м у м о ж е навчитись кожний, хто бажає не тільки виконувати народні пісні, танці, а й опанувати основи класичної школи гри. Нині переливи сопілки м о ж н а почути в загальноосвітніх, м у з и ч них школах, середніх і вищих навчальних, культурно-освітніх закладах. Розквіт сопілкового виконавства н е м о ж -

ливий без професійного спрямування. На жаль, у республіці не існує відповідного посібника. М е т о д и ч н і поради, статті в періодиці, о к р е м і музичні видання для сопілки не з а д о в о л ь н я ю т ь п о т р е б її ш а н у вальників. Конче необхідна школа гри на сопілці, яка р о з в ' я з а л а б багато п р о б л е м : оволодіння інструментом, постановки виконавського дихання, аплікатури, штрихів, пошуків засобів х у д о ж н ь о ї виразності, прилучення музикантів до ансамблевої гри, оволодіння п р и й о м а м и н а р о д н о ї манери гри й е л е м е н т а м и імпровізації. Найближче д о вирішення цих питань підійшов досвідчений вчитель Львівської музичної школи-інтернату імені С о л о м і ї Крушельницької дипломант Республіканського конкурсу виконавців н а н а р о д них інструментах Р о м а н Дверій. Й о г о уроки в «Букварі сопілкарика», щ о д р у к у вався в ж у р н а л і «Україна» протягом 198485 рр., прислужилися численним викладачам, керівникам і виконавцям, к о м п о з и т о рам, студентам мистецьких навчальних закладів. На перших заняттях, які п р о х о д я т ь у ф о р м і діалогу, автор у цікавій і доступній співбесіді о з н а й о м л ю є учнів з історією розвитку інструмента, його у д о с к о н а л е н ням та різновидами, р о з п о в і д а є п р о відомих сопілкарів. Навчальний п р о ц е с починається з підготовчих вправ для пальців з м е т о ю к р а щ о г о відчуття отворів на інструменті. Щоб швидше подолати технічні т р у д н о щ і , фахівець рекомендує гімнастичні вправи. З перших кроків подається початковий матеріал з основ нотної грамоти: назви нот, півтон, тон, пізніше — тритон, тривалість звуків, паузи, ноти з к р а п к о ю , затакт, ліга. Цікава методика р о з ' я с н е н н я знаків альтерації, скороченого і с п р о щ е н о г о нотного письма, інтервалів, тризвуків. З другого заняття вчитель р е к о м е н д у є

аплікатурні варіанти, а з г о д о м — аплікатурні ф о р м у л и , в р а х о в у ю ч и при ц ь о м у стійке тримання інструмента під час гри. С а м е а цей п е р і о д з а к л а д а ю т ь с я основи виконавських навиків учня, т о м у весь матеріал подається за п р и н ц и п о м поступовості і о б о в ' я з к о в о п о в т о р ю є т ь с я на наступних заняттях. О с о б л и в а увага звертається на якість звуковидобування, г о л о соведення, штрихи, виконавські прийоми. У р о к и р о з в и в а ю т ь навики в читанні нот з листа, відчуття ритму, а н с а м б л ю , зак р і п л ю ю т ь музикальну пам'ять, активіз у ю т ь р о з в и т о к внутрішнього слуху. Як в і д о м о , сопілкове мистецтво має б а г а т ю щ і традиції а н с а м б л е в о ї гри. Участь у ній розвиває к о м п л е к с важливих виконавських навиків. Тому Р о м а н Дверій з перших занять з а п р о ш у є своїх вихованців до колективу. П р и вивченні, п р и м і р о м , ноти «ля» на сопілці викладач просить учня грати о д и н довгий звук, а сам на ц ь о м у фоні грає м е л о д і ю . Чималий інтерес викликають заняття по т р а н с п о н у в а н н ю (програвання пісень, танців, п'єс від інших нот) та р о з у ч у в а н н ю деяких вправ, музичних ігор. Ц е вчить учнів уміти слухати, мислити, долати т р у д н о щ і аплікатури. У «Букварі сопілкарика» викладено й м е тодику п р о в е д е н н я імпровізацій — п р о грамних п'єс, мелодичних та ритмічних відповідей (у музичних іграх). К р і м цього, Р. Д в е р і й р е к о м е н д у є і використання наперед визначеного р и т м у або ладу, тональності, р о з м і р у , діапазону; імпровіз а ц і ю м е л о д і й до награних викладачем гармоній або д р у г о г о голосу. За кілька уроків учитель ставить завдання самостійно укладати віночки, в'язанки на вивчених у ж е народних мелодіях. М е н і довелося побувати на заняттях Романа Д в е р і я з учнями Львівської м у з и ч ної школи-інтернату імені С о л о м і ї К р у -

При

Дніпропетровській облпрофраді діє методичний кабінет по пропаганді передового досвіду профспілкової роботи. Культармійці області дістають тут кваліфіковані консультації, літературу, мають можливість побачити на численних фотовітринах, стендах з підсвіткою кращі заходи закладів культури, що проводяться в республіці. Методист Людмила Олександрівна Бєлєногова готує необхідні матеріали для чергового семінарупрактикуму культпрацівників.

Фото С.

ХОРОШКА. 21

шельницької. Діти спочатку називають ноти, склади ритму, числові позначання ЗвуКІВ-СХОДИНОК, С П І В с Ю Т Ь , і тільки потім починають грати на сопілці. Викладач а к о м п а н у є їм, щ о б малеча змогла відчути красу м е л о д і й з г а р м о н і ч н и м с у п р о в о д о м . Зелика ефективність такої навчальної, мет о д и ч н о ї та виховної р о б о т и : чисте інтонування, гра соло, дуети, участь в ансамблях. Учні д о б р е в о л о д і ю т ь варіантами аплікатури, п р и ч о м у важливо підкреслити — академічною і народною, орієнтуються у простих і складних метро-ритмах. Ч и м а л у насолоду дає дітям п р о ф е сіонально підготовлений музичний ф о л ь к л о р — пісні, лічилки, колядки, веснянки, с к о р о м о в к и , к о л о м и й к и тощо. Літературний текст допомагає швидкому сприйняттю виконуваних творів, музика стає ж и в о ю , з р о з у м і л о ю . Д л я к р а щ о г о засвоєння ритму Р. Дверій п р о п о н у є п о н а д с о р о к приказок і прислів'їв, які т а к о ж відіграють важливу роль у навчальному процесі. Вміле поєднання поставлених технічних, м у з и ч н о - х у д о ж н і х завдань д о п о м а г а є р о з вивати виконавські навики. Нові ф о р м и й м е т о д и навчально-методичної р о б о т и доцільно враховувати і використовувати не тільки в мистецьких, культурно-освітніх закладах, а й з а п р о в а д ж у в а т и в практику загальноосвітніх шкіл. За умови, щ о свій д о р о б о к а в т о р запланує і видрукує окрем о ю к н и г о ю в к о т р о м у с ь із спеціалізованих видавництв — « М у з и ч н а У к р а ї н а » чи «Мистецтво».

Р. Г У С А К , старший викладач Київського державного інституту к у л ь т у р и імені О. Є . К о р н і й ч у к а .

ПОМНІ

ЗВІТНОСТІ

Відповідно до планових завдань ми повинні п р о т я г о м року організувати 1 2 книжкових виставок, провести стільки ж літературно-тематичних вечорів, переглядів книг, бесід з бібліографії, скласти таку ж кількість інформаційних, р е к о м е н д а ц і й н и х списків літератури, влаштувати по десять бібліографічних оглядів і вікторин, по чотири о б г о в о р е н н я книг, усних журналів, дитячих ранків, днів нової книги, днів якості, уроків передового досвіду... З а г а л о м з 34 позицій, перелічених у плані, маємо здійснити понад 260 різних заходів. І це — крім ведення картотек, каталогів, подвірних обходів, відвідань читачів на виробничих дільницях. Обгрунтованість кількості д е к о т р и х передбачуваних планами показників важко з р о з у м і т и . Наприклад, таких, як виконання п р о т я г о м року 80 довідок, 24 консультацій. А що робити, коли обставини вимагатимуть удвічі м е н ш о ї або втричі б і л ь ш о ї кількості таких д о в і д о к чи консультацій? Не надавати їх? О б м е ж у вати? Погодьтеся: узгодити з л о г і к о ю таке н о р м у в а н н я важкувато. Не випадково р о з м о в и про надмірність і відірваність від реальності деяких показників планових завдань ми щ о р а з у п о р у ш у є м о на нарадах, семінарських заняттях. Колеги цілком слушно говорять: коли ж за таких у м о в займатися основними о б о в ' я з к а м и — ж и в о ю п р о п а г а н д о ю книги, р о б о т о ю не із загальним, а з к о н к р е т н и м читачем, керівництвом його читанням. Повінь завдань — не діло. З д е б і л ь ш о г о кожний передбачений планом захід вимагає, крім усього, підготовки, написання плану, р о з р о б к и сценарію, п о ш у к у потрібних матеріалів для виступів, самого проведення заходу. А щ е ж треба готувати безліч інформацій, довідок. Ці питання х в и л ю ю т ь не о д н у мене. Наведу приклад ще однієї недоречності, позбутися якої ніяк не м о ж е м о через п о б о ю в а н н я п о р у ш и т и справність цифр. У н а ш о м у селі є ще о д н а бібліотека-філіал. Вона розташована буквально поруч. Р а з о м із с е к р е т а р е м парткому, г о л о в о ю сільради м и давно д о в о д и м о , щ о така близькість двох книгозбірень а б с о л ю т н о недоцільна. К о р и с н і ш е б об'єднати їх, б о читачі в о с н о в н о м у к о р и с т у ю т ь с я н а ш и м філіалом. Тим більше, що другий філіал знаходиться у п о г а н о м у приміщенні. Там завжди холодно, вогко. Ц е питання ми ставили п е р е д р а й о н н и м відділом, управлінням культури. Там обіцяли переглянути справу, але п о б о ю ю т ь с я , щ о о б ' є д н а н н я позначиться на з м е н ш е н н і бібліотечної м е р е ж і , на це м о ж у т ь вказати... Я такої д у м к и : треба виходити не з ф о р м а л ь н и х позицій, а дбати п р о корисність, якість р о б о т и , її впливовість на читачів, плідність результатів.

іколи ще не писала в газети чи журнали. Та, прочитавши статтю «Де вчать літати» («Соціалістична культура» № 7 за 1986 рік), наважилась: д у ж е б о л ю ч і питання п о р у ш е н і

в ній. П р а ц ю ю в бібліотеці м а й ж е дев'ять років. Р а з о м з помічницею, робочий день якої триває 3,5 години, о б с л у г о в у є м о 1380 читачів. Є в нас три пункти видачі літератури, 400 юних читачів. Виділені читацькі групи виробничої, учнівської м о л о д і , тваринників, механізаторів, д і ю т ь бригадний абонемент, два клуби за інтересами. П р а ц ю є м о в тісному контакті з Б у д и н к о м культури, п а р т к о м о м , п р о ф с п і л к о в о ю , к о м с о м о л ь с ь к о ю організаціями, в и к о н к о м о м сільради, правлінням колгоспу, ш к о л о ю , місцевою організацією товариства «Знання». Бібліотека носить звання відмінної. Ніби все до ладу. Та й р о б о т а подобається. А л е її ритму інколи просто не витримує нервова система. Судіть самі.

К.

ПІДТРИМУЮТЬ ДОБРУ Т Р А Д И Ц І Ю Добре знаний у Чернівцях ансамбль «Світанок» місцевого професійно-технічного училища трикотажників. Створений у 1965 році з ініціативи самодіяльного буковинського композитора Григорія Костянтиновича Грабарника й незмінно очолюваний ним, колектив з успіхом брав участь у першому Всесоюзному фестивалі художньої творчості, удостоєний золотої медалі, а нині демонструє зрослу майстерність в ході другого фестивалю. Його самобутнє мистецтво захоплено сприймають у багатьох містах Радянського Союзу. Фото В.

БІЛАН,

завідуюча М о ш у р і в с ь к о ю сільською б і б л і о т е к о ю - ф і л і а л о м № 1 Тальнівського району Черкаської області.

ЧОРНОГО.

недавна у Віри Іванівни П о м а зан — заступника голови В о р о шиловського р а й в и к о н к о м у Д о нецька не тільки робочі, а й к о ж е н вихідний день розписаний по хвилинах. А д ж е вона о ч о л ю є координаційну раду районного культурно-спортивного комплексу — о д н о г о з кращих на Д о н басі, бере активну участь у к у л ь т у р н о освітній і фізкультурно-масовій р о б о т і . Без перебільшення м о ж н а сказати: тієї з и м о в о ї неділі всі д о р о г и вели до Центрального стадіону «Шахтар», де Ворошиловський К С К п р о в о д и в «День здоров'я». К о ж е н донеччанин і гість міста міг вийти на старт м а с о в о г о забігу і ходьби по алеях Ц е н т р а л ь н о г о парку на дистанцію шість кілометрів. Як підрахували організатори цього загальноміського свята д о б р о г о настрою, м о ж л и в і с т ю випробувати сили на стежці з д о р о в ' я скористалися 11230 л ю б и т е лів бігу. С е р е д них — і В. І. Помазан... Господарство у Віри Іванівни чимале. В зоні обслуговування К С К проживає майже сто тисяч чоловік, і м а т е р і а л ь н о технічна база — відповідна: самих тільки бібліотек — 65, два палаци спорту, 120 спортивних майданчиків, 200 — червоних куточків на підприємствах т о щ о . О т ж е , треба було з о с е р е д ж у в а тись на головному, не р о з п о р о ш у в а т и сили і засоби, якнайповніше використовувати матеріальну базу для виховання, організації дозвілля, розвитку творчих здібностей і фізичного загартування населення. Тому р о б о т а К С К здійснюється за т р ь о м а н а п р я м к а м и : — проведення масових заходів ( р о з виток і зміцнення зв'язків м і ж п і д р о з д і лами комплексу); — удосконалення діяльності закладів, що входять до К С К (спеціалізація й підвищення ролі к о ж н о г о підрозділу комплексу в розвитку творчих з д і б н о с тей населення); — зміцнення матеріально-технічної бази (рівномірне р о з м і щ е н н я м е р е ж і закладів К С К , створення нових ланок і удосконалення існуючої бази). Все це з у м о в л е н о планами с о ц і а л ь н о економічного розвитку, виробничих завдань підприємств і установ, котрі обслуговує К С К . К о ж е н підрозділ комплексу подає до координаційної ради п р о п о з и ц і ї по своїх напрямках роботи. На їх основі, а також враховуючи свята, місячники, календар єдиних республіканських фізкультурно-масових і о з д о р о в ч и х з а х о дів, складається річний план основних заходів К С К , який у вигляді плаката роздається в усі підрозділи комплексу. Причому р о б о т а лекторіїв «Здоров'я» в трудових колективах і навчальних закладах, дні лектора « М и р з б е р е жемо і зміцнимо!», «Тверезість — н о р ма життя», « С п о р т і з д о р о в ' я » , «Плани ленінської партії — наші плани!», дні дозвілля «На відпочинок всією р о д и ною», зустрічі з ветеранами війни і праці, передовиками виробництва, свята вулиць, виставки, спартакіади гуртожитків — відбуваються п р о т я г о м року. А, скажімо, день бібліотечного працівника у гуртожитках, цикли бесід «Складові культури мого міста» п р о в о дяться раз на квартал. Решту заходів розподілено по місяцях. Так, наприклад, на жовтень нинішнього року К С К заплановано тиждень фізичної культу-

• - і*

На змаганнях з виробничої гімнастики. Виступає команда фінансового відділу трамвайно-тролейбусного управління.

МАЙСТРИ ГАРНОГО НАСТРОЮ ри і спорту, масовии о з д о р о в ч и м п р о біг, присвячений Д н ю Конституції С Р С Р , урочисті п р о в о д и м о л о д і д о лав Радянської А р м і ї т о щ о . П р и виконанні наміченого координаційна рада о р і є н тує заклади культури і спорту — членів К С К — на те, щ о б масові загальнорайонні свята були п і д с у м к о м ї х н ь о ї повсякденної р о б о т и , пропагували д о сягнення колективів х у д о ж н ь о ї с а м о діяльності, популяризували гуртки, студії, любительські о б ' є д н а н н я , спортивні секції. С п р и я є ц ь о м у й д о п о м о г а п о стійної комісії по фізкультурі і спорту В о р о ш и л о в с ь к о ї р а й о н н о ї Ради н а р о д них депутатів, яку о ч о л ю є Ю . Г. П а щевський, комісії по к о м п л е к с у Г П О (голова — колишній танкіст, м а й о р у відставці Герой Радянського Союзу Г. В. Степанов). К р і м того, діяльність спортивних с п о р у д району к о н т р о л ю ю т ь тридцять депутатських постів. Вивіреність, п р о д у м а н і с т ь у р о б о т і донеччан дає конкретні результати. В і з ь м е м о для прикладу ф і з к у л ь т у р н о спортивний н а п р я м о к р о б о т и К С К . За два роки існування комплексу д о занять у численних секціях і гуртках б у л о залучено близько 74 тисяч жителів району, на великих спортивних с п о р у дах на д о п о м о г у л ю б и т е л я м спорту створено консультаційні й медичні пункти, а д ж е 760 учбових груп Г П О відвідує одинадцять тисяч чоловік. У 221 т р у д о в о м у колективі району з а п р о в а д ж е н о виробничу гімнастику. О с о б л и в а т у р б о т а К С К — дозвілля м о лоді. Д л я неї п р о в о д я т ь с я спартакіади к о м с о м о л ь с ь к о - м о л о д і ж н и х колективів «Всією б р и г а д о ю На стадіон», спортивних р о д и н «Тато, мама, я — спортивна сім'я», народних дружинників « Д р у жинник — значить спортсмен», змаган-

На сцені — дошкільнята. Фото автора. 23

ня

допризовної

МОЛОДІ,

ДОШКІЛЬНЯТ

«Веселі старти». З к о ж н и м р о ї і о м з м і ц н ю є т ь с я матеріально-технічна база комплексу. Тільки в м и н у л о м у р о ц і в житлових кварталах району стали до ладу вісім спортмайданчиків, виділено кілька приміщень під д и т я ч о - ю н а ц ь к і клуби за інтересами. Триває будівництво п ' я т д е сятиметрового плавального басейну Д о н е ц ь к о г о держуніверситету, майданчика для гандболу з д е р е в ' я н и м п о криттям. На базі легкоатлетичного манежу ДСТ «Авангард» створено центр « З д о р о в ' я » , де відвідувачі обслуговуються за а б о н е м е н т а м и . Діяльність В о р о ш и л о в с ь к о г о К С К — приклад того, як слід вести б о р о т ь б у за з д о р о в и й спосіб життя, щ о з р е ш т о ю має стати н о р м о ю к о ж н о ї радянської людини.

В.

ФРОЛОВ,

завідуючий відділом організаційної роб о т и і підготовки кадрів Республіканського методичного кабінету по в п р о в а д ж е н н ю виробничої гімнастики і В с е с о ю з н о г о фізкультурного комплексу ГПО.

Народний самодіяльний вокально-інструментальний ансамбль ка» — один з кращих аматорських колективів Івано-Франківського гічного інституту імені В. Стефаника. Фото Б. 24

«ГуцулочпедагоГРАДОВА.

ЧЕСТЬ І СЛАВА ВЕТЕРАНАМ ПРАЦІ

(Ж,

ПРИМІРНІ Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї ДО СЦЕНАРІЮ ОБРЯДУ «УРОЧИСТЕ В Ш А Н У В А Н Н Я ВЕТЕРАНІВ П Р А Ц І »

Комуністична партія високо цінує ветеранів, які представляють покоління людей, на д о л ю котрих випала найскладніша і р а з о м з тим найпочесніша історична місія — здійснити р е в о л ю ц і ю , відстояти в битвах з внутрішніми і зовнішніми в о р о г а м и м о л о д у Країну Рад, закласти фундамент нового суспільства, викувати перемогу у Великій Вітчизняній війні, відбудувати зруйноване війною народне господарство, підняти цілину, відкрити шлях у К о с м о с і продовжувати в перших лавах у д а р н о п р а ц ю в а т и на благо Вітчизни, виконуючи стратегічну п р о г р а м у партії по п р и с к о р е н н ю соціально-економічного розвитку країни, поліпш е н н ю матеріального д о б р о б у т у народу. В їхніх біографіях відбиті спадкоємність поколінь, нерозривний з в ' я з о к г е р о ї ч н о г о минулого Батьківщини з її прекрасним сьогоденням, світлим майбуттям. Відкриваючи в Ц К К П Р С зустріч з ветеранами партії, M . С. Горбачов відзначив: «Ветерани партії, ветерани праці а к у м у л ю ю т ь величезний досвід усього радянського народу. І хотілося б, щ о б цей досвід і ваші знання п р о д о в ж у в а л и щ е активніше служити нашій спільній справі, р о з в ' я з а н н ю тих завдань, які стоять нині перед партією і н а р о д о м , п е р е д усіма п о к о л і н н я м и радянських людей».

О с н о в н а соціальна та ідейна функція о б р я д у — ф о р м у в а н н я комуністичної свідомості трудящих, з м і ц н е н н я спадкоємності поколінь т р у д о в о г о колективу, звеличення т р у д о в о ї звитяги, громадське визнання заслуг людини-трудівника. П р о в е д е н н я у р о ч и с т о г о о б р я д у б а ж а н о приурочувати до суспільно-політичних, у т о м у числі загальнодержавних, свят і пам'ятних днів, приурочених найбільш м а с о в и м і суспільно з н а ч у щ и м п р о ф е с і я м відповідних галузей н а р о д н о г о господарства і сфер діяльності радянських л ю д е й . Відповідальним є підготовчий період. Д л я підготовки і проведення о б р я д у м о ж е бути створена р о б о ч а група з представників адміністрації, партійної організації, п р о ф с п і л к о в о г о комітету, комітету к о м с о м о л у підприємства, колгоспу, радгоспу, установи, членів ради наставників, ветеранів праці, груп сприяння комісіям по радянських традиціях, святах та обрядах, працівників культосвітніх закладів. П р и р о з р о б ц і р о б о ч о г о плану підготовки о б р я д у враховуються місцеві умови. М і с ц е п р о в е д е н н я о б р я д у — Палац, Будинок культури, клуб, червоний куток, м у з е й б о й о в о ї і т р у д о в о ї слави, кімната урочистих подій, цех, виробнича дільниця — і час початку його визначаються р о б о ч о ю г р у п о ю з урахуванням специфіки виробництва, у м о в праці й традицій, щ о склалися. Учасники торжества — представники т р у д о в о г о колективу (важлива й присутність молоді), товариші по роботі, учні п і д ш е ф них шкіл, СПТУ, члени сімей і близькі ветеранів та ін. З а п р о ш е н н я , як правило, виготовляються і вручаються всім учасникам т о р ж е с т в а за 2 — 3 дні д о його проведення 2 . Ветеранам, яких в ш а н о в у ю т ь , запрошення, вкладені в яскраво о ф о р м л е н і конверти, у р о ч и с т о вручаються б е з п о с е р е д н ь о в труд о в о м у колективі, де вони п р а ц ю ю т ь 3 . М і с ц е з б о р у ветеранів, котрих в ш а н о в у ю т ь , визначається завчасно р о б о ч о ю г р у п о ю . П р о те, щ о має відбутися о б р я д у р о ч и с т о г о вшанування ветеранів праці, п о в і д о м л я ю т ь афіші, внутрішнє радіомовлення, стіннівки цехів, підрозділів, б а г а т о т и р а ж н а газета т о щ о . С т в о р е н н ю а т м о с ф е р и урочистості, святкового піднесення сприяє х у д о ж н ь о - т е м а т и ч н е о ф о р м л е н н я місця проведення обряду 4 . В центрі м а ю т ь бути портрет, б ю с т чи барельєф В. І. Леніна, Д е р ж а в н и й герб С Р С Р , Д е р ж а в н и й п р а п о р С Р С Р і Д е р ж а в н и й п р а п о р У Р С Р , з о б р а ж е н н я медалі «Ветеран праці». О д и н з важливих атрибутів о б р я д у — вітальний адрес ветерану в спеціальній папці 3 . Урочисту ц е р е м о н і ю вшанування ветеранів праці проводять: головний виконавець о б р я д у , який має звання — Д е р ж а в н и й р о з п о р я д н и к . Його о б о в ' я з к и м о ж у т ь виконувати: керівник підприємства (виробничого об'єднання, заводу, фабрики, колгоспу, радгоспу, установи, організації), голова виконавчого комітету

Великою є заслуга ветеранів п е р е д партією і н а р о д о м у підготовці й вихованні гідної зміни робітничого класу, колгоспного селянства, трудової інтелігенції. Вони багато роблять, щ о б підвищувати класову свідомість молоді, виховувати л ю б о в Г повагу до праці, утверджувати активну життєву, г р о м а д я н с ь к у позицію. Г л и б о к о ю повагою і п о ш а н о ю в нашій країні оточені л ю д и праці. Мільйони з них відзначені високими д е р ж а в н и м и н а г о р о д а ми С Р С Р . Х о р о ш о ю традицією більшості виробничих колективів республіки стало вшанування ветеранів праці в урочистій обстановці. Ц е має величезний виховний вплив на молодь, д о п о м а г а є їй побачити глибокий суспільний смисл чесної і сумлінної праці як найважливішого патріотичного обов'язку к о ж н о ї радянської людини, п о р о д ж у є почуття гордості за с в о ю т р у д о в у с і м ' ю , сприяє зміцненню в свідомості юнаків і дівчат н о р м та принципів соціалістичного способу життя. О б р я д урочистого вшанування ветеранів праці як о д н а з ф о р м ідеологічної та виховної р о б о т и впливає на ф о р м у в а н н я м о р а л ь но-культурного і емоційно-психологічного клімату т р у д о в о г о колективу, с т в о р ю ю ч и а т м о с ф е р у соціального пафосу й о п т и м і з му. О б р я д повинен стати х в и л ю ю ч о ю , п а м ' я т н о ю п о д і є ю як для самого ветерана, так і для т р у д о в о г о колективу, сприяти підвищенню авторитету людини-трудівника, с т и м у л ю в а т и м о л о д ь д о активної участі в суспільно корисній праці, п р и щ е п л ю в а т и їй любов до своєї професії, соціалістичної Вітчизни, виховувати високі почуття радянського патріотизму, пролетарського, соціалістичного інтернаціоналізму. За дорученням Комісії по радянських традиціях, святах та обрядах при Раді Міністрів У к р а ї н с ь к о ї P C P досвід у р о ч и с т о г о вшанування ветеранів праці вивчали Українська республіканська рада профспілок, науково-методична рада У к р п р о ф р а д и з питань виховної і культурно-масової роботи. На основі узагальнення практики, щ о склалася в республіці, р о з р о б л е н о ці Рекомендації 1 , які Комісія по радянських традиціях, святах та обрядах при Раді Міністрів У Р С Р схвалила для в п р о в а д ж е н н я на місцях. Р е к о м е н д а ції д р у к у є м о із скороченнями.

Д е р ж а в н и й р о з п о р я д н и к звертається д о нагороджених ветеранів: — У в а ш о м у житті відбулася знаменна подія — ви удостоєні високої нагороди Батьківщини. М и певні, щ о будете з честю нести високе звання «Ветеран праці». Батьківщина вітає трударів! Лунають Д е р ж а в н и й гімн С Р С Р і Д е р ж а в н и й гімн У Р С Р (по одній строфі — фінальній). П р о д о в ж у є о б р я д помічник Д е р ж а в н о г о розпорядника. Він з а п р о ш у є для привітання м о л о д и х робітників, учнів СПТУ, підшефних шкіл 15 . Вони в и г о л о ш у ю т ь слова п о з д о р о в л е н н я нагородженим ветеранам, слова глибокої вдячності наставникам, майстрам виробничого навчання (якщо такі с е р е д них є) за те, щ о дали ї м путівку в життя, навчили професійної майстерності. О б і ц я ю т ь п р и м н о ж у в а т и славні традиції г е р о ї ч н о г о робітничого класу і колгоспного селянства Країни Рад, с в о г о т р у д о в о г о колективу. Ю н а к и і дівчата щ и р о дякують Комуністичній партії і Радянському урядові за те, щ о м о л о д ь має всі м о ж л и в о с т і докласти свої сили, знання й здібності до великої справи будівництва к о м у н і з м у . М о л о д і робітники, учні СПТУ, п і о н е р и підшефних шкіл в р у ч а ю т ь ветеранам квіти. М о ж у т ь т а к о ж вручити сувеніри, виготовлені власними руками в гуртках технічної творчості 1 6 . Тут же Д е р ж а в н и й розпорядник м о ж е повідомити про призначення когось із ветеранів праці, яких в ш а н о в у ю т ь , наставниками молоді. П о т і м від імені нагороджених виступає о д и н з ветеранів (визначається завчасно). Він дякує Комуністичній партії, Радянськ о м у у р я д у за постійну т у р б о т у про людину праці, за високу д е р ж а в н у н а г о р о д у С о ю з у PCP, дякує адміністрації, г р о м а д с ь ким організаціям і всім присутнім у залі за теплі слова, виголошені на ї х н ю адресу; говорить п р о велике почуття гордості за с в о ю країну і рідний т р у д о в и й колектив, обіцяє продовжувати виховання гідної зміни і р а з о м з усім т р у д о в и м народом з м і ц н ю в а т и могутність нашої Вітчизни.

сільської, селищної Ради народних депутатів, керівні працівники районних, міських, обласних і республіканських партійних, радянських, профспілкових та господарських органів; помічник Д е р ж а в н о г о розпорядника. Його функції м о ж у т ь виконувати: депутат Верховної Ради С Р С Р , депутат В е р х о в н о ї Ради УРСР, депутат місцевої Ради народних депутатів, представник партійного, профспілкового комітетів, начальник (керівник) о д ного з підрозділів, ветеран праці в и р о б н и ч о г о колективу, перем о ж е ц ь соціалістичного змагання; прапороносці — знатні робітники, колгоспники, відзначені державними нагородами С Р С Р й У Р С Р , лауреати Д е р ж а в н о ї премії С Р С Р і Д е р ж а в н о ї премії У Р С Р , ветерани праці; асистенти — юнак і дівчина, як правило, кращі виробничники, відмінники навчання середніх професійно-технічних училищ. Ф о р м а одягу Д е р ж а в н о г о р о з п о р я д н и к а , його помічника, прапороносців, асистентів, а т а к о ж ветеранів, яких вшановують, і запрошених — святкова, урочиста. О с о б и , удостоєні державних нагород, почесних звань С Р С Р і У Р С Р , Д е р ж а в н и х премій С Р С Р , УРСР, нагород Ленінського к о м с о м о л у , надягають ордени, медалі, нагрудні знаки. У день проведення о б р я д у по внутрішній р а д і о м е р е ж і звучать пісні про В. І. Леніна, Комуністичну партію, Батьківщину, д р у ж б у народів, п р а ц ю , робітничий клас і колгоспне селянство. Транслюється радіогазета про ветеранів праці, сьогоднішній день підприємства (колгоспу, радгоспу), цеху та ін. Ветеранів, яких вшановують, зустрічають представники адміністрації, г р о м а д с ь ких організацій, товариші по роботі, щ и р о вітають їх. П р о початок торжества с п о в і щ а ю т ь позивні — перша м у з и ч н а фраза приспіву пісні В. Баснера «Йде робітничий клас» ( ф о н о г р а ма, фанфари). Державний розпорядник, його помічник, представники адміністрації, партійної, профспілкової і к о м с о м о л ь с ь к о ї організацій, члени ради ветеранів, почесні гості виходять на сцену ( п о д і у м у цеху, на виробничій дільниці, в ч е р в о н о м у кутку) і з а й м а ю т ь відповідні місця 6 . Помічник головного виконавця о б р я д у представляє Д е р ж а в н о го розпорядника та всіх інших учасників о б р я д у — представників адміністрації, партійного, профспілкового, к о м с о м о л ь с ь к о г о комітетів, членів ради ветеранів. Державний р о з п о р я д н и к відкриває торжество. У вступному слові він, як правило, говорить, щ о в колективі стало х о р о ш о ю традицією урочисто відзначати трудові п е р е м о г и і вшановувати тих, хто своєю т в о р ч о ю п р а ц е ю п р и м н о ж у є багатство і з м і ц н ю є могутність нашої у л ю б л е н о ї Батьківщини. О с ь і тепер, каже він, у переддень свята (називає якого), м и зібралися на о б р я д «Урочисте вшанування ветеранів праці» 7 . Державний р о з п о р я д н и к веде далі: — Сьогодні на п'єдесталі пошани — наші вельмишановні ветерани (називає прізвище, ім'я, по батькові й з а п р о ш у є к о ж н о г о на сцену). Ветерани, яких вшановують, у супроводі о д н о г о з організаторів обряду (визначається заздалегідь) під звуки у р о ч и с т о ї м у з и к и по символічній доріжці Слави 8 йдуть д о місця п р о в е д е н н я о б р я д у і займають місця . Зал стоячи зустрічає ветеранів б у р х л и в и м и оплесками. Державний р о з п о р я д н и к подає к о м а н д у внести Ч е р в о н и й прапор підприємства (об'єднання), пам'ятні, перехідні Червоні прапори. Прапороносці, асистенти під звуки « М а р ш у комуністичних бригад» А. Новикова вносять Ч е р в о н и й п р а п о р підприємства (колгоспу, радгоспу, установи), пам'ятні, перехідні Ч е р в о н і прапори, якими н а г о р о д ж е н о колектив, у с т а н о в л ю ю т ь їх на сцені й займають місця серед учасників обряду. Потім Державний р о з п о р я д н и к повідомляє, щ о ветерани, яких вшановують, удостоєні високої д е р ж а в н о ї нагороди СРСР, і о г о л о ш у є Указ Президії Верховної Ради У к р а ї н с ь к о ї P C P а б о рішення виконкому обласної, Київської міської Ради народних депутатів п р о нагородження від імені П р е з и д і ї Верховної Ради С Р С Р м е д а л л ю «Ветеран праці» 1 0 . Помічник Д е р ж а в н о г о р о з п о р я д н и к а називає прізвища, імена та по батькові нагороджених і тепло р о з п о в і д а є п р о особистий внесок к о ж н о г о з них у розвиток, подальший розквіт та з м і ц н е н н я могутності нашої В і т ч и з н и " . Державний р о з п о р я д н и к висловлює подяку к о ж н о м у ветеранові за самовіддану п р а ц ю і вручає медаль «Ветеран праці». Представник громадської організації вручає вітальний а д р е с 1 ' . Після цього надається слово членам ради ветеранів О д и н з них (визначається завчасно), з щ и р і с т ю п р и й м а ю ч и поповнення в с в о ю ветеранську с і м ' ю , с е р д е ч н о вітає ветеранів, яких вшановують, з в и с о к о ю н а г о р о д о ю Батьківщини. П о т і м ветеранам п о в ' я з у ю т ь через праве плече червоні стрічки з написом «Ветеран праці» й підносять на вишиваному р у ш н и к у хліб-сіль — символ праці, д о б р о б у т у , д р у ж б и , д о б р о т и , щирості.

Д е р ж а в н и й р о з п о р я д н и к щ е раз вітає ветеранів з в и с о к о ю д е р ж а в н о ю н а г о р о д о ю , бажає ї м щастя, з д о р о в ' я і великих успіхів на благо нашого народу, багатонаціональної Батьківщини. Потім подає к о м а н д у винести Ч е р в о н и й п р а п о р підприємства (виробничого об'єднання, заводу, фабрики, колгоспу, радгоспу, установи), пам'ятних, перехідних Червоних прапорів, якими н а г о р о д ж е н о трудовий колектив. Під звуки « М а р ш у комуністичних бригад» А . Новикова виносяться прапори. О б р я д «Урочисте вшанування ветеранів праці» на ц ь о м у завершено. На честь ветеранів, для всіх присутніх влаштовуються святковий концерт силами майстрів мистецтв, колективів худ о ж н ь о ї самодіяльності, тематичний показ художніх, науковопопулярних і хронікально-документальних фільмів або вечірпортрет, на я к о м у м о ж у т ь бути значно доповнені р о з п о в і д і п р о життєвий шлях ветеранів. У ході о б р я д у б а ж а н о провести фотографування, з г о д о м вручити ветеранам на робочих місцях у присутності товаришів по р о б о т і пам'ятні фотографії. Представникам громадських організацій, членам груп сприяння комісіям по радянських традиціях, святах та о б р я д а х необхідно подбати п р о те, щ о б вечірній час після святкового концерту майстрів мистецтв, колективів х у д о ж н ь о ї самодіяльності або в е ч о р а - п о р т р е т а в Палаці, Будинку культури, клубі п р о й ш о в цікаво, змістовно, на н а л е ж н о м у рівні.

Додаток 1

ІНСТРУКЦІЇ ПРО ПОРЯДОК ПРЕДСТАВЛЕННЯ Д О НАГОРОДЖЕННЯ МЕДАЛЛЮ «ВЕТЕРАН П Р А Ц І » І ВРУЧЕННЯ Ц І Є Ї М Е Д А Л І Затверджена постановою Президії Верховної Ради С Р С Р від 9 грудня 1983 року № 10419-Х. П.6. Вручення медалі «Ветеран праці» проводиться від імені П р е з и д і ї В е р х о в н о ї Ради С Р С Р керівниками підприємств, установ і організацій, головами виконавчих комітетів сільських і селищних Рад народних депутатів, керівними працівниками районних у містах, міських, районних, окружних, обласних, крайових

і республіканських партійних, радянських, профспілкових і господарських органів. М е д а л ь вручається н а г о р о д ж е н о м у в урочистій обстановці, як правило, в т р у д о в о м у колективі, в я к о м у він п р а ц ю є . Разом з медаллю вручається посвідчення встановленоТ ф о р м и . Відповідальність за своєчасне вручення медалі покладається на виконавчі комітети районних у містах, міських, районних, окружних Рад народних депутатів.

Додаток 2

ПРИМІРНИИ опис ХУДОЖНЬО-ТЕМАТИЧНОГО ОФОРМЛЕННЯ МІСЦЯ ПРОВЕДЕННЯ ОБРЯДУ На сцені (подіумі) Палацу, Будинку культури, клубу, червоного кутка, м у з е ю б о й о в о ї і т р у д о в о ї слави, кімнати урочистих подій, цеху, на спеціально відведеній п л о щ а д ц і в и р о б н и ч о ї дільниці в центрі на тлі червоного п о л о т н и щ а — портрет, б ю с т або барельєф В. І. Леніна, прикрашений квітами. Ліворуч від портрета, б ю с т а або барельєфа В. І. Леніна — Державний герб СРСР, Д е р ж а в н и й п р а п о р С Р С Р та Д е р ж а в н и й прапор УРСР. Тут же встановлюються підставки для Ч е р в о н о г о прапора підприємства (виробничого об'єднання, заводу, фабрики, колгоспу, радгоспу, установи), пам'ятних, перехідних Червоних прапорів. З цього ж б о к у — місця для ветеранів, яких вшановують. П р а в о р у ч від портрета, бюста або барельєфа В. і. Леніна — з о б р а ж е н н я медалі «Ветеран праці». З ц ь о г о ж б о к у — місця для учасників обряду. В глибині сцени — ж у р н а л ь н и й столик, на якому лежать медалі «Ветеран праці», вітальні адреси й червоні стрічки з написом «Ветеран праці». Перед ветеранами, яких вшановують, та учасниками о б р я д у стоять журнальні столики, а на них — вази з квітами. Прапороносці, асистенти після внесення Ч е р в о н о г о п р а п о р а трудового колективу, пам'ятних, перехідних Червоних прапорів і встановлення їх на підставках р о з м і щ у ю т ь с я на відведених для них місцях. Над с ц е н о ю — транспарант: « М и п р и й д е м о д о п е р е м о г и комуністичної праці! В. І. Ленін». М і с ц е проведення о б р я д у має бути обладнане з а с о б а м и радіопідсилення, які забезпечать х о р о ш у передачу м о в л е н н я і фонограм. М і к р о ф о н и для виступаючих к р а щ е закріпити на стояку. Із залу для глядачів Палацу, Будинку культури, клубу д о місця проведення обряду веде червона килимова д о р і ж к а 1 ' . У залі для глядачів клубних п р и м і щ е н ь на кріслах м о ж у т ь бути розкладені спецвипуски багатотиражної газети п р о ветеранів праці. М і с ц я для ветеранів позначені ч е р в о н о ю стрічкою. У фойє Палацу, Будинку культури, клубу, ч е р в о н о м у кутку, м у з е ї б о й о в о ї і трудової слави, кімнаті урочистих подій, цеху, на спеціально відведеній площадці в и р о б н и ч о ї дільниці — вітальний планшет ветеранам виробництва від імені адміністрації, г р о м а д ських організацій підприємства (виробничого о б ' є д н а н н я , заводу, фабрики, колгоспу, радгоспу, установи). М о ж у т ь бути також о ф о р м л е н і виставки: — державні нагороди С Р С Р і УРСР. К о р о т к і витяги з П о л о ж е н ь про них; — «У труді б і о г р а ф і ю п и ш е м о свою», щ о р о з п о в і д а є п р о трудовий і життєвий шлях ветеранів, котрих вшановують, з використанням фотографій, матеріалів м у з е ю підприємства (виробничого об'єднання, заводу, фабрики, колгоспу, радгоспу, установи), грамот, дипломів, свідоцтв, посвідчень раціоналізаторів, інших речей, які р о з к р и в а ю т ь своєрідність особистості ветеранів, світ їх захоплень; — «Історія підприємства», щ о розповідає про історію підприємства та р о б о т у на н ь о м у ветеранів праці; — стенди, фотовітрини, книжкові виставки: «Наставництво — справа партійна», «Наші робітничі династії», «Наші колгоспні династії», «Планам партії — робітничу підтримку», «Горде і м ' я — радянський робітник», « Л ю д и н а н а р о д ж е н а для праці», « П р и с к о рення науково-технічного прогресу — вимога життя», « З м а г а н н я — школа виховання», « Д о ресурсів — по-господарському», «Творчість — праці підмога», « З а в ж д и в строю!», «Честь т р у д о в у бережи!», спецвипуски святкових цехових стінних, світлових газет, «блискавок» та ін.

На фасаді будинку, в приміщенні, на спеціально відведеній п л о щ а д ц і в и р о б н и ч о ї дільниці, де відбуватиметься обряд, м о ж у т ь бути вивішені гасла: «Честь і слава людині праці!», «Слава тобі, р о б о ч а людино!», «По праці й честь!» та ін. Д е р ж а в н и й герб С Р С Р , Д е р ж а в н и й п р а п о р С Р С Р , Державний п р а п о р У Р С Р та інші елементи х у д о ж н ь о - т е м а т и ч н о г о о ф о р м л е н ня о б р я д у постійно зберігаються в належних умовах. Стрічка для ветеранів, яких вшановують, являє с о б о ю невелике полотнище, зшите з тканини червоного кольору, завдовжки (по о к р у ж н о с т і ) не м е н ш е 2 метрів і з а в ш и р ш к и д о 15 см. На стрічці напис «Ветеран праці» — золотистого кольору. Червоні стрічки з написом «Ветеран праці» передаються ветеранам як пам'ятний дарунок. В і д т в о р ю в а н е з о б р а ж е н н я Д е р ж а в н о г о герба С о ю з у Радянських Соціалістичних Республік, незалежно від його розмірів, завжди має точно відповідати к о л ь о р о в о м у з о б р а ж е н н ю , щ о додається до П о л о ж е н н я про Д е р ж а в н и й герб С Р С Р , затвердженого У к а з о м П р е з и д і ї В е р х о в н о ї Ради С Р С Р від 31 б е р е з н я 1980 року 1 8 . П р и піднятті о д н о ч а с н о з Д е р ж а в н и м п р а п о р о м С Р С Р Д е р ж а в ного прапора с о ю з н о ї республіки р о з м і р Д е р ж а в н о г о прапора С Р С Р не м о ж е бути м е н ш е за р о з м і р Д е р ж а в н о г о прапора с о ю з н о ї республіки. Д е р ж а в н и й п р а п о р С Р С Р і його з о б р а ж е н н я , незалежно від їх розмірів, завжди м а ю т ь точно відповідати к о л ь о р о в о м у і схематичному з о б р а ж е н н я м , які д о д а ю т ь с я до П о л о ж е н н я про Д е р ж а в н и й п р а п о р С о ю з у Радянських Соціалістичних Республік, з а т в е р д ж е н о г о У к а з о м П р е з и д і ї В е р х о в н о ї Ради С Р С Р від 15 серпня 1980 року 1 9 . П р и піднятті одночасно з Д е р ж а в н и м п р а п о р о м Української P C P Д е р ж а в н о г о прапора С Р С Р р о з м і р Д е р ж а в н о г о прапора С Р С Р не м о ж е бути м е н ш е за р о з м і р Д е р ж а в н о г о п р а п о р а Української PCP. Д е р ж а в н и й п р а п о р Української P C P і його зображення, н е з а л е ж н о від їх розмірів, завжди м а ю т ь точно відповідати к о л ь о р о в о м у і схематичному з о б р а ж е н н я м , які д о д а ю т ь с я до П о л о ж е н н я про Д е р ж а в н и й п р а п о р У к р а ї н с ь к о ї Радянської Соціалістичної Республіки, затвердженого У к а з о м П р е з и д і ї Верховної Ради У к р а ї н с ь к о ї P C P від 6 квітня 1981 року" 0 .

Додаток З

ПРИМІРНИИ опис ЗАПРОШЕННЯ НА ОБРЯД «УРОЧИСТЕ В Ш А Н У В А Н Н Я ВЕТЕРАНІВ ПРАЦІ» З а п р о ш е н н я виготовляється у вигляді складеної п о ш т о в о ї листівки"' 1 . На титульному б о ц і б а ж а н о розмістити е м б л е м у підприємства, з о б р а ж е н н я серпа і м о л о т а або медалі «Ветеран праці» і напис «Запрошення». На лівому б о ц і р о з в о р о т у — текст: « П е р ш о ю п р о д у к т и в н о ю с и л о ю усього людства є робітник, трудящий. В. І. Ленін». На п р а в о м у б о ц і р о з в о р о т у — текст запрошення:*

Ш А Н О В Н И Й ТОВАРИШУ! З а п р о ш у є м о Вас і Вашу с і м ' ю взяти участь в о б р я д і урочистого вшанування ветеранів праці. На п'єдесталі пошани: ( П е р е л і ч у ю т ь с я прізвища, імена, по батькові в алфавітному п о р я д к у ветеранів, яких в ш а н о в у ю т ь ) О б р я д відбудеться (вказати місце проведення о б р я д у ) «_ » 19 року. Початок о годині. Адміністрація Партійний комітет П р о ф с п і л к о в и й комітет Комітет к о м с о м о л у Рада ветеранів

Додаток 4

ПРИМІРНИЙ ТЕКСТ І О П И С ХУДОЖНЬОГО ОФОРМЛЕННЯ ВІТАЛЬНОГО (ПАМ'ЯТНОГО) АДРЕСА ВЕТЕРАНАМ, ЯКИХ В Ш А Н О В У Ю Т Ь Пам'ятний адрес виготовляється д р у к а р с ь к и м способом з цупкого крейдованого паперу і вкладається в спеціальну папку 2 2 . На лицьовому боці вкладки великими літерами надруковані прізвище, ім'я, по батькові ветерана праці. На лівому боці р о з в о р о т у вкладки по центру — з о б р а ж е н н я медалі «Ветеран праці», нижче — слова: «Ветерани партії, ветерани праці а к у м у л ю ю т ь величезний досвід усього радянського народу. І хотілося б, щ о б цей досвід і ваші знання п р о д о в ж у в а ли ще активніше служити нашій загальній справі, р о з в ' я з а н н ю тих завдань, які стоять нині п е р е д партією й н а р о д о м , п е р е д усіма поколіннями радянських людей. М . С. Горбачов» 2 3 . На правому боці р о з в о р о т у вкладки — примірний текст пам'ятного адреса: Шановний Батьківщина високо оцінила Ваші трудові заслуги п е р е д радянським народом. С ь о г о д н і Вам вручено д е р ж а в н у н а г о р о д у С Р С Р — медаль «Ветеран праці». С в о ї м сумлінним і б е з д о г а н н и м т р у д о м , у м і н н я м Ви р о б и т е вагомий внесок у виконання р о з р о б л е н о ї К о м у н і с т и ч н о ю партією Радянського С о ю з у ш и р о к о ї п р о г р а м и д а л ь ш о г о підвищення д о б р о б у т у радянського народу, б і л ь ш повного задоволення його матеріальних і духовних потреб, зміцнення е к о н о м і ч н о ї та о б о р о н н о ї могутності країни. П р о т я г о м багатьох років Ви віддаєте свої сили, знання і творчу енергію н а ш о м у т р у д о в о м у колективу. Ваша праця потрібна країні. З Вас бере приклад м о л о д ь . У цей знаменний день ми щ и р о вітаємо Вас і б а ж а є м о великого щастя, міцного з д о р о в ' я і визначних успіхів у р о б о т і на благо нашої Вітчизни! Керівник підприємства С е к р е т а р партійного комітету Голова п р о ф с п і л к о в о г о комітету С е к р е т а р комітету к о м с о м о л у Рада ветеранів

Додаток 5

ПРИМІРНІ Р О З П О В І Д І ПРО ВЕТЕРАНІВ ПРАЦІ, ЯКИХ ВШАНОВУЮТЬ І. І. П Е Т Р О В — представник робітничого класу, сталевар мартенівського цеху заводу імені Ілліча (на тлі слайдофільму можна показати Івана Івановича на р о б о ч о м у місці). С п р а в ж н і й майстер «вогняної професії», він видає плавки на замовлення, і більшість із них — повновагі й швидкісні. П р а ц я П е т р о в а — у тисячах тонн високоякісної сталі. М и знаємо, щ о він — ветеран Великої Вітчизняної війни, кавалер орденів (назвати всі нагороди), син 25-го полку 649-ї дивізії. Справедливо про таких л ю д е й сказав поет Олексій Н е д о г о н о в : «З одного металу ллють медаль за бій, медаль за труд». В. М . П Е Т Р Е Н К О — бригадир будівельників. Тисячі к у б о м е т р і в бетону уклав досвідчений бригадир. За його плечима десятки будов, і скрізь, де в а ж к о , — його бригада. Він активний член клубу боротьби за тверезість. В. М . Г О Л О В А Ц Ь К И Й — старший вальцювальник п р о к а т н о г о стану заводу. Сьогодні на полях і будовах нашої країни п р а ц ю ю т ь десятки тисяч машин, виготовлених зі сталі, прокатаної В і к т о р о м Михайловичем. Ф . Г. М А М Е Д О В — наставник молоді. За 25 років р о б о т и під безпосереднім керівництвом ( ш е ф с т в о м ) Ф і к р а т а Ганійовича 75 молодих робітників стали майстрами своєї справи. Він з д р у ж и н о ю виховали п'ятеро дітей, троє з них п р а ц ю ю т ь на н а ш о м у підприємстві.

В. М . Б А Х О Л Д І Н А — майстер виробничого навчання міського СПТУ. Десятки б у д о в на рахунку уславленого бригадира. Щ е д р і с т ь серця, талант робітника віддає вона сьогодні молодій зміні робітничого класу. В умінні присвятити всю себе улюбленій справі — майстерність комуніста Бахолдіної. Віра Михайлівна — пристрасний пропагандист соціалістичної обрядовості. І. П. С У Б О Т І Н — механік складального цеху. Б е з п о м и л к о в о м о ж н а твердити, щ о на запитання, в ч о м у полягає цінність життя, він відповість: «У можливості творити, творити для свого народу». П р о б л е м и цеху — його турботи. Р о з в ' я з у є він їх наполегливо, ведучи за с о б о ю інших. О р д е н «Знак Пошани», звання «Заслужений раціоналізатор У Р С Р » — гідна оцінка самовідданої праці комуніста з 30-річним стажем т р у д о в о ї діяльності.

Додаток 6

СПИСОК ХУДОЖНІХ, НАУКОВО-ПОПУЛЯРНИХ І ХРОНІКАЛЬНО-ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ФІЛЬМІВ, Щ О РЕКОМЕНДУЮТЬСЯ ДЛЯ П О К А З У (підготовлено Держкіно У Р С Р та Радою по кіно Укрпрофради) Художні фільми УСЕ З А Л И Ш А Є Т Ь С Я Л Ю Д Я М . Ленфільм, 1963. П р о високі моральні принципи, які заповів учений с в о ї м колегам та учням. С Т А Р И К И - Р О З Б І Й Н И К И . М о с ф і л ь м , 1971. П р о с п р а в ж н ю л ю д с ь к у д р у ж б у , готовність д о п о м о г т и товаришеві. С Т А Р Ш И Н А . Ленфільм, 1979. П р о колишнього фронтовика, за з о в н і ш н ь о ю суворістю якого криється зворушлива т у р б о т а п р о своїх вихованців. П О Л К О В Н И К У В І Д С Т А В Ц І . Ленфільм, 1976. П р о людину, яка змінила м у н д и р на р о б о ч у спецівку, про наставника м о л о д и х робітників цеху. К О Л И Н А С Т А Є ВЕРЕСЕНЬ. М о с ф і л ь м , 1975. П р о житейську мудрість, яку тактовно й ненав'язливо передають м о л о д и м л ю д и с т а р ш о г о покоління. П Р А В О КЕРУВАТИ. О д е с ь к а кіностудія, 1982. П р о старого голову колгоспу, котрий шукає собі гідну заміну серед м о л о д и х спеціалістів, п р о п р о б л е м у м о р а л ь н о г о права керувати л ю д ь м и . ПРИВАТНЕ ЖИТТЯ. М о с ф і л ь м , 1982. Р о з д у м и про прожиті роки. Вчора щ е д и р е к т о р великого підприємства, а нині пенсіонер п о д у м к и гортає сторінки свого життя. П О Д Р А Н К И . М о с ф і л ь м , 1976. П р о м о р а л ь н е становлення дітей, яких осиротила війна, під впливом вихователів — колишніх фронтовиків. БАТЬКИ І Д І Д И . Кіностудія ім. М . Горького, 1982. П р о спільні справи і моральні цінності радянської дійсності, щ о з г у р т о в у ю т ь воєдино три покоління л ю д е й — дідів, батьків і онуків. Ж Е Н Ц І . Кіностудія ім. О . П. Д о в ж е н к а , 1978. П р о братерську в з а є м о д о п о м о г у хліборобів с о ю з н и х республік. Р А Н О К З А В Е Ч І Р М У Д Р І Ш И Й . Кіностудія ім. О . П. Довженка, 1981. П р о становлення м о л о д о г о робітника в т р у д о в о м у колективі. Г О С Т Р А Р О З М О В А . О д е с ь к а кіностудія, 1980. П р о трудові традиції робітничої бригади, про чесне й відповідальне ставлення д о д о р у ч е н о ї справи. Щ А С Т Я Н И К И Ф О Р А Б У Б Н О В А . Кіностудія ім. О . П. Д о в ж е н к а , 1983. П р о ф о р м у в а н н я м о л о д о г о робітника в т р у д о в о м у колективі. Д і я відбувається на Донбасі. Р А П Т О В И Й ВИКИД. Кіностудія ім. О . П. Довженка, 1983. П р о р о б о т у бригадира гірничорятувальників. Науково-популярні та хронікальнодокументальні фільми К О Р П У С Г О Л О В У Ю Ч И Х . «Укркінохроніка», 1983. На прикладі прославлених голів колгоспів р о з к р и в а ю т ь с я стиль керівництва колективом, роль особистості в розв'язанні п р о б л е м сільського господарства. СТРАТЕГИ Н А У К И . «Укркінохроніка», 1985.

П А Х М У Т О В А А. Ш у м я т хлеба. Сл. Гребенникова С. — В сб.: Сельские вечера. М.: Сов. композитор, 1980. СЛЬОТА І. Хліборобська величальна. Сл. Бердника I. — У зб.: А льон цвіте. К.: М у з . Україна, 1980. СТАДНИК А. Чтоб лучше л ю д я м жилось. Сл. Грибенко В. — В сб.: Произведения для народного хора. К.: М у з . Україна, 1981, вып. 2. ТУЛИКОВ С. М ы — рабочая семья. Сл. Пляцковского М . — В сб.: Прекрасная, как молодость, страна. М.: Сов. композитор, 1981. Ф Е Л Ь Ц М А Н О. Тебе, рабочий человек! Сл. Рождественского Р. — В сб.: Высокое слово — работа. М.: Искусство, 1976, вып. 6. Ф І Л І П Е Н К О А. Комсомольська шахтарська. Сл. Бичка В. — М о л о д ь України, 12 квітня 1983 p. Ф І Л І П Е Н К О В. Поле моє, поле. Сл. Реви Л. — У зб.: Твори для народного хору. К.: М у з . Україна, 1981. Ф І Л І П Е Н К О В. Д у м а про хліб. Сл. Лагоди В. — У зб.: Музичні вечори. К.: М у з . Україна, 1981, № 2. Ф Л Я Р К О В С К И Й А. М ы строим город. Сл. Рождественского Р. — В сб.: Песни радио и кино. М., 1961, вып. 19. Х О М Е Н К О М . Пісня трудівниць. Сл. Нечипоренко П. — У зб.: Райдуга. К.: Мистецтво, 1983, № 9.

Кінорозповідь про організаторів науки, провідних учених Української PCP і втілення наукових досягнень у виробництво. С В О Я ЗЕМЛЯ. «Укркінохроніка», 1981. Розповідь Л. А. Іванищенка, Героя Соціалістичної Праці, голови колгоспу «Радянська Україна» на Черкащині, про своє господарство, про д о л ю його трудівників. О Д Н А Д О Л Я НА Д В О Х . «Укркінохроніка», 1982. Про голову колгоспу «Шлях Леніна» Яготинського району на Київщині Л. І. Орел. О Д И Н ДЕНЬ З Ю С Т И Н О М Л И Ч У К О М . «Укркінохроніка», 1982. Кінорозповідь про двічі Героя Соціалістичної Праці. ШЛЯХ Д О ХЛІБА. «Укркінохроніка», 1983. На прикладі двох колгоспів — українського й литовського — розкриваються сучасні методи керування господарством, незвичайні характери голів колгоспів. ВИСОТА В І Д П О В І Д А Л Ь Н О С Т І . «Укркінохроніка», 1982. Кінопортрет народного контролера К. І. Гулій (Полтавська обл.). ВИСОКЕ ЗВАННЯ. «Київнаукфільм», 1983. Про обряд урочистого посвячення молоді в робітники. С Л А В А Х Л І Б О Р О Б А М ! «Укркінохроніка», 1984. Про обряд урочистого посвячення юнаків і дівчат у хлібороби. З А С В І Т И С В О Ю З О Р Ю . «Укркінохроніка», 1985. Про зародження й розвиток стахановського руху в нашій країні. Н О В І ОБРЯДИ — В ЖИТТЯ! «Укркінохроніка», 1985. Про впровадження нових свят і обрядів в Українській PCP з показом основних фрагментів по проведенню ряду трудових, сімейно-побутових, молодіжних і громадянських обрядів. Додаток 7

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК МУЗИЧНИХ ТВОРІВ ДЛЯ ХОРОВИХ І МУЗИЧНИХ КОЛЕКТИВІВ, С О Л І С Т І В А Б Р А М О В А А. Шахтерская планета. Сл. Плаксина Р. — В сб.: А мы романтики. М.: Сов. Россия, 1982, вып. 14. АЛЕКСЕЕНКО Б. Песня рабочему классу. Сл. Куринского В. — В сб.: Его величество рабочий класс. К.: Мистецтво, 1975. А Ф А Н А С Ь Е В Л. Тридцатые годы, спасибо! Сл. Танича М . — В сб.: М о л о д а я гвардия Страны Советов. М.: Сов. композитор, 1981. БАСНЕР В. Идет рабочий класс. Сл. Матусовского М . — В сб.: Песни о Родине, о партии. М.: Сов. композитор, 1982, вып. 1. БАСНЕР В., ПЕТРОВ А. М и р всем, кто трудится. Сл. Матусовского М . — В сб.: М о я эстрада, 1978, № 2. ВЕРМЕНИЧ В. Свято врожаю. Сл. Реви Л. — У зб.: Д о радянських свят і нових обрядів. Пісенник. К.: М у з . Україна, 1981. ВОЛГИНА Г. Наша судьба — магистраль. Сл. Дамдинова Н. — Огонек, 1981, № 18, с. 27. Д О М І Н Ч Е Н К. Ланкова. Сл. Луценко Д. — У зб.: Вокальні дуети, тріо, квартети. К.: Мистецтво, 1964. (Б-чка худож. самодіяльності). Д У Н А Е В С К И Й И. М а р ш энтузиастов. Сл. Д ' А к т и л я . — В сб.: Песни первых пятилеток. Л.: Музыка, 1975. Ж У К О В С Ь К И Й Г. Дружно виїжджали. Сл. Тичини П. — У зб.: Райдуга. К.: Мистецтво, 1983, № 5. КАРАБИЦЬ І. Заспівай мені, поле. Сл. Бердника I. — У зб.: Заспів, 1976, № 3. КИРЕИКО В. О д а робітництву. Сл. Упеника М . — У зб.: Його величність робітничий клас. К.: Мистецтво, 1975. М А Ж У К О В А. Наша биография. Сл. Писаржевской О. и М о настырева А. — В сб.: Поем и танцуем. М.: Музыка, 1978, вып. 51. М А Й Б О Р О Д А П. Колгоспний вальс. Сл. М а л и ш к а А. — У зб.: Цих днів не змовкне слава. К.: Муз. Україна, 1977. М А Й Б О Р О Д А Г. Пісня арсенальців. Сл. М а л и ш к а А. і Левади О. — У зб.: Райдуга. К.: Мистецтво, 1981, № 1. МАРЧЕНКО І. Хліборобська доля трудова. Сл. Демиденка А. — У зб.: До радянських обрядів. Пісенник. К.: М у з . Україна, 1979. М А С Л О В Ф. Страна Октября: Гордимся тобой, трудовая держава. Сл. Малкова В. — В сб.: Маслов Ф . Патриотические песни. М.: Сов. композитор, 1978, с. 2 6 — 2 9 . МИГУЛЯ В. Хлеборобы. Сл. Зиновьева Н. — М о л о д е ж н а я эстрада, 1981, № 1. М О В С Е С Я Н Г. С м о ж е м выстоять снова! Сл. Шаферана И. — Культпросветработа, 1981, № 4, с. 25. П А У Л С Р. Молодость, труд, единство. Сл. Лазарева В. — В сб.: М ы — молодая гвардия. М.: М о л . гвардия, 1974. П А Х М У Т О В А А. Да разве сердце позабудет. Сл. Д о б р о н р а в о ва Н. — Смена, 1981, № 16.

' Комісії по радянських традиціях, святах та обрядах при виконкомах обласних Рад народних депутатів, враховуючи прогресивні традиції, місцеві умови, можуть вносити науково обгрунтовані доповнення д о текстів, дії, художньо-тематичного о ф о р м л е н н я місця проведення, музично-хорового супроводу обряду. Доповнення ці повинні гарантувати високий ідейний та емоційний вплив на учасників урочистого обряду, але не збільшувати його тривалості. Питання про кандидатури осіб, відповідальних за підготовку й проведення обряду (виконавця обряду, його помічника, прапороносців, асистентів та ін.), про час проведення торжества вирішується керівництвом трудового колективу за погодженням з партійною, профспілковою і к о м с о м о л ь с ь к о ю організаціями з урахуванням місцевих умов, контингенту ветеранів праці, яких вшановують, специфіки роботи кожного конкретного трудового колективу, традицій і звичаїв, щ о склалися. 2 Д о д а т о к 3. 3 За усталеною традицією, виходячи з місцевих умов, у трудових колективах одночасно урочисто вшановують від 3 до 10 ветеранів праці, але не більше 15. 4 Д о д а т о к 2. 5 Д о д а т о к 4. 6 За усталеною традицією кількість представників адміністрації, партійної, профспілкової, комсомольської організацій, членів ради ветеранів, почесних гостей не перевищує числа ветеранів праці, яких вшановують. Цей і наступний виступи — орієнтовні. 8 Червона килимова доріжка, щ о веде із залу на сцену. 9 Д о д а т о к 2. 1 Положення про медаль «Ветеран праці» (п. 2), затверджене У к а з о м Президії Верховної Ради С Р С Р від 18 січня 1974 p., зі змінами, внесеними Указами від 20 квітня 1978 р. і 12 серпня 1983 р. " Д о д а т о к 5. Розповідь має тривати не довше як 1,5 хвилини. 12 Д о д а т о к 4. 13 Кількість виступаючих, послідовність виступів, регламент і зміст визначають організатори обряду. 14 Здебільшого у трудових колективах за усталеною традицією кількість членів ради ветеранів, які пов'язують червоні стрічки з написом «Ветеран праці», не перевищує числа винуватців торжества. Ф о р м а привітання визначається і розробляється р о б о ч о ю г р у п о ю з підготовки проведення обряду, виходячи з місцевих умов. 16 Кількість молодих робітників, учнів СПТУ, піонерів підшефних шкіл, котрі вручають квіти, сувеніри, має відповідати числу ветеранів, яких вшановують. 1 Розміри всіх елементів о ф о р м л е н н я визначаються в кожному конкретному випадку залежно від місця проведення обряду. 18 Відомості Верховної Ради СРСР, 1980, № 14, с. 262. 19 Відомості Верховної Ради СРСР, 1980, № 34, с. 692. 20 Відомості Верховної Ради У PCP, 1981, № 25, с. 375.

21 Для запрошень можна тематичні художні листівки.

також

використати

відповідні

22 Бажано, щ о б організатори обряду при підготовці пам'ятного адреса індивідуального змісту і неповторності, крім специфіки виробничої діяльності трудового колективу, основних моментів життєвого і трудового шляху ветерана праці, в к о ж н о м у конкретному випадку враховували також світ його захоплень, позитивні особисті риси характеру, визначні сімейні події та ін. 23

«Радянська Україна» від 16 серпня 1983 р.

атруджені мозолясті руки д е щ о незграбно перегортають сторінки книги... Після штурвала чи палубної швабри, якірного ланцюга чи мазуту машинного відділення, після всього того о г р о м у робіт, щ о виконуються на вахті, їм л ю б о спочити на гладенькій поверхні, помережаній літерами. Плавучий мікросвіт, о б м е ж е н и й д в о м а бортами, в якому місяцями, а то й роками доводиться перебувати морякові, р а п т о м ширшає, глибшає, стає неосяжним. Очі жадібно вбирають прочитане. Він сумує, радіє, ненавидить, кохає. І всі ці настрої, думки, переживання дає йому книга. Вона стає р о з р а д о ю , порадником, д р у г о м , з б р о є ю у суперечці, дарує все б е з м е ж ж я м о р я людського життя. С к а ж е м о точніше — хороша, потрібна книга. Щ о б знайти її, відшукати в океані друкованого слова, потрібні досвідчені лоцмани, ті, хто о б м и н е рифи і підводні течії, виведе на чисту воду прекрасного і вічного. Ними для моряків суден, щ о заходять в Одеський порт, стали працівники Централізованої бібліотечної системи Ч о р н о м о р с ь к о г о басейнового комітету флоту, працівники місцевого інтерклубу, відділу організації р о б о т и з моряками з а к о р д о н н о г о плавання Ч о р н о м о р с ь к о г о морського пароплавства ( Ч М П ) та інші організації. Основний контингент читачів книгозбірень Ч о р н о м о р с ь кого басейну становить плавсклад. Центральна бібліотека та її 16 філіалів, щ о п р а ц ю ю т ь із ним, о б с л у г о в у ю т ь також портовиків і судноремонтників. О д н а к робота з м о р я к а м и найбільш специфічна. Бібліотекарі не м а ю т ь можливості постійно спілкуватися з одними й тими ж читачами, вести цілеспрямовану виховну роботу. М о р я к и тривалий час перебувають у плаванні, і донести д о них друковане слово, о з б р о ї т и м е т о д и к о ю роботи з к о ж н и м виданням — ця справа набуває особливого значення. Тому для задоволення читацьких потреб велику увагу приділяють комплектуванню бібліотек-пересувок для суден. С а м е вони, пересувки, і повинні вносити широту людського мислення у світогляд екіпажу, надихати його на трудові звершення. О т ж е , і підбір літератури здійснюється з урахуванням запитів читачів, з науковим підходом на основі вивчення ф о н д у Ц Б С . А він налічує близько 500 тисяч примірників видань і щ о р о к у збагачується в с е р е д н ь о м у на 40 тисяч книжкових одиниць та періодики. Центральна бібліотека, очолювана досвідченим директор о м Т. М . Зуган, організовує р о б о т у та здійснює методичне керівництво. Відділ комплектування замовляє, о т р и м у є та опрацьовує книги, потім розподіляє їх по філіалах.

Одеська бібліотека профкому плавскладу ЧМП. філіалом Т. В. Пухова та громадський бібліотекар «Джузеппе ді Вітторія», моторист О. М. Миронюк потрібні видання.

Завідуюча теплохода підбирають

•

Ц е н е л е г к о — о п и с у в а т и , реєструвати, класифікувати, обліковувати стільки видань. С е р е д філіалів, у які надходять опрацьовані книги, є й портові, які вже беруть б е з п о с е р е д н ю участь у комплектуванні пересувок. В Одесі — це бібліотека п р о ф к о м у плавскладу. її завідувач Т. В. Пухова та досвідчений бібліотекар Г. М. Балаєва завжди привітно зустрічають моряків, громадських бібліотекарів суден. Останніми, як правило, бувають перші помічники капітанів, які дають замовлення у книгозбірню, часто самі р а з о м з працівниками філіалу підбирають книги. М е т о д и ч н и й відділ Центральної бібліотеки складає для перших помічників капітанів спеціальні методичні р о з р о б ки для р о б о т и в рейсі, робить огляди літератури, влаштовує виставки, дає консультації. Д о послуг замполітів і всього плавскладу — алфавітний і систематичний каталоги. Є унікальна краєзнавча картотека, яка відображає всю історію Ч о р н о м о р с ь к о г о пароплавства. Картки тут зберігаються постійно. Вони лише нагромаджуються, щ о р а з у д о д а ю ч и нові штрихи д о історії.

безмежжя зо

Засідання літературного клубу «Буревісник» у відділі обслуговування Центральної бібліотеки веде ветеран бібліотечної справи завідуюча Л. І. Кендра. Працівники відділу комплектування та обробки літератури Центральної бібліотеки баскомфлоту Н. Л. Дебелячко, Т. В. Скольська, Н. І. Чіаурелі опрацьовують нові надходження.

Фото А.

ТАРАНА.

ляді радіограм із моря. Таким чином бібліотекарі мають змогу оперативно підготувати літературу до приходу судна. Потім разом з п е р ш и м и помічниками уточнюють, в и д о з м і н ю ю т ь складений список. Для невеликих екіпажів кількість книг становить 1 5 0 — 2 5 0 видань. Пересувка комплектується за розділами, серед яких є обов'язкові. Ц е — суспільно-політична, художня, технічна література. Бібліотекарі прагнуть, щ о б усе р е к о м е н д о ване ними було цікавим, потрібним, о х о п л ю в а л о по можливості більше галузей знань. Велику частку рекомендованих видань становлять такі, що м а ю т ь суспільно-політичне спрямування. Це приблизно третина кожної пересувки. Працівники Ц Б С д о б р е знають: кожен м о р я к з а к о р д о н ного плавання — боєць ідеологічного фронту. Повсякчас повинен бути готовим відстояти у можливій суперечці свої переконання радянської людини. І тому завжди на всіх суднах у потрібній кількості — твори класиків м а р к с и з м у ленінізму, матеріали і д о к у м е н т и X X V I І з ' ї з д у КПРС, книги пропагандистського і контрпропагандистського с п р я м у вання. Коли судно в порту і м о р я к и відвідують відділ обслуговування Центральної бібліотеки, для них проводяться відповідні масові заходи. Завідуюча відділом, ветеран бібліотечної справи Л. І. Кендра — постійний організатор читацьких конференцій, тематичних вечорів, уроків мужності для молоді, усних журналів, літературних та літературно-музичних вечорів. Ц и м заходам о б о в ' я з к о во надають патріотичного та інтернаціонального звучання. Активно пропагує суспільно-політичну літературу відділ організації р о б о т и з м о р я к а м и з а к о р д о н н о г о плавання Ч М П . Вона замовляється за тематичними планами видавництв, комплектується через обласний бібліотечний колектор. Ц е й процес здійснюється централізовано. Налагоджено тісні контакти з Українським товариством д р у ж б и і культурного зв'язку з зарубіжними країнами та його філіалами, звідки надсилаються масово потрібні видання українською, російською та іноземними мовами. На великих пасажирських суднах, наприклад, як «Лев Толстой», «Казахстан», у бібліотеках — до двох з половин о ю тисяч примірників. На деяких із таких суден є й штатні бібліотекарі. Бібліотечна інспекція відділу уважно прислухається до запитів читачів. Є журнал, де реєструються заявки. В достатній кількості твори В. І. Леніна, матеріали

— Людський фактор — це в с е , — каже д и р е к т о р Ц Б С Тамара Михайлівна, — як ставиться громадський бібліотекар до своїх обов'язків, така і якість роботи. У суднових картках обліку цієї р о б о т и є графи: рівень охоплення екіпажу читанням, масові заходи, які були проведені, використання методичних р о з р о б о к і матеріалів, загальний аналіз роботи бібліотеки-пересувки та ін. Звичайно і це дає бібліотекарям певне уявлення про здійснену роботу в рейсі, але набагато чіткіша картина вимальовується, коли самі м о р я к и відвідують книгозбірню. У бесідах, на читацьких конференціях виявляється рівень знань, ерудованості кожного, з о к р е м а і перших помічників. Працівники Ц Б С пригадують читацьку к о н ф е р е н ц і ю за книгою Л. Князєва «Морський протест», щ о проводилась для слухачів факультету перших помічників капітанів. Тоді було живе обговорення, виникла дискусія. «Це нам д у ж е допомогло, — сказала організатор заходу Л. І. Кендра, — ми побачили рівень їхньоТ підготовки, визначили напрями подальшої роботи з ними. Намагатимемось більше проводити такі зустрічі з екіпажами суден». Досвідчені перші помічники капітанів д о б р е знають, наскільки в рейсах зближує і ріднить книга. Для плавскладу Центральна бібліотека видає і н ф о р м а ційні бюлетені. Щ о б у них краще зорієнтуватися, д р у к у ю т ь рекомендовані списки літератури, складені на д о п о м о г у організаторам соціалістичного змагання, профспілковим активістам, наставникам. Ознайомившись із ними, м о р я ки роблять замовлення. Часто вони надходять у виг31

і документи X X V I I з ' ї з д у К П Р С іноземними мовами, чимало підручної літератури. Тут і проспекти, набори, розмовники, словники, комплекти для іноземних туристів «Вчіться розмовляти по-російськи» та ін. Відділ має кінофільми тридцятьма іноземними мовами, де пропагується соціалістичний спосіб життя. Книговидача на судна Ч М П лише суспільно-політичної літератури іноземними мовами становила за 1985 рік 219 500 примірників. Нинішнього року вона збільшиться. Велику роботу з м о р я к а м и іноземних суден, щ о заходять в порт, веде Одеський інтернаціональний клуб моряків профспілки м о р с ь к о г о та річкового транспорту. У старовинному будинку, де він функціонує, приємно зайти в будь-яку кімнату чи в ігрову, світлий кіно-лекційний чи в просторий конференц-зали. У світлих коридорах о д р а з у впадають в око яскраво оформлені стенди різноманітної тематики. Тексти, написані найпоширенішими іноземними м о в а м и , — по сусідству зі слайдами, які в і д о б р а ж а ю т ь все розмаїття життя нашої країни. Стенди о ф о р м л я ю т ь оперативно. Ось тематика декотрих: «Дії С Р С Р за мир», «Радянські мирні ініціативи», «Нова редакція П р о г р а м и партії в дії». Зустрічають моряків гостинні господарі — працівники клубу, очолюваного Л. І. Ш н ю к о в и м . П р и р о д н о , зустрічають гостей і книги. Вони — в о д н о м у із залів, який є своєрідним абонементом і читальним залом. На столах розкладено літературу, видану англійською, французькою, німецькою, іспанською та іншими мовами, періодику, к о т р о ю послуговується кожен бажаючий. Невимушена атмосфера панує тут. Вона створюється зусиллями активістів, яких спеціально готують для р о б о т и з іноземними моряками на постійно д і ю ч о м у семінарі м а р к с и з м у ленінізму. Багато зарубіжних гостей, як правило, представників капіталістичних країн, прибуваючи до Одеси, м а ю т ь досить нечітке уявлення про СРСР, наш спосіб життя. Працівники інтерклубу вважають для себе н а й в и щ о ю нагородою, коли погляди моряків з м і н ю ю т ь с я на краще, коли з'являється прагнення ще раз відвідати Країну Рад. У пропагандистській роботі ефективно використовують і бібліотечні форми. «Прагнемо так пропагувати літературу, — каже Леонід Михайлович, — щ о б кожна книга придалася гостям. Якщо дуже зацікавило те чи інше видання, і є можливість подарувати — р о б и м о це о б о в ' я з ково». Нині одне з найважливіших завдань інтерклубівців — донести до свідомості кожного гостя суть м и р о л ю б н о ї зовнішньої політики нашої країни, основи якої глибоко і всебічно викладені у матеріалах і документах X X V I I з'їзду КПРС. Готуючи р о з м о в у про це, працівники запрошують і студентів одеських вузів, які володіють іноземними мовами, у д о с к о н а л ю ю т ь тут філологічні навички, виробляють вміння вести дискусію. Для гостей влаштовують екскурсії місцями трудової і бойової слави О д е с и та області, відвідання музеїв, театрів, зустрічі на підприємствах з цікавими л ю д ь м и , вечори дружби, спортивні змагання з різних видів спорту між екіпажами суден тощо. З о к р е м а відбувається знайомство з р о б о т о ю профспілкових організацій. Стенди, книжкові виставки, періодика розповідають про радянські мирні ініціативи, гуманізм нашого суспільства. Будучи пліч-о-пліч з радянськими моряками на мітингах, які проводяться, приїжджі глибше пізнають психологію наших людей, переконуються у їхній щирій приязні, доброзичливості д о інших народів. Як і профспілкові бібліотеки, інтернаціональний клуб дарує зарубіжним екіпажам книги. Так кубинському судну «Отто Перельяда» подаровано бібліотечку іспанською мовою, де було чимало видань суспільно-політичного спрямування. С е р е д них чільне місце займали твори В. І. Леніна. Зусилля інтерклубівців у пропаганді радянського способу життя дають свої результати. П р о це свідчить хоча

б такий цікавий факт. Індійський м о р я к Лохідакшан Крішнан, неодноразово побувавши в Радянському С о ю з і , полюбивши нашу країну, на все життя передплатив газету « М о с к о в ньюз», щ о видається в С Р С Р англійською м о в о ю . Ставши пропагандистом ідей соціалізму, він умовив іще двох своїх товаришів по судну передплатити це видання на п'ять років. А ось д у м к и деяких моряків, записані різними мовами у книзі відгуків: Третій помічник капітана індійського судна «Вішва Вівек»: «Я побував в С Р С Р багато разів (це мій сьомий приїзд), але саме цей, останній візит завжди буде для мене яскравим спогадом про прекрасних людей, яких я зустрів тут. Під впливом моїх друзів світогляд дуже змінився. Д у ж е д я к у ю інтерклубові». Ніколас Фіссентзід з грецького судна «Ангелік Фейт», учасник мітингу профспілкових дій за м и р в Одесі: «Це мій другий приїзд д о Країни Рад, і я м о ж у сказати будь-кому, щ о ваш народ не просто виступає за мир, але і будує його. Під час свого перебування в Одесі я зустрічався з багатьма радянськими л ю д ь м и і зрозумів: вони б а ж а ю т ь миру всім народам з е м н о ї кулі. Радянський народ — надзвичайно м и р о л ю б н и й . Все, щ о я написав, я написав о д щ и р о г о серця». Так, з р о б л е н о чимало потрібного і корисного для того, аби наблизити книгу д о моряків, щ о б вона стала для них повсякденним п о р а д н и к о м і другом. О д н а к лишається чимало нерозв'язаних п р о б л е м . Необхідно тісніше і продуктивніше співробітничати з іншими бібліотеками міста та області, іншими книгозбірнями, щ о б краще забезпечувати з а м о в л ю в а н о ю літературою. П'ятнадцять відсотків о д щ о р і ч н о г о притоку книг Ц Б С закуповує де трапиться. А чому б не налагодити зв'язки з відповідними торговельними організаціями, щ о б потрібні видання надходили систематично. Бажано було б р о з ш и рити м е р е ж у літературних клубів у системі, щ о посилило б ефективність р о б о т и з м о л о д д ю , зробило б цікавішим її дозвілля. К о ж е н м о р я к повинен мати змогу ще більше зріднюватися з х о р о ш о ю книгою, яка відкриватиме ще не знані обрії л ю д с ь к о г о мислення, сяятиме незгасним світочем У душі. Я. ЧОРНОГУЗ. м. О д е с а .

Слідами наших виступів

«ВІДСТОРОНЕННЯ» П і д т а к о ю н а з в о ю в с ь о м о м у н о м е р і ж у р н а л у за цей рік було в м і щ е н о критичну к о р е с п о н д е н ц і ю , в якій ішлося п р о конфлікт м і ж г о л о в о ю правління к о л г о с п у імені Крупської Лисянського району Черкаської області Б. В. К о в а л е м і д и р е к т о р о м (тепер у ж е к о л и ш н і м ) Ж у р ж и н е ц ь к о г о б у д и н к у культури О . І. Корнієнко, внаслідок якого послабилась культурно-масова р о б о т а . Як п о в і д о м и в р е д а к ц і ю п е р ш и й секретар Лисянського р а й к о м у К о м п а р т і ї У к р а ї н и М . Ф . Пампуха, р о з г л я н у в ш и к о р е с п о н д е н ц і ю «Відсторонення», р а й к о м партії вказав голові правління колгоспу імені К р у п с ь к о ї Б. В. К о в а л ю на недопустимість фактів г р у б о г о ставлення д о трудівників села, послаблення уваги д о р о б о т и культосвітніх закладів. К о р е с п о н д е н ц і ю р о з г л я н у т о т а к о ж на спільному засіданні п а р т к о м у колгоспу імені К р у п с ь к о ї та виконкому Ж у р ж и нецької сільської Ради народних депутатів. Голову колгоспу з о б о в ' я з а н о більше уваги приділяти р о б о т і культосвітніх закладів. В ж е в п е р ш і й декаді с е р п н я п р и м і щ е н н я Будинку культури капітально в і д р е м о н т о в а н о . Виділено к о ш т и для зміцнення його матеріальної бази.

СИ/ІА-

1III П о в с ю д и на орденоносній Полтавській землі відчуваються гарячий пульс соціалістичного творення, викликаний історичним X X V I I з ' ї з д о м КПРС, причетність до справ своєї Батьківщини. Нерозривними узами пов'язана область з усіма радянськими республіками, з братніми країнами соціалістичної співдружності. Для трудівників інтернаціоналізм ніколи не був абстрактним поняттям, і підтвердження того м о ж н а знайти як у її м и н у л о м у , так і в славному сьогоденні. «Тут кожен крок землі — історія...», — читаємо в книзі відгуків літературно-меморіального м у з е ю легендарного генерала Лукача. І м ' я угорського письменника-інтернаціоналіста М а т е Залки увічнене у назвах сільської вулиці, площі, школи, колгоспу, хлібного поля, колгоспної премії, якої у д о с т о ю ю т ь с я п е р е м о ж ц і соціалістичного змагання. А яка багата більш ніж шістдесятилітня історія радгоспу, щ о носить ім'я Д и м и т р а Благоєва! Заснований у 1924 році учасниками Вересневого з б р о й н о г о повстання в Болгарії, які прибули до Радянського С о ю з у для постійного проживання, він став с и м в о л о м нового життя на селі, т о р ж е с т в о м ленінського кооперативного плану, ідей пролетарського інтернаціоналізму. П о р у ч з болгарами в сільськогосподарській комуні працювали українці, росіяни, білоруси, хорвати і латиші. Газета «Більшовик Полтавщини» 1930 року писала, що комуна імені Благоєва «цікава не тільки як колективне господарство вищої ф о р м и , а й тим, щ о вона об'єднує л ю д е й різних національностей, щ о вона має інтернаціональне значення». Полтавщина стала д р у г о ю батьківщиною грузинського поета Давида Гурамішвілі, тут він написав свої кращі твори. В Грузії ж повагою і вдячністю оточене ім'я полтавської жінки Катерини Митрофанівни Шлянкіної, яка у вирі кровопролитних боїв Великої Вітчизняної врятувала життя грузинського воїна Захарія Хіталішвілі. П о р т р е т її займає почесне місце в тбіліському музеї Д р у ж б и народів. Інтернаціоналізмом у дії називають трасу миру і співробітництва У р е н г о й — П о м а р и — У ж г о р о д , яка проходить через область; г а з о к о м п р е с о р н у станцію «Гребінківська», ю н е місто гірників на Дніпрі — Комсомольськ, десятки інших новобудов. З М о с к в и і Воронежа, Мінська, А л м а - А т и надходять верстати і сталь, сільськогосподарські машини, взуття, тканини. В С Р С Р , країнах РЕВ високо цінують вироби Полтавського о р д е н а «Знак Пошани» заводу 33

штучних алмазів і алмазних інструментів імені 50-річчя СРСР. На Б А М І і Д а л е к о м у Сході, в С е р е д н і й Азії і за межами Батьківщини п р а ц ю ю т ь потужні К р А З и , створені в Кременчуку. З д и п л о м а м и полтавських вузів успішно трудяться спеціалісти в промисловості і сільському господарстві й у країнах Азії, А ф р и к и , Латинської Америки... В області склалася струнка система інтернаціонального виховання, основа якої — пропаганда марксистсько-ленінської теорії з національного питання, ленінської національної політики, показ торжества ідей соціалістичного інтернаціоналізму. Для цього широко використовуються різноманітні заходи, що проводять їх заклади культури. Скажімо, Палац культури Полтавської бавовнопрядильної фабрики імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції організовує тематичні вечори, фестивалі художньої самодіяльності, виставки народного мистецтва, дні, декади, тижні союзних республік, вечори і свята дружби народів СРСР. Частими гостями на таких вечорах бувають прядильниці з В'єтнаму, які підвищують рівень своєї майстерності. Вони стали повноправними членами багатонаціональної т р у д о вої сім'ї фабрики. їх портрети занесені на Д о ш к у пошани, багато з них — п е р е м о ж ц і професійних конкурсів. Святом д р у ж б и стало урочисте підбиття підсумків інтернаціональної вахти на честь 40-річчя п р о г о л о ш е н н я Соціалістичної Республіки В'єтнам. На ній п о р у ч з в'єтнамцями стояли українці і росіяни, вірмени і латиші, азербайджанці й естонці, білоруси і татари, узбеки і молдавани. Працівники Палацу культури ведуть змістовну р о б о т у з інтернаціонального виховання в гуртожитку, де п р о ж и вають в'єтнамські подруги. Тут діють гуртки художньої самодіяльності, об'єднання за інтересами, с е р е д яких особливої популярності набув ансамбль пісні і т а н ц ю «Лотос». В його репертуарі — в'єтнамські, українські, російські пісні й танці. Виступів цього самобутнього колективу завжди з цікавістю чекають на підприємствах і в сільських господарствах. І в тому, що на о б л а с н о м у огляді художня самодіяльність фабрики посіла перше місце, є заслуга і в'єтнамських самодіяльних артистів. Значний внесок в інтернаціональне виховання робить вокально-інструментальний ансамбль «Натхнення». Ц е й колектив не схожий на сучасні самодіяльні В І А ні складом учасників, ні музичним стилем, ні р е п е р т у а р о м . Він об'єднує шанувальників м і ж н а р о д н о ї мови — есперанто, які мають спеціальну музичну освіту. Не зважаючи на молодість (рік народження ансамблю — 1981), в його послужному списку — численні виступи на зльотах есперантистів у Ялті, Ю р м а л і , Одесі і Львові. З незмінним інтересом сприймались його концерти в Будинку д р у ж б и у Москві, на конгресі молодих есперантистів в Угорській Народній Республіці, на засіданнях київського міського клубу есперантистів «Золоті ворота». У репертуарі «Натхнення» — 40 пісень на есперанто, більшість яких народилася в ансамблі. М у з и к у і вірші пише переважно його керівник В о л о д и м и р С о р о к а ; аранжування й оркестровка — колективні. О к р е м у п р о г р а м у складають пісні народів С Р С Р . Інструментарій В І А — скрипка, сопілка, металофон, гітара, флейта, баян — дає з м о г у виступати в будь-яких умовах. Величезний виховний потенціал у музеїв на громадських засадах, створених на фабриках і заводах, в навчальних закладах і сільських господарствах, у закладах культури. В них зібраний багатий матеріал про революційне минуле і щасливе сьогодення, про широкі інтернаціональні зв'язки підприємств і господарств з колективами заводів і фабрик союзних республік, країн соціалістичної співдружності. Всього в Полтавській області налічується понад 550 таких музеїв. С в о ї м о б о в ' я з к о м вважають м о л о д і робітники Крюківського ордена Жовтневої р е в о л ю ц і ї вагонобудівного заводу починати трудовий шлях зі знайомства з історією підприємства, господарями якого їм належить стати. В експо-

зиції заводського народного м у з е ю перед ними постає не тільки славне революційне минуле крюківських залізничних майстерень, робітники яких о д н и м и з перших підтримали страйк залізничників М о с к в и в жовтні 1905 року, а й багатство трудових традицій, велич морального змісту творчої праці. На видному місці тут — Почесна грамота Радянського комітету захисту миру, я к о ю колектив підприємства нагороджено за активну діяльність у справі зміцнення миру м і ж народами. Експонати р о з п о в і д а ю т ь про численні вахти миру, суботники і самовіддану п р а ц ю в позаробочий час, кампанії солідарності. Матеріали м у з е ю постійно в роботі. їх широко використовують слухачі системи к о м с о м о л ь с ь к о ї політосвіти для написання рефератів і доповідей, при підготовці вечорів інтернаціональної дружби. На них завжди бажаний гість М и к о л а Ситников, голова місцевого відділення Товариства радянсько-польської дружби. Він розповідає м о л о д і про міцні побратимські зв'язки Крюківського вагонобудівного заводу з польськими д р у з я м и у Вроцлаві, про успіхи підприємства у виробництві нового типу напіввагону, єдиного для залізниць усіх країн — членів РЕВ. Ці зустрічі становлять особливий інтерес для молоді, тому щ о сам Ситников у складі 2-го Білоруського фронту форсував Віслу, пройшов доблесний шлях воїна-визволителя, про що свідчать його численні військові нагороди. Активно діють і клуби інтернаціональної д р у ж б и та солідарності. Сотні К І Д і в ведуть листування, збирають цікаві матеріали про людей, щ о віддали життя за мир, свободу і щастя народів, про видатних діячів м і ж н а р о д н о го комуністичного і робітничного руху, влаштовують зустрічі з к р а щ и м и т р у д а р я м и області. І нтерклубівці о б л а д н у ю т ь кімнати і музеї дружби, с т в о р ю ю т ь стенди, фотомонтажі, виставки літератури, випускають стіннівки мовами народів С Р С Р і зарубіжних країн, проводять вечори д р у ж б и , вікторини, читацькі конференції, конкурси на краще виконання пісень і танців братніх народів. З о к р е м а , багато добрих справ на рахунку клубу інтернаціональної д р у ж б и «Сучасник» Кременчуцького технічного училища № 5. Тут стали традиційними вечоризустрічі «Говорять ветерани», мітинги «Ні — війні!», тижні солідарності з країнами, щ о боряться за свободу і незалежність, у р о к и мужності біля пам'ятника загиблим героям, а також дні, тижні і декади, присвячені тій чи іншій союзній республіці або соціалістичній країні. «Сучасник» — організатор і господар фестивалю д р у ж би колективів профтехучилищ с о ю з н и х республік. Надовго запам'ятаються його учасникам екскурсії по місцях революційної, б о й о в о ї і т р у д о в о ї слави кременчужан. В свою чергу юні інтернаціоналісти ТУ № 5 взяли участь у фестивалях д р у ж б и в Латвії і Литві, Казахстані і Р Р Ф С Р . Тут проводять конкурси політичної пісні «Хай завжди буде сонце!», політичного плаката « М и р на планеті, щастя — дітям!», я р м а р к и солідарності, виставки-конкурси сувенірів з а р у б і ж н о м у другові. Виручені кошти йдуть на підтримку м і ж н а р о д н о г о м о л о д і ж н о г о руху. Ш и р о к і можливості для дальшого вдосконалення патріотичного та інтернаціонального виховання відкриваються з поглибленням зв'язків поріднених міст, сіл, районів, радгоспів, агропромислових комплексів, окремих підприємств області і братніх країн соціалістичної співдружності. О с о б л и в о тісна д р у ж б а єднає полтавчан з т р у д я щ и ми Великотирновського округу НРБ і Кошалінського та Слупського воєводств ПНР. О д н і є ю з цікавих і ефективних ф о р м їх співробітництва є взаємні дні культури і дружби. Як правило, вони проводяться в період святкування знаменних дат в житті братніх країн. У рамках днів відбуваються численні різноманітні заходи по о з н а й о м л е н н ю трудящих з успіхами побратимів у соціалістичному будівництві. З цією м е т о ю в трудових колективах організуються декади передового досвіду, під час яких колеги активно о б м і н ю ю т ь с я н а у к о в о ю і н ф о р м а ц і є ю , документацією, перед о в о ю технологією, новими ф о р м а м и роботи. «Приклад 34

ЛЮБОВ ДО МУЗИКИ У СПАДОК

біографії Глухова ч и м а л о знаменних дат. Й о г о минуле пов'язане з і м е н а м и П е т р а І, Т. Шевченка, П. Куліша. Тут, у Глухівському педагогічному інституті, навчалися письменники С. С е р гєєв-Ценський, С. Васильченко, О . Д о в ж е н к о . З н а н е місто і с в о ї м и історико-культурними п а м ' я т к а м и — П р е о б р а ж е н с ь к о ю і В о з н е сенською церквами, Т р і у м ф а л ь н о ю б р а м о ю , Анастасісвським собором... Не м е н ш відома і Глухівська м у з и ч н а школа, котра початкує свій родовід з 1738 року. Заснували її як співацьку, для підготовки придворних співаків. А к о м у незнана пісенна д у ш а українців?! С а м е з цієї школи і потрапив д о П е т е р б у р г а пастушок Олексій Р о з у м (пізніше титулований г р а ф о м Разумовським). З відчинених вікон д о л и н а ю т ь м е л о д і ї струнких гам і стоккатних етюдів Черні, поліфонічних фуг Баха і вальсів Ш о п е н а . Дзвінке сопрано втретє, уп'яте намагається взяти «мі» д р у г о ї октави... Живе, п р а ц ю є школа. Зростає нове покоління глухівських музикантів. І хто знає, м о ж л и в о серед чотирьохсот п'ятдесяти учнів, які нині о п а н о в у ю т ь гру на б а н д у р і й балалайці, ф о р т е п і а н о і баяні, акордеоні і д о м р і , скрипці і духових інструментах є майбутні Лисенки, М а й б о р о д и , Ріхтери. А сьогодні вони вчаться, хвилюються напередодні академконцертів. О ч о л ю є педагогічний колектив заслужений працівник культури У Р С Р Д. Т. Кашуба. Ч и м а л о років поспіль він на громадських засадах керує також о р к е с т р о м народних інструментів п р и Глухівському р а й о н н о м у будинку культури. Ш к о л а , якій вже близько двох з п о л о в и н о ю віків, і сьогодні славиться с в о ї м и педагогами, котрі не л и ш е чудові спеціалісти, а й безкорисливі музиканти-просвітителі. Ц е викладачі по класу фортепіано Л. А. Турбіна, с о л ь ф е д ж і о М . П. К и р и з ю к та М . В. Зеленський, викладачі по класу баяна Л. А . Кобко, В. Ф . Станкевич і В. О . О р є хова. У к о ж н о г о своя л ю б о в д о музики. Глухівські музиканти прагнуть прилучити д о цього о с о б л и в о г о виду мистецтва я к о м о г а ш и р ш и й загал. З тим нині в селах Ч е р в о н о м у , Ш а л и г і н о м у , Баничах, Слоуті, С в а р к о в о м у , П о л о ш к а х д і ю т ь філіали Глухівської м у з ш к о л и , де навчаються близько ста дітей, а педагоги беруть участь у г р о мадській роботі, д а ю т ь к о н ц е р т и для трудівників району, читають лекції п р о життя і творчість відомих к о м п о з и т о р і в , с п р и я ю т ь розвиткові самодіяльних художніх колективів. Не б е з їхньої допомоги, наприклад, в колгоспі імені Леніна і р а й о н н о м у об'єднанні «Сільгосптехніка» о р г а н і з о в а н о хорові колективи. Нині в районі діють два самодіяльних народних колективи. О к р і м оркестру народних інструментів у селі Б е р е з і багато років п р а ц ю є народний хор, керований А . С л є п у ш к о м . Є тут кімнатамузей самодіяльного колективу, де п р о х о д я т ь семінари керівників музично-хорових ансамблів району. А м а т о р и виступають з к о н ц е р т а м и не л и ш е п е р е д земляками, а й у Кролевецькому, Ш о с т к и н с ь к о м у , П у т и в л ь с ь к о м у районах С у м щ и н и , сусідній Курській області. Крім народних, о п о р н и м и в районі стали хорові колективи в П о л о ш к а х і Шалигіному, театральні — в селах Ш е в ч е н к о в о м у , Улановому, Березі, вокальні ансамблі С л о у т с ь к о г о , П е р е м о з ь к о го, Соснівського будинків культури. Нині в районі проходить огляд х у д о ж н ь о ї самодіяльності у рамках д р у г о г о В с е с о ю з н о г о фестивалю н а р о д н о ї творчості. Варто відзначити, щ о під час підготовки д о цієї події зріс рівень

•

Заслужений працівник культури УРСР, директор Глухівської музичної школи Д. Т. Кашуба керуе також оркестром народних інструментів РБК.

В.

Фото БОНДАРЕНКА.

виконавської майстерності аматорів, оновився репертуар, поліпшилася сценічна культура. З ' я в и л о с я чимало нових самодіяльних колективів. Фестиваль сприяє р о з ш и р е н н ю кола зацікавлених р і з н о г о віку д о н а р о д н о г о ф о л ь к л о р у , а д ж е в районі діє 14 самобутніх фольклорно-етнографічних ансамблів — у Слоуті, Березі, О б л о ж к а х , П о л о ш к а х та в інших селах. ...У с в я т к о в о - б і л о м у вбранні, оточений з а м р і я н и м и в е р б а м и древній Глухів, все д о в к о л а повниться с в і т л о ю музикою сьогодення. І здається, саме від п о р о г а однієї з найдавніших м у з ш к і л починається світ прекрасного. Світ мелодій, який лунатиме вічно. Л. П А Т Р И К А Ц .

радянських людей в побудові соціалістичного суспільства, — п и с а л а б о л г а р с ь к а г а з е т а « Б о р с а » , — з а в ж д и був для в е л и к о т и р н о в с ь к и х трудівників д ж е р е л о м натхнення в досягненні б і л ь ш високих результатів в е к о н о мічному, соціальному і д у х о в н о м у розвиткові!». Великий виховний вплив чинять виступи к р а щ и х к о л е к т и вів х у д о ж н ь о ї с а м о д і я л ь н о с т і , щ о п е р е т в о р ю ю т ь с я на свята б р а т е р с ь к о г о є д н а н н я , д р у ж б и м і ж н а р о д а м и . Н а ф е с т и в а л я х , які с т а л и т р а д и ц і й н и м и , з в е л и к и м у с п і х о м виступали б о л г а р с ь к і к о л е к т и в и , с е р е д них — а н с а м б л ь н а р о д н о ї пісні і т а н ц ю « С і д е р В о й в о д а » і д и т я ч и й ф о л ь клорний ансамбль «Гусларче» з міста Горна О р я х о в и ц я , вокальний ансамбль «Едельвейс» і квартет «Воїн» з Велико Т и р н о в о , а н с а м б л ь пісні і т а н ц ю « Б а л т и к » з п о л ь с ь к о г о м і с та К о ш а л і н і б а г а т о і н ш и х к о л е к т и в і в і в и к о н а в ц і в . Н а Д н я х

к у л ь т у р и і д р у ж б и П о л т а в с ь к о ї о б л а с т і в Б о л г а р і ї і П Н Р свій пісенний к р а й д о с т о й н о п р е д с т а в л я л и в і д о м і д а л е к о за м е ж а м и республіки народні колективи «Лтава», «Зорецвіт», «Грація», «Славутич», «Ровесник», «Чорнобривці», «Дніп р о в с ь к і зорі»... У с п і х в і н т е р н а ц і о н а л ь н о м у в и х о в а н н і на П о л т а в щ и н і значною м і р о ю зумовлений забезпеченням цілеспрямованого, д и ф е р е н ц і й о в а н о г о підходу культурно-освітніх зак л а д і в д о р і з н и х к а т е г о р і й т р у д я щ и х , як т о г о в и м а г а ю т ь рішення X X V I I з'їзду КПРС.

О. 35

ЧИКАЛЕНКО.

вчити

виконкому міськради м и закріпили колективи цих підприємств і установ за палацами культури. Згідно з творчими договорами, визначили пайову участь підприємств в утриманні клубних закладів. Отже, користь виявилась обопільною. Робітники і службовці дістали можливість організовано проводити дозвілля, а палац культури одержав додаткові к о ш т и на розвиток і р о з ш и р е н н я діяльності.

СПРАВІ НА СПРАВАХ Розмаїття дозвілля — нині реальність, п р о яку щ е вчора хіба щ о говорили. Павлоградські культурно-спортивні комплекси активно включилися в реорганізацію стилю роботи, переглянули й удосконалили її ф о р м и . С к а ж і м о , «Зимові вечорниці». Було б н е р о з у м н о відмовитись од цієї ф о р м и дозвілля тільки через те, щ о їй не один десяток років: от і вирішили наповнити вечорниці новим, сучасним змістом. Успіх — величезний! Чому? Та тому, що спрацьовує принцип: р о з в а ж а ю ч и — захоплюй, і н ф о р м у й і виховуй. П р а ц ю ю ч и для відвідувача, намагаємось вивчати і систематизувати запити й уподобання різних категорій населення. Так з'явилися і стали популярними дитяча «Весела п'ятниця», дорослі «Творча субота», «Спортивна неділя». Характерна деталь: ми займаємось організацією, р о з р о б ляємо сценарії, виконання забезпечують численні ентузіасти, наші добровільні помічники, активність і чисельність котрих щ о р а з у зростає. О д и н з наймасовіших заходів — міський конкурс на кращу організацію днів культури і спорту підприємств. Перед тим, як ввійти д о міського фіналу, громадські організації підприємств р а з о м з підрозділами культурноспортивного комплексу проводять дні культури і спорту за місцем проживання в своїх мікрорайонах, а також визначають кращі спортивний цех, дільницю, бригаду. Для цього щосуботи проходять спортивні змагання, творчі звіти, виставки умільців, господарок, колекціонерів... Тут же п р о в о д и м о захист професій — своєрідну профорієнтацію молоді, р о з п о в і д а є м о про кращих в и р о б ничників. На старти «Спортивної неділі» приходять родинами. Ф о р м и дозвілля різноманітні, але о б о в ' я з к о в о активні. Ц е — спортивні вікторини, виступи груп з д о р о в ' я , веселі змагання «Тато, мама, я — спортивна ми сім'я» тощо. Перебудова, новий підхід д о організації дозвілля спонукали нас уважніше поставитись д о невикористаних резервів. А їх виявилось чимало. Наприклад, у зоні нашої дії були підприємства, керівники яких створювали видимість труднощів, мовляв, у нас немає спортзалів і клубів, яка ж м о ж е вестись культмасова робота? Рішенням 36

Щ е донедавна у наших гуртожитках різним за віком м е ш к а н ц я м пропонувалася єдина м о л о д і ж н а форма відпочинку. Нині й д е м о шляхом диференціації. Ш и р о к о використовуємо клуби за інтересами. А л е однаково цікавими для всіх присутніх залишились цикли безалкогольних вечорів «За ч а ш к о ю чаю» зустрічей, які легко т р а н с ф о р м у є м о на будь-яку а у д и т о р і ю — з нагоди дня н а р о д ж е н н я чи п е р ш о г о т р у д о в о г о успіху. П р о в о д и м о заняття школи-практикуму для вихователів гуртожитків. Та найпопулярніше захоплення павлоградців — участь у гуртках художньої самодіяльності. І тут є свої особливості. Педагоги наших дитячих музичних шкіл на громадських засадах шефствують над ц и м и гуртками. Так, родина Крючкових потоваришувала з робітниками заводу «Літмаш», Димовидових — з районним м о л о д і ж н и м театромстудією, Ілющенків — з х о р о м центрального КСК, Шинкаренків — з міським о р к е с т р о м народних інструментів. Понад 75 фахівців д о п о м а г а ю т ь аматорам опановувати музичні інструменти, т о н к о щ і пісенної майстерності й д р а матургії. Виходячи з принципу, щ о талановитими не народжуються, а стають внаслідок наполегливої праці, самодисципліни, для всіх б а ж а ю ч и х відкрили двері клубів любителів х о р о в о г о співу, поезії, радянського музичного мистецтва. Велику увагу приділяємо культосвітнім заходам високого громадянського звучання. С а м е на такій дзвінкій патріотичній ноті пройшли концерти самодіяльних артистів у Будинку культури «Павлоградхіммаш», кошти від яких було перераховано у Ф о н д миру. О д р а з у по закінченні X X V I І з ' ї з д у К П Р С в усіх п'яти К С К міста б у л о с ф о р м о в а н о агітбригади, пересувні і н ф о р м а т о р и «Новатори Західного Д о н б а с у — виробництву», котрі виїхали на виробничі дільниці підприємств і шахт, пропагували і роз'яснювали матеріали партійного ф о р у м у , організовували зустрічі робітників з новаторами, п о ш и р ю в а л и їх досвід. Скажімо, на шахті «Ювілейна» з б е с і д о ю за м а т е р і а л а м и партз'їзду виступив головний інженер П. О. Нємцов, агітбригада Палацу культури шахтарів розповіла п р о м е т о д и р о б о т и п е р е м о ж ц і в соціалістичного змагання всіх передз'їздівських декад — В. В. Докучаєва і Л. Ф . Плещенко. У двадцяти підприємствах і навчальних закладах побувала пересувна виставка «П'ятирічки крок», організована працівниками міського історико-краєзнавчого м у з е ю . П о р я д з іншими, на ній б у л о репрезентовано матеріали п р о земляківноваторів виробництва — прохідника шахтобудівного управління № 4 лауреата Д е р ж а в н о ї премії С Р С Р В. О . Панька, знатного раціоналізатора, електрослюсаря шахти імені С т а ш к о в а — К . М . Кучерявого, кавалера ордена Леніна бригадира дільниці N° 6 шахти імені X X V I з ' ї з д у К П Р С С. Ф . А н ф и н о г е н о в а та багатьох інших. їх натхненна праця, постійна зарядженість на творчий п о ш у к — гідний приклад для наслідування. Нині в Павлограді владарює другий Всесоюзний фестиваль народної творчості. А к т и в і з у ю ч и творчі можливості, громадсько-політичну і т р у д о в у активність усіх верств населення, він спонукає активніше дбати п р о дальше удосконалення організації відпочинку і дозвілля т р у д я щих, не заспокоюватись на досягнутому, поліпшувати діяльність КСК, самодіяльні засади в них. Л.

ЛАТИШ,

заслужений працівник культури У Р С Р , завідуюча Павлоградським міським відділом культури. Дніпропетровська

область.

Прочитайте зі сцени

ВИБІР Гумореска — Ну, любий синку, кидай бити байдики й берися за ноти,— мовив заклопотано батько. — Вчитимешся музиці. Малий Дениско шморгнув носом, спробував сказати щось стосовно улюбленого гуртка «Умілі руки», але татко його категорично перебив: — Ніяких заперечень. Ми з мамою остаточно вирішили... Відклавши газету, голова сімейства Дідаренків Іван Григорович гукнув дружину. Та з'явилася з картоплиною в руці. — Кухня зачекає. Он на носі перше вересня, а Денис і досі не в музичній школі. Давай хутенько порадимось. — А що тут радитися? Я обома руками «за». — Я не про те. В яку музичну школу запишемо? — Та в будь-яку... — От дивачка,— зіскочив з канапи Іван Григорович. — У будь-яку... Треба в п'яту влаштувати! Це недалечко від нас. Та й директор знайомий... Тільки ж біда — у нього машини немае. Ото склероз! Коли так — значить, п'ята відпадає. Дениско лобзиком випилював оленя, а батьки сперечалися. — Давай у восьму. Біля парку. Дві зупинки тролейбусом. Теж недалеко,— запропонувала дружина. — Гм-м, можна б і туди. Але мені казали, що тамтешній директор уже без авто. Продав свої «Жигулі». — Тоді в четверту. — Теж не підходить. Сьогодні дізнався, що директор четвертої тільки збирається стати автолюбителем. А коли купить машину — бог його знає. Перебрали всі музичні школи. І зупинилися на новій — у віддаленому мікрорайоні, куди ходив один маршрут автобуса. — Не біда,— махнув рукою Дідаренко. — Хоч і на околиці, зате наш майстер Кузькін запевняв, наче в директора тієї школи є старенький «Запорожець». А це саме те, що треба. Значить, він ніяк не обійдеться без послуг нашої станції техобслуговування. І вже до Дениска гукнув: — Завтра, синочку, поїдемо оформлятися. Не бути ж тобі білою вороною серед музично освічених діточок наших сусідів.

БУФЕР Гумореска Генка Мурченко гордовито показував своє господарство. Рівненькі стелажі, аж до стелі — шафи, гори ящиків... Усе завалено різним залізяччям. — І що ти розумієш, Пилипе! Деяким деталям ціни немає. Хоч би ця. Розподільний вал називається. Ого-го... За нього можуть що хочеш дати. Недавно лантух вобли пропонували,— змовницьки шепнув Генка. — Отак... Відмовився. — Заливаєш! — не повірив Пилип Діжка. — Хай земля розверзнеться, коли брешу... Раптом заскиглили широкі ворота, і навпроти сонячного світла застигла постать незнайомця з пухлою текою під рукою. — Кого ще несе лиха година? — хазяйновито гримнув Генка. — Ось... — Що «ось»? — Вимога на розподільні вали... — Так би й казав. Підписав? — Аякже. Косо глянувши на простягнутий папірець, Мурченко скептично відрубав: — Немає... Не було й не буде. Все! Я сказав. Тільки не нити. Адью!

— Чого так грізно, Генцю? — не зрозумів Діжка колишнього однокласника. — А що я? Бог Саваоф?.. Немає валів — і баста. Тут потрібні не нерви, а дроти. Якби моя воля, відпускав би комірників на пенсію з п'ятдесяти... Он і синець. Думаєш, де? Виробнича травма. Прямо на робочому місці... У двері знову загрюкали. Не чекаючи дозволу, ввійшов парубійко з елегантним кейсом. — Я з Кривого Рога. Артем Сидорович уже підписав... — Подивимось, подивимось... Ага... Немає розподільних валів. Але не хвилюйтесь, не хвилюйтесь... Завтра повинні підкинути. Обов'язково зайдіть. Чекатиму. — Як?! — Ось так: немає. — Та мені ж Артем Сидорович сказав у вас взяти! — Були і закінчилися. Ясно? — Неясно,— сердито гримнув ' парубійко. — Приховуєте? Я ось розберуся, я доберуся... Виведу на чисту воду. Ану, давай вали! Кому кажу... — рішуче наступав незнайомець. Мурченко трохи сторопів і навіть відступився. Але тільки на якусь секунду. Бо тут же оговтався і підстрибнув півнем. — Нічого не знаю! Забирайтеся геть! Бо викличу міліцію... Візитер з Кривого Рога розгубився. І, спіймавши облизня, притьмом накивав п'ятами, сиплючи на ходу прокльони. — Отак воно краще. Ач, сміливець знайшовся! Подавай йому вали. Швидкий... Так же й виклали йому, — ще довго не вгавав Генка. Лише коли той трохи заспокоївся, обізвався Діжка. — Генцю, та ти ж мені показував вали. Чи забув? — Ні... А що таке? Розмову приятелів обірвав імпозантний молодик у темних окулярах. — Тобі чого? — Розподільні вали. — Чи весь світ зійшовся на тих валах? Вимогу! — скомандував Мурченко. Прискіпливо роздивившись бланк, перевіривши його для чогось на світло, Генка тільки тоді приніс п'ять розподільних валів. — Ось. Розписуйся... Коли молодик щез, Пилип збентежено пролопотів: — Генцю, та ти що? Одним — так, другим — інакше... У них же вимоги. Підписані. Що з тобою? Що за робота? Генцю! Ти ж був прекрасним спортсменом. Мріяв про спортивну кар'єру. Мурченко багатозначно тицьнув пальцем у стелю. — Стратегія, брат, не фунт ізюму,— і хвацько розвернувся на каблуці. — Тобі, як однокласнику, скажу. Але ти анічичирк... Нікому, чуєш? Я — буфер... А буфер — це сила. — Хто? — злякано перепитав Діжка. — Буфер. Чи не ясно сказав? Наш начальник відділу постачання Артем Сидорович відвів мені роль буфера. Бо він чоловічок тендітний, інтелігентний і м'якосердий. Щоб у відділі не зчиняли гармидеру і не хапали його за петельки, він лагідно обіцяє і рекомендує звертатися до мене. Мовляв, я, якщо є, видам. А кому видавати, я вже знаю. Генка поліз у шухляду і витяг засмальцьований шмат картону. — На, читай! Пилип пробіг очима по писаному: «Червоний — ні в якому разі. Сірий — пообіцяти. Синій — шукати, але не знаходити. Коричневий — видати в обмеженій кількості. Зелений — докласти зусиль і розвести руками. Фіолетовий — керуватись поведінкою клієнта. Чорний — махнути рукою і видати». — Що за абракадабра? — Не абракадабра, а пам'ятка. У Артема Сидоровича сім різнокольорових фломастерів. Кожен колір — підказка мені, як діяти. Втямив? Двері знову застогнали. — Хто старшой? Розподільні вали гони! — ввалившись до кімнати, пробасив вусатий чолов'яга. — І не здумай відмовляти. Бо дивись... — і тицьнув добрячу кулацюгу. Приятелі дружно позадкували. — Тепер тільки тримайся,— шепнув Пилипові Генка, беручи вимогу з червоним підписом...

Володимир

СУБОТА.

Джерела / книжкові

У здійсненні ш и р о к о м а с ш т а б н о ї аграрної політики партії, у д а л ь ш о м у соціальное к о н о м і ч н о м у розвитку села, реалізації П р о д о в о л ь ч о ї п р о г р а м и С Р С Р постійно зростає роль соціалістичної культури, а раз о м з тим — її закладів. В и в ч е н н ю й узагальненню цих питань присвячена недавно випущена в світ м о н о г р а ф і я А. С. К о н д р а тюка 1 . Розглядаючи основні напрями аграрної політики партії, автор розкриває значення рішень березневого (1965 р.) і травневого (1982 р.) Пленумів Ц К К П Р С у справі інтенсифікації, здійснення ряду перетворень на селі, вдосконалення управління агропромисловим комплексом країни. В книзі докладно проаналізовано тісний взаємозв'язок економічної і соціальної політики партії, зазначається, щ о культурна перебудова села — складний, багатогранний процес, в якому взаємозв'язані освіта, праця і людські відносини, д о б р о бут, кадрова політика, культурно-освітня робота, б е з п о с е р е д н я участь у ній самого населення. На основі переконливих прикладів автор висвітлює діяльність партійних комітетів, сільських парторганізацій республіки по ф о р м у в а н н ю у трудівників села м а р к систсько-ленінського світогляду, високої політичної, економічної культури, підкреслює, щ о їх рівень — один з критеріїв соціальної зрілості людини. Нині на селі є всі п е р е д у м о в и для перетворення праці на нивах і фермах у різновид індустріальної, вдосконалення суспільних відносин, адже йдеться передусім про людей, які володіють достатнім культурнотехнічним потенціалом, а г р о і н ж е н е р н и м и й агробіологічними знаннями. Під впливом комплексу матеріальних, соціально-економічних, духовних факторів ф о р м у є т ь с я працівник нового типу з різноманітними культурними запитами, науковим світоглядом. Культура стала невід'ємним к о м п о нентом життя селянства, щ о відображається в активізації діяльності всіх його категорій по підвищенню свого технічного та освітнього рівня. Ясна річ, зазначається в книзі, основне навантаження по культурному о б с л у г о в у ванню сільського населення припадає на палаци, будинки культури, клуби, бібліотеК о н д р а т ю к А . С . Д і я л ь н і с т ь К П Р С по р о з витку к у л ь т у р и села в с у ч а с н и х у м о в а х . — - К.: Вища школа. Головне видавництво, 1 9 8 6 . — 227 с.

ки, м у з е ї , роль і значення яких постійно зростають. Розкривається характер діяльності партійних, радянських органів по в д о с к о н а л е н н ю управління культосвітньою ділянкою. У ц ь о м у зв'язку показано сучасні ф о р м и і м е т о д и р о б о т и закладів культури з ідейно-політичного, трудового, м о р а л ь н о г о й естетичного виховання трудівників, організації їх с а м о д і я л ь н о ї худ о ж н ь о ї творчості та змістовного дозвілля. Н а г о л о ш е н о , щ о позитивне значення має централізація клубних закладів і бібліотек, створення К С К . А в т о р зазначає також: м е р е ж а й будівництво культосвітніх закладів на селі, з о к р е м а клубних, зміцнення їх матеріально-технічної бази щ е не відповідають вимогам сьогодення; капіталовкладення, які виділялись на р о з в и т о к цієї галузі, донедавна використовувалися незадовільно; не вистачає спеціалістів потрібного п р о ф і л ю ; вимагає значного поліпшення керівництво відповідним будівництвом; необхідні посилення координації, у д о с к о налення наукового забезпечення управління, планування і п р о г н о з у в а н н я в розвитку культури села. Щ е й тепер дається взнаки відомча роз'єднаність. На відміну о д інших робіт п о д і б н о г о плану, в рецензованій м о н о г р а ф і ї розвій культури села розглядається в ш и р о к о м у розумінні: культури виробництва, побуту, відпочинку і через них — ф о р м у в а н н я політичної і м о р а л ь н о ї культури. Книга прислужиться партійним, радянським, к о м с о м о л ь с ь к и м , науковим працівникам, пропагандистам, лекторам, п о л і т і н ф о р м а т о р а м і агітаторам, працівникам культурно-освітньої ниви.

Н.

ЗАПОРОЖЕЦЬ,

к а н д и д а т п е д а г о г і ч н и х наук, д о ц е н т к а ф е д р и к у л ь т у р н о - о с в і т н ь о ї роботи К и ї в с ь к о г о державного інституту к у л ь т у р и імені О. Є. Корнійчука.

О £ >. =гЕ х «а

О с т а н н і м часом у видавництвах країни виходять праці, адресовані м а й ж е вик л ю ч н о спеціалістам-хореографам. А книга кандидата мистецтвознавста В. П а с ю тинської « В о л ш е б н ы й м и р танца» (М., «Просвещение», 1985) р о з р а х о в а н а на масову читацьку а у д и т о р і ю і, б е з у м о в н о , сприятиме естетичному вихованню, з о к р е ма м о л о д о г о покоління. З перших сторінок автор відчиняє двері в загадковий світ мистецтва Терпсіхори і тактовно веде читача складними лабіринтами к а з к о в о ї країни на ймення «Балет». У розділі про історію світового балету фахівець знайомить нас із м а с о в и м и танцями сивої давнини, з-понад тисячолітньою генеалогією їх, витоками, щ о починаються у первіснообщинних народів. Пізніше ці танці з а к р і п л ю ю т ь с я в танках Д р е в н ь о ї Греції, о с о б л и в о в Спарті.

Своєрідний балетний «круїз» з д і й с н ю є м о вже о д перших балетів. С в о їми «секретами» з читачами діляться відомі балетмейстери. У тридцяті роки X I X століття в хореографічних виставах д о м і нує р о м а н т и з м з його духами повітря — сильфідами. А в другій половині минулого віку балет переживає кризу, яку пог л и б л ю ю т ь розважальні балети. А в т о р розповідає про ритмо-пластичні напрямки в х о р е о г р а ф і ї початку X X століття, творчий д о р о б о к балетмейстерів С Ш А , Ф р а н ц і ї , які дали світові плеяду видатних хореографів, танцюристів, тісно зв'язаних з р о с і й с ь к о ю б а л е т н о ю ш к о л о ю . І, нарешті, ми в Болгарії, У г о р щ и н і , Польщі, Румунії, Чехословаччині, на Кубі, в Данії, де р о з в и т о к хореографії тісно пов'язаний з використанням танцювального ф о л ь к л о РУНаступний р о з д і л книги присвячений багатству російського класичного балету, його становленню, злету. Тут і цікаві відомості п р о перших професіональних виконавців — с к о м о р о х і в , і с п р о б и постановки вистав у придворних, кріпосницьких і комерційних театрах. З н а й о м и м о с ь з галереєю портретівзарисовок про кращих вітчизняних митців. Важливого значення набуває ідейноестетична концепція В. Пасютинської щ о д о ф е н о м е н а російського балету. Н а р о д н о танцювальна основа, збереження, подальший р о з в и т о к і передача кращих балетмейстерсько-виконавських традицій, притаманних російському мистецтву, глибокі змістовність, народність, реалізм, зв'язок із ж и т т я м — складові вітчизняної школи класичного танцю. Д о с л і д н и ц я вдало перекидає «місток» д о сучасності, аналізує процес бурхливого розквіту радянської х о р е о г р а ф і ч н о ї культури народів С Р С Р , щ о є с п р а в о ю д е р ж а в ної ваги, п р е д м е т о м турботи партії й уряДУ' У р е п е р т у а р н і й афіші театрів — широка «географія» нашої б е з м е ж н о ї Вітчизни. Викликає інтерес, з о к р е м а , українська хореографія. В ж е в п е р ш о м у національному г е р о ї к о - р о м а н т и ч н о м у балеті «Пан Каньовський» М . Вериківського — В. Литвиненка утверджувалися принципи народності та реалізму. Тенденція до синтезу класичної лексики і танцювального ф о л ь к л о р у розвинулась у подальших постановках — «Лілея» К. Данькевича — Г. Б е р е з о в о ї , «Лісова пісня» М . С к о р у л ь с ь кого — С. Сергеєва і В. Вронського, «Хустка Д о в б у ш а » А . К о с - А н а т о л ь с ь к о го — М . Трегубова, « М а р у с я Богуславка» А. Свєчникова — С. Сергеєва. В. Пасютинська показала головні напрями р о з в и т к у багатонаціональної радянської х о р е о г р а ф і ї на прикладах творчості к о р и ф е ї в — І. Мойсєєва, Т. Устинової, Н. Н а д є ж д і н о ї , особливо значимий д о р о б о к П. Вірського — новатора, р е ф о р м а т о ра, драматурга, фольклориста. Немає сумніву, щ о ця книга стане п і д р у ч н и м посібником студентам та учням культурно-освітніх і мистецьких навчальних закладів, зацікавить школярів, а т а к о ж багатотисячну а р м і ю шанувальників с а м о діяльного х о р е о г р а ф і ч н о г о мистецтва. В о на сприятиме популяризації і пропаганді балету, ч а р у ю ч о г о дивосвіту танцю.

В. Ш Е Р Ш Н Ь О В , студент балетмейстерського факультету М о с к о в с ь к о г о д е р ж а в н о г о інституту театрального мистецтва і м е н і А . В. Л у н а ч а р с ь к о г о .

Хроніка іг Події *

Факти*

ДОЛІ ЛЮДСЬКІ

"Ч

Під час однієї з експедицій працівники нашого м у з е ю знайшли кілька старих документів, за кожним з яких — сторінки злиденного буття пролетарів к о лишньої Галичини. Виставлені в експозиції, вони викликають почуття гіркоти і болю. Ось робочі книжки колишніх нафтовиків Иосифа М у л я р а і Василя М и х а л ь ця. Йосиф М у л я р протягом д е в ' я т н а д цяти літ гнув спину на видобуванні нафти, і його було викинуто на в у л и ц ю через банкрутство підприємства. Василь М и х а л е ц ь після дев'яти років виснажливої праці став калікою, і над ним «змилостивились» — перевели в сторожі. А ось пожовклий а р к у ш и к з к о р о т к и м написом: «Жити не м а ю з чого. Хіба нехай гине родина і передчасно я р а з о м з нею. П р о ш у найвище панство, чи повинні так знущатися над робітниками і повинні нічого не боятися? Та, м о ж е , є голова в країні? П р о ш у налагодити

справу з б о ж и м м и л о с е р д я м . 20 червня 1939 року». А в т о р о м листа був робітник столярної фабрики у Львові М и х а й л о Венчор, який не побоявся поставити підпис під своєю с к а р г о ю на місцевого багатія Міттельмана, котрий відзначався ж о р с т о к і с т ю . В експозиції міститься скульптурне з о б р а ж е н н я людини, пов'язане з трагічн о ю історією. Робітник Львівського пивоварного заводу, прізвище якого до нас не дійшло, п р а ц ю ю ч и у нічну зміну, послизнувся і впав у котел з к и п л я ч о ю р і д и н о ю . На з а м о в л е н н я товаришів потерпілого н е в і д о м и й скульптор відтворив у гіпсі його постать. Увагу відвідувачів привертає і масивна д о ш к а з викарбуваним на ній словами: « П р о ш а к а м , похатникам і м у зикантам вхід з а б о р о н е н о » . Вона висіла на будинку № 36 на п л о щ і Ринок у Львові. Й д е м о далі. У сусідньому залі — матеріали сучасного періоду. В о з з ' є д нання західноукраїнських земель поклало край злидням, відкрило трудящ и м шлях до щасливого життя. Наші гості подовгу р о з д и в л я ю т ь с я особисті речі і д о к у м е н т и кавалера о р д е н а Леніна к о л и ш н ь о г о робітника заводу «Львівхімсільгоспмаш», у далекому минулому безробітного, М и р о с лава Васильовича Грабовського. Д о л ю робітника Львівщини нашого часу пока-

зано й на прикладі життя Героя Соціалістичної Праці Володимира Йосиповича Гургаля. У Львівському в и р о б н и ч о м у об'єднанні по випуску штучних алмазів і алмазного інструменту він виріс від робітника до інженера. В. Й. Гургаль — автор 16 винаходів, в п р о в а д ж е н н я яких дало економічний ефект у два мільйони карбованців. Він удостоєний з о л о т о ї , кількох срібних і б р о н з о в и х медалей В Д Н Г С Р С Р . С в о ї м д о с в і д о м знатний трудівник ділиться на сторінках книг «Я — робітник», « С т о рінки робітничого життя», «Товариші м о ї — верстатники». На фоні свідчень, про які йшлося вище, ці матеріали справляють величезне враження. О з н а й о м т е с я з р о з г о р н у т о ю в залах експозицією про робітництво, і на д у м к у мимоволі спадуть м у д р і слова Ярослава Галана: «... Чудове радянське життя п е р е м о ж н о крокує в п е р е д і н а р о д ж у є нові пісні, в яких і леви, і бойова слава будуть символізувати віднині тільке одне: велич в и з в о л е н о ї людини». В. Д У Н Е Ц Ь , завідуючий відділом Львівського історичного музею,

А. Д А Н И Л Ю К , старший науковий співробітник.

ДОВІДКОВИЙ СТІЛ ЗАЛУЧЕННЯ д о Х У Д О Ж Н Ь О Ї ТВОРЧОСТІ Комуністична партія і Радянська держава приділяють неослабну увагу дальшому розвитку художньої самодіяльності. В новій редакції Програми Комуністичної партії Радянського С о ю з у записано: «КПРС надає великого значення повнішому і глибшому освоєнню трудящими масами багатств духовної та матеріальної культури, активному прилученню їх до художньої творчості». У зв'язку з проведенням другого Всесоюзного фестивалю народної творчості, присвяченого 70-річчю Великого Жовтня, читачі журналу, зокрема керівник гуртка художньої самодіяльності Коломийського Будинку вчителя Івано-Франківської області О. С М Е Т А Н Ю К , керівник народного самодіяльного оркестру Володарського районного Будинку культури Київської області П. ГАЛИЦЬКИЙ, І. С О Л О В І Й з села Красного Бахмацького району Чернігівської області просять розповісти про деякі принципи створення аматорських художніх гуртків, керівництво ними, організацію навчально-виховної роботи.

Відповідає наш консультант А .

ОРЛОВСЬКИЙ.

При створенні колективу х у д о ж н ь о ї самодіяльності та організації його діяльності передусім слід керуватися « П р и м і р н и м положенням про колективи х у д о ж н ь о ї самодіяльності і технічної творчості». Х у д о ж н і аматорські колективи, які о р г а н і з у ю т ь с я при клубах, будинках культури, червоних кутках підприємств, колгоспів і радгоспів, є м а с о в о ю ш к о л о ю виховання з а с о б а м и мистецтва, куди приймаються усі бажаючі. Заняття в них п р о в о д я т ь с я у вільний від р о б о т и час не м е н ш е двох разів на тиждень по три навчальні години (кожна — по 45 хвилин). Встановлено, щ о за рік самодіяльні колективи м а ю т ь підготувати щонайменше: — театральний — один багатоактний або два одноактних спектаклі; — музичний, хоровий, вокальний, інструментальний, х о р е о графічний, цирковий — концертну п р о г р а м у на о д н е відділення, щороку п о н о в л ю ю ч и не м е н ш е третьої частини поточного репертуару;

— агітаційно-художній (агітбригада) — не м е н ш е двох постановок-програм; — кінолюбителів — о д и н к о р о т к о м е т р а ж н и й фільм. Виступи із спектаклями й концертами п е р е д т р у д я щ и м и п р о в о д я т ь с я не м е н ш е о д н о г о - д в о х разів на місяць. З д о з в о л у відповідних органів самодіяльний колектив м о ж е ставити платні спектаклі, концерти, кошти від яких надходять на рахунок к л у б н о г о закладу і використовуються на оплату праці керівників колективів, концертмейстерів, художників-постановників та інших відповідних працівників, на придбання костюмів, реквізиту, р е п е р т у а р н о - м е т о д и ч н о ї літератури т о щ о . Керівництво колективами х у д о ж н ь о ї самодіяльності здійснює д и р е к т о р (завідуючий) клубного закладу, а в профспілкових клубах (палацах) культури — правління або п р о ф к о м б е з д о д а т кової оплати за це керівництво. Безпосередньо к о л е к т и в о м керує штатний працівник (або керівник на громадських засадах), який має спеціальну освіту чи досвід р о б о т и в колективах х у д о ж н ь о ї самодіяльності. Д о о б о в ' я з к і в керівника входить складання річного плану навчальної й організаційно-виховної роботи, щ о подається на з а т в е р д ж е н н я керівництву клубного закладу. На основі плану керівник веде відповідну р о б о т у , ф о р м у є р е п е р т у а р і виносить його на о б г о в о р е н н я х у д о ж н ь о ї ради к л у б н о г о закладу, с п р я м о вує творчу діяльність на створення високоідейних і х у д о ж н ь о повноцінних спектаклів, концертних п р о г р а м , готує виступи колективу, забезпечує активну участь його у фестивалях, оглядах, конкурсах, концертах і масових заходах к л у б н о г о закладу. Питання т в о р ч о ї р о б о т и в цих колективах тісно переплітаються з організаційними. Ідеться про створення необхідних у м о в для н о р м а л ь н о ї репетиційної, студійної і к о н ц е р т н о - м а с о в о ї роботи, постановки спектаклів (наявність приміщення, сценічного та іншого обладнання, костюмів, реквізиту, музичних інструментів і т. п.). їх з а б е з п е ч у ю т ь місцеві радянські організації, органи культури, керівники колгоспів, радгоспів, підприємств, г р о м а д с ь кість. Ц е з н а ч н о ю м і р о ю впливає на творчі результати, сприяє д а л ь ш о м у р о з в и т к у х у д о ж н ь о ї самодіяльності, п р и м н о ж у є її вклад в ідейно-виховну р о б о т у з населенням, а р а з о м з тим полегшує вирішення багатьох питань, пов'язаних з п о в с я к д е н н о ю діяльністю аматорських колективів.

Головний редактор В. Я. Б У Р Б А Н

ПІСНЯ

Р Е Д А К Ц І Й Н А К О Л Е Г І Я : П. М . Б Е Б А , В. Б. В Р У Б Л Е В С Ь К А , А . П. К О Р Н І Є Н К О , В. В. К У Л И К , А. О. Л Е О Н О В А , В. В. М А К Л Я К , М . Г. М А Х І Н Ч У К (відповідальний секретар), М. О. М І Щ Е Н К О (заступник головного редактора), М . Д. Р У Б А Н , Р. М . Т Е Р Е Щ Е Н К О , Г. Д . Ц И Б У Л Я К . Художньо-поліграфічне оформлення О. Ю . МАЛИШЕВСЬКОГО. Літературний редактор Д. О. КОМЕНДАНТОВА. З д а н о д о н а б о р у 15.08.86. Підписано до друку 12.09.86. Б Ф 10955. 60X90/8. Офсетний друк. 5 умовн. друк. арк. 18 у м о в н . ф а р б . в і д б . 7,23 о б л . - в и д . арк. Тираж 38900 прим. З а м . 03870. А д р е с а редакції: 2 5 2 0 4 7 , м. К и ї в - 4 7 , в у л и ц я П е т р а Н е с т е р о в а , 4. Телефони: головний редактор — 441-88-95, заступник головного редактора — 441-88-35, відповідальний секретар — 441-88-76, відділи: к о м у н і с т и ч н о г о виховання — 441-88-40, культурного будівництва, профспілкової роботи і клубів — 441-88-66, народної творчості - 441-88-73, бібліотек — 441-88-67, художнього оформлення _ 441-88-68. ОРДЕНА ЛЕНІНА КОМБІНАТ ДРУКУ ВИДАВНИЦТВА «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА» 252047, КИЇВ-47, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, 50. «СОЦИАЛИСТЫЧНА КУЛЬТУРА» (на у к р а и н с к о м я з ы к е ) . И з д а е т с я с и ю н я 1921 г. Массовый общественнополитический ежемесячник теории и практики культурного

ТАНЕЦЬ

Задача

В клітинах по горизонталі розмістіть слова: 1. Видатний німецький к о м п о з и т о р . 2. Білоруська народна танцювальна пісня. 3. Український радянський к о м п о з и т о р . 4. Білоруський народний жартівливий танець. 5. У з б е ц ь к и й духовий музичний інструмент. 6. О п е р а Н. Ж и г а н о в а на слова М у с и Джаліля. 7. Невелика, ледь помітна перерва у звучанні під час виконання м у з и ч н о г о твору. 8. Циклічний м у з и ч н о сценічний твір. 9. Іспанський народний танець у супроводі кастаньєт, гітари та співу. 10. М у з и ч н а п'єса вишуканого характеру. 11. З а к л ю ч н а урочиста масова сцена спектаклю чи святкової к о н ц е р т н о ї п р о грами. 12. Тонка д е р е в ' я н а тростина, за д о п о м о г о ю якої видобувається звук на струнних смичкових музичних інструментах. 13. Індійський народний струнний інструмент. 14. О п е р а Д ж . Верді. 15. О п е р а М . Вериківського. Я к щ о ви правильно відгадаєте слова, то у виділених квадратах прочитаєте назву пісні к о м п о з и т о р а М . Жербіна, а літери в кружечках по вертикалі складуть назву українського народного хороводного танцю. В.

ВІДПОВІДІ

ВОЛОШИН.

НА КРОСЧАЙНВОРД, ВМІЩЕНИЙ У №

1. Верді. 2. Іванов. 3. Вальс. 4. С т е ц е н к о . 5. Обеліск. 6. К о м е д і я . 7. Ярема. 8. А р ф а . 9. Анонс. 10. С о л о м і я . 11. Яциневич. 12. Чардаш. 13. Ш о л о х о в . 14. В о р о н ь к о . 15. Олялін. 16. Новела. 17. А б а ш і д з е . ВІДПОВІДЬ

НА К Р О С В О Р Д

ВМІЩЕНИЙ У №

П О Г О Р И З О Н Т А Л І : 7. « К а р м е л ю к » . 8. Гаврцлюк. 10. «Арена». 11. « З о л о т о » . 12. «Ковила». 15. Шиян. 17. Ф е д о р о в . 18. «Диво». 19. Кречет. 20. «Кобзар». 24. Щ о р с . 25. Р о м а ш о в . 26. «Абай». 29. С о с ю р а . ЗО. Ш і л л е р . 31. Карім. 33. С о ф р о н о в . 34. Еренбург. П О ВЕРТИКАЛІ: 1. М а р т о в и ч . 2. «Аеліта». 3. Д ю м а . 4. Сага. 5. Крилов. 6. « Л ю д о л о в и » . 9. Леонов. 13. С е м е н о в . 14. С о к о л о в . 16. Нарис. 18. Драма. 21. В о р о н ц о в . 22. «Тамара». 23. «Каменярі». 27. Пролог. 28. « М і щ а н и » . 31. «Клоп». 32. « М о р е » . Розділ веде кандидат у майстри спорту Ш г .. — С Р С Р з шахів Шаховий клиб „СИ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ П е т р о МАРУ СЕ нко

КОНКУРСНЕ ЗАВДАННЯ №

строительства

ОРГАН МИНИСТЕРСТВА КУЛЬТУРЫ УКРАИНСКОЙ ССР И УКРАИНСКОГО РЕСПУБЛИКАНСКОГО СОВЕТА П Р О Ф С О Ю З О В Издательство «Радянська Украина» Адрес редакции: 252047, г. Киев-47, у л и ц а П е т р а Н е с т е р о в а , 4. Ордена Ленина комбинат печати издательства «Радянська Украина», Киев-47, п р о с п е к т П о б е д ы , 50. Текст набрано з застосуванням вітчизняного фотонабірного комплексу «Каскад»

Виграш (8 очок) Б І Л І : Крс12, ТсІ4, Сд8, КЬ5 (білих фігур — 4). Ч О Р Н І : КрЬ8, Те5, пп: е4, О (чорних фігур — 4). КОНКУРСНЕ ЗАВДАННЯ №

Виграш (8 очок) Б І Л І : Крїб, пп: аб, а5, сЗ, сІ5 (білих фігур — 5). Ч О Р Н І : КрЬ5, пп: а7, с7, с5, сІ7 (чорних фігур — 5).

ЗАХОПЛЕННЯ

МІЛЬЙОНІВ

Туризм сьогодні називають величезною майстернею активного відпочинку, це — захоплення мільйонів молодих і літніх. Узимку, влітку, весною, восени туристи йдуть і їдуть, пливуть і летять у різних напрямках десятками тисяч маршрутів. Велика сім'я в країні самодіяльних туристів, шляхи яких, як правило, пролягають не тільки по рідному краю, а й далеко від уторованих і об'їжджених доріг. Ведуть вони високо в гори, в тайгові нетрі, на далекі сибірські ріки. Колективізм, дружба, спільна праця, взаємовиручка формують сильні характери. Свої здобутки у другому Всесоюзному фестивалі народної творчості, присвяченому 70-річчю Великого Жовтня, що має відбити весь спектр інтересів і захоплень нашого сучасника, поруч з аматорами різних жанрів мистецтва, технічної творчості, колекціонування, вперше продемонструють й ті люди, які віддають своє дозвілля туризму. Фото В. ЧОРНОГО та О.

ЩЕЛКОВА.

( .і